Модульно-рейтингова система навчання. Модульне навчання як технологія диференційованого розвивального навчання. Модульна система та можливість засвоювання знання завершеними блоками. Індивідуальна робота студента і модульне навчання

Методологічні положення, що використовуються в модульній програмі

1. Навчальний процес (рекомендації з організації і проведення). Тут подаються рекомендації щодо використовуваних методів і засобів навчання і контролю. Крім того, викдадачеві-тьютору нагадують про необхідність ретельно підготуватися до навчального процесу, вільно володіти матеріалом модуля, адаптувати матеріал до конкретної навчальної групи, спланувати періодичність і форму проведення занять (стаціонарних, заочних, групових/індивідуальних, самостійних). У випадку дистанційного варіанта викладач/тьютор повинен передбачити можливість надання педагогічної консультаційної допомоги, визначити час і способи її здійснення, скласти графік здачі контрольних робіт і проведення стаціонарних групових занять. Вцілому цей розділ надає можливість авторам програми давати будь-які рекомендації щодо способів і методів реалізації, що можуть надати допомогу іншим викладачам-користувачам.

2. Цільові групи і маршрут їхнього навчання. Для кожної категорії тих, яких навчають, доцільно виділяти обов'язковий набір модулів, що відповідають їхньої компетенції, і перелік модулів для підвищення професійної ерудиції. Подані в графічній формі, вони пропонують маршрут вивчення, що рекомендується, навчального матеріалу. Фактично кожній категорії фахівців відповідає свій маршрут вивчення модульної програми, обумовлений послідовністю вивчення і взаємозв'язком модулів.

Рекомендації з оцінки якості навчання. У кожному конкретному випадку необхідно виробити власні критерії оцінки результатів навчання з урахуванням специфіки тих, яких навчають, місця їхньої роботи і роду діяльності. Там, де це можливо, доцільно використати загальноприйняті критерії оцінки якості. При виборі критеріїв необхідно пам'ятати про сформульовані загальні і конкретні цілі навчання в рамках модульної програми.

Групова робота. Групові заняття проводяться на основі вправ і завдань, пропонованих у кожнім модулі/розділі. На групові заняття доцільно виносити для обговорення наступні питання:

- розбір проблем, що викликають труднощі при вивченні, розгляд спірних питань;

- надання й обговорення результатів індивідуальної і групової роботи;

- оцінка проведених занять;

- досягнення домовленості про майбутні зустрічі.

У розробці нових навчальних програм і навчальних планів по модулях, варто враховувати ідеї модульно-рейтингової технології навчання, впровадження в навчальний процес методики обчислення рейтингу. Модульно-рейтингова система (MPC) являє собою один з дуже ефективних методів організації навчального процесу, що стимулює зацікавлену роботу слухачів. Це відбувається за рахунок організації переходу від репродуктивного одержання знань до саморозвитку що навчається і самовдосконаленню як ведучої мети навчання, за рахунок надання можливості тому, якого навчають, розвивати в собі адекватну самооцінку. Це підвищує об'єктивність в оцінці знань.

4. Індивідуальна робота студента і модульне навчання

Індивідуальна робота - форма організації навчального процесу, яка забезпечує реалізацію творчих можливостей студента через індивідуально спрямований розвиток здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального пронесу, яка передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Важливою формою організації навчання є індивідуальні завдання. Вони мають на меті поглиблення, узагальнення га закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці (розрахунково-графічні, розрахункові, аналітичні, контрольні робота, у т. ч. - курсові роботи чи проекти).

Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних факультетах і спеціальностях.

Різновидом індивідуальних занять є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ), які відповідають інноваційним технологіям навчання. ІНДЗ - вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни.

ІНДЗ в університеті виконуються з нормативних дисциплін всіх циклів навчального плану і є складовою структурною частиною навчальної дисципліни. ІНДЗ, як і інші модулі в межах залікового кредиту, оцінюється і мас питому частку в підсумковій оцінці залікового кредиту. За весь період вивчення дисципліни кожен студент виконує тільки одне ІНДЗ, з переліку запропонованих в НМК дисципліни.

