Використання інноваційних технологій навчання у роботі з дітьми з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

1.1 Парадигма значень категорії інноваційних технологій

1.2 Мета застосування інноваційних технологій

1.3 Характеристика освітнього процесу дітей з особливими потребами

РОЗДІЛ 2. РЕАЛЬНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1 Етапи впровадження інноваційних технологій у навчальний процес

2.2 Практичні реалії використання інноваційних технологій в освітньому процесі у закладі освіти

2.3 Методичні рекомендації майбутнім вчителям для організації освітнього процесу дітей з особливими потребами

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сучасні пріоритети життя вимагають високого освітнього рівня для всіх верств населення та різних груп дітей - це обумовлено розвитком техногенної цивілізації, а відтак досягнення цього рівня неможливе без перегляду питання стосовно освіти дітей з особливими потребами, яке посприяє створенню для кожної дитини рівнозначних умов. Тому особливу увагу необхідно приділити залученню дітей з особливими потребами до навчання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою їх успішної соціалізації.

Відповідно дo Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» [ 21] гармонійне інтегрування таких дітей передбачає спеціалізовану допомогу, психологічну підтримку, індивідуальний підхід та використання різноманітних методик та технологій, які одночасно є універсальними, але й індивідуальними, оскільки кожна дитина має власні освітні потреби та здібності. Педагогічний персонал закладу освіти має добирати адекватні методи, застосовувати інноваційні технології навчання, що є одним з підходів в інклюзивному навчанні. Ефективне впровадження технологій інклюзивного навчання для дітей з особливими потребами потребує вирішення завдань на державному рівні, а саме: формування нової освітньої концепції, удосконалення нормативно-правової бази у відповідності до міжнародних договорів у сфері прав людини, реалізації та поширенні моделі інклюзивного навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Саме тому тема курсової роботи “ Інноваційні технології навчання в сучасній школі для дітей із особливими потребами ” є досить актуальною.

Протиріччям є те, що з однієї сторони створення спеціалізованих закладів та використання новітніх технологій передбачає підвищення ефективності навчання, проте можливості використовуються не повною мірою з огляду на недостатньо розвинуту матеріально-технічну базу, недостаню підготовленість вчителів до роботи з дітьми з особливими потребами.

Проблема полягає у питанні підвищення ефективності застосування інноваційних технологій навчання у роботі з дітьми з особливими потребами.

Метою роботи є виявити проблеми у застосуванні інноваційних технологій навчання у роботі з дітьми з особливими потребами та окреслити шляхи підвищення їх ефективності.

Здійснення поставленої мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:

1. Опрацювати теоретичну літературу з питання використання інноваційних технологій у роботі з дітьми з особливими потребами.

2. Визначити парадигму понять «інноваційні технології навчання», «діти з особливими потребами»

3. Проаналізувати доцільність та ефективність використання

інноваційних технологій в освітньому процесі у роботі з дітьми.

4. Охарактеризувати проблеми застосування інноваційних технологій та окреслити шляхи їх вирішення.

5. Сформулювати методичні рекомендації майбутнім учителям для провадження освітньої діяльності з дітьми з особливими освітніми потребами.

Об'єктом є професійна діяльність учителів у класі, до складу якого входять діти с особливими освітніми потребами.

Предметом дослідження є процес підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу дітьми з особливими освітніми потребами.

Гіпотеза полягає у питанні чи сприятиме соціалізації та підвищенню ефективності навчання використання інноваційних технології в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами.

Методи дослідження: у ході дослідження були використані такі методи дослідження :

- теоретичні (опрацювання нормативно-правової законодавчої бази, періодичної літератури, онлайн-джерел тощо);

- емпіричні (аналіз і синтез; індукція і дедукція; анкетування; порівняння;)

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

1.1 Парадигма значень категорії інноваційних технологій

На сьогоденному етапі життя одна з вагомих задач освіти, є формування базових компетентностей сучасної людини, необхідних їй як у професійній сфері, так і для загальної обізнаності - це і є «ключ до успіху» в сучасному світі.

Розвиток системи освіти в Україні та світі вимагає від педагогічної науки відмови від традиційних форм навчання, а також вивчення та застосування нових методів і форм навчання та виховання. Тому особливу увагу займає питання впровадження та використання інноваційних педагогічних технологій у навчальний процес.

Метою технології як науки є висвітлення комплексу закономірностей з ціллю вивчення та використання на практиці найбільш ефективних, послідовних освітніх дій, які вимагають менших витрат часу, матеріальних та інтелектуальних ресурсів для досягнення будь-якого результату.

Одним із стратегічних завдань вищої освіти згідно з програмою розвитку освіти в Україні на XXI століття є досягнення якісно нового рівня мобільності та професійно-практичної підготовки фахівців. Адже оптимальним засобом соціальної та економічної адаптації людини до життєдіяльності в умовах сучасного життя є її професійна підготовка як конкурентоспроможного працівника. Специфіка контингенту молоді у сучасних умовах, якій доводиться починати самостійне життя, висуває особливі вимоги і до процесу її навчання. Ця обставина зумовлює постановку питання щодо впровадження у процес навчання інноваційних педагогічних технологій. Спираючись на тлумачення сучасних корифеїв у цьому питанні «інноваційні технології» в контексті педагогіки - це ...

1. «Системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей»	М.В. Кларін [ 13 с 22].
2. «Така побудова діяльності педагога, в якій всі вхідні в неї дії представлені в певній цілісності і послідовності, а виконання передбачає досягнення необхідного результату і має імовірнісний прогнозований характер»	Г.Ю. Ксенозова [7 с. 85].
3. «Продумана у всіх деталях модель педагогічної діяльності, що включає в себе проектування, організацію і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя».	В.М. Монахов [17 с.67].
4. «Системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти»	визначення ЮНЕСКО [18].
5. «Упорядкована сукупність дій, операцій і процедур, які інструментально забезпечують досягнення прогнозованого результату в умовах, що змінюються освітньо-виховного процесу».	Сластьонін В.В [11с.70].
6. «Сукупність засобів і методів відтворення процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі».	В.П. Беспалько [7 с.15].

Головними напрямами у розвитку та використанні інноваційних технологій для здобуття знань є: розробка інтенсивних методів навчання, навчальних курсів і програм, системи модульного навчання, науково-методичне забезпечення освітнього процесу, комплексні діагностичні методики, тести за професійною орієнтацією, методики соціально-психологічної оцінки.

Сучасний педагог має виступати не стільки джерелом знань та суб'єктом контролю, скільки організатором самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, їхнім консультантом і помічником. Потреба в оновленні освіти спричинила появу і поширення великої кількості нових підходів до організації навчально-виховного процесу, методів та технологій навчання та виховання.

Актуальними в наш час є такі інноваційні педагогічні технології навчання, що використовуються у програмі підготовки майбутнього вчителя:

- педагогічна технологія критичного мислення, яка полягає в тому, щоб сформувати власну точку зору в учня, виховати активну, творчу особистість;

- інтегральна педагогічна технологія - дає всі умови для розвитку та самореалізації учня шляхом формування повних знань про об'єкт, що вивчається, і який є основою творення "образу світу";

- технологія розвивального навчання - формує в учнів здібності до самовдосконалення, активного, самостійного творчого мислення;

- технології формування творчої особистості полягає в тому, щоб прищепити учням навички, завдяки яким вони самостійно керуватимуть своєю пізнавальною активністю, будуть самостійно мислити;

- технологія особистісно орієнтованого навчання має за мету надати учню можливість проявляти самостійність мислення, незалежність, здатність до власного вибору;

- технологія диференційованого навчання - формує в студентів уміння вчитися, потребу в самоосвіті;

- технологія групового навчання - формує внутрішню мотивацію учнів до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, сприяє формуванню комунікативних якостей студентів, активізує розумову діяльність;

- технології індивідуалізації процесу навчання - забезпечує максимальну продуктивність роботи студентів в існуючій системі організації навчання.

Особливо актуальними технологіями вважаємо:

- інтерактивне навчання, тобто діалогове, у процесі такого навчання учні мають можливість обмінюватися думками, ідеями, пропозиціями, а педагог є організатором спільної діяльності, ділової співпраці, творчого пошуку, створює атмосферу щирості, поваги. За таких умов учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише правилами гри. Майбутні педагоги самі обирають ролі у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, шукають шляхи розв'язання проблемної ситуації, переймають на себе відповідальність за обране рішення. Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду, оволодіти певними навичками.

- Ефективним доповненням до інтерактивних та інших сучасних технологій є проектна технологія, або як її ще називають, метод проектів. На сьогоднішній день метод проектів - це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологією), яка має завершитись реальним практично відчутним результатом.

- Проектна технологія націлена стимулювати інтерес студентів до нових знань, до розвитку себе за допомогою вирішення особистих проблем і використання цих знань у конкретній практичній діяльності

Звичайно, говорячи про сучасні інноваційні технології не можна оминути увагою мультимедійні технології навчання. Мультимедіа - це комплекс апаратних і програмних засобів, що дозволяють користувачеві спілкуватися з комп'ютером, використовуючи різноманітні, природні для себе середовища: графіку, гіпертексти, звук, анімацію, відео.

Використання мультимедійних засобів сприяє підвищенню інтенсивності й ефективності процесу навчання; створює умови для самоосвіти та дистанційної освіти, тим самим дозволяючи здійснювати перехід до безперервної освіти; у поєднанні з телекомунікаційними технологіями розв'язує проблему доступу до нових джерел різноманітної за змістом і формою представлення інформації.

Однією з поширених форм використання мультимедійних технологій є мультимедійна презентація, що створюється за допомогою програми Power Point. Сучасна мудьтимедійна презентація - це сукупність текстів, зображень, звуку, відео, анімації й інших засобів представлення інформації.

Отже, одним із найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання. Адже завдання технології взагалі полягає у визначенні найбільш ефективних шляхів та засобів досягнення будь-яких цілей діяльності.

1.2 Мета застосування інноваційних технологій

Своєрідність oсвiти на початку третього тисячоліття висуває певні вимоги до застосування різноманітних технологій, оскільки їх результат спрямований на живих людей. Процеси, що відбуваються в системі освіти і в нашій країні, і за кордоном, ведуть до формування нової моделі освіти, яка побудована на ідеології та методології інноваційної освіти. Інноваційні технології навчання слід розглядати як знаряддя завдяки якому нова освітня парадигма може бути втілена в життя. Але обов'язковим складником системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання -- традиційнoї та інноваційної. Терміни «традиційне (нормативне) навчання» та «інноваційне навчання» запропоновані групoю вчених у доповіді Римському клубу (1978), який звернув увагу світової наукової громадськості на недоцільність використання принципів традиційного навчання по відношенню до вимог сучасного суспільства до особистості, її пізнавальних можливостей. Інноваційне навчання трактувалось як процес і результат навчальної та освітньої діяльності, що стимулює новатоpські зміни в культуpі та соціальному середовищі. Воно зорієнтоване на формування готовності особистості до успішних і постійних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, розвитку різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми.

Головною метою інноваційних технологій освіти є підготовка людини до життя в постійно мінливому світі. Сутність такого навчання полягає в направленні навчального процесу на потенційні можливості людини і їх реалізацію. Освіта повинна розвивати механізми інноваційної діяльності, знаходити творчі способи вирішення життєво важливих проблем, сприяти перетворенню творчості в норму і форму існування людини.

Отже, метою інноваційної діяльності є якісна зміна особистості учня в порівнянні з традиційною системою. Це стає можливим завдяки впровадженню в професійну діяльність нових у практиці дидактичних і виховних програм, що передбачає зміну педагогічних основ. І все ж таки найважливіша та основна ціль інноваційної діяльності, полягає у розвитку та застосуванні мотивованих дій, успішному та самостійному орієнтуванні у пошуку інформації, формуванні творчого нешаблонного мислення, становленні дітей за рахунок максимального розкриття їх природних здібностей, використовуючи новітні досягнення науки і практики. Інноваційна діяльність в освіті спрямована на духовне вдосконалення людини, та важлива тим, що здатна забезпечити перетворення всіх наявних типів практик в суспільстві.

Людина постійно знаходиться у пошуку можливостей до самовдосконалення. Якщо досягнення своїми силами цього результату неможливе, то людині на допомогу приходять різні технології. Це відноситься і до можливостей у навчанні. Певні технології допомагають і дітям з особливими потребами здобувати освіту нарівні з іншими. Освітня практика має певний арсенал різних підходів в організації освітнього процесу для дітей, які мають особливості психо-фізичного розвитку. Перший ( із двох основних) полягає у відвідуванні дітьми окремих спеціальних навчальних закладів або класів, які орієнтовані на особливості та обмеження цієї категорії дітей, інший, не менш успішний, який базується на ідеї впровадження інклюзивної освіти у загальноосвітніх школах, що полягає у зміні самого навчального процесу, його специфіка полягає у створенні умов, для спільного навчання «звичайних» дітей і тих, хто має особливі потреби.

Нижче наведено аналіз понять, характерних для цієї теми. Повний аналіз подано у додатку В.

табл.1. Понятійний аналіз

Поняття (термін)	Автор і визначення
1. Інклюзивна освіта	це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами.[12 c.9].
2. Діти з особливими освітніми потребами	поняття, яке широко охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми, йдеться про дітей із особливостями психофізичного розвитку, обдарованих, а також дітей із соціально вразливих груп. [15 c.9].
3. Дитина-інвалід	особа віком до 18 років зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або вродженими вадами розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту. [4 c.6]
4. Дефектологія	наука, що вивчає закономірності й особливості розвитку дітей з фізичними та психічними вадами та питання їхнього навчання й виховання [10]

Інклюзивний підхід відрізняється від всіх інших тим, що робить акцент не просто на рівних можливостях в отриманні освіти, а наполягає на можливості для всіх вчитися разом. В інклюзивному вченні зумисне не проводиться межа між поняттями «звичайних» і «особливих дітей», адже кожна дитина є унікальною і має свої особливі потреби. Тому основне завдання інклюзивної освіти - рівноцінно залучити всіх учнів до процесів шкільного життя, що стосуються, як навчальної і наукової діяльності, так і позакласного життя дітей.

Неможливо не підкреслити, що інклюзія зорієнтована на спільне навчання не тільки дітей-інвалідів, а всіх, хто обмежений у одержані якісної освіти: діти, що мають низький рівень знання державної мови навчання, малолітні матері, діти з асоціальних сімей. І це далеко не весь перелік тих, хто потребує саме такого напряму освіти, тому що суспільство досить не однорідне, щоб його вимоги вписувались в один загальний стандарт. Забезпечення цих широких вимог, потребує певних організаційних витрат, а також може підлягати під низку критики та скептичних зауважень: чи не переймуть ті «особливі» діти увагу педагога на себе, тим самим обмеживши можливості розвитку «звичайних» дітей?

Прибічники інклюзивної освіти, стверджують, що досвід світового надбання, спростовує ці побоювання. Якщо школа орієнтована на роботу з специфічною категорією учнів, то це передбачає висновок, що педагогічний колектив в змозі організувати умови для реалізації індивідуального підходу до кожної дитини, який можна назвати визначним. Інклюзивна модель освіти надає школі статус «особливої» і робить навчальний процес комфортним як для учнів, так і для вчителів

Пристосування, що роблять навчання легшим, прийнято називати допоміжними технологіями. Вагомо підкреслити, що допоміжні технології не несуть за собою мети «вилікувати», ту проблему, яка привела дитину до цього способу навчання, але вони в змозі допомогти дитині, зробити навчання комфортним та успішним, а також навчити дитину сприймати себе повноцінно, не відчуваючи себе « не таким як всі». І, що не менш важливо, ці технології не обов'язково повинні бути високотехнологічні.

На практиці допоміжні технології реалізуються, наприклад, у програмованому і технічному забезпеченні для дітей з низькою гостротою зору, при роботі з комп'ютером і читанні: синтезатори мови, які відтворюють написане на екрані у вигляді аудіозапису, голосовий набір даних, брайлівський дисплей, який відтворює інформацію тактильно.

1.3 Характеристика освітнього процесу при навчанні дітей з особливими потребами

«Освіта - право кожної людини, яка має величезне значення і потенціал. На освіті будуються принципи свободи, демократії та сталого розвитку ... немає нічого більш важливого, ніякої іншої мети, окрім освіти для всіх ... », - говорив Кофі Аннан ще в 1998 році. «Стандартні правила ООН щодо забезпечення рівних можливостей для інвалідів» стверджують, що «Держави повинні визнавати принцип рівних можливостей в галузі початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді та дорослих, що мають інвалідність, в інтегрованих структурах. Їм слід забезпечити, щоб освіта інвалідів була невід'ємною частиною системи загальної освіти» [25]

Освіта дітей з особливими потребами є одним з основних завдань для країни. Це необхідна умова створення дійсно інклюзивного суспільства, де кожен зможе відчувати причетність і затребуваність своїх дій. Держава зобов'язана дати можливість кожній дитині, незалежно від його потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом суспільства.

Принцип інклюзивної освіти означає: всі діти повинні бути з самого початку включено в освітню та соціальну життя школи за місцем проживання; задача інклюзивної школи - побудувати систему, яка задовольняє потреби кожного; в інклюзивних школах всі діти, а не тільки з інвалідністю, забезпечуються підтримкою, яка дозволяє їм досягати успіхів, відчувати безпеку, цінність спільного перебування в колективі. Інклюзивні школи спрямовані багато в чому на інші освітні досягнення, ніж ті, що найчастіше визнаються звичайною освітою. Мета такої школи - дати всім учням можливість жити більш повноцінним соціальним життям, брати більш активну участь в колективі, тим самим забезпечити кращу взаємодію, допомогу один одному як членам спільноти.

Основними принципами інклюзивної освіти є:

1. Приймати учнів з особливістю як будь-яких інших дітей у класі;

2. Залучати іх до спільних видів діяльності, маючи різні завдання;

3. Використовувати колективні - ігри, спільні проекти, лабораторні, польові дослідження.

До дітей з обмеженими можливостями здоров'я відносять:

1. дітей-інвалідів;

2. дітей із діагнозом розумової відсталості;

3. дітей із порушенням слуху, зору, недорозвиненістю мовлення;

4. дітей із аутизмом;

5. дітей із комбінованими порушеннями в розвитку.

У законопроекті " Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (спеціальну освіту)", встановлюється можливість навчання дітей - інвалідів в масовій школі, а в доповіді Верховної Ради «Принципи освітньої політики в Україні» підкреслюється: «…діти, які мають проблеми зі здоров'ям, повинні забезпечуватися державою медикопсіхологічним супроводом і спеціальними умовами для навчання переважно в загальноосвітній школі за місцем проживання і тільки у виняткових випадках - в спеціальних школах-інтернатах» [23].

У Державному стандарті освіти передбачена програма корекційної роботи, яка повинна бути спрямована на комфортне корегування недоліків у фізичному і психічному розвитку і надання дітям допомоги в освоєнні основної освітньої програми. [22].

Для розвитку потенціалу учнів з обмеженими можливостями спільно з батьками розробляються індивідуальні навчальні плани. Реалізація планів здійснюється за підтримки тьюторів, психологів, педіатрів.

Для кожного учня потрібно щодня створювати ситуацію успіху, відзначати кожне досягнення, спираючись на його індивідуальний рівень розвитку. Отримані знання допомагають дитині відчувати себе впевненим і сильним. А отже, бути щасливим.

Завдання: досягнення того, щоб кожна дитина отримувала знання.

Прийоми роботи з дітьми - інвалідами:

1. (лікувальна педагогіка А. А. Дубровського)[ 2. c.30 ]

- відволікання дитини від сконцентруванні на своїй хворобі;

- заняття гімнастикою;

- включення в працю;

- формат гри;

- допомога в заняттях творчістю;

- заняття з психотерапії.

2. Православні бесіди.

3. Врахування вікових психологічних особливостей.

4. Діагностика індивідуальних особливостей.

6. Цікаве, доступне, особистісно - і практико- орієнтований зміст програми навчання.

7. Технічні засоби навчання.

8. Використання різних видів наочності, опорні схеми, посібники.

9. Фізкультхвилинки та вправи на розвиток палацовий моторики.

Для практичного впровадження інклюзивного навчання необхідно вирішити проблеми, пов'язані не тільки з матеріальною базою, а й з неготовністю вчителів до здійснення своєї професійної діяльності в нових умовах. Тому необхідно ввести зміни в процес підготовки майбутніх вчителів. Кожен фахівець повинен мати певний рівень сформованості інклюзивної компетентності в галузі освіти.

Мотиваційний компонент готовності вчителів до такої діяльності передбачає особистісну зацікавленість, позитивну спрямованість у виконанні професійної діяльності в умовах долучення дітей з обмеженими можливостями.

Когнітивний компонент визначається як здатність педагогічно мислити на основі системи знань, необхідних для здійснення інклюзивного навчання.

Рефлексивний компонент проявляється в здатності аналізу власної навчальної, професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання.

Операційний компонент майбутніх вчителів визначається як здатність виконання конкретних професійних завдань в педагогічному процесі в умовах інклюзії: дозвіл педагогічних ситуацій, використання прийомів самостійного і швидкого вирішення педагогічних завдань, здійснення пошуково-дослідницької діяльності.

Модель формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки [24] ґрунтується на технології контекстного навчання, яка складається з:

- Інформаційно орієнтований етап спрямований на формування позитивної мотивації до педагогічної діяльності в умовах інклюзії та придбання системи знань для його здійснення.

- Квазі-пропрофесійно - це набуття досвіду практичної діяльності, аналіз власної навчальної та професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання.

- Діяльнісний - прагне поступово розвивати інклюзивної компетентності майбутніх вчителів і застосування в практичній діяльності вчителя.

РОЗДІЛ 2. РЕАЛЬНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1 Етапи впровадження інноваційних технологій у навчальний процес

Вітчизняні та зарубіжні вчені упродовж останніх десяти років розглядають питання проблеми інноваційної діяльності освітніх закладів з особливою уважністю. Зокрема, проблеми педагогічної інноватики на сучасному етапі розвитку знайшли своє відображення у роботах К. Ангеловські, І.М. Богданової, Л.І. Даниленко, М.В. Кларіна, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласого, О.В. Попової, А.І. Пригожина, О.Я. Савченко, В.А. Сластьоніна, К. Роджерса, Н.Р. Юсуфбекової та ін.

Посилені реформ в галузі освіти в Україні зумовлює інтенсивний пошук шляхів докорінних змін освітнього процесу. Одним з показників змін є інноваційні педагогічні ідеї, які окреслюють якісно нові перетворення, як педагогічного процесу загалом, так і його окремих частин, що дає нові якісні результати. Тому першочергову задачу реформування системи освіти можна окреслити таким чином: ефективність навчання може бути поліпшена завдяки проектуванню і поширенню інноваційних освітніх систем і технологій. інноваційний навчання особливий дитина

У час високих технологій визначальним фактором багатства країни є знання. Саме тому особливе значення має проблема інновацій у сфері навчання. Мета державної інноваційної політики: забезпечення економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, відтворення духовного та інтелектуального потенціалу нації. Ця мета чітко визначена у нормативно-правових актах щодо здійснення інноваційної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах [20].

Інновації та нововведення самостійно не виникають, а є результатом наукових пошуків, аналізу, синтезу та узагальнення педагогічного досвіду.

Інновація - це фінальний якісний результат застосування новизни з метою змінити якості об'єкта управління й забезпечити економічне, науково-технічне, соціальне екологічне відображення результату. Інновації - що е первинними та вдосконаленими передбачають застосування освітніх, дидактичних, виховних, управлінських методів і їх компонентів, вони націлені суттєво поліпшити результати освітньої діяльності.

«Освітня інновація» є структурною частиною «інновації», яка також включає: педагогічну, науково-виробничу та соціально-економічну складові. Інновації, що якісно змінюють освітній процес, його мету, завдання, зміст і структуру, відносяться до масштабних; інновації, що оновлюють освітній процес, забезпечуючи зміну його форм, методів, засобів навчання, виховання й управління, відносяться до локальних.

Педагогічні інновації, як одні із нововведень, порушують проблеми, стосовно гармонійного поєднання впроваджуваних інновацій з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Перешкодою впровадження нововведень є невідповідність нових типів навчально-виховних закладів вимогам батьків, певної категорії вчителів, які більшою мірою орієнтуються на традиційні стандарти навчання і виховання.

Спроможність до інноваційної педагогічної діяльності --певний стан, особистості педагога який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції суб'єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.

Упровадження освітніх інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах передбачає певні етапи та алгоритм:

- постановка завдань, згідно з нормативними документами;

- аналіз практичних і соціальних вимог;

- моделювання результатів, яких мають проявитися у результаті перетворення педагогічної практики;

- пошук ідей, рекомендацій стосовно ефективнішого впровадження;

- розроблення комплексної програми, яка охоплює закономірності впровадження нового;

- підбір дидактичних, практичних, інформаційних, організаторських засобів;

- моніторинг процесу впровадження;

Структура інноваційної педагогічної діяльність включає зовнішні (мета, засоби досягнення, об'єкт впливу, суб'єкт діяльності, результат) і внутрішні (мотивація, зміст, операції) компоненти. Педагогічна діяльність передбачає реалізації пізнавальної, проектувальної, конструктивної, комунікативної (взаємодія педагога з учнями, колегами), організаторських (поетапність дій педагога і вихованців) функцій.

Долучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення і якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді - творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху.

Якщо розглядати впровадження інноваційних педагогічних технологій саме під кутом стосовно дітей з особливими потребами, то спираючись на те, що ключовим завданням інноваційних технологій навчання є підготовка людини до динамічного темпу життя. Сенс цього навчання полягає в орієнтації навчального процесу на максимальну спроможність до потенційного росту знань, практичних навичок та їх застосування у повсякденному житті. Що є процесом довготривалим та кропітким.

2.2 Практичні реалії використання інноваційних технологій в освітньому процесі у закладі освіти

Ініціатором стосовно ідеї запровадження нових технологій у навчальний процес може виступати, як керівники-освітяни, так і самі педагоги. Як вже було зазначено, ключовою фігурою у процесі впровадження і використання інноваційних педагогічних технологій у навчанні, зазвичай виступає учитель, педагог або навіть шкільний психолог їх рівень інформаційної, особистісної культури.

Організація освітньої діяльності потребує від освітян новаторства, високої компетентності та нестандартного мислення, здатності генерувати сучасні ідеї, адже саме «виконавці» є активними творцями нових ідей стосовно досягнення більш комфортнішого та якомога скорішого і якіснішого результату. Безперечно, будь-яка технологія, що впроваджується в навчальний процес, вимагає багато часу і засобів для реалізації. Викладач як людини, яка формує знання й професійні навички, перетворюється на організатора роботи з учнями на вдосконалення умінь самостійного пошуку інформації, творчого опрацювання та застосування цих знань.

Для того щоб дослідити, порівняти та зробити висновок стосовно практичного застосування вчителями інноваційних технологій у школі для дітей з особливими потребами і результатами майбутніх вчителів, було проведено анкетування вчителів на базі Шосткинської спеціальної загальноосвітньої школи I-II ступенів № 10, [27] у анкетуванні взяло участь 12 вчителів різних категорій та профільних напрямів, студенти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, факультету природничої і фізико-математичної освіти 31 - Б групи в кількості 12 студентів (приклад анкети подано у додатку А).

Метою анкетування було визначено: виявити нагальні проблеми інклюзивного навчання та шляхи їх вирішення за думкою безпосередньо вчителів, які працюють в спеціалізованій школі, порівняти результати з думкою майбутніх вчителів.

Респондентам було запропоновано анкету із 11 питань відкритого і закритого типу, у ході виконання вони висловлювали власну думку стосовно оптимального способу отримання освіти «особливих» дітей, їх статусу серед «звичайних» дітей, ставлення до використання інноваційних технологій.

(детальний аналіз анкетування подано у додатку Б).

Дослідження показало, що бачення студентів, які тільки теоретично обізнані у цьому питанні і не мають практики роботи у спеціалізованій школі, відрізняються від відповідей вчителів, які безпосередньо мають контакт з дітьми з особливими потребами, що свідчить про те, що робота з такою групою дітей вимагає особливої практичної, теоретичної та психологічної підготовки від викладача.

Рис. 1

Діаграма дає змогу дослідити які саме засоби та методи використовують вчителі у викладацькій діяльності і наштовхує на висновок, що всі методи застосовуються у комбінації, підкріпляючи та доповнюючи один одного, адже використання якогось окремого не дадуть високоефективного результату.

Отже, є підстави стверджувати, що освітній процес дітей з особливими освітніми потребами потребує доповнення для розширення можливостей та індивідуального підходу, саме цю функцію беруть на себе інноваційні технології, які вчителі намагаються максимально застосовувати, враховуючи матеріально-технічне забезпечення закладу освіти.

2.3 Методичні рекомендації майбутнім вчителям для організації освітнього процесу дітей з особливими потребами

Поняття «діти з особливими освітніми потребами» застосовується широко до дітей із фізичними, психофізичними вадами, затримкою розумового розвитку, дітей-інвалідів та асоціальних дітей. Напрям навчання таких дітей передбачає досягнення двох важливих цілей, перша з яких полягає у наданні дитині основ начальних дисциплін, корегуванні поведінки, розвитку трудових навичок та загального уявлення про життя. Друга, не менш важлива умова становлення повноцінного члена суспільства, розвиток особистості, якій потрібно приділяти увагу упродовж періоду розвитку стосується його психічного врегулювання, формуванню умінь і навичок, які стануть необхідними у подальшому самостійному житті. Робота з дітьми, які мають особливі потреби, вимагає від учителя чи вихователя (асистента вчителя) не тільки освітньої компетентності, а й досвіду, витримки, знань особливостей кожної дитини та здатностей знаходити підхід до окремої дитині у різних ситуацій, а також мотивація зробити їхнє життя більш комфортним. Чимало випадків, коли такі діти стають непотрібними ні батькам, ні державі, залишаючись один на один з власними проблемами, у такому випадку долучається психолог. Водночас такі якості не будуть зайвими педагогу, який має стати опорою, оточити учнів турботою та атмосферою підтримки та любові.

Процес залучення таких дітей до освітнього процесу відбувається поступово, реалізовується в освітній, корекційній та реабілітаційній роботі, та охоплює тривалий проміжок часу і передбачає використання багатьох прийомів, наприклад : ігротерапія, трудотерапія, групові та індивідуальні заняття, різного типу вправи тощо.

Насамперед потрібно встановити контакт з дитиною, увійти в зону довіри, надати можливість дитини обрати місце в класі. Проведення вступних бесід сприяє створенню атмосфери позитивного настрою, активізація їхньої пізнавальної активності. Якщо говорити про загальні засоби (вчитель вже самостійно корегує, які методи й прийоми є більш доцільні конкретній дитині з огляду на її вади чи особливості), то рекомендації будуть такими :

* Обов'язкове використання наочного матеріалу (відеоролики, презентації, картки, на яких будуть завдання, слова для складання логічного ланцюжка або малюнки, фотокартки, частини навальних пазлів, матеріал для тактильного контакту тощо).

* Введення елементів музики, малювання, аплікації, ліпки - будь-чого, що активізує пізнавальну активність учня.

* Забезпечення рухової активності (відповідно до об'єктивно можливого фізичного стану дітей).

* Для підвищення успішності варто час від часу перенаправляти увагу дитини з одного виду діяльності на іншу.

* Доцільно корегувати увагу індивідуально, ставити запитання-натяки, виправляти помилки, пояснювати, але не забувати відзначати успіхи дитини.

* Допомогти дитині розвинути здатність сприймати труднощі та помилки, як досвід, не акцентуючи увагу не неуспіхові.

* Для дітей із вадами слуху або зору, використання арт-терапії, музикотерапії є можливістю до адаптації.

* Треба змінювати способи викладу матеріалу, маневруючи різними завданнями для того, щоб уникнути втоми та втрати концентрації дитини.

* Використовувати різні рівні складності виконання завдань, але з поступовим, «щабельним» збільшенням складності, як перспективи розвитку.

* На перервах або класних годинах використовувати ігри, які сприяють розвитку аналізаторів, покращення здатностей до спостереження, розвитку уваги, пам'яті, ігри на розвиток мовлення, для корекції моторики, рольові ігри.

* Сприяти залученню до колективної роботи з обов'язковим урахуванням зусиль, а не тільки результату, відзначаючи досягнення, що сприяє самовизначенню і розвитку самоповаги дитини.

* Організування дослідницьких робот або екскурсій до різних установ (бібліотека, музей), за можливістю, або проведення зустрічей із працівниками, акцентуванні важливості цих професій.

* Вчити дітей контролювати свої дії та бути відповідальним, оскільки таким чином у дітей зменшується кількість і частотність проявів негативної поведінки.

* Відверто обговорювати відмінності кожного, акцентуючи уваги на його індивідуальності та неповторності, підкреслюючи його позитивні якості.

* Створіть разом з дітьми куточок, це може бути, як «живий куточок» , а бо просто спеціально відведене місце для прояву свого таланту ( виставка робіт власними руками) та емоцій (екран настрою, власну фотогалерею тощо).

* Вводьте тематичні дні (за кольором одежі, вживанні у роль якоїсь професії, персонажа).

* Проводьте позакласні заходи разом із батьками, обговорюючи нагальні питання або тематичні-вечори з нагоди якоїсь події чи свята.

Аналізуючи вищезазначені рекомендації, можна зробити висновок, що процес навчання та корекції психофізичного розвитку дітей з вадами та дітей з особливими освітніми потребами - процес тривалий та систематичний, повинен охоплювати всі сфери існування дитини, поза школою цим займається родина, або за участю соціального педагога, логопеда, медичного працівника, лікаря-реабілітолога. У школі ця задача покладається на роботу вчителя та психолога і їх діяльність повинна охоплювати не тільки урок, а й групу подовженого дня або організацію дозвілля. За умови раціонально дібраних методик діти з особливими потребами мають змогу соціально адаптуватися, інтегруватися у соціум, приносити йому користь і бути необхідними.

ВИСНОВКИ

В сучасному динамічному житті, для подальшого успішного розвитку суспільства - освіта є «ключем до успіху» на шляху реалізації мети, щодо виховання нового покоління молоді, які будуть гнучкими та пристосованими до потреб суспільства. Доречно підкреслити, що не всі категорії дітей, мають змогу безперешкодно отримати освіту і набути знань. Навчання дітей з особливими освітніми потребами, не підлягає під основний заданий принцип навчання, тому навчальний процес таких дітей потребує змін. Одним із способів корекції навчального процесу є використання інноваційних педагогічних технологій.

У результаті проведеної роботи були реалізовані такі завдання : в першому розділі роботи була опрацьована теоретична література з досліджуваного питання; це дає відповідь на питання ,що педагогічні інноваційні технології - це продумана у всіх деталях модель педагогічної діяльності, що включає в себе проектування, організацію і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. До категорії дітей з особливими потребами відносяться ті діти, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми, йдеться про дітей із особливостями психофізичного розвитку, обдарованих, а також дітей із соціально вразливих груп.

За для виконання наступних завдань, було проведено анкетування вчителів спецшкіл та студентів, яке дало відповіді на запитання, отже, у ході яких були проаналізовані методи, які використовуються педагогами у навчальному процесі. До вивчення методів і розробки рекомендацій було долучено результати анкетування, яке також слугувало порівняльною характеристикою педагогічного бачення вчителів і студентів навчального процесу дітей з особливими потребами. На основі аналізу анкетування були складені методичні рекомендації майбутнім вчителям, можливо які будуть корисними да результативними у їх викладацькій діяльності.

Також слід сказати, що вчителі спец шкіл, корекційні педагоги виступають ключовим джерелом тих знань, умінь і навичок, які формують творчу інноваційну особистість та готують її до життя. Задля реалізації цих завдань вчителю потрібно постійно оновлювати свій педагогічний досвід, самовдосконалюватися, шукати нові методи і форми роботи, які будуть ефективно впливати на засвоєння учнями поданого матеріалу, використовувати педагогічний досвід інших вчителів-практиків і накопичувати свій.

Розвиток системи i змісту навчальнo-виховногo процеcу в сучасній школі до складу якої залучено дітей з особливими освітніми потребами, спецшколі, школі-інтеранті потребує стадії глобального оновлення освітніх тенденцій і напрямів, серед яких повинні виконуватися:

- масовість і повноцінність освіти для дітей з особливими потребами;

- усвідомлення значущості освіти для індивіда і суспільства;

- oрієнтація на aктивне освoєння учнем способів пiзнавальної діяльнoсті;

- пристосування навчально-виховного процесу до освтніх, фізіологічних і психічних потреб дитини;

- орієнтація навчання на виховання творчої особисті;

- забезпечення таких умов, при яких дитина не буде виділяти у собі відмінності і почуватимете некомфортно;

Є підстави стверджувати, що запровадження будь-яких інновацій потребує змін - матеріально-технічних, психологічних. Новітні технології вимагають программного і методичного забезпечення, знання методики запровадженної інновації. Новiтні технoлогії пoтребують змiни робочого ритму i шкільного розпорядку, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя.

ДОДАТОК А

Анкета для проведення опитування вчителів і студентів у питанні роботи з дітьми з особливими потребами

Шановні педагоги! Просимо Вас взяти участь в опитувані на тему: «Робота з дітьми з особливими потребами» для отримування данних для курсової роботи. Ваша думка є дуже важливою! (анкетування анонімне)

1. Які з нижче наведених варіантів отримання освіти дітей з особливим потребами Ви вважаєте найефективнішим та зручнішим?

a) Інклюзивна освіта (навчання в звичайних класах загальноосвітніх шкіл);

b) Окремі класи для дітей з особливими потребами в загальноосвітніх школах;

c) Окремі школи для учнів з обмеженими можливостями здоров'я*

(особливими потребами ), навчання в яких проводиться за адаптованими програмами;

2. Чи вважаєте Ви, що дитина з особливими потребами у звичайній школі надійно захищена від небажаних дій з боку здорових однолітків?

a) Так;

b) Ні;

c) Не менше, аніж здорові діти;

d) Менш захищений, ніж здорові діти

3. Наскільки, як на Вашу думку, важлива кожна із задач для учня? (0 - мінімальне значення, а 10 - максимальне.)

a) Освоєння освітньої програми;

b) Соціалізація дитини

c) Підтримка розвитку дитини;

d) Корекція порушень у розвитку дитини.

4. Що, на Вашу думку, є адаптація освітньої програми?

a) Зміна програмного матеріалу з предмета;

b) Використання індивідуального навчального плану;

c) Облік індивідуальних особливостей дитини;

d) Диференціація навчального матеріалу за рівнем складності;

5. Залучення дітей з особливими потребами у звичайний клас - складна педагогічна задача. Наскільки Ви готові навчати дитину з особливими потребами спільно з іншими дітьми?

a) Так (вкажіть ступінь готовності: 0 - мінімальна готовність, а 10 - максимальна готовність) ___________________;

b) Ні

c) При цьому Ви готові брати участь в складанні індивідуального плану навчання такої дитини, що включає, в тому числі перерозподіл годин навчання з різних предметів по роках і зміна послідовності їх вивчення? Та ні ( підкреслити)

6. З ким із перерахованих фахівців Ви часто взаємодієте в своїй професійної діяльності?

a) Вчителі-предметники;

b) Педагог-психолог;

c) Вчитель-логопед;

d) Вчитель-дефектолог;

e) Медичний працівник;

f) Соціальний педагог

7. Як Ви вважаєте, чи є обов'язковим використання «інноваційних педагогічних технологій» роботі з дітьми з особливими потребами? Чи достатньо вони вдосконаленні у Вашому навчальному закладі?

a) Так;

b) Ні;

c) Це вирішальне у роботі з дітьми особливими потребами;

d) _______________________________

8. Як Ви ставитеся до «інноваційних педагогічних технологій» у роботі з дітьми з особливими потребами? Чи використовуете Ви їх у своїй викладацькій діяльності? Якщо так, то які?

9. Наскільки ефективними у Вашій викладацькій практиці Ви можете їх оцінити?

(від 1 до 5, де 1 - не використовую; 2 - використовую в окремих випадках; 3- з окремими учнями; 4 - окремі частини; 5 - використовую всі розробки у різних їх варіаціях )

10. Які, на Вашу думку, проблеми в освіті дітей з особливими потребами найважливіші?

11. Окресліть шляхи подолання зазначених проблем

Щиро дякую за участь в опитуванні!

ДОДАТОК Б

Аналіз анкетування

Мета: опитати вчителів, для того, щоб виявити нагальні проблеми інклюзивного навчання та шляхи їх вирішення за думкою безпосередньо вчителів які працюють в спеціалізованій школі, та порівняти результати з думкою майбутніх вчителів.

Методика дослідження полягає в наступному: опитування проводилося за допомогою анкети. Анкета за своєю структурою складеться з відкритих і закритих питань.

В ході дослідження було опитано 24 респондента, з них 12 вчителів і 12 студентів педагогічного університету.

Питання	Вчителі	Студенти
1. Які з нижче наведених варіантів отримання освіти дітей з особливим потребами Ви вважаєте найефективнішим та зручнішим?	Всі з 12 вчителів, вважають, що найефективнішим буде Створення окремих шкіл для учнів з особливими потребами	1. 45 % - вважать що, окремі класи для дітей з особливими потребами в загальноосвітніх школах будуть найефективнішим 2. 36,3 % - вважають, що найефективнішим буде Створення окремих шкіл для учнів з особливими потребами 3. 18,6 - Інклюзивна освіта (навчання в звичайних класах загальноосвітніх шкіл);
2. Чи вважаєте Ви, що дитина з особливими потребами у звичайній школі надійно захищена від небажаних дій з боку здорових однолітків?	1. 50 % - вважають, що діти не захищенні 2. 40 % - менш захищені ніж звичайні діти 3. 10 % - захищені	1. 73 % - вважають, що діти не захищенні 2. 18 % - менш захищені ніж звичайні діти 3. 9 % - захищені
3. Наскільки, як на Вашу думку, важлива кожна із задач для учня? (0 - мінімальне значення, а 10 - максимальне.)	1. Соціалізація дитини 2. Підтримка розвитку дитини; 3. Корекція порушень у розвитку дитини. 4. Освоєння освітньої програми	1. Соціалізація дитини 2. Підтримка розвитку дитини; 3. Освоєння освітньої програми 4. Корекція порушень у розвитку дитини
4. Що, на Вашу думку, є адаптація освітньої програми?	1. Диференціація навчального матеріалу за рівнем складності 2. Облік індивідуальних особливостей дитини; 3. Використання індивідуального навчального плану;	1. Облік індивідуальних особливостей дитини; 2. Зміна програмного матеріалу з предмета; 3. Диференціація навчального матеріалу за рівнем складності; 4. Використання індивідуального навчального плану;
5. Залучення дітей з особливими потребами у звичайний клас - складна педагогічна задача. Наскільки Ви готові навчати дитину з особливими потребами спільно з іншими дітьми?	1. 50% - так (з середньою готовністю 5,8) 2. 37,5 % - ні 3. 12,5 % - готові брати участь в складанні індивідуального плану навчання такої дитини	1. 63% - так (з середньою готовністю 7) 2. 9 % - ні 3. 28 % - готові брати участь в складанні індивідуального плану навчання такої дитини
6. З ким із перерахованих фахівців Ви часто взаємодієте в своїй професійної діяльності?	1. 67 % - з вчителями- предметниками 2. 33 % - інші	1. 63 % - з вчителями- предметниками 2. 37 % - інші
7. Як Ви вважаєте, чи є обов'язковим використання «інноваційних педагогічних технологій» роботі з дітьми з особливими потребами	1. 83 % - так, обов'язкове 2. 8,5 % - ні, не обов'язкове 3. 8,5 % - це вирішальне	1. 63 % - так, обов'язкове 2. 27 % - це вирішальне
8. 8. Як Ви ставитеся до «інноваційних педагогічних технологій» у роботі з дітьми з особливими потребами? Чи використовуєте Ви їх у своїй викладацькій діяльності? Якщо так, то які?	1. 91,6 % - використовують, а саме: мультимедійні засоби 9 з 12), інтерактивні вправи(8 з 12), робота в групах(4 з 12), ОРН(10 з 12), проектна робота (6 з 12)) 2. 8.3 % - утримались від відповіді	Всі респонденти проявили позитивне ставлення
9. Наскільки ефективними у Вашій викладацькій практиці Ви можете їх оцінити? (від 1 до 5, де 1 - не використовую; 2 - використовую в окремих випадках; 3- з окремими учнями; 4 - окремі частини; 5 - використовую всі розробки у різних їх варіаціях )	1. 58,3 % - окремі частини 2. 25 % - використовую в окремих випадках 3. 8,3 % - використовую всі розробки у різних їх варіаціях 4. 8,3 % - утримались від відповіді	Більшість схиляться до думки, що в майбутньому вони би використовували інноваційні технології у своїй викладацькій діяльності. ...

Подобные документы

• Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

  Інклюзивна освіта в педагогіці. Соціальна реабілітація та інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку. Сім'я як суб'єкт і об'єкт соціально-педагогічного впливу. Відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами.
  
  дипломная работа [203,5 K], добавлен 10.09.2012
  

• Порушення сенсорної інтеграції у дітей з особливими потребами

  Впровадження поняття сенсорної інтеграції у педагогічну науку. Особливості моторики у дошкільнят. Вивчення зарубіжного та українського досвіду в організації корекційних занять з урахуванням рівня розвитку сенсорної системи у дітей з особливим потребами.
  
  статья [26,7 K], добавлен 24.11.2017
  

• Діагностика сформованості мотиваційно-ціннісного компонента толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів

  Аналіз проблеми формування пріоритетних гуманістичних цінностей у майбутніх вихователів до дітей з особливими потребами. Формування цінностей і толерантності у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у процесі дослідницької діяльності.
  
  статья [264,5 K], добавлен 05.10.2017
  

• Прикладні аспекти соціально-педагогічної роботи з батьками дитини з особливими освітніми потребами

  Проблеми батьків дітей з особливими освітніми потребами та їх емоційні стани. Завдання та етапи роботи соціального педагога з батьками, кроки їхнього співробітництва. Форми роботи соціального педагога з батьками та оцінка її практичної ефективності.
  
  статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Використання інформаційних технологій в процесі навчання

  Мультимедійні презентації як елемент впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі. Шляхи використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі вчителем початкових класів, оцінка практичної ефективності даного процесу.
  
  курсовая работа [56,2 K], добавлен 26.03.2014
  

• Застосування інноваційних технологій у фізичному вихованні дітей та молоді

  Особливості інноваційних процесів у фізичній культурі. Характеристика варіантів впровадження інноваційних технологій на уроках фізичної культури. Процеси виникнення оздоровчих інновацій і розвитку фізичної культури та фізкультурної освіти молоді.
  
  статья [19,6 K], добавлен 15.01.2018
  

• Психолого-педагогічний супровід учня з особливими потребами. Використання моделі інклюзивної освіти

  Аналіз психолого-педагогічного супроводу учнів Барвінківського професійного аграрного ліцею, які мають психофізичні особливості. Сутність інклюзивної освіти. Психологічна допомога учням з особливими потребами, адаптація та підтримка з боку батьків.
  
  доклад [15,0 K], добавлен 27.12.2010
  

• Готовність вчителя початкових класів до роботи з дітьми з особливими потребами

  Поняття інклюзивного навчання, історія його становлення та розвитку. Психологічна готовність вчителів до інклюзії як умова ефективного навчання дітей з психофізичними вадами. Критерії оцінки даного показника та головні фактори, що на нього впливають.
  
  курсовая работа [201,3 K], добавлен 30.03.2019
  

• Арт-терапія та її роль в соціалізації дітей

  Значення арт-терапії та її роль в соціалізації дітей з особливими потребами, дослідженні форм, структури занять арт-терапевтичної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями. Роль арт-терапія в процесі соціалізації дітей з вадами розвитку.
  
  курсовая работа [42,8 K], добавлен 19.06.2012
  

• Впровадження освітніх технологій у навчально-виховний процес дошкільного закладу

  Передумови становлення інноваційної діяльності, як стимулюючого чинника розвитку дитячого садка. Закономірності протікання інноваційних процесів в дошкільному закладі. Проблеми реалізації здібностей талановитих дітей за допомогою інноваційних засобів.
  
  курсовая работа [461,8 K], добавлен 01.02.2016
  

• Роль родини у впровадженні інклюзивної освіти

  Впровадження інклюзивного навчання, що передбачає залучення батьків, як активних учасників навчально-виховного процесу. Необхідність вивчення сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами. Перебування дитини з відхиленням в розвитку в соціумі.
  
  презентация [3,6 M], добавлен 05.06.2019
  

• Формування умов інклюзії для розвитку дитини в закладах освіти

  Концептуальні, змістові та методологічні засади моделі інклюзивної освіти для дітей шкільного віку у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Обґрунтування та експериментальна перевірка можливості інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.
  
  доклад [245,7 K], добавлен 09.04.2014
  

• Застосування інноваційних освітянських технологій

  Системний комплексний підхід до запровадження інноваційних технологій навчання та його реструктуризації. Сучасна концепція розвитку бібліотечно-інформаційного обслуговування. Суть інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни.
  
  реферат [21,6 K], добавлен 28.01.2010
  

• Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до впровадження здоров’язбережувальних технологій

  Сутнісна та узагальнена характеристика здоровя’збережувальних технологій. Впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій здоров’язбереження. Стан готовності вчителя початкової школи до провадження технологій у навчально-виховному процесі.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 27.02.2014
  

• Інноваційні технології навчально-виховної роботи

  Постійне поєднання сучасного змісту, технологій та результату пошуків у тріаді "наука - освіта - виробництво" як головний принцип розробки та втілення інноваційних технологій навчання. Розвиток інноваційних розробок у сфері автомобільної електроніки.
  
  статья [58,2 K], добавлен 28.12.2013
  

• Дослідження з музичної підготовки майбутнього вчителя хореографії

  Впровадження педагогічних умов удосконалення музичної підготовки в експериментальній групі з майбутніми вчителями хореографії. Використання в умовах освітнього процесу традиційних та інноваційних методів. Підвищення рівня результатів освітнього процесу.
  
  статья [23,4 K], добавлен 18.12.2017
  

• Педагогічні технології у вищому навчальному закладі

  Теоретичні й практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Ієрархія і взаємозв'язок понять "технологія" в педагогіці. Впровадження модульно-розвивальних видів навчання.
  
  реферат [163,1 K], добавлен 01.12.2010
  

• Психологічний вплив на педагогічну кваліметнію

  Порівняльний аналіз організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та зарубіжних вищих поліцейських школах. впровадження інноваційних технологій навчання в Україні. Роль і місце лекції. Модульно-рейтингова, дистанційна система навчання.
  
  курсовая работа [95,8 K], добавлен 05.07.2009
  

• Сучасні технології навчання географії

  Сутність понять "освітні технології", "педагогічні технології", "технології навчання". Характеристика окремих технологій навчання географії. Методичні рекомендації із застосування інноваційних технологій навчання в процесі викладання географії.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 11.12.2011
  

• Використання інформаційних технологій в підготовці майбутнього вчителя технологій

  Поняття "інформаційні технології", їх класифікація та характеристика. Значення і місце інформаційних технологій в розвитку сучасної освіти. Дослідження студентів для аналізу готовності майбутнього педагога-початківця до застосування інноваційних методик.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 22.04.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам