Основні концептуальні положення розвитку інженерно-педагогічної освіти

Науково-методичний центр інженерно-педагогічної освіти доцільно організувати на базі Української інженерно-педагогічної академії. Його діяльність буде поширюватись на вищі навчальні заклади (факультети), які здійснюють підготовку кадрів за спеціальністю “Професійне навчання” за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Діяльність НМЦ буде ґрунтуватись на принципах рівноправ'я, гласності та колективності керівництва. До складу НМЦ, що затверджується Міністерством освіти і науки України, входять представники всіх вищих навчальних закладів, на яких розповсюджується його діяльність.

Керівництво діяльністю НМЦ буде здійснювати науково-методична рада, головою якої є ректор Української інженерно-педагогічної академії.

Основними задачами НМЦ є: визначення перспективних профілів підготовки та перепідготовки інженерно-педагогічних кадрів; участь в підготовці проектів державних, галузевих стандартів освіти, узгодженні вузівських стандартів, методичних і нормативних документів; удосконаленні змісту освіти; розробка та впровадження єдиної системи методичного забезпечення навчального процесу, координація планів видання підручників та інших методичних розробок; проведення міжвузівських соціологічних досліджень з актуальних проблем освіти; вивчення та росповсюдження вітчизняного та зарубіжного досвіду; координація наукових досліджень з проблем інженерно-педагогічної освіти, проведення науково-методичних конференцій, семінарів, студентських олімпіад та конкурсів і т.д.; підвищення кваліфікації викладачів технічних дисциплін за програмою міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP

При науково-методичній раді створюються методичні комісії за профілями підготовки кадрів та організаційно-базові кафедри.

Однією з необхідних умов якісної підготовки кадрів є також наявність у всіх ВНЗ навчально-науково-виробничих комплексів.

До навчально-науково-виробничого комплексу, звичайно, входять: кафедри навчальних закладів за профілем, виробничі об'єднання за профілем, проектні інститути за профілем, технікуми та коледжі за профілем, ПТНЗ за профілем, школи та ліцеї з профілюючими класами.

Метою цих комплексів є координація спільної діяльності з підвищення якості підготовки та перепідготовки висококваліфікованих працівників та фахівців в системі освіти.

В той же час, ще більш високим рівнем співробітництва є створення інтегрованих науково-методичних об'єднань, мета яких - координація спільної діяльності навчальних закладів з підвищення рівня підготовки інженерно-педагогічних та робітничих кадрів в системі ступеневої освіти.

Основні задачі інтегрованих навчально-методичних об'єднань - це спільні маркетингові дослідження із проблем встановлення потреб у відкритті нових інженерно-педагогічних спеціальностей та розрахунок потреби у фахівцях; удосконалення системи підвищення кваліфікації викладачів і майстрів ПТЗО; спільні розробки навчально-методичного забезпечення навчального процесу; організація прийому абітурієнтів та працевлаштування випускників; наближення процесу навчання до місця майбутньої роботи або навчання випускника та інші.

Досвід роботи цих комплексів та об'єднань свідчить про доцільність їх створення практично в усіх вищих навчальних закладах інженерно-педагогічного профілю І-ІІ рівня акредитації та на інженерно-педагогічних факультетах технічних і аграрних ВНЗ.

Сьогодні можна з упевненістю сказати, що при ефективній роботі комплексів вирішується найважливіше завдання забезпечення практичної спрямованості в підготовці кадрів найвищого рівня.

Принципи та зміст інженерно-педагогічної освіти.

Система інженерно-педагогічної освіти унікальна за своєю суттю і сама її природа дає можливість сформувати такого гармонійно розвиненого фахівця, який поєднує в собі інженерно-педагогічні знання і вміння, з уміннями працювати з людьми, організовувати навчальний процес у професійному навчальному закладі, виховувати молодь, бути керівником та вихователем. Сьогодні Європейські країни йдуть шляхом обов'язкової педагогічної освіти викладачів не тільки гуманітарних, але й технічних дисциплін. В інженерно-педагогічній освіті це закладено на початку в самій суті.

Основні принципи данної галузі освіти:

- інженерно-педагогічна освіта повинна бути вищою ланкою професійної освіти;

- інженерно-педагогічна освіта повинна мати ступеневу структуру та наскрізну підготовку кадрів, що включає всі освітньо-кваліфікаційні рівні;

- інженерно-педагогічна освіта повинна базуватися на взаємодії законів педагогіки та законів розвитку виробництва;

- навчальні плани підготовки фахівців різного рівня повинні відповідати стандартам освіти та бути узгодженими, що дасть можливість здійснити безперервну підготовку фахівців;

- профілі інженерно-педагогічних спеціальностей повинні охоплювати реально існуюче коло робітничих професій, які є близькими за своїм профілем;

- підготовка інженерно-педагогічних кадрів повинна бути поліфункціональною та базуватися на зв'язку законів розвитку галузі та педагогічної науки;

- повинна бути досягнута глибока інтеграція технічного та гуманітарного знання.

За характером виконуваних професійних функцій спеціалістів вона належить до педагогічної, предметною ж основою інженерно-педагогічної діяльності є інженерна і виробничо-технологічна підготовка, яка є засобом навчання та виховання. В даному випадку технічні і педагогічні знання утворюють цілісну систему знань та умінь.

Зміст навчання майбутнього інженера-педагога повинен складатися із теоретичного навчання, практичного навчання та проектування.

Оптимальне співвідношення обсягів циклів: гуманітарного та соціально-економічного - (20±5)%; природничо-наукового - (25±5)%; професійно-практичного циклу підготовки - (55±5)%.

В циклі професійно-практичної підготовки майбутній інженер-педагог вивчає і психолого-педагогічні і фахові (інженерні) дисципліни.

Зважаючи на наявність психолого-педагогічного і фахового аспектів, у підготовці фахівця є обов'язковим поєднання в державній атестації державних іспитів та кваліфікаційної роботи. При цьому, ці дві форми державної атестації повинні доповнювати одна одну, а не підміняти.

Зважаючи на наявність психолого-педагогічного і фахового аспектів, у підготовці фахівця є обов'язковим поєднання в державній атестації державних іспитів та кваліфікаційної роботи. При цьому, ці дві форми державної атестації повинні доповнювати одна одну, а не підміняти.

Освітньо-кваліфікаційні програми інженерно-педагогічної освіти передбачають „робітничу” підготовку випускників на рівні 3-4 кваліфікаційного розряду.

Дуже важливо, щоб ВНЗ мав власну виробничу базу типу навчально-експериментального заводу або широко профільних навчальних майстерень.

Наведені принципи, що характеризують інженерно-педагогічну освіту, дозволяють відзначити, що вона повинна розглядатись як суспільно-економічний фактор розвитку народного господарства країни. Це насамперед пояснюється тим, що ІПО націлена через систему професійно-технічної освіти на відновлення робочої сили - одного з головних факторів розвитку виробництва.

Наукове забезпечення розвитку інженерно-педагогічної освіти.

Наукові дослідження з проблем інженерно-педагогічної освіти повинні мати випереджувальний характер.

Основні напрямки наукових досліджень визначаються проблемами, що стоять перед інженерно-педагогічною освітою.

Виходячи із аналізу стану наукових досліджень в області інженерно-педагогічної освіти, ґрунтуючись на фундаментальних положеннях розвитку вищої освіти в Україні та ідеях, сформульованих Болонською декларацією (1999 р.), можна виділити такі найбільш актуальні проблеми, вирішення яких складають пріоритетні напрямки досліджень:

* демократизація навчально-виховного процесу;

* індивідуалізація та диференціація навчально-виховного процесу з урахуванням кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

* удосконалення змісту інженерно-педагогічної освіти, програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів;

* педагогізація навчально-виховного процесу;

* професійне становлення особистості інженера-педагога;

* соціально-психологічні проблеми інженерно-педагогічної підготовки;

* удосконалення практичної підготовки з широким застосуванням навчально

* розроблення нових педагогічних технологій, нових методів навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності, розвиток творчого мислення та самостійності, розвиток мобільності студентів та викладачів, взаємне збагачення Європейським досвідом;

* організація та нормування самостійної роботи студентів, системи обліку та нормування трудомісткості самостійної роботи в годинах та кредитах;

підвищення ефективності системи контролю знань та умінь, форм та методів з урахуванням переходу до європейських стандартів;

* методичні проблеми інженерно-педагогічної підготовки, створення єдиної системи методичного забезпечення процесу навчання та самостійної роботи з урахуванням мобільності студентів;

* багаторівнева структура інженерно-педагогічної освіти; ефективність використання різних рівнів навчання;

* прогнозування напрямків розвитку інженерно-педагогічної освіти, визначення перспективних напрямків;

* удосконалення зв'язків навчального процесу, науки та виробництва;

* історичні проблеми розвитку інженерно-педагогічної освіти в Україні та за рубежем.

Наукові дослідження в галузі інженерно-педагогічної освіти здійснюються НАН України, АПН України, науково-дослідними установами МОН, Українською інженерно-педагогічною академією, де створена спільна з АПН України науково-дослідна лабораторія з проблем інженерно-педагогічної освіти, Кримським державним інженерно-педагогічним університетом, Київським професійно-педагогічним коледжем, іншими вищими навчальними закладами.

Координацію досліджень з проблем педагогіки і психології забезпечує АПН України.

Кадрове забезпечення інженерно-педагогічної освіти.

В основу формування якісного педагогічного та науково-педагогічного складу інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів повинна бути покладена стратегія, яка передбачає реалізацію кар'єрного росту викладачів, їх мотивації до якісної професійної діяльності, соціального захисту.

Професорсько-викладацький склад ВНЗ повинен регулярно проходити підвищення кваліфікації та ста жировки в наукових, освітньо-наукових організаціях, на підприємствах як в Україні, так і за рубежем.

При поновленні складу науково-педагогічних працівників слід ефективно використовувати можливості його поповнення особами з числа випускників магістратури.

Більш активну позицію в питаннях підготовки викладачів вищої школи повинні зайняти інженерно-педагогічні ВНЗ шляхом нарощування підготовки фахівців за спеціальністю „Педагогіка вищої школи”.

Необхідно головну увагу в кадрових питання зосередити на підвищенні якісного складу науково-педагогічних кадрів, маючи на увазі найбільшу інтеграцію вищої освіти і науки в міжнародний освітній простір.

В системі інженерно-педагогічної освіти необхідно розширити підготовку аспірантів за денною та заочною формами навчання таким чином, щоб найближчим часом їх підготовка здійснювалась за всіма профілями та основними дисциплінами інженерно-педагогічної освіти.

Однією з ефективних форм підготовки науково-педагогічних кадрів для ВНЗ інженерно-педагогічного профілю є цільова аспірантура. Цільова аспірантура повинна створюватись у ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації з гарантованою кількістю місць для відповідних ВНЗ на п'ятирічний термін.

Координацію діяльності ВНЗ в галузі цільової підготовки здійснює МОН України та НМЦ інженерно-педагогічної освіти України.

Велика увага повинна бути приділена підвищенню ефективності докторантури, забезпеченню комплексу умов для роботи викладачів над докторськими дисертаціями.

Законодавчо-нормативна база

Реалізація державної політики в галузі інженерно-педагогічної освіти потребує подальшого удосконалення діючої та створення нової нормативної бази, А реалізація Концепції потребує об'єднання зусиль та постійної координації діяльності вищих інженерно-педагогічних і професійно-технічних закладів органами законодавчої і виконавчої влади.

Размещено на Allbest.ru