Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет»

Криворізький педагогічний інститут

Кафедра педагогіки

Курсова робота

на тему: Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи

Студентки 3 курсу групи РАФ-12

факультету іноземних мов

російсько-англійська філологія

Глушакова Анастасія Олександрівна

Керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Штельмах Галина Борисівна

Кривий Ріг 2014



ВСТУП

Модернізація шкільної освіти на засадах гуманістично-інноваційної парадигми об'єднує в інноваційний рух оновлення традицій, здобутки державних реформ, інноваційні ідеї та досвід сучасних педагогів-практиків. Головною метою сучасної освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Розробка, застосування інноваційних технологій є однією з найбільш актуальних проблем сьогодення в системі загальної середньої освіти, оскільки тісно пов'язана із формуванням у учнів мотивації до навчання, яка впливає на якість засвоєних ними знань та розвиток умінь та навичок, їх життєву компетентність.

Над вирішенням цієї проблеми працює багато сучасних науковців. Пошук шляхів оновлення освітнього процесу відбувається в декількох напрямках: використання інноваційних технологій (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Євдокимов, В.І.Лозова, І.В.Малафіїк, І.П.Підласий, І.Ф.Прокопенко та ін.); розробка технології модульного навчання (В.П.Беспалько, А.В.Фурман, Л.М.Романишина); розробка теоретичних проблем контролю і оцінювання ЗУН (знань, умінь, навичок) (Ю.К.Бабанський, В.А.Козаков, С.В.Майборода, О.М.Матюшкін, Н.Ф.Тализіна та ін.) тощо.

Поряд розглядаються запитання, пов?язані з вивченням розвитку педагогічних технологій, якими в минулому та в сучасності займаються науковці далекого зарубіжжя: Р.Бенуа, Дж.Д.Брунер, Х.Васильєв, У.Джеймс, М.Дональдсон, К.Ізард, С.Карлссон, І.Лінгард, А.Маслоу, Ж.Піаже, В.Оконь, Я.Рейковський, М.Сміт, Дж.Д.Філіпс, І.Холандр, І.Хофман та інші.

В Україні ці питання безпосередньо чи опосередковано вивчали І.Д.Бех, О.В.Бугрій, В.К.Буряк, Н.М.Бібік, В.В.Вербицький, О.В.Глузман, С.У.Гончаренко, Л.А.Гордон, В.І.Євдокимов, О.І.Киричук, Б.С.Кобзар, Л.В.Кондрашова, Г.С.Костюк, В.П.Корнєєв, В.Г.Кремень, В.І.Лозова, В.М.Мадзігон, І.В.Малафіїк, Р.А.Науменко, В.О.Онищук, В.М.Оржеховська, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, О.І.Синиця, С.О.Скидан, А.А.Слободянюк, А.І.Сологуб, С.П.Сонько, В.О.Сухомлинський, О.В.Сухомлинська, Т.І.Сущенко, В.О.Шайкан, В.О.Шипунова, М.Д. Ярмаченко та ін.

Дослідження В.Г.Кременя, І.В.Малафіїка, А.С.Нісімчука, О.М.Пєхоти, О.В.Сухомлинської, М.Д.Яремченка показують, що інноваційна технологія має провідне значення в задоволенні та розвитку інтересів учня. Саме тому одним із основних аспектів педагогічних досліджень цього напрямку є вивчення проблеми забезпечення технологічності на уроках.

Пріоритетним напрямком державної політики в сучасній освіті є її особистісна орієнтація, у реалізації якої важлива роль відводиться учителю, який формує майбутній потенціал гуманного суспільства і спроможний до інноваційної професійної діяльності. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що це неможливо без застосування на уроках інноваційних технологій. Дослідження по темі: «Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи» є необхідним і важливим у даний час.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні педагогічних умов використання інноваційних технологій на уроках зарубіжної літератури.

Відповідно до мети, в курсовій роботі визначено такі завдання:

- Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми дослідження задля розкриття сутності поняття «інноваційна педагогічна технологія».

- Визначити зміст і структуру інноваційної педагогічної технології.

- Охарактеризувати види інноваційних педагогічних технологій.

- Вивчити умови ефективної діяльності вчителя і учнів під час використання інноваційних технологій навчання, впровадження яких забезпечує досягнення розумного балансу між академічними знаннями і прагматичними вміннями учнів

Об?єкт дослідження - навчальний процес сучасної школи.

Предмет дослідження - педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи.

При написанні курсової роботи ми використали такі методи дослідження:

- на теоретичному рівні - аналіз, порівняння, аналіз понятійно-теоретичної системи;

- на емпіричному рівні - вивчення та узагальнення масового та індивідуального педагогічного досвіду.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Сутність, зміст і структура поняття «інноваційна педагогічна технологія»

Навчання і виховання - творчий процес взаємодії вчителя та учня. Це діалог двох рівних союзників, відсутність страху, задоволення від взаєморозуміння. Радість вчитель отримує від того, наскільки оволоділи «премудростями» шкільної науки його вихованці, тому і шукає педагог ключиків від таємниці гармонійного пізнання нового, незвіданого.

Тут на допомогу приходить інформація про особливості навчального процесу за новими технологіями навчання. Для того, щоб розкрити сутність та зміст поняття «інноваційна педагогічна технологія» вдамося до аналізу понять «технологія» та «інновація».

У ХХ столітті в понятійний апарат педагогічної науки тісно ввійшло поняття педагогічної технології. Оскільки поняття порівняно нове, точного і однозначного визначення немає. Тлумачний словник української мови дає таке визначення поняттю технологія: 1) Сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. || Навчальний предмет, що викладає ці знання, відомості. 2) Сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг тощо [1, С. 106].

Віктор Шепель дає таке визначення: «технологія -- це мистецтво, майстерність, вміння, сукупність методів обробки, зміни стану» [15, С. 26].

Поняття педагогічної технології носить більш точний для понятійного апарату педагогіки характер. Уперше термін був вжитий англійським педагогом Джеймсом Саллі (1842-1923) у 1886 році, а от застосування на практиці педагогічних технологій відбулося набагато раніше. Ще Ян-Амос Коменський (1592-1670), визначний чеський педагог ХVII століття, говорив, що технологізація в навчально-виховному процесі повинна мати позитивний результат. Вона має діяти як дидактична машина, котра при умові правильного використання, зможе забезпечити корисний і очікуваний результат.

Пізніше, у радянські часи, педагогічна технологія стає цікавим об?єктом для вивчення. Б.Т. Лихачов дає таке визначення поняття: «Педагогічна технологія - це сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу» [17, С. 19].

Російські педагоги Т.М. Давиденко та Т.І. Шамова по-іншому трактують сутність поняття «педагогічна технологія»: «освітня технологія - це система спільної діяльності учнів і вчителя з проектування (планування), організації, орієнтування та коригування освітнього процесу з метою досягнення конкретного результату при забезпеченні комфортних умов усім учасникам» [11, С.161].

До моделювання при визначенні сутності поняття вдається В.М. Монахов. На його думку, «педагогічна технологія - це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя [20, С. 21].

На думку В.П. Беспалько, "педагогічна технологія - це сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізовувати поставлені освітні цілі" [4, С. 28].

Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що має на меті оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО) [8].

Щоб розкрити сутність поняття «інноваційна педагогічна технологія» вдамося до аналізу поняття «інновація».

Термін інновація походить із латинської мови («novatio»), що в перекладі означає оновлення (або зміну), і префікс «in», який перекладається з латинської «у напрямку». Якщо робити дослівний переклад, «Innovatio» - у напрямку змін, оновлення. В італійській мові значення дуже схоже, іnnovatione - це новизна, нововведення. У цілісному розумінні поняття «innovation» вперше з?явилося в науково-дослідницьких працях різних вчених ХІХ століття. У ХХ столітті остаточно був введений даний термін в економічну науку. У результаті аналізу «інноваційних комбінацій», змін у розвитку економічних систем, саме Й. Шумпетер ввів даний термін в науку.

Якщо інтерпретувати термін «інновація» в педагогічній науці, то його значення дещо змінюється. Інновація в педагогічній науці - це нововведення, яке сприяє покращенню перебігу і результату навчально-виховного процесу в навчальному закладі. І. Дичківська дала таке визначення інноваційної педагогічної технології: «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» [12, С. 39].

У педагогічній практиці широко застосовується термін «інноваційна педагогічна технологія». Усі школи України спрямовують свою наукову роботу на пошуки нових форм і методів впровадження інноваційного досвіду аби сприяти всебічному розвитку «нової» людини. Звісно, інноваційні педагогічні технології тільки з?являються в педагогічній практиці, але їх види вже мають велике розповсюдження і широке застосування.

Застосування сучасних інноваційних педагогічних технологій на практиці має відповідати вимогам і характеристикам, які відокремлюють педагогічну технологію від методики навчання. Багато дослідників вважають, що кожна педагогічна технологія має наслідувати основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Проте і ці вимоги недопрацьовані та мають багато недоліків, тому обрати якийсь один найголовніший сучасній педагогіці дається дуже тяжко. Загальноприйнятою в педагогіці є схема критеріїв технологічності, досліджена В. Кукушкіним (саме він приділяв цій проблемі велике значення) [17]:

- Концептуальність. Будь-яка педагогічна технологія повинна спиратися на деяку наукову концепцію, яка містить філософське, соціальне, психологічне, дидактичне міркування щодо досягнення освітніх цілей;

- Системність. Для педагогічної технології повинна бути притаманна логіка навчально-виховного процесу, взаємозв'язок його частин, цілісність;

- Можливість управління. Педагогічна технологія має чітко визначені цілі та повністю покладається на них; вимагає від себе планування, проектування навчально-виховного процесу, варіантні пропозиції засобів і методів з метою корекції результату.

- Ефективність. Інноваційні педагогічні технології повинні гарантувати досягнення освітнього стандарту, мають бути ефективними за результатом і сприятливими за витратами.

- Відтворюваність. Педагогічна технологія створюється з метою отримання нових освітніх показників, вищого рівня знань. Якщо вона дійсно ввійшла в статус педагогічної технології, то повинна набути широкого розповсюдження в інших подібних закладах освіти.

- Візуалізація. Вона характерна лише для окремих технологій і передбачає використання аудіо-, відео- та електронно-обчислювальної техніки [14, С. 48].

Інноваційна педагогічна технологія застосовується в педагогічній практиці на трьох рівнях:

- загальнопедагогічний рівень. Технологія розглядається як дидактична технологія та ілюструє навчально-виховний процес у певному масштабі. На цьому рівні педагогічна технологія прирівнюється до педагогічної системи (містить мету, зміст, засоби і методи навчання та виховання);

- предметно-методичний рівень. Педагогічна технологія використовується як деяка методика, яка реалізовується в діяльності вчителя для ефективності навчально-виховного процесу;

- локальний рівень. Педагогічна технологія є вирішенням деяких окремих дидактичних питань [19].

У вузькому розумінні педагогічна технологія має свою структуру, яка об?єднує різні мікроструктури: прийоми, методи, ланки та ін., які в цілісності утворюють технологічний ланцюг, який у педагогічній науці називається технологічним процесом.

До структури інноваційної педагогічної технології належать:

а) Концептуальна основа;

б) Змістовна частина навчально-виховного процесу

- дуалістична мета: загальна і конкретна мета

- зміст навчального матеріалу

в) Процесуальна частина

- організація навчально-виховного процесу

- методи і форми навчальної діяльності школяра

- методи і форми роботи педагога

- учитель дбає про ефективність засвоєння матеріалу

- діагностика навчально-виховного процесу. [21, С. 12].

Узагальнивши все вищезгадане, можна охарактеризувати педагогічну технологію з точки зору методологічних підходів. Проте,на даний момент, ще жоден із них не є пріоритетним і потребує подальшої розробки та удосконалення. Отже, інноваційна педагогічна технологія характеризується такими показниками:

- має системний підхід як певну педагогічну категорію і як окрему систему конкретного дидактичного явища, взаємозалежно, інтегративно з іншими педагогічними категоріями (технологія освіти, технологія навчання); відображення шляхів реалізації технології освіти;

- технологічний підхід як певний алгоритм (тактика, стратегія) педагогічної діяльності з метою досягнення поставлених дидактичних цілей, акцентуючи увагу на тому, що педагогічна технологія через суб'єктний чинник, з приводу якого постійно виникають педагогічні ситуації - обставини, за яких необхідно знайти правильний спосіб виходу, не може бути однозначно чітко запланованим та передбачуваним порядком дій;

- дидактичний підхід як комплексне ціле, яке складається з навчання і виховання, утворюючи цілісний педагогічний процес, підкреслюючи наявність діяльнісного компонента - не просто алгоритму дій, а умов їх реалізації; вияв основних закономірностей навчально-виховного процесу шляхом детальної розробки та оптимального поєднання його змісту, форм, методів, прийомів і засобів як інструментарію педагогічного процесу.

Отже, аналізуючи різні підходи до розкриття суті поняття «інноваційна педагогічна технологія», ми маємо підстави дати таке визначення.

Інноваційна педагогічна технологія - це дидактичний, методично оброблений прийом подачі нової інформації та знань, який є зручним для використання в діяльності вчителя, і доступно та результативно дає можливість пояснювати учням необхідний для засвоєння матеріал.

1.2 Види педагогічних технологій

У педагогічній практиці інноваційні педагогічні технології мають широке використання. Цей процес тривав протягом декількох десятків років і триватиме ще довго. За час застосування інновацій виникло дуже багато різновидів даних прийомів. Тому дослідники виокремлюють різні види педагогічних технологій. Це технологія модульного навчання, технологія розвиваючого навчання, особистісно-орієнтована технологія, інформаційні технології, технологія дистанційного навчання, ігрова технологія, диференційована технологія навчання та ін. Розглянемо їх різновиди та форми проведення.

Технологія модульного навчання - це освітня система, яка має відмінності від традиційної системи навчання. Модульне навчання полягає в тому, що учні самостійно можуть опрацьовувати матеріал, при умові: якщо йому запропоновані індивідуальні програми, які сприятимуть продуктивному результату. Ці індивідуальні програми містять в собі необхідну інформацію для виконання завдання, а також методичні рекомендації, за допомогою яких учні знайдуть правильний підхід. Цей вид інноваційної педагогічної технології цікавив ряд учених: А. Алексюка, М. Лазарєва, Є. Сковіна, П. Третьякова, М. Чошанова та інших. Саме вони займалися розробкою теоретичних матеріалів, які були перейняті від вчителів та викладачів, що застосовували даний вид педагогічної технології на практиці (задля розробки передового педагогічного досвіду).

Вони розробили основні підходи для здійснення модульного навчання:

- випереджувальне вивчення теорії;

- технологізація навчального процесу;

- пошук і використання проблемного підходу до навчання;

- примінення індивідуально-диференційованого підходу;

- використання змістовних, дидактично повних блок-модулів;

- сприяння педагога здійсненню учнем активної науково-пошукової діяльності.

Основним структурним елементом модульного навчання є модуль.

Модуль (лат. modulus-- «міра») -- документована, самостійна, функціонально-орієнтована частина навчальної програми, має власне методичне забезпечення і реалізується відповідними формами навчального процесу.

Технологія розвиваючого навчання - це освітня система, яка сприяє формуванню творчої особистості, що має внутрішні потреби, котрі не стимульовані зовнішніми чинниками. Головним завданням розвиваючого навчання є формування особистості з креативним розумом, з розвиненими потребами до пізнання та самостійних дій; з певними творчими навичками. Цей вид організації навчально-виховного процесу в різні часи хвилював педагогів Г. Ващенка, Я.-А. Коменського, Й. Песталоцці, С. Русову, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинського та ін..

Познайомившись із педагогічними поглядами різних діячів різних епох, можна узагальнити, що сучасній школі необхідно якнайшвидше перейти від принципу «учень для школи» до протилежного принципу - «школа для учня», яка сприяє початку розвитку особистісно-орієнтованої педагогічної теорії та практики.

Основні підходи для здійснення розвиваючого навчання:

- мотивація навчання, розвиток у учнів позитивного ставлення до нього;

- засвоєння нової інформації, що являє собою пізнавальну активність учня;

- відтворення учнями опанованого матеріалу;

- формування вмінь в різних умовах (нових, стандартних);

- систематизація і узагальнення знань, умінь та навичок учня

- пізнавальна діяльність школяра задля творчого формування знань, умінь та навичок.

Учителю в своїй діяльності необхідно використовувати методи, які найбільше захоплюють учнів: проблемні, пошукові, дослідницькі. Коли школяр чимось зацікавлений, то в нього розвивається творче мислення, уява, пам'ять.

Особистісно-орієнтована технологія - це різновид інноваційної педагогічної технології, який зосереджений на особистісному розвиткові школяра, розвитку його самоцінності, самобутності. Ця технологія сприяє становленню індивідуальності, самовизначенню, вона робить дитину неповторною, культурно ідентифікованою.

Завданням даної технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, задіяння, збагачення її (суб'єктивного) досвіду, допомога знайти себе, своє «Я», формування культури життєдіяльності. У результаті це все стане продуктивною організацією буденного життя та поведінки в ньому.

Основні підходи для здійснення особистісно-орієнтованого навчання:

- забезпечення навчальним матеріалом змоги виявити досвід учня, насамперед, досвід попереднього навчання;

- спрямування подачі матеріалу таким чином, щоб він зміг перетворитися на набутий суб'єктивний досвід кожного учня;

- подача суб'єктивного досвіду науковою, але доступною мовою;

- стимулювання до саморозвитку, самовираження в процесі набуття знань;

- оцінювання процесу та результатів навчання;

У педагогічній практиці основним методом є ситуація. Опинившись у тій чи іншій ситуації, школяр повинен підлаштувати її до своїх інтересів, до своєї поведінки, дати оцінку ситуації. Для цього недостатньо лише науки, в таких випадках потрібне творче мислення дитини, пізнавальний пошук.

Інформаційна технологія навчання - це найпоширеніший інноваційний підхід до організації навчально-виховного процесу. Дана технологія ґрунтується на використанні новітніх ЕОМ (електронно-обчислювальні машини). Метою ІТ є підготовка школярів до продуктивної діяльності в інформаційному, новому суспільстві третього тисячоліття.

Основним завданням ІТ є побудова відкритої системи освіти, яка забезпечуватиме можливість саморозвиватися, формувати інформаційну культуру учня; розвивати науково-дослідницьку діяльність; реалізувати соціальне замовлення, яке потребує підготовки фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки.

Основним засобом і елементом ІТ навчання є комп'ютер. Він слугує для підвищення інтересу до навчання; робить навчальну діяльність кожного з учнів індивідуальною, самостійною; учень має доступ до багатьох джерел інформації. Завдяки ЕОМ вчитель може об'єктивно виставити оцінки з певного виду контролю учнів.

У ХХІ столітті комп'ютер щільно увійшов у наше життя. Використання ЕОМ у навчально-виховному процесі залежить і від програмового забезпечення. Програми бувають:

- навчальні;

- діагностичні (тестові);

- тренувальні;

- імітаційні;

- моделюючі;

- типу «мікросвіт»;

- бази даних;

- інструментальні програми засобів.

Технологія дистанційного навчання - це технологія, що будується на відкритому навчанні, використовує Інтернет-технології, комунікативні засоби для отримання навчального матеріалу. У педагогічній науці технологія дистанційного навчання ґрунтується на принципі гуманності, за яким кожна дитина не може бути позбавлена можливості отримати освіту з причин бідності, соціальної незахищеності, неможливості відвідувати навчальні заклади через фізичні вади тощо.

Характерними рисами дистанційного навчання є модульність, гнучкість; учитель отримує нову роль у системі навчально-виховного процесу; відбувається машинний контроль якості освіти, який не допускає хиб; використання інформаційних технологій.

Ігрова педагогічна технологія - це один із найпоширеніших інноваційних підходів до навчання, який на даному етапі досліджень сучасних педагогічних технологій найбільш розвинений, має велику групу методів і прийомів, які організовують навчально-виховний процес у формі різноманітних ігор.

Гра - це різновид заняття в умовах конкретної ситуації, що спрямовується на усвідомлення і подальше застосування суспільного досвіду, в якому панує самоврядування. У науці даний вид педагогічної технології розробляли не лише педагоги, а й відомі психологи (П.П.Блонський, Д.Б.Ельконін, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейн, К.Д.Ушинський, З.Фрейд та ін.). Їхні праці чітко показують яким чином відбувається розвиток особистості (стосовно різних видів діяльності) під час гри. Ігрові педагогічні технології мають чітко визначену ціль навчання та в кінцевому результаті мають відповідати їй.

Технологія диференційованого навчання - це різновид інноваційної педагогічної технології, яка сприяє організації навчально-виховного процесу учнів із урахуванням подібних індивідуальних відмінностей. Існують такі види диференціації:

- за вміннями;

- за відсутністю вмінь;

- за майбутньою професією;

- за інтересами;

- за талантами.

«Інтерактивні технології - це організація засвоєння знань і формування певних умінь та навичок через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату» [24, С. 11]. Основними формами впровадження даної технології є семінар, конференція, презентації авторських матеріалів, аукціон ідей, інтерактивна гра. Основними вимогами успішного навчання в режимі інтерактивної технології є:

1. Позитивна взаємозалежність - група повинна розуміти, що спільна навчальна діяльність принесе користь кожному;

2. Безпосередня взаємодія - група повинна знаходитися в тісному контакті один із одним;

3. Індивідуальна відповідальність - кожен учень має оволодіти запропонованим матеріалом, кожен несе відповідальність за допомогу іншому. Більш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи, а лише сприяти цьому.

4. Розвиток навичок спільної роботи - учні повинні засвоїти навички міжособистісних стосунків, необхідних для успішної співпраці.

5. Оцінка роботи - під час групових засідань необхідно виділити спеціальний час для того, щоб група могла оцінити, наскільки успішно вона працює.

Таким чином, проаналізувавши всі сучасні педагогічні технології, ми можемо сказати, що жодна з інновацій не є універсальною. Ось чому сучасна педагогічна наука повинна працювати над удосконаленням і пошуком нової єдиної ефективної технології. На даний період розвитку, навчально-виховний процес вимагає поєднання декількох різних технологій, використання творчого підходу до кожної з них, а також подальшу розробку нових навчально-виховних інновацій.

1.3 Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи

Познайомившись із багатьма підходами щодо розуміння поняття «інноваційна педагогічна технологія», опрацювавши різні джерела та проаналізувавши застосування даного терміну на практиці в навчально-виховному процесі школи, ми маємо змогу визначити педагогічні умови, які сприятимуть ефективним наслідкам.

Найголовнішою умовою для ефективності інноваційних технологій є визначення середовища, в якому безпосередньо відбувається навчально-виховний процес. Навчальне інноваційне середовище - це сфера діяльності, яка будується за принципом кооперації як рівноправної взаємодії учнів у невеликих групах, що створюються для реалізації спільного завдання і досягають разом взаємної згоди. При цій умові використовуються наступні принципи застосування інноваційних технологій: 1) орієнтація на співробітництво; 2) розвиток особистісного потенціалу; 3) єдність теорії та практики; 4) принцип активності, що спонукає особистість до активної позиції у навчанні [23, С. 23].

Наступною педагогічною умовою ефективного використання інноваційних педагогічних технологій є розвиток технологічної компетентності вчителя. Це глибоке володіння учителем різними інноваційними технологіями і вміння застосовувати їх на практиці з метою формування різних навичок, які будуть необхідними при роботі в інноваційному навчальному середовищі. До характеристик технологічної компетентності відносяться: « поглиблене знання різних технологій навчання; постійне поновлення знань з даної проблеми для успішного розв'язання професійних завдань; представленість змістовного та процесуального компонентів [26, С. 58].

Третьою умовою використання інноваційних педагогічних технологій є розвиток пізнавальної діяльності учня. Якщо в учня буде інтерес до навчання, то він буде прагнути до розумової діяльності, до накопичення знань задля вирішення певних завдань в процесі класної чи домашньої роботи; буде розвиватися творча особистість, насамперед.

Враховуючи ідею розвитку пізнавальної активності, формування пізнавальної самостійності особистості у навчанні, виділено три типи навчання: 1) інформаційно-повідомлюючий; 2) пояснювально-ілюстративний; 3) проблемно-дослідницький.

« На сучасному етапі розвитку вищої освіти активно запроваджується третій тип навчального процесу - проблемно-дослідницький, основу якого становлять ідеї проблемності навчання, управління творчою самостійною роботою студентів, їх самоосвіта» [18, С. 48].

Таким чином, ми можемо сказати, що підбір доречних інноваційних технологій у правильно визначених умовах зможе вивести освітню систему нашої держави на новий якісний рівень, стане черговим кроком до співпраці з європейською та світовою спільнотою.

інноваційний педагогічний технологія навчання



Розділ 2. Із досвіду роботи вчителів зарубіжної літератури по використанню інноваційних педагогічних технологій

Під час написання курсової роботи ми познайомилися та проаналізували досвід роботи вчителів зарубіжної літератури Манвелівської середньої загальноосвітньої школи Васильківського району Дніпропетровської області.

Учителі зарубіжної літератури Манвелівської середньої загальноосвітньої школи спрямовують свою інноваційну діяльність на формування творчої особистості учнів. «Творчою діяльністю ми називаємо таку діяльність людини, яка створює щось нове, байдуже, буде це створіння якоюсь річчю зовнішнього світу чи певною розумовою або чуттєвою побудовою, що живе і знаходиться у самій людині» [9, С. 8].

Вивчення світової літератури в Манвелівській середній загальноосвітній школі підпорядковане інноваційним умовам формування творчої особистості. Сприймання літератури як мистецтва можливе лише у творчій співпраці вчителя та учня в умовах креативного навчального середовища. Головною метою вивчення курсу світової літератури є «залучення учнів до здобутків світової літератури і культури, розвиток творчої особистості (читача), формування в нього гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти» [22].

Досягти даної мети та завдань, визначених у навчальній програмі можливо лише при впровадженні в навчально-виховний процес інноваційних технологій. Учителі, користуючись досягненнями науковців, творчим ППД вчителів-практиків, власним педагогічним пошуком, сумлінно йдуть до своєї мети та досягають бажаних результатів.

Метою педагогічного пошуку, на їхню думку, є відбір і впровадження саме тих технологій, які значною мірою сприятимуть формуванню творчої особистості в процесі вивчення курсу світової літератури в умовах сільської середньої загальноосвітньої школи. Учитель зарубіжної літератури Манвелівської середньої загальноосвітньої школи Т.М.Курілова має на меті реалізацію таких рис творчої інноваційної особистості:

- розвиток уяви і фантазії;

- уміння критичного відбору необхідної інформації з різних джерел;

- внутрішню необхідність інтелектуального зростання, саморозвитку і самовдосконалення;

- навички самоосвіти;

- логіку суджень;

- проблемне бачення;

- уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;

- здатність до виявлення протиріч;

- здібності до висування гіпотез, оригінальних ідей;

- здатність до міжособистісного спілкування;

- критичність мислення;

- дивергентність мислення ( швидкість, гнучкість, оригінальність);

- пошуково-перетворювальний стиль мислення.

Під час роботи над проблемою, ми прийшли до висновку, єдиної універсальної технології немає. Процес формування творчої інноваційної особистості довгий і багатогранний, а отже і технології особливі та взаємопов?язані. Виходячи з рис, які необхідно сформувати, відбір педагогічних технологій є відповідним. Вони застосовують технології проблемного, особистісно-орієнтованого, розвивального, інтерактивного навчання, технології розвитку критичного мислення, комп?ютерні технології, створюють нову педагогічну технологію, що забезпечує особливе навчальне середовище, прагнення отримати творчий продукт інтелектуальної діяльності та самостійне створення новизни в різних видах творчої діяльності. Впровадженню даної технології сприяє така група методів:

- Методи продуктивного навчання: науковий метод, метод емпатії, змістовного бачення, метод фактів, метод досліджень, метод гіпотез, метод «мозкового штурму» та ін.

- Евристичні методи: методи управління і самоуправління діяльністю учнів щодо вирішення творчих завдань.

- Методи організації навчання: методи взаємонавчання, рецензій, рефлексії, самооцінки.

У процесі індивідуальних, групових, фронтальних, колективних, парних форм організації творчої співпраці з учнями вирішуються завдання формування творчої особистості на уроках світової літератури.

Розвитку творчих можливостей, формуванню творчо мислячої особистості сприяє модель особистісно - орієнтованого навчання, яка “передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво». Ця технологія сприяє моделюванню життєвих ситуацій, авансуванню успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання . Учителі Манвелівської середньої загальноосвітньої школи, впроваджуючи технології особистісно-орієнтованого навчання, навчально-виховну діяльність орієнтують на внутрішню мотивацію , що ґрунтується на радості пізнання і успіху, у центрі навчання виступає учень, акцентують увагу на формуванні відповідального ставлення до знань, виробленню умінь і навичок, які будуть використовуватися зараз і в майбутньому, залучають учнів до колективної та індивідуальної роботи у групах, задля формування комунікативних навичок стимулюють співробітництво і взаємодопомогу, зусилля учнів до самооцінювання, саморегуляції і самоосвіти; створюють в класі атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності учнів, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань; сприяють та стимулюють прагнення учнів до самовираження; розробляють і конструюють нові форми навчальної взаємодії, широко використовують інтерактивні методи і прийоми навчання, спрямовані на розвиток творчої особистості: „мозковий штурм”, різноманітні форми дискусій - „круглий стіл”, засідання експертних груп, дебати, форум, імітаційно-рольові, змагальні, ігри-драматизації тощо. Формуванню творчої особистості значною мірою сприяють такі когнітивні методи: метод емпатії, метод змістовного бачення навчання; креативні методи, метод образної картини.

Робота над проектом - це практика особистісно-орієнтованого навчання, під час якого враховується вільний вибір та особисті інтереси конкретного учня. Даний метод краще застосовувати на заключних уроках, коли матеріал вивчено і осмислено, але поставити перед учнями завдання треба на початку вивчення теми. Починаючи вивчення творчості Франческо Петрарки у 8 класі, вони повідомляють дітям про те, що результатом роботи на уроках, додаткових заняттях повинен стати власне створений проект, який вони матимуть змогу презентувати на підсумковому уроці. Учні розподіляються на творчі групи, до яких входять «читець», «музикант», «критик», «художник», «літературознавець» та ін (враховуючи індивідуальні здібності учнів). Готуючись до презентації власних проектів ,члени групи вчать напам'ять сонети Петрарки, аналізують їх, підбирають мелодію, співзвучну даному сонетові, малюють ілюстрацію і розкривають свій творчий задум, а обдаровані діти роблять спробу покласти вірш поета на музику, написати власний сонет-відгук на поезію Петрарки. На заключному етапі роботи над проектом учні пишуть лист самому автору, де мають змогу подискутувати з поетом, висловити захоплення його творчістю. Така форма роботи сприяє творчому розвитку особистості, її самореалізації та успішній адаптації в сучасному соціумі.

Починаючи вивчати в 11 класі творчість поетів «Срібної доби» учням пропонується створити творчий проект «Я стала песней и судьбой» за мотивами лірики Анни Ахматової, а презентувати його у нестандартній формі - діалогу сучасників з поетом з мультимедійною підтримкою. Метод проектів імпонує тим, що він зорієнтований на здобуття учнем нових знань шляхом самоосвіти і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності.

Таким чином, проаналізувавши практичне застосування даної технології, ми дійшли до висновку, що особистісно-орієнтоване навчання забезпечує формування:

- внутрішньої необхідності інтелектуального зростання;

- саморозвитку і самовдосконалення особистості учня, виходячи із виявлення його індивідуального, неповторного, суб'єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій;

- реальних можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності.

Наступна технологія - проблемне навчання спрямоване на активне отримання знань у процесі самостійної пошукової діяльності з розв?язанням навчальних проблем, під час яких формуються нові знання, уміння, навички та розвиваються здібності, активність, ерудиція, творче мислення.

Переваги проблеми у тому, що вона вимагає від учнів практичних дій відмінних від простого інформаційного пошуку, оскільки її вирішення базується на виявленні пізнавального протиріччя. Модельовані учителями Манвелівської школи проблемні ситуації містять у собі пізнавальні утруднення, пов'язані з емоціями учнів стосовно самооцінки власного досвіду, з можливостями його практичного застосування, передбачають можливість висунення гіпотез, відбивають специфіку уроків світової літератури.

Основними методами проблемного навчання є метод проблемного викладу, частково-пошуковий метод, пошуковий метод.

Функції проблемного навчання на різних етапах навчальної діяльності змінюються. На етапі мотивації пізнавальної діяльності їх функцією є формування стабільного інтересу до вивчення навчального матеріалу; на етапі осмислення та засвоєння - спонукання до самостійної діяльності у процесі оволодіння змістом навчання; на етапі закріплення засвоєного - спонукання до використання знань, оволодіння способами діяльності, використання їх у нових ситуаціях; на етапі контролю за навчально-пізнавальною діяльністю - виявлення рівнів засвоєння змісту знань, активності, самостійності, неординарності, індивідуальності як певної цілісності.

Вивчаючи тему «Своєрідність розвитку японської літератури. Мацуо Басьо. Хоку - поезія згадки , пізнання , душевного перевтілення» , ставиться мета: розкрити основні властивості розвитку японської літератури; наблизити учнів до розуміння японської поезії ; осягнути життєвий і поетичний світ японського митця 17 століття; вчити читати і розуміти хоку; розвивати пізнавальні здібності, творчу й асоціативну уяву, вміння читати й аналізувати хоку, удосконалювати усне мовлення; сприяти пробудженню та вихованню в учнів любові до природи і дбайливого ставлення до неї; зацікавити культурою Японії і виховувати повагу до інших народів і культур.

На етапі мотивації відбувається звернення учителя до учнів із проблемним завданням. Наведемо приклад фрагменту уроку.

Слово вчителя: Люди, вирушаючи у мандри, обов'язково беруть з собою багаж. - Що ж ми з вами покладемо в багаж , вирушаючи до незнайомої країни? - Так, карту, тлумачний словник іншомовних слів, словник літературознавчих термінів і все необхідне для оформлення нашого альманаху. Мандруючи Японією, ми відвідаємо національний музей, побуваємо на презентації творчості Мацуо Басьо, поетичному турнірі хайдзинів. Наш маршрут позначено на карті, яка знаходиться перед вами. Тож вирушаємо до країни світанкового сонця, загадкової Японії.

Етап рефлексії передбачає наступне:

Слово вчителя: На першу сторінку альманаху, який ми створювали на різних зупинках нашої подорожі ми помістимо матеріал під назвою «Країна, де сходить сонце». - Який матеріал ми помістимо на цю сторінку? - Що ми дізналися про Японію?

На другій сторінці помістимо літературознавчий матеріал про хоку:

- що таке хоку? - яка його провідна мета?- як називали створювачів хоку?

Третя сторінка: «Доля непримітного мандрівника»

- Хто ж такий МАЦУО БАСЬО? - Що означає його псевдонім? - Звідки поет брав сюжети для хоку?

Отже, хоку вчить шукати красу у простому, непомітному, повсякденному.

На прикладі технології проблемного навчання ми бачимо, що воно дає можливість формувати такі риси творчої інноваційної особистості:

- пошуково-перетворювальний стиль мислення;

- логіку суджень;

- проблемне бачення;

- уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;

- здатність до виявлення протиріч;

- здібності до висування гіпотез, оригінальних ідей.

Технологія розвитку критичного мислення також сприяє формуванню творчої особистості. Цьому слугує така група прийомів: складання сенканів, «Мозковий штурм», «Кубування», проведення дискусій, експертиза, «Шість капелюхів, що думають», «Кола Вена», «Асоціативний кущ», «Гронування».

Прийом «Сенкан» застосовується на уроках характеристики літературного героя, підсумкових заняттях з вивчення біографії і творчості того чи іншого письменника. Цей прийом є універсальним збудником думки та емоцій учнів, він спонукає школярів до розмірковування над темою. Учні вчаться висловлювати власні судження.

Так, узагальнюючи вивчене про Ф.І. Тютчева, учитель ставить запитання: «То хто ж він, цей прекрасний витончений лірик, вірші якого хвилюватимуть ще не одне покоління своєю чарівністю, милозвучністю та музичністю?». А відповісти на поставлене питання допоможе інтерактивний прийом «Сенкан», який і характеризує цього поета:



Ф.І. Тютчев

Особистість,

Цікава, творча,

Працює, творить, страждає,

Один із прихильників «чистого мистецтва»,

Талант.

Підсумовуючи вивчене про поезію трубадурів учитель просить учнів скласти сенкан на тему «Поезія трубадурів». Наприклад:

Поезія трубадурів,

Вишукана, галантна,

Хвилює, дивує, захоплює,

Учить відчувати солодкі муки,

Кохання.

Із метою розвитку критичності мислення, його дивергентності на уроках вчителі зарубіжної літератури використовують прийом «Кола Вена». Так, складаючи порівняльну характеристику Негору та Гарріса (за романом Ж.Верна «П'ятнадцятирічний капітан», пропонують учням у першому колі записати риси характеру Негору, у другому - Гарріса, а в перетині - те, що їх поєднує .

При порівняльному аналізі поезій Горація «До Мельпомени», Державіна «Пам'ятник» і Пушкіна «Я памятник себе воздвиг нерукотворный» за допомогою цього прийому доходимо висновку, що є спільного і відмінного в цих творах. Також цей прийом використовується при порівнянні байок Езопа, Федра, Крилова, Глібова.

У вивченні навчального матеріалу курсу світової літератури впроваджується простий, але ефективний варіант аналізу образу - персонажа епічного твору за допомогою опорних схем, до створення яких залучаються учні. Ці схеми використовуються для порівняння літературних творів, глибшого проникнення в художню сутність образів. Їхня особливість - єдність логічного й образно-емоційного аспектів. Складання схем розвиває образне і логічне мислення дітей, їхню пам'ять, уяву, увагу. І , звичайно ж, вимагає глибокого знання тексту художнього твору. Результати роботи над характеристикою персонажу втілюються в схему «Колесо життя». Коло поділяється «на сектори», які відображають різні «параметри» персонажа в такому порядку: фізичний стан, зовнішність, інтелектуальний, духовний, соціальний, емоційно-вольовий, психічні рівні. Чим далі від центру розміщена зазначена якість, тим вона розвиненіша. Завдання виконується «в парах» на підсумковому етапі вивчення твору. Після заповнення схеми одна з пар з опорою на текст мотивує власне бачення ситуації, описаної у творі. Учні обговорюють результати, пропонують свої версії, аргументуючи вибір.

Упровадження технології розвитку критичного мислення на уроках світової літератури сприяє формуванню і розвитку:

- усного і писемного мовлення учнів;

- критичності мислення;

- логіки суджень;

- здібностей до висування гіпотез, оригінальних ідей;

- умінь і навичок аналізу, інтеграції та синтезу інформації.

Інтерактивні технології стимулюють потребу учнів у реалізації свого потенціалу. Учителі Манвелівської СЗШ, працюючи над проблемою розвитку творчої особистості впроваджують такі інтерактивні технології: технології колективно-групового навчання, технології ситуативного навчання, технології опрацювання дискусійних питань.

Формуванню творчої особистості сприяють такі прийоми: перевтілення (інсценування), ділові ігри, диспут, «мозковий штурм», «мікрофон», «криголам», «репортер» і т.д.

Ефективним на уроках світової літератури є прийом «Обери позицію». Він активізує мисленнєву, аналітичну діяльність учнів, сприяє моральному визначенню кожного з них. І, звичайно ж, спонукає глибшому проникненню в художню сутність твору.

Так, вивчаючи роман Достоєвського «Злочин і кара» вчитель ставить питання: «Засуджуєш ти Раскольникова чи співчуваєш йому?» Кожен учень повинен «зайняти позицію»: «засуджую», «виправдовую», «не маю конкретної позиції» і аргументувати свій вибір. Цей прийом використовується під час аналізу художнього твору, розв'язання складних проблем. Так, по закінченню вивчення повісті Ч.Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» у 6 класі учитель записує на дошці:

Щастя - це

гроші, влада, слава, Золота здоров'я, друзі, рідні, любов,

багатство середина можливість займатися

улюбленою справою.

На заключному уроці під час вивчення казок у 5 класі пропонується учням обрати позицію: «Я вважаю, що казки - забава для дітей», «Я вважаю, що казки мають цікавий, повчальний зміст», «Я ще не можу визначитися». Учні стають і займають відповідну позицію, обгрунтовуючи свій вибір поодинці, або об'єднуючись у групи.

Привчити учнів логічно висловлювати свої думки - це одне із важливих завдань, яке має перед собою вчитель, йдучи на урок літератури. Досягнути цієї мети можна за допомогою інтерактивних прийомів «Мікрофон», «Карусель», «Обмін думками», «Прес».

Останній застосовується для розв'язання будь-яких проблем, але за умови засвоєння учнями чотирьох важливих етапів висловлювання:

- я вважаю, що…

- оскільки…

- наприклад…..

- отже……

1. Позиція.

Висловлюється власна думка, пояснюється, у чому вона полягає. Цей етап починається словами: «Я вважаю, що..»

2. Обгрунтування.

Пояснюється, чому саме вибрана така точка зору. Починається словами: «Тому що…», або «Оскільки…»

3. Приклад.

Наводиться приклад, який є аргументом щодо висловленого вище. Продовжується висловлювання словом «Наприклад…»

4. Висновки.

Узагальнююча думка. Починається словами: «Отже (тому), я вважаю…»

Не менш ефективним із досвіду роботи Курілової Т.М. є прийом «Карусель». Учні об'єднуються у 4 групи. На окремих аркушах написані запитання з даної теми. Кожна група відповідає на одне з них, працюючи з одним аркушем. Він складається таким чином, щоб відкритим залишилося тільки запитання. Потім за годинниковою стрілкою група обмінюється аркушами. Робота повторюється, тільки з іншим запитанням. Приховану відповідь попередньої групи відкривати не дозволяється. Процес повторюється доти, доки аркуш не повернеться до групи, яка першою давала на нього відповідь. Після завершення роботи керівники груп виголошують відповіді.

Також цей прийом використовується на підсумкових уроках вивчення теми. Учні в групах готують запитання з даної теми, які задають сусідній групі. Питання задаються по колу. Перша група задає питання другій, друга дає відповідь і в свою чергу задає питання третій і т.д.

Прийом «Мікрофон» дає можливість сказати щось швидко, по
черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи
позицію. Цей ефективний інтерактивний прийом застосовується під час
колективного обговорення.

Орієнтовні запитання:

Якби вам до рук потрапив чарівний пензлик, щоб ви намалювали? (Китайська народна казка «Пензлик Маляна».

Уявіть себе в ролі Елізи Дулітл. Що б ви сказали наприкінці
п'єси і якими б могли бути авторські ремарки до ваших слів? ( Б. Шоу «Пігмаліон».

Чи можна Гобсека вважати щасливою людиною? (О. де Бальзак
«Гобсек».

Чи співчуваєте ви Гобсеку? Думку обгрунтуйте (О. де Бальзак
«Гобсек).

Чому Ч. Діккенс пов'язав відродження душі Скруджа саме з
Різдвом, а не з іншим святом? (Ч. Діккенс «Різдвяна пісня в прозі»).

Висловте свою думку щодо фіналу трагедії «Гамлет». Як ви
вважаєте, чому Шекспір завершує п'єсу загибеллю героя? (В. Шекспір «Гамлет»).

Прийом «Коло думок» спонукає до дискусії усіх учнів. Головне
завдання, яке стоїть перед кожним із них, - висловити власну думку.
Запитання для дискусії передбачаються різні, але всі вони мають бути
пов'язані з твором, що вивчається.

Приклади:

О.Купрін. «Гранатовий браслет» (11клас):

Що таке кохання?

Чи варто заради кохання жертвувати життям?

Що інколи заважає коханню?

Чи є нерозділене кохання коханням?

Чи мав рацію Желтков, добровільно пішовши з життя?

Прийом «Перевтілення» - один із різновидів рольової гри, який широко застосовує учитель в 5-7 класах при перевірці домашнього завдання, на етапі рефлексії. Учні заздалегідь отримують випереджальне завдання, яке пропонує їм уявити себе в ролі певного літературного героя. І від його імені (від першої особи) розповідають про випадок, який з ним стався, або ж відстоюють свою точку зору, пояснюючи її. Учні, в свою чергу, можуть задавати їм питання, на які вони відповідають, відстоюючи позиції своїх героїв.

Так, вивчаючи у 6 класі роман Даніеля Дефо «Життя й надзвичайні пригоди Робінзона Крузо», учні отримують завдання : «Розповісти від імені Робінзона про перебування на острові». А учням 5 класу пропонується розповісти від імені Тома Сойєра (Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»)про пригоду , яка сталася на цвинтарі». Семикласники ж розповідають від імені Андрія (М.В. Гоголь «Тарас Бульба») про причини зради Батьківщини».

Інтерактивні технології значною мірою сприяють формуванню таких рис творчої інноваційної особистості:

- уміння критичного відбору необхідної інформації з різних джерел;

- логіка суджень;

- уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;

- здатність до виявлення протиріч;

- здатність до міжособистісного спілкування;

- внутрішню необхідність інтелектуального зростання, саморозвитку і самовдосконалення.

Сучасне життя досить складно уявити без використання комп'ютерної техніки. Умови зростання кількості нової інформації говорить про те, що традиційний навчально-методичний супровід не може забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно-орієнтованого навчання, активізації процесу розвитку творчих здібностей, умінь та навичок учнів, застосування набутих знань для розв'язування нетрадиційних завдань. І до того ж сучасні діти - це діти екранної інформації. Інформація екрану монітора, інтерактивної дошки, проектора, телевізора сприймається ними набагато краще, ніж книжна інформація. І це той важливий фактор, який потрібно враховувати вчителю при організації уроку. Тому інформаційне навчання є найактуальнішою інноваційною технологією

Учителі зарубіжної літератури Манвелівської СЗШ часто використовують комп'ютерні презентації. Це уроки з біографії письменників із багатим ілюстративним матеріалом, тести та ігри, що систематизують і узагальнюють пройдений матеріал. Мультимедійні технології використовуються з 5 класу, бо якраз у дітей цього віку ефективність засвоєння матеріалу дуже залежить від його візуалізації. Вони люблять працювати з ілюстраціями, слухати музику, заповняти таблиці чи схеми, аналізувати уривки фільмів. Через презентацію вони краще сприймають складні теоретичні поняття, тому що акцент робиться на яскравості графіки й анімаціях. Спеціальні відеоефекти «оживляють» нецікавий, але обов'язковий для вивчення матеріал, а якщо його подавати в ігровій формі, то це буде сприяти їх глибшому засвоєнню. У старших класах учні самі допомагають у створенні презентацій. До того ж мультимедійні технології відкривають нові можливості для проектної діяльності. Учні створюють збірки, буклети, презентації в програмі MS Power Point. Виконуючи «творче оформлення» теми з літератури, дитина показує глибину усвідомленості матеріалу. Гармонійне поєднання тексту, ілюстрацій і звуків, демонструє, як вона бачить і чує тему.

...