"Керівник - той, хто знаходить вихід із будь-якого становища", - так обґрунтовує вимогу до сучасних управлінців Г. Беррі Морріс (Канада), відомий північноамериканський учений, професор психології Саскачеванського університету, директор Канадського інституту раціонально-емоційної терапії.

Тому для досягнення успіху, для ефективного управління дошкільним навчальним закладом потрібно добре володіти знаннями теорії управління, уміти орієнтуватися в стилях та функціях управління, розумітися в організаційних структурах та підходах до управління закладами.

Аналіз наукових праць і нормативних джерел, практика оцінювання сформованості управлінської культури керівників свідчать, що вона недостатньо відповідає сучасним вимогам. Більшість керівників дошкільних навчальних закладів не зосереджують увагу на виявленні власного рівня сформованості управлінської культури та її розвитку. Тому для системи підвищення кваліфікації пріоритетним має бути розробка завдань розвитку управлінської культури керівників дошкільних навчальних закладів під час їхнього навчання в ІППО.

Завдання керівників управлінь освіти рай (міськ) держадміністрацій у підвищенні кваліфікації керівників (завідуючих) дошкільних навчальних закладів освіти - розвинути творчий рівень майстерності та допомогти опанувати найвищі основи управління: творчий підхід до організації професійної діяльності, вироблення індивідуального стилю професійної діяльності, самостійність при конструюванні оригінальних управлінських рішень.

Сучасний керівник дошкільного навчального закладу - це людина, яка чітко усвідомлює мету функціонування, розвитку й відповідного внутрішнього управління закладом, а також володіє засобами досягнення поставленої мети. Тому ще одна група вимог до керівника сучасного дошкільного закладу пов'язана зі змістом управлінської діяльності й усвідомленим розумінням конкретних управлінських функцій.

Управління - це та сфера діяльності, яка за своїм значенням і специфічністю практично ніколи не розглядалася як професійна. Управлінцями завжди працювали вузькі спеціалісти різних галузей, які не одержували спеціальної підготовки у такій складній галузі, як управління соціальними процесами. Від рівня управління залежить ефективність навчання і виховання, рівень задоволення потреб суспільства. В умовах радикальної економічної реформи й розвитку ринкових стосунків професіоналізм управлінців стає вирішальним фактором.

Оскільки управлінську діяльність керівника сучасного дошкільного навчального закладу відносять до категорії професійних, то головною її ознакою є спеціальна освіта, яка за певних умов може бути компенсована самоосвітою, підвищенням кваліфікації, практичним досвідом. Іншими ознаками професії вважаються спеціалізація й особливий предмет праці - об'єкт управління, специфічні засоби та інструментарій, продукт управлінської праці, розподіл часу на головний вид діяльності, що вказують на правомірність визначення діяльності керівника дошкільного навчального закладу як професійної.

Професійна діяльність керівника дошкільного навчального закладу потребує управлінської підготовки, певних професійно значущих якостей, професійної культури, складовою якої є управлінська культура. Така діяльність збагачує особистість, розширює її можливості, включає до сфери соціально-економічної взаємодії з колективом, формує мотиваційну сферу, змінює ціннісні орієнтації.

Основна професійна діяльність керівника - управлінська, яку розглядають як функціональну взаємодію наступних компонентів: цілі й мотиви діяльності, зміст, засоби досягнення мети, контроль за участю об'єктів управління у вирішенні поставлених завдань, регулювання діяльності й оцінки її результатів.

Управлінська діяльність у системі освіти, як окремий вид соціального управління, на думку дослідників (Є. Березняк, Л. Даниленко, Н. Денисенко, С. Дзарасов, Г. Єльникова, А. Омаров, Є. Павлютенков, В. Пікельна, Т. Сорочан, Т. Сущенко, П. Третьяков, Р. Шакуров та ін.), ставить складні вимоги до керівника, оскільки ціна його можливої помилки може виявитись досить суттєвою.

Реально існуючі особливості діяльності керівника закладу освіти, наголошує С. Дзарасов, визначаються специфікою навчального закладу, а саме: педагогічною спрямованістю управлінської діяльності; величезною соціальною відповідальністю; високим ступенем відкритості керованої системи - наявність безпосереднього впливу з боку батьків та соціального середовища; різновіковим контингентом колективу та вихованців, необхідністю співпраці дорослих із дітьми; комунікативним характером управлінської діяльності та можливістю впливати на педагогів і дітей не стільки авторитарно, скільки власним прикладом.

На сучасному етапі розвитку теорії педагогіки й управління професіограму керівника дошкільного навчального закладу розглядають як професійну компетентність, що складається із сукупності компонентів:

· професійні знання й уміння здійснювати управлінську діяльність через систему управлінських функцій, знань і вмінь;

· знання посадових обов'язків і загальних вимог до посади;

· професійно значущі якості.

Історія, теорія та практика освітнього менеджменту в Україні переживають період нагромадження фактів і загалом початкового, первинного їх осмислення в контексті національної культури. У сучасних умовах особливої актуальності набувають дослідження функцій менеджменту (П. Власов, Л. Даниленко, В. Маслов, Б. Ребус, В. Симонов, В. Шаркунова, В. Якунін та ін.).

Дослідники звертають увагу на вивчення змісту й структури управлінської діяльності, що розглядається в сучасній науковій літературі. Так, О. Лойко визначає термін "діяльність" як "один із найважливіших атрибутів буття людини, що пов'язаний із цілеспрямованими змінами зовнішнього світу, самої людини" [24, с.210]. В українському педагогічному словнику термін "діяльність" визначається як "спосіб буття людини у світі, здатність її вносити в дійсність зміни" [9, с.98]. Метою управлінської діяльності, за висловом Л. Даниленко, є визначення способів подолання невідповідностей між стандартом освіти та педагогічною творчістю персоналу [25, с.133]

Функціональний аналіз управлінської діяльності розкриває систему основних властивостей, ставлень і дій, що утворюють у сукупності особистість менеджера. Як складна динамічна структура, остання адекватно відбиває структуру управлінської діяльності.

Аналізуючи управлінську діяльність керівника дошкільного навчального закладу, варто окреслити три групи функцій: термінальні, або функції-цілі (неперервного навчання, виховна, оздоровча, розвиваюча, соціалізуюча); інструментальні, або функції-засоби (діагностична, диференціальна, стимулююча, прогнозуюча); операційні або функції-прийоми (вимір і оцінювання, методична, управлінська, коригуюча, констатуюча).

Характеризуючи функції термінальної групи в цілому, слід зазначити, що вони, відбиваючи сутність цілей і завдань управління, допомагають керівнику дошкільного навчального закладу виробити ставлення до колективу працівників і дозволяють знаходити управлінські рішення питань, пов'язаних з функціонуванням освітньої організації.

Робота керівника дошкільного навчального закладу в навчальному процесі пов'язана зі свідомою управлінською діяльністю, яка спрямована на створення сприятливих умов навчання, вдосконалення в засвоєнні знань, умінь і навичок, підготовки до трудової, фізичної, професійної діяльності.

Розкриваючи сутність функції неперервного навчання, В. Лозниця пише, що мета керівника дошкільного навчального закладу полягає в передачі максимуму знань і вмінь із мінімальними затратами й у історично короткі строки [23, с.28]. Упровадження цієї функції найчастіше відбувається у формі проведення соціально-психологічних тренінгів для працівників організацій, які надалі залежно від конкретних запитів можуть доповнюватися індивідуальними консультаціями для учасників тренінгу.

Керівник повинен ураховувати виховну функцію, яка полягає в розвитку основних особистісних якостей персоналу. Виховуючи такі вольові якості, як сміливість, мужність, дисциплінованість, відповідальність, керівник дошкільного навчального закладу створює духовно-моральну основу особистості працівника, формує систему його поведінки, що забезпечує нормативне виконання обов'язків іншими людьми.

Розкриваючи працівникам сутність етичних основ професійної діяльності, керівник дошкільного навчального закладу наводить факти з історії національної культури, співвідносячи їх з методиками вдосконалення професійної компетентності в інших країнах [23].

Піклуючись про відпочинок персоналу, керівник сприяє зміцненню здоров'я працівників. Він використовує метод творчих бесід про здоровий спосіб життя, загартування, позитивний уплив регулярних занять фізичними вправами. Такі творчі бесіди сприяють підвищенню якості роботи, покращенню взаємостосунків у колективі.

Ґрунтуючись на тому, що управлінська діяльність є активним процесом, керівник дошкільного навчального закладу повинен розвивати в працівників прагнення до самостійного пізнання, набуття нових професійних знань і досвіду.

Важливою умовою самовдосконалення персоналу є зміст і структура професійної діяльності. Діяльність керівника дошкільного навчального закладу й персоналу має спиратися на принцип "співтворчості". Так, указуючи працівникам освітніх установ напрями самовиховання, керівник повинен надати їм можливість самостійно організовувати творчі вечори, конференції з питань, що є актуальними для освітнього закладу.

Завдання, що реалізує керівник дошкільного навчального закладу у рамках соціалізуючої функції, близькі до виховної функції та функції неперервного навчання. Соціальна практика управлінської діяльності є тим каналом, за допомогою якого здійснюється процес передачі цінностей від керівника до підлеглих. Але на відміну від виховної функції та функції неперервного навчання головна мета соціалізуючої функції полягає в тому, щоб основна увага була приділена формуванню відносин між підлеглими й не завжди ідеально організованим соціальним середовищем.

Друга група функцій - інструментальна - містить у собі завдання, завдяки яким мета управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу трансформується в безпосередню систему впливів на персонал у конкретних умовах.

Щоб мати повну інформацію про професійну компетентність працівника, керівник дошкільного навчального закладу повинен володіти системою її діагностики, що містить у собі знання, необхідні для даної спеціальності або посади; уміння й навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов'язків; професійні, ділові та особистісно-значущі якості, що сприяють найповнішій реалізації власних сил, здібностей і можливостей; загальна культура; мотивація професійної діяльності.

За результатами діагностики професійної компетентності відбувається диференціація персоналу, що дозволяє керівнику визначити можливості підлеглих, оцінити їхню майстерність, професіоналізм [24].

Управлінська діяльність керівника більш ефективна, якщо спирається на активність персоналу, й тому його завдання - стимулювати підлеглих до якісного виконання професійних обов'язків. Мотивація пов'язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поведінки, спрямованої для досягнення особистих цілей і цілей освітньої організації. Процес мотивації передбачає розгляд певної послідовності взаємозалежних категорій: потреби працівників - їхні інтереси - мотиви діяльності - дії.

Керівник дошкільного навчального закладу, намічаючи перспективи розвитку організації освітньої установи, повинен прогнозувати кінцеві результати її просування в галузі освіти.

Проект плану-прогнозу обговорюється керівною командою та координаторами й адаптується до умов закладу. Інформаційні системи передбачають не тільки визначення ключових цільових напрямків, методів вимірювання, базового стандарту, але й показу того, що відбудеться, якщо інформація не відповідатиме стандарту. Таким чином, встановлюється зв'язок між процесами прогнозу та покращення якості управлінської діяльності.

Переходячи до останньої - операційної - групи функцій, слід зазначити, що вони спрямовані на вдосконалення форм, методів і прийомів управлінської діяльності.

Існуюча в менеджменті наука про вимір і оцінювання досягнень в освітній галузі дозволяє планувати підготовку персоналу.

Центр оцінювання - це установа, в якій здійснюється оцінювання здатності працівників виконувати певні функції. Робота в центрах найчастіше проводиться спеціалізованими установами, які запрошуються відділами кадрів, адміністрацією освітніх закладів. Методи центру оцінювання можуть застосовуватися лише людьми, підготовленими для цього, як правило, це кілька експертів-спостерігачів. Результати оцінювання персоналу мають базуватися на сумарній інформації, отриманій кількома експертами за допомогою різноманітних методів. У такому разі для керівника важливим є пошук і вдосконалення інформативних форм виміру й оцінювання. Відвідуючи й проводячи показові виступи, конференції, свята й заходи, він має фіксувати успіхи й невдачі працівників для подальшого обговорення [25].

Аналізуючи власну управлінську діяльність, керівник дошкільного навчального закладу повинен підвищувати ефективність методик, намічати перспективні зміни, моделювати, конструювати й реалізовувати методичну діяльність у процесі керівництва.

Керівник дошкільного навчального закладу, керуючи процесом управлінської діяльності, має володіти методами контролю, що є компонентом управління (оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, узагальнюючий контроль).

Керівникові, складаючи плани управління якістю діяльності освітніх закладів, інноваційні програми та ін., слід вчасно вносити зміни в роботу працівників, указувати на помилки, коригувати та в разі необхідності рекомендувати підвищення кваліфікації кожному членові колективу.

Констатуюча функція фіксує рівень досягнень підлеглих як основу для подальшої професійної діяльності, дає змогу керівникові робити висновки про особистісні особливості кожного працівника.

Планування й прогнозування є основою управління й важливішою стадією управлінського циклу на всіх рівнях.

Відносно до управління дошкільним закладом планування й прогнозування полягають у визначенні зон найближчого і перспективного розвитку дитячого садка в конкретних умовах оточуючого середовища на основі педагогічного аналізу.

Положення про дошкільний навчальний заклад надає педагогічному колективу право самостійно визначати напрямки своєї діяльності, будувати модель розвитку дитячого садку у відповідності до типу дошкільного навчального закладу, обирати програму виховання і навчання дошкільників.

Планування повинно відповідати цілому ряду принципових вимог. Ці вимоги полягають в наступному: об'єднання довгострокового і короткотривалого планування; здійснення принципу злиття державних і суспільних інтересів; забезпечення комплексного характеру прогнозування і планування, стабільність і гнучкість планування на підставі прогнозів.

Планування буде ефективним, якщо дотримуватися три головних умови:

· об'єктивна оцінка рівня роботи дошкільного навчального закладу на момент планування;

· чітка уява тих результатів, рівня роботи, які на кінець періоду, на який плануються повинні бути досягнуті;

· вибір технологій, що допоможуть добитися поставлених цілей, а значить отримати результат, який планується.

В якості повсякденного плану дій у дитячому садку виступає план роботи на рік, а в якості перспективного - Програма розвитку дошкільного навчального закладу й освітня державна програма. У процесі реалізації Програми розвитку в дошкільному навчальному закладі відбуваються зміни, які приводять до якісно нових результатів роботи в системі роботи з кадрами, у побудуванні навчально-виховного процесу у взаємодії з батьками вихованців.

Методична робота як форма підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вихователя потребує ретельного планування на кожен навчальний рік з урахуванням перспективи творчого розвитку вихователя на тривалий час.

При координуванні і коригуванні діяльності педагогічного колективу з розвитку педагогічної творчості особливого значення набуває стимулювання творчої педагогічної діяльності вихователів та регулювання комунікативних відносин між вихователями і керівниками, педагогами й вихованцями.

Основними формами регулювання комунікативних відносин є [2, с.29]:

· попередження й вирішення конфліктних ситуацій, які виникають у колективі як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин;

· індивідуальний підхід до кожного вихователя;

· диференційоване управління впровадження новаторського досвіду.

Основними засобами стимулювання творчої педагогічної діяльності вихователів є:

· створення системи заохочення вихователів до творчої діяльності (моральне й матеріальне заохочення);

· систематичне пропагування кращого досвіду педагогічної діяльності вихователів: при цьому може використовуватися внутрішня форма пропаганди (виступи на методичних об'єднаннях і семінарах, педагогічних конференціях тощо) і поза закладна (виступи вихователів у районі, місті, підготовка статей, методичних рекомендацій, дисертацій тощо);

· проведення змагань, конкурсів творчих робіт, методичних виставок;

· проведення тижнів педагогічної творчості;

· анкетування вихователів для заохочення їх до самоосвіти, творчої діяльності;

· стимулювання вихователів у процесі їх атестації.

Модель управлінням розвитку педагогічної творчості вихователів передбачає підсистему в системі управління педагогічним колективом, складається з мети, змісту, структури, технології, обґрунтована загальними теоретичними положеннями, інтегрується в діяльність управління закладом і забезпечує досягнення високого рівня педагогічної творчості.

Різноманітні види колективної діяльності утворюють професійне середовище, здатне до емпатійного слухання, педагогічної рефлексії, творчості, педагогічної техніки (тренінги, ділові ігри, практикуми-семінари, семінари-брифінги, мозкові штурми, усні журнали, "інтелектуальне казино").

Методами стимулювання педагогічного колективу щодо розвитку педагогічної творчості з боку керівника можуть виступати: матеріальні - безкоштовний відпочинок, грошові винагороди; моральні - "дошка успіху", "сходинка слави", презентація результатів перед батьками, суспільством, професіоналами та інше.

Виокремлюють такі структурні компоненти управлінської діяльності: постановка мети; планування або прийняття управлінських рішень; організація виконання рішень; контроль за результатами розвитку педагогічної творчості; регулювання розвитку педагогічної творчості; аналіз результатів. Система роботи закладу освіти щодо формування в вихователів готовності до педагогічної творчості слід розпочати із створення в закладі освіти сприятливого творчого середовища, що передбачає акцентування уваги вихователів на самовиховання та саморозвиток, активне навчання в школах педагогічної майстерності, передового педагогічного досвіду, психолого-педагогічних семінарах, оволодіння психолого-педагогічними діагностиками тощо.

Практична сторона навчального процесу щодо підготовки вихователів готовності до педагогічної творчості має орієнтуватися на формування розвиток в педагогів групи психолого-педагогічних умінь та навичок:

· дидактичні вміння (організація навчально-виховного процесу, керівництво пізнавальною та розливальною взаємодією тощо);

· загально педагогічні вміння (забезпечення єдності навчальної та позанавчальної діяльності вихователів як цілісного процесу, що гарантує неперервність процесу навчання, виховання, розвитку та саморозвитку);

· науково-методичні, пошукові, дослідницькі вміння та навички (вивчення та використання передового педагогічного досвіду, використання методів теоретичного пошуку та емпіричних досліджень тощо);

· вміння та навички самоосвіти, самовиховання, володіння мистецтвом педагогічної рефлексії.

Враховуючи поставлені вище завдання, можемо рекомендувати керівникам закладів освіти таку структуру внутрішньої системи підготовки вихователів до педагогічної творчості:

Таблиця 1.1

Рис. 1.1 Орієнтовна модель рівнів реалізації внутрішньої системи підготовки вихователів до розвитку педагогічної творчості

Для забезпечення якості та ефективності формування педагогічної творчості в управлінні необхідно враховувати, відстежувати, прогнозувати наслідки розвитку для системи управління; закладу освіти; психологічний клімат всередині спільноти; кожну частину об'єкта управління; кожного управлінця. Усе це виокремлює управління розвитком педагогічної творчості у самостійний вид діяльності, автономну наукову проблему. Отже, можна стверджувати, що управління розвитком педагогічної творчості постає як вид соціального управління, що підтримує цілеспрямованість і організованість розвитку педагогічної творчості в системі освіти.

Висновки