Школа як фактор соціалізації та інститут соціального виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С. Макаренка»

Циклова комісія викладачів дошкільної, соціальної педагогіки

та психології, окремих методик

галузі знань

«Педагогічна освіта»

спеціальності 5.01010601

«Соціальна педагогіка»

КУРСОВА РОБОТА

з соціальної педагогіки

на тему: Школа як фактор соціалізації та інститут соціального виховання

Студентки ІV курсу 541 групи

ВЛЕЗЬКО Н. О.

Керівник КЛИМЕНКО Л.А.

викладач соціальної педагогіки, старший викладач вищої категорії

м. Лебедин - 2015 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти соціально-педагогічної роботи в ЗОШ

1.1 Сутність, етапи та механізми соціалізації дітей в ЗОШ

1.2 Загальноосвітня школа як інститут соціалізації та виховання дітей

1.3 Соціальний педагог в освіті

1.4 Нормативно-правова база, що регламентує діяльність соціального педагога у навчальному закладі

Розділ 2. Експериментальне дослідження адаптаційних процесів у середній ланці

2.1 Практичне дослідження процесів адаптації

2.2 Формування педагогічних умов успішної адаптації дітей до навчання у середній ланці

2.3 Розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов, які б сприяли кращій адаптації п'ятикласників

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Процес соціалізації триває протягом всього життя людини і на всіх його стадіях суспільство здійснює вплив на особистість або безпосередньо, або через виховні організації. Саме виховні організації відповідають за розвиток затребуваних суспільством якостей та характеристик особистості, тобто здійснюють соціальне виховання, створюючи умови для розвитку та духовно-ціннісної орієнтації людини в процесі організації соціального досвіду, освіти або індивідуальної допомоги.

Складний і тривалий процес включення індивіда до системи соціальних зв'язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві, називається соціалізацією. Будь-яке суспільство висуває певні вимоги до розвитку особистості, створює систему сприяння формуванню соціально бажаних властивостей людини, тих властивостей, що схвалюються оточенням. Соціалізація є основним механізмом взаємодії суспільства і особистості. В процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві.

Проблема даної теми полягає в тому, що поява нових і радикальна зміна традиційних каналів соціалізації підростаючого покоління в сучасному перехідному українському суспільстві, привели до збільшення кількості людей, що ведуть асоціальний, аморальний спосіб життя.

Сьогодні, коли в нашій країні радикально змінюються всі суспільні відносини і соціальні інститути, вивчення особливостей соціалізації молоді стає актуальною дослідницькою проблемою, що привертає увагу не тільки вчених, а й практичних працівників різного рівня - від політиків до батьків та вчителів.

В процесі соціалізації людина проходить різні інститути соціалізації. Це сім'я, культура, релігія та освіта. В залежності від того в якому соціальному інституті перебуває особистість і які соціалізуючи там умови склалися, такий буде і результат. Для дитини одним із перших та головних інститутів соціалізації являється освіта, яка здобувається у навчальних закладах. Адже в школі дитина отримує знання, удосконалює свої вміння та навички, спілкується зі старшими та однолітками, розвивається.

Саме тому актуальність нашого дослідження пояснюється тим, що соціальне виховання, власне, це система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на створення умов у школі для гармонійного становлення та реалізації духовного потенціалу учнів. А становлення та реалізація духовного потенціалу і його похідних неможливе, якщо подібне виховання здійснюють працівники з низькою професійно-етичною культурою. Тому є вкрай важливим як формування професійної етичної культури соціального педагога, так і вивчення проблем сучасної школи.

Ми вважаємо, що цю тему потрібно ширше вивчати та досліджувати тому, що в сучасній школі досить часто на першому місці стоїть проблема навчання, і забувається про те, що школа є одним із найголовніших інститутів соціального виховання дитини. А для створення сприятливих умов успішної соціалізації дитини в школі важливого значення набуває постать соціального педагога.

Соціальний педагог повинен вміти ефективно застосовувати професійні знання в практичній діяльності, також повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний культурний, духовний розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства, творчу педагогічну діяльність. Без професійно-етичної культури соціальний педагог, як справжній фахівець своєї справи, просто не зможе обійтися.

Враховуючи актуальність нашого дослідження метою курсової роботи є: дослідити педагогічні умови та механізми соціалізації дітей в умовах школи, як інституту соціального виховання.

Об'єктом дослідження являється процес соціалізації дітей в умовах загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження: педагогічні умови та механізми соціалізації дітей у школі.

Завданням курсової роботи є:

Виявлення сутності процесу соціалізації дітей в загальноосвітній школі.

Дослідження теоретичних аспектів проблеми школи, як інституту соціального виховання.

Практичне дослідження адаптаційних процесів до навчання в середній школі як складової соціалізації.

Розробка рекомендацій соціальному педагогу, класному курівнику, батькам щодо створення оптимальних умов, які б сприяли кращий адаптації дітей до навчання в середній школі.

соціалізація загальноосвітній адаптаційний школа



Розділ 1. Теоретико методологічні аспекти соціально-педагогічної роботи в ЗОШ

1.1 Сутність, етапи та механізми соціалізації дітей в ЗОШ

Одним із провідних мікрофакторів соціалізації підростаючого покоління є інститути соціального виховання. Пріоритетне місце серед них, без сумніву, належить школі. Школа - це досить складний соціально-виховний феномен. Тут стикаються та перегукуються найрізноманітніші сторони життя людини. Саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального виховання.

Дослідження проблеми соціалізації, її сутності і змісту аналізуються в роботах Ананьєва Б. Г., Андреєнкова Н. В., Батеніна С. С., Буєвої Л. П., Москаленко В. В., Немировського В. Г., Паригіна Б. Д. та ін. [14, с. 211].

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадянської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обов'язки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений - за деякими аспектами він продовжується все життя. Основними етапами соціалізації особистості вважають: дитинство, юність, батьківство, зрілий вік та старість [3, с. 117].

Процес соціалізації має свої механізми, які впливають на його реалізацію. Перша група механізмів соціалізації - соціально-психологічні як окремої особистості, так і молоді в цілому. До таких механізмів належать:

- імпринтинг;

- наслідування;

- екзистенціальний натиск;

- ідентифікація;

- рефлексія [8, с. 204].

Другою групою механізмів соціалізації, яка більшою мірою торкається соціально-виховного процесу, є соціально-педагогічні, до яких належать:

- інституційний;

- традиційний;

- стилізований;

- міжособистісний [17, с. 68-70].

За напрямком впливу на фактори, що соціалізують, механізми соціалізації дитини поділяють на інтериоризацію - засвоєння, долучення до загальнолюдського досвіду, формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості; та екстеріоризацію - об'єктивація внутрішнього світу людини в її практичній діяльності та спілкуванні [25, с. 184-185].

На думку А. В. Мудрика [20, с. 47-49], якщо яка-небудь група завдань або суттєві завдання якої-небудь групи залишаються невирішеними на тому чи іншому віковому етапі, то це або затримує розвиток людини, або роблять його неповним.

Соціалізація здійснюється через ряд різноманітних механізмів. Виділяють соціально-психологічні механізми соціалізації: наслідування, навіювання і т.д., різні соціальні інститути як механізм соціалізації: школа, сім'я і т.д. Всі вони складаються в універсальні механізми соціалізації: традиційний, інституціональний, стилізований, міжособистісний, рефлексивний [22, с. 98-101].

Безпалько О. В. [2, с. 56] виділяє такі механізми соціалізації як соціально-психологічні та соціально педагогічні. Саме до соціально-педагогічних вона відносить такі як:

Традиційний - засвоєння дитиною норм, зразків поведінки, поглядів, стереотипів, які притаманні її найближчому оточенню (сім'я, сусіди, родичі, друзі).

Інституціональний - функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства та різноманітними організаціями, а також засобами масової інформації.

Міжособистісний - функціонує в процесі взаємодії людини з авторитетними для неї особистостями.

Соціалізація кожної людини здійснюється за допомогою всіх цих механізмів. Але роль кожного з цих механізмів, їх «питома» вага у здійсненні процесу соціалізації різний. Вирішальна роль на перших стадіях соціалізації належить традиційному механізму, в той час як у підлітковому віці на перший план виходить інституціональний механізм соціалізації. Притому школа, як інституційний механізм соціалізації є системоутворюючим чинником розвитку особистості в сукупності з іншими механізмами соціалізації [5, с. 234].

На основі вище сказаного можна зробити висновок, що навчання процес соціальний, обов'язково включає в себе виховні функції і спрямований на утворення людини, формування розвиненої особистості, формування його моральних та культурних якостей і відповідної поведінки в суспільстві. А частиною процесу соціалізації є виховання і навчання, які образно висловлюючись, можна назвати окультуренням людини, тобто прищепленням йому заздалегідь заданих культурних рис.

1.2 Загальноосвітня школа як інститут соціалізації та виховання дітей

Неодмінною умовою соціалізації дитини є його спілкування з однолітками, яке складається в загальноосвітній школі. [15]

Формування людини як особистості вимагає від школи постійного і свідомо організованого удосконалювання системи виховання, подолання застійних, традиційних, стихійно сформованих форм. Така практика виховання немислима без опори на науково-теоретичне психологічне знання закономірностей розвитку дитини в процесі онтогенезу [24, с. 197].

Суть справді гуманістичного ставлення до виховання виражена в активності дитини як повноправного суб'єкта, а не об'єкта процесу виховання. Власна активність дитини є необхідною умовою виховного процесу, але форми її прояву і рівень здійснення, визначає її результативність [26, с. 84].

Отже, важливо так будувати педагогічний процес, щоб вихователь керував діяльністю дитини, організовуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків. Педагог може і зобов'язаний допомогти маленькій людині пройти цей - завжди унікальний і самостійний - шлях морально-етичного і соціального розвитку.

Як вказував Л. С. Вигодський, педагог - лише організатор виховного середовища, регулятор і контролер взаємодії з кожним учнем [28, с. 34].

Основними функціями школи, як виховної організації у процесі соціалізації можна вважати за А. В. Мудриком [19, с. 79] наступні:

прилучення людини до культури суспільства;

створення умов для індивідуального розвитку і духовно ціннісної орієнтації;

автономізація підростаючих поколінні від дорослих;

діфферентація виховуваних у відповідності з їх особистісними ресурсами стосовно реальної соціально-професійній структурі суспільства.

Школа, як один з факторів соціалізації організовує процес спрямованої і стихійної соціалізації одночасно, стаючи провідним джерелом інформаційного забезпечення для дитини, оскільки в ній (школі) зосереджено спілкування з дорослими - педагогами і однолітками - дітьми. Відповідно здійснюється двоканальний обмін соціальним досвідом, передачею знанні, вмінні, навичок, формування певного стереотипу або моделі поведінки дитини [4].

У процесі стихійної соціалізації школа впливає на вхідних в неї людей в ході реальної практики взаємодії її членів, яка за своїм змістом, стилем та характером не ідентична, а часом суттєво розходиться з декларованими устремліннями вихователів.

У відносно соціально-контрольованої соціалізації школа відіграє провідну роль, бо в ній людина більшою чи меншою мірою набуває знаннь, норм, досвіду, тобто саме в ній здійснюється соціальне виховання [9, с. 65].

Саме тому, щоб дитина змогла вибрати вірний шлях у житті, їй потрібна допомога. Для психологічної підтримки, допомоги, діагностики на корекції поведінки дітей у школі повинен бути соціальний педагог.

1.3 Соціальний педагог в освіті

Основною метою діяльності соціального педагога в ЗОШ є створення соціальних умов для життєдіяльності, різнобічного розвитку категорій дітей, захист їх конституційних прав, здійснення соціального супроводу проблемних сімей, рання профілактика злочинності і правопорушень [7, с. 336].

Діяльність соціального педагога регламентується відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009р. № 616 «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України» [6, с. 21].

В діяльності соціального педагога можуть бути виділені три аспекти:

- участь в управлінні навчальним закладом;

- участь у виховному процесі;

- участь в організації виховного середовища [12, с. 30].

Соціальний педагог у загальноосвітній школі виконує такі функції:

- діагностичну: вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів; досліджує спрямованість впливу мікросередовища;

- прогностичну: прогнозує посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації; прогнозує результати навчально-виховного;

- консультативну: дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу;

- захисну: забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях;

- профілактичну: переконує учнів в доцільності соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

- соціально-перетворювальну: надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості;

- організаційну: координує діяльність та взаємодію усіх суб'єктів виховання; сприяє соціально корисній діяльності дітей [16, с. 139].

Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Соціальний педагог має бути цікавим для оточення.

На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту [10].

Соціальний педагог покликаний попередити проблему, своєчасно виявити та усунути її причини, забезпечити профілактику різноманітних негативних явищ. Тому він повинен відігравати різноманітні соціальні ролі і змінювати їх у практичній діяльності в залежності від ситуації і характеру проблеми, що вирішується. Це можуть бути ролі: посередника, адвоката, учасника спільної діяльності, помічника, наставника, конфліктолога, аніматора, експерта в постановці соціального діагнозу і визначенні методів компетентного втручання, суспільного діяча [30, с. 45-49].

Специфіка педагогічної діяльності виявляється у тому, що за своєю природою вона має гуманістичний характер. Суттєвою особливістю педагогічної праці є те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці і підкреслює важливість моральних аспектів. Специфічним є результат педагогічної діяльності - людина, що оволоділа певною частиною суспільної культури, здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві [29, с. 71-72].

Саме тому для успішної діяльності та взаємодії з учнями соціальних педагог у школі повинен володіти такими якостями як:

¦ уміння слухати інших з розумінням і цілеспрямованістю;

¦ уміння знайти інформацію та зібрати факти;

¦ вміння спостерігати та інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку, застосовувати знання;

¦ вміння активізувати зусилля підлеглих, викликати довіру;

¦ вміння обговорювати гострі теми в позитивному емоційному тоні;

¦ вміння розробляти новаторські рішення проблем підлеглих;

¦ вміння вести дослідження або інтерпретувати висновки;

¦ вміння забезпечувати і налагоджувати взаємини між конфліктуючими індивідами, групами;

¦ вміння забезпечувати міжвідомчі зв'язки;

¦ вміння інтерпретувати і виявляти соціальні потреби [13, 24-28].

Крім того високий професіоналізм, компетентність з широкого кола проблем, високий рівень загальної освіти і культури, володіння суміжними спеціальностями та знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції тощо сприяють кращій працездатності соціального педагога. А його доброта, любов до людей, доброзичливість, чуйність, готовність прийти на допомогу, людяність, уміння співпереживати, емпатія допомагають більше та краще зрозуміти дитину, допомогти їй. Комунікабельність, товариськість, уміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість та делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, уміння викликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності є одними із невід'ємних якостей успішного педагога [18, с. 67-69].

Для реалізації своїх функцій соціальний педагог повинен керуватися низкою знань, умінь та навичок. Спираючись на аналіз науково-педагогічної літератури, можна визначити два основні аспекти компетентності соціального педагога: професійні знання та професійні уміння і навички.

Професійні знання:

соціально-гуманітарні знання;

загальноосвітні знання;

психолого-педагогічні знання; фахові знання.

Соціальний педагог повинен знати: психологію; етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права, екології; методологічні принципи, закономірності, зміст, методи та форми виховання; технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів; особливості профілактики девіантної поведінки, негативних явищ у підлітковому середовищі; форми і методи роботи; основи валеології; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій тощо та їхній вплив на особистість; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота; основи трудового законодавства України, правила охорони праці та техніки безпеки; Закон України "Про освіту", Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання, державну мову України [21, 264-267].

2. Професійні уміння та навички: спеціальні; комунікативні; прикладні: дослідницькі, соціально-творчі, соціально-медичні, соціально-правові, соціально-економічні; організаторські; аналітичні; педагогічні; психологічні.

Соціальний педагог повинен вміти: застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати корекцію відхилень у поведінці школярів; проводити профілактичну роботу з попередження девіантної поведінки, а також розробляти програми та проекти роботи з "дітьми вулиці", працювати з групами ризику в умовах неформального спілкування, сприяти прояву ініціативи; організовувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань та організацій, служб у справах неповнолітніх, служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних установ тощо щодо виховання, оздоровлення, здійснення соціального патронажу, профілактичної роботи і соціальної реабілітації дітей та підлітків.[23, с. 63-65]

1.4 Нормативно-правова база, що регламентує діяльність соціального педагога у навчальному закладі

Основними принципами діяльності соціального педагога в школі є законність, дотримання і захист прав дитини, деференційність, системність, індивідуальний підхід, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм.

Соціальні педагоги шкіл входять до психологічної служби (разом із психологом) навчально-виховного закладу і безпосередньо підпорядковуються адміністративно - керівникові закладу, методично - Центру практичної психології і соціальної роботи відділу освіти [27].

Соціальним педагогам необхідно знати та використовувати в своїй роботі нормативно-правові акти: положення, накази, листи.

Європейська соціальна хартія від 18 жовтня 1961 року. Прийнята Радою Європи в Турині. Вступила в силу 26 лютого 1965 року.

Члени Ради Європи домовились забезпечити своїм народам громадянські та політичні права і свободи, вказані в цих документах, враховуючи, що здійснення соціальних прав повинно забезпечуватись без дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, національної приналежності або соціального походження, твердо вирішивши докладати спільно будь-які зусилля для підвищення рівня життя та забезпечення соціального благополуччя як міського так і сільського населення з допомогою відповідних дій.

Декларація прав дитини від 20 листопада 1959р.

Проголошена з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, на їхнє власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків та жінок, як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагались дотримуватись цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово впроваджуваних відповідно до принципів, зазначених в декларації.

Конвенція про права дитини від 2.09. 1990 р.

Конвенція - це не стільки перелік прав дитини, скільки всеохоплюючий перелік обов'язків, які держави готові визнати по відношенню до дитини. Ці обов'язки можуть бути прямими, наприклад надання можливості для освіти чи забезпечення належного виконання правосуддя по відношенню до неповнолітніх, або опосередкованими, такі як надання можливості батькам, іншим членам сім'ї чи опікунам грати свої основні ролі та виконувати обов'язки вихователів та захисників.

Закон України про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року.

Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України - це регулюючий документ, який спрямовує соціальних педагогів здійснювати соціальну роботу в багатьох функціональних сферах з метою задоволення людських потреб, розвитку потенціалу та можливостей особистості.

Положення про психологічну службу системи освіти України від 03.05.1999р. № 127.

Положенням визначені основні завдання психологічної служби, зміст діяльності, структура та управління службою. Документ містить додатки про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів в навчальних закладах.

Наказ МОНУ від 02.07.2009р. №616 «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України».

Цей документ містить зміни до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.99 № 127, зареєстрованого в Мін'юсті 30.12.99 за № 922/4215, виклавши його у новій редакції.

Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів від 19.10.2001р.

Ефективність і результативність психологічної допомоги в закладах освіти, а також повне дотримання Етичного кодексу можливе за умови наявності спеціально обладнаного кабінету. Наказ регламентує умови роботи фахівця в окремому кабінеті, вимоги до його оформлення, матеріально-технічне оснащення, умови утримання документації.

Лист Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004 р. № 1/9-324 «Про внесення змін і доповнень до нормативної чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів».

Даний документ спрямований на визначення чисельності посад практичних психологів та соціальних педагогів в закладах освіти та організації їх діяльності.

Наказ про експертизу соціологічного і психологічного інструментарію № 198 від 26. 06. 2002 року

В документі говориться про затвердження Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України.

Наказ МОНУ від 28.12.2006 р. № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України».

Даний документ визначає функції соціального педагога згідно кваліфікаційної характеристики фахівця, яка представлена в цьому документі. Подаються зразки документації (журнали реєстрації, графіки роботи, зразки соціальних паспортів, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, перелік суб'єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні навчального закладу) [11, 27].

1. Соціалізація - розвиток і самовдосконалення людини в процесі засвоєння і відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах.

Дослідження проблеми соціалізації, її сутності і змісту аналізуються в роботах Ананьєва Б. Г., Андреєнкова Н. В., Батеніна С. С., Буєвої Л. П., Москаленко В. В., Немировського В. Г., Паригіна Б. Д. та ін.

Механізми соціалізації в ЗОШ поділяють на дві групи: соціально-психологічні та соціально-педагогічні. До першої групи відносять: імпринтинг, наслідування, екзистенціальний натиск, ідентифікацію та рефлексію. До другої групи: інституційний, традиційний, стилізований, міжособистісний.

За напрямком впливу на фактори, що соціалізують, механізми соціалізації дитини поділяють на інтериоризацію та екстериоризацію.

2. Реалії сучасного життя обумовлюють становлення моделі соціально активної школи, яка не лише надає освітні послуги, а й сприяє розвитку громади, організує співпрацю батьків, школи та громадськості у вирішенні соціальних проблем не лише дітей та молоді, а й членів усього пришкільного соціуму.

Соціально-педагогічна місія школи полягає у забезпеченні прав дитини, формуванні у неї необхідного адаптаційного потенціалу, створенні відповідних умов для її самореалізації, а також мінімізація негативних впливів соціуму на особистість шляхом використання сприятливих факторів соціального оточення.

3. Соціальний педагог -- це фахівець із виховної роботи, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.

4. Соціальні педагоги шкіл входять до психологічної служби навчально-виховного закладу і безпосередньо підпорядковуються адміністративно - керівникові закладу, методично - Міському центру практичної психології і соціальної роботи.

Соціальні педагоги керуються в роботі Положенням про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти України за № 127 від 03.05.99 року).

Основними принципами діяльності соціального педагога є законність, дотримання і захист прав дитини, деференційність, системність, індивідуальний підхід, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм.

Основною метою діяльності соціального педагога є створення соціальних умов для життєдіяльності, різнобічного розвитку категорій дітей, захист їх конституційних прав, здійснення соціального супроводу проблемних сімей, рання профілактика злочинності і правопорушень.



Розділ 2. Експериментальне дослідження адаптаційних процесів у середній ланці

Перехід з початкової школи до школи другого ступеня супроводжується низкою специфічних проблем, що потребують особливої уваги. Складність цього періоду зумовлена, насамперед, сукупністю психофізичних та особистісних змін, які відбуваються у внутрішньому світі дітей на межі 4-5 класів. До того ж, нові умови навчання в середній школі пред'являють більш високі вимоги до інтелектуального розвитку учня. Усе це викликає напруження психіки дитини і може призвести до перевтоми, високого рівня тривожності, труднощів у соціально-психологічній адаптації.

Об'єкт дослідження - адаптаційні процеси дітей підліткового віку.

Предмет дослідження - міжособистісні взаємоадаптації між окремими членами класного колективу, між колективом і кожним учнем; міжособистісні контакти учнів у змінених, оновлених обставинах навчання і внутрішні процеси самопристосування учнів у змінених умовах шкільного життя.

Мета дослідження: виявлення потенційної «групи ризику», тобто дітей, чиє подальше навчання та виховання пов'язані із суттєвими труднощами (діти з емоційними розладами, порушеннями поведінки, зниженням рівня навчальних досягнень).

Завдання:

1. Визначити характер психологічного комфорту учня у класі, емоційного стану.

2. Визначити особливості навчальних інтересів.

3. Діагностувати структуру взаємин в учнівському колективі.

4. Визначити рівень особистісної адаптації школярів.

5. Діагностика шкільної тривожності.



2.1 Практичне дослідження процесів адаптації (констатуючий експеримент)

Для виявлення потенційної «групи ризику» серед учнів 5-го класу ми підібрали різноманітні методики.

Однією із перших методик була проведена «Соціометрія» (адаптована Бітяновою). Метою соціометрії було визначити соціометричний статус кожного учня в системі міжособистісних стосунків у класному колективі. Учні заслухали інструкцію: «Вам буде задано три запитання. У відповіді вам потрібно написати прізвище та ім'я трьох однокласників. Уважно подумайте та відповідайте щиро. Результати нікому не повідомляються»

Запитання:

Кого б із класу ви запросили б на День народження?

З ким би із однокласників ви пішли б у похід?

Уявіть, що ваш клас збирають знову, кого б із старого класу ви хотіли бачити у новому?

Після проведення методики були оброблені результати і визначені внутрішньогрупові вибори, які представлені у рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Схема внутрішньгрупових виборів.

Богдан В.

Богдан Г.

Владислав І.

Анна М.

Валентин Ш.

Анастасія Ш.

Олег Ш.

Дослідження показало, що індекс згуртованості класу дорівнює 0,8. Даний показник свідчить про гарний рівень згуртованості класу. Лідерами в класі являються Анастасія Ш. та Олег Ш. перевагу учні надають Богдану Г. та Валентину Ш. Учні нехтують Богданом В. та Анною М.

За результатами можна побачити, що більшу увагу у роботі потрібно приділити Богдану та Анні. Та працювати над покращенням рівня згуртованості класу.

З метою виявлення особистих якостей, певного змісту психіки та психологічного стану учнів була використана методика «Неіснуюча тварина» Дж. Лампена. Учні отримали кольорові олівці та альбомний лист та завдання: «Вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину, і назвіть її неіснуючим ім'ям. «Відпустіть» свою руку та дозвольте їй малювати ніби самій по собі».

За даною методикою було досліджено 4 із 7 учнів. Після обробки результатів ми виявили, що загальний рівень розвитку дітей знаходиться на середньому рівні. Більш детальніші результати можна побачити у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

№	Прізвище, ім'я учня	Психологічні особливості
1.	Валентин Ш.	Невпевненість у собі, низька самооцінка, нерішучість. Прагнення до самодіяльності, до реалізації своїх планів. Демонстративність, «працює на публіку». Стандартне та банальне мислення, відсутність креативності.
2.	Олег Ш.	Невпевненість у собі, низька самооцінка,
Продовження табл. 2.1
		пригніченість. Прагнення до діяльності, до реалізації своїх планів. Чуттєвість, прагнення підкреслити свою статеву приналежність. Обґрунтованість, рішучість, обдуманість при прийнятті рішення. Енергійність та творчість.
3.	Анастасія Ш.	Висока самооцінка, незадоволеність своїм місцем у суспільстві, прагнення до самоствердження. «Не людина дії». Контроль за міркуванням, висновками, рішеннями. Оригінальність, нестандартність думок.
4.	Богдан В.	Невпевненість у собі, низька самооцінка, нерішучість. «Не людина дії». Ґрунтовність, обдуманість, переживання при прийнятті рішень. Стандартність думок.

За даними результатами можна отримати первинне бачення внутрішнього стану учнів, їх психологічні особливості.

Також для кращої вивчення адаптації учнів була проведена проективна методика «Що мені подобається в школі?» (за Н.Г.Лускановою). Метою даної методики є виявлення ставлення дітей до школи і мотиваційну готовність дітей до навчання в школі старшої ланки.

Діти отримали кольорові олівці, альбомні аркуші та завдання: «Намалювати те, що найбільше подобається в школі, малювати можна що завгодно, оцінки за малюнки ставиться не будуть».

Діти із задоволенням та захопленням почали виконувати поставлене завдання, всі учні малювали за заданою темою.

За проведеною методикою виявила, що у дітей наявне позитивне відношення до школи. Проте лише один учень має високу шкільну мотивацію, яка свідчить про наявність пізнавальних навчальних мотивів. Інші учні також мають позитивне відношення до школи, але їх мотивація склалася на фоні зовнішніх шкільних атрибутів та переважанням ігрової мотивації.

Також, з метою підтвердження результатів попередньої діагностики та визначення рівня зацікавленості учнів до навчальної діяльності учнів 5-го класу, була дана анкета С. Я. Капрілової «Що нам цікаво» (див.додаток А). Учням було роздано бланки із текстом анкети, де їм потрібно було вибрати або самостійно написати відповідь.

За проведеним анкетуванням було виявлено, що більшість класу зацікавлені в навчальній діяльності. Учні ходять до школи в більшості з метою пізнання нового, участі в суспільній праці. Вони вважають, що ходити до школи є їх обов'язком. Найважче учням дається вивчення англійської мови. Всім учням подобається вивчення математики та фізкультури. В цілому дітям подобається ходити до школи, в них середній рівень шкільної мотивації. Учні свою відповідальність за навчання розуміють.

Для визначення рівня самооцінки учнів була проведена методика «Моя самооцінка» (див. додаток Б). Учням були зачитані 50 рис характеру, які потрібно було згрупувати за двома критеріями «Ідеал» та «Анти-ідеал». Потім учням потрібно було вибрати ті риси, які притаманні саме їм.

Результати даного дослідження можна побачити у наведених діаграмах.

Рисунок 2.2. Рівні самооцінок учнів. Ідеал

Свій «Ідеал» переоцінюють такі учні як Олег Ш., Богдан В., Богдан Г.. Адекватні вимоги до свого «Ідеалу» мають Анастасія Ш. та Валентин Ш.



Рисунок 2.3. Рівні самооцінок учнів. Анти-ідеал.

За результатами дослідження «Анти-ідеал» ми маємо протилежні дані. Досить критично до свого «Анти-ідеалу» відносяться Богдан В., Анастасія Ш. та Валентин Ш.. Проте Олег Ш. та Богдан Г. адекватно відносяться до свого «Анти-ідеалу».

За даними результатами можна зробити висновок, що найбільші труднощі із самооцінкою має Богдан В. та потрібно проводити роботу щодо нормалізації самооцінки учнів.

За допомогою тесту «Вивчення шкільної тривожності» (Філіпса) (див. додаток В) було досліджено адаптацію учнів 5 класу до нових умов навчання.

Метою даного тесту є вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної із школою у дітей середнього шкільного віку. Тест складається із 58 запитань, на кожне із яких потрібно дати відповідь «так» або «ні».

Отже, можна сказати, що у 33% учнів підвищена загальна тривожність у школі, мають страх самовираження та проблеми у стосунках.

Після проведення та обробки тесту були отримані результати, які можна побачити в діаграмі наведеній нижче.



Рис. 2.4 Рівні тривожності

Таким чином можна зробити висновок, що учні 5 класу знаходяться в процесі адаптації до навчання в середній ланці школи. В класі склалися дружні відносини, психологічний комфорт учнів знаходиться на середньому рівні. Щодо навчання думки учнів розділилися: одним подобається вивчення точних наук, іншим - фізична культура та інформатика. Клас складається із 7 учнів, проте в ньому склалися свої мікроколективи. Відносини між хлопцями та дівчатами на середньому рівні, але якщо ситуація того вимагає, то згуртованість підвищується. Більшість учнів гарно адаптується до нових умов навчання, в «групі ризику» адаптаційних процесів знаходиться Богдан В.

Клас потребує допомоги соціального педагога, щодо створення оптимальних умов, які б сприяли кращій адаптації учнів до навчання в нових умов.

2.2 Формування педагогічних умов успішної адаптації дітей до навчання у середній ланці

Наступний етап роботи був спрямований на створення умов для позитивного адаптування дітей, усунення деяких виявлених проблем. Також метою роботи був пошук та впровадження ефективних форм роботи з дітьми досліджуваної групи.

Одним із видів роботи із 5 класом було проведено практичне заняття «Ми дружна сім'я» (див. додаток Г). Мета даного заняття: оптимізація взаємодії між учнями в класі, покращення їх відношення до вчителів.

Під час заняття використовувалися вступна бесіда та вправи: «Психологічне оригамі», «Візьмемо до уваги», «Аукціон цінностей», «Дружнє коло».

На початку заняття діти були зацікавленні та готові до співпраці. Для кращого результату учні поділилися на команди: «вчителі» та «учні» . Спочатку була проведена вправа «Психологічне оригамі» з метою удосконалення знань про індивідуальні особливості учнів та налаштування їх на співпрацю та відвертість. За результатами даної вправи можна сказати, що всі учні в чомусь схожі, але кожен із них - індивідуальність.

Під час виконання другої вправи «Візьмемо до уваги» учні вчились правильно виражати свої думки так, щоб нікого не образити.

«Дружнє коло» виявилося дуже гарною та позитивною вправою. Учні помічали один в одному тільки позитивні якості, та більше відкрилися один перед одним. Заняття закінчилося на позитивній ноті, учні залишилися задоволеними та було помітно, що їх відношення до однокласників покращилося.

Так враховуючи результати попередніх тестів з Богданом та Олегом була проведена індивідуальна робота, щодо корекції емоційно-вольових порушень (див. додаток Д). Робота була проведена з метою корекції емоційно-вольових порушень, навчити дітей контролювати свою поведінку та впливати на неї. Заняття складається із вправ, які спрямовані на корекцію емоційно-вольових порушень, формування уміння контролювати свою поведінку та емоції, подолання страхів.

На початку заняття учні важко йшли на контакт, не хотіли працювати, були замкнуті, але наприкінці учні із радістю працювали, не соромилися та залюбки виконували завдання. Із кожною наступною вправою учні більш відкривалися, краще розуміли емоції та відтворювали їх.

Особливо сподобалася вправа «Малюємо злість», що як показала в учнів є певні страхи.

Після заняття учні були більш відкриті та впевнені, більш спокійно вели себе та із легкістю йшли на контакт.

Також з учнями класу була проведена бесіда «Правила поведінки у школі» (див. додаток Е). Метою цієї бесіди являлось уточнити розуміння учнями поняття «культура поведінки», вчити шанобливого ставлення до працівників школи; виявити турботливе ставлення до оточуючих, розвивати навички культурної поведінки; виховувати звичку приходити на уроки своєчасно та першими вітатися із старшими.

На початку бесіди я активізувала знання учнів та налаштувала їх на роботу. Були використанні вправи, які сприяли кращому досягненню мети. Учні є обізнаними з даної теми, доповнили свої знання новими. Вони погодилися із тим, що дотримання правил є обов'язковою вимогою.

На основі результатів досліджень та проведеної роботи ми скали рекомендації класним керівникам, батькам та соціальному педагогу щодо створення оптимальних умов, які б сприяли кращій адаптації та соціалізації учнів в школі.

2.3 Розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов, які б сприяли кращій адаптації п'ятикласників

Одним із головних та загальних правил для всіх, ми виділили таке: «Головне правило в роботі з дітьми - не нашкодь!»

Рекомендації соціальному педагогу:

* Створювати умови для спілкування дітей у мікрогрупах.

* Розробити систему заохочень і нагород за наявні та можливі успіхи.

* Включати дітей до роботи різних гуртках (за інтересами).

* Не потрібно загострювати увагу на недоліках.

* Давати дитині змогу відчувати себе впевнено.

* Проводити діагностику щодо виявлення можливих порушень в класі, вияву дітей «групи ризику».

* Проводити різноманітні види роботи, які б сприяли кращій адаптації учнів (бесіди, виховні години, практичні заняття, тренінги і т.д.).

Рекомендації батькам:

* Обов'язково проявляти інтерес до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня.

* Обов'язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

* Враховувати темперамент дитини в період адаптації до шкільного навчання.

* Надавати дитині самостійності в навчальній роботі й організація обґрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

* Заохочувати дитину, і не тільки за успіхи у навчанні

* Розвивати самоконтроль, самооцінку й самодостатність дитини.

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

* Не віднімай чужого, а своїм ділися.

* Попросили - дай, намагаються відняти - захищай.

* Кличуть грати - іди, не кличуть - запитай дозволу грати разом, це не соромно.

* Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

* Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

* Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

* Через оцінки не плач, будь гордим.

* Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

* Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов'язково в тебе будуть.

* Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.

* Намагайся бути акуратним.

* Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

* Пам'ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

Рекомендації класним керівникам:

* проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

* реалізовувати демократичний стиль керівництва;

* не висувати на початку року великих вимог до дітей;

* намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання;

* орієнтувати дітей на вироблення об'єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

* допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

* проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

* залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

* на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

1. Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та соціальних педагогів свідчать про те, що цей етап неминуче пов'язаний зі зниженням успішності. хоча б тимчасовим.

Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило пов'язаний з певними ускладненнями. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній - опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.

Для попередження можливих негативних явищ на цьому етапі, та виявлення труднощів адаптації, проведено спеціальне психологічне дослідження. Для визначення адаптаційних процесів було використано методики «Неіснуюча тварина», «Що мені подобається в школі», «Моя самооцінка», анкету «Що нам цікаво» та соціометрію.

Під час констатуючого експерименту ми визначили, що учні п'ятого класу знаходились в процесі адаптації. В класі склалися дружні відносини, психологічний комфорт учнів знаходиться на середньому рівні. Відносини між хлопцями та дівчатами на середньому рівні, але якщо ситуація того вимагає, то згуртованість підвищується.

2. За результатами дослідження був проведений комплекс психолого-педагогічних заходів, спрямованих на створення умов для кращого пристосування учнів до нового рівня вимог та профілактики шкільної дезадаптації учнів

Важлива роль в успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, що сформувалися на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.

Сенс адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб забезпечити його природне протікання і благополучні результати. У цих умовах метою роботи соціального педагога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці.

3. Розроблена і реалізована на практиці програма була спрямована на створення умов успішної адаптації п'ятикласників до розв'язання навчальних і життєвих ситуацій.

Ми припустили, що адаптація учнів при переході з початкової до основної ланки загальноосвітньої школи буде ефективна за умови впровадження системи науково-методичних рекомендацій, призначених для соціального педагога, класного керівника та батьків.

Рекомендації соціальному педагогу визначають за необхідне створювати гармонійні умови спілкування дітей в класі, зацікавлювати до різноманітних видів діяльності, допомагати у вирішенні проблем, враховувати індивідуальні особливості учня та давати змогу самостійно розвиватися.

Рекомендації батькам спрямовані на встановлення контакту між батьками та дитиною, врахування інтересів учнів та надання їй часткової самостійності. Використані поради Симона Соловейчика, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду.

В рекомендаціях для класних керівників можна виділити те, що вчителю потрібно проявляти доброзичливе ставлення, виділяти позитивні якості учнів, не висувати занадто великих вимог та проводити класні години.



Висновки

1. Одним із провідних мікрофакторів соціалізації підростаючого покоління є інститути соціального виховання. Пріоритетне місце серед них, без сумніву, належить школі. Саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального виховання. Дослідження проблеми соціалізації, її сутності і змісту аналізуються в роботах Ананьєва Б. Г., Андреєнкова Н. В., Батеніна С., Буєвої Л. П., Москаленко В. В., Немировського В. Г., Паригіна Б. Д. та ін.

Процес соціалізації має свої механізми, які впливають на його реалізацію. Механізми соціалізації в ЗОШ поділяють на дві групи: соціально-психологічні та соціально-педагогічні. До першої групи відносять: імпринтинг, наслідування, екзистенціальний натиск, ідентифікацію та рефлексію. До другої групи: інституційний, традиційний, стилізований, міжособистісний.

За напрямком впливу на фактори, що соціалізують, механізми соціалізації дитини поділяють на інтериорізацію та екстериорізацію.

А. В.Мудрик виділяє такі соціально-психологічні механізми соціалізації: наслідування, навіювання і т.д., різні соціальні інститути як механізм соціалізації: школа, сім'я і т.д. Всі вони складаються в універсальні механізми соціалізації: традиційний, інституціональний, стилізований, міжособистісний, рефлексивний.

Безпалько О. В. до соціально-педагогічних відносить такі як: традиційний, інституціональний та міжособистісний.

Соціалізація кожної людини здійснюється за допомогою всіх цих механізмів. Але роль кожного з цих механізмів, їх «питома» вагу у здійсненні процесу соціалізації різний.

2. Формування людини як особистості вимагає від школи постійного і свідомо організованого удосконалювання системи виховання, подолання застійних, традиційних, стихійно сформованих форм. Важливо так будувати педагогічний процес, щоб вихователь керував діяльністю дитини, організовуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків.

Основними функціями школи, як виховної організації у процесі соціалізації можна вважати за А.В. Мудриком наступні:

* прилучення людини до культури суспільства;

* створення умов для індивідуального розвитку і духовно ціннісної орієнтації;

* автономізація підростаючих поколінні від дорослих;

* діфферентація виховуваних у відповідності з їх особистісними ресурсами стосовно реальної соціально-професійній структурі суспільства.

У відносно соціально-контрольованої соціалізації школа відіграє провідну роль, бо саме в ній людина більшою чи меншою мірою набуває знань, норм, досвіду, тобто саме в ній здійснюється соціальне виховання.

Саме тому, щоб дитина змогла вибрати вірний шлях у житті, їй потрібна допомога. Для психологічної підтримки, допомоги, діагностики на корекції поведінки дітей у школі повинен бути соціальний педагог.

3. Вивчення теоретичних питань показало важливість контролю та постійного вивчення процесу соціалізації. Тому, метою практичного дослідження було визначено вивчення адаптаційних процесів в середній школі як складової соціалізації. Робота проводилася із учнями п'ятого класу, тому що перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. До початку роботи ми виділили провідні методики та діагностики, які б сприяли досягненню мети та ефективному визначенню компонентів адаптації учнів. Так під час констатувального експерименту було визначено, що учні п'ятого класу знаходились в процесі адаптації. В класі склалися не досить дружні відносини, психологічний комфорт учнів знаходиться на середньому рівні. Відносини між хлопцями та дівчатами на середньому рівні, але якщо ситуація того вимагає, то згуртованість підвищується. Умови для успішної соціалізації та адаптації учнів склалися сприятливі.

...