Розвиток творчості дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий комунальний навчальний заклад «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського»

Предметна комісія викладачів дошкільної освіти

КУРСОВА РОБОТА

з методики викладацької діяльності

РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ

Студентки 2 курсу групи Д

напряму підготовки 0101 «Педагогічна освіта»

спеціальності 5.01010101 «Дошкільна освіта»

Заболоцької Л.С.

Керівник: викладач Сєрова Л.В.

м. Володимир-Волинський - 2014 рік



Зміст

Вступ

1. Педагогічні основи розвитку творчості та уяви дошкільників шляхом ознайомлення з прикладним мистецтвом

1.1 Шляхи активізації розвитку творчих здібностей дошкільників в процесі ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом як складової соціалізації дошкільників

1.2 Сучасні підходи по ознайомленню дошкільників з народно-прикладним мистецтвом України

1.3 Народно-прикладне мистецтво України як один з основних чинників розвитку творчості у дошкільників

2. Особливості формування художньо-естетичної компетенції дошкільників

2.1 Художньо-естетична компетентність дітей старшого дошкільного віку в образотворчій діяльності та її показники

2.2 Інноваційні підходи до ознайомлення дітей дошкільного віку з народно-прикладним мистецтвом України

2.3 Умови організації роботи з розвитку творчості та творчої уяви у дітей дошкільного віку шляхом ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом України в освітньому процесі дошкільного навчального закладу (з досвіду роботи дошкільного навчального закладу «Усмішка» с. Карасин Камінь - Каширського району Волинської області)

Висновки

Література

педагогічний навчання дошкільник образотворчий



Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні не можна залишити поза увагою те, що у світі зростає роль особистості. Людина вважається основною цінністю прогресивного суспільства, а турбота про неї - показником рівня розвитку його свідомості. Саме тому вихідною тезою оновлення системи дошкільної освіти є положення, за якими педагогічний процес має ґрунтуватись на психології розвитку дитини, а точкою відліку в оновленні змісту, форм і методів виховання та навчання є ідея про цінність і сенс її буття.

Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов'язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявляти їх.

Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання й уміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в різних соціальних умовах - швидше знаходить своє місце в суспільстві.

Оскільки Україна перебуває на шляху становлення, то відповідно і потребує освічених громадян, креативних особистостей, здатних творчо підходити до вирішення будь-яких проблем. Перед навчальними закладами всіх рівнів постає дуже важливе завдання: сприяти, щоб кожна дитина в майбутньому стала не просто пасивним членом суспільства, а інтелектуальною, ініціативною, творчою, суспільно корисною особистістю.

Відповідно до Базового компонента дошкільної освіти в Україні велике значення надається розвитку творчих здібностей дошкільників. Важливим результатом оволодіння дитиною мистецькою діяльністю є усвідомлення себе активним суб'єктом творчості, сформоване емоційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу. Показник творчої активності дітей старшого дошкільного віку визначається рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням працювати з різними матеріалами, використовувати різні техніки, добирати відповідні засоби реалізації задуму, виявляти творчу уяву, естетичну чутливість, емоційно-ціннісне ставлення до навколишнього.[1,с.4-5]

Там, де є традиції, де вони живі і міцні, там є благодатний ґрунт для розквіту декоративної діяльності. Століттями народ у своєму мистецтві - у піснях, казках, билинах, народних святах, танцях і предметах побуту - прагнув у художній формі виразити своє розуміння життя, природи, світу. У цьому і розкривається самобутність його культури. Українські народні промисли, є частиною багатогранного духовного життя народу, воно також міцно лежить у фундаменті, на якому заснована вся українська національна культура. В образах творчості українського народу в упредметненій формі до нас доходить живий голос історії, голос культури попередніх поколінь. Через ці речі ми осягаємо джерела, багату історію нашої національної культури, бачимо душу народу. З цього погляду турбота про розвиток українського народного промислу є турбота про прогрес національної самосвідомості, історичного самоствердження і турбота про подальший розвиток сучасної національної культури. Роль декоративної діяльності у вихованні і розвитку дітей дошкільного віку дуже велика, адже ознайомлення дітей з багатством рідного краю в поєднанні з навчанням допоможе виховати почуття краси і любові до декоративно-прикладного мистецтва і рідної культури. Якщо вихователь зможе правильно організувати роботу на заняттях - дитина дійсно зацікавиться не тільки декоративною діяльністю, а й мистецтвом взагалі. Саме тому декоративна діяльність дошкільників є досить актуальною на сьогодні темою.

Творчість, як процес, має певні етапи. Математик, фізик і філософ Ж. Пуанкаре, який досліджував творчість, виділив періоди творчого процесу, які у своїй основі приймаються всіма дослідниками творчості.

Важко переоцінити значення образотворчого мистецтва в житті дитини. Психологічними дослідженнями П. П. Блонського, Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна доведено, що дітям дошкільного віку доступне естетично-художнє сприймання творів образотворчого мистецтва, старші дошкільники здатні естетично оцінити художній твір, висловити своє ставлення до нього [5, с.32].

Як засвідчують дослідження науковців дошкільникам доступне сприймання пейзажних та сюжетних картин, портретів, натюрмортів, скульптури та графіки.

Л. С. Виготський, досліджуючи проблеми творчості, відзначав, що в дошкільному віці розвивається здатність іти від думки до дії, що робить можливою творчу діяльність: «Одне з найважливіших питань дитячої психології та педагогіки - це питання про розвиток творчості і про значення творчої роботи для загального розвитку дитини. Уміння з елементів створювати ціле, комбінувати старе у нові поєднання і становить основу творчості» [1, с.31-35].

Проблема образотворчої діяльності дітей знайшла розвиток у праці Н. Сакуліної «Малювання у дошкільному дитинстві».

Проблема розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку - одна з найактуальніших у світлі концепцій дошкільного виховання. «Художньо-образна природа мистецтва, - говориться у Концепції дошкільного виховання, - робить художню діяльність дітей єдиним у своєму роді засобом формування і творчих здібностей взагалі - продуктивного мислення, уяви, що лежать в основі будь-якого виду творчості» [4, с.16-17].

Об'єкт дослідження: процес ознайомлення дошкільників з народно-прикладним мистецтвом.

Предмет дослідження: педагогічні умови розвитку творчості та творчої уяви дітей дошкільного віку шляхом ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов розвитку творчості та творчої уяви шляхом ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом України і вплив творів образотворчого мистецтва на формування творчої особистості дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукових джерел та спеціальної літератури надати загальну характеристику проблемі дослідження розвитку творчості та творчої уяви на матеріалі народно-прикладного мистецтва у дітей старшого дошкільного віку.

2. Наукове обґрунтування завдань і змісту художньо-естетичного виховання дошкільників згідно програми виховання і навчання «Дитина».

3. Визначення методичних основ організації художньо-естетичної діяльності у сучасному дошкільному навчальному закладі та їх апробація в ході організації життєдіяльності дітей середньої групи.

Методи дослідження:

– теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми та вивчення нормативно-правових документів з актуальних питань дошкільної освіти;

– емпіричні: спостереження, бесіди, анкетування, аналіз педагогічної документації та результатів діяльності вихователів дошкільного навчального закладу, організація життєдіяльності дітей середньої групи у першу та другу половину дня.



1. Педагогічні основи розвитку творчості та уяви дошкільників шляхом ознайомлення з прикладним мистецтвом

1.1 Шляхи активізації розвитку творчих здібностей дошкільників в процесі ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом як складової соціалізації дошкільників

Серед різних видів мистецтва образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності впливає на її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, формує загальну та естетичну культуру. В педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам'яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність орієнтуватись в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного.

Ми часто говоримо про дефіцит добра, любові, милосердя, співчуття. А хто навчив нас відчувати, переймати чужий біль, радіти чужим успіхам, захоплюватися, милуватися, споглядати? Адже цьому треба вчити так само, як навчили ходити, їсти, говорити.

В дитинстві закладаються основи інтелекту людини, формуються різнобічні потреби, погляди, ідеали. Чим раніше і активніше здійснюється процес прилучення до прекрасного, тим він ефективніший. Мистецтво може стати однією з основних ланок у становленні особистості. Саме воно відкриває нам чарівний світ почуттів людини, що прагне в барвах, лініях, кольорі, русі пензля поділитися своїми переживаннями, хвилюваннями, радістю, захопленням від почутого, побаченого, пережитого в реальному житті [16, с.124].

Все тече, все змінюється... Ця філософська думка не обминула й освіту XXI ст. Час диктує необхідність осучаснення педагогічного процесу згідно з Законом України «Про дошкільну освіту». Сьогодні на порядку денному - проблема навчання дітей у школі з шестирічного віку, що потребує від дошкільної освіти забезпечення своєчасного і гармонійного розвитку кожної конкретної дитини відповідно до вікового проміжку дошкільного дитинства. Тільки оптимально задіяні вікові можливості та природний потенціал як дошкільного, так і раннього дитинства забезпечать повноцінний подальший розвиток особистості, її готовність до навчання з шести років [19, с.181-193].

Дослідження останніх років показали, що ранній вік характеризується великими потенційними психофізичними можливостями. Отже, завдання

педагога - знайти шляхи та забезпечити розвивальне середовище для їхньої максимальної реалізації. Розвиток психіки дитини, формування її особистості можливі тільки в процесі активної діяльності, через яку відбувається пізнання навколишнього світу, набуття власного практичного досвіду. Практична діяльність - платформа психічного розвитку, «мислення руками» для дітей раннього віку.

Образотворча діяльність носить як практичний, так і продуктивний характер. Через неї на емоційно-чуттєвій основі дитина пізнає навколишній світ, вона ставить дитину в ситуацію активних дій посильної самостійності, спонукає до цілеспрямованості в досягненні конкретного результату, в її надрах формуються мотиви та потреби пізнання, позитивні емоції. Образотворча діяльність сприяє розвитку зору, тактильного сприймання, слуху, тонкої моторики рук, формує точність та узгодженість рухів руки із зоровим контролем. Важливо підкреслити, що скоординованість рухів руки і зору розвиває стійкість уваги дитини, чіткість сприймання, вольові зусилля.[12,с.35-36 ]

Успішний розвиток дитячого зображувального мистецтва залежить від цілої низки умов. Головна з них - цілеспрямований навчальний вплив педагога, що організовує діяльність дітей; систематичний і послідовний розвиток сприймання, уявлення, на основі яких формується зображення; навчання зображуваним вмінням і навичкам [17,с.33-34].

Завдання дедалі ширшого прилучення людини до скарбів духовної культури може бути успішно розв'язаним лише за умови, якщо ця робота послідовно здійснюватиметься, починаючи з раннього дитинства. А значить, маємо вдосконалювати естетичне виховання дітей у дошкільних закладах, підвищувати ефективність ознайомлення з живописом, музикою, фольклором, літературою, розвивати дитячу творчість у різних видах художньої діяльності [4,с.12].

Насамперед необхідно забезпечити зв'язок між різними видами власне зображуваної творчості. Так, діти оволодівають знаннями про форму предметів і відтворення їх, малюючи, ліплячи, виготовляючи аплікації. Засвоєння краще починати з того виду діяльності, де ті чи інші завдання розв'язуються легше: скажімо, наклеювати готові кружечки (кольорові вогники, різноколірні кульки) простіше, ніж передавати круглу форму у малюванні і ліпленні, - у процесі наклеювання дитина ознайомлюється із формою зображення, його образами. І коли згодом їй пропонують намалювати круглий предмет, ця форма вже не є незнайомою [20, с.18-19].

Відтворення будови предметів, правильне розташування частин, діти також швидше засвоюють у ліпленні й аплікації, бо тут простіше виправити помилку, ніж переробити намальоване. Однак не слід прагнути буквального повторення: ліпити пташку, потім наклеювати, а далі малювати її, як це часто буває. Таке механічне дублювання нудне для дитини й лише знижує інтерес до зображеної діяльності [2, с.2-3].

Мої багаторічні спостереження переконують: відтворюючи якийсь об'єкт, за умови правильної побудови процесу навчання, що ґрунтується на пізнанні форми, конструкції та способів передачі її в малюнку, ліпленні, аплікації, діти починають осягати загальні закономірності зображення групи предметів, схожих за формулою. Засвоєння їх дає змогу малювати будь-які предмети (без показу педагога), що сподобалися й викликають бажання це робити. Водночас, порівнюючи об'єкти, дитина знаходить не лише схоже, а й відмінне, характерне тільки для даної тварини, комахи тощо [33, с.20-24].

Розв'язання програмових завдань із зображувальної діяльності спирається на те, про що дошкільники довідуються і що роблять на інших заняттях, у побуті. Так, знання про форму предметів вони набувають у дидактичних іграх, у іграх з різноманітними іграшками і під час спостережень; про будівництво - буваючи на екскурсіях і прогулянках, слухаючи розповіді дорослих, художні твори, а потім відбивають ці уявлення у малюнках, аплікації, ліпленні. Отже, ознайомлення з предметами і явищами навколишньої дійсності має тісно пов'язуватися із навчанням зображувальної діяльності. Яскраві, цікаві події, які схвилювали дітей, повинні живити її. Важливо лише, щоб взаємозв'язок цих розділів виховної роботи був природним, логічно обумовленим, а не штучним [15, с.44-45].

Природа - джерело натхнення не одного покоління художників, тож і в роботі з дошкільниками її роль дуже велика. Малі спостерігають зміну пір року, сезонні природні явища, ознайомлюються з рослинним і тваринним світом, а значить, зображення всього збагачує тематику занять - зрозуміло, з урахуванням специфіки виду художньої діяльності, стимулює дитячу творчість [8, с.15-16].

Цілеспрямоване спостереження об'єктів природи і подальше зображення їх - єдиний процес природничо-наукового й естетичного пізнання. Педагог подає дітям доступні знання про рослини і тварини, звертає увагу на красу й привабливість зовнішнього вигляду, цікаві повадки живих істот, прагне сформувати позитивне емоційне ставлення, щоб підвищити інтерес до них, викликати бажання намалювати, виліпити або вирізати й наклеїти. Зображуючи природу, дошкільники знову переживають естетичні почуття; закріплюються їхні знання та уявлення про природні об'єкти та явища [7, с.8-9].



1.2 Сучасні підходи по ознайомленню дошкільників з народно-прикладним мистецтвом України

Високі виховні можливості різних видів декоративної діяльності прикладного мистецтва закладені в самій їхній основі, що базуються на народній творчості, яка сполучає в собі естетичний початок з народно-прикладним мистецтвом і ручною працею.

Необхідною умовою побудови сучасної системи дошкільного виховання й навчання та розвитку всебічно розвиненої особистості є використання народного мистецтва в декоративній діяльності дітей. Народне мистецтво втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури [3, с.5-8].

Важливу роль декоративної діяльності у вихованні дітей відзначало багато вітчизняних мистецтвознавців, дослідників дитячої творчості (Т.С.Комарова, Т.Я.Шпикалова, Н.Б.Халезова, Т.Н.Доронова, А.А.Грибовська й інші). Вони переконливо свідчать, що декоративна діяльність викликає у дітей перші яскраві уявлення про Батьківщину, її культуру, сприяє вихованню патріотичних почуттів, прилучає до світу прекрасного, і тому декоративну діяльність і необхідно використовувати в педагогічній роботі у дитячому садку.

Виховати любов до прекрасного... Це значить, ознайомити дітей з різними видами декоративної діяльності [14, с.69-75].

Декоративна діяльність є одним з факторів гармонійного розвитку особистості. За допомогою декоративної діяльності відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народна декоративна діяльність зберігає й передає новим поколінням національні традиції й вироблені народом форми певних відносини до світу. Мистецтво декоративної діяльності допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак [14, с.76].

Зіткнення з народним декоративним мистецтвом збагачує дитину, виховує гордість за свій народ, підтримує інтерес до його історії й культури.

Пізнаючи красу народної творчості, дитина випробовує позитивні емоції, на основі яких виникають більше глибокі почуття: радості, замилування, захвату. Утворяться образні уявлення, мислення, уява. Все це викликає в дітей прагнення передати сприйняту красу, запам'ятати ті предмети народно-декоративного мистецтва, які їм сподобалися, у них пробуджується й розвивається творча активність, формуються естетичні почуття й художній смак, естетична оцінка до предметів українського декоративного мистецтва. У дітей формуються різноманітні здібності - як художні, так й інтелектуальні [12, с.36].

Знайомство дитини з українською декоративною діяльністю опирається на принцип загальної дидактики - зв'язку з життям, систематичності й послідовності, індивідуального підходу в навчанні й художнього розвитку дітей, наочності.

Основними напрямками роботи по декоративній діяльності дошкільників за мотивами українських народних промислів в дитячому садку є:

· знайомство дітей з виробами народних художніх промислів;

· знайомство дошкільників із символікою українського декоративного мистецтва і її значенням;

· самостійне створення дітьми декоративних виробів.

У роботі необхідно використовувати різні методи: метод обстеження, наочності, словесний, практичний, евристичний, частково-пошуковий, проблемно-мотиваційний, метод співтворчості, мотиваційний [7, с.14-16].

Ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом в дошкільному навчальному закладі розпочинається із знайомства дітей з декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів. Форми проведення занять для ознайомлення дошкільників з народно-прикладним мистецтвом різні: подорожі по стародавніх українських містах, знаменитим на увесь світ своїми художніми промислами, екскурсії в казку, перетворення в майстрів-художників. На таких заняттях вирішуються пізнавальні, навчальні й творчі завдання. Знайомлячи дітей з виробами народних умільців, необхідно прилучати дітей до рідної культури, допомогти їм увійти в світ прекрасного, вчити бачити й почувати неповторні сполучення фарб природи, будити потребу любити й радуватися життю. Необхідно навчити дітей бачити естетичні властивості предметів, розмаїтість і красу форми, сполучення кольорів і відтінків, адже вдивляючись, міркуючи, діти вчаться розуміти, почувати, любити. Творчі здібності дітей в декоративній діяльності розвиваються в різних напрямках: спочатку у створенні ескізів на папері; у продумуванні елементів візерунка; у розташуванні їх на обсягах; у створенні предметів декоративного характеру; вмінні знайти спосіб зображення й оформлення предмета; у перенесенні задуманого декоративного візерунка на виріб. З метою емоційного виховання розглядання предметів можна супроводжувати художнім словом, примовками, образними словами, які використають народні майстри, звучанням народної музики, частівок, пісень. Короткі образні характеристики допомагають дітям запам'ятати того або іншого персонажа, формують доброзичливе відношення до нього. Дітей слід вчити розглядати предмет, обводячи рукою по контурі, тобто використовувати "жест руки". У геометричному орнаменті в ДНЗ бажано вчити дітей, що складний візерунок складається з найпростіших, знайомих частин - крапки, кружка, кільця, прямих і хвилястих ліній. Пояснювати як намалювати нескладний візерунок, а потім запропонувати дітям самим його виконати. Тим, у кого не виходить, дати подивитися таблиці з елементами й компонування їх у візерунку. Обов'язково підбадьорювати дітей прислів'ями, приказками: "Терпіння й труд - усі перетруть". На заняттях ліпити окремі предмети й створювали цілі композиції [22, с.278-294].

Декоративне малювання - це малювання різних орнаментів за допомогою гуашевих фарб на площині паперу та об'ємних виробах з глини.

Заняття з декоративного малювання розпочинається з середньої групи, хоча є аспекти цього виду діяльності в молодшій групі.

Завдання які стоять перед декоративним малюванням для всіх вікових груп:

1. Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративно-прикладного мистецтва.

2. Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва.

3. Вчити гармонійно поєднувати кольори та їх відтінки.

4. Оволодіти технічними прийомами декоративного малювання.

5. Вчити виконувати колективні роботи, складати панно з окремих декоративних візерунків за мотивами українського декоративного мистецтва [21, с.33-35].

У програмі «Дитина» серед багатьох визначені й такі завдання:

1. Прилучати дітей до культури українського народу, вчити їх бачити й відчувати чарівний світ мистецтва; милуватися і захоплюватися ним.

2. Розвивати здатність сприймати твори декоративно-прикладного мистецтва; викликати позитивне емоційне ставлення до творів мистецтва і зображеного. Розповідати про них, давати свою оцінку.

3. Ознайомлювати дітей з українським народним декоративно-прикладним мистецтвом (вишивка, ткацтво, килимарство, опішнянська та київська кераміка, українські розписи, писанкарство) [8, с.214-215].

1.3 Народно-прикладне мистецтво України один з основних чинників розвитку творчості у дошкільників

Необхідною умовою побудови сучасної системи дошкільного виховання й навчання та розвитку всебічно розвиненої особистості є використання народного мистецтва в декоративній діяльності дітей. Народне мистецтво втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури [9, с.12-15].

Важливу роль декоративної діяльності у вихованні дітей відзначало багато вітчизняних мистецтвознавців, дослідників дитячої творчості (А.П.Усова, Т.С.Комарова, Т.Я.Шпикалова, Н.Б.Халезова, Т.Н.Доронова, А.А.Грибовська й інші). Вони переконливо свідчать, що декоративна діяльність викликає у дітей перші яскраві уявлення про Батьківщину, її культуру, сприяє вихованню патріотичних почуттів, прилучає до світу прекрасного, і тому декоративну діяльність і необхідно використовувати в педагогічній роботі у дитячому садку.

Виховати любов до прекрасного... Це значить, ознайомити дітей з різними видами декоративної діяльності [22, с.33-35].

Декоративна діяльність є одним з факторів гармонійного розвитку особистості. За допомогою декоративної діяльності відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народна декоративна діяльність зберігає й передає новим поколінням національні традиції й вироблені народом форми певних відносини до світу. Мистецтво декоративної діяльності допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак [5, с.6-7].

Зіткнення з народним декоративним мистецтвом збагачує дитину, виховує гордість за свій народ, підтримує інтерес до його історії й культури [2, с.3-4].

Пізнаючи красу народної творчості, дитина випробовує позитивні емоції, на основі яких виникають більше глибокі почуття: радості, замилування, захвату. Утворяться образні уявлення, мислення, уява. Все це викликає в дітей прагнення передати сприйняту красу, запам'ятати ті предмети народно-декоративного мистецтва, які їм сподобалися, у них пробуджується й розвивається творча активність, формуються естетичні почуття й художній смак, естетична оцінка до предметів українського декоративного мистецтва. У дітей формуються різноманітні здібності - як художні, так й інтелектуальні [14, с.39].

Знайомство дитини з українською декоративною діяльністю опирається на принцип загальної дидактики - зв'язку з життям, систематичності й послідовності, індивідуального підходу в навчанні й художнього розвитку дітей,

Наочності [13, с.8-9].

Основними напрямками роботи по декоративній діяльності дошкільників за мотивами українських народних промислів в дитячому садку є:

· знайомство дітей з виробами народних художніх промислів;

· знайомство дошкільників із символікою українського декоративного мистецтва і її значенням;

· самостійне створення дітьми декоративних виробів.

У роботі необхідно використовувати різні методи: метод обстеження, наочності, словесний, практичний, евристичний, частково-пошуковий, проблемно-мотиваційний, метод співтворчості, мотиваційний [18, с.22-29].

Ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом в дошкільному навчальному закладі розпочинається із знайомства дітей з декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів. Форми проведення занять для ознайомлення дошкільників з народно-прикладним мистецтвом різні: подорожі по стародавніх українських містах, знаменитим на увесь світ своїми художніми промислами, екскурсії в казку, перетворення в майстрів-художників. На таких заняттях вирішуються пізнавальні, навчальні й творчі завдання. Знайомлячи дітей з виробами народних умільців, необхідно прилучати дітей до рідної культури, допомогти їм увійти в світ прекрасного, вчити бачити й почувати неповторні сполучення фарб природи, будити потребу любити й радуватися життю. Необхідно навчити дітей бачити естетичні властивості предметів, розмаїтість і красу форми, сполучення кольорів і відтінків, адже вдивляючись, міркуючи, діти вчаться розуміти, почувати, любити. Творчі здібності дітей в декоративній діяльності розвиваються в різних напрямках: спочатку у створенні ескізів на папері; у продумуванні елементів візерунка; у розташуванні їх на обсягах; у створенні предметів декоративного характеру; вмінні знайти спосіб зображення й оформлення предмета; у перенесенні задуманого декоративного візерунка на виріб. З метою емоційного виховання розглядання предметів можна супроводжувати художнім словом, примовками, образними словами, які використають народні майстри, звучанням народної музики, частівок, пісень. Короткі образні характеристики допомагають дітям запам'ятати того або іншого персонажа, формують доброзичливе відношення до нього. Дітей слід вчити розглядати предмет, обводячи рукою по контурі, тобто використовувати "жест руки". У геометричному орнаменті в ДНЗ бажано вчити дітей, що складний візерунок складається з найпростіших, знайомих частин - крапки, кружка, кільця, прямих і хвилястих ліній. Пояснювати як намалювати нескладний візерунок, а потім запропонувати дітям самим його виконати. Тим, у кого не виходить, дати подивитися таблиці з елементами й компонування їх у візерунку. Обов'язково підбадьорювати дітей прислів'ями, приказками: "Терпіння й труд - усі перетруть". На заняттях ліпити окремі предмети й створювали цілі композиції [27, с.42-43].

Декоративне малювання - це малювання різних орнаментів за допомогою гуашевих фарб на площині паперу та об'ємних виробах з глини [35, с.23-24].

Формування художньо-естетичної компетентності та розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку у процесі ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом України є одним із провідних засобів виховання [10, с.12-15].

Становлення особистості починається в дошкільному віці з ранньої етнізації та соціалізації дитини, тобто з її природного входження в духовний світ і традиційне життя рідного народу, в культуру нації як складову загальнолюдської культури [26, с.17-19].

В дитини мають бути сформовані: чесність, сумлінність, охайність, доброзичливість; відповідальне ставлення до виконання трудових завдань та доручень; уміння доводити справу до кінця; діставати втіху від доброї роботи; бажання допомагати іншому; зацікавлення професіями дорослих; шанобливе ставлення до всього, що виготовлене людськими руками [31, с.56].

Саме тому важливим завданням педагогів - ознайомити дошкільників із народними трудовими традиціями, з народно-прикладним мистецтвом України; виховати у них пошану до будь-якого виду праці; допомогти усвідомити, що все необхідне для нашого життя створюється працею кожного і всіх, - є складовими соціалізації дітей дошкільного віку [11, с.31-32].



2. Особливості формування художньо-естетичної компетенції дошкільників

2.1 Художньо-естетична компетентність дітей старшого дошкільного віку в образотворчій діяльності та її показники

Образотворча діяльність - є одним із найбільш ефективних та улюблених засобів художньо-естетичного розвитку. В ній дошкільник проживає частину свого буття, сприймає та пізнає красу навколишнього світу, створює власні художні образи, виявляє перші естетичні смаки. Образотворче мистецтво зворушує дитячу душу своєю виразністю і неповторністю, захоплює маленького «митця» багатством кольорів, форм, композицій та залишає слід на все життя [33, с.22-24].

Під час проходження переддипломної практики ми помітили, що дошкільнята виявляють зацікавленість до різних видів образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікації, конструювання), часто інтегруючи їх. Особливо яскраво це виявляється під час експериментування з художніми матеріалами (фарбами, пластиліном, папером), інструментами і обладнанням (олівцями, пензлями, стеками) і в процесі засвоєння способів створення образу й засобів художньої виразності. Діти середньої групи відрізняються особливою емоційною чутливістю та відвертістю у висловлюванні простих естетичних суджень, переконань.

Ми побачили, що в дошкільнят переважає занадто великий інтерес до дослідження всього, що їх оточує. В образотворчій діяльності цей інтерес задовольняється у можливості практичного пізнання світу. Маючи певний сенсорний досвід, діти цього віку здатні бачити та відчувати красу довкілля, із задоволенням досліджувати різні об'єкти, матеріали, пізнавати їх властивості і на основі власних висновків створювати неповторні образи. Завдяки сформованим на попередньому році життя художнім вмінням дитина може зображувати нескладні сюжети, передавати у своїх роботах просторове розташування, пропорції та характерні риси людей, тварин, рослин; використовувати широку гаму кольорів, правильно створювати композицію тощо.

А ще на цьому віковому етапі занадто стрімко розвиваються психічні процеси: активізується зв'язне мовлення, посилюється стійкість уваги і пам'яті, стає надзвичайно яскравою уява. Дитина частіше проявляє ініціативність та самостійність у пошуку різних способів зображення для втілення свого задуму, прагне підкреслити оригінальність виконаної роботи, а отже, виявляє індивідуальні творчі здібності.

Поряд з цим, слід зазначити, що в середній групі процес і результат образотворчої діяльності (керованої та самостійної) дуже залежить від умов її організації. Правильно організований педагогічний вплив, особливо в умовах дошкільного навчального закладу, має велике значення для естетичного виховання дошкільнят. Результатом та кого освітнього впливу нами зафіксована сформованість ряду показників художньо-естетичної компетентності. Ці показники згруповані за відповідними компонентами

На нашу думку, розвиток творчості та творчої уяви шляхом ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом має емоційно-творчий характер. З огляду на це, ми в своїй віковій групі намагалися створити всі умови для сприйняття навколишньої краси, щоб вона вражала дитину, викликала у неї насолоду, радість і захоплення. Ми спонукали дітей до емоційного відгуку, вчили помічати, відчувати і шанувати цінність та неповторність навколишнього світу. Таким чином забезпечували різнобічний розвиток особистості дитини шляхом виявлення задатків, нахилів,здібностей, ранньої обдарованості, ознайомлення з традиціями національної культури; впровадження передового педагогічного досвіду, новітніх технологій, особистісно-орієнтованого підходу.



2.2 Інноваційні підходи до ознайомлення дітей дошкільного віку з народно-прикладним мистецтвом України

Сьогодні перед вищими педагогічними закладами країни стоїть завдання підготувати спеціалістів, здатних творчо перетворювати педагогічну дійсність, естетично активних, творчих, таких, що беруть участь у створенні прекрасного в житті та в мистецтві.

Формування духовного світу людини повинно стати першочерговим завданням в нашій державі. Розбудити чутливість душі, звернутися до виховання естетичних смаків, ідеалів, оцінок та суджень - одне з найголовніших завдань, поставлених сьогодні самим життям, оскільки майбутнє суспільства прямо залежить від духовного світу кожної дитини [25, с.26-27].

Розбудова системи освіти в Україні передбачає оновлення її змісту, зміну форм організації дітей. Яскравою тенденцією цього процесу є, зокрема, зростання питомої ваги мистецтва у вихованні юного покоління. Дисципліни гуманітарного циклу набули, врешті-решт, належного соціального та виховного статусу. Разом з тим реформування навчально-виховного процесу у традиційних дошкільних закладах, організація нових типів дошкільних закладів, надання педагогам змоги самостійно визначати засоби педагогічного впливу на дітей, послуговуючись у своїй роботі варіативними програмами виховання дітей, зумовили низку проблем у художньо-творчому вихованні і розвитку підростаючих поколінь [18, с.44-45].

Ознайомлення дошкільників із різними видами мистецтва є нагальною потребою сьогодення, складовою частиною дошкільної освіти. Програмами виховання і навчання дітей дошкільного віку передбачено різні види роботи з дітьми, що мають на меті виховувати в них почуття прекрасного. Естетично виховувати - це означає не просто прилучати людину до мистецтва, а пробудити в ній розуміння цього мистецтва та бажання творити щось нове, цінне для людства і суспільства. Починати цю роботу належить педагогам першої ланки освіти - дошкільної, а також батькам дітей [14, с.13-15].

Джерелом формування естетичних почуттів були спостереження за оточуючими дитину об'єктами. Ми якомога частіше залучали дітей до спостережень за природою, предметами довкілля, людьми. Звертали увагу при цьому на їхні красу, характерні риси, особливості будови, спонукали до вияву позитивних емоцій.

Корисним і цікавим для дітей було споглядання творів мистецтва в музичному супроводі. В цьому випадку особливу увагу звертали на розвиток дитячої фантазії.

Ми зрозуміли, що глибокий емоційний підйом дитини при сприйманні предметів або явищ є важливим чинником для вияву інтересу до занять з образотворчої діяльності. Як наслідок, дитина отримує задоволення не тільки від споглядання краси, а й від процесу створення власної роботи.

В образотворчій діяльності пізнавальну активність дошкільника в першу чергу реалізовували через сприйняття об'єктів навколишнього світу. При цьому особливу увагу звертали на формування цілісної системи уявлень. Ми помітили, для того щоб зобразити предмет, дитина має не тільки знати його назву, а й вміти бачити його характерні особливості, розуміти його призначення та взаємозалежності. У зв'язку з цим набуло актуальності питання виховання сенсорної культури, так як в цей період життя дитини відбувається формування здатності до орієнтації в різних властивостях реальних предметів. В образотворчій діяльності ми сприяли розвитку зорового та тактильного сприйняття. За допомогою них діти краще зрозуміли властивості предметів, як форма, колір, будова, просторове розміщення, розмір тощо. З цією метою ми використовували розвивально - пізнавальні ігри («Чарівний мішечок», «Опиши, якої форми», «Що зайве?», «Кольори веселки» та ін.), залучали дітей до безпосереднього обстеження об'єкту.

Формування уявлень про різні види образотворчого мистецтва ми розпочали із безпосереднього знайомства дітей з творами видатних митців. Це відбувалося в межах дошкільного навчального закладу, тому що в дошкільній установі є спеціально облаштований центр мистецької діяльності і галерея в коридорі закладу для експозиції художніх картин, скульптур, міні-музей українського декоративно-прикладного мистецтва, так як ознайомлювати дитину потрібно з творами доступними її розумінню.

2.3 Організація роботи з розвитку творчості та творчої уяви у дітей дошкільного віку шляхом ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом України в освітньому процесі дошкільного навчального закладу (з досвіду роботи дошкільного навчального «Усмішка» с. Карасин Камінь - Каширського району Волинської області)

Над проблемою ознайомлення дітей дошкільного віку та культурними надбаннями українського народу в дошкільному навчальному закладі «Усмішка» с.Карасин Камінь - Каширського району Волинської області працюють вже понад 10 років. Останнім часом особливу увагу приділяють ознайомленню дошкільників із народно-прикладним мистецтвом України як складовій соціалізації, як одному з основних засобів розвитку творчості та творчої уяви дітей.

Для вирішення даної проблеми педагогами були визначені головні завдання. Шляхи їх реалізації видно в організації різних форм та напрямів роботи з дітьми, батьками, педагогами закладу, а також у підвищенні самоосвіти. Вивчаючи роботу закладу ми склали таблицю, в якій відмітили шляхи вирішення цих завдань

Під час проходження переддипломної практики ми помітили, що дошкільнята виявляють зацікавленість до різних видів образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікації, конструювання), часто інтегруючи їх. Особливо яскраво це виявляється під час експериментування з художніми матеріалами (фарбами, пластиліном, папером), інструментами і обладнанням (олівцями, пензлями, стеками) і в процесі засвоєння способів створення образу й засобів художньої виразності.

Також діти середньої групи відрізняються особливою емоційною чутливістю та відвертістю у висловлюванні простих естетичних суджень, переконань.

Ми побачили, що в дошкільнят переважає занадто великий інтерес до дослідження всього, що їх оточує. В образотворчій діяльності цей інтерес задовольняється у можливості практичного опанування світу. Маючи певний сенсорний досвід, діти цього віку здатні бачити та відчувати красу довкілля, із задоволенням досліджувати різні об'єкти, матеріали, пізнавати їх властивості і на основі власних висновків створювати неповторні образи. Завдяки сформованим на попередньому році життя художнім вмінням дитина може зображувати нескладні сюжети, передавати у своїх роботах просторове розташування, пропорції та характерні риси людей, тварин, рослин; використовувати широку гаму кольорів, правильно створювати композицію тощо.

А ще цьому віковому етапі занадто стрімко розвиваються психічні процеси: активізується зв'язне мовлення, посилюється стійкість уваги і пам'яті, стає надзвичайно яскравою уява. Дитина частіше проявляє ініціативність та самостійність у пошуку різних способів зображення для втілення свого задуму, прагне підкреслити оригінальність виконаної роботи, а отже, виявляє індивідуальні творчі здібності.

Поряд з цим слід зазначити, що в дошкільному віці процес і результат образотворчої діяльності (керованої та самостійної) дуже залежить від умов її організації. Правильно організований педагогічний вплив, особливо в умовах дошкільного навчального закладу, має велике значення для естетичного виховання дошкільнят.

Починають знайомити дітей в цьому навчальному закладі із народним декоративно-прикладним мистецтвом вже у другій молодшій групі. Розглядають разом із дітьми національний одяг, посуд, народні іграшки. Звертають увагу на привабливість, яскравість, красу виробів народних майстрів. Педагоги дошкільного закладу с.Карасин вчать малювати найпростіші елементи: лінії, крапки, мазки; ритмічно прикрашати ними площинні форми.

У середній групі продовжують знайомити дітей з українськими вишиванками, керамікою, народною іграшкою. Вчать дітей малювати за мотивами цих виробів. Звертають увагу на вміння ритмічно розміщувати нескладні елементи візерунка по всій площині, на кольорові поєднання, властиві для вишивки та кераміки. Виховують інтерес до народного мистецтва.

У старшій групі знання дітей збагачують відомостями про такі народні промисли як Петриківка, Опішня, Косів, Решетилівка . Вчать дітей визначати характерні особливості, притаманні різним розписам (кольорова гама, рослинний чи геометричний візерунок, композиційне розташування елементів візерунку). Збагачують вміння дітей різними прийомами зображення. Це малювання пензликом і пальчиком, патичком і писачком, нанесення подвійних, потрійних, перехідних мазків, малювання різних ліній: хвилястих, прямих, ламаних, обвідних, перекриття одного кольору фарби іншим. Знайомлять з історією народних промислів. Вихователі спонукають дітей самостійно створювати композиції за мотивами різних видів народного мистецтва, прикрашати форми обрані за власним бажанням, добирати кольори властиві певним виробам.

Під час проходження переддипломної практики, ми в своїй роботі з дітьми використовували різні методи та прийоми: наочні, словесні, практичні та ігрові. Вибір тих чи інших методів та прийомів залежав від віку дітей, їх обізнаності з даного питання, рівня сформованості практичних навичок та вмінь, а також від мети запланованого виду діяльності. Наприклад, вперше знайомлячи дітей із виробами опішнянських майстрів, ми віддавали перевагу наочним та словесним методам і прийомам (показ виробів, розгляд елементів візерунків, розповідь про працю народних умільців, художнє слово тощо), а під час проведення підсумкового й тематичного. занять головним методом був практичний. Заняття з декоративного малювання ми намагались перетворити на невеличке свято чи захоплюючу гру, або цікаву подорож. Використання на заняттях художнього слова, чарівної народної музики, яскравих атрибутів викликали у дітей позитивний емоційний відгук. Незабутні враження залишили у дітей комплексні заняття, які ми проводили спільно з музичним керівником у старшій групі, з тем «Весняний ярмарок», «Голки-нитки в руках маємо, пісню шиємо-вишиваємо».

Готуючись до занять із декоративного малювання, ми проводили велику попередню роботу з дітьми. Під час проведення занять з ознайомлення з навколишнім, ліплення, аплікації, на прогулянках, після сну знайомили дітей із виробами народних майстрів, з історією народних промислів, легендами та повір'ями, пов'язаними з ними. Ми розробили систему роботи з ознайомлення з народно-прикладним мистецтвом України на весь навчальний рік для всіх вікових груп, у якій чітко простежується взаємозв'язок декоративного малювання з іншими видами діяльності. Завдяки перспективному плануванню, відображеному в таблиці, нам вдалося не тільки урахувати вікові особливості дітей, а й не залишити поза увагою жоден захід навчально-виховного процесу, який сприяє кращому засвоєнню теми.