Мета індивідуального навчально-дослідного завдання - самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст індивідуального навчально-дослідного завдання - це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура індивідуального навчально-дослідного завдання (орієнтовна):

вступ - зазначається тема, мета та завдання роботи та основні її положення; теоретичне обгрунтування - виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) - вказуються і коротко характеризуються методи роботи;

основні результати роботи та їх обговорення - подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;

висновки;

список використаної літератури; додатки (за необхідності).

Види індивідуальних навчально-дослідних завдань:

конспект із теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно (як виняток, для студентів денної форми навчання з невеликих за обсягом навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

реферат з теми (модуля) або вузької проблематики (як виняток, для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

розв'язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об'єктів, конструкцій тощо; анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опне тощо; розробка тематики та поурочних планів шкільних курсів та конспектів уроків; розробка навчальних та діагностичних тестових завдань із шкільних курсів.

Вимоги щодо виконання і подачі індивідуально роботи студентів

Індивідуальна робота мас бути виконана та оформлена відповідно до вимог щодо виконання і подачі індивідуальної роботи студентів та подана викладачу на роїти V Індивідуальна робота складається із теоретичних та практичних завдань Теоретичні завдання виконуються у формі стислого реферату і посиланням на використані джерела. Результати виконання практичного завдання слід оформити у вигляді розв'язку іа обгрунтування одержаних результатів висновками.

Рейтинговий контроль

Рейтинг - термін, який означає суб'єктивну оцінку явища за заданою шкалою. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифікація соціально-педагогічних об'єктів за ступенем вираження спільної для них властивості. У педагогічних науках рейтинг служить основою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінюванні різних сторін навчальної і педагогічної діяльності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо. Одержані при цьому дані звичайно мають характер порядкових шкал. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок. Для запровадження модульно-рейтингової системи (MPC) необхідно дотримуватися таких правил:

1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

2. 3дійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження MPC.

3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів.

4. Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; обґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.

5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання ЗУН кожного студента за результатами опанування певних модулів; підготувати комп'ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.

6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.

7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Модульно-рейтингова система має на меті:

- чітке визначення обсягів запланованої і виконаної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності;

- інтенсифікація навчально-виховного процесу та суггсвс підвищення якості підготовки молодших спеціалістів та бакалаврів;

- забезпечення систематичності засвоєння студентом навчального матеріалу;

- більш дієвий і постійний зворотній зв'язок з кожним студентом на коротких етапах навчання;

- посилення контролю та своєчасного коригування навчально-виховного процесу;

- вплив на мотивацію учасників навчально-виховного процесу, підвищення навчальної дисципліни;

- психологічне розвантаження студентів у кінці семестру;

- підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності і включення механізмів залежності соціального статусу студента від рівня його навчальної діяльності;

- максимальне наближення до об'єктивності оцінювання навчальних досягнень студентів за рахунок оцінювання підготовки до проведення і якості виконання кожного лабораторного, практичного та семінарського заняття;

- використання більш широкої шкали оцінок знань;

- вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

- розширення академічної мобільності студентів;

- стимулювання постійної і систематичної аудиторної та самостійної навчальної роботи студентів на протязі навчального року, семестру;

- створення атмосфери конкуренції і змагальності в навчанні;

- підвищення відповідальності викладачів при оцінці навчальних досягнень студентів і виконанні ними завдань практик, курсових проектів і робіт і т.і.;

- створення можливості для формування об'єктивних навчальних характеристик студентів-випускників для замовників спеціалістів.

Об'єктами контролю при рейтинговій системі оцінювання доцільно вважати: а) позааудиторну навчально-творчу діяльність студентів (виконання курсових робіт, складання кросвордів, написання рефератів тощо); б) роботу студентів на семінарських і практичних заняттях; б) виконання модульних контрольних робіт, складання заліку або іспиту.

Об'єкти контролю визначаються кафедрою на основі моделі засвоєння бази знань із певної дисципліни.

