Особливості формування часових уявлень у дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми

Сучасна цивілізація характеризується небаченими швидкостями, різкою зміною ритмів і браком часу. Сьогодні людині будь-якого віку, професії, спеціальності потрібне вміння аналізувати час, тонко його відчувати, раціональніше використовувати і набагато більше цінувати. Сучасні виробничі технології розраховані на високу культуру часових сприймань людини, тому людям необхідно швидко реагувати на час, гнучко перебудовуючи свою поведінку і діяльність з урахуванням крайньої нестабільності життя, що протікає в мінливих умовах.

Дитині життєво необхідно орієнтування в часі, воно служить базисом його особистісної культури. Діти, ще не мають життєвого досвіду, яким володіють дорослі, але вони мають перевагу в тому, що у них ще збереглися колосальні природні можливості, до яких, зокрема, відноситься розвиток природосообразно естетичного почуття часу. Маючи розвинені часові уявлення, діти здатні керувати собою і будь-якою ситуацією, в якій вони виявляються. Їх адекватність і активність значно підвищуються, здійснювані дії відрізняються послідовністю і обдуманістю.

У сучасній методиці проблема розвитку часових уявлень трактується неоднорідно, вона досліджується вченими практично у всіх науках. Наприклад, проблему біологічного часу вперше позначив у середині минулого століття Карл Ернест фон Бер. Надалі проблему біологічного часу, а також механізм часових уявлень розробляли І.І. Шмальгаузен, Т.А. Детлаф та ін У географії час досліджували А.Д. Арманд, В.А. Канке. Проблема об'єктивного і суб'єктивного часу була предметом обговорення в дослідженнях П. Жане (він спробував розглянути психологічну еволюцію особистості в реальному часовому перебігу, співвіднести вікові фази і біографічні ступені життєвого шляху, зв'язати біологічне, психологічне і історичний час в єдиній системі координат еволюції особистості), Ш. Бюлер (вона встановила закономірності в зміні фаз життя, у зміні домінуючих тенденцій, у зміні життєвої активності в залежності від віку, зробила спробу інтегрувати біологічне та психологічне часи життя в єдиній біографічної системі координат), Ж. Піаже, К. Левіна, М.М. Бахтіна та ін.

Проблемою розвитку уявлень про час у дітей дошкільного віку займалися Т.Д. Ріхтерман, Т.І. Тарабаринов, Є.І. Соколова, Л.М. Маневцова, Р.Л. Непомняща, О.Є. Дрено, А.Ф. Яфальян та інші.

Концепція дошкільної освіти, орієнтири і вимоги до оновлення змісту дошкільної освіти окреслюють ряд досить серйозних вимог до пізнавального розвитку дошкільників, частиною якого є розвиток уявлень про час та явища, які з ним пов'язані.

Видділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарних математичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю. Предметом її дослідження являється вивчення основних закономірностей процесу формування елементарних математичних уявлень у дошкільників в умовах суспільного виховання.

Коло завдань, що вирішуються методикою, досить обширні і одним з головних являється навчальне обґрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних, просторових, часових та інших уявлень дітей в кожній віковій групі.

Основою сприйняття часу являється система перцептивних дій, формуючих образ. В сприйнятті часу беруть участь три перцептивні дії: оцінка, відмірювання та відтворення часового інтервалу. При оцінці людина словесно визначає продемонстрований їй матеріал (наприклад, одна хвилина). При вимірювання сам оцінює названий їй інтервал. При відтворенні повторює продемонстрований їй інтервал.

Враховуючи актуальність зазначеної проблеми мною було визначено тему дослідження: «Особливості формування часових уявлень у дітей дошкільного віку»

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив дидактичних ігор і вправ на процес формування часових уявлень дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт дослідження: Група дошкільників середньої групи ДНЗ (ясла-садку) «Фіалка», загальною кількістю 20 дітей.

Предмет: Процес формування у дітей дошкільного віку уявлень про час. Дидактичні ігри і вправи, як засіб формування часових уявлень дошкільників.

Завдання:

1. Здійснити аналіз методичної та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

2. Проаналізувати рівень сформованості знань дітей дошкільного віку про час.

3. Розробити та апробувати на практиці методику з формування часових уявлень у дітей середньої групи ДНЗ, відповідно до сучасних вимог Державної національної програми «Освіта. України XXI століття».

4. Експериментально перевірити ефективність запропонованої системи роботи. Розробити рекомендації для вихователів(або батьків) щодо застосування комплексу дидактичних ігор і вправ для формування часових уявлень старших дошкільників.

Розділ 1. Теоретичне обгрунтування проблеми формування у дітей дошкільного віку уявлень про орієнтуванні у часі

1.1 Поняття часу та його фізіологічна основа

Час - це тривалість якої-небудь дії або існування чого-небудь. Основні одиниці виміру часу: секунда, хвилина, година, день, тиждень, місяць, рік, століття (сторіччя). Так само для вимірювання часу використовують такі одиниці, як квартал (три місяці) і півріччя (шість місяців). Для вимірювання часу використовують годинник, секундоміри, хронометри і т.д.

Орієнтування у часі - вміння розуміти та вказувати на часові напрямки: було, є, буде; називати частини доби: ранок, день, вечір, ніч; розуміти слова, які вказують на тривалість і часові відношення: довго, недовго, зараз, потім, раніше; на прикладі простих сюжетів визначати послідовність логічно пов'язаних подій, вміння розрізняти відрізки часу.

