Теоретичні і методичні засади підготовки магістрів аграрного профілю у дослідницькому університеті

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.22.001:378.061.62(081)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ У ДОСЛІДНИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Кліх Лариса Володимирівна

Житомир - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Сидоренко Віктор Костянтинович, Національний університет біоресурсіві природокористування України, директор навчально-наукового центру підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Берека Віктор Євгенович, Хмельницький національний університет, професор кафедри практичної психології та педагогіки;

доктор педагогічних наук, доцент Мачинська Наталя Ігорівна, Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, професор кафедри педагогіки та соціальної роботи;

доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Онищук Людмила Анатоліївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри педагогіки факультету психології.

Захист відбудеться «21» жовтня 2014 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному університеті ім. Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету ім. Івана Франка за адресою 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Автореферат розісланий «20» вересня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Яценко С.Л.

АНОТАЦІЯ

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю. Проаналізовано та запропоновано авторські тлумачення базових понять «підготовка», «готовність», «дослідницький університет», «магістратура». Здійснено аналіз проблем розвитку магістратури й дослідницьких університетів у системі вищої освіти в історико-педагогічній ретроспективі. Визначено основні чинники підвищення якості підготовки майбутніх магістрів. Обґрунтовано науково-методичні основи розроблення магістерських програм підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю, змістове наповнення яких визначалося виробничою, дослідницькою, педагогічною, експертно-контрольною, управлінською сферами майбутнього працевлаштування випускника. З'ясовано роль магістерської роботи в процесі формування в студентів магістратури готовності до професійної діяльності. Теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально підтверджено ефективність концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

Ключові слова: магістратура, дослідницький університет, спеціальності аграрного профілю, концептуальна модель, виробнича й дослідницька спеціалізація, якість освіти.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических основ подготовки будущих магистров аграрного профиля, построеных на принципах личностной ориентации, дифференциации, индивидуализации, системности и инновационности. Проанализированы базовые термины и понятия исследования, предложено авторские толкования понятий «подготовка», «готовность», «исследовательский университет», «магистратура». Осуществлен анализ проблем развития магистратуры и исследовательских университетов в системе высшего образования в историко-педагогической ретроспективе. Обосновано, что развитие магистратуры происходит в контексте мирового опыта. Вместе с тем этот процесс имеет специфические особенности, связанные с влиянием географических, экономических, климатических, экологических, политических факторов, определяющих содержание магистерских програм. Характерными особенностями исследовательских университетов являются: ориентация исследований на практическое применение; интенсивные междисциплинарные связи; активное сотрудничество и мобильность ученых из различных университетов и стран; формирование новых критериев оценки научных достижений; высокое качество предоставления образовательных услуг; широкий спектр докторских (PhD) и магистерских програм подготовки.

Определены основные факторы повышения качества подготовки будущих магистров аграрного профиля в исследовательском университете. Обоснована роль аккредитации, менеджмента качества, рейтинга вузов в исследуемом процессе. Выявлена научно-методическая основа разработки магистерских программ подготовки будущих магистров аграрного профиля, содержательное наполнение которых определяетя: производственной, исследовательской, педагогической, экспертно-контрольной, управленческой сферой будущего трудоустройства выпускника; конкретным содержанием деятельности специалиста в указанной сфере; договоренностью между вузом, будущим работодателем и студентом магистратуры. Выявлена роль магистерской работы в процессе формирования у студентов магистратуры готовности к профессиональной деятельности. Целью применения интерактивного подхода к подготовке магистерских работ определена мотивация студентов к активной работе, инициация их творчества, развитие коммуникативных навыков.

Теоретически обоснована, разработана и экспериментально подтверждена эффективность концептуальной модели формирования готовности будущих магистров аграрного профиля к профессиональной деятельности в исследовательском университете. Создан комплекс научно-методического обеспечение органызации подготовки будущих магистров аграрного профиля в исследовательском университете.

Ключевые слова: магистратура, исследовательский университет, специальности аграрного профиля, концептуальная модель, производственная и исследовательская специализации, качество образования.

The dissertation deals with the substantiation of theoretical and methodical principles of training of future masters in agriculture. The author's interpretations of the basic concept "training", "willingness", "master course", "research university" have been analyzed and proposed.

The analysis of the problems of the development of master course and research universities in the higher education system in historical and pedagogical retrospective has been done. The main factors of the increase of quality of future masters training have been determined. Scientific and methodical principles of the elaboration of masters programs of future specialists in agriculture training have been substantiated. The content of these programs was determined by production, research, pedagogical, expert and control and administrative areas of graduates future employment. The role of the master paper in the process of the formation of the willingness of masters to the professional activity has been ascertained. The efficiency of the conceptual model of the willingness formation of future masters' in agriculture to the professional activity in research universities has been theoretically substantiated, developed and proved experimentally.

Key words: master course, research university, specialties in agriculture, conceptual model, production and research specialization, quality of education.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливими стратегічними напрямами державної освітньої політики є реформування її системи на основі філософії людиноцентризму, розвиток наукової та інноваційної діяльності, підвищення якості освіти, забезпечення моніторингу, накопичення та поширення досвіду діяльності дослідницьких університетів щодо проведення наукових досліджень і здійснення підготовки висококваліфікованих фахівців.

Сучасна аграрна галузь економіки України зазнала істотних змін, що викликані розвитком новітніх технологій у рослинництві, тваринництві й енергопостачанні. Вирішення проблеми забезпечення її ефективності потребує комплексної взаємодії освіти, науки й підприємництва, чіткої інноваційної політики, системності реалізації відповідного кадрового, наукового, ресурсного, організаційного та інформаційного його забезпечення.

Основні завдання щодо модернізації вищої освіти, зокрема аграрної, відображено в: Законі «Про вищу освіту», рішенні Кабінету Міністрів України від 10. 09. 2012 р. про «Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки», «Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки», схваленої Указом Президента України від 01.02.2012 р. № 45/2012, Постанові Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 р. № 1155 у межах реалізації державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2017 роки, «Положенні про дослідницький університет», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 17.02.2010 р. тощо.

З огляду на це особливого значення для підготовки високопрофесійних фахівців аграрного профілю набуває дослідницька й інноваційна спрямованість навчального процесу.

У контексті трансформації вищої освіти, що передбачає розвиток бакалаврських і магістерських програм підготовки, дослідницька й інноваційна функції стають важливими складовими професійної діяльності для фахівців вищого освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр». Формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до таких видів професійної діяльності визначається завданнями дослідницьких університетів, концепція розвитку яких ґрунтується на тісній інтеграції освіти й наукових досліджень.

Аналіз психолого-педагогічної та науково-методичної літератури засвідчує, що проблемі модернізації професійної підготовки фахівців у вищій школі приділяється належна увага. Зокрема, різні аспекти філософії вищої освіти стали об'єктом дослідження Г. Васяновича, І. Зязюна, В. Лутая та ін. Проблеми дидактики професійної освіти висвітлено в працях Ю. Чабанського, В. Байденко, І. Бендери. Стратегію розвитку вищої освіти розглянуто в роботах Б. Вульфсона, О. Карпенка, В. Кондратюка, Т. Кошманової, Ю. Крячка, С. Ніколаєнка. Сучасні тенденції розвитку вищої освіти розглянуто в дослідженнях І. Підласого, Д. Пузанкова, О. Спіріна, О. Цокура, І. Шимко. Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців обґрунтовано в наукових публікаціях С. Батишева, О. Дубасенюк, В. Сташенка та ін. Принципи педагогічної освіти охарактеризовано в працях В. Гуревич, В. Кузя, А. Линенка, В. Максимової, А. Нісімчука, М. Олійника, В. Орлова, О. Рудницької, А. Фасолі, М. Чобітька, І. Шайдура, В. Юдіна. Напрями забезпечення якості вищої освіти окреслено в наукових працях І. Бабина, Я. Болюбаша, М. Білинської, Г. Бордовського, Ю. Воробйова, А. Гудзій, Д. Дзвінчука, В. Беха, В. Жукова, В. Зіненко. Розроблення системи якості вищої освіти представлено в дослідженнях С. Ільєнкової, П. Канівця, В. Логачева, О. Ляшенко, Е. Мелешка, Ю. Похолкова, Н. Селезньової, А. Суслова, С. Шитова та ін.

Обґрунтування вимог до організації підготовки майбутніх магістрів стали предметом дослідження Л. Бачієвої, В. Береки, Т. Бодрової, С. Вітвицької, Л. Лутченка, Н. Мачинської, М. Окси, В. Осадчого, Н. Рідей, В. Сидоренка. Формування дослідницьких умінь залежно від методики й організації навчально-пізнавальної та науково-дослідницької діяльності студентів відображено в працях Т. Балагурової, В. Буряка, А. Водовоза, Л. Добровольської, І. Драча, В. Звягінського, М. Князяна, Л. Козак, В. Литовченка.

Особливостям формування пізнавальної активності як підґрунтю розвитку й удосконалення різних аспектів дослідницьких умінь студентів приділено увагу в дослідженнях П. Лузана, Н. Усімбаєвої, Н. Розанової, А. Яновського. Інноваційність як принцип педагогіки розглянуто в публікаціях Л. Ващенко, П. Воловика, С. Володіна, С. Грабовської, О. Грищенко, К. Клочак, С. Крамаренка, М. Лазарєва, Л. Онищук. Забезпечення умов розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, особистісну ініціативу та свободу саморозвитку розглядається в працях Т. Каштанової, Е. Палат, А. Пархоменка, В. Паянок, О. Пометун, Г. П'ятакової, О. Саган, М. Самородкової, А. Саранова, В. Свистун, В. Сластьоніна, Н. Суворової, Б. Федоришена, О. Ярошенко.

Проблема створення та функціонування дослідницьких університетів в останнє десятиліття активно досліджується вітчизняними науковцями В. Барабашом, В. Верлокою, В. Гнатюк, Т. Жижко, В. Журавльовою, М. Згуровським, Г. Касяновою. Особливості підготовки фахівців у дослідницьких університетах охарактеризовано в роботах О. Мазура, П. Маслянко, М. Полякова, В. Семиноженка, В. Симбірської та ін.

Водночас, аналіз результатів наукових досліджень розвитку вищої аграрної освіти в Україні засвідчує про існування низки суперечностей, що актуалізують необхідність вирішення означеної проблеми, а саме:

- між необхідністю інтеграції освітньої, наукової та інноваційної діяльності в дослідницьких університетах і відсутністю концепції щодо застосування її результатів у процесі підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю;

- між потребою професійної педагогічної теорії й практики в упровадженні в навчальний процес дослідницьких університетів сучасних магістерських програм і недостатньою теоретичною обґрунтованістю науково-методичних основ їх розроблення;

- між потребою суспільства у високопрофесійних фахівцях, здатних до підвищення ефективності аграрного виробництва через упровадження інновацій, і відсутністю концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету;

- між необхідністю забезпечення адаптації підготовки майбутніх магістрів до рівня кращих світових аналогів і недосконалістю сучасних систем контрою її якості.

Зазначене передбачає розроблення й упровадження в навчальний процес вищих аграрних закладів освіти теоретичних і методологічних засад, науково-методичного забезпечення та концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

Актуальність і соціальне значення проблеми професійної підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю, недостатня розробленість її теоретичних і методологічних засад та науково-методичного забезпечення в дослідницькому університеті, необхідність розв'язання існуючих суперечностей і зумовили вибір теми дисертаційної роботи: «Теоретичні і методичні засади підготовки магістрів аграрного профілю у дослідницькому університеті».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України з теми «Розробка системи менеджменту якості в аграрних та природоохоронних ВНЗ» (номер державної реєстрації 110/28 л-пр 0110U003634).

Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Національного університету біоресурсів і природокористування України (протокол № 11 від 22. 06. 2011 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 30. 11. 2011 р.).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад та концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Визначити стан проблеми розвитку магістратури та дослідницьких університетів у системі вищої освіти в історико-педагогічній ретроспективі.

2. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю.

3. Проаналізувати базові терміни й поняття дослідження проблеми підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю.

4. З'ясувати основні чинники підвищення якості підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті.

5. Обґрунтувати науково-методичні основи розроблення магістерських програм.

6. Окреслити роль магістерської роботи в процесі формування в студентів магістратури готовності до професійної діяльності.

7. Обґрунтувати та експериментально перевірити концептуальну модель формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

8. Розробити науково-методичне забезпечення підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю (положення, методичні рекомендації, каталоги магістерських програм).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх магістрів аграрного профілю.

Предмет дослідження - теоретичні й методологічні засади та науково-методичне забезпечення підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті.

Концепція дослідження. Сучасне суспільство потребує високопрофесійних фахівців, здатних до підвищення ефективності аграрного виробництва. Це вимагає від майбутніх фахівців не лише відповідної професійної підготовки, але й сформованості дослідницьких та інноваційних якостей, що забезпечують їхнє постійне самовдосконалення для опанування й реалізації новітніх агротехнологій.

Зважаючи на зазначене, підготовка майбутніх магістрів аграрного профілю має спрямовуватися на формування відповідної готовності до професійної діяльності, щo дозволить здійснювати пошук необхідної інформації й ефективно реалізувати в аграрному виробництві новітні технології рослинництва й тваринництва, а також організаційну, управлінську, експертно-контрольну чи педагогічну діяльність.

Важливою складовою формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності визначено зміст освіти, що відображається: в диференціації підготовки фахівців за виробничою або дослідницькою спеціалізаціями; в розробленні й упровадженні низки магістерських програм за кожною спеціалізацією; в максимальному наближенні змісту освіти до сфери працевлаштування випускників магістратури (виробничої, дослідницької, педагогічної, експертно-контрольної, управлінської); у визначенні змісту діяльності фахівця згідно з вимогами ринку праці в кожній із зазначених сфер.

Водночас, професійна підготовка майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницьких університетах має супроводжуватися використанням у навчальному процесі результатів наукової й інноваційної діяльності, застосуванням інтерактивного підходу до підготовки магістерських робіт, ґрунтуватися на врахуванні основних чинників підвищення її якості, що передбачають контроль за кадровим і навчально-методичним забезпеченням, організацією навчального процесу, освітнім рівнем і мотивацією студентів, залученням роботодавців до реалізації зазначених процесів.

Основоположні ідеї дослідження потребують висвітлення в методологічному, теоретичному й практичному аспектах.

