Роль духовності в підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до соціально-правового захисту неповнолітніх з обмеженими можливостями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль духовності в підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до соціально-правового захисту неповнолітніх з обмеженими можливостями

П.В. Цибуліна

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Розуміння духовності давно турбує людство і воно змінювалося залежно від історичних умов. Духовність розглядалася під філософським, теологічним, культурологічним, побутовим та іншими кутами зору, проте й сьогодні ще не існує єдиного визначення цього поняття. Зокрема Є. Карпенко вважає, що духовність - це здатність до любові, морального розвитку, освоєння вищих цінностей, знаходження сенсу та саморегуляції за допомогою совісті [3, с.1].

Вже стало традиційним визначати рівень розвитку суспільства його ставленням до найуразливіших верств населення. На жаль, суспільство ще не досягло того рівня розвитку духовності, щоб сприймати таких громадян, як осіб, які мають рівні права зі здоровими людьми. Ця теза є актуальною для розгляду проблеми щодо соціалізації дітей з обмеженими можливостями в сучасному суспільстві. І навіть сьогодні на шляху до демократизації українського суспільства зазначена проблематика є серед актуальних соціальних проблем незалежної української держави.

Внаслідок цього виникає суперечність між необхідністю подолання соціальної ізоляції дітей з обмеженими можливостями та відсутністю ефективної системи їх соціально-правового захисту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор. У процесі розробки моделі соціально-правового захисту неповнолітніх з обмеженими можливостями може прислужитися низка досліджень вітчизняних учених. Зокрема, аналіз загальних підходів до реабілітації дітей з обмеженими можливостями розглядали Л. Грачов, О. Лебединська, Н. Морова, Л. Тюптя, Т. Єгорова та ін.; питання реабілітації інвалідів та їхньої інтеграції в суспільство висвітлювали Л. Вакуленко, В. Мурза, В. Мухін, Н. Шабаліна та ін.; специфіку процесу навчання студентів з особливими потребами вивчали В. Засенко, О. Рассказова, П. Таланчук, С. Харченко, А. Шевцов та ін.

Питання соціально-правового захисту неповнолітніх відображено у педагогічних працях З. Галковської, Н. Малярової, М. Несміянової, правового захисту й охорони здоров'я дітей Т. Бойченко., О. Вакуленко, Л. Сущенко; соціально-правової політики Г. Бевз, А. Капської., Л. Кривачук. Також цей аспект висвітлено у наукових працях зарубіжних учених (Я. Браунлі, В. Карташкіна, М. Родрігеса, А. Чеботарьової та ін.).

Виділення раніше не вирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Проте аспект щодо ролі духовності в підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до соціально- правового захисту неповнолітніх з обмеженими можливостями у зазначених роботах не розглядався.

Метою статті є співвіднесення духовності й підготовки фахівців соціальної сфери до роботи з незахищеною категорією осіб - неповнолітніх з обмеженими можливостями.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. З метою реалізації статей 21 та 22 Закону України «Про освіту» Міністерство освіти і науки України (МОНУ) тримає на контролі питання щодо забезпечення навчальних закладів системи освіти фахівцями соціальної сфери з метою якісної організації належного психологічного супроводу учасників навчально- виховного процесу. За даними МОНУ станом на червень 2016 року в системі освіти налічувалось 22 616 працівників. Серед них: 14780 - практичних психологів навчальних закладів, 7054 - соціальні педагоги, 782 - працівника районних (міських), обласних центрів психологічної служби системи освіти та методиста методкабінетів відповідного рівня [8].

Безумовно, що зазначені спеціалісти мають бути високодуховними, адже їх професійна діяльність спрямована на досягнення соціальної справедливості, добробуту особистості та громади, гідності людини як основних цінностей, що лежать в основі прав людини та соціальної відповідальності.

Як зазначає Л. Кривачук, суттєвою проблемою залишається значний дефіцит ставок практичних психологів і соціальних педагогів відносно затверджених нормативів чисельності, у цілому по країні усі типи навчальних закладів забезпечені практичними психологами на 57,33%. соціальними педагогами - лише на 48,45% [7].

Тому вважаємо, що розгляд питання щодо необхідності підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до соціально-правового захисту неповнолітніх з обмеженими можливостями на засадах духовності та обґрунтування теоретичних засад цього процесу є своєчасним.

Відповідно до прийнятих документів, спрямованих на оновлення вищої школи України, спектр підготовки фахівців поповнився за рахунок нових спеціалізацій з галузі соціальної роботи та соціальної педагогіки. Нововведенням у низці вищих навчальних закладів стала професійна спеціалізація «соціально-правовий захист населення», що розширило можливості підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери за рахунок оволодінням одним із важливих інструментів - соціальною та правовою освітою.

Такий підхід до обґрунтування мети навчання студентів суттєво впливає на якість підготовки фахівців своєї справи, які достатньою мірою володіють фаховими вміннями використовувати знання із соціально-правового захисту населення у своїй професійній діяльності [4, с.3].

