Інтерактивні методи у вивченні німецької мови у 5 класі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтерактивні методи у вивченні німецької мови у 5 класі



Зміст

Вступ

Розділ І. Інтерактивні технології у вивченні німецької мови в 5 класі, як засіб реалізації комунікативного підходу

1.1 Принципи інтерактивного підходу

1.2 Використання інтерактивних технологій в розвитку критичного мислення

Розділ 2. Сутність і види інтерактивного навчання

2.1 Рольова гра - як один з найефективніших способів заохочення вивчення німецької мови

2.2 Проект - один із шляхів творчої самореалізації учнів у вивчені німецької мови

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

інтерактивний німецький критичний мислення

Страшна це небезпека - неробство за партою:

неробство шість годин щодня, неробство місяці і роки -

це розбещує, морально калічить людину, і ні шкільна

бригада, ні майстерня, ні шкільна ділянка - ніщо не

може відшкодувати того, що упущено в самій головній

сфері, де людина повинна бути трудівником, - у сфері

думки.

В. О. Сухомлинський

Актуальність теми полягає в поєднані соціально-економічної та культурної тенденції розвитку сучасного суспільства,що викликають необхідність навчання учнів іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування. Оволодіння іноземною мовою надає додаткові можливості для самореалізації особистості в сучасних умовах.

Процеси глобалізації, інтеграційні та міграційні процеси, розвиток нових інформаційних та комунікативних технологій, розширення контактів і обміну між людьми, потреба у співпраці між країнами і спілкуванні людей різними мовами та культурними традиціями висувають нові завдання перед освітянами в галузі навчання іноземних мов. Дедалі поширенішим стає погляд на багатомовність як на суттєве досягнення людства, здатність людей пізнавати нові культури, бути цивілізованими, толерантно ставитись до інших. «Людина, яка володіє лише однією мовою, перебуває в обмеженому інтелектуально-розумовому та когнітивно-психологічному просторі. Оволодіння хоча б однією іноземною мовою знімає обмеження і це простір подвоюється. З вивченням третьої мови досягається справжня різноманітність, завдяки якій комунікантам відкриваються шляхи до пізнання, сприйняття, розуміння і самовдосконалення. Реалізація комунікативної мети при вивченні іноземної мови позитивно впливає на рідну мову індивідів, яка автоматично цивілізується і стає більш гуманною, вживаною в атмосфері поваги до інших. Тобто комунікація стає ефективною лише за умови знання специфіки культурних чинників носіїв і країни іноземної мови, яка вивчається. Тобто комунікація тісно пов'язана з реалізацією когнітивних дій, спрямованих на самовдосконалення, з досягненням культурних завдань, спрямованих на ознайомлення зі способом життя, віросповіданням, звичаями тощо.»

Мета дослідження. Дослідити наскільки інтерактивні технології навчання та колективного творчого виховання відповідають сучасним вимогам гуманізації освіти та потребам суспільства, наскільки вмотивоване їх застосування під час уроків німецької мови в 5 класі. Вивчити зв'язки між застосуванням інтерактивних методів навчання та розвитком навичок говоріння; провести дослідження, як інтерактивне навчання впливає на пізнавальну діяльність учнів та їх активність на уроці;

проаналізувати ефективність інтерактивного навчання під час вивчення німецької мови в 5 класі.

Завдання дослідження.

1. Зацікавити учнів до вивчення німецької мови з використанням інтерактивних методів навчання, розвивати емоційні відгуки учнів до таких уроків, вчити розуміти їх зміст.

2. Описати методичні прийоми,зміст та відповідність використання інтерактивних методів навчання на уроках німецької мови.

3. Визначити характер впливу роботи з інтерактивними методами на рівень знань учнів.

4. У додатках запропонувати розробки уроків німецької мови в 5 класі з використанням інтерактивних методів навчання.

Обєкт дослідження - ефективне використання інтерактивних методів у вивченні німецької мови в 5 класі.

Предмет дослідження - методи, прийоми і технології навчання, у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності в учнів на уроках німецької мови в 5 класі.

Одним із пріоритетних напрямів освіти є досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних предметів, у тому числі іноземних мов. У Держаному стандарті з іноземної мови вказано, що суттю предмета «Іноземна мова» є не лише система мови, але й мовленнєва діяльність та взаємодія за допомогою мовних засобів, а також певні мовні, лінгвокраїнознавчі та суто краєзнавчі знання. В документі також наголошується, що іноземна мова призначена слугувати засобом спілкування завдяки сформованих комунікативним умінням. Навчання в школі має забезпечити реалізацію практичних освітніх, розвивальних і виховних цілей. Практичною метою є навчання учнів спілкуватися іноземною мовою в усній і письмовій формах. Щоб досягти цієї мети на уроках іноземної мови, необхідно підвищувати комунікативну спрямованість навчального процесу. Оскільки іноземна мова має безпосереднє відношення до сучасного життя, то завдання вчителя іноземної мови полягає в тому, щоб дати учням не тільки мовну підготовку, але й зорієнтувати їх на використання іноземної мови в житті й професійній діяльності - у техніці, бізнесі, науці. Школа потребує нової особистості вчителя, особливого значення набуває інтерактивне навчання. З положення А.А.Леонтьєва виходить, що «Взаємодія, інтеракція - це колективна діяльність, яка розглядається нами не з боку змісту чи продукту, а в плані соціальної її організації». Б. Д. Паригін розглядає спілкування як двостороннє явище: за змістом - це «комунікативний процес взаємного вираження психічного стану та обміну інформацією», за формою - це поведінковий аспект, «що реалізовується в процесі інтеракції, тобто взаємодії людей, їх поведінки по відношенню один до одного ». Таким чином, використовуючи інтерактивний підхід до навчання німецької мови, можна оптимізувати процес оволодіння навичками базового шкільного іншомовного спілкування і зробити його більш ефективним в умовах загальноосвітньої школи. .



Розділ І. Інтерактивні технології у вивченні німецької мови в 5 класі, як засіб реалізації комунікативного підходу

Формування компетентності в іншомовному говорінні завжди було одним із найскладніших завдань методики викладання іноземних мов. Програмою висовуються досить високі вимоги до іншомовного говоріння учнів основної і старшої школи. Компенсуючи недоліки існуючих підручників з іноземної мови вчителі пропонують учням власні розроблені опори для навчання говоріння, застосовують цікаві рольові ігри до кожної теми, втілюючи у процес навчання говоріння проектну методику. Стрімкий розвиток суміжних з методикою викладання іноземних мов наук зумовлює появу великої кількості нових методів, прийомів і технологій навчання, використання яких у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції в учнів загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл є цілком виправданим та ефективним.

Термін «освітні технології» в Україні використовується не так давно, проте вже не викликає асоціації з надмірним технократизмом. Освітні технології - система спеціально сконструйованих і заданих методичних, дидактичних, психологічних, професійних (практичних) дій, прийомів і способів учасників навчального процесу (вчитель-учень), які гарантують досягнення поставлених цілей у процесі навчання. Розвиток освітніх технологій є необхідністю активного навчання, де учень стає суб'єктом навчальної діяльності, вступає в діалог з учителем, бере участь у процесі пізнання у ході виконання творчих, пошукових, проблемних завдань. У процесі застосування активного навчання здійснюється взаємодія учнів при виконанні завдань у парах, групах. Одним із напрямів активного навчання є інтерактивне навчання - спосіб пізнання, що здійснюється у формах спільної діяльності учнів: усі учасники навчального процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, разом вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і власну поведінку, занурюються у реальну атмосферу ділового співробітництва. При застосуванні технологій інтерактивного навчання здійснюється постійна зміна режимів діяльності, обмін досвідом учасників навчального процесу.

Вивчення іноземної мови - це відкриття нового мовного світу для дитини. Ефективність навчання залежить від багатьох чинників, у тому числі й від гостроти сприйняття дитиною цього нового світу, його фізичної та емоційної активності і можливості діяльної участі в ньому.

Однією з найголовніших вимог до сучасного уроку іноземної мови є його комунікативна спрямованість, висока активність всіх учнів, динамічність, інтенсивність, емоційність, артистичність, тому головне завдання вчителя: організовувати спілкування на уроці близьке до природнього і проводити його так, щоб учні мало помічали, що вони вчаться, а тому всі учні повинні брати активну участь в учбовій діяльності, виконувати посильне для себе завдання, адже вивчення іноземної мови забезпечує доступ до інших культур, значно розширює загальний кругозір і підвищує інтелектуальний рівень учнів.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що полягає в активній взаємодії учнів, побутові міжособистісного спілкування для досягнення запланованого результату та має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожна дитина відчувала б свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес постійно відбувається за умови активної взаємодіївсіх дітей. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне , групове, навчання в співпраці), у процесі якого учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Педагог при цьому стає справжнім лідером учнівського колективу.

А умовах інтерактивного навчання формуються як предметні, так і загально - навчальні навички й уміння; виробляються життєві цінності; створюється атмосфера співпраці, взаємодії; розвиваються комунікативні якості.

Існує величезна кількість технологій інтерактивного навчання для учнів 5 класу: робота в парах, малих групах; «Карусель»; «Акваріум»; «Мозковий штурм»; «Мікрофон»; рольова гра; «Займи позицію»; тощо.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель передбачає спілкування в системі «учень - учитель», наявність обов'язкових творчих (часто домашніх) завдань. Інтерактивна творчість учителя й учня безмежна. Необхідно тільки для досягнення поставлених навчальних цілей вміло направити її.

Одним із основних напрямків педагогічної діяльності - бажання навчати. Бажання навчати породжує пошук. Пошук таких форм, методів роботи, які забезпечують максимальну активність і, перш за все, розвиток розумових здібностей всіх і кожного учня окремо; пошук та використання цікавих форм роботи, пов'язаних з життям дітей, з навколишнім світом, при яких іноземна мова є засобом спілкування.

1.1 Принципи інтерактивного підходу

У числі основних методичних принципів інтерактивного підходу до навчання іноземним мовам виділяють наступні:

· взаємне спілкування іноземною мовою з метою прийняття та продукування автентичної інформації, однаково цікавою для всіх учасників;

· спільна діяльність, що характеризується взаємозв'язком трьох об'єктів: виробника інформації, одержувача інформації і ситуативного контексту;

· зміна традиційної ролі викладача в навчальному процесі, перехід до демократичного стилю спілкування;

· рефлективність навчання, свідоме та критичне осмислення дії, його мотивів, якості і результатів як з боку викладача, так і учнів.

При цьому, ефективність процесу навчання залежить від реалізації наступних принципів:

§ комплексного підходу до процесу навчання на комунікативно-ситуативнії основі;

§ інтерактивності;

§ диференційного підходу;

§ обліку індивідуальних особливостей;

§ варіативності режиму дня;

§ проблемності (як при організації навчального процесу так і самого навчального процесу).

Принцип комунікативно-ситуативного навчання передбачає використання комплексу комунікативних ситуацій, спрямованих на розвиток мови школяра, що сприяє «подолання різкого переходу від навчальних умов до природного спілкування завдяки формуванню в учнів міцних асоціативних зв'язків». При цьому заняття з німецької мови не діляться по аспектах, а є комплексними. Принцип інтерактивності передбачає, що в ході навчального процесу учні не тільки набувають навчальні та професійно значущі знання та вміння, а й «змінюються самі в результаті виконання ними предметних дій».

Принцип комплексного підходу реалізується у використанні всіх видів мовленнєвої діяльності (включаючи і говоріння) при навчанні письмового перекладу.

Використання принципу проблемності в навчанні означає, що «знання не подаються хто навчається в детермінованому, завершеному вигляді, призначеному лише для запам'ятовування, а даються в динаміці переходу від незнання до знання, за активної участі самих учнів в отриманні частини цих знань в результаті самостійної роботи над вирішенням спеціально підібраних проблемних завдань ». Принцип проблемності відіграє велику роль у формуванні інтересу до змісту навчання і самої навчальної діяльності, що, у свою чергу, підвищує навчальну мотивацію і дає можливість учням проявити розумову самостійність і ініціативність.

Принцип варіативності режиму роботи передбачає обмін професійно значущою інформацією на груповому та індивідуальному рівнях, а також поєднання аудиторної та домашньої роботи з використанням сучасних засобів зв'язку.

Поєднуючи принцип диференційованого підходу до принципу врахування індивідуальних особливостей, викладач стає більш вільний у виборі методичних прийомів і різноманітних стимулів, здатних підтримувати мотивацію і розумову активність учнів протягом усього періоду навчання.

Психологами було доведено, що гра "виправдовує" перехід на нову мову. Вона є одночасно і цікавим видом роботи для учня і аналогом мовних вправ для вчителя, завдяки яким розвиваються навички всіх видів мовленнєвої діяльності. Але нове соціальне замовлення вплинув на перегляд цілей освіти в цілому і навчання німецької мови зокрема. До останнього моменту метою шкільного навчання було вироблення навичок і вмінь, тепер же затребуваний новий тип особистості, що володіє 5 компетенціями:

ь соціальної;

ь толерантності;

ь комунікативної;

ь інформаційної ;

ь компетенцією, що реалізовує бажання вчитися все життя.

1.2 Використання інтерактивних технологій в розвитку критичного мислення

Останнім часом в Україні зріс інтерес до технологій розвитку критичного мислення, що зумовлено сучасними тенденціями освітнього простору, змінами в організації навчально-виховного процесу в напрямі використання особистісно-орієнтованого навчання.

Розвиток науки і техніки дав учителям і учням нові форми комунікації та способи вирішення абстрактних і конкретних завдань. Педагог стає натхненником інтелектуального й творчого потенціалу учнів. Майбутнє - за навчанням, що вкладається в схему «учень - технологія - учитель», за якої викладач перетворюється на педагога методолога и технолога, а учень стає активним учасником навчального процесу.

М. Ліпман, відомий фахівець із цієї проблеми, вважає, що критичне мислення - це «вміле, відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно:

Ш грунтується на критеріях;

Ш є таким, що самокерується;

Ш «пливе до контексту».

Дослідник виділяє шість ключових елементів критичного мислення:

v уміння міркувати, що передбачає оволодіння певними прийомами, які розвивають апарат мислитель цих операцій;

v формулювання самостійних суджень (для цього необхідне вміння продуктивного порівняння різних суджень і визначення альтернатив);

v відповідальність, що передбачає вміння переконливо аргументувати власні думки, які будуть предметом подальшого розгляду іншими;

v самокорекція (використання людиною критичного мислення як методу, зверненого на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення);

v необхідність вибору критеріїв, що їх бере до уваги людина з метою детального аналізу чи критики;

v увага та здатність сприймати контекст, які передбачають розуміння загальних критеріїв у зв'язку з контекстом їх використання та розробку інших альтернативних критеріїв, що відповідають ситуації.

Процес розвитку критичного мислення складається з таких етапів:

· сприймання інформації;

· аналіз висновків, які можна зробити завдяки отриманій інформації;

· зіставлення висновків із протилежними точками зору;

· розробка системи доказів на користь відповідної точки зору;

· прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.

