Педагогічні умови формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра медико-біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров'я

На правах рукопису

Випускна робота

(ОКР «Бакалавр»)

на тему:

«Педагогічні умови формуваня навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять»

Студентки 402 групи

спеціальності «Дошкільна освіта. Початкове навчання»

Кирієнко Світлани

Київ - 2017

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

1.1 Формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять як наукова проблема

1.2 Психолого-педагогічні передумови формування навичок навчальної діяльності старших дошкільників у ході занять

1.3 Заняття як основна форма організації навчально-пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку: теоретико-методичний аспект

1.4 Висновки до першого розділу

Розділ 2. Експериментальне дослідження педагогічних умов формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

2.1 Аналіз досвіду роботи дошкільних навчальних закладів з формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

2.2 Створення педагогічних умов з метою формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи з формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

2.4 Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність обраної теми для кваліфікаційної роботи визначається ступенем пріоритетності порушеної проблеми у гуманітарній сфері, котра значною мірою спрямована на розв'язання практичних завдань у педагогічній діяльності формування навичок навчальної діяльності почуттів дітей старшого дошкільного віку.

Дитинство, яке є найважливішим етапом у житті кожної людини, її розвитку й особистісному становленні, значною мірою пов'язане з освітою. Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному та світовому освітньому просторі, і потребують зниження віку дітей, що починають систематичне навчання в школі з 6-ти років, зумовлюють нагальність комплексного вирішення низки соціально-педагогічних проблем. Серед них найбільш гостро постає проблема збереження самоцінності й унікальності дошкільного дитинства.

Початок навчання з шести років передбачає вдосконалення системи дитячих дошкільних установ, оптимізації навчально-виховного процесу, органічною частиною якого є створення передумов для систематичної навчальної діяльності дитини, що ґрунтується на ідеї її всебічного і гармонійного розвитку. Зміни в освіті вимагають нових підходів у вирішенні питання наступності й перспективності взаємодії дошкільної і початкової ланок, у яких забезпечення „навчальної зрілості” дитини стає одним із головних завдань дошкільних навчальних закладів. Готовність дитини до систематичного навчання є підґрунтям, від якого залежать її подальші успіхи в навчальній діяльності, здатність до довільної діяльності, самодостатність і самопочуття, яке значною мірою впливає на її психічне та соматичне здоров'я.

Ступінь розробленості. Проблема розвитку в дітей навчальної діяльності знайшла широке відображення у світовому й вітчизняному історико-педагогічному досвіді. Її вивчення започатковано класиками педагогіки з формувань навичок навчальної діяльності А. Коменським, Г. Песталоцці, К. Ушинським, Є. Водовозовою, М. Монтессорі, С.Русовою, Ф. Фребелем та ін[8].

У психологічній літературі питання навичок навчальної діяльності піднімали: Г. Костюк, Д. Ельконін, Ж. Піаже, Л. Виготський, М. Поддьяков, О. Запорожець, О. Леонтьєв, П. Гальперін, та іншы [8].

Різні аспекти проблеми навчання дітей дошкільного віку та формування у них навичок навчальної діяльності широко представлені в роботах з дошкільної педагогіки. Так, науковцями обґрунтовано систему організованих занять у дитячому садку, зокрема О. Усовою[23], Ф. Сохіним [8]; розкрито окремі психологічні, педагогічні і методичні аспекти зазначеної проблеми Т. Кондратенком[18];, В. Котирлом[20];, Г. Кравцовим[28]; Є. Сапоговою[43]; К. Щербаковою[56]; Н. Пушкіним[47]. Розроблено методику розвитку компонентів навчальної діяльності на спеціальних заняттях із дошкільниками А. Давидчуком[12]; Л. Артемовою[8]; Л. Венгером[12]; П. Лучанською[32]; Т. Дороновою [8]; досліджено різні аспекти готовності дитини до навчальної діяльності Є. Панько[28]; І. Дубровіною[16]; М. Безруким[58], з'ясовано роль сім'ї в цьому процесі В. Тостовим[30]; О. Докукіною[8]. Особливу увагу приділено наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку Д. Струнніковою, Л. Артемовою, [8]; В. Кузь[52]; Л. Калмиковою[32], Л. Федоровичем[41]; О. Проскурою[18]; О. Савченко[25]; Т. Назаренко [24], та ін.

Про гостроту проблеми підготовки дитини 6-7 років до навчальної діяльності свідчать праці А. Богуш[6]; З. Плохій[44]; К. Прищепи[30]; Л. Іщенко[21]; М. Вашуленка[8]; Н. Бібік[5]; Н. Шиліної [58]; та інших [8]. У них звернено увагу не тільки на можливості дошкільників у засвоєнні предметних знань, але й на те, що надмірне і раннє перевантаження дитини негативно впливає на її здоров'я, загальний розвиток, змінює сенс і зміст дошкільного дитинства.

Констатуючи суттєвий внесок учених, як теоретиків, так і практиків, у розробку означеної проблеми, відмітимо, що серед досліджень немає таких, у яких процес формування навчальної діяльності ґрунтується на цілісній концепції розвитку дитини і забезпечується комплексом організаційно-педагогічних умов. З урахуванням цієї потреби, а також рівня науково-теоретичної і практичної розробленості проблеми ефективної підготовки дітей до школи було обрано тему дослідження

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування навичок навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

Об'єкт дослідження - процес формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - умови використання засобів, методів і прийомів навчання з метою формування навичок навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

Завдання дослідження:

1. Дослідити стан наукової розробки проблеми формування навичок навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

2. Визначити психолого-педагогічні передумови та методичні аспекти формування навичок навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

3. Проаналізувати досвід роботи дошкільних навчальних закладів з формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

4. Розробити та апробувати педагогічні умови формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше на підставі здійснення цілісного аналізу теорії педагогічного розвитку навчальної діяльності старшх дошкільників. визначено й узагальнено основні тенденції, ключові цілі та особливості розвитку змісту навчальної діяльності в ході занять.

Методи дослідження. У процесі написання кваліфікаційної роботи було проведено дослідження із застосуванням, передусім методу аналізу, синтезу, порівняльного, структурно-функціонального.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що положення і висновки роботи створюють підґрунтя для подальшого розуміння процесу формування навичок навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Практичне значення дослідження, полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використанні при роботі в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема в дошкільних закладах та читанні курсів з педагогіки.

Структура роботи. Вказаною метою, а також завданнями, вирішення яких є необхідним для її реалізації, і визначається структура даної роботи, яка включає вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ХОДІ ЗАНЯТЬ

1.1 Формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять як наукова проблема.

Навчальна діяльність повинна приваблювати дітей, приносити їм радість і задоволення. Тому з раннього дитинства слід виховувати у них пізнавальні інтереси, які виражають усвідомлену спрямованість особистості, стимулюють психічні процеси і функції, активізують здібності. На основі інтересу до діяльності у дитини мобілізуються внутрішні сили, що важливо брати до уваги при організації навчальної діяльності дошкільників. Не виправдано опиратися у цій справі лише на почуття обов'язку, відповідальність, дисциплінованість. Звичайно, і ці якості необхідно враховувати, дбаючи про формування вольових якостей дитини-дошкільника. Важливо також пам'ятати, що у дітей ще дуже слабо розвинені необхідні для навчання довільна увага і довільне запам'ятовування. Низьким є рівень її працездатності.

Засвоєні без інтересу і захоплення знання будуть формальними, а таке навчання не сприятиме розвитку допитливого творчого розуму. К. Ушинський стверджував, що «навчання за примусом і силою волі» не сприятиме створенню розвивальних умов [39, с.76]. Тому виховання пізнавальних інтересів і потреб є важливою передумовою формування навчальної діяльності. Адже стійкі пізнавальні інтереси викликають у дитини бажання вчитися, постійно отримувати нові знання.

Інтерес до навчання виникає і розвивається за таких умов:

- можливість самостійного пошуку і відкриття дитиною нових знань, вирішення проблемних завдань;

- різноманітність навчальної діяльності (одноманітний матеріал і методи його засвоєння швидко викликають у дітей нудьгу);

- усвідомлення потрібності і важливості навчального матеріалу;

- пов'язаність нового матеріалу із засвоєним раніше;

- посильність засвоєння, пізнавальна складність нового матеріалу (надто легкий і надто важкий матеріал не викликає пізнавального інтересу);

- яскравість і емоційність навчального матеріалу;

- позитивне оцінювання успіхів дітей, що стимулює їх активність.

Отже, виховання позитивних інтересів є найважливішою складовою виховання особистості дитини.

У баченні передумов навчальної діяльності сучасна педагогіка спирається на висунуті В. Давидовим і Д. Ельконіним положення про зміст і структуру навчальної діяльності. Відповідно до них навчальною є діяльність, під час якої діти оволодівають науково-теоретичними поняттями, загальними способами виконання практичних завдань, зміст яких втілюють ці поняття. Засвоєння і відтворення дітьми цих способів є основною навчальною метою. Навчальна діяльність не тотожна засвоєнню, оскільки знання, уміння і навички дитина може отримувати і поза нею - у грі, праці. Однак, лише у навчальній діяльності можливе засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду [14, ст. 112].

Навчальна діяльність дітей розвивається на основі усвідомленого визначення ними способу дій. Тому не менш важливою її передумовою є оволодіння дошкільниками загальними способами дій, тобто такими способами, які забезпечують розв'язання практичних або пізнавальних завдань.

За спостереженнями автора методики, навчання дітей умінню оволодівати способами дій, їхній інтерес до способів виконання завдань є психологічною основою навчальної діяльності. Характерними ознаками вміння учитися є: уміння слухати і чути вихователя, працювати за його вказівками; здатність відокремлювати свої дії від дій інших дітей, контролювати власні дії та слова тощо [8, с. 42].

Навчальна діяльність є одним із видів пізнавальної діяльності дитини. Вміння працювати за вказівками вихователя недостатньо для її формування. Якщо діти точно виконують інструкції педагога, вони сприймають від нього спосіб дій для розв'язання конкретно-практичного завдання, а для розв'язування групи певних завдань потрібно спочатку засвоїти загальний спосіб дій.

Важливою передумовою навчальної діяльності дошкільників є самостійний пошук способів виконання практичних і пізнавальних завдань. Діти дошкільного віку виокремлюють не лише практичний результат дії, а й знання, уміння, які вони при цьому засвоюють. Під час розв'язання практичних завдань свідомість дітей переорієнтовується з кінцевого результату на способи його досягнення. Дошкільники починають осмислювати свої дії та їх результати, тобто усвідомлювати спосіб, завдяки якому здобувають нові знання. Таке усвідомлення стимулює формування у них нових пізнавальних дій, а відповідно, і формування нових, складніших знань. Діти намагаються використати засвоєний спосіб пізнавальних дій у нових умовах. Розв'язуючи подібні, але не тотожні завдання, вони виробляють певні узагальнення, на підставі яких переносять опанований спосіб у нові умови.

Навчання, спрямоване на формування загальних способів розв'язання конкретно-практичних завдань, виробляє у дітей вміння раціонально аналізувати умови нового завдання, самостійно знаходити способи його розв'язання.

Ще однією передумовою успішної навчальної діяльності дошкільників є опанування контролем способу виконання своїх дій. Навчальна діяльність, що відбувається на основі зразка дій, без зіставлення виконаної дитиною дії із зразком без контролю, позбавляється свого основного компонента. Як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, підготовку до навчальної діяльності потрібно починати з формування вмінь контролювати й оцінювати свої дії. Такі дії у дітей дошкільного віку формуються стихійно. Цілеспрямованому контролю своїх дій покликаний навчити дошкільників вихователь [26, с. 12].

Діти, сприймаючи й аналізуючи оцінки, якими дорослі характеризують їх роботу, критерії, за якими порівнюють їхні старання і результати цих старань, починають правильніше контролювати свої дії, оцінювати власні знання і вміння. У них формуються навички самоконтролю і самооцінки у виконанні навчальних завдань, поява яких є першим етапом оволодіння навчальною діяльністю.

Для розвитку передумов навчальної діяльності необхідний особливий тип контролю, пов'язаний з формуванням уміння самостійно визначати і застосовувати способи дій. Основною умовою його розвитку є спеціальні методи навчання дітей прийомів порівняння отриманих результатів із заданим способом дій.

Отже, основними передумовами навчальної діяльності дошкільників є: наявність у них стійких пізнавальних інтересів; оволодіння загальними способами дій; самостійне знаходження способів виконання практичних і пізнавальних завдань; контролювання способу виконання власних дій. Основні компоненти цієї діяльності: прийняття завдання; вибір шляхів і засобів його здійснення, дотримання їх; контроль, самоконтроль і самоперевірка, особистісний (мотиваційний) компонент; мотиви, що спонукають дошкільників оволодіти навчальною діяльністю (пізнавальні інтереси). Структура навчальної діяльності залежить від її компонентів і взаємозв'язків між ними.

З різних видів діяльності в дошкільному дитинстві починає виділятися навчальна діяльність як специфічний вид цілеспрямованої діяльності по засвоєнню соціально виробленого досвіду, емпіричних і теоретичних знань в умовах організованого навчання. Навчальна діяльність не є грою, а формується під безпосереднім педагогічним впливом в процесі навчання. У дошкільному віці з'являються перші передумови у розвитку здатності вчитися, формуються основні передумови навчальної діяльності: прийняття навчальних завдань, оволодіння узагальненими способами вирішення завдань, оволодіння діями контролю та оцінки. Це здійснюється в процесі співробітництва, психолого-педагогічної взаємодії дитини і дорослого, спрямованого на соціально-особистісний розвиток і формування готовності до навчальної діяльності.

Навчальна діяльність не надбудовується механічно над попередньою - ігровою, оскільки наявність психологічних передумов, що формуються в грі, ще не зумовлює психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю, яка виникає в результаті цілеспрямованого формування. Діяльність старшого дошкільника повинна бути організована таким чином, щоб у ній виникали і розвивалися психічні функції, необхідні для навчальної діяльності, і яка була б логічним переходом від ігрової діяльності до навчальної. Формування психолого-педагогічної готовності до навчальної діяльності передбачає опору на провідну діяльність даного віку - гру. Спочатку у гру вводиться навчальна задача, яка підпорядковується ігровому завданню; ігрова діяльність при цьому зберігає свою структуру, а новий компонент - навчальна ціль як би надбудовується. Поступово спосіб вирішення і продукт замінюються відповідними компонентами навчальної діяльності. Потім змістотворча мотивація навчальної діяльності включається як підпорядкована мотивації ігрової діяльності на основі підрядності мотивів. [32, с. 2].

Формування окремих компонентів навчальної діяльності в старшому дошкільному віці успішно проходить на спеціально організованих навчальних заняттях в процесі малювання, ліплення, аплікації, конструювання та ін. На навчально-ігрових заняттях у дошкільнят формуються такі елементи навчальної діяльності, як здатність діяти за зразком, вміння сприймати і виконувати інструкцію, вміння оцінювати свою роботу і роботу інших дітей. Знання, як діяльність дітей, спрямована до мети, висунутої педагогом, тільки на перших етапах з'єднана з грою. Але з часом починають переважати мотиви навчання (зробити, виконати). Формування передумов навчальної діяльності здійснюється в ситуаціях співробітництва, спілкування, різних типів міжособистісної взаємодії, у тому числі і взаємодії з педагогом, основною характеристикою яких виступає особистісно орієнтований підхід.

Навчальна діяльність має суттєвий вплив на психіку дитини. Він стає більш зібраним, дисциплінованим, уважним, організованим. Формуються знання, вміння та навички, розширюються пізнавальні інтереси, розвиваються вольові якості особистості, самосвідомість. Спільна навчальна діяльність припускає певний вплив дітей один на одного, що направляється у виховних цілях, що становить важливу основу для розвитку у дітей самостійності, умінь діяти організовано, спільно. Стале позитивне ставлення і розвивається пізнавальна мотивація дозволяють легко перейти від гри до занять [29, с.87].

Дидактичні засоби освітньої роботи з дітьми дошкільного віку можна розділити на дві групи:

- перша група характеризується тим, що навчання веде дорослий (головне при цьому - психологічний вплив дорослого на дітей в обстановці спільної діяльності дорослого і дитини);

- у другій групі навчальний вплив передається дидактичному матеріалу, дидактичної гри, побудованої з урахуванням освітніх завдань (основа такого впливу - принцип автодидактичності. Дидактичний матеріал, дидактичні ігри, навчально-ігрові завдання спрямовують діяльність дитини, дають йому можливість самонавчання. Роль дорослого виявляється опосередковано: у підготовці методичних навчально-ігрових завдань, в організації обстановки цих ігор, у зміні завдань у процесі гри, в індивідуальних уроках).

З точки зору формування передумов навчальної діяльності в дошкільному віці найбільша ефективність належить таким засобам навчання, де дорослий дає дітям не тільки знання і вміння, а й спосіб оволодіння ними, активно впливаючи на дітей. При цьому необхідно орієнтуватися на дидактичні принципи, засновані на психологічних закономірностях дітей дошкільного віку: виховний принцип і розвиваючого навчання, принцип науковості, принцип наочності, систематичності і послідовності, принцип доступності, свідомості і активності в навчанні.

У методичному аспекті для розвитку навчальної діяльності дошкільника використовуються різноманітні дидактичні матеріали і посібники. Дидактичні ігри, ігрові завдання і прийоми підвищують інтерес до змісту занять, активізують дітей. Під час зацікавленості у дітей з'являється бажання виконати роботу, активізується пошук цікавих шляхів вирішення, контроль своїх дій і дій інших. Таким чином, до кінця дошкільного віку формуються передумови навчальної діяльності у процесі спеціально організованих навчальних занять, розвиваються пізнавальні інтереси, вміння вчитися, що багато в чому обумовлює рівень готовності до шкільного навчання. Формування передумов навчальної діяльності у старших дошкільників відбувається ефективніше при інтеграції ігрової та навчальної діяльності, що забезпечує суб'єктну активність дитини

Що ж таке навчальна діяльність? Це, за класифікацією С. Рубінштейна, перший вид навчання, прямо і безпосередньо спрямований на оволодіння знаннями й уміннями [21, с. 118]. Аналіз навчальної діяльності, проведений Д.Б. Ельконіном, В.В. Давидовим [21, с. 118], показав, що вона має свою структуру, специфічну будову, а саме: включає навчальні завдання, навчальні дії, контроль та оцінку. Центральне місце в структурі діяльності належить навчальному завданню. Навчальне завдання не слід розуміти як завдання, яке дитина повинна виконати на занятті. Учбове завдання - це мета. Сутність цілі полягає в оволодінні узагальненим способом дій, які допоможуть виконати аналогічні завдання, вирішити завдання даного виду. [21, с. 118] Так, педагог ставить за мету - навчити дітей малювати листяних дерев. Основна увага приділяється виробленню вміння передавати істотні ознаки предмета: стовбур, гілки, їх розташування. Оволодівши узагальненим способом малювання дерева як такого, дитина зможе використовувати його при виконанні будь-якого конкретного завдання аналогічного змісту (у малюванні на теми «Осіннє дерево», «Квітуча яблуня», «Зимовий сквер» та ін.) Навчивши дітей узагальненому способу складання, вихователь варіює завдання, пропонуючи різний матеріал для вирішення навчального завдання: скласти загадки про предмети, необхідних для праці людей, про тварин, про садові квіти і т. д. [21, с. 123]

Навчальні дії, за допомогою яких вирішуються навчальні завдання, складаються з багатьох різних навчальних операцій. Для того щоб діти опанували навчальними діями, необхідно спочатку виконувати їх при повному розгорненні всіх операцій. На перших порах операції відбуваються або матеріально - за допомогою якихось предметів, або наочно-зображувально - з використанням зображень, їх знакових замінників. Наприклад, засвоюючи поняття рівності та нерівності груп предметів, дитина виконує дії з іграшками, картинками, фішками, що заміщають реальні предмети або їх зображення. Лише поступово, по мірі відпрацювання тієї чи іншої операції, процес виконання дій згортається і відбувається відразу як єдине ціле.

У спеціальній літературі зустрічаються відомості про те, що для оволодіння яким-небудь видом діяльності (ігрової, навчальної і т.д.) на попередньому етапі розвитку повинні бути сформовані певні передумови, що дозволяють перейти дитині до цієї діяльності без особливих труднощів. У той же час передумовами не можуть вважатися структурні компоненти цієї діяльності.

Передумови навчальної діяльності можна розділити на дві основні групи:

- психологічні (тобто достатній рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, наочно-образного, логічного мислення, уяви, довільності психічних процесів; вміння засвоювати і застосовувати загальні способи дії, знаходити самостійно способи вирішення нових завдань і т.д.);

- комунікативні або психосоціальні (вміння слухати і чути, підпорядковувати свої дії інструкціями та зауважень, розуміти і приймати навчальну задачу, вільно володіти вербальними засобами спілкування, цілеспрямовано й послідовно виконувати навчальні дії та дії контроль та оцінки). [7, с. 13].

Проблема психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчальної діяльності тісно пов'язана зі зміною провідного виду діяльності в даному віковому періоді, а саме з переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Згідно періодизації Д.Б. Ельконіна [21, с. 119], криза семи років знаменний тим, що дитина від орієнтації на засвоєння соціальних норм і відносин між людьми звертається до засвоєння способів дій з предметами.

Аналіз, проведений у дослідженнях В. Давидова, і Д. Ельконіна показав, що навчальна діяльність має специфічну структуру, що включає:

- навчальні завдання;

- навчальні дії;

- контроль;

- оцінку [7, с. 13].

У повсякденному житті дорослі і діти вирішують десятки завдань. Відмінність навчальних завдань від практичних полягає в тому, що основною метою діяльності дітей є засвоєння загальних способів виділення властивостей понять або рішення деякого класу конкретно-практичних завдань. Саме звернення від результатів діяльності до способів може бути виділено як основна характеристика повноцінної навчальної діяльності.

Робота дітей у навчальних ситуаціях реалізується у навчальних діях, за допомогою яких вони «засвоюють зразки загальних способів розв'язання задач і загальні прийоми визначення умов їх застосування» [10, с. 11]. Повноцінна діяльність в ситуації навчальної задачі передбачає виконання ще однієї дії - контролю. Дитина повинна співвіднести свої навчальні дії та їх результати із заданими зразками, співвіднести якість цих результатів з рівнем і повнотою виконаних навчальних дій. З контролем тісно пов'язана оцінка, яка фіксує відповідність або невідповідність результатів вимогам навчальної ситуації.

Відзначено, що центральне місце в структурі навчальної діяльності належить навчальному завданню. Можливість прийняти навчальне завдання і здатність вирішити її отримують у цьому випадку значення найважливіших критеріїв готовності дитини до навчальної діяльноті [17, с. 18].

Зазначимо, що поняття "цілеспрямоване навчання" і «навчальна діяльність» далеко не ідентичні.

Щоб простежити формування здатності вирішувати навчальне завдання і виділяти умови, при яких відбувається переорієнтація з результатів на спосіб дії, розглянемо, які передумови цього явища зароджуються у грі як провідної діяльності старшого дошкільника.

Гра протягом дошкільного віку зазнає істотні зміни, розвиток гри йде від розгорнутої уявної ситуації і прихованих правил до прихованої уявної ситуації і явним правилами.

Сюжетно-рольова гра, що передбачає розгорнуту уявну ситуацію, передує ігор за правилами. Її можна охарактеризувати як свого роду школу соціальних відносин, в якій постійно моделюються і зміцнюються соціальні форми поведінки. Граючи, діти вчаться людської здатності до співпраці. У рольовій грі розвиваються якості, необхідні для подальшого навчання в школі [17, с. 46].

Також велике значення для формування передумов навчальної діяльності мають ігри за правилами. Вони з'являються до кінця дошкільного віку і безпосередньо передують навчальної діяльності. Ігри за правилами, на відміну від сюжетно-рольових, припускають особливий підготовчий етап оволодіння їх принципом. У них дитина навчається свідомо підкорятися правилам, причому ці правила легко стають для нього внутрішніми, непримусові. Здатність підкорятися правилам і перехід зовнішніх правил у внутрішні мають величезне значення для створення передумов навчальної діяльності.

При переході до шкільного навчання ця здатність робить можливим підпорядкування активності дитини навчальних завдань і цілей.

Слід підкреслити, що саме в іграх за правилами дитина починає звертати увагу на спосіб досягнення результату, а не тільки на сам результат. Важливість цього придбання важко переоцінити, враховуючи той факт, що центральним моментом формування навчальної діяльності дошкільників є переорієнтування свідомості дитини з кінцевого результату, який необхідно отримати в ході того чи іншого завдання, на способи виконання цього завдання. [21, с. 43].

З підростанням дитини 6-7 річного віку навчальна діяльність стає провідною, а це сприяє розбудові всіх психічних процесів і в центр свідомості дитини висувається мислення. Ця перебудова веде до розвитку довільності психічних процесів і формування у дітей здатності до планування, до контролю і самоконтролю.

Одним із значущих моментів формування повноцінної навчальної діяльності як показують спеціальні психологічні дослідження А. Венгера, Г. Кравцової Є. Смірнової, Л. Вигодського, та та ін, є довільність (довільність поведінки, уваги, спілкування) [16, с. 94].

Теорія Д.Б. Ельконіна про структуру навчальної діяльності покладена в основу формування навчально-організаційних умінь дітей старшого дошкільного віку, які включають в себе:

- організаційно-особистісні;

- організаційно-технічні;

- організаційно-гігієнічні. [17, с. 204].

Вони в свою чергу також включають цілий ряд умінь. Так, організаційно-особистісні вміння припускають наявність у особистості школяра наступного комплексу умінь:

- цілевизначенню;

- планування майбутньої діяльності;

- виконання дій за розробленим алгоритмом;

- самоконтроль;

- самооцінка;

- коректування.

Формування повноцінної навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку відбувається тільки в тому випадку, коли вона будується в суворій відповідності з наявними в ній основними структурними компонентами і всім комплексом умінь.

Висновок: при розгляді поняття «навчальна діяльність» ми змогли встановити, що вона складається з декількох взаємопов'язаних компонентів:

- навчальна завдання, яка за своїм змістом є підлягає засвоєнню спосіб дії.

- навчальні дії, які є дії, в результаті яких формується уявлення або попередній образ засвоюваного дії і виробляється початкове відтворення зразка.

- дія контролю, яке полягає в зіставленні відтвореного дії зі зразком через його образ.

- дія оцінки ступеня засвоєння тих змін, які відбулися в самому суб'єкті.

1.2 Психолого-педагогічні передумови формування навичок навчальної діяльності старших дошкільників у ході занять

У дошкільних закладах підготовка дітей до навчальної діяльності здійснюється насамперед на заняттях. Основною умовою розвитку передумов навчальної діяльності є спеціально організований зміст навчання і відповідні йому методи та форми. Тому об'єктом засвоєння у дошкільному закладі повинні бути не лише знання і вміння, але і способи та засоби їх здобуття. Засвоєння дітьми способів дій, спрямованих на пізнання предметів навколишньої дійсності, залежить від запропонованих педагогом шляхів [10, с.20]. В одних випадках пізнавальні завдання ставляться ізольовано від практичних, в інших - окремо пропонуються практичні завдання. Можливе також поєднання практичних і пізнавальних завдань.

Діти дошкільного віку, як свідчать дослідження, погано сприймають подане їм безпосередньо завдання на засвоєння загального способу дій (навчитися вимірювати, рахувати) [4, с.63]. Обґрунтовуючи необхідність засвоєння нових способів дій, розкриваючи їх смисл, потрібно пізнавальні завдання поєднувати з практичними. Діти легше виокремлюють і усвідомлюють їх, якщо вони є умовою досягнення зрозумілих їм практичних цілей. Із засвоєнням нових способів дій можна наблизити ці завдання так, щоб спосіб дії був і засобом досягнення практичної мети. На цій основі у дітей виникає інтерес до пізнання невідомого, розв'язання не пов'язаних із практичними цілями завдань.

Найефективніше засвоюються загальні способи дій у проблемно-практичних або проблемно-ігрових ситуаціях, у яких практичне (ігрове) завдання постає як уявне, перспективне. У проблемно-практичній ситуації завдання пропонують так, щоб його неможливо було розв'язати без засвоєння відповідних способів дій. Після цього дітям детально пояснюють і розкривають усі операції способу, який вони повинні засвоїти і застосувати при розв'язуванні однотипних завдань. Непросто дається дошкільникам з'ясування відношень рівності і нерівності, яке потребує опанування специфічною системою дій.

Суттєві зв'язки і відношення реальних об'єктів можуть бути відображені у період дошкільного дитинства у формі уявлень. Спосіб їх пошуку часто набуває символічної, знакової форми. У зв'язку з цим особливу роль відіграють наочні моделі, схеми, які відображають суттєві зв'язки і відношення предметів і використовуються як засоби узагальненого пізнання дійсності. Тому виконання дітьми особливих дій, які моделюють у предметній або знаковій формі деякі прості і загальні відношення реальних об'єктів - одна із найважливіших умов повноцінного засвоєння ними узагальнених знань [12, с.8].

Загальним методом опосередкованого вивчення об'єктів і їх властивостей є моделювання, яке допомагає дітям зрозуміти і засвоїти відношення рівності і нерівності. У дошкільному закладі ці відношення моделюють за допомогою різноманітних предметів: кружечків, квадратиків, фішок тощо [7, с.5]. Оскільки модель відношень діти зазвичай опановують без підготовки, то вони, як правило, сприймають її не як модель, а як сукупність предметів. З огляду на це, вихователь повинен підвести дитину до розуміння того, що вона моделює, і для чого потрібна ця діяльність. Важливо, наприклад, допомогти дитині зрозуміти, що сукупність зелених і жовтих кружечків виражає відношення реальних предметів за величиною. У дошкільному закладі дітей спеціально вчать, що через кружечки і фішки можна моделювати рівність або нерівність будь-яких об'єктів. Під час навчання побудови моделі загальний спосіб буде сприйматися за умови, що завдання для його засвоєння пов'язуватиметься з предметною діяльністю, а вся діяльність із моделювання відбуватиметься у проблемно-ігровій або проблемно-практичній ситуаціях [7, с.5].

Поступово дошкільники починають розуміти, що предмети-замінники моделюють відношення нерівності і рівності між двома групами будь-яких реальних предметів. Після цього можна переходити до встановлення цих відношень [29, с. 78].

Розвиток дітей у процесі навчання залежить від їх научуваності та психологічної готовності до навчання. У дитини розвивається самостійність, урізноманітнюється пізнавальна діяльність.

Схильність до навчання - індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання [29, с. 78].

Основні компоненти схильності до навчання - узагальненість, гнучкість, стійкість і самостійність мислительної діяльності, усвідомленість мислення (співвідношення його практичної і словесно-логічної сторін). Ці особливості мислительної діяльності дітей обумовлюють темп їхнього розвитку у процесі навчання.

Унаслідок використання педагогічно і психологічно не вмотивованої методики, яка ґрунтується на ідеї дитячої творчості, вільного вибору способів дій, виникає явище ненаучуваност [4, с.3].

Оволодіння дошкільниками навчальною діяльністю відбувається поступово, на підставі чого розрізняють три рівні за ступенем розвитку цієї діяльності (табл. 1). Ознаками першого рівня є продуктивність і цілеспрямованість усіх процесів пізнавальної діяльності, активне, зацікавлене ставлення до навчання, здатність до контролю своїх дій, оцінювання їх результатів. На основі засвоєних навичок діти можуть розв'язувати доступні їм практичні і розумові завдання. Другий рівень характеризують нестійкі ознаки оволодіння дітьми навчальною діяльністю. Ознаки третього рівня засвідчують початок формування навчальної діяльності, якому притаманна зовнішня дисциплінованість на занятті.

Таблиця 1. Розвиток навчальної діяльності дошкільників

І	II	III
1. Слухають вказівки	1. Слухають вказівки, умовно дотримуються їх у роботі	1. Слухають вказівки, але ніби не чують
2. Керуються ними в роботі	2. Самоконтроль нестійкий, здійснюється через роботу інших дітей	2.Не керуються почутими вказівками у роботі
3.У разі нерозуміння ставлять питання	3. Під час виконання роботи схильні до наслідування інших дітей	3.Нечутливі до оцінки
4.Правильно оцінюють роботу інших	4. Результати умовні	4.Результату не досягають
5.Правильно оцінюють власну роботу
6.Досягають потрібних результатів

Ці показники безвідносні до вікових параметрів, вони відображають розвиток процесу навчання і пізнавальної діяльності [32, с. 4].

Формування готовності до навчання також долає кілька етапів, кожен з яких характеризується ускладненням пізнавального змісту, підвищенням вимог до розумової діяльності дітей, розвитком їхньої самостійності.

На початковому етапі перебувають діти молодшого дошкільного віку. Їх розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, бо знання, уміння і навички вони засвоюють, однак у них ще не сформована потреба вчитися [12, с.5].

Діти середнього дошкільного віку готові до засвоєння знань, їх уже можна навчати на заняттях, ставити перед ними пізнавальні завдання. Однак ці завдання ще безпосередньо пов'язані з спілкуванням, умовами їхнього життя та ігрової діяльності. У цьому віці навчання обслуговує практичні потреби дитини і створює передумови для переходу на більш високий етап розумової діяльності.[21, с. 49]

У дітей старшого дошкільного віку помітний суттєвий прогрес у навчальній діяльності, здатності до розумового і вольового зусилля. Про це свідчать питання, які вони ставлять, інтерес до пошуку зв'язків і відношень між предметами і явищами.

Інтелектуальні запити старших дошкільників виявляються у байдужості до простих ігор та іграшок, в інтересі до набуття знань і вмінь на перспективу, підвищенні допитливості, вимогливості до себе і до інших.

Навчальна діяльність у старших дошкільників часто виокремлюється з інших її видів. Вони починають цілеспрямовано засвоювати певні знання, уміння і навички, набувають здатності розв'язувати різноманітні пізнавальні завдання. Це вміння є найважливішим критерієм успішності навчальної діяльності дошкільників і має сформуватись до завершення дошкільного дитинства [4, с.13].

Загалом повноцінний розвиток навчальної діяльності дошкільників забезпечує їхню психологічну готовність до школи та навчання у ній.

У старшому дошкільному віці у дитини формуються такі елементи навчальної діяльності:

- вміння визначати мету майбутньої діяльності і способи її досягнення, домагатися результату;

- самоконтроль, який проявляється при порівнянні отриманого результату із зразком, еталоном;

- вміння здійснювати довільний контроль за ходом діяльності в процесі отримання проміжних результатів;

- вміння планувати діяльність, орієнтуючись на її результат [15, с. 179].

Як показало дослідження А. Усової, для розвитку навчальної діяльності дитини необхідно формувати вміння слухати і чути вихователя, дивитися і бачити те, що він показує, слідувати його інструкцій при виконанні навчального завдання. Важливим показником розвивається навчальної діяльності А. Усова вважала ставлення дитини до оцінки з боку педагога. Якщо дитина реагує на позитивну або негативну оцінку виконання навчального завдання, значить, у нього відсутнє прагнення до самовдосконалення (потреба закріпити успіх, виправити помилку, поповнити досвід), а це знижує можливості його навчання [15, с. 176].

Успішне формування навчальної діяльності залежить від того, якими мотивами вона збуджується. Якщо дитина не хоче вчитися, навчити його не можна. Зовні діяльність дітей на занятті може бути схожою, але внутрішньо, психологічно, вона дуже різна. Часто вона збуджується зовнішніми мотивами, не пов'язаними з засвоюваними знаннями і тим, що робить дитина. Малюкові нецікава математика, але на занятті він намагається виконувати завдання, щоб не викликати незадоволення педагога. Або дитина не любить малювати, але робить картинку, щоб подарувати бабусі на день народження. У дитячому саду діти часто займаються, тому що «так треба», «так велять», «щоб не сварили» [14, с.41].

Внутрішня мотивація викликана пізнавальним інтересом дитини: «цікаво», «хочу знати (вміти)». У цьому випадку знання є не засобом досягнення якоїсь іншої мети («щоб не сварили», «потрібно подарувати бабусі»), а метою діяльності дитини. Результати навчальної діяльності значно вище, якщо вона збуджується внутрішніми мотивами[14, с.42].

До показників сформованості передумов навчальної діяльності були віднесені:

- вміння слухати і запам'ятовувати поставлене завдання, усне пояснення, зразок;

- вміння аналізувати, виокремлювати спосіб дій, застосовувати його для вирішення поставленого завдання;

- вміння контролювати свої дії, оцінювати завдання та результати діяльності [15, с. 182].

Критеріями оцінки сформованості передумов навчальної діяльності виступали:

- високий рівень: розуміння навчального завдання, його точне виконання, виділення основного способу виконання завдання, вміння його пояснити, правильно оцінити роботу інших і власну;

- середній рівень: прийняття та часткове виконання завдання, наявність окремих помилок, часткове виділення способу розв'язання задачі, не завжди чітке, логічне пояснення виконання завдання, несформованість оцінки та самооцінки;

- низький рівень: не повне або невірне виконання завдання, наявність істотних помилок при виконанні, невміння пояснити виконання завдання, не чутливість до оцінки. [15, с.186].

Всі перераховані види готовності виступають в системі і забезпечують всі разом безболісне включення дитини в режим навчального процесу, створюючи передумови для оволодіння навчальною діяльністю.

Установлено, що феномен «готовність до навчання» відрізняється складністю та неоднозначністю підходів до його визначення, кількісних і якісних характеристик його компонентів [24, с.83]. Розробка проблеми готовності дитини до навчання в психолого-педагогічних дослідженнях здійснювалась у декількох напрямах. Перший напрям представлено дослідженнями, що спрямовані на формування в дітей дошкільного віку певних знань, які полегшують у подальшому засвоєння навчального матеріалу під час систематичних занять у школі В. Логінова, Дж. Чепи, І. Будницька, Л. Артемова Л. Журова, О. Аніщенко, О. Усова, та ін.. Зазначений підхід вимагає чіткого планування й організації занять, використання спеціальної методики навчання, притаманної віковим можливостям старших дошкільників, особливостям їх мислення [8].

За другим напрямом феномен готовності дитини до навчання пов'язується з новоутвореннями і змінами в психіці дитини, які спостерігаються наприкінці дошкільного віку і співвідносяться з поняттям “навчальна зрілість” та передбачають комплекс якостей, що утворюють уміння вчитися В. Котирло, Є. Кулачківська Л. Божович, О. Запорожець, О. Проскура С. Коробко, С. Ладивір, та ін. [8]. У сучасному розумінні семантика феномену навчальної зрілості дитини деякими вченими розглядається як синонім до поняття «готовність до навчання» Є. Кравцова, І. Дубровина, І. Кулагіна, М. Бітянова, М. Безруких, М. Удовенко, О. Дьяченко [8].

У цілому готовність до навчання тлумачиться як інтегральна властивість дитини, що містить у собі комплекс факторів і визначає її успішність у педагогічному процесі. Під готовністю дитини до навчання («навчальна зрілість») розуміють такий рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, при якому вимоги систематичного навчання не призводять до порушення її здоров'я.

За третім напрямом Л. Венгер, Н. Гуткіна, Н. Денісович, Н. Сафронов, Р. Бардін та ін. [8], дослідження скеровані на визначення в дитини передумов і психічних утворень, необхідних для навчання, на розробку відповідного діагностичного інструментарію. Розглядаючи дошкільника з точки зору його відповідності статусу навчальної діяльності, цей інструментарій не повною мірою забезпечують прогностичну інформацію про ймовірні темпи й успіхи дітей у подальшому навчанні. Зокрема, поза увагою дослідників залишається прогноз щодо можливих труднощів дитини в адаптації навчальної діяльності.

В останні роки особливу увагу дослідників приділено підготовці дітей до навчальної діяльності в умовах навчально-виховних комплексів. А. Богуш, В. Кузь, В. Прокопенко, Л. Іщенко, Л. Федорович та ін. [8].

Результати наукових доробків, а також узагальнення практики роботи дошкільних навчальних закладів засвідчують, що готовність дитини до навчання є складним і системним психолого-педагогічним утворенням. Психологічна готовність у цьому утворенні визначається якісною своєрідністю інтелектуального розвитку дитини, її особистісних психологічних особливостей, без яких неможливо успішно виконувати навчальну діяльність. Системність цього новоутворення у структурі особистості дитини виявляється в органічній цілісності його складових.

Доведено, що готовність дитини до навчання раціонально розглядати як оптимальне поєднання взаємодії комплексу компонентів, який охоплює всі основні сфери розвитку дитини: інтелектуальну, емоційну, вольову, морфологічну, а також психічне і соматичне здоров'я. Їх сукупність на певному рівні розвитку виявляється як навчальна зрілість дитини, складові якої тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені [19, с. 81].

Готовність дитини до навчання, на нашу думку, визначають єдиний за своєю природою, але різний за станом феномен: готовність - це стан потенційних і тому ідеальних можливостей дитини; навчальна зрілість - це стан її актуальних і реальних можливостей. Саме такий підхід створює необхідні передумови для повноцінного розвитку особистісних якостей майбутнього школяра, які гарантують йому всебічну психофізіологічну захищеність і сприяють успішній навчальній діяльності.

Державою гарантована дошкільна освіта кожній дитині, але більша частина з них з різних причин не відвідують дитячих садків. Така категорія дітей приходить до школи без належної підготовки, що спричиняє певні труднощі в її подальшому систематичному навчанні [14, с.89]. Збільшується період шкільної адаптації дитини, погіршується стан її здоров'я та успішність, створюються нерівні стартові умови в оволодінні шкільною програмою.

Водночас, результати вивчення діяльності дошкільних навчальних закладів засвідчили, що стан готовності дітей шести років до систематичного навчання не повною мірою відповідає сучасним вимогам, новому соціальному замовленню на рівень освіченості й вихованості дітей. У роботі дошкільної освіти переважає функціональний і формальний підходи до забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що виявляється у форсуванні темпів розвитку дошкільників і пристосуванні рівня їх знань і вмінь до рівня вимог школи з подальшим їх удосконаленням уже в умовах початкового навчання. Установлено, що підготовка дитини до систематичного навчання на засадах функціонального підходу має ряд негативних наслідків, призводить до ігнорування самоцінності дошкільного й молодшого шкільного віку [29, с.17].

Аналіз підготовки дітей до навчання в зарубіжному і вітчизняному прогресивному педагогічному досвіді доводить необхідність створення нової нормативної моделі дитини, яка базується на понятті навчальної зрілості дитини і має прогностичний характер [36, с.54]. Така модель повинна стати орієнтиром не тільки під час визначення державних стандартів, розробки нормативних документів і рекомендацій, а насамперед при створенні варіативних особистісно орієнтованих програм і методик підготовки дитини до навчання. Останнє вимагає розширення системи підготовки дитини до навчальної діяльності за рахунок як традиційних форм (підготовчі групи), так і створення нових, короткотермінових, прогулянкових груп, центрів розвитку дитини, служб соціально-педагогічного патронату сім'ї, методичних центрів для батьків, комплексів «Школа-сад» тощо.

Отже, узагальнення теоретичного і практичного матеріалу дало можливість розробити й описати модель готовності дитини до навчання, що включає інтелектуальну, особистісну і соціально-психологічну складові, що є важливими як для успішної навчальної діяльності, так і безболісної адаптації дошкільника до нової системи взаємин.

Підсумовуючи, можемо сказати, що означена модель базується на розумінні змістового навантаження «готовності» як комплексного, багаторівневого поняття. Зміст його складників визначається системними механізмами взаємодії домінантних психологічних новоутворень і виявляється в показниках, що є ключовими для характеристики сформованості того чи іншого компонента. Зокрема, вони характеризують розвиток логічного мислення дитини, її ставлення до навчальної ситуації, організованість, стан здоров'я, навички спілкування і мовлення.

формування навчальний діяльність діти

1.3 Заняття як основна форма організації навчально-пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку: теоретико-методичний аспект

Виховання, навчання і розвиток дитини визначаються умовами його життя в дитячому садку і сім'ї. Головними формами організації цього життя в дитячому саду є: гра і пов'язані з нею форми активності, заняття, предметно-практична діяльність [9, с.34].

Значне місце у житті дошкільного закладу належить занятям. Вони націлені на передачу педагогом дитині знань, умінь, навичок. Звичайно передбачається, що це веде до збагачення фізичної і духовної культури дитини, сприяє формуванню у неї самостійності, здатності до спільної координованої діяльності, допитливості [9, с.35]. Проте переважна практика така, що зміст знань, що передаються на заняттях, підлаштовує дитини переважно до завдань навчання в школі. Домінуючий спосіб проведення занять - прямий вплив педагога на дитину, питально-відповідна форма спілкування, дисциплінарні форми впливу - поєднується з формальними оцінками. Досягнення дитини оцінюються виходячи з групових стандартів.

Навчання на заняттях незалежно від форми його організації відрізняється насамперед програмовим змістом. Педагог намічає програмовий зміст, який повинен бути реалізований в ході заняття [4].

Заняття мають певну структуру, яка багато в чому диктується змістом навчання і специфікою діяльності дітей. Незалежно від цих факторів у будь-якому занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме:

- початок;

- хід заняття (процес);

- закінчення.;

Початок заняття передбачає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їхню увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створити відповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу. На основі пояснення і показу способів дій у дитини формується елементарний план: як йому треба буде діяти самому, в якій послідовності виконувати завдання, до яких результатів прагнути.

Хід (процес) заняття це самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає у засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються відповідно до рівня розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини. Звернення до всіх дітей необхідні тільки в тому випадку, якщо у багатьох спостерігаються помилки у виконанні навчальної задачі як наслідок нечіткого пояснення педагога.

...