Теоретичні основи методики викладання математики

У комплексі даних про пізнавальні здібності дуже істотним є і їх усвідомленість. Усвідомлення мотиву завжди сполучене з його більш сильним впливом на діяльність. Неусвідомлений мотив теж діє, але підспудно, ним важче управляти. [23, 201]

Методом спостереження в досліджуваному класі ми виявили, що учні свідомо ставляться до завдань, які їм пропонує вчитель. Результати показують, що найбільш сприятливі для навчального процесу широкі інтереси учнів з вираженою домінантою.

Якщо ми визнаємо, що пізнавальні здібності та інтерес -- значні фактори навчання, які визначають мотив навчальної діяльності школяра, то дуже важливо знати їх прояви, ознаки, по яким можна судити про наявність їх в учнів, про те, які сторони, прийоми навчання викликають інтерес, які залишають його нейтральним, а які зовсім гасять інтерес до навчання.

Проявом інтересу учнів у навчальному процесі є їх інтелектуальна активність, про яку можна судити по багатьом діям.

Запитання учня, звернені до вчителя, найбільш знаменують пізнавальний інтерес. Питання виражає прагнення осягти ще неясне, глибше проникнути в предмет свого інтересу. Інертні, байдужі до навчання учні не задають питань, їх інтелект не тривожать невирішені питання.

Іншим показником інтелектуальної активності, яким ми перевірили в 2 класі, є прагнення учнів по власному спонуканню брати участь у діяльності, в обговореннях піднятих на уроці питань, у доповненнях, виправленнях відповідей товаришів, у бажанні висловити свою точку зору.

Виразним показником інтелектуальної активності, що супроводжує інтерес школярів, є їх активне оперування набутим багажем знань і вмінь. Пізнавальний інтерес не уживається зі штампом і шаблоном, тому залучення набутих знань до різних ситуацій і завданням свідчить про їхню гнучкість, їх вільне використання й може сприяти прагненню глибоко проникнути в пізнання.

Ще один дуже коштовний для інтересу показник інтелектуальної активності школяра -- це прагнення поділитися з товаришами, учителем новою інформацією, почерпнутою з різних джерел за межами навчання.

Таким чином, перший і самий основний параметр показників пізнавальних здібностей і інтересу, що може виявити вчитель без достатніх зусиль -- це інтелектуальна активність школяра, у якій, як у фокусі, збираються всі її прояви в пізнавальному інтересі.

Іншим параметром показників, за якими учитель може судити про наявність пізнавального інтересу учнів, є емоційно благополучне тло пізнавальної діяльності учня. Емоційні прояви учнів служать досить ясними показниками для вчителя. Ці прояви часто настільки тонкі й невловимі, що тільки по ним одним скласти враження про рівень розвитку пізнавальних здібностей буває важко. Лише в сукупності з іншими параметрами вони можуть створити повну картину інтересів та здібностей учнів.

Параметром показників пізнавальних здібностей учнів є регулятивні процеси, які у взаємодії з емоційним настроєм, виражені в особливостях протікання пізнавальної діяльності учнів. Насамперед вони проявляються в зосередженості уваги й слабкої відволікаємості. [23, 203]

Досить ясним показником пізнавальних здібностей є поводження учня при утрудненнях. Стійкі і досить глибокі здібності зазвичай сполучені із прагненням перебороти труднощі, спробувати різні шляхи для вирішення складного завдання. У природних умовах навчального процесу учитель виразно бачить ці полярні групи учнів, з яких одна робить безліч спроб, відшукує різні підходи й способи рішення, інша або відсуває від себе зошит і відключається від навчального завдання, або пробує механічно списати завдання в сусіда або з дошки.

Регулятивні механізми пізнавальної діяльності школяра дуже відчутно сповіщають про інтерес до знань і по прагненню до завершеності навчальних дій. Інтерес завжди пов'язаний з заглибленістю у діяльність, з відходом у діяльність, незважаючи на сторонні подразники. Лише завершивши розпочату роботу, школяр реагує на них. Той же процес діяльності, який не залучає учня, скоріше зв'язаний з стимулами зовнішнього порядку (не одержати поганої оцінки, не поставити себе в незручне становище перед учителем, перед товаришами). Справді пізнавальний результат його не настільки хвилює, як учня з вираженим інтересом до навчання. Показові щодо цього реакцій учнів на дзвінок з уроку. Для один дзвінок є нейтральним подразником, і вони продовжують роботу, намагаючись довести її до кінця, завершити благополучним результатом, інші моментально демобілізуються, перестають слухати, залишають незакінченим розпочате завдання, закривають книги й першими вибігають на перерву. Втім, реакція на дзвінок також чудовий показник цікавого й нецікавого уроку.

Розпізнавання пізнавальних здібностей можливо не тільки в сфері навчальної діяльності, але й за її межами, тому що школяр керується пізнавальним інтересом не тільки на уроках. Навпаки, його вільна діяльність у ще більшій мірі розкриває нам і характер, і глибину, і локалізацію, і усвідомлення пізнавального інтересу. У вільному виборі, віддаючи перевагу певній області знань, діяльності, колу читання, заняттям у часи дозвілля, школяр розкриває й свої інтереси, і свої потенційні можливості, і всі накопичені ним в навчанні й трансформовані в бажаній роботі способи пізнавальної й практичної діяльності. [21, 32]

Вільний вибір діяльності в часи дозвілля, перевага тих або інших занять у вільний від уроків час -- найважливіший показник інтересів і схильностей учнів. Це досить серйозна соціальна, не тільки педагогічна проблема, від вірного рішення якої залежить не тільки розвиток інтересів людини, але і її активна позиція в житті.

Найважливішим засобом активізації навчальної діяльності молодших школярів є раціональне поєднання дидактичної гри і навчання. У структурі уроку місце при визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу. Кожна дидактична гра спрямована на розвиток мислення і мови дітей. Однак різні види ігор мають для цього різні можливості. Саме матеріал гри зумовлює основний зміст розумових і практичних дій дитини.

В організації дидактичних ігор на уроці використовувались такі, застосування яких не вимагає від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Прикладами подібних ігор на уроках математики є такі: «Хто швидше?», «Магазин», «Мовчанка», «Кругові приклади», «Відгадай задумане число», «Що потім?», «Геометрична мозаїка», «Домалюй фігуру», «Закінчи приклад», «Де моє місце?» тощо.

Головними умовами ефективності застосування ігор є: органічне включення їх в навчальний процес; цікавість обов'язковість ігрових елементів; захоплююча назва; правила, які не можна порушувати; лічилки; ігрові зачини; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій; цікаві, несподівані для дітей слова й рухи тощо. Якщо якась гра проводиться дуже часто і прийоми її проведення не урізноманітнюються, то виникає небезпека нудьги і байдужості дітей, бо втрачається новизна, інтерес. У такому випадку, залишаючи незмінними ігрові дії, слід вносити в зміст гри щось нове, ускладнювати правила, змінювати предмети; включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину

Пояснення вчителя під час проведення гри повинне бути коротким, зрозумілим, пробуджувати в дітей інтерес. Чим молодші учні, тим доцільнішим є не тільки пояснення вчителя, щодо проведення гри, а й показ. Зрозуміло, що залежно від змісту гри участь педагога буде більш чи менш активною.

Дидактичні умови активізації навчального процесу вимагають, щоб, засвоюючи матеріал, діти свідомо спиралися на раніше здобуті знання, уміння й навички. Майже на кожному уроці математики вчителі використовують різні види підготовчих вправ з метою актуалізувати опорні знання, створити проблемну ситуацію для подальшої пошукової діяльності, збудити інтерес до теми.

Останнім часом на уроках математики, крім підручника, дедалі частіше використовують друковані та саморобні картки. Використання карток під час підготовки до вивчення нової теми зосереджує увагу учнів на потрібному правилі чи способі перевірки, а вчителеві допомагає своєчасно виявити прогалини в знаннях окремих учнів, застосовувати диференційовані завдання. Дуже вдалою є форма таких карток, яка дає змогу виконувати завдання безпосередньо на картці.

Велике значення мають підготовчі самостійні завдання на уроках математики. Як відомо, у початкових класах рекомендується вивчати новий математичний матеріал переважно індуктивним методом, коли учні під керуванням учителя розглядають окремі факти, аналізують їх, виділяють найістотніші ознаки поняття, і на основі цього аналізу приходять до узагальнень.

Наприклад, у 1 класі перед вивченням додавання виду 27+8 підготовчою самостійною роботою можуть бути вправи на заміну двоцифрового числа сумою розрядних доданків, розв'язування прикладів різними способами з використанням властивості додавання суми до числа. У 2 класі перед вивченням ділення двоцифрового числа на двоцифрове підготовчими вправами можуть бути приклади на зв'язок множення і ділення, множення круглих чисел на одноцифрове число, табличне множення, множення двоцифрових чисел на одноцифрове, знаходження невідомого співмножника.

Самостійну роботу в початкових класах слід проводити на різних етапах засвоєння знань, формування вмінь і навичок, зокрема, і під час вивчення нового матеріалу. На даному етапі самостійна робота набуває пошукового характеру. Вона спрямована на засвоєння нових знань або способів дій.

Процес виконання учнями самостійних пошукових завдань потребує від учителя цілеспрямованого керування. Це зумовлене насамперед логікою навчання на цьому етапі. Адже повноцінне формування нових понять передбачає, по-перше, не тільки розгляд фактів, особливостей предмета одного типу, а й зосередження уваги учня на основних ознаках предмета, по-друге, розкриття зв'язків і відношень виучуваного об'єкта з іншими, а також внутрішні зв'язки його елементів, по-третє, на основі такої аналітичної роботи підведення дітей до доступного формування визначення нового поняття.

Нарешті, корисно співвіднести сформоване нове поняття з тими, які були засвоєні раніше, і отже, ввести його в загальну систему понять, доступних розумінню учнів цього віку.

Щоб цей етап пройшов успішно, слід надзвичайно уважно поставитись до змісту підготовчих вправ і способу постановки, послідовності виконання завдань з нового матеріалу, а також глибоко продумати запитання для закріплення засвоєного, яке обов'язково відбувається під керуванням учителя.

У 2 експериментальному класі були запропоновані учням для самостійної роботи з використанням підручника такі теми: множення п'яти і ділення на п'ять; додавання суми до суми; прийом порозрядного додавання; розв'язування задач, у яких відомі сума і один з доданків, а треба порівняти доданки; міліметр.

Вивчаючи ділення багатоцифрового числа на одноцифрове, крім розгляду прикладу в підручнику, вчитель пропонує дітям підготувати відповіді на запитання, які написані на дошці:

1.Як утворене перше неповне ділене? 2.Як знайдено першу цифру? 3.Для чого виконано множення 9:4? 4.Як знайдено другу цифру частки? Потім правило закріплюється розв'язуванням двох прикладів за підручником. Нарешті, учні готові до узагальнюючої відповіді на запитання, як поділити багатоцифрове число на одноцифрове.

Великі можливості для організації самостійної роботи виникають під час закріплення і повторення матеріалу.

Якщо змістом самостійної роботи є тренувальні вправи, завдання треба ускладнювати поступово. Спочатку вчитель пояснює і показує на прикладах, як треба працювати, потім діти виконують кілька вправ під його безпосереднім керуванням. І тільки після цього вони самостійно працюють над аналогічними завданнями.

На уроках математики на етапі закріплення матеріалу урізноманітнюються види завдань, ускладнюється відпрацювання окремих прийомів обчислення, зростають вимоги для їх застосування в процесі розв'язування рівнянь, задач тощо, посилюється темп роботи учнів. Тому важливо, щоб зміст і форма завдань на цьому етапі виключали формалізм у засвоєнні математичних знань. Як відомо, молодші школярі оволодівають обчислювальними навичками на основі знань елементів теорії. У 2 класі перед вивченням поза табличного множення діти ознайомлюються з власністю множення суми на число, а перед вивченням поза табличного ділення - з правилом ділення суми на число і т.д.

Для того, щоб учні діяли свідомо, вміли обґрунтовувати послідовність своїх дій, не тільки при поясненні нового матеріалу, а й при первинному закріпленні та наступному тренуванні обов'язково використовується відповідний теоретичний матеріал.

Якщо обчислювальний прийом тільки засвоюється для закріплення послідовності дій корисно давати учням алгоритм розв'язання. Наприклад, коли другокласники опановують прийом віднімання двоцифрового числа від двоцифрового, перед виконанням прикладів з повним поясненням доцільно запропонувати дітям міркувати в такій послідовності:

1.Запиши зменшуване.

2.Заміни від'ємник сумою різних доданків.

3.Прочитай про себе знайдений вираз. (Від числа… відняти суму… і …).

4.Згадай правило віднімання суми від числа.

5.Подумай, який спосіб розв'язування тут найзручніший.

6.Обчисли приклад і зроби перевірку.

Крім розв'язування прикладів і задач, учні 2 класів можуть самостійно виконувати різноманітні завдання, спрямовані на опанування геометричного матеріалу. Це, зокрема, завдання на вимірювання відрізка, сторони геометричної фігури креслення відрізка певної довжини на кілька сантиметрів більшого (меншого) даного; різницеве і кратне порівняння відрізків знаходження довжини ламаної лінії; впізнавання геометричних фігур (на плакаті, картах), побудова заданих фігур (трикутників, чотирикутників, ламаної лінії, кола).

Для тренувальної самостійної роботи учням корисно давати посильні завдання, які не потребують виконання великої механічної роботи, але вимагають напруження думки. Наприклад, на уроках математики в 2 класі для індивідуальної роботи можна використати такі завдання:

1.Записати номер прикладу, який має у відповіді 0.

0+1 7+0

0+5 5-0

5+0 6-6

2.Чому дорівнює сума всіх відповідей?

12-1 16-2 20-0

10-9 12-4 13-3

3.Записати приклади, між якими можна поставити знак = :

2+6 10-7 10-2

10-5 3+7 9-4

Підвищує результативність самостійної роботи тематичне планування. Воно дає змогу вчителеві рівномірніше завантажувати учнів, поступово ускладнювати й варіювати зміст і характер завдань, заздалегідь готувати дидактичний матеріал до кожного уроку.

Отже, для навчання молодших школярів активно і свідомо працювати, нами широко використовувались різноманітні за змістом і характером самостійні завдання на всіх етапах опрацювання матеріалу: у підготовчих вправах, під час засвоєння нових знань і способів дій, у процесі закріплення і формування вмінь і навичок.

2.3 Остаточне оцінювання рівня сформованості пізнавальної активності учнів другого класу

Формуючий педагогічний експеримент полягав у перевірці ефективності і результативності запропонованої методики розвитку пізнавальної активності в процесі навчання основам наук на основі проблемно-розвиваючої технології. Результати в графічній формі наведені в діаграмі на Рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 Відсоткове відношення рівня пізнавальної активності учнів експериментального класу

За результатами повторного визначення рівня пізнавальної активності в експериментальному класі обсягом 26 учнів, їх розподіл за рівнями виявився таким: 3 (12%) учнів мали високий рівень, 17 (64%) - середній і 6 (24%) - низький, тобто 3 учні перейшли з групи з середнім рівнем у групу з високим, 5 учнів - з групи з низьким рівнем перейшли в групу з середнім рівнем пізнавальної активності, а в останніх учнів відбулися зміни в середині рівня в сторону збільшення їх середнього балу.

З результатів нашого дослідження можна зробити висновок, що в учнів експериментального класу відмічено значне підвищення якості знань та посилення інтересу до вивчення математики. Результати проведеного дослідження показують, що експеримент над контрольним та експериментальним класом пройшов вдало. Зокрема ефективними були вправи та рекомендації по підвищенню рівня пізнавальної активності молодших школярів. Ефективним виявилось застосування дидактичних ігор та евристичної бесіди.



Висновки

Отже, навчання і виховання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Найважливішими умовами організації ігрової діяльності на уроках математики учнів молодших класів з метою покращення якості та успішності навчання, виховання та розвитку учнів є вибір доцільної дидактичної гри, дотримання вимог до змісту та проведення дидактичних ігор, визначення місця і ролі їх у в системі інших видів навчально-пізнавальної діяльності підлітків, вибір доцільних способів керівництва грою.

Вміле поєднання індивідуальних, групових, мережевих та колективних форм навчальної діяльності у процесі дидактичних ігор на уроках математики в молодших класах допомагає учням долати соціально-психологічні та фізіологічні бар'єри, які виникають під час вивчення математики.

Формування основ інформаційної культури як певної інтегративної якості мислення молодших школярів відбувається при оволодінні учнями елементарними знаннями з інформатики, підтриманні навчального діалогу з комп'ютером та розвитку алгоритмічного стилю, інформаційної інтуїції і творчості на тлі усвідомлення інформаційної картини світу. Інформативно-пізнавальне оточення учнів початкових класів, динаміка якого віддзеркалює процеси соціальної модернізації, знаходиться на межі конфліктів методичних підходів щодо співвідношення здоров'я-зберігаючих технологій та технологій навчання з ухилом на формалізацію інформаційних потоків.

Отже, широке, але доцільне, педагогічно виправдане, використання дидактичних ігор та складених задач на уроках математики в молодшій школі є важливим засобом активізації уваги, інтересу, кмітливості учнів.

Чимало вчителів вважають доцільним проводити дидактичні ігри наприкінці уроку, мотивуючи це тим, що саме тоді діти найбільш стомлені. Однак, як показують спеціальні дослідження і передовий педагогічний досвід, нерідко ігрова ситуація є найкращим початком уроку, в ігровій формі можна досить ефективно провести ознайомлення з новим способом дії або пожвавити процес тренувальних вправ.

За певних дидактичних умов велику пізнавальну активність, самостійність мислення викликає застосування наочності. Це сприяє загостренню уваги дітей на вузлові моменти уроку, уточненню й розширенню уявлень і понять дітей, активізації процесів сприймання, пам'яті, мислення. Крім того, застосування наочності в поєднанні з іншими методичними засобами зменшує гіподинамію учнів, продовжує їхню працездатність та інтерес до навчання. У початкових класах широко використовують натуральну, предметну та ілюстративну наочність. Оскільки для дітей 6 - 10 річного віку властиве поверхове сприймання, виділення найбільш яскравих, динамічних елементів, які не завжди є істотними, учитель, застосовуючи предметну й ілюстративну наочність на різних уроках і в позакласній роботі, повинен навчати дітей уважно розглядати і бачити об'єкт всебічно. Слід спочатку звертати увагу на основне, типове, а потім шукати деталі. Доцільно також використовувати інтерактивні технології та комп'ютерну техніку.

Отже, засобів активізації в арсеналі вчителя початкових класів чимало, і треба їх широко й уміло застосовувати, враховуючи при цьому мету уроку, характер матеріалу, рівень підготовки учнів і власні можливості.

Список використаних джерел

1. Ананьин С. А. Интерес: по учению современной психологии и педагогики. - К., 1915.

2. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися . - 2000. - №5.

3. Баб`як-Білецька Л.С. Використання різних методів навчання на етапі вивчення нового матеріалу на уроках математики в початкових класах. - Дрогобич: Посвіт, 2009.

4. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Віпол, 1987.

5. Гордон Л.Д. Психологія і педагогіка інтересу. - К.: Радянська школа, 1940.

6. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения.-М., 1981.

7. Дидактика средней школы.-М., 1985.

8. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках.-М., 1984.

9. Заброцький М. М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000.

10. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986.

11. Иванов В. Г. Развитие и воспитание познавательных интересов старших школьников. - Л.: ЛГУ, 1959.

12. Ильин Е. П. Мотивы человека: теория и методы изучения. - К.: Выща школа, 1998.

13. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000.

14. Кислюк О. Співвідношення понять "мотив", "стимул", "потреба" та інтерес до навчання // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7).

15. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Рад. Школа, 1982.

16. Киричук 0. Б. Виховання в учнів інтересу до навчання. - К.: “Знання”, 1986.

17. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. - К.: Рад. Школа, 1989.

18. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Частина І. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999.

19. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1986.

20. Лозниця В. С. Основи психології та педагогіки: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

21. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. - М.: Просвещение, 1983.

22. Основи психології / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь,1996.

23. Онищук В.О.Активізація навчання старшокласників.-К., 1989.

24. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990.

25. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - СПб.: Питер, 1999.

26. Рубинштейн М.М. Воспитание читательских интересов у школьников. - М.: Учпедгиз, 1950.

27. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів. -К.: Рад. Школа, 1982.

28. Скрипниченко О.В. Зміна динаміки розумового розвитку учнів 1-2 класів залежно від змісту навчання // Психологія: Респ. наук. мет. зб. - К.: Рад. шк.

29. Стрезикозин В.П. К новым рубежам.-М.: Начальная школа, 1987.

30. Щукина Г. И. Психологические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. - М.: Педагогика, 1988.



Додаток А

Завдання на формування операційно-алгоритмічного стилю мислення

Алгоритм „угадування” задуманого числа.

1. Задумати число.

2. Додати до задуманого числа число 5.

3. Помножити отриману суму на число 3.

4. Відняти від одержаного числа задумане число.

5. Відняти число 15.

6. Поділити результат віднімання на число 2.

7. Відповідь - задумане число.

Алгоритм відгадування цифри різниці.

1. Задумати двоцифрове число, у записі якого різні цифри.

2. Поміняти місцями цифри задуманого числа.

3. Відняти від більшого числа менше.

4. Сказати цифру десятків.

5. Ведучий називає цифру одиниць та всю різницю.

Алгоритм записування чисел. Візьмемо для прикладу число 4538.

1. Число 4 помножити на 10.

2. Додати число 5.

3. Одержане число помножити на 10.

4. Додати число 3.

5. Результат додавання помножити на 10.

6. Додати число 8.

7. Прочитай число.

Алгоритм геометричного конструювання. Виконати побудови у графічному редакторові Paint за алгоритмом: Завдання А: 1) Побудувати квадрат. 2) Поділити його на чотири рівні частини. 3)Розфарбувати квадрат чотирма кольорами (синім, зеленим, червоним, жовтим). Якщо нижня справа частина не синього кольору, то над нею - червоного. 4) Зліва від зеленої - жовта частина. 5) Назви кольори рядка (справа наліво), стовпчика (знизу вгору). Завдання Б: 1) Побудувати трикутник. 2) Побудувати чотирикутник. 3) Якщо вони перетинаються, то розфарбувати їх спільну частину жовтим кольором. 4) Розфарбувати синім інші частини фігур. 5) Назвати утворені геометричні фігури. Завдання В: 1) Побудувати чотирикутник. 2) Відділити лінією один кут. 3) Розфарбувати палітрою синього кольору фігуру, яка утворилася. 4) Назвати нову фігуру. Завдання Г: 1) Намалювати трикутник, чотирикутник, круг. 2) Круг розфарбувати не блакитним і не червоним кольором. 3) Трикутник розфарбувати не рожевим кольором. 4) Назвати кольори геометричних фігур. Завдання Д: 1) Побудувати п'ятикутник; 2) Побудувати трикутник, що не перетинається із п'ятикутником. 3) Побудувати чотирикутник, який перетинається з обома фігурами. 4) Зафарбувати палітрою (червоним кольором) спільну частину. Завдання Е: 1) Побудувати чотирикутник. 2) Відділити лінією один кут. 3) Розфарбувати синім кольором фігуру, яка утворилася. 4) Назвати нову фігуру. Завдання Ж: 1) Намалювати трикутник, чотирикутник, круг; 2) Розфарбувати фігури трьома кольорами: червоним, рожевим, блакитним; 3) Круг розфарбувати не блакитним і не червоним кольором; 4) Трикутник розфарбувати не рожевим кольором. Назвати кольори геометричних фігур. ЗавданняЗ: 1) Побудувати п'ятикутник; 2) Побудувати трикутник, що не перетинається із п'ятикутником. 3) Побудувати чотирикутник, який перетинається з обома фігурами. 4) Зафарбувати спільну частину червоним кольором. Завдання К: 1) Вибрати на панелі інструментів „Многокутник” та намалювати корпус кораблика; 2) Вибрати на панелі інструментів „Чотирикутник” та намалювати матчу; 3) Вибрати на панелі інструментів „Олівець” та намалювати парус; 4) Вибрати синій колір для корпуса кораблика і „Заливкою” розфарбувати його; 5) Вибрати блакитний колір для паруса кораблика та розфарбувати його. Гру „Хід конем” можна запропонувати під час побудови таблиці. Спочатку учні будують таблицю, а потім заповнюють її. Фігура кінь на шахматному полі робить хід у вигляді букви „Г”. На частині шахматного поля 3х3 (малюнок зліва) цифрами від 1 до 8 пронумеровані ходи коня. Скільки всього ходів зробив кінь? Покажи кожний хід. Чи можна інакше обійти всі клітинки поля, окрім центральної, не пропускаючи жодної клітинки і не перебуваючи у кожній клітинці двічі? Прочитати зашифроване слово за допомогою ходу коня на малюнку.



Додаток Б

Особливості підготовки учнів до ознайомлення із складеною задачею

1. Розв'язування задач з двома запитаннями (число, одержане у відповіді на перше запитання, є даним у другій задачі).

Задача. Оля розв'язала 4 задачі, а Надійка -- на одну задачу більше. Скільки задач розв'язала Надійка? Скільки задач розв'язали Оля і Надійка разом?

-- Прочитайте задачу з її першим запитанням.

-- Оля розв'язала 4 задачі, а Надійка -- на одну задачу більше. Скільки задач розв'язала Надійка?

-- Яку дію треба виконати, щоб дати відповідь на запитання задачі?

Дію додавання.

Чому?

-- Надійка розв'язала стільки задач, скільки Оля, і ще одну.

Прочитайте розв'язання задачі.

До числа 4 додати 1, буде 5.

Прочитайте відповідь задачі.

Надійка розв'язала 5 задач.

Прочитайте друге запитання задачі.

Скільки задач розв'язали Оля і Надійка разом?

Що треба знати, щоб дізнатися, скільки задач розв'язали Оля і Надійка разом?

Треба знати, скільки задач розв'язали Оля і Надійка окремо.

Чи відомо, скільки задач розв'язали Оля і Надійка окремо?

Формування й розвиток умінь в учнів 2-3 класів розв'язувати задачі забезпечуються дотриманням загальних методичних вимог у роботі над задачами, а також деякими спеціальними прийомами, які конкретизують і доповнюють загальнометодичні настанови.

Вміння розв'язувати задачі передбачає „знання тих загальних правил, які сприяють раціональному підходу до пошуків розв'язання” [12, ст. 70]. У широкому розумінні розв'язування задачі розпочинається із збирання необхідної інформації. Вивчається задачна ситуація, запитання задачі, згадуються або знаходяться з певних джерел ті ознаки і властивості величин, про які йдеться в задачі.

Потім з'ясовуються залежності між даними і шуканими величинами, а також ознаки і властивості, які слід використати для знаходження відповіді на запитання. На основі цього визначається хід розв'язання. Далі роблять необхідні записи; визначають дії чи складають вираз або рівняння: здійснюють обчислення і записи відповіді; перевіряють розв'язання. У навчанні учнів початкових класів цей порядок роботи подається у вигляді порад, які формулюються в інструкції :

Інструкція для учнів: „Як розв'язувати складену задачу”

1. Уважно прочитай задачу; подумай, про що йдеться в ній; з'ясуй незрозумілі слова і вирази.

2. Виділи в задачі умову і запитання.

3. Подумай, що означає кожне число; який зв'язок між числами.

4. Визнач, задача проста чи складена? Якщо складена, то спробуй намітити план розв'язання.

5. Якщо план не вдалося відразу скласти:

а) випиши числові дані задачі або зроби короткий її запис;

б) пригадай, яку подібну задачу розв'язували раніше; розв'яжи частину задачі;

в) чи можна тепер знайти відповіді на основне запитання?

З порадами вчитель ознайомлює учнів поступово, добиваючись, щоб вони стали надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам'ятка використовується в класі. Згодом варто запропонувати дітям записати її і користуватися при самостійному розв'язуванні задач. [12], [18]

Размещено на Allbest.ru

...