Критичне мислення - це процес обміркування власних думок і причин виникнення певної точки зору. Воно передбачає послідовний ланцюг логічних операцій, які впорядковуються в такий спосіб: «Що? - Як? - Чому? - Для чого?» У критичному мисленні можна визначити ріні, які залежать від запитань (проблемних ситуацій), що потребують вирішення дитиною (схема)(додаток №1).

Запитання низького рівня стосуються деталей і фактів; високого - передбачають виконання складних розумових операцій, що приводять учня до формування висновків, прийняття рішень тощо.

Отже, технологія розвитку критичного мислення - це технологія, спрямована на формування в дітей уміння самостійно міркувати на основі використання відомих фактів і понять.

Навчання за технологією критичного мислення передбачає використання активної та інтерактивної моделей.

М.Кларін розглядає модель навчання як визначену схему або план діяльності педагога пр. здійсненні навчально-виховного процесу. Її основу складає як діяльність педагога, так і діяльність учнів, що має продуктивний, пошуковий і творчий характер. Вибір моделі уроку залежить від того, які функції будуть покладені педагогом на себе і на учнів, які методи й прийоми будуть застосовані. В основі схеми - переважаюча діяльність учнів, яку організовує та вибудовує вчитель (додаток №2).

Важливим фактором для проведення занять на основі технологій активного навчання та критичного мислення є організація сприятливого середовища на уроці, яка має такі риси:

Ш позитивний психологічний клімат (покладається на вчителя й на учнів, причому саме учні беруть активну участь у виробленні правил поведінки);

Ш використання методів «кооперативного навчання» (робота в групах);

Ш застосування слова «об'єднайтесь» (не використовується слово «розділіться»).

Учитель моделює процес мислення на уроці:

Ш він ніколи не висловлює думку чи ідею та, ніби вона є єдино правильною;

Ш обережно спрямовує роботу учнів у потрібному напрямі, заохочуючи їх поважати будь-яку точку зору;

Ш учні мають можливість відкрито обговорювати питання;

Ш учитель і учні можуть ставити під сумнів правильність знань та висновків.

На занятті панує атмосфера пошуку та відкритості:

Ш учитель і учні використовують непрямі запитання та запитання високого рівня: «А якщо..?», «Чому б не ..?»;

Ш школярі використовують різні види завдань (збирають інформацію, роблять припущення, ставлять під сумнів висновки тощо);

Ш педагог дає поради дітям та з метою корекції їхніх дій показує, як виконувати завдання.

Учитель підтримує учнів лише за необхідності:

Ш він уважно спостерігає за процесом засвоєння знань, за ходом міркувань дітей, за розгортання дискусій;

Ш у процесі навчання надає їм більше незалежності й дозоляє працювати самостійно, якщо вони до цього готові.

Простір для навчання в класі побудований так, щоб співпраця та комунікація учнів були легкими і природними:

Ш учитель перед початком уроку повинен уважно продумати розміщення парт і стільців у класі;

Ш місце вчителя не повинно займати особливого положення.

Використання технології розвитку критичного мислення може мати свої особливості залежно від навчальної дисципліни. Урок німецької мови не є винятком і дає широкі можливості для її впровадження в навчально-виховний процес.



Розділ 2. Сутність і види інтерактивного навчання

Ефективність навчання іноземної мови залежить від чіткої та гнучкої організації навчальною процесу на уроці, від уміння вчителя враховувати реальне засвоєння матеріалу кожним учнем та індивідуальні особливості кожного учня. Методика сучасного уроку іноземної мови тісно пов'язана з інтерактивними методами: розроблення проектів, парна та групова робота, вирішення проблемних питань і ситуацій тощо. Невід'ємним компонентом навчання іноземній мові є формування в учнів комунікативної компетенції. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня навчальних досягнень, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній та писемній формах у межах комунікативних сфер.

Комунікативна спрямованість навчального процесу є головною складовою сучасної теорії навчання і потребує від вчителя оволодіння такою методикою навчання іноземних мов, яка розглядає навчальну діяльність на уроці як діяльність спілкування. Це потребує широкого використання інтерактивних форм навчання, які наближають мовлення учнів до умов реального спілкування.

Практикою доведено,що використання саме нетрадиційних форм і методів роботи дає змогу зробити навчальний процес цікавим і творчим, створює сприятливу атмосферу для спілкування німецькою мовою. Вивчення німецької мови стає різноманітним, захоплюючим.

Стрімкий розвиток високих технологій та економіки тісно пов'язаний з іноземною мовою, як ведучим засобом міжнародного спілкування. У зв'язку з цим, проблема використання ефективної методики викладання німецької мови є досить важливою.

Комунікативна спрямованість навчання іноземній мові охоплює всі компоненти учбового процесу. Найбільш повноцінно цей метод реалізується в тому випадку, коли вчитель використовує нетрадиційні методи комунікативного спілкування. Досить цікавими є методи, що стимулюють активну розумову діяльність і спонукають учня висловлювати свої думки іноземною мовою.

