Розвиток комп'ютерних технологій підтримки навчання студентів вищих навчальних закладів Eкраїни (друга половина 50-х - початок 90-х років XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.14:004:93/94

РОЗВИТОК КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДТРИМКИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА 50-Х - ПОЧАТОК 90-Х РОКІВ XX СТ.)

Воронкін Олексій Сергійович

магістр з електронних приладів, аспірант, аспірант



Анотація

програмований навчання інтелектуальний комп'ютерний

У статті на основі широкого кола джерел і матеріалів здійснено спробу узагальнюючого дослідження еволюції комп'ютерних технологій підтримки навчання студентів вишів України, починаючи з другої половини 50-х років до початку 90-х років ХХ ст. Виявлено чотири історичних етапи: 1) поява алгоритмів програмованого навчання;

2) виникнення автоматизованих технологій для підтримки навчання; 3) поява перших систем комп'ютерного навчання і розвиток навчальних середовищ; 4) комплексний розвиток комп'ютерної техніки і технологій, розробка інтелектуальних навчальних систем і систем віртуальної реальності.

Ключові слова: програмоване навчання; технічні засоби навчання; система автоматизованого навчання.



Аннотация

В статье на основе широкого круга источников и материалов предпринята попытка обобщающего исследования эволюции компьютерных технологий поддержки обучения студентов высших учебных заведений Украины, начиная со второй половины 50-х годов до начала 90-х годов. Выделено четыре исторических этапа: 1) появление алгоритмов программированного обучения; 2) возникновение автоматизированных технологий для поддержки обучения; 3) появление первых систем компьютерного обучения и развитие учебных сред; 4) комплексное развитие компьютерной техники и технологий, разработка интеллектуальных обучающих систем и систем виртуальной реальности.

Ключевые слова: программированное обучение; технические средства обучения; система автоматизированного обучения.



presents results of a synthesis study of the evolution of computer technologies to support students studying at the universities of Ukraine since the second half of 50th to the early of 90th of the twentieth century. Research was conducted on the basis of a wide range of sources and materials. There are four historical stages highlighted: 1) the emergence of algorithms of programmed learning; 2) the emergence of automated technologies to support studying; 3) the birth of the first computer training systems and the development of learning environment; 4) an integrated development of computer technology, the development of intelligent tutoring systems and virtual reality systems.

Keywords: programmed learning; technical means of training; computer-aided teaching.



1. ВСТУП

Інтегруючись у європейський простір, ураховуючи процеси глобалізації й інтеграції, державна освітня політика України спрямована на інформатизацію освіти, запровадження системи навчання протягом усього життя і забезпечення доступу до національних і світових інформаційних ресурсів. Сучасна комп'ютерна техніка і засоби телекомунікацій надають практично необмежені можливості з розміщення, зберігання, обробки та доставки даних будь-якого обсягу і змісту на будь-які відстані. Разом з тим зміни, які відбуваються, пов' язані не тільки з еволюцією, а й конвергенцією інформаційно-комунікаційних технологій, що певним чином впливає і на розвиток вищої освіти.

Постановка проблеми. Аналіз наукових публікацій і дисертацій, а також реальної освітньої практики свідчить, що останніми роками відбувається особливо активне впровадження комп'ютерної техніки і технологій в освіту. У той же час існує суперечність між необхідністю осмислення особливостей і прогностичних тенденцій розвитку комп' ютерних технологій навчання і відсутністю узагальнюючих робіт за темою дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз історичного розвитку комп'ютерних технологій підтримки навчання у різних контекстах здійснювали М. І. Жалдак, І. І. Кондратенко, В. М. Кухаренко, О. В. Майборода, А. Ф. Манако,

Н. В. Морзе, Ю. С. Рамський, А. М. Ундозерова, Г. Б. Ярулліна та ін. Так

О. В. Майборода у своєму дисертаційному дослідженні [1], присвяченому становленню і розвитку комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України, вважає, що комп'ютерна освіта бере початок із середини 60-х рр. ХХ ст. А. М. Ундозерова розглядає розвиток ідей комп'ютерного навчання у радянській педагогіці, починаючи з 1960 р. [2].

Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола джерел виявити найбільш важливі ознаки, узагальнити та систематизувати матеріал щодо розвитку апаратної складової комп'ютерних технологій підтримки навчання студентів вишів України, починаючи з другої половини 50-х років до початку 90-х років ХХ ст.



2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Друга половина 50-х років XX ст.

Перші спроби використовувати машини для перевірки знань (тестування) учнів робилися, починаючи з 1915 року, коли психолог Сідней Прессі в США сконструював і запатентував кілька таких машин [3]. Одна з них нагадувала друкарську машинку з віконцем, у якому відображалися запитання з варіантами відповідей. Учень натискав кнопку напроти тієї відповіді, яку вважав правильною. Відповідь фіксувалася, здійснювався перехід до наступного запитання, після закінчення тестування механізм машини видавав стрічку паперу з результатами. У 1954 р. американський професор, психолог Б. Ф. Скіннер висунув ідею, що отримала назву програмованого навчання. У роботі “Наука учіння та мистецтво навчання” [4] Скіннер, ґрунтуючись на експериментальному матеріалі з научіння тварин, в основному, голубів, виклав принципи програмованого подання матеріалу, перевірки знань й описав роботу машини для навчання арифметики.

“Програмування” передбачало методику створення програм, які б управляли навчальною діяльністю учнів у процесі розв'язування ними пізнавальних задач. Г оловним елементом програмованого навчання виступала навчальна програма, яку слід розуміти як впорядковану послідовність рекомендацій чи завдань, що передаються за допомогою дидактичної машини або програмованого підручника і виконуються суб'єктом навчання. Навчальний матеріал за програмованого навчання подається кадрами. Кожний з них мав порівняльно невелику, завершену у логічному відношенні порцію дидактичного матеріалу; контрольне завдання, що надавалося з метою перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу; вказівки про дії після виконання завдання [5]. У своїх роботах Скіннер вважав режим навчання лінійним. За словами Скіннера, “машина наполягає, щоб кожен фрагмент матеріалу кадр за кадром, пункт за пунктом був повністю зрозумілим, перш ніж учню буде дозволено йти далі” [6]. В основу варіанту програмованого навчання, запропонованого Скінером, було покладено теорію біхевіористської психології.

Розгалужене програмування передбачало використання відповіді учня для управління програмою. Такі алгоритми були запропоновані пізніше іншими вченими -- Краудером, Девісом [7], Кеєм [8, 9] та ін. Краудер, наприклад, розрізняв два види розгалуженого програмування -- внутрішнє і зовнішнє. У програмах внутрішнього програмування встановлювалася однозначна відповідність між відповіддю учня і матеріалом, який йому після цього пред'являється [10]. Коли ж під час відповіді учня аналізувалися інші відомості, такі, наприклад, як його попередні відповіді, а для вибору наступного кадру виконувалися обчислення, -- таке програмування Краудер назвав зовнішнім. У 1960 р. Краудером була випущена комп'ютерна програма “AutoTutor”, що реалізувала у вигляді навчальних програм ідеї розгалуженого програмованого навчання, закладені раніше в підручниках “ТШогТехР”.Так велися спроби підвищити ефективність управління навчальним процесом шляхом побудови його в повній відповідності до психологічних знань про нього, що фактично й означало впровадження кібернетики в практику навчання [11].

Ідея використання вітчизняних машин у навчанні набуває все більшого успіху, що пов'язано не тільки з розвитком психологічної теорії, але і з розробкою теорії машин для зберігання, перероблення і передавання даних. У різних організаціях АН СРСР і відомствах (у тому числі в лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР) активно розвивається теорія обчислювальних машин. У статті від 1957 р. [12] вже йдеться про необхідність використання таких машин у завданнях планування народного господарства. Провідні фахівці галузі обчислювальної техніки мають ясне уявлення про шляхи подальшого розвитку вітчизняної інформатики. Як приклад можна навести статтю В. М. Глушкова [13].

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР 26 червня 1959 року за № 961 на території Західної України було створено перший обчислювальний центр -- науково- дослідну лабораторію Львівського університету (нині -- Львівський національний університет імені Івана Франка). Обчислювальний центр Львівського університету стає базою для підготовки студентів не тільки Львівського університету, але й студентів фізико-математичних і технічних факультетів інших навчальних закладів Західної України, зокрема Дрогобицького, Луцького, Івано-Франківського й Кременецького педагогічних інститутів, Львівського політехнічного і лісотехнічного, Українського поліграфічного інститутів. Одним із перших серед вищих навчальних закладів УРСР, що розпочав підготовку спеціалістів з ЕОМ став Київський університет (1959 р. -- перший випуск фахівців за кваліфікацією “математик-обчислювач”).

У цьому ж році (1959 р.) в АН СРСР була створена Наукова рада з комплексної проблеми “Кібернетика”. Зазначимо, що автори перших вітчизняних книжок з кібернетики [14] працювали в навчальних закладах, що готували кадри для Міністерства оборони [15]. Так, Харківське вище авіаційно-технічне училище і Київське вище інженерно-радіотехнічне училище стали першими військовими навчальними закладами, де навчання кібернетики стало обов'язковим.

Набуває популярності теорія програмованого навчання. Хоча вітчизняні роботи цього часу мали науково-популярний характер, усе ж таки їхні автори розглядали роль і місце програмованого навчання в системі освіти, а також завдання й проблеми, що постають у зв'язку з реалізацією такого підходу [16]. Незважаючи на те, що технічна база ЕОМ і програмне забезпечення ще явно не відповідали успішному розв'язанню поставленої проблеми в цілому, дослідження в цій галузі почали проводитися в усіх розвинених країнах [17, 18].

У 1956 р. в Бельгії відбувся перший міжнародний конгрес із кібернетики, на якому було представлено роботу з програмованого навчання. З 1958 р. щорічно у самих різних країнах проводяться 1-2 конференції або симпозіуми, присвячені навчальним машинам і програмованому навчанню (Америка, Англія, Франція, ФРН, Канада та ін.)

У 1959 р. кілька людей із “System Development Corporation” (США) почали працювати з установкою, з'єднаною з невеликою обчислювальною машиною Вєпйіх G- 15. На рис. 1 ЕОМ знаходиться зліва, а пульт учня -- справа.

Матеріал для навчання подавався за допомогою проектора з вільним вибором слайдів (усього 600 слайдів розміром 35 мм). Проектоване зображення можна бачити позаду друкарської машинки. За сигналами від обчислювальної машини слайди могли проектуватися в будь-якій послідовності залежно від програми заняття. Суб'єкт навчання відповідав на запитання, натискаючи клавіші електричної друкарської машинки. При цьому оцінювалася кожна відповідь, сигнал зворотного зв'язку видавався також за допомогою друкуючого пристрою (наприклад: “Ні, ви обрали неправильну відповідь. Спробуйте відповісти на це запитання ще раз”). Під час заняття зберігалися записи всіх відповідей.

Перші вітчизняні електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) також використовували в навчальному процесі [21]. Так, у 1950 р. під керівництвом академіка С. О. Лебедєва у Феофанії (під Києвом) була змонтована перша в континентальній Європі програмно-керована мала електронно-лічильна машина “МЭСМ”. 25 грудня 1951 р. були успішно проведені випробування машини за участі комісії АН СРСР на чолі з академіком М. В. Келдишем і розпочата її регулярна експлуатація. Хоча продуктивність машини не була високою, на ній, як на макеті досліджувалися основні принципи побудови обчислювальних пристроїв паралельного типу. Експлуатувалася вона до 1957 р., після чого її було демонтовано й передано Київському політехнічному інституту (КПІ) з навчальною метою. Усі основні блоки машини було використано для створення лабораторних робіт по цифрових ЕОМ. “Машину розрізали на шматки, організували ряд стендів ...” -- згадував Б. М. Малиновський [20]. Великий внесок у створенні лабораторії з цифрових ЕОМ вніс асистент КПІ М. М. Піневич.

У другій половині 50-х років за рознарядкою Міністерства вищої освіти до вишів надходять аналогові обчислювальні машини, у яких важливі характеристики реальних процесів моделюються аналогічними фізичними процесами в диференціальних рівняннях [23]. Деякий час вони не вводилися в експлуатацію передусім за браком фахівців, хоча наприкінці 50-х років на базі таких машин вже проводилися лабораторні роботи (наприклад, широко використовувані електронні моделюючі установки типу ІПТ-5, МТП-9, АВМ МН-7 виготовлялися на Пензенському заводі лічильно- рахункового машинобудування). У 1959 р. університети Києва, Харкова, Дніпропетровська, Львова одержали ЕОМ “Урал-1” -- перші серійні машини на території СРСР (розробники -- Московський завод лічильно-аналітичних машин, Пензенська філія -- у майбутньому Пензенський НДІ математичних машин).

При навчальних закладах створюються відділи технічних засобів навчання -- це стосується вишів не тільки технічного профілю, а й мистецького. Так, у 1957 р. відповідний відділ було створено у Харківській державній консерваторії (нині -- Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського).

У цілому, програмоване навчання асоціюється з такими засобами навчання, як програмовані підручники та різні технічні пристрої [24], за допомогою яких відображаються дані і здійснюється контроль за засвоєнням знань. ЕОМ розглядають як більш досконалий (порівняно з іншими пристроями) технічний засіб реалізації навчальних програм. Активно проводяться роботи з кінофікації навчального процесу (з 30-х років XX ст. почали з'являтися перші цілісні фільми, призначені для навчальних цілей). Постало питання щодо доцільності створення науково-методичних фільмів [25]. У 1959 р. відбулася всесоюзна нарада з питань навчального кіно [22], де озвучено тези щодо ефективності навчальних фільмів у заочній формі навчання, необхідності створення спеціалізованих кіностудій для більш масового виробництва цієї кінопродукції. Відзначимо, кінодемонстрація не мала на меті підмінити викладача, передбачалося, що вона стане інструментальним засобом його впливу на учнів. Виші починають застосовувати кінофіксацію у наукових дослідженнях, використовуючи потім у навчальній роботі відзнятий у ході експериментів кіноматеріал.

2.2 60-ті роки XX ст.

У 1960 р. у Київському політехнічному інституті відкривається нова, перша в Україні, кафедра обчислювальної техніки (наказ по КПІ № 148 від 16 березня 1960 р.). Її організатором і завідувачем став к. т. н., доц. К. Г. Самофалов [26]. У цьому ж році при кафедрі математичного аналізу Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького була створена навчально-наукова електронно-обчислювальна лабораторія, оснащена двохадресною ЕОМ “Минск-1”, на фізико-математичному факультеті розпочали читати лекції з основ обчислювальної техніки і програмування, теорії алгоритмів, математичної логіки (професори В. С. Королюк, М. Я. Лященко, Я. В. Хромой) [27]. У 1960-х рр. на базі обчислювальної лабораторії проходили обчислювальну і програміську практику студенти математичних спеціальностей практично всіх педагогічних інститутів України.

У Києві створюється Наукова рада з комплексної проблеми “Кібернетика” при Президії АН УРСР, яку очолює В. М. Глушков. У 1961 р. він стає директором організованого Інституту кібернетики АН УРСР, який став центром розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні. В. М. Глушков бере курс на розвиток штучного інтелекту на ЕОМ. На початку 60-х років на ЕОМ “Киев” під його керівництвом виконується серія унікальних на той час експериментів із штучного інтелекту, машинного розпізнавання простих геометричних фігур, моделювання автоматів для розпізнавання друкованих і письмових букв, автоматичного синтезу функціональних схем. Як приклад слід навести програму навчання ЕОМ розпізнавати осмисленість простих речень на прикладі російської мови.

У 1960 р. було розроблено першу вітчизняну напівпровідникову обчислювальну машину широкого призначення “Днепр”, яку розпочали використовувати у тому числі в навчальному процесі. Також почали розроблюватися класи автоматизованого навчання. Комплекс обладнання автоматизованих класів, що базувалися на ЕОМ “Днепр”, міг обслуговувати одночасно й незалежно до 10 класів по 25 робочих місць. Кожне робоче місце суб'єкта навчання було обладнане пультом введення даних і пристроєм виведення. За допомогою пульта введення учень запитував завдання для навчання, уводив відповіді на контрольні запитання. На цифрових індикаторах пристрою виведення фіксувалася адреса (номер) картки з інформаційним матеріалом, який необхідно було переглянути. До складу окремих пристроїв виведення входили керовані діапроектори, які за сигналами ЕОМ відображали той чи інший діапозитив або кадр кіноплівки. Викладач за допомогою спеціального пристрою міг дізнатися про кількість матеріалу, пройденого кожним учнем. У Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі військ протиповітряної оборони на базі комплексу “Днепр-1” було розроблено навчальний комплекс “Родон”, який було нагороджено золотою медаллю на ВДНГ СРСР [27].

Розробка машини “Днепр” поклала початок розвитку промислового виробництва керуючих машин. У 1963 р. запущено в серійне виробництво нову родину малих цифрових електронних обчислювальних машин “Промінь”, призначених для автоматизації інженерних розрахунків середньої складності (розробка Інституту кібернетики АН УРСР). Машина була, по суті, новим словом у світовій практиці -- перша широко застосовувана машина, управління якою було організовано за ступінчастим мікропрограмним принципом. Пізніше цей принцип було використано в машині для інженерних розрахунків “МИР-1”, створеній після ЕОМ “Промінь”.

Зазначимо, що наприкінці 60-х років приблизно 30 % парку ЕОМ в СРСР становили машини [28], створені за розробками Інституту кібернетики АН УРСР.

У 1962 р. в Київському інженерно-будівельному інституті за підтримки Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР створюється лабораторія програмованого навчання і навчальних машин (керівник В. Я. Ожогін) [29]. З 1963 р. на базі інженерно-будівельного інституту починає щорічно видаватися міжвідомчий науковий збірник “Программированное обучение” (відп. ред. проф. Ю. Ф. Чубук). Починаючи з 1964-1965 рр. всі роботи в цьому напрямку координуються міжвідомчою Радою з проблем програмованого навчання, науково-методичною Радою з педагогіки вищої школи і робочою групою з проблем наукової організації праці науково-технічної Ради Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

Для всіх охочих підвищувати рівень кваліфікації (інженерів, наукових співробітників і викладачів) у Київському будинку науково-технічної пропаганди В. М. Глушков читає цикл лекцій з різних тем, що стосуються кібернетики (основи теорії алгоритмів, теорії автоматів, елементів математичної логіки тощо). Тут же читав лекції й Л. А. Калужнін (професор Київського університету). Тексти лекцій були надруковані окремими брошурами Київським будинком науково-технічної пропаганди в 1960-1961 роках.

Із середини 60-х років ХХ ст. в Інституті кібернетики АН УРСР організовуються і проводяться оригінальні роботи зі створення спеціалізованого програмного забезпечення і розробки автоматизованих навчальних курсів [29], засновано науково- теоретичний журнал “Кібернетика”. При АН УРСР проводяться наукові семінари з теоретичних і прикладних питань кібернетики, як приклад слід навести семінар “Программированное обучение и обучающие машины” (науковий керівник семінару доктор фіз.-мат. наук К. Л. Ющенко, учений секретар семінару канд. техн. наук О. М. Довгялло). Досліджуються питання ефективності навчальних програм. Так, у публікаціях Г. О. Балла, О. М. Довгялло, Ю. І. Машбиця [31, 32] аналізується вплив “розміру кроку” на ефективність навчальної програми. Основні результати досліджень учених полягали в тому, що:

а) розмір кроку впливає на ефективність навчання -- цей вплив має більш складний характер, ніж залежність, відповідно до якої, чим меншим є розмір кроку, тим вища якість засвоєння;

б) вплив розміру кроку на ефективність навчання тим більший, чим нижчим є рівень підготовки і здібностей учнів;

в) правильний підбір розміру кроку дає можливість практично за тієї ж якості засвоєння скоротити час навчання.

У доповіді “Щодо психологічної адекватності форм і методів навчання” (1968 р.) [33] розглядаються психологічні аспекти головних проблем програмованого навчання, що виникають у структурі “викладач -- машина -- суб'єкт навчання” (індивідуалізація і керованість у навчанні, співвідношення між технічною і психологічною стороною у програмованому навчанні).

Роботи з автоматизації програмованого навчання ведуться з використанням навчальних і контролюючих пристроїв різного типу [36, 37]. Застосування таких пристроїв сприяє набуттю різних навичок, а також реалізації найпростіших методів контролю, в основному вибіркового типу. Найпростіші з них -- це пристрої, що опрацьовують бланки тестів, опитувань, схем, завдань. Однак через обмежені можливості вони не забезпечували достатню ефективність й адекватність результатів контролю реальному рівню знань суб'єкта навчання [38]. У навчанні застосовуються й інші технічні засоби: фотографія, статичні екранні засоби навчання, звукотехніка, навчальні машини, навчальне кіно, навчальне телебачення [34, 35], розробляються локальні вузівські телевізійні мережі. Слід зазначити, що спочатку телепередачі призначалися тільки для середніх шкіл, а трохи пізніше -- для вишів. Перші передачі для студентів були проведені відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 9 квітня 1964 р. “Про подальше поліпшення вищої та середньої спеціальної заочної та вечірньої освіти”.

Стає очевидним, що навчання без використання технічних засобів, у тому числі обчислювальних машин, є недоцільним. Наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР “Про поліпшення системи інформації вищої школи” (№ 784 від 13.12.67 р.) було створено Інформаційний центр вищої школи (ТТЦВТТТ), на який покладалися функції центрального галузевого органу науково-технічної інформації. У наказі було запропоновано:

1) здійснити організацію органів інформації у вишах, створити при бібліотеках єдині довідково-інформаційні фонди;

2) передбачити оснащення органів інформації сучасними технічними засобами для механізації й автоматизації процесів підготовки, пошуку та видачі інформації, а також підкріплення їх кваліфікованими кадрами;

3) передбачити в планах науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів на 1968-1972 рр. розвиток наукових досліджень з організації довідково- інформаційної роботи.

Згідно зі спеціальним Наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 18 червня 1970 р. всі вищі навчальні заклади СРСР і технікуми були зобов'язані надавати до ІЦВШ матеріали з науково-дослідної роботи і передового навчально- методичного досвіду, у тому числі з такої тематики:

1) наукова організація праці в плануванні й управлінні навчальним процесом із застосуванням різних технічних засобів і методів (у тому числі, математичне моделювання, використання електронно-обчислювальних машин і засобів оргтехніки);

2) розробка автоматизованої інформаційної системи й автоматизованої системи управління вищою школою, досвід упровадження її у вишах, управліннях навчальних закладів галузевих міністерств, у республіканських і союзному міністерствах вищої і середньої спеціальної освіти;

3) створення інформаційної системи і технічних засобів обробки даних щодо проблем наукової організації праці в навчальному процесі;

4) організація керованого навчального процесу, використання і розробка автоматизованих класів, навчальних комплексів на базі ЕОМ та інших засобів, що забезпечують зворотний зв'язок;

5) застосування в навчальному процесі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів методики і технічних засобів програмованого навчання;

6) застосування у навчальному процесі телебачення, кіно- і діафільмів, лінгафонних кабінетів та інших засобів, що підвищують ефективність навчального процесу.

Створюється мережа проблемних і науково-методичних лабораторій, кабінетів і груп, які працюють над проблемами наукової організації праці й упровадження програмованого навчання, розглядаються питання щодо підготовки кадрів вищої і середньої спеціальної кваліфікації. За даними картотеки ІЦВШ, у 250 вищих навчальних закладах і ряді технікумів СРСР застосовується близько 700 різних видів технічних засобів програмованого навчання [39]. Використовуються різноманітні технічні засоби навчання, які можна класифікувати за різними ознаками, один з прикладів якої представлено на рис. 2 [40].

Рис. 2. Класифікація використовуваних технічних засобів навчання (60-70рр. XXст.): ТЗПД -- технічні засоби передавання даних; ТЗКЗ -- технічні засоби контролю знань; ТЗФПН -- технічні засоби формування практичних навичок; ТЗС -- технічні засоби самонавчання

Поширення отримують автоматизовані класи програмованого навчання з числом учнів від 20 до 30. До таких класів у першу чергу слід віднести класи типу “АКУ” (розробка Харківського радіотехнічного технікуму), “УКМ”, “Аккорд”, “К-54” тощо. На рис. 3 наведено класифікацію технічних засобів для навчання і контрою, що були розроблені колективом лабораторії апаратури програмованого навчання Львівського політехнічного інституту [41].



Рис. 3. Технічні засоби для навчання і контролю, розроблені лабораторією апаратури програмованого навчання Львівського політехнічного інституту

Так, автоматизований клас “АК-Политехник” включав 30 універсальних машин типу “Политехник” (рис. 4). На передній панелі машин розміщувалося десять вікон для карток, сигнальні лампочки для роботи у режимах “Іспит”, “Самоконтроль”, “Навчання”, “Поточний контроль”, перемикачі набору відповіді, кнопки введення відповіді, лампочки, що вказують сторінку тексту з роз'ясненням і лампочки для оцінювання за чотирибальною системою (“2”, “3”, “4”, “5”). У машину можна було закласти 10 паперових карток. Відповідь набиралася за допомогою 2-х перемикачів, які відповідали номеру вікна. У режимі “Іспит” після відповіді на останнє запитання з'являлася оцінка -- це супроводжувалося підсвічуванням тих карток, на які було надано неправильні відповіді. У режимі “Самоконтроль” наступний інформаційний блок пропонувався тільки після правильної відповіді на контрольне запитання попереднього блоку. Режим “Навчання” реалізувався за розгалуженою програмою. У разі правильної відповіді на контрольне запитання основного тексту першої картки суб'єкту навчання пропонувалася наступна порція матеріалу, занесеного на іншу картку тощо. За неправильної відповіді на контрольне запитання пропонувався номер сторінки додатка для ознайомлення з роз'ясненням.

Рис. 4. Зовнішній вигляд машини “Политехник” (розробка Львівського політехнічного інституту)

На основі досліджень П. Я. Гальперіна [42], Н. Ф. Тализіної [11],

В. П. Беспалька [43] та ін. робляться перші спроби комплексного аналізу автоматизації різних педагогічних процесів. Виші поступово оснащуються обчислювальною технікою [44], яка в навчальному процесі використовувалася переважно для фізико- технічних спеціальностей. Ведуться роботи зі створення автоматизованих навчальних систем (АНС) на ЕОМ “БЭСМ-2”, “Промінь”, “Наири-2” та ін. Стає очевидною проблема розподілу функцій між людиною і машиною, між учнем і АНС (які функції слід передавати АНС і як слід укладати програму, щоб вона стала ефективною?). Наприкінці 60-х років новий імпульс до розвитку отримує програмоване навчання (завдяки роботам з алгоритмізації навчання Л. Н. Ланди). Управління не тільки зовнішніми, але й внутрішніми (розумовими) процесами дозволило створити новий варіант програмованого навчання, що істотно відрізнявся від первісного.

Елементом грамотності стає програмування, що починає поширюватися не тільки у вищій, а й у середній школах. Поштовхом до створення перших офіційних навчальних програм з курсу програмування, орієнтованого на учнів середніх шкіл, послужила поява на початку 1960-х років шкіл з математичною спеціалізацією, які передбачали допрофесійну підготовку обчислювачів-програмістів на базі загальної середньої освіти. Відомо, що пробні заняття проводились у школах № 6 і № 7 м. Ялти, а також у Сімферополі на станції юних техніків (В. М. Касаткін). У 1961-1962 навчальному році для студентів усіх спеціальностей Донецького політехнічного інституту (нині -- Донецький національний технічний університет) було запроваджено курс “Математичні машини і програмування”. Курс програмування для ЕОМ у навчальних планах фізико-математичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів офіційно з'явився пізніше -- у 1964 році під назвою “Математичні машини і програмування з обчислювальним практикумом”. Слід зазначити, що у 1970 році в навчальні плани було впроваджено оновлений курс “Обчислювальні машини і програмування” (приблизно 50 год.), а у 1976 р. -- “Обчислювальна математика і програмування” (приблизно 70 год.) [55].

Різноманітні праці, пов'язані з проникненням кібернетичних ідей в освіту, видаються в наукових журналах (наприклад, журнал інституту філософії АН СРСР “Вопросы философии”, журнал АПН “Известия Академии педагогических наук РСФСР”, науково-методичний журнал “Вестник высшей школы” тощо), збірниках (“Программирование обучения в техническом вузе”, “Вопросы программированного обучения” та ін.) і в науково-популярних виданнях СРСР (слід назвати природничо- науковий журнал Академії наук СРСР “Природа”), робляться перші спроби у створенні вітчизняного науково-методичного забезпечення навчального процесу, зокрема:

- Вопросы программированного обучения : научно-методический сборник / науч. ред. В. Г. Миленин. -- Киев : Киев. высш. инженер. радиотехн. училище войск ПВО, 1962. -- 162 с.;

- Глушков В. М. К вопросу о программированном обучении программированию на ЭВМ / [В. М. Глушков, А. М. Довгялло, В. П. Семик, Е. Л. Ющенко] // Вопросы программированного обучения и обучающих машин. -- Киев : Наукова думка, 1963. -- С. 21-52;

- Ростунов Т. И. Программированное обучение и автоматизация учебного процесса / Т. И. Ростунов. -- Киев : Изд-во КВИРТУ, 1963. -- 227 с.;

- Голодняк А. Т. Программированное обучение и обучающие машины /

А. Т. Голодняк, М. Б. Морозов. -- Киев : Радянська школа, 1964. -- 100 с.;

- Видуев Н. Г. Некоторые вопросы программированного обучения в высших технических учебных заведения / Н. Г. Видуев // Программирование обучения в техническом вузе. -- Киев : Изд-во Киевского университета, 1965. -- С. 4345;

- Гребень А. И. Автоматические устройства для обучения: обучающие машины / А. И. Гребень, А. М. Довгялло. -- Киев : Изд-во Киев. ун-та, 1965. -- 194 с.;

- Архангельский С. И. О создании и применении технических средств обучения / С. И. Архангельский. -- Киев : Наукова думка, 1966. -- 144 с.;

- Ростунов Т. И. Программированное обучение и обучающие машины /

Т. И. Ростунов. -- Киев : Техника, 1967. -- 130 с.;

- Мачулин В. В. Применение ЭВМ “Днепр” в учебном процессе / В. В. Мачулин, А. М. Махонько. -- М. : Военная академия имени Ф. Э. Дзержинского, 1967;

- Балл Г. А. К вопросу о количественной оценке трудности заданий / Г. А. Балл // Программированное обучение и обучающие машины. -- Киев: Институт кибернетики АН УССР, 1969. -- Вып. I. -- С.65-80;

- Глушков В. М. Основные проблемы использования вычислительной техники в учебном процессе / В. М. Глушков, А. М. Довгялло и др. // Применение ЭВМ в учебном процессе : сборник докладов научно-методического семинара / под общ. ред. акад. А. И. Берга. -- М. : Сов. радио, 1969. -- С. 7-34.

Для зарубіжних розробок цього періоду характерне прагнення до створення обладнання, спеціально призначеного для цілей навчання. Створюються навчальні системи, у яких взаємодія із суб'єктом навчання не програмується, а формується за кількома алгоритмами відповідно до набору операцій й фактів, закладених у систему. Подібні системи розробляються для деяких специфічних предметних галузей. Як приклад можна навести систему Ліклайдера для вивчення аналітичної геометрії [79] і систему Бітена і Лейна, яка навчала вимові іноземної мови [80].

З метою виконання курсових робіт студентами університету Іллінойсу з 1959 р. в лабораторії Coordinated Science Laboratory Іллінойського університету за участі фірми Control Data Corporation (з 1966 р.) розроблюється система PLATO (Programmed Logic for Automatic Teaching operations -- програмована логіка для автоматичного навчання). PLATO-I (1960-1962 рр.) складалася з телевізійного дисплея і спеціальної клавіатури, за допомогою якої можна було здійснювати навігацію по функціональному меню і призначалася для навчання одного студента. PLATO-II (1962-1964 рр.) була орієнтована на навчання двох студентів. Підходи, реалізовані в PLATO-III (1964-1972 рр.), дозволяли будь-якому користувачеві самостійно створювати нові навчальні модулі для подальшого використання у навчанні. Ця система підтримувала режим роботи з 20- ма студентами. PLATO-IV (1972 р.) була розрахована на навчання великих груп користувачів, віддалених на значну відстань. У кінці 70-х років вона складалася з декількох тисяч терміналів по всьому світу -- плазмових графічних дисплеїв, використовуваних у навчанні, й більше десятка мейнфреймів, з'єднаних загальною комп'ютерною мережею.

З 1963 р. в Стенфордському університеті за участі фірми Philco Ford розроблялася навчальна система, призначена для автоматизованого навчання великих груп користувачів на всіх рівнях навчання, починаючи з початкової школи (у 70-х роках її застосовували в експериментах з використання штучних комунікаційних супутників для здійснення зв'язку між абонентами навчальної мережі). У 1965 р. компанія IBM представила програмне середовище Coursewar, функціонально близьке до середовища PLATO. У цьому ж році Альбертський університет створив систему комп'ютерного навчання Fabritek. У 1967 р. у Франції створено автоматизовану навчальну систему центру ОРЕ (Ordinateur Pour Etudiants), за допомогою якої автори, не знайомі з програмуванням, мали змогу розробляти машинні (навчальні) курси. Корпорацією MITRE розробляється система TICCET (Time-Shared Interactive Computer Controlled Information Television). У 1969 р. засновано мережу Arpanet. В 1970-1971 рр. було розроблено першу програму для відправки електронної пошти через мережу.

2.3 70-ті роки XX ст.

У вишах СРСР у цілому використовується безліч модифікацій різних навчальних пристроїв і технічних засобів навчання [45], серед яких: “Ласточка”, “Огонек” [46], машини індивідуального застосування “CУOK-I”, “КИСИ-10” [44, 47], універсальні контролюючі машини групового застосування “А-3”, “АК-28” (автоматизований клас), “АМК-1” (автоматизований модульний клас), “ДИМ-7-КГУ”, “КАДИ-ТЕМП-2”, “Нейрон-6М”, “Нейрон-9”, “СКОС” (система контролюючого зворотного зв'язку), “ТЭ-3”, “УКМ-5-ЛСХИ” та ін., універсальні навчальні машини групового застосування “Аккорд”, “ЕК-Знание”, “КОД-3006”, “ОП-12-А”, “ЛИТМО”, “Ритм-2М” та ін. [44]. Також використовуються спеціалізовані контролюючі машини “АЛА-ТОО-5Р”, “Глосса”, “Лингва”, “ДЭЛА-2” та ін.

Як приклад на рис. 5 зображено навчальну електромеханічну машину “КИСИ- 10И” -- розробку науково-дослідної лабораторії програмованого навчання і

навчальних машин при Київському інженерно-будівельному інституті. На робочому полі машини, у ході роботи студента і введення ним відповідей, з'являлися текстові завдання десяти встановлених білетів. Для набирання відповідей передбачалося чотири клавіші. Різні комбінації натиснутих клавіш дозволяли подати в машину по кожному з десяти білетів, закладених у машині, будь-який сигнал. Сигнал про закінчення роботи після набирання відповіді подавався в машину клавішею “Введення відповіді”. Клавіша “Скидання набору” дозволяла стерти з пам' яті машини набрану відповідь, якщо тестований своєчасно (до натискання клавіші “Введення відповіді”) помічав допущену помилку і бажав її виправити. Машина підтримувала режими: “контроль”, “самоконтроль”, “навчання”, “тренажер”.

Рис. 5. Навчальна машина “КИСИ-10И” (розробка науково-дослідної лабораторії програмованого навчання і навчальних машин при Київському інженерно-будівельному інституті)

20 січня 1970 р. вийшла постанова бюро відділення механіки і процесів управління АН СРСР про створення всесоюзного журналу “Управляющие машины и системы”. Журнал під назвою “Управляющие системы и машины” видається з 1972 р. до нинішнього часу. На його сторінках публікуються теоретичні і прикладні результати у сфері інформатики, нові методи і засоби інформаційних технологій.

Стала очевидною доцільність переходу до побудови машин, узгоджених за системою команд, операційними системами і вимогами до певних характеристик зовнішніх пристроїв. У 1969 р. Радянський Союз уклав угоду про співпрацю в розробці Єдиної Системи ЕОМ (Єдина Система -- родина сумісних між собою універсальних ЕОМ) і системи малих ЕОМ (СМ ЕОМ). За зразок було взято архітектуру IBM 360. У 1971 р. пройшла спільні випробування перша машина Єдиної Системи “ЕС-1020”.

У 1972 р. у Харківському політехнічному інституті починає функціонувати обчислювальний центр, призначений для виконання дослідниками і студентами науково-дослідних робіт на ЕОМ [49]. У Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі військ протиповітряної оборони розробляються обчислювальні комплекси навчального призначення з використанням алфавітно- цифрових дисплейних комплексів “ЕС-7906” [27]. У 1975 р. у Львівському політехнічному інституті розроблено навчальну ЕОМ “ПУМА” (розробники -- В. В. Троценко, Л. О. Березко, Ю. М. Опир).

Рис. 6. Навчальна ЕОМ “ПУМА” (розробка Львівського політехнічного інституту)

Розробляються, створюються й широко використовуються такі АНС, як: “ЭВОС БГУ”, “САДКО”, “АТОС БГУ”, “Контакт”, “Экстерн”, “СПОК-ЕС” (СПОК -- система програмування освітніх курсів) [48, 49, 51]. Так, колективом Ризького політехнічного інституту була створена АНС “Контакт”. Експериментальна обчислювальна навчальна система “ЭВОС” й автоматизована телевізійна навчальна система “АТОС” були створені в Білоруському державному університеті, АНС “СПОК” -- в інституті кібернетики АН УРСР. Система автоматизованого діалогу і колективного навчання “САДКО” була розроблена в обчислювальному центрі Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти РРФСР і складалася з таких пристроїв: робочого місця викладача -- дисплей типу “Видеотон-340”, робочих місць учнів -- клавішні пульти та екрану для відображення алфавітно-цифрових даних (на базі побутового телевізора), пристрою сполучення АНС з ЕОМ (рис. 7) [52].

Прототипом АНС “СПОК-ЕС”, яку створили вчені в Інституті кібернетики АН УРСР, стала система Coursewriter-III. Пізніше група вчених з усього СРСР під керуванням НДІ проблем вищої школи та Інституту кібернетики України розробили нову версію, яка отримала назву “СПОК-ВУЗ”. Ці системи включали в себе цілі бібліотеки навчальних і контролюючих програм з мов програмування, операційної системи, інженерної графіки та інших важливих наук. Залежно від методичних цілей, закладених в навчальний курс викладачем, управління процесом навчання здійснювалося за лінійною, розгалуженою або адаптивною програмою. Уперше вдалося реалізувати метод адаптації (коли управління послідовністю вивчення курсу залежить від успіхів суб'єкта навчання) [53]. Однак навчальні системи в основному були системами селективного типу, тобто визначення методики навчання в цілому і зміст навчальних впливів зокрема виконувалися викладачем, а їх реалізація й оцінювання результатів проводилося засобами АНС. Зазначимо, що на початку 80-х років на базі “СПОК” були створені й експлуатувалися такі типи прикладних програм: інформаційно-довідкові, контролю знань і вмінь, навчальні та ін. Розробка навчальних програм дозволила виявити низку проблем, серед яких [54]: 1) питання про

прогнозування ефективності навчальної програми на етапі розробки (тобто до застосування у конкретній предметній галузі), 2) подання навчального матеріалу в формалізованому вигляді; 3) проблема особистого контакту (“очі в очі”) між викладачем і студентом; 4) розробка адекватних критеріїв оцінювання знань і навичок студентів (виявилося, що в деяких випадках суб'єктивне оцінювання викладача може бути більш об'єктивним, ніж оцінювання за формальними правилами).

У навчальному процесі виші використовують такі ЕОМ як “Рассвет”, “Наири”, “Мир”, машини єдиної системи “ЕС”. Так, у Львівському університеті для виконання курсових і дипломних робіт студенти фізико-технічних спеціальностей застосовують ЕОМ “Минск-22”, “М-222”, “ЕС-1022”, “ЕС-1045”, “Электроника Д3-28”.

Безумовно, що під час розв'язування деякого класу задач математики і фізики в багатьох закладах використовували мікрокалькулятори як непрограмовані (типу “Электроника БЗ-18”, “Электроника БЗ-19” “Электроника БЗ-21”, “Электроника БЗ- 34” та ін.), так і програмовані (типу “Электроника БЗ-54”, “Электроника МК-46” та ін.). Незважаючи на те, що вони значно поступалися ЕОМ у швидкодії і ємності запам'ятовуючих пристроїв, однак для розв'язання простих і невідкладних задач такий підхід був економічно виправданим (низька вартість машинного часу, портативність і простота використання).

Ще в 1960-х рр. академіком В. М. Глушковим було розроблено ескізний проект Єдиної державної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося створення мережі ЕОМ у рамках загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС) з метою збирання й опрацювання даних для обліку, планування та управління народним господарством у країні. У всіх галузях економіки країни почали розвиватися відповідні союзні і республіканські підсистеми державної автоматизованої системи управління, для чого практично в усіх галузях економіки створювались спеціалізовані науково-проектні установи -- головні обчислювальні центри. У 1976 р. було створено Головний обчислювальний центр Міністерства народної освіти УРСР, який очолив канд. техн. наук В. Ю. Биков (нині -- доктор технічних наук, дійсний член НАПН України, директор Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України). Центр було визначено головною організацією зі створення республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР [56].

Оснащення ЕОМ графічними дисплеями, засобами машинної графіки наприкінці 70-х рр. відкрило можливість широкого застосування тренажерів і навчальних ігор на базі ЕОМ. Незважаючи на те, що в той час були реалізовані далеко не всі можливості АНС як інтерактивних систем, вони вже впливали на навчальний процес і зміну змісту і форми навчання, що знайшло відображення в Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1979 року “Про подальший розвиток вищої школи та підвищення якості підготовки фахівців”. У постанові Державного комітету СРСР з науки і техніки та Держплану СРСР № 526/260 від 22 грудня 1980 р. вказано на необхідність створення і введення в експлуатацію діалогових автоматизованих навчальних систем у вишах і в інститутах підвищення кваліфікації.

Діалогові системи, орієнтовані на навчання алгоритмічних мов, активно розроблялися в Інституті кібернетики АН УРСР [57]. Однією з перших можна назвати систему “ПЕДАГОГ”, призначену для колективного використання. Ще одна система “КОБОЛ-СОАВТОР” значно скорочувала час, необхідний для розробки навчальних програм (від викладачів не вимагалося спеціальних знань із програмування). Система була заснована на спеціальній проблемно-орієнтованій мові “КОДИАЛ” і сервісній системі “СОАВТОР”, працювала в “діалоговому режимі” з людиною і забезпечувала побудову навчальних програм за описами навчального курсу на природній мові. У СРСР проводяться психологічні дослідження розумової діяльності в умовах взаємодії з ЕОМ (Ю. Д. Бабаєва, В. В. Кобелєв, O. K. Тихомиров, Ю. К. Бабанський та ін.) [81].

У радянських науково-методичних, науково-теоретичних журналах і збірниках видаються праці, пов' язані з використанням обчислювальної техніки в навчанні (“Вестник высшей школы”, “Советская педагогика”, “Кибернетика”, “Вестник Киевского политехнического института”, “Управляющие системы и машины”, “Программированное обучение”, “Вопросы психологии” та ін.), напрацьовується науково-методичне забезпечення навчального процесу, серед них:

- Балл Г. А. Результаты экспериментального исследования регулирующих воздействий в адаптивных обучающих системах / Г. А. Балл, А. М. Довгялло, Е. И. Машбиц // Технические средства в программированном обучении. -- Киев, 1970. -- С. 57 - 86;

- Квасневский К. А. Исследование эффективности применения

автоматизированных классов : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук / К. А. Квасневский. -- Киев, 1971. -- 29 c.;

- Глушков В. М. Человек и вычислительная техника / В. М. Глушков, В. И. Брановицкий, А. М. Довгялло ; ред. В. М. Глушков. -- Киев : Наукова думка, 1971. -- 294 с.;

- Міхнушев О. Г. Технічні засоби контролю знань учнів / О. Г. Міхнушев. -- К. : Радянська школа, 1973. -- 143 с.;

- Применение ЭЦВМ для автоматизации обучения и управления учебными заведениями : докл. семинара. -- Киев : из-во АН УССР, 1972. -- 153 с.;

- Бал A. M. Технические средства обучения / А. М. Бал, О. Д. Яковлева. -- Киев : Вища школа, 1973. -- 219 с.;

- Бутко А. И. Применение ЭВМ для учебных целей / А. И. Бутко, А. М. Корытин. -- Киев : Вища школа, 1973. -- 23 с.;

- Голишев Л. К. Електронні цифрові обчислювальні машини : навч. посібник / Л. К. Голишев. -- К. : Вища школа, 1973. -- 380 с.;

- Коба В. А. Элементы синтеза автоматизированной системы контроля и управления учебным процессом : дис. канд. ... техн. наук : спец. 05.13.01 “Техническая кибернетика и теория информации” / В. А. Коба. -- Харьков : Харьк. ин-т радиоэлектроники, 1974. -- 196 с.;

- Иваненко А. Г. Метод контроля текущей успеваемости студентов при помощи ЭВМ / А. Г. Иваненко, Е. В. Терентьев // Проблемы высшей школы. -- Киев : Вища школа, 1975. -- Вып. 22. -- С. 38-43;

- Трохименко Я. К. Проектирование радиочастотных цепей на инженерных ЭЦВМ / Я. К. Трохименко, И. С. Каширский, В. К. Ловкий. -- Киев : Техніка, 1976. -- 272 с.;

- Жалдак М. І. Елементи програмування : посібник для вчителів / М. І. Жалдак, Ю. С. Рамський. -- К. : Радянська школа, 1976. -- 208 с.;

- Самофалов К. Г. Использование методов прогнозирования для повышения эффективности АСУ высшей школы / К. Г. Самофалов и др. // Механизация и автоматизация производства. -- 1977. -- № 1. -- С. 73-56;

- Спинченко В. Г. Применение ЭВМ в учебном процессе в Киевском политехническом институте / В. Г. Спинченко, В. М. Черняховский // Вестник Киев. политехн. ин-та. -- 1977. -- Вып. 1. -- С. 48-51;

- Разработка обучающих систем на базе ЭВМ : сб. ст. / ред. А. М. Довгялло. -- Киев : Ин-т кибернетики АН УССР, 1977. -- 90 с.;

- Костюк В. И. Состояние, перспективы развития вычислительной базы и использование вычислительной техники в учебном процессе / В. И. Костюк // Вестник Киев. политехн. ин-та. -- 1978. -- Вып. 2. -- С. 3-7;

- Белов В. Н. Принципы организации и результаты экспериментального апробирования пакета подпрограмм, ориентированных на изготовление диалоговых и обучающих программ / В. Н. Белов, А. М. Довгялло // Управляющие системы и машины. -- 1978. -- № 1. -- С. 41-47;

- Довгялло A. M. Обучение с использованием ВМ : современное состояние и перспективы / A. M. Довгялло, О. П. Небрат, Б. А. Платонов // Управляющие системы и машины. -- 1978. -- № 2. -- С. 12-20;

- Каморкин А. Н. Расчет зуборезных инструментов на ЭВМ МИР и “Промінь” : учеб. пособие для вузов / А. Н. Каморкин, Н. А. Костенко, С. М. Песочин. -- К.

: Вища школа, 1979. -- 56 с.

- Касаткина И. В. Об одном методе семантического контроля правильности программ в автоматизированных обучающих системах / И. В. Касаткина. -- К.

: Изд-во ин-та кибернетики АН УССР, 1979. -- 26 с.

2.4 80-ті роки XX ст.

З початку 80-х років спостерігається тенденція до заміни великих ЕОМ загального користування персональними. Розгортається робота щодо створення і застосування АНС в багатьох вишах, а також у низці експериментальних шкіл і ПТУ СРСР (Київ, Москва, Новосибірськ, Тбілісі). Проте АНС, що створювалися в різних навчальних закладах відповідно до їх конкретних умов, як правило, виявлялися несумісними між собою як у технічному плані, так і в плані програмного забезпечення. Це ускладнювало обмін навчальними курсами і модернізацію самих АНС. Тому, ще у 1979 р. було прийнято комплексну програму СРСР, яка передбачала планомірну розробку АНС на основі єдиних принципів [48].

У матеріалах ХХУІ-го з'їзду КПРС (1981 р.) акцентовано увагу на нагальну необхідність вдосконалення форм і методів підготовки фахівців. Ці та інші питання знайшли підтвердження й розвиток на Пленумі ЦК КПРС (квітень 1985 р.). Одним із перспективних напрямів підвищення ефективності навчання стає широке впровадження електронно-обчислювальних машин на всіх рівнях освіти. Використовуються програмно-контролюючі пристрої в поєднанні з ЕОМ [58].

Вимоги початкового етапу Комплексної програми реалізуються в автоматизованій навчальній системі “АОС-ВУЗ” [59] з авторською мовою навчальних курсів “ЯОК”. Система “АОС-ВУЗ” забезпечувала самостійну роботу всіх студентів за індивідуальним темпом практично з необмеженої кількості навчальних дисциплін. У процесі роботи у випадках, передбачених автором курсу, студент отримував від системи допомогу, підказку, коментарі, оцінку діяльності. Взаємодія із системою в діалоговому режимі відбувалася за допомогою директив. Після відключення у системі запам'ятовувалися дані про перебіг процесу навчання, що дозволяло студенту в наступному сеансі роботи продовжувати процес із відповідного моменту. Запитання генерувалися за допомогою програми випадкової вибірки. Залежно від ступеня правильності відповіді в системі реалізовувалися різні шляхи навчання (адаптивний підхід). Взаємодія здійснювалася в реальному масштабі часу (із затримкою у декілька секунд). У процесі роботи в системі оброблялися і накопичувалися статистичні дані про перебіг навчального процесу. Студент міг використовувати ці дані для самооцінки своєї успішності й коригування роботи. Пакет прикладних програм “АОС-ВУЗ” було передано для експериментального впровадження в деяких вишах. Зауважимо, що мова “ЯОК” використовувалася не тільки в “АОС-ВУЗ”, але й в інших варіантах АНС: “СПОК”, “СПОК-ВУЗ”, “АОС-ВУЗ/ПРИМУС”, “АОС-ВУЗ/ОСКАР”, “АОС- ВУЗ/ФОКУС”, “АОС-ВУЗ/СМ” та ін. [60].

...