Методологічний аспект відображає зв'язки та взаємодію наукових принципів і підходів щодо вивчення формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності. Основним методологічним положенням, яке визначено підґрунтям теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті, є філософія людиноцентризму як основа становлення нової системи освіти, що утверджує значення людини, її творчої діяльності, прагнення до самовдосконалення й самореалізації. У межах цього аспекту виокремлено такі підходи та принципи:

- історико-ретроспективний - передбачає аналіз проблем розвитку магістратури та дослідницьких університетів у системі вищої освіти на основі сучасних наукових уявлень;

- системний - уможливлює розгляд підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті як саморегулятивної багатоаспектної структурної системи, здатної мобільно реагувати на зміни в освіті, відображати перспективи розвитку відповідних спеціальностей і спеціалізацій; її дослідження передбачає визначення не лише загальнопедагогічних і дидактичних, а й гносеологічних, ідеологічних, психологічних, соціальних, соціологічних чинників, у контексті яких мають визначатися можливі варіанти оптимальних рішень щодо планування та організації навчального процесу й управління ним;

- особистісно орієнтований - дає можливість виокремлювати цілі, потреби, мотиви, мотивації студентів магістратури;

- індивідуалізації навчання - дидактичний принцип, що забезпечує врахування в процесі навчання індивідуальних можливостей, рівня розвитку здібностей, інших характеристик кожного студента, які формують підґрунтя для його максимальної самореалізації в професійній діяльності; - диференціації - передбачає забезпечення вільного доступу студентів до вибору відповідної спеціальності, магістерської програми, форми навчання, що задовольняють освітні потреби; водночас, диференціація навчання розглядається як засіб його індивідуалізації в умовах роботи студентської групи.

Теоретичний аспект визначає систему вихідних даних, базових термінів і понять (підготовка до професійної діяльності, готовність до професійної діяльності, магістратура, дослідницький університет), що зумовлює розуміння сутності процесу формування готовності до професійної діяльності в майбутніх магістрів аграрного профілю й характеризується розробленням і науковим обґрунтуванням концептуальної моделі формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

Практичний аспект передбачає перевірку концептуальної моделі.

Сукупність зазначених закономірностей, принципів і чинників спрямована на оптимальне забезпечення організації навчального процесу, його змістового та методичного наповнення, а також на активізацію внутрішнього потенціалу студентів магістратури аграрного профілю з метою забезпечення їх професійного й особистісного розвитку та подальшої професійної самореалізації.

Загальна гіпотеза дослідження. Формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності набуде ефективності за умови здійснення навчального процесу на основі розробленої й обґрунтованої концептуальної моделі, що відображає: теоретико-методологічні засади професійної підготовки, реалізацію основних наукових підходів до підвищення якості організації навчального процесу; теоретичне підґрунтя розроблення магістерських програм; зміст, критерії, показники та рівні ефективності, готовність майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності. Загальну гіпотезу дослідження конкретизовано в часткових припущеннях. Ефективне формування готовності до професійної діяльності має супроводжуватися:

- розробленням магістерських програм підготовки фахівців аграрного профілю згідно з принципами диференціації, індивідуалізації й вимогами сучасного ринку праці;

- використанням у навчальному процесі результатів наукової та інноваційної діяльності дослідницького університету;

- реалізацією наукових підходів щодо підвищення якості підготовки фахівців;

- упровадженням концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету;

- використанням інтерактивного підходу до підготовки магістерських робіт як засобу формування готовності до професійної діяльності в майбутніх фахівців аграрного профілю;

- розробленням і впровадженням у навчальний процес дослідницьких університетів відповідного науково-методичного забезпечення підготовки майбутніх магістрів.

Теоретико-методологічну основу дослідження підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті визначено загальнотеоретичними і методологічними положеннями наукового пізнання; концептуальними положеннями філософії людиноцентризму як основи становлення нової системи освіти; педагогікою розвитку і всебічного формування особистості; сучасними концепціями особистісної орієнтації освіти; принципами науковості й інноваційності навчального процесу у вищій школі.

Теоретичну основу дослідження складають: концептуальні положення вищої освіти (В. Андрущенко, В. Кремень та ін.); основні положення дидактики професійної освіти (С. Архангельський, Ю. Бабанський, П. Підкасистий); провідні ідеї стратегії розвитку вищої освіти (І. Зязюн, С. Кисіль); сучасні тенденції її розвитку (В. Луговий, Н. Ничкало та ін.); концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців (С. Батишев, О. Дубасенюк); принципи педагогічної освіти (М. Фіцула, С. Сисоєва, О. Пехота); провідні ідеї забезпечення якості вищої освіти (Я. Болюбаш, О. Величко, Ю. Якименко).

Методологічною основою дослідження визначено історико-ретроспективний, особистісно орієнтований, системний та інноваційний підходи, а також принципи диференціації й індивідуалізації навчання.

Методи дослідження. Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження:

теоретичних - аналізу і синтезу - для визначення стану дослідження проблеми підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті; ретроспективного - з метою комплексного вивчення проблеми розвитку магістратури та дослідницьких університетів у системі вищої освіти на основі сучасних наукових уявлень; прогностичного - для оцінки й узагальнення досвіду роботи вищих навчальних закладів із проблем підготовки майбутніх магістрів аграрних спеціальностей та систематизації навчально-методичної документації, що супроводжує цей процес;

емпіричних - обсерваційних - з метою виявлення рівня сформованості професійних якостей; функціонально-структурного моделювання - для розробки концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності; педагогічного експерименту (констатувального й формувального етапів) - для визначення ефективності реалізації зазначеної моделі;

діагностичних - узагальнення й інтерпретації результатів дослідження (анкетування і тестування вступників, студентів і випускників магістратури, бесіди з викладачами спеціальних дисциплін) - з метою аналізу й узагальнення рівня сформованості готовності до професійної діяльності; математичної статистики - для статистичної обробки одержаних результатів. Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася впродовж 2008-2014 років і передбачала чотири етапи наукового пошуку.

На теоретико-аналітичному (2008-2009 рр.) - розглянуто основи теорії та практики підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті, базові терміни й поняття дослідження; проаналізовано нормативно-правові документи в галузі вищої освіти, вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку її сільськогосподарської складової, державні та міжнародні показники контролю якості організації навчального процесу; визначено взаємозв'язок освітнього, наукового й інноваційного компонентів функціонування дослідницьких університетів; окреслено вплив ринку праці на розроблення магістерських програм в Україні та за кордоном; досліджено історичні аспекти становлення магістратури, навчально-методичну документацію ВНЗ щодо організації навчального процесу; розроблено концептуальну модель формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету.

На діагностично-пошуковому (2009-2010 рр.) - розроблено науково-методичне забезпечення організації процесу формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету, зокрема, магістерські програми й інтерактивну технологію підготовки магістерських робіт; визначено способи залучення студентів до наукової роботи в межах науково-дослідних напрямів досліджень випускових кафедр; проведено підготовку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів до визначеної діяльності.

На експериментальному (2010-2012 рр.) - апробовано концептуальну модель формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету; реалізовано систему внутрішнього та зовнішнього контролю якості навчального процесу.

На підсумково-узагальнювальному (2012-2014 рр.) - обґрунтовано результативність концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету; здійснено обробку і систематизацію результатів формувального етапу експерименту; сформульовано загальні висновки й рекомендації щодо впровадження результатів дослідження; визначено перспективи подальших наукових пошуків; оформлено матеріали науково-дослідної роботи, видано монографію і розроблено навчально-методичне забезпечення навчального процесу (посібник, положення, каталоги магістерських програм).

Експериментальну базу дослідження становили вищі аграрні навчальні заклади України: Національний університет біоресурсів і природокористування України, відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», Білоцерківський національний аграрний університет, Подільський державний аграрно-технічний університет, Сумський національний аграрний університет, Уманський національний університет садівництва.

В експериментальній роботі брали участь студенти магістратури галузі знань «Сільське господарство і лісництво» спеціальностей «Агрономія», «Селекція і генетика сільськогосподарських культур», «Плодоовочівництво і виноградарство», «Захист рослин», «Агрохімія і ґрунтознавство», «Технології виробництва і переробки продукції тваринництва» та галузі знань «Специфічні категорії» спеціальностей «Адміністративний менеджмент», «Педагогіка вищої школи», «Якість, стандартизація та сертифікація» першого та другого років навчання. Всього дослідженням було охоплено 1807 студентів магістратури денної форми навчання та 240 науково-педагогічних працівників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше визначено теоретичні й методологічні засади підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті згідно з принципами диференціації й індивідуалізації, а також особистісно орієнтованим, системним та інноваційним підходами через системне врахування їхніх індивідуальних особливостей і потреб, зокрема, розроблення широкого спектру магістерських програм для наближення до виконання вимог ринку праці; теоретично обґрунтовано й розроблено організаційно-педагогічні умови формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності, що передбачає наявність у них позитивної мотивації та ціннісної орієнтації щодо майбутньої професійної діяльності, набуття студентами професійно орієнтованих знань, формування вмінь, дослідницьких здібностей та інноваційного потенціалу і навичок їх практичного застосування, удосконалення відповідних ціннісно-мотиваційних і особиснісно-вольових якостей; розроблено концептуальну модель, реалізація якої забезпечує ефективність досліджуваного процесу.

- удосконалено: обґрунтування базових понять і термінів; зміст навчання для студентів магістратури аграрного профілю дослідницького університету через розроблення магістерських програм згідно зі сферами майбутнього працевлаштування - виробничою, дослідницькою, експертно-контрольною, управлінською та педагогічною; інтерактивний метод підготовки магістерських робіт - ефективний спосіб формування готовності до професійної діяльності; виокремлено чинники підвищення якості підготовки фахівців та обґрунтовано необхідність їх урахування в сфері вищої освіти на університетському, державному та міжнародному рівнях;

- набуло подальшого розвитку обґрунтування наукових знань про основні проблеми розвитку магістратури та дослідницьких університетів у системі вищої освіти в історико-педагогічній ретроспективі.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі здійсненого аналізу визначено й обґрунтовано: теоретичні та методологічні засади професійної підготовки, основні чинники підвищення якості організації навчального процесу, науково-методичні основи розроблення магістерських програм, зміст, критерії, рівні та показники ефективності й структуру готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності; представлено класифікацію й запропоновано авторські тлумачення понять «підготовка», «готовність», «магістратура», «дослідницький університет». Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-методичного забезпечення підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю (положення про підготовку магістрів, положення про підготовку і захист магістерської роботи, положення про інституційний репозиторій магістерських робіт, положення про стратегічне партнерство між університетом і роботодавцями, положення про контроль за якістю навчання, положення про підготовку магістрів з прикладної біології за спеціальністю «Лабораторна справа» експертно-контрольної сфери працевлаштування, каталоги магістерських програм, навчальний посібник «Путівник у прикладну наукометрію»). Основні положення дисертації висвітлено в монографіях «Організація навчально-виховного процесу в дослідницькому університеті», «Теоретичні і методичні засади підготовки магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті».

Результати дослідження можуть бути використані для розроблення освітньо-професійних програм підготовки майбутніх магістрів зі спеціальностей «Агрономія», «Селекція і генетика сільськогосподарських культур», «Плодоовочівництво і виноградарство», «Захист рослин», «Агрохімія і ґрунтознавство», «Технології виробництва і переробки продукції тваринництва», «Адміністративний менеджмент», «Педагогіка вищої школи», «Якість, стандартизація та сертифікація», а також використовуватися студентами магістратури, викладачами, аспірантами в ході науково-пошукової роботи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Національного університету біоресурсів і природокористування України (акт упровадження від 14. 02. 2013 р.), відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» (довідка № 28 від 04. 03. 2013 р.), Білоцерківського національного аграрного університету (довідка від 29. 01. 2013 р.), Подільського державного аграрно-технічного університету (акт № 71-07/2-104 від 04. 03. 2013 р.), Сумського національного аграрного університету (довідка № 61 від 14. 01. 2013 р.), Уманського національного університету садівництва (довідка від 28. 12. 2012 р.).

Особистий внесок здобувача. У колективній монографії «Організація навчально-виховного процесу в дослідницькому університеті» (у співавторстві з Лисенком В. П. та ін.) автором підготовлено розділи «Забезпечення якості організації навчального процесу для студентів дослідницького університету», «Особливості організації навчального процесу для студентів магістратури дослідницького університету»; у навчальному посібнику «Путівник у прикладну наукометрію» (в співавторстві з Рідей Н. М. та ін.) - розділи «Теоретичне обґрунтування використання наукометричних баз даних», «Рекомендації щодо підготовки публікацій в журналах, внесених до наукометричних баз даних» у т.ч. «Оформлення електронних публікацій», «Журнали, рекомендовані за галузями науки та знань», «Роль дослідницьких університетів у розвитку освіти, науки та інновацій», «Шляхи формування в студентів дослідницьких умінь». У каталогах магістерських програм (у співавторстві з Мельничуком Д. О. та ін.) автором систематизовано досвід організації навчального процесу для студентів магістратури, досліджено науково-методичне підґрунтя розроблення магістерських програм аграрних спеціальностей, окреслено концептуальні основи їх змістового наповнення для виробничої та дослідницької спеціалізацій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи викладено в доповідях на наукових, науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: «Перспективы развития высшей школы» (Гродно, Бєларусь, 2011-2014), «Проблемы и перспективы устойчивого развития АПК» (Саратов, Россия, 2011), «Наукові здобутки молоді у вирішенні актуальних проблем виробництва та переробки сировини, стандартифікації і безпеки продовольства» (Київ, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю університету «Саратовский ГАУ» (Саратов, Росія, 2012), «Європейська інтеграція вищої освіти України у контексті Болонського процесу» (Київ, 2012), «Современные тенденции формирования и развития агропромышленного рынка» (Саратов, 2013); всеукраїнських: науково-методичній конференції ХНАУ ім. Докучаєва та Харківського наукового центру дидактики менеджмент-освіти» (Харків, 2012), «Якість освітніх послуг» (Одеса, 2012), науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю спеціальності «Якість, стандартизація та сертифікація» (Київ, 2012), «Дошкільна і початкова освіта: досягнення, проблеми, перспективи» (Мукачево, 2012), «Сучасне овочівництво: освіта, наука та інновації» (Київ, 2012), «Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика» (Херсон, 2012).

Основні результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри методики навчання та управління навчальними закладами (2009-2013 роки), Ради заслужених учених (2013 р.) Національного університету біоресурсів і природокористування України, кафедри педагогіки Житомирського державного університету ім. Івана Франка (2013-2014 роки).

Кандидатська дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 «Біохімія» на тему «Обмінні процеси в організмі щурів при отруєнні цезієм і стронцієм та зміні кислотно-лужного стану» захищена в 2008 році. Її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 77 наукових і науково-методичних праць, зокрема: 2 монографії, 1 навчальний посібник, 23 статті у провідних фахових виданнях України, 7 статей в іноземних виданнях, 6 статей у періодичних виданнях України, 16 тез доповідей у матеріалах міжнародних і всеукраїнських конференцій, 29 науково-методичних публікацій.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, списку скорочень, п'яти розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків на 68 сторінках, списку використаних джерел, що охоплює 584 найменування на 63 сторінках, з яких 49 - іноземних. Основний зміст дисертації викладено на 437 сторінках. Робота містить 26 таблиць, 47 рисунків, представлених на 47 сторінках тексту. Повний обсяг дисертації - 570 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

магістратура дослідницький університет аграрний

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, його методологічну і теоретичну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; сформульовано концепцію дослідження та його основні положення; представлено результати апробації дослідження й їх упровадження; розроблено структуру дисертації.

У першому розділі - «Теоретичні й методологічні засади підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті» - здійснено аналіз проблем розвитку магістратури та дослідницьких університетів в історико-педагогічній ретроспективі; обґрунтовано методологічні засади підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю; охарактеризовано базові терміни і поняття дослідження.

На основі аналізу історико-педагогічних аспектів становлення магістратури в аграрній освіті зазначено про існування взаємозв'язку досліджуваного явища з появою університетів (ХІІ-ХІІІ ст.). В Україні ступінь магістра введено імператорським наказом у 1803 р. Він присуджувався особам, які закінчили повний університетський курс, витримали усні випробування в певній галузі науки й публічно захистили дисертацію, схвалену відповідним факультетом. Першими закладами, в яких здійснювалася підготовка магістрів в Україні, стали Острозька слов'яно-греко-латинська й Києво-Могилянська академії. Після революції 1917 р. учені ступені ліквідовано. Магістратуру в університетах України поновлено в 1993-1997 р. (Львів, Київ, Донецьк). Одним із перших вищих навчальних закладів, що розпочав підготовку фахівців за ступеневою освітою, стала «Львівська політехніка». Доведено значення магістратури як невід'ємної складової історії розвитку вищої освіти України.

Виокремлено низку проблем, що виникають при підготовці майбутніх магістрів в українських вищих навчальних закладах. Серед них недостатніми визнано: зв'язки університетів із роботодавцями; відповідність змісту навчальних програм вимогам ринку праці; узгодженість навчальних планів з їх європейськими аналогами; якість практичної підготовки; мобільність студентів магістратури; рівень володіння іноземними мовами; працевлаштованість випускників. З'ясовано, що вирішення означених проблем можливе через оновлення змісту навчальних програм спільно з провідними роботодавцями аграрної галузі економіки України.

Здійснено аналіз проблем розвитку дослідницьких університетів, започаткованих Вільгельмом фон Гумбольдтом у 1809 році, що пройшли складний шлях становлення в Європі та США (Стенфорд, Гарвард, Кембридж та ін.). Окреслено їх характерні особливості, а саме: початкова орієнтація досліджень на практичне застосування; потужні міждисциплінарні зв'язки; активна співпраця та мобільність учених із різних університетів і країн; вироблення нових критеріїв оцінки наукових досягнень; забезпечення якості надання освітніх послуг; широкий спектр докторських (PhD) і магістерських програм підготовки.

Досліджено, що роботу зі створення в Україні мережі дослідницьких університетів розпочато в 2007 р. За цей період статус самоврядних дослідницьких університетів надано 14 національним вищим навчальним закладам, жоден із яких поки що не підтвердив відповідність визначеним критеріям та не має реальної автономії. З'ясовано, що концепція розвитку дослідницьких університетів ґрунтується на тісній інтеграції освіти й наукових досліджень, включаючи використання їх результатів у практичному навчанні студентів. З'ясовано, що зважаючи на накопичення позитивного досвіду діяльності дослідницьких університетів з питань здійснення підготовки майбутніх магістрів, важливим завданням стає його поширення та відтворення.

Аналіз стану проблем розвитку магістратури та дослідницьких університетів у системі вищої освіти в історико-педагогічній ретроспективі уможливив обґрунтування теоретико-методологічних засад підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю. Основним методологічним положенням визначено філософію людиноцентризму, що утверджує значення людини, її творчої діяльності, прагнення до самовдосконалення й самореалізації. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах диференціації й індивідуалізації та підходах - особистісно орієнтованому, системному й інноваційному.

У результаті наукового пошуку з'ясовано, що особистісно орієнтована освіта є цілеспрямованим, безперервним, спеціально організованим процесом, спрямованим на розвиток і саморозвиток студента, становлення його як особистості з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей і переконань. Досліджено, що особистісно орієнтований підхід передбачає врахування індивідуальних рис студента в процесі навчання. Окреслено значущість реалізації принципу диференціації навчання, що передбачає розроблення широкого спектру спеціалізацій для наближення змісту підготовки до вимог майбутнього робочого місця випускника.

Охарактеризовано доцільність використання принципу індивідуалізації, в контексті якого організація педагогічного впливу в навчальному процесі ґрунтується на індивідуальних особливостях студента. Зазначене передбачає гнучке використання педагогами низки форм, методів і прийомів, засобів, навчально-виховної роботи, що враховує цілісну картину індивідуального розвитку кожного студента, а також організацію індивідуального сприймання, розуміння, запам'ятовування й застосування знань в умовах групового навчання.

Доведено, що для індивідуалізації навчання першочергового значення набувають такі принципи добору змісту навчального матеріалу як відкритість та варіативність щодо змісту навчальних планів кожної спеціальності, спеціалізації та магістерської програми та запровадженні діючих і ефективних форм організації навчального процесу. Обґрунтовано думку, що його оптимізація передбачає досягнення кожним студентом магістратури високого рівня знань, умінь, навичок і способів діяльності, що забезпечує самореалізацію конкретної особистості в умовах вищого навчального закладу та майбутнього робочого місця. Зазначені принципи передбачають існування низки гнучких і динамічних спеціалізацій для створення оптимальних умов наближення майбутнього фахівця до врахування вимог сучасного ринку праці.

