Інтерактивне навчання – інструмент формування ключових компетентностей учнів в системі навчально-виховного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФТЕХОСВІТИ

У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Інтерактивне навчання - інструмент формування ключових компетентностей учнів в системі навчально-виховного процесу ПТНЗ

(нотатки з досвіду роботи для практичного використання)

Лисиця Олена Петрівна -

викладач математики та інформатики

Старобешівського професійно-технічного

училища, спеціаліст вищої категорії

Старобешеве

2012-2013 навчальний рік



Лисиця О.П., викладач математики та інформатики Старобешівського професійно-технічного училища (№127) Інтерактивне навчання - інструмент формування ключових конмпетентностей учнів в системі навчально-виховного процесу ПТНЗ

Рецензенти:

Мєчева Світлана Георгіївна

методист вищої категорії НМЦ ПТО в Донецькій області,

завідуюча кабінетом загальноосвітньої підготовки

Матеріал представляє собою нотатки з власного досвіду автора, які використовуються в практичній діяльності педагога. В роботі розкривається сутність технології інтерактивного навчання, його роль в навчально-виховному процесі, спираючись на думки провідних українських дослідників та вчених. Надано порівняльну характеристику пасивного й інтерактивного навчання, наведено методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями, запропоновано класифікацію та стислу характеристику інтерактивних методів навчання. Автор приділяє увагу детальному розгляду структури тренінгу, як найцікавішої та ефективної, на його думку, організації інтерактивної роботи учнів на уроках та вдалої форми роботи з колегами. Додаються розробки тренінгів та уроків з використанням інтерактивних технологій.

Усі надані матеріали відображають суб'єктивне бачення організації роботи викладача, спрямованої на впровадження інтерактивних технологій, як інструменту формування ключових компетентностей учнів.

Пропонується для використання в практичній діяльності педагогів ПТНЗ області.

Розглянуто та схвалено на засіданні навчально-методичної ради начально-методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області (протокол № 42 від 16. 09.2013)

тренінг інтерактивний колега учень



Зміст

Введення

1. Сутність компетентністного підходу в процесі навчання

2. Теоретичні аспекти технології інтерактивного навчання

2.1 Порівняльна характеристика пасивного й інтерактивного навчання

2.2 Методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями

2.3 Класифікація інтерактивних методів навчання

2.4 Стисла характеристика інтерактивних методів навчання

3. Практичні аспекти впровадження інноваційних технологій

3.1 Тренінг як інтерактивна форма організації навчального процесу

Висновки

Використані джерела

Додатки



Введення

У ХХІ столітті завдання, які стоять перед освітніми закладами в сфері їхньої відповідальності перед вихованцями, фіксуються навколо проблем розвитку життєвої компетентності молодої людини, тобто здатності, готовності особистості до життєтворчості, успішного розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя, як власного індивідуального життєвого проекту, що передбачає свідоме і відповідальне ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей. А це вимагає докорінного переосмислення фундаментальних засад системи освіти, посилення її компетентнісної спрямованості, суть якої полягає в переорієнтації від загальноосвітньої стратегії (передачі найрізноманітніших знань «на будь-який» випадок) до освоєння способів швидкої й адекватної інтеграції в українське суспільство. Компетентнісний підхід, визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу, розглядається як стрижнева конструктивна ідея неперервної (пожиттєвої) освіти. Компетентнісно спрямована освіта передбачає внесення суттєвих змін у змістову, технологічну, виховну, управлінську компоненту української школи. Йдеться не лише про оновлення змісту освіти, але й про докорінні зміни у навчально-виховному процесі, освітніх технологіях. У структурі навчання посилюється роль і значення освоєння способів діяльності, підвищення їх технологічності, створення умов для соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності. Формування компетентності учнів, тобто їх здатностей мобілізувати знання в реальній життєвій ситуації - найактуальніша проблема сучасної освіти.

Компетентнісний підхід повинен подолати прірву між освітою і вимогами життя. Його ідея органічно поєднана з педагогічними напрямами, де утверджуються такі суспільно значущі цінності, як свобода вибору, творчий продукт, життєвий досвід, проектна діяльність учнів.



1. Сутність компетентністного підходу

Компетентнісно спрямований підхід в освіті - це теоретично обґрунтована система ідей, принципів та пов'язаних з ними способів і форм практичної діяльності навчального закладу, яка спрямована на становлення та розвиток життєвої компетентності й компетенцій учнів, набуття ними досвіду самостійного і творчого вирішення складних життєвих проблем, успішного виконання соціальних ролей, реалізацію в обраній професії.

В напрямку впровадження компетентнісно спрямованого підходу в навчально-виховний процес на сьогодення зроблено певні кроки. Наприклад, відпрацьована регіональна програма «Впровадження компетентнісно спрямованого підходу в навчально-виховний процес», функціонує програма розвитку освіти Донецької області на 2010-2016 роки, в межах якої проводиться моніторинг якості освіти, де відслідковується рівень сформованості ключових компетентностей учнів, представлених на схемі 1.



2. Теоретичні аспекти технології інтерактивного навчання

На сучасному етапі розвитку освіти існує чи мало навчальних технологій, які можуть допомогти досягнути основної мети начально-виховного процесу - формування життєво компетентної особистості і як її складову - професійну компетентність. Одна з них - технологія інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання - це, по-перше, учіння, яке ґрунтується на взаємодії, по-друге, навчання, побудоване на взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упор. Л.Галіцина.-К.- Редакція загально педагогічних газет.-2005.-С.30 .

Таким чином, основою інтерактивного навчання є взаємодія.

Філософський енциклопедичний словник визначає взаємодію, як категорію, що відображає процеси впливу різних об'єктів один на одного, їх взаємозалежність, зміну стану та взаємоперехід, «народження» одним об'єктом іншого.

Взаємодія в педагогічному процесі здійснюється у формі педагогічного спілкування, що розглядається, як рівно активна взаємодія - діалог (полілог). Тут переважають суб'єктивні відносини, тобто міжсуб'єктивна взаємодія. Вона спонукає учасників до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення, інтеграції. Педагогічне спілкування - це діалог викладач-слухач, викладач-учень, вихователь-учень, викладач-викладач, педагог-батьки, учитель-навколишній світ, учень-навколишній світ, тощо у цілісному співбутті суб'єктів освітнього процесу.

Інтерактивне навчання, на думку Є. Коротаєвої, це навчання, «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності, які не можуть здійснюватись без різнобічного спілкування.

Але треба наголосити на тому, що між діяльністю та спілкуванням, як видом діяльності, існують відмінності. Результатом діяльності є створення матеріального або ідеального продукту. Результатом спілкування є взаємний вплив людей один на одного. Діяльність виступає в основному інтелектуально розвивальною формою активності для учня, а спілкування -- видом активності, у процесі якої школяр розвивається як особистість. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Саме у спілкуванні з іншими людьми дитина засвоює досвід людства, накопичує знання, оволодіває вміннями та навичками, формує свою свідомість і самосвідомість, виробляє погляди та переконання, розвиває свої здібності.

Спілкування -- це двосторонній процес, в якому учень-викладач або учень-учень обмінюються думками й інформацією.

У контексті зазначеного основною цільовою установкою інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя, формування її громадянської позиції на заняттях із будь-якого предмета навчального плану. Супутніми цілями виступають освітні та розвивальні.

Для успішної участі у сучасному суспільному житті особистість повинна володіти певними прийомами математичної діяльності та навичками їх застосувань до розв'язання практичних задач. Певної математичної підготовки і готовності її застосовувати вимагає і вивчення багатьох навчальних предметів загальноосвітньої школи. Значні вимоги до володіння математикою у розв'язанні практичних задач ставлять сучасний ринок праці, отримання якісної професійної освіти, продовження освіти на наступних етапах. Тому одним з головних завдань цього курсу є забезпечення умов для досягнення кожним учнем практичної компетентності.

Практична компетентність передбачає, що випускник професійного загальноосвітнього навчального закладу:

вміє будувати і досліджувати найпростіші математичні моделі реальних об'єктів, процесів і явищ, задач, пов'язаних з ними, за допомогою математичних об'єктів, відповідних математичних задач;

вміє оволодівати необхідною оперативною інформацією для розуміння постановки математичної задачі, її характеру й особливостей; уточнювати вихідні дані, мету задачі, знаходити необхідну додаткову інформацію, засоби розв'язання задачі; переформульовувати задачу; розчленовувати задачі на складові, встановлювати зв'язки між ними, складати план розв'язання задачі; вибирати засоби розв'язання задачі, їх порівнювати і застосовувати оптимальні; перевіряти правильність розв'язання задачі; аналізувати та інтерпретувати отриманий результат, оцінювати його придатність із різних позицій; узагальнювати задачу, всебічно її розглядати; приймати рішення за результатами розв'язання задачі;

володіє технікою обчислень, раціонально поєднуючи усні, письмові, інструментальні обчислення, зокрема наближені;

вміє проектувати і здійснювати алгоритмічну та евристичну діяльність на математичному матеріалі;

вміє працювати з формулами (розуміти змістове значення кожного елемента формули, знаходити їх числові значення при заданих значеннях змінних, виражати одну змінну через інші і т. п.);

вміє читати і будувати графіки функціональних залежностей, досліджувати їх властивості;

вміє класифікувати і конструювати геометричні фігури на площині й у просторі, встановлювати їх властивості, зображати просторові фігури та їх елементи, виконувати побудови на зображеннях;

вміє вимірювати геометричні величини на площині й у просторі, які характеризують розміщення геометричних фігур (відстані, кути), знаходити кількісні характеристики фігур (площі та об'єми);

вміє оцінювати шанси настання тих чи інших подій, міру ризику при прийнятті того чи іншого рішення, вибирати оптимальне рішення.

Практична компетентність є важливим показником якості математичної освіти, природничої підготовки молоді. Вона певною мірою свідчить про готовність молоді до повсякденного життя, до найважливіших видів суспільної діяльності, до оволодіння професійною освітою.

Формування навичок застосування математики є однією із головних цілей викладання математики. Радикальним засобом реалізації прикладної спрямованості шкільного курсу математики є широке систематичне застосування методу математичного моделювання протягом усього курсу. Це стосується введення понять, виявлення зв'язків між ними, характеру ілюстрацій, доведень, системи вправ і, нарешті, системи контролю. Інакше кажучи, математики треба так навчати, щоб учні вміли її застосовувати. Забезпечення прикладної спрямованості викладання математики сприяє формуванню стійких мотивів до навчання взагалі і до навчання математики зокрема.

Реалізація у навчанні прикладної спрямованості навчання математики означає:

1) створення запасу математичних моделей, які описують реальні явища і процеси, мають загальнокультурну значущість, а також вивчаються у суміжних предметах;

2) формування в учнів знань та вмінь, які необхідні для дослідження цих математичних моделей;

3) навчання учнів побудові і дослідженню найпростіших математичних моделей реальних явищ і процесів.

Прикладна спрямованість математичної освіти суттєво підвищується завдяки впровадженню комп'ютерів у навчання математики, повноцінному введенню ймовірносно-статистичної змістової лінії у шкільний курс математики.

Одним із найважливіших засобів забезпечення прикладної спрямованості навчання математики є встановлення природних міжпредметних зв'язків математики з іншими предметами, у першу чергу, з природничими. Особливої уваги заслуговує встановлення тісних, взаємовигідних зв'язків між математикою та інформатикою - двома освітніми галузями, які є визначальними у підготовці особистості до життя у постіндустріальному, інформаційному суспільстві. Широке застосування комп'ютерів у навчанні математики доцільне для проведення математичних експериментів, практичних занять, інформаційного забезпечення, візуального інтерпретування математичної діяльності, проведення досліджень.

Вивчення математики повинно сприяти розвитку таких ключових компетентностей, як вміння навчатися (самоосвітня), загальнокультурна, підприємницька, інформаційна, розвиток особистісних здібностей і талантів.

Досягнення цих цілій у навчанні математиці пов'язують з активізацією навчальних можливостей учнів шляхом залучення до діалогу, у ході якого пропонується висловлення та обґрунтування власних думок замість переказування абстрактної, «готової» інформації, відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду. Уроки інтерактивного навчання надають учням можливості для формування основних пізнавальних і громадянських умінь, а також навичок і зразків поведінки в суспільстві. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями. Вони стимулюють розвиток когнітивних процесів, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття та використовувати свій досвід, брати на себе відповідальність за навчання та розвивати вміння вчитися. А все це разом впливає на формування життєвої компетентності учня.

2.1 Порівняльна характеристика пасивного й інтерактивного навчання

Як і інші моделі навчання, інтерактивна має свої позитивні та негативні сторони. Уявлення про них дає таблиця 1.



Таблиця 1 - Порівняльні характеристики пасивного й інтерактивного навчання

Ознаки, за якими порівнюються	Пасивне навчання	Інтерактивне навчання
Об'єм інформації	За короткий проміжок часу можна вивчити значний обсяг матеріалу	Незначний обсяг матеріалу вимагає значних витрат часу
Глибина засвоєння змісту матеріалу	Орієнтоване на рівень засвоєння знань	Учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)
Відсоток засвоєння інформації	Як правило, невисокий	Як правило, високий
Контроль над процесом навчання	Учитель добре контролює час і хід роботи учнів, глибину й обсяг засвоєння матеріалу	Учитель має незначний контроль над обсягом і глибиною засвоєння матеріалу, часом і ходом навчання
Джерело мотивації	Зовнішнє: учитель, батьки, оцінки	Внутрішнє: інтерес самого учня
Роль особистості	Учитель -- джерело знань	Учитель -- організатор, лідер
Роль учнів	Пасивна	Активна

2.2 Методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями

С чого ж почати викладачу, щоб уроки математики проводити за інтерактивними технологіями? По-перше, треба ретельно ознайомитися з теоретичними основами технологій та опанувати її основні прийоми. По-друге, треба починати впровадження технології у навчальний процес поступово, крок за кроком. Спочатку один прийом, потім наступний, далі інтегрувати декілька і так далі. Пропонується дотримуватися наступних рекомендацій.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ УРОКУ ЗА ІНТЕРАКТИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів.-К.-2006.-С.67

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

Під час підготовки питань педагогу необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного викладача, його підготовленості та професійної компетентності.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається з п'яти елементів:

мотивація;

оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

надання необхідної інформації для розв'язання завдань;

інтерактивна вправа -- центральна частина заняття;

підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Практика показує, що при використані інтерактивних технологій навчання , учні запам'ятовують:

80% того, що висловлювали самі;

90% того, що робили самі

Інтерактивна технологія навчання реалізується через інтерактивні методи навчання (ІМН) - систему способів діалогічної взаємодії суб'єктів навчання, спрямованих на осмислення діалогу.

2.3 Класифікація інтерактивних методів навчання

ІМН можна класифікувати за кількома ознаками. Слушна, скажімо, класифікація дослідника М.В.Кларіна, в основу якої покладено принцип активності. Науковець пропонує методи фізичної, соціальної, пізнавальної активності. Так, прикладами фізичної активності є зміна робочого місця, запис, малювання тощо. Учасники включені в соціальну активність тоді, коли ставлять запитання, відповідають тощо. Приклади пізнавальної активності: доповнення учасниками викладеного матеріалу, виступ як джерело професійного досвіду, самостійний пошук розв'язання проблеми. Звичайно, всі три види активності взаємопов'язані.

Віддаючи належне даному підходу, пропонуємо класифікувати ІМН, ураховуючи ключовий принцип також навчання, а саме взаємодії -- діалогу. Визначені дослідником О.В.Киричуком концептуальні підходи до педагогічного спілкування -- діалогу, зокрема до механізмів його здійснення та основних функцій, можуть слугувати основою класифікації. На думку вченого, механізми спілкування (сприйняття -- пізнання -- оцінювання -- вплив) розглядаються як форми реалізації його основних функцій: інформаційної, пізнавальної, мотиваційної та регулятивної. Відтак, ІМН спрямовується на реалізацію окремих функцій педагогічного спілкування -- діалогу. В узагальненому вигляді запропоновану класифікацію можна подати графічно (схема 2).



Схема 2 Класифікація інтерактивних методів навчання

2.4 Характеристика інтерактивних методів навчання

Запропонуємо стислу характеристику інтерактивних методів навчання, яка представлена таблицею 2.

Таблиця 2 - Стисла характеристика інтерактивних методів навчання Паньков Д.В. Організація навчання за інтерактивними технологіями. Методичні рекомендації для педагогічних працівників.- Донецьк.- ДІПО ІПП.- 2006.- С.10

Визначений та цілі застосування методу	Переваги та обмеження
Мозковий штурм Визначення: ¦ Неструктурований процес генерування та відбору інноваційних творчих ідей у групі, що координуються педагогом. Цілі: ¦ Тренування учнів у вирішенні проблем; ¦ Розвиток творчого мислення; Розвиток навичок спілкування, роботи у малих групах; Підвищення зацікавленості учнів	Переваги: ¦ Високий ступінь активності учнів; ¦ Продуктивні результати; ¦ Досвід творчої діяльності; ¦Орієнтованість на вирішення проблем; ¦Розвиток особистісних навичок учасників; ¦Стимулювання нових ідей: Обмеження: ¦ Розмір групи мас бути не дуже великим чи дуже маленьким (5-7 чоловік); ¦Процес координування групових дискусій і узагальнення ідей вимагає високої майстерності педагога; ¦Різна "якість'' результатів навчання.
Вивчення конкретних ситуацій Визначення: Вивчення та аналіз реальної чи вигаданої, але реалістичної ситуації, події, явища. Цілі: ¦Розвиток вмінь вирішення проблем, прийняття рішень; ¦ Зв'язок теоретичного навчання з виробництвом; ¦Аналіз комплексних ситуацій; ¦Розвиток міжособистісних відносин	Переваги: ¦Реалістичність ситуації, що була розглянута; Розвиток навичок самонавчання; Інтенсивний процес групової взаємодії; Взаємонавчання учнів; Синтез різних точок зору; ¦Розвиток навичок відбору оптимального варіанту вирішення ситуації; Практичне відпрацьовування теоретичних знань; Розвиток особистісних навичок. Обмеження: ¦Вимагає витрат часу на підготовку опису ситуації; Обмеженість конкретною ситуацією - необхідність постійного відновлення; Ризик невідповідності/неповної відповідності вимогам навчання і запитам цільової аудиторії
Групова дискусія Визначення: Спілкування між парами або групами учнів в певній навчальній ситуації. Може бути елементом круглого столу, обговорення конкретної ситуації та інших методів. Ціпі: Розкриття теоретичних концепцій; ¦Розвиток вмінь вирішення проблем; ¦Розвиток вмінь планування, формулювання стратегії	Переваги: Уточнення і перевірка гіпотез; Обмін знаннями і досвідом; Залучення у процес навчання; " Удосконалення навичок комунікації. Обмеження: Різна ступінь залучення учнів у процес обговорення; ¦Ризик невідповідності/неповної відповідності ходу дискусії цілям навчання
Рольова гра Визначення: ¦Метод навчання, при якому учні грають визначені ролі в неформальній, але максимально реалістичній манері. Може носити структурований чи спонтанний характер. Цілі: ¦Вироблення стратегії дій у конфліктних і стресових ситуаціях; Розвиток цільових поведінкових настанов; Розвиток навичок міжособистісного спілкування, ¦Розвиток комунікативних навичок. ¦Ілюстрація емоційного аспекту діяльності	Переваги: ¦ефективність у відпрацюванні професійних дій, висвітленні складних конфліктних ситуацій; ¦Закріплює засвоєння теоретичних концепцій; Прояснює особливості поведінки; Розвиває навички оперативного вирішення проблем; Навчання в дії; Драматичний, ігровий ефект сприяє кращому засвоєння навчального матеріалу; Ефективний спосіб зміни настанов і поглядів. Обмеження: Необхідність якісної підготовки "акторів"; Необхідність ретельного планування сценарію і постановки гри; ¦ Ризик постановки штучної ситуації; Значні витрати часу на підготовку і проведення; ¦Необхідність врахування особливостей характеру акторів
Форум Визначення: ¦Нетрадиційний спосіб організації процесу обговорення певної геми, при якому виступаючі можуть висловлювати свою позицію без обмеження часу за умови, що їм вдається утримувати увагу аудиторії. Цілі: ¦Комунікативний тренінг; ¦ Творче обговорення проблеми; ¦Розвиток вмінь вирішення конфліктів	Переваги: ¦Стимулює творче мислення; ¦Залучає аудиторію в процес навчання; ¦Створює неформальне середовище навчання; ¦ Реалізує засіб розв'язання конфліктних ситуацій. Обмеження: ¦ Вимагає значного часу на підготовку і проведення; ¦ Ризик одержання результатів, що не сприяють досягненню загальних цілей навчання
Тренінг комунікативності Визначення: ¦Метод навчання у процесі побудови ефективно взаємодіючої групи учнів. Основна функція - зміна поведінкових принципів і (чи) розвиток лідерських здібностей учнів. Цілі: ¦Зміна настанов і поведінкових реакцій, Розкриття особистих здібностей; Практичне розв'язання конфліктних ситуацій; Діагностика проблем організаційного розвитку; Сприяння побудові команд; ¦Відпрацьовування навичок роботи в групі; ¦Аналіз і розподіл ролей	Переваги: ¦ Навчання на основі розбору реальних реакцій на поведінку; ¦ Взаємне навчання учасників процесу; ¦Більш ефективне застосування інших ІАМН Обмеження: Наявність емоційних бар'єрів у учнів; Труднощі виміру й оцінки отриманих результатів; Ризик появи негативних емоційних реакцій у учасників; ¦ Необхідність чіткого формулювання завдань та етапів заняття; ¦ Високий рівень (спеціальних) навичок і знань педагога в області психології і соціології
Імітація Визначення: Організований педагогом процес відтворення максимально наближених до реальних умов виробничих або міжособистісних ситуацій. Цілі: Професійна діяльність; Прийняття рішень; Побудова команд; ¦Вирішення проблем	Переваги: ¦Учень навчається в ситуаційних умовах, максимально наближених до реальних; ¦Дієвість навчання; ¦ Підвищена зацікавленість і висока мотивація учнів; ¦ Ефективне перенесення теоретичних концепцій у практику. Обмеження: Потребує використання реальних життєвих ситуацій, зрозумілих учням; ¦Вимагає значних витрат часу на проведення і підготовку
Ділова гра Визначення: ¦ Одна з форм імітації конкретних ситуацій; передбачає організацію змагання між командами та розподіл ролей між учасниками. Цілі: ¦Відпрацювання функціональних та особистісних навичок. ¦Прийняття рішень. ¦Побудова команд	Переваги: Наочність засобів і результатів навчання (особливо при вивченні сучасних технологій); Формування навичок комунікації; ¦Відпрацьовування практичних навичок, прийняття рішень; ¦Стимулювання творчого мислення; ¦Об'єктивна оцінка і зворотній зв'язок; ¦Навчання в дії; ¦Демонстрація взаємозв'язків між різними функціями і процесами в організації; ¦Розвиток особистісних навичок. Обмеження: ¦Вимагає інтенсивних зусиль по підготовці сценарію і проведенню. ¦Ризик відхилення від цілей навчання
Моделювання Визначення: ¦Наочне зображення різними засобами (макет, графіка, комп'ютерні моделі) системи, структури, пристрою, процесу для аналізу й обговорення. Цілі: Дослідження операцій та процесів за фахом; Кількісний аналіз; Особистісний розвиток учнів; Технічні і технологічні концепції; ¦Розробка нових технологій	Переваги: ¦Надається можливість структурованого обговорення; ¦Дозволяється розглядати тему з різних точок зору; ¦Стимулюється зацікавленість та увага учнів. Обмеження: ¦Ризик надмірного спрощення моделюючого об'єкту представлення, що призводить до недостатньої глибини аналізу. ¦Вимагає спеціальних навичок для розробки
Майстерня Визначення: Робота в малій групі, спрямована на одержання чітко обумовлених результатів (рішень). Передбачає застосування більш простих методів роботи матими групами. Цілі: Аналіз і практичне закріплення комплексних тем; Розвиток особистісних якостей; Розробка нових стратегій	Переваги: Продуктивність і практична корисність; Залучення учнів у процес навчання; Стимулювання зацікавленості; Самонавчання; ¦Творчий характер; ¦ Співвідношення з запитами професійної діяльності; ¦Обмін знаннями і досвідом. Обмеження:'- ¦Ефективність кінцевого результату залежить від рівня аудиторії і майстерності (предметної кваліфікації) педагога; ¦Необхідність чіткого визначення структури і очікуваних результатів заняття
Семінар Визначення: ¦Зустріч спрямована на обмін результатами дослідження, виконаного проекту; може організовуватися у формі доповідей, обговорень, круглих столів. Цілі: ¦Підсумкове заняття з навчальної теми, дослідження чи проекту; ¦Зосередження уваги на нових ідеях, концепціях; ¦Вироблення шляхів вирішення проблем	Переваги: Узагальнення й аналіз знань з навчальної теми; Отримання результатів на основі дослідницької діяльності; Обмін досвідом і знаннями; Продуктивні ідеї; Багатомірний аналіз розглянутих проблем. Обмеження: Високі вимоги до рівня знань учнів; Ризик надмірної теоретизації результатів. що ускладнюють їхнє практичне використання
Діагностика проблеми Визначення: ¦Групове обговорення заданої ситуації з метою встановлення основної проблеми, що лежить у її основі. Цілі: ¦Відпрацьовуваннянавичок вирішення проблем; ¦ Відпрацювання навичок прийняття рішень	Переваги: Проблемно-орієнтовний підхід; Глибокий аналіз ситуації; Розгляд альтернатив; Використання практичного досвіду учнів; Структурований виклад варіантів проблем, що лежать в основі розглянутої ситуації. Обмеження: ¦Ризик невідповідності /неповної відповідності/ обраної ситуації практичному досвіду та сфери діяльності учнів; ¦Обмеження практичного застосування отриманих результатів
Групові проекти Визначення: Виявлення, дослідницький пошук та вирішення групою учнів значимої для них проблеми/задачі з метою одержання реального результату. Цілі: Відпрацьовування навичок вирішення проблем; Розвиток творчого мислення та особистісних якостей	Переваги: ¦Висока залученість учнів у процес навчання; ¦Невеликі витрати навчального часу; Розвиток творчих здібностей; Допоміжний засіб для аналізу обговорюваних конкретних ситуацій, вирішення проблем, прийняття рішень Обмеження: При частому застосуванні стає механічним, втрачає творчу зацікавленість
Методи роботи учнів у співпраці Визначення: ¦Організація процесу навчання у співпраці малими групами учнів (від 2 до 7 осіб) Цілі: ¦Опрацювання, закріплення, повторення нового матеріалу, вирішення проблем, проектна діяльність, розвиток творчого мислення, комунікативних навичок	Переваги: ¦Висока активність і мотивація учнів; ¦ Високе засвоєння навчальної інформації; ¦Розвиток особистісних якостей учнів; ¦Розвиток навичок роботи в команді. Обмеження: ¦Погребує попередньої роботи в організації роботи учнів, ретельного підбору учасників малих груп; ¦Потребує більшого терміну на проведення, порівняно з пасивними методами навчання
Підбиття підсумків Визначення: ¦Аналіз та обговорення результатів попередньої роботи, структурування набутого досвіду; ¦Визначення та оцінювання власних досягнень та поразок педагогом і учнями; планування подальшої діяльності. Проводиться наприкінці певного етапу роботи	Переваги: Висока активність і мотивація учнів; Розвиток особистісних якостей учнів; ¦Оцінювання знань і вмінь, набутих під час попередньої роботи, рівня застосування особистісних якостей, рівня активності та моделей поведінки. Обмеження: ¦Потребує більшого терміну, порівняно з іншими методами

Кожний викладач, використовуючи наведену стислу характеристику інтерактивних методів навчання, зможе побудувати урок таким чином, щоб максимально досягти поставленої мети.



3. Практичні аспекти впровадження інноваційних технологій

Інтерактивний - означає можливість взаємодіяти або знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь або ким-небудь. Отже, інтерактивне навчання - це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія учителя і учня.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони

знають і думають.

Інтерактивне навчання - це, по-перше, учіння, яке ґрунтується на взаємодії, по-друге, навчання, побудоване на взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упор. Л.Галіцина.-К.- Редакція загально педагогічних газет.-2005.-С.30 .

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішість, інтелектуальну спроможність. Інтерактив виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

Я використовую інтерактивні технології, як засіб впровадження компетентністного підходу в навчально-виховний процес, що відображає реалізацію обраної методичної проблеми «Інноваційні технології на уроках математики як інструмент формування життєвих компетентностей учнів»

Вони забезпечують значне підвищення інтересу до математики, з одного боку, і великий стимул до самовдосконалення кожного учня - з другого.

Я вважаю, що кожен учасник інтерактивного навчання має навчитися:

1. Ставити перед собою навчальні завдання, контролювати свою навчальну діяльність щодо поставлених завдань, домагатись запланованого результату і вибирати найбільш раціональний шлях пошуку необхідних для цього засобів розумової або організаційної роботи, щоб стати самостійним суб'єктом навчальної діяльності;

2. Розвивати навчальну активність, яку необхідно розуміти як спроможність здійснювати якомога більшу кількість спроб і різноманітних засобів для досягнення визначеної мети;

3. Визначити проблеми в ході навчання, які ми розуміємо як розрив між уже засвоєними розумовими і організаційними засобами і тими, які лише можуть бути засвоєні учнями;

4. Навчитися рефлексів своєї навчальної діяльності, тобто вміти переходити від розумової чи організаційної діяльності до практики втілення й аналізу засобу цієї діяльності

Мені, як викладачу викладачу-організатору необхідно:

бути ненав'язливим організатором і керівником навчальної діяльності учнів;

як член колективу навчальної групи виконувати специфічні функції в колективній діяльності (постановка спільних завдань навчання, забезпечення необхідною інформацією, консультування, контроль);

бути готовою до будь-яких запитань, критики, корекції завдань і змін засобів спільної роботи в ході поточної навчальної діяльності з боку тих, хто навчається;

бути організатором учасників навчання на безпосередню участь в обговоренні окремих завдань навчальної діяльності;

виконувати роль контролера, щоб робота кожного учня у першу чергу була адресована всім членам малих груп, а вже потім мені;

являтися організатором діяльність кожного учасника навчального процесу, щоб він брав безпосередню участь у контролі та оцінюванні спільно виконуваної роботи.

Щоб навчальний процес відбувався за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів, щоб учні вчилися з цікавістю, навчаючи один одного, на багатьох своїх уроках я використовую наступні способи організації навчальної діяльності учнів:

Форма роботи	Ознаки	Приклади використання	Переваги	Недоліки
Індивідуальні	Виконання учнем навчального завдання на рівні його можливостей без взаємодії з іншими учнями, безпосередньо за допомогою викладача або на основі його рекомендацій	Виконання домашнього завдання на основі рекомендацій викладача; контроль знань (письмове або усне опитування); у разі використання комп'ютерного способу навчання тощо	Дозволяє враховувати індивідуальні особливості дитини; дає високі результати засвоєння матеріалу за умови регулярного спілкування «викладач-учень»	Труднощі реалізації форми індивідуального навчання в значних масштабах у рамках уроку
Фронтальна	Одночасне виконання всіма учнями одного й того самого завдання під керівництвом викладача	Вивчення нового матеріалу на уроці - лекції; пояснення вчителем виконання практичного завдання; фронтальне опитування тощо	Дає можливість охопити значний обсяг матеріалу; зазвичай орієнтована на формування обсягу знань; результати роботи учнів передбачувані	Відсутній зворотній звя'зок з учнями; відсутні можливості учнів виявити свої індивідуальні здібності; невисокий рівень засвоєння матеріалу
Колективна	Передбачає спілкування та взаємодії «учитель-учень», «учень-учень»	Урок-конференція; урок-диспут; круглий стіл; евристична бесіда та ін	Формування атмосфери співробітництва та зацікавленості; наявність зворотного зв'язку з учнями; розвиток комунікативних здібностей учнів; досить високий рівень засвоєння	Існує ймовірність того, що деякі учні залишаться «у тіні»; результати роботи не завжди можна спрогнозувати
Групова:	Спосіб організації уроку, за якої група учнів виконує певні завдання	Клас об'єднується в кілька груп, завдання виконуються так, щоб оцінити і врахувати внесок кожного члена групи	Розширення пізнавальних можливостей учнів; формування навичок самостійної роботи; виховання почуття відповідальності за виконану роботу; демократичне і рівноправне партнерство вчителя та учня; зазвичай високий рівень знань, формування стійких умінь і навичок; можливість переносити набуті вміння, навички та способи діяльності на інші шкільні предмети та сфери діяльності	Вимагають ретельної попередньої організаційної підготовки і з боку учнів, і з боку вчителя; неповний контроль учителя за обсягом та рівнем засвоєння знань; необхідність подальшого коригування знань, вмінь, навичок
а) кооперативно-групова	Кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу	Тема «Паралелепіпед» Кожна група отримує завдання вивчити кожний вид паралелепіпеда та його властивості.
б) диференційно- групова	Групи виконують різні за складністю завдання відповідно до навчальних можливостей	Уроки засвоєння вмінь та навичок
в) парна	Передбачає роботу в парах, ґрунтуючись на тому, що учень швидко та якісно засвоює знання тоді, коли відразу використовує на практиці або переповідає іншому	Робота з підручником: пари працюють з різним матеріалом. Потім пояснюють один одному прочитане, після чого учні міняються ролями; розв'язання задачі в парі, а потім захист її способу розв'язання та інше

Підвищує зацікавленість предметом, стимулює пізнавальну діяльність, сприяє формуванню навичок спілкування, вчить працювати в команді групова форма роботи. За словами А. Маслоу, в людині переважають дві потреби - потреба в постійному рості та потреба бути в безпеці, причому переважає саме друга. Об'єднуючи учнів в групи змінного складу, я забезпечую їм почуття власної безпеки, адже тепер не учень особисто відповідає за результати роботи, а вся група. Тому сильні учні ще краще розкривають свої можливості щодо розв'язування різноманітних завдань, організаторські здібності. Поряд с цим, слабкі учні вже не пригнічені, вони відчувають підтримку, вільніше і впевненіше включаються в обговорення. Учні однієї групи об'єднані спільною метою і знають, що успіх роботи залежить від праці кожного - тільки тоді можна досягти особистої мети, коли товариші по групі також досягнуть успіху.

Найчастіше групи працюють, дотримуючись наступних правил:

Одержують від викладача чітку інструкцію щодо виконання певного завдання;

Виконують своє завдання доти, поки всі учні групи не готові дати відповідь на поставлене запитання;

Обмінюються інформацією з членами іншої групи, створюючи нові групи з представниками, що мали інше завдання, тобто вчаться, навчаючи один одного;

Об'єднуються в коло однодумців з метою перевірки завдань, поставлених викладачем.

Під час перевірки виконання завдань груп відбувається як індивідуальна, так і групова звітність, коли учні делегують представника для захисту своїх результатів і за його виступом оцінюється робота групи або викладач сам обирає учня, який буде знайомити з роботою всієї групи.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Робота в парах

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. ЇЇ можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісні за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Як організувати роботу

Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеликої дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на виконання кожного в парв і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах.Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

Робота в парах - це усне або письмове виконання навчальних завдань (розв'язування задач) двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

Робота в малих групах

Робота в групах - це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. За такої діяльності учні прагнуть отримати результат, що буде найкращим для кожного і для кожного і для всіх членів групи.

Роботу в малих групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму.

Робота в групах передбачає розподіл класу на мікроколективи з 3 - 5 учнів. Під час розв'язування задач „стихійно” виділяється лідер, який бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Групові форми роботи сприяють формуванню в учневі демократичного самоусвідомлення та почуття власної гідності. Він відчуває себе вільною діючою особистістю, яка має право на вибір і ініціативу, а разом з тим готова толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та інтересами інших членів групи.

Відкриті методики спрямовані на те, щоб не давати готових відповідей, а націлювати учнів на творчий пошук, на формування власної думки.

Навчання в групах - створення різних груп, де учні допомагають один одному й навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді допомагає їм у подальшому житті.

Як організувати роботу

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання.

2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік - це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи.

3. Запропонуйте усім сісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу - „плвч-о-пліч, один прити одного”. Усі учні групи повинні добре бачити один; заохочує групу до роботи; пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі; підбиває підсумки роботи; визначає відповідача.

Секретар: веде записи результатів роботи групи.

Посередник: стежить за часом; заохочує групу до роботи.

Доповідач: чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.

Вчитель: повинен поставити кожній групі конкретне завдання і дати чітку інструкцію щодо організації групової роботи.

Розглянемо приклад фрагменту уроку з використання групової форми роботи.

Приклад 1. Фрагмент уроку з алгебри за темою «Корінь n-го степеня» (урок вивчення нового матеріалу)

На початку уроку учні повторюють відомості про квадратний корінь (технологія «Асоціативний кущ»)

Викладач пропонує учням вказати слова (словосполучення), які асоціюються зі словами «квадратний корінь з числа а», а далі більш детально повторюються всі відомості, згадані учнями, спираючись на схему 1.



Схема 1. Квадратний корінь з числа а

Далі викладач оголошує тему і мету уроку, пропонує учням, об'єднавшись в групи, вивчити самостійно означення кореня n-го степеня і його властивості.

І група (парти 1,3,5) одержує завдання: скласти довідникову сторінку («шпаргалку»), в якій відображено всі відомості про корінь n-го степеня з числа а, умови його існування, арифметичний корінь n-го степеня та властивості коренів. Учні працюють самостійно з підручником.

ІІ група (парти 2, 4,6) працюють з текстом підручника в тому ж обсязі, однак завдання у них таке: скласти запитання до означення та властивостей кореня n-го степеня, тобто створити так званий «опитувальник».

Через певний час учні І та ІІ груп об'єднуються в новостворені групи і демонструють один одному свої схеми та «опитувальники», разом знаходячи відповіді на всі запитання.

Далі викладач пропонує представникам груп відповісти на запитання з теми біля дошки.

Приклад довідникової сторінки («шпаргалки»), що створена учнями:



На етапі рефлексії викладач разом з учнями ще раз наголошують на основних етапах, частинах вивченого матеріалу. Наприклад, учні можуть надати відповіді на запитання, з наведенням прикладів.

Що нового ви дізналися на уроці?

Чим корінь n-го степеня вирізняється від кореня квадратного?

Що називається коренем n-го степеня з числа а?

А що таке арифметичний корінь n-го степеня з числа а?

Який знак має корінь непарного степеня з додатного числа? З від'ємного числа?

За якої умови існує корінь парного степеня з числа?

Навчити учнів успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, переконувати й бути переконливими, розуміти інших, ставити запитання й відповідати на них мені допомагають технології колективно-групового навчання.

№ з/п	Технології	Коли використовую	Що формує в учнів
1	Обговорення проблеми в загальному колі («Незакінчене речення», «Мікрофон»)	Під час вивчення складних, проблемних питань, мотивації пізнавальної діяльності, актуалізації знань	Сприяє розвитку вміння вільно висловлювати власні ідеї, розвиває вміння говорити коротко й конкретно, але переконливо
2	Мозковий штурм	Під час засвоєння вмінь та навичок, розв'язання складних задач або для пошуку різних способів розв'язання однієї задачі	Сприяє розвитку уяви та творчості, формує вміння чітко висловлювати власну думку, стимулює пізнавальну діяльність
3	Навчаючись вчусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух»)	Під час вивчення великого обсягу інформації, узагальнення та повторення вивченого	Підвищує інтерес до предмету, формує вміння структурувати, узагальнювати, аналізувати, матеріал, сприяє розвитку вмінь спілкуватися, чути інших та бути почутим
4	Ажурна пилка («Мозаїка», «Джигсо»)	Під час вивчення великого обсягу за короткий час	Сприяє формуванню навичок самостійної роботи

До цієї групи входять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.

„Мікрофон”

Такий вид діяльності надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Як організувати роботу

Поставте запитання групі.

Запропонуйте учням якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один по одному, по черзі беручи слово.

Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон. Коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше, ніж 0,5 - 1 хвилину).

Незакінчені речення

Цей прийом дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей, викладач формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями.

Ажурна пилка

Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку.заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Як організувати роботу

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня.

2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи - „домашню” та „експертну”. Спочатку учні об'єднуються у „домашні” групи, а потім створюються „експертні” групи, використовуючи кольорові позначки.

3. Розпишіть учнів по „домашніх” групах. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі - свою. Завдання домашніх груп - опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи домашніх груп учні розходяться в групи, де вони стануть експертами з окремої теми.

5. Кожна експертна група вислуховує всіх представників домашніх груп і проаналізовує матеріал в цілому, проводить експертну оцінку за певний час.

6. Після завершення роботи учням пропонується повернутися „додому”. Кожен учень ділиться інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї „домашньої” групи. У „домашніх” групах має бути по одній особі з експертних груп.

„Мозковий штурм”

Це метод розв'язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і „йдуть на неї в атаку”. Мозковий штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв'язання конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета „мозкового штурму” чи „мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Як організувати роботу

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти.

Під час „висування ідей” не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі.

Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі - двічі подумають, перед тим як висловлять).

Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

У класі можна повісити такий плакат:

А. Кажіть усе, що спаде на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

...