Вважаємо за доцільне розглянути характеристику поняття «соціально-правовий захист неповнолітніх». Соціально-правовий захист - це унікальне суспільне явище, в основі якого лежить безперервний процес пізнання і передачі знань про людину, освіту і право, про вплив на індивіда, на його соціальне середовище та на життя в ньому.

Соціально-правовий захист неповнолітніх охоплює певну систему поглядів на різні аспекти соціалізації, зокрема: планову організацію виховання, яка стимулює розвиток моральних якостей особистості, фізичний розвиток як фундамент загального розвитку, індивідуальних та групових контактів у соціальній групі, особливостей впливу педагогічного персоналу, сім'ї, школи, друзів. Як зазначає І. Ковчина, завданнями соціально-правового захисту неповнолітніх є: інформаційно-правова допомога неповнолітнім, психолого-педагогічна та юридична допомога, консультування неповнолітніх дітей та їхніх батьків, контроль за роботою освітніх установ різного типу, соціально-медична допомога дітям, реалізація культурних і дозвіллєвих потреб неповнолітніх [5, с. 383].

Духовність у цьому процесі має відігравати важливу роль, адже соціальна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не лише професійні знання, вміння та навички, а, в першу чергу, особистісні якості фахівця визначають ефективність та успішність роботи.

Для здійснення соціальної допомоги та надання соціальних послуг представникам соціально вразливих груп, груп ризику та іншим суб'єктам, які перебувають в стані кризи, майбутні фахівців соціальної сфери повинні виявляти емпатію, толерантність, справедливість, тактовність та інші якості особистості, формувати які необхідно під час підготовки майбутніх спеціалістів.

Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна правова держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, власним добробутом і добробутом сім'ї та правом на соціальне забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності тощо. Право людини на соціальний захист є її конституційним правом [2]. Тому духовність як складова професійних якостей майбутніх фахівців соціальної сфери повинна займати значне місце у формування особистості майбутнього працівника та сприяти якісному наданню соціально-правової допомоги особам, які зазнають маргіналізації; здійсненню соціальної роботи в системі соціалізації особистості, профілактики негативних соціальних явищ, протидії дискримінації, стигматизації та соціальному виключенню за будь-якими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом [6]. Для забезпечення реалізації зазначених положень, закріплених Конституцією та низкою документів загальнодержавного рівня, необхідно розвивати у майбутніх фахівців соціальної сфери духовність, що передбачає доброту, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, готовність прийти на допомогу, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя тощо.

Як відзначає В. Абрамов, права неповнолітніх задекларовано в міжнародних документах з питань соціально-правового захисту, згідно з якими діти мають право користуватися всіма правами людини (цивільними, політичними, економічними, соціальними та культурними), гарантованими Європейською конвенцією з прав людини, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини та іншими міжнародно- правовими актами з прав людини [1, с. 45]. У такому контексті соціально- правовий захист неповнолітніх, в цілому, та дітей з обмеженими можливостями, зокрема, повинен бути одним із головних завдань стратегії розвитку держави.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, проблематика щодо підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери з урахуванням необхідності формування духовності в процесі здійснення соціально-правового захисту неповнолітніх, зокрема з обмеженими можливостями, потребує подальшого розвитку. Цей процес пов'язаний не лише з подальшим удосконаленням теоретичної бази та практичної підготовки майбутніх спеціалістів, але й з підвищенням рівня духовності майбутніх фахівців соціальної сфери до цієї роботи, що стане предметом наших подальших досліджень.

Література

духовність фахівець співпереживання

1. Абрамов В.І. Международная защита прав ребенка // Международное публичное и частное право. - М., 2006. - № 3. - С.45.

2. Декларація прав людини - Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option= com_content&view=artide&id=82:1&catid=47:un&Itemid=74&lang=ra.

3. Карпенко Є.В. Духовність і психотерапія у ціннісному співвідношенні // Психологія і суспільство. - 2013. - № 1. - С. 126.

4. Ковчина І.М. Підготовка студентів до соціально-правового захисту особистості: навч.-метод. посібник. / За заг. ред. А.Й. Капської. - К.: НАУ, 2005. - 196 с.

5. Ковчина І.М. Теорія і практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності: дис. ... докт. пед. наук: Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - К., 2008. - 383 с.

6. Конституція України - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр.

7. Кривачук Л. Удосконалення державно-управлінської діяльності у сфері соціально-правового захисту дітей [Електронний ресурс] / Л. Кривачук // Ефективність державного управління. - 2011. - Вип. 28. - С. 138-144. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum.pdf.

8. Лист Міністерства освіти і науки України Міністерству юстиції України та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини за IV квартал 2016 року про стан виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» щодо виконання Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року за IV квартал 2016 року. - Режим доступу: http://hro.org.ua/files/docs/1483106831.pdf.

Размещено на Allbest.ru