Основним принципом комунікативно-орієнтовного навчання є мовленнєва діяльність. Учні повинні навчитись вирішувати реальні та нереальні завдання спільної діяльності за допомогою іноземної мови. Комунікативна методика може бути інтегрована з деякими традиційними елементами викладання німецької мови. Ця методика передбачає максимальне заглиблення учня у мовленнєвий процес. Основною метою цієї методики є навчити учня спочатку вільно розмовляти іноземною мовою, а потім думати нею. Важливо і те, що механічні репродуктивні вправи також відсутні; замість них з'являються ігрові ситуації, робота з партнером, завдання спрямовані на пошуки помилок, порівняння та співставлення, що підключають не тільки пам'ять, але і логіку, вміння мислити аналітично та творчо. Такий комплекс допоможе створити англомовне середовище, в якому повинні «функціонувати» учні: спілкуватись, читати, брати участь в рольових іграх, висловлювати свої думки, робити висновки. Такий метод орієнтований на розвиток не тільки мовних знань, але й також на креативність та загальний кругозір. Мова тісно пов'язана з культурними особливостями країни, тому країнознавчий аспект є досить важливим.

Під час складання комунікативних завдань необхідна велика кмітливість та винахідливість. Дуже важливо будувати їх на цікавому матеріалі реальної дійсності, мобілізуючи також фантазію учнів. Вчитель повинен мати велику кількість (базу) цікавих випадків, які можна використати у своїх завданнях, що підвищують тонус спілкування та стимулюють мовну творчість.

Більшість комунікативних завдань базуються на драматизаціях, що є точною моделлю істинного спілкування. Річ в тому, що різні колізії - фантастичні, казкові, психологічно завжди мотивовані та актуальні, в них завжди все відбувається тут і зараз, а це дуже пожвавлює їх та сприяє засвоєнню матеріалу. В комунікативних завданнях можуть бути використані постійні персонажі: герої книг, автор, читач, популярні персонажі кіно, театру, репортер, журналіст тощо. Їх мовна поведінка визначається їх професією, характером, життям.

Отже, всі методики звичайно спрямовані на розвиток чотирьох навичок: читання, письма, говоріння та аудіювання. При цьому великий акцент робиться на використанні аудіо-, відео- та інтерактивних ресурсів. Завдяки різноманітності методичних прийомів формуються навички, які необхідні людині в сучасному діловому житті (вміння робити доповідь, проводити презентації, вести переписку і т.ін.). Важливим у процесі навчання є використання автентичного матеріалу, намагання показати «ситуативну» та «живу» німецьку мову через «життєві» приклади напівреальних персонажів. Як видно з вищезгаданого, комунікативна методика навчання німецьку мові є найбільш ефективною, особливо коли мова іде про організацію навчання.

Комунікативний підхід передбачає постійну мовленнєву взаємодію вчителя та учнів у процесі вирішення навчальних завдань і створює необхідні передумови для інтерактивності навчального процесу. Використання вчителем інтерактивних технологій навчання є важливим елементом реалізації комунікативного підходу на практиці.

Інтерактивне навчання -- це упорядкована взаємодія педагога та учнів, що спрямована на досягнення визначеної мети, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету -- створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність .

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Інтерактивні технології ефективно сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії і дають можливість педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу. Завдяки таким сучасним технологіям учні вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати продумані рішення, а отже, відбувається постійна співпраця всіх учнів класу у ході уроку. При цьому учень і вчитель -- рівноправні, тобто знають, вміють і здійснюють свою діяльність разом, чудово розуміючи, що вони роблять і для чого.

Інтерактивне навчання не є новим явищем у педагогіці. Воно знаходить своє відображення ще в ідеї взаємного навчання Й.Песталоцці, ідеях Ж.-Ж. Руссо та Дж. Дьюї про вільний розвиток та виховання учнів, белл-ланкастерській системі, Дальтон-плані, бригадно-лабораторному методі. Сучасні вітчизняні науковці О.Пометун та Л.Пироженко визначають інтерактивне навчання як співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання .

У порівнянні з традиційним навчанням інтерактивне має ряд переваг, серед яких основними є:

Ш Суб'єктно-суб'єктний характер взаємодії між вчителем та учнями.

Ш Особистісна зацікавленість учня, можливості для його інтелектуального та творчого розвитку.

Ш Активна позиція учня під час навчання.

Ш Глибока внутрішня мотивація учня до навчання.

Перевагою інтерактивного навчання при вивченні іноземної мови є те, що воно є способом реалізації комунікативного підходу, сприяє більш активному включенню в роботу, зняттю психологічного бар'єру під час іншомовного спілкування через створення невимушеної атмосфери спілкування, встановленню міжособистісних стосунків, більш якісному опануванню лексичним та граматичним матеріалом завдяки можливості застосування отриманих знань на практиці через дію.

Інтерактивні методи мають значний потенціал для досягнення практичної мети заняття з німецької мови. Якщо заняття спрямоване на закріплення нового лексичного, граматичного матеріалу, можна використовувати метод „мозкового штурму”, роботу в парах, роботу в малих групах, метод незакінчених речень.

Використання інтерактивних методів сприяє підвищенню мотивації учнів, навчанню культурі ведення діалогу, вихованню таких якостей особистості, як толерантність, співпереживання, здатність до співпраці, самокритичність.

Вибираючи оптимальний метод інтерактивного навчання, необхідно враховувати деякі методичні особливості. По-перше, це поступове впровадження інтерактивного навчання, починаючи з простих інтерактивних методів (роботи в парах, малих групах, мозкового штурму, методу незакінчених речень). По-друге, це доцільність використання того чи іншого методу на різних етапах вивчення теми. По-третє, це оптимальне співвідношення інтерактивних та традиційних методів. Ми виходимо з того, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. За словами О.Пометун, це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в аудиторії, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості. Тому доцільно використовувати максимум дві інтерактивні вправи за одне заняття.

Інтерактивні методики дають можливість ефективної організації взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з елементами змагання. Популярністю серед вчителів та учнів користуються такі типи уроків, як урок-рольова гра, урок-вікторина, урок-брейн-ринг, урок-подорож, урок-конференція, урок-дебати, урок-захист проектів, уроки з елементами інсценування та театралізації. Такі форми роботи вчать учнів зосереджуватись, концентрувати увагу, розвивають швидку реакцію, мовну здогадку. Вони збагачують активний лексичний запас учнів та формують комунікативні вміння та навички. Все це дає змогу вчителеві проводити уроки у високому темпі й водночас продуктивно.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.

Групові методи:

Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часом місткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, про анкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

Незакінчене речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит): Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

Правила для учнів: Кожна думка важлива. Не бійся висловитися! Ми всі - партнери! Обговорюємо сказане, а не людину! Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився, вислухав! Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.

Інтерактивні технології - не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок. Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи - самостійним пошуком, традиційними методами. Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного". Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

Інтерактивні технології ефективно сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії і дають можливість педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Перевагою інтерактивного навчання при вивченні іноземної мови є те, що воно є способом реалізації комунікативного підходу, сприяє більш активному включенню в роботу, зняттю психологічного бар'єру під час іншомовного спілкування через створення невимушеної атмосфери спілкування, встановленню міжособистісних стосунків, більш якісному опануванню лексичним та граматичним матеріалом завдяки можливості застосування отриманих знань на практиці через дію.

Інтерактивні методики дають можливість ефективної організації взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з елементами змагання.

2.1 Рольова гра - як один з найефективніших способів заохочення вивчення німецької мови

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови сьогодні стає методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу в навчальному процесі з іноземної мови передбачає інформування в учнів умінь і навичок через залучення дітей до іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння фонетичними , лексичними та граматичними навичками спрямоване на їх практичне застосування в процесі спілкування.

Вивчаючи іноземну мову, дуже важко, не находячись поміж її носіїв, досягти високого рівня комунікативної компетенції. Важливе завдання вчителя іноземної мови - використовуючи різні прийоми роботи, створити на уроці реальні й уявні ситуації спілкування. Одним із таких прийомів - рольова гра.

Використання рольової гри є одним зі шляхів підвищення ефективності навчання німецької мови, який дає змогу висунути на перший план оволодіння мовленнєвої діяльності ( в на мовним матеріалом, як це буває при застосуванні гри з елементами змагання). Рольова гра допомагає реалізувати основний методичний принцип викладання іноземної мови - комунікативну спрямованість навчання, сприяє підвищенню в учнів мотивації вивчення іноземної мови, дозволяє враховувати їхні інтереси, нахили, сферу діяльності, вікові особливості, моделювати ситуації реального спілкування.

Рольові ігри ( з позиції вчителя) - це форма організації навчального процесу, а на думку учня, це ігрова діяльність, під час якої легше засвоювати певний лексичний чи граматичний матеріал. Рольова гра розвиває уяву й уважність учнів, допомагає їм подолати сором'язливість, зняти втому, усунути мовні бар'єри.

Рольові ігри, що використовують на уроках іноземної мови, повинні відповідати таким трьом основним вимогам:

· бути адекватним до мети діалогічного мовлення на кожному етапі навчання;

· відповідати інтересам учнів та їхнім віковим особливостям;

· повинні відображати особистий досвід учнів.

Рольова гра - простий спосіб пізнання навколишньої дійсності, один із найдоступніших шляхів оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Це один з основних видів діяльності людини. Вона є своєрідним феноменом культури: навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.

Рольова гра подібна до театральної вистави. Виконуючи ролі, учні діють у ситуаціях, що вимагають відповідної поведінки та використання певної лексики. Гра забезпечте невимушену атмосферу на уроці, підвищує активність дітей, розвиває їхні творчі здібності, стимулює інтерес до вивчення предмета.

Значення рольової гри не слід недооцінювати , сприймати її виключно її виключно як розвагу. У тому й полягає її специфіка, що вона переростає в навчання й творчість, моделює відносини в суспільстві, учить дітей, як слід діяти в певних ситуаціях в іншомовному середовищі.

Школярі здатні самі створювати сюжетно-рольові ігри, серед яких можна виділити такі типи:

· за змістом (відображення побуту, праця дорослих, громадське життя);

· за організацією, кількість учасників (індивідуальні, групові, колективні);

· за видом (ігри, сюжет яких придумують самі діти, та ігри-драматизації - розігрування казок і оповідань).

Модель навчання в грі - це побудова навчального процесу через включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Останнім часом в організації самої гри спостерігається зміщення акцентів із драматизації (форм, зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей). У західній дидактиці поступово відмовляються від терміну «гра», яка асоціюється з розвагами, і замінюють його такими словами, як «симуляція», «імітація» та ін..

Ігрова модель ставить учасників навчального процесу в умови, що відрізняються від традиційного навчання. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, яку обмежують лише конкретні правила гри. Діти самі обирають ролі. Висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, вони створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання; усвідомлюють свою відповідальність за обране рішення. Застосовуючи ігрову модель, учитель виступає в ролі інструктора (ознайомлення з правилами гри, надання консультацій під час її проведення), судді-рефері (коригування та поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням із метою прискорення проведення гри), ведучого (організатор обговорення).

Зазвичай ігрова модель навчання має чотири етапи:

1. Орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу).

2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).

3. Основна частина - проведення гри.

4. Обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор доволі великий, однак найпоширенішими є моделюючі ігри. Кожна така гра відбувається за певним алгоритмом. Учні «входять» у ситуацію, на основі якої отримують ігрове завдання. Для його виконання вони об'єднуються в групи, обирають відповідні ролі.

Висловлюючи припущення щодо розв'язання проблеми (крок 1), діти розуміють, що їм не вистачає необхідної інформації, яку можна отримати від учителя. За інших обставин педагог сам коригує їхню діяльність, надаючи новий інформаційний блок.

В іграх, побудованих на використані вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені іншими учасниками. Після отримання нової інформації та її аналізу починається наступний етап гри (крок 2).

Потім заняття розгортається за невизначеним сценарієм, який реалізує кілька етапів взаємодії між гравцями (крок 3).

Крок 4 - це серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення набутого досвіду на теоретичному рівні.

Цікавою є гра для 5 класу “ Fruit salad”. Кожний учень отримує свою назву: яблуко, апельсин, банан, груша. Коли вчитель називає певні фрукти, вони повинні швидко помінятися місцями.

Ефективною є гра “Поєднай”. Учитель заздалегідь готує два види карток. На одних слід написати прислівники, на інших дієслова.

Американський педагог Джанет Вос стверджує: «Навчання - найкраща у світі гра. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть із ним, поки ми не втлумачимо їм у голову, що це важка й неприємна праця. Тільки деякі діти все ще залишаються на своїх позиціях, маючи тверде переконання, що навчання приносить радість, що це чи не єдина гра, в яку варто бавитись. Ми знаємо, як називати цих дітей. Це генії». Американські педагоги Джін Марцолло та Дженіс Ллойд переконані: « Освітяни й фахівці з дитячої педагогіки відкрили, що гра - це навчання, це один із найефективніших видів навчання. Ключ до успіху: перетворіть гру на навчальний досвід і переконайтеся, що навчання - це здебільшого приємність».

Ігрова технологія сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, сприяє усвідомленому засвоєнню німецької мови. Ігри допомагають розвитку самостійності, ініціативності, виховують почуття колективізму. Урок стає жвавішим, цікавішим. Постійна зміна діяльності учнів не дозволяє їм втомлюватися. Застосування ігор забезпечує більш високу ефективність засвоєння навчального матеріалу, підсилює зацікавленість предметом, розвиває комунікативні здібності кожного.

Європейські стандарти у підході до оволодіння іноземною мовою стають для нас сьогодні реальністю. Враховуючи потужний вибух наукових досліджень, нестандартний розвиток культурних, літературних напрямків, ущільнення міжнародних стосунків та міграції без грунтовних знань двох і більше іноземних мов просто неможливо уявити життя успішної сучасної освіченої людини. Завдання і мета, вчителя, через урок, сповнений напруженої ігрової новизни, постійно розвивати в учнів креативність, віру у власні сили досягнення успіхів, спрямованих на формування соціолінгвістичної компетенції, такої необхідної для ефективних міжкультурних контактів на рівні міжособистісного спілкування.

2.2 Проект - один із шляхів творчої самореалізації учнів у вивчені німецької мови

Навчально-виховний процес повинен бути спільною творчістю педагога й учнів. Найважливіше прищепити дітям почуття того, що вивчення іноземної мови є приємним процесом, що дуже суттєво для мотивації оволодіння нею.

Стимулом до навчання може стати проектна робота. Використання проектної методики підвищує інтерес школярів до вивчення іноземної мови через розвиток внутрішньої мотивації за допомогою перенесення центру навчання від учителя на учня. А позитивна мотивація - це шлях до успіху.

Проект - це самостійно спланована й реалізована школярами робота, у якій мовне спілкування включено в інтелектуально-емоційний контекст іншої діяльності. Учні використовують мову для виконання завдань, що характеризуються новизною результату й способів його досягнення. Для цього пропонуються різні творчі й комунікативні завдання, орієнтовані на вирішення проблем (наприклад, створення саморобних засобів інформації: газет, журналів, відеоматеріалів).

Метод проектів - це комплексний навчальний метод, що дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість учневі виявляти самостійність у виборі теми, джерел інформації, способів її викладу й презентації, у плануванні, організації й контролі діяльності.

Проект є можливістю для учнів виражати свої ідеї в зручній для них творчо продуманій формі: виготовлення колажів, афіш та оголошень; проведення інтерв'ю й дослідження (з подальшим оформленням); демонстрація моделей із необхідним коментарем; складання планів відвідування різних місць ( з ілюстраціями, картою тощо).

Проектна діяльність школярів дозволяє їм виступати в ролі авторів, творців, підвищує творчий потенціал, рівень практичного володіння іноземною мовою, розширює загальний світогляд, формує навички самостійної діяльності.

Проектна технологія навчання полягає у спрямуванні та стимулюванні інтересу учнів до нових знань , розвитку пошукових зусиль дитини через пошук оптимальних шляхів вирішення проблеми і застосування їх у конкретній діяльності. Проектна робота сприяє не тільки розвитку комунікативної компетентності учнів, а й збагаченню знань з предмета, створює сприятливі умови для розкриття та виявлення творчих здібностей дитини. Проектуючи , учень навчається творчо мислити , самостійно планувати свої дії, естетично реалізовувати засвоєні засоби і способи роботи, удосконалює свої навички і культуру міжособистісного спілкування та співпраці.

Проекти різняться низкою параметрів :

- складом учасників проектної діяльності ( індивідуальні, групові. колективні) ;

- рівнем реалізації міжпредметних зв'язків ( монопредметні, міжпредметні, над предмети і тощо ) .

„Проектний метод передбачає стимулювання активності учнів щодо формування запитів інформації, вміння консультувати, допомагати, оцінювати тощо” .

Сучасний вчитель має бути митцем . Особливо це стосується вчителів іноземних мов , бо вони працюють в умовах ( особливо в сільських школах ), далеких від мовного середовища, не маючи часто контактів , зв”язків з країнами, мову яких вивчають. Завдання вчителя іноземної мови - наблизити навчальну ситуацію на уроці до умов сучасного життя , соціалізації учнів .З метою розвитку інтересу до вивчення іноземної мови , урізноманітнення форм і методів роботи .

Мета проектної роботи полягає в можливості кожної дитини проявити себе як найкраще: продемонструвати свої творчі здібності, використовуючи при цьому набуті знання й навички з лексики, граматики, тощо, поділитися життєвим досвідом, розкрити в собі й своїх друзях нові таланти, позбутися багатьох комплексів, мати на все свій власний погляд і не боятися його відстояти, навчитися слухати думки інших і поважати їх.

Роль вчителя в роботі над проектом визначальна, але тільки на першому етапі. Вчитель - це поштовх, що надихає учнів на творчий лад: знайомить їх з подібними, раніше виконаними роботами, згадує найдрібніші деталі з попередніх проектів, чітко ставить мету, наголошує на індивідуальності кожної роботи, просить дітей мислити креативно. І головне - ніяких, обмежуючих творчий запал і креативний потенціал дітей, правил! Потрібно дозволити їм самим визначитися з формами, напрямками створення проекту. Вчитель має спостерігати, за необхідністю контролювати, допомагати, заохочувати учнів, а наприкінці отримувати велике задоволення від справжніх шедеврів дітей.

В процесі роботи над проектом кожен учень має визначитися з певними обов"язками, які йому необхідно буде виконувати для поставленої перед класом, групою чи окремим учасником мети, інколи учні погоджуються зі вчителем, а деколи вони прагнуть самостійно організувати свою роботу.

Впровадивши проектну роботу в процес навчання дає можливість перетворити учнів з пасивних слухачів на активних участників даних традицій, що допоможе учням на все життя запам"ятати такі проекти. У дітей з"являється настільки велика впевненість в своїх здібностях, такий великий інтерес до вивчення певної культури і німецької мови взагалі, що вже скоро у багатьох учнів змінюється відношення до уроку на позитивне, поліпшуються оцінки й відчувається чималий прогрес у вивченні вашого предмету. Позитивне ставлення до кожної дитини, заохочування, вдячність за вчасно й вдало виконану роботу, що неодмінно надихає учнів на творчі злети, свіжі й неординарні ідеї.

Тематика робіт може бути різноманітною: все залежить від навчальної програми, віку, оточення, інтересів, досвіду, рівня підготовки, потреб та очікувань учнів. Наприкінці будь-якого проекту слід провести певне обговорення з учнями і обов"язково дізнатися, чи сподобалося їм працювати на задану тему, що цікавого та нового вони вивчили, які завдання виявилися більш корисними і т.д.

Використання методу проектів є надзвичайно ефективним не тільки під час навчальної діяльності учнів, а й у позаурочний час.

Переваги проектної роботи:

1. Учні самі обирають форми, напрямки, види створення проектів.

2. Проектна робота заохочує дітей до творчих експериментів, креативного мислення.

3. Ця робота продуктивно з"єднує дітей різних рівней, здібностей і віку.

...