Організація діяльності соціального педагога в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку

Рада редакторів (для журналістської зміни)

Координація професійної діяльності; редакторська робота над матеріалами зміни

Інформаційна рада

Координація діяльності зі створення інформаційного продукту (газети, радіовипуски тощо); організація навчальних занять із журналістики

Рада фізоргів

Організація спортивно-оздоровчої роботи в таборі (разом з інструкторами зі спорту)

Рада здоров'я

Організація просвітницької діяльності для набуття навичок ведення здорового способу життя

Рада завгоспів

Організація роботи для підтримки чистоти й порядку в корпусі та на території дитячого табору

Взаємодія загонових й органів дитячого самоврядування дитячого закладу - це обмін інформацією та реалізація запланованих справ. Взаємодія полягає в такому:

інформування загону про зміст роботи загальнотаборової ради;

організація роботи в загоні з реалізації справ, запланованих радою;

участь загону в запропонованих справах інших загонів;

внесення пропозицій від загону в зміст та організацію діяльності закладу (через представників у раді).

Робота з представниками ОДС у загоні повинна відбуватися щодня. За формою це індивідуальна бесіда з педагогом для координації планів, інформування загону на ранковому або вечірньому зборі загону, аналіз спільних справ і подій.

Аналіз роботи є обов'язковим, це дає змогу вчасно скоригувати ситуацію та залучити всіх дітей до реального керування своїм життям у дитячому закладі.

Аналіз роботи ОДС в загоні доцільно проводити щотижня, організовуючи для цього збір загону. Ці проміжні збори можуть разом із педагогом підготувати самі діти (командири груп, командир загону й ін.).

Аналіз роботи ОДС - це одне із питань збору, іншими можуть бути результати роботи загону за тиждень та визначення плану загону на наступний часовий проміжок.

Анапа роботи груп за тиждень:

1. Вступні слова педагога про мету збору. Нагадування правил збору, передача права ведення збору командирові загону або командирам мікрогруп.

2. Далі збір проводять командири. Аналіз зробленого групою за минулий період: успіхи й досягнення кожного учасника групи та всієї групи в цілому; труднощі в роботі групи; перспективи роботи групи.

3. Думка інших груп про результати роботи.

4. Висновки командирів про результати роботи загону за минулий період, перспективи діяльності. Якщо в загоні прийнято систему стимулів, знаків розрізнювання, то їх можна вручити тим, кого назве група.

5. Ведення збору передається педагогу. Аналіз діяльності командирів, представників рад (якщо немає проблем у діяльності й не потрібні перевибори, то варто відзначити позитивні моменти в роботі дітей, подякувати їм, висловити побажання).

6. Завершення збору: сюрпризи, виконання загонової пісні. Завершальний аналіз роботи ОДС проходить у рамках підбиття підсумків зміни на підсумковому зборі загону.

Слід зауважити, що робота ОДС буде успішною, якщо з перших днів у загоні:

уводиться система чергового командира й проводиться якісний аналіз виконання обов'язків;

у дитини є можливість спробувати себе в різній діяльності, у різних мікрогрупах і ролях;

діти бачать конкретні (нехай навіть невеликі) результати своєї діяльності;

приділяється достатньо уваги навчанню дітей "науки керувати", тобто педагог щодня знаходить час для розмови з дитиною, яка несе відповідальність за інших;

панує атмосфера довіри й спільного вирішення всіх питань, а не диктату та вирішального голосу педагога;

педагог не відпускає дитячу ініціативу на самоплин, думаючи, що діти повинні робити все самостійно, а постійно підказує та підтримує (дотримуючись при цьому відповідної грані - "ступеня невтручання");

виконуючи будь-який обов'язок, дитина відчуває успіх (наприклад можна спробувати дитину-лідера в ролі ведучого якої-небудь справи, програми), особливо це важливо для молодших підлітків;

структура загону відповідає віковим особливостям дітей;

вчасно помічаються й конструктивно вирішуються всі конфліктні ситуації;

педагог, по-справжньому довіряє дітям і дає їм право на помилку [36].

До дитячого самоврядування можна ставитися як до гри, адже й справді ситуації, що пропонуються для ухвалення рішення дітям, уже заздалегідь передбачені педагогом. Але в тому й полягає значення гри, що вона дає особистий досвід проживання ситуації кожному її учасникові, досвід прийняття відповідальності за свої рішення.

Найважливішим змістовим компонентом життєдіяльності дітей і дорослих у дитячому закладі є формування навичок самоврядування, самодіяльності, основою якої можуть стати розробка й прийняття договору як документа, що регулює життя в загоні.

Договір - це результат спільної діяльності дитини та дорослого за узгодження інтересів, потреб, домагань і позицій, що характеризується визначенням перспектив взаємодії, поділом функцій та відповідальності сторін.

Вільна дитина підкоряється правилам. Саме вони допомагають їй відчувати відповідальність за свою роботу, за рівень взаємин. За допомогою правил дитина вчиться контролювати власну поведінку. Зрозуміло, що для цієї мети найкраще підходять правила, вироблені спільно всіма членами співтовариства, тому що дитина завжди охоче виконує ті інструкції, у складанні яких вона сама брала участь, і відкидає схожі установки, якщо не визнає їх своїми.

Правил не повинно бути багато, головна умова - їх лаконічність, зрозумілість та обов'язковість для дотримання і дітьми, і дорослими. Тоді дитина сприйме їх не як зазіхання на її волю, а як запрошення до освоєння нового для неї простору взаємин та взаємодії.

Договірні відносини - досить перспективна форма роботи. Але універсальних методик побудови договірних відносин немає. Основний прийом, що використовується при побудові договірних відносин, - це індивідуальні та колективні бесіди. Причому колективні - це не значить весь загін, це можуть бути дві, три, чотири особи, мала група (аутсайдери, лідери, друзі, діти з однієї делегації, групи за статевими ознаками).

Індивідуальні бесіди - можуть бути різної тривалості за часом залежно від особливостей конкретної дитини й педагога. Важливу роль також відіграють психоемоційний стан дитини та педагога, час, місце проведення бесіди тощо. Один педагог може провести за день 3-4 бесіди, тому що це вимагає максимуму сил, уваги, зосередженості, а інакше ніякого результату не буде або він буде занадто малий, порівняно з витратами.

Розглянемо побудову договірних відносин на прикладі підписання декларації як найбільш простого й доступного методу. Найчастіше цей метод використовується в роботі з дітьми старшого віку з високим рівнем вимог, коли виникають проблеми неприйняття єдиних педагогічних вимог, побутових умов, небажання брати участь у програмі табору.

Поетапну діяльність педагога можна представити таким чином:

1. Діагностика інтересів дітей, які заїхали в дитячий заклад. Цей етап необхідний для збору первинної інформації про дітей. Використовуються відомі всім методи збору інформації, такі як анкетування, опитування, бесіда, спостереження тощо. Реакція дітей на подібний вид роботи цілком адекватна. Не було випадку, щоб дитина відмовилася заповнювати дуже просту анкету. Зазвичай одне з останніх запитань у ній звучить так: "Чого я очікую від цієї зміни?". Дається кілька варіантів відповіді й можливість указати свій варіант. Потім непогано провести збір та обговорити всі отримані варіанти. Результатом обробки "первинної" інформації є виявлення потреб і сподівань дітей.

2. Визначення реально наявних можливостей (педагогічні вимоги, закони, традиції, програма зміни тощо) - дуже важливий етап. Зазвичай сподівання й запити дітей значно перевищуютьнаявні можливості, і від прийняття або неприйняття реальних можливостей залежать усі подальші дії педагога. Особливу увагу варто звернути на те, щоб усі запропоновані вимоги були обгрунтовані.

3. Коректування запитів дітей, співвіднесення бажаного з реальними можливостями табору. Тут можливі два варіанти: або коректування відбувається, або ж ні. Із дітьми, котрі скоригували свій рівень вимог, проблем не виникає. Можна сміливо переходити до завершального етапу - знайомства з декларацією. А з іншими починається найважча частина - індивідуальні або колективні бесіди. Далі все залежить тільки від майстерності педагога.

4. Оформлення декларації. Визначення перспектив взаємодії. Розподіл обов'язків і відповідальності [14].

Декларація прав й обов'язків членів загону дитячого закладу може мати такий вигляд: обговоривши на загальному зборі проблеми прав та обов'язків усіх учасників, визнаючи принципи, проголошені в Конвенції про права дитини, з огляду на особливості життєдіяльності дитячого закладу, педагоги мають бути переконані в тому, що інтереси дітей пріоритетні стосовно дорослих інтересів, але їхня реалізація повинна бути спрямована на позитивний розвиток і не наражати на небезпеку життя дитини, розуміючи, що кожна хвилина життя в дитячому таборі має бути віддана радості, іграм, пізнанню нового в навколишньому світі й самого себе, домовилися про те, що:

дорослі:

планують та організовують діяльність у загоні, забезпечуючи рівноправну участь дітей, визнаючи їх своїми партнерами;

забезпечують права кожної дитини на збереження своєї індивідуальності, вільне вираження власних поглядів і думок, поважають її право на свободу думки; жодна дитина не може бути об'єктом утручання в здійснення її прав на особисте життя, таємницю кореспонденції, об'єктом зазіхання на її честь і репутацію;

забороняють дії й рішення дитини, що загрожують її життю та здоров'ю, життю й здоров'ю оточуючих, які наносять шкоду природі;

діти:

мають право на увагу до своєї думки, на вираження та відстоювання своєї думки в загоні, у дитячому таборі;

звертаються за допомогою й порадою до будь-кого з дорослих у дитячому таборі;

самостійно вибирають види діяльності, передбачені програмою зміни й планами загону;

виконують правила дитячого гуртожитку, дбайливо ставляться до майна дитячого табору, беруть участь у самообслуговуванні, дотримуються розпорядку дня;

не роблять дій, що наносять шкоду особистому здоров'ю та здоров'ю оточуючих, що становить небезпеку для їхнього життя;

діти і дорослі:

визнають основною цінністю загону дитячого закладу кожну конкретну людину з її думками, почуттями, інтересами.

Після колективного схвалення й індивідуального підписання декларації дисциплінарних проблем у загоні стає значно менше. Підвищується рівень благополуччя дітей, зростає їхня активність і залучення до виконання програми закладу та загону.

З огляду на окреслене стосовно специфіки виховної діяльності в дитячому закладі, доцільно, на нашу думку, більш детально зупинитися на аналізі правил роботи з дітьми й підлітками, яких повинен дотримуватися педагог-вихователь (соціальний педагог), працюючи в ньому:

1) виховання через діяльність;

2) діяльність дітей має бути суспільно керованою, соціально значущою та побудованою на їхніх інтересах і захопленнях;

3) життя в загоні повинне давати вихованцям максимум позитивних вражень;

4) потрібно дотримуватися правил педагогічної етики.

Зупинимося більш конкретно на аналізі роботи соціального педагога (педагога-вихователя). Першого ж дня перебування дітей у дитячому закладі педагог-організатор знайомить їх, формує загін; веде розповідь про дитячий заклад (територію), про закони життя в ньому, про правила поведінки на його території, у кімнатах; знайомить із режимом дня; складає проект оформлення загонового місця; випускає стінгазету "Здрастуй, літо!".

Перед обідом педагогу слід пояснити дітям: о котрій годині обід; відвідування їдальні всіма вихованцями організоване без запізнень; у їдальні самообслуговування, за столом усі сидять тихо; їсти не поспішаючи, з'їдати все.

Перед сном показати, як розстелити ліжко; як і де складати покривало; як і де повісити одяг; лежати краще на правому боці, розмовляти тихо, бережно ставитися до майна (постелі) закладу й т. ін.

Після тихої години показати, як застеляти ліжко; провести конкурс "Хто краще застелить ліжко"; провести цікаву ігрову годину; вивчити 1-2 дитячі пісні; приступити до оформлення спалень; наголосити на постійному підтриманні чистоти в спальних кімнатах тощо.

Після вечері провести збір - вогник "Будьмо знайомі". Педагог повинен продумати місце проведення вогника (це може бути тихий, спокійний куточок табору); продумати, як розмістити дітей, щоб кожному було зручно. Розпочинається, як правило, збір-вогник із легкої, задушевної пісні, яку вивчили в таборі. Веде збір педагог - організатор, у руках якого - талісман, що передається з рук у руки. Педагог-організатор розпочинає розповідь про себе, бажано щось зіграти, прочитати, виконати пісню, танець. Потім із передачею талісману діти розповідають про себе:

як звати;

звідки приїхав;

улюблене заняття;

яке доручення виконував у школі;

чого хоче навчитися сам і чого може навчити інших;

співає, танцює, читає вірші тощо.

Після розповіді вивчають нові пісні, масовки, проводять ігри. На цьому зборі діти дізнаються один про одного, піднімається їхній настрій.

Після вечері вихованцям доцільно розказати про особисту гігієну перед сном тощо.

У перший же день педагогу-вихователю слід зібрати інформацію про дітей, провівши опитування.

Зміст опитувальника може бути таким:

1. Прізвище, ім'я та по батькові дитини.

2. Дата, місяць, рік народження.

3. Домашня адреса.

4. У якому гуртку, спортивній секції займався та в якому хотів би займатись у таборі.

5. Улюблене заняття.

6. Відомості про батьків: мама, тато, прізвище, ім'я, по батькові, де працюють.

7. Стан здоров'я, спортивна підготовка (уміння плавати).

8. Особлива інформація, яку повинен знати вожатий про дитину (чогось боїться, наявність алергії тощо).

Вивчення колективу може здійснюватися протягом тижня, адже від того, наскільки вдало воно буде організоване, залежатиме процес

подальшої взаємодії між членами конкретного тимчасового колективу та психологічний клімат у ньому.

У дитячому закладі педагог-вихователь (соціальний педагог) працює з тимчасовим дитячим колективом. Урахування особливостей педагогічного процесу в житті закладу (поєднання різних виховних процесів, які дають змогу дітям швидше, а також вільніше виявити себе в нових умовах і в новому колективі) допоможе соціальному педагогу чітко визначити характер діяльності загону як колективу, впливати на внутрішньоколективні та міжособистісні стосунки, визначати свою особисту позицію, стиль відносин із дітьми тощо.

Отже, робота соціального педагога з дітьми, як і розвиток колективу, поділяється на кілька етапів, кожен із яких має свої особливості.

На першій стадії педагог:

соціальний педагог тимчасовий колектив

вивчає й аналізує поведінку дітей, їхні індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності;

повідомляє основну інформацію про заклад, його можливості, допомагає дітям пізнати одне одного, потоваришувати;

створює умови для їхньої різноманітної діяльності;

проектує перспективи їхнього розвитку протягом оздоровчої зміни.

На другій стадії педагог:

виступає наставником дитячого самоуправління;

допомагає активу налагодити роботу, учить планувати, здійснювати, аналізувати й координувати життя загону із загальними справами;

із допомогою активу впливає на формування колективу, суспільної думки, позитивного психологічного мікроклімату, поведінку та вчинки членів загону;

аналізує їхні мотиви, навчає психологічної самооцінки, само - корекції вихованців свого загону.

На третій стадії педагог разом із загоновим самоуправлінням продовжує допомагати формуванню й розвитку в дитячому колективі гуманних відносин і піклування одне про одного, проводить індивідуальну виховну роботу.

На четвертій стадії педагог допомагає дітям узагальнити результати роботи загону, проаналізувати вдачі та невдачі, накреслити перспективи подальших справ у школі, за місцем проживання, інших дитячих колективах й організаціях.

З аналізу соціально-педагогічної та психологічної літератури, досвіду діяльності літніх оздоровчих закладів стверджуємо, що найсуттєвішими й найтиповішими особливостями тимчасового колективу є:

короткочасність, яка обумовлена обмеженими термінами початку та завершення свого офіційного існування й цим породжуються динамізм, інтенсифікація діяльності та спілкування;

збірність, що ставить вожатих перед необхідністю використовувати й враховувати досвід життєдіяльності, спілкування, якого діти набули в шкільних колективах;

автономність, тобто тимчасова ізольованість від сім'ї, школи, звичного оточення, товаришів, що створює об'єктивні умови для здійснення єдиних педагогічних вимог.

Результати аналізу роботи педагогічних колективів оздоровчих закладів свідчать, що основними причинами конфліктів, непорозумінь і труднощів у спілкуванні з вихованцями є:

1) нездатність соціальних педагогів і вожатих установити з ними дружні контакти;

2) одноманітність технік індивідуального й колективного впливу в різноманітних педагогічних ситуаціях тощо.

Часто це пояснюється неправильною психолого-педагогічною організацією, переоцінкою ролі виховного заходу, плануванням без урахування інтересів і запитів дітей, авторитарністю виховання, почасти недоліками сімейного виховання й шкільного життя (оскільки в загоні перебувають діти, які представляють різні культури та різні стилі виховання як у сім'ї, так і в школі).

У дитячих закладах оздоровлення й відпочинку з перших днів виокремлюються чотири основні групи дітей.

I група - вихованці із соціально-позитивною колективістською спрямованістю. Вони товариські, відгукуються на прохання дорослих та однолітків, відповідально ставляться до своїх доручень, справ загону, володіють навичками самообслуговування, життя в колективі тощо. Такі діти одразу ж стають помічниками дорослих, шефами менших.

II група - "відкритий пасив". Ці вихованці займають очікувальну позицію, не виявляють ініціативи, проте можуть виявити активність за певного стимулювання їх із боку дорослих. Представники цієї групи, як правило, слухняні, проте надмірне опікування з боку дорослих пригнічує розвиток їхньої ініціативи, самостійності та активності. У результаті очевидна пасивність і намагання залишитись осторонь. Саме дитячий заклад має стати в пригоді цій групі дітей у розвитку їхньої самостійності й намагання активного самоствердження.

III група - негативно налаштовані. Це вихованці, які примусово привезені до дитячого закладу. Зазвичай їм важко змиритися з режимом і дисциплінарними обмеженнями, яких діти не мали в домашніх умовах. Аналіз поведінки цієї групи вихованців свідчить про те, що авторитет батьків для них невисокий, вони звикли вирішувати, як проводити свій час; у них завищена самооцінка, що межує із зазнайством та нещирістю. Прикро, що в цілому підлітків - представників цієї групи - із роками стає дедалі більше. Це вимагає додаткових зусиль із боку педагогічних колективів у пошуку форм співробітництва й взаємодії з такими підлітками. Створення атмосфери творчого співробітництва, умов, спрямованих на розвиток культури поведінки, емпатії у відносинах з однолітками та дорослими, індивідуальний і диференційований підхід до таких дітей, правильний педагогічний інструментарій допоможуть соціальному педагогу переорієнтувати негативні установки цих вихованців.

IV група (малочисельна) - діти, які мають відхилення в психічному або фізичному розвитку. їх утомлює галас, вони прагнуть лишитися на самоті, що в умовах літнього оздоровчого закладу досить складно. Дискомфортне становище в колективі, непорозуміння з оточуючими, відсутність друзів провокує їх на агресію, скарги або ж конформістську позицію. До 10 % дітей різного віку не можуть жити автономно від сім'ї, вони важко переносять розлуку, негативно ставляться до колективних справ, веселих ігор, тому що всі їхні думки пов'язані з очікуванням батьків.

Специфічною особливістю діяльності літнього закладу є дотримання вихованцями обов'язків із самообслуговування (догляду за своїми речами, чистотою тіла тощо). У цьому контексті доцільно відзначити, що ті діти, яких удома не привчили до самостійності та самообслуговування, також відчувають дискомфорт і негативне ставлення оточуючих.

Наступною важливою для кожного вихованця особливістю літнього оздоровчого закладу є оцінка корисності його справ, умінь, старань, отримана від педагога-вихователя в процесі співробітництва.

У дитячому оздоровчому закладі організовують різноманітні види діяльності дітей (пізнавальну, трудову, спортивну, художню, ігрову, суспільну, краєзнавчу, благодійницьку, екологічну, туристичну тощо), їх зміст і співвідношення видів залежать від віку та рівня розвитку дитини, від переважання ігрової діяльності в молодшому віці до суспільної ціннісно орієнтованої в підлітковому, коли виникає гостра потреба в соціально значущих видах діяльності, у неформальному спілкуванні, зростає роль спортивно-змагальних форм дозвілля.

Отже, у дитячому закладі оздоровлення й відпочинку соціальний педагог працює з тимчасовим дитячим колективом, у якому відбувається особистісне становлення кожного вихованця. Саме тут, у таборі, педагоги якомога більше уваги приділяють оздоровчій, трудовій, художній, пізнавальній діяльності дітей. Виховний процес в умовах тимчасового колективу має специфічні особливості, які визначаються насамперед тим, що дозвілля тут є і часом відпочинку, і засобом самовиховання та саморозвитку, а вся виховна діяльність грунтується на добровільності, зацікавленості, активності самих вихованців, на задоволенні їхніх інтересів, прагнень, створенні душевного комфорту. У таборі дітей важко примусити займатися тим, що їм не цікаво, а тому у виховній роботі педагогу слід спиратися насамперед на інтереси дітей, груп, загонів. Спочатку зацікавити, і на цій основі будувати всю подальшу роботу.

Размещено на Allbest.ru

...