Сенсорний розвиток дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціального дошкільного закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державни й гуманітарний університет

Кафедра педагогіки та психології (дошкільної і корекційної)

Курсова робота на тему:

««Сенсорний розвиток дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціального дошкільного закладу»»

Студентки 4 курсу групи ДЛ-41

Панаріної Наталії

Керівник: Козачук Марина Віталіївна

Рівне 2015

Зміст

ґудзикотерапія дошкільний порушення мовлення

Вступ

1. Теоретичні аспекти вивчення особливостей сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку

1.2 Особливості сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення

1.3 Умови і засоби сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціалізованого закладу

2. Експериментальне вивчення специфіки сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціалізованого закладу

2.1 Вивчення рівня сенсорного розвитку у дітей з тяжкими мовленнєвими дефектами

2.2 Сенсорний розвиток дошкільників методикою використання ґудзикотерапії в умовах спеціалізованого закладу

2.3 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ [35].

Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.

Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання - запам'ятовування, мислення, уява - будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.

Сенсорне виховання, спрямоване на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче. Дитина на кожному віковому етапі виявляється найбільш чутливим до тих чи інших впливів. У цьому зв'язку кожна вікова щабель стає сприятливим для подальшого нервово-психічного розвитку та всебічного виховання дошкільника [10].

В історії дошкільної педагогіки, на всіх етапах її розвитку, ця проблема займала одне з центральних місць. Видатними представниками дошкільної педагогіки (Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, Є. Тихеєва та ін) були розроблені різноманітні дидактичні ігри та вправи з ознайомлення дітей з властивостями та ознаками предметів. Аналіз дидактичних систем перерахованих авторів з позицій принципів вітчизняної теорії сенсорного виховання дозволяє зробити висновок про необхідність розробки нового змісту і методів ознайомлення дітей з властивостями і якостями предметів у світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень [5].

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а так само запаху, смаку і т.п. Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ.

Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, тому що повноцінне сприйняття необхідно і для успішного навчання дитини в дитячому саду, у школі, і для багатьох видів праці.

В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об'єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух - точне диференціювання мовних звуків - і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато [22].

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед теорією та практикою дошкільного виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі. Головний напрямок сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою.

Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва - музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на допомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства [40].

Об'єктом даної курсової роботи є процес сенсорного розвитку дітей дошкільного віку зі складними порушеннями мовлення.

Предмет курсової роботи - особливості сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з складними мовленнєвими порушеннями в умовах спеціального дошкільного закладу.

Мета дослідження: виявити, обґрунтувати та експериментально перевірити особливості сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими мовленнєвими порушеннями в умовах спеціального дошкільного закладу.

Для досягнення цієї мети були висунуті наступні завдання:

- розкрити теоретичні засади проблеми сенсорного розвитку дітей дошкільного віку;

- визначити особливості сенсорного розвитку у дітей з тяжкими мовленнєвими дефектами;

- з'ясувати рівні сенсорного розвитку у дітей зі складними порушеннями мовлення;

- розробити систему сенсорного розвитку дітей з мовленнєвими порушеннями в умовах спеціального дошкільного закладу.

Структура курсової роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Теоретичні аспекти вивчення особливостей сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку

Важко переоцінити значення розвитку сенсорної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорне виховання - це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги - Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.

Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.-А. Коменський розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії [38].

На думку Ж. Ж. Руссо, виховання має навчити дитину «дивитись, слухати і дотикатись», і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.

Засновник дитячого садка Ф. Фребель виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, - так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.

Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка [25].

Є. Водовозова вважала, що процес сесорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими пов'язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ».

М. Монтессорі розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття «сенсорна культура дитини». Матеріал, розроблений М. Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній - не самоціль, а засіб [34].

Система сенсорного виховання М. Монтессорі була високо оцінена С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а також запаху, смаку і т.п. [15]. Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ. Сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією з основних сторін дошкільного виховання.

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя висуває перед теорією і практикою дошкільного виховання завдання розробки і використання найбільш ефективних засобів і методів сенсорного виховання в дитячому саду. Головний напрямок сенсорного виховання повинно складатися в озброєнні дитини сенсорної культурою [12].

Поняття «сенсорна культура» увійшло в дошкільну педагогіку завдяки роботам М. Монтессорі. Її дидактична система відома в усьому світі. В останні роки вона знаходить все більше прихильників в нашій країні, як серед педагогів, так і серед психологів. Свого часу М. Монтессорі зробила визначальний вплив на становлення наукових поглядів Ж. Піаже. Перші відкриття в галузі розвитку дитячої логіки Ж. Піаже зробив в дитячому саду, який працював за системою М. Монтессорі. Саме там йому вдалося виділити і виміряти егоцентричних мова дитини. Там він зміг помітити, як дитина спонтанно вчиться виконувати операції класифікації та сериации. Саме дидактичний матеріал М. Монтессорі послужив для Ж. Піаже основою для створення власних оригінальних завдань на збереження властивостей об'єкта при його просторовому перетворенні. Ж. Піаже, як і М. Монтессорі стверджував, що психіка дитини розвивається завдяки діям з предметами, спонтанно і незалежно від цілеспрямованого навчання. Завдання дорослих полягає лише в тому, щоб організувати розвиваючу предметне середовище.

Можна сказати, що Ж. Піаже витягнув з системи М. Монтессорі те, що в ній вже потенційно присутнє, і по-новому осмислив інтуїтивно намічені нею шляхи і способи розвитку розуму дитини [32].

Інший підхід до аналізу системи М. Монтессорі міститься в теорії сенсорного виховання, яка представлена в книзі Л. Венгера «Виховання сенсорної культури у дітей дошкільного віку». Поряд з достоїнствами дидактики М. Монтессорі, він звертає увагу на недоліки і «вузькість» її системи, розуміти які корисно всім, хто сьогодні, орієнтуючись на яскраві, привабливі особливості дидактичного матеріалу М. Монтессорі, намагається відтворити її систему в сучасному дитячому саду без коригування, відповідної сучасному стану науки.

Як підкреслює Л. Венгер, корінний недолік системи М. Монтессорі полягає «у відсутності навчання дітей раціональним способам виконання завдань, цілеспрямованого формування у них перцептивних дій з обстеження представлених в матеріалі властивостей і відносин» [13, с.314].

У теорії Л. Венгера сприйняття як вища психічна функція носить опосередкований характер. У її становленні визначальну роль відіграє використання сенсорних еталонів і побудова моделей відносин виділених властивостей об'єктів. Дидактичний матеріал, розроблений М. Монтессорі, складається з «абстрактних» об'єктів, які є еталонами певних якостей об'єктів. Дитина, обстежуючи самі ці об'єкти, виділяє відповідні якості, але не використовує їх у вирішенні завдань практичного і пізнавального характеру. Саме тому Л. Венгер підкреслює, що «ознайомити дітей з матеріалом еталонів - це ще не означає озброїти їх самими еталонами» [13, с. 104].

Л. Венгером з групою співробітників були визначені основні завдання виховання сенсорної культури і відповідні їм рівні перцептивного розвитку дитини від народження до вступу до школи.

У психолого-педагогічній літературі кінця XIX - початку XX ст. терміни розвиток і виховання «органів чуття», «сприймають органів», «організація відчуттів» були широко поширені, вживалися як синоніми і відповідали сучасному змістом понять «сенсорний розвиток і виховання», «розвиток і виховання сенсорних здібностей».

Вітчизняна психологія висунула вчення про генетичну роль предметної діяльності у формуванні сприйняття як цілісного образу предмета внаслідок практичного вичленування суб'єктом предмета в предметно-опосередкованої діяльності. Факт розвитку сенсорики не тільки в процесі пасивного споглядання індивідом навколишньої дійсності, а й у процесі активної практичної діяльності суб'єкта доведений в дослідженнях Б. Ананьєва, А. Леонтьєва, Б. Теплова. Саме діяльність, підкреслював Л. Венгер, визначає характер практичних та пізнавальних завдань, що пред'являють певні вимоги до орієнтуючим їх перцептивним діям і тим самим напрямних їх формування [7].

Фізіологічні дослідження І. Сеченова про природу сприйняття і відчуття доводять, що всі діяльності відбуваються від рефлексу і зберігають його принципову структуру. Він розглядав відчуття як явище, що виникає тільки в складі рефлекторного акту з його «руховими наслідками» і бере участь у його здійсненні. Головним пунктом у поглядах І. Сеченова стала думка про те, що предметна дійсність, перш ніж «бути такою» у відчуттях, виступає як умова практичного існування. Без участі руху наші відчуття і сприйняття не володіли б якістю предметності, тобто віднесеності до об'єктів зовнішнього світу.

Викладений вище матеріал доводить важливість практичної діяльності та спеціального навчання сенсорним діям. У роботах А. Запорожця, А. Усової, Н. Сакуліної, Л. Венгера сенсорне виховання дошкільнят розглядається як педагогічне керівництво, спрямоване на вдосконалення та розвиток сенсорних процесів: відчуттів, сприйняття, уявлень. Найважливішим елементом його ускладнення є організоване педагогом навчання дітей узагальненим і систематизованим знанням про сприймання якості предметів. На думку Л. Венгера, воно складається з: ознайомлення дітей із сенсорними еталонами і вироблення у них перцептивних операцій по застосуванню засвоєних еталонів для обстеження предметів і явищ, виділення і характеристики їх властивостей [5].

Поняття «сенсорні еталони» запропоновано А. Запорожцем. Ще раніше (наприкінці XIX століття) І. Сікорський намітив підхід до розгляду процесу інтеріоризації, вживаючи спеціальний термін для позначення поняття сенсорного еталона («шаблон»). Воно включає в себе «певні системи, чи закономірно побудовані ряди форм, кольорів, величин та інших сприймаються якостей речей, які отримують певну мовне позначення. Опановуючи такого роду системами, окремі індивіди отримують як би набір мірок, або еталонів, з якими вони можуть зіставити будь знову сприйняте якість і дати йому належне визначення, знайти йому місце в ряду інших. Основним методом формування уявлень про еталони вчені вважають обстеження дітьми різновидів властивостей предметів [26].

Л. Венгер вичленував і досліджував два шляхи засвоєння систем сенсорних еталонів - перцептивний та інтелектуальний. Перцептивний шлях повинен лягти в основу розробки способів сенсорного виховання молодших дошкільнят.

Засвоєння дитиною системи сенсорних еталонів виступає в якості основного засобу здійснення перцептивних дій. Зіставляючи знову сприймаються якості предметів з відповідними елементами цих систем, дитина точніше і глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, його сприйняття набуває цілеспрямованість і організованість.

Психологи відзначають, що хоча аналізатори функціонують відразу після народження, сенсорний процес лише поступово стає сприйняттям, а не є ним спочатку. Простежимо, яким чином здійснюється таке становлення, на якій основі сенсорні реакції перетворюються на перцептивні дії, що будують образи, тобто загальну картину розвитку сенсорних реакцій дитини молодшого дошкільного віку [13].

Дитина в житті стикається з різноманіттям форм, фарб та інших властивостей предметів, зокрема іграшок і предметів домашнього ужитку. Він знайомиться і з творами мистецтва - музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками - многоцветьем, запахами, шумами. І звичайно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше, сприймає все це. Але якщо засвоєння відбувається стихійно, без розумного педагогічного керівництва дорослих, воно нерідко виявляється поверхневим, неповноцінним. А адже відчуття і сприйняття піддаються розвитку, вдосконалення, особливо в період дошкільного дитинства. Тут-то і приходить на допомогу сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття.

Розвинені сенсорні здібності, на думку Л. Венгера, запорука успішного пізнання світу, основа успіху в різних областях [13]. В ряду здібностей, що забезпечують успіх діяльності не тільки школяра, а й майбутнього музиканта, художника, письменника, конструктора, сенсорні здібності займають провідне місце (сенсорний - від лат. Sensus - почуття, відчуття). Вони дають можливість з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати і передавати нюанси форми, величини, кольору, звучання та інших зовнішніх властивостей предметів і явищ. Сенсорний розвиток дитини - це розвиток сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а також запаху, смаку та ін. [13] З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання - сенсорні здібності складають фундамент розумового розвитку. З розвитком сенсорики у малюка зростає можливість оволодіння естетичними цінностями. Вже в дошкільному віці діти стикаються з різноманіттям форм, кольору й інших властивостей предметів, зокрема, іграшок і предметів домашнього ужитку. Знайомляться вони і з творами мистецтва - живописом, музикою, скульптурою. Кожна дитина, так чи інакше, сприймає все це, але коли засвоєння відбувається стихійно, воно часто виявляється поверхневим і неповноцінним. Процес розвитку сенсорних здібностей варто спрямовувати [1].

Ознайомлення з властивостями предметів становить основний зміст сенсорного виховання в дитячому саду. І це природно, оскільки саме форма, величина і колір мають визначальне значення для формування зорових уявлень про предмети і явища дійсності. Правильне сприйняття форми, величини, кольору необхідно для успішного засвоєння багатьох навчальних предметів у школі, від нього залежить і формування здібностей до багатьох видів творчої діяльності. Що стосується сенсорного виховання в області слухового сприйняття, то воно в даний час не виділене в особливу область, будучи складовою частиною роботи з розвитку мовлення, навчання грамоти та музичного виховання дошкільнят [9].

Таким чином, сенсорне розвиток пов'язаний із сприйняттям, яке найбільш активно розвивається в дошкільному віці.

1.2 Особливості сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Сенсорний розвиток забезпечує передумови для формування психічних функцій, які відіграють важливу роль у подальшому навчанні. Спрямований він на розвиток зорового, слухового, тактильно-рухового, нюхового, шкірно-м'язового, дотикового, смакового. Формування сприйняття відбувається на основі відчуттів різної модальності. Відображення предметів, явищ з'являється в результаті впливу фізичних подразників на рецептори органів сприйняття. Виникають відчуття якоїсь однієї модальності, потім вони об'єднуються в цілісний образ. Наприклад, формування образу дитячої книжки починається з тактильних відчуттів: фактури паперу, маси, теплоти чи прохолоди. Далі образ доповнюється зоровими образами (наявність і розміщення тексту та ілюстрацій, їх забарвлення, яскравість). Структура образу може доповнюватись відчуттями запаху (паперу, друкарської фарби), звуку (шелесту при перегортанні сторінок). Так поетапно конструюється, моделюється образ предмета, чи об'єкта, явища дійсності [19].

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов'язані сторони - засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ та оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо) [23].

Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація - одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.

У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків [37].

Органи чуттів дітей до початку дошкільного віку за своєю будовою та деякими особливостями функціонування схожі з органами чуттів дорослих людей.

Ефективність розрізнення кольору і форми та його рівень у дітей дошкільного віку залежать від того, яке значення мають ці ознаки в діяльності дитини. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо зв'язані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму.

Ефективність розрізнення кольору і форми та його рівень у дітей дошкільного віку залежать від того, яке значення мають ці ознаки в діяльності дитини. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо зв'язані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму [21].

В ранньому дитинстві сприймання завжди включене в предметну діяльність. Рідко можна побачити дитину молодшу 2,5 - 3 років, яка довго б роздивлялася предмети, не діючи з ними. В дошкільному віці процеси сприймання поступово виокремлюються і починають формуватися як відносно самостійні, цілеспрямовані процеси зі своїми специфічними завданнями та способами.

Зорове сприймання, вбираючи в себе досвід інших видів орієнтовно-дослідницької діяльності, стає в дошкільному віці одним із основних засобів безпосереднього пізнання предметів і явищ навколишньої дійсності.

Уміння роздивлятися предмети, спостерігати за ними з'являється в серединьому дошкільному віці. Ця якість сприймання - керованість - виникає у процесі спеціальної педагогічної роботи з дітьми. Н. Сакуліна виявила, що при такій роботі вміння дітей вести цілеспрямоване спостереження може розвиватися до досить високого рівня [10].

На початку дошкільного віку процес зорового сприймання здійснюється на основі вказівних жестів дитини. Вона показує послідовно всі предмети і таким чином знаходить той, який шукає. Потім необхідність у такій опорі відпадає, її замінює слово, яким дитина констатує та закріплює результати своїх пошуків. І лише до кінця дошкільного віку сприймання стає своєрідною дією, яка внутрішньо регулюється.

У розвитку сприймань дошкільників провідне значення набуває мовлення дітей. Називаючи ті чи інши якості або ознаки предметів, дитина тим самим виділяє іх; називаючи предмети, вона відділяє їх один від одного; визначаючи в мовленні їх стан або дію, дитина осмислює реальні відношення між предметами. Збагачення дитячого мовлення словами - назвами якостей, ознак, станів предметів та відношень між ними - є важливим фактором розвитку цілеспрямованого, осмисленого сприймання [18].

Таким чином, найбільш суттєвою зміною процесів сприймань на протязі дошкільного віку є те, що вони виокремлюються в самостійні мимовільні дії, всередині яких починають формуватися особливі способи спостереження, роздивляння, пошуку, виконання перших перцептивних завдань.

У дошкільному віці відбувається перехід від застосування таких предметних зразків, що є результатом узагальнення власне сенсорного досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів. Сенсорні еталони - це вироблені людством уявлення про основні різновиди властивостей і відносин [16]. Вони виникли в ході історичного розвитку людства, і використовуються людьми в якості зразків, мірок, за допомогою яких встановлюють і позначають відповідні властивості і відносини.

Засвоєння дошкільнятами сенсорних еталонів починається з ознайомлення з окремими геометричними фігурами й квітами. Таке ознайомлення відбувається головним чином у процесі оволодіння різними видами продуктивної діяльності.

Засвоєння сенсорних еталонів, так само як і формування будь-яких уявлень про властивості предметів, відбувається в результаті дій сприйняття, спрямованих на обстеження форми, кольору, величини і інших властивостей і відносин, які повинні придбати значення зразків. Однак цього недостатньо. Необхідно ще, щоб дитина виділив основні різновиди властивостей, що застосовуються в якості еталонів, з усіх інших, почав порівнювати з ними властивості різноманітних предметів [6].

У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури.

На першому році життя основне завдання полягає в наданні дитині достатнього багатства і різноманітності зовнішніх вражень, розвитку уваги до властивостей предмета. Коли у малюка починають формуватися хапальні рухи, до цього завдання приєднується ще одна - необхідно допомогти дитині пристосувати хапальні рухи до форми предмета, його величиною і положенням у просторі.

На другому-третьому році життя завдання сенсорного виховання істотно ускладнюються. Хоча дитина раннього віку ще не готовий до засвоєння сенсорних еталонів, у нього починають накопичуватися подання про форму, колір, величиною та інших властивостях предметів. Важливо, щоб ці уявлення були досить різноманітними. А це означає, що дитину слід знайомити з усіма основними різновидами властивостей - шістьма кольорами спектру (блакитний колір слід виключити, так як діти погано відрізняють його від синього), білим і чорним кольором, з такими формами, як квадрат, коло, овал, прямокутник.

Діти третього року життя вже можуть виконувати елементарні продуктивні дії (викладання мозаїки, нанесення колірних плям, складання найпростіших предметів з будівельного матеріалу). Але при цьому вони мало враховують властивості відображуваних речей і використовуваного матеріалу, тому що не розуміють їх значення і не фіксують увагу на них. Тому, навчаючи малюків виконувати найпростіші продуктивні завдання, необхідно домогтися того, щоб кожна дитина засвоїв, що форма, величина, колір - постійні ознаки дій, які потрібно враховувати при виконанні самих різних дій. До трирічного віку завершується підготовчий етап сенсорного виховання дитини, і далі починається організація систематичного засвоєння їм сенсорної культури [15].

Починаючи з трьох років, основне місце в сенсорному вихованні дітей займає ознайомлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами і способами їх використання.

В якості сенсорних еталонів кольору виступають сім кольорів спектра та їх відтінки, як еталони форми - геометричні фігури, як еталони величини - метрична система заходів. Знайомство дитини з сенсорними еталонами відбувається в наступній послідовності. Спочатку його знайомлять з основними зразками, а потім - з їх різновидами. При цьому різні еталони повинні зіставлятися між собою і називатися спочатку дорослим, а потім дитиною. Тільки тоді вони будуть добре закріплюватися в пам'яті [35]. Успішно розвивають сенсорні здібності заняття малюванням, ліпленням, аплікацією, орігамі, вишиванням. Засвоєнню отриманих знань сприяють гри, коли дитина самостійно зображує, а потім розфарбовує і вирізає різні фігурки.

Сенсорними еталонами в області сприйняття кольору є так звані хроматичні кольори спектру (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) і ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний) [25]. До п'яти років дитина, як правило, знає основні кольори - окрім блакитного та фіолетового. У п'ять-шість років можна переходити до формування уявлення про них. Особливо важким «для засвоєння» є блакитний: діти часто плутають його з синім. Тому, перш ніж проводити знайомство з блакитним кольором, потрібно дати дитині уявлення про відтінки, про розташування колірних тонів в спектрі. Знайомство з відтінками дає можливість зіставити світло-синій і блакитний кольори, встановивши їх відмінність, а засвоєння спектральної послідовності дозволяє визначити блакитний колір як «що знаходиться між зеленим і синім» [22]. Дітей цього віку важливо також навчити розрізняти чотири-п'ять відтінків по світлин. Слід звернути їх увагу на те, що деякі світлі відтінки мають у побуті особливі назви (наприклад, світло-червоний називають рожевим).

Засвоєння еталонів форми передбачає наявність вміння дізнаватися відповідну форму, називати її і вміти знайти їй застосування, а не виробляти її аналіз з точки зору кількості і величини кутів, сторін та іншого [19]. У п'ять років дитина повинна знати п'ять основних фігур: квадрат, трикутник, коло, прямокутник і овал. Далі необхідно вводити нові фігури, знайомити дитину з різновидами овалів, трикутників, прямокутників і т. д. Головне - щоб дитина могла розрізняти їх.

Оволодіння еталонами величини дещо важче, ніж еталонами форми і кольору. Величина не має «абсолютного» значення, і її визначення здійснюється за допомогою умовних заходів. Засвоєння їх - досить складне завдання, потребує певної математичної підготовки - вирішити її дошкільнятам дуже важко. Однак для сприйняття використання метричної системи зовсім не обов'язково. Предмет може оцінюватися як «великий» порівняно з іншим предметом, який у цьому випадку є «маленьким» [8]. Таким чином, як еталони величини виступають уявлення про відносини за величиною між предметами. Ці уявлення можуть позначатися простими словами, що вказують на місце предмета в ряду інших («великий», «маленький», «найменший»). У п'ять-сім років дітей потрібно навчати порівнювати спочатку два-три, а потім більшу кількість предметів, що утворюють ряд відбувають або зростаючих величин - в цьому випадку потрібно і одночасне навчання прийомам порівняння. Крім того, оволодіння еталоном величини в цьому віці передбачає у дитини вміння виділяти довжину, ширину і висоту предметів.

Коли сенсорні еталони засвоєні, необхідно навчити дитину застосовувати їх як зразків при обстеженні різноманітних предметів. Найбільш складним завданням для дошкільнят є оцінка поєднання кольорів, форм і величин у предметів зі складною структурою [40].

Дитина швидко навчиться сприймати колір конкретних предметів - це нескладно, коли предмети мають порівняно чистий колір. Однак коли колір містить елементи різних тонів, причому виражених різною мірою (наприклад, кавовий, шоколадний, бордовий та інші), завдання стає непростим, вимагає спеціального тренування та вміння виділяти і розрізняти предмети з різними колірними відтінками. Недостатньо вміти точно сприймати окремі кольори і відтінки. У природі і творах мистецтва кольори знаходяться в складних поєднаннях. Дитину п'яти-семи років потрібно навчити бачити ці поєднання, вловлювати певний ритм в розташуванні окремих тонів, відрізняти кольору, звані теплими, від гами холодних (теплі - від червоного до жовтого, холодні - від зеленого до фіолетового).

Таким чином, в кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури дитини.

1.3 Умови і засоби сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціалізованого закладу

Умови і засоби сенсорного розвитку і виховання детально викладені в рамках загальної системи сенсорного виховання, розробленої вітчизняними вченими, педагогами і психологами (А. Запорожцем, А. Усовою, Н. Сакуліною, Л. Венгером, М. Піддяковим та ін..) на основі сучасних дидактичних принципів. На кожному занятті рішення задач спадкоємно орієнтоване на фактичний рівень сенсорного розвитку дітей та перспективно направлено на освоєння комплексної програми сенсорного виховання в дошкільному дитинстві [22].

В основі першого принципу лежить збагачення та поглиблення змісту сенсорного виховання, що припускає формування у дітей, починаючи з раннього віку, широкої орієнтування в предметному оточенні, тобто не тільки традиційне ознайомлення з кольором, формою і величиною предметів, але і вдосконалення звукового аналізу мови, формування музичного слуху, розвиток м'язового почуття і т. д., з урахуванням тієї важливої ролі, яку відіграють ці процеси у здійсненні музичної, образотворчої діяльності, мовного спілкування, найпростіших трудових операцій і т. д. [1].

Другий принцип передбачає поєднання навчання сенсорним діям з різними видами змістовної діяльності дітей, що забезпечує поглиблення і конкретизацію педагогічної роботи, дозволяє уникнути формальних дидактичних вправ. У процесі цих видів діяльності дитина орієнтується на властивості та якості предметів, враховуючи їх значення у вирішенні важливих життєвих завдань. У більшості випадків вони виступають не самі по собі, а як ознаки більш важливих якостей, які неможливо спостерігати (величина і колір плодів є сигналами їх зрілості). Тому вдосконалення сенсорного виховання і повинно бути спрямоване на з'ясування сенсу властивостей предметів і явищ або з'ясування їх «сигнального значення».

Третім принципом вітчизняної теорії сенсорного виховання зумовлюється повідомлення дітям узагальнених знань і умінь, пов'язаних з орієнтуванням в навколишньої дійсності. Властивості і якості предметів, явищ настільки різноманітні, що ознайомлення дитини з усіма ними без обмеження, так само як і повідомлення, йому знань про кожного з них окремо, неможливо. Правильне орієнтування дітей в навколишньому може бути досягнута в результаті специфічних дій з обстеження величини, форми, кольору предметів. Особливу цінність представляють узагальнені способи обстеження певного роду якостей, службовці вирішенню низки схожих завдань [33].

Четвертий принцип передбачає формування систематизованих уявлень про властивості і якості, які є основою - еталонами обстеження будь-якого предмета, тобто дитина повинна співвідносити отриману інформацію з уже наявними у нього знаннями та досвідом. Дуже рано дитина починає використовувати свої знання як засіб сприйняття й усвідомлення нового предмета.

У своїй багатовіковій практиці людство виділило певну еталонну систему величин, форм, колірних тонів. Нескінченне їх різноманітність було зведено до небагатьох основних різновидів. Опановуючи такого роду системою, дитина отримує як би набір мірок, еталонів, з якими він може зіставити будь знову сприйняте якість і дати йому належне визначення. Засвоєння уявлень про ці різновидах дозволяє дитині оптимально сприймати навколишню дійсність.

Реалізація викладених вище принципів можлива вже на етапі раннього та дошкільного дитинства засобами дидактичних ігор. Важливим моментом у цьому процесі є предметно-практична середу групи [15].

Створювати для дітей предметно-розвиваюче середовище необхідно з урахуванням їх вікових особливостей, а саме більше приділяти уваги розвитку сенсорних здібностей.

При організації сенсомоторного куточка в першу чергу необхідно вибрати місце його розташування в груповому приміщенні. Воно має бути зручним для доступу дітям. Особливу увагу слід приділити підбору сенсомоторних об'єктів для куточка. Вони повинні бути безпечними для життя і здоров'я дитини. Куточок повинен містити постійні і додаткові об'єкти, які вносяться в залежності від потреби і теми заняття.

Також важливі різноманітні тематичні вкладиші і інші допомоги для вирішення завдань сенсорного виховання. Рекомендується також спеціальне панно, за допомогою якого діти вчаться управлятися з різноманітними застібками, Одночасно вправляються в розвазі і назві кольорів спектру і знайомлячись з сезонними явищами природи [34].

Тут же «Ковролін» у формі будиночка - ігрове навчальний засіб, на який діти наліплюють зображення з кольорових ниток, геометричних фігур, застібки. На «Ковролін» можна зробити з рейок різнокольоровий парканчик і пропустити через нього різнокольорові стрічки. Поруч їде паровозик з різнокольоровими вагончиками, з кишеньками з пасажирами - іграшками. Розвиває дрібну моторику рук, знайомить з різними властивостями предметів, з квітами, розмірами.

Для розвитку мовних здібностей: використовуються ляльки - малятка, маріонетки, пальчиковий і настільний театр, ляльки - рукавички, говоримо від їхнього імені, граємо в день народження, в дочки - матері, в гру «пожвавимо» наші казки. Обговорюємо речі і предмети, якими дитина особливо цікавиться, домагаючись того, щоб дитина виразно вимовив слова, зрозуміло для оточуючих, відповідаючи на запитання [29].

Для розвитку зорових здібностей: граємо в ігри, які сприяють розрізненню і нанизування кольору (2-3), контрастних розмірів (великий і маленький), форми (кулька, кубик, цеглинка). Використовуємо різнокольорові пісочний годинник.

Цінність ігор полягає в тому, що їх зміст враховує особливості психіки дитини, інтригує його, мобілізує увагу, інтерес і непомітно втягує дитину в процес «думання» під завданням. На першому етапі діти просто збирають фігури, але потім з року в рік будуть народжуватися цілі палаци, ракети, стражники, космонавти, складатися цілі історії.

Відбувається глибока задіяність психологічних процесів (анализирующее сприйняття, пам'ять, мислення, мова), а також якостей особистості (доцільність, наполегливість, самостійність, посидючість та ін.) Всі ці ігри дають широке поле дії вихователю, т.к. вони не на один день. Слід зазначити, що вирішення завдань спадкоємно орієнтоване на фактичний рівень сенсорного розвитку дітей та перспективно направлено на освоєння комплексної програми сенсорного виховання в дошкільному дитинстві [14].

Таким чином, використання дидактичних ігор є важливою умовою сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.

2. Експериментальне вивчення специфіки сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціалізованого закладу

2.1 Вивчення рівня сенсорного розвитку у дітей з тяжкими мовленнєвими дефектами

На основі теоретичного аналізу даної проблеми нами була проведена експериментальна робота, яка включила в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.

Експериментальна частина нашого дослідження проводилась на базі дошкільного навчального закладу «Особлива дитина» міста Рівного. Експериментальною роботою були охоплені 26 дітей старшої групи №5, зокрема 13 дітей експериментальної та 13 дітей контрольної групи (див. додаток А).

Метою нашого дослідження стало підвищення рівня сенсорного розвитку у дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями в умовах спеціалізованого закладу.

При формуванні експериментальної вибірки ми спиралися на такі критерії:

1. Змістовний критерій: підбір експериментальної групи визначався предметом і гіпотезою дослідження;

2. Критерій еквівалентності досліджуваних: результати, отримані при дослідженні експериментальної вибірки, поширюються на кожного її члена;

3. Критерій репрезентативності: група осіб, що беруть участь в експерименті, представляє всю частину популяції, по відношенню до якої ми застосовуємо дані, отримані в експерименті.

Як діагностичного інструментарію використовувалася методика «Поштова скринька» (Л. Венгер), яку ми модифікували для кольору і розміру.

Мета даної методики: методика направлена на дослідження рівня розвитку процесів сприйняття, а також на перевірку наявності та ступеня узагальненості сенсорних еталонів.

Стомлений матеріал цього тесту являє собою пластмасову коробку, в кришці якої прорізані отвори по формі основних геометричних фігур - коло, квадрат, трикутник і т.д. У наборі є і тривимірні фігури, в основі яких ті ж геометричні фігури.

Інструкція: «Подивися на коробочку, давай пограємо, як ніби це поштова скринька, в яку потрібно опустити листи (показуються геометричні фігури). Тільки запам'ятай, що для кожного листа існує спеціальний отвір, в який його можна опустити. Тому дивись уважно на фігурку-лист і знайди той отвір, який потрібний саме для нього.

Методика «Еталони» спрямована на діагностику рівня оволодіння дією віднесення властивостей предмета до заданого еталону.

Матеріал: зошит з 4 сторінок, на кожній з яких розташовані 16 картинок, що зображують різні предмети, а також фігурки-еталони, які повинні бути використані дитиною для аналізу форм предметів, намальованих на картинках. Набори картинок на всіх сторінках однакові, але на кожній сторінці під картинками зображена лише одна з чотирьох фігур-еталонів.

Інструкція: дітям давались зошити і пропонувалось: «Розгляньте уважно на цій сторінці всі картинки (стовпчик за стовпчиком) і фігурку під ними. Виберіть ті картинки, які найбільше схожі на цю фігурку, і поставте під такими картинками хрестики. Коли ви відзначите всі картинки, схожі на фігурку, переверніть сторінку і на наступній сторінці теж відзначте картинки, які схожі вже на іншу фігурку, на ту, яка намальована під ними. Так ви повинні відзначити фігурки на всіх чотирьох сторінках».

Під час виконання завдання необхідно звернути увагу дітей на аналіз форми фігурок-еталонів, щоб уникнути випадкового вибору картинок. («Уважно дивіться на фігурку під картинками».)

Кількісна оцінка результатів:

Максимальний бал (за всіма 4 сторінкам) - 32 бали. Помилками вважаються неправильно зазначена картинка і невідзначеними потрібна картинка. Реальний бал дорівнює різниці між максимальним балом і кількістю помилок (за кожну помилку віднімається 1 бал).

Якісний аналіз результатів:

Низький рівень. Діти з синкретичної орієнтуванням. На основі виділення однієї деталі або, навпаки, без урахування характерних деталей контуру діти помилково відносять весь предмет в цілому до якого-небудь з еталонів. Так, наприклад, зображення гітари або груші відносяться до еталону, що має форму кута, на підставі однієї деталі - виямки збоку. Або, навпаки, гітара відноситься до еталону конусоподібної форми на підставі загального напрямку лінії контуру, без урахування характерних деталей.

Середній рівень. Діти зі змішаною орієнтуванням, яка змінюється в залежності від складності об'єкта. Прості об'єкти, деталі яких знаходяться всередині загального контуру (наприклад, черевик, голова собаки), діти безпомилково відносять до потрібного еталону. При аналізі об'єктів з виступаючими за контур деталями (наприклад, кошик з ручкою) проявляється синкретичний тип орієнтування.

Високий рівень. Діти з адекватним орієнтуванням: при аналізі форми предмета вони орієнтуються на співвідношення загального контуру і окремих деталей, що дозволяє їм безпомилково зіставити предмет з еталоном. Діти з таким типом орієнтування можуть допустити лише 1-2 випадкові помилки.

Методика «Перцептивне моделювання» (див. додаток В) спрямована на виявлення рівня розвитку перцептивних дій моделюючого типу. У методику входять завдання, що вимагають «конструювання» фігури певної форми із заданих елементів.

Матеріал: зошит, що складається з 15 сторінок. Перші три сторінки - А, Б, В - включають три ввідних завдання. У верхній частині сторінки дається зображення фігури (кола або квадрата), розділеної пунктирними лініями на кілька частин. Нижче розташовується в один ряд надмірна кількість фрагментів цієї фігури, з яких діти повинні вибрати тільки ті, які при з'єднанні дадуть фігуру-зразок.

На інших сторінках фігури-зразки дано у нерозчленованому вигляді. На непарних сторінках (завдання 1, 3, 5, 7, 9, 11) в якості зразка виступає коло, а на парних (завдання 2, 4, 6, 8, 10, 12) - квадрат. У всіх завданнях дітям пропонуються набори з шести деталей, але складність змінюється в залежності від кількості частин, з яких складається зразок: в 1-4-м завданнях достатньо двох деталей, в 5-8-м потрібні три деталі, в 9-12 -м фігура складається вже з чотирьох частин.

Інструкція: Перед початком роботи кожної дитини пропонуввався зошит. Дорослий каже: «Тут зображено коло, розділений на дві частини. Під ним кілька фігурок різної форми. Знайдіть серед них ті, з яких складний зразок, і відзначте їх хрестиком ».

Дорослий переглядає зроблені дітьми позначки і в разі необхідності вказує на помилки.

«На наступній сторінці квадрат. Він розділений на 4 частини. Знайдіть ці частини серед фігурок, зображених нижче. Ці частини також позначте хрестиками. (Знову перевіряється виконання.) На третій сторінці знову коло, але він складається з трьох частин. Знайдіть їх і позначте хрестиками. Вкажіть олівцем, на яке місце в колі треба покласти ці частини».

Так як цілісні фігури тут розділені пунктирними лініями на частини, це допомагає дітям співвіднести їх із зображеними нижче, знайти ідентичні і правильно відзначити їх олівцем.

На етапі вступних завдань А, Б, В дорослий може допомагати правильно відбирати і співвідносити частини із зразком.

В основних завданнях діти повинні самостійно розчленовувати фігури в поданні, для чого необхідно співвідносити зразки з тими частинами, які зображені під ними.

Перед першим основним завданням говориться: «Тепер ви знаєте, що таке коло або квадрат можна скласти з декількох частин: двох, трьох або чотирьох. Ці частини намальовані внизу. А тепер відкрийте наступну сторінку. Знайдіть фігури, з яких можна скласти точно такий круг. Поставте на ці фігури хрестики. На наступних сторінках робіть так само: знаходите і відзначайте частини, з яких виходить ціле коло або квадрат, намальований зверху ». Ніяких інших додаткових вказівок не дається.

Кількісна оцінка результатів

За кожне правильно розв'язане завдання дається кількість балів, відповідне числу елементів, з яких повинен бути складний зразок. Так, за правильне рішення завдання 1-4 дається по два бали, 5-8 - по 3 бали, 9-12 - по 4 бали. Помилковим вважається рішення, коли хоча б одна деталь обрана неправильно. Максимальна кількість балів - 36.

Якісний аналіз результатів

Низький рівень. Діти виявляють повну нездатність до виконання моделюючих перцептивних дій, їх рішення носять випадковий характер. При вирішенні більшості завдань вони створюють комбінації елементів, які не відповідають формі фігури зразка.

...