Навколишній світ існує в часі. Він, як відомо, є властивістю існування матерії. Таким чином, час характеризує будь-який процес, що відбувається у світі. Те, що ми називаємо поняттям часу є не що інше, як відображення в свідомості людини вищевказаної властивості матеріального світу. Сприйняття часу має ряд характеристик:

тривалість об'єктивного явища,

швидкість протікання явища,

сувора послідовність явищ, дій.

Ці три важливі характеристики сприйняття часу сприймаються людиною за допомогою двох взаємодоповнюючих форм відображень: перша - безпосередній відчуття тривалості з утворенням умовних рефлексів (слухові і м'язові аналізатори), друга - найбільш складна форма відображення, пов'язана з функцією другої сигнальної системи, яка дозволяє оцінювати що відбуваються явища і орієнтуватися в часі. Формування почуття часу тісно пов'язане з процесом накопичення безпосереднього досвіду людини і у людей різного віку перебування на різних ступенях розвитку. Наприклад, в дитинстві воно формується на основі чуттєвого досвіду (немовля кричить, коли настає час годування і т.п.). З розвитком людини роль другої сигнальної системи в процесах тимчасової орієнтації зростає. «Почуття часу» поступово розвивається у людини разом з ускладненням і диференціюванням його діяльності. Поступово воно починає грати роль регуляртора діяльності. Виробляються умовні рефлекси (режими сну, неспання і т.п.). В основі сприйняття часу людиною лежать три перцептивних дії Метліна, 1984]:

оцінка (словесне визначення людиною тимчасового інтервалу),

відмірювання (здатність відмірювати часовий інтервал, орієнтуючись на словесний опис),

відтворення (здатність самостійно повторити продемонстрований йому інтервал).

Повноцінне і гармонійний розвиток цих здібностей дає можливість людині регулювати і планувати свою діяльність. Вичленення суворій послідовності явищ допомагає не тільки оцінити часовий масштаб, але і краще зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки між явищами.

Поняття часу є найбільш складним для дітей. Пов'язано це з тим, що час вони сприймають опосередковано, через конкретні ознаки, які часто нестабільні, залежать від розвитку дитини (наприклад, його діяльність і здатність аналізувати і порівнювати), від пори року, стану погоди і т.д. Єрофєєва та ін, 1992] . Крім того, це залежить і від особливостей самих часових процесів: їх плинність, незворотність, неможливість поміняти місцями минуле і сьогодення і майбутнє. Все це в сукупності ускладнює процес сприйняття дітьми тимчасових явищ. Характер уявлення дітей дошкільного віку про час тісно пов'язаний з поступовим оволодінням часових понять (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі і т.п.), умінням орієнтуватися під час доби за природним явищам, отриманням уявлення про просторово-часові залежності ритмічних природних явищ, про тривалість години, хвилини і т.д.). Велику роль у розумінні часових відносин у дітей відіграють ритмічні процеси життєдіяльності, правильне чергування роботи і спокою Метліна, 1984]. Вони дають початок формування режиму.

Варто відзначити, що для дітей раннього та дошкільного віку режим дня є основою виховання. Якщо він відповідає віку, стану здоров'я, індивідуальним здібностям дитини, це сприяє нормальному функціонуванню всього організму. Приблизно з півтора року виникає мовленнєве відображення категорій часу. По початку для дітей складно-точне розуміння сенсу слів, що позначають тимчасові відносини: «вчора - зараз», «сьогодні - вчора», «сьогодні - завтра». Тому вихователь має можливість уточнити і розширити ці знання. Конкретний момент реальності, на який вказують ці відносини безперервно зсувається і це становить головні труднощі Формування ..., 1988]. Поступово, з розвитком у дошкільнят відбувається конкретизація тимчасових уявлень: про дні, тижнях, годинах діти говорять як про предмети. Поступово встановлюється зв'язок між повторюваними явищами і процесами з відповідними показниками доби. У міру накопичення досвіду орієнтуванні в часі діти встановлюють більш суттєві показники часу і більш чітко локалізують в часі події, які володіють відмінними ознаками. У цей період (5-6 років) діти починають часто користуватися тимчасовими прислівниками. Подальша диференціація часових відносин залежить значною мірою від розумового і мовного розвитку дітей. Поряд з цим, діти вчаться самостійно виокремлювати тимчасову послідовність в розглянутих явищах, дій

Розвинуте почуття часу (вміння визначати часовий інтервал без годинника) спонукає людину бути організованим, зібраним, точним. Таким чином, час є регулятором не тільки різних видів діяльності, а й соціальних відносин, тому що в процесі навчання в немає ні одного виду діяльності, в якому просторово-часове орієнтування не було б важливою умовою засвоєння знань, умінь і навичок.

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку, так як час грає велику роль в житті людини.

Сучасні умови праці вимагають від людини вміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її по часу, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані тимчасові інтервали, прискорювати або сповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. Для цього повинно бути розвинене «почуття часу». Воно спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин.

Серед сучасних людей часто зустрічається така проблема, як нездатність правильно оцінити і розрахувати час, потрібний для виконання будь - якої дії. Щоб уникнути цього, необхідно вже в дитячому садку розвивати у дітей «відчуття часу». Дітям необхідно навчитися самим орієнтуватися у часі:

планувати діяльність у відповідності з часом;

змінювати темп (швидко - повільно) і ритм (часто - рідко) своїх дій залежно від наявності часу;

правильно позначати в мовленні часові поняття;

визначати час за годинником;

вимірювати часові проміжки.

Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Це необхідно дитині в повсякденному житті і при навчанні в школі. Діти повинні вміти послідовно розглядати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і будь-якій продуктивній діяльності. Для цього треба вміти відтворювати тимчасову послідовність або встановлювати її заново. Самостійно цьому навчитися діти не можуть, тому потрібні спеціально розроблені прийоми і методи навчання.

Час регулює життя і навчальну діяльність школяра починаючи з 1 класу. Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких на період вступу до школи не розвинені часові уявлення. Вже з перших уроків у класі діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час, керувати своїми діями в часі, берегти його. Учні повинні навчиться не запізнюватися на заняття, починати вчасно приготування уроків удома, все встигати.

По всім цим вимогам, які пред'явить дитині школа, їх треба готувати ще в дошкільному віці. Необхідність у цьому особливо зростає у зв'язку з переходом на навчання в школі з шестирічного віку. Тому вже з п'ятирічного віку слід розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні проміжки часу. Як показують дослідження, у дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навички регулювання діяльності у часі. Для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалість різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показувати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати дітей у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

В існуючому об'єктивно часі різноманітні події, явища, дії людини слідують одне за іншим, тому можна вичленити їх часову послідовність і керуватись нею при плануванні і організації своєї діяльності. Діти повинні вміти послідовно розглядувати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати часову послідовність в запропонованому змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново.

Календарний час - це визначені проміжки часу, тривалість яких зафіксована спільним досвідом в спільно прийнятих мірах часу: доба, неділя, місяць, рік. Кожна міра часу має свою кількісну характеристику і служить одиницею виміру для наступного проміжку часу.

У дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи по ознайомленні з часом і способами його виміру складаються досить уривчасті, неточні уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів неділі, місяців не дає уявлень про тривалість, ємності часу, його плинності, необоротності, заміні і періодичності.

Немає сумнівів в тому, що необхідно систематично знайомити дітей дошкільного віку з календарем. Це полегшить їм орієнтування в оточуючій діяльності, так як розпорядок життя в дитячому садку будується по визначеному плані, пов'язаному з днями тижня.

За допомогою календаря визначається час настання свят, що викликає підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пори року, з якими пов'язані сезонні зміни, що являються також предметом вивчення. В старшому дошкільному віці розвивається інтерес до різних параметрів часу: в 6 - 7 років дитину цікавить тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика мір часу, пристрої виміру часу. Знайомство з календарем необхідно і в плані підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годиннику и по дням неділі.

Отже, потрібно спеціально розроблені і введені в процес навчання прийоми, направлені на вичленення, відновлення і встановлення часової послідовності. Які озброюють дітей необхідними способами дії.

1.2 Особливості сприймання часу дітьми дошкільного віку

Дитині значно важче дається сприймання часу, ніж сприймання простору. Адже час не має наочної форми, з ним не можна виконувати дії (будь-які дії відбуваються у часі, а не з часом), він плинний, незворотний, сприймання його залежить від суб'єктивних станів, має особистісний характер.

Сприймання часу - відображення у мозку об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності.

У дитини ознайомлення з часом починається із засвоєнням вироблених людством позначень і мір часу. Усвідомити їх нелегко, оскільки вони мають умовно-відносний характер. Відрізки часу, позначені словами "сьогодні", "завтра", "тепер", безперервно змінюються: те, що напередодні називалося "завтра", стає "сьогодні", а наступного дня - "вчора". Один і той самий проміжок часу сприймається по-різному залежно від змісту і характеру діяльності дитини, її стану на той момент: якщо вона, наприклад, очікує привабливу подію, здається, що час іде надто повільно. Тому діти довго не розуміють логіки часових відношень, упродовж дошкільного віку не сприймають тривалі часові періоди їм недоступне розуміння таких категорій, як "рік", "століття", "епоха" тощо.

У ранньому і молодшому дошкільному віці дитина ще не орієнтується у часі. Формування часових уявлень починається пізніше і має свою специфіку. Так, невеликі відрізки часу діти вчаться визначати на основі своєї діяльності, зважаючи на те, що за певний час можна зробити, який результат отримати. Корисні при цьому ознайомлення дітей з певними проміжками часу і відповідними комбінуваннями. Однак без відповідного навчання навіть 6-7-річні діти не мають уявлень про тривалість невеликих відрізків часу. Вони чують слово "хвилина", але не уявляють, скільки вона триває. Одні вважають, що за хвилину можна пообідати, інші - погратися, треті - сходити в магазин. Засвоюючи уявлення про час доби, діти насамперед орієнтуються на власні дії - вранці вмиваються, снідають; удень - граються, займаються, обідають; увечері лягають спати; уночі сплять. Найлегше вони визначають ніч і ранок, дещо важче - вечір і день. Діти середнього і старшого дошкільного віку частіше спираються на суттєві ознаки у визначенні часу (ранок - "світло, коли сонечко встає" тощо).

Засвоєння уявлення про пори року відбувається у процесі ознайомлення із сезонними явищами природи. По-різному діти засвоюють назву днів тижня. Старші дошкільники, які відвідують дошкільний заклад, найчастіше називають суботу, неділю і понеділок через їхню емоційну насиченість, особливу значущість (суботу і неділю проводять разом з батьками; понеділок - знову йти у дошкільний заклад).

Навіть старші дошкільники часто зазнають труднощів у диференціюванні, виокремленні різноманітних часових інтервалів. Так, до переліку "дні тижня" вони можуть включити слова "субота, неділя, завтра, учора" або "неділя, понеділок, травень, новий рік". Особливо важко дається їм засвоєння уявлень про суть понять "вчора", "сьогодні", "завтра" тощо. Позитивні зміни щодо цього відбуваються у другій половині дошкільного періоду: діти засвоюють часові позначення, починають правильно їх вживати, беручи за точку відліку уявлення про сьогоднішній день. Однак уявлення про історичні періоди, послідовність подій у часі, тривалість життя людей, існування речей тощо ще не сформовані, оскільки вони не мають для розуміння цих уявлень певних еталонів, не можуть спертися на власний досвід.

Наочний характер психічних процесів зумовлює специфічні особливості сприймання часу. Наприклад, дошкільник шукає матеріального виразника часу (годинник), упевнений, що якщо стрілки перевести, час зміниться (швидше настане завтра), не усвідомлює, що час не залежить від бажання людей (не розуміє об'єктивності часу). Тому провідна роль у розвитку сприймання часу належить дорослому, який виокремлює часові відрізки, встановлює їх зв'язок із діяльністю малюка, позначає їх словом, включає у різноманітні життєві ситуації.

Виявлено, що при формуванні у дітей дошкільного віку тимчасових уявлень виникають певні складності: дітям важко сприймати окремі частини доби, орієнтуватися в часі, вони можуть спізнюватися на заняття і т.д., причиною яких є особливості сприйняття часу дошкільниками.

Незалежно від віку у дітей дошкільного віку розвивається «почуття часу», тобто здатність оцінювати часові проміжки та орієнтуватися в часі без допоміжних засобів. У зв'язку з цим необхідно виявити особливості сприйняття часу, характерні для певної вікової групи дошкільнят.

Час існує об'єктивно, поза і незалежно від нашої свідомості. Сприйняття ж і пізнання його - це лише відображення в нашій свідомості реально існуючого часу.

Т.Д. Ріхтерман вважає, що час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію тимчасових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей у таких проміжках часу, навички розрізнення яких формується на основі особистого досвіду, тому дітей треба ознайомлювати з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

У ранньому віці «почуття часу» формується на основі чуттєвого досвіду без опори на знання еталонів часу. Немовля кричить, значить, настав час годування. Дитина сита - вона спокійно лежить і посміхається. У неї немає ще узагальнення «почуття часу», воно залишається пов'язаним тільки з тією конкретною діяльністю, в якій вона сформувалося, тобто, має порівняно вузьку сферу застосування. Оволодіння ж одиницями часу, і застосування їх дає можливість користуватися «почуттям часу» більш широко.

Процес сприйняття і відображення часу у дітей утворюється з великим трудом і характеризується крайньою нестійкістю. Сприйняття дітьми тягучості, плинності часу, його безповоротності та періодичності дуже важке через відсутність наочних форм. Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного характеру. На ранніх етапах розвитку дитина орієнтується у часі на основі не часових, якісних ознак. Наприклад, «спокійної ночі» кажуть, коли лягають спати, ввечері вже темно і сонця немає. Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають певне уявлення на основі особистого досвіду. Якщо життя дітей суворо підпорядковане певному режиму, тобто, розподілене в часі, то дитина упевнено зазначає ранок («ми ще не снідали») або вечір. Він розрізняє день (« скоро обід») чи ніч («всі сплять»). Але їм дуже важко виділити час у давно минулі події, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події.

У формуванні уявлень про час велику роль відіграє слово. В ньому абстрагуються та узагальнюються різні відрізки часу по їх тривалості: секунда, хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік та інші. Точність використання дітьми цих спеціальних позначень залежить від того, яким конкретним змістом наповнюється кожен з тимчасових еталонів, якими основними ознаками він буде характеризуватися. Але конкретні ознаки, що характеризують ті чи інші відрізки часу, будуть вельми локальні, оскільки визначаються різними географічними, економічними та побутовими умовами життя людей.

Дуже часто, передаючи зміст прослуханого оповідання, діти пов'язують його епізоди словами «потім», «ще», «після». Вживаючи ці слова, вони не завжди позначають ними певну послідовність подій. Навпаки, не бачачи виникнення логічної невідповідності, вони часто порушують цю послідовність. Таке порушення часової послідовності говорить про те, що діти ще не бачать логіки часових відносин, яка розкривається важче, ніж логіка просторових відносин. У різних видах практики у дітей складаються більш реалістичні уявлення про час і його одиницях (година, день, доба).

У процесі навчання розкривається значення найбільш важких для дітей часових прислівників, уточнюється їх розуміння. Однак диференціювання часових уявлень залежить від загального розумового і мовного розвитку дітей .

Необхідно зазначити, що однією з важливих умов продуктивної навчальної діяльності є правильна орієнтування у поточному часі . Своєчасне і адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливе. У школі, зокрема, воно складає необхідну передумову розвитку причинно-наслідкового і теоретичного мислення, а також умова, що забезпечує пізнавальну діяльність у цілому.

1.3 Завдання і зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання.

Час для свого точного визначення вимагає кількісних і числових знань, він нерозривно пов'язаний з визначенням величини, а нерідко і простору. Тому роботу по формуванню у дітей уміння орієнтуватися в часі необхідно проводити, як вказує А.М. Лєушина, в єдності з роботою над кількістю, числом, величиною і просторовими орієнтирами.

У програмі виховання і навчання в дитячому садку, матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи. Малюки вчаться розрізняти і називати частини доби спочатку в контрасті (день - ніч, ранок - вечір; білий кружок позначає день, чорний - ніч, жовтий - ранок, синій - вечір,так дітям буде краще запам'ятати ). Спочатку доцільно активізувати в пам'яті дітей характерні ознаки частин доби і поступово підвести дітей до засвоєння їх послідовності.

Вихователь розглядає з ними сюжетні картинки із зображенням дій дітей, природних явищ у той чи інший час доби, проводить дидактичні ігри з використанням ілюстративного матеріалу і без нього, розмовляє, читає оповідання, казки. Вихователь поступово добивається того, щоб діти розрізняли характерні ознаки частин доби, називали їх.

Відповідно до вимог програми завдання з формування орієнтування в часі полягають у тому, щоб ураховуючи вікові особливості дітей і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому - п'ятому роках життя добитися розуміння і правильного вживання слів, які загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і часові відношення, добитися розрізнення і правильного називання частин доби.

У середній групі програмні вимоги розширюються. Діти повинні знати не тільки назви та характерні ознаки частин доби, але і їх послідовність. Діти вчаться розрізняти і називати поняття: «вчора», «сьогодні», «завтра», на конкретних прикладах знайомляться з поняттями «швидко - повільно».

Робота з формування у дітей вміння орієнтуватися у часі в середній групі проводиться так само, як і в молодшій: вихователь широко використовує ігрові прийоми, ілюстрований матеріал, активізує уявлення дітей про характерні природних явищах, діях людей у ті чи інші відрізки часу.

В середній групі для кращого запам'ятовування послідовності частин доби вже можна використовувати елементи символічної наочності. Так, частини доби зображуються кружками різного кольору.

У старшій групі основна увага приділяється свідомому засвоєнню днів тижня. Діти вчаться називати, визначати, який день був вчора, який буде завтра, називати кількість днів у тижні, їх порядкові номери. Крім того, діти виділяють характерні ознаки пір року, визначають зиму, літо, весну, осінь, відзначаючи природні явища, працю людей у природі, а також ігри та розваги дітей в різний час року.

Відомо, що дні тижня діти засвоюють нерівномірно. Найкраще вони запам'ятовують неділю, суботу і понеділок. Тому знайомство дітей з поняттям тижня краще починати не з засвоєння назв усіх днів тижня, а з встановлення, який день тижня сьогодні, який день тижня був вчора, якою буде завтра. Причому спочатку вихователь вводить більш легкі для засвоєння дні тижня, такі, як неділя, понеділок, і лише поступово починає використовувати назву інших днів. При навчанні важливо, щоб діти не тільки називали дні тижня, але й давали б їм елементарну характеристику. Пізніше можна починати працювати над засвоєнням назв усіх днів тижня в послідовності.

Робота з календарем у старшій групі повинна проводиться після знайомства з порядковим рахунком. Використовуючи календар, вихователь, з одного боку, домагається більш глибокого розуміння сутності поняття « тиждень», з іншого, вправляє дітей у кількісному і порядковим рахунку.

Робота, розпочата в старшій групі, триває до підготовчої. Діти вчаться називати дні тижня не тільки в прямому, але й у зворотному порядку, визначати, скільки днів у тижні до названого і після нього, який день між двома названими, визначають пропущений день серед названих. Діти повинні знати, що тиждень завжди включає в себе сім днів, з якогось дня ми почали рахувати.

У підготовчій до школи групі дітей навчають укладатися на занятті у відведений час. Для цього використовуються різні прийоми. Якщо на занятті використовуються пісочний годинник, діти наочно впевнюються у плинності часу, тривалості його невеликих відрізків. Є така частина сприйняття часу як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте почуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об'єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв'язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов'язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

Отже, з вище зазначеної теорії можна зробити такий висновок, що навчання орієнтуванню у часі дошкільників дуже важливе, так як діти повинні розуміти та вказувати на часові напрямки: було, є, буде; називати частини доби: ранок, день, вечір, ніч; розуміти слова, які вказують на тривалість і часові відношення: довго, недовго, зараз, потім, раніше; на прикладі простих сюжетів визначати послідовність логічно пов'язаних подій, вміння розрізняти відрізки часу. Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Це необхідно дитині в повсякденному житті і при навчанні в школі. Діти повинні вміти послідовно розглядати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і будь-якій продуктивній діяльності. Для цього треба вміти відтворювати тимчасову послідовність або встановлювати її заново. Самостійно цьому навчитися діти не можуть, тому потрібні спеціально розроблені прийоми і методи навчання.

Засвоєння уявлення про пори року відбувається у процесі ознайомлення із сезонними явищами природи. По-різному діти засвоюють назву днів тижня. Старші дошкільники, які відвідують дошкільний заклад, найчастіше називають суботу, неділю і понеділок через їхню емоційну насиченість, особливу значущість (суботу і неділю проводять разом з батьками; понеділок - знову йти у дошкільний заклад).