Обґрунтовано доцільність впровадження системного підходу, реалізація якого забезпечує цілісність системи, надає можливість дослідити її зміни в процесі розвитку. Розроблення концептуальної моделі формування готовності майбутніх магістрів аграрного профілю до професійної діяльності в умовах дослідницького університету здійснювалося на основі системного аналізу - методу розв'язання комплексних проблем навчання. Зазначене передбачає розгляд педагогічних явищ і процесів з урахуванням множини взаємопов'язаних елементів, об'єднаних спільністю функцій і мети, єдністю управління і функціонування. З'ясовано, що підготовка майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті є саморегулюючою, багатоаспектною, структурною системою, що здатна мобільно реагувати на зміни в освіті, відображати перспективи розвитку відповідних спеціальностей і спеціалізацій. Доведено, що реалізація системного підходу для дослідження системи підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті забезпечує встановлення її структурних компонентів, виявлення причин їх змін і визначення можливих способів переведення системи до нового стану - підвищення якості підготовки фахівців.

Зроблено висновок, що інноваційний підхід до організації досліджуваного процесу вимагає докорінних трансформацій його змісту і методів, що мають характеризуватися практичною орієнтацією й спонукати майбутнього фахівця до пізнання навколишнього світу через практичну діяльність. Зазначене вимагає від науково-педагогічних працівників опанування новими педагогічними технологіями, спрямованими на організацію активної навчально-пізнавальної діяльності студентів в умовах наближених до життя, формування в них здатності застосовувати отриманні знання на практиці.

Обґрунтування теоретичних і методологічних засад підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті уможливило виокремлення базових термінів і понять дослідження. У результаті аналізу наукової літератури з'ясовано, що підготовка - це цілеспрямований процес професійного розвитку фахівця, що забезпечує формування системи базових знань, умінь, навичок і практичного досвіду, а також фахово важливих і соціально значущих якостей особистості (комунікативність, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність тощо), необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності. Готовність до професійної діяльності визначено як складне, багатокомпонентне, динамічне утворення, що об'єднує ціннісно-мотиваційні, особистісно-вольові та професійні якості особистості й проявляється в прагненні до професійної самореалізації через ефективне поєднання оптимальної системи знань, умінь і навичок.

Термін «магістратура» визначено як другий рівень дворівневої системи вищої освіти, що передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю і спеціалізацією на загальних засадах методології професійної чи наукової діяльності, а також компетентностей, необхідних для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

Дослідницький університет тлумачиться як сучасна форма вищого навчального закладу, що забезпечує науковий розвиток певних галузей знань через поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє інтеграції держави в світовий освітньо-науковий простір і має визнані наукові здобутки. У другому розділі - «Основні чинники підвищення якості підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю в дослідницькому університеті» -представлено результати аналізу світового досвіду контролю якості професійної підготовки; розглянуто визначений аспект досліджуваної проблеми в контексті підготовки майбутніх магістрів аграрного профілю; окреслено основні чинники, що забезпечують ефективність цього процесу в умовах дослідницького університету.

На основі аналізу стану розвитку вищої освіти країн Східної й Західної Європи, Сполучених Штатів Америки та розвинутих країн Азії з'ясовано, що аграрні вищі навчальні заклади здійснюють активну діяльність щодо забезпечення ефективного впровадження й удосконалення системи управління якістю освіти, що забезпечує підготовку високопрофесійних фахівців. Зазначене підтверджується акредитацією, передбачає уточнення й систематичне вдосконалення стандартів освіти, їх постійної реалізації й перевірки, підвищення вимог до рівня шкільної підготовки вступників.

За результатами дослідження процесу підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю доведено про важливість оновлення напрямів підготовки й навчальних програм відповідно до очікувань ринку праці, вивчення й реалізації передових педагогічних та інформаційних технологій, удосконалення практичної компоненти навчання. Особлива увага надається вивченню іноземних мов, інтернаціоналізації освіти, використанню кредитних систем навчання як засобу забезпечення мобільності студентів магістратури.

Проаналізовано складові контролю якості надання освітніх послуг у країнах Східної і Західної Європи, Сполучених Штатів Америки та розвинутих країнах Азії. Обґрунтовано роль акредитації як важливого чинника реалізації цього процесу в підготовці майбутніх магістрів. За таких умов державні структури формально визнають вищі навчальні заклади в цілому та їх бакалаврські чи магістерські навчальні програми.

Серед наявних проблем виокремлено нагальну потребу в передачі прав інституційної та програмної акредитації дослідницьких університетів із компетенції держави недержавним структурам з метою забезпечення об'єктивності проведення зовнішньої оцінки якості надання освітніх послуг та ефективності функціонування у контексті розширення їх автономії.

Зазначено, що розвиток системи менеджменту якості в університеті підвищує його статус у суспільстві та істотно полегшує процес акредитації й міжнародного визнання. Виокремлено місце рейтингу університету як умовного інтегрального показника якості освіти, що ґрунтується на сукупності окремих його ознак.