Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Використання аудіювання на уроках української мови

Використання аудіювання на уроках української мови

Формування аудіативних умінь в дослідженнях психологів, лінгвістів, методистів. Вправи і завдання, які сприяють формуванню вмінь учнів слухати. Система вправ для формування вміння учнів слухати та розуміти усне мовлення на уроках української мови.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.11.2016
Размер файла 82,1 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

аудіативний український мова мовлення

Вступ

1. Формування аудіативних умінь в дослідженнях психологів, лінгвістів, методистів

2. Вправи і завдання, які сприяють формуванню вмінь учнів слухати

2.1 Аналіз програми із досліджуваного питання

2.2 Система вправ для формування вміння учнів слухати та розуміти усне мовлення на уроках української мови

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Мовлення завжди вважали основним показником загальної культури людини. Однак останнім часом відбувається зниження загального рівня володіння культурою мовлення: порушення акцентуаційних норм дикторами, ненормативна лексика в репліках учасників телепередач і некоректна мовленнєва поведінка.

Основне завдання шкільного курсу української мови полягає у формуванні культури мовлення учнів, тобто в забезпеченні вміння змістовно і грамотно (на всіх виучуваних рівнях - фонетичному, лексичному, словотворчому, граматичному, правописному та стилістичному) обмінюватися думками. Обов'язок вчителя-словесника навчити дітей вільно володіти мовою, що функціонує у двох формах - усній та письмовій. Піднесення культури усного та писемного мовлення є однією з найактуальніших проблем, що постає перед школою.

Актуальність теми. Ґрунтовний аналіз науково-методичної літератури засвідчує, що робота з розвитку мовлення має давню традицію, але й до сьогодні залишається актуальною. Адже, незважаючи на певні успіхи в цій галузі, теорія і практика навчання культури мовлення потребує подальшого вдосконалення, тому що у наведених дослідженнях розглядаються лише окремі аспекти проблеми. Аудіювання - один із видів мовленнєвої діяльності, як засобу спілкування та одержання інформації. Теорія та практика навчання аудіювання на сьогоднішній день потребує вдосконалення.

Проблемі аудіювання приділяли увагу такі методисти: Г. Шелехова, Г.Іваницька, Т. Ладиженська, Б. Біляєв, В. Зінченко, Н. Бабич, Г. Архипова, Л. Архипова, Г. Бакушева, Г. Чистякова, Г. Дідук-Ступ'як, С. Цінько та ін.

Об'єктом дослідження є процес формування в учнів уміння слухати та розуміти почуте на уроках української мови загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом дослідження є зміст, методи, форми та засоби формування аудіативних умінь учнів з української мови.

Мета курсової роботи полягає в з'ясуванні особливостей формування аудіативних умінь учнів з української мови.

Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

— розкрити зміст поняття «аудіювання»;

— з'ясувати лінгвістичні, психологічні й дидактичні особливості формування вмінь слухати і розуміти усне мовлення;

— проаналізувати шкільну програму та сучасні підручники щодо аналізованого питання;

— розробити систему вправ, що забезпечать успішне навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.

Наукова гіпотеза дослідження. Ефективність оволодіння школярами аудіюванням підвищить раціональне використання певних адекватних методів, прийомів і засобів мовленнєвого розвитку, уміння учителями правильно організувати навчально - мовленнєву діяльність шляхом мовного забезпечення і побудови певної системи вправ.

Методи дослідження.

• теоретичні - вивчення й аналіз психолого-педагогічної,

лінгвістичної та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження, прогнозування і моделювання навчально-мовленнєвої діяльності; синтез емпіричного матеріалу;

• емпіричні - цілеспрямоване педагогічне спостереження та аналіз

уроків української мови і читання; вивчення продуктів мовленнєвої діяльності учнів; анкетування, бесіди; узагальнення передового педагогічного досвіду;

педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний); методи математичної обробки експериментальних даних.

• статистичні - кількісний і якісний аналіз одержаних результатів.

Практичне значення дослідження. Матеріали курсової роботи можуть бути використані студентами під час підготовки практичних занять, підготовки курсових робіт з методики навчання рідної мови.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

1. Формування аудіативних умінь в дослідженнях психологів, лінгвістів, методистів

Основою формування мовної особистості є: розвиток індивідуальних якостей мовотворчості; забезпечення вільного самовираження особистості; виховання патріотичних почуттів.

Мовленнєва діяльність - сукупність психофізіологічних дій людини, спрямованих на сприймання і розуміння мовлення або породження його в усній та писемній формі. Мовленнєва діяльність відображає психічну діяльність людини, розвиток і вираження її інтелекту й емоцій. Вона залежить від інтелектуального та емоційного розвитку учнів;від мовних знань та здійснюється у процесі навчання мови на комунікативній (мовленнєвій основі), що включає слухання, говоріння, читання, письмо.

Мовні здібності - індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам даної діяльності і є умовою успішного - їх виконання. Формуються на базі емоційно-вольових якостей (образна пам'ять, узагальнене сприйняття мовних явищ у єдності значення та форми, широке та швидке узагальнення лінгвістичних понять). Пов'язані з особливостями психічних процесів (особливості фонематичного слуху, швидкість реакції на мовленнєву ситуацію, почуття естетичної оцінки виразних засобів мови).

Структурні компоненти мовних здібностей:

- м'якість наслідування;

- тонекість чуття мови;

- словесна пам'ять;

- лінгвістичне мислення;

- уява;

- образне мислення;

- здібність до творчого і виразного мислення;

- образна пам'ять;

- мовна спостережливість;

- знання, уміння, навички;

- практичне використання мовного матеріалу;

- швидкість засвоєння мовного матеріалу.

Психологічні передумови засвоєння знань і формування комунікативних умінь і навичок:

— Позитивне ставлення учнів до процесу навчання

— Процеси безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом (словесна, схематична наочність, ТЗН, контекст)

— Процес мислення (активізація конкретного і абстрактного, понятійного і художнього мислення, сприйняття, осмислення і розуміння матеріалу)

— Запам'ятовування і збереження здобутої інформації, здатність до її відтворення з виявленням індивідуальних мовленнєвих здібностей.

Дослідниця Г. Шелехова зауважувала, що: «систематичне й цілеспрямоване формування мовленнєвої компетентності учнів у процесі сприймання усних і письмових висловлювань на уроках української мови - один із резервів удосконалення мовної й мовленнєвої підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів, адже успішність комунікації українською мовою значною мірою залежить від сформованості вмінь слухати, читати,володіти способами й прийомами навчання слухання й читання як видів мовленнєвої діяльності» [29, с. 7].

Навчання української мови має бути спрямоване на формування мовної особистості - людини, яка є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок, серед яких чільне місце відводиться аудіативним. Аудіативна діяльність притаманна людині з перших років її становлення. Завдяки слуханню дитина засвоює також і особливості роботи механізмів породження мовлення. Без аудіювання неможливе спілкування та засвоєння інформації в школі й за її межами.

Г. Дідук-Ступ'як зауважує, що « у формуванні та розвитку мовленнєвих умінь і навичок чільне місце займає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови, мовного оформлення тощо), добір з прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв'язання комунікативних завдань. Зокрема, на основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді із декількох запропонованих, спостереження за мовними виражально-зображувальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового (науково-навчального, науково-популярного його різновидів) та інших стилів для диктантів, переказів, складання діалогів, читання вголос і мовчки, спостереження за мовними засобами, списування тощо [9, с. 2].

За С. Цінько основними елементами процесу навчання аудіювання є:

– змістовий бік роботи над розвитком відповідних умінь та її місце в загальній системі навчання рідної мови;

- мотиваційний (усвідомлення учнями необхідності й важливості їхньої роботи; потреби у вирішенні поставлених завдань);

- діяльнісний (використання різних видів вправ і завдань, спрямованих на розвиток аудіативних умінь).

Психологічною основою методики навчання аудіювання є з'ясування його ролі як мовленнєвої здатності людини; механізмів сприймання і розуміння вербальної інформації слухачем, мети і умов людського спілкування; закономірностей взаємодії тексту і реципієнта. Лінгвістичну основу складає вчення про жанрово-композиційні та синтаксичні особливості тексту (висловлювання). В основі методики навчання учнів аудіювання лежить функційно-комунікативний підхід до тексту (висловлювання) як особливої комунікативно-мовленнєвої форми, яка за допомогою певних функційно-стилістичних засобів реалізує комунікативний намір слухача [27, с. 13].

На думку К. Пономарьової, з точки зору психофізіології аудіювання трактується як перцептивна, розумова, мнемічна діяльність. Перцептивна через те, що здійснюється сприйняття; розумова - бо пов'язана з основними операціями: аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією; мнемічна - тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних і мовленнєвих одиниць, реформування образу і впізнання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам'яті) [18, с. 37].

Аудіювання - це досить складний вид розумової діяльності, який характеризується певними психологічними особливостями.

Дослідниця К. Пономарьова дає таке визначення цьому поняттю: «Аудіювання - це розуміння сприйнятого на слух мовлення» [18, с. 34].

Н. Правова визначає уміння слухати та розуміти усне мовлення як «надзвичайно важливим для формування та розвитку навичок мовленнєвої діяльності. Уточнення і розвиток слухового сприймання і мовного слуху в добукварний період є основою для засвоєння звуків. Учні навчаються розрізняти звуки довкілля, мовленнєві одиниці (звуки, слова, речення), інтонацію та гучність голосу» [19, с.37].

Уміння слухати-розуміти являють собою доволі складний цілісний комплекс, котрий містить такі компоненти:

ѕ диференціювати почуті звуки;

ѕ інтегрувати їх у смислові комплекси;

ѕ утримувати їх у пам'яті під час слухання;

ѕ контролювати власну комунікативну поведінку;

ѕ дійснювати ймовірне прогнозування [11, с. 14].

Уміння і навички аудіювання

Основні уміння й навички

Допоміжні уміння й навички

Розуміти мовлення в різних ситуаціях спілкування для задоволення потреб

Концентруватися (готувати себе до слухання)

Визначати тему, мету діалогічного або монологічного мовлення

Аналізувати зміст

Визначати тему, мету, основну думку, композицію мовлення, форми аргументації

Встановлювати, підтримувати контакт зі співрозмовником (не залучати власної продуктивної діяльності)

Слухати критично

Пов'язувати почуте з власним досвідом,

Систематизувати почуте

Намагатися передбачити розвиток головної теми,

Оцінювати почуте

Конспектувати (зосереджувати увагу на ключових словах), фразах

Але всеодно, робота аудіювання має певні недоліки:

Табл. 2

Недоліки аудіювання

Недоліки аудіювання

Неосмислене сприйняття тексту (слухання є фоном для іншого виду діяльності)

Вибіркове сприйняття окремих уривків почутого

Невміння критично аналізувати зміст повідомлення, встанов-лювати зв'язок між фактами дійсності

Несприятливі зовнішні

умови

спілкування

Існують такі форми роботи з аудіювання:

ѕ з'ясування вчителем конкретного завдання та повторення його учнями;

ѕ складання плану почутого;

ѕ виписування ключових слів (фраз);

ѕ відповіді на питання;

ѕ переказ, інтерпретація почутого;

ѕ складання тез, конспектування;

ѕ складання таблиць, схем;

ѕ прослуховування теле- аудіо- відеокасет;

ѕ мовний аналіз.

Основними загальнодидактичними і лінгводидактичними

принципами, на яких базується система роботи над розвитком аудіативних умінь учнів основної школи, виступають (на основі праць

О.М. Біляєва, Є.М. Дмитровського, М.І. Пентилюк, К.М. Плиско та ін.):

1. Принцип активності й свідомості під час розвитку аудіативних умінь, пов'язаний насамперед з роботою психологічних механізмів.

2. Принцип науковості (які саме аудіативні терміни й поняття слід засвоїти учням).

3. Принцип систематичності та послідовності зобов'язує вчителя використовувати вправи і завдання для розвитку аудіативних умінь на кожному уроці, поступово переходячи від простіших до складніших завдань, які вдосконалюють зазначені вміння.

4. Принцип наступності й перспективності передбачає врахування вмінь, набутих школярами у початкових класах і підвищення рівня вимог до аудіативних умінь учнів на наступних етапах навчання.

5. Принцип доступності враховує вікові та індивідуальні особливості

учнів, їхні можливості під час розвитку аудіативних умінь.

6. Принцип зв'язку з життям роботи над розвитком зазначених вище умінь учнів передбачає усвідомлення школярами важливості та необхідності відповідних умінь не лише в навчальному процесі, а й у повсякденному житті.

7. Принцип міцності, глибини й дієвості знань, умінь і навичок, який диктує необхідність закріплення, усвідомлення й осмислення інформації, вироблення необхідних практичних умінь, а також зв'язок теорії з практикою.

8. Принцип пізнавально-практичної спрямованості у навчанні, який передбачає озброєння учнів знаннями про мову і мовлення та формування мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок.

9. Принцип функційно-комунікативної спрямованості, пов'язаний із урахуванням специфіки комунікативної функції мови, яка зумовлює основний напрямок у навчанні мови - ознайомлення учнів із різними типами і формами мовного спілкування, підпорядкування цій меті всього процесу навчання мови [27, с. 23].

Отже, аудіативні вміння та навички є одним із найважливіших факторів для здійснення ефективної усної текстової діяльності та є невід'ємним компонентом текстотвірного компоненту. Вони представляють собою складне утворення та мають комплексний характер. Аудіативні навички текстотворення, не формуються в людини спонтанно впродовж життя, цього слід навчати.

2. Вправи і завдання, які сприяють формуванню вмінь учнів слухати

2.1 Аналіз програми із досліджуваного питання

У 2015-2016 навчальному році вивчення української мови у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснювалось за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. - К.: Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.

За останніми науковими даними час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється таким чином: аудіювання - 45%, говоріння - 30%, читання - 6%, письмо - 9%.

Сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування.

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання - це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання й розуміння усного мовлення.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого «Я» як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

До важливих завдань навчання української мови учнів основної й старшої школи на сучасному етапі розвитку мовної освіти відносимо:

1) урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина й потреби належною мірою оволодіти нею; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності школярів як громадян України в цій справі перед світовою спільнотою;

2) розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномена, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від сприймання усного українського слова, читання художньої літератури українською мовою;

3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, оволодіння сучасними методами оперування знаннями, уміннями використовувати сучасні інформаційні й комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми навчання та ін.);

4) забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо;

5) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;

6) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв'язання їх у разі назрівання; розвиток в учнів уміння вести діалог, висловлювати власні думки й переконливо аргументувати їх;

7) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, що найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови з використанням засобів музики й живопису, художньої літератури, також спираючись на історичні дані;

8) урахування компетентнісного підходу до навчання української мови, за якого забезпечується результат навчання, а не нарощування обсягу змісту;

9) забезпечення особистісної значущості для кожного школяра здобутих знань і набутих умінь та навичок з української мови, усебічний розвиток особистості, її нахилів, здібностей і талантів;

10) формування в учнів потреби в удосконаленні власної мовленнєвої здатності впродовж усього життя.

Згідно схвалення Міністерства освіти України оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі компетентнісного підходу до шкільного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток, уміння ефективно користуватися мовою, спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації, високу мовну культуру особистості; розвиток навичок самостійної навчальної діяльності, самоосвіти й самореалізації; сприяти формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості тощо.

Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за допомогою

тестових завдань. Перевіряється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання з одного прослуховування:

а) розуміти мету висловлювання; фактичний зміст; причинно-наслідкові зв'язки; тему й основну думку висловлювання; виражально-зображувальні засоби прослуханого твору;

б) давати оцінку прослуханому.

Для здобуття достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності. У п'ятому класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, 6-9 класах - 12 запитань з чотирма варіантами відповідей. Матеріал для контрольного завдання є зв'язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту для аудіювання орієнтовно визначається так:

Клас Обсяг текстів, що належать до

Художнього стилю інших стилів

5-й 400-500 слів 300-400 слів

6-й 500-600 400-500

7-й 600-700 500-600

8-й 700-800 600-700

9-й 800-900 700-800

10-й 900-1000 800-900

11-й 1000-1100 900-1000

Правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

Програмою передбачене практичне ознайомлення школярів з видами аудіювання та особливостями кожного з них.

Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання потребує від слухача цілісного сприймання змісту повідомлення, уміння визначати його тему, основну думку, ділити на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Докладне аудіювання передбачає найповніше, деталізоване сприймання змісту повідомлення, усвідомлення смислу кожного з його елементів. Докладне сприймання тексту часто доцільне тоді, коли слід переказати текст чи коли слід запам'ятати кілька завдань, не записаних вчителем на дошці, з метою виконання їх у певній послідовності.

Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному й докладному, потребує висловлення власної думки із приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання найповніше виявляється під час переказу із творчим завданням, хоча окремі його елементи можуть поєднуватися з іншими видами аудіювання.

В процесі аудіювання учень має досягти комунікативної мети. По-перше і найголовніше, не вимагається дослівне розуміння оповідання, тексту, статті. Учень повинен мати загальне уявлення про прослуханий текст. При аудіюванні тексту використовується дещо уповільнений темп читання вчителем, виділяється паузами найбільш значуща інформацію.

2.2 Система вправ для формування вміння учнів слухати та розуміти усне мовлення на уроках української мови

Урок аудіювання та читання вголос має певну структуру:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та мети уроку.

3. Ознайомлення учнів з умовами проведення аудіювання (2-3 хв.).

4. Читання тексту вчителем (або учнями) (3-4 хв.).

5. Робота над усвідомленням учнями теми та основної думки тексту (5-6 хв.).

6. Повторне читання тексту вчителем (або учнями) (3-4 хв.).

7. Самостійна робота учнів (письмові відповіді на поставлені запитання вчителя) (20 хв.).

8. Домашнє завдання, інструктаж до його виконання (2 хв.).

9. Підсумок уроку (2 хв.). [13, с. 17]

Успішне опанування вмінь аудіювання й читання передбачає регулярне використання спеціально підготовлених учителем, цілеспрямованих вправ і завдань із розвитку в учнів умінь слухати-розуміти, читати-розуміти, аналізувати й оцінювати усні й письмові висловлювання (розуміти фактичний зміст, особливості побудови текстів, визначати тему й основну думку, причинно-наслідкові зв'язки, основну й другорядну інформацію, зображувально-виражальні засоби), висловлювати своє ставлення до почутого й прочитаного, критично формулювати власні судження тощо.

Основною метою аудіювання є сприймання й розуміння тим, хто слухає, змісту тексту, тобто сприймання мовлення (тексту) у нормальних умовах спілкування може бути визначено як «смислове сприйняття». Саме тому, учитель, обираючи текст повинен підлаштовуватись під психологічні особливості того чи іншого класу, враховуючи вік та можливості учнів. Предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована у сприйнятому на слух та яку належить розпізнати.

На етапі організаційного моменту учитель стандартно перевіряє чи учні приготувались до уроку української мови та чи всі присутні.

На уроках, присвячених формуванню вмінь з аудіювання учням 5-6 класів для більш цікавого проведення уроку, можна роздати картки, у яких буде написаний певний перелік вимог, яких потрібно дотримуватися для успішного сприймання мовлення, вчитися переносити набуті ними вміння й навички у різні життєві ситуації (Додаток 1). Такий прийом можна використати на третьому етапі «Ознайомлення учнів з умовами проведення аудіювання». На цьому ж етапі, учитель може провести еврестичну бесіду, наприклад, задавати запитання до усього класу:

1. Чи може людина обійтися без слухання?

2. З якою метою людина слухає?

3. Що, на вашу думку, означає вміти слухати?

4. Для чого людям потрібно розвивати вміння слухати?

5. Яку роль відіграє слухання в процесі пізнання навколишнього світу?

Учитель також може прочитати пам'ятку «Як правильно слухати текст» (Додаток 2).

На четвертому етапі уроку текст може читати не лише учитель, а й учень. Але все ж таки, варто, щоб текст звучав повільно, розважливо та з інтонацією. Також учитель може використовувати різні аудіотексти чи грамзаписи тощо. Найлегшим є текст, прочитаний учителем, а найважчим - звукозапис без попередніх пояснень. Слід зауважити, що розуміння мовлення у звукозапису має бути обов'язковим.

Аудіювання можна полегшити або ускладнити і за рахунок деяких інших факторів, зокрема:

а) граматичної складності речень (довгі і конструктивно складні речення сприймаються важче, ніж прості й короткі);

б) характеру мовлення (як правило, монологічне сюжетно-фабульне мовлення розуміти легше, ніж діалог, де зміст нерідко уточнюється натяками, інтонацією, специфічними мовними засобами тощо).

Опісля прослухання тексту учитель може за допомоги вправи бесіди задати учням запитання, наприклад:

ѕ Про що йдеться у тексті?

ѕ Яка основна думка твору?

ѕ Визначте тему та ідею твору.

ѕ Чи завуальована у творі мораль?

Також, опісля читання, учитель може використати прийом «роботи в групах». Наприклад, перша група згадує в тексті ключові слова та записує їх. Друга група виділяє у прослуханому тексті вступ, основну частину. Третя група пропонує свій варіант закінчення розповіді. Опісля чого учні зачитують свої відповіді. Після підготовки учнями свого варіанта закінчення тексту вчитель зачитує авторське закінчення розповіді.

На наступному етапі учитель зачитує тестові завдання, а учні мають записати правильний варіант відповіді у контрольний зошит.

На етапі зачитування домашньої роботи можна запропонувати учням таке завдання: Прослухати радіо- чи телепередачу на самостійно обрану тему. Записати її назву й ключові слова. Чим вона вас зацікавила? Підготувати усну невелику розповідь, у якій висловити власну думку щодо почутого тощо.

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми.

Вправи на формування мовленнєвих навичок аудіювання

Вправи для розвитку вмінь аудіювання

а) вправи для формування фонетичних навичок аудіювання;

б) вправи для формування лексичних навичокаудіювання;

в) вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

а) вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;

б) тренувальні вправи в аудіюванні текстів.

Формування комунікативного завдання, яке виражає мету аудіювання. Воно має бути конкретним та передбачати власну участь учня у розв'язанні завдання, ці вправи можуть містити такі завдання:

ѕ придумати заголовок до тексту;

ѕ вибрати картинку, яка відповідає змісту прослуханого;

ѕ вказати на три розбіжності між текстом та картинкою;

ѕ перелічити дійових осіб, які зустрічаються в тексті;

ѕ скласти усно характеристику головної дійової особи;

ѕ висловити своє ставлення до події, факту, вчинку тощо;

ѕ з'ясувати, які з названих нижче якостей, властиві герою оповідання (на дошці подається список);

ѕ зобразити на аркуші паперу описану ситуацію (зовнішність героя,тощо) (така вправа практикується переважно у молодшій школі, але можна застосувати ще й у 5 класі);

ѕ визначити причину або наслідки ситуації;

ѕ з'ясувати, скільки в тексті тверджень, які не відповідають ситуації (дається ситуація, добре відома учням) тощо [4].

Оскільки аудіювання проводиться з української мови, учням, окрім тестування щодо змісту твору потрібно надати ще граматичне завдання.

На цьому етапі можна використати диференційований підхід. Наприклад, поділити клас на дві групи за рівнем встигання та запропонувати кожному учневі посильне завдання. Для слабшої групи повторити текст вправи 2-3 рази. Тим самим це допомагає учням розвивати та вдосконалювати навички усного мовлення.

У методиці просліджується два шляхи навчання аудіювання. Перший шлях пропонує навчання аудіюванню в процесі виконання спеціальних вправ, тобто аудіювання виступає як мета навчання, отже цим шляхом аудіювання варто навчати як виду мовної діяльності. Прихильники ж другого шляху вказують на необхідність сполучення вправ в аудіюванні з елементами говоріння, читання, і листа. Тобто аудіювання тут виступає як засіб навчання. Для цього передбачаються спеціальні вправи. Багато сучасних методистів поєднують ці два шляхи. Вони пропонують навчати аудіюванню як мети, а потім як засобу, і тому вони вважають, що система вправ для навчання аудіювання повинна містити в собі як спеціальні так і неспеціальні мовні вправи. Спеціальні мовні вправи проводяться для того, щоб учні навчилися використовувати підготовлені зразки в мовному синтезі, дізнаватися та розуміти відомі конструкції в різноманітному оточенні. Вони можуть супроводжуватися аналізом, але це буде тільки логічний аналіз, що допомагає осмислити зміст. Це можуть бути вправи, спрямовані на сприйняття загального змісту чи висловлення на виділення окремих значеннєвих груп, але завжди вони націлюють увагу слухача на зміст мови і проводиться тільки на зв'язаному матеріалі.

У число мовних спеціальних вправ входять вправи, що розвивають уміння співвідносити частини і ціле в процесі слухового сприйняття, знаходити в мові головну думку, основне зміст, звертати увагу на заздалегідь зазначений відрізок мови.

Неспеціальні вправи, спрямовані на навчання не тільки аудіюванню, а й говорінню, читанню. Тобто ціль цих вправ: навчити аудіюванню як засобу навчання іншим видам мовленнєвої діяльності.

Вправи на сприймання слід подавати у вигляді інструкцій, які передбачають конкретні завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване й свідоме слухання-розуміння почутої інформації. Г. Шелехова виділяє такі вправи і завдання:

Висновки

Отже, аудіативні вміння та навички є одним із найважливіших факторів для здійснення ефективної усної текстової діяльності та є невід'ємним компонентом текстотвірного компоненту. Вони представляють собою складне утворення та мають комплексний характер. Аудіативні навички текстотворення не формуються в людини спонтанно впродовж життя цього слід навчати.

В процесі аудіювання учень має досягти комунікативної мети. Не вимагається дослівне розуміння оповідання, тексту, статті. Учень повинен мати загальне уявлення про прослуханий текст. При аудіюванні тексту використовується дещо уповільнений темп читання вчителем, виділяється паузами найбільш значуща інформацію.

Успішне опанування вмінь аудіювання й читання передбачає регулярне використання спеціально підготовлених учителем, цілеспрямованих вправ і завдань із розвитку в учнів умінь слухати-розуміти, читати-розуміти, аналізувати й оцінювати усні й письмові висловлювання (розуміти фактичний зміст, особливості побудови текстів, визначати тему й основну думку, причинно-наслідкові зв'язки, основну й другорядну інформацію, зображувально-виражальні засоби), висловлювати своє ставлення до почутого й прочитаного, критично формулювати власні судження тощо.

Аудіювання на уроках української мови бувають двох видів: навчальне та контрольне.

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми:

1. Вправи на формування мовленнєвих навичок аудіювання:а) вправи для формування фонетичних навичок аудіювання;б) вправи для формування лексичних навичок аудіювання; в) вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

2. Вправи для розвитку вмінь аудіювання: а) вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;б) тренувальні вправи в аудіюванні текстів.

Список використаної літератури

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посібник / Н. Д. Бабич. Львів: Світ, 2003. 432 с.

2. Біляєв О. М. Культура мовлення вчителя-словесника / О. М. Біляєв // Дивослово. 1995. № 1. С. 37 - 44.

3. Біляєв О. М., Мельничайко В. Я. та ін. Методика вивчення української мови в середній школі. К.: Рад. школа, 1987. 231 с.

4. Божко О. П. Формування в учнів аудіативних умінь як складової текстотвірної компетентності Електронне наукове фахове видання «Науковий вісник Донбасу» № 2 (22), 2013 [Електронний ресурс]: 2014. Режим доступу: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN22/index.htm.

5. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів [Текст] / Д.І. Ганич, І.С.Олійник. К.:Вищ. шк., 1985. 360 с.

6. Дідук-Ступ'як, Г. І. Різнотипові підходи до вивчення української мови при формуванні в учнів навичок аудіювання / Г. І. Дідук-Ступ'як // Вивчаємо українську мову та літературу. 2016. № 10/11. С. 2-8.

7. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. 251 с.

8. Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С.Я.Єрмоленко, С. П.Бибик, О.Г.Тодор. К.: Либідь, 2001. 224 с.

9. Жовтобрюх М. А. Про один теоретичний аспект культури української мови [Текст]/ М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. 1967. № 3. С. 55-64.

10. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. К.: Рад.школа, 1982. 214 с.

11. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред М. І. Пентилюк: Підручник для студентів-філологів. К.: Ленвіт, 2000. 264 с.

12. Новосьолова В. І. Методичні підходи до збагачення мовлення учнів емоційно забарвленою лексикою на уроках української мови/ В.І.Новосьолова // Українська мова та література в школі. 2006, №4.

13. Палихата Е. Я. Типи і структура уроків з української мови: методичні рекомендації для студентів і викладачів педагогічних навчальних закладів / Е. Я. Палихата. Тернопіль: В-во ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2012. 30 с.

14. Пентилюк М. І. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови/ М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна // Українська мова та література в школі. 2006, №1.

15. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика [Текст] / М. І. Пентилюк. К.: Вежа, 1994. 240 с.

16. Перенчук Л. К. Використання інноваційних ідей на уроках української мови та літератури/ Л. К.Перенчук// Українська мова та література в школі. 2006, №6.

17. Пилинський М. М.Мовна норма і стиль [Текст] / М. М.Пилинський. К.: Наук. думка, 1976. 288 с.

18. Плиско К. М. Довідник з теорії і методики навчання української мови в середній загальноосвітній школі. Х.: ХДПУ, 1998. 115 с.

19. Плиско К. М. Принципи, методи і форми навчання української мови (Теоретичний аспект). Х.: Основа, 1995. 240 с.

20. Пономарьова К. І. Компетентісний підхід до перевірки усних видів мовленнєвої діяльності молодших школярів / К.І. Пономарьова // Початкова школа. 2009. №10. С. 34-38.

21. Правова Н. В. Відбір текстів для аудіювання та способи перевірки аудіативних умінь учнів / Н.В. Правова // Початкова школа. 2006. №6. С. 36-42.

22. Практикум з методики навчання української мови / Колектив авторів за редакцією М. І. Пентилюк: С.О. Караман, О.В. Караман, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна, І.В. Гайдаєнко, Т.Г. Окуневич, З.П. Бакум, Н.М. Дика. К.: Ленвіт, 2003. 302 с.

23. Савельєва, Н. М. Групові форми навчальної діяльності як засіб підвищення ефективності загальнопедагогічної підготовки студентів педвузів: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.01 / Н. М. Савельєва. Харків, 1994. 14 с.

24. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія: [Навч. посіб.] / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.

25. Стельмахович М.Г. Розвиток усного мовлення на уроках української мови/ М.Г. Стельмахович. К.: Рад. школа, 1976.

26. Трунова В.А. Лінгвістичні основи формування мовленнєвих умінь/ В.А. Трунова //Початкова школа. 1995. №2. С. 12.

27. Цінько Світлана Василівна. Розвиток у п'ятикласників умінь аудіювання на уроках української мови: Дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / АПН України; Інститут педагогіки. К., 2000. 248 арк..

28. Шелехова Г. Використання вправ з аудіювання і читання на уроках рідної мови в 6 класі [Текст] / Г. Шелехова // Українська мова і література в школі. 2005. №4. С. 2-6.

