Особливості вивчення морфології у 6-7 класах загальноосвітніх шкіл

Комунікативна компетентність полягає в умінні учнів активно діяти в ситуаціях спілкування, вирішувати його завдання; висловлювати свою точку зору й аргументовано її доводити; правильно користуватися лексико-семантичними одиницями мови; брати учать у дискусії. Комунікативна компетенція проявляється в існуванні таких компетенцій:

Мовна (лінгвістична) компетенція передбачає володіння системою відомостей про мову, знання одиниць мови всіх рівнів (фонетичного, лексичного, словоформуючого, морфологічного, синтаксичного) [67].

Мовленнєва компетенція передбачає володіння чотирма видами мовленнєвої діяльності: аудіюванням, говорінням, читанням та письмом як засобом спілкування; а токож володіння способами формування і формулювання думок за допомогою мови й уміння користуватися такими способами в процесі сприйняття і породження мови. Мовленнєва компетенція проявляється як здатність реалізовувати мовну компетенцію в різних умовах мовного спілкування, ефективно спілкуватися, застосовуючи знання норм і правил української мови, реалій національної культури країни.

Варто зазначити, що автори підручників багато уваги приділяють ситуативному мовленню, коли учні розігрують мовленнєві ситуації за допомогою малюнків, уявляючи та презентуючи певну ситуацію з реального життя, або ж пояснюють вивчений матеріал однокласникам. На уроках зв`язного мовлення у процесі вивчення «Морфології» увага учнів не зосереджується на тих частинах мови, що вивчаються або вже засвоєні, хоча в таких випадках доречно було б закцентувати увагу школярів на сполучуваності слів у реченні, використанні того чи іншого епітета або закінчення іменника, а також на тому, чи можливий текст без однієї з вивчених частин мови.

Учні активно складають діалоги (на тему, за ситуацією, за малюнком, репродукцією або ж за допомогою поданих слів та словосполучень). Особлива увага приділяється розвитку монологічного мовлення: учні складають роздуми, описи, твори-оповіді в усній та письмовій формах, вправи на продовження прочитаного тексту, доповнення авторського роздуму, переказують прочитане, намагаються доводити власну думку, інколи аргументуючи її.

Багато завдань запропоновано на складання словосполучень, речень із поданими словами, але достатньою мірою не наголошено на правильності та доцільності використання мовних структур, необхідності їхнього адекватного вживання. Вправи на перетворення іменників у прикметники, завдання вставити потрібні прикметники в речення, поставити потрібні закінчення морфологічних одиниць повинні мати на меті закцентувати увагу учнів на правильності їхнього мовлення (усного та писемного), доцільності вживання саме цих закінчень (складні випадки закінчень іменників І, ІІ (залежно від групи), ІІІ та IV відмін; числівників), що безпосередньо впливає на формування мовленнєвої компетенції школярів. Під час вивчення відмінкових форм іменника учнів просять довести, що ці форми служать для зв`язку слів у словосполученні й реченні. Окрім того, доречно було б зазначити, що тим самим вони слугують для побудови зв`язного висловлювання.

Виявлено групу вправ, де використовуються власне українські прислів'я, приказки, загадки, які формують в учнів уявлення про власне українську лексику, розширюють світогляд школярів. При виконанні таких вправ варто наголосити на тому, що прислів'я, приказки, афоризми, фразеологізми та загадки увиразнюють наше мовлення та формують україномовну особистість.

Автори підручників частково вводять в ужиток використання такого методу, як «мозковий штурм». Цей метод дуже популярний, оскільки дає змогу швидко реагувати на запити сьогодення, відповідати на складні й неоднозначні питання шляхом обміну думками та ідеями. Учні вчаться працювати творчими групами, толерантно ставитися один до одного, вислуховувати думки інших та аргументовано доводити свою, вносити цікаві пропозиції й активно засвоювати навчальний матеріал. Метод стимулює творче мислення особистості. Учитель не критикує учнів, а заохочує, підтримує, вислуховує, є учасником дії.

Сучасні технології та методики навчання допомагають учням краще засвоювати теоретичний матеріал, застосовувати його на практиці, створюють мотивацію до вивчення складних, а інколи й незрозумілих для них правил. Інноваціні технології забезпечують доступний, цікавий виклад матеріалу, забезпечують формування необхідних мисленнєвих операцій, заохочують учнів до розвиваючого навчання, творчої активної діяльності, забезпечують створення нових ідей, конструкцій, які вдосконалюють уже досягнуте, реконструюють його, формують нове.

Формування компетентної особистості передбачає розвиток і становлення її основних життєвих компетенцій, однією з пріоритетних вважаємо мовленнєву компетенцію, оскільки вона є показником високорозвиненої, незалежної україномовної особистості, здатної саморозвиватися, самовдосконалюватися та самореалізуватися. Реалізація вищезазначеного є ефективною при застосуванні інноваційних методик і технологій навчання, спрямованих на розвиток повноцінної особистості.

2.3 Формування мовленнєвої компетенції учнів 6-7 класів на уроках української мови при вивченні розділу «Морфологія» засобами інноваційних технологій

Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти - процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки та оптимального використання інформаційних технологій, що орієнтуються на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання та виховання.

Нові інформаційні технології під час вивчення української мови в школі сприяють підвищенню рівня мовної освіти, вдосконалюють якість навчання мови завдяки: інтенсифікації й індивідуалізації навчально-виховного процесу за допомогою більш повного використання доступної інформації; розробці перспективних методів, засобів і форм навчання мови з орієнтацією на комунікативну, розвиваючу, діяльнісну й особистісно орієнтовану освіту; синтезу різних видів навчальної діяльності; формуванню інформаційного світогляду учнів.

Інформаційні технології розглядаються сучасною педагогікою як технології організації навчального процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, зокрема комп'ютерів, що спрямовані на заохочення та мотивацію учнів до навчання, отримання необхідних знань і подальшої освіти та самоосвіти.

