Розвиток слухового сприймання та вимови у дітей з вадами слуху в умовах дошкільного навчального закладу та початкової школи

Використання сурдотехнічних приладів організується з врахуванням індивідуальної структури дефекту кожного учня.

Так, якщо дитина в мовленнєвому діапазоні (500-2500 Гц) розрізняє звуки інтенсивністю в 50 дБ, то вона чує мовлення розмовної гучності на відстані 1 м, її слух можна використовувати на індивідуальних заняттях як при корекції вимови, так і для тренування слухового сприйняття. На загальноосвітніх уроках і при проведенні фронтальних занять ці діти можуть не чути природного мовлення вчителя без підсилення і потребують апаратури.

Охарактеризуємо звукопідсилюючу апаратуру (ЗПА), яка використовується під час навчально-виховної роботи дітей із вадами слуху.

І. Апаратура колективного користування.

1. Дротова апаратура.

Включає пульт педагога (підсилювач, мікрофон, входи для підключення телевізора, магнітофона і т.д.) та індивідуальні пульти дітей (головні телефони та зворотні мікрофони). Може доповнюватись вібраторами.

Сучасна дротова апаратура дозволяє підібрати для кожної дитини оптимальний режим підсилення. Вона має кращі характеристики звукопідсилення, ніж індивідуальні апарати. В той же час - обмежує пересування дітей і вчителя.

2. Бездротова апаратура.

Працює на радіопринципі, принципі індукційної петлі (всередині якої створюється магнітне поле) або інфрачервоному випромінюванні.

Радіосистеми включають:

- мікрофон педагога, який прикріплюється кліпсою до одягу;

- радіопередавач педагога;

- радіоприймачі дітей, з'єднані з індивідуальними слуховими апаратами або навушниками.

II. Індивідуальні слухові апарати.

1. Кишенькові.

Складається з підсилювача з вмонтованим в нього мікрофоном і телефонів (повітряного або кісткового проведення). Недоліки: звук, який подається в обидва вуха, однаковий; мікрофон віддалений від рота дитини. Переваги: відносно невисока вартість, можливість використання в якості індивідуального тренажера.

2. Завушні.

Мають напівкруглу форму, розміщуються за вухом; складаються зі звукопідсилювача, мікрофона та звуководу, який сполучає апарат з вушним вкладишем.

3. Внутрівушні та внутріканальні.

Вставляються у вухо або глибоко у зовнішній слуховий прохід. Виготовляються зі зліпку вуха людини, відповідно - повторюють анатомічну будову вуха і не випадають. Використання у дітей обмежено, оскільки вони швидко ростуть.

За принципом роботи розрізняють аналогові та цифрові слухові апарати. В аналогових звук представляється у вигляді безперервного електричного сигналу (як у звичайних магнітофонах, телефонах, телевізорах). Звук може викривлюватись. В цифрових апаратах звук кодується, як інформація в комп'ютері, обробляється спеціальним процесором, що дозволяє досягти високої якості. Тихі звуки можна зробити розбірливими, сильні - не дуже гучними; знизити рівень шуму і т.д.

III. Слухові тренажери.

Це високоякісні підсилювачі, які подають сигнали як на головні телефони, так і на спеціальні вібратори. Використовуються на спеціальних заняттях з розвитку слухового сприйняття. Комплектуються двома мікрофонами, для дитини та для педагога.

Кохлеоімплантація (кохлеарна імплантація) - це метод хірургічного лікування глухоти.

Звуки сприймаються через мікрофон і передаються в мовленнєвий процесор. В сучасних апаратах ці два боки об'єднані й носяться за вухом. В мовленнєвому процесорі звуки кодуються в електричні імпульси і передатчиком (він тримається на шкірі, як магніт) посилаються до приймача, зафіксованого у висковій кістці. Від приймача імпульси йдуть по робочому електроду в завитку, де вони стимулюють спіральний ганглій слухового нерва.

Зовнішню частину приладу можна знімати, внутрішня вживлюється хірургічно. Система працює від батарейок або акумуляторів.

Кохлеарна імплантація показана, якщо:

- ступінь зниження слуху досягає 90 дБ і більше;

- використання слухових апаратів неефективне (бажаний досвід їх носіння не менше 4 міс);

- функції нейронів спірального ганглію, слухового нерва і центральних відділів слухового аналізатора збережені (за даними аудіологічного обстеження);

- пацієнт та його родичі мають високу мотивацію.

Протипоказання:

- запальні захворювання середнього вуха;

- перфорація барабанної перетинки;

- збереженість функцій волоскових клітин;

- повна облітерація (зарощення порожнини) завитки;

- ретрокохлеарна патологія;

- для прелингвальної глухоти - вік більше 6-7 років;

- для постлінгвальної глухоти - тривалість глухоти більше тривалості періоду нормального слуху;

- протипоказання до хірургічного лікування.

Приблизно через 1 місяць після операції проводиться включення і перша настройка системи. Це дуже відповідальний момент. Дуже важливо не викликати негативних емоцій при зустрічі зі світом звуків. В подальшому уточнюються пороги слуху, параметри апарату та ін.

Обов'язковою умовою є заняття з сурдопедагогом.

В роботі з дітьми з вадами слуху використовуються як спеціальні програми, спрямовані на формування вимови і розвиток слухового сприйняття, так і загальнодидактичні.

В спеціальних програмах (наприклад, російськомовних «Учимся говорить», «Речевой калейдоскоп») є кілька модулів:

- для роботи над диханням і голосом;

- для роботи над звуками мовлення;

- для роботи над словесним і логічним наголосом і виразністю мовлення;

- для роботи з розвитку слухового сприйняття і самоконтролю за власним мовленням.

Так, в ході навчання дітей вимові комп'ютерна програма використовується для виконання наступних функцій:

- повідомлення нових знань (ознайомлення зі звуком, його постановка):

- закріплення знань (автоматизація звуків мовлення; вимова, сприйняття даного звуку ізольовано та в мовленні);

- самостійна робота над звуками, вимовою та сприйняттям мовлення.

Кожен модуль вимагає участі кількох аналізаторів: зорового, слухового,

кінестетичного. Наприклад, в модулі «Построение спектров» програми «Речевой калейдоскоп» дитині необхідно досягти такої вимови звуку, щоб її спектральне зображення у вигляді графіку відповідало зразку, наданому вчителем, в модулі «Собери слово» Знайка збирає слово з літер і т.д. Виконання завдання дитиною оцінюється у вигляді балів, словесних заохочень, музичних або візуальних подарунків.

Учень спочатку працює під керівництвом учителя, потім самостійно, методом спроб і помилок навчаючись вірно виконувати завдання. Він може прослуховувати за допомогою головних телефонів не тільки мовлення вчителя, але й власне (як в момент вимови, так і пізніше, в запису).

Комп'ютерні програми сприяють формуванню більш активного і свідомого ставлення дітей до роботи з розвитку слухового сприйняття і звуковимови, викликають стійкий інтерес, прагнення самостійно досягнути бажаного результату.

В роботі з комп'ютерними програмами важлива роль належить вчителю, який обирає необхідні прийоми постановки звуків, контролює вимову учня, організує подачу матеріалу в обґрунтованій послідовності, доповнює мовленнєвий матеріал. [ 11;12 ].



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ ТА ВИМОВИ У ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА ПОЧАТКОВОЇ

2.1 Методика РСС та вимови: робота над мовним диханням, голосом, звуками мови

На першому етапі роботи з РСС проводять роботу над мовним диханням. Так, засвоєння довгого економного видоху, який характерний для нормальної вимови, являється в деякій мірі складним для маленьких дітей. Деякі дошкільнята не можуть вимовляти ряд складів або ізольованих звуків подовжено без додаткового вдоху. У деяких дітей мова має всхлипуючий характер. Бувають випадки, коли голосоутворення відбувається на видосі.

Для формування довгої відповідної сили видоху, використовують спеціальні ігрові дихальні вправи, не пов'язані з мовою:

- здування зі столу кульки з вати;

- задування свічки;

- продування кульки через трубочку;

- видування мильних кульок. [ Додаток А]

При цьому, поступово збільшується відстань, з якою дитина повинна, наприклад, здути кульку зі столу чи збільшується довжина трубочки, тобто завдання поступово ускладнюється.

Подібні вправи проводять впродовж першого року навчання, спочатку на індивідуальних, потім тільки на фронтальних заняттях.

Для розвитку мовного дихання корисно проводити вправи пов'язані з протяжною вимовою голосних і багаторазовим повторенням складів на одному видосі, наприклад, па-па-па, та-та-та. Потрібно привчати дітей вимовляти злито, на одному видосі слова та невеликі фрази: мама тут, тато там.

Вимоги поступово збільшуються. Якщо на початку навчання діти навчились вимовляти дво - трискладові слова та фрази (ма-ма, та-то, бу-ди- нок), то до чотирьох років слова та фрази з 3-5 складів, а до кінця дошкільного періоду навчання - з 7-8 складів.

Формуванню мовного дихання сприяють вправи по відокремленню одного складу від декількох складів, наприклад, па-па-па, вправи довгої та короткої вимови голосних складів.

Постійне використання звукопідсилюючої апаратури дозволяють, як правило не користуватися відчуттям дітей для вимикання голосу. Дитина на слух визначає є голос чи не має, як у педагога, так і у себе. Перші активні голосові реакції проявляються у дітей при наслідуванні мови. Потрібно уважно спостерігати за всіма голосовими реакціями дитини, щоб виявити її природній голос і визначити схильність дитини до того чи іншого порушення голосу. [ 1; З ]

Одним із найважливіших завдань школи для дітей із вадами слуху є формування словесного мовлення (письмового й усного). Щоб усне мовлення стало надійним засобом спілкування, воно має бути фонетично достатньо правильним, чітким, розбірливим. [ Додаток Б]

Одним з важливих факторів впливу на розвиток мови, реальне її використання в умовах спілкування є організація слухо-мовного середовища в дитячому закладі та в сім'ї.

Основними напрямками роботи з розвитку вимови є розвиток мовних здібностей дітей раннього і дошкільного віку з вадами слуху.

Він пов'язаний з готовністю та вмінням приймати мову, наслідувати чужу мову, засвоювати нові слова і вислови, використовувати їх, не дивлячись на недосконалу їх звукову та смислову наповненість, в реальних умовах спілкування, доповнюючи їх, вказуючи на предмети, природними жестами та іншими засобами. На різних етапах навчання дошкільника розвитку мовної здібності припускає формування різних мовних умінь, але воно завжди пов'язано з мовною активністю дитини, прагнення до використання мови. [ 15 ]

Для розвитку мовних здібностей важливе значення має формування різних видів сприймання: слухове, зорове, тактильно-вібраційне. Особливе значення для дітей з вадами слуху має створення умов для розвитку слухового та слухо-зорового сприймання мови, покращення сприймання мови, що пов'язано з постійним використанням звукопідсилюючої апаратури та системної роботи з розвитку слуху та вимови.

Одночасно з цим дітей вчать розрізняти на слух звучання музичних іграшок, слів, а пізніше словосполучень і фраз. Розрізнення на слух -- це діяльність дітей у відповідь на пред'явлення їм на слух мовного матеріалу або доступних їх сприйняттю знайомих немовних звуків. Розрізнення на слух здійснюється в ситуації наочного вибору звучних іграшок, слів, словосполучень, фраз і тому подібне.

Первинний етап навчання вимові характеризується тим, що засвоєння вимовних навиків здійснюється при наслідуванні мови педагога і вихователів, сприйманою слухо-зорово і на слух. При цьому як методичний прийом широко використовується мовна ритміка. Первинний етап навчання вимові є періодом нерегламентованого засвоєння звукового складу мови.

Основна мета первинного етапу -- формування потреби в усному спілкуванні. Перш за все заохочується будь-яка спроба дитини виразити своє повідомлення, прохання в усній формі, в будь-якому доступному йому мовному оформленні. Завдання педагога - зрозуміти вислів малюка, правильно оформити його відповідно до віку і вимовних можливостей дитини, дати йому зразок вислову і спонукати вимовити його разом (зв'язано) або після дорослого. Багатократне слухо-зорове сприйняття зразка слова, фрази, зв'язане і відбите промовляння мовного матеріалу приводять до поступового уточнення варіанту вимовлення самою дитиною. У цих умовах діти інформально, тобто зовні

спеціально організованих занять, оволодівають словом як ритміко-складовою структурою, засвоюють в нім вимовлення деяких звуків.

В той же час на спеціальних заняттях дітей цілеспрямовано вчать відтворювати різні елементи слова: склади, звуки; формують навики вимовлення складів злито, з виділенням ударного складу. На доступному звуковому матеріалі учать відтворювати модель фрази з виділенням логічного наголосу і елементів інтонації.

Ці спеціальні вправи, у свою чергу, створюють базу для того, щоб в інформальних умовах на основі імітування діти швидше і легше засвоювали вимовлення нового мовного матеріалу, уточнювали якість відтворення вже знайомого.

Засвоєння вимовної сторони мови, особливо звуків, на першому етапі вкрай індивідуально, що обумовлене, зокрема, тим, що залишки слуху, наслідувальна здатність і моторні можливості у різних дітей різні. У мові дошкільників разом з правильним відтворенням звуків мають місце численні заміни. Хоча і є певні закономірності в заміні одних звуків іншими в дитячій мові, але процес цей суто індивідуальний. Важливо прослідкувати, щоб в мові дітей не виникали грубі дефекти (сонатність, відкрита і закрита гугнявість, бічна артикуляція, озвучення і т. д.). В цьому випадку педагог повинен запропонувати адекватну заміну і закріпити її в мові дитини. [ 13; 16]

В той же час велика увага приділяється роботі над словом і фразою. Дітей вчать дотримувати звуковий склад слова при вимовлені його в нормальному темпі, з виділенням ударного складу, злито, з дотриманням орфоепічних норм. Робота над фразою передбачає формування навички злитого вимовлення коротких фраз, ділення довгих фраз на синтагми (частини) і їх вимовлення з виділенням словесного і логічного наголосу, дотриманням звукового складу слів, складових фрази. Велика увага приділяється роботі над інтонацією. На цьому етапі як і раніше велике місце в роботі над вимовою займає мовна ритміка, яка тепер використовується в основному для закріплення звуків в словах, словосполученнях, фразах. Мовна ритміка також є виключно дієвим способом формування природної, виразної мови дітей із вадами слуху.

2.2 РСС та вимови на індивідуальних та фронтальних заняттях

Індивідуальні заняття - одна з форм РСС мови. Основною метою цих занять є посилення слухового компонента в слухо-зоровому комплексному сприйнятті мови оточуючих людей, оволодіння засобами спілкування в умовах зниженого і залишкового слуху.

На індивідуальних заняттях використовують різні види роботи, такі як робота з картками, картинками, макетами, а також різні види роботи з текстами.

Індивідуальне заняття складається з двох частин: перша частина - формування вимови, друга - РСС. Поєднання роботи з РСС та вимови на індивідуальних заняттях диктується практичною доцільністю. Взаємозв'язок двох аналізаторів сприяє швидкому засвоєнню одержаних умінь, які поступово переходять в навички.

Основним завданням індивідуальних занять по РСС та вимови є формування навиків сприймання та вимови усної мови. На індивідуальних заняттях діти навчаються розрізняти, розпізнавати на слух слова, склади, фрази, знайомі тексти. [ 18 ]

В перші 1,5-2 роки дітей навчають відчувати немовні та мовні сигнали.

На індивідуальних заняттях формуються перші навички звукоеприймання, коректуються дефекти голосу, мовного дихання, недоліки відтворення слова. Перш за все на індивідуальних заняттях проводиться робота над тими сторонами вимови, які погано засвоюються глухими та слабочуючими дітьми без спеціального навчання. Педагог добивається уміння вимовляти той чи інший звук, закріплює навички вимови, які можуть бути втрачені, а також проводиться робота по закріпленню в мові звуків, які з'явилися в дитини спонтанно.

Зміст роботи з нечуючими дошкільникам по РСС та вимови на індивідуальних та фронтальних заняттях на всіх роках навчання як правило різний. На індивідуальних заняттях головним чином ведеться робота по розрізненню та розпізнаванню на слух мови. На фронтальних заняттях проводиться робота в першу чергу по сприйманню на слух немовних звучань, а також по сприйманню та вимові темпо-ритмічної сторони слова.

Поступово зміст фронтальних та індивідуальних занять зближується за рахунок використання на фронтальному заняття мовного матеріалу, який всі діти вході індивідуальних занять навчились розрізняти та розпізнавати та слух слова, знайомі тексти.

На індивідуальних заняттях максимально використовується індивідуальних підхід до дитини. Робота з нею вимагає враховувати її психологічні особливості. На результативність занять значно впливають особливості уваги та пам'яті. Нечуючі діти швидко втомлюються, що негативно відображається на темпах засвоєння навиків. Тому індивідуальні заняття повинні проходити цікаво, з використанням різних іграшок, наглядних посібників. Ц дозволяє зробити заняття цікавим, а роботу усвідомленою для дитини. На індивідуальних заняттях необхідно враховувати той факт, що залишки слуху та рівень розвитку дітей різний. Це потрібно врахувати при визначенні тих вимог, які можуть бути пред'явленні дитині на даному етапі. Так, наприклад, за однаковий термін навчання одна дитина оволодіє розрізненням на слух при дуже обмеженому виборі (2-3 одиниці), а друга значно більше (5-6 одиниць). [ 19 ]

Величина залишків слуху має вплив на оволодіння мовою. Діти з кращими залишками слуху можуть навчитися вимовляти деякі слова точно і наближено, інші - лише їх окремі елементи.

Індивідуальну роботу з дитиною необхідно будувати з врахуванням її реальних досягнень. Якщо дитина не справляється з певним об'ємом програми, то вона скорочується з врахуванням її можливостей. Деякі діти не можуть оволодіти всіма навиками вимови, передбаченими програмою даного року навчання. Як правило, це пов'язано із засвоєнням звуків. В цьому випадку потрібно пам'ятати, що основну увагу необхідно приділяти роботі над словом, а не нав'язуванню дитині відсутніх слів в мові.

Важливу роль в постановці вимови грає здібність дитини наслідувати на різній основі (слуховій, зоровій, тактильно-вібраційній).

Мовний матеріал, який діти вчать сприймати на слух підбирається з різних тематичних груп. Матеріалом занять по РСС являється мовний матеріал як даного року навчання, так і всіх попередніх. Робота по РСС ведеться з використанням звукопідсилюючої апаратури, так і без неї.

Особливе значення по роботі з РСС надається автоматизації вимови при проведенні занять педагога і вихователя по всім розділам програми. Організація занять включає ситуативність, мотивацію завдань, виконання відповідних предметних дій, що значно полегшує процес сприймання усної мови, в тому числі і на слух.

Основним способом сприймання мовного матеріалу на фронтальних заняттях служить його сприймання на слухо-зоровій основі, дивлячись на губи того, хто говорить і слухаючи його. Однак, по ходу заняття, відповідна частина мовного матеріалу пропонується тільки на слух. Лише ті слова і фрази, які діти навчились сприймати на слухо-зоровій основі. Вправи на сприйняття матеріалу на слух проводяться під час всього заняття, але мають короткотривалий характер.

Мовний матеріал, який дається на слух на фронтальних заняттях:

1. Фрази, слова, які діти навчились слухати на індивідуальних заняттях.

2. Фрази, слова, які найчастіше використовуються на даному занятті.

Спочатку фраза надається слухо-зорово і підкріплюється письмовою

табличкою, наприклад, «Будемо малювати». Потім повторюється для сприймання на слух. На наступному занятті фраза пред'являється відразу на слух. Якщо діти не сприймають на слух, то педагог показує на набірному полотні і повторює на слух.

Фронтальні заняття по РСС та вимові є колективними формами роботи, зміст яких повинен бути доступним всім дітям групи. На цих заняттях не проводиться робота по визиванню звуків, а також по початковій корекції дефектів голосу та звуків.

Основним завданням роботи над вимовою на спеціальних фронтальних заняттях з РСС і вимови є закріплення навиків вимови, які формуються головним чином на індивідуальних заняттях, а також робота над такими сторонами, які порівняно добре сприймаються при наслідування та слухо- зоровій основі: темп, злитність, наголос, інтонація. На цих заняттях проводиться робота над звуками, словом, фразою.

Щодо планування роботи над усною мовою, то плани складаються на основі програми для даного року навчання та реальних умінь; навичок умінь, які виявляються в ході періодичних перевірок.

В перспективному плані (місячний, квартальний) для фронтальних занять вказується конкретний зміст роботи (25 тем по РСС та вимови), відведенні на кожну тему кількість занять та їх проведення.

В перспективному плані для індивідуальних занять відмічають зміст роботи з кожною дитиною, кількість занять, тему і мету роботи з даною дитиною [26; 27].

2.3 Експериментальна частина

Порушення слуху нерідко залишається непоміченим і може згубно відбитися на долі дитини. Тому, якщо у дитини наявні навіть незначні залишки слуху, але його можна було б підсилити слуховим апаратом, її треба залишити навчатися у загальноосвітній школі, адже це дає їй змогу перебувати у нормальному мовленнєвому оточенні, яке за певних умов може відіграти винятково важливу роль у розвитку цієї дитини. Вчитель організовує з такою дитиною додаткові заняття за активної участі в них батьків.

Велику роль для дитини із вадами слуху відіграє раннє засвоєння нею грамоти. Якщо дитина через недостатній слух не вловлює всього звукового складу, то за допомогою письма та читання можна якоюсь мірою компенсувати неповноцінне її сприймання. Можна підказати дитині ті елементи слова, які вона не змогла сприйняти ні на слух, ні зорово. Оволодіння усним мовленням суттєво прискорюється, як тільки дитина набуває навички письма та читання.

З огляду на особливості уявлень дитини із вадами слуху про звуковий склад слова, навчання її грамоти своєрідне і значно відрізняється від того, як навчають дітей з нормальним слухом. За умов нормального слуху, як відомо, навчають грамоти аналітико-синтетичним методом, в основі якого лежить аналіз складу слова, вже відомого чуючій дитині. Діти називають ціле слово і вчаться ділити його на склади, а потім на звуки. Цим способом виділяють звуки зі складу, а далі зі звуків та складів знову складають слова.

Навчання грамоти дитини із вадами слуху проводиться одночасно із засвоєнням вимови звуків. Під час постановки того чи іншого звука дитині показують, якій букві він відповідає. При тренуванні вимови звуків у складових вправах вона засвоює обрис відповідних букв та складів. Далі із засвоєних букв та складів складаються слова.

До моменту навчання грамоти дитина промовляє вже багато слів, але їх звуковий склад нею ще не усвідомлений. Склад слова усвідомлюється лише під час вправ з буквами та складами, коли використовують розрізну азбуку.

Навчивши дитину із вадами слуху елементів грамоти, необхідно зайнятися систематичним розвитком його писемного мовлення: складанням слів із розрізної азбуки або написанням (якщо дитина вже оволоділа технікою письма) слів, що містять букви, звуки яких уже поставлені дитині.

Діти із вадами слуху зазвичай легко запам'ятовують звуковий склад слова. Якщо не вдається відразу запам'ятати структуру слова, то потрібно знову повернутися до запису та складання слів з розрізної азбуки. Такі вправи дуже ефективні не тільки щодо оволодіння правильним письмом, а й для словникового запасу. Та й самі діти охоче виконують подібні вправи, бо помічають полегшення у сприйнятті мовлення, яке дає їм письмо.

Дитина із вадами слуху під час письма часто не лише замінює у словах одні букви іншими, але й порушує граматичний лад: неправильно вживає закінчення, префікси тощо. Сурдопедагогу слід уважно проаналізувати помилки, визначити, які саме труднощі трапляються учневі, і, виходячи з цього, добирати вправи. Наприклад, якщо дитина припускається помилок у вживанні множини, то треба пояснити їй правило і повправлятися у вживанні цієї форми. Для цього слід показати дитині групу предметів та її відмінність від одного предмета (наприклад: яблуко -- яблука) й опрацювати з нею відповідні позначення, звернувши увагу на різницю закінчень. Вправи в утворенні множини шляхом зміни закінчень зменшують число таких помилок під час письма дитини.

Учневі із вадами слуху необхідно також допомогти зрозуміти текст, що читається. Такі діти зустрічаються з особливими труднощами розуміння слів і нерозуміння граматичних форм. Щоб навчити дитину свідомо читати, необхідно під час читання навіть найелементарнішого тексту невідступно перевіряти розуміння нею слів, граматичних форм і тексту в цілому. Щоб дитина змогла зрозуміти прочитане, читання супроводжується малюнками, які пояснюють загальний зміст тексту. Читання тексту слід супроводжувати жестами та поясненням не лише слів, що позначають предмети, дії та якості, а також слів службових (прийменників, сполучників). Дуже важливо вчити дитину із вадами слуху розуміти у слові не лише його основне значення, а й ті нюанси, які виражаються за допомогою таких частин слова, як префікси, суфікси та закінчення.

Дуже важливо для дитини із вадами слуху якомога більше читати. Для цього можна користуватися букварем та книгами для дітей молодшого віку.

Щоб зміст прочитаного був зрозумілим, дитині треба роз'яснювати кожне нове слово, використовуючи жести та дактиль.

Тобто, з дитиною із вадами слуху необхідно постійно проводити велику словниково-роз'яснювальну роботу, тоді і навчання у загальноосвітній школі та мовленнєвий розвиток проходитимуть значно легше і цікавіше.

Під час проходження практики в загальноосвітній школі №15 міста Луцька я досліджувала розвиток слухового сприймання та вимову у дітей з вадами слуху. Я займалась з учнем З-В класу Бондарчуком Денисом, який має вади слуху.

Учневі 11 років. Стан слуху - туговухість III, глухота IV степені. У дитини вроджена вада слуху. На сьогоднішній день слухопротезований, має два завушні слухові апарати. Денис навчався у спеціалізованому дошкільному навчальному закладі, був добре підготовлений до навчання в загальноосвітній школі.

За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний учень. На сьогоднішній день, Денис може висловлювати свої думки і бажання простими поширеними реченнями. Проте його мова рясніє порушеннями граматичного ладу мови (невірне використання виду та часу дієслів, неправильні закінчення слів). Учень сприймає на слух добре знайомий матеріалу новий - слухо-зорово. Денис розуміє звернену до нього мову. У хлопчика не великий словниковий запас, що спричиняє деякі труднощі в спілкуванні з однокласниками. Але діти доброзичливо ставляться до Дениса, допомагають йому. На мою думку, це велика заслуга вчителя, адже вона вміло організувала навчально-виховний процес та стосунки в класі.

Я проводила з Денисом уроки читання та української мови. Також працювала над корекцією звуку [р]. [ Додаток В] Читає по складах, але розуміє зміст тексту, переказує стисло, своїми словами. На мої запитання відповідає чітко. Як вже зазначалося, у дітей з вадами слуху виникають труднощі під час письма. При поясненні вправ та читанні тексту я використовувала жести та дактиль,щоб пояснити незнайомі слова.



ВИСНОВКИ

Спеціальним завданням навчання дітей з порушеннями слуху є формування словесної мови як засобу спілкування. При цьому використовуються різні форми мови: усна, письмова, дактильна. Усній мові глухих і слабочуючих дітей надається особливе значення.

Головним завданням розвитку слухового сприймання є вироблення у дітей з порушеним слухом навичок сприймання усної мови на слухо-зоровій та слуховій основі; оволодіння ними мови як засобом спілкування.

У зміст роботи по розвитку залишкового слуху дітей входить навчання:

- відчуття немовних (барабан, дудка і т. д.) і мовних сигналів при постійному збільшенні відстані від джерела звуку (надалі ця робота називатиметься виробленням умовної рухової реакції на звук);

- сприйняттю звуків навколишнього світу;

- розрізненню на слух немовних і мовних сигналів: відмінність у звучанні іграшок, визначення кількості, довготи, гучності, висоти, ритму звучань і т. п.;

- сприйняттю на слух мовного матеріалу: звуків, слів і словосполучень, фраз (доручення, питання, розповідні фрази), текстів.

Раннє дитинство є своєрідним стартом, що відіграє важливу роль у становленні кожної особистості та її подальшому розвиткові. Враховуючи те, що мієлінізація зорово-слухових шляхів закінчується до 2-3 років, слід ефективно використати цей час для повноцінного розвитку дітей зі зниженим слухом.

Робота з розвитку слухового сприймання розглядається в контексті загальної системи розвитку дітей із зниженим слухом і передбачає правильну раціональну організацію діяльності дитини в період її активності вже з перших місяців життя.

У сучасній аудіології існують критерії, які дають можливість визначити причини виникнення слухових порушень: спадковість, уроджена туговухість (різні захворювання матері під час вагітності до 13 тижнів), захворювання новонародженого гемолітичною хворобою, недоношеність плоду, застосування ототоксичних препаратів із порушенням режиму їх вживання. Існує кілька причин зниження слуху після народження, які належать до набутих: загальносоматичні захворювання, травми внутрішнього вуха, черепно-мозкові травми.

Отже, врахування причин зниження слуху також необхідне при визначенні педагогічних методик та прогнозування ефективності корекційної роботи. Сьогодні найбільш часто виділяють три групи причин порушення слуху, які викликають патологію слуху або сприяють його розвитку

До першої групи відносять спадковість, яка призводить до змін в структурі слухового апарату і розвитку спадкової туговухості.

До другої групи належить вроджена глухота, якій сприяють інфекційні захворювання матері у першому триместрі вагітності.

До третьої групи відноситься набута глухота. Причини цього явища найрізноманітніші. Часто зустрічається глухота, набута в наслідок гострого запалення середнього вуха (гострий середній отит).

В основу класифікації порушень слуху покладено ряд факторів. Однією з найбільш розповсюджених у дошкільних закладах та школах для дітей з вадами слуху є класифікація Л.В. Неймана. Дана класифікація враховує ступінь ураження слухової функції і можливості формування мови при такому стані слуху.

Розвиток слухового сприйняття здійснюється на основі загальних дидактичних принципів, якими керуються спеціальні (коректувальні) установи, зокрема школи для глухих і слабочуючих.

Проблема принципів навчання ще не знайшла свого повного віддзеркалення в педагогіці, вона активно удосконалюється протягом багатьох років. Зміна переліку принципів, їх зміст, інтерпретація знаходяться залежно від розвитку суспільства, педагогічної науки, цілей і завдань освіти, практики навчання і виховання.

Мовна діяльність дітей з вадами слуху реалізується в різних видах: слухо-зорове та слухове сприймання вимови, читання (глобальне та аналітичне), письмо, дактилювання. Ці види мовної діяльності розглядаються на основні види взаємодії в процесі мовного спілкування.

Одним з важливих факторів впливу на розвиток мови, реальне її використання в умовах спілкування є організація слухо-мовного середовища в дитячому закладі та в сім'ї.

Основними умовами слухо-мовного середовища є:

1. Мотивація мови з дітьми в процесі практичної діяльності.

2. Формування у дітей потреби в мовному спілкуванні.

3. Підтримка усіх проявів мови.

4. Використання залишків слуху як необхідної умови формування усної мови і спілкування.

5. Контроль за мовою дітей з боку дорослих.

6. Виконання єдиних вимог до мови дорослих.

Усвідомлюючи важливість оволодіння словесним мовленням для соціалізації людей з порушеннями слуху, науковці і практики впродовж багатьох років намагалися розробити ефективні методи навчання словесного мовлення. За цей час створено багато таких методів, вони різняться між собою деякими ознаками, а саме:

- формою мовлення (усна, писемна, дактильна, жестова, мішана), на базі якої відбувається засвоєння словесного мовлення;

- каналом сенсорного сприймання словесного мовлення, що переважає (зоровий, вібраційний, слуховий);

- мінімальною мовною одиницею, що береться за основу (звук, склад, слово, речення);

- способом сприймання мовленнєвих одиниць (глобальний, аналітико- синтетичний);

- принципом добору мовленнєвого матеріалу (фонетичний, семантичний, діяльнісний);

- залученням «обхідних шляхів» для опанування мовлення;

- використанням додаткових засобів комунікації (національна жестова мова, калькована жестова мова, дактилювання);

- способами взаємодії засобів комунікацій у навчальному процесі.

В останні роки розроблено новий зміст навчання мови і мовлення дітей з порушеннями слуху, виділено спрямованість корекційно-розвивальної роботи з кожного розділу навчальної програми.

В основу нової програми з української мови покладено такі підходи:

• навчання української мови у спеціальній школі для дітей з порушеннями слуху здійснюється на міжпредметному рівні;

• засвоєння мовних закономірностей дітьми підпорядковане передусім мовленнєвому розвиткові дітей;

• мовлення розвивається у взаємозв'язку із формуванням пізнавальних процесів дитини та психічних функцій, а саме сприймання, всіх видів пам'яті (образної та вербальної; довільної та мимовільної тощо), мислення (наочно- образного, наочно-дійового та словесно-логічного), уваги, уяви;

• виховання потреби в мовленнєвому спілкуванні, мовленнєвої активності

дітей;

• під час навчання мови передбачене тренування порушеної слухової функції та автоматизація правильної звуковимови;

• формування різних форм мовлення як через вивчення мовних закономірностей, так і через якнайширше використання словесного мовлення з комунікативною метою.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. БогдановаТ.Г. Сурдопсихология. - М.: Изд. Центр «Академия», 2002. - 224 с.

2. Багрова И.Г. Обучение слабослышащих учащихся восприпятию речи на слух. - М., 1990.

3. Басова А.Г., Егоров С.Ф. История сурдо^педагогики: учеб. пособие для студентов дефектол. фак. пед. ин-тов / А.Г. Басова, С.Ф. Егоров. - М.: Просвещение, 1984.

4. Бельтюков В.И. Роль слухового восприятия при обучении тугоухих и глухонемых произношению. - М., 1960.

5. Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения устной речи. - М., 1977.

6. Боскис P.M. Глухие и слабослышащие дети. - М., 1963.

7. Вавіна JI. Концептуальні під-'ходи до мовної освіти учнів спеціаль~,них шкіл // Дефектологія. - 2001. - №3. - С. 7-12.

8. Велицкий А.Н. Методика исследования слуховой функ^ции. - М., 1972.

9. Виховання і навчання дітей дошкільного віку з вадами слуху: програма для спеціал. дошкіл. закладів / За ред. JI.I. Фомічевої, JI.O. Малини. - К.: ІЗМН, 1997.-365 с.

10. Власова Т.М., Пфафенродт А.Н. Фонетическая ритмика. - М., 1989.

11. Жук В. Навчання мови і мовлення дітей з порушенням слуху за новими програмами // Дефектологія. - 2007. - № 5. - С. 3-10.

12. Жук В. Технології навчання словесного мовлення дітей з порушенням слуху // Дефектологія. - 2011. - № 7. - С. 25-28.

13. Козлов М.Я., Левин AJI. Детская сурдоаудиология. - М., 1989.

14. Кузьмичева Е.П. Развитие речевого слуха у глухих. - М., 1983.

15. Кузьмичева Е.П. Методика развития слухового восприятия глухих учащихся. - М., 1991.

16. Литвинова В. Виховання дітей молодшого дошкільного віку з порушеннями слуху // Дефектологія. - 2008. - № 9. - С. 40-42.

17. Кримська О., Павлік Л. // Дефектолог. - 2011. - № 3. - С. 25-26.

18. Назарова Л.П. Методика слуховой работы в школе слабо-слышащих. - М., 1981.

19. Назарова Л.П. Методика развития слухового восприятия у детей с наруше-'ниями слуха: Учеб. пособие для студ. пед. высш. учеб. заведе-вдий / Под ред. В.И. Селиверстова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 288 с.

20. Нейман Л.В. Слуховая функция у тугоухих и глухонемых детей. - М., 1961.

21. Носкова Л.П. Обучение глухих дошкольников простому предложению // Дефектология. - № 3. - 1993. - С. 54-59.

22. Исенина Е. И. Родителям о пси-хическом развитии и поведении глухих детей первых лет жизни. - Ива^ново, 1996. - 88 с.

23. Перфільєва Т. Спільна діяльність батьків і дошкільного закладу у вихованні глухих дошкільників // Дефектологія. - 2009. - № 5. - С. 26-29.

24. Психология глухих детей / Под ред. И.М. Соловьева м др. - М., 1976.

25. Рау Ф.Ф. Формирование устной речи у глухих детей / Ф.Ф. Рау. - М., 1981.

26. Федоренко О. Розвиток слухового сприймання у дітей зі зниженим слухом від народження // Дефектологія. - 2011. - № 5. - С. 10-13.

27. Шматко Н.Д., Пелымская Т.В. Если малыш не слышит... - М.: Просвещение, 2003. - 208 с.



ДОДАТКИ

Додаток А

Вправи для розвитку мовного дихання

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долонь з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, фрукти.

«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налити в миску води, покласти на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.



Додаток Б

Вправи для розвитку голосу

«Аня співає пісеньку» - а-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг» - у-у-у, у-у-у.

«Болить зуб» - о-о-о, о-о-о.

«Пароплав гуде» - и-и-и, и-и-и.

«Жабенята посміхаються» - і-і-і, і-і-і.

«Заблукали в лісі» - ау-ау-ау-ау.

¦

«Малюк плаче» - уа-уа-уа-уа.

«Пісенька водички» - с-с-с-с.

«Пісенька комарика» - з-з-з-з.

«Пісенька вітру» - в-в-в.

«Гріємо ручки» - х-х-х-х.

«Стукають підбори »- к-к-к-к.

«Граємо на барабані» - д-д-д-д.

«Гусак сичить», «Кулька здувається» - ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить »- ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує» - ку-ку, ку-ку.

«Гусак» - га-га-га.

«Корова» - му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.).

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом). Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»).



Додаток В

Індивідуальне заняття з розвитку слухового сприймання та вимови

Тема: Автоматизація звуку «Р». Текст: «Весна»

Мета:

закріплювати правильну вимову звуку „р”; розвивати фонематичний слух, логічне мислення; збагачувати словниковий запас;

РСС словами, фразами і текстом;

вчити давати правильні відповіді на запитання;

виховувати взаємодопомогу, працелюбність.

Наочність:

1. таблиця - текст «Весна» - суцільна та розрізна за абзацами.

2. Ілюстрації до тексту.

Мовленнєвий матеріал: склади,слова, словосполучення зі звуком «р», текст «Весна».

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.Робота над звуком «р».

- Добрий день!

- Сьогодні на занятті ти будеш:

Правильно говорити.

Читати.

Уважно слухати.

Відповідати на запитання.

Відгадувати загадки.

- А зараз ти будеш правильно говорити звук „Р”.

1. Голосова вправа „Мотор”.

Заведи мотор свого автомобіля:

«Р!Р!Р!Ррррр! - та вирушай у гості. Якомога довше промовляй „Ррррррр!». Як довго міг працювати мотор твого автомобіля, до якого будиночка вдалося тобі дібратися?”

2. Робота з профілем звуку „р”.

- Давай пригадаємо, як правильно вимовляється звук „р”.

3. Вправа для розвитку фонематичного слуху.

- Послухай уважно слова. Скажи, яке з них не ричить?

Примітка. Читати слова, вимовляючи звук „р” подовжено, чітко.

Комар, осел, двір, товар, пар.

4. Переставбукви, перетвори відкриті склади в закриті і прочитай їх: ра - ар ро -...

ру -...ри -...

5. Складислова і прочитай їх:

Р

качур

(буквар, самовар, качур).

-Де стоїть звук „р” у назвах малюнків?

8. Знайди малюнки, на яких зображені люди різних професій. Назви ці професії. (Назви малюнки, які означають назви професій.)

(Перукар, лікар, кухар, шофер).

Доповни речення.

Перукар,...,... - це ....

9. Гра «Хто більше запам'ятає малюнків і назве їх по пам'яті».

- Подивись і запам'ятай малюнки. Назви їх по пам'яті.

(катер, комар, снігур, помідор, хор, цукор).

10. Повтори чистомовку:

Ар - ар - ар - прилетів комар.

Ор - ор - ор - червоний помідор.

Ир - ир - ир - миші люблять сир.

Мар - мар - мар - дзвінко пищить комар.

Ур - ур - ур - сів снігур.

11. Доповни речення:

Червоний стиглий....

Зелений смачний....

Маленька біленька....

II. Розвиток слухового сприймання (Текст «Навесні»)

1. Сприймання учнем на слух тексту, прочитаного вчителем.

Весна

Ось і минула зима. Настав березень. Це перший місяць весни. Удень світить сонечко і трохи гріє. Тане сніг. Потекли струмочки. Весело цвірінькають горобці і купаються в калюжах. З теплих країв повертаються птахи. Першими прилетіли білоносі граки, шпаки,жайворонки, яструби. Відпочинуть птахи і почнуть лагодити свої старі гнізда на деревах. Діти роблять для птахів будиночки - шпаківні. На вербі виросли пухнасті котики. Зазеленіла молоденька травичка. На деревах розпускаються листочки. З'являються перші весняні квіти - проліски, підсніжники. Дні стали довші, а ночі коротші. Діти пускають човники по струмочках. Люди познімали теплий одяг. Всі радіють веселому співу пташок, теплому сонцю.

2. Бесіда з учнем.

• Про що я прочитала? (Відповідь: про весну)

• Яка зараз пора року? (Відповідь: зараз весна)

• Яка була пора року? (Відповідь: Була зима)

3. Робота над слуховим сприйманням речень (використання картинок).

- Що це? (зима)

- Прочитай речення про зиму.

4. Робота над звуковим сприйманням слів.

- Як називається ця пташка? (Горобець)

- Сприймай на слух, яких птахів я називаю: граки, шпаки, жайворонки, яструби.

- Скажи,як це можна назвати одним словом? (Птахи)

- Коли прилітають птахи? (Навесні)

- ТО які це птахи? (Перелітні)

- Прослухай ще раз текс. Перекажи.

5. Підсумок:

• Над яким звуком ми працювали?

• Над яким текстом ми працювали?

Размещено на Allbest.ru

...