Використання рольових ігор на уроках німецької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Сутність та основні ознаки ігрової діяльності учнів

1.2 Можливості рольових ігор у формуванні іншомовної комунікативної компетенції учнів початкових класів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР ЯК ЗАСОБУ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Методичне забезпечення уроків німецької мови в початкових класах на основі рольових ігор

2.2 Особливості організації і проведення різновидів рольових ігор на уроках німецької мови в початкових класах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК



ВСТУП

Актуальність дослідження. У наш час все більше розширюються зв'язки України із зарубіжними країнами, й інтерес до вивчення іноземних мов невпинно зростає. У методиці викладання німецької мови існують різні способи оптимізації навчальної діяльності, в тому числі й гра. Ігри періодично висвітлюються в методичній літературі, оскільки викликають інтерес викладачів іноземної мови своєю розважальністю, навчаючою дією, можливістю використання як засобу емоційної розрядки, мотивації навчальної діяльності, з метою тренування, для контролю знань і навичок учнів.

Навчання німецької мови можна розглядати як один із засобів навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку. Іноземна мова виступає водночас предметом та засобом виховання і розкриває особистий потенціал, враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини. У процесі навчання німецької мови формується вміння спілкуватись у межах комунікативного мінімуму. Завдання вчителя - сформувати культуру спілкування і ввести у процес навчання позитивне сприйняття світу дитинства. При цьому гармонійно та вдало поєднується навчання німецької мови молодших школярів в ігрових методах. Гра виступає основою здійснення навчального процесу і допомагає вчителю зацікавити дітей, викликати позитивне сприйняття мовного матеріалу.

Вивчення німецької мови за допомогою ігрової діяльності допомагає розвивати та виховувати дитину, реалізуючи вже сформовані нею якості для того, щоб вдало засвоювати мінімальний обсяг англомовних знань та вмінь. Процес навчання німецької мови можна розглянути як засіб розвитку дитини в соціумі, що допомагає розкрити її особистісний потенціал. Виховання дітей молодшого шкільного віку засобами німецької мови забезпечує повноцінний розвиток дитини, формування особистості, реалізацію виховних, розвиваючих, освітніх та практичних цілей.

Аналіз останніх науково-методичних публікацій свідчить, що навчання за допомогою гри на заняттях німецької мови у початкових школах з методичного і лінгвістичного погляду є важливим і спричиняє пришвидшений інтелектуальний розвиток дітей, сприяє засвоєнню іншомовного матеріалу.

Використання ігрового методу у процесі навчання учнів розглянуто у працях Л. Виготського, Л. Дімента, Т. Капітанчука, В. Лобанової та ін. Проте недостатня увага приділяється специфіці використання власне рольової гри на уроках німецької мови, що й спричинило вибір теми курсової роботи.

Об'єкт дослідження - рольова гра як метод навчання молодших школярів.

Предмет дослідження - особливості використання рольових ігор на уроках німецької мови.

Мета курсової роботи - обґрунтувати методику використання рольових ігор як засобу інтенсифікації навчального процесу на уроках німецької мови у початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Вивчити сутність та основні ознаки рольових ігор у навчанні молодших школярів.

2. Охарактеризувати можливості використання рольових ігор як засобу інтенсифікації навчального процесу на уроках німецької мови.

3. Обґрунтувати методичне забезпечення уроків німецької мови в початкових класах на основі рольових ігор.

4. Проаналізувати особливості організації і проведення рольових ігор на уроках німецької мови в початкових класах.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження; аналіз, синтез і систематизація теоретичних даних.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Сутність та основні ознаки ігрової діяльності учнів

Відомо, що одним із шляхів підвищення ефективності навчання німецької мови є використання рольової гри, яка дає змогу висунути на перший план оволодіння учнями мовленнєвою діяльністю (а не мовним матеріалом, як це буває при застосуванні ігор з елементом змагання). «Рольова гра допомагає реалізувати основний принцип комунікативної спрямованості навчання. Вона сприяє підвищенню в учнів мотивації вивчення іноземної мови, дозволяє враховувати психолого-вікові особливості учнів, їх інтереси й нахили, сферу їхньої діяльності, моделюючи ситуації реального спілкування» [22, с. 135].

Гра - «це планомірна, розумна, підкорена певним правилам система поведінки» [11, с. 51]. У грі розвиваються творчі, розумові здібності дитини, в ній передбачається прийняття рішення: як вчинити, що зробити, як виграти. Навчальні ігри допомагають зробити процес навчання іноземній мові цікавим та захоплюючим. Атмосфера захопленості, відчуття рівності дають можливість учням подолати скутість, зняти мовний бар'єр, втому, знизити тривожність,.

За допомогою гри добре відпрацьовується вимова, активізується лексичний та граматичний матеріал, розвиваються навички аудіювання, усного мовлення. Спілкування, яке є основною метою навчання іноземної мови, є ситуативним, адже воно завжди відбувається в певній ситуації. Рольова гра є чудовою основою для навчання спілкування, тому що в ній задаються умови та ролі, які моделюють реальні життєві ситуації [13, с. 25].

Про навчальну функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці активізують діяльність учнів, дають змогу виявити розумові та творчі здібності дітей. Видатні діячі епохи Відродження (Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський) приділяли увагу іграм саме під час вивчення іноземних мов. Але, незважаючи на очевидну доцільність, вони недостатньо використовуються в шкільній практиці.

Рольову гру як різновид гри слід вважати діяльністю. Як навчальна, або дидактична, гра вона поєднує в собі рис ігрової та навчальної діяльності. У навчанні іншомовного усного мовлення рольова гра є насамперед мовленнєвою діяльністю учнів, в ході якої вони програють різноманітні соціальні та міжособистісні ролі, реалізуючи при цьому як вербальні, так і невербальні засоби спілкування (жести, пози, міміку тощо).

Розглянемо рольову гру з позиції учнів і з позиції вчителя [15, с. 13-14].

З позиції учнів рольова гра є ігровою діяльністю, в процесі якої школярі виконують певні ролі. Метою рольової гри є здійсню вальна діяльність - гра, причому вмотивованість дій полягає у змісті діяльності, а не поза її межами. Навчальний характер гри учнями не усвідомлюється. Отже, з точки зору учнів рольова гра є діяльністю, спрямованою на оволодіння іншомовним спілкування.

З позиції вчителя ігрова гра є формою організації навчального процесу, зокрема навчання діалогічного мовлення. Метою рольової гри вчитель вважає формування й розвиток в учнів мовленнєвих навичок і вмінь. Рольова гра є керованою, її навчальний характер вчителем чітко усвідомлюється.

Таким чином, педагогічна мета використання рольової гри в навчанні діалогічного мовлення реалізується в завуальованій формі.

Компонентами рольової гри є ролі; навчально-мовленнєва ситуація; рольові дії [5, с. 14-15].

1. Ролі, які учні програють на уроці, можуть бути соціальними та міжособистісними. Перші обумовлюються місце індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійних, соціально-демографічних), другі - місцем індивіда в системі міжособистісних взаємин (лідер, товариш, суперник та ін.). Добирати ролі для навчання діалогічного мовлення слід таким чином, щоб формувати в учнів активну життєву позицію, кращі людські якості і почуття колективізму, взаємодопомоги, милосердя, співчуття тощо.

2. Навчально-мовленнєва ситуація є засобом організації рольової гри. З розвитком діалогічного мовлення учнів ступінь розгорну тості кожного з компонентів навчально-мовленнєвих ситуацій:

1) суб'єкта;

2) об'єкта (предмета розмови);

3) відношення суб'єкта до предмета розмови;

4) умов мовленнєвого акту - може зменшитись.

Як показали спостереження, характер навчально-мовленнєвих ситуацій змінюється поступово, відповідно до набутих учнями діалогічних умінь. Вони можуть подаватися на трьох рівнях:

1) розкриваються всі чотири згадані вище компоненти;

2) пропонуються реальні обставини та стосунки між комуні кантами (через розподіл ролей), при цьому мовленнєвий стимул (комунікативне завдання) менш повний;

3) реальні обставини і мовленнєвий стимул подаються у загальному вигляді, а стосунки між партнерами учні встановлюють самі (самостійний вибір ролей) [20].

Навчально-мовленнєвий ситуації здебільшого подаються за допомогою вербального опису, який може бути усним (зі слів учителя) або письмовим (на картках). Картки дають змогу подати інформацію по секрету від партнера або класу, що сприяє непідготовленому діалогічному спілкуванню на уроці.

3. Рольові дії, що їх виконують учні, програючи певні ролі, є третім компонентом рольової гри. Як різновид ігрових дій, рольові дії органічно пов'язані з роллю - головним компонентом рольової гри - і складають разом з нею нерозривну основу, суть гри.

На уроці маємо справу з «навчальними іграми, що на відміну від розважальних, мають специфічну методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко собі уявляти, однак ні в жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст» [9, с. 26]. Він повинен сміятися і радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить ігровий зміст вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться у звичайну вправу. Для вчителя ж будь-яка навчальна гра - перш за все вправа.

Сам факт, що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому і надійному запам'ятовуванню іншомовних слів та речень, особливо, якщо знання цього матеріалу є обов'язковою умовою активної участі, а в кожних випадках - обов'язковою умовою виграшу.

Отже, гра - це певна ситуація, яка багаторазово повторюється, і кожен раз у новому варіанті. У ході гри виникає змагання. Бажання перемогти мобілізує думку гравців. Мовленнєве спілкування, яке включає не лише власне мовлення, але і жести, міміку, має чітко вмотивований характер. Для мови гри, не дивлячись на деяку їх запрограмованість, характерна також спонтанність, оскільки перемога залежить від точної та швидкої реакції, правильних та дотепних відповідей. Рольова гра - це навчання в дії, що як відомо підвищує якість навчання. Ситуація спілкування, що моделюються в рольовій грі, дозволяють наблизити мовленнєву діяльність на уроці, до реальної комунікації, дають можливість використовувати іноземну мову як засіб спілкування.

1.2 Можливості рольових ігор у формуванні іншомовної комунікативної компетенції учнів початкових класів

Комунікативно-мовленнєвий підхід найбільшою мірою відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмету в середньому навчальному закладі. Цей підхід визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики - теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з методики навчання іноземних мов (О. Леонтьєв, І. Зимня, С. Шаталов, Г. Рогова та інші).

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі школярів з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування [19]. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення намірів спілкування.

З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови відбувається адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації [14]. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації. який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови відбувається в умовах різномовного оточення. Тому йдеться про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за параметрами комунікативно- вмотивованої мовленнєвої поведінки вчителя й учнів і предметності процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно- мовленнєвих намірів, ситуацій, які віддзеркалюють потреби учнів.

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. Становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці охоплює такі фази, як адаптація (пристосування до нових соціальних умов), індивідуалізація (вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей) та інтеграція (включення у групу ровесників). В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія [14, с. 64].

На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчальна (тобто цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками), основою якої є пізнавальний інтерес (виразна інтелектуальна спрямованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій) і нова соціальна позиція. Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. Діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально- теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.

Важливою для навчання іноземної мови є довільність психічних процесів у молодшого школяра. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). Довільність виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди [19].

Істотним є і внутрішній план дій молодшого школяра. Виконуючи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають найзручніші способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Чим більше етапів власних дій може передбачити молодший школяр, чим старанніше він може зіставити їх варіанти, тим успішніше контролюватиме розв'язання завдань. Поряд із засвоєнням змісту наукових понять дитина оволодіває способами організації нового для неї виду діяльності - навчання. Планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає виокремлення взаємопов'язаних етапів.

Важливою є і рефлексія молодшого школяра - це осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням її є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналізу, порівнювати з діями інших людей. Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання від дорослих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлення про цінності, значущість учіння. В цьому віці вона тільки починає розвиватися.

Особливо значущою для подальшого розвитку особистості молодшого школяра є потреба у зовнішніх враженнях. На початку навчання вона є головною рушійною силою розвитку. У зв'язку з розвитком пізнавальної потреби, під впливом нової провідної діяльності у молодших школярів формується більш стійка структура мотивів, у якій мотиви навчальної діяльності стають провідними. Розвивається також такий мотив поведінки, як наслідування ідеалів. Молодший школяр наслідує, як правило, лише зовнішній вияв учинків героїв, яких вважає для себе ідеалом [9, с. 26].

У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення і мовлення). Наприкінці його вони перетворюються на вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередкованість. Цьому сприяють основні види діяльності дитини цього віку у школі і вдома: навчання, спілкування, гра, художня діяльність, праця тощо.

Для навчання іноземної мови молодших школярів характерним є й те, що передусім зберігається потреба у грі. Ігрова діяльність має велике значення для розвитку спонукальної сфери учня, в тому числі й для розвитку свідомого бажання вчитися. Саме у грі відбувається перехід від мотивів як досвідомих, афективно забарвлених, безпосередніх бажань до спонукань намірів. Властива дітям і потреба в русі, вона залишається такою сильною, як і в дошкільників. Часто вона заважає їм зосередитись на занятті. Стримуючи себе на уроці, вони нерідко проявляють особливу рухливість на перерві, що втомлює учнів і знижує працездатність на наступному занятті [7, с. 2].

Рольова гра є ефективним засобом навчання, що охоплює різні види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), вона допомагає в оволодінні іноземною мовою, а крім того, учні відчувають емоційне задоволення як у процесі гри, так і при досягненні результатів. Ретельно продумана і добре проведена гра полегшує вивчення і закріплення мовного матеріалу (фонетики, лексики, граматики) та сприяє формуванню відповідних умінь і навичок [25, с. 4-5].

Ігри можна використовувати на всіх етапах навчання іноземної мови у школі, однак зміст мовного матеріалу та характер завдань мають бути підібрані відповідно до віку школярів і рівня підготовки певного класу [1]. На початковому етапі навчання особливої уваги заслуговують ігри на просте сприймання і відтворення матеріалу, а на наступному - на розвиток в учнів умінь виявляти, зіставляти і порівнювати явища та факти; аналізувати і узагальнювати їх; робити правильні висновки тощо. Гру підбирає вчитель, бо лише він може вирішити, що краще запропонувати учням.

Рольова гра як методичний прийом навчання іноземних мов одержала широке застосування у практиці. Рольова гра визначається як «спонтанна поведінка учня, як його реакція на поведінку інших людей, що беруть участь в уявній ситуації» [11, с. 51]. Рольова гра виступає і як прийом, коли «учень повинен вільно імпровізувати в межах заданої ситуації, виступаючи в ролі одного з її учасників» [7, с. 3]. Вона «належить до групи активних засобів навчання, допомагає активізувати мовну діяльність школярів, формує у них уміння самостійно висловлювати свої думки, виховує в учнів почуття впевненості, сприяє створенню позитивного психологічного мікроклімату на уроці, залучає до активної мовленнєвої діяльності всіх учнів» [4, с. 11].

Для учнів рольова гра - це ігрова діяльність, в якій вони беруть на себе певні ролі й виконують їх. Навчальний характер цієї діяльності учнями не усвідомлюється. Рольова гра має велике виховне значення. Вона допомагає згуртувати учнівський колектив, залучаючи до активної діяльності сором'язливих чи несміливих. У рольових іграх виховується свідомість, дисципліна, взаємодопомога, уміння відстояти власну думку.

Рольові ігри можна класифікувати за трьома критеріями:

1) навчальною метою;

2) кількістю учасників;

3) рівнем самостійності учасників [7, с. 6].

За першим критерієм розрізняємо рольові ігри на засвоєння основних видів діалогічних єдностей, мікродіалогів та основних функціональних типів діалогів; за другим - парні та групові рольові ігри, за третім (згідно з рівнем розгорну тості навчально-мовленнєвої ситуації) - керовані, спрямовані та вільні рольові ігри.

У навчальному процесі з іноземної мови рольова гра може виконувати такі функції:

– навчальну;

– мотиваційно-збуджувальну;

– орієнтуючу;

– компенсаторну;

– виховну [20, с. 301].

Рольова гра виконує навчальну функцію, оскільки вона виступає як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування.

Рольова гра реалізує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні.

Орієнтуюча функція рольової гри виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших).

Компенсаторна функція означає, що рольова гра дає змогу розв'язувати протиріччя, що виникають між потребою учня виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія, завдяки розширенню контексту діяльності учнів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання.

Виховна функція реалізується завдяки тому, що через рольову гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Рольова гра сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві.

Орієнтуючись на завдання навчання діалогічного мовлення, основною функцією рольової гри слід вважати навчальну, яка визначає всі інші функції. Успішність навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри залежить від того, наскільки повно активізуються всі зазначені функції в навчальному процесі. Визначаються такі основні правила рольової гри:

- учневі пропонується поставити себе в ситуацію, яка може виникнути за межами школи, в реальному житті. Це може бути все, що завгодно: від зустрічі знайомого на вулиці до більш складної ситуації;

- учневі необхідно адаптуватися в даній ролів потрібній ситуації. В одному випадку він може грати сам себе, в іншому його доведеться взяти на себе уявну роль;

- учасникам рольової гри необхідно поводитись таким чином, ніби все відбувається в реальному житті, їх поведінка має відповідати ролі, яку вони виконують;

- учасники гри повинні концентрувати увагу на комунікативному використанні одиниць мови, а не на звичайній практиці їх відпрацювання та закріплення в мовленні [20].

Структура рольової гри складається з трьох основних компонентів: ролі, вихідної початкової ситуації та рольової дії [6].

Наведемо приклади рольових ігор:

1. «Was ist das?»

2. Вчитель роздає картки, які видно тільки через маленький отвір. Учні показують один одному картинки та питають «Was ist das?» Вони складають питання «Das ist…» доки не відгадають.

3. «Wenn ich fahre nach Deutschland...»

Хто-небудь з учнів говорить «Wenn ich fahre nach Deutschland, nehme ich die Tasche mit

2 учень: « Wenn ich fahre nach Deutschland, nehme ich das Buch mit».

Кожен учень повторює і добавляє ще свій предмет.

4. Das Spiel «die sieben Familien».

В гру можуть грати від 4 до 25 учнів. На картках описано 7 сімей.

Учням дається картка. Завданням гри є знайти іншого числа сім'ї. Для цього треба рухатися кімнатою, задаючи різні запитання.

До розряду рольових ігор відносять і пісні-вправи або пісні-ігри, які можуть бути граматично чи лексично направленими [8]. З одного боку, вони сприяють активізації емоцій і емоційної пам'яті учнів, а з другої - включають необхідні для навчання одиниці монологічного та діалогічного мовлення. Для пісень-ігор характерна велика частота повторення граматичних структур при незначній зміні лексичного складу. Вони являються хорошим матеріалом для введення і закріплення і опорою для подальшої активізації діяльності учнів з вивченим матеріалом в мовленні. Пісні-ігри в основному невеликі, тим самим вони економічні при плануванні уроків, вони легко запам'ятовуються учнями.

Отже, рольова гра - методичний прийом, який відноситься до груп активних способів навчання практичного оволодіння іноземною мовою. Використання цього прийому в навчальному процесі сприяє досягненню мети навчання діалогічного мовлення і розширеному монологічному висловлюванню, активізації мислення і мовної діяльності школярів.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР ЯК ЗАСОБУ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Методичне забезпечення уроків німецької мови в початкових класах на основі рольових ігор

При організації ігрового спілкування виходять з того, що «мовна діяльність - це сукупність мовних дій, що входять у будь-яку діяльність і підпорядкована меті цієї діяльності; в ігрових обставинах мовні дії необхідні для оволодіння уявною діяльністю, її плануванням і координації зусиль партнерів» [3, с. 28]. Тому для правильної організації рольової гри необхідно виділити і обдумати зміст уявної діяльності, тобто діловий фон спілкування, а також показати необхідність мовних дій, без яких досягнення мети даної діяльності виявляється неможливим.

На характер мовної взаємодії учасників гри впливає кількість ігрових ролей. Природність діалогічного спілкування підвищувалася, коли один учасник гри у відповідності зі своєю роллю повідомляв щось, роздумував над цим, а другий запитував, відповідно реагував, виконував прохання [19]. В навчальних цілях важливо вміти зробити різноманітними комунікативні типи реплік кожного учасника гри. В діалогічному мовленні кожна фраза супроводжується реакцією, рухами, мімікою, жестикуляцією, вигуками.

Молодші школярі володіють особливими здібностями грати. Здібності грати виявляються у тому, що учні з великим бажанням приймають уявно ігрову ситуацію, нереальний, казковий чи фантастичний сюжет. Це дозволяє використовувати на уроках сюжетні рольові ігри казкового змісту [12]. Наприклад, з метою удосконалення розмовної теми «Погода» можна використати рольову гру за сюжетом казки «Рукавичка». Жителі «рукавички» дають «гостям» запитання і тільки після правильної відповіді дозволяли їм зайти в «рукавичку». Серед заданих запитань можуть бути наступні:

- Was bist du?

- Welche Jahreszeit ist jetzt?

- Wie heiЯt du? - Wo lebst du?

Учасники гри не тільки з бажанням приймають сюжет, але із цікавістю обіграють маски, костюми, в залежності від ролі змінюють поставу, жести і тембр голосу.

Віковий період учнів молодшого шкільного віку характеризується тим, що в школярів підвищується інтерес до міжусобного спілкування в навчально-трудовій діяльності. В цих умовах зростає значення сюжетних рольових ігор побутового змісту, що відображають різні сторони життя школяра (навчання, праця, вільний час). Для розробки сюжетів таких рольових ігор виділені наступні сфери мовного спілкування: в школі - на уроці, в їдальні, в гардеробі, в бібліотеці, в спортзалі»; вдома - за столом, біля телевізора і т. д.

В умовах навчання підвищується значення ігрових ситуацій, що розширюють уявлення учнів про оточуючий світ, дає певні знання, розширює кругозір. Адекватною формою ігрового спілкування являється імітаційна рольова гра. В такій грі дотримуються правил імітаційної діяльності, спілкування організовується відповідно до ігрових завдань, враховуються правильні і неправильні рішення, після гри проводяться висновки, визначаються переможці, що виконали завдання найкращим способом [15].

Імітаційні ігри є не тільки засобом підготовки учнів до мовного спілкування, але і прийомом, який розширює можливості пізнавальної діяльності школярів. З учнями 1-4 класів організовуються імітаційні ігри пізнавального змісту: в ігровій формі учні знайомляться з персонажами літературних творів тощо. З урахуванням професійних інтересів школярів організовуються імітаційно-ділові ігри. В таких іграх беруть участь майбутні робітники, інженери, техніки, вчителі, малярі, лікарі, шофери, шахтарі [7].

Ігрове спілкування наближається до справжнього (природного), коли учні оволодівають типовими способами мовної взаємодії. Найбільш простим є приєднання закінчених фраз. В ігровому спілкуванні у школярів розвивалося також вміння підхопити, розвинути і скоректувати думку співбесідника, супроводити його висловлювання оцінювальними репліка-ми, реагувати не тільки мовними діями різних комунікативних типів, але і логічною паузою, жестами, мімікою (навчання таких форм взаємодії учасників рольової гри вимагає від учителя елементарних режисерських вмінь) [12].

Важливим завданням вчителя являється домогтися варіантності і самостійності висловлювань учнів в ігрових обставинах. З цією метою у них розвивається уміння самостійно розширювати фразу з використанням додаткових конструкцій, атрибутивних і обставинних груп, міняти логічну послідовність фраз і відповідних реплік, використовувати самостійно знайдені факти і дані. В результаті такої роботи учасники гри поступово відходять від тексту-зразка, з якого вони починали вивчати спосіб спілкування в пропонованих ігрових ситуаціях [13]. Для керування їх мовною діяльністю використовуються мовні опори, враховуються індивідуальні особливості учнів.

Методисти відзначають, що діти звичайно з легкістю занурюються в гру, в той час як дорослі і більшість підлітків не виявляють великого бажання брати в ній участь, оскільки бояться видатися смішними товаришами. Тому важливо підготувати учнів до рольової гри. Перед усім необхідно по-іншому розмістити їх в класі. Якщо вони сидітимуть так, як завжди, то про ніяке невимушене спілкування немає мови. Найбільш раціональний спосіб розміщення - великим кругом, коли кожен учень перебуває у безпосередньому контакті із вчителем, і з решта учнями [1].

На думку більшості методистів, в рольовій грі виділяються три етапи:

підготовчий, власне гра, заключний. Деякі вчені [2] пропонують більш детальний план: підготовчий етап в класі; підготовчий етап вдома; рольова гра; заключний етап вдома; заключний етап в класі.

рольова гра німецька мова

При цьому підготовчий етап в класі передбачає:

а) вступну бесіду вчителя, що знайомить з рольовою ситуацією,

питаннями для розгляду чи проблемою;

б) знайомство з лінгвістичним наповненням гри;

в) попереднє тренування лексичних одиниць і граматичних структур.

Підготовка вдома включає:

а) читання тексту, довідників, додаткового матеріалу з проблеми;

б) збір інформації для кожної конкретної ситуації.

Після проведення рольової гри необхідним елементом являється заключний етап вдома, який передбачає виконання певного завдання.

На заключному етапі в класі проводяться:

1) обговорення рольової гри (оцінка вчителем комунікативної діяльності кожного учасника);

2) дискусія на дану чи близьку їй проблему.

Для успішності рольової гри бажано, щоб кожний учасник мав карточку з іменем, професією чи посадою свого персонажу.

Залежно від мети заняття і рівня підготовки учнів рольові ігри можуть проводитися:

- в парах (така форма цілеспрямована в основному на тренування у використанні відповідних лексичних одиниць і граматичних структур);

- в підгрупах, що включають в себе 3-5 учнів;

- в цілій групі (при проведенні гри в підгрупах і групах забезпечується вихід у висловлювання) [20, с. 302].

Рольові ігри в парах - найбільш простий вид методичного прийому. Рекомендується використовувати для парної рольової гри анкети, які учасники повинні заповнювати, задаючи один одному запитання. Час, який відводиться на це завдання, повинен бути обмежений.

Рольова гра в підгрупах може проводитися по-різному:

а) у групах, роботу яких контролює вчитель, переходячи від однієї підгрупи до іншої;

б) допускається і такий варіант, коли підгрупи грають по черзі: одна група грає, інші слідкують і оцінюють її роботу [11].

Великою увагою користуються рольові карточки. Кожний учасник гри отримує карточку досить великого формату з картону.

Під час рольової гри вчитель або зовсім не бере участь в грі, або бере другорядну роль. Але в одному і в другому випадку він повинен слідкувати за учасниками, записувати допущені помилки, але в ніякому випадку не перериває хід гри з метою їх виправлення. Після рольової гри вчитель аналізує хід гри; вказує на успішні її елементи; зупиняється на найбільш життєвих помилках; аналізує їх; організовує роботу з метою виправлення помилок.

Специфіка застосування ігрових методів під час навчання учнів початкових класів німецької мови полягає в тому, що на заняттях педагог постійно виконує роль режисера-організатора і ведучого учасника ігрової діяльності. Педагог бере до уваги вже набутий дітьми досвід участі у сюжетно-рольових, театралізованих іграх, іграх з правилами (дидактичних, рухливих, музичних, народних, комп'ютерних та ін.). Це важливо для дітей тому, що «вони без особливих труднощів усвідомлюють зміст, творчий задум, сюжет, роль, правила, рольові та організаційні стосунки, інші ознаки гри, краще розуміють навчальні завдання» [22, с. 136].

Рольова гра, будучи найбільш точною і в той же час доступною моделлю іншомовної форми спілкування, являється тою організаційною формою навчання, яка дозволяє найбільш оптимально спаровувати групові, парні і індивідуальні форми роботи на уроці і в післяурочний час. Більшість методистів вважають, що рольова гра має велике значення у розвитку навиків спілкування. Рольова гра визначається деякими авторами як невимушена природна поведінка учня, його реакція на поведінку інших, які беруть участь в певній ситуації, виступаючи в ролі одного із його учасників.

Цікавою є думка Е. Удальцової, яка розглядає гру як основний спосіб навчання для ширшого використання словникового запасу під час занять та формування навичок усного мовлення, а роль і місце дидактичної гри змінюється під час педагогічного процесу навчання. Враховуючи важливий психологічний фактор дітей молодшого шкільного віку, відомо, що вони надають перевагу грі, аніж простому уроку. У дітей поняття «урок, заняття» вже налаштовує їх на навчальний процес навіть тоді, коли прийомом навчання є гра. У них розвивається особисте мислення, бачення на цей процес навчання, охоче і зацікавлено готуються до нього.

Рольова гра на більш високому рівні може виражатися терміном «Simulation». Обов'язковим елементом цієї рольової гри являється вирішення заданої проблемної ситуації, що, в свою чергу, вимагає більш аргументованих і емоційних висловлювань, їх мотивованість. На думку більшості методистів, рольова гра (Simulation), яка переважно базується на вирішенні проблеми, забезпечує оптимальну активізацію комунікативної діяльності учнів на занятті. Необхідність знайти вирішення поставленої проблеми виражає природність спілкування, так як будь-яка комунікація викликається потребою в ній [6].

Рольові ігри, що використовуються на уроці іноземної мови, повинні задовольнити такі три основні вимоги [9, с. 26-27]:

1. Вони мають бути адекватними меті навчання діалогічного мовлення на кожному етапі навчання. У навчанні діалогічного мовлення розрізняють етапи:

1) засвоєння діалогічних єдностей;

2) оволодіння мікродіалогами;

3) складання власних діалогів.

На кожному етапі рольові ігри матимуть свої особливості, певний набір, опір тощо. Рівень самостійності учні у рольовій грі (залежно від етапу оволодіння діалогічним мовленням) також буде різний. Найвищий він буде на останньому, третьому етапі.

2. Рольові ігри повинні відповідати психолого-віковим особливостям учнів та їх інтересам. Характерною рисою учнів початкового етапу є прагнення виглядати дорослими й поводитися як дорослі. Молодий школярі рідко стримують свої емоції, тому що процеси збудження переважають над процесами гальмування.

Реалізація комунікативної компетенції в навчанні німецької мови здійснюється невимушено завдяки мовленнєвій діяльності дітей у грі. Засвоєння та закріплення матеріалу здійснюється у грі в залежності від конкретних задач, ситуацій та умов, які виникають. Педагог добирає ті ігрові методи навчання, які доцільні для вивчення даної теми [7].

Наприклад: гра «Червона шапочка». Вчитель розподіляє ролі між дітьми. Педагог пояснює: «Діти, кожен із вас буде виконувати свою роль. А щоб усі краще запам'ятали свою роль, ви будете одягати такі привабливі шапочки-маски, на яких зображені ваші герої». При цьому основний акцент робиться на закріпленні нової лексики.

Наведемо приклади рольових ігор для молодших школярів.

Гра «Alle zusammen».

Метою цієї гри є активізувати використання назв людського тіла, дієслів руху. Діти стають в круг беруться за руки і співають:

Alle zusammen gehen wir ins Zentrum, (повільно йдуть до центра кола, піднімаючи руки вверх)

Alle zusammen gehen wir zurьck, (повертаються назад)

Alle zusammen gehen wir ins Zentrum, (знову до центру)

Alle zusammen gehen wir zurьck. (знову повертаються)

Heben wir die Hдnde,

Senken wir die rechte Hand,

Wir sind zusammen als die Wand.

Гра «Der Koch ist in der Kьche».

Метою гри є активізувати лексику по темі «Сім'я». Діти стають в коло, в центрі - кухар. Діти зором, плескаючи в долоні співають:

Der Koch ist in der Kьche

Der Koch ist in der Kьche

Der Koch ist in der Kьche Hej-hej oooooo-e

Der Koch ist in der Kьche

Потім кухар вибирає іншого ведучого, він співає разом з дітьми:

Der Koch nimmt seine Frau,

Der Koch nimmt seine Frau

Hej-hej aaaaaa-u

Der Koch nimmt seine Frau

Тепер die Frau стає в центр кола, а діти далі співають, використовуючи інші слова даної теми.

Основним методом на заняттях є дидактична гра з розвитку англомовного мовлення на основі простої лексики для дітей, в якій їхні дії регулюються ігровими завданнями. Дидактичні ігри, враховуючи зміст, можуть нести в собі повчальні завдання, розв'язком яких є засоби активної ігрової діяльності [1].

Наприклад: гра «Знайомство».

Педагог: «Діти! До нас завітала Аліса з країни чудес. От що вона розповідає про себе: «Ich heiЯe Alissa. Ich lebe in Deutschland. Ich bin 6 Jahre alt.»

А що ви можете розповісти їй про себе?»

Дитина розповідає про себе і отримує прапорець, листівку тощо.

Наступною вимогою до дидактичної гри є насиченість навчання емоційно-пізнавальним змістом, що відповідає дитині. Дидактична гра повинна викликати зацікавленість мовленнєвої діяльності, примушує говорити навіть сором'язливих дітей. Ці фактори допомагають сформувати певні мовленнєві уміння та навички у мові, уникнути їх фізичного та інтелектуального перевантаження, допомагає краще засвоїти мовний матеріал в ситуаціях, які близькі до реальних. Наприклад: гра «У магазині»(«Im Geschдft»).

Педагог: Щоб продавець продав вам товар, слід називати усі продукти німецькою мовою». Дитина: «Brot, Butter, Salz…»

За основу ігрового сюжету беремо ситуацію з життєвого досвіду, конкретні ігри з предметами-іграшками, дії в ігрових ситуаціях. Розв'язком дидактичних завдань є виконання предметної діяльності, рухів, тренувань, вимови, мовлення. Форма кожного заняття - це уявна ігрова ситуація в повному, розгорнутому вигляді. Наприклад: гра «У цирку» («Zirkus»).

Педагог: «Діти, кожен з вас зараз одягне маску дресированого звірятка. Я буду директором цирку. Я запитую: « Kannst du tanzen? Ви відповідаєте: «Ja, ich kann « і показуєте, як ви танцюєте.

Ігрова діяльність передбачає ознайомлення зі змістом та правилам гри. Вже на перших уроках з німецької мови дітям пропонується обрати для себе роль свого улюбленого казкового героя і впродовж декількох занять виконувати її. Це, звичайно, можуть бути герої німецьких казок та мультфільмів або казок народів світу [19]. Ігри можуть бути пов'язані з казками, а це, в свою чергу, дає змогу педагогу менше витрачати часу і сили на ознайомлення з загальними правилами ігрової діяльності.

Відібрані ігри для занять відрізняються тим, що основним є спостереження та увага. Вчитель повинен контролювати хід гри і передбачати будь-які труднощі у процесі гри і вміти уникнути їх. Наприклад, вчитель хоче на занятті використати м'яч, щоб навчити дітей рахувати до десяти. Кожен із дітей захоче бути лідером і це буде стимулювати їх навчитися швидше рахувати. Також їх можна навчити рахувати за допомогою пальців, не використовуючи м'яча.

Одним із шляхів створення комунікативної ситуації є ігри, які сприяють реалізації міжособистісного спілкування дітей на уроці. Рольова гра орієнтує школярів на планування особистої мовленнєвої поведінки і прогнозування поведінки співрозмовника. Рольова гра передбачає елемент перевтілення учня у представника певної соціальної групи, професії, тощо. Гра допомагає зробити процес навчання цікавим, захоплюючим [10].

Під час рольової гри діти виступають суб'єктами ігрового процесу, його активними творцями. У грі навіть інтелектуально-пасивна дитина спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайному житті, тому що тут існує певна умовність і немає такої жорстокої смуги оцінювання, яку відчуває на собі школяр з перших же днів навчання, адже це гра. Відчуття рівності, атмосфера захопленості дають можливість дітям подолати скутість, зняти мовний бар'єр, втому, знизити тривожність, напруження, негативне ставлення дітей до навчальної діяльності, тощо.

Взявши на себе певну роль, молодший школяр, для досягнення ігрової мети повинен взаємодіяти з партнерами, співвідносити свої дії з діями інших учасників гри, вміти вислухати і зрозуміти іншого, висловлювати свою думку, враховувати побажання інших учасників гри. У процесі такої взаємодії відбувається обмін діяльністю - обмін знаннями, вміннями, які є необхідними для досягнення ігрової мети [17].

Щодо мети та завдання навчання дітей, дидактичні ігри можуть бути мовними, мовленнєвими та комунікативними. У грі дитина завжди докладає зусилля, напружує пам'ять, виправляється у вимові, звуків, вживані в іншомовних слів та фраз. Побудова заняття в ігровій формі, створення ситуації «чарівної казки» допомагає дитині спілкуватися іншомовними засобами [16]. Це означає, що на уроках слід створювати предметно-ігрове середовище. Потрібно багато місця для рухливих ігор, розігрування театралізованих вистав, мати шафи для книжок та приладів (картинки, іграшки, малюнки та ін.).

На заняттях педагог повинен мати та використовувати макети, вивіски (алфавіт, цирк, зоопарк, транспорт, будинок та ін.), маски або костюми (лікаря, продавця), іграшки (іграшковий посуд, одяг для ляльок, меблі і т.д.), малюнки та картки (кольори, квіти, тварини, транспорт, частини тіла та ін.).

На кожному із занять можна урізноманітнювати ігри в залежності від того, що вивчається в той момент. Наприклад, для засвоєння лексики та граматики використовуються лексичні та лексико-граматичні ігри: «Wer ist gekommen?» («Хто прийшов?»), «Zeigt» («Покажи»), «Wer ist das?» («Хто це?») та інших. Для закріплення елементарних навичок аудіювання та говоріння використовують ігри: «Im Geschдft» («В магазині»), «Beim Arzt» («В лікаря») та інші. Але деякі ігри можуть відноситись водночас до різних видів [21].

Вивчаючи новий матеріал, діти використовують рецептивні ігри. У разі виконання такого характеру гри дитина сприймає інформацію, а потім демонструє, як вона зрозуміла її. Наприклад, після введення нових слів з теми «Transport» («Транспорт») можна проводити гру «Reise» («Подорож»). Для того, щоб учням відтворити сприйнятий звук, слово, речення чи текст, використовуються репродуктивні ігри, а для формування навичок спілкування - творчі або продуктивні.

Наведемо кілька добірок рольових ігор, які допомагають дітям молодшого шкільного віку легше засвоїти лексику іноземної мови:

1. Гра «Zeigt» («Покажи»).

Педагог: «Діти, я - покупець, а ви - продавці в магазині. Я буду називати продукт, а ви показуйте його.» (Перед грою кожній дитині дають набір картинок, на яких зображено продукти).

2. Гра «Sieben Elefanten « («Семеро слоненят»).

Учні разом з педагогом розучують цифри.

Педагог: «Діти, ми з вами перетворилися на слоненят. Сідайте на килимок. А тепер починаєте повільно підніматися й говорити скільки вам років: I am (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7…). Мені (1, 2, 3…) років». (Керуючи цією грою, педагог демонструє картку з відповідною цифрою).

3. Гра «Welche Farbe ist es? («Що це за колір?»).

Дітей ділять на дві команди. Вчитель по черзі показує дітям картку з кольором і запитує: «Welche Farbe ist es?» Діти відповідають: «…rot».

Це завдання складне. Потрібно допомагати дітям.

4. Гра «Zoo» («Зоопарк»).

Проводиться розучування назв звірят: вчитель показує картку, де зображена жаба і говорить німецькою die Krцte. Діти стрибають як жабки і повторюють це слово декілька разів. Наступна картка з зображенням риби, повторюючи слово der Fisch, діти роблять плавальні рухи та ін [7, с.72].

Отже, рольові ігри побудовані на лексико-граматичному матеріалі, який вивчається учнями. Дидактичний компонент, який лежить в основі даних ігор, сприяє невимушеному запам'ятовуванню і кращому засвоєнню навчального матеріалу. Використання ігор на уроці підвищує емоційний тонус учнів, знімає монотонність і фізичну напругу, дозволяє переключити увагу дітей з одного виду діяльності на інший і, як результат, ефективно використовувати час уроку і мати високі результати навчання. Методисти вважають рольову гру одним із найбільш ефективних прийомів реалізації комунікативного принципу в навчанні іноземної мови.



2.2 Особливості організації і проведення різновидів рольових ігор на уроках німецької мови в початкових класах

У методиці навчання німецької мови в початкових класах використовуються різні види дидактичних рольових ігор, спрямованих на введення лексичних одиниць, закріплення лексичних одиниць, розвиток усного мовлення, звуковий аналіз слів, засвоєння букв та знаків транскрипції, удосконалення навичок читання та розвиток навичок письма [2].

Проаналізуємо дані види рольових ігор.

1. Ігри на введення лексичних одиниць.

Переважна більшість таких ігор має не лінійне, а сферичне поле впливу на успішність вивчення німецької мови, оскільки з їх допомогою діти засвоюють не якийсь один окремо взятий навик (наприклад, запам'ятовування нових лексичних одиниць), а одночасно тренують ще кілька (наприклад, одночасно із запам'ятовуванням та закріпленням лексичних одиниць відбувається розвиток усного мовлення, позасвідоме засвоєння літер і правил читання, граматичних структур).

Гра «Озвуч фільм»

Ця гра може бути використана для введення таких нових лексичних одиниць, як дієслова і граматичні структури Imperfekt та Prдsent. Для неї потрібні картки з малюнками і різноманітні предмети.

Розкажіть дитині про те, що дуже-дуже давно, коли тільки народ- жувалося кіно, всі фільми були німі. І в кінозалі під час показу фільму була людина, яка говорила (озвучувала) те, що мали б сказати кіногерої. Щоб добре це робити, вона спершу докладно ознайомлювалася із сценарієм. (Якщо дитині це слово незнайоме, поясніть їй, що воно означає, і, їм, слідкуйте за тим, щоб вашим учням усі слова, які ви вживаєте, були добре зрозумілі.) Далі запропонуйте погратися в озвучення фільму.

І першу, під час «ознайомлення із сценарієм», зробіть якусь дію і прокоментуйте її вголос. Наприклад, сидіть на стільці і промовляйте «er saЯ». На подальших етапах навчання, коли лексичний запас дитини буде більшим, можна промовляти «er saЯ an dem Stuhl», одночасно вказуючи виразно на сидіння стільця, або «er saЯ an dem Stuhl gestern», ілюструючи своє висловлювання спершу вказівкою на сидіння стільця.

Дитина повторює за вами, щоб добре запам'ятати «сценарій». Коли вона засвоїть 3-4 таких міні-структури, можна продовжувати гру. Ви показуєте «на екрані» щось «за сценарієм» і самими лише губами, проказуєте фразу («er saЯ, er saЯ, er saЯ»), при цьому якнайвиразніше і якнайвеселіше драматизуючи її (хапаючись за сидіння стільця, вдаряючи по ньому руками і т. п.). А дитина тим часом озвучує ваші слова. Обов'язково обмінюйтесь з дитиною ролями, щоб і вона побула актором, а ви - озвучувачем фільму.

Під час засвоєння структур Present використовуйте «Стоп-кадр». Тобто ви робите якісь дії, і тут плівка кінофільму порвалася. її «склеюють», і ви повторюєте останню фразу, наголошуючи на тому, що ви робите це саме зараз: «er sitzt» Щоб засвоїти форми 2-ої та 3-ої особи однини і форми множини, залучайте до фільму інших осіб, ляльки, іграшкових персонажів.

Згодом, чим більшим буде лексичний запас дитини, тим складніші фрази вона зможе озвучувати. Коли ж вона вже почуватиме себе досить впевненою у володінні англійською мовою, можна грати в ускладнений варіант гри. Тобто показувати повнозвучний «фільм», і навіть з помилками, зробленими під час озвучення, виправляючи їх.

2. Ігри на закріплення лексичних одиниць.

Цей тип ігор може активно використовуватися протягом початкового навчання німецької мови, оскільки постійно присутня потреба у поповненні активного і пасивного словників учнів, а також забезпечення якнайдовшої тривалості пам'яті дитини. А без засвоєння необхідного лексичного мінімуму процес та письма буде для дитини суто механічним і нудним.

Гра «Їстівне - неїстівне»

Метою гри є закріплення лексичних одиниць. Для неї вам потрібен невеликий м'ячик. Ви кидаєте м'яч вибірково учасникам гри і одночасно називаєте різноманітні предмети, як їстівні, так і неїстівні. Якщо гравець ловить м'яч, це означає, що він згоден з'їсти те, що ви йому пропонуєте. Якщо ні - це означає, що він відмовляється. Гру можна проводити з підрахунком балів, але краще - просто для розрядки.

Цю гру можна використовувати ще в такому варіанті. Вчитель домовляється з учасниками про те, що той, кому кидають м'яч, ловить його, коли називається колір, або число чи назва місяця, або дня тижня, або тварина, і ухиляється від нього, коли слово означає щось інше. М'яч може кидати лише ведучий, або ж це можуть робити всі гравці - один до одного.

(Складнішим варіантом може бути, наприклад, таке завдання: той, хто кидає м'яч, називає іменник, а той, до кого він спрямований, повинен додати до нього прийнятний за змістом прикметник. Якщо йому це вдається, він отримує право кинути м'яч і назвати слово-іменник. Якщо гравець не може цього зробити, він вибуває з кола. У цьому варіанті гру можна використовувати для закріплення слів-антонімів, стійких слово-сполучень і т. п.

...