Велику роль у розумінні часових відносин у дітей відіграють ритмічні процеси життєдіяльності, правильне чергування роботи і спокою.

Також можна підкреслити, що розвинуте почуття часу (вміння визначати часовий інтервал без годинника) спонукає людину бути організованим, зібраним, точним. Таким чином, час є регулятором не тільки різних видів діяльності, а й соціальних відносин, тому що в процесі навчання немає ні одного виду діяльності, в якому просторово-часове орієнтування не було б важливою умовою засвоєння знань, умінь і навичок.

Отже, формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку, так як час грає велику роль в житті людини.

Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей формування часових уявлень у дітей дошкільного віку

2.1 Діагностика рівня сформованості часових уявлень у дітей 5 року життя. Аналіз результатів дослідження

Теоретична значимість роботи полягає в аналізі умов використання моделей і моделювання в роботі з дітьми 4-5 років з розвитку уявлень про час.

Практична значимість роботи полягає у виділенні педагогічних умов розвитку уявлень про час у дітей за допомогою моделей і моделювання.

Також були експериментально перевірені та висунуті в гіпотезі педагогічні умови розвитку уявлень про час у дітей 5-го року життя за допомогою моделей і моделювання. Дослідження включало 3 етапи: констатуючий, формуючий, контрольний.

Метою констатуючого експерименту було виявлення рівня сформованості уявлень про час у дітей середньої групи.

Завдання констатуючого експерименту:

1) визначити критерії рівня сформованості уявлень про час і його вимірі у дітей середньої групи;

2) підібрати діагностичний матеріал і обладнання;

3) провести діагностику рівня сформованості уявлень про час і його вимірі в експериментальній і контрольній групах;

4) проаналізувати отримані результати діагностики.

Експериментальною базою мого дослідження було ДНЗ (ясла-садок) «Фіалка», Глухівської міської ради, Сумської області. В експериментальній роботі взяло участь 14 дітей у віці від 4 до 5 років.

Для проведення діагностики рівня сформованості сприйняття категорії «час» у старших дошкільників мною була використана методика Р.Ф. Галлямова. Дані констатуючого експерименту свідчать про те, що діти як експериментальної групи так і контрольної перебувають переважно на середньому і низькому рівні. Велика частина дітей не орієнтуються в часі.

Таблиця 2.1 - Дані констатуючого експерименту після визначення рівня сформованості уявлень про час і його вимірі у дітей середньої групи

Рівні	Експериментальна группа	Контрольна группа
	Абсолютне число	%	Абсолютне число	%
Високий	-	-	6	42,9
Середний	12	85,7	7	50
Низький	2	14,3	1	7,1

Такі результати говорять про необхідність розробки і впровадження системи НСД в курсі формування елементарних математичних уявлень щодо розвитку у дітей середньої групи різні часові уявлення.

Рисунок 2. 1 - Приклад об'ємної моделі "Спіраль часу - доба"

Рисунок 2.2 - Приклад об'ємної моделі "Спіраль часу - тиждень"



Рисунок 2.3 - Приклад площинної моделі доби:

У роботі з формування тимчасових уявлень у дошкільників використовувала об'ємні і площинні моделі.

Приклади площинної моделі «Календаря природи». (Додаток А)

Таким чином, можна зробити висновок про те, що використання моделей і елементарного моделювання має величезне значення для розвитку і формування тимчасових уявлень у старших дошкільників; в процесі використання моделей під час НСД рівень розвитку тимчасових уявлень у дітей 4 - 5 років підвищується. Цьому свідчить порівняння результатів констатуючого і контрольного експериментів. В ході дослідження були вирішені всі поставлені завдання, висунута гіпотеза підтвердилася. (Додаток Б)

2.2 Система педагогічної роботи, спрямована на формування знань про особливості часу у дітей 5-го року життя

Мета формуючого етапу експерименту - розробка та апробація системи роботи з розвитку почуття часу в дітей старшого дошкільного віку. Завдання формуючого експерименту: 1. Підібрати дидактичні ігри та ігри-вправи для розвитку різних видів часу (фізичного, психічного, художнього); 2. Практично застосувати дидактичні ігри та ігри-вправи упедагогічнійдіяльності; Виходячи зконтрольноїдіагностики, та з метою проведення формуючої частини експерименту були підібрані дидактичні ігри та ігри-вправи з розвитку почуття часу. Розвиток почуття часу велося в трьох напрямках: 1) розвиток фізичного почуття часу Мета: формувати в дітейзнанняпро властивості фізичного часу: лінійності, циклічності, послідовності. Для розвитку фізичного почуття часу, використовувалася гра «Всьому свій час». Дітям було запропоновано стати в коло, а педагог по черзі кожному кидав м'яч, задаючи питання: «Коли люди сплять?», «В який час доби люди просипаються?», « В яку пору року йде сніг? »,« Коли птахи відлітають у вирій?», « В які дні неділі ви не ходите дитячого садочка?», « В яку пору року тане сніг та з'являються перші квіти?», «Який зара місяць?», «Це місяць якої пори року?» «Якого місяця ми святкуємо Новий рік?» тощо.

З цим завданням впоралися практично всі діти, це говорить про те, що в підготовчій до школи групі ведеться систематична робота з формування уявлень про час (знайомство з порами року, частинами доби, даються поняття про циклічність часу).Ця гра сприяє розширенню та активізації словникового запасу, а також розвиває пам'ять, мислення і допитливість.

Проводилася гра «Танок квітів», завданням якої, було навчити дітей використовувати елементи евритмії для самовираження в процесі пластичного фантазування, а також навчити дітей відчувати тимчасові інтервали в 1, 3, 5 хвилин. Діти самі вибирали для себе улюблену квітку, придумували до нього рухи під музику, а коли музика раптово припинялася, діти повинні були застигнути в будь-якій позі.

Також у розвитку фізичного почуття часу проводиласядидактичнагра "Як ми змінюємося", метою якої було визначення рівня розуміння дитиною плинності часу. Дітям необхідно було розташувати картинки із зображенням людини в різні вікові етапи життя в дійсній послідовності.

Також проводилися ігри на закріплення циклічності часу за порами року. Гра «Яка пора року?» Виховує вміння співвідносититекстз картинкою про пори року, також виховує кмітливість і швидкість мислення.

Гра «Коли це буває?» Закріплює знання про частини доби, розвиває зв'язне мовлення, активізуєсловник. Гра «Було-буде» вправляє в правильному використанні слів про минуле, сьогодення і майбутнє. Дітям пропонувалося уважно дивитися на ілюстрації, які показував вихователь та сказати який час зображено на картинці (минулий, теперішній, майбутній). На ілюстраціях були зображені частини діб, пори року,

Після того як гру провели кілька разів, запропонували дітям ускладнений варіант: вихователь вимовляє слова «є», «було», «буде», а діти придумують до них інші слова, які підходять за змістом. 2) розвиток художнього часу Мета: розвивати вміння виділяти та характеризувати час у художніх творах, виявляти циклічність в емоційних переживаннях героїв і співпереживати їм в процесі драматургічної побудови сюжету.

Так як художній час освоюється в казках,історіяхірозповідях, вихователь пропонує дітям спочатку прослухати казки, в яких герой переживає з приводу будь-яких подій - «Казка про рибака і рибку», «Квітка-семиквітка», «Казка про втрачений час», «Червона квітка», «Золотий ключик, або пригоди Буратіно», а потім проводилися бесіди, у яких дітям пропонувалося виділити і охарактеризувати час у цих казках. Для виявлення циклічності в емоційних переживаннях героїв, велася робота через костюмовані вистави за мотивами прочитаних казок.

3) розвиток психічного часу

Мета: відслідкувати та діагностувати психічні процеси та вміння дітей створювати образи з минулого та майбутнього у своїй уяві та відчувати єдність ритму часу та простору.

Першою я вирішила провести гру за темою «Подорож в минуле».

Дитині пропонувалося на машині часу переміститися в минуле своєї родини, представляючи розвиток подій в дзеркальному відображенні, тобто розповідати, використовуючи прийом зворотного «прокручування» часу. Це завдання виявилося складним для дітей. Діти із задоволенням розповідали про свою сім'ю, але складність полягала в тому, що вони не могли вільно переміщатися в минуле, не використали прийом зворотного прокручування (Чучвага А., Новікова Д., Шкурман Д., Петрушенко Л.). Це завдання виявило невміння синхронізувати час і вільно в ньому переміщатися.

Гра - «Подорож в майбутнє»

Мета: формувати здатність створювати образ майбутнього в деталях і в розвитку - це одна з найважливіших здібностей у розвитку почуття часу.

Продовжуючи діагностику, ми використовували ту ж машину часу. Вона носила дитину в майбутнє. Йому пропонувалося розповісти про події життя, які на нього чекають: це може бути найближче майбутнє ( «як я буду вчитися в першому класі»), далеке майбутнє ( «коли я стану бабусею або дідусем») або майбутнє на іншій планеті ( «що я побачу на інший планеті? »).

Діти з захопленням включалися в цю роботу, деякі діти вибирали найближче майбутнє, інші, далеко не всі, майбутнє на іншій планеті. Діти вибрали «подорож в найближче майбутнє» (Солом'яна С., Грищенко М., Кульша К., Осадчий О.) становили розповідь на основі уявлень про школу, які були отримані на заняттях з вихователем. Образи майбутнього створювалися дітьми фрагментарно, іноді простежувалося єдність простору і часу (ситуативний рівень). Діти вибрали «подорож на іншу планету» (Сафоненко Є., Лук'яненко М., Прохоров А., Бутаков А.) розповідали про супергероїв з мультфільмів, але діти не могли створити образ майбутнього в деталях, не могли розвинути сюжет, не виділяли взаємозв'язку простору і часу (спонтанний рівень).

Гра - «Вітер».

Метою цієї гри було виявлення здатності відчувати єдність ритму, простору і часу в навколишньому світі і співвідносити це з внутрішнім почуттям часу. Дітям пропонувалося вільно розміститися в залі і по команді почати пересуватися в різних напрямках. Умови завдання: пересуватися потрібно так, щоб не стикатися з іншими дітьми і не заважати їм в пересуванні. Слід також враховувати характер команди: «Спокійний вітер» - пересуватися повільно, «Сильний вітер» - переміщатися, швидко підстрибуючи, «Вихор» - дуже швидко і легко бігти, змінюючи напрямок руху, «Стоп» - відразу ж, але дуже м'яко зупинитися.

Виконання завдання особливої важкості не викликало. Більшість дітей впоралися з запропонованим завданням, однак не всі враховували характер гри (Кудіменко К., Петрушенко Л., Чучвага А., Шкурман Д.), що говорить про те, що діти погано почувають єдність ритму, простору і часу.

