а) безпомилковість відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих звуків, складів;

б) ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови;

в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення.

Загальновідомо, що у виробленні швидкого читання треба прагнути до техніки читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожному класі слід добиватися нормального для даного класу темпу читання, для чого існують програмові вимоги.

Варто зазначити, що виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. «Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору» . А зміст твору, його ідея, задум автора потребують емоційного відтворення. Один текст вимагає м'якого, ліричного настрою у читанні, другий - патетичного звучання прочитуваного, третій - спокійної, розміреної передачі думок. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби для передачі задуму твору.

«Доведено, що якості читання взаємопов'язані і взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати». Так, усвідомлено можна читати лише при правильному читанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежить його швидкість. Основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотній вплив виразного читання на глибоке усвідомлення прочитуваного.

Програма з рідної мови в 1-4-х класах передбачає формування у молодших школярів таких видів мовленнєвої діяльності як аудіювання, говоріння, читання, письмо. Серед занять, які сприятимуть розвитку цих видів мовлення, чільне місце в шкільній практиці належить читанню. Важливим завданням уроків читання є активне і цілеспрямоване збагачення і удосконалення зв'язного мовлення учнів; безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів; розвиток логічного мислення; розширення кругозору учнів.

Відомо, що формування навичок читання починається з 1-го класу в добукварний період. «Молодші школярі вчаться працювати над різними видами текстів, кожен з яких має свою дидактичну мету, яка і визначає методику цих занять. Але головним є навчання школярів зв'язного мовлення». З допомогою вчителя молодші школярі мають визначити тему і основну думку тексту, встановити логічний зв'язок, усвідомити композицію тексту, словом, оволодіти змістом, структурою і мовою тексту перед тим, як переказувати його. Крім цього, в процесі роботи учні оволодівають і «контекстовими» уміннями: вчаться висловлюватись на тему, підпорядковуючи висловлювання основній думці вихідного тексту, відбирати матеріал, визначаючи в ньому головне і другорядне, використовувати матеріал у потрібному порядку. Отже, формування мовленнєвої діяльності - це не тільки принцип, але й складова частина змісту навчального курсу читання. Розвиток зв'язного мовлення на уроках читання - це вся робота, що проводиться вчителем спеціально і у зв'язку із вивченням шкільного курсу для того, щоб учні оволоділи мовними нормами, а також висловлювали свої думки в усній формі, користуючись потрібними мовними засобами у відповідності до мети, змісту і умов спілкування. За умови спеціально організованого систематичного навчання молодші школярі не тільки вчаться правильно розмовляти, але й самостійно розв'язувати і творити мовленнєві завдання, правильно висловлювати думки, спостереження залежно від мети, місця й ситуативних обставин.

Методичними засобами, що сприятимуть розвиткові мовлення учнів молодших класів, їх творчих здібностей, мислення, є розмова, усна імпровізація, художнє слово. Бесіда від примітивного діалогу вчителя й учня повинна поступово переходити в зв'язне, логічно побудоване оповідання. Поволі ускладнюючи сюжети та конструкції своїх розмов, учитель стежить за тим, щоб у запитанні не ховалася готова відповідь, щоб думка учня була образна, виразна і правильна. Наприклад, при опрацюванні таких жанрів творів, як вірш, байка, оповідання у 3-4-х класах, вчитель звертає більшу увагу на побудову думки учня, на його вміння правильно та образно мислити, робити власні висновки та узагальнення.

Однією з умов вільного володіння усним і писемним мовленням є достатність активного лексичного запасу. Збагачуючи словник молодшого школяра, важливо не лише розширити словниковий запас учня, але й розвинути уміння користуватися виражальними можливостями слова для точної передачі думки.

Список літератури

2. Бабич Н. Д. Навчи мене, вчителю, розмовляти / Н. Д. Бабич. - К. : Т-во «Знання» України, 1992. - 48 с.

3. Бадер В. І. Роль внутрішніх механізмів мовлення у формуванні загальномовленнєвої культури молодших школярів / В. І. Бадер // Педагогіка і психологія. - 1997. - №4. - С. 48-55.

4. Бобир О. Етикет і культура мовлення / О. Бобир // Початкова школа. - 2005. - №1. - С. 55-59.

5. Вороненко Л. Розвиток культури мовлення молодших школярів засобами образотворчого мистецтва / Л. Вороненко // Початкова школа. - 2004. - №10. - С. 10-15.

6. Голуб Н. Розвиток зв'язного мовлення учнів засобами музики та живопису як цілісна система / Н. Голуб // Українська мова і література в школі. - 2006. - №3. - С. 12-18.

7. Дубовик С. Мовленнєвий етикет як складова культури спулкування молодших школярів / С. Дубовик // Українська мова і література в школі. - 2009. - №1. - С. 7-11.

8. Зимульдінова А. Дидактичні особливості розвитку зв'язного мовлення шестирічних першокласників / А. Зимульдінова // Початкова школа. - 2011. - №3. - С. 9-11.

9. Крикун М. Роль слова в розвитку зв'язного мовлення молодших школярів / М. Крикун // Початкова школа. - 20003. - №11. - С. 27-35.

10. Луценко І. Культура мовленнєвого спілкування: зміст і методи роботи / І. Луценко // Дошкільне виховання. - 2004. - №5. - С. 10-12.

11. Мельник Ю. Формування алгоритмічної культури школярів у процесі мовленнєвої діяльності / Ю. Мельник // Початкова школа. - 2004. - №1. - С. 25-27.

12. Мова стилю: основи культури мовлення: (тематична добірка) // Українська мова та література. (Шкільний світ). - 2007. - №44. - С. 3-32.

13. Науменко В. Заговори, щоб я тебе побачив / В. Науменко, М. Осколова // Початкова освіта. (Шкільний світ). - 2008. - №39. - С. 3-6.

14. Пономарьова К. Розвиток зв'язного мовлення учнів 1-2 класів / К. Пономарьова // Початкова школа. - 2007. - №2. - С. 3-7.

15. Пономарьова К. Формування мовленнєвої компетентності в учнів 3-4 класів на уроках розвитку мовлення / К. Пономарьова // Початкова школа. - 2007. - № 10. - С. 11-15.

16. Попович Н. Образотворче мистецтво і розвиток мовлення / Н. Попович // Початкова освіта. Сер. Шкільний світ. - 2010. - №21/22. -спецвип.

17. Розвиток зв'язного мовлення: 2-4 кл. : спец. вип. - К. : Ред. газ. «Розкажiть онуку», 1996. - 32 с.

18. Свінціцька Л. Формування комуніктивно-функціональної компетенції молодших школярів на основі говоріння як виду мовленнєвої діяльності / Л. Свінціцька // Початкова освіта. (Шкільний світ). - 2009. - №5/6/7. - С. 90-93.

19. Соловець Л. Увиразнення мовлення молодших школярів міфологемами / Л. Соловець // Початкова школа. - 2003. - №3. - С. 44-46.

20. Тоічкіна О. Формування культури українського мовлення російськомовних першокласників / О. Тоічкіна // Початкова школа. - 2005. - №2. - С. 13-14.

21. Шкільна риторика / упоряд. Г. Федяй. - К. : Шк. світ, 2007. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru