Науково-педагогічна діяльність Івана Петровича Крип'якевича (1886-1967 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013(477)"1886/1967"

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Науково-педагогічна діяльність Івана Петровича Крип'якевича (1886-1967 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

кандидата педагогічних наук

Левдер Андрій Іванович

Житомир-2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ПВНЗ Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем'янчука, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Мисан Віктор Олександрович, Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. Степана Дем'янчука

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Сейко Наталія Андріївна, проректор з наукової і міжнародної роботи Житомирського державного університету імені Івана Франка;

кандидат педагогічних наук, Галів Микола Дмитрович, доцент кафедри нової та новітньої історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Захист відбудеться 19 листопада 2014 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, другий поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Автореферат розіслано 17 жовтня 2014 р.

Учений секретар спеціальної вченої ради С. Л. Яценко

крип'якевич популяризаторський освіта молодь

Анотація

Левдер А. І. Науково-педагогічна діяльність Івана Петровича Крип'якевича (1886-1967 рр.). - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. ? Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2014.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню науково-педагогічної діяльності Івана Петровича Крип'якевича, характеристиці основних періодів наукової та викладацької роботи, вивченню педагогічної спадщини. У дослідженні проаналізовано науково-методичну, навчальну, художню літературу І. П. Крип'якевича, що може бути використана у навчанні та вихованні сучасної молоді.

Визначено основні періоди і напрями наукової діяльності І. П. Крип'якевича та їх особливості; досліджено й охарактеризовано специфіку педагогічної діяльності вченого; з'ясовано особливості популяризаторської діяльності І. П. Крип'якевича; охарактеризовано науково-популярні праці І. П. Крип'якевича з історії та визначено їх цінність для освіти і виховання молоді; встановлено можливості використання науково-педагогічної спадщини в сучасному навчально-виховному процесі.

Ключові слова: науково-педагогічна діяльність, навчання історії, популяризація історичних знань, навчальна література.

Аннотация

Левдер А. И. Научно-педагогическая деятельность Ивана Петровича Крипякевича (1886 - 1967 гг.). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. ? Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2014.

Диссертационная работа посвящена исследованию научно-педагогической деятельности Ивана Петровича Крипякевича, характеристике основных этапов научной и учительской работе, изучению педагогического наследия. В диссертации проанализированы научные, научно-методичные, художественные пособия И. П. Крипякевича, которые могут быть использованы в обучении и воспитании молодежи.

В работе представлены основные этапы и направления научной деятельности И. П. Крипякевича, а также их особенности; исследована и охарактеризирована специфика педагогической деятельности учёного; исследованы особенности популяризаторской деятельности И. П. Крипякевича; проанализированы научно-популярные работы И. П. Крипякевича по истории та показана их ценность для образования и воспитания молодежи; установлены возможности использования научно-педагогического наследия в современном научно-воспитательном процессе.

В ходе анализа выявлено, что научную деятельность И. П. Крипякевича можно разделить на три основных периода: 1) период формирования и становления И. П. Крипякевича как историка-исследователя: 1904 - 1911 гг.; 2) период творческого взлета и членства в Научном Обществе им. Т. Шевченко: 1911 - 1939 гг.; 3) научная и научно-организационная деятельность в советских учреждениях: 1940 - 1967 гг. В научном наследии И. П. Крипякевича выделены как отдельное направление поиска - исследование педагогических проблем. Это направление сформировано на основе работ, посвященных истории образования, школы, методике обучения и воспитания, методике организации исторических исследований. Всего историко-педагогическое наследие ученого включает болие 600 статей, учебников, пособий.

Исследование педагогической деятельности И. П. Крпякевича дало возможность выделить: а) учительскую деятельность (учительство в гимназиях), б) преподавательскую работу в высших учебных заведениях, в) лекционную работу в учительской семинарии и курсах подготовки учительских кадров. В свою очередь организационно-педагогическая деятельность имела свою специфику: а) участие в организации процеса образования и школы в годы Первой мировой войны, б) руководство кафедрами истории Украины в высших учебных заведениях, в) организация и востановления работы исторического факультета Львовского университета им. И. Франко.

В процесе исследования научно-педагогической деятельност И. П. Крипякевича виявлена важная составляющая деятельности ? популяризация исторических знаний. В этом процесе выделины основные ее виды: а) подготовка очерков и исторических исследований, которые печатались в периодике; б) подготовка тематических изданий культурно-образовательных организаций; в) подготовка школьных учебников; г) написание художественных произведений на историческую тематику. В этот перечень не входит популяризация, которой занимался И. П. Крипьякевича в процессе преподавания истории.

Определено, что для изучения истории учоным были изданы такие пособия как: «Малая история Украины» (1921), «История казачества. Для народа и молодежи » (1922), «История Украины для народа» (1929), «Украинская жизнь в древние времена» (1933), «История Украины» (1941), «История Украины. Княжеская и казацкая эпоха» (1941). В результате анализа учебной литературы по истории, подготовленной И. П. Крипьякевичем, проанализирована дидактическая ценность этих изданий.

Ключевые слова: научно-педагогическая деятельность, изучение истории, популяризация исторических знаний, научная литература.

Annotation

Levder A. I. Scientific and Pedagogical Activity of Ivan Krypyakevych (1886-1967) - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Pedagogical Science, specialty 13.00.01 - Theory and History of Pedagogics. ? Zhytomyr Ivan Franko StateUniversity, Zytomyr, 2014.

The thesis is devoted to the research of scientific and educational activities of Ivan Petrovych Krypyakevych. The basic stages of scientific and teaching experience are characterised, educational heritage is studied. The scientific and methodical, educational, fiction literature of I. P. Krypyakevych that can be used in training and educating of today's youth is analyzed in the research.

The key stages and directions of I. P. Krypyakevych's scientific activity and its features are identified in the work, the specific of scientist's educational activities is investigated and characterized, the features of I. P. Krypyakevych's promotional activities are elucidated, the scientific and popular works of I. P. Krypyakevych on the history are analyzed, their value in the education and training of young people is determined, the possibility of using the scientific and pedagogical heritage in contemporary educational process is established.

Keywords: scientific and pedagogical activity, History teaching, popularization of historical knowledge, educational literature.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес реформування освітньої галузі в сучасній Україні потребує осмислення вітчизняного педагогічного досвіду. На цьому етапі важливо використати педагогічні здобутки попередніх поколінь, що уможливлює створення сприятливого для національного будівництва освітнього простору. Про важливість широкого висвітлення історико-педагогічної спадщини наголошується в Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. (2013 р.), де йдеться про важливість навчально-виховного процесу, що має здійснюватися на національному ґрунті, органічно поєднуватися з історією, народними традиціями, сприяти збереженню та збагаченню культури українського народу.

Важливим у зазначеному контексті є звернення до історико-педагогічної спадщини українських педагогів і культурно-освітніх діячів, які свого часу збагатили унікальним досвідом скарбницю вітчизняної педагогічної думки. У зв'язку з цим особливого значення набуває дослідження, аналіз, осмислення, узагальнення та творче використання напрацювань таких вітчизняних учених світового рівня, як Х. Д. Алчевська, Б. О. Барвінський, Г. Г. Ващенко, А. Волошин, Б. Д. Грінченко, І. П. Крип'якевич, А. Л. Лотоцький, І. І. Огієнко, С. Ф. Русова, С. О. Сірополко, І. М. Стешенко, Я. Ф. Чепіга, С. Р. Черкаський, І. Ю. Ющишин та багато ін.

Об'єктивна історична справедливість вимагає ґрунтовного аналізу їх наукового доробку. Вивчення, широке висвітлення й адаптоване до культурно-часового контексту застосування провідних ідей освітньої спадщини забезпечить дотримання принципів єдності, спадкоємності та наступності у розвитку педагогічної науки. Звернення до першоджерел, які відображають надбання національної системи освіти в минулому, сприятиме усвідомленню сучасності й визначенню перспектив розвитку педагогіки.

Серед когорти українських учених почесне місце належить Івану Петровичу Крип'якевичу, який більше відомий широкому загалу як історик, наукова спадщина якого, окрім української та всесвітньої історій, охопила історіографію, джерелознавство, архівознавство, геральдику, сфрагістику, філігранологію, історичну географію, картографію, нумізматику, краєзнавство, дипломатику, соціотопографію. Він знаний також як мовознавець і літературознавець, письменник, бібліограф, книго- й бібліотекознавець.

Проте, діяльність І. П. Крип'якевича як педагога, вчителя, викладача, вихователя, популяризатора історичних знань, керівника наукових досліджень залишається недостатньо вивченою. Зазначене стосується також його організаторської діяльності у сфері освіти і науки, зокрема, у складі культурно-освітніх, наукових, суспільно-політичних товариств, як очільника кафедри, факультету, інституту.

Деякі напрями діяльності І. П. Крип'якевича почали активно досліджувати лише на початку 90-их років минулого століття. Такі наукові розвідки здебільшого присвячені історичній проблематиці. Так, В. В. Грабовецький, О. В. Середа з'ясували його внесок у розвиток історичного краєзнавства, О. С. Рубльов - археографію, І. Я. Скочиляс - історію церкви та релігії, Я. Р. Дашкевич, І.Н. Заболотна, Я. Д. Ісаєвич, М. П. Ковальський, Г. І. Ковальчук - українську історіографію та джерелознавство, Л. І. Винар - сфрагістику, Б. Д. Гошовський, Д. Г. Гринчишин, Г. В. Корнєєва, Б. С. Криса, С. В. Разживін - мовознавство та літературознавство, Т. О. Литвин - книго- і бібліотекознавство.

Не залишилася осторонь наукових досліджень культурно-освітня та педагогічна діяльність І. П. Крип'якевича. До характеристики підручників та посібників видатного педагога, його популяризаторської діяльності свого часу долучилися Ю. М. Алексєєв, Я. Р. Дашкевич, В. О. Мисан, Л. В. Пироженко, Р. І. Крип'якевич. Педагогічна майстерність Івана Петровича стала предметом спогадів його учнів та вітчизняних науковців: В. В. Грабовецького, М. Ф. Колеса, В. Л. Ленцика, О. І. Луцького, О. Й. Пріцака, І. Г. Шульги. Згадані науковці частково охарактеризували окремі аспекти педагогічної, культурно-просвітницької та популяризаторської діяльності І. П. Крип'якевича. Уперше комплексний аналіз культурно-просвітницької діяльності Івана Петровича, яка охопила педагогічний та педагогічно-організаційний напрями, здійснила сучасна дослідниця Н. П. Клименко. Однак вивчення науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича ще не набуло цілісності та системності саме у сучасній педагогічній науці і її галузі - історії педагогіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука з теми «Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах та вищих навчальних закладах» (номер держреєстрації 0106U002439).

Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (протокол №3 від 29. 10. 2009 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАП України (протокол № 10 від 23. 12. 2009 р.).

Зважаючи на актуальність проблеми, її суспільне та науково-педагогічне значення, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження.

Мета дослідження - здійснити аналіз науково-педагогічної діяльності Івана Петровича Крип'якевича та визначити можливості її використання в умовах розвитку сучасної національної освіти і школи.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. З'ясувати стан наукової розробки теми, виявити і проаналізувати джерельну та історіографічну базу дослідження.

2. Окреслити основні періоди та напрями науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича.

3. Визначити й охарактеризувати особливості педагогічної та популяризаторської діяльності видатного педагога.

4. Обґрунтувати можливості використання науково-педагогічної спадщини І. П. Крип'якевича в сучасному навчально-виховному процесі.

Об'єкт дослідження - науково-педагогічна спадщина Івана Петровича Крип'якевича.

Предмет дослідження - періоди, напрями та зміст науково-педагогічної діяльності Івана Петровича Крип'якевича.

Теоретичну основу дослідження становлять: праці, в яких з'ясовано особливості історичного розвитку України вказаного періоду (Я. Й. Грицак, М. С. Грушевський, В. М. Даниленко, Я. Р. Дашкевич, Д. І. Дорошенко, О. М. Завальнюк, Я. Д. Ісаєвич, О. М. Субтельний, Ю. В. Телячий, Н.М. Яковенко); наукові дослідження з історії педагогіки (Л. С. Абрамова, Л. В. Артемова, А. С. Дем'янчук, М. Б. Євтух, Л. В. Пироженко, Л. І. Редькіна, О. В. Сухомлинська); концептуальні положення нормативних документів (накази, розпорядження, циркуляри міністерств, відомств, управлінь освіти; статути, звіти, накази наукових установ та навчальних закладів); закони України «Про освіту», «Вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність»; державні програми: «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Вчитель», «Національна доктрина розвитку освіти», «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 р.», «Концепції виховання підростаючих поколінь суверенної України».

Для досягнення поставленої в дисертації мети та розв'язання завдань застосовано комплекс загальнонаукових методів: інтерпретаційно-аналітичний, за допомогою якого здійснювалося вивчення, теоретичний аналіз і синтез педагогічних та історичних праць, першоджерел, офіційних і нормативних документів, навчальних планів, програм, підручників та посібників; метод періодизації з метою виокремлення основних періодів наукової та педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича; педагогічно-аналітичний, що застосовувався у характеристиці змісту педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича, розроблених ним навчальних планів, програм, схем викладання історії; біографічний слугував систематизованій реконструкції науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича; аксіологічний метод ? для оцінки науково-педагогічних здобутків ученого та можливостей використання його спадщини в сучасних умовах; узагальнення та систематизації - для узагальнення фактичного матеріалу дослідження, систематизації результатів, підготовці висновків. У дослідженні використано історико-педагогічні методи: за допомогою історико-хронологічного методу всі історико-педагогічні події, явища та процеси, що пов'язані з життям і діяльністю І. П. Крип'якевича, розглядалися у певній часовій послідовності, з дотриманням їх хронологічних меж та наступності; застосування історико-генетичного методу дозволило відтворити об'єкт дослідження, з'ясувати через систему причино-наслідкових зв'язків особливості науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича та її обумовленість суспільно-політичними процесами, характерними для досліджуваного періоду; історико-порівняльний метод сприяв виявленню загального та особливого в освітній політиці західноукраїнських земель, від якої залежала педагогічна діяльність І. П. Крип'якевича; історико-ретроспективний використаний для розкриття причинно-наслідкових зв'язків між науковою, культурно-освітньою та організаційно-педагогічною діяльністю І.П. Крип'якевича.

Джерельна база дослідження складається із різних за формою, жанрами, змістом та походженням документів. Більшість із них - матеріали архівів: Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України (Ф. 1. Верховна Рада України; Ф. 4405. Союз Визволення України (1914 - 1918 рр.); Ф. 4465. Колекція окремих документів (1901 - 1948 рр.); Центрального Державного історичного архіву України, м. Львів (Ф. 179. Кураторія Львівського шкільного округу; Ф. 309. Наукове товариство ім. Т. Шевченка; Ф. 310. Український університет у Львові; Ф. 353 т. Легіон українських січових стрільців; Ф. 368. Історик, громадський діяч С. Томашівський; Ф. 395. Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих земель (1915 - 1918 рр.); Архіву Президії НАН України (Ф. 251. - Р. Особові справи АН УРСР); Архіву Львівського національного університету ім. І.Франка (Ф. Р-119. Особові справи; Ф. Р - 119. Ректорат); Архіву Національної бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України (Ф. 10. Фонд окремих надходжень); Державного архіву Вінницької області (Ф. Р - 1362. Гайсинська районна управа; Ф. Р - 1452. Теплицька районна управа; Ф. Р - 2988. Ямпільська повітова управа); Державного архів Львівської області (Ф. П. 3. Львівський обласний комітет комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У): Державного архіву Рівненської області (Ф. Р - 30. Колекція матеріалів ОУН-УПА, що діяли на території Рівненської області; Ф. Р - 33. Рівненська міська управа); Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів (Фонд 314. Крип'якевич І. П.).

Інша група джерел - це видрукувані наукові праці І. П. Крип'якевича, серед яких особливе місце займають публікації з історії освіти і шкільництва. Важливою і досить чисельною групою джерел є науково-популярні та художні твори І. П. Крип'якевича, що представлені підручниками, посібниками, нарисами, оповіданнями та повістями. У процесі дослідження були проаналізовані статті, опубліковані у прижиттєвих періодичних виданнях («Діло», «Письмо з «Просвіти», «Молода Україна», «Наша школа», «Неділя», «Життя і знання», «Ілюстрована Україна», «Українське слово», «Український вісник», «Українська школа», «Рідна школа», «Нова зоря», «Календар Українського народного союза», «Календар товариства «Просвіта», «Календар для всіх») та публікації часописів 60 - 90-их років ХХ ст. («Український історик», «Радянська Україна», «Вільна Україна», «Український історичний журнал»).

У процесі дослідження наукової проблеми використовувалися фонди бібліотек: Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України, Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, Національної історичної бібліотеки України, Львівської національної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника.

Хронологічні межі дослідження. Нижня межа часової вертикалі дослідження окреслена 1886 р. (народження І. П. Крип'якевича). У цей час активізувався національно-демократичний просвітницький рух у Західній Україні, започатковано боротьбу за утвердження національної школи. Верхня межа наукового пошуку завершується сьогоднішнім часом, ураховуючи той факт, що після смерті І. П. Крип'якевича (1967 р.) не припинявся науковий пошук щодо вивчення його історико-педагогічної спадщини, перевидавалися твори, досліджувалися окремі аспекти життя та діяльності.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі глибокого аналізу різноманітних джерел уперше: комплексно розкрито зміст багатоаспектної науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича, до якої належали наукова, педагогічна (учительська, викладацька, методична, організаційна) та популяризаторська діяльність; визначено основні періоди і напрями наукової та педагогічної діяльності; відібрано, систематизовано та узагальнено праці відомого вченого-педагога з історії української освіти і школи; досліджено зміст основних педагогічних ідей в науково-педагогічній спадщині; досліджено й актуалізовано специфіку педагогічної діяльності, науково-популярної та художньої літератури І. П. Крип'якевича для дітей і молоді. Удосконалено понятійно-категорійний апарат досліджуваної проблеми, уточнено сутнісь понять: науково-педагогічна діяльність, популяризація. Набули подальшого розвитку ідеї щодо ролі і місця національної історії в навчанні та вихованні молоді; критерії відбору навчального матеріалу до шкільних підручників та посібників з історії; принцип поєднання навчання та дослідження історії як цілісного дійства, що позитивно впливає на формування умінь та навичок школярів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дослідження та його узагальнення можуть бути використані під час підготовки шкільних підручників та посібників з історії, навчально-методичних посібників для учителів та вихователів. Матеріали дослідження можуть доповнити зміст навчальних курсів з педагогіки, історії педагогіки, методики викладання історії, а науково-теоретичні результати дослідження ? використані для розроблення спецкурсів з історії педагогіки, біографістики у вищих навчальних педагогічних закладах та в системі підвищення кваліфікації учителів.

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом виступів на наукових, науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: «Формування громадянського суспільства в контексті європейської інтеграції» (Рівне, 2005), «Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті» (Рівне, 2007), «Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ» (Рівне, 2008), «Багатокультурна історія України» (Київ, 2012), «Регіональні аспекти інноваційної освітньої діяльності. Науково-методичні проблеми навчання історії України ХХ століття: між поляками та українцями - різні аспекти прикордоння» (Житомир - Рівне, 2012); всеукраїнських: «Краєзнавство в змісті загальної середньої освіти» (Кам'янець-Подільський, 2007), «Гетьман Мазепа і державотворення в Україні у контексті гуманітарної освіти» (Рівне, 2009), «Соціокультурний розвиток людини і суспільства» (Рівне, 2013), «Актуальні питання методики викладання суспільних та гуманітарних дисциплін в умовах розбудови сучасної школи» (Суми, 2013); науково-методичних семінарах кафедри педагогіки ПВНЗ Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем'янчука (2009-2014).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 10 одноосібних публікаціях, із них 5 статей - у провідних фахових наукових виданнях України, 4 статті - у наукових збірниках, 1 - у закордонному науковому виданні.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (407 найменувань, з них 15 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок, з них - 197 сторінки основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, мету, завдання, об'єкт та предмет, теоретико-методологічні засади, хронологічні межі; визначено джерельну базу та охарактеризовано методи; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; представлено відомості про їх упровадження й апробацію, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - «І. П. Крип'якевич - відомий вчений і дослідник історії освіти та школи» - уточнено поняття «науково-педагогічна діяльність» та обґрунтовано його використання щодо науково-педагогічного доробку І. П. Крип'якевича; проаналізовано історіографічну та джерельну базу роботи, охарактеризовано основні етапи та напрями наукової діяльності, розкрито зміст педагогічної проблематики у спадщині І. П. Крип'якевича.

У ході теоретичного аналізу досліджуваної проблеми з'ясовано, що науково-педагогічна діяльність відомого українського вченого визначається багатоаспектністю і характеризується наявністю наукової, педагогічної (викладацької, методичної, організаційної), популяризаторської складових. На основі характеристики історіографічної бази, здійсненої з використанням хронологічного підходу, в історіографії досліджуваної проблеми виокремлено три основних періоди: 1) дорадянський (1908 - 1939 рр.), на який припадає розквіт наукової та педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича; 2) радянський (40-і - початок 90-их рр. ХХ ст.), в якому педагог зарекомендував себе як талановитий учений, що був змушений зважати на реалії суспільно-політичного життя радянської системи; 3) сучасний, що припав на початок 90-их років минулого століття та охопив сьогодення і дозволив у повному обсязі вивчити і критично осмислити наукову спадщину видатного педагога і вченого.

У результаті наукової систематизації джерельної бази дослідження, що сприяла ретельному аналізу різноманітних за формою, жанрами, змістом та походженням документів (матеріалів архівів, наукових праць, науково-популярних та художніх творів І. П. Крип'якевича) з'ясовано, що серед архівних матеріалів найвагоміше місце за своїм змістом та жанровою різноманітністю документів займає архів Івана Крип'якевича. Із масиву праць ученого виокремлено та систематизовано публікації на педагогічну тематику. Всі вони подані у двох формах: а) статті у часописах; б) нариси у посібниках, підручниках або тематичних виданнях. На основі аналізу публікацій виділено такі напрями педагогічних досліджень І. П. Крип'якевича: а) історія освіти та школи; б) організація освітньої і шкільної діяльності; в) методика навчання та виховання; г) методика організації та проведення історичних досліджень; д) рецензії на освітянську періодику та навчальні видання.

Характеристика наукової діяльності І. П. Крип'якевича здійснена згідно з основними періодами: 1) 1904 - 1911 рр., 2) 1911 - 1939 рр., 3) 1940 - 1967 рр. з відповідним розкриттям змісту кожного, його здобутків, труднощів.

Упродовж 1904 - 1911 рр. Іван Петрович здобував освіту на філософському факультеті Львівського університету, робив перші кроки на науковій ниві під керівництвом М. С. Грушевського, обрав тему докторського дослідження і захистив дисертацію.

У другий період І. П. Крип'якевич зарекомендував себе як учений дослідник і педагог загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Його обирають дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Він керує історико-філософською секцією, долучається до організації Львівського таємного університету, визначає напрями наукових досліджень, очолює Комісію історії старої України та редагує «Записки товариства», долучається до видання популярного часопису «Стара Україна». На цей науковий період припадає написання та редагування ряду синтетичних, узагальнених праць з української та всесвітньої історії: «Велика історія України» (1935), «Історія українського війська» (1936), «Історія української культури» (1937), «Всесвітня історія» (1938 - 1939). Загалом упродовж 1911 - 1939 років Іваном Петровичем підготовлено більше 550 публікацій. Упродовж першої третини ХХ ст. І. П. Крип'якевич видруковує і деякі науково-популярні, публіцистичні видання для учнів, молоді, різних верств населення, поява яких закріпить за ним реноме популяризатора української історії та культури.

Зміст третього періоду науково-педагогічної діяльності визначатиме суспільно-політичний чинник - встановлення радянської влади на західноукраїнських землях. І. П. Крип'якевич отримає визнання і фактичний доступ до освітніх і наукових інституцій УРСР. На початку 40-х років ХХ ст. розвивати наукову тематику і досліджувати проблеми української історії так, як це було у попередні роки, він не зможе. Згодом він втратить фактично всі зайняті раніше посади, буде зарахованим до когорти найбільш підозрілих учених, обійматиме різні посади в наукових інституціях Радянської України.

Однак, навіть в умовах жорсткого ідеологічного тиску діяльність видатного вченого слугуватиме: а) розширенню джерельної бази, яку пізніше могли б використати історики для утвердження державницької концепції історії України; б) підготовці високопрофесійних дослідників історії. Виокремлення вищевказаних етапів зумовлене динамікою науково-педагогічної діяльності та тими змінами, що відбувалися під дією суспільно-політичних і культурно-освітніх чинників, здобутками у науковій та педагогічних галузях.

Теоретичний аналіз наукової діяльності уможливив визначення чинників, що впливали на становлення І. П. Крип'якевича як вченого та педагога. У характеристиці його наукової діяльності за галузевим принципом досить чітко відстежуються сфери вподобань: історія України, історіографія, джерелознавство, архівознавство, археографія, дипломатика, історична географія, історична картографія, історичне краєзнавство, історична хронологія, сфрагістика, топоніміка, книгознавство, бібліографія, бібліотекознавство, мовознавство, літературознавство, педагогіка.

Відзначено, що в науковій спадщині І. П. Крип'якевича особливе місце належить дослідженням педагогічних проблем. З'ясовано, що вченим підготовлено близько 60 статей, нарисів з історії освіти, школи, методики викладання історії, виховання молоді. Охарактеризовано чинники, що впливали на вибір освітянської тематики досліджень (знайомство та навчання у М. C. Грушевського, суспільно-політичні події початку ХХ ст., педагогічна діяльність історика) та виокремлено напрями педагогічних досліджень, значущість яких визначається: використанням первинних історичних джерел; наявністю чіткої структури та осмисленими узагальненнями; їх адаптованістю до сприйняття різними категоріями читачів.

Обґрунтовано думку, що наукові розвідки проблем освіти і школи І. П. Крип'якевич розглядав у контексті суспільно-політичних і економічних змін, притаманних українському суспільству на різних етапах його розвитку. У публікаціях видатного вченого-педагога подано чимало інформації про час появи, засновників та функціонування різного типу навчальних закладів; висвітлено роль державних діячів, церковнослужителів, учених, педагогів, книжників у поширенні знань, фінансуванні та відкритті навчальних закладів, підготовці підручників, вихованні молоді. На особливу увагу заслуговують публікації, в яких розглядаються різні аспекти діяльності освітніх закладів, що дозволяє формувати цілісне уявлення про функціонування окремих установ, так і освіти загалом. Публікації І. П. Крип'якевича на педагогічну тематику належать до окремого напряму, систематизовані і подано як бібліографічні джерела, що є важливим для подальшого використання сучасними дослідниками.

У другому розділі дисертації - «Педагогічна діяльність І. П. Крип'якевича» - досліджено педагогічну діяльність на посаді гімназійного вчителя; розкрито внесок І. П. Крип'якевича в розвиток українського шкільництва в роки Першої світової війни; охарактеризовано викладацьку і організаційно-педагогічну діяльність видатного вченого-педагога у вищих навчальних закладах.

На основі аналізу архівних джерел і спогадів встановлено, що із п'ятдесяти п'яти років трудового стажу майже двадцять п'ять І. П. Крип'якевич присвятив педагогічній праці в українських та польських гімназіях Галичини та тринадцять років у вищих навчальних закладах: Таємному Українському університеті, греко-католицькій Богословській Академії, Львівському університеті ім. І. Франка. З'ясовано, що упродовж 1909 - 1946 рр. викладацька діяльність поєднувалася з організаційно-педагогічною та науковою.

У дисертації розкрито специфіку педагогічної діяльності та особливості методики викладання навчальних дисциплін І. П. Крип'якевичем. З'ясовано, що на посаді гімназійного вчителя він викладав всесвітню історію, історію України і Польщі, географію, до яких розробляв навчальні програми, визначав структуру курсів, їх зміст, укладав навчальні програми, відбирав засоби, методи і прийоми навчання. Як учитель історії І. П. Крип'якевич використовував досить великий арсенал засобів. Окрім традиційних засобів навчання, шкільних підручників, він використовував писемні першоджерела, укладав історичні карти, розробляв схеми дослідження минувшини через організацію екскурсійної роботи. І. П. Крип'якевич приділяв увагу засвоєнню, узагальненню та систематизації знань, розробив систему завдань для повторення та засвоєння термінів і понять, хронології, історико-географічних назв. Особливої уваги учений надавав використанню в процесі навчання писемним та візуальним джерелам. Зазначено, що він одним із перших серед західноукраїнських педагогів міжвоєнного періоду почав використовувати історичні екскурсії в навчальному процесі та позакласній роботі і розробив методику їх проведення.

Особливе місце в педагогічній діяльності І. П. Крип'якевича посідало національне та морально-етичне виховання молоді, яке він вважав основою формування патріотизму. Відсутність підручників з історії України спонукали вченого до розробки навчальної літератури. Упродовж 1912 - 1919 рр. та другої половини 20-их років ХХ ст. він написав шість книг, чотири з яких «Коротка історія України для початкових шкіл та 1-ої кляси гімназії» (1918), «Шляхами слави українських князів» (1918), «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл. Перша частина. Княжа доба» (1918), «Огляд історії України. Repetitorium для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів» (1919) були видрукувані і використовувалися в процесі навчання історії.

На основі вивчення джерел встановлено, що його педагогічна діяльність у вищій школі поєднувалася із вчителюванням у гімназіях (польський період) або була короткостроковою (радянські часи). І. П. Крип'якевич як викладач використовував різноманітні і прогресивні навчально-організаційних форми (лекції, семінари, просемінари, практичні та індивідуальні заняття), удосконалюючи їх за допомогою структурування і планування занять (виклад здійснював згідно плану, готував бібліографічні описи, укладав індивідуальні завдання), використання різноманітних прийомів, що сприяли активізації навчальної діяльності (робота з бібліографічними картками, підготовка рефератів і повідомлень, написання наукових оглядів, рецензій, статей). З'ясовано про застосування в його педагогічній діяльності активних методів викладання: міні-дискусій, індивідуальні та групові дослідження історичних джерел, обговорення наукових проблем із залученням історіографічної бази тощо.

За короткий час викладання видатний учений-педагог підготував ряд книг, що використовувалися як підручники для вищої школи: «Українська історіографія», «Історія України», «Всесвітня історія», «Методика історії». В організації навчальної діяльності студентів надавав перевагу самостійній роботі, алгоритм якої розробляв викладач, проводив консультації, допомагав визначити напрями розв'язання проблеми, підібрати джерела, підготувати наукову публікацію тощо.

Обґрунтовано висновок про особливості організаційно-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича у різні роки трудової діяльності, яка полягала в участі відомого педагога в організації освіти та діяльності школи в роки Першої світової війни на західноукраїнських землях, керівництві кафедрами історії України у вищих навчальних закладах, організації та налагодженні роботи історичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка. Доведено, що організаційно-педагогічна діяльність І. П. Крип'якевича в роки Першої світової війни була чітко структурована і знайшла свій прояв у таких напрямах: а) дослідження стану шкільництва на західноукраїнських землях; б) розробка документів щодо організації освітньої справи; в) планування системи заходів в освітній галузі. Проаналізовано систему заходів, які ініціював видатний учений та безпосередньо брав у них участь: підготовка українських учителів із місцевих кадрів за допомогою системи курсів, семінарів, фінансової підтримки з боку держави та за участі галицьких освітян; розробка планів та змісту курсової перепідготовки вчителів; обстеження шкільних приміщень і їх використання для відкриття мережі народних шкіл, українських гімназій; збір коштів, навчальної, художньої та науково-популярної літератури, засобів навчання та приладдя на потреби школи; відкриття шкільних бібліотек, читалень для молоді; підготовка інформаційних матеріалів з історії шкільництва, його стану в умовах війни, про відкриття та функціонування нових закладів освіти; налагодження системи управління освітнім процесом, звітності за виконану роботу та зібрані і використані кошти.

У третьому розділі - «І. П. Крип'якевич - популяризатор історії, автор навчальної та художньої літератури» - проаналізовано внесок видатного вченого-педагога в справу популяризації історії України, охарактеризовано навчальну літературу і з'ясовано причини її появи, можливість використання в сучасному навчально-виховному процесі; окреслено дидактичну цінність шкільних підручників та посібників з історії, а також роль художньої літератури в популяризації історичних знань.

У дисертації доведено, що популяризаторську діяльність І. П. Крип'якевича варто розглядати як різновид праці, спрямований на адаптацію складного наукового знання і поширення його за допомогою інформаційних джерел (засобів) різним верствам населення. До чинників, які спонукали педагога до популяризації історичних знань, віднесено: розуміння і сприйняття популяризації як важливого засобу, що впливав на етнічну ідентифікацію та формування національної пам'яті; відсутність на той час популярних творів з української історії для різних верств населення; поява національної школи і зростання потреби у забезпеченні її навчальною літературою; досвід педагогічної діяльності, що був безпосередньо пов'язаний із популяризацією історичних знань; усвідомлення ролі історичного знання у вихованні молоді.

Поєднання викладацької, учительської діяльності з науковою зумовили специфіку популяризаторської праці вченого. Найвагоміші напрями та види його такої діяльності пов'язані із підготовкою нарисів та історичних розвідок, що друкувалися у періодичній пресі, тематичних видань для культурно-освітніх організацій, шкільних підручників, прозових художніх творів для молоді.

На основі проведеного аналізу шкільних підручників з історії окреслено дидактичну цінність навчальної літератури та її інноваційний характер, що виявляється: в особливій системі структурування навчального матеріалу (поділ на розділи, теми, параграфи-оповідання, інформаційні довідки); використанні текстових узагальнень, які одночасно є матеріалом для повторення; конструюванні текстів з урахуванням віку читацької аудиторії, специфіки сприйняття інформації, побудови речень тощо; поєднанні текстових, візуальних та картографічних джерел історичної інформації; застосуванні додаткових джерел інформації, списків літератури.

Доведено, що оповідання та повісті І. П. Крип'якевича відрізнялися від інших літературних творів того часу поділом змісту на смислові частини, структуруванням матеріалу за окремими історичними сюжетами, реалізацією навчальних та виховних функції змісту завдяки специфічному конструюванню тексту, що був зорієнтований на реалізацію естетичної, пізнавальної, виховної, духовно-творчої, розважальної, навчальної функцій. У роботі простежено тісний зв'язок популяризації історичних знань з науково-педагогічною діяльністю вченого.

У ході дослідження не лише проаналізовано, але й розкрито значення науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича та можливості використання її здобутків під час викладання курсів історії у школах та вищих навчальних закладах, організації учнівського та студентського наукового пошуку, проведенні позакласної і позашкільної роботи. Окреслено роль художніх творів у вихованні сучасної молоді. Не втратили з часом своєї актуальності педагогічні праці Івана Петровича, які виявлені, систематизовані в процесі дослідження і залучені до джерельної бази української педагогічної науки. Повний їх перелік, що поданий у додатках дисертації, не лише полегшить науковий пошук майбутніх дослідників, але й дозволить сформувати уявлення про напрями студіювання вченого у царині педагогіки.

На часі використання ідей з методики навчання та викладання історії у середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, що проаналізовані та систематизовані у відповідних розділах дисертації. Особливо це стосується розроблених І. П. Крип'якевичем схем дослідження історичних писемних джерел, які він пропонував як альтернативу традиційним підручникам і посібникам. Проаналізовані схеми навчання історії за писемними джерелами сьогодні активно використовуються в педагогічній практиці. В умовах реформування сучасної шкільної історичної освіти особливої ваги набувають здобутки І. П. Крип'якевича в написанні шкільних підручників та посібників з історії. Повернення до методологічних засад підручникотворення, розроблених ученим, набуває особливої актуальності в процесі укладання навчальної літератури з пропедевтичних курсів історії України.

Дослідження дозволило сформулювати такі загальні висновки:

1. У результаті історико-педагогічного аналізу педагогічної спадщини І. П. Крип'якевича доведено її багатоаспектний характер, зумовлений різними видами науково-педагогічної діяльності (наукова, педагогічна (викладацька, методична, організаційна) та популяризаторська праця), що представлена багатою джерельною та історіографічною базою. Дослідження історіографії окресленої проблеми уможливило виявлення літератури, що присвячена науково-педагогічній діяльності І. П. Крип'якевича, та уточнення її періодизації. Керуючись сучасною науковою періодизацією розвитку вітчизняної освіти та педагогічної науки, враховуючи розвиток історичної науки, освітньої галузі в цілому, вплив суспільно-політичних чинників на наукове та культурно-освітнє життя було виокремлено такі періоди науково-педагогічної діяльності: 1) дорадянський (1908 - 1939 рр.), який характеризується розквітом наукової та педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича; 2) радянський (40-і - початок 90-их рр. ХХ ст.), в якому видатний педагог зарекомендував себе і як талановитий учений, що зважав на реалії суспільно-політичного життя соціалістичної системи; 3) сучасний, що припав на початок 90-их років ХХ ст. та охопив сьогодення. Визначено, що значний внесок до аналізу науково-педагогічної спадщини І. П. Крип'якевича належить таким вченим та громадським діячам, як В. В. Грабовецький, Д. Г. Гринчишин, Я. Р. Дашкевич, Я. Д. Ісаєвич, Н. П. Клименко, М. П. Ковальський, Г. І. Ковальчук, О. В. Коструба, М. М. Кравець, Р. І. Крип'якевич, Б. С. Криса, В. Л. Ленцик, О. І. Луцький, Т. О. Литвин, В. О. Мисан, О. А. Терлецький, М. Н. Петровський, Л. В. Пироженко, О. Й. Пріцак, О. С. Рубльов, О. В. Середа, Н. В. Суровцов, І. Г. Шульга та ін.

Окреслено значущість джерельної бази дослідження, до якої належать різноманітні за формою, жанрами, змістом та походженням документи. За допомогою архівних джерел здійснено реконструкцію основних періодів життя та науково-педагогічної діяльності вченого. Завдяки аналізу наукових праць простежено і охарактеризовано основні напрями науково-педагогічної діяльності педагога. До праць, які заслуговують на особливу увагу належать роботи малодослідженого напряму - історії освіти і шкільництва. Публікації І. П. Крип'якевича цього напряму подано у двох формах: а) статті у часописах; б) нариси з історії освіти та школи у посібниках, підручниках або ж тематичних виданнях. З'ясовано, що за кількістю і галузевою тематикою домінує перша група.

У результаті теоретичного аналізу виокремлено такі напрями педагогічних студій видатного вченого-педагога, як історія освіти та школи, організація освітньої і шкільної діяльності, методика навчання та виховання, методика організації та проведення історичних досліджень, рецензії на освітянську періодику та навчальні видання. Окреслено важливість науково-популярних та художніх творів, що представлені підручниками, посібниками, нарисами, оповіданнями та повістями. Доведено значущість історіографічної та джерельної бази щодо здійснення повноцінного дослідження науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича.

2. Уточнено і обґрунтовано основні періоди та охарактеризовано напрями науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича: 1) формування та становлення І. П. Крип'якевича як історика-дослідника (1904 - 1911 рр); 2) творчого злету і членство в Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка (1911 - 1939 рр); 3) діяльність у радянських наукових установах та навчальних закладах (1939 - 1962 рр.) На перший період припадає навчання в університеті, участь у семінарах М. С. Грушевського, обрання теми дослідження дисертаційної роботи, підготовка публікацій, захист наукової роботи. На другому етапі наукова діяльність І. П. Крип'якевича була тісно пов'язана із Науковим Товариством ім. Т. Шевченка і сприяла його визнанню як ученого-дослідника. У цей час він розпочинає викладацьку діяльність в освітніх закладах. Третій етап наукової діяльності мав свою специфіку, зумовлену змінами у суспільно-політичному житті на західноукраїнських землях: приєднанням Західної України до УРСР, Другою світовою війною, відновленням радянської влади. Суспільно-політичний чинник став вирішальним в обранні навчальних та наукових установ вченого.

З'ясовано, що І. П. Крип'якевич проявив себе в різноманітних сферах та напрямках тогочасної історичної науки: історії України, історіографії, джерелознавстві, архівознавстві, археографії, дипломатики, історичної географії, історичної картографії, історичному краєзнавстві, історичній хронології, сфрагістики, топоніміки. Окреслено значущість його науково-педагогічної діяльності у книгознавстві, бібліографії, бібліотекознавстві, мовознавстві, літературознавстві.

Доведено, що особливе місце в його студіях займала педагогіка й педагогічні проблеми, що передбачало їх дослідження за напрямами: а) історія освіти та школи; б) організація освітньої і шкільної діяльності; в) методика навчання та виховання; г) методика організації та проведення історичних досліджень, д) рецензії на освітянську періодику та навчальні видання.

3. Окреслено специфіку педагогічної та популяризаторської діяльності І. П. Крип'якевича, в якій органічно поєднувалася викладацька та організаційно-педагогічна праця. У педагогічній діяльності видатного вченого-педагога виокремлено та охарактеризовано такі її різновиди, як учительська діяльність (учителювання в гімназіях), викладацька робота у вищих навчальних закладах, читання лекцій в учительській семінарії і курсах підготовки вчительських кадрів.

Визначено специфіку організаційно-педагогічної діяльності, обумовлену суспільно-політичними подіями та працевлаштуванням І. П. Крип'якевича. Охарактеризовано його участь в організації освіти в роки Першої світової війни на західноукраїнських землях, керівництві кафедрами історії України у вищих навчальних закладах, організації та становленні історичного факультету Львівського університету ім. І. Франка. Підтверджено значущість таких напрямів учительської праці, як викладання шкільних курсів історії та географії, розробка навчальної літератури з історії, організація позакласної (гурткової) роботи, виховання шкільної молоді, пропаганда та поширення педагогічного досвіду.

Обґрунтовано висновок про характерні особливості педагогічної діяльності Івана Петровича щодо надання переваг у навчанні історії таким засобам навчання, як шкільні підручники, нариси, історичні карти, предмети, писемні та візуальні джерела. Доведено, що відомий учений-педагог одним із перших започаткував дослідження минувшини за допомогою писемних джерел. Він розробив певний алгоритм, що включав поетапне дослідження тексту і допомагав учням пізнавати історію народу через організацію практичних занять, поєднання викладання з позакласною роботою (гуртковою) і, в такий спосіб, залучення частини учнів до наукового пошуку ще з шкільної лави.

Дослідження педагогічної діяльності педагога засвідчило, що вагоме місце у ній займало виховання молоді. Викладацька діяльність І. П. Крип'якевича у вищій школі характеризувалася: різноманітністю навчально-організаційних форм, що мали творчий, дослідницький характер; чітким структуруванням і плануванням занять; використанням різноманітних прийомів, що сприяли активізації навчальної діяльності; проведенням студентських досліджень; поєднанням навчальної діяльності студентів з організацією наукового пошуку.

Визначено зміст організаційно-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича на різних етапах його життя. Доведено, що складовою науково-педагогічної діяльності І. П. Крип'якевича була популяризація історичних знань, що здійснювалася різними способами: а) підготовкою нарисів та історичних розвідок, що друкувалися у періодиці; б) укладанням тематичних видань для культурно-освітніх організацій; в) розробкою шкільних підручників і підручникових нарисів; г) написанням художніх творів на історичну тематику.