Особливості організації та проведення уроків образотворчого мистецтва

Всю постать дорослої людини поділяють на 8 - 9 рівних частин.

Перша частина -- це голова.

До другої частини належить відстань від підборіддя до лінії сосків.

Третя частина -- від лінії сосків до пупка.

Четверта -- від пупка до лобкового бугорка.

П'ята -- від лобкового бугорка до середини стегон.

Шоста -- від середини стегон до нижньої основи колін.

Сьома -- від нижньої основи колін до середини голінки.

Восьма-від середини голінки до підошов.

Для, щоб навчитися малювати людину, треба знайти співвідношення частин її фігури, частіше виконувати короткочасні начерки і триваліші замальовки з натури. Знання пропорцій людини допоможе у малюванні за уявою. У різні періоди життя пропорції людини мають свої особливості. Так, у дитячому віці голова вміщується у висоту фігури п'ять-шість разів, у підлітка - сім, у дорослого - вісім.

Порівнюючи всі частини фігури з висотою голови, помітили, що висота голови дорослої людини вміщується по ширині плечей двічі, по довжині ніг - чотири рази. Довжина рук трохи коротша. Висота тулуба з головою дорівнює половині висоти фігури, решту займає довжина ніг. Довжина голови дорівнює довжині ступні ніг. Розпрямлена долоня сягає відстані від підборіддя до брів. Жіноча фігура відрізняється від чоловічої.

52. Визначте місце дисципліни естетичного циклу в загальній системі навчальних предметів ЗОШ.

Необхідно підкреслити важливе методологічне положення, яке виникає у зв'язку з розширенням дисциплінарного поля освітньої галузі "Мистецтво -- Естетична культура": ефективність художньо-естетичної освіти та виховання залежатиме не тільки від якості викладання кожного окремого предмета циклу, а, насамперед, від взаємозв'язку та взаємоузгодженості між усіма предметами й курсами, які входять до інваріантної та варіативної частин. Обґрунтування предметно-інтегративної моделі шкільної мистецької освіти, яка реалізується через державні освітні стандарти і комплекс предметних навчальних програм, передбачає здійснення гнучких зв'язків не тільки між предметами та курсами в межах галузі, а й широких міжгалузевих зв'язків, що дає змогу наблизити зміст художньо-естетичного виховання до реального статусу культури в сучасному інформативному суспільстві епохи глобалізації. Процес художньо-естетичного виховання не може обмежуватися лише вивченням дисциплін освітньої галузі "Мистецтво -- Естетична культура", він поширюється і на інші види навчальної діяльності школярів. Мистецтво має можливості перетину з усіма освітніми галузями: "Мови і літератури", "Суспільствознавство", "Математика", "Природознавство", "Технології", "Здоров'я і фізична культура".

Усі види мистецтва тісно пов'язані з літературою (пісенний фольклор, театральні постановки та екранізації української та зарубіжної літературної класики), історією (епічні музично-словесні жанри, живописні та скульптурні портрети видатних людей минулого та сучасності; пам'ятники та архітектурні споруди минулих епох), народознавством (фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво), доцільно розширювати сферу художньо-естетичного виховання на уроках природознавства (анімалістичний та пейзажний жанри живопису, пасторальна музика), математики (краса і гармонія геометричних форм), фізики (акустичні закономірності звуків у музичному мистецтві, природа кольору і світла в образотворчому мистецтві) тощо.

Інтегративна спрямованість програми художньо-естетичного виховання учнів у навчальній діяльності має на меті формування цілісного художнього образу світу як невід'ємної частини загальної картини світу. Водночас не можна абсолютизувати будь-яку модель інтеграції знань і взагалі перебільшувати її значущість, адже організація знань -- справа не тільки систематизованих курсів і цілеспрямованих педагогічних зусиль загалом, а й справа особистості учня, якому вчитель допомагає "подолати хаос у собі".

53. Дайте стислу характеристику програмних вимог з ОМ стосовно опанування учнями поч. класів та уявлень про форму, розміри, пропорції, конструкцію, будову, основні напрямки та положення у просторі, узагальнення та деталізацію форм.

У 1 класів учень розпізнає прості геометричні фігури (площинні та об'ємні); називає за допомогою вчителя прості площинні геометричні фігури (прямокутник, квадрат, трикутник, коло); намагається передавати основний, узагальнений характер форми: лінією, силуетом або в об'ємі; передавати спів розмірність окремих складових частин форми; рівномірно заповнювати зображенням площину аркуша; відтворювати форму об'єктів конструктивним способом ліплення (складання цілого з частин); уміє (на елементарному рівні) складати, вирізувати та прорізувати прості силуетні форми; вирізувати симетричну силуетну форму із застосуванням однією або декількох вісей симетрії; аналізує (за допомогою вчителя) основну форму, її взаємозв'язок з частинами; намагається передавати в зображенні елементарні співвідношення частин форми; намагається передавати в об'ємі елементарні співвідношення частин форми; узгоджувати основну форму з елементарними оздобленнями; намагається поєднувати силуетну форму та декор.

У 2 класі учень уміє передавати прості за характером силуетні форми і поверхні предметів та об'єкті вживої природи; спостерігає, порівнює та аналізує будову та пропорції тіла людини (співвідношення між тулубом і головою,довжина рурк і ніг у порівнянні із тулубом); уміє малювати великі цільні зображення, уникаючи дрібності, узгоджувати величину зображення із розміром робочої поверхні; вирізати симетричні форми.

У 3 класі учень розуміє і пояснює виражальні можливості об'ємної та рельєфної форми в скульптурі; уміє передавати в практичній роботі основні форми будови тіла тварин, враховуючи їхні пропорції; уміє виділяти головне в композиції (розмір, розміщення, колір).

У 4 класі учень має елементарне уявлення про значення форми і декору у творах декоративно-прикладного м-ва; залежність форми будівлі від призначення; уміє (на елементарному рівні) створювати втразну, цілісну декоративну форму (на площині та в об'ємі); має уявлення про особливості та основні пропорції форми голови (обличчя ) людини; знає основні пропорції фігури людини; уміє відтворювати характерні особливості будови і пластичну виразність фігури людини і тварини.

54. Ескіз предмету побуту, що нагадує форми живої природи(асоціативний зв'язок у дизайнерській розробці)

Ескіз -- це графічне зображення предмета, виконане від руки без застосування креслярського інструменту, але зберігаючи пропорції деталей предмета.

Під час створення різних побутових предметів, будівництва та оформлення житла людина завжди зверталася по допомогу до природи. Ідея застосування знань про живу природу для вирішення інженерних завдань належить видатному художнику, вченому й винахіднику Леонардо да Вінчі, який намагався побудувати літальний апарат з крилами, як у птахів, -- орнітоптер.

Людина завжди спостерігала, як влаштовують своє житло птахи і звірі, й ці знання застосовувала, будуючи власне житло. Для створення літальних апаратів люди запозичили форму птаха, будову його крила, а для плавальних засобів -- форму тулуба, плавця і хвоста риби. Багато промислових виробів, споруд нагадують форму мушлі, яйця, шишки, кукурудзяного качана, гриба тощо.

Біоніка -- наука, що застосовує знання про форми та конструкційну побудову живої природи в техніці та будівництві.

Біоформа -- це форма тіл живої природи, що застосовується при конструюванні виробів у техніці, архітектурі й дизайні.

Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадує нам природні форми. В оздобленні речей, що оточують людину, ми часто знаходимо зображення рослин, тварин, птахів, комах тощ

Природна форма впливає на уяву, фантазію та образне мислення художника. Для того щоб отримати нову форму предмета,дизайнер дотримує певні етапи:

а) аналізування природної форми;

б) трансформація (перетворення) природної форми;

в) створення ескізу загальної форми виробу.

Так, наприклад, учні 6-х класів на уроках образотворчого м-ва вчаться малювати освітлювальні прилади, взявши за основу одну з природніх форм (квітка).

Гриб - парасоля.

55. Вкажіть способи та завдання підвищення ефективності навчально-виховного процесу уроків ОМ.

Специфіка предмета «Образотворче мистецтво» дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

Художній і виховний потенціал мистецтва міститься в самій його суті, адже емоційний фактор, естетичні ідеали особистісно домінують над інтелектом у формуванні духовних інтересів, сприйняття світу взагалі.

Серед інших видів мистецтва образотворче мистецтво унікальне у вирішанні задач як художнього, так духовного ставлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприйняття образного мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образна діяльність стає однією з найдоступніших форм творчості.

Вчитель-художник має на уроках образотворчого мистецтва завжди прагнути створити творчу позитивно активну емоційну атмосферу, як справжній чарівник-казкар, повинен обгорнути дітей своєю природною щирістю, доброзичливістю, особливим артистизмом, витонченим розумінням прекрасного і глибокою повагою до вихованців та результатів їхньої творчості. З упровадженням нових технологій змінилась і сама форма проведення уроків. Атмосферу захопленості уроком, предметом та мистецтвом вчителі образотворчого мистецтва в цілому намагаються створювати шляхом використанням різноманітних типів нестандартних уроків: урок-сюрприз, урок-свято, урок-конкурс, урок-мандрівка в світ художника, урок-ярмарок, урок-виставка, урок-екскурсія до картинної галереї, урок-розгадка таємниці знайомих картин, бінарний урок, урок-відкриття та інші

Головне завдання на уроках образотворчого мистецтва - дати учням початкові відомості про зв'язок образотворчого мистецтва з життям, ознайомити їх з різними його видами та особливостями художньо-образної мови, матеріалами, інструментами, стимулювати потяг до образної творчості, вчити спостерігати, аналізувати й послідовно передавати це у своїх роботах.

Отже, у процесі такої роботи можна переконатись, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня, а також ціннісні орієнтації школярів як важливого чинника їхнього духовного розвитку.

56. Які уявлення потрібно сформувати в учнів поч. класів про колорит(колористичну гаму) та його художньо-образні можливості.

Сім кольорів веселки, а також різні її тони розфарбовують наше життя в різнокольорові барви. Тільки в поєднанні вони творять неймовірну композицію, яка впливає на настрій людини, надає хороший настрій, надихає … Тому є таким важливим правильний вибір потрібних кольорів у вашому малюнку, які зробили б його не тільки красивим, а й приємним, захоплюючим.

Але для того, щоб правильно підібрати кольорові гами для малюнку, потрібно в першу чергу, уявляти собі хоча б у загальних рисах, що саме ви хочете бачити.

Як відомо, всі кольори діляться і відносяться до декількох груп. До теплої групи відносяться: червоний, оранжевий, жовтий, зелений і їх відтінки. Холодну групу складають: синьо-зелений, фіолетовий, блакитний, синій і їх відтінки До ахроматичних або ж до нейтральних кольорів входять: білий, сірий, чорний. Абсолютно кожен з цих кольорів впливає на психологічний настрій людини, але по різному.

Білий - дуже універсальний колір, він поєднується з будь-яким іншим кольором і відтінком. Використовуючи чорний колір, можна вигідно підкреслити будь-який тон. Коричневий колір добре поєднується з рожевим і білим, білим і зеленим, бежевим і жовтим. Вдалою комбінацією червоного є: червоний - жовтий - помаранчевий - білий; червоний - білий - сірий; червоний - білий - чорний. Блакитний колір як правило асоціюється з легкістю, безпосередністю і безтурботністю. 

Гармонійне поєднання кольорів залежить від кількісного співвідношення кольорів. Так на зеленому фоні червона пляма сприймається позитивно, а зелена на червоному негативно. Гармонійному поєднанню сприяє урівноваженість теплих і холодних кольорів. Відомо, що теплі кольори добре сприймаються поряд з темними, а холодні - поряд із світлими. Якщо потрібно виділити колір, його оточують менш насиченим і яскравим.

Часто в образотворчому мистецтві виникає потреба у використанні спокійного поєднання кольорів. Тоді користуються більш близькими за спектральним кругом поєднаннями, та поєднанням з однієї гами кольорів. Найважливіше завдання художника, використовуючого колір знайти найбільш ефективні гармонійні кольорові поєднання. Взяті кольори можуть поєднуватися гарно (гармонійно) або негарно (дисгармонійно). 

57. Основні пропорції будови голови та обличчя людини.

Пропорції голови елементів голови людини у різних положеннях:

- Загальний обрис голови людини у фронтальному( профіль, анфас) положенні близький до овалу, який розділяється лінією очей на дві рівні частини

- Обличчя розділяється на дві рівні частини: від початку волосся до лінії брів, від лінії брів до кінця носа, від носа до підборіддя.

- Нижню частину обличчя від носа до підборіддя поділяємо ще на три частини. Верхня визначить лінію рота.

- Лінію очей у фронтальному положенні голови можна поділити на п'ять однакових частин, з яких друга і четверта частини припадають на очі.

- Верхній край вуха розміщений на рівні брів, нижній - на рівні основи носа.

- Ширина носа дорівнює довжині ока, а ширина рота - майже подвійній довжині ока. (Від сліз нічка опускаємо перпендикуляр для носа, а із середини ока опускаємо для роту)

Голова людини має овальну форму, звужена до низу (форма яйця), яка поділяється на дві симетричні частини: праву і ліву. Обличчя ділиться на три рівні частини: від початку волосся до лінії брів, від лінії брів до кінця носа, від носа до підборіддя. Нижню частину обличчя від носа до підборіддя ділимо ще на три частини. Верхня визначить лінію рота. Верхній край вуха розміщений на рівні брів, нижній - на рівні основи носа. Лінію очей у фронтальному положенні голови можна поділити на п'ять рівних частин, з яких другу і четверту частину займають очі. Ширина носа дорівнює довжині ока, а ширина рота - майже подвійній довжині ока.Iснує багато видів портретів. Портрети бувають поодинокі, групові, парадні, ліричні, замовні. А також - погрудні, поясні та у весь ріст людини.

58. Розкрийте роль ОМ у вихованні та естетичному розвитку школярів.

Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів. Система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі між предметних зв'язків. Естетичне виховання, як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання. Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи. Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба пам`ятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об`єктивна оцінка художньої творчості дітей.

59. Охарактеризуйте основні вимоги шкільних програм з ОМ щодо формування знань та уявлень учнів поч. класів про кольори, їх систематизацію, основні характеристики.

В початковій школі поняття „колір” формується з 1 класу. Колір як категорія є однією із навчальних проблем, яка опановується під час навчання образотворчого мистецтва у початкових класах. Діти виражають своє емоційно-естетичне сприйняття світу, ставлення до оточуючого в кольорі.

Поняття „колір” є важливим і провідним у навчанні дітей образотворчого мистецтва. На уроках обр. м-ва учні повинні знати:

- назви трьох основних і похідних від них кольорів, їх відтінки; - назви світлих і темних відтінків типу „світло-зелений”, „темно-синій”; -назви основних та похідних кольорів, їх відтінки; -про зміни кольору природи у різні пори року, доби; -найпростіші закономірності спектра та колірного кола;- порядок розташування споріднених кольорів у колірному колі;-приклади контрасних кольорів протилежно розташованих на спектрі; - про систематизацію та характеристики кольорів (хроматичні та ахроматичні);- про асоціативні характеристики кольору (веселі, ніжні, сумні)- про просторові можливості кольору;

Учні повинні вміти:

- утворювати похідні кольори або відтінки шляхом змішування фарб на палітрі; - одержувати світлі та темні відтінки кольорів шляхом додавання білого або чорного кольору; утворювати „теплі” і „холодні” кольори; -спостерігати і називати різноманітні кольори у творах мистецтва, звичайному забарвленні предметів, деяких природних явищах;-отримувати шляхом змішування фарб на палітрі складні кольори („жовтувато-коричневий”, „зеленувато-блакитний”); виконувати роботи з обмеженням кольорів на палітрі (в „теплих” або „холодних” кольорах); -отримувати різні відтінки однієї і тієї групи кольорів(синьої, червоної); -розрізняти поняття „кольоровий” та „колірний”, вміти розташовувати кольори відповідно до послідовності у колірному колі; -на підставі усвідомлених спостережень створювати довільні монохромні та поліхромні колірні композиції відповідні до певного емоційного стану; -про різницю між монохромними (одноколірними) та поліхромними (багатоколірними) композиціями. В образотворчому мистецтві три кольори вважаються основними: жовтий, червоний і синій. Змішування будь-яких двох із цих кольорів дає додатковий до третього: жовтий і синій дають зелений (додатковий до червоного), синій і червоний - фіолетовий (додатковий до жовтого), червоний і жовтий - оранжевий (додатковий до синього).

Найтеплішим кольором є оранжево-червоний, а найхолоднішим - синій.

60. Передача на площині об'ємного характеру форми засобами тонального зображення. Елементи світлотіні.

У залежності від положення об'єкта по відношенню до джерела світла, виду (фактури) та кольору його поверхні і ряду інших факторів світлотінь буде мати ту чи іншу яскравість. Розрізняють такі елементи світлотіні:

· світла - поверхні, яскраво освітлені джерелом світла;

· блік - світлова пляма на яскраво освітленій опуклою або плоскою глянсової поверхні, коли на ній є ще й дзеркальне відображення;

· тіні - неосвітлені або слабо освітлені ділянки об'єкта. Тіні на неосвітленій стороні об'єкта називаються власними, а відкидані об'єктом на інші поверхні - падаючими;

· півтінь - слабка тінь, що виникає, коли об'єкт освітлений декількома джерелами світла. Вона також утворюється на поверхні, зверненої до джерела світла під невеликим кутом;

· рефлекс - слабке світла пляма в області тіні, утворене променями, відбитими від близько лежачих об'єктів.

Елементи світлотіні в об'єкта та фотографічного зображення часто називають тонами. Таким чином, блік являє собою найбільш яскравий тон, а тінь - найменш яскравий.

61. Охарактеризуйте мету та завдання, особливості методики викладання образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво з методикою викладання - це педагогічна наука, адже предметом її дослідження є процес формування образотворчих знань, умінь та навичок в умовах навчання дітей у початковій школі

Мета: формування в учнів ключових міжпредметних та предметних компетентностей, як основа формування творчої особистості.

Завдання:

1.Формування в дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності (пізнання, образна оцінка).

2.Розвиток специфічних та художньо-творчого процесу універсальних якостей особистостей (уявна, фантазія, зорове сприйняття, спостережливість, зорова пам'ять, асоціативне мислення).

3.Формування знань та уявлень про м-во, виражальні засоби про роль художнього образу.

4.Формування потреб і здібностей щодо продуктивної художньої творчості.

Образотворче мистецтво - один із важливих предметів у початкових класах.

Деякі особливості уроку образотворчого мистецтва в школі: урок повинний торкатися емоції учнів; у процесі образотворчої діяльності необхідно будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; на уроках образотворчого мистецтва учні, крім власної творчості, повинні прилучатися до досягнень світової художньої культури. Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, по й емоції дитини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне.

Усі уроки, у тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Відомо, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку охоче беруться за малювання, користаються фарбами, із задоволенням ліплять. Роботи їх, сміливі, емоційні, але схематичні. Діти не передають об'ємність, реальні пропорції предметів, розташування їх у просторі. Однак їхні малюнки мають щирість, безпосередність і переконливість.

62. Розвиток яких колористичних умінь передбачено діючими програмами з образотворчого мистецтва.

У 1 класі учень розпізнає та називає спектральні кольори, знає три основні кольори та похідні від них кольори, користується ними в практичній д-сті; намагається утворювати похідні кольори шляхом змішування основних кольорів (на палітрі та безпосередньо в роботі); утворювати розбілені за замутнені кольори додаванням білої та чорної фарби; розпізнає та називає «холодні» кольори та їх відтінки, основні та похідні кольори, відтінки кольорів; має уявлення про виражальні можливості кольору та його роль у створенні художнього образу; уміє змішувати фарби з метою отримання необхідних відтінків кольорів.

У 2 класі учень користується назвами основних і похідних кольорів та їхніх відтінків; має уявлення про хроматичні і ахроматичні кольори; передачу кольором певного настрою залежно від стану природи (веселий, сумний, тривожний, спокійний тощо); вміє отримувати похідні кольори та їх відтінки; орієнтується в поняттях та вживає у художньо-творчій д-сті назви різних колірних відтінків, які використовує для передачі певного стану природи, настрою; вміє змішувати фарби на палітрі, досягаючи необхідних відтінків кольору.

У 3 класі учень має елементарне уявлення про споріднені кольори, кольорові контрасти та нюанси; розуміє та пояснює значення кольору в графічних творах; уміє утворювати відповідно до задуму відтінки кольорів шляхом змішування фарб; уміє передавати святковий настрій у тематичні композиції за допомогою кольору.

У 4 класі учень вміє змішувати фарби на палітрі, досягаючи необхідних відтінків кольору; використовує у спілкуванні мистецтвознавчі терміни і поняття (колірна гама, колорит); має уявлення про передавання плановості відкритого простору за допомогою кольору, тону … залежність колірної гами від освітлення; розуміє та розкриває значення колірної гами, композиційних засобів і прийомів у передачі задуму автора.

63. Основні пропорції будови фігури підлітка.

Пропорції фігури підлітків від 14 до 16 років подібні дорослим: висота голови співвідноситься із зростанням тіла, як 1/7, 5 або 1/8. Але більш витягнуті тонкі руки і ноги, більш подовжена, легка і струнка конфігурація тіла відрізняє підлітків. Намітити композиційне розташування фігури на аркуші. Провести основну вертикальну лінію малюнка. Відзначити на вертикалі вісім рівних відрізків, відповідних пропорціям тіла:

1.голова;

2.лінія грудей;

3.лінія талії;

4.лінія стегон;

5.середина стегна;

6.лінія коліна;

7.середина гомілки;

8.лінія стопи.

Визначити характер постановки, намітити контур малюнка фігури і промальовувати форму тіла з урахуванням рельєфів м'язів і специфіки будови фігури підлітків.

64. Стисло охарактеризуйте особливості сучасної методики художньо естетичного виховання учнів.

Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти:

- збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів, розвиток загальних та художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

- виховання в учнів естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації:

- виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки;

- розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками в практичній діяльності, формування художньої компетентності -- здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями;

- формування системи знань та уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв -- музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного;

- виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.

65. Робота над декоративно-шрифтовими композиціями в початкових класах її різновиди (за тематикою, технікою виконання).

Шрифт -- це графічне зображення букв, цифр. Іншими словами, це графічне зображення наших слів, думок, почуттів. Уміння зафіксувати свої думки на папері, можливість передати їx багатьом людям за допомогою намальованих знаків, букв -- це велике досягнення людської культури.

Виконання шрифтів -- це творча робота. Вона вимагає від худож-ника винахідливості, смаку, творчого підходу до справи.

Спочатку треба добре подумати, якого розміру має бути напис щодо всього поля паперу, якої висоти зробити букви, інтервали між ними. Це дуже важливі питання, і тому треба добре попрацювати, щоб знайти правильне рішення. Завдання ускладнюється тим, що потрібно поєднати слово (наприклад, «Україна») з малюнком (орнаментом, розписом, державною символікою).

Потрібно пов'язати текст i зображення, щоб вийшло одне ціле, щоб текст посилював задум зображення, а воно, у свою чергу, підсилювало значення тексту і не заважало його читанню.

Створюють ескіз декоративно-шрифтової композиції, дотримуючись такої послідовності:

1. Знайти співвідношення шрифтової частини з полями та всім аркушем.

2. Визначити розмір букв та інтервалів між ними.

3. Промалювати букви з урахуванням вибраного шрифту.

4. Знайти основні пропорції мотиву візерунка, орнаменту (геометричного, рослинного).

5. Перенести малюнок з аркуша в клітинку на оригінал (за допомогою легкого передавлювання через затушований олівцем зворотний 6ік аркуша в клітинку, поклавши його на оригінал).

6. Виконати остаточний ескіз. Перевірити та опрацювати його.

Види шрифтів, які найбільш поширені в наші часи: академічний, класичний, рублений, брусковий, гротеск, каліграфічний, антиква, курсив, різні види креслярських та ін.

Гротеск - шрифт без зарубок.

66. Способи відтворення характерних особливостей форм за допомогою лінії, штриха, плями.

Графічність - позитивна якість композиції творів декоративно-прикладного мистецтва (переважно декоративних зображень, орнаментів тощо) як таких, що своїми елементами і трактуванням нагадують графіку або мають з нею спільні засоби виразності: лінії, точки, плями, силуети. Розглянемо кожен з них окремо.

Лінія - основний виразник графічності. Вона може бути виконана, нанесена пензлем (розпис на папері, дереві, фарфорі), `писачком', ріжком (розпис майоліки), різцем (різьблення дерева, кістки, каменю), штихелем (гравірування на металі), стійками вишивки тощо. За своїм характером лінії можуть бути суцільними і з розривами, прямі, ламані, хвилясті, спіралеподібні та ін.

Пляма. Навідміну від лінії і точки пляма є площинним елементом. Вона буває тональною і хроматичною. За характером форми можна розріз-няти плями довільної конфігурації та конкретно визначеної, наділені асоціативністю. В орнаментальних композиціях графічність виражається вишуканим поєднанням ліній, точок і плям.

Кожен із них має свій характер і призначення. Наприклад, лінія може бути спокійною прямою, стрімкою, швидкою, танцюючою, плаваючою. Поглянь на хвильки у воді. Лінія то виступає, то потопає, то знову виступає. Якщо ми хочемо щось намалювати, то спочатку малюємо лінійний контур. Так можна зобра-зити контур дерева, людини, грибка тощо.

Пляма в графіці потрібна. Вона теж може бути прикрасою. Розди-вись уважно тваринку зебру. Її тіло розписане плямами-смугами. Вони, розширюючись, обперізують її живіт, голову, ноги.

Для чого потрібні крапки і штрихи?

Крапками падає дощ, білими крапками можна показати сніг. Щоб намалювати сильний дощ або зливу, доцільно використовувати штрихи.

Крапками можна намалювати розсипане зерно, а сіно на сідалі для курей - штрихами.

Сонячне проміння, траву, волоссячко на дитячих голівках, листя на деревах художники малюють штрихами.

67. Яким вимогам повинен відповідати сучасний кабінет образотворчого мистецтва.

На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет музичного мистецтва», «Кабінет естетики», «Кабінет образотворчого мистецтва», «Кабінет художньої культури» або загальна назва «Кабінет дисциплін художньо-естетичного циклу» тощо.Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас початкової школи, наприклад «4-А клас».

Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.До постійних експозицій кабінету належать:

? інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

? портрети видатних художників, композиторів тощо;

? таблиці побудови зображення на площині;

? таблиці повітряної та лінійної перспективи тощо;

? твори видатних митців України;

? кращі зразки творів мистецтва світового значення;

? скульптурні композиції;

? творчі роботи учнів.

Вимоги до організації кабінету образотворчого мистецтва:

- достатнє освітлення моделей і робочих місць учнів. Причому варто враховувати можливість природного й штучного освітлення. Орієнтація вікон бажана північна, північно-східна або північно-західна;

- обов'язкове дотримання умов гарної видимості учнями натурних постановок із всіх місць. Вузьке й довге приміщення, як правило, створює ускладнення при розгляді постановок з останніх місць;

- бажано мати водопровід у кабінеті. Якщо такого немає, повинні бути два відра для чистої й брудної води;

- місця для просушування робіт (акварельних, гуашевих, гравюр, тонованого паперу та ін. );

- шафи, полки або стелажі для зберігання учнівських робіт;

- місце для зберігання наочного приладдя (таблиць, репродукцій, плакатів, матеріалів, якими користуються учні й учитель на уроках);

- шафа, полиці та інше для натюрмортного фонду: посуду, іграшок, муляжів, гіпсів, опудал тварин, драпірувань та ін. ;

- місце для зберігання малювальних і графічних матеріалів (фарб, вугілля, туші, кольорових крейд, білого й кольорового паперу, фольги та ін. );

- шафа або полки для бібліотечки з образотворчого мистецтва, шухлядки для картотеки й карток-завдань.

Матеріали й устаткування для занять повинні бути розкладені так, щоб учням було зручно працювати: праворуч на підставці - пензлик і ганчірочка, ліворуч - пластина для намазування паперу клеєм. У класній кімнаті необхідно виділити місце для зберігання обладнання та матеріалів. Зазвичай їх розташовують у шафі за видами образотворчої діяльності.

Місце зберігання устаткування та матеріалів повинне бути доступним для учнів, щоб чергові могли самі готувати матеріал до уроку.

68. Книжкова графіка як різновид графічного мистецтва. Будова книжки. Види книжкових ілюстрацій. Ілюстрування в початковій школі (тематика, форма., техніка виконання).

Книжкова графіка відноситься до образотворчих видів мистецтва. Книжка складається з багатьох елементів, які потребують художнього оформлення. Аркуші з текстом, зшиті в зошити, називають книжковим блоком.

У великих, товстих книжках книжковий блок прикріплюється до обкладинки за допомогою форзаца - зігнутого навпіл аркуша цупкого паперу.

Сторінку на початку книжкового блока, на якій міститься основна інформація про книжку (назва книжки, автор, назва видавництва), називають титульною, або титулом. Ілюстрацію навпроти титульної сторінки називають фронтисписом.