Таким чином, формуючий етап експерименту являє собою організацію педагогічної роботи, де освоюється у спеціально організованої діяльностіпоняття про відчуттячасу як естетичному феномені, його ціннісному сенсі у життєдіяльності дитини, і набувається досвід керуватися ним у своєму житті.

2.3 Динаміка розвитку почуття часу у дітей дошкільного віку

Метаконтрольногоетапу експерименту полягала у виявленні якісних змін у рівнях розвитку тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку ігровими засобами. Методика контрольного етапу дослідження вибудовувалася за аналогією з методикою констатуючого етапу із застосуванням тих же самих завдань.

Повторне проведення завдань на виявлення рівня сприйняття у дітей фізичного часу «Намалюй картинку», «Танець листя», «Всьому свій час» дозволило виявити якісні позитивніновоутворенняу дітей експериментальної групи. Діти навчилися встановлювати взаємозв'язок між перебігом часу і власним життям, відчували тимчасові відрізки і співвідносили зміни в часі і в діяльності і т.д. Пояснення цьому полягає в тому, що в дошкільному навчальному закладі були створені спеціально організовані види діяльності, що сприяють інтеріоризації знань про час.

При проведенні повторної діагностики на виявлення рівня сприйняття психічного почуття часу дітям пропонувалися завдання «Подорож в минуле», «Подорож у майбутнє», «Вітер». Багато дітей змогли вільно переміщатися в минуле, використовуючи прийом зворотного прокручування, однак, образ майбутнього створити в деталях і розвитку змогли не всі діти. У більшості дітей була виявлена ??здатність відчувати єдність ритму, простору і часу в навколишньому світі і співвідносити це з внутрішнім почуттям часу.

Повторна діагностика на виявлення рівня сприйняття художнього часу показала, що діти після декількох повторень можуть самостійно виділяти та характеризувати час в казках - завдання «Машина часу». При проведенні завдання «Що відчуває твій улюблений герой» було виявлено, що майже половина дітей здатні самостійно виявляти циклічність в емоційних переживаннях героїв. Практично у всіх дітей у тій чи іншій мірі виявлялося співпереживання героям художнього твору. При проведенні завдання - казки «Лускунчик та його друзі» діти не завжди відчували єдність ритму, часу і простору, лише в рухах деяких дітей спостерігалося відчуття темпу, відображалися ритмічні особливості музики. Кількісні дані наведені в таблиці. (Додаток В) Результати контрольного етапу експерименту такі:

42, 9 % (6 дітей) можна віднести до високого рівня розвитку тимчасових уявлень;

50% (7 дітей) - до середнього рівня;

7, 1% (1 дитина) - до низького;

Таким чином, контрольний етап дослідження, мета якого полягала у виявленні якісних змін у рівнях розвитку тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку ігровими засобами, а також про динаміку цих змін, дозволив виявити кількісні та якісні зміни, зумовлені застосуванням системи ігор, яка використовувалася в процесі проведення роботи. Основним досягненням в якісних характеристиках стало усвідомлення дітьми цінності і значущості категорії час для життя людей і їх власної життєдіяльності. Найбільш активними методами, що забезпечують досягнення у формуванні точних уявлень про час і розуміння його сенсу в життєдіяльності людини, виступили "подорожі".

Висновок

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку.

Навколишній світ існує у часі. Час, як і простір, є загальною формою існування матерії. З цього випливає, що часові характеристики явищ - їх тривалість, частота, ритм і т. д. універсальні за своєю застосовністю для опису будь-яких природних процесів.

Час не має наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається дітьми тільки опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з певним часом, або через чергування якихось постійних явищ.

Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного значення.

Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням часовими поняттями ( на світанку, в сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових залежно ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини та години і умінь визначати час на годиннику, оцінювати часові інтервали.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношень в постійно повторюваних явищ життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через це дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об'єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально-визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв'язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов'язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань. Рекомендації щодо ознайомленням дітей з часовими уявленнями (див. Додаток Г ).

Є така частина сприйняття як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільного віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте «почуття часу» спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Спеціально організована робота у дошкільних закладах з формування у дітей тимчасових поданні призводить до розвитку у них відчуття часу, що необхідно для підготовки до школи та дорослого життя.

Розвиток у дітей почуття часу дуже дієво і результативно, залишає «слід» у душі дитини, оскільки процеси чуттєвого сприйняття світу в цілому незворотні і при сприятливих умовах знову і знову відновлюються і заявляютьпро себев повну силу.

Моє дослідження розгорталося на основі аналізу філософських і психолого-педагогічних досліджень, які дозволили мені виявити сформовані в науці різні концепції про час. Воно було присвячено проблемі розвитку почуття часу в дітей старшого дошкільного віку. У ході дослідження підтвердилися висловлені нами гіпотетичні положення про те, що у дітей старшого дошкільного віку, можливо розвинути почуття часу якщо його розглядати як естетичний феномен, що включає фізичний, психічний і художній час, при використанні дидактичних ігор та ігор-вправ в системі. У ході дослідження уявлення дітей про час змінювалися від розуміння його як предмета, який зображуєцифри, до розуміння його як невидимого, текучого, до усвідомлення його цінності, наповненості предметною дією і потребою використовувати в якості орієнтира в діяльності.

...