Комунікативне спрямування мовної освіти передбачає переорієнтацію на компетентнісний, особистісно орієнтований підхід до навчання мови в школі, що уможливлюється використанням інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) та інноваційних технологій.

Застосування ІКТ в межах компетентнісно зорієнтованого навчання української мови допомагає формувати в учнів мовленнєву компетенцію, що, на нашу думку, є пріоритетом мовної освіти. Ця компетенція визначається нами як здатність до адекватної мовленнєвої поведінки у спілкуванні, що передбачає високий рівень володіння учнями нормами і принципами української мови, дотримання правил українського мовленнєвого етикету, правильне і доречне вживання лексичних і граматичних структур.

Наголошуючи на формуванні мовленнєвої компетенції засобами інноваційних технологій, ми спираємося на те, що людина запам'ятовує 20% почутого, 40% побаченого, 60% побаченого і почутого, 80% побаченого, почутого і зробленого самостійно. Формування мовленнєвої компетенції включає в себе зміст мовної освіти та організаційні форми, методи і засоби навчання української мови. Знання з морфології, сполучуваності лексем, правильне використання у мовленні одиниць мови, побудова власних висловлювань (діалогічних і монологічних), збагачення активного словникового запасу сприяє ефективному оволодінню учнями мовленнєвою компетенцією.

Сучасні ІКТ уможливлюють забезпечення уроків мови такими ефективними, функціональними, комунікативними і розвивальними засобами навчання, як електронні посібники та підручники, електронні лекції, різноманітні комп'ютерні вправи, тести і тренажери, мультимедійні презентації, flesh-ролики, навчальні комп'ютерні ігри, електронні енциклопедії, довідники і словники. Застосування комп'ютерних технологій можливе на всіх етапах вивчення мови на уроці: подання первинного матеріалу і закріплення нових знань, засвоєння і застосування знань, умінь і навичок, узагальнення та систематизації знань, контролю, оцінки і корекції знань учнів.

Під час вивчення «Морфології» в 6-7 класах ми пропонуємо подавати теоретичний матеріал, який важко дається дітям для заучування і розуміння, у вигляді схем, таблиць, алгоритмів, розроблених у наступних програмах: графічні і відеоредактори, анімація, програми для створення презентації, Microsoft PowerPoint. Це може бути відеопрезентація, показ слайдів, анімація або web-сторінка з мультимедійними елементами.

Джерелом дидактичного матеріалу для вчителя можуть бути як звичайні посібники, методичні рекомендації, так і Інтернет, де можна знайти необхідну інформацію, майстер- класи, мультимедійні презентації. У процесі засвоєння, усвідомлення і контролю сформованих знань, умінь і навичок з морфології пропонуємо введення в практику новітніх засобів навчання, що дозволяють формувати мовленнєву компетенцію учнів.

Інноваційні технології дозволяють поєднати теорію з практикою, текстовий і наочний матеріал, графічні засоби, відеозображення, мовний та музичний супровід, створити уявлення реального оточення, спілкування. Вони забезпечують активну (вербальну і невербальну) діяльність учнів у процесі вивчення української мови в школі, гнучкість і варіювання тренувальних вправ і видів контролю, актуалізують пізнавальну діяльність і розвивають критичне та творче мислення, розширюють можливості здобуття, осмислення та презентації інформації, дають змогу моделювати комунікативні ситуації, загалом робити уроки мови привабливими, цікавими для дітей.

На жаль, повноцінне використання інформаційних засобів навчання на уроках української мови неможливе в умовах сьогодення. Це спричинено недостатньою розробкою цієї методики щодо навчання української мови, відсутністю методичних, дидактичних посібників, які уможливлюють застосування методики, незабезпеченістю загальноосвітніх навчальних закладів достатньою кількістю комп'ютерної техніки і можливістю доступу до Інтернет-ресурсів. Нині фахівці з програмного забезпечення приділяють недостатньо уваги розробці спеціальних програм для вивчення української мови.

2.4 Формування творчої активності учнів 6 - 7 класів при вивчені теми "Морфологія" на уроках української мови

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес учнів до вивчення української мови. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «лінгвістична гра в завданнях» тощо.

Один із найнеприємніших недоліків учительської праці, який важко усунути - нудьга на уроці. Нудно і важко буває не тільки учням, а й самому вчителю, а від цього знижується ефективність будь-якого найрозумнішого і найкориснішого уроку. Постійно підвищувати інтерес до уроку - завдання кожного педагога. Напевно, кожний учитель має свої маленькі секрети і винаходи, як побороти нудьгу на уроці. Щоб оволодіти знаннями, недостатньо тільки відтворити матеріал підручника. Розвиток винахідливості та творчих здібностей учнів багаторазово підвищує ефективність самого уроку, створює умови для розкриття особистості учня.

Розробка плану проведення уроків при вивченні «Морфологія» для учнів 6-7 класів.

Такі уроки - підсумкові і проводяться після того, як вивчена ключова тема або декілька тем. Кількість таких уроків 4-5 на рік. Ці уроки повинні підштовхувати учнів до більш глибокого вивчення теми, захопити їх, розбудити творчу фантазію, тобто активізувати мислення. Для виконання поставленої мети в план уроку включаються проблемні питання, які підштовхують учнів до диспутів, які розвивають мовлення і формують певний світогляд.

Тип уроку: узагальнення, систематизація з елементами контролю та корекції уже набутих знань.

Вид уроку: урок-змагання, урок-контроль знань і умінь учнів (знання частин мови, орфограми, творчі завдання з використанням певної частини мови).

Мета уроку: визначити рівень компетентності учасників засідання, стимулювати пізнавальну діяльність учнів як засіб саморозвитку і самореалізації, розкрити творчі здібності учнів і показати їм реальні можливості використання ними набутих знань, здійснивши при цьому перевірку знань учнів, поглибивши їхнє уявлення про знання з мови.

Виховна мета: формувати в учнів творчу особистість, громадянську відповідальність, національну свідомість.

Структура уроку: урок-змагання має декілька блоків, відповідно до виду конкурсу, клас ділиться на декілька команд «не намагайся бути першим, а намагайся бути кращим!»

Перед початком уроку команди вітають одна одну - (2-3 хв.)

Структура блоку:

1. Інтелектуальна розминка - (4-5 хв.)

2. Формулювання завдання чи проблеми - (1 хв.)

3. Обдумування, виконання завдання - (4-5 хв.)

4. Обговорення виконання, аналіз помилок, якщо необхідно (5 хв.)

5. Підсумки - (1 хв.)

Час проведення одного блоку 15 хвилин. Залежно від ситуації він може коливатися від 10 до 20 хвилин. За урок проводиться 2-3 конкурсних блоки.

Зміст і методика роботи.

Клас розбито на групи по 4-6 учнів, у кожній обирається лідер--капітан.

У класі обирається журі - 3 особи.

Для створення дружньої творчої атмосфери кожна група проголошує привітання для команди-суперниці.

1. Розминка.

Учитель швидко ставить питання, які відповідають темі блоку. Учні відповідають. Правильні відповіді (кількість) підраховує журі. Час на відповіді обмежений (2 хвилини). Проходить оцінювання команд. Під час розминки повністю повторюється теоретичний матеріал, який відповідає даному блоку.

2. Формулювання завдання.

Учитель формулює завдання, проблему, яка потребує від учнів глибоких знань, творчого мислення, нестандартних думок.

3. Виконання завдання.

Команда учнів під керівництвом капітана організовує «мозковий штурм». Капітан приймає рішення - хто буде відповідати.

4. Обговорення відповіді.

Учитель разом з учнями обговорюють причини помилок. Ця частина уроку є основною. Залежно від того, якою буде відповідь учня, учитель будує свою роботу. Він має визначити:

- Правильність засвоєння матеріалу.

- Виявити причини помилок.

- Розробити алгоритм запам'ятовування .

- Застосування вивченого практично (у творах, переказах)

5. Підсумки. Оцінювання.

Оголосити і аргументувати підсумки конкурсу.

Питання до уроку:

1. Блок - іменник.

1.1. Розминка.

- Як називаються іменники, що є назвами міст, сіл, вулиць, річок, озер, гір, морів, океанів ?

- Що називається іменником ?

- Що означають іменники, які відповідають на питання хто ?

- Яка синтаксична роль іменника ?

- Назвіть випадки, коли власні іменники пишуться в лапках.

- Які іменники називаються незмінюваними ?

- Наведіть приклади іменників спільного роду.

- Які іменники вживаються тільки в множині ?

- Скільки відмінків в українській мові?

- Скільки ви знаєте відмін? Назвіть їх.

- Які іменники належать до iv відміни ?

- Що таке паралельні закінчення ?

- Поставте подані іменники у кличному відмінку: голубка, рибонька, ясочка, матінка.

- Утворіть імена по батькові: ч.р. - іван,сергій, хома.

Ж.р. - ігор, валерій, василь.

- Назвіть способи творення іменників.

1.2. Завдання.

1. Спишіть назви, розкриваючи дужки. Правопис слів поясніть. (г) генеральний (с) секретар оон, (п) президент (у) україни, (г) голова (в) верховної (р) ради (у) україни, (п) прем'єр-міністр (к) канади, (п) посол (р) республіки (п) польща, (н) національний (б) банк (у) україни, (у) українське (т) товариство (о) охорони (п) пам'яток (і) історії та (к) культури.

2. Перекласти, визначити рід іменників.

Бескрайняя степь, головная боль, домашний адрес, десятичная дробь, школа живописи, живая летопись, непрерывная дробь.

3. Спишіть незмінювані іменники, визначте їхній рід і підкресліть іменники середнього роду.

Борнео, шимпанзе, купе, кенгуру, онтаріо, місіс, це-це, аташе, журі, меню, маестро, кашне, леді, таксі.

4. Поставте іменники в орудному відмінку однини.

Любов, мудрість, доброта, даль, мати, кров, круча, цибуля, туш, керч, об, синь, дощ, ключ, іван, сосна, таня.

5. Поставити іменники iv відміни в родовому відмінку однини.

Теля, курча, тім'я, дівча, лоша.

1.3. Завдання творчого характеру.

- утворіть нові слова і запишіть. Визначте, які з них істоти, які - неістоти. Поясніть правопис цих слів та складіть з ними речення.

- префікс від слова повів, корінь від слова їздити, суфікс від слова вушко, закінчення від словарука.

- префікс від слова поїзд, корінь від слова радити, суфікс від слова лісник.

2. Блок.прикметник

2.1. Розминка.

- що називається прикметником?

- дати визначення і приклад якісних прикметників.

- прикметники - дере'вяний, цегляний, сільський -це якісні, відносні чи присвійні?

- від яких прикметників можна утворити ступені порівняння?

- Як змінюються прикметники?

- До якої групи належать прикметники--ведмежі, вовчі, ясенові, яскраві, творчі?

- яка синтаксична роль прикметника?

- навести приклади присвійних прикметників.

- повна й коротка форма прикметників. Де вони вживаються?

- як пов'язується прикметник з іменником?

- чи можуть відносні прикметники бути якісними?

2.2. Завдання.

- до якої форми найвищого ступеня порівняння належать прикметники: найбільш переконливий, найменш здібний, приємніший від усіх, яскравіший за все?

- запишіть прикметники: білолиця, рум'янолиций, світлолиций в орудному відмінку однини.

- запишіть правильно складні прикметники: жовто/червоний, вугле/добувний, світло/голубий, жовто/гарячий, морозо/стійкий, три/поверховий, біло/сніжний, сніжно/білий.

- як треба писати прикметники: не/озорий, не/угавний, не/мічний, не/вгамований?

- утворити ступені порівняння прикметників (просту форму) від поданих слів: легкий, близький, високий, дужий, теплий, поганий.

- утворити прикметники за допомогою суфіксів--ов-, ев-, єв- від поданих іменників: липа, борщ, груша, алюміній, ключ, клен, варта, черга, гроші, калій.

3. Блок.числівник.

3.1. Розминка.

- На які групи поділяються числівники за значенням?

- Навести приклади збірних числівників.

- Яка синтаксична роль числівника?

- Як змінюються порядкові числівники ?

- У якому відмінку стоїть іменник, вживаючись з числівниками 2, 3, 4 ?

- Як змінюються дробові числівники ?

- Як змінюються числівники 40, 90, 100 ?

- Як змінюються числівники від 50 до 80 ?

- На які групи поділяються числівники за будовою ?

- У якому відмінку стоїть іменник біля дробового числівника?

- Як пишуться числівники на -сотий, тисячний, мільйонний ?

- Як відмінюються складні числівники ?

- Що таке неозначено-кількісні числівники ?

- Як змінюються числівники від 200 до 900 ?

3.2. Завдання.

Узгодьте числівники з іменниками:

(корова), (табун), (вівця), (стріла), (вовк), (стежка), (брат), (раз).

Запишіть словами: 1\2 (гектар), 5\8(торт), 2\3(зошит), 1\3(центнер).

Запишіть цифри словами:

до 972 додати 59, від 1576 відняти 243, скільки разів 7 міститься в 196?, до ѕ додати 0,5, виконати дії над 643, до 313 додати 939.

Поясність значення фразеологізмів:

- Дерти сім шкур;

- До сьомого поту;

- Сім п'ятниць на тиждень;

- Сьома вода киселі.

1. Як ми називаємо далекого родича?

2. Як назвете людину, котра часто змінює свої рішення?

3. Що означає дерти сім шкур?

4. Уведіть у речення вираз «до сьомого поту».

5. У якій ситуації ви б використали такі прислів'я?

- Сім разів відміряй, а один - відріж.

- Семеро одного не чекають.

- У семи няньок дитина не доглянута.

- За кусок кишки сім літ пішки.

6. Записати у три стовпчики: числівники, прикметники, іменники:

Стотисячний, семиденний, п'ятиденка, двадцятип”ятимільйонний, восьмирічка, столітній, шеститисячний, двійка, третина, мільйонний.

3.3. Завдання творчого характеру:

- Складіть рецепт улюбленої страви з уживанням числівників. Зразки страв.

- Підготувати історичну довідку про походження чисел 40, 1000, десять, 7, 3

- Назвіть слова, які служать числівниками, але мають всі ознаки іменників.

4. Блок. Дієприкметник та дієприслівник як особливі форми дієслова.

Розминка.

1. Що таке дієприкметник ?

2. Які ознаки дієслова властиві дієприкметнику?

3. В чому схожість і відмінність між дієприкметником і прикметником?

4. Які дієприкметники називаються активними, які - пасивними. Наведіть приклади.

5. Яка синтаксична роль дієприкметника у реченні?

6. Яка різниця між дієприкметником і дієприслівником?

7. Розкажіть про дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти. Наведіть приклади.

8. Як творяться дієприслівники недоконаного і доконаного видів?

9. Як творяться безособові форми на -но, -то?

Завдання.

1. Утворити активні дієприкметники теперішнього і минулого часу: Зеленіти (поле), затихати (вітер), сивіти (жінка), в'янути (трава), червоніти (небо).

2. Як називається означення, виражене дієприкметниковим зворотом? Навести приклади.

3. Перекласти з російської мови:

Светлеющее небо, любящий отец, дрожащая рука, увядшая трава, нависший туман, желтеющие поля, побледневшие губы, волнующая песня, высохший пруд, поседевшие волосы, действующий закон, покрасневшее небо.

4. Розкрити дужки. Пояснити правопис не

(не)скорений народ, (не)прочитана книга, (не)скошений, а зрізаний серпом, (не)стомлений, а хворий, я бачу (не)прополоту грядку, сосни (не)зрубані. Вишні ще (не)зірвані, (не)підписаний директором наказ.

5. Утворити дієприслівники доконаного виду:

Скопати, фарбувати, їздити, висушити, викосити, вишити.

4.3. Завдання творчого характеру.

- написати твір з елементами опису процесу праці, вживаючи дієприслівникові та дієприкметникові звороти. Теми творів: «у сосновому лісі», «моя вишиванка», «у бабусі на городі».

- виписати з «кобзаря» т.г.шевченка речення з дієприкметниками та дієприслівниками.

Отже, значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивченого, і розширення кругозору школярів. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується пізнавальний інтерес - бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дитини. Також уроки-звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, вміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися.

Тому такі уроки найбільше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття, викликають у них творчий інтерес. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням.

Проведення нестандартних уроків у процесі викладання української мови, зокрема у 6-7класах, дало змогу:

- будувати навчальний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі монологу, а діалогізації, полілогу та імпровізації;

- відкривати безмежний світ, в якому дитина може «працювати над собою» - набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість;

- виконати ряд завдань методичного характеру (розвивати образне та логічне мислення; створювати ситуації, які викликають співпереживання і дають можливість відчути ще не пережиті почуття; удосконалювати усне та писемне мовлення);

- зацікавити учнів навчальною дисципліною та виховувати любов до рідного слова.

Висновки

У ході дослідження були виконані завдання дипломної роботи, що дозволило нам зробити такі висновки:

Змістову основу становить взаємозв'язок і взаємообумовленість змісту навчального матеріалу з морфології (ознайомлення з граматичними ознаками частин мови, поглиблення знань про лексичне і граматичне значення слів, особливості їхньої словозміни і словотворення, засвоєння морфологічних норм і правил) і технології навчання морфології як комплексу сучасних продуктивних методів і прийомів, що забезпечують оптимальну реалізацію - творчої дослідницької й пошукової діяльності учнів, основна мета якої - усвідомлене засвоєння морфологічних категорій, явищ і закономірностей та використання набутих знань з морфології в практичній діяльності.

Тому основоположним складником морфології української мови вважаємо раціональне використання трьох методів: дослідницького, частково- пошукового, або евристичного, та методу проблемного викладу, які активізують пізнавальну діяльність учнів, сприяють вихованню ініціативності, допитливості, розвитку мисленнєвих здібностей, заохочують потребу дітей у самостійних пошуках. До прийомів дослідницького навчання морфології відносимо, по-перше, прийоми мисленнєвого характеру, побудовані на основі логічних розумових операцій (абстрагування, характеристика, теоретичне міркування, аналіз, синтез, трансформація, порівняння й зіставлення, класифікація, побудова висновків), по-друге, лінгвістичний експеримент (або мовознавче дослідження).

Основна мета вивчення шкільного курсу “Морфологія” в основній школі - формування в учнів системи граматичних понять, усвідомлення сутності їх, виділення й розрізнення їх основних ознак.

Вивчення розділу “Морфологія” в 6-7 класах передбачає засвоєння понад 60 граматичних понять, які ми класифікуємо за такими основними групами:

1) морфологічні одиниці: слово, словоформа; 2) лексико-граматичні класи слів (частини мови): самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник); службові (прийменник, сполучник, частка) і вигук; 3) лексико-граматичні розряди (категорії) слів; 4) граматичне значення; 5)граматична форма; 6) граматичні (морфологічні) категорії.

Таким чином, більшість орфографічних норм, які засвоюють учні в процесі вивчення морфології в 6-7 класах, безпосередньо чи опосередковано ґрунтується на особливостях граматичної будови української мови. Значну кількість написання частин мови можна визначити лише з допомогою граматичного аналізу.

Застосування ІКТ на уроках української мови передбачає підвищення ефективності і якості навчального процесу, інтенсифікацію навчання мови й активності пізнавальної діяльності, поглиблення знань учнів з предмета, розвиток креативного мислення, комунікативних вмінь, мовленнєвої компетенції, формування вмінь адаптуватися до будь-якої ситуації спілкування.

На жаль, повноцінне використання інформаційних засобів навчання на уроках української мови неможливе в умовах сьогодення. Це спричинено недостатньою розробкою цієї методики щодо навчання української мови, відсутністю методичних, дидактичних посібників, які уможливлюють застосування методики, незабезпеченістю загальноосвітніх навчальних закладів достатньою кількістю комп'ютерної техніки і можливістю доступу до Інтернет-ресурсів.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про Національну програму інформатизації» // [Електронний ресурс] - Режим доступу : http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=75%2F98-%E2%F0

2. Антипова О.Й., Румянцева Д.І., Паламарчук В.Ф. У пошуках нестандартного уроку // Радянська школа. - 2011. - № 1. - С. 65-69.

3. Антончук О.М. Орфографічні вправи у підручниках з рідної мови для 6-7 класів / О.М. Антончук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Зб. наук. пр. Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 15. - Рівне: РДГУ, 2007. - С. 144-146.

4. Антончук О.М. Практика застосування методу вправ на уроках орфографії в загальноосвітніх школах / О.М. Антончук // Науковий вісник ВНУ імені Лесі Українки. Вип. 2. - Луцьк: ВНУ, 2008. - С. 261-263.

5. Асіїв Л.В. До вивчення морфологічних явищ у системі формотворення прикметників // Мовознавство. - 2007. - № 12. - С. 61-67.

6. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія [Текст] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. - К. : Либідь, 2003. - 336 с.

7. Біляєв О. М. Зміст уроку мови [Текст] / О. М. Біляєв // УМЛШ. - 2003. - № 4. - С. 2-7.

8. Бондар О. І. Сучасна українська мова : Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. [Текст] / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-дружинець. - К. : ВЦ "Академія", 2006. - 368 с.

9. Бурда К. Критерії вибору вправ у процесі вивчення теми „прийменник" [Текст] / Катерина Бурда // УМЛШ. - 2014. - № 5. - С. 19-23.

10. Варзацька Л., Кратасюк, Л. Інтерактивні методи навчання [Текст] / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. - 2005. - № 2. - С. 5-19.

11. Варнавська І.В. Формування мовленнєвої компетентності учнів 5-7 класів у процесі засвоєння виражальних засобів української мови : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.02 / Варнавська І. В. - Херсон, 2005. - 19 с.

12. Винославська О. В. Психологія [Текст] / О. В. Винославська. - К. : ІНКОС, 2015. - 354 с.

13. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. / І.Вихованець, К. Городенська. - К., 2004. - 400с.

14. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови [Текст] / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. - К. : Унів. вид-во "Пульсари", 2004. - 400 с.

15. Вітюк В. Психологічні фактори формування орфографічних умінь і навичок [Текст] / В. Вітюк // УМЛШ. - 2005. - № 6. - С. 5-7.

16. Гальперин П. Проблемы формирования знаний и умений у школьников и новые методы обучения в школе [Текст] / П. Гальперин, А. Запорожец, Д. Эльконин // Вопросы психологии. - 1963. - № 58. - С. 74-76.

17. Гаращук К.В., Гаращук, Л.А. Особливості навчання писемного мовлення учнів середнього ступеня загальноосвітньої школи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/377/1/04gkvzsh.pdf

18. Глазова О. Матеріали до уроків мови у 7 класі [Текст] / О. Глазова // Дивослово. - 2001. - № 2. - С. 24-32.

19. Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення: Посібник для вчителя [Текст] / В. Т. Горбачук. - К. : Рад. Школа, 1989. - 96 с.

20. Горбунцова Т.Ю. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах. / Т.Ю. Горбунцова- К.: Рад. школа, 2006. - 120 с.

21. Горпинич В.О. Морфологія української мови [Текст] : [підруч. для студентів вищих навч. закл.] / В. О. Горпинич. - К. : ВЦ “Академія”, 2004. - 336 с.

22. Горпинич В.О. Українська морфологія: навчальний посібник. / В.О. Горпинич- Дніпропетровськ, ДНУ, 2002. - 350с.

23. Гревцева Т., Надточій, О. Алгоритмічний підхід до розв'язання складних питань орфографії [Текст] / Т. Гревцева, О. Надточій // Дивослово. - 2008. - № 2. - С. 22-24.

24. Грибан Г. В. Практикум з методики викладання української мови : [навчально-методичний посібник] / Г. В. Грибан, О. А. Кучерук. - К. : Кондор, 2013. - 160 с.

25. Грибан Г. В. Практикум з методики викладання української мови [Текст] / Г. В. Грибан, О. А. Кучерук. - К. : Кондор, 2013. - 160 с.

26. Грищенко, А. П. Сучасна українська літературна мова [Текст] / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Вища шк., 2007. - 493 с.

27. Гурін Р. С. Підготовка майбутнього вчителя гуманітарного профілю до застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітньої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 / Гурін Р. С. - Одеса, 2004. - 21 с.

28. Донченко Т. Власне методичні принципи навчання української мови [Текст] / Т. Донченко // УМЛШ. - 2004. - № 2. - С. 2-5.

29. Дубовик С. Застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем „Прислівник" і „Дієприслівник") [Текст] / С. Дубовик // УМЛШ. - 2004. - № 4. - С. 6-9.

30. Електронний підручник з сучасної української мови. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/index.htm

31. Єрмоленко С. Я. Рідна мова : Підруч. для 7-го кл. [Текст] / С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова. - К. : Грамота, 2007. - 296 с.

32. Лук'яненко Н. Навчальний матеріал і психічний розвиток учнів [Текст] / Н. Лук'яненко // Психолог. - № 16. - 2008. - С.15-16.

33. Матіюк І. О. Інноваційні моделі навчального процесу в сучасній школі (на матеріалах різних типів навчально-освітніх закладів України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01 / Матіюк І. О. - К., 2009. - 22 с.

34. Мацько Л. І. Українська мова: збірник диктантів. Для учнів середніх шкіл усіх типів [Текст] / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко. - 2-ге вид., стер. - К. : Либідь, 2006. - 240 с.

35. Методика викладання української мови [Текст] / С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко. - 2-ге вид., перероб і доп. - К. : Вища школа, 2002. - 398 с.

36. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах : [підручник для студентів філологічних факультетів університетів] / [М.І. Пентилюк, С.О. Караман, О.В. Караман та ін.] ; за ред. М.І. Пентилюк. - К. : Ленвіт, 2004. - 400 с.

37. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Шляхи реформування освіти України, 2004. - 20 с..

38. Олійник І. С., Іваненко В. К., Рожило Л. П., Скорик О. С. Методика викладання української мови в середній школі./ І. С. Олійник та ін. - К. : Вища школа, 1989.- 342 с.

39. Омельчук С.А. Особливості засвоєння морфологічних норм української мови в основній школі: лінгвістичний і лінгводидактичний аспекти / С.А. Омельчук // Наукові записки. Серія Психологія і педагогіка”. - Острог : Вид-во Національного університету „Острозька академія”, 2011. - Вип. 18. - С. 194-201.

40. Плющ М. Я. Вивчення морфології в 5-6 кл. [Текст] / М. Я. Плющ. - К. : Радянська школа, 1988. - 168 с.

Додаток

Робота розуму - діяльність уявлення. Казковий світ морфології для учнів 6 класів.

Тема. Повторення й узагальнення знань з теми «Морфологія».

Мета: узагальнити та систематизувати вивчене про частини мови; активізувати мислення учнів; розвивати мовлення.

Тип уроку: засвоєння знань, умінь і навичок.

Уроки української мови і літератури дають можливість формувати у школярів важливі загальнонавчальні уміння і навички. Літературу і мову опановують в органічному зв'язку з такими видами мовленнєвої діяльності , як бесіди, розповіді, робота над загадками, прислів'ями, приказками, скоромовками, казками, спостереження за явищами живого мовлення тощо.

Тому на уроках української мови та літератури я особливу увагу звертаю на роботу над розвитком логічного та образного мислення. Відомо, що робота розуму - це не тільки створення висновків, але і діяльність уявлення. Сильне, яскраве уявлення - потужний двигун пізнання. Завдячуючи роботі уявлення людство створює не тільки цікаві твори мистецтва, але також і чудеса техніки, сміливі гіпотези, суворі теорії.

Уява - казка, гра, пригоди, подорожі - це і є дитяча потреба для повноцінного розумового розвитку.

Виключаючи роботу уявлення з будь-якої форми навчання школярів, ми дуже збіднюємо й утруднюємо цю діяльність.

Систематично на своїх уроках я вплітаю елементи казковості, даю можливість учням пофантазувати на будь-яку мовленнєву тему. Це «оживлює» уроки мови, робить цікавими. При цьому збагачується словниковий запас, активізується пізнавальна діяльність, в учнів виникає стимул зацікавленості до виучуваного матеріалу.

Коли відомий польський педагог Януш Корчак вчив дітей граматиці, то він розповідав їм казки. Так в одній казці розповідалось про те, як колись дуже давно всі слова були звалені у купу, в якій не можна було нічого розібрати. Та ось прийшла граматика і розклала всі слова по ящиках: в один - всі іменники, в інший - всі прикметники, а в третій - всі дієслова.

Цілу низку граматичних казок створив письменник Фелікс Кривін.

Демонструючи граматичні казки на своїх уроках, я даю можливість самим учням 6 - 7 класів пофантазувати і скласти свою казку про морфологію взагалі, а також про іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник, прийменник, сполучник, частку, вигук, прислівник. Щоб зацікавити вихованців, я намагаюся знайти незвичайні форми подачі навчального матеріалу, які б викликали у дітей інтерес до засвоєння знань. Готуючись до уроку, продумую, яку б проблемну, мовленнєву, ігрову чи казкову ситуацію створити, як мотивувати необхідність опанування теоретичного і практичного матеріалу, щоб учні сконцентрували свою увагу та уяву. Добираю предметні чи сюжетні малюнки або фотографії, дидактичні матеріали: таблиці, схеми, ребуси, лабіринти, кросворди, головоломки, анаграми, загадкові квадрати, тести, мовні казки, вірші тощо. Після такого заохочення пропоную дітям скласти свої ребуси, кросворди, казки, вірші за параграфом або схемою, таблицею або мовною картою ( наприклад, острів «Морфологія»).

Складаючи свою казку, учень фантазує, розвиває свою уяву, творчі здібності, у захваті повторює теоретичний матеріал по темі, активізує пам'ять, образне й логічне мислення, а потім із задоволенням розповідає її на уроці школярам. У кабінеті є стенд, який учні оформлюють своїми творчими доробками (казками, віршами, мовними кольоровими схемами, ребусами, кросвордами, тематичними лабіринтами і просто малюнками до певних творів з літератури). Така творчо-ділова активність школярів на уроках мови дає позитивні результати у навчанні, заохочує кожного учня мати гарні знання й високий бал.

Декілька найбільш вдалих, на мій погляд, казок пропоную прочитати й по можливості використовувати у своїй роботі вчителям української мови та літератури.

Королева Морфологія

За синіми морями, за темними лісами, за високими горами простяглися межі незвичайної країни. Тут правила могутня королева Морфологія. У цій країні було десять князівств: Іменник, Прикметник, Займенник, Дієслово, Числівник, Прислівник, Сполучник, Прийменник, Частка і Вигук.

Кожне князівство займалося своїми справами. Іменник об'єднав усі живі і неживі предмети і називав їх. Прикметник вказував на ознаки цих предметів. Числівник швидко рахував усе населення країни. Особливу роль у житті королівства займало князівство Дієслово. Дієслова захоплювали всіх своєю працелюбністю, бо вони весь час щось робили. А якщо хтось втомлювався, Займенник того замінював, а через те, що він був дуже тактовний, то не називав тих, кому потрібна була допомога. Прислівник же завжди контролював, хто як працює: гарно чи погано, хто вийшов працювати ввечері, а хто вранці. Це були самостійні князівства і королева ними пишалася.

А такі князівства як Сполучник, Прийменник, Частка і Вигук були ледарями, працювати самостійно ніяк не хотіли .Королева Морфологія розгнівалася , бо вона не любила ледарів, і зробила їх слугами, примусила їх допомагати жителям самостійних князівств. Вигук дуже був збентежений і весь час щось вигукував: « О-о-ох! А-а-ах!». Та королева не звертала на це ніякої уваги.

Отже, країна королеви Морфології розпалася на шість самостійних князівств: Іменник, Прикметник, Займенник, Дієслово, Числівник, Прислівник. І три службових: Сполучник, Прийменник, Частка. А щоб Вигук нікому не заважав своїми вигуками, королева вирішила його не турбувати. Вона подумала : « Нехай сам живе зі своїми вигуками!».

Іменник « Сонечко»

Прокинулось Сонечко рано-вранці. Умилося росою і простягло свої промені далеко-далеко.

- Треба працювати! - подумало Сонечко.

Пробудило всіх на землі, а потім стало з цікавістю заглядати у віконця.

Заглянуло Сонечко у вікно школи. Йшов урок мови і діти вивчали назви предметів . Вони називали всі предмети, які їх оточували.

- Які ще назви ви знаєте? - спитала вчителька.

- Сонечко! - вигукнула дівчинка, дивлячись на яскраве сонце у вікні.

- На яке питання відповідає це слово? - почула вона.

- Що? А якби сонечко було б живе, тоді б воно відповідало на питання хто? - задумливо відповіла Оленка.

- Молодець! Правильно! Діти, такі слова , які називають предмети і відповідають на питання хто? що? називаються іменниками. - пояснила Ольга Петрівна.

- Так я - іменник?! Як цікаво! - здивувалося Сонечко і весело засміялось.

Ще яскравіше засяяло воно на небі та своїми променями ще дужче обігріло землю.

- Я - іменник!!!! - весело посміхнулося Сонечко.

Суперечка в лісі

Ця історія трапилася не дуже давно. Ніхто точно не пам'ятає, де саме.

Одна дівчинка опинилася сама в зимовому лісі. Їй було холодно. Вона вирішила знайти вогнище. Озирнулася навколо і побачила неподалік маленький вогник. Василина побачила біля нього зовсім непомітних істот, які про щось сперечалися. Вона почула таку розмову.

- Я найголовніший з усіх. Я можу означати загальну і власну назву. Наприклад: місто. А яке? Київ. І ви уявляєте конкретне місто! І тільки я можу сказати якого роду слово, чи в однині, чи в множині воно стоїть, до якої відміни належить, а їх чотири, і на яке питання відповідає, та до якого відмінку належить будь-яке слово. Ось так, бо я - іменник! - гордо мовив цей чоловічок.

- А я можу розповісти, яке це місто - велике, історичне, красиве, сучасне Бо я називаю різні ознаки та якості предмета і явищ. Я можу розповісти, з чого зроблений предмет, який він за походженням, яке його відношення до часу події. Наприклад: дерев'яний стіл, приморське село, літній день… Тому я буваю якісним ( гарний настрій і найгарніший день), відносним (паперова скриня) і присвійним ( мамине вбрання). Я ж прикметник!!!

- Все це гарно , все це так. Але хто з вас зможе порахувати всі ці ваші предмети? Тільки я! Адже я означаю кількість і число, і порядок при лічбі ( один, перший…). Тому й звуть мене Числівником!

- Всі ви дуже розумні і правильно все говорите, але я можу замінити вас усіх, бо я ж так і називаюсь - Займенник! Ось дивіться: стіл - він; красивий - такий; вісім - стільки; далеко - там…

Василинка слухала їх і зрозуміла: « А справді, всі вони такі різні, але кожний з них має велике значення у мові. І важко було б уявити собі нашу мову без цих слів».

Дівчинка подумала, що все це треба запам'ятати і дізнатися ще більше про ці частини мови і тому швиденько побігла додому.

Казка про розумний числівник

Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший.

- Я дуже велике число, я - Тисяча, отже , я - головний.

- А я ще більше число, я - Десять тисяч, значить я головніший за всіх!

І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився.

- А ти чого мовчиш? - спитали у нього.

- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я - простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки ?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий ?- відповів усім розумний числівник Один.

Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду - не треба шукати головного, кожен на своєму місці - головний.

Займенники і Чарівник

Якось у казковому лісі на зеленій галявині жили собі займенники.. Їх було багато і всі дуже різні. Вони часто сперечались, а інколи навіть доходило до бійки.

Одного разу проходив тим лісом чарівник. Дивиться, щона галявині мешкають дивні створіння. Одні сваряться, інші деруться, а деякі сидять і сумують.

- Хто ви такі і що трапилось? - запитав чарівник.

Диваки відповідали кожний своє:

- Щось!

- Нічого!

- Хто мені пояснить, що тут діється? - знову запитав чарівник.

- Кожний!

- Сам!

- Хтось!

- Ніхто!

- Той!

- Цей!

- Абихто! - знову наввипередки закричали займенники.

Розгнівався чарівник та вигукнув:

- Стійте! Хай говорить хтось один. Хто тут головний?

- Я! Він! Кожний! Всі! - почулося на галявині.

- Зрозуміло. Ви не можете помиритися. Бо не можете поділитися. Цій біді я допоможу. - Чарівник махнув своєю паличкою і перед займенниками виріс чудовий будинок. Кожен поверх був підписаний назвою певного розряду займенників. От вони там і поселились, кожний на своєму поверсі.

На першому поверсі - особові: я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони.

На другому - зворотний займенник себе.

На третьому - присвійні: мій, твій, на, ваш, його, її, їхній, свій.

На четвертому - питальні: хто? що? який? чий? котрий? скільки?

На п'ятому - заперечні: ніхто, ніщо, нічий, ніякий, ніскільки, нікотрий.

На шостому - відносні: хто, що, який, чий, котрий, скільки.

На сьомому - вказівні: цей, той, такий, стільки.

На восьмому - означальні: всякий, весь, кожний, інший, сам, самий, жодний ( жоден).

На дев'ятому - неозначені: дехто, дещо, деякий, щось, хтось, що-небудь, хто-небудь, якийсь, будь-який, будь-хто, будь-що, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що.

Тепер вони мали власні кімнати, перестали сваритися й охоче ходили один до одного на гостину і завжди запрошували свого мудрого чарівника-рятівника.

У країні Службових частин мови

У далекій країно-мові Службових частин було чотири королівства. У першому правив король-слово Прийменник, у другому - Сполучник, у третьому - королева-слово Частка. А четвертим був король Вигук. Всі вони служили самостійним частинам мови, були незмінними словами, не являлися членами речення, і не мали лексичного значення. Але відігравали службову роль у своїй країно-мові , а саме надавали всім словам певного відтінку та утворювали окремі граматичні форми.

У королівстві Прийменника всі підлеглі служили для вираження зв'язків між словами у реченні. У короля-слова Прийменника за походженням було два принца: Похідний і Непохідний. Непохідний прийменник-принц грався простими прийменниками: на, під, за, над, в (у), через та інші. І називав їх первинними. Похідний прийменник-принц любив складати всі непохідні прийменники, утворювати складні: по+над= понад, по+ під=попід, по+між=поміж. І називав їх вторинними. І так він мріяв стати великим математиком.

У королівстві Сполучника всі служили для зв'язку однорідних членів речення і частин складного речення. У короля-слова Сполучника за значенням було два принца-сполучника: Сурядний і Підрядний. На прогулянку вони ходили тільки зі своїми друзями. Принц Сурядний кликав друзів так: « Єднальні! Протиставні! Розділові!» А принц Підрядності гукав своїх друзів так: «Часові! Причинові! Умовні! Мети! Допустові! Наслідкові! Порівняльні!» І всі вони весело збігалися і гралися. За походженням всі вони були різні: похідні і непохідні, а за будовою - прості і складні. Та це не заважало їм весело проводити час.

Королева Частка була дуже вродлива і працьовита. Її поважали за те, що вона завжди служила для творення морфологічних форм слова і надавала всім словам певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків. Вона пишалася своїми принцесами. Першу звали Фразовою, у неї були такі подружки: вказівні, означальні, підсилювальні, обмежувально-видільні. Другу звали Модальною принцесою і в неї були такі подружки: стверджувальні, заперечні, спонукальні, питальні, власне-модальні. І двох найменших принцес звали Формотворчою і Словотворчою. Жили всі вони у мирі й злагоді. За свою вроду королева Частка була позбавлена прав виступати будь-яким членом речення і тому являлася незмінним словом.

Король Вигук був найшановнішим у країні, бо він завжди виражав почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх, ніколи не змінювався, не виступав членами речення. За походженням у нього було два принца: Первинний і Похідний. А за значенням у нашого короля були такі міністри : емоційні, спонукальні, етикетні, звуконаслідувальні. Всі вони були нагороджені за гарну службу комами або знаком оклику.

Ось такі мирні королівства живуть у країні Службових частин мови .

Размещено на Allbest.ru

...