Виховання інтересу до школи та навчання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО - ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Курсова робота з педагогіки

Тема: «Виховання інтересу до школи та навчання дітей дошкільного віку»

Крупенко Ірина Миколаївна

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку

1.1 Особливості навчання дітей дошкільного віку

1.2 Зміст навчання дітей дошкільного віку

1.3 Принципи і типи навчання

1.4 Методи і форми організації навчання

2. Експериментальна робота з діагностики та корекції психологічної готовності дошкільників до навчання в школі

2.1 Діагностика психічного розвитку дошкільників, готовності їх до школи

2.2 Формуючий експеримент

2.3 Контрольний експеримент

Висновок

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Навчання має своєю метою засвоєння новими поколіннями соціального досвіду, яке відбувається під час спілкування дорослих і дітей у різних видах їхньої взаємодії, а також цілеспрямованої, організованої, планомірної, систематичної діяльності педагога і дітей у навчальних закладах, спрямованої на передавання та засвоєння наукових знань і вмінь.

Реформи освітньої системи, як правило, починають з середньої ланки -- шкільного навчання. Однак вони не можуть бути успішними без урахування того, що важливі складові навчальної діяльності закладаються в дошкільному дитинстві.

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Дошкільне навчання має підготувати дитину до систематичного шкільного навчання. Однак вони не є тотожними за жодним параметром. Тому невиправдані, навіть шкідливі намагання перенести у дошкільний заклад інформаційну модель навчання, предметне викладання тощо.

Особливістю дошкільного навчання є те, що воно здійснюється не лише на спеціально організованих, обов'язкових заняттях, а й у повсякденному житті. Ця принципова відмінність від шкільного класно-урочного навчання зумовлена тим, що за навчання лише на обов'язкових заняттях діти дошкільного віку, які значно відрізняються за рівнем і темпами розвитку, не зможуть ефективно оволодівати знаннями, брати активну участь у навчальному процесі. Натомість значну частину знань і вмінь дошкільник засвоює Поза заняттями -- у повсякденному спілкуванні з дорослими та однолітками, іграх, під час спостережень. Цей емпіричний досвід дитина уточнює, систематизує та закріплює в процесі занять. Вдумливий, творчий вихователь, зацікавлений в успішному формуванні у дітей навичок навчальної діяльності, сприятиме встановленню зв'язку між знаннями, здобутими дитиною в повсякденному житті та новою інформацією, доповненню і збагаченню тих знань які має дитина. Із цією метою використовують влучне слово, народні прикмети, прислів'я і приказки, читання художньої літератури, розповіді, загадки, головоломки Отже, педагог забезпечує зв'язок організованого навчання на заняттях та навчання поза ними.

Таким чином враховуючи проблему готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі нами була обрана тема курсового дослідження “Виховання інтересу до школи та навчання дітей дошкільного віку”.

Об'єкт дослідження: процес навчання дітей дошкільного віку в дошкільних закладах.

Предмет дослідження: особливості організації навчання дітей дошкільного віку в дошкільних закладах.

Мета: визначити основні компоненти загальної готовності до школи дітей дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження:. ефективне навчання вимагає врахування внутрішньої мотивації діяльності дитини, якщо ця мотивація має у своїй основі пізнавальний інтерес, прагнення набути знання, навчитися, є всі підстави вважати процес навчання успішним.

Завдання дослідження:

аналіз психолого-педагогічної літератури;

проаналізувати зміст, принципи, методи та форми організації навчання;

визначити структурні компоненти готовності дитини до навчання у школі.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження, тести, бесіди, висновки.

1. Теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку

1.1 Особливості навчання дітей дошкільного віку

Людина пізнає світ у різних видах діяльності, однак особливо цілеспрямованими є її пізнавальні старання процесі навчання, яке справедливо вважається найважливішим і найнадійнішим способом здобуття знань. Навчання -- спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності. У навчанні взаємодіють діяльність педагога, спрямована на відбір змісту і форм передавання знань, умінь і навичок (навчання) і діяльність дитини щодо усвідомлення, засвоєння і використання знань (учіння).

Сутність навчання, його особливості досліджує дидактика -- наука про навчання, його закони і закономірності, принципи і зміст, методи і форми організації. З її погляду найважливішими є такі функції навчання:

· освітня (реалізується завдяки відбору, передаванню і засвоєнню дітьми певної системи знань, умінь і навичок);

· розвивальна (зорієнтована на розумовий розвиток дитини, постійне вдосконалення її розумових здібностей, пізнавальної діяльності);

· виховна (виявляється у змісті знань, які стають основою світогляду, рис особистості).

Дидактика визначає також принципи -- головні правила і вимоги до процесу навчання:

· спрямованість навчального процесу на розв'язання взаємопов'язаних завдань навчання, виховання і розвитку;

· науковість процесу навчання;

· систематичність і послідовність процесу навчання;

· принципи, що стосуються діяльності вчителя і методики викладання (доступність, дохідливість викладання);

· наочність у навчальному процесі;

· активність і свідомість навчання;

· міцність засвоювання знань, формування вмінь і навичок.

Проблеми дидактики одержали свій розвиток у теоріях розвивального навчання -- сукупності принципів, методів прийомів навчання, спрямованих на ефективний розвиток психічних функцій, особистісних якостей дітей. Для нього важливо не стільки формування знань і вмінь, як способи розумових дій, здатність інтенсифікувати розумовий розвиток. Ці можливості повинен передбачати передусім зміст навчального матеріалу, похідними якого є методи організації навчання. У цьому контексті важлива роль належить цілеспрямованій навчальній діяльності -- особливій формі активності дитини, зорієнтованій на зміну себе як суб'єкта учіння. За таких умов дитина свідомо обирає цілі навчання, спрямовує свою навчальну діяльність.

Розвивальний ефект навчання досягається мотивацією (поясненням доцільності) вивчення нових знань. Основою такого навчання є принцип змістового узагальнення, за яким загальні знання передують окремим і конкретним знанням. навчання дитина дошкільний

За словами Л. Венгера, у навчання дошкільнят мають бути включені привабливі для них види діяльності, які найбільше відповідають їхнім віковим особливостям: гра, конструювання, зображувальна, літературно-творча діяльність тощо. Завдання педагога полягає у спрямуванні пізнавальної діяльності дітей, окресленні змісту знань, виборі способів організації навчальної діяльності, організації та стимулюванні пізнавальної активності, оцінюванні її результату. Він, як стверджував К. Ушинський, «повинен організувати початкове навчання так, щоб дитина не могла не встигати».

Важливою складовою дидактики є дошкільна дидактика, яка, живлячись надбанням народної та загальної дидактики, спирається на вікові особливості дошкільників. Дошкільна дидактика -- теорія навчання дітей дошкільного віку, яка визначає мету, розробляє зміст, методи й форми організації навчання дітей. Засновником дошкільної дидактики є Я.-А. Коменський, який основними дидактичними завданнями вважав розширення безпосереднього досвіду дитини, збагачення її знань про предмети і явища, формування вміння розрізняти схожі предмети та явища і правильно називати їх. Він обґрунтував програму навчання, зміст якої становлять відомості про предмети і явища навколишньої дійсності, згруповані й позначені науковими термінами «фізика», «оптика», «астрономія», «географія», «геометрія», «статика», «діалектика» та ін. Наприклад, діалектикою Я.-А. Коменський вважав виховання у дітей уміння «ставити питання і відповідати на них, не відволікаючись, твердо тримати думку в межах запропонованої теми». Відчуття й уявлення, думки й слова, мова й діяльність, на його погляд, є важливими умовами процесу навчання, який повинен відповідати рівню розумового розвитку дитини. Це є запорукою успішного її навчання.

За переконаннями Й.-Г. Песталоцці, з раннього віку навчання повинно забезпечувати пізнання дитиною навколишнього світу, допомагати перейти від незнання до знання, усувати випадкове й актуалізувати значуще. Значно дієвішим, порівняно з життєвим засвоєнням знань, умінь і навичок, є систематичне навчання під керівництвом дорослого, призначене «зробити для дитини, наскільки це можливо, очевидними, правильними і широкими первісні враження, одержані при першому сприйманні найважливіших предметів нашого пізнання».

Співзвучне з такими міркуваннями є твердження Є. Тихеєвої про те, що навчання дитини починається задовго до того, як вона візьме в руки буквар і перо. Дослідниця створила програму навчання у дитячому садку, яка охоплює розвиток мовлення дітей, формування знань про соціальні явища, природу, основи математики тощо.

О. Усова доводила, що навчання як засіб прямого і безпосереднього впливу вихователя на дошкільників покликане забезпечити надання конкретних відомостей про дійсність, виховання правильного ставлення до неї, опанування дітьми конкретних прийомів дій, всебічну підготовку їх до школи. Знання, якими оволодівають діти дошкільного віку, вона поділила на дві категорії: прості знання й уміння, які вони опановують без спеціального навчання, а в повсякденному спілкуванні з дорослими, під час ігор, спостережень, інших видів діяльності; більш складні знання и уміння, які можуть бути засвоєні лише в процесі спеціального навчання дітей на заняттях.

Основою навчальної діяльності дітей дошкільного віку, за переконаннями психолога Г. Люблінської, є поєднання суспільного досвіду, який засвоює дитина, з невеликим її власним досвідом, і збагачення його у процесі учіння. Головними компонентами такої діяльності є:

навчальне завдання.

планування.

уміння контролювати діяльність, правильно оцінювати її результати;

мотиви.

За спостереженнями О. Суровцевої, навчання дітей дошкільного віку передбачає:

засвоєння на заняттях елементарних, достовірних знань, які не становлять певної системи, а вибудовуються за принципом послідовності, поступового ускладнення з урахуванням рівня розвитку дітей і найближчих його перспектив;

використання методів і прийомів навчання, розрахованих на образність, конкретність, емоційність мислення дітей дошкільного віку; поступове підведення їх до мислення у поняттях, до узагальнених знань;

врахування властивої дошкільникам швидкої втомлюваності від напруженої розумової діяльності, тривалого сидіння.

Дошкільне навчання має підготувати дитину до систематичного шкільного навчання. Однак вони не є тотожними за жодним параметром. Тому невиправдані, навіть шкідливі намагання перенести у дошкільний заклад інформаційну модель навчання, предметне викладання тощо.

Особливістю дошкільного навчання є те, що воно здійснюється не лише на спеціально організованих, обов'язкових заняттях, а й у повсякденному житті. Ця принципова відмінність від шкільного класно-урочного навчання зумовлена тим, що за навчання лише на обов'язкових заняттях діти дошкільного віку, які значно відрізняються за рівнем і темпами розвитку, не зможуть ефективно оволодівати знаннями, брати активну участь у навчальному процесі. Натомість значну частину знань і вмінь дошкільник засвоює Поза заняттями -- у повсякденному спілкуванні з дорослими та однолітками, іграх, під час спостережень. Цей емпіричний досвід дитина уточнює, систематизує та закріплює в процесі занять. Вдумливий, творчий вихователь, зацікавлений в успішному формуванні у дітей навичок навчальної діяльності, сприятиме встановленню зв'язку між знаннями, здобутими дитиною в повсякденному житті та новою інформацією, доповненню і збагаченню тих знань які має дитина. Із цією метою використовують влучне слово, народні прикмети, прислів'я і приказки, читання художньої літератури, розповіді, загадки, головоломки Отже, педагог забезпечує зв'язок організованого навчання на заняттях та навчання поза ними.

Ще однією особливістю дошкільного навчання є стиль взаємин між усіма учасниками навчального процесу, який можна визначити як співробітництво (дитини і педагога дітей між собою).

Знання вихователем особливостей навчальної діяльності дітей допоможе правильно спрямувати їх навчання, організувати пізнавальну діяльність, сприяти розвитку дитини в процесі навчання.

1.2 Зміст навчання дітей дошкільного віку

Проблема змісту навчання є однією з найактуальніших у дошкільній дидактиці, адже ефективність навчання залежить передусім від його змістового наповнення. Зміст навчання дітей дошкільного віку має відповідати таким принципам:

Принцип зв'язку знань і вмінь із життям. Передбачає поєднання ознайомлення дітей з навколишнім середовищем із знаннями та їх можливим використанням. Відповідно до нього дітям слід не лише давати знання, а й формувати пізнавальні вміння, необхідні для самостійного освоєння навколишньої дійсності.

Принцип науковості знань. Зобов'язує пропонувати дітям для засвоєння точно визначені наукою положення, відкривати їм дійсність такою, якою вона є. Достовірність введених у програму навчання фактів і явищ повинна поєднуватися з розкриттям їх взаємозв'язку і розвитку. При цьому слід враховувати теоретичні знання, на яких формується здатність до первинних форм абстракції, узагальнень і умовисновків.

Цей принцип виявляється у виборі змісту факту, яки] розкриває його сутність на основі поняття про нього, і приклад, у змісті знань про живі об'єкти головними є розкриття зв'язку живого організму із середовищем, закономірна будова живого організму, що забезпечує ці зв'язки, тої

3.Принцип системності знань. Визначає структуру знань, які повинні опанувати діти. Системність надає знанням дієвості, придатності для ефективного використання у пізнавальній діяльності й у вирішенні практичних завдань. Важливим напрямом реалізації цього принципу є систематизація знань -- об'єднання, групування предметів і явищ за характерною або суттєвою ознакою. У молодшому дошкільному віці предмети групують за кольором, розміром, пізніше використовують загальніші поняття, наприклад, «овочі і фрукти», «свійські і дикі тварини» та ін. Однак систематизацією не вичерпується принцип системності.

4.Принцип виховувальної й розвивальної спрямованості знань. Передбачає включення у програму знань, які формували б свідоме ставлення до навколишньої дійсності, оскільки саме предметні знання забезпечують виховний і розвивальний вплив.

5.Принцип доступності знань. Вимагає включення у програму таких знань і вмінь, які враховували б пізнавальні можливості дітей. Доступність знань не означає легкості засвоєння, а характеризує міру посильної трудності -- ступінь розриву між підготовленістю дитини до засвоєння знань і вимогами нових знань, можливостями їх засвоєння. Новий зміст має пов'язуватися з набутими дитиною знаннями, особистим досвідом. Тому знання повинні ускладнюватися відповідно до зростання пізнавальних можливостей дітей. Необхідною умовою цього є формування і розвиток пізнавальних інтересів дошкільників.

За змістом навчання дітей дошкільного віку є енциклопедичним, тобто програма знань зорієнтована на широкий обсяг предметів і явищ дійсності. Цього вимагає соціальний розвиток дитини, адже вона, інтегруючись у соціальне середовище, повинна у ньому орієнтуватися і діяти. Тому зміст програми охоплює знання, уміння і навички з найрізноманітніших сфер (про людину, об'єкти живої і неживої природи, з літератури, образотворчого мистецтва, музики, лічби); видів діяльності людини (трудової, мовленнєвої, образотворчої, музично-виконавської, конструкційної, пізнавальної, рухової), а також правила поведінки та ін. Диференціація різних сфер дійсності у змісті навчання дошкільників необхідна для підготовки їх до предметного навчання у школі.

У програмах навчання і виховання дошкільників знання і вміння згруповані за відповідними розділами: жива і нежива природа; знання про найближче оточення; суспільствознавчі знання; математичні знання; уміння художньої діяльності; знання й уміння мовленнєвої діяльності; етичні знання й уміння; уміння навчальної діяльності. Кожен розділ містить факти, предмети, явища, події, які є основою для створення системи знань у дошкільному дитинстві і протягом подальшого життя. Програми вибудувані на основі принципу концентричності, згідно з яким знання дитини про предмет або явище розширюються, поглиблюються, уточнюються, систематизуються, узагальнюються.

Успіх навчання залежить від змісту навчального матеріалу, педагогічного керівництва навчальним процесом, особистісних якостей, рівня розвитку дитини.

Дошкільна дидактика розглядає навчання як двоєдиний процес взаємодії вихователя і дітей, спрямований на засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, всебічний розвиток їх як особистостей. Навчання є особливо могутнім джерелом і засобом розумового розвитку, якщо вихователь надає дитині можливість для самостійного пошуку.

1.3 Принципи і типи навчання

У процесі навчання поєднуються різноманітні об'єктивні і суб'єктивні чинники. Попри важливість кожного з них, ефективність навчання залежить передусім від їх гармонійної єдності та взаємодії, а також підпорядкування їх дидактичним принципам (принципам навчання).

Принципи навчання. Будь-яка діяльність вибудовується на певній основі, має своє сутнісне начало. У навчальній діяльності важливо, щоб пропоновані дітям знання і способи їх осягнення відбувалися за стрункою, логічно вмотивованою, зорієнтованою на можливості дітей системою. Саме на цих засадах ґрунтуються принципи навчання -- основні вихідні положення теорії навчання, що випливають із його закономірностей, окреслюють загальне спрямування навчального процесу, вимоги до його змісту, методики й організації. Узагальнено їх можна тлумачити як систему Дидактичних вимог до навчання, які є продуктом осмислення навчального досвіду і навчальних завдань. Будучи ^За своєю суттю універсальною, ця система передбачає специфічні вимоги для дітей різних вікових груп.

Сучасна дидактика вимагає, щоб навчальний процес у Дошкільних закладах вибудовувався на основі таких принципів:

· Принцип наочності навчання

· Принцип свідомості й активності.

· Принцип систематичності й послідовності.

· Принцип індивідуального підходу до дітей.

Педагогіка завжди шукала найоптимальніших способів донесення до дітей знань, організації їхньої пізнавальної діяльності, контролю й оцінювання її результатів. У цьому процесі в лоні педагогічної практики викристалізувалися різноманітні типи (за іншою термінологією -- види) навчання, які утворюють важливу сферу Дидактики.

Існує кілька класифікацій типів навчання. Однак, з огляду на особливості навчання дітей дошкільного віку, найоптимальніше вести мову про пряме, проблемне, непряме, опосередковане навчання.

Пряме навчання. Особливість його полягає в тому, що Педагог чітко формулює дидактичне завдання, послуговуючись при цьому відповідним зразком («Будемо розповідати про те, що бачили під час екскурсії. Послухайте, як можна розповісти про побачене...»). Під час виконання Дітьми завдань вихователь спрямовує їхню діяльність, виправляє помилки, дає поради і вказівки. Такий тип навчання доцільний за необхідності дати нові знання, сформувати нові навички й уміння.

Проблемне навчання. Орієнтуючись на проблеми навчання, педагог уникає прямого повідомлення знань і відповідного формулювання завдання, а створює проблемну ситуацію, яка вимагає від дитини пошуку правильного вирішення на основі нового способу використання здобутих знань, установлення в них нових зв'язків, оволодіння новими знаннями і вміннями. Проблемна ситуація вирішується в процесі колективної пошукової діяльності, яка є своєрідною послідовністю думки і дії спрямованих від педагога до дітей, від однієї дитини до іншої. Завдання педагога полягає в тому, щоб, активізуючи враження від попередніх спостережень, уявлень про предмети і явища, співставлень та аналізу, керувати цим складним процесом, у якому кожній дитині належить провідна роль.

Непряме навчання. Здійснюють його у процесі неповного формулювання дитині навчального завдання, коли вона конкретизує, вносить елементи творчості у мету і способи виконання навчального завдання (наприклад, познайомити гостей з рідним містом, життям нашого дитячого садка), або надання дітям матеріалу без формулювання конкретного завдання, що спонукає їх самостійно визначати завдання, способи його реалізації.

Опосередковане навчання. Суть його полягає у навчанні різних способів пізнання навколишнього світу. При цьому змінюється роль дитини у навчальному процесі, оскільки їй доводиться не тільки навчатися, але й навчати інших. Дошкільник поєднує у своїй навчальній діяльності позиції об'єкта і суб'єкта процесу навчання. За таких умов вихователь має бути не лише організатором процесу навчання, а й дослідником, що зобов'язує його постійно відстежувати рівень знань і потенційних можливостей кожної дитини. Водночас він повинен створити розвивальне середовище, у якому дошкільник знаходитиме засоби (предмети, іграшки, книги, матеріали для дослідів, рослини тощо) для самостійного навчання, а також спонукати дітей до активної діяльності у цьому середовищі.

Поєднуючи різні типи навчання, педагог створюватиме умови для особистісно-орієнтованого підходу. Як відомо діти успішніше і з більшим задоволенням виконують завдання, які вимагають нових способів дій. Тому способи їх виконання, використовуваний при цьому матеріал має бути максимально різноманітними. Підбір завдання, необхідно орієнтуватися, щоб кожна дитина в процесі їх виконання активізувала свої знання і вміння, здійснювала зусилля думки, а також відчувала задоволення від успішно виконаної роботи. Важливо, щоб досягнутий дошкільником успіх був підтриманий схваленням педагога, особливо його передбачувальною оцінкою («Я впевнена, що ти знайдеш правильну відповідь»).

Ефективне навчання вимагає врахування внутрішньої мотивації діяльності дитини. Якщо ця мотивація має у своїй основі пізнавальний інтерес, прагнення набути знання, навчитися, є всі підстави вважати процес навчання успішним.

Значної педагогічної майстерності вимагає встановлення вихователем «міри» прямого і непрямого керівництва розвитком пізнавальної діяльності дошкільників, визначення рівня складності завдань з метою запобігання як перевантаження дитини, так і недооцінки її можливостей, що також позначається на розвитку інтересу до навчання. Емоційне переживання дитиною власного успіху має бути підтримане вихователем у напрямі посилення мотиву діяльності («Ти старався, і бачиш, як приємно навчитись нового»), акцентування позитивного («Ти такий уважний»), а також авансування успішної діяльності («Я впевнена, що ти впораєшся із цим завданням») тощо.

Слід домагатися, щоб дитина не боялась докласти зусиль для досягнення мети, не орієнтувалась на невдачу, активно прагнула успіху.

1.4 Методи і форми організації навчання

Процес навчання пов'язаний з використанням певних способів, прийомів, завдяки яким діти опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. Для позначення сукупності цих способів використовують поняття «метод». Водночас він є і сукупністю приписів, вимог, принципів, які регламентують процес вирішення конкретного завдання.

У сфері дидактики особливу роль відіграє метод навчання, в якому поєднується спосіб діяльності того, хто навчає, і спосіб навчальної діяльності дитини.

Метод навчання -- система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога і дітей, спрямована на досягнення навчально-виховних завдань.

На практиці метод навчання постає як спосіб роботи вихователя, завдяки якому дошкільник засвоює знання, уміння, навички, розвиває свої пізнавальні здібності. Метод навчання спрямований на забезпечення взаємозв'язку пізнавальної та практичної діяльності дітей, тому він має і освітнє, і виховне значення. Структурним елементом методу навчання є прийом навчання -- конкретна дія вихователя чи дитини. Залежно від змісту навчального матеріалу обирають спосіб його засвоєння, тобто конкретний метод навчання.

Конкретний метод визначає особливості діяльності вихователя і дітей, напрям процесу навчання. Як правило, педагогічній практиці орієнтуються на комплексне заснування різноманітних методів.

Використовувані у дошкільній дидактиці методи вчення класифікують за різними ознаками. За джерел знань розрізняють наочні, словесні та практичні метод

Наочні методи. Особливість цих методів навчання полягає у набутті дітьми знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. Наочні методи широко використовують при повідомленні дошкільникам нової інформації. До цієї групи методів належать спостереження і демонстрація.

Спостереження. Воно є провідним у навчанні дітей дошкільного віку. Суттю спостереження є безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття дітьми процесів, явищ, об'єктів навколишнього світу за допомогою органів чуття, без втручання у їх буття.

Спостереження буває короткочасним (наприклад, за поведінкою тварини) і тривалим (за будівництвом будинку, ростом рослини тощо).

У процесі навчання використовують такі види спостережень:

розпізнавальні спостереження. їх застосовують у всіх вікових групах для ознайомлення з новими об'єктами, уточнення та розширення уявлень дітей;

спостереження за зміною і перетворенням об'єктів. Полягають у зіставленні стану об'єкта на конкретний час із попереднім його станом, виокремленні серед різноманітних ознак тієї, що свідчить про зміну. Такі операції стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей;

репродуктивні спостереження. Вони засновані на відтворенні образу об'єкта, формують уміння використовувати знання у вирішенні практичних і пізнавальних завдань.

Дошкільна педагогіка ставить такі вимоги до спостереження як методу навчання:

1. умотивованість, чіткість формулювання мети спостереження, доцільність завдань, які ставить перед дітьми вихователь;

2. врахування рівня розвитку дошкільнят, їхніх інтересів при виборі об'єкта спостереження, конкретність об'єкта;

3. планомірність розгортання процесу спостереження;

4. цілеспрямована активізація інтересу дітей з метою задіяння різних органів чуття;

5. стимулювання самостійності, розумової активності дошкільників під час спостереження за об'єктами, використовуючи словесний супровід (проговорювання дітьми назв об'єктів, вказівки вихователя, його запитання);

6. використання знань, вражень, набутих під час спостереження, у подальшій діяльності дошкільників (на заняттях, у грі тощо).

Демонстрація. її використовують для уточнення, узагальнення і систематизації знань дітей про предмети і явища, формування уявлень про недоступні для безпосереднього сприймання об'єкти. Метод демонстрації полягає у показі дітям натуральних предметів або їх зображень (картин, діапозитивів, кінофільмів). Використовуваний під час демонстрацій ілюстративний матеріал повинен реально відображати навколишню дійсність, не спотворюючи її, а його зміст -- відповідати пізнавальним можливостям, рівню розвитку дітей.

У дошкільному закладі для демонстрації використовують: спеціально створені дидактичні картини (серії про тварин, пори року); репродукції картин відомих художників (пейзажі, натюрморти, портрети дітей, казкові сюжети); книжну графіку (ілюстрації до художніх творів); предметні картинки, згруповані за відповідними темами («Одяг», «Наше місто», «Праця дорослих» та ін.). У процесі навчання дошкільникам демонструють слайди, діафільми, відео-фільми, комп'ютерні програми для дітей. При цьому важливо забезпечувати не лише відповідну для певного віку кількість вражень, а й необхідні гігієнічні умови (тривалість, якість зображення, відстань, освітлення та ін.).

За допомогою демонстрації картин, ілюстрацій, схем формуються уявлення про статичні наочні образи, а при використанні технічних засобів навчання -- динамічним.

Словесні методи навчання. Основою цієї групи мето дів є слово як джерело здобуття знань, що відкриває для дітей можливості виходити у процесі пізнання за межі без посереднього сприймання. Основними словесними методами, які використовують у навчанні дошкільників, є розповідь, читання (слухання дітьми) творів художньої літератури, бесіда.

Розповідь. Вона збагачує дитину різноманітними враженнями, впливає на її розум, почуття, уяву. Розповіддю є живий, образний, емоційний, логічно структурований виклад подій, заснований на фактичному матеріалі. Розповідь вихователя повинна мати чітко визначену тему, художню форму, бути динамічною, засновуватися на близьких і цікавих для дітей фактах. Вони можуть бути присвячені поточним подіям, праці дорослих, явищам природи, святам та ін.

Найпоширенішими видами дитячих розповідей, які використовують у навчальному процесі, є перекази літературних творів, розповіді за картинами, про предмети та іграшки, про події з власного досвіду, складання казок, закінчення початку розповіді вихователя та ін.

Читання (слухання дітьми) творів художньої літератури. Цей метод навчання сприяє розширенню знань дошкільників про предмети і явища, формуванню художніх смаків, умінь сприймати й аналізувати художні твори, відтворювати словесні образи, простежувати і розуміти зв'язки у творі, виникненню співпереживання.

Бесіда. її використовують для узагальнення і систематизації знань. Беручи участь у бесіді, дитина повинна знати, про що йдеться, уміти включатися в діалог, підтримувати і розвивати його, слухати і розуміти співбесідника, керувати своєю увагою та ін.

Важливо правильно побудувати бесіду, враховуючи її вид (вступна, підсумкова), підібрати питання, які повинні бути простими і зрозумілими за змістом, короткими і чіткими за формою. Вони можуть бути констатуючими, при-чинно-наслідковими, проблемними.

У роботі з дошкільниками використовують такі види бесіди:

етична (її метою є формування моральних уявлень Дітей);

пізнавальна (про події життя, працю дорослих, природу);

вступна (використовують для підготовки дітей до певної діяльності);

підсумкова (застосовують з метою уточнення, систематизації знань).

Цей метод використовують у роботі з дошкільниками які вже мають певний запас знань, комунікативний досвід.

Практичні методи навчання. За допомогою них педагог організовує різноманітну практичну діяльність дітей, що сприяє засвоєнню ними знань, умінь і навичок. Використання практичних методів змінюється з віком дітей оволодінням ними відповідними вміннями. Якщо у молодшій і середній групах вихователь здебільшого показує способи виконання завдання за зразком, то у старшій групі демонстрація все більше поступається місцем самостійному! виконанню роботи за заданими умовами. До цих методів належать вправи, ігри, прості досліди, моделювання.

Вправи. їх суть полягає у багаторазовому повторенні дитиною розумових і практичних дій, зміст яких заданий педагогом. З огляду на функціональне призначення виокремлюють такі види вправ:

вправи, спрямовані на відтворення навчального матеріалу з метою його закріплення. Вони сприяють формуванню в дошкільників уміння зіставляти одержаний результат із передбачуваним, виправляти помічені невідповідності, розвивають самоконтроль. У педагогічній практиці дитячого садка такі вправи є найпоширенішими;

вправи, спрямовані на використання засвоєних знань, умінь і навичок у нових умовах. Вимагають від дітей розвиненої самостійності, наполегливості у досягненні мети;

творчі вправи. Передбачають застосування нових, дій і операцій, якими дошкільники ще не оволоділи.

Раціональному використанню вправ сприяє чітке формулювання перед дітьми навчального завдання, демонстрація способів виконання, поступове ускладнення їх : урахуванням вікових можливостей та індивідуального розвитку дошкільнят, володіння ними навичками самої контролю, а також диференційований аналіз та оцінка результатів їх виконання.

Ігри. Цей метод передбачає застосування у навчання елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактично завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим для дитини, а процес навчання -- цікавішим.

Гра сприяє розвитку довільної уваги, активізує мислительну діяльність, творчу думку і волю дошкільників. Особливо часто звертаються у дитячому садку до авто дидактичних ігор, під час яких дії дітей регулюються певний завданням і правилами. Використовують їх з метою закріплення, узагальнення, систематизації знань як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Прості досліди. Полягають у перетворенні предмета, явища чи ситуації з метою виявлення прихованих якостей об'єктів, установлення зв'язків між ними та ін. Такі дії є пошуковими. їх зміст залежить від навчально-пізнавальних завдань, які ставить вихователь, можливостей дитини діяти самостійно.

Пошукові дії дошкільнят можуть бути спрямовані на виявлення властивостей предметів (важкий -- легкий; плаває -- тоне) та їх станів (перехід води у пару тощо). До такої діяльності, як правило, залучають старших дошкільників, а дітям молодшого і середнього дошкільного віку пропонують виконувати окремі пошукові дії. Поступово вони переходять від спроб певним способом досягти практичного результату до дій, спрямованих на пізнавальний результат, виявлення прихованих властивостей предметів та їх зв'язків.

Моделювання. Його основою є принцип заміщення, згідно з яким реальний предмет заміщується його зображенням або певним знаком. Створення та використання моделей цінні для формування знань про властивості, зв'язки предметів і явищ. Вони дають змогу простежити недоступні для безпосереднього споглядання зв'язки.

У навчанні дітей дошкільного віку використовують предметні (аналогічні предмету фізичні конструкції), предметно-схематичні (суттєві компоненти об'єкта, зв'язки між ними позначають за допомогою предметів-замінників і графічних знаків), графічні (графіки, формули, схеми та ін.) моделі.

За типом пізнавальної діяльності виокремлюють такі методи навчання: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний (відтворюючий), частково-пошуковий (евристичний), проблемний, дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод. Його використання вихователем забезпечує сприймання, усвідомлення та запам'ятовування Дітьми фактів і явищ. Цінність цього методу полягає в тому, що він сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань. При цьому вихователь має змогу використати Різні форми викладу матеріалу (фронтальну, групову, індивідуальну).

Репродуктивний метод. Заснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданням педагога. Із цією метою використовують неодноразове повторення виконання одного й того самого завдання, а також варіативних, схожих з раніше засвоєними зразками.

Частково-пошуковий (евристичний) метод. Суть його полягає в тому, що педагог доручає дітям завдання які є окремими етапами розв'язання проблеми. Дошкільники повинні сприйняти завдання, осмислити його умови і самостійно знайти шляхи його вирішення.

При цьому вихователь може запропонувати таку схему пошуку:

приймати, а потім і самим висувати пізнавальне завдання;

пропонувати здогадки про причини і наслідки спостережуваних явищ;

обирати і використовувати способи перевірки висунутих здогадок;

аналізувати факти, робити висновки.

Проблемні ситуації виникають часто у повсякденному житті дитячого садка, тому вихователю важливо максимально застосовувати частково-пошуковий метод у вирішенні їх дітьми.

Проблемний метод. Використовують його для активізації розумової діяльності дітей. Як відомо, інтерес до проблемних завдань у них виникає досить рано і розвивається протягом усього дошкільного віку. Для педагога, який вирішив використати цей метод, головне правильно сформулювати проблему, стимулювати самостійний пошук дітьми шляху її вирішення.

У навчанні дошкільників використовують такі види проблемно-ігрових завдань:

завдання, які вимагають установлення просторових і функціональних зв'язків (ігри для дітей раннього й дошкільного віку типу «Одягни ляльку»);

завдання, що вимагають розкриття причинних зв'язків (вправа «Човник» із двома човниками, в одного з яких діряве дно);

завдання, які вимагають знання способів дії з предметами (лото «Кому що потрібно?»);

завдання, спрямовані на класифікацію предметів (гра «Прибери зайве» та інші);

завдання, розраховані на словесне вирішення на основі уявлень про залежність предметів і явищ (словесні логічні задачі, загадки тощо).

Проблемне навчання пов'язане із мисленням дитини, стимулює його розвиток. Тому важливо, крім мотивації такої навчальної діяльності, максимально враховувати рівень знань, можливості мислення дошкільника.

Дослідницький метод. Він заснований на складанні педагогом і пропонуванні дітям проблемних завдань для пошуку рішення. Діти мають сприйняти вказану вихователем або самостійно побачити існуючу проблему, усвідомити її умови, спланувати етапи і засоби вирішення, проаналізувати успішність роботи на кожному етапі. Дослідницьке завдання вони розв'язують самостійно, а педагог лише коригує за необхідності їхні дії.

Метод розвитку творчих здібностей дітей на основі теорії вирішення винахідницьких завдань. За допомогою спеціальних вправ дошкільників знайомлять із законами діалектики, вчать системного аналізу, підводять до пошуку, погляду на предмети і явища з різних боків, бачення суперечностей в об'єкті (щось у ньому добре, а щось погане, щось корисне, а щось шкідливе тощо). Діти опановують навички вирішення проблем, використовуючи прийоми аналізу об'єктів у різних часових і просторових вимірах (ігри «Чим може бути?», «Добре -- погано», «Навпаки», викладання візерунків з камінчиків («малювання камінчиками»), спостереження за «живими хмаринками», уявлення себе на місці спостережуваного об'єкта, зміна характеру літературного героя та ін.).

Метод розв'язання винахідницьких завдань. Допомагає активізувати навчальний процес, оскільки стимулює пошук дошкільниками нетрадиційних рішень, уберігає їх від стереотипів мислення, розвиває нетрадиційний погляд на предмети і явища, привчає дітей, не довіряючи чужому досвіду, шукати свої шляхи вирішення проблем і відстоювати власну думку.

У педагогічній науці методи навчання класифікують і за такими критеріями:

за логічними механізмами засвоєння знань: індуктивні (пізнання загального через часткове), дедуктивні (пізнання часткового через загальне);

за особливостями взаємодії у процесі навчання: методи викладання, методи учіння;

за дидактичними функціями: методи первинного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю та перевірки;

за характером знань: метод повідомляючого навчання й осмислення нових знань, метод проблемного навчання і проблемного навчального пізнання.

Обираючи і використовуючи конкретний метод, педагог має усвідомлювати, завдяки чому він зможе якнайкраще організувати спільну діяльність із дитиною, щоб вирішити дидактичне завдання.

Жодна класифікація не вичерпує всієї сукупності використовуваних на практиці методів навчання, тому не має абсолютного визнання у педагогічному середовищі.

2. Експериментальна робота з діагностики та корекції психологічної готовності дошкільників до навчання в школі

2.1 Діагностика психічного розвитку дошкільників, готовності їх до школи

Діагностика сформованості передумов навчальної діяльності спрямована на визначення готовності школяра до нової для нього діяльності - навчальної. На відміну від ігрової навчальна діяльність має ряд специфічних особливостей. Вона передбачає орієнтацію на результат, довільність і обов'язковість.

Більша частина навчальних завдань, з якими стикається першокласник, спрямована на виконання низки умов, деяких вимог, орієнтацію на правило і зразок. Саме ці вміння відносяться до так званих передумов навчальної діяльності, тобто до тих, які ще не є повною мірою навчальними діями, але необхідні для початку її засвоєння.

Для діагностики передумов навчальної діяльності можна використовувати комплекс методик, що складається з діагностики вміння орієнтуватися на систему вимог - методика "Намиста", вміння орієнтуватися на зразок - методика "Будиночок", вміння діяти за правилом - методика "Візерунок", рівня розвитку довільності - методика " Графічний диктант ".

Методика "Намиста"

Мета: виявити кількість умов, які може утримати дитина в процесі діяльності при сприйнятті завдання на слух.

Обладнання: не менше шести фломастерів або олівців різного кольору, лист з малюнком кривої, що зображає нитку.

Робота складається з двох частин:

I частина (основна) - виконання завдання (малювання бус),

II частина - перевірка роботи і, в разі необхідності, перемальовування бус.

Інструкція до I частини: на зображеної нитці намалювати п'ять круглих намистин так, щоб нитка проходила через середину намистин. Всі намистини повинні бути різного кольору, середня намистина повинна бути синя.

Інструкція до II частини завдання. Повтор завдання для самостійної перевірки малюнків дітьми. У випадку помилки поряд створюється малюнок.

Оцінка виконання завдання:

відмінний рівень - завдання виконано правильно, враховані всі п'ять умов: положення намистин на нитці, форма намистин, їх кількість, використання п'яти різних кольорів, фіксований колір середньої намистини.

хороший рівень - при виконанні завдання враховані 3-4 умови.

середній рівень - при виконанні завдання враховано 2 умови.

низький рівень - при виконанні завдання враховано не більше однієї умови.

Методика "Будиночок"

Мета: виявити вміння орієнтуватися на зразок, точно скопіювати його, ступінь розвитку довільної уваги, сформованість просторового сприйняття.

Зміст: як можна точніше змалювати зображення будиночка. Після закінчення роботи перевірити, чи все вірно. Неточності можна виправити.

Точне відтворення оцінюється 0 балів, за кожну допущену помилку нараховується 1 бал.

Помилками є:

а) неправильно зображений елемент; права і ліва частини забору оцінюються окремо;

б) заміна одного елемента іншим або відсутність елемента;

в) розриви між лініями в тих місцях, де вони повинні бути з'єднані;

г) сильний перекіс малюнка.

Оцінка методики:

відмінний рівень - 0 помилок;

хороший рівень - 1 помилка;

середній рівень - 2-3 помилки;

низький рівень - 4-5 помилок.

Методика "Візерунок"

Мета: перевірити вміння діяти за правилом.

Зміст: слухаючи завдання, з'єднувати трикутники і квадрати, щоб вийшов візерунок.

Три правила:

1. два трикутники, два квадрати або квадрат з трикутником можна з'єднувати лише через гурток;

2. лінія нашого візерунка повинна йти тільки вперед;

3. кожне нове з'єднання треба починати з тієї фігурки, на якій зупинилася лінія, тоді лінія буде безперервної й у візерунку не вийде проміжків.

Випереджаючи експеримент, дітям пояснюю зразок.

Далі пропонується стомлений матеріал для виконання методики «Візерунок» і починається диктант.

Зміст диктанту:

"З'єднайте трикутник з квадратом, квадрат з трикутником, два трикутники, трикутник з квадратом, два квадрати, квадрат з трикутником, трикутник з квадратом, два квадрати, квадрат з трикутником, два трикутники, два трикутники, трикутник з квадратом".

Оцінка результатів.

Кожне правильне з'єднання зараховується за два очки. Правильними є сполуки, відповідні диктанту. Штрафні очки (по одному) нараховуються:

1) за зайві сполуки, не передбачені диктантом (крім знаходяться в кінці і на початку візерунка, тобто випереджають диктант і наступних за ним);

2) за "розриви" - пропуски "зон" з'єднання - між правильними сполуками.

Всі інші можливі види помилок не враховуються зовсім, так як їх наявність автоматично знижує кількість нараховуються очок. Остаточна кількість набраних балів обчислюється за рахунок різниці між кількістю правильно набраних очок і кількістю штрафних очок (з перших віднімають другі).

Максимально можлива кількість очок у кожній серії - 24 (0 штрафних очок). Максимально можлива кількість очок за виконання всього завдання - 72.

Інтерпретація отриманих результатів.

відмінний рівень - 60-72 очки - достатньо високий рівень уміння діяти за правилом. Може одночасно враховувати декілька правил у роботі;

хороший рівень - 48-59 очок - вміння діяти за правилом сформовано недостатньо. Може утримувати при роботі орієнтацію тільки на одне правило;

середній рівень - 36-47 очок - низький рівень уміння діяти за правилом. Постійно збивається і порушує правило, хоча і намагається на нього орієнтуватися;

низький рівень - менш 36 очок - вміння діяти за правилом не сформовано.

Методика "Графічний диктант"

Мета: визначити рівень розвитку довільної сфери дитини, а також вивчення можливостей у галузі перцептивної і моторної організації простору.

Зміст: проводити лінію олівцем згідно з інструкцією: «поставте олівець на саму верхню точку. Увага! Малюйте лінію: одна клітинка вниз. Не відривайте олівець від паперу, тепер одна клітинка направо. Одна клітина вгору. Одна клітина направо. Одна клітина вниз. Одна клітина направо. Одна клітина вгору. Одна клітина направо. Одна клітина вниз. Далі продовжуйте малювати такий самий візерунок самі ".

На самостійне виконання кожного візерунка дається півтори-дві хвилини. Загальний час проведення методики зазвичай становить близько 15 хвилин.

Аналіз результатів.

Безпомилкове відтворення візерунка - 4 бали. За 1-2 помилки ставлять 3 бали. За більше число помилок - 2 бали. Якщо помилок більше, ніж правильно відтворених ділянок, то ставиться 1 бал.

Якщо правильно відтворених ділянок немає, то ставлять 0 балів. Зазначеним чином оцінюються три візерунка (один тренувальний). На основі отриманих даних можливі наступні рівні виконання:

10-12 балів - високий;

6-9 балів - гарний;

3-5 балів - середній;

0-2 бала - низький.

Вивчення сформованості передумов навчальної діяльності дошкільників здійснено на базі підготовчої групи «Б» дитячого садка № 11.

У групі 21 осіб: 11 хлопчиків і 10 дівчаток.

Обрана нами діагностика дозволила оцінити сформованість передумов навчальної діяльності. Отримано такі результати.

Методика «Намиста».

Результати проведення методики «Намиста»

Рівні	Кількість дітей	%
Високий	3	14
Хороший	12	58
Середній	3	14
Низький	3	14

Проходження методики, що передбачає виявити кількість умов, які може утримати дитина в процесі діяльності при сприйнятті завдання на слух, показало, що більше половини групи справляється з даним завданням на хорошому рівні, і приблизно третину відчуває труднощі при його виконанні.

Методика «Будиночок».

Результати проведення методики «Будиночок»

Рівні	Кількість дітей	%
Високий	3	14
Хороший	12	58
Середній	3	14
Низький	3	14

Уміння орієнтуватися на зразок, точно скопіювати його, ступінь розвитку довільної уваги, сформованість просторового сприйняття в достатній мірі розвинені у 53 відсотків дітей. 47 відсоткам дошкільнят потрібна корекція та розвиток даних умінь.

Методика «Візерунок».

Результати проведення методики «Візерунок»

Рівні	Кількість дітей	%
Відмінний	6	29
Хороший	10	48
Середній	3	14
Низький	2	9

6 осіб (29%) показали досить високий рівень вміння діяти за правилами, тобто в роботі одночасно враховували кілька правил. У 10 чоловік (48%) вміння діяти за правилами сформовано не до кінця, можуть утримувати при роботі орієнтацію тільки на одне правило. 3 (14%) людини виявили низький рівень уміння діяти за правилом, постійно збивалися і порушували правило, хоч і намагалися на нього орієнтуватися. У двох осіб (9%) уміння діяти за правилом не сформовано.

Методика «Графічний диктант».

Результати проведення методики «Графічний диктант»

Рівні	Кількість дітей	%
Високий	5	24
Хороший	11	52
Середній	3	14
Низький	2	10

Визначаючи рівень розвитку довільної сфери дитини, а також вивчення можливостей у галузі перцептивної і моторної організації простору, ми виявили, що 5 осіб (24%) мають високий рівень розвитку, 11 осіб (52%) - хорошим, 3 людини (14%) - середнім, 2 особи (10%) - низьким.

2.2 Формуючий експеримент

Діагностика сформованості передумов навчальної діяльності старших дошкільників виявила необхідність в корекції і розвитку.

Для корекційних і розвиваючих занять ми поставили наступні завдання:

1. розвинути здатність самоконтролю в навчальній діяльності;

2. розвивати творчі здібності та уяву, формувати уявлення про навколишній світ, формуючи інтерес до пізнавальної діяльності;

3. розвивати інтелектуальні здібності.

Розвиток самоконтролю

Самоконтроль є складовою частиною будь-якого виду діяльності людини і спрямований на попередження можливих або виявлення вже зроблених помилок. Інакше кажучи, за допомогою самоконтролю людина щоразу усвідомлює правильність своїх дій, у тому числі в грі, навчанні та праці.

Одним з суттєвих відмінностей у пізнавальній діяльності "успішних" і "неуспішних" учнів є розходження в умінні здійснювати самоконтроль і саморегуляцію своїх дій. "Неуспішні" дошкільники навіть при знанні і розумінні правила, за яким потрібно діяти, не можуть в самостійному виконанні завдання, де потрібно в певній послідовності виконати ряд розумових операцій, і їм необхідна постійна допомога дорослого. Розвиток здатності до самоконтролю і саморегуляції починається вже в дошкільному віці і відбувається природніше й ефективніше за все в процесі різноманітних "ігор з правилами".

...