Перелік об'єктів контролю, його періодичність, методи, форми, методика контролю та критерії оцінювання успішності навчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисципліни.

До критеріїв оцінювання об'єктів контролю відносять активність та ініціативність самостійної позааудиторної роботи студентів; міцність знань програмного матеріалу; високий рівень вмінь та навичок розв'язувати типові задачі та виробничі ситуації; відсутність помилкових дій, правильність та якість відповідей при поточному, модульному і семестровому контролі.

Для кожного об'єкта контролю кафедра встановлює ранжовану кількість балів, яка характеризує рівень якості засвоєння навчального матеріалу.

Найбільша сума балів, яку може набрати студент за семестр, визначається сумою максимально можливих балів за кожне завдання, яке є об'єктом контролю протягом семестру.

Основні проблеми мовної підготовки студентів-філологів в умовах переходу до кредитно-модульної системи:

1. Створення НМК до курсу "Сучасна українська літературна мова" (для студентів філологічних факультетів ВНЗ), що вміщує навчальну програму, робочу програму, інструктивно-методичні матеріали до самостійної роботи студентів, пакет комплексних контрольних робіт.

До змісту програм мають увійти питання про роль мови у ноосферному бутті людства, про зв'язок мови з мовленням, мовлення з мисленням, про основні комунікативні якості мовлення, про норми сучасної української літературної мови та причини їх порушення, відомості з історії мови, інформація про найвідоміших мовознавців та майстрів слова (відомих ораторов, письменників) тощо.

Особливий акцент слід зробити на формах самостійної роботи: "В основу навчання фахівців покладено принцип самонавчання, реалізація якого залежить від організації тих, хто навчається, самостійної пізнавальної діяльності, тобто учіння. Для цього важливо, щоб студент умів самостійно здобувати знання з різних інформаційних джерел, опрацьовувати інформацію, конструювати способи пізнавальної діяльності, адекватні цілям і завданням учіння; застосовувати засвоєні знання на практиці; взаємодіяти з викладачем".

Функція викладача при цьому - консультативно-координуюча. Вона не зводиться до "відпрацювання пропущених занять" або "перескладання двійок". Необхідно диференційовано підійти до форм проведення індивідуальних консультацій, ураховуючи схильність окремих студентів до наукової роботи, до літературної творчості тощо. "Визнання індивідуальності, самобутності, самооцінки кожної людини, її розвитку не як "колективного суб'єкта", а насамперед як індивіда, наділеного своїм неповторним суб'єктним досвідом, лежить в основі підходу до розуміння та організації особистісно орієнтованого навчання".

2. Забезпечення навчання мови відповідними підручниками та посібниками. Однак до професійних компетенцій, що складають структуру професійної компетентності майбутнього вчителя, додається ще одна - комп'ютерно-комунікативна. Крім того, викладач ВНЗ також повинен володіти необхідною для користувача комп'ютером компетенцією.

3. Розробка спецкурсів, спецсемінарів і факультативів з української мови. Це дозволяє приділити окрему увагу тим питанням курсу "Українська мова професійного спрямування", які розглядалися за браком аудиторних годин побіжно, однак є важливими для формування мовнокомунікативної компетенції професійно компетентної особистості майбутнього фахівця. Такі спецкурси, спецсемінари і факультативи бажано зорієнтувати на фах майбутніх учителів, застосувавши міжпредметні зв'язки з профілюючими дисциплінами. Безумовно, обсяг аудиторних годин на спецкурси визначається навчальним планом. Попри важливість мовної підготовки студентів-нефілологів, слід пам'ятати, що "істинне значення гуманітаризації освіти полягає не в тому, щоб збільшити викладання одних дисциплін за рахунок інших, а в тому, щоб усі знання, які здатна сьогодні дати система освіти країни, забезпечували майбутнє існування людини в біосфері".

У практиці викладання “Сучасної української літературної мови” необхідно враховувати такі характерні принципи кредитно-модульного навчання як: модульність, структуризація змісту навчання на відособлені елементи, діяльнісний підхід, динамічність, гнучкість, різнопланове методичне консультування, адекватність, принцип реалізації зворотного зв'язку. Під час проведення практичних занять активно використовувати такі методи навчання: діагностування (бесіда, спостереження, тестування, контрольні й самостійні роботи); інформування (демонстрація, консультування, розповідь, групове навчання, підсумковий тестовий модульний контроль); самостійна робота (дослідження наукових та інформаційних джерел, здійснення мовних розвідок); практична робота (виконання тренувальних вправ та завдань).

Отже, у студентів-філологів необхідне формування цілої системи умінь та навичок, способів діяльності:

Методологічі: робити порівняльний аналіз дидактичних систем, їх методологічних засад, знати зміст новітніх педагогічних технологій; критично оцінювати і переосмислювати традиційні підходи, методи, засоби навчання; застосовувати набуті знання на лекційних, практичних, лабораторних заняттях з методики української мови.

Тренувальні: створювати власні методичні розробки занять; конструювати оптимальну систему занять (лекція - практичне - лабораторне заняття); обирати найбільш ефективні форми, методи та засоби навчання.

Організаційні: вміти стимулювати інтерес, творчість студентів під час занять; вміти організовувати індивідуальні, групові, колективні форми навчання у роботі зі студентами; виявляти витримку, такт у нестандартних ситуаціях, і, якщо виникає потреба, швидко перебудовувати свою діяльність.

Комунікативні: досконало володіти технікою, культурою українського мовлення; уміти доводити, спростовувати, аргументувати, вести дискусію, володіти навичками ораторського мистецтва, полеміки; володіти способами дистанційної освітньої комунікації за допомогою Інтернет-технологій (веб-заняття, чат-заняття, дистанційна конференція електронною поштою та ін.); оволодіти уміннями дієвого, образного, логічного, правильного, доцільного мовлення.

Діагностичні: володіти навичками викладача-дослідника, прогнозиста, а саме вивчати інтереси, здібності студентів; здійснювати діагностику колективу, робити самоаналіз, самооцінку ефективності своїх лекційних, практичних занять; вміти об'єктивно оцінювати знання, навички, рівень зрушень кожної особистості.

Дослідницькі: вміти вести самостійну пошукову роботу, проводити педагогічний експеримент; писати тексти лекцій, магістерські роботи; бачити, формулювати сучасні педагогічні проблеми, окрім класичних способів, прийомів пізнання.

Комплексні: підготувати і провести творче заняття (інструктивну, методологічну лекцію, узагальнюючу лекцію, лекцію-діалог, диспут; пошукові семінари, семінари генерації ідей, семінари «круглий стіл» та ін.); володіти способами розвитку здібностей студентів.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які основні вимоги до сучасної освіти в Україні?

2. Що таке Болонський процес? Яка історія його розвитку?

3. Яка мета впровадження кредитно-модульної системи навчання у вищих навчальних закладах України?

4. Дати визначення понять: «кредитно-модульна ситаема навчання», «модульна технологія навчання», «рейтингова система оцінювання», «кредити ECTS», «кредит», «заліковий кредит», «модуль»?

5. Які контрольні заходи передбачаються кредитно-модульною системою навчання?

6. Які характерні принципи кредитно-модульного навчання необхідно враховувати у викладанні методики української мови за професійним спрямуванням?

7. Яку систему вмінь і навичок необхідно формувати у студентів-філологів?

Запитання до семінарського заняття

кредитний модульний навчання викладання

1. Модульно-рейтингова система навчання.

2. Модульне навчання як технологія диференційованого розвивального навчання.

3. Модульна система та можливість засвоювання знання завершеними блоками.

4. Індивідуальна робота студента і модульне навчання.

5. Рейтинговий контроль при системі модульного навчання

6. Проблеми мовної підготовки студентів в умовах переходу до кредитно-модульної системи

7. Формування умінь і навичок у студентів-філологів під час вивченя дисципліни

Размещено на Allbest.ru