Відповідно до цього нами були складені і проведені заняття з образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку, які проводяться два рази на тиждень (із них одне - з малювання, одне - з аплікації або ліплення), всього від 64 до 72 - за навчальний рік. Рекомендована тривалість одного заняття - не більше 25 хвилин за умови включення зміни різних видів дитячої діяльності (творчої на ігрову, рухливої на творчу тощо).

Тому, з метою оптимізації освітньої роботи в дошкільному навальному закладі та розв'язання основних завдань дітей 5-річного віку, нами була розроблена така орієнтовна структура заняття з образотворчої діяльності:

1. Створення позитивного настрою.

2. Мотивація діяльності.

3. Образотворча діяльність.

4. Перегляд та обговорення дитячих робіт.

В представлених конспектах, відповідно до частин занять, висвітлюються ті методи та прийоми педагогічної роботи, які визначали загальний характер освітньої діяльності з творчого розвитку дошкільнят.

Створення позитивного настрою.

Нами було створено загальну позитивну атмосферу на початку заняття, старались зацікавити дітей та налаштувати їх на невимушений процес створення художньої роботи. З огляду на те, що діти старшого дошкільного віку вже мають певний досвід в емоційному сприйманні краси навколишнього світу, володіють елементарними вміннями з самовираження власних естетичних смаків та захоплень, в цій частині ми широко використовували відповідний музичний і словесний супровід, сучасні технічні засоби навчання (діапозитиви, мультимедійні дошки, комп'ютерні технології, телебачення тощо) розвивально - пізнавальні, рухливі ігри та ігрові прийоми.

Були створені такі умови для сприйняття краси, щоб вони вразили дитину, викликали в неї радість і бажання творити. Наприклад, під час розглядання предметів посуду ми надавали дітям можливість розглянути його, доторкнутись, а малюючи - за допомогою мультимедійної дошки - дізнатись про майстрів декоративно-прикладного мистецтва: гончарів і художників.

Поряд із цим використовували різноманітні ігри, літературні твори на початку заняття, акцентували увагу на конкретному об'єкті, а отже, сприяли позитивному налаштуванню дошкільнят на образотворчу діяльність.

В цій частині заняття залучали дітей до виконання театралізованих міні-вистав (із застосуванням настільного, пальчикового театру, часткових атрибутів та елементів декорацій) та художніх етюдів (розігрування простих сюжетів без попередньої підготовки). Такі коротенькі інсценування є доступними для 5-річних дітей. Вони спрямовували дошкільнят на творчу діяльність, сприяли розвитку уяви, уваги, спостережливості, вчили орієнтуватися в різноманітній обстановці, виховували винахідливість, сміливість, формували вміння взаємодіяти з партнерами.

Мотивація діяльності

На цьому етапі ми широко використовували різноманітні ігрові ситуації. Такі оригінальні ляльки робили атмосферу кожного заняття справді неповторною. Побачивши їх та почувши їхні розповіді, діти бажали їм допомогти, сміливо долали психологічні бар'єри, пов'язані з незвичними завданнями, із задоволенням залучали до різних видів образотворчої діяльності. З метою відпочинку та підготовки до безпосередньої образотворчої діяльності використовували фізкультурні хвилинки, пальчикові ігри, вправи-імітації для рук.

Образотворча діяльність

Головна мета будь-якого заняття з образотворчої діяльності полягала у розвитку художніх та творчих здібностей дітей. Для 5-річних дошкільників це є можливим лише при практичному використанні набутих ними знань, вмінь і навичок. Оскільки діти вже мають певний досвід у створенні образу різними способами, то на цьому етапі ми застосовували методи та прийоми, які сприяють розвитку їх ініціативності, самостійності, творчої активності.

Ми зробили висновок, що не можна зловживати такими прийомами, як повний показ та ретельне пояснення, їх слід застосовувати лише при наявності надто складних для дошкільників цього віку завдань. Під час проведення занять ми використовували частковий показ, нагадування, схематичне пояснення,

попереднє вправляння у виконанні складних елементів тощо. При вирішенні питання добору методів та прийомів роботи ми підходили диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей кожної дитини.

Перегляд та обговорення дитячих робіт

В цій частині заняття ми приводили до логічного завершення ігрову ситуацію, що виникла на початку. Також на цьому етапі аналізували дитячі роботи. Старались об'єктивно оцінити усі «шедеври» маленьких «митців», звернути увагу на позитивні якості кожної окремої роботи. Вчили дітей висловлювати власні думки і судження з приводу якості виконання як своєї, так і чужої роботи, вчили бачити в першу чергу позитивні характеристики (охайність, яскравість кольорів, цікава композиція, правильні пропорції, схожість на реальний об'єкт). Це сприяло формуванню перших естетичних смаків. Поряд із цим доносили до дітей думку, що негарних малюнків (виробів)не буває, в кожній є щось неповторне і цінне. Кожний автор вкладає у створений образ власні переживання, світорозуміння, фізичну працю, а отже, заслуговує на визнання своєї творчості.

Наприкінці старались наголосити на тому, що в кожній дитині від природи закладено талант, потрібно лише його помітити і не дати загубитися, тому потрібно плекати із самої колиски безцінний скарб - душі маленьких «майстрів», з яких у майбутньому виростуть духовно багаті творчі особистості.

Працюючи з дітьми, ми не забували про розвиток їх творчості, творчої уяви.

Ми переконались, що народне декоративне мистецтво - то невичерпне джерело творчості та натхнення, і тому заняття з декоративного малювання збагачують знання дітей, дають відчуття причетності до народного мистецтва, а образотворча діяльність є основною в формуванні творчих здібностей дитини, які, в свою чергу, відіграють провідну роль у становленні цілісної особистості. Саме в процесі створення художнього образу відбувається постійний тренінг позитивних емоцій, почуттів, переживань, здійснюється розвиток психічних процесів, зокрема творчої уяви.

Розвиток творчості у декоративному малюванні ми розглядали за рівнями її прояву:

Перший рівень - діти самостійно задумують та відтворюють візерунок із знайомих елементів;

...