Освітня діяльність та педагогічні погляди Авґуста-Германа Франке (1692–1727 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 37:261.5

[Франке Авґуст-Герман]

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ АВҐУСТА-ГЕРМАНА ФРАНКЕ (1692-1727 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Завальнюк Андрій Ростиславович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем'янчука (Рівне), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Євтух Микола Борисович, академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Іонова Олена Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, професор Махінов Віктор Миколайович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, заступник директора Інституту педагогіки і психології.

Провідна установа: Інститут педагогіки АПН України, лабораторія історії педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться 4 травня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 3 квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Уваркіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та стан дослідженості проблеми. На зламі другого і третього тисячоліть спостерігається сплеск зацікавлення історичною духовною спадщиною та виховними ідеалами, набутими за час існування людської цивілізації. Державна національна програма „Освіта (Україна XXI століття)” одним із пріоритетних напрямів виховання визначає розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду, оптимальне поєднання в педагогічному процесі навчальних закладів сучасної національної науки та кращих зразків зарубіжної педагогіки. У державній програмі „Вчитель” також ідеться про важливість вивчення та поширення зарубіжного досвіду у сфері підготовки вчителів та їх професійного вдосконалення. Отже, для сучасних науковців актуальним завданням є дослідження, вивчення та узагальнення найкращих зразків роботи з виховання дітей та перенесення їх на національний ґрунт.

Проголошення незалежності України в 1991 році зумовило істотні зміни у процесі навчання та виховання підростаючого покоління. Упродовж багатьох віків український народ виробив оригінальну, притаманну лише йому систему навчання та формування світогляду дітей. Одним із основних її складників є виховання молоді в дусі християнської моралі. Як свідчать історичні факти, християнське виховання здійснювалося ще за часів Ярослава Мудрого, вирішальна роль відводилась йому в братських школах і протестантських навчальних закладах, що виникли на теренах України під впливом Реформації.

Одне з чільних місць серед видатних зарубіжних педагогів-християн минулого займає Авґуст-Герман Франке, який на зламі XVII-XVIII ст. створив у м. Галле (Пруссія) своєрідний культурно-освітній центр, відомий під назвою „Сирітський Дім“. Із невеличкої школи для бідних „Сирітський Дім“ незабаром переріс у найвпливовіший та найпотужніший навчальний заклад не тільки в Німеччині, але й далеко за її межами. А.-Г. Франке став реформатором освіти свого часу, новатором нових педагогічних ідей, спрямованих на відновлення духовності в людині, пошук прекрасного в ній, гуманне ставлення до ближнього, служіння суспільству та Богу, що нині надзвичайно актуально для України.

Від часу заснування культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле і до сьогодні увагу багатьох дослідників привертала і привертає унікальність педагогічної спадщини та освітньої діяльності його фундатора і першого директора Авґуста-Германа Франке.

До педагогічної спадщини А.-Г. Франке, починаючи з XIX ст., зверталися німецькі дослідники Ґ. Крамер, Г. Лоренцен, О. Подчек, К. Ріхтер, Е. Бартц, Б. Базельт, Ф. Блетнер, Г. Бланкертц, Ф. Екштайн, В. Еліґер, Й. Ґенінґсен, Ґ. Герцберґ, Г. Гайдн, Ф. Гофман, Д. Йунґклаус, А. Кребс, Г. Менде, Ґ. Шмаленберґ, О. Шульце, Г. Швабе, Ф. Зомер, Ґ. Зорґенфрей, К. Вайске.

Найближчі за часом наукові дослідження педагогічних надбань А.-Г. Франке належать У. Герману, Й. Вальману, Г. Кітштайнеру, У. Вітту, П. Менку, Ю. Дітріх-Якобі, А. Пфайферу, П. Раабе, М. Вельп. Серед вітчизняних праць на увагу заслуговує монографія В. Любащенко „Історія протестантизму в Україні“, в якій знаходимо інформацію про існування у м. Галле просвітницького центру „Сирітський Дім“ та його вплив на розвиток культури та освіти в Україні. Декілька вітчизняних досліджень, присвячених впливу „Сирітського Дому“ на культуру, освіту та релігійне життя України, з'явилося ще у XІX ст. Варті уваги праці Д. Багалія, А. Карташева, П. Мілюкова, П. Нєчаєва, В. Науменко, О. Новицького, Н. Петрова, А. Пипіна, Н. Сумцова, Ф. Прокоповича, М. Родишевського, Ф. Тихомірова, І. Чистовича, Н. Тихонравова. Серед досліджень XX cт. необхідно відзначити праці В. Нічік, А. Гулиги, М. Грушевського, В. Литвинова, Д. Чижевського. Але в працях вище названих авторів знаходимо лише згадки про А.-Г. Франке та засноване ним освітнє містечко.

На сьогодні в педагогіці немає комплексного наукового дослідження, яке б повністю розкривало внесок Авґуста-Германа Франке в історію педагогіки, його роль як засновника й керівника „Сирітського Дому“, а також функціонування культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ в Німеччині як єдиного культурно-освітнього комплексу. Вивчення та аналіз джерел, пов'язаних з функціонуванням „Сирітського Дому“ у Німеччині, дають підстави говорити про незадовільний стан дослідження цієї проблеми в сучасній вітчизняній педагогічній науці. Таким чином, недостатнє теоретичне розроблення проблеми та її актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Освітня діяльність та педагогічні погляди Авґуста-Германа Франке” (1692-1727 рр.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зазначене дослідження входить до комплексного плану та наукової комплексної програми Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчукa (м. Рівне) „Психолого-педагогічні та економічні основи гуманізації виховання і навчання в школах та вищих навчальних закладах“ (№ держреєстрації 0106U002439). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (протокол № 2 від 29 вересня 2005 року); узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 25 жовтня 2005 року).

З огляду на актуальність обсервованої проблеми, її суспільну важливість визначені об'єкт, предмет і мета дослідження.

Об'єкт дослідження - розвиток освіти Німеччини на зламі XVII- XVIII ст.

Предмет дослідження - освітня діяльність та педагогічні погляди Авґуста-Германа Франке в умовах заснування, розбудови та розвитку заснованого ним культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле (1692-1727 рр.).

Мета дослідження - проаналізувати досвід освітньо-педагогічної діяльності Авґуста-Германа Франке, розкрити особливості функціонування заснованого ним культурно-освітнього центру та виявити ідеї, актуальні для сучасного розвитку національної системи освіти України.

Відповідно до об'єкта, предмета й мети дисертаційного дослідження визначено такі завдання:

1. Дослідити соціально-економічні передумови заснування Авґустом-Германом Франке культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ (друга половина XVII ст.).

2. Проаналізувати процес заснування та функціонування культурно-освітнього центру А.-Г. Франке (кін. XVII - поч. XVIII ст.).

3. Визначити вплив „Сирітського Дому“ на розвиток культури та освіти в Європі у XVIII ст.

4. Вивчити погляди А.-Г. Франке на виховання особистості та з'ясувати провідну ідею його педагогічної творчості періоду 1692-1727 рр.

5. Обґрунтувати особливості організації навчально-виховного процесу шкіл „Сирітського Дому“ (1695-1727 рр.).

6. Розкрити роль учительських семінарій „Сирітського Дому“ в підготовці педагогів початку XVIII ст.

7. Проаналізувати впровадження педагогічних ідей Авґуста-Германа Франке (1727-2005 рр.), актуалізувати досвід його освітньо-педагогічної роботи та розробити модель соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного комплексу на сучасному етапі.

Методологічну основу дослідження становлять положення наукової теорії пізнання щодо взаємозв'язку і взаємозумовленості історико-педагогічних явищ, потреба їх вивчення за конкретних історичних обставин; діалектична єдність загальнолюдських і національних цінностей; взаємозв'язок поодинокого, часткового й загального. Дослідження ґрунтується на загальних принципах науковості, системності, історизму, теорії та практики. Методо- логічними орієнтирами дослідження є ідеї національного і духовного відродження українського народу, ідеї гуманізації навчання й виховання, збереження та розвитку соціально значущих традицій і здобутків зарубіжної педагогіки, про що йдеться в Законі України „Про освіту“, Державній національній програмі „Освіта (Україна ХХІ століття)“ та Національній доктрині розвитку освіти в Україні.

Методи дослідження: теоретичний, конкретно-пошуковий, історико-логічний аналіз, синтез, узагальнення, систематизація і класифікація друкованих джерел та архівних матеріалів (для вивчення досвіду освітньо-педагогічної діяльності А.-Г. Франке); діахронний аналіз (з метою визначення якісних змін і розвитку педагогічних поглядів А.-Г. Франке), ретроспективний, логіко-системний аналіз праць, наукової літератури та архівних джерел (для виокремлення та обґрунтування педагогічних ідей засновника культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“, виділення їх основних напрямів для творчого використання в сучасній педагогічній теорії і практиці), проблемно-хронологічний та хронолого-системний аналіз науково-історичної та педагогічної літератури, вивчення архівних даних (з метою дослідження функціонування культурно-освітнього центру А.-Г. Франке в русі, змінах та часовій послідовності), систематизація, класифікація та узагальнення науково-статистичного, фактичного та архівних матеріалів (для обґрунтування особливостей організації педагогічного процесу навчально-виховних закладів „Сирітського Дому“); порівняльно-історичний аналіз, синтез, узагальнення та систематизація результатів наукового пошуку (з метою актуалізації досвіду освітньо-педагогічної діяльності А.-Г. Франке).

Організація дослідження. На першому етапі (2000-2001 рр.) вивчено літературу з проблеми дослідження, бібліотечні та архівні матеріали; було визначено мету, предмет, об'єкт дослідження та сформовано структуру дисертації. педагогічний франке сирітський дім

На другому етапі (2002-2003 рр.) було опрацьовано матеріали про діяльність А.-Г. Франке та функціонування „Сирітського Дому“, накопичено і систематизовано матеріали дослідження.

На третьому етапі (2004-2005 рр.) поглиблено досліджено та узагальнено науковий матеріал. Надруковано низку наукових праць на основі порівняння даних, їх інтерпретації та узагальнення.

Джерельну базу дослідження складають історичні документи та архівні матеріали з фондів Головного архіву закладів Франке (AFSt/H), Центрального архіву адміністрації та господарства закладів Франке у м. Галле, Німеччина (AFSt/W); матеріали фондів німецьких наукових бібліотек, зокрема Головної бібліотеки закладів Франке (м. Галле), Головної бібліотеки Баварського університету (м. Мюнхен), Головної бібліотеки Тюбінгенського університету (м. Тюбінген), Центральних університетських наукових бібліотек Німеччини у містах Штутґарт, Ульм, Лар, Карлсруе; фонди вітчизняних бібліотек: Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України АПН України, Київської філії Гьоте-інституту, Рівненської обласної державної бібліотеки. Проаналізовано теоретичні праці А.-Г. Франке (педагогічні, наукові, публіцистичні), проповіді, промови, листи (кін. XVII - поч. XVIII ст.), рідкісну наукову літературу (праці сучасників А.-Г. Франке, XVII-XVIII ст.), дисертаційні дослідження та автореферати дисертацій, періодичні видання Німеччини XVII-XIX ст. („Zum besten der Vaterlosen“, „Zeitschrift fьr Lehrproben und Lehrgдnge fьr die Praxis der Schulen“, „Fortschritte der Jugendfьrsorge“, „Festschrift Latina“, „Pдdagogisches Magazin“).

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом освітньо-педагогічної діяльності Авґуста-Германа Франке в м. Галле. Нижня хронологічна межа - 1692 р. - вказує на початок педагогічної діяльності в м. Галле (перші спроби катехізації дітей вулиці), верхня - 1727 р. - зумовлена смертю педагога.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягають у тому, що на основі широкого аналізу різноманітних історичних джерел вперше: - здійснено цілісний науковий аналіз освітньо-педагогічної діяльності А.-Г. Франке; - з'ясовано соціально-економічні передумови заснування А.-Г. Франке культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ (друга половина XVII ст.): зародження капіталістичних відносин, особливості розвитку освіти Німеччини, зміст пієтичного вчення; - проаналізовано функціонування просвітницького центру „Сирітський Дім“, заснованого А.-Г. Франке, як комплексу навчально-виховних закладів, установ, виробничих та сільськогосподарських підприємств (кін. XVII - поч. XVIII ст.); - визначено вплив „Сирітського Дому“ на розвиток культури та освіти в Європі у XVIII ст.; - вивчено педагогічні погляди А.-Г. Франке періоду 1692-1727 рр. (християнське виховання як основа формування особистості, складники, завдання та реалізація завдань християнського виховання); - охарактеризовано дидактичні принципи А.-Г. Франке; - висвітлено особливості організації навчально-виховного процесу шкіл „Сирітського Дому“ (1695-1727 рр.): визначено роль нижчих шкіл (сирітський притулок, німецькі школи) у наданні початкової освіти та інтеграції учнів у професійне життя, досліджено зміст навчально-виховного процесу у вищих школах (латинська школа, педагогіум, ґюнецеум); - проаналізовано підготовку педагогів у вчительських семінаріях „Сирітського Дому“ початку XVIII ст.; - висвітлено функціонування „Сирітського Дому“ після смерті А.-Г. Франке та досвід впровадження його педагогічних ідей (1727-2005 рр.); - актуалізовано педагогічні ідеї А.-Г. Франке та розроблено модель соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного закладу, яка дозволяє творчо використати кращий педагогічний досвід А.-Г. Франке на сучасному етапі розвитку освіти в Україні; - розширено джерелознавче поле проблематики, в науковий обіг введено нові архівні документи, які дозволили поглибити знання про педагогічні погляди, освітню діяльність А.-Г. Франке у „Сирітському Домі“ в Галле (1692-1727) та його вплив на розвиток освіти і культури Європи XVIII ст. (AFSt/W-CPV; AFSt/H-CPP; AFSt/H D 80; AFSt/H M:35a; AFSt/H D 121 Nr. 39).

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні положення та висновки дисертації дозволяють актуалізувати можливості застосування кращого досвіду освітньо-педагогічної діяльності А.-Г. Франке при визначенні напрямів діяльності навчально-виховних закладів, у практичній організації приватних навчальних закладів різних типів у сучасних умовах становлення та розвитку освіти в Україні. Результати дослідження можуть стати джерелом інформації з питань удосконалення навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи та ВНЗ, збагачення його змісту. Дисертація стане в нагоді як навчальний, методичний, історико-педагогічний матеріал з питань навчання і виховання підростаючого покоління на заняттях під час вивчення історії педагогіки. Матеріали дослідження можуть використовуватися викладачами ВНЗ, аспірантами, докторантами та дослідниками з метою подальшого вдосконалення системи навчання та виховання, а також під час написання монографій, посібників і дисертаційних робіт.

Систематизований нами фактографічний матеріал, теоретичні положення і висновки можуть бути застосовані для написання праць і навчальних посібників з історії педагогіки, історії зарубіжної педагогіки, історії розвитку системи освіти Німеччини, історії розвитку просвітницького пієтизму.

Достовірність результатів дослідження базується на науковому підході автора до аналізу педагогічних явищ і фактів, на застосуванні принципів об'єктивності та історизму, на використанні великої кількості архівних матеріалів, ґрунтовному опрацюванні наукової літератури, застосуванні правдивої історичної інформації, використанні комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів на міжнародних науково-практичних конференціях: „Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ“ (Рівне, 2002), „Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства“ (Львів, 2005), „Формування громадянського суспільства в контексті європейської інтеграції“ (Рівне, 2005). Обговорення результатів відбувалось на засіданні кафедри педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (м. Рівне), на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (2002-2005 рр.).

Впровадження результатів наукового пошуку відбувалося шляхом проведення лекційних та позааудиторних занять зі студентами педагогічного інституту Волинського державного університету ім. Лесі Українки (довідка № 2/965 від 21.03.2006 р.), а також під час проведення літніх дитячих християнських таборів, організованих за сприяння Рівненської обласної спілки „Християнська освіта“ (довідка № 7 від 18.01.2006 р.).

Публікації: Результати дослідження висвітлені в 9 одноосібних публікаціях, 8 з яких опубліковані в науково-фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 1 - у збірнику матеріалів конференції.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел налічує 225 найменувань, з них 203 -іноземними мовами, 32 - архівних матеріали. Робота містить 5 таблиць, 2 рисунки. Основний зміст дисертації викладено на 193 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, розкрито її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, основні методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі - „Авґуст-Герман Франке - фундатор культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ - з'ясовано основні соціально-економічні передумови створення „Сирітського Дому“ (друга половина XVII ст.); проаналізовано процес заснування та функціонування культурно-освітнього центру А.-Г. Франке (кін. XVII - поч. XVIII ст.); визначено вплив „Сирітського Дому“ на розвиток освіти і культури в Європі у XVIII ст.

Виявлено, що особливості політичного, економічного та суспільного розвитку Пруссії (частини нинішньої Німеччини) на зламі XVII-XVIII ст. значною мірою вплинули на розвиток освіти в цій країні.

В результаті ґрунтовного аналізу розвитку освіти Пруссії досліджуваного періоду ми дійшли висновку, що на зламі XVII-XVIII ст. освіта цієї країни відзначалася такими особливостями: відсутністю конкретних інституційних рамок; отриманням освіти вдома; відсутністю виховного моменту в навчальному процесі; провідною роллю церкви та участю її служителів у освітньому процесі. Система освіти Пруссії не відповідала вимогам часу щодо підготовки кваліфікованих працівників для виробничої сфери та для сфери службовців, працівників державного апарату. Невирішеним було питання створення навчальних закладів для бідних верств населення. Тому актуальним завданням на межі XVII-XVIII ст. стало створення навчально-виховних закладів різних типів, які б готували громадян до професійного життя та сприяли їх інтеграції в громадянське суспільство.

В зазначений період у Пруссії відбувалися зміни в соціально-релігійній сфері. В лютеранській церкві зароджувався релігійний рух, який отримав назву „пієтизм“ (від лат. pietas - благочестя). У соціально-освітній сфері представники пієтизму ставили такі цілі: здійснити реформу церкви та освіти; шляхом заснування „зборів благочестя“ („collegia pietatis“) впливати на виховання підростаючого покоління; досягти реальних змін у суспільстві через нове розуміння церкви та активну життєву позицію віруючих.

Проведене дослідження показало, що найбільше пієтизму вдалося вплинути своїм вченням на релігійну та соціально-освітню сфери завдяки діяльності Авґуста-Германа Франке, якому належить провідна роль у створенні в м. Галле потужного культурно-освітнього центру.

Основними передумовами виникнення просвітницького центру в Галле є: занепад економіки в країні; зародження капіталістичних відносин; необхідність здійснення реформ у галузі освіти; отримання церквою повноважень у сфері освіти; виникнення та поширення пієтичного вчення.

У дисертаційному дослідженні доведено, що культурно-освітній центр А.-Г. Франке функціонував як комплекс навчально-виховних закладів, установ, виробничих та сільськогосподарських підприємств. Навчально-виховні заклади, що входили до складу „Сирітського Дому“, поділялися на вищі (латинська школа (Lateinschule), педагогіум (Pдdagogium), ґюнецеум (Gynдceum), нижчі (німецькі школи (Deutsche Schulen), сирітський притулок (Weisenhaus) та вчительські семінарії (семінаріум прецепторум (Seminarium praeceptorum) та семінаріум селектум прецепторум (Seminarium selectum praeceptorum). До складу установ „Сирітського Дому“ входили: друкарня, аптека, „медична експедиція“, „Московська торгівля“, бібліотека, лікарня. Виробничі та сільськогосподарські підприємства складалися з панчішної мануфактури, тваринницької ферми та паперової фабрики.

Здійснене дослідження дає підстави стверджувати, що заснування А.-Г. Франке культурно-освітнього центру в Галле мало велике значення для Німеччини та для інших країн: сприяло розвитку освіти і культури, духовному збагаченню широких народних мас. Галльські вчителі були бажаними як у Німеччині, так і в Європі. Школи на зразок галльських виникали в Сибіру, Північній Америці та Індії. Представники різних протестантських течій із Словаччини, Чехії, Польщі, Росії, України приїжджали до Галле, відвідували школи та університет, жваво листувалися з А.-Г. Франке та його колегами. У дослідженні з'ясовано, що ідеями просвітницького пієтизму, народженими в „Сирітському Домі“, захоплювалось чимало відомих діячів освіти і культури України кін. XVII - поч. XVIII ст.: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Ф. Кролик, Г. Бужинський, І. Фальковський, С. Прибилович, Я. Маркович, І. Максимович, С. Каліновський.

У другому розділі - „Педагогічні погляди Авґуста-Германа Франке“ -проаналізовано погляди фундатора „Сирітського Дому“ А.-Г. Франке на виховання особистості періоду 1692-1727 рр. та дидактичні принципи, за якими будувався навчально-виховний процес у школах культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле.

У ході дослідження педагогічних поглядів А.-Г. Франке з'ясовано, що фундатор „Сирітського Дому“ був переконаний у тому, що процес виховання особистості мусить мати яскраво виражений релігійний характер. Морально-релігійне виховання А.-Г. Франке розумів як навернення людини до Бога, виховання в ній християнських чеснот та спонукання її до служіння Творцеві. Тому виховний процес у школах культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ був спрямований на досягнення подвійної мети: 1) навернення людини до Бога та перебування її у благодаті Божій; 2) прославлення, возвеличення Бога та служіння Йому.

За А.-Г. Франке, навернення людини до Бога має відбуватися у п'ять етапів: розкаяння у скоєних гріхах; пізнання Христа шляхом дослідження Біблії; слухання та проголошення проповідей; християнське спілкування; теологічне навчання. Друга мета навчально-виховного процесу - прославлення, возвеличення Бога та служіння Йому - могла досягатися лише наверненими до Бога людьми через свідоме посвячення людини на служіння Богу.

Отримані результати дослідження дозволяють констатувати, що у процесі християнського виховання А.-Г. Франке виділяє три складники: виховання волі; виховання розуму; виховання християнського розуму. Серед найважливіших завдань християнського виховання А.-Г. Франке визначає такі: виховання дітей у любові до Бога та ближнього; подолання природної свавільності; навчання практично застосовувати християнські чесноти; набуття корисного досвіду. Реалізувати завдання християнського виховання можна, як вважав А.-Г. Франке, застосовуючи такі методи: приклад; систему заохочень і покарань; нагляд за вихованцями; молитву.

Школи „Сирітського Дому“ А.-Г. Франке мали на меті якомога краще підготувати своїх вихованців до майбутнього професійного життя. Основним завданням кожної школи було не тільки навчити молодь основ християнства та привести її до пізнання Бога, але й, через старанні настанови та хороший приклад, спонукати молодих людей до використання набутих знань. Результати аналізу педагогічного доробку Авґуста-Германа Франке дозволяють зробити висновок про те, що в основу навчально-виховного процесу шкіл культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ було покладено такі дидактичні принципи: користі та практичного застосування набутих знань; доступності та послідовності викладання; ґрунтовності знань; самостійного опрацювання матеріалу; індивідуального підходу до учнів; наочності.

Отже, в дисертаційній роботі доведено, що основою і провідною ідеєю педагогічної творчості Авґуста-Германа Франке було виховання молодого покоління на засадах християнського віровчення. Саме це переконання і визначало весь навчально-виховний процес у заснованих ним школах „Сирітського Дому“.

У третьому розділі - „Організація навчально-виховного процесу в школах „Сирітського Дому“ - обґрунтовано особливості організації навчально-виховного процесу шкіл культурно-освітнього комплексу „Сирітський Дім“ Авґуста-Германа Франке (1695-1727 рр.); розкрито роль учительських семінарій „Сирітського Дому“ у підготовці педагогів (поч. XVIII ст.); проаналізовано досвід впровадження педагогічних ідей Авґуста-Германа Франке (1727-2005 рр.), актуалізовано досвід його педагогічної творчості та розроблено модель соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного комплексу на сучасному етапі.

У ході дослідження з'ясовано, що, залежно від типу школи, навчально-виховний процес „Сирітського Дому“ мав свої конкретні завдання та шляхи їх реалізації. Навчально-виховний процес нижчих шкіл „Сирітського Дому“ був підпорядкований трьом основним цілям: надання елементарної освіти; прищеплення морально-релігійних чеснот; надання робітничої кваліфікації та забезпечення успішної інтеграції учнів у виробничий процес. Основним у змісті навчально-виховного процесу початкової школи було викладання предметів церковно-релігійного циклу, але разом з тим дітей вчили елементарним наукам: грамоті, читанню, рахуванню. Найбільша увага в нижчих школах приділялася, поряд з релігійним, трудовому вихованню, яке здійснювалося шляхом залучення дітей-сиріт до продуктивних робіт. Праця була невід'ємною складовою навчально-виховних інституцій нижчих шкіл. Найбільшою продуктивною діяльністю дітей була робота на мануфактурі. Цим керівництво намагалося сприяти овололінню дітьми певними професійними навичками, які б зробили можливою їх подальшу інтеграцію у професійне життя. Однак, можемо констатувати той факт, що після закінчення сиротами навчальних закладів „Сирітського Дому“ в них виникало безліч проблем з подальшим працевлаштуванням, оскільки станові обмеження унеможливлювали для більшості дітей-сиріт отримання ремісницької професії.

В дослідженні доводимо, що для кожної дитини, яка відвідувала школи А.-Г. Франке, відкривався шлях до університетів, тому що для отримання університетської освіти станові обмеження були відносно неістотними. Отже, отримавши університетську освіту, певна група соціально дезінтегрованих бідних верств населення завдяки наполегливій праці могла забезпечити належний життєвий рівень і бути, таким чином, соціально введеною у виробниче суспільство.

Найпотужніші вищі навчальні заклади „Сирітського Дому“ - латинська школа та педагогіум - мали різні цілі навчально-виховного процесу. Латинська школа була зорієнтована на підготовку майбутніх теологів і вчителів, а педагогіум - на підготовку державних службовців та управлінців. Мета навчального закладу визначала спектр предметів, які в ньому вивчалися. Крім дисциплін релігійного циклу, в латинській школі основна увага приділялася вивченню класичних мов, фізико-математичним і природознавчим предметам. У педагогіумі додавалися сучасні іноземні мови, предмети економічного та правничого циклів. Орієнтація навчально-виховного процесу на професійну діяльність стала прогресивним явищем у педагогіці Німеччини XVIII ст. і сприяла утворенню сильної панівної верстви у суспільстві.

У дослідженні з'ясовано, що викладання у вищих школах „Сирітського Дому“ А.-Г. Франке здійснювалося згідно з рівневою системою, впровадженою його фундатором і першим директором. Вона мала слугувати ґрунтовному оволодінню навчальним матеріалом і характеризувалась такими особливостями: викладанням предметів у чіткій послідовності; відвідуванням класу згідно зі своїм рівнем знань; навчанням у декількох класах одночасно; можливістю завчасного закінчення вивчення певного предмета; складанням екзаменів через кожні три місяці; впровадженням репетицій (повторення навчального предмета).

Результатами аналізу виявлено, що латинська школа у виховному процесі ставила за мету „загальне виправлення світу“, яке мали наближати покірні священики, що брали участь у розбудові офіційної шкільної системи в Німеччині. У вихованців королівського педагогіуму повинна була сформуватися активна християнська позиція, яка б допомагала їм здійснювати керівництво в адміністративному апараті та при управлінні державою.

Дослідження підтверджує, що всі, хто бажав працювати вчителями у „Сирітському Домі“, отримували педагогічну підготовку у спеціально заснованих для цього семінаріях: семінаріум прецепторум, яка готувала вчителів для нижчих шкіл, та семінаріум селектум прецепторум, випускники якої мали право викладати у вищих школах. Учительські семінарії „Сирітського Дому“ стали першими навчальними закладами в Німеччині, що призначалися для підготовки вчителів-професіоналів. Основними вимогами до вчителя в „Сирітському Домі“ були: освіченість, висока моральність, вихованість, наявність педагогічного таланту і бажання вчителювати, батьківська любов та гуманне ставлення до учнів.

Аналіз впровадження педагогічних ідей Авґуста-Германа Франке дозволяє зробити висновок, що протягом 300 років від часу заснування „Сирітського Дому“ і до сьогодні інституції А.-Г. Франке залишалися вірними християнським поглядам їх фундатора і першого директора. Нині до освітнього комплексу Авґуста-Германа Франке у Галле входять навчально-виховні заклади різних типів, установи, студентські спілки, відгалуження Галльського університету.

В роботі актуалізовано кращі педагогічні ідеї А.-Г. Франке: виховання підростаючого покоління на засадах християнства, надання ґрунтовної освіти, створення умов для роботи з обдарованими дітьми, професійна підготовка учнів, духовно-педагогічна підготовка вчителів та студентів, організація музейної шкільної справи, проведення соціальної роботи з дітьми-сиротами, організація роботи з батьками, налагодження співпраці із закордонними навчальними закладами та створення філій.

Проведене дослідження дозволило розробити модель соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного закладу на сучасному етапі відповідно до поглядів А.-Г. Франке, складові елементи якої: громадсько-виховна робота (дитячі християнські табори та поселення, інститут батьківства, притулки для дітей-сиріт, „вільні столи“ - безкоштовне харчування дітей вулиці); навчально-виховна робота (педагогічний коледж, професійно-технічне училище, навчальні музеї, експериментальні класи, центр музики та мистецтва), а також співпраця із закордонними навчальними закладами та створення філій.

ВИСНОВКИ

Шляхом опрацювання історико-педагогічної літератури, архівних документів та першоджерел у дисертації здійснено цілісний аналіз педагогічних поглядів Авґуста-Германа Франке; досліджено процес заснування, розбудови та функціонування культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле; узагальнено та актуалізовано педагогічні ідеї Авґуста-Германа Франке та обґрунтовано можливості їх застосування в сучасних умовах розвитку національної системи освіти України.

1. До соціально-економічних передумов заснування Авґустом-Германом Франке культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле на зламі XVII-XVIII ст. відносимо: занепад економіки в Пруссії (наслідки тридцятирічної війни 1618-1648 рр.); зародження капіталістичних відносин (друга половина XVII ст.); отримання церковними структурами повноважень в освітніх сферах (кін. XVII ст.); необхідність здійснення реформ у галузі освіти; виникнення та поширення пієтичного вчення (60-70-ті роки XVII ст.). Значних результатів пієтизм досяг завдяки діяльності теолога та педагога Авґуста-Германа Франке (1663-1727 рр.).

2. На межі XVII-XVIII ст. А.-Г. Франке вдалося створити великий комплекс різноманітних інституцій, які можна кваліфікувати як навчально-виховні заклади (нижчі школи: німецькі школи, сирітський притулок; вищі школи: латинська школа, педагогіум, ґюнецеум; учительські семінарії: семінаріум прецепторум та семінаріум селектум прецепторум), установи (друкарня, аптека, „медична експедиція“, „Московська торгівля“, бібліотека, лікарня), виробничі та сільськогосподарські підприємства (панчішна мануфактура, тваринницька ферма, паперова фабрика). Культурно-освітній центр, заснований Авґустом-Германом Франке, функціонував як єдиний комплекс навчально-виховних закладів, установ, виробничих і сільськогосподарських підприємств.

3. Визначено вплив „Сирітського Дому“ Авґуста-Германа Франке на розвиток освіти та культури в Європі у XVIII ст. „Сирітський Дім“ зробив вагомий внесок у духовне збагачення як німецького народу, так і інших народів Європи: друкарня культурно-освітнього центру в Галле тиражувала величезну кількість християнської літератури багатьма мовами, що сприяло піднесенню духовного рівня різних націй і народів, учителі „Сирітського Дому“ були бажаними у Німеччині та за її межами. Педагоги, які отримали підготовку в закладах А.-Г. Франке, працювали в містах інших країн, зокрема, Росії, Польщі, України, Словаччини, Естонії, Індії, Америки. Прихильниками ідей, що поширювалися у „Сирітському Домі“, стало багато відомих діячів української культури кінця XVII - початку XVIII ст., зокрема, це: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Ф. Кролик, Г. Бужинський, І. Фальковський, С. Прибилович, Я. Маркович, І. Максимович, С. Каліновський.

4. Провідною ідеєю педагогічної творчості А.-Г. Франке періоду 1692-1727 рр. є виховання людини в кращих християнських традиціях, у пізнанні Бога та служінні ближньому. Основою виховної системи шкіл „Сирітського Дому“ стали принципи педагогічної концепції А.-Г. Франке, згідно з якою у вихованні особистості основний акцент робився на пізнанні Бога та формуванні благочестивого характеру. Виховання у школах А.-Г. Франке мало дві основні мети: 1) навернення до Бога; 2) прославлення Творця Всесвіту і служіння Йому. До найважливіших завдань християнського виховання особистості А.-Г. Франке відносить: виховання дітей у любові до Бога та ближнього; подолання природної свавільності; навчання практично застосовувати християнські чесноти; набуття корисного досвіду. Виявлено, що завдання з виховання особистості у „Сирітському Домі” реалізовувалися за допомогою низки методів: прикладу, системи заохочень і покарань, нагляду за вихованцями, молитви.

У ході дослідження з'ясовано й охарактеризовано основні дидактичні принципи А.-Г. Франке, які були покладені в основу навчально-виховного процесу шкіл „Сирітського Дому“: принцип користі та практичного застосування набутих знань, доступності та послідовності викладання, ґрунтовності знань, самостійного опрацювання матеріалу, індивідуального підходу до учнів, принцип наочності.

5. Обґрунтовано особливості організації навчально-виховного процесу шкіл культурно-освітнього комплексу „Сирітський Дім“ (1695-1727 рр.). Основним завданням педагогічної системи „Сирітського Дому“ було виховання в дусі морально-релігійного благочестя, прищеплення християнських чеснот, практичне впровадження біблійних знань у повсякденне життя віруючих та надання ґрунтовної освіти.

Залежно від типу, кожний навчальний заклад мав свої шляхи реалізації загальних завдань навчально-виховного процесу. Доведено, що основними завданнями навчально-виховного процесу нижчих шкіл „Сирітського Дому“ було надання початкової освіти, прищеплення морально-релігійних чеснот, здобуття робітничої кваліфікації та успішна інтеграція учнів у виробничий процес. У початкових школах діяла спеціальна програма сприяння обдарованим дітям, згідно з якою учні, котрі навчалися в початкових школах, могли продовжити своє навчання в університеті. Зміст навчання в початкових школах передбачав вивчення елементарних наук: грамоти, читання, рахування. Головними напрямами виховання у всіх школах „Сирітського Дому“ були морально-релігійне та трудове виховання. Трудове виховання в нижчих школах здійснювалося шляхом залучення учнів до продуктивних робіт на підприємствах „Сирітського Дому“. Залучення учнів до виконання продуктивних робіт справило значний вплив на розвиток індустріальної педагогіки Німеччини в XVIII ст.

Вищі школи „Сирітського Дому” надавали середню освіту. У латинській школі навчалися діти-сироти та представники бюргерства, які в подальшому мали обрати професію священика або вчителя. Педагогіум призначався для навчання представників нового дворянства та іншої знаті. Основним завданням закладу була підготовка працівників державного апарату, державних службовців, економістів, юристів.

Викладання у вищих школах „Сирітського Дому“ А.-Г. Франке здійснювалося згідно з рівневою системою, яка характеризувалась такими особливостями: викладанням предметів у чіткій послідовності; відвідуванням класу відповідно до свого рівня знань; навчанням у декількох класах одночасно; можливістю завчасного закінчення вивчення певного предмета; складанням екзаменів через кожні три місяці; впровадженням репетицій (повторення навчального предмета).

Для учнів вищих шкіл отримані навички християнського виховання мали послужити для християнської мотивації їх світської та професійної діяльності. Крім звичайних предметів фізико-математичного та природничого циклів і мов, які вивчалися у обох типах закладів, навчальний план педагогіуму доповнювався вивченням економіки, права, народного господарства. Постановка мети, зорієнтованої на професійну діяльність панівного стану, стала новим явищем у педагогіці Німеччини XVIII ст.

Учні вищих шкіл залучалися до ремісницько-рекреаційних робіт (педагогіум, ґюнецеум) або мали можливість відмовлятися від роботи (латинська школа).

6. Для підготовки вчителів у „Сирітському Домі“ було засновано два заклади. Для викладання в початкових школах - семінаріум прецепторум; для викладання у вищих школах - семінаріум селектум прецепторум. До вчителів ставилися певні вимоги, основними з яких були: висока моральність та рівень освіти, хороше виховання, вчителювання упродовж тривалого терміну, батьківська любов та гуманне ставлення до учнів. Погляди А.-Г. Франке щодо надання освіти вчителям дали імпульси для виокремлення у XVIII ст. педагогіки як науки.

7. Протягом 300-річної історії існування заклади Авґуста-Германа Франке лишалися вірними християнським традиціям. Вони надавали серйозну фундаментальну освіту та підносили моральний і духовний рівень суспільства. Сьогодні заклади А.-Г. Франке є сучасним європейським центром науки й освіти, які складаються із багатьох шкіл та інституцій. Освітній центр А.-Г. Франке у Галле продовжує втілювати в життя християнські принципи та ідеї фундатора „Сирітського Дому“.

У дослідженні актуалізовано кращий педагогічний досвід А.-Г. Франке: надання ґрунтовної освіти, прищеплення морально-релігійних чеснот, проведення соціальної роботи з дітьми-сиротами, створення умов для роботи з обдарованими дітьми, професійна підготовка учнів, організація роботи з батьками, духовно-педагогічна підготовка вчителів та студентів, організація навчальних шкільних музеїв, налагодження співробітництва із закордонними навчальними закладами та створення філій. Складовими елементами розробленої нами моделі соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного комплексу відповідно до поглядів А.-Г. Франке стали: громадсько-виховна робота (дитячі християнські табори та поселення, інститут батьківства, „вільні столи“, дитячі притулки); навчально-виховна робота (педагогічний коледж, професійно-технічне училище, навчальні музеї, експериментальні класи, центр музики та мистецтва), а також співпраця із закордонними навчальними закладами та створення філій.

Отже, освітньо-педагогічна творчість великого педагога і реформатора освіти Авґуста-Германа Франке є яскравим прикладом самовідданого служіння Богу, своєму народові, вірності покликанню та гуманістичним ідеалам. Педагогічні погляди А.-Г. Франке щодо реформування освіти здійснили великий вплив на розвиток освіти в Європі і світі, пережили трансформації часу та набувають актуальності на сучасному етапі розвитку національної системи освіти в Україні.

Наше дослідження не вичерпує всіх питань, пов'язаних із творчістю та освітньо-педагогічною діяльністю Авґуста-Германа Франке. Перспективними напрямами подальших наукових пошуків могли б стати релігійна діяльність А.-Г. Франке, його вплив на світову систему освіти. Великий педагогічний і освітній спадок А.-Г. Франке може бути успішно використаний для розбудови національної системи освіти в Україні, а його вірність своєму покликанню - стати прикладом для кожного громадянина нашої держави.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Завальнюк А.Р. Залучення дітей-сиріт до продуктивних робіт на підприємствах „Сирітського Дому“ Авґуста Франке // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Випуск XXV / За заг. ред. В.І. Сипченка. Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2005. С. 28-34.

2. Завальнюк А.Р. Вплив культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ Авґуста-Германа Франке на розвиток освіти та культури у Європі у XVII-XVIII ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип. XXVII / За заг. ред. В.І. Сипченка. Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2005. С. 20-26.

3. Завальнюк А.Р. Розбудова навчально-виховних закладів „Сирітського Дому“ Авґуста-Германа Франке // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П. Шевченко. Вип. 6(12). Луганськ: Вид. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. С. 64-71.

4. Завальнюк А.Р. Реалізація завдань християнського виховання у педагогічній спадщині Авґуста Франке // Педагогічний процес: теорія і практика: Зб. наук. пр. Вип. 2 / За заг. ред. С. Сисоєвої. К.: Вид. П/П „ЕКМО“, 2005. С. 29-37.

5. Завальнюк А.Р. Вимоги до особи викладача в освітньо-виховній системі Авґуста-Германа Франке (XVIII ст.) // Вісник Львівського університету: Серія педагогічна. Вип. 20. Л., 2005. С. 281-288.

6. Завальнюк А.Р. Особливості організації навчально-виховного процесу вищих шкіл „Сирітського Дому“ Авґуста-Германа Франке // Наукові записки: Серія „Психологія і педагогіка“. Вип. 6. Острог, 2005: Вид-во нац. ун-ту „Острозька академія“. Ч. 1. С. 102-108.

7. Завальнюк А.Р. Роль нижчих шкіл Авґуста Франке у наданні початкової освіти // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 29 / За заг. ред. академіка АПН України М.Б. Євтуха, уклад. О.В. Михайличенко. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. С. 212-215.

8. Завальнюк А.Р. Розвиток освітнього центру Авґуста Франке у XX ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск XXIX / За заг. ред. В.І. Сипченка. Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2006. С. 64-71.

9. Завальнюк А.Р. Зміст навчально-виховного процесу шкіл Авґуста Франке // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ: Зб. наук. пр. Матеріали конференції „Формування громадянського суспільства в контексті Європейської інтеграції“. Вип. V. Рівне, 2005. С. 156-159.

АНОТАЦІЯ

Завальнюк А.Р. Освітня діяльність та педагогічні погляди Авґуста-Германа Франке (1692-1727 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню освітньої діяльності та педагогічних поглядів Авґуста-Германа Франке в умовах заснування, розбудови та розвитку культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле (Німеччина).

В роботі визначено соціально-економічні передумови заснування Авґустом-Германом Франке культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле (друга половина XVII ст.); проаналізовано процес заснування та функціонування культурно-освітнього центру А.-Г. Франке (кін. XVII - поч. XVIII ст.); визначено вплив „Сирітського Дому“ на розвиток культури та освіти в Європі у XVIII ст.; проаналізовано погляди А.-Г. Франке на виховання особистості періоду 1692-1727 рр. та їх провідну ідею; обґрунтовано особливості організації навчально-виховного процесу шкіл „Сирітського Дому“ (1695-1727 рр.); проаналізовано досвід впровадження педагогічних ідей Авґуста-Германа Франке та розроблено модель соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного закладу на сучасному етапі розвитку освіти в Україні.

Ключові слова: педагогічні погляди, освітня діяльність, культурно-освітній центр „Сирітський Дім“, морально-релігійне виховання, дидактичні принципи, нижчі школи, вищі школи.

АННОТАЦИЯ

Завальнюк А.Р. Образовательная деятельность и педагогические взгляды Августа-Германа Франке (1692-1727 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию образовательной деятельности и педагогических взглядов Августа-Германа Франке в условиях построения и развития культурно-образовательного центра „Сиротский Дом“ в Галле (Германия).

На основании анализа историческо-педагогической литературы, архивных документов и первоисточников в диссертации осуществлён целостный анализ педагогических взглядов Августа-Германа Франке, исследовано процесс создания и развития культурно-образовательного центра „Cиротский Дом“ в Галле (Германия); обобщено и актуализировано организацию учебно-воспитательного процесса в школах культурно-образовательного комплекса Августа-Германа Франке.

В диссертации выяснены основные социально-экономические предпосылки возникновения культурно-образовательного центра „Сиротский Дом“ в Галле (вторая половина XVII ст.); рассмотрено основание Августом-Германом Франке „Сиротского Дома“ как комплекса учебно-воспитательных заведений, учреждений и производственных предприятий (кон. XVII - нач. XVIII ст.); определено влияние, которое оказал культурно-образовательный комплекс Августа-Германа Франке на развитие образования и культуры в Европе в XVIII ст.

В работе проанализированы взгляды Августа-Германа Франке на воспитание личности и дидактические принципы, согласно с которыми осуществлялся учебно-воспитательный процес в школах „Сиротского Дома“ в Галле. Отмечено, что в процессе воспитания личности А.-Г. Франке отдавал предпочтение христианскому воспитанию личности, что отразилось на содержании и организации учебно-воспитательного процесса школ „Сиротского Дома“.