Основи фізичного виховання дітей з відхиленнями у стані здоров’я

І група. Здорові діти та підлітки, які не мають хронічних захворювань, з нормальним фізичним розвитком і нормальними функціональними показниками основних фізіологічних систем.

ІІ група. Школярі, які мають деякі морфо функціональні відхилення, не пов'язані з патологією залоз внутрішньої секреції: зміни постави, слабо виражена плоскостопість, короткозорість, тощо; діти і підлітки, які швидко стомлюються, з частим головним болем, схильністю до гострих хронічних захворювань.

ІІІ група. Діти і підлітки, хворі на хронічні захворювання (хронічне запалення мигдаликів, неактивна фаза ревматизму, хронічне запалення жовчного міхура тощо) в стадії компенсації - без помітних порушень загального стану організму.

ІV група. Школярі, хворі на хронічні хвороби в стадії субкомпенсації - з частковими порушеннями загального стану організму, без значних змін самопочуття.

V група. Діти та підлітки, хворі на хронічні хвороби в стадії декомпенсації, які за станом здоров'я не можуть відвідувати загальноосвітню школу. Дані масових медоглядів використовують для планування профілактичних, медичних і педагогічних заходів, зокрема щодо учнів ІІ групи, які за певних умов можуть поповнювати ІІІ групу. Учнів, як і членів первинних колективів фізкультури, які навчаються за державними програмами фізичного виховання за станом здоров'я, фізичним розвитком і рівнем фізичної підготовленості розподіляють на три медичні групи - основну, підготовчу та спеціальну. [15]

Основна медична група. До неї входять близько 90% учнів, які за станом здоров'я віднесені до І та ІІ груп, без відхилення стану здоров'я, а також особи, що мають незначні відхилення стану здоров'я, добрим фізичним розвитком і достатньою фізичною підготовкою. Їм дозволяються заняття за навчальними програмами фізвиховання у повному навчальному обсязі, складання нормативних вимог, заняття в одній із спортивних секцій, участь у змаганнях. Підготовча медична група. (5-15% учнів) - особи з незначним відхиленням стану здоров'я, з недостатнім фізичним розвитком і недостатньою фізичною підготовкою. З учнями, які віднесені до цієї медичної групи, проводять заняття за навчальними програмами фізичного виховання у повному обсязі. За умови наступного засвоєння програмного матеріалу, їм рекомендуються додаткові заняття для підвищення рівня загальної фізичної підготовки. До спеціальної медичної групи належать учні, що мають значні відхилення стану здоров'я (постійного чи тимчасового характеру) і фізичного розвитку. З учнями спеціальної медичної групи заняття проводять за спеціальними програмами під постійним наглядом медичного працівника. Учні основної медичної групи проходять медичний догляд не рідше, ніж один раз протягом навчального року; учні підготовчої групи - не рідше одного разу протягом навчальної чверті; учні спеціальної медичної групи - не рідше одного разу на чотири місяці, а також після короткочасного захворювання.

Учні, віднесені до спеціальної групи, займаються за особливою програмою. В її основу прокладено зміст загальної програми, з практичного розділу якої виключені засоби фізичного виховання, здатні викликати перенапруження організму, наприклад, фізичні вправи, що призводять до максимальних і близьким до них напруженням серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. У програмі передбачаються такі практичні розділи: гімнастика, рухливі ігри, легка атлетика, плавання, лижі. Крім того, у навчальний матеріал додані спеціальні вправи оздоровчого характеру (коригуючі поставу, дихальні та ін.) Спеціальна програма не містить нормативних вимог, хоча передбачає досягнення рівня фізичної підготовленості, забезпечує успішний розвиток. Основне місце на заняттях відводиться гімнастики, оскільки з її допомогою можна успішно удосконалювати основні рухові якості і розвивати рухові навички. До того ж, характер гімнастичних вправ і методика їх проведення дозволяють заздалегідь точно визначити оптимальне навантаження на організм що займаються і очікуваний педагогічний ефект, що дуже важливо в роботі з СМГ. [17] У підготовчій частині уроку (До 20 хв) виконуються загально-розвиваючі вправи (в повільному і середньому темпі), чергуючись з дихальними. Навантаження підвищується поступово; застосовуються такі вправи, які забезпечують підготовку всіх органів і систем до виконання основної частини уроку. У цій частині уроку не слід використовувати багато нових вправ, а також інтенсивні навантаження. У підготовчій частині уроку повинні бути присутні такі елементи, як побудова, пояснення завдань занять, ходьба у різному темпі і напрямах, комплекс дихальних вправ, вправи з набивними мечами, біг в повільному темпі, а також вправи на гімнастичній лаві. В основній частині уроку (20-22 хв) займаються опановують основними руховими навичками, отримують певну для них максимальне фізичне навантаження, зазнають емоційне напруження. Підбір вправ в цій частині уроку передбачає вирішення низки завдань: оволодіння найпростішими руховими навичками, різнобічний розвиток (у межах можливостей займаються) основних фізичних якостей: швидкості, сили, витривалості, спритності. Велика увага приділяється розвитку гнучкості і поліпшенню координації рухів. З цією метою застосовуються біг (відрізки по 20-3Ом), що чергується з прискореною ходьбою, метання, рухливі ігри, естафети, вправи на рівновагу. [17] Вправи на швидкість, а також нові і тому поки складні для учнів руху на координацію слід розучувати на початку основної частини уроку. Це обумовлено тим, що з настанням стомлення центральної нервової системи знижується швидкість зміни процесів збудження і гальмування, створюються утруднені умови для розмежування подразників.

Вправи, що дають велику загальне навантаження (ігри, біг тощо) і викликають сильне емоційне переживання, доцільніше використати наприкінці основної частини уроку. Сильне збудження, втома ускладнюють оволодіння технікою подальших вправ, виховання швидкості та спритності. Необхідно чергування вправ, враховуючи особливості їх структури, вплив на групи м'язів і функції організму в цілому з тим, щоб створювати найбільш сприятливі умови для виконання подальших вправ. Для зняття втоми між виконанням різних завдань рекомендується застосування вправ на розслаблення.

У заключній частині уроку (3-5 хв) використовуються вправи, що відновлюють організм після фізичного навантаження (ходьба, дихальні вправи, вправи на розслаблення та ін.) Урок завершується викладенням його результатів і завданням на будинок. Вправи, що становлять домашні завдання, спрямовані на розвиток основних рухових якостей і іноді на повторення найпростіших елементів техніки руху. Завдання додому не повинні містити теоретичний матеріал, а також складні вправи, які потребують спеціальних умов і страховки.

Фізичне навантаження має відповідати структурі уроку, функціональним і адаптаційним можливостям учнів. Учитель контролює навантаження по пульсу, дихання і зовнішніми ознаками втоми, постійно підтримуючи контакт з учнями.

2.3 Методика та особливості занять з фізичного виховання в СМГ

Треба розуміти, що приналежність до підготовчої та спеціальної медичної групи - ситуація, як правило, тимчасова. Вона повинна переглядатися при наступному лікарському обстеженні. Переведення учнів та студентів зі спеціальної медичної групи в підготовчу, а потім й в основну, просто необхідне. Не можна вважати нормальним положення, коли учні та студенти, які освоїли навантаження спеціальної групи, звикають до них та тривалий час займаються у цій групі. Ще гірше, якщо до цієї думки звикають лікар або педагог, які замість того, щоб змінити і підвищити навантаження занять, миряться з використанням півзаходів в оздоровленні молоді. [16]

Повне припинення занять фізичними вправами може мати тільки тимчасовий характер. Строки поновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань і травм визначаються лікарем індивідуально для кожного учня з урахуванням всіх клінічних даних (важкості й характеру захворювання або травми, ступені функціональних порушень, які були викликані захворюванням або травмою). Приймаються до уваги також стать, вік, компенсаторні спроможності організму й інші індивідуальні особливості.

Для рішення питання допуску до занять фізкультурою учнів, які перенесли важкі захворювання не зазначені вище (наприклад, деякі хвороби легенів, серця, печінки, наслідки різних травм й ін.), лікарям навчальних закладів рекомендується в кожному конкретному випадку консультуватися з фахівцями.

Після перенесених захворювань заняття фізичною культурою відновлюються тільки після ретельного і всебічного додаткового обстеження, через певний термін за умови доброго самопочуття і відсутності скарг, пов'язаних з перенесеною хворобою.

Велике значення при цьому набуває підбір і чергування вправ, дозування навантаження, організація санітарно-гігієнічних умов, використання природних сил природи. Вправи для загального розвитку м'язової системи, гнучкості і сили можуть займати різне місце в залежності від типу уроку та його завдань.

Вправи на швидкість, а також нові і тому поки складні для учнів руху на координацію слід розучувати на початку основної частини уроку. Це обумовлено тим, що з настанням стомлення центральної нервової системи знижується швидкість зміни процесів збудження і гальмування, створюються утруднені умови для розмежування подразників. Вправи, що дають велику загальне навантаження (ігри, біг тощо) і викликають сильне емоційне переживання, доцільніше використати наприкінці основної частини уроку. Сильне збудження, втома ускладнюють оволодіння технікою подальших вправ, виховання швидкості та спритності. [13] Як показує практика, треба чергувати вправи, враховуючи особливості їх структури, вплив на групи м'язів і функції організму в цілому з тим, щоб створювати найбільш сприятливі умови для виконання подальших вправ. Для зняття втоми, а це дуже важливо, між виконанням різних вправ рекомендується застосування вправ на розслаблення. У заключній частині уроку (5-10 хвилин) необхідно створити умови для того, щоб відновити сили, усунути стомлення і підвести підсумки заняття. У цій частині рекомендується застосовувати прості вправи для окремих частин тіла, різні види ходьби, спокійні танцювальні кроки, вправи на розслаблення м'язів, дихальні, вправи на формування правильної постави і обов'язково відпочинок сидячи. В кінці уроку визначається частота пульсу займаються, підводяться підсумки, дається завдання додому. При визначенні структури конкретного уроку вчителю треба прагне до його цілісності, особливо забезпечуючи органічний зв'язок усіх трьох його частин. Уроки рекомендується проводити на відкритому повітрі, на шкільних майданчиках, стадіоні. При цьому має суворо дотримуватися відповідність спортивної форми погоді для попередження переохолодження чи перегрівання. У прохолодну погоду підготовчу і заключну частину уроку можна проводити в приміщенні.

2.4 Педагогічні аспекти проведення занять з фізичної культури при поширених захворюваннях

Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичне виховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальної програми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчої життєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовними і матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальними програмами у спеціально організованому педагогічному процесі.

Із кожного уроку учні повинні виносити нові знання й уміння, повинні бачити, що у процесі цілеспрямованих занять фізичними вправами вдосконалюється їх розвиток. При цьому кожен учень повинен мати особистий рекорд і кожного слід до нього підвести. Учителю необхідно чітко визначити кінцеву мету спільної роботи з учнями на весь час навчання у школі, на рік, чверть, серію уроків, тобто уявити результат діяльності на різні періоди часу. Висунення мети спрямовує і регулює діяльність учня, робить її усвідомленою. Несприятлива економічна й екологічна обстановка, нераціональна організація навчання, харчування, відпочинку, обмежені можливості для занять фізичною культурою й спортом, низька рухова активність привели до погіршення стану здоров'я дітей і підлітків у країні. Практично відсутній висококваліфікований лікарський контроль за учнями й студентами, що займаються фізкультурою. В теперішній час лікарський контроль зводиться лише до визначення медичної групи для занять фізичною культурою. Не завжди правильно оцінюється фізичний розвиток, фізична підготовленість дітей і підлітків, тому що при проведенні медичних оглядів лікарі поліклінік не використовують функціональні методи досліджень. [8]

Фізичні вправи відіграють велику роль в оздоровленні болісно зміненої серцево-судинної системи, відновні можливості якої надзвичайно великі. Тому необхідно наполегливо використовувати заняття фізичними вправами, не допускаючи при цьому перенапруг. Ознаками перенапруги серцево-судинної системи можуть бути: погіршення загального стану, зниження працездатності, підвищення пульсу, падіння або підвищення кров'яного тиску в спокої, виникнення аритмії, несприятлива реакція на навантаження під час занять (суб'єктивні скарги, задишка, збліднення і т.п.) . У цих випадках необхідно припинити заняття або знизити навантаження і провести додаткове лікарське обстеження. Ознаками поліпшення стану серцево-судинної системи в процесі занять є поліпшення самопочуття, настрою, підвищення загальної та фізичної працездатності, зниження величини реакції серцево-судинної системи (пульсу, артеріального тиску) у відповідь на стандартну навантаження, стабільні пульс і артеріальний тиск у спокої. дихання

При захворюваннях органів дихання, як правило, спостерігається зниження стійкості організму до простудних факторів та іншим шкідливим умов середовища. У болючий процес втягується мале коло кровообігу, серце. Тому часті прояви серцево-судинної недостатності, що обмежують застосування фізичних вправ. Розлад дихальної функції виражається в зниженні дихальних обсягів (життєвої ємності легень, об'єму вдиху і видиху), у зниженні потужності дихання (об'ємної швидкості вдиху і видиху) через зменшення еластичності легеневої тканини, спазматичного стану бронхіального дерева. [12]

Особливе значення при захворюваннях органів дихання має дотримання високих вимог до санітарно-гігієнічним умовам занять і спеціальних вимог до клімату та мікроклімату приміщень. Не можна проводити заняття при забрудненому і надмірно вологому повітрі. На відкритій місцевості взимку заняття не повинні проводитися при температурі нижче -15 °, при великій вологості. Не допускаються сильні охолодження та перегрівання. Велике значення мають гартують водно-повітряні процедури і сонячні ванни. Усі заходи повинні виконуватися з великою обережністю і в зменшених дозах. Систематичні заняття фізкультурою впливають на

вдосконалення не тільки дихальної системи, а поширюються на всі органи і системи. Так, під час виконання фізичних вправ потребу тканин у кисні збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Це призводить до збільшення кровообігу, в результаті чого збільшується кількість функціонуючих капілярів. Збільшення потреби організму в кисні рефлекторно викликає значні зміни у діяльності як дихальної, так і серцево-судинної системи: наприклад, частота пульсу при цьому підвищується в 2-3 рази, а дихання в 2-2,5 рази. У більшості випадків хворих з легеневими захворюваннями можна перевести в підготовчу групу після повного припинення загострень, при мінімальних клінічних проявах хронічного процесу, доброму загальному самопочутті та сприятливої ??реакції організму на фізичні навантаження. Нерідкі несприятливі форми перебігу захворювання, коли переважно займатися тільки лікувальною фізичною культурою. Переклад в основну групу при хронічних захворюваннях часто неможливий. [15]

Особливості проведення занять при деформаціях опорно-рухового апарату. У цій групі захворювань найбільш часто зустрічаються порушення у формуванні хребта (порушення постави і сколіоз). У більшості випадків порушення постави є придбаними. Найчастіше ці відхилення зустрічаються у дітей астенічного статури, фізично слабо розвинених. Неправильна постава сприяє розвитку ранніх дегенеративних змін у міжхребцевих дисках і створює несприятливі умови для функціонування органів грудної клітини та черевної порожнини.

Чим раніше виявлено порушення постави, тим легше його виправити. Визначаючи порушення постави, необхідно перевірити висоту розміщення - плечових ліній, нижніх кутів лопаток і відставання їх від грудної клітини; форму просвітів, утворених внутрішніми поверхнями рук і тулуба.

У заняття включають вправи біля гімнастичної стінки, з набивними м'ячами, з гімнастичною палицею, з гумовими амортизаторами, вправи на витягування; заняття на тренажерах - для розвитку м'язового корсету (у вихідному положенні лежачи на спині, лежачи на спині з невеликим підйомом тазу, щоб виключити компресію на хребет; після занять-витягування на гімнастичній стінці), а також плавання способом брас (включення плавання в ластах, з лопатками, гумових колах на ногах та ін.) деформацій.

Особливості проведення занять при захворюваннях центральної і периферичної нервової системи. При захворюваннях і травмах нервової системи в процесі занять фізичними вправами вчитель повинен враховувати такі особливості стану організму, як:

- підвищена ранимість нервової системи по відношенню до фізичним (удари, струс, розтягування) і психічним (розумовою і емоційні перевантаження) травмуючі впливи;

- порушення певних рухових функцій рук або ніг з-за ослабленою сили м'язів, зниженого тонусу в одних м'язових групах і підвищеного у інших;

- дистрофія та атрофія м'язових груп з різко обмеженими можливостями для відновлення;

- порушення поверхневої (шкірної) і глибокою (м'язової, суглобної) чутливості, що приводять до зниження можливості формування точних рухів; [13]

У цілому при захворюваннях нервової системи функціональну неповноцінність мають багато органів і системи, і в першу чергу серцево-судинна. Необхідно враховувати судинне походження багатьох поразок нервової системи і залишкових патологічних процесів. Вони створюють відносну кисневу недостатність різних відділів мозку, яка перетворюється в абсолютну при фізичних навантаженнях, що вимагають посиленого надходження кисню до тканин. Тому при більшості захворювань неприпустимі фізичні навантаження великої потужності. Становлять небезпеку вправи, що супроводжуються сильними струсами, навантажувальне хребет (тиск, згинання при акробатичних вправах, стійки на голові, підйоми тягарів і т.п.), вправи на гнучкість з надмірним згинанням або розгинанням при невритах або травмах нервів.

Особливості проведення занять при ендокринних захворюваннях

Необхідно враховувати наступні особливості стану організму при організації фізичної підготовки: порушення всіх видів обміну (у тому числі водного, мінерального і вітамінного) при переважному порушення одного з них; ослаблення сили і тонусу м'язів; функціональна слабкість всіх систем і органів. У першу чергу страждає серце, в ньому при порушенні обміну будь-якого виду виявляються дистрофічні зміни. При ожирінні страждає функція дихання з-за високого стояння діафрагми, утруднена функція органів травлення, спостерігаються зміни в опорно-руховому апараті (порушення постави через збільшення природних вигинів хребта, плоскостопість, болі в колінних суглобах, стопах); зниження захисних сил організму, опірності, що виражається в частих простудних захворюваннях, в наявності хронічних запальних процесів, гнійників; насичення крові продуктами неповного розщеплення, які виділяються через нирки і в газоподібному вигляді через легені, при цьому ушкоджуються легені і потрібно їх поглиблена вентиляція. Відхилення в стані здоров'я при обмінних захворюваннях визначають методику фізичної підготовки. Однак з головних умов фізкультурно-оздоровчої роботи при порушенні обміну - раціональне харчування, дотримання високих вимог до особистої гігієни (догляд за тілом, одягом і т.д.) і до гігієнічних умов занять.

З огляду на особливості стану організму при кожному захворюванні, можна ефективно використовувати індивідуальні форми занять і застосовувати спеціальні методики. Частіше ж заняття з учнями як основний, так і спеціальної груп носять загальний характер, тому викладачеві фізичного виховання необхідно орієнтуватися на загальні властивості і прояви ослабленого і хворого організму.

ВИСНОВОК

Одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я школярів, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру.

При тривалому обмеження рухової активності у дітей спостерігається зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму. [6]

Останнім часом спостерігається виражений ріст нервово-психічних розладів школярів, погіршується стан психічної адаптації дітей та підлітків, що призводить до алкоголізації, тютюнопаління та наркоманії. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами. Вивчення науково-методичної літератури, аналіз практичного досвіду використання засобів фізичної культури у заняттях з дітьми з відхиленнями у стані здоров'я дозволили встановити, що рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна, але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень . Комплексне використання засобів, методів і форм організації занять з дітьми з ослабленим станом здоров'я не тільки сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності, а й сприяє формуванню здоров'я особистості.

З вищевикладеного видно, що проведення уроків з фізичного виховання дітей підготовчих та спеціальної медичних груп здійснюється різними засобами.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, зробимо висновок, згідно теми роботи.

Мета занять з учнями спеціальних медичних груп (СМГ): спланувати шляхи виходу з хвороби тимчасового або довготривалого характеру; через засоби фізичної культури; підвищити життєву активність органів і систем учнів, добитися індивідуально - стійкого поліпшення самопочуття; використати потенційні можливості учнів.

Завдання, які реалізуються в СМГ: підвищення функціональної здатності органів і систем; формування правильної постави; зміцнення здоров'я та корекція фізичного розвитку; засвоєння основних життєво важливих рухових умінь, передбачених чинною програмою; підвищення фізичної та інтелектуальної працездатності учнів; формування знань у сфері особистої гігієни та здорового способу життя. До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в стані здоров'я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (після перенесення захворювань). З учнями спеціальної медичної групи проводять заняття за спеціальною програмою, цим дітям потрібні заняття лікувальної фізкультури.

Учні спеціальної медичної групи повинні обов'язково займатися на загальних уроках фізичної культури у відповідному одязі і взутті. Вони беруть участь у підготовчій та заключній частинах уроків, закріплюють матеріал вивчений на заняттях в групі, а при стійкому покращенні стану здоров'я виконують елементи рухів основної частини зі значним зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, психоемоційне навантаження (елементи змагань). Робота з дітьми, віднесеними за станом здоров'я до СМГ займає одне з важливих місць при реалізації задач фізичного виховання школярів. Цей контингент дітей вимагає уважного ставлення до себе з боку працівників сфери фізичного виховання і охорони здоров'я у зв'язку з тим, що відсоток захворюваності дітей залишається високим і при цьому спостерігається тенденція до його зростання. Тільки при систематичному і науково обґрунтованому лікарсько-педагогічному контролі фізичного виховання стає ефективним засобом збереження і зміцнення здоров'я дітей, покращення їх фізичного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ареф'єв В. Г. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): навч. посібн. для студентів навчальних закладів ІІ-IV рівнів акредитації / В. Г. Ареф'єв, Г. А. Єдинак. - Кам'янець- Подільський : Абетка-НОВА, 2001. - 384 с.

2. Боднар І. Теорія, методика і організація фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи Навч.-методичний посіб. - Львів, Українські технології. - 2005. - 48 с.

3. Бегидова Т. П. Основы адаптивной физической культуры : учеб. пособие / Бегидова Т. П. - М. : Физкультура и спорт, 2007. - 192 с.

4. Дьомочка С. Використання оздоровчого плавання для покращення функціонального стану школярів СМГ. / Збірка наук. статей галузі фізичної культури та спорту: Молода спортивна наука України. Львів: ЛДІФК, 2009. - Вип. 4. - 288-290 с.

5. Дьяченко А. А. Морфо-биомеханические характеристики стопы слабовидящих детей младшего школьного возраста / А. А. Дяченко // Актуальні проблеми біомеханіки : збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. - Чернігів, 2008. - Вип. № 54. - 90-93 с.

6. Дяченко А. А. Аналіз кількісного співвідношення первинних і вторинних захворювань слабкозорих школярів в процесі адаптивного фізичного виховання / А. А. Дяченко // Молода спортивна наука України : збірник наукових статей з галузі фізичної культури і спорту. - Львів: ЛДіФК, 2009 - Вип. 13. - Т.3. - 71-74 с.

7. Дьяченко А. А. Особенности опорно-рессорных свойств стопы слабовидящих детей младшего школьного возраста / А. А. Дьяченко // Материалы I Международной научно-практической конференции «Биомеханика стопы человека», Гродно, 2008.- 112-114 с.

8. Евсеев С. П. Теория и организация адаптивной физической культуры : учебник. В 2 т. / под общ. ред. проф. С. П. Евсеева. - М. : [б. и.], 2008. - 448 с.

9. Евсеев С. П. Адаптивная физическая культура : учеб. пособие / С. П. Евсеев, Л. В. Шапкова. - М. : Сов. спорт, 2006. - 240 с.

10. Настольная книга учителя физической культуры / авт.-сост.Г.И.Погадаев. - 2-е изд., перераб и доп. - М.: Физкультура и спорт, 2007. - 496 с.

11. Полатайко Ю.О. Фізичне виховання школярів у спеціальних медичних групах. - Івано- Франківськ: Плай, 2004. - 161 с.

12. Лапутін А. М. Кінетика як система знань про рухову функцію тіла людини / А. М. Лапутін, В. О. Кашуба, Т. О. Хабінець // Теорія і методика фіз. виховання. - 2004. - № 2. - 96-102 с.

13. Литош Н. Л. Адаптивная физическая культура. Психолого-педагогическая характеристика детей с нарушениями в развитии : учеб. пособие / Литош Н. Л. - М. : Спорт Академ Пресс, 2002. - 140 с

14. Мухін В.Н. Фізична реабілітація. Підручник для студентів ВНЗ фізичного виховання і спорту. К: Олімпійська література, 2000.-423 с.

15. Шапкова Л. В. Частные методики адаптивной физической культуры : учеб. пособие / Шапкова Л. В. - М. : Сов. спорт, 2004. - 464 с. : ил 15. Шапкова Л. В. Адаптивна фізична культура: методологія та розвиток в сфері вищої професійної освіти : дис…. дк-ра. пед. наук : 13.00.08. “Теорія і методика професійної освіти” / Л. В. Шапкова - СПб., 2006. - 448 с.

16. Шологон Р., Іващенко П. Особливості методики фізичного виховання при міопії зі студентами СМГ / Збірка наук. статей галузі фізичної культури та спорту: Молода спортивна наука України. Львів: ЛДІФК, 2006. - Вип. 4. - 320 - 322 с.

17. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] : у 2 ч. / Б. М. Шиян. - Т. : Навч. книга - Богдан, 2004. - Ч. 1. - 272 с. ; Ч. 2. - 248 с.

18. Язловецький В.С. Фізичне виховання учнів з відхиленнями в стані здоров'я. Навчальний посібник. Кіровоград: РВВ КДПУ імені В.Винниченка, 2004. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru