Дидактична гра як необхідна складова процесу навчання природознавства у школі I ступеня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Департамент освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради

«Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА У ШКОЛІ I СТУПЕНЯ

Курсова робота з методики викладання природознавства

студентки IV курсу 43 ПО(а) групи

спеціальності «Початкова освіта (англійська мова)»

Крищук М.Ю.

Керівник

Литвин О.П., викладач методики викладання природознавства, викладач-методист

Біла Церква - 2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи застосування дидактичних ігор у процесі навчання природознавства

1.1 Упровадження дидактичних ігор у навчально-виховний процес

1.2 Психолого - педагогічні основи застосування дидактичних ігор у навчальному процесі

1.3 Розвиток креативності учнів молодших класів за допомогою дидактичної гри на уроках природознавства

Розділ 2. Дидактична гра як необхідна складова процесу навчання природознавства у школі i ступеня

2.1 Особливості практичного застосування дидактичних ігор на уроках природознавства у школі I ступеня

2.2 Дослідження умов ефективного застосування дидактичних ігор як необхідної складової процесу навчання природознавства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Програма навчального предмета «Природознавство» розроблена на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, її зміст структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем із метою глибшого проникнення в сутність явищ та процесів відповідно до вікових особливостей дітей. Зміст програми інтегрований, поєднує пропедевтику біології та екології, географії, фізики, астрономії, хімії.

Основна мета навчального предмета «Природознавство» - формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи [21, с. 263].

Навчально-пізнавальний процес рекомендується будувати на компетентнісно орієнтованих завданнях із застосуванням сучасних освітніх технологій. Наголошується, що важливе значення для емоційно-естетичного сприйняття природи відіграють спостереження за довкіллям, дидактичні ігри, уроки, проведені у формі подорожі, усного журналу, репортажу з місця подій, святкування Дня Землі, Дня космонавтики, прильоту птахів тощо. Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на емоційну сферу дитини, сприяють розвитку уяви, фантазії, мислення, уваги [21, с. 264].

Як відомо, одні й ті самі діти по-різному поводяться в різних обставинах, з різними людьми, у різних учителів. Деякі учителі прагнуть працювати, виходячи із своїх власних природних даних (як найцікавіше, зручніше й вигідніше мені). Проте існує й інша позиція: переді мною різні люди зі своїм сприйняттям світу, моє завдання - допомогти учню пізнати світ його очима.

Але в який спосіб здійснити це? Чи це реально? Виявляється - реально, якщо запропонувати школярам різноманітні шляхи виконання завдань, дати можливість вибору. Тоді учень сам знайде себе. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини - основна мета уроків в початковій школі. Саме тому для підвищення рівня навчально-пізнавальної діяльності учнів застосовують дидактичні ігри.

Саме в ігровій діяльності створюються сприятливі умови розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їхні здібності. Разом з тим гра виховує почуття відповідальності, колективізму [4, с. 523].

Проблему ігрової діяльності дітей в свій час висвітлювали А. Мака- ренко, Г. Лескова, Л. Порембська, Т. Маркова, О. Запорожець, Я. Неверович, В. Нечаєва, С. Козлова, Р. Буре, Р. Іванкова, О. Кононко, Ю. Приходько та інші.

Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, - це перш за все цікавість і потреба активно діяти.

Мета дослідження - обґрунтувати і експериментально перевірити застосування дидактичних ігор як необхідної складової процесу навчання природознавства у школі I ступеня.

Завдання дослідження:

опрацювати та проаналізувати психолого - педагогічну та методичну літературу з даного питання;

науково обґрунтувати сутність та значення застосування дидактичних ігор;

теоретично обґрунтувати застосування дидактичних ігор як необхідної складової процесу навчання природознавства у школі I ступеня;

практично перевірити ефективність застосування дидактичних ігор на уроках природознавства для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів;

вивчити дидактичні умови ефективного застосування дидактичних ігор. дидактичний природознавство ігра активізація

Об'єкт дослідження - процес організації навчальної діяльності з природознавства.

Предмет дослідження - застосування дидактичних ігор як необхідної складової процесу навчання природознавства у школі I ступеня.

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація, узагальнення;

емпіричні: педагогічне спостереження, усне опитування, бесіда, письмове опитування, тестування, рейтинг, педагогічний експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи 49 сторінок, основної частини 36 сторінок. До основного тексту введено 2 діаграми. Для розкриття змісту теоретичних положень та практичних аспектів роботи запропоновано 6 додатків обсягом 8 сторінок.



Розділ 1. Теоретичні основи застосування дидактичних ігор у процесі навчання природознавства

1.1 Упровадження дидактичних ігор у навчально-виховний процес

Початок вивчення теорії гри пов'язаний із такими іменами мислителів як Ф. Шіллер, Г. Спенсер, В. Вундт. Розробляючи свої філософські, психологічні і, головним чином, естетичні погляди, вони поступово, тільки в деяких положеннях, торкались гри як одного із найрозповсюдженіших явищ дитячого життя [9, с. 69].

В емпіричній психології при вивченні гри, так як і при аналізі інших видів діяльності, переважав функціонально-аналітичний підхід. Одні дослідники ( К. Ушинський - в Росії, Дж. Селлі, К. Бюлер, В. Штерн - за кордоном) бачили в грі прояви відображення чи фантазії, приведені в рух різноманітними ефективними тенденціями; інші ( А. Сікорський - в Росії, Дж. Дьюі - за кордоном) пов'язували гру із розвитком мислення [9, с. 71].

Сучасна психологія визначає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, з'ясування ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін та ін. [24, с. 305].

Думки про значення гри для розвитку особистості можна знайти у працях видатних філософів, педагогів і психологів.

У своїх працях А. Леонтьєв дійшов висновку, що в процесі діяльності дитини виникає суперечливість між бурхливим розвитком потреби взаємодіяти з предметами, з одного боку, та способами реалізації цієї взаємодії - з іншого. Дитина прагне до певних дій, але при цьому не володіє тими операціями, які потрібно здійснювати відповідно до реальних предметних умов реалізації цих дій. Ця суперечливість може бути усунута лише в одному виді діяльності, а саме - у грі. Тільки в ігровій діяльності необхідні операції можуть бути замінені іншими операціями, а її предметні умови іншими предметними умовами, причому зміст самої дії зберігається.

На думку А.С. Макаренка, гра - це важливий виховний чинник у процесі становлення особистості. Гра - не лише забава, веселе проведення часу. Вона завжди вимагає діяльності дитини, а тому є своєрідною підготовкою до праці, школою, що виробляє навички спілкування, винахідливість, витримку, кмітливість. Ігри тільки здаються чимось необов'язковим в житті майбутнього громадянина, насправді ж вимагають максимальної енергії, розуму, самостійності, стаючи іноді достовірно напруженою працею, що веде через зусилля до задоволення. «Гра має важливе значення в житті дитини, - писав А.С. Макаренко. - Яка дитина в грі, такою багато в чому буде і в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається передусім в грі» [18, c. 108].

А.С. Макаренко вважав, що «дитячий колектив, що не грає, не буде справжнім дитячим колективом. Уява розвивається тільки в колективі, що обов'язково грає. І я, як педагог, повинен з ним трішки грати» [18, c. 109].

Спираючись на слова великого педагога, можна зробити висновок про те, що гра для дитини потрібна, тому що саме в ній отримують своє становлення і розвиток основні життєво необхідні психічні процеси і властивості.

В той же час гра - є дуже знайома і звична для дитини діяльність, в якій малюк почуває себе комфортно і розкуто. І це дає величезну перевагу педагогам. За твердженням А.С. Макаренка гру необхідно включати в педагогічний процес, гра є одним з шляхів розвитку особистості дитини.

Н.К. Крупська справедливо підмітила, що «школа відводить занадто мало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаційну роль гри. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими шкільними заняттями виходить нічим не заповнений розрив. Тут потрібні перехідні форми» [17, с. 65]. Такими і виступають дидактичні ігри і інші цікаві матеріали. Ця своєрідна форма навчальної діяльності з'являється вже в дошкільному віці.

У молодшому шкільному віці особливу роль відіграє саме дидактична гра, за допомогою якої здобуті дітьми знання закріплюються, стають переконанням. У дидактичних іграх розвивається мислення. Слід пам'ятати, що в таких іграх дітям часто доводиться оперувати уявленнями, бо самі предмети, явища, які вони бачили і вивчали раніше, є лише в їхній уяві. Оперуючи в іграх уявленнями про об'єкти і явища, діти наближаються до абстрактного мислення. Завдяки дидактичним іграм учні набувають початкових умінь і навичок розумової діяльності, що потрібні для навчання в школі.

В психологічному словнику гра - це довільна діяльність, яка відображає у специфічній умовно-узагальненій формі ставлення людини до світу, людей, до самої себе і має за мету самовираження індивіда, формування у нього певних типів соціальної поведінки та активізацію біологічних та інтелектуальних можливостей особистості.

У перші роки навчання молодші школярі особливо емоційно відносяться до вимог і правил школи. Отже, вже на початкових етапах шкільного життя необхідно створити таку ситуацію і такі умови, при яких дитині стане зрозуміло, що кількість і якість отриманих нею знань залежать від її власної активності. Гра, як звична діяльність у цьому віці, допомагає подолати скутість, сором'язливість і страх. Тому, на думку вчених, саме ігрові форми навчання найбільше сприяють адаптації дитини до нових умов і соціалізації молодшого школяра у шкільне середовище [11, с. 41].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній діяльності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності.

Ефективне навчання в початкових класах неможливе без пошуків нових шляхів активізації навчально - пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань, а й навчитися спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв'язок між поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися формувати свої висновки.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Тому учителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень.

Отже, дидактична гра - саме той прийом, який має великий вплив на розвиток дитини в навчальному процесі школи. Вона сприяє освоєнню учбової діяльності, яка складається поступово і в якнайповнішому виді формується лише до кінця навчання в початковій школі. Урізноманітнення видів роботи із застосування гри на уроках сприяє гальмівним процесам мозку, розвиває пам'ять, відкриває перед дитиною ті радощі, які вона мала раніше. Гра допомагає активізувати навчально-пізнавальний процес, сприяє розвитку особистості молодшого школяра.



1.2 Психолого - педагогічні основи застосування дидактичних ігор у навчальному процесі

Аналіз психолого - педагогічної літератури дає можливість зробити висновок, що особливості емоційного життя молодшого школяра визначають і специфіку діяльності дітей цього віку.

У вихованні дітей молодшого шкільного віку дуже важливо, щоб вони виражали своє емоційне ставлення до найбільш важливої у їх житті діяльності - навчання. Від творчості вчителя-вихователя залежить, щоб на своє навчання, здобуття знань дитина дивилася як на діяльність корисну, необхідну суспільству.

Школа - один з існуючих факторів прискореного соціально-економічного розвитку суспільства. В наш час школа шукає найбільш результативні методи навчання і виховання. Особливо гостро ця проблема стоїть перед початковою ланкою школи.

Як стверджує Артемова А.В., гра - це форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів [1, с. 92].

Гра належить до традиційних і визначених методів навчання і виховання школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку. Гра, як метод навчання, організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість.

Гра сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь молодших школярів, тому що в грі поетапне відпрацювання розумових дій відбувається постійно і ненав'язливо [1, с. 83].

Важлива роль гри в розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що вона допомагає дитині оволодіти доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання за допомогою зовнішніх, предметних дій такого змісту, яке за інших умов було б неможливим та не могло бути по-справжньому засвоєно.

Відомі педагоги стверджують, якщо спочатку учень зацікавиться грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі у грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне вивчення рослинності за гербарними зразками стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте вивчення цих рослин у процесі гри «Хто швидше?» стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети - в кожного виникає бажання перемогти, не відставати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він може, вміє, знає.

Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.

Гра не лише створює позитивні емоції, а й сама потребує попереднього емоційного настрою учнів. Його можна створити штучно, наприклад, жартом. Якщо учні стомляться, пропозиція взяти участь у грі може викликати у них негативну реакцію.

Важливим засобом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, розвитку їх самостійності і мислення являються дидактичні ігри.

Дидактичні ігри - це різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці набули визнання системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтессорі, а для початкового навчання - Ж.-О. Декролі.

У сучасній початковій школі використовується два види ігор: ігри за правилами та творчі ігри (додаток А).

Ці ігри в початковій школі можуть застосовуватися як у позаурочній, так і в урочній навчальній діяльності [24, с. 306].

Ігри, які застосовують на уроках у початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, уміння і навички, тренують сенсорні здібності тощо (додаток Б). Правильно побудовані цікаві ігри збагачують процес мислення позитивними почуттями, розвивають саморегуляцію, тренують вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позиції навченості дитини, її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо учитель часто застосовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені складніші завдання», тобто зароджується інтерес до розумової праці [24, с. 307].

У навчальному процесі ігрова діяльність залежно від мети має розгорнуте або епізодичне застосування:

- розгорнута ігрова діяльність ( урок-заняття за ігровим сюжетом, урок-казка);

- ігрове завдання для групової роботи;

- ігровий задум у проектній діяльності;

- ігровий прийом;

- ігрова ситуація;

- ігрова вправа.

Дидактичні ігри можуть:

1) бути у словесній формі;

2) поєднувати слово й практичні дії;

3) поєднувати слово й наочність;

4) поєднувати слово й реальні предмети;

5) відбуватися з використанням технічних засобів, зокрема комп'ютера.

Структурними складовими дидактичної гри є дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, правила гри, ігрові дії та підбиття підсумків (додаток В).

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум - наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість [24, с. 307].

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути у вигляді повідомлення, коли учитель називає гру та спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, або інтригуючим, цікавим, захопливим, таємничим.

Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання робить гру нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються учителем до її початку й мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім - спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання, іграшок, геометричних фігур, природної сировини ( шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Ігрові дії - засіб реалізації ігрового задуму й водночас здійснення поставленого учителем завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії та захоплюючись ними, діти легко засвоюють закладений у грі навчальний і розвивальний зміст.

Підбиття підсумків гри у зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які досягли найкращих результатів, зіставлення мети гри та здобутих даних тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри, розкрити перспективи їх зростання [24, с. 308].

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку. Проте, як показали дослідження психологів і педагогів, якщо гра використовується епізодично, вона не забезпечує стійкого позитивного ставлення молодших школярів до навчального процесу.

При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.

У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів - головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.

Гру можна пропонувати на початку уроку (бесіда про погоду, повторення матеріалу, який буде опорою уроку; з'ясування і приведення в систему цінностей, набутих завдяки спостереженням навколишньої дійсності). Ігри, що пропонують на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти [1, с. 90].

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці природознавства, починаючи з елементарних і поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Слід віддавати перевагу таким дидактичним іграм, організація яких не потребує багато часу на приготування відповідного обладнання, у яких може бути задіяна значна кількість учнів класу. Це мають бути ігри, які містять легкі для запам'ятовування правила, передбачають швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Під час гри учитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру за питаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей, підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій тощо. В жодному разі учитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення. Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою учителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

Актуальність широкого застосування ігор під час навчально-виховного процесу підтверджується можливістю вирішення багатьох проблем і протиріч сучасної освіти. Завдання кожного учителя початкових класів - створити умови для всебічного розкриття і розвитку активної творчої особистості молодшого школяра. Тільки за умови відчуття учнем задоволення від творчості відбувається формування стійких пізнавальних потреб. Неодмінна умова психічного розвитку школяра - потреба і готовність діяти, і саме гра, інтегрована у навчально-пізнавальний процес, допомагає не тільки засвоїти навчальну інформацію, а й виявити активність, творчість [6, с. 19].

Розглядаючи значення ігор з точки зору психології та педагогіки, робимо висновок, що дидактична гра може бути і формою, і методом, і прийомом, і засобом підвищення ефективності навчально-пізнавальної діяльності учнів.

1.3 Розвиток креативності учнів молодших класів за допомогою дидактичної гри на уроках природознавства

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, а саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежить її успіх та можливості самореалізації.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитись з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.

В умовах постійно зростаючого обсягу інформації, навчального матеріалу, що має засвоїти дитина, виникає потреба шукати шляхи ефективного навчання, приховані резерви розумової активності.

Як стверджують педагоги-практики, сучасність вимагає нестандартного бачення проблеми, пошуку дійових нешаблонних рішень, кількох варіантів розв'язання запропонованої задачі, розглядання відомого з нових позицій. Така творча діяльність дитини забезпечується специфічними здібностями, які називають креативністю.

Креативність -- творчі можливості людини, що виявляються у сприятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто у знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій. Вона полягає в умінні висувати неординарні ідеї, уникати в мисленні традиційних схем. Здатність до креативності у молодших школярів є неймовірно високою. Дитина високої творчої спрямованості бажає з головою заглибитись у те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, висловлює багато різних міркувань. І тому завдання учителя - створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені задачі можуть дістати розвитку [23, с. 4].

Креативність - здатність народжувати надзвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв'язувати проблемні ситуації. У широкому розумінні - це синонім слова «творчість».

Цією проблемою займалися відомі вчені, такі як Г.Айзенк, А.Алейніков, М.Бердяєв, Д.Богоявленська, Л.Виготський, С.Сисоєва та інші.

Одним із основних засобів розвитку креативності в учнів є гра.

Одна з особливостей гри - наявність творчої основи. Вона завжди пов'язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю. У дослідженні О. Усової, Р. Жуковської відзначено, що у цьому процесі активно працює уява дитини, емоції, почуття. Прояви ініціативи і творчості різноманітні. В одних іграх творчість пов'язана з побудовою сюжету і вибором змісту, ролі, в інших виявляється у виборі способів дії, в їх варіативності (хованки, ігри з природними предметами тощо). Творчий елемент гри завжди індивідуалізований, він є носієм індивідуальності кожного учня, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібностей дітей.

Значна творча гра - робота відбувається саме в дидактичних іграх, які мають на меті розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій, ініціативи у прийманні рішень.

Дидактична гра стимулює пізнавальну діяльність учнів, викликає позитивні емоції у ставленні до навчальної діяльності, її змісту, форм і методів здійснення, сприяє розвитку пізнавального інтересу [23, с. 6]. Відомо, що будь-які знання через гру засвоюються у 4-5 разів швидше, ніж у звичайному навчанні. Гра дає змогу легко привернути увагу дітей і тривалий час підтримувати в них інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити їхню увагу не завжди вдається. Такі ігри спонукають дітей змалку міркувати самостійно, використовувати свою кмітливість, вміння уявити ситуацію і нестандартно її розв'язати.

Кожна дидактична гра складається з пізнавального і виховного змісту, ігрового завдання, ігрових дій, ігрових та інформаційних відношень. Пізнавальний і виховний зміст - те, чого вчитель бажає досягнути, заради чого організовує гру; він закладений в ігровому завданні. Використовуючи гру в занятті, учитель дбає про те, щоб основне дидактичне завдання гри відповідало навчальній меті уроку. Гра готує дітей до подолання труднощів у навчанні [23, с. 4].

На уроках природознавства можна застосовувати дидактичні ігри, що засновані на колективних, групових та індивідуальних формах роботи. Це формує у дітей відчуття успіху, бажання знаходити правильну відповідь не тільки заради себе і групи, з якою він виконує завдання, а й заради всього колективу. Саме це відчуття успіху у дитини допомагає вчителеві досягти вищого рівня засвоєння матеріалу. Кожен повинен знати й усвідомлювати, що працює на кінцевий результат -- знання і уміння. Якщо результатом на уроці стає висока активність учнів та високий рівень засвоєння учнями поданого матеріалу, то це означає, що учителю вдалося досягти поставленої мети та виконати всі поставленні перед ним завдання.

Розвитку творчих здібностей, розв'язанню питань природничого характеру сприяють саме творчі сюжетно-рольові ігри («Відгадай, хто це?», «Намалюємо портрет звіра (птаха)»). Встановлено, що пізнавально-виховний елемент творчої гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторність, чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її умов до реальних ситуацій [4, с. 523].

Дидактичні ігри спрямованні на поглиблення та удосконалення знань, умінь і навичок учнів. Це дає можливість застосовувати їх під час пояснення нового матеріалу, для його закріплення й повторення, перевірки засвоєного. У дидактичних іграх дитині приносить задоволення досягнення результату, подолання труднощів.

Отже, застосування дидактичних ігор у педагогічному процесі - сьогодні чи не найактуальніша проблема, адже учителі початкових класів прагнуть створити найефективніші умови для навчання, виховання і розвитку дітей молодшого шкільного віку. Розвиток творчого мислення - це одне із важливих завдань, яке покликана вирішувати початкова школа. Створення атмосфери довіри між учителем і учнем, позитивного ставлення, відвертості, підтримки та оптимізму, що заражає інших, наявність прикладу креативної поведінки, достатня свобода думки учнів - ось умови, що формують творчу особистість у цілому і творчі здібності зокрема.



Розділ 2. Дидактична гра як необхідна складова процесу навчання природознавства у школі i ступеня

2.1 Особливості практичного застосування дидактичних ігор на уроках природознавства у школі I ступеня

Досвід учителів початкових класів України свідчить про те, що дидактична гра є активним прийомом навчання на уроках природознавства.

Заслуговує на увагу досвід роботи учителя початкових класів гімназії №91 в Кривому Розі Таїси Распопової, яка вважає, що застосування дидактичних ігор на різних етапах уроку зміцнює знання і сприяє розвитку креативності учнів молодших класів. У збірнику «Розвивальні ігри в початковій школі» вона представила свою методику застосування ігор на уроках, яка охоплює п'ять етапів:

1. Місце гри на уроці:

1) гру можна починати на уроці, коли учні засвоїли мінімум матеріалу;

2) починаючи гру, учитель повинен усвідомлювати, які знання у дітей він закріплюватиме, які вміння та навички розвиватиме;

3) на якому етапі уроку потрібно проводити цю гру? Це залежить від її характеру і мети.

Спокійні ігри можливі на будь-якому етапі. Жваві -- наприкінці уроку, оскільки школярі під час такої гри сильно збуджуються.

2. Вибір гри для уроку.

Доступність гри для учнів певного віку, відповідність до їх потреб та інтересів. Гра повинна бути посильною, одночасно містити деякі труднощі, що потребують уваги, пам'яті. Усі дидактичні ігри містять мовленнєві дії, інколи з рухами, мімікою, використанням предметів, малюнків і т. ін.

3. Організація гри.

Перед початком гри вчитель повідомляє, на якому матеріалі вона проводитиметься, попереджає про можливі труднощі. Він ставить завдання і пояснює правила гри. Демонструє зразок, як слід виконувати ігрові дії. Не можна починати гру, не переконавшись, що всі учні зрозуміли, які вимоги до них ставляться.

Учитель здійснює контроль за дотриманням правил гри, інколи за потреби призначає «контролерів».

4. Проведення гри:

1) під час гри вчитель повинен проявляти максимум уваги, такту, доброзичливості до учнів;

2) особливу увагу слід приділяти збуджуваним і образливим дітям. Не варто змушувати виконувати творчі завдання, якщо дитина не бажає цього;

3) важливо дотримуватися темпу і ритму ведення гри;

4) неприпустимими під час гри є загальні дисциплінарні зауваження;

5) багато ігор проводять у вигляді змагання команд. У цьому випадку обирають капітанів команд, які контролюють правильність розв'язання, порядок. У кожній команді мають бути школярі з різною підготовкою.

5. Підбиття підсумків гри.

Для гри на уроці відводять 5-8 хвилин. Наприкінці гри підбивають підсумки, оголошують переможців. Учитель нагадує, який матеріал необхідно повторити, щоб наступного разу здобути перемогу. Оголошення переможців має відбуватися без докорів і засуджень. Обов'язково слід пояснити, чому вчитель уважає команду переможцем [23, с. 5].

Також Т. Распопова наголошує, що до застосування гри слід ставитися творчо. Учитель може змінити правила гри, ураховуючи підготовленість учнів певного класу.

Як переконує практика, вчитель повинен знати методику застосування ігор на різних етапах уроку природознавства. Наводимо, як приклад, фрагмент уроку природознавства на етапі «Повідомлення теми і завдань уроку. Загальна мотивація».

3.1. Гра «Скуштуй полунички»

Умови гри: спочатку розгадуємо кожне завдання кросворду через загадку і таким чином з'їдаємо всі полунички (додаток Д). Ключове слово кросворду підкаже нам тему уроку.

Давайте хором прочитаємо ключове слово «Комахи».

Отже, сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, як зміни в неживій природі навесні впливають на стан і поведінку комах, ознайомитеся з особливостями їхнього існування та поглибите свої знання про комах нашої місцевості. Тема нашого уроку «Коли з'являються навесні комахи?»



Як бачимо, запропонована гра сприяла підвищенню пізнавальної активності учнів, підвела до нової теми та сприяла мотивації навчальної діяльності школярів.

Наступним прикладом покажемо застосування дидактичної гри на етапі «Засвоєння нових знань, умінь та навичок».

Гра «Незакінчені речення»

Умови гри: самостійно прочитайте статтю в підручнику на сторінці 154 під назвою «Людина - живий організм» і підготуйтеся до гри «Незакінчені речення», з допомогою якої ми перевіримо, як ви зрозуміли матеріал.

А тепер закінчіть за мною речення.

-Люди спілкуються між собою, передають знання, пишуть книжки за допомогою … (мови).

-Завдяки добре розвинутому головному мозку людина вміє (мислити і розмовляти).

-Людина ходить на… (двох ногах). її … (руки) виконують різну роботу.

- Завдяки … (праці) людина має їжу, одяг, житло.

-Щоб навчитися мислити, говорити, працювати людина повинна жити серед…

А) рослин і тварин;

Б) людей;

В) комп'ютерів.

Отже, людина - найскладніше творіння живої природи, найбільш розвинений живий організм.

Як бачимо, запропонована гра також сприяла підвищенню пізнавальної активності учнів, розвитку пам'яті та допомогла легко і швидко перевірити як учні усвідомили та засвоїли прочитаний ними матеріал.

Під час переддипломної практики у Фастівській ЗОШ №7 в 2-А класі була можливість підготувати та провести урок із застосуванням різних дидактичних ігор на тему «Які трав'янисті рослини першими зацвітають навесні?»

Тема. Які трав'янисті рослини першими зацвітають навесні?

Мета: продовжувати формувати уявлення про неживу і живу природу навесні, про дерева, кущі, трави; ознайомити з ранньоквітучими рослинами; розвивати мислення, спостережливість; виховувати естетичні почуття і турботливе ставлення до природи.

Обладнання: календар погоди, ілюстрації, підручник, зошити з друкованою основою.

Хід уроку

I. Організація класу

Дзвоник дзвонить, не стихає,

Школярів усіх скликає.

Сядьте зручно, усміхніться

І на мене подивіться.

Зробимо в науку крок -

Починаємо урок.

- Добрий день! Сідайте!

II. Перевірка домашнього завдання

2.1. Бесіда про погоду «За одну хвилинку про сьогоднішню днинку»

- Давайте запишемо погоду дня. Розгорніть свої зошити і запишіть…(Один учень працює біля дошки )

- Яке сьогодні число? (24 лютого)

- Яка температура повітря? ( )

- Чи є сьогодні вітер? ( )

- Який він за силою? ( )

- Який стан неба? ( )

- Чи були сьогодні опади? Які? ( )

- Які інші цікаві явища ви помітили в природі?

- Доведіть, що сьогоднішня погода не відповідає зимі.

2.2. Гра «Незакінчені речення»

- А тепер давайте пограємо у гру «Незакінчені речення».

Умови гри: послухайте уважно речення, які мають лише початок і закінчіть їх.

- Зараз закінчується пора року - ...

- Я знаю такі зимові місяці:…

- Після зими приходить до нас...

- Я знаю такі весняні місяці:…

- Перший весняний місяць називається «березень», тому що...

- Навесні відбуваються такі зміни в неживій природі...

(Тане сніг, скресає крига на водоймах, льодохід, повінь, день довшає, температура підвищується).

- З настанням весни у дерев спостерігаються такі ознаки: ... (сокорух, розвиток бруньок, розпускання листків, цвітіння)

III. Повідомлення теми і мети уроку «Загальна мотивація»

- Послухайте уважно вірш Олександра Олеся і запам'ятайте, про які перші весняні квіти йде мова у ньому.

Весна, весна! Радійте, дітки!

Ховайте швидше саночки!

Немов пташки, летіть із клітки,--

З кімнати, з хати у садки.

А там, в садочках,-- сонце, співи.

В траві фіалки зацвіли...

Джмелі і бджілки загули,

І скрізь метелики щасливі.

О. Олесь

-- Про які перші весняні квіти говориться у вірші? Які ви знаєте інші ранньоквітучі рослини?

- Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про першоцвіти нашого краю та про те, які з них занесені до Червоної книги України. Тема нашого уроку звучить так: «Які трав'янисті рослини першими зацвітають навесні?»

IV. Засвоєння нових знань

4.1. Розповідь з елементами бесіди.

- Весні радіє все живе на Землі. Рослини починають тягнутися вгору, намагаючись одержати якнайбільше сонячного світла. Рослини, які зацвітають першими, називають ранньоквітучими. Це підсніжники, проліска дволиста, фіалки, мати-й-мачуха, зірочки маленькі, ряст та інші. Деякі з цих квітів занесені до Червоної книги України.

- А що таке Червона книга України?

Червона книга України -- ілюстрований перелік рідкісних тварин, рослин, комах, що знаходяться під загрозою зникнення на території України і підлягають охороні.

- Давайте ж поближче познайомимося з першими весняними квітами (показ ілюстрацій).

- Першими у лісі з'являються сніжно-білі квітки з ніжним ароматом. Це підсніжники. Підсніжники -- дуже гарні. Тому дедалі менше стає їх у наших лісах. Люди зривають їх цілими оберемками на продаж. Підсніжники занесені до Червоної книги України. Вони знаходяться під державною охороною.

- А що це? У весняному лісі два неба: одне під ногами, а друге -- над головою! Це розквітла тендітна синьо-блакитна проліска дволиста.

- У березні з'являються з-під снігу фіолетові і жовті квіти шафрану-крокусу. Крокуси теж занесено до Червоної книги України. У лісах зазеленіли листочки, а між ними виблискують золотаві квіточки зірочок маленьких. Важко уявити весняний ліс без буяння пурпурового, рожевого, бузкового, білого рясту.

- Сон-траву внесли до Червоної книги України. Буяють у цю пору пшінка весняна, першоцвіт, фіалка запашна, медунка. Згодом настає час для цвітіння конвалії травневої. У степах з'являються сліпучо-жовті квітки горицвіту весняного та пурпурові великі квітки півонії тонколистої та дикорослі тюльпани. Горицвіт, півонія та тюльпани занесені до Червоної книги України.

4.2. Робота з підручником

- Розгорніть підручник, знайдіть сторінку...

- Прочитайте рубрику «Запам'ятай»!

- Що ви повинні пам'ятати?

- Розгляньте ілюстрації квітів. Які квіти зображені на малюнках? Що ви про них вже знаєте?

Фізкультхвилинка

- Давайте трішки відпочинемо!

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

4.3. Гра «Весняні акровірші»

- Хто скаже, що таке акровірш?

Умови гри: прочитайте акровірші. Назвіть і покажіть названі первоцвіти на фотографіях.

Рясний бузковий дощик лив --

Яри забризкав і горби.

Строкаті китиці та білі

Там розстелили весні килим.

Прокидаються галявини,

Розкривають ясно-сині

Очі квіти, що ховаються

Лісом-пралісом донині.

І поцілити бажає

Стрілка крихітна у небо.

Коли зустрінете -- зважайте,

Але кривдити не треба.

Колиска із росою,

Обгорнута листом.

Намисто дрібних перлів

Виблискує рядком.

А як зійде сльозами

Лік давньої війни,

Імлистий ранок травня

Її оборони…

Фіолетове диво -- прокинулась спляча красуня!

І відкрила дороги для стукоту кінських копит.

А за нею давно її принц довгу зиму сумує,

Лиш побачив красуню, і вмить закохався навік.

Королева весни! Чаша, повна натхнення та мрії,

Аромат твоїх вуст сколихне навіть камінь до сліз…4.4. Гра «Зафарбуй квітку»

Умови гри: я називаю ранньоквітучу рослину, а ви кажете якого кольору у неї квіти.

Підсніжник, мати-й-мачуха, пролісок, пшінка, фіалка, сон-трава, первоцвіт, медунка, конвалія.

4.5. Проблемна ситуація

Одного разу двоє дівчаток повертаючись з прогулянки нарвали цілий оберемок пролісків. Ще не донісши додому, вони їх викинули. Бо квіти, зірвані на сонці, швидко в'януть.

- Що діти зробили неправильно? Чому?

Пам'ятайте, що зриваючи багато лісових квітів, ми нівечимо природу. Є рослини, яких у природі залишилося дуже мало, їм загрожує знищення, зникнення. Тому їх занесено до Червоної книги. Нагадайте, які квіти занесено до Червоної книги?

Не рвіть квіточок - красу!

Дивіться: квітка п'є росу.

Вітерець гойдає у траві

Листочки всміхнені, живі.

В травичці любо їм рости,

і їх не скривдиш , знаю, ти.

Добром хай серце зігрівають

Красуні скромні лісові.

Не зривайте квіти, діти,

дайте їм на радість квітнуть,

Хай лісочок прикрашають,

з сонцем, вітром розмовляють.

V. Узагальнення і систематизація знань

5.1. Гра «Знайди відповідність»

Умови гри: клас ділимо на 3 команди. Для кожної команди зачитую опис. Вам потрібно встановити відповідність між описом первоцвіту та назвою.

А. За красу і ніжність квіток називають блакитною зірочкою. Побачити первоцвіт можна тільки в лісі в березні і квітні, коли земля вже прокинулася від зимового сну. У кожної квітки шість тендітних блакитних пелюсток. Коли вона зацвітає в лісі, здається, ніби клаптики блакитного неба впали на землю. Листки видовжені, яскраво-зелені. Солодкий сік-нектар цієї квітки збирають бджоли.

Б. Ніжні фіолетового кольору квітки піднімаються на тоненьких стебельцях і наче прислухаються до весняних звуків лісу: співу пташок, шелесту молоденького листя дерев і кущів. Серединка квіточки, наче крихітне очко, вдивляється у лісову красу. Листки схожі на маленькі розгорнуті долоньки. Ростуть між деревами, кущами. За ніжну красу квітів, чарівний аромат її дуже люблять люди.

В. Коли в лісі зацвітають ці квіти, здається, що землю вкрили розкішним килимом. Квітки рожево-фіолетового, блідо-жовтого, білого кольорів, невеликі, але їх багато. Зібрані вони в пишні, рясні китиці. Тому, мабуть, і назвали саме так цю рослину. Красу квіток доповнюють вирізані трійчасті листки. Цвіте у квітні -- травні. У народі вважалося, що «топтати» первоцвіт - значить жити, ходити по землі.

Г. Серед весняних квіток наших лісів цей первоцвіт -- один з найкрасивіших. На вкритому шовковистими волосками стебельці розкривається чарівна квітка фіолетового кольору, схожа на невеличкий тюльпан. Цвіте у квітні -- травні. Важко буває первоцвітам, коли повертаються холоди. Та сріблясті волоски, наче шубка, прикривають рослину від холодів, а квітка на морозі закривається і хилиться додолу.

Ґ. Один з перших сповіщає про прихід весни. Ніжні, подібні до невеликих дзвоників білосніжні квітки прикрашають іще зовсім зимовий ліс. Первоцвіт так назвали тому, що починає він рости в лютому під сніговою ковдрою. А в березні на землі, яка тільки-но прокинулася від зимового сну, гойдаються сніжно-білі квітки. Придивіться до них уважніше: ззовні пелюстки трохи видовжені, а ті, що всередині, коротші, з зеленою плямкою.

Д. Рано навесні з'являється багато жовтеньких яскравих квіток. Цей первоцвіт спочатку цвіте, а потім з'являються пухнасті, вкриті малесенькими ворсинками, листочки, але з верхнього боку ворсинки швидко зникають. Тому зверху листки яскраво-зелені, лискучі, але не теплом віє від їхньої поверхні -- холодний той блиск (погляд мачухи на нерідних дітей). Зісподу ж листки вкриті ніжним білим пухом, і хоч схована ця сторона від сонця, проте досить легкого дотику -- і відчуєш лагідне тепло, яким завжди віє від рідної матері.

Фіалка.

Сон.

Підсніжник.

Ряст.

Проліска.

Мати-й-мачуха

VІ. Домашнє завдання

- Намалюйте на альбомному аркуші невеликий плакат, який би закликав захищати ранньоквітучі рослини.

VІІ. Підбиття підсумків. Рефлексія

-Що нового відкрив для вас урок?

-Яке завдання було найцікавішим?

-Що викликало труднощі?

- Молодці! Я так задоволена вашою роботою! Хочу оцінити таких учнів...

Отже, можна зробити висновок, що застосування дидактичних ігор на уроках природознавства є ефективним та важливим як під час перевірки домашнього завдання, так і під час засвоєння нових знань та узагальнення і систематизації знань. Дидактична гра сприяє поглибленню та удосконаленню знань, умінь і навичок учнів, приносить дитині задоволення від досягнення результату, подолання труднощів.

Після проведення уроків було розроблено поради стосовно проведення дидактичних ігор для молодих учителів.

Поради для учителів-початківців

1. Уникайте одноманітності завдань, організовуючи гру, так щоб доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує інтерес учнів.

2. Використовуйте передовий досвід учителів України.

3. Чітко здійснюйте інструктаж перед грою.

4. Дотримуйтесь озвучених правил гри.

5. Пам'ятайте, що успіх залежить від чіткого усвідомлення учнями кінцевої мети.

6. Обов'язково підводьте підсумки гри.

2.2 Дослідження умов ефективного застосування дидактичних ігор як необхідної складової процесу навчання природознавства

Як переконують досвідчені вчителі і практика, дидактичні ігри сприяють підвищенню результативності уроку, забезпечують високий рівень пізнавальної активності та постійної взаємодії учнів з учителем та один з одним. Які ж існують умови ефективного застосування дидактичних ігор? Як сприймають їх учні та як учителі застосовують дані ігри на практиці? Відповіді на ці запитання можна дати, проаналізувавши дослідження, що було проведено серед вчителів початкових класів Фастівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7.

Були розроблено і проведено анкетування вчителів (додаток Е). Виявлено, що всі вчителі застосовують на уроках природознавства дидактичні ігри, але лише 2 з 6 вчителів вважають, що дидактичні ігри обов'язково мають бути присутні на кожному уроці природознавства (діаграма 2.1). Такі результати можна пояснити тим, що недостатньо часу, а об'єм навчального матеріалу великий, вчитель не може спрогнозувати результат і йому досить складно правильно оцінити роботу учнів.

Усі опитані класоводи вважають, що дидактичні ігри дають можливість включати учнів до активного пізнавального процесу, сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку логічного мислення.



Діаграма 2.1

Більшість вчителів вказали, що ефективно застосовувати дидактичні ігри на певному етапі уроку і жоден вчитель не вказав, що було б доцільне застосування їх протягом усього уроку. Можна зробити висновок, що застосування дидактичних ігор на певних етапах уроку залежить від даної теми, мети, вміння вчителя оптимально обирати методи і прийоми навчання, особливостей учнів, майстерності і досвіду вчителя.

У кожного вчителя існує власний індивідуальний стиль проведення уроків природознавства, тому кожен педагог сам обирає, які дидактичні ігри стають домінуючими під час проведення занять. Як показало анкетування, найчастіше вчителі віддають перевагу таким дидактичним іграм: дидактичні ігри з використанням технічних засобів, зокрема комп'ютера, рідше застосовують ігри з поєднанням слова й практичних дій, поєднанням слова й реальних предметів (діаграма 2.2).



Діаграма 2.2

Як показало анкетування, 2 з 6 учителів достатньо ознайомлені з даною темою, стільки ж забезпечені усім необхідним матеріалом, мають власні методичні розробки або статті з даної теми, де вони глибоко розкривають суть дидактичних ігор, наводять приклади і стверджують, що дидактичні ігри є необхідною складовою процесу навчання природознавства.



Висновки

Отже, дидактична гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину в коло реальних життєвих явищ. Але разом з тим дидактична гра може виступати і методом, і прийомом, і засобом навчання.

Найважливішим результатом дидактичної гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

Роботу на уроках природознавства необхідно поєднувати з грою. Значення гри для виховання у молодших школярів естетичного сприйняття до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини.

...