Методика викладання перекладу у вищій школі

Важливими для здійснення як усного, так і письмового перекладу є механізми антиципації, компресії та перефразування. Однак якщо усний переклад ґрунтується на автоматизованому володінні ними, то письмовий - на усвідомленому. Відповідні вправи для навчання усного перекладу передбачають інтенсивний розвиток згаданих механізмів, тоді як їх формування у письмовому перекладі вимагає аналізу перекладів з обґрунтуванням застосування прийомів компресії та перефразування, а також розвиток антиципації із застосуванням усвідомленого аналізу. За формою це можуть бути перефразування (із заданим початком чи без нього) або компресія речень чи абзаців, аналіз паралельних текстів з обґрунтуванням доцільності застосування згаданих механізмів, заповнення пропусків в одномовному тексті тощо.

Одним із головних компонентів змісту навчання, зокрема, формування перекладацької компетенції, як в усній, так і в письмовій формах, є забезпечення засвоєння способів перекладу (транскодування, калькування, контекстуальна заміна, описовий переклад тощо). Проте методика їх навчання залежить від виду перекладу. Зважаючи на те, що від письмового перекладача вимагається усвідомлене застосування якомога ширшого спектра способів перекладу, їх навчання потребує детального аналізу з наступним узагальненням. Матеріалом такого аналізу можуть бути паралельні тексти інших перекладачів, тексти власних перекладів тощо з обґрунтуванням застосованих способів інтерпретації, а також ТО із визначенням та обґрунтуванням найдоцільніших способів їх перекладу.

Від тлумача ж вимагається автоматизоване застосування способів перекладу, спектр яких може бути (і є) вужчим порівняно з письмовим перекладом. Таким чином, до змісту підготовки усного перекладача має входити інтенсивне (без попереднього аналізу) формування автоматизованої здатності застосування найбільш уживаних способів перекладу. Реалізація цього положення вимагає попереднього аналізу відповідного корпусу текстів, виділення найпоширеніших способів перекладу і відповідної структуризації вправ.

Наявність етапу редагування з можливістю виправляти власний текст у письмовому перекладі є однією з найсуттєвіших відмінностей останнього від його здійснення в усній формі. Природно, що така відмінність спричинює значну питому вагу вправ для навчання аналізу готових перекладів та методики їх виправляння у процесі формування навичок та умінь письмового перекладу. Спосіб їх застосування коливається залежно від вживання окремих вправ, вкраплених до інтегративного курсу аж до спецкурсу «Редагування текстів перекладу».

Неможливість же виправляти переклад в усній його формі тягне за собою необхідність навчати студентів уміння перекладати завершеними фразами, забезпечуючи належний рівень зовнішніх ознак власного мовлення та його позитивне сприйняття слухачами і замовниками. Ще однією відмінністю між двома формами перекладу є різні вимоги до якості їх оформлення. У письмовому перекладі такі вимоги є максимально високими на всіх рівнях мовної системи. Навіть єдина орфографічна чи пунктуаційна помилка може викликати негативну реакцію замовника, не кажучи вже про ситуацію, коли таких помилок більше або коли вони є серйознішими. У письмовому перекладі від виконавця очікується якісний у мовному відношенні та оформлений за усіма правилами текст, а тому оцінювання навчальних письмових перекладів має бути максимально жорстким, без будь-яких послаблень, і ґрунтуватися на розгалуженій системі помилок різної ваги. До змісту навчання письмового перекладу обов'язково має входити глибокий аналіз готових перекладів на усіх рівнях мовної системи.

Для усного ж перекладу можуть бути виправданими обмежені вимоги стосовно якості його оформлення на окремих рівнях мовної системи. Загалом мінімальними вимогами до нього є відповідність принципу апроксимації, тобто вимова тлумача може не бути на рівні диктора телебачення, але й не допускати випадків, коли слухачі можуть сплутати один звук з іншим; його діапазон синонімів або синтаксичних структур може бути відносно обмеженим, проте достатнім для однозначної передачі змісту ТО тощо. Відповідно, головним у формуванні навичок та умінь усного перекладу є навчання збереження основного змісту ТО і забезпечення мінімально прийнятного зовнішнього оформлення тексту перекладу (ТП). Звичайно, йдеться лише про мінімальні вимоги - це зовсім не означає відмови від прагнення досягти якомога вищого рівня професійності майбутніх перекладачів.

Ще однією особливістю усного послідовного перекладу, на відміну від письмового, є необхідність утримання в пам'яті змісту значних відрізків ТО до настання чергової паузи у виступі оратора.

Таким чином, узагальнюючи все викладене вище, можна зробити висновок, що між усним послідовним та письмовим перекладом існує низка важливих розбіжностей, внаслідок чого методика їх навчання суттєво різниться. Головною відмінністю є різне співвідношення аналітичних і практичних елементів у процесі формування навичок та умінь. Розвиток компетенції усного перекладу потребує переважно інтенсивних вправ тренінгового типу з мінімальною питомою вагою аналізу, в той час як навчання письмового перекладу ґрунтується переважно на аналітичній діяльності з максимальним залученням актуального усвідомлення студентів.

Питання для обговорення

1. Проаналізуйте відмінність усного перекладу від письмового.

2. Назвіть і охарактеризуйте компетенції, що необхідні для здійснення усного та письмового перекладу.

3. Проаналізуйте ознаки усного і письмового перекладу.

Завдання для самостійної роботи

викладання переклад компетентність текстолінгвістичний

Вивчіть диференційні ознаки усного і письмового перекладу та їх дидактичні наслідки) і заповніть таблиці 5.1 та 5.2. Додавайте нові рядки до таблиці в міру потреби. Перші ознаки усного та письмового перекладу вже внесені до таблиць.

Таблиця 5.1 - Усний переклад

Ознака	Спосіб урахування при навчанні
Необхідність значного обсягу словникового запасу та фонових знань	1. Створення НМК нового покоління. 2. Складання поняттєвих схем та двомовних словників. 3. Координація змісту навчання практики мовлення та перекладу й інших дисциплін навчального плану
	…
…	…

Таблиця 5.2 - Письмовий переклад

Ознака	Спосіб урахування при навчанні
Можливість компенсації недостатнього обсягу словникового запасу та фонових знань шляхом використання довідкових матеріалів і консультацій	1. Навчання пошуку джерел для з'ясування значень слів, відсутніх у словниках, а також відсутніх у свідомості майбутніх перекладачів фонових знань. 2. Навчання вживання різних типів словників та електронних довідкових засобів. 3. Включення до змісту підготовчих вправ обговорення концепцій, термінів, понять пов'язаних з певною темою. 4. Розвиток уміння консультування у фахівців
…	…
…	…

Тема 6. Навчання письмового перекладу. Система вправ для навчання письмового перекладу

Опорна інформація

У письмовому перекладі розрізняють еквівалентний (повний) та гетеровалентний (скорочений - анотація, реферат тощо). В процесі письмового перекладу (і його навчання) виділяють такі фази: аналіз ТО, створення ТП та його редагування.

Проф. Алексєєва І. розглядає такі традиційні методи навчання перекладу:

- навчання перекладу у специфічній галузі, яке починається з вивчення лексичних одиниць та їх еквівалентів у мові перекладу з поступовим переходом до складних граматичних структур;

- аналіз тексту і переклад, результатом якого є визначення особливостей тексту і принципів його структури;

- виявлення всіх існуючих еквівалентів у мові перекладу;

- оцінювання різних варіантів перекладу під керівництвом викладача.

Науковець пропонує комплексний метод навчання письмовому перекладу, який включає три стадії: підготовчу, основну та навчальну.

На підготовчому етапі з метою розвитку механізму імовірнісного прогнозування пропонують давати студентам вправи на одномовну антиципацію (прогнозування) елементів, видалених із фрагментів ТО. З метою закріплення предметних знань і попереднього знайомства з термінами (наприклад, у сфері економіки, юриспруденції, техніки тощо) студенти повинні находити еквіваленти у рідній мові і складати словник. Ось можливі варіанти вправ:

1. Вправи на засвоєння предметних знань: 1) вивчіть ТО і складіть схему його головних понять; 2) проведіть інформаційний пошук у словниках і складіть схему головних понять відповідної сфери.

2. Вправи на попереднє знайомство з термінологією: 1) вивчіть ТО, складіть схему його головних понять, а також перелік термінів, що їх позначають у МО та МП; 2) складіть словник термінів, що позначають головні поняття відповідної сфери (галузі).

Для складання предметних схем студентам варто давати завдання на проведення інформаційного пошуку, що сприяє удосконаленню їх навичок роботи з різними типами довідкових джерел, включаючи електронні.

У підготовчих вправах формуються навички одномовних компресій, перефразування та антиципації (прогнозування), а також удосконалюються навички роботи з різними типами довідкових джерел.

Етап аналізу тексту оригіналу називають також аналітичним, інтерпретацією ТО або доперекладацьким.

У двох підходах цей етап розбивається на три підетапи, однак їх зміст дещо різниться. У першому з них згадані складові називаються завданнями: перекладацький аналіз і розуміння ТО (завдання 1), інформаційно-довідковий пошук (завдання 2), вибір стратегії перекладу (завдання 3). У другому підході до змісту підетапів входять розуміння семантичного змісту ТО, розуміння концептуальної програми автора ТО, а також прогнозування можливих когнітивних і культурних труднощів розуміння адресатом згаданої програми. У решті моделей складові доперекладацького етапу не виділяються.

Незважаючи на зовнішню відмінність, перелік умінь цього етапу в усіх моделях загалом досить подібний. У перших двох підходах схожими є уміння розуміти й тлумачити ТО (завдання 1), призначений для третіх осіб та уміння тлумачення ТО з урахуванням норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв МО. Уміння утримувати в полі уваги як смисл ТО, так і його мовну реалізацію можна розглядати як перефразування змісту перших двох умінь, згаданих раніше. Так само схожими є вміння розуміння теми ТО й уміння визначати тему ТО та доцільність інформаційного пошуку, де останнє уміння виглядає як конкретизація першого, оскільки видається, що відсутній у першому визначенні елемент («визначення доцільності інформаційного пошуку») міститься в ньому імпліцитно.

Ступінь експліцитності є головною диференційною ознакою змісту умінь. Так, при визначенні складової доперекладацького етапу найбільш імпліцитним є його формулювання як «уміння аналізувати ТО», що послідовно розширюється іншими авторами за рахунок збільшення ступеня експліцитності: уміння розпізнавати типи текстів та мету їх авторів; уміння здійснювати контрастивно-семантичний, контекстологічний, лінгво-культурологічний і стилістичний аналіз ТО; уміння здійснювати доперекладацький аналіз (автор тексту; час створення; час публікації; джерело; реципієнт; тип інформації, закладений у ТО; щільність інформації; комунікативне завдання, жанр); уміння аналізувати чинники, що впливають на переклад, жанрові особливості ТО для розуміння комунікативного задуму автора й логіки викладу змісту ТО, зокрема, співвіднесення обсягу предметних знань автора та адресата, специфіки відповідних галузей у країнах МО і МП; правил, традицій і норм спілкування у відповідних сферах, включаючи особливості представлення в них понять; соціально-детермінованої лексики, фонової інформації, реалій з урахуванням знань адресатів ТП, соціолінгвістичних та лінгвістичних особливостей МО і МП у відповідних сферах.

Також до змісту завдання 2 можна віднести уміння використовувати різні джерела й складати картотеку, а також уміння консультуватися у спеціалістів, носіїв МП, перекладачів, використовувати різні джерела.

До змісту умінь, необхідних для розв'язання завдання 3 (вибір стратегії перекладу) пропонуються: розпізнавання перекладацьких проблем, прогнозування сприйняття ТП адресатом, врахування максимальної кількості чинників (прагматичних, лінгвістичних, соціокультурних, дискурсивних, ситуативних видів перекладу), що впливають на переклад, визначення ступеня такого впливу, врахування предметних знань, цілей та інтересів адресатів та розробки послідовності перекладацьких дій. Практикуються також вправи на визначення мовних (лексичних, граматичних і стилістичних), функціональних, текстових та структурних особливостей ТО.

Серед лексичних це уміння вибору моноеквівалентних та поліеквівалентних відповідників; передачі безеквівалентної лексики, «хибних друзів перекладача», власних імен, власних назв, географічних назв; вибору способу перекладу; застосування транскодування для утворення нових термінів; вживання калькування для утворення нових термінів; встановлення контекстуального значення слова; передачі атрибутивних словосполучень; застосування лексичних (транскодування, калькування, конкретизація, генералізація) та лексико-граматичних трансформацій (антонімічний переклад, описовий переклад, компенсація).

Фразеологічні включають уміння передачі фразеологічних одиниць та сталих словосполучень, а граматичні - вибору способів передачі значення граматичних форм і структур ТО в ТП (модальність, доконаність/недоконаність тощо), застосування граматичних трансформацій (дослівний переклад, членування речень, об'єднання речень, граматичні заміни (транспозиція).

На стилістичному рівні можна виділити уміння вибору способів передачі конотативного значення стилістично маркованих елементів ТО (порівняння, метафори, гра слів тощо), переносу стандартних стилістичних засобів ТО у ТП, переносу авторських стилістичних засобів ТО у ТП.

Система вправ для навчання письмового перекладу:

- для розвитку вмінь розпізнавання головної інформації в ТО: знайдіть головну й другорядну інформацію в ТО; складіть перелік ключових слів ТО;

- для засвоєння предметних знань і попереднього знайомства з термінологією: вивчіть ТО, складіть схему його головних понять, а також перелік термінів, що їх позначають у МО та МП; проведіть інформаційний пошук у словниках та довідниках і складіть словник термінів відповідної галузі; вивчіть паралельні тексти, подані далі, звертаючи увагу на передачу термінів, виділених жирним шрифтом, у тексті перекладу;

- для розвитку вмінь розпізнавання перекладацьких проблем: визначте мовні особливості ТО; проаналізуйте особливості стилю ТО і передайте його зміст нейтральною розмовною мовою; визначте потенційні проблеми перекладу ТО;

- для розвитку вмінь розв'язання перекладацьких проблем: проаналізуйте паралельні тексти (ТО і ТП), визначте застосовані перекладацькі прийоми та ступінь обґрунтованості їх застосування; перефразуйте речення ТО мовою оригіналу; передайте зміст речення ТО мовою оригіналу, але меншою кількістю слів; відновіть пропущені слова у ТО мовою оригіналу; визначте шляхи подолання потенційних проблем перекладу ТО;

- для формування навичок встановлення значень невідомих лексичних одиниць та їх передачі у ТП: знайдіть у МП відповідники виділених у тексті оригіналу слів за допомогою словника; те ж, але за допомогою контекстуальної догадки;

- для формування навичок утворення нових термінів: передайте наступні терміни мовою перекладу за допомогою транскодування; те ж, але за допомогою морфемного калькування; те ж, але будь-яким способом;

- для формування навичок переносу значень лексичних та фразеологічних одиниць МО у МП: перекладіть подані далі слова (словосполучення); закрийте правосторонній (лівосторонній) із паралельних текстів, поданих далі, і перекладіть терміни, виділені жирним шрифтом; лексичний (термінологічний) диктант-переклад з використанням слів та словосполучень, що входили до змісту самостійної роботи студентів; передайте смисл поданих фразеологізмів за допомогою еквівалентів; те саме, але за допомогою відповідників;

- для формування навичок переносу значення граматичних форм та структур ТО у ТП: вивчіть схему відповідників даних дієслів і перекладіть речення, подані далі; перекладіть абзац, поданий далі, звертаючи увагу на передачу різних ступенів імовірності;

- для формування навичок переносу значення стилістичних засобів ТО у ТП: вивчіть принципи передачі метафор і перекладіть речення, подані далі; вивчіть принципи передачі гри слів і перекладіть речення, подані далі;

- для формування навичок лексичних, граматичних та лексико-граматичних трансформацій: передайте смисл речення, абзацу тощо, застосовуючи будь-які лексичні трансформації; те ж, але застосовуючи будь-які граматичні трансформації;

- для формування навичок конверсії тексту: перефразуйте у перекладі речення, абзац тощо без зміни його смислу; передайте у перекладі смисл речення, абзацу тощо меншою кількістю слів, ніж у ТО; розвиньте у перекладі смисл речення, абзацу тощо, аби він став зрозумілішим для потенційних адресатів ТП;

- для розвитку вмінь вибору адекватних способів перекладу: проаналізуйте паралельні тексти (ТО й ТП), визначте степінь обґрунтованості застосованих прийомів перекладу і запропонуйте власні варіанти у проблемних випадках;

- для розвитку вмінь побудови ефективної тема-рематичної перспективи викладу: із двох варіантів ТП виберіть речення, що краще реалізують тема-рематичну перспективу викладу ТО, і з'єднайте їх, аби вони утворили зв'язний текст.

Питання для обговорення

1. Назвіть види письмового перекладу.

2. Назвіть уміння, необхідні для забезпечення етапу перекладацького аналізу ТО. Охарактеризуйте їх.

3. Назвіть види вправ на етапі аналізу ТО та наведіть приклади.

4. Наведіть приклади вправ для формування навичок встановлення значень невідомих лексичних одиниць та їх передачі у ТП.

5. Наведіть приклади вправ для формування навичок утворення нових термінів.

6. Наведіть приклади вправ для формування навичок переносу значень лексичних та фразеологічних одиниць МО у МП.

Завдання для самостійної роботи

1. Запропонуйте власні вправи для навчання письмового перекладу.

Тема 7. Зміст процесу усного перекладу. Вправи для формування навичок та розвитку вмінь, спільних для усіх видів усного перекладу

Опорна інформація

викладання переклад компетентність текстолінгвістичний

Усний переклад, як відомо підрозділяється на три головні види: послідовний, з аркуша та синхронний. Послідовний також інколи поділяють на абзацно-фразовий і просто послідовний. У деяких випадках паузи взагалі не роблять, а перекладач перекладає увесь виступ повністю по його закінченню. Крім того, послідовний переклад може підрозділятися на односторонній (перекладає тільки з однієї мови) та двосторонній (перекладає то з мови А мовою Б, то навпаки). Цей вид характерний під час переговорів та дискусій. У синхронному перекладач діє майже одночасно з мовленням оратора.

В усному послідовному перекладі можна виділити дві чіткі фази: у першій здійснюються дії сприймання інформації ТО на слух, її аналіз та збереження (за допомогою скоропису), а змістом другої фази є дешифрування власних записів та відтворення інформації ТО в ТП засобами МП.

В усному перекладі з аркуша присутні такі дії, як сприймання інформації ТО через читання, аналіз згаданої інформації та її відтворення в ТП засобами МП. При перекладі з аркуша відсутня необхідність збереження змісту ТО, оскільки згаданий текст постійно знаходиться перед очима перекладача. Відсутній і оратор, завдяки чому перекладач може приділити увагу зусиллям, спрямованим на читання ТО та відтворення його смислу в ТП. З іншого боку, специфіка здійснення перекладу з аркуша робить його схожим на синхронний переклад. Зокрема, незважаючи на відсутність окремого етапу запам'ятовування змісту ТО, мнемічні дії у цьому виді перекладу все одно присутні, адже сприйняття інформації ТО та її аналіз здійснюються практично одночасно з фазою її відтворення у ТП, тобто перекладач, озвучуючи переклад відповідної синтагми, паралельно повинен охопити поглядом наступну. Відповідно, хоча при перекладі з аркуша перекладач може регулювати темп сприймання ТО та темп його відтворення у ТП, забезпечення плавності мовлення можливе тільки за умови одночасного здійснення читання ТО та його відтворення в ТП мовою перекладу. Переклад з аркуша ускладнюється також вимогою щодо відсутності невмотивованих пауз хезитації, повторів та переформулювань при породженні ТП. Важливим є також вимога збереження стабільного темпу мовлення перекладача, якої непросто дотримуватися при перекладі ускладнених текстів, що характеризуються, наприклад, значною питомою вагою складнопідрядних речень, розуміння яких потребує більше часу та зусиль.

Етапи усного перекладу дещо відрізняються від письмового. Наприклад, незважаючи на те, що етап інтерпретації ТО, безумовно, присутній і в усному перекладі, так само як і розуміння семантичного змісту, концептуальної програми автора та прогнозування когнітивних і культурних труднощів розуміння адресатом, однак в усному перекладі, на відміну від письмового, таке розуміння відбувається в умовах жорстких часових обмежень, а в усному послідовному перекладі спостерігається паралельне виконання ще одного виду діяльності - скороченого запису змісту ТО. Внаслідок цього психологічні механізми усного перекладача мають забезпечити розуміння ТО на всіх рівнях практично миттєво, що є суттєвою відмінністю усного перекладу від письмового, де наявна можливість глибокого аналізу й обговорення варіантів. У результаті, зміст формування механізмів етапу інтерпретації ТО у згаданих видах перекладу має бути суттєво відмінним.

Ще більше відмінностей між двома видами перекладу спостерігається на етапі породження ТП, де, по-перше, в письмовому перекладі процеси сприйняття ТО і породження ТП чітко відокремленні один від одного, а в усному - завжди відбуваються паралельно (наприклад, в усному послідовному перекладі паралельно відбувається спочатку сприймання ТО на слух та запис його змісту перекладацьким скорописом, а потім читання власного скороченого запису і породження ТП). По-друге, операції розробки стратегії перекладу, пошуку еквівалентів і породження ТП, як і на етапі інтерпретації ТО, практично зливаються і виконуються одночасно, що потребує високого ступеня їх автоматизації, на відміну від письмового перекладу, де згадані операції виконуються як дії, тобто з повним усвідомленням їх мети та змісту, окремо і послідовно. Що стосується етапу редагування ТП, то в усному перекладі він взагалі відсутній (якщо не рахувати самовиправлення на початковому етапі оволодіння технікою згаданого перекладу).

Дослідники перекладу, спираючись на власний досвід, пропонують виділяти такі навички перекладу: 1) навички аудіювання (ці навички є мовленнєвими, а не перекладацькими); 2) навички переключення (з одного мовного коду на інший), 3) навички синхронізації аудіювання та говоріння; 4) лексичні навички; 5) удосконалення граматичних навичок, які означають правильне й автоматизоване вживання граматичних засобів для оформлення перекладу; 6) навичка імовірнісного прогнозування також є спільною для всіх видів усного перекладу, оскільки забезпечує якісне орієнтування у ТО навіть у випадку наявності незнайомих слів (що трапляється практично з усіма усними перекладачами), допомагаючи прогнозувати як подальший зміст ТО, так і його найбільш імовірні синтаксичні структури; 7) навичка контекстуальної догадки, яка є необхідною для вирішення перекладацьких проблем у зв'язку із наявністю незнайомих слів у ТО або необхідністю розкриття контекстуальних значень знайомих за формою слів, тобто швидкого знаходження контекстуальних відповідників у МП слів і словосполучень мови оригіналу в різноманітних контекстах; 8) уміння синхронізації кількох видів діяльності. У перекладі з аркуша спостерігається одночасне читання та говоріння (з відставанням від читання); у послідовному перекладі на етапі сприймання ТО - аудіювання та письмо, а на етапі породження ТП - читання (записів перекладацьким скорописом) і говоріння; у синхронному перекладі має місце одночасне аудіювання та говоріння (з відставанням від оратора); 9) навички запам'ятовування є вагомими для будь-якого з видів усного перекладу, однак вони функціонують дещо по-різному.

В абзацно-фразовому перекладі запам'ятовування стосується переважно змісту ТО, тобто перекладач має утримувати з пам'яті смисл ТО, доки він не буде перекладений. У перекладі з аркуша текст постійно знаходиться перед очима і не потребує запам'ятовування, однак перекладач має утримувати у пам'яті обрані ним для перекладу синтаксичні структури, оскільки переклад здійснюється за сегментами (переважно синтагмами), які слід узгодити між собою на синтаксичному рівні. Таку ж проблему має розв'язати і перекладач-синхроніст, але згадане розв'язання ускладнюється необхідністю контролювати паралельно принаймні три процеси: орієнтування в ТО, пошук і прийняття перекладацьких рішень та їх здійснення. Нарешті, у послідовному перекладі запам'ятовування ТО забезпечується фіксацією його змісту за допомогою перекладацького скоропису, тобто умовних позначень, що виконують роль «смислових віх» пам'яті.

До специфічних для усного перекладу відносяться вправи на повторення тексту, сприйнятого на слух (з обмеженням часу на повторення, кількість повторень збільшується з одного до двох, а тривалість паузи залишається незмінною - для підвищення темпу мовлення в обох мовах); на повторення тексту, сприйнятого на слух, із заданим відставанням (для формування навички оптимального відставання від оратора у синхронному перекладі); на сегментування ТО без перекладу (при навчанні перекладу з аркуша): поділ ТО на синтагми шляхом їх підкреслювання тощо; вправи на усунення внутрішнього промовляння при зоровому сприйнятті ТО (читання ТО з одночасним рахуванням і наступним переказом мовою оригіналу); на запис прецизійної інформації без перекладу (диктант із застосуванням імен, географічних назв, дат, чисел тощо); на розвиток пам'яті; на оволодіння перекладацьким скорописом; на формування навичок голосного рівномірного говоріння, без невмотивованих пауз та повторів, з чіткою артикуляцією та інтонаційним оформленням; на формування технічних навичок синхронного та послідовного (з аудіовізуальним забезпеченням) перекладу (навички розташування в кабіні, включення та перевірка апаратури, говоріння у мікрофон).

Для навчання розпізнавання смислових опорних пунктів у ТО пропонують такі вправи: 1) підкресліть при читанні ключові слова абзацу і з опорою на них перекажіть його рідною мовою; 2) виберіть з ТО слова і сполучення, що відзначаються семантичною близькістю і розкривають тему повідомлення доцільно застерегти, що лексичні одиниці, які відзначаються семантичною близькістю, не обов'язково будуть ключовими); 3) виберіть з ТО (абзацу) лексичні повтори, що розкривають його головний зміст; 4) виберіть з абзацу речення, яке може бути його заголовком; 5) запропонуйте власний заголовок абзацу; б) скоротіть текст, усунувши другорядну інформацію; 7) визначте кількість фактів в абзаці і коротко сформулюйте їх; 8) знайдіть головну думку в кожному абзаці й перекажіть текст конспективно; 9) визначте головний зміст тексту, виходячи з його заголовка (підзаголовка, ключових слів тощо) і перевірте правильність вашого припущення, прочитавши увесь текст; 10) продивіться опорні слова тексту й визначте його тему.

Для формування навички імовірнісного прогнозування пропонують вправи на рівні слів та словосполучень (назвіть слова, які можуть вживатися з даними іменниками, дієсловами тощо; прочитайте про себе ТО, закривши останні чотири-шість літер у кожному рядку, і перекажіть його зміст; заповніть пропуски в ТО словами, що підходять за змістом, і перевірте себе по ключу) та на рівні речень (знайдіть завершення кожного речення, вибираючи з трьох-чотирьох варіантів; виберіть з кількох речень те, яке могло б іти за реченням-зразком; закінчіть речення за смислом і перевірте себе по ключу).

Уміння утримувати в пам'яті смисл ТО, доки він не буде перекладений, формується у спеціальних вправах: повторення на слух, переклад по фразах, максимально точне відтворення фрагмента тексту спочатку рідною, а потім іноземною мовами. Рекомендуються також вправи таких типів: викладач зачитує, а студенти відтворюють по пам'яті уривки текстів; те ж саме, але тексти містять прецизійні слова; переклад з повтореннями: перший студент, прочитавши вголос перше речення, перекладає його; другий студент повторює відібраний викладачем варіант; третій студент повторює переклад першого речення і перекладає друге речення тощо; останній студент робить переклад усієї вправи. Для розвитку вміння утримувати інформацію в механічній пам'яті можуть застосовуватися такі вправи, як, наприклад: викладач зачитує, а студенти відтворюють по пам'яті низку слів, серед яких можуть бути і незнайомі; диктант-переклад (у т.ч. на прецизійну інформацію) тощо.

Навичка переключення з мови на мову є особливо актуальною для двостороннього перекладу, а вправи на її формування включають читання викладачем слів, словосполучень і фраз, які студенти відтворюють по пам'яті почергово рідною та іноземною мовами і які можуть бути пов'язаними одна з одною або ні. Практика двостороннього перекладу базується на спеціально підготовлених текстах, де репліки одного співрозмовника даються рідною мовою, а другого - іноземною або навпаки. Такі вправи зазвичай проводяться в парах з вибірковим контролем з боку викладача.

Питання для обговорення

1. Назвіть та проаналізуйте види та етапи усного перекладу.

2. Охарактеризуйте навички та уміння усного перекладу.

3. Наведіть приклади вправ для навчання усного перекладу.

Тема 8. Організація процесу формування фахової компетентності майбутніх перекладачів

Опорна інформація

В освітньо-професійних програмах зазначається, що перекладачі повинні засвоїти ширший обсяг фонових знань, ніж фахівці з інших спеціальностей. Для перекладача такий обсяг наближається до аналогічного обсягу освіченого носія відповідної мови. До фонових знань програми відносять повсякденні поняття, знання Біблії, міфології та фольклору, географії, історії, архітектури, літератури, живопису, мистецтва, освіти, політики, юриспруденції, економіки та підприємництва, техніки, природознавства, медицини, гуманітарних наук, фразеології тощо. Також майбутні перекладачі повинні засвоїти ширший обсяг іншомовної лексики, ніж студенти інших гуманітарних спеціальностей.

Навчання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх перекладачів відрізняється за змістом від аналогічного процесу під час підготовки фахівців інших спеціальностей, оскільки кожна навчальна дисципліна формує і їхню професійну компетентність. Для практичної реалізації згаданої тези викладання усіх дисциплін має бути побудовано за рекомендаціями випускаючої кафедри, щоб забезпечити їх координацію, уникнути дублювання й максимально використати навчальний потенціал кожної дисципліни для професійного розвитку майбутніх перекладачів.

Невід'ємною складовою усіх програм професійної підготовки перекладачів є дисципліни професійного циклу: «Теорія і практика перекладу», «Порівняльна лексикологія», «Порівняльна граматика» тощо. В університетах, де готують перекладачів, дисципліні «Практичний курс перекладу» відводиться винятково важливе місце, оскільки цей курс через систему лекційних, семінарських, практичних і самостійних занять озброює студентів знаннями, які дають їм змогу відтворювати мовою перекладу змістові одиниці, що належать до всіх головних аспектів мови оригіналу та мови перекладу.

Згідно з перекладацькими програмами повної вищої освіти першого типу, студенти протягом двох-трьох років набувають мовної та комунікативної компетенції і лише після цього формують перекладацьку компетенцію у різних галузях професійної діяльності (письмовий або усний переклад, літературний переклад, науковий, технічний, медичний, судовий, юридичний переклад тощо). Різні заклади вищої освіти працюють за різними робочими програмами. Причинами цього є відмінності у змісті та формах, професійному спрямуванні, організації навчального процесу, методиці викладання дисциплін. Більшість українських ЗВО передбачає вивчення двох і більше іноземних мов. Як правило, це англійська і німецька або польська і російська тощо. Крім цього, навчальні програми пропонують вивчення інших, необхідних для формування професійної компетентності дисциплін: основи комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, новітні інформаційні технології у перекладі, основи економіки та психології, конфліктологія та комунікація тощо. Кінцевою метою усіх програм є підготовка професійно компетентних перекладачів.

Зокрема, напрям підготовки бакалаврів перекладу передбачає розвиток навичок усного та писемного мовлення, ознайомлення з культурою та літературою країни, мова якої вивчається, достатні знання граматики, розвиток літературної творчості, усвідомлення особливостей усного спілкування іноземною мовою. Перекладацькі дисципліни входять як в обов'язкову, так і у вибіркову частину навчального плану.

Магістерські програми відрізняються своєю профільною спеціалізацією. Ринкова цінність їх полягає у тому, що вони спрямовуються на задоволення чітко визначених потреб ринку перекладацьких послуг і містять переважно лише спеціалізовані дисципліни, які надають необхідні професійно значущі знання у галузі професійної діяльності. Як правило, щоб навчатися за програмою підготовки магістрів, необхідно мати ступінь бакалавра або спеціаліста, тобто отримати базову вищу освіту в обраній галузі знань.

Аналізуючи освітньо-професійну програму магістра професійної підготовки перекладачів у Хмельницькому національному університеті, виявлено, що остання передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку.

Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим) планом спеціальності, у якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін (загальноуніверситетських) та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов'язків викладача ЗВО різного рівня акредитації.

Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи. Навчальний процес відбувається у таких формах, як практичне заняття, лекція, семінар, лабораторне заняття, курсова робота, педагогічна практика. Перевірка знань здійснюється у формі заліку, іспиту в усній або письмовій формах. Іспит з основної мови складається з двох частин: письмової роботи й усної відповіді. Навчання завершується державною атестацією у формі державного іспиту або захисту кваліфікаційної, магістерської роботи.

Практична підготовка є другим важливим елементом процесу професійного навчання майбутнього перекладача і здійснюється в установах, що мають міжнародні економічні, політичні, культурні та суспільні зв'язки із закордоном (наприклад, відділи міжнародної співпраці державних адміністрацій, банківських установ, комерційних фірм тощо). Наприклад, у Львівському національному університеті імені Івана Франка навчально-методичне керівництво практикою здійснює кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура факультету іноземних мов. Керівники практики проводять розподіл студентів у відповідні структури (перекладацькі агенції, міжнародні відділи компаній, туристичні агенції тощо) для проходження практики, контролюють хід практики, перевіряють якість роботи студентів. Зарахування студентів на практику та призначення керівників практики від організацій поза межами університету здійснюється наказами керівників цих організацій.

Типові програми підготовки майбутніх перекладачів у ЗВО України передбачають систему лекційних, семінарських і практичних занять для успішного засвоєння знань та вмінь з перекладу. Метою програм є підготовка фахівця з різних видів перекладу. Основними завданнями програми є:

1) ознайомлення студентів з теоретичними основами усного та письмового перекладу як прикладної науки;

2) розвиток різних видів мовної діяльності для застосування теоретичних знань під час здійснення усного та письмового перекладу;

3) формування стійких практичних навичок усного та письмового перекладу і застосування основних видів лексичних, стилістичних і граматичних трансформацій у процесі перекладу для досягнення його адекватної якості;

4) навчання техніці вільного усного перекладу для потреб ділових переговорів та ведення бізнесу іноземною мовою;

5) навчання прийомам роботи з іншомовними текстами різної специфіки та практичного використання цих знань;

6) формування навичок комп'ютерної обробки текстів іншою мовою;

7) розвиток умінь і навичок ведення ділової документації іншою мовою.

Опанувавши дисципліни професійної підготовки студенти повинні уміти: правильно формулювати основні теоретичні проблеми перекладознавства; користуватися здобутими знаннями на практиці; самостійно застосовувати лексичні та граматичні трансформації під час перекладу; розрізняти рівні, одиниці, види та типи перекладу; здійснювати адекватний письмовий та усний переклад з іноземної мови на рідну і навпаки, оцінювати якість виконаного перекладу; швидко, впевнено та правильно користуватися двомовними тлумачними, термінологічними та фразеологічними словниками, словниками синонімів.

Отже, підготовка майбутніх перекладачів в Україні відбувається відповідно до освітніх інтеграційних процесів, притаманних вітчизняній вищій освіті. На жаль, на сьогодні відсутні освітні перекладацькі стандарти та не зовсім чітко розроблені професійні стандарти, які є визначальними для створення ефективних методики та змісту навчального процесу. Універсальність та інтегрованість підготовки перекладачів є одночасно і позитивним і негативним фактом, оскільки охоплює різні галузі знань, але не проводить чіткої спеціалізації професійної підготовки майбутніх перекладачів. Серед пропозицій щодо поліпшення такої підготовки науковці висловлюють необхідність розмежування напрямів підготовки фахівців відповідно до окреслених видів перекладу та галузевої спеціалізації.

Питання для обговорення

1. Запропонуйте послідовність вивчення теоретичних дисциплін, що входять до навчального плану за спеціальністю «Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно)», та обґрунтуйте її.

2. Охарактеризуйте магістерську програму підготовки перекладачів та викладіть власне бачення змісту навчання перекладачів на рівні магістра.

3. Обґрунтуйте переваги практичної підготовки майбутніх перекладачів.

4. Назвіть основні завдання програми підготовки майбутніх перекладачів у ЗВО України.

Література

1. Авраменко М. Л. Выбор практических методов и упражнений при обучении переводу [Электронный ресурс] / М. Л. Авраменко // Режим доступа: http//www.natek.freenet.kz/2006/Avramenko.rtf.

2. Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие для студентов филол. и лингвист. фак. высш. учеб. заведений / И. С. Алексеева. - М. : Академия, 2004. - 252 с.

3. Гаращук К. В. Історія підготовки перекладачів [Електронний ресурс] / К. В. Гаращук. - Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/570/2/05gkvipp.pdf.

4. Ганічева Т. В. Соціокультурний компонент перекладацької компетенції / Т. В. Ганічева // Вісн. Сум. держ. ун-ту. - 2005. - № 5 (77). - С. 94-98.

5. Зінукова Н. В. Професійна підготовка усних перекладачів у вищому навчальному закладі / Н. В. Зінукова // Вісн. Дніпропетр. ун-ту економіки та права ім. Альфреда Нобеля. - Сер. «Педагогіка і психологія». - 2011. - № 1 (1). - С. 43-46.

6. Козак А. В. Формування перекладацької культури та професійно важливих якостей спеціаліста-перекладача: теоретичний аспект [Електронний ресурс] / А. В. Козак. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npdntu_pps/2009_3/kozak.pdf.

7. Комиссаров В. Н. Теория перевода / В. Н. Комиссаров. - М. : МГЛУ, 1990. - 324 с.

8. Латышев Л. К. Перевод: Теория, практика и методика преподавания : учеб. для студентов переводч. фак. высш. учеб. заведений / Л. К. Латышев, А. Л. Семенов. - 3-е изд., стер. - М. : Академия, 2007. - 192 с.

9. Луканська Г. А. Практичні методи та вправи для навчання усному перекладу [Електронний ресурс] / Г. А. Луканська. - Режим доступу:

http://confcontact.com/node/245- Заголовок з екрану. - Мова укр.

10. Матвеева О. Н. Формирование профессиональной компетенции у студентов - будущих переводчиков с использованием обучающего тезауруса : автореф. дис. … на соиск. науч. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / О. Н. Матвеева. - Самара, 2010. - 18 с.

11. Мірам Г. Є. Основи перекладу / Г. Є. Мірам, В. В. Дайнеко. - Київ : Ніка Центр, 2002. - 242 с.

12. Панов С. Ф. Формування перекладацької компетентності в майбутніх перекладачів-філологів [Електронний ресурс] / С. Ф. Панов. - Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2006/txt/06psfmpf.php.

13. Сєргєєва О. В. Лексичні аспекти перекладу. Теорія, тексти і завдання для розвитку навичок перекладу для студентів напряму підготовки «Філологія (Англійська мова і література)» [Електронний ресурс] : метод. вказівки для студ. 3-го курсу / уклад. Е. В. Долинський, О. В. Сєргєєва. - Режим доступу: https://msn.khnu.km.ua/.

14. Сєргєєва О. В. Професійна підготовка перекладачів в університетах Великої Британії : дис. на здобут. наук. ступ. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти / О. В. Сєргєєва. - Хмельницький, 2012. - 340 с.

15. Cпецифика работы переводчиком-универсалом [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.jobs.ua/career/view/220/.

16. Халеева И. И. Основы теории обучения пониманию иноязычной речи (подготовка переводчиков) / И. И. Халеева. - М. : Высш. школа, 1989. - 236 с.

17. Чередниченко О. Теорія і практика перекладу / О. Чередниченко, Ю. Коваль. - Київ : Віпол, 1995. - 178 с.

18. Черноватий Л. М. Комплексні вимоги до матеріалів для навчання майбутніх перекладачів / Л. М. Черноватий // Актуальні проблеми перекладознавства та методика навчання перекладу : матеріали третьої Всеукр. наук. конференції (Харків, 22 квіт. 2005 р.]. - Харків : Салтово, 2005. - С. 21-23.

19. Черноватий Л. М. Методика викладання перекладу як спеціальності : підруч. для студ. вищих заклад. освіти за спеціальністю «Переклад» / Л. М. Черноватий. - Вінниця : Нова Книга, 2013. - 376 с.

20. Черноватий Л. М. Особливості різних видів перекладу та зміст формування фахової компетенції майбутніх перекладачів / Л. М. Черноватий // Наукові записки. - Вип. 75(5). - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - С. 22-26.

21. Швачко С. О. Переклад як навчальна дисципліна / С. О. Швачко // Вісн. Сум. держ. ун-ту. Сер. «Філологічні науки». - Суми : СумДУ, 2001. - № 5 (26). - С. 190-195.

22. Ellis N. Implicit and explicit learning of languages / N. Ellis. - London : Academic Press, 1994. - 599 p.

23. How do you train and qualify to become an interpreter/translator? How to train to be a foreign language interpreter [Electronic resource]. - Mode of access: Translationjobswww.translatorsbase. com.

24. Kirбly D. C. Pathways to translation. pedagogy and process / D. C. Kirбly. - Kent ; London : The Kent State University Press, 1995. - 312 p.

25. National Occupational Standards in Interpreting (revised 2006) / CiLT The National Centre for Languages [Electronic resource]. - Mode of access: www.cilt.org.uk/.../standards...occupational...

26. National Occupational Standards in Translation (revised 2007) / CiLT The National Centre for Languages [Electronic resource]. - Mode of access: www.cilt.org.uk/.../standards...occupational...

27. Newmark P. A Textbook of translation / P. Newmark. - London : Prentice Hall, 1988. - 144 p.

28. Vinay J. P. A methodology for translation / J. P. Vinay, J. Darbelnet // The translation studies reader / L. Venuti (ed.). - London : Routledge, 1995. - P. 84-93.

Размещено на Allbest.ru

...