Праця в природі як основний практичний метод ознайомлення дошкільників з природою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення важливості природи у вихованні та розумовому розвитку дітей дошкільного віку

1.1 Психолого-педагогічні основи дослідження значення природи у вихованні дітей

1.2 Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії російської прогресивної педагогіки

1.3 Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи

Розділ 2. Використання праці в природі як метод ознайомлення дошкільників з природою

2.1 Особливості праці дитини в природі

2.2 Методика організації дитячої праці в молодшій і середній групах

2.3 Методика організації дитячої праці в старшій групі

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додатки

дошкільник природа виховання педагогічний

Вступ

Актуальність дослідження. До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від якого залежить майбутнє людства, належать екологічні проблеми. Викликані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим ставленням людини до природи. Аналіз екологічної ситуації на нашій планеті свідчить про те, що нинішня криза охопила сфери мислення людини, її екологічну свідомість і практичну діяльність. Глобальне знищення природи - це лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Тому актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості дітей.

Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси, тому вихователі ставлять перед собою завдання - сформувати мислення, екологічну культуру, учать дитину з раннього віку жити за законами природи. І саме дитячий садок для цього має неабиякі можливості, бо саме з раннього віку в дитини закладаються: інтелект, мислення, природна допитливість, інтерес до всього оточуючого.

Формування екологічної свідомості - найважливіше завдання дошкільної установи в даний час. Дошкільна установа вже сьогодні покликана проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиво особливе бачення світу як об'єкту його постійної турботи. У дітей дошкільного віку є необхідні передумови формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вони вміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших.

Виховувати працьовитість і дбайливе ставлення дітей до природи - одна з важливих завдань загальної роботи з охорони навколишнього середовища. Вплив рідної природи кожен з нас в більшій чи меншій мірі відчував на собі і знає, що вона є джерелом перших конкретних знань і тих радісних переживань, які часто запам'ятовуються на все життя. Ознайомлення дошкільнят з природою - це засіб утворення в їхній свідомості реалістичних знань про навколишню природу, заснованих на чуттєвому досвіді та вихованні правильного ставлення до неї. Праця в природі як основний практичний метод ознайомлення дошкільників з природою має важливе значення. Безпосередньо стикаючись з предметами і явищами природи, діти набувають конкретні знання про неї, встановлюють деякі зв'язки між розвитком рослині та доглядом за ними людини. Все це позитивно впливає на розвиток мислення, створює основу для матеріалістичного світорозуміння. Систематична праця на городі, в саду, квітнику і куточку природи підвищує інтерес до рослин і тварин, допомагає виховувати у дітей любов і дбайливе ставлення до об'єктів природи, сприяє формуванню працьовитості та інших моральних якостей. Посильна фізична праця робить корисний вплив на загальний розвиток дітей, сприяє розвитку функцій аналізаторів, і в першу чергу рухового. Також трудове виховання є необхідною, найважливішою умовою успішної підготовки дітей до навчання в школі. Діти, виховані з ранніх років у праці, відрізняються в школі самостійністю, організованістю, активністю, охайністю, вмінням себе обслужити. Крім того, як зазначалося раніше, праця в природі сприяє формуванню екологічної свідомості дітей, що є дуже важливим на сучасному етапі розвитку людства. В. Сухомлинський писав, «що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо» [27, с. 147].

Актуальність обраної теми визначається тим, що для ефективного здійснення роботи по ознайомленню дошкільників з природою необхідно проводити не тільки комплекс занять, але залучати до практичної діяльності за допомогою різноманітних форм організації праці в природі. Тому саме

«Праця в природі як основний практичний метод ознайомлення дошкільників з природою» була обрана темою даної курсової роботи.

Об'єкт дослідження - проблема ознайомлення дошкільнят з природою методом праці в природі.

Предмет дослідження - особливості праці дітей дошкільного віку в природі.

Мета дослідження - виявити, як впливає праця в природі на освітньо-виховний процес у вихованні дошкільнят.

Завдання дослідження:

1. Вивчити педагогічну літературу з проблеми ознайомлення дошкільнят з природою шляхом трудового виховання.

2. Проаналізувати методичну літературу з організації праці.

3. Виявити вплив праці у природі на освітньо-виховний процес у вихованні дошкільнят.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення, експеримент.

Структура роботи: робота складається з двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення важливості природи у вихованні та розумовому розвитку дітей дошкільного віку

1.1 Психолого-педагогічні основи дослідження значення природи у вихованні дітей

Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників. Видатний чеський педагог Я. Коменський (1592 - 1670) зробив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. Я. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо [13, с. 387].

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж. Руссо (1712 - 1778). Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Чудовими засобами фізичного розвитку Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні ігри з природними матеріалами - снігом, водою. Важливого значення надавав Ж. Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага.

Прихильником виховання дітей серед природи був і видатний німецький педагог Ф. Фребель (1782 - 1852). Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф. Фребель, називаючи так дитячий заклад, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку, назва «дитячий садок» означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за дітьми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеї Ф. Фребеля знайшли відображення у книзі «Дитячий садок». Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального вдосконалення. Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку, людина повинна бути підготовленою до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробив детальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і організації праці дітей на них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах [21,с. 268 - 269]

У педагогічній спадщині Марії Монтессорі (1870 - 1952) важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини. Природа, особливо в дитячому віці, підкреслювала М. Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину - організувати її спілкування з природою. Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її враженнями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спостереження за природою. М. Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирирічного віку мали б змогу працювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона підкреслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклування про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостережень, розвивається відповідальність за життя живих істот [16, с. 275].

1.2 Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії російської прогресивної педагогіки

У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей уперше ми знаходимо у працях В. Одоєвського (1804 - 1869) «Наука до науки», «Досвід про педагогічні способи при початковій освіті дітей», «Розмови з дітьми» та ін. В. Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей спостережливості, вміння бачити у стосунках з предметами зміни, для розвитку мови. В. Одоєвський радив вихователям привчати дитину не тільки дивитися на навколишні предмети, але й бачити відмінність їх одне від одного. Він вказував на потребу створення при дитячих закладах городів, де діти самі зможуть садити овочеві рослини. Надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, уточнювати стан рослин, які вони садили, тощо [12, с. 149].

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні та навчанні дітей зробив К. Ушинський (1824 - 1871). К. Ушинський вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Він називав природу «всерозвиваючою» і у своїх працях розкривав можливості використання її для розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей. Підкреслюючи значення природи для розумового розвитку дітей під час початкового навчання, К. Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитині і вихователь не знайде більш багатого, доступного, різноманітного матеріалу, ніж матеріал навколишньої природи. Логіка природи - найдоступніша для дітей логіка - наочна і неспростовна. За переконанням К. Ушинського, природа - важливий фактор морального та естетичного виховання. Голос рідної природи, сповнений думок і почуттів, пробуджує у дитини любов до Батьківщини. Вплив природи на формування моральних якостей особистості К. Ушинський вбачав не тільки у вихованні патріотичних почуттів. Високо цінив він спілкування з природою, пізнання її через літературу, через працю в природі для виховання інших моральних рис. Важливого значення надавав К. Ушинський праці в природі для формування особистості дитини. Праця, на його думку, повинна готувати підростаюче покоління до життя, виховувати у нього вольові якості, привчати до порядку. Виховання, підкреслював він, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до праці, бо без неї людина втрачає справжню дорогу в житті. Праця в природі добре впливає на фізичне і духовне здоров'я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток. Вважаючи природу найважливішим засобом гармонійного розвитку особистості, до якого обов'язково входить і правильне фізичне виховання, К. Ушинський висловлювався за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину [28, с. 295 - 296].

Розробку ідей К. Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є. Водовозової (1844 - 1923). Основні погляди на роль природи у вихованні дітей знайшли відображення у її книзі «Розумове і моральне виховання дітей від першого виявлення свідомості до шкільного віку», яка витримала сім видань і до революції була основним посібником для матерів і вихователів. Є. Водовозова висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є. Водовозова радила відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляді за свійськими тваринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв'язків. Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є. Водовозова рекомендувала створювати для дітей «природничі кабінети» - куточки природи.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є. Тихєєва (1866 - 1944) розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. Природа, писала Є. Тихєєва, основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями. У практиці роботи дитячих садків за методом Є. Тихєєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в куточку природи. У проведенні праці на городі Є. Тихєєва багато в чому наслідувала рекомендації Ф. Фребеля. Вплив природи на формування дитини не повинен обмежуватися розширенням знань, розвитком розумових процесів. Природа - могутній засіб естетичного і морального виховання. Спілкування з природою викликає у дітей почуття радості, розквіт найкращих сторін дитячої душі. Високо оцінювала Є. Тихєєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, писала вона, найвищий естет, що представляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідношенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні. У 1928 р. Є. Тихєєвою було підготовлено план - програму ознайомлення дошкільників з природою. Вона передбачала поступове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давало змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кожну пору року. Зміст праці і спостережень, підбір матеріалів для кутків природи, розроблений Є. Тихєєвою, не втратили свого значення і тепер [12, с. 145 - 146].

1.3 Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи

В українській педагогіці надзвичайно цікавою була постать С. Русової (1856 - 944), їй належить розробка національного дитячого садка. Щодо практичних методів ознайомлення дошкільників з природою вона важливе місце відводила праці дітей, яка сприятливо впливає на їх фізичне здоров'я, задовольняє інтереси, наближає до хліборобської праці. Для організації праці вона радила створити город, садок, де діти мали б змогу садити, спостерігати. Вона зазначала, що праця дітей повинна бути приємною, не тяжкою, не одноманітною, викликати щонайбільше творчих сил. У дитячому садку мають бути створені умови і для спостережень за тваринами. Коротке перебування живих звірят у товаристві дітей, вважала вона, викликає у них симпатію та багато дасть для з'ясування самого життя звірят [23, с. 45].

У поглядах педагога А. Макаренка (1888 - 1939) привертає увагу оцінка праці в природі як важливого фактора формування особистості. З точки зору А. Макаренка, провідна роль у формуванні моральних рис особистості належить правильно організованій трудовій діяльності. В лекціях для батьків А. Макаренко вказує на потребу залучати дітей до сільськогосподарської праці. У творі «Педагогічна поема» він високо оцінює досвід організації сільськогосподарської праці і її вплив на формування фізичних і моральних якостей особистості. Також А. Макаренко в «Лекції про трудове виховання» розкрив важливу роль елементарних видів побутової праці дітей, зазначивши, що в ньому формується самостійність, відповідальність, самоорганізація, цілеспрямованість їх поведінки. А. Макаренко говорив, що правильне виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове. Тому й у виховній роботі праця повинна бути одним із самих основних елементів. А. Макаренко говорив, що навчити творчої праці - особливе завдання вихователя». Творча праця можлива тільки тоді, коли людина ставиться до роботи з любов'ю, свідомо бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця є для неї основною формою прояву особистості і таланту. Таке ставлення до праці можливо тільки тоді, коли утворилися глибока звичка до трудового зусилля, коли ніяка робота не здається неприємною, якщо в ній є якийсь сенс [26, с. 150]. Видатний український педагог В. Сухомлинський (1918 - 1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання. У його виховній системі, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів» чітко пов'язані природа - праця - співпереживання - творчість - слово - краса. У творах видатного педагога природа визначається, як провідний фактор виховання. Він писав: «Природа не лише об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а частина їхнього буття, взаємовідносин всього ладу їхнього життя». Але цього замало, для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою, тому більшість занять вихователі повинні проводити на свіжому повітрі, де діти серед живої природи вчитимуться мислити, думати, спостерігати. Іноді спостереження вихователі пов'язують з працею, це і висаджування в квітнику, сіяння на городі, озеленення території деревами та кущами. А ще на території закладу має розміщуватись екологічна стежинка. Саме тут діти вчаться співпереживати, берегти й турбуватися за природу. Це і розвішання годівнички та шпаківні, це і бережливе ставлення до молодих насаджень. Вихователі мають систематично, терпляче впливати на кожну дитину, щоб кожне маля могло усвідомити те, що воно є часточкою природи, а природу треба берегти і любити [27, с. 152]. Отже, аналіз наукових джерел наводить нас на висновок про те, що праця розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. За результатами численних теоретичних та експериментальних досліджень видатні педагоги свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини. Ф. Фребель зазначав, що цінність праці в природі полягає у тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює реальні можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. В процесі праці діти переконливо, наочно впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин та їх ростом, розвитком. Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами, враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь. Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання. Тож, можна з упевненістю сказати, що видатні західноєвропейські педагоги, незважаючи на різні епохи та роки життя, одностайні у своїх думках щодо праці дитини в природі, як методу ознайомлення з природою. В. Сухомлинський писав: «Людина доти могутня й непереможна, поки вірна законам природи» [27, с. 154]. В. Сухомлинський зазначав, що працюючи, малята переживають радість творення - могутнє почуття, без якого неможливо викликати бажання трудитися, приносити користь іншим. У розділі ми опрацювали педагогічну літературу з проблеми ознайомлення дошкільнят з природою шляхом трудового виховання. Особливо на формування особистості дитини позитивний вплив робить праця в природі. Саме вона дає дитині відчутний і значущий результат. Доглядаючи за рослинами і тваринами, дитина проявляє турботу про природу. У праці йде активний процес пізнання застосування отриманих знань. У процесі роботи у природі зміцнюється здоров'я дитини; відбувається розвиток його психіки. При цьому дуже важлива роль педагога - його вміння створити умови, що забезпечують активність і самостійність кожного вихованця при знайомстві з природою. Вплив природи на розвиток особистості дитини пов'язаний з формуванням у нього певних знань про її об'єкти та явища. Під час дослідження ми опрацювали методичну літературу з організації праці. Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливий, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів. Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо. Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

Розділ 2. Використання праці в природі як метод ознайомлення дошкільників з природою

2.1 Особливості праці дитини в природі

Як вже зазначалося раніше праця як метод освітньо-виховної роботи в дитячому садку має важливе значення. Безпосередньо стикаючись з предметами і явищами природи, діти набувають конкретні знання про неї, встановлюють деякі зв'язки між розвитком рослин та доглядом за ними людини. Все це позитивно впливає на розвиток їх мислення, створює основу для матеріалістичного світорозуміння. Праця сприяє розвитку розумових і фізичних можливостей дітей, їх естетичних і моральних почуттів. Участь у спільній праці, у вирішенні повсякденних справ, бажання трудитися, придбання особистого трудового досвіду - все це психологічно готує дитину до творчої праці [18, с. 56].

Систематична праця на городі, в саду, квітнику і куточку природи підвищує інтерес до рослин і тварин, допомагає виховувати у дітей любов і дбайливе ставлення до об'єктів природи, сприяє формуванню працелюбності та інших моральних якостей. Посильна фізична праця робить корисний вплив на загальний розвиток дітей, сприяє розвитку функцій аналізаторів, і в першу чергу рухового. Спілкування дітей з природою має й ідейно-світоглядне значення. Накопичення реальних, достовірних уявлень, розуміння взаємозв'язків явищ природи є основою формування в дітей елементів матеріалістичного світорозуміння [24, с. 59].

Різноманітність об'єктів природи дозволяє вихователю організувати цікаву і корисну діяльність дітей. У процесі спостережень, ігор й праці природі діти знайомляться зі властивостями вдачі об'єктів я явищ природи, вчаться помічати їх зміну та розвитку, у них розвивається допитливість. Отримані знання та вміння дошкільнятам пропонується використовувати на практиці: хлопці зволожують пісок, поливають водою сніг для створення міцних споруд, обмазують глиною дно потічків і каналів, щоб утримати воду. У процесі цієї діяльності відбувається подальше вдосконалення знань і розвиток розумових здібностей.

Крім того, що стосується праці у природі, вихователь повинен заздалегідь намітити план, ясно і чітко уявити собі, чим саме він буде займатися з дітьми, визначити послідовність роботи та її дозування, організувати роботу так, щоб всі діти могли задовольнити своє бажання трудитися, щоб усім вистачило місця, робочого інвентарю, навчального матеріалу. Не повинно бути такого становища, коли частина дітей зайнята, а інша лише дивиться або коли вихователь, не довіряючи дітям, майже все робить сам, а діти стоять навколо. Кожна дитина повинна не тільки знати, як виконується та чи інша робота, а й уміти її робити. Якщо умови, в яких протікає робота, або сама робота не допускає участі всієї групи, привертають частину дітей, а іншим пропонують пограти, доручивши нагляд за ними вихователю сусідньої групи або няні. Все необхідне потрібно приготувати заздалегідь: оглянути дитячий інвентар, принести необхідні матеріали, перед початком роботи перевірити, чи все на місці, і тільки тоді приводити дітей. Пояснення та показ вихователя повинні бути короткими і цікавими. Дітей потрібно розставити так, щоб вони не заважали один одному і в той же час були всі зайняті. Квапити їх під час роботи не слід. Дозування кожного завдання потрібно продумати так, щоб не викликати втоми, нудьги і в той же час щоб у дітей завжди залишалося почуття задоволення від добре виконаного, закінченого справи [17, с. 150].

Велике значення в організації праці дітей має їх емоційне ставлення до справи, яка створює вихователь ще до початку роботи. Не завжди сама робота, особливо якщо вона вже виконувалася не раз, буде цікавити дітей, іноді приваблює і надихає їх мета, поставлена вихователем, а під час виконання роботи захоплює загальний темп і злагодженість.

При всякому виді трудової діяльності дітей вихователь повинен пам'ятати про охорону їхнього здоров'я: не перегрівати дітей, вчасно закінчувати роботу, стежити, щоб діти не поранили один одного лопатою, граблями і т. д. Процес роботи треба організувати так, щоб забезпечити зміну рухів і пози, хоча б на найкоротший час. На підставі фізіологічних даних встановлено, що роботи на ділянці, будучи правильно організованими, не втомлюють і не обтяжують дітей. Залежно від умов і віку діти можуть працювати без перерви від 10 до 20-30 хвилин. Інвентар повинен відповідати зросту і віку дітей і в той же час бути справжнім, а не іграшковим. Дуже добре, якщо дитячий сад має халатики на кожну дитину. Халатики позбавляють вихователя і дітей від боязні забруднити під час роботи плаття і від неприємних розмов з цього приводу з батьками. Для поливання добре мати клейончасті фартухи з нагрудниками.

У процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому саду використовують різні методи:

наочні (спостереження, демонстрація фільмів, дивитись картини);

практичні (ігровий метод, праця);

елементарні (досліди);

словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди)

Вибір методів і прийомів визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об'єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду [21, с. 279 - 280].

Зважаючи на все вище сказане доцільно розглянути методики організації праці в природі у різних вікових групах.

2.2 Методика організації дитячої праці в молодшій і середній групі

Методика керівництва працею в природі для молодшої та середньої групи вимагає особливої уваги. Знання та навички дітей не дозволяють їм бути самостійними у трудовій діяльності. Трудяться діти спільно з вихователем.

Малюки допомагають вихователю доглядати за тваринами і рослинами в куточку природи і на ділянці. Їх слід залучати до спільного поливу кімнатних рослин. Вихователь вчить дітей правильно поливати рослини, обтирати міцні шкірясті листя вологою ганчірочкою. Діти садять цибулини і великі насіння в землю, підготовлену вихователем (в ящики, стаканчики, ґрунт), поливають посадки. Слід залучати дітей і до збору врожаю овочів: висмикувати редис, морква, ріпу. Разом з вихователем малюки годують рибок і птахів в куточку природи.

Діти виконують індивідуальні доручення, які включають 1-2 трудові операції (взяти готовий корм для птахів і покласти в годівницю, полити рослину приготованою водою і т. д.). Праця ця короткочасна, але вихователь повинен привертати до неї всіх дітей по черзі, так як усім необхідно сформувати елементарні трудові навички [1, с. 45 - 46].

У другій молодшій групі можлива організація праці всього колективу дітей. Наприклад, посадка цибулі, великого квіткового насіння, збирання врожаю тощо. Слід зазначити, що кожна дитина діє в своєму темпі. Вона не повинна відчувати ніякої залежності від інших, що дуже важливо, коли діти тільки оволодівають навичками. І в той же час у них виховується інтерес до спільної праці. У другій молодшій групі можливий працю підгрупами. Одночасно можуть працювати дві підгрупи, але кожна при цьому виконує одну і ту ж трудову операцію: витирають рослини, садять горох на грядці або поливають клумбу.

Для навчання навичкам праці в природі в молодшій групі характерна частковість показу трудової операції з одночасним виконанням завдань дітьми. Вихователь поєднує показ з поясненням, і діти відразу поетапно виконують трудовий процес. Така частковість показу пов'язана з недостатнім розвитком у дітей довільної уваги та пам'яті. Праця дітей проходить за участю вихователя або під його наглядом. У ході праці вихователь допомагає дітям, заохочує їх, показує прийоми виконання завдання. Оцінка завжди позитивна, носить виховний характер. Навчання нових трудових дій, як правило, здійснюється на заняттях [10, с. 6 - 7].

У молодших групах діти з допомогою дорослих годують рибок, поливають і миють кімнатні рослини, садять цибулини, сіють велике насіння, беруть участь у зборі врожаю зі свого городу, підгодовують зимуючих птахів. Керуючи працею малюків, вихователь називає рослини, їх частини, вироблені у праці дії; це розширює дитячий словник, активізує його. Діти розглядають рослини («Покажи, де листочки маленькі, а де великі», «Понюхай квітка», «Порахуй, скільки розпустилося квіток» і т. д.). Педагог роз'яснює необхідність догляду за рослинами і тваринами. Діти молодших груп збирають при прибиранні ділянки камінчики, тріски і складають їх у купку, з допомогою вихователя садять цибулю, сіють великі насіння, спостерігають поливання грядок і клумб, розпушування ґрунту і прополювання рослин, беруть участь у зборі вирощеного врожаю [11, с. 185].

На земельній ділянці діти працюють переважно після денного сну. Так само як і в куточку природи, робота ця поєднується з спостереженнями і сприяє накопиченню у них знань про рослини і тварин, вдосконаленню трудових навичок і вмінь, вихованню працьовитості. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Деякі роботи на земельній ділянці можна проводити у формі занять з усією групою (або підгрупою), але формування трудових умінь і навичок має здійснюватися в повсякденній праці дітей. Різного роду доручення (епізодичні або тривалі) дають окремим дітям, маленьким групам або всій групі [11, с. 198].

Робота в куточку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і тваринами і звикають до дбайливого ставлення до них, опановують елементарними трудовими навичками, привчаються до спільної праці з дорослими, один з одним, а потім і самостійно. Організація праці дітей залежить від їхнього віку. У першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, а в другій молодшій групі вони самі беруть участь у цій роботі. Періодично можна проводити спільні роботи всіх дітей з прибирання в куточку природи.

Праця дітей молодшого, віку проходить за участю вихователя або під його наглядом. Вихователь допомагає малюкам, якщо вони в чогось потребують або вагаються, показує прийоми виконання завдання, заохочує тих, хто добре впорався з дорученою роботою. Завжди позитивна оцінка праці несе виховне навантаження [19, с. 125 - 126].

У середній групі праця ускладнюється. Діти самі поливають рослини, вчаться визначати потребу у волозі, вирощують овочі (сіють насіння, поливають грядки, збирають урожай), з допомогою вихователя готують корм для тварин (білки, хом'яка, кроликів, курей). Педагог роз'яснює, який корм потрібен тій чи іншій тварині, як він називається і як його зберігати. Процес догляду за тваринами тісно пов'язується зі спостереженнями за ними. Діти починають усвідомлювати залежність росту і розвитку рослин, поведінки тварин від якості догляду, свою відповідальність за них. Зростає дбайливість та увага до мешканців живого куточка, які стають улюбленцями дітей. Вихованці середньої групи повинні самостійно поливати кімнатні рослини, користуючись міркою, встановленою вихователем, обтирати рослини з шкірястими листками, разом з вихователем підтримувати чистоту рослин з опушеними листками, з листям, що мають щербини, з дрібним листям (обливати , обприскувати, чистити пензликом), рихлити землю в квіткових горщиках [15, с. 10]. Діти опановують початковими вміннями вирощування рослини: допомагають дорослим готувати землю для посадок на ділянці (розрівнюють граблями перекопаний ґрунт), садять велике насіння та цибулини, а потім їх поливають, розпушують землю між рядами, прополюють грядки з рослинами, які яскраво відрізняються від бур'янів (салат, цибуля). В холодну пору року період можна організувати город на підвіконні (Додаток А). Форми організації дітей п'ятого року життя в процесі праці ті ж, що і в молодшій групі. Велике місце займають індивідуальні доручення, але вони носять тепер більш тривалий характер. Діти виконують одне і те ж доручення протягом 2-3 днів. Праця підгрупами має свої особливості: одночасно можуть працювати 2 підгрупи і виконувати різні трудові операції (але не більше 2). Наприклад, одна група дітей поливає рослини на городі, інша рихлить міжряддя. Навички дітей середньої групи ще недосконалі, тому необхідна постійна увага вихователя до способів роботи дітлахів, щоб не завдати шкоди рослинам і тваринам. Колективні форми праці вихователь використовує тоді, коли необхідно познайомити дітей з новими трудовими операціями, наприклад зі способами посадки насіння. У середній групі змінюється і характер оцінки: оцінюється якість виконання роботи. Вихователь дає оцінку по ходу праці дітей і тут же при необхідності пропонує виправити помилку. Він вчить дітей розуміти необхідність праці, показує, чому треба виконати ту чи іншу трудову операцію: оглядає разом з дітьми рослини, проводить рукою по великих листю, виявляє, що вони припадають пилом, потрібно вимити; вказує рослину, яку необхідно полити (підкреслює - земля сіра, суха); в клітці у тварини брудний пісок, треба його змінити, в акваріумі мало води - потрібно долити. Таким чином, в середній групі ускладнюються форми організації дітей та методика керівництва працею в природі [20, с. 56 - 57].

Вихованці середньої групи стають все більш самостійними у зв'язку з придбанням навичок. Вони охоче виконують трудові доручення, допомагають дорослим; у них починають розвиватися процеси навмисного запам'ятовування і пригадування, з'являються зачатки почуття відповідальності за доручену справу, критичне ставлення до результатів своєї діяльності. У дітей п'ятого року життя починає розвиватися усвідомлене ставлення до виконання трудових операцій, формується вміння бачити і відчувати необхідність проведення того чи іншого трудового процесу. Всі ці особливості розвитку дітей - основа для ускладнення методики керівництва їхньою працею. При навчанні нової трудової операції вихователь пізніше вже не дає часткового показу. Показується і пояснюється весь процес цілком, а потім він ділиться на логічні етапи (прокласти борозенку, покласти насіння, засипати землею, полити). Вихователь перевіряє виконання кожного етапу. По ходу роботи він нагадує про послідовність дій, способах використання устаткування, використовує показ, приклад інших дітей при наданні допомоги окремим дітям. Змінюється і характер оцінки праці. Тепер не завжди оцінка може бути позитивною, так як оцінюється якість виконання трудової операції. Поступово в середній групі педагог вчить дітей помічати необхідність праці [14, с. 87 - 88].

2.3 Методика організації дитячої праці в старшої групи

У дітей старшого дошкільного віку необхідно формувати вміння не тільки прийняти, але і поставити трудову задачу, уявити результат її виконання, визначити послідовність операцій, відібрати необхідні інструменти, самостійно вести трудовий процес (при невеликій допомоги вихователя). Індивідуальні доручення з догляду за рослинами і тваринами стають тривалими. Дитині доручають виростити рослину в подарунок малюкам, мамі. Також 2-3 дітям дають тривалі доручення - доглядати за грядкою на городі, за клумбою і т. д. [2, с. 8].

У старшій групі уводять чергування дітей у куточку природи. Організовуючи чергування, вихователь проводить заняття, на якому знайомить дітей з обов'язками чергових, нагадує способи догляду за мешканцями куточка природи, знайомить з новими (Додаток В). Одночасно чергують 2-3 дітей. Чергових підбирають таким чином, щоб разом з дітьми, які вміють добре працювати, чергували діти з недостатньо сформованими навичками. Тривалість чергувань до 3 днів. Чергування виховують в дітях почуття відповідальності, діловитість. Керівництво вихователя роботою чергових спрямоване на формування необхідних навичок і вмінь догляду за тваринами і рослинами (поливання і розпушування ґрунту, обприскування, обтирання листя, підготовка корму для тварин, їх годівля, чистка кліток тварин), а також на розвиток колективних взаємин дітей і правильного ставлення їх до праці. Чергові повинні вміти домовитися про те, що кожен буде робити, про послідовність операцій. Вихователь надає дітям допомогу в плануванні роботи (радить, нагадує, пропонує заздалегідь обміркувати, що і в якому порядку має бути зроблено). Якщо чергові виконують роботу по догляду за новими для них живими об'єктами, вихователь перший час сам включається в роботу чергових і всі трудові процеси виконує спільно з дітьми. Час передачі чергувань діти розповідають всій групі, як вони доглядали за тваринами і рослинами, що нового, цікавого помітили у розвитку рослин, в поведінці тварин. Хлопці оцінюють виконану черговими роботу, висловлюють судження про її якість, про відносини до обов'язків, про взаємини між черговими під час роботи.

У порівнянні з попереднім віком значно ускладнюється організація колективної праці старших дошкільників. Для загальної праці діти поділяються на підгрупи. Кожна підгрупа виконує те чи інше доручення, і результат виходить загальний, наприклад колективна робота в куточку природи, збір насіння для корму птахів і т. д. Рідше, але має місце і найбільш складний вид колективної праці - праця спільна. Це може бути організована праця в городі і квітнику. Одна підгрупа скопує грядки, інша рихлить землю, третя робить на них борозенки. При організації колективної праці вихователь допомагає дітям розбитися на ланки, розподілити обов'язки між ланками і всередині ланки. Спостерігаючи працю дітей, вихователь надає допомогу, дає поради, вказівки.

Провідний прийом навчання старших дошкільників нового праці - пояснення . Показ способів застосовується в основному при ознайомленні дітей з новою трудовою операцією. У зв'язку із загальним більш високим розвитком дітей стає можливим показати відразу весь трудовий процес, всі завдання, які треба виконати.

У процесі керівництва працею дітей вихователь вирішує завдання розвитку почуття самоконтролю: перевіряючи виконання завдання, педагог ставить перед окремими дітьми питання, що направляють їх увагу на результат праці, на порівняння її із завданням, вчить співвідносити свої дії з вказівками вихователя. Оцінка носить позитивний характер, але вона диференціюється залежно від якості: «Посадив правильно, але землю притиснув погано». До оцінки залучаються і самі діти. Вихователь пропонує одній дитині оцінити, як інша дитина виконала завдання. При роботі підгрупами одна підгрупа оцінює роботу іншої. Особливість керівництва працею старших дошкільників полягає і в тому, що вихователь веде обговорення з дітьми, що потрібно зробити і як треба виконати роботу. Так привчають дітей не тільки бачити, а й планувати послідовність виконання окремих трудових операцій, заздалегідь розподіляти обов'язки, самостійно готувати весь необхідний інвентар.

Як бачимо, форми організації праці та методика керівництва ним протягом дошкільного віку ускладнюються. Ускладнення визначається віковими можливостями дитини, а також розвитком самої трудової діяльності [30, с. 195].

Оволодіння трудовою діяльністю в старшій групі відбувається в більш складних формах організації праці. У цьому віці, необхідно сформувати вміння приймати і ставити трудову задачу, представляти результат її виконання, визначати послідовність трудових операцій, відбирати необхідний матеріал, самостійно виконувати трудовий процес при невеликій допомоги дорослих. Індивідуальні доручення з догляду за окремими об'єктами стають більш тривалими. Велику роль у керівництві роботою чергових має оцінка чергувань. До оцінки залучаються діти. При оцінці чергувань слід підкреслити гарний стан тварин, рослин. Діти оцінюють виконану черговими роботу, висловлюють судження про її якість, про ставлення до обов'язків і один до одного в процесі роботи. При оцінці слід відзначити і негативні прояви чергових (прийшов пізно, не встиг полити рослини). При організації колективної праці вихователь допомагає дітям розбитися на ланки, розподілити обов'язки між ланками і всередині ланки.

Спостерігаючи за працею дітей, вихователь надає їм допомогу, дає поради, вказівки.

Таким чином, в організації різних видів праці провідна роль належить педагогу. Він продумує організацію педагогічного процесу, що забезпечує умови, що стимулюють прояв і закріплення формованого якості. Стиль керівництва трудовою діяльністю дітей повинен будуватися не на основі «директивної» пропозиції, яка є зовнішньою для дітей, а на основі формування внутрішніх спонукань до трудової діяльності, щирого інтересу до праці, доброзичливості та довіри. Вихователь вчить приймати мету або ставити її самостійно, висуваючи суспільно-значимий мотив, долаючи труднощі, досягати результату, працювати спільно, допомагаючи товаришам, виховує прагнення виконати роботу якнайкраще [25, с. 87].

Враження про навколишню дійсність є фундаментом трудового виховання. Чим різноманітніше досвід дитини, тим більше можливості для його розвитку та виховання. Дітей слід знайомити з навколишніми предметами і явищами, вчити любити природу, пізнавати її життя, знайомити з громадським життям країни. Всі перераховані напрями в роботі безпосередньо збагачують моральний досвід дитини і сприяють формуванню таких якостей, як працьовитість, чуйність, самостійність, ініціативність, свідомість, повагу до праці дорослих та інші цінні якості особистості майбутнього громадянина - трудівника [22, с. 92].

Отже, як зазначалося вище ознайомлення дітей з природою - один із головних засобів їх розвитку. Ми довели, що в процесі праці розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою дає їм відповідний об'єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї. Знання про природу допомагають малюкові орієнтуватися в якостях, ознаках і властивості різних предметів. Праця дошкільників у природі допомагає вирішити завдання, що стоять перед вихователем, який знайомить дітей з природою.

Перше серед завдань - формування у дітей елементарної системи знань. Система знань про природу включає знання про її об'єкти і явища (їх ознаки, властивості), а також зв'язки і відносини між ними. З засвоєнням системи знань пов'язаний розвиток у дітей пізнавального ставлення до природи. Він проявляється в допитливості, прагненні дізнатися якомога більше. Велика роль знань у формуванні трудових навичок і вмінь. Знаючи про потреби рослин і тварин, про те, що це є живі організми про які треба дбати, дитина буде прагнути оволодіти різними способами догляду за рослинами і тваринами і правильно вибрати їх у тому чи іншому випадку. Знання про природу спонукають дітей дбайливо ставитися до неї. Добрі справи і вчинки підкріплюються усвідомленням правильності та необхідності такої поведінки з метою охорони природи. Однак дбайливе ставлення до природи неможливо сформувати тільки на основі знань. Праця у природі є проявом активної турботи про неї.

Друге завдання - формування у дітей трудових навичок і вмінь. Розуміння дітьми необхідності створення тих чи інших сприятливих умов, засноване на знаннях і підкріплене міцними трудовими навичками і вміннями, створює основу для справжньої любові до природи. Трудові навички й вміння, набуті в дитинстві, не руйнуються - надалі вони вдосконалюються, перетворюючись на більш складні види праці, Праця дітей в природі дає результати. Цим вона і привертає до себе дітей, викликає радість і бажання доглядати за рослинами і тваринами.

Третє завдання - формування у дітей любові до природи. Це завдання випливає із гуманістичної спрямованості виховання в нашому суспільстві і необхідності охорони природи - нагальної турботи всього людства. Дбайливе ставлення до природи передбачає прояв добрих справ і вчинків в тих випадках, коли це необхідно, а для цього діти повинні знати, як доглядати за рослинами і тваринами, які умови створювати для їх сприятливого росту і розвитку. Особливе значення для формування дбайливого ставлення до природи мають знання про живому організмі, вміння відрізняти його від об'єктів неживої природи [29, с. 187].

Всі перераховані завдання, що стоять перед вихователем, тісно взаємопов'язані - необхідно розглядати і вирішувати їх у комплексі. Складність і різноманіття цих завдань вимагають від педагога вміння використовувати різноманітні методи роботи з дітьми (спостереження, праця, читання і розповідання, організація дослідів, бесіда і т.д.).

У другому розділі ми досліджували вплив праці у природі на освітньо-виховний процес у вихованні дошкільнят. Щоб розуміти природу, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, стан природи дитині необхідно створити необхідні умови, які допоможуть йому спостерігати, досліджувати зміни відбуваються з об'єктами природи. Завдання вихователя - розвивати і направляти цей інтерес, навчати дітей уважно спостерігати явища природи, виховувати діяльну любов до неї, вміння піклуватися про рослини і тварин і нетерпимо ставитися до безглуздої псуванні рослин і знищенню тварин. Постійне спостереження за явищами живої і неживої природи неможливо без організації в ДНЗ розвиваючого природного середовища, яке виступає фактором екологічного виховання дошкільників. Прикладом є організація куточка природи, ділянки в ДНЗ. Головна особливість і перевага куточка природи - безпосередня близькість його мешканців до дітей. Це дозволяє вихователю протягом усього навчального року використовувати його для проведення різної діяльності з дошкільнятами. Форми організації трудової діяльності дітей на природі, методи і прийоми ознайомлення їх з природою найрізноманітніші. Основними формами організація трудової діяльності дітей в природі є індивідуальні доручення, чергування і колективна праця.

Висновки

Ми дослідили працю в природі як основний практичний метод ознайомлення дошкільників з природою. Виявлено, що на етапі дошкільного дитинства дитина отримує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя, тобто у неї формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, закладаються початкові елементи екологічної культури та любові до природи. Але відбувається це тільки за однієї умови: якщо дорослі, які виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються з їх приводу, показують маленькій людині прекрасний світ природи, допомагають налагодити взаємини з ним. Тому саме трудове виховання - важлива складова частина у ознайомленні дошкільників з природою та розумінні важливості природи у житті кожної людини.

Вивчено педагогічну літературу з проблеми ознайомлення дошкільнят з природою шляхом трудового виховання. Особливо на формування особистості дитини позитивний вплив робить праця в природі. Саме вона дає дитині відчутний і значущий результат. Доглядаючи за рослинами і тваринами, дитина проявляє турботу про природу. У праці йде активний процес пізнання застосування отриманих знань. У процесі роботи у природі зміцнюється здоров'я дитини; відбувається розвиток його психіки. При цьому дуже важлива роль педагога - його вміння створити умови, що забезпечують активність і самостійність кожного вихованця при знайомстві з природою. Вплив природи на розвиток особистості дитини пов'язаний з формуванням у нього певних знань про її об'єкти та явища.

Проаналізовано методичну літературу з організації праці. Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливий, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів. Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо. Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

Виявлено вплив праці у природі на освітньо-виховний процес у вихованні дошкільнят. Щоб розуміти природу, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, стан природи дитині необхідно створити необхідні умови, які допоможуть йому спостерігати, досліджувати зміни відбуваються з об'єктами природи. Діти дошкільного віку виявляють величезний інтерес до природи. Немає жодного об'єкта чи явища, до якого вони залишалися б байдужими. Завдання вихователя - розвивати і направляти цей інтерес, навчати дітей уважно спостерігати явища природи, виховувати діяльну любов до неї, вміння піклуватися про рослини і тварин і нетерпимо ставитися до безглуздої псуванні рослин і знищенню тварин. Постійне спостереження за явищами живої і неживої природи неможливо без організації в ДНЗ розвиваючого природного середовища, яке виступає фактором екологічного виховання дошкільників. Прикладом є організація куточка природи, ділянки в ДНЗ. Головна особливість і перевага куточка природи - безпосередня близькість його мешканців до дітей. Це дозволяє вихователю протягом усього навчального року використовувати його для проведення різної діяльності з дошкільнятами. Форми організації трудової діяльності дітей на природі, методи і прийоми ознайомлення їх з природою найрізноманітніші. Вибір їх залежить від освітньо-виховних завдань, програмного матеріалу і віку дітей, а також від місцевих умов і природного оточення. Основними формами організація трудової діяльності дітей в природі є індивідуальні доручення, чергування і колективна праця. При цьому колективна праця дає можливість формувати трудові навички та вміння одночасно у всіх дітей групи.