29. Шелехова Г. Уроки навчання п'ятикласників сприймати мовлення (за новою програмою з української мови) [Текст] / Г. Шелехова // Українська мова і література в школі. 2014. №6(116). С. 2-8.

Додатки

Додаток 1

Картка «перелік вимог, яких потрібно дотримуватись на уроці»

ѕ зайняти зручну для слухання позу;

ѕ використовувати елементи невербального спілкування (повернутися обличчям до мовця, встановити з ним візуальний контакт), а також виявляти розуміння й певну симпатію;

ѕ слухати потрібно уважно, не перебивати мовця (якщо потрібно дуже сказати, то лише після паузи, яку робить мовець, або після закінчення речення);

ѕ пам'ятати про мету слухання;

ѕ зосередити свою увагу на змісті почутого;

ѕ не робити зауваження тому, хто говорить;

ѕ не відволікатися на сторонні справи; у разі потреби перепитати чи уточнити незрозумілі місця слід це робити після прослуховування висловлювання, попередньо занотувавши те, що вимагає, на ваш погляд, уточнення чи глибшого розкриття;

ѕ не висловлювати свого незадоволення або небажання слухати;

ѕ у разі незгоди зі змістом сприйнятого, не висловлювати занадто емоційно свою позицію; задавати уточнювальні запитання типу: «будь ласка, уточніть це», «чи можливо повторити ще раз?», «я хочу перевірити, чи правильно зрозумів (-ла), будь ласка, повторіть ще раз...» тощо;

ѕ зробити висновки із почутого; якщо ж трапляються люди-балакуни, яких «важко переслухати», то треба знайти привід для швидкого припинення розмови (перепрошую, але мені потрібно…; вибачте, але за 5 хвилин я маю…; я згадав(ла), що…);

ѕ подякувати мовцеві за сприйняту (потрібну, цікаву, переконливу) інформацію.

Додаток 2

Пам'ятка «Як правильно слухати текст»

1. Почувши назву, подумайте, про що йтиметься в тексті.

2. Текст слід слухати активно: визначайте смислові частини й ставте до них запитання, міркуйте над будовою тексту.

3. З'ясуйте, що вам відомо про почуте. Пов'яжіть почуту інформацію з попередніми знаннями.

Додаток 3

Конспект уроку для 6 класу (аудіювання).

Тема. Контрольне аудіювання.

Мета: ознайомити учнів із формою заняття аудіювання; розвивати в учнів навички аудіювання та усного мовлення, логічне мислення, збагатити словниковий запас учнів;

виховувати в учнів уміння слухати та чути.

Тип уроку. Урок контролю знань та вмінь учнів. Урок аудіювання.

Обладнання: картки, контрольні зошити.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та мети уроку.

3. Ознайомлення учнів з умовами проведення аудіювання (2-3 хв.).

3.1. Учитель роздає учням пам'ятку «Як правильно слухати текст»

4. Читання тексту вчителем (або учнями) (3-4 хв.).

Легенда про блакитний барвінок

Ще за тих, коли в Карпатах люди поклонялися язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля яскравої ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай причарують його серце навіки, хай зв'яжуть серця вірним коханням на все життя.

Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси ставних легенів, котрі гуляли на березі річки.

Ось вінки і сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша, аби кинути вінки до води. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання.

Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала.

Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати-кликати своїх подруг. Та дарма, лише таємниче відлуння відгукувалося на її голос.

А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незвичних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели танок лісові дівчата, мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки, і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяючи розкрити якусь незвідану таємницю.

Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталось диво: засвітився вінок голубуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а з-поміж них виглянули ніжно-блакитні п'ятипелюсткові квіти.

І почула дівчина тихий голос, народжений нічним вітерцем:

Ї Пам'ятай, Ладо, що п'ять пелюсток цієї квітки Ї то п'ять засад щасливого подружнього життя. Запам'ятай їх і збережи у серці своєму на все життя:

перша пелюстка Ї то краса, друга Ї ніжність, третя Ї незабутність, четверта Ї злагода, п'ята Ї вірність. Будь щаслива!..

Замовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало довкруж тихо-тихо. І тоді якась невідома сила повела дівчину через ліс. Почало благословлятися на світ. Лада опинилася на крутому березі Черемоша. Нікого там уже не було. Молодь додивлялась сни купальської ночі по своїх оселях.

Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?

Незчулася, як підійшов до неї легінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:

Ї Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той вінок?

Не промовила дівчина ні слова. Мовчки простягнула красному легеню свій вінок.

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены