Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, вчителям, зручно подати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його зрозуміти.

В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей. Школа надзвичайно зацікавлена ??у знанні про особливості психічного розвитку кожної конкретної дитини.

Рівень навчання і виховання в школі значною мірою визначається тим, наскільки педагогічний процес орієнтований на психологію вікового та індивідуального розвитку дитини. Це передбачає психолого-педагогічне вивчення школярів протягом всього періоду навчання з метою виявлення індивідуальних варіантів розвитку, творчих здібностей кожної дитини, зміцнення його власної позитивної активності, розкриття неповторності особистості, своєчасної допомоги при відставанні в навчанні. Особливо важливо це в молодших класах школи, коли тільки починається цілеспрямоване навчання людини, коли навчання стає провідною діяльністю, в лоні якої формуються психічні властивості і якості дитини. Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо в ігрову. Вони самостійно організовуються в групову гру.

Результативність ігор залежить:

- від систематичного їх використання;

- від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні із звичайними дидактичними вправами.

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів - турбота кожного вчителя початкової школи.

Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що в грі органічно поєднується цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним.

Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „ Чого я навчився?”

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 - 2 класів - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра є засобом активізації навчання та виховання, один з найефективніших методів організації навчальної діяльності учнів початкових класів.

Нестандартні підходи у викладанні природознавства здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки навчального матеріалу. Серед таких форм і методів - ігри знаходять широке застосування.

У процесі навчання з використанням ігрових методів і форм відображається хід педагогічної взаємодії (навчання), який характеризується постійною зміною діяльності учителя і діяльності учнів. Він зумовлює зміну якостей особистості кожного школяра внаслідок власної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння певного обсягу матеріалу [5, с. 144].

Під навчальною ігровою діяльністю будемо розуміти активну самостійну пізнавальну діяльність школярів, керовану учителем, яка розгортається на основі гри і веде до реалізації дидактичних завдань. У зв'язку з цим навчально-ігрову діяльність слід розглядати як складну цілісну систему, яка відображає впорядковану сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів.

Основними компонентами навчально-ігрової діяльності як процесу навчання є діяльність учителя (педагогічне управління) і діяльність учня (учіння). Взаємодія між ними опосередкована змістом навчального матеріалу і виражає специфіку навчання, забезпечує його цілісність і створює дидактичні відносини: учитель - учень, учень - учень, учень - навчальний матеріал та ін. Провідним серед них, системоутворюючим у навчально-ігровій діяльності є відношення педагогічного управління і учіння.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання [14].

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини. Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Ігри в школі - перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.

Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні”[18].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра - творчість, гра - праця. Праця - шлях дітей до пізнання світу.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання молодших школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами допоможе гра.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна ввести дитину в складний світ пізнання. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується - блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов'ю до вчителя [5].

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності. Однак, ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:

навчальний матеріал повинен бути закладений у змісті гри;

дидактична ціль ставиться перед школярами у вигляді ігрового завдання;

у процес навчання вводиться елемент змагання, який перетворює ігрове завдання на дидактичне;

поетапне виконання поставлених завдань призводить до прогнозованого результату.

Завдання, що ставляться в процесі гри, повинні мати проблемний характер і містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і вирізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Саме цілеспрямована, активна і свідома дія школяра, який вирішує навчально-пізнавальні завдання в ході гри, створює внутрішню передумову до навчання, а пізнавальний інтерес отримує основу для свого формування:

активізує діяльність розумових процесів (логічне судження, припущення, узагальнення, аналіз);

поглиблюються і систематизуються знання (основні ідеї, гіпотези, факти як доведення);

з'ясовуються необхідні способи різних шляхів рішень, відбираються найраціональніші, апробовуються набуті знання [13, с. 41].

У свою чергу діяльність учнів або учіння в навчально-ігровому процесі спрямована до пізнання, тобто, завдяки ігровим методам і формам формується мотивація навчання, визначаються цілі і розв'язуються поставлені дидактичні завдання. При цьому навчання в ігровій формі спрямоване не на виклад нового матеріалу вчителем, запам'ятовування його і відтворення учнями, тобто репродуктивну діяльність, а на самостійне оволодіння ними в процесі практичної (пошукової або творчої) дії.

Проведення однотипних уроків з природознавства не викликає інтересу до навчання, творчого розвитку школяра, не збуджує емоції, не розвиває мислення. Це веде до того, що учень не розуміє, з якою метою і як він може використати та реалізувати знання з природознавства в майбутньому [2, с.7].

Раціональне поєднання ігрових форм і методів навчання сприяє перетворенню зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні дії, тобто інтеріоризацію. Завдяки природознавчим іграм учні вчаться оперувати образами предметів і явищ, яких у певний момент немає в їхньому полі сприймання, подумки переміщатися у минуле, майбутнє, просторі тощо. При інтеріоризації зовнішні фактори поведінки учня перетворюються на позитивні усталені внутрішні переконання особистості. Саме у грі відбувається формування школяра як суб'єкта діяльності на основі імітації дійсності.

1.2 Різноманітність ігор на уроках природознавства

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він розв'яже більш важке завдання, ніж на уроці.

Гра для дітей - перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись, тому багато педагогів в своїй роботі радять використовувати розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор.

Класифікуються ігри за декількома принципами:

1. За видом діяльності:

- фізичні (рухові),

- інтелектуальні (розумові),

- трудові,

- соціальні

- психологічні.

2. За характером педагогічного процесу:

- Навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;

- Пізнавальні, виховні, розвиваючі;

- Репродуктивні, продуктивні, творчі;

- Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

3. За характером ігрової методики:

- предметні,

- сюжетні,

- рольові,

- ділові,

- імітаційні,

- ігри-драматизації.

4. За ігровим середовищем:

- ігри з предметами і без них,

- настільні,

- кімнатні,

- вуличні,

- на місцевості,

- комп'ютерні

- з ТСО,

- з різними засобами пересування [11, с. 45].

У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання - від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності - самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: “Є ще один важливий метод - гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…” [14].

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає темі та меті уроку.

В практиці навчання розрізняють групи ігор:

1) ігри, що направлені на засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою навчальної дисципліни;

2) ігри, що направлені на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності;

3) ігри, що направлені на формування досвіду науково-дослідної діяльності.

Існують також інші погляди на класифікацію дидактичних ігор. На думку О. Сорокіної доцільно виокремити такі види дидактичних ігор:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3) ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б?», «Що б я зробив, якби...?» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження [10, с. 35].

Як зазначає В. Аванесова, відповідно до характеру ігрових дій, дидактичні ігри поділяються на:

- ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;

- ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

- сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

- ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо [1, с. 156].

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Ця їх властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів. Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйняттю змісту навчання тощо.

Розрізняють ігри:

· за кількістю учасників: індивідуальні (ребуси, головоломки), колективні (КВК, турнір, аукціон);

· за тривалістю: короткочасні (лото, кросворд), тривалі («круглий стіл», «суд», конференція»);

· за будовою: прості (лото, головоломка), комбіновані (КВК, «казка»).

За особливостями прояву в них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі. До ігор із правилами належать настільні ігри, ігри-змагання та рухливі ігри на місцевості.

Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конкретні завдання, наприклад: «Складіть кросворд на тему «Листок», «Розв'яжіть кросворд на тему «Тип Молюски». Ці ігри використовуються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод навчання на уроках різних типів [12, с. 244].

Іграм-змаганням належить особливе місце в навчальному процесі з природознавства: їх різні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, інтелектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів.

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можливості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й творчого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних екологічних, санітарно-гігієнічних та інших проблем. На основі рольових ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рамках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кожний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольова гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер. Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуацій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися. Ситуаційно-рольові та імітаційні ігри можуть успішно застосовуватися в процесі уроків з екологічним змістом [7, с. 93].

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Тому одним з основних завдань вчителя є правильна організація навчальної діяльності учнів, спрямована на розвиток самостійності мислення. Роль вчителя полягає в умілій організації навчальної діяльності, відборі методів, що сприяють свідомому засвоєнню матеріалу [5, с. 151].

Тому завдання школи і вчителя -- виховувати в учнів культуру діалогу, спілкування -- толерантність, солідарність, сприйняття та плюралізм, симпатії, вміння цивілізовано відстоювати свої позиції і знаходити консенсус, виховувати екологічну культуру в спілкуванні з природою. В оволодінні методами діалогу в широкому розумінні прикладом для учнів має бути вчитель.

Формування учня як самостійної, ініціативної, вдумливої особистості буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Тому одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають ігри.

Використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі початкових класів пояснюється їх сутністю: діти виконують навчальні завдання, що подаються в цікавій формі, і таким чином оволодівають уявленнями та навичками застосування набутих знань у нових ситуаціях.

Навчальний курс природознавства дозволяє застосовувати дидактичні ігри, спрямовані на всебічний розвиток особистості учня та розвитку його пізнавальної сфери (сприймання, пам'яті, уявлення, мислення, мовлення, уваги), емоційно-вольової та особистісної сфер [4, с. 41].

Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрова форма занять створюється за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів.

Перебуваючи на практиці у Кам'янець-Подільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 імені Т.Г.Шевченка, мали змогу дослідити досвід класного керівника (вчителя III категорії) - Васильєвої Тетяни Іванівни, про що можемо сказати наступне.

Проведення ігор практикується систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.

Перед проведенням ігор з дітьми доступно викладається сюжет, розподіляються ролі, ставляться перед дітьми пізнавальні завдання. Щоб гра не набридла, ускладнюються завдання. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

У класній кімнаті облаштований ігровий куточок, в якому зосереджені казкові персонажі -Хитра Лисиця, Хитрий Вовк, Ведмідь, Сірий Зайчик, Мудра Сова, Синичка-трудівничка, Мишка-норушка.

Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, визначається навчальна, розвивальна і виховна мета, кожна з яких спрямована на розв'язання завдань, визначених програмовими вимогами для учнів початкової школи.

Основні свої завдання вчитель вбачає в:

- розвитку творчих здібностей учнів;

- сприяння особисто - орієнтованому навчанню;

- розвитку креативних здібностей школярів через використання ігор;

- створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини;

- урізноманітненні форм і методів навчання;

- нагромадження в учнів індивідуального досвіду пошукової діяльності.

З дітьми молодшого шкільного віку Тетяна Іванівна працює тридцять років і із упевненістю може стверджувати, що грі належить особливе місце у вихованні та навчанні дітей цього віку. Вона стверджує, що гра розглядається як творча діяльність дитини в молодшому шкільному віці, і вона є постійною її супутницею, це - «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, розв'язувати.

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він розв'яже більш важке завдання, ніж на уроці.

Використання гри розпочинається з 1 класу. Застосовувати розвиваючі ігри можна на різних етапах уроку.

При ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності розвивають креативну особистість.

Розвиваючі ігри та нестандартні уроки (урок-гра, урок-подорож, урок-мандрівка, урок з використанням ІКТ, та ін.) роблять навчання легким, доступним, простим, цікавим. Нестандартні уроки доцільно почати з цікавого фрагменту. Наприклад, це може бути карта подорожі, план, макет квітучої галявини, острів скарбів…(додатки).

Такі уроки та ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку дітей, розвивають творчу особистість, сприяють розвитку пізнавальних інтересів, розумових процесів і позитивної мотивації до навчання дітей. Звідси випливає, що використання розвиваючих ігор та вправ на уроках є невід'ємною частиною навчального процесу.

Гра на уроках Тетяни Іванівни стає важливою складовою навчального процесу. З природознавства вчитель використовує такі розвиваючі ігри:

· «Грибочки»;

· «Складалочка»;

· «Конструктор»;

· «В зоопарку»;

· «Допоможи сонечку»;

· «Космічний політ»;

· «Знайди серед тварин звірів»;

· «Чиє дитинча?»;

· «Жива та нежива природа»;

· «Лікарські рослини»;

· «Обери правильну дорогу». (додатки)

· «Яке дерево загубило листочок» та багато інших (додатки)

Наприклад, на уроці доцільна гра на закріплення вивченого матеріалу - «Грибочки»:

Диби - диби, диби - диби -

Пішов дід по гриби.

Позбирати всіх не може.

Хто з вас, діти, допоможе? (додатки)

Також я із великим задоволенням вчитель використовує на уроках кросворди, вікторини, КВК, гру «Поле чудес», «Щасливий випадок», ІКТ.

Вважає, що доцільним є використовувати такі методики, як інсценування, ляльковий театр, пантоміма, драматична розповідь.

Ефективно використовується усна народна творчість - найцінніше невичерпне джерело, завдяки якому активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість інтерес до рідного слова.

І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається «Продовж казку». Дітям пропонується нібито незавершена ситуація, для якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити ситуацію по-своєму, тобто має вибір. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

На уроках природознавста застосовуються ігри «Піраміда», «Падають шишки». Дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам'яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка - кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється, учні дають відповіді на запитання), «Відгадай» (відшукати правильну відповідь).

Урок-гру можна проводити і під час вивчення нового матеріалу і для підсумкової перевірки знань, узагальнення та повторення. На уроці природознавства при ознайомленні з темою «Жива та нежива природа» проводилась така гра: «Допоможи Колючці знайти живу природу» (додатки)

Навчаючи учнів логічно мислити, аналізувати, виділяти головне, робити висновки, Тетяна Іванівна враховує і те, що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати і виконувати завдання. Вдало підібрані ігри допомагають зацікавити учнів щодо виконання будь-якого завдання.

Використовуючи інтелектуальні ігри («Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Розумники і розумниці», «LG-Еврика») тренується у дітей кмітливість, швидкість реагування, пам'ять, уміння узагальнювати.

Використовуючи ігри екологічного спрямування («Якби я був…», «Склади розповідь», «Допитлива ворона») дає дітям зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так і за її межами. Переконані, що під час таких ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії з довкіллям. В позаурочний час використання рухливих ігор екологічного спрямування сприяє формуванню в учнів таких позитивних моральних рис, як співчуття, співпереживання, доброту, милосердя.

Крім ігрової технології навчання також використовуються на уроках - колективно-групове навчання, елементи проектної технології, інформаційні технології.

У планах є створити рекламне агентство під назвою «Клас», яке працює під девізом: «Все, що знаєш у пригоді».

Агентство має різні відділи:

- інформаційний - займається пошуками інформації або обробляє часткову (вводить формули, правила);

- художній - працює по дизайну: виготовляє малюнки, вироби;

- літературний: складає тексти;

- редакційний - стежить за правильністю роботи відділів, виконує консультативні функції;

- дистриб'юторський - знаходить замовників реклами, а також пропонує виготовлену рекламу.

Завдяки цьому кожна дитина може знайти собі заняття до душі, розвинути природні здібності. Агентство працює як в урочний так і в позаурочний час. За допомогою цієї гри розвиваються творчі здібності учнів, розкриваються індивідуальності кожного, виховання самоврядування.

У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Завдяки іграм розширився кругозір і удосконалилося орієнтування учнів у навколишній дійсності, сформувалися первинні суспільно-політичні уявлення, елементи громадських і патріотичних почуттів, шанобливе ставлення до людини праці, етична поведінка у побуті та громадських місцях.

2.2 Методика використання загадок, кросвордів, ребусів та цікавих завдань при навчанні природознавства

1. Горить тьмяно, утворюючи багато диму і попелу; здатний вбирати воду.

2. В'язка, добре ліпиться, погано пропускає воду.

3. Сипкий, добре пропускає воду.

По горизонталі: