Формування в середніх дошкільнят поваги і любові до рідної матері
Основи формування у дітей старшого дошкільного віку любові до своєї матері. Психолого-педагогічні особливості розвитку в середніх дошкільнят поваги і любові до рідної матері. Головні взаємини батьків і дітей як одне з найбільш актуальних проблем.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.01.2017 |
| Размер файла | 65,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Основи формування у дітей старшого дошкільного віку любові до матері
1.1 Традиції народу у вихованні любові до берегині роду
1.2 Виховання любові до матері - важливе завдання морального виховання
1.3 Методи і прийоми формування любові до матері у дітей старшого дошкільного віку
2. Психолого-педагогічні особливості формування в середніх дошкільнят поваги і любові до рідної матері
2.1 Визначення рівня сформованості почуття любові до матері у дітей середнього дошкільного віку (констатуючий експеримент)
2.2 Система роботи з формування у дітей середнього дошкільного віку почуття любові до матері (формуючий експеримент)
2.3 Аналіз результатів проведеної роботи (контрольний експеримент)
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Сьогодні, коли дефіцит духовної культури усвідомлюється як одна з головних перешкод на шляху оновлення суспільства, духовний розвиток особистості виступає одним із найактуальніших завдань.
Дошкільна освіта знайшла своє утвердження у важливих для становлення та розвитку системи документах, зокрема, Законі України “Про освіту” (1991), Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) (1992), “Концепції дошкільного виховання в Україні” (1993), “Концепції національного виховання” (1994), державному стандарті дошкільної освіти - Базовому компоненті дошкільної освіти (1999), Законі України “Про дошкільну освіту” (2001). Цими законодавчими документами було сформовано освітню систему країни, проголошено, що дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю, визначено принципи, на яких ґрунтується дошкільна освіта, мету і завдання дошкільної освіти.
В Україні було розроблено низку програм навчання і виховання в дошкільному навчальному закладі, що ґрунтувалися на засадах гуманізації, диференціації та інтеграції. Назвемо їх: “Дитина в дошкільні роки” (1991 р. - автори: А.Богуш, О.Аматьева, О.Байер, Е.Вільчковський, Н.Гавриш, Г.Григоренко, О.Дронова, З.Дорошенко, Н.Денисенко, О.Каплуновська); “Малятко” (1992 р. - науковий керівник З.Плохій; автори: С.Кулачківська, Т.Кіндратенко, С.Тищенко, С.Ладивір, Ж.Юзвак, Е.Шийко, Л.Артемова, Т.Поніманська, З.Плохій, А.Богуш та ін.), “Дитина” (1993 р. - науковий керівник О.Проскура; автори: Н.Бібік, М.Вашуленко, Е.Вільчковський, Н.Дзюбишина, Т.Жук, О.Кириченко, Н.Коваль, О.Кононко, Л.Кочіна та ін.). Концепція побудови програм полягала у знанневому підході до формування знань, умінь і навичок, орієнтація на розвиток дитини виходила із її психологічного віку.
Вже не викликає сумніву необхідність гуманітаризації, гуманізації в цілому. Сучасне виховання дитини має зробити рішучий поворот до формування високоморальної особистості, індивідуальності дитини. Необхідно оновлювати зміст освіти шляхом перенесення основного акценту на конкретну людину, використовуючи духовні цінності.
В цьому контексті розв'язання проблеми виховання любові і поваги до матері в особистості дитини стає актуальним у наш час, бо мати - найдорожча для кожного з нас людина на землі. Любов до неї святинею входить в серце. Мати не тільки дає життя, ночей недосипає, щоб росло дитя здоровим, життєрадісним і щасливим. Вона - той найживучіший корінь, що передає людині мудрість, духовне багатство народу, його самосвідомість. Виховуючи у дитини любов до рідної матері, до бабусі, до батька й дідуся, формуючи благородне усвідомлення родинної честі, ми утверджуємо цим у майбутнього громадянина чуття великої сім'ї - народу. Кращі ідеали і традиції передає дитині мати. Світла любов до неї - той чистий струмочок, що живить вічну ріку життя.
Взаємини батьків і дітей є однією з найбільш актуальних проблем, яка досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. Саме у взаємодії з дорослим дитина входить в оточуючий світ, оволодіває цінностями, нормами і правилами, прийнятими в суспільстві. У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми взаємин батьків і дітей. Їх вплив на формування дитячої особистості розглядався в працях Ю.Аркіна, О.Вишневського, О.Духновича, Н.Лубенець, А.Макаренка, Я. Мамонтова, С.Русової, К.Ушинського, Я.Чепіги. Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та виховного процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.
Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що, не дивлячись на ряд теоретичних та прикладних досліджень у галузі взаємин батьків та дітей в педагогіці і психології, проблема формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку залишається невирішеною. Зокрема, актуальним є вивчення особливостей формування гармонійних взаємин батьків і дітей як фактору їх особистісного розвитку, виявлення педагогічних умов розвитку гармонійних взаємин між мамою та дитиною. матір дошкільня любов батьки
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності, структури гармонійних взаємин, формування любові до матері у дітей старшого дошкільного віку, розробці педагогічних умов їх формування.
Об'єкт дослідження - процес формування любові до матері у дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження- педагогічні умови формування любові до матері та близьких у дітей старшого дошкільного віку.
Завдання.
- розглянути особливості виховання дітей в українській родині;
- охарактеризувати виховання любові до матері у дітей;
- здійснити визначення рівня сформованості почуття любові до матері у дітей старшого дошкільного віку.
- запропонувати систему роботи з формування у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до матері.
- провести аналіз результатів проведеної роботи.
Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі педагогіки, української педагогіки, культури українського народу.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів. Висновків, списку використаних джерел (43), додатків(1). У роботі наявні таблиці (6). Основний зміст курсової роботи викладено 36 сторінках.
1. Основи формування у дітей старшого дошкільного віку любові до матері
1.1 Традиції народу у вихованні любові до берегині роду
Визначне місце у народній педагогіці займає моральне виховання людини. Як відомо, мораль - це сукупність правил, норм співжиття, поведінки людей, що визначають їхні обов'язки і ставлення один до одного у суспільстві.
Перші знання про моральні норми дитина дістає від своїх перших вихователів - батьків. Тут, у родинному колі, через казки, оповідання, відгадування загадок, бесіди та й взаємини з рідними, сімейні традиції вона починає пізнавати суть таких моральних понять, як гарне і погане, добро і зло, справедливість, доброзичливість, чуйність, дбайливість, працьовитість, старанність, співчутливість, мужність, чесність, обов'язок, правдивість, ощадність та інші. Розглянемо детальніше деякі з зазначених понять.
Найважливішим вважалося почуття любові до батьків. Моральним обов'язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шани й турботи. До батьків, як правило, зверталися на "Ви": до матері - "пані-матко", "мамо", "нене"; до батька - "неню", "пане батьку", "батьку".
В.О. Сухомлинський вибудовував свою виховну систему на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері посів значне місце. Матір у нього випромінює любов, чуйність та повагу до дитини; матір -- джерело загальнолюдських цінностей, чеснот, Берегиня. Без перебільшення можемо сказати, що саме Василь Сухомлинський є єдиним педагогом радянського періоду, який створив «культ Матері». Матір у нього не всесильна, як до цього привчала радянська педагогіка, а звичайна людина, яка потребує уваги, чуйного ставлення, поваги, ласки, любові. Ні школа, ні суспільство не може замінити матір. А тому любов до матері, вважав педагог, потрібно виховувати і в школі у процесі формування стосунків між хлопчиками і дівчатами. Етнографи відзначають у побуті великих сімей своєрідну субординацію. Так, коли всі сідали за стіл і їли з однієї миски, то першим набирав страву найстарший член родини, потім всі інші, віддаючи першість старшому за віком. Коли хтось з дітей намагався порушити це правило, він тут же за столом карався (старша дитина била його ложкою по голові)[32, c.23-25].
Такий лад життя в сім'ї мав величезний позитивний вплив на дітей. Дитина привчалась до думки, що в суспільстві більшу винагороду одержує той, чия участь у суспільне корисній праці більша, хто може більше зробити для інших, у кого більший досвід. На цю особливість етнопедагогіки слід звертати більш уваги в сучасному вихованні, адже сучасні діти дістають усе найкраще, і то в першу чергу. Це розвиває дитячий егоїзм, який у старшому віці іноді дає небажані наслідки.
Функціонування рідної мови - основа духовного життя кожної нації. Рідне слово виховує національну психологію, національний характер, національну самосвідомість [2, с. 8-9].
В перші місяці життя немовляти над колискою схиляється мати і тихо наспівує ніжні мелодії колисанки, кожне слово якої переливається в кровинку дитини, стає її надбанням. Таке емоційне спілкування матері з новонародженою дитиною через рідне слово, втілене у колисковій мелодії, є прикладом єднання поколінь, постійного діалектичного взаємозв'язку минулого і прийдешнього.
Відношення батьків до дітей має бути гармонійним. Відношенням матері до дитини з перших днів її життя повинна керувати розумна і вимоглива любов. Мати добирає такі методи й засоби виховання, які забезпечують фізичний і духовний розвиток сина чи доньки, відповідний їх віку [35, c.12-13].
Як свідчить історія, витоки української сім'ї простежувались на нашій території зі давніх-давен (приблизно 200 тис. років до н.е.). То був період матріархату, коди годувальницею роду була жінка. Вона ж кінчалась і вихованням дітей. Жінка - Мати була головною особою в сім'ї. Не спроста під час розкопок поселень Трипільської культури знайдено статуетки жінки. Тому що саме жінка-мати була хранителькою роду.
Г.А. Литвинова дуже гарно з почуттям любові, вірності, чесності та доброти відобразила авторитет матері у своїй книзі, яка так і називається “Авторитет матері”. Вона говорить що в усіх народів світу споконвіку шанується мати - дародавиця життя, охоронниця домашнього вогнища, уособлення самовідданої любові: Усі матері світу, незалежно від того, як влаштовано їхнє життя, бажають щастя своїм дітям, і переважна більшість з них прагне, як уміє, прищепити синам і дочкам людські чесноти.
Авторитет матері виступає, як чинник підвищення морально-виховного потенціалу сім'ї, де починається формування нової людини.
На материнській совісті і обов'язку - виховати кожного з своїх дітей таким, щоб ніхто з них не робив бездумно і невдячно[33, c. 20-21].
Образ Матері-жінки для української культури пов'язувався з берегинею-заступницею роду (а образ дівчини - з моральною чистотою). Адже головна функція сім'ї -- народження дітей, а також їхнє виховання, отже -- передавання наступним поколінням культури, традицій, мови, досвіду попередніх поколінь (тобто мати виконує роль визначальної ланки у збереженні етносу).
Для української родини традиційно характерна велика роль жінки і передусім матері. Зі смертю чоловіка саме вона завжди виступала на перший план, ставала главою сім'ї. Образ матері - розсудливої, доброї і водночас суворої господині - яскраво змальований у класичній літературі. Жінка як символ самого Життя була об'єктом поклоніння у українців ще з часів Трипільської культури (символи родючості та символи добробуту -- жіночі статуетки, зображення сонця, тощо). В давніх українських віруваннях важливе місце займала Берегиня - мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї. Традиційний малюнок Берегині - символічна постать жінки з застережливо піднятими руками.
Культ матері, який у українців пов'язувався з обожнюванням землі, став основою етнічної домінанти українського національного характеру. Юрій Липа, видатний український етнопсихолог вважає, що “... в центрі духовності (...) стоїть жінка-мати, істота, що єднає коло себе родину. Найдавніший символ того агрикультурного населення -- це образ Великої Матері, божества прапрадідів сучасних українців”.
Від матерів переливається, прищеплюється синам і дочкам шанобливе ставлення до народних святинь - до народної символіки, до хліба, виплеканого людською працею, до всього, в чому живе душа і доля народу. Діти неодмінно знатимуть, як багато доброго мама зробила для них, вони будуть знати про її людяність, що виявляється у ставленні до рідних і до чужих, про доброту, яка виявляється у її вчинках.
Людяність робить материнське серце таким великим, що його ніжності, турботливості і вболівань вистачає не тільки на своїх рідних, а й на інших людей. [19, c.28-29]
Величина і скорботна постать жінки стала уособленням Батьківщини-матері. В ній - сила і віра народу, що вміє не гнутися, тамувати біль і ставати вище за смерть.
В ній - заклик боронити рідну землю життя і мир, бути готовим у разі потреби битися за це, не шкодуючи свого серця. Мати повинна відчувати самоцінність дитинства, неповторність вдачі й особливість внутрішнього світу кожного сина й доньки; у щасливому хисті, вправляючи недоліки поведінки і характеру дітей, не обмежувати їх саморозвиток, у тактовному вмінні без напучувань вчити дітей розуміти, поважати старших, одне одного, охоче допомагати в разі потреби, в розумному прагненні розсунути дитяче світобачення.
З народженням дитини народжується материнська тривога за неї і за світ, в який прийшло її дитя.
Віддавна українка вирізнялась почуттям власної гідності та завжди була берегинею сімейної моралі. В українській сім'ї визнавали культ предків, шанували бабусю, дідуся, батьків. Діти зверталися до них на «Ви».
Дітей і тепер учать, що мама, тато, бабуся, дідусь -найвірніші, найнадійніші друзі. Вони завжди допоможуть і якими б вони не були стомленими, а іноді і хворими завжди нагодують, напоять, вислухають, приголублять, дадуть слушну пораду. А діти, в свою чергу, повинні їм відповідати тим же. Така атмосфера забезпечує відчуття цілісності родоводу, формує впевненість у собі та стабільності майбуття [12, c. 129-130].
Отже, виховання дитини -- це процес, який передбачає не лише активний вплив дорослого на дитину, але й діяльність самої дитини (ігрову, навчальну, трудову), яка має свою мету, спрямованість, мотиви. Завдання гармонійного розвитку дитини дошкільного віку передбачає також обов'язковий високий рівень розвитку його емоційної сфери, соціальної орієнтації та моральної позиції.
1.2 Виховання любові до матері - важливе завдання морального виховання
Материнська любов беззастережна, беззаперечна, всепоглинаюча. Про неї складено притчі, прислів'я, казки, написано твори художньої літератури. Нагадаємо кілька прислів'їв про роль матері у житті дитини: "Справжня мати і лає, і карає та від серця не відриває", "Материнська любов на землі тримає, від хвороб оберігає", "Дім не спадком багатий, а мудрістю матері", "Мамина молитва і з дна ріки врятує, і в горах збереже".
Першочергове завдання педагогіки -- допомогти батькам усвідомити їхню відповідальність за виховання дітей і допомогти їм виконати важливу функцію первинних, природних вихователів. Як свідчать наукові дослідження, значна частина батьків не надає цій функції належного значення; особливо багато таких серед тих, чиї діти виховуються у дошкільному закладі. Мотивуючи таке ставлення, батьки говорять: «Нехай виховує дитячий садок, а далі -- школа». Не меншу тривогу викликають і ті батьки, які в цілому висловлюють готовність до здійснення виховної функції, але не мають достатніх педагогічних знань, часу, умов. Свою потребу в педагогічній інформації вони вичерпують окремими бесідами з педагогами, батьківськими зборами, епізодичним читанням певних педагогічних видань. Не випадково на запитання «Як ви розумієте слова «доброта», «ласкавість», «чуйність»?» переважна більшість батьків відповідає загальними фразами.
Між тим, ані дошкільний заклад, ані школа не можуть виконати тієї виховної функції, яка належить сім'ї. І не тому, що педагоги не надають уваги вихованню кожної дитини. Справа в тому, що як сім'я, так і дошкільний заклад мають специфічні виховні можливості і не можуть замінити один одного [25, c. 2-3].
Сім'я має унікальні можливості для всебічного виховання завдяки глибоко емоційним, інтимним зв'язкам між її членами. Спілкування батьків і дітей -- важливий засіб морального виховання, визначальний фактор розвитку особистості дитини. «Первинна соціалізація», за визначенням психологів, у період раннього і дошкільного дитинства може успішно реалізуватися лише в сім'ї. Батьки і діти -- найближчі, найрідніші незамінні люди, стосунки яких неможливо скопіювати чи компенсувати в умовах виховного закладу. До добрих вчинків у сім'ї дитину спонукають передусім мотиви любові до рідних, розуміння їхнього стану: «Я хочу бути добрим, щоб мама була мною задоволена», «Я допомагаю бабусі, бо вона старенька і втомлюється».
В дошкільному закладі допомогу вихователеві (помічникові, іншим працівникам) дитина надає, орієнтуючись на однолітків, і хоч і в цьому випадку вона керується співчуттям, проте ця допомога явно відрізняється (адже своїй мамі можу (і повинен) допомогти лише я). Число дорослих, з якими постійно спілкується дитина дошкільного віку, досить незначне. Сімейні стосунки -- найбільш тривалі, постійні, різноманітні за змістом. Вплив батьків на дитину досить великий, навіть якщо вони і не усвідомлюють цього.
Тим часом потреба мати приклад для наслідування, порадника, друга, захисника -- це неодмінна особливість психічного складу дитини дошкільного віку. Це своє прагнення дитина реалізує насамперед в сім'ї, серед близьких, рідних людей. Любов матері, авторитет батька -- найвищі цінності в житті людини -- повинні органічно ввійти в її життя вже в ранньому віці. Тому так важливо роз'яснити батькам цю виняткову виховну місію. Якщо ж батьки не задовільняють потреби дитини у ласці, співчутті, довірі, то процес формування особистості спотворюється, затримується засвоєння моральних норм і моральної спрямованості особистості. Не випадково соціолого-педагогічні дослідження свідчать, що в багатьох випадках неповнолітні правопорушники -- це люди, які мали важке дитинство, тобто не одержали у дошкільному віці належної батьківської уваги і турботи [12, c.49-51].
Народна педагогіка підняла матір на недосяжну висоту за її любов до дитини. Мама любить і шанує своє маля, дбає про його здоров'я, розвиток, навчає рідної мови (усім відомий вислів "материнська мова"), звичаїв, допомагає адаптуватися в довкіллі.
Материнська любов була і є предметом наукових досліджень: вивчаються її прояви, закономірності, механізми. В результаті вивчення сформульовано правило: любов до дитини має бути свідомою, конструктивно-дієвою та розвивальною. У педагогічний обіг навіть введено поняття "вітамін М" -- любов матері до дитини (А. Аркін).
Але батькам дуже хочеться відчувати, що й діти їх також люблять. А чи вчимо ми своїх синів та доньок любити й поважати нас? Можливо хтось здивується: "Як же це я вчитиму своє дитя любити мене? Досить того, що я люблю сина (доньку). Дитина мене любить, тому що я її мати". На жаль, це не завжди так [7, c. 16].
Ми глибоко переконані, що в постійних клопотах про життєві проблеми дорослі не повинні втрачати почуття любові, доброти й взаємоповаги одне до одного, до своїх дітей і навчати дітей любові до своїх батьків, рідних. Тож пропонуємо вам, шановні батьки, разом поміркувати, як це робити. Дитина тонко відчуває настрій батьків, спостерігаючи за їхніми взаєминами. Опосередкований вплив цих взаємин на малюка визначає надалі характер його стосунків з батьками й іншими дорослими, проектує вже його взаємини в майбутньому родинному житті.
Крихітка в пелюшках така беззахисна, така залежна від нас, так потребує нашої любові, уваги! Мама, яка повсякчас поряд з дитиною, захоплено сприймає першу усмішку, перше гуління, лепет і, нарешті, таке жадане, перше "мама".
Отже, саме в цей час і починайте знайомити дитину із собою, розповідайте їй про себе. Нехай немовлятко чує, що ви -- його мама, а воно -- ваша дитинка -- синочок чи донечка. Воно схоже на вас -- такі самі очі -- і на тата (знайдіть чим). Нехай ці слова йдуть від серця. Разом з пестливими інтонаціями, що свідчить про материнську любов, якої так потребує малюк, він ще й отримає інформацію про свою матір. А пізніше сам спонукатиме маму до розмови, але не плачем, а натхненним гулінням чи лепетом. Не лінуйтеся співати колискової для свого маляти, читайте йому невеликі віршики, потішки, складайте власні віршовані рядки, просто розмовляйте з дитиною.
Інколи дорослі самі провокують сина чи доньку на такі вчинки, за які пізніше сваритимуть. Так, звичка маленької дитини смикати усіх підряд за волосся, спочатку розважає, викликає веселощі й сміх дорослих і дитини. А потім, коли це вже стає для малого звичкою, його сварять, кажуть, що так не можна, навіть карають. Визначіть, для себе, які дії малюка є для вас прийнятними, а які -- ні, і доведіть це до його відома. Подумайте, як навчити його виявляти ніжність: усмішкою, обіймами, поцілунком. Пізніше такий емоційний прояв доповниться ще й турботою про маму, бажанням їй допомогти, порадувати. А поки що поспостерігайте, як по-різному дво-трирічні діти граються лялькою: як носять, як перевдягають, як годують. Якщо доня носить ляльку, тримаючи за голову, це означає, що мама пропустила той момент, коли треба пояснити своїй Іринці чи Світланці неприпустимість такого ставлення до "дитини"[6, c. 28-29].
Важливо, щоб дитина якнайбільше знала про своїх батьків: і про те, якими вони були в дитинстві, в які ігри гралися, з ким дружили, і про те, що зараз відбувається в їхньому житті [14, c. 109-110].
Прикладом для дитини є почуття любові й довіри між батьками. Тато турбується не тільки про сина чи доньку, а й про свою дружину -- маму дитини. Мама ж дбає про затишок всієї родини. На жаль, не завжди дитина росте в аурі ніжності, любові й турботи, яку створюють своїми взаєминами батьки.
Бажано, щоб усі члени сім'ї діяли узгоджено і, спілкуючись з дитиною, спрямовували зусилля на формування любові й поваги до своїх близьких, піклувалися одне про одного, допомагали одне одному, підтримували і пишалися одне одним.
Недарма в народі кажуть: “З родини йде життя людини”. “Без сім'ї немає щастя на землі”. “Сім'я, рід, родина - ключ до щастя людини”.
Батько й мати - найрідніші і найближчі кожному з нас. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють нам розум, вкладають в наші вуста добрі слова. Тому треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, тому що вони у нас єдині і більше таких немає на землі [29, c.2-3].
Навчально-виховний процес в дитячому садку передбачає виховання любові до своїх рідних. Ознайомлення з працею дорослих і виховання поваги до неї - один із способів формування в дітей працьовитості, позитивного ставлення до праці і до трудівників.
Дослідження показали, що в дошкільному віці діти виявляють великий інтерес до дорослих. У дошкільників виникає бажання наслідувати старших, брати участь у їх праці. Діти відчувають радість і задоволення від трудових зусиль, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Вплив праці дорослих на поведінку дітей можна спостерігати і в дитячих іграх. [9, c. 107-109].
Підсумовуючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що любов батьків до дитини, їхня турбота викликають у малюка відгук, роблять його особливо сприйнятливим до моральних настанов і вимог матері і батька. Особливу роль у вихованні дошкільняти виконує мати, і саме тому існує необхідність виховувати в нього почуття поваги та любові до матері.
Значення любові матері до дитини дуже велике. Взаємини з мамою в перші роки дитини не настільки інтенсивні, ніж з батьком. Мати відіграє роль тієї постаті, що охороняє і любить - любить дитину такою, якою вона є. Крім того, любов матері в більшій мірі, ніж любов батька, обумовлена біологічними причинами, а домінує в ній емоційно-чуттєвий компонент.
1.3 Методи і прийоми формування любові до матері у дітей старшого дошкільного віку
Дитячий садок володіє широкими можливостями для всебічного виховання дітей. Виховання дошкільнят протікає у взаємодії з однолітками і тому має особливо велике значення для формування у дітей з самого раннього віку ініціативи та активності, колективізму в його перших проявах, вміння і бажання поєднувати свої особисті інтереси з інтересами і прагненнями своїх друзів. У той же час виховання дітей у дошкільному закладі спрямоване на те, щоб в умовах життя дитини в дитячому колективі, що формується, могла розвиватися його особистість, зберігатися індивідуальність. Тому при організації ігор, занять, праці, в процесі керівництва повсякденною діяльністю дітей, вихователі піклуються про розвиток інтересів та схильностей кожної дитини, різних форм його індивідуальної активності. [18, c. 234-235].
Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:
1.Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.
2.Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.
3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.
4. Проведення урочистих ранків. Організація свят для батьків і дітей на кшталт «День матері», «Свято сім'ї».
Говорячи про виховання дошкільнят, слід зазначити, що у молодшому дошкільному віці важливо, щоб соціальний досвід дитини поповнився безліччю позитивних одиничних вчинків. Провідними методами виховання певного ставлення до когось чи чогось у дітей цього віку є приклад дорослих і організація педагогічних ситуацій, в яких дитина тренується у позитивній поведінці. Цей ефект посилюється оцінкою дорослих, їх схваленням, а також читанням творів усної народної творчості та дитячих письменників.
У старшому дошкільному віці відбувається поступове усвідомлення дитиною моральних цінностей (дитина здатна оцінити «хороше», «погане», тлумачити вчинки -- свої та інших дітей та дорослих). На цьому етапі вихователь привертає увагу дітей до способів вираження емоційного стану іншою людиною: «Подивися на родину, що зображена на малюнку. Розкажи, кому з них весело, а хто журиться. Як ти думаєш, чому він сумує? Як його заспокоїти?».
Дітей можна навчати й шляхом розв'язання вербальних і логічних завдань: «Як би ти вчинив, якби побачив, що мама стомлена?» Це дуже корисно і дозволяє дитині вирішувати завдання в уявному, «безпечному» варіанті, робити вибір способу поведінки на основі різних джерел . Усе ще значимими для дітей залишаються оцінка дорослого і його приклад. Завдання виховання доброзичливого ставлення до оточуючих на цьому етапі можна вважати виконаною, якщо у дитини з'являються елементарні самостійні узагальнення і бажання «бути хорошим». Співчуття як вираз гуманного ставлення до людей проходить у своєму розвитку різні стадії: переживання-співчуття («Мамі погано, мені її шкода»), переживання-утвердження себе («Мамі погано, я так не хочу») і, нарешті, переживання-дію («Мамі погано, я хочу їй допомогти»). [22, с.106-113]
Педагогічну роботу можна вважати успішною, якщо в старшому дошкільному віці діти перебувають на стадії «переживання-утвердження себе». Найбільш повноцінна робота з формування гуманного ставлення до оточуючих відбувається на третьому етапі, що відповідає середньому і старшому дошкільному віку. У цьому віці діти здатні не тільки на узагальнення свого досвіду стосунків, але і на їх аналіз, на пояснення причин помічених у них недоліків.
Велике значення тут мають художня література, етичні бесіди, комунікативні ігри. Організовуючи етичні бесіди з дітьми, педагог сприяє набуттю моральних знань у дітей, виробленню етичних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем. У бесіді можна використовувати наочний матеріал. Наприклад, діти розглядають картинки і класифікують їх у грі «Добрі й погані вчинки». Життя дітей має бути наповнене відповідними ситуаціями (підготувати мамі подарунок до свята, зробити листівку, навчитися прибирати іграшки (щоб мамі не довелося цього робити), вчитися бути вдячним за те, що робить мама). Вихователь використовує випадки, що виникають стихійно, і спеціально організовує ситуації, включаючи їх у різні види діяльності. На цьому етапі головною стає робота з формування «переживання-дії». Тому триває навчання дітей способам гуманного поводження і вербальним формам вираження позитивних почуттів («Як ти привітаєш маму з Восьмим березня, які хороші слова ти їй скажеш?») [5, с.43-45].
До одного з найкращих методів формування почуття поваги та любові до матері є виховання на прикладі художніх творів.
Виховання художнім словом призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, що сприяє виникненню у неї живого відгуку на різні події життя, перебудовує його суб'єктивний світ. За словами Б. М. Теплова, мистецтво захоплює різні сторони психіки людини: уяву, почуття, волю, розвиває її свідомість і самоусвідомлення, формує світогляд.
Під час читання книги дитина бачить перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описувані події, і чим сильніше його переживання, тим більше збагачуються його почуття і ставлення до дійсності. Правило моралі набуває в художньому творі живого змісту.
Сприйняття мистецтва є для дитини своєрідною формою пізнання об'єктивної дійсності. Дитина немовби входить всередину подій художнього твору, стає їх учасником.
На заняттях у дитячому саду нерідко читанням вирішуються тільки завдання розвитку мови і поетичного слуху дитини. Таке вузьке використання художнього твору, яке зводиться до механічної передачі змісту тексту, позбавляє дитину можливості усвідомити і відчути її моральну глибину. Іноді в практиці дитячих садочків бувають помилки іншого кшталту, коли висока ідейно-моральна спрямованість твору мистецтва підноситься як голе моралізування, художні образи трактуються односторонньо, часом вульгарно. Це теж заважає розвитку почуттів і моральної свідомості дитини, формування у неї правильного ставлення до дійсності. [5, с.47-48].
Створюйте різні виховні ситуації, читайте дитині невеличкі віршики та казочки про маму. Звернімося, зокрема, до поезії Марійки Підгірянки.
Пробудження Снилось мені ясне сонце, що в хаті світило, -- А то лиш так моя мама дивилася мило. Снилась мені ягідочка, як мед солоденька, -- А то мене цілувала мама дорогенька. Снилось мені, що на крилах я вгору несуся, А то мене із постелі піднесла матуся. П'яти-шестирічна дитина може вже спробувати самостійно скласти вірш про свою маму. А особливо після того, як ви запропонуєте добірку віршиків про те, як мама любить свою дитину. Наша мати Мати наша, мати, як голубка сива, Крильцями любові усіх нас прикрила. Мати наша, мати, як сонечко ясне, Цілий день нам світить і в нічку не гасне. Мати наша, мати, як сонечко з неба, В день і в нічку знає, чого дітям треба.
Дитина, слухаючи такі поетичні рядки, переповнюється бажанням так само гарно сказати про свою матусю. Підтримуйте її старання, допоможіть у творчості. Таким чином, художня література повинна частіше використовуватися як засіб розвитку людяності, гуманних якостей особистості: добра і справедливості, почуття громадянськості, любові -- до родини, до мами. Таким чином, ми довели, що треба берегти у душі дитини віру у високе, ідеальне, непорушне. Перед дитиною відкривається світ. Вона пізнає багато речей, усе для неї нове, все її хвилює: сонячний зайчик у кімнаті й казка, і яскравий метелик, і далекий ліс на обрії, й біла хмаринка в небі і сива голова дідуся. Але відкривається перед дитиною й інші: людина. Перша з чого починається пізнання світу дитиною, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. Якби світ весь час дивився в душу істини ласкавими очима матері, якби все, що пізніше зустріне на своєму життєвому шляху дитина, було таким добрим і лагідним, як добра мати, - в світі не було б ні горя, ні злочинів, ні трагедій.
2. Психолого-педагогічні особливості формування в дітей старшого дошкільного віку поваги і любові до рідної матері
2.1 Визначення рівня сформованості почуття любові до матері у дітей старшого дошкільного віку (констатуючий експеримент)
Педагогічний експеримент проводився на базі ДНЗ № 2 м. Львова. Для дослідження було обрано дві групи дітей старшого дошкільного віку. Одна з цих груп (39 дитини) була призначена експериментальною, інша (32 дітей) -- контрольною. Констатуючий експеримент було проведено в два етапи. На першому етапі простим опитуванням ми з'ясували, що власне діти вкладають у поняття «любов до мами». Також дітей розпитували про те, чи знайомі їм народні та літературні твори про маму. На запитання «Як ти розумієш, що значить "любити маму"?» діти давали такі відповіді:
-- Любити маму -- це допомогати їй;
-- Дарувати мамі подарунки;
-- Бути ввічливим з мамою;
-- Не говорити про маму поганого;
-- Робити щось хороше, коли мама хворіє тощо.
-- Обнімати мама.
-- Цілувати маму.
Для контрольного опитування було вирішено зупинитися на трьох питаннях: «Чи потрібно поважати маму?», «Чи потрібно допогати мамі?», «Як потрібно ставитися до мами?». Щодо знайомства з казками та літературними творами українських авторів, важливою складовою яких є образ матері або опис стосунків між матір'ю та дитиною, то більшість дітей зіткнулися із труднощами при відповіді на це питання. Слід зазначити, що в цьому віці діти зазвичай не загострюють увагу на авторстві того чи іншого твору -- це також впливало на результат опитування (названі дітьми твори нерідко належали зарубіжним авторам). Також дітям було легше пригадати фільм чи мультфільм потрібної тематики, ніж навести приклад з літератури чи фольклору. На другому етапі було проведено анкетування за обраними питаннями, яке дало такі результати: У контрольній групі:
|
№ |
Ім “я дитини |
Чи потрібно поважати маму? |
|
|
1. |
Аліна. Б. |
Так |
|
|
2. |
Рената Г. |
Так |
|
|
3. |
Дмитро Г. |
Так |
|
|
4. |
Олексій Ж. |
Не знаю |
|
|
5. |
Настя Ж. |
Так |
|
|
6. |
Остап З. |
Не знаю |
|
|
7. |
Оленка К. |
Так |
|
|
8. |
Яна Л. |
Не знаю |
|
|
9. |
Сергій П. |
Так |
|
|
10. |
Дмитро Р. |
Так |
|
|
11. |
Петро Ф. |
Так |
|
|
12. |
Андрій М. |
Так |
|
|
13 |
Ангеліна Щ. |
Не знаю |
|
|
14. |
Оксанка Д. |
Так |
|
|
15. |
Аня Ц. |
Так |
|
|
16. |
Миколка Ц. |
Так |
|
|
17. |
Назар Ж. |
Так |
|
|
18. |
Уляна Г. |
Не знаю |
|
|
19. |
Іринка Д. |
Не знаю |
|
|
20. |
Андрій В. |
Так |
|
|
21. |
Ярослав В. |
Так |
|
|
22. |
Святослав В. |
Так |
|
|
23. |
Божена Ж. |
Так |
|
|
24. |
Кароліна Д. |
Не знаю |
|
|
25. |
Ярина О. |
Так |
|
|
26. |
Аріна К. |
Так |
|
|
27. |
Денис Л. |
Так |
|
|
28. |
Доменік П. |
Не знаю |
|
|
29. |
Володя С. |
Так |
|
|
30. |
Руслана Ч. |
Так |
|
|
31. |
Марта Ш. |
Так |
|
|
32. |
Наталя Ш. |
Не знаю |
Таким чином, 72 % дітей контрольної групи знають про те, що потрібно ставитися до матері з повагою, 28 % вагалися з відповіддю. Негативної відповіді не дав ніхто.
|
№ |
Ім “я дитини |
Чи потрібно допомагати мамі? |
|
|
1. |
Аліна. Б. |
Так |
|
|
2. |
Рената Г. |
Так |
|
|
3. |
Дмитро Г. |
Не знаю |
|
|
4. |
Олексій Ж. |
Не знаю |
|
|
5. |
Настя Ж. |
Так |
|
|
6. |
Остап З. |
Не знаю |
|
|
7. |
Оленка К. |
Так |
|
|
8. |
Яна Л. |
Не знаю |
|
|
9. |
Сергій П. |
Так |
|
|
10. |
Дмитро Р. |
Не знаю |
|
|
11. |
Петро Ф. |
Так |
|
|
12. |
Андрій М. |
Так |
|
|
13 |
Ангеліна Щ. |
Не знаю |
|
|
14. |
Оксанка Д. |
Так |
|
|
15. |
Аня Ц. |
Не знаю |
|
|
16. |
Миколка Ц. |
Так |
|
|
17. |
Назар Ж. |
Так |
|
|
18. |
Уляна Г. |
Ні |
|
|
19. |
Іринка Д. |
Не знаю |
|
|
20. |
Андрій В. |
Так |
|
|
21. |
Ярослав В. |
Так |
|
|
22. |
Святослав В. |
Так |
|
|
23. |
Божена Ж. |
Так |
|
|
24. |
Кароліна Д. |
Не знаю |
|
|
25. |
Ярина О. |
Так |
|
|
26. |
Аріна К. |
Так |
|
|
27. |
Денис Л. |
Так |
|
|
28. |
Доменік П. |
Ні |
|
|
29. |
Володя С. |
Так |
|
|
30. |
Руслана Ч. |
Так |
|
|
31. |
Марта Ш. |
Так |
|
|
32. |
Наталя Ш. |
Не знаю |
На питання про допомогу матері 64 % дітей групи дали стверджувальну відповідь, 31 % вагалися з відповіддю, 5 % дітей вважало, що допомагати мамі непотрібно.
|
№ |
Ім “я дитини |
Як потрібно ставитися до мами? |
|
|
1. |
Аліна. Б. |
Допомагати |
|
|
2. |
Рената Г. |
Любити |
|
|
3. |
Дмитро Г. |
Любити |
|
|
4. |
Олексій Ж. |
Не знаю |
|
|
5. |
Настя Ж. |
Любити |
|
|
6. |
Остап З. |
Любити |
|
|
7. |
Оленка К. |
Допомагати |
|
|
8. |
Яна Л. |
Не знаю |
|
|
9. |
Сергій П. |
Любити |
|
|
10. |
Дмитро Р. |
Любити |
|
|
11. |
Петро Ф. |
Допомагати |
|
|
12. |
Андрій М. |
Не сердити |
|
|
13 |
Ангеліна Щ. |
Любити |
|
|
14. |
Оксанка Д. |
Допомагати |
|
|
15. |
Аня Ц. |
Любити |
|
|
16. |
Миколка Ц. |
Любити |
|
|
17. |
Назар Ж. |
Допомагати |
|
|
18. |
Уляна Г. |
Любити |
|
|
19. |
Іринка Д. |
Не знаю |
|
|
20. |
Андрій В. |
Любити |
|
|
21. |
Ярослав В. |
Допомагати |
|
|
22. |
Святослав В. |
Допомагати |
|
|
23. |
Божена Ж. |
Слухатися |
|
|
24. |
Кароліна Д. |
Любити |
|
|
25. |
Ярина О. |
Допомагати |
|
|
26. |
Аріна К. |
Слухатися |
|
|
27. |
Денис Л. |
Не сердити |
|
|
28. |
Доменік П. |
Допомагати |
|
|
29. |
Володя С. |
Не заважати |
|
|
30. |
Руслана Ч. |
Допомагати |
|
|
31. |
Марта Ш. |
Не сердити |
|
|
32. |
Наталя Ш. |
Не знаю |
34 % дітей контрольної групи не змогли дати відповіді на питання, яким чином слід ставитися до матері. 34 % обрали слово «любити»,32 % -- «допомагати».
В експериментальній групі:
|
№ |
Ім'я дитини |
Чи потрібно поважати маму? |
|
|
1. |
Андрій Г. |
Не знаю |
|
|
2. |
Уляна Г. |
Так |
|
|
3. |
Ангеліна Г. |
Так |
|
|
4. |
Аліна Д. |
Так |
|
|
5. |
Юра Д. |
Так |
|
|
6. |
Максим Ж. |
Не знаю |
|
|
7. |
Настя Ж. |
Так |
|
|
8. |
Настя З. |
Так |
|
|
9. |
Аліна З. |
Так |
|
|
10. |
Володя К. |
Так |
|
|
11. |
Дмитро К. |
Так |
|
|
12. |
Назар П. |
Так |
|
|
13. |
Марічка К. |
Так |
|
|
14. |
Данило К. |
Так |
|
|
15. |
Яна К. |
Не знаю |
|
|
16. |
Андрій К. |
Так |
|
|
17. |
Настя К. |
Так |
|
|
18. |
Назар К. |
Так |
|
|
19. |
Максим К. |
Так |
|
|
20. |
Дем'ян К. |
Не знаю |
|
|
21. |
Денис Л. |
Так |
|
|
22. |
Володя М. |
Так |
|
|
23. |
Марко М. |
Не знаю |
|
|
24. |
Святослав М. |
Так |
|
|
25. |
Іринка О. |
Так |
|
|
26. |
Софія П. |
Так |
|
|
27. |
Іринка П. |
Так |
|
|
28. |
Аня С. |
Так |
|
|
29. |
Дарина С. |
Не знаю |
|
|
30. |
Роман Т. |
Так |
|
|
31. |
Данило Ч. |
Так |
|
|
32. |
Святослав Щ. |
Не знаю |
|
|
33. |
Максим Ф. |
Так |
|
|
34. |
Дмитро Я. |
Так |
|
|
35. |
Микола Ш. |
Не знаю |
|
|
36. |
Віка В. |
Так |
|
|
37. |
Тарас Л. |
Не знаю |
|
|
38. |
Поліна П. |
Так |
|
|
39. |
Віка В. |
Так |
На питання про повагу до матері 25 % опитаних дітей не змогли дати відповіді, 75 відсотків відповіли ствердно, негативної відповіді не дав ніхто з групи.
|
№ |
Ім'я дитини |
Чи потрібно допомагати мамі? |
|
|
1. |
Андрій Г. |
Не знаю |
|
|
2. |
Уляна Г. |
Так |
|
|
3. |
Ангеліна Г. |
Ні |
|
|
4. |
Аліна Д. |
Так |
|
|
5. |
Юра Д. |
Так |
|
|
6. |
Максим Ж. |
Не знаю |
|
|
7. |
Настя Ж. |
Так |
|
|
8. |
Настя З. |
Так |
|
|
9. |
Аліна З. |
Так |
|
|
10. |
Володя К. |
Ні |
|
|
11. |
Дмитро К. |
Так |
|
|
12. |
Назар П. |
Так |
|
|
13. |
Марічка К. |
Так |
|
|
14. |
Данило К. |
Так |
|
|
15. |
Яна К. |
Не знаю |
|
|
16. |
Андрій К. |
Так |
|
|
17. |
Настя К. |
Так |
|
|
18. |
Назар К. |
Ні |
|
|
19. |
Максим К. |
Так |
|
|
20. |
Дем'ян К. |
Так |
|
|
21. |
Денис Л. |
Так |
|
|
22. |
Володя М. |
Так |
|
|
23. |
Марко М. |
Не знаю |
|
|
24. |
Святослав М. |
Так |
|
|
25. |
Іринка О. |
Так |
|
|
26. |
Софія П. |
Ні |
|
|
27. |
Іринка П. |
Так |
|
|
28. |
Аня С. |
Так |
|
|
29. |
Дарина С. |
Не знаю |
|
|
30. |
Роман Т. |
Так |
|
|
31. |
Данило Ч. |
Так |
|
|
32. |
Святослав Щ. |
Не знаю |
|
|
33. |
Максим Ф. |
Ні |
|
|
34. |
Дмитро Я. |
Так |
|
|
35. |
Микола Ш. |
Не знаю |
|
|
36. |
Віка В. |
Так |
|
|
37. |
Тарас Л. |
Не знаю |
|
|
38. |
Поліна П. |
Так |
|
|
39. |
Віка В. |
Так |
Як бачимо, 65 % дітей експериментальної групи вважають, що потрібно допомагати мамі, 24 % відповісти на це питання однозначно не зміг, 11 % відповіли негативно.
|
№ |
Ім'я дитини |
Як потрібно ставитися до мами? |
|
|
1. |
Андрій Г. |
Не знаю |
|
|
2. |
Уляна Г. |
Допомагати |
|
|
3. |
Ангеліна Г. |
Слухатися |
|
|
4. |
Аліна Д. |
Любити |
|
|
5. |
Юра Д. |
Допомагати |
|
|
6. |
Максим Ж. |
Слухатися |
|
|
7. |
Настя Ж. |
Не сердити |
|
|
8. |
Настя З. |
Поважати |
|
|
9. |
Аліна З. |
Любити |
|
|
10. |
Володя К. |
Підтримувати |
|
|
11. |
Дмитро К. |
Допомагати |
|
|
12. |
Назар П. |
Любити |
|
|
13. |
Марічка К. |
Любити |
|
|
14. |
Данило К. |
Допомагати |
|
|
15. |
Яна К. |
Не знаю |
|
|
16. |
Андрій К. |
Не сердити |
|
|
17. |
Настя К. |
Підтримувати |
|
|
18. |
Назар К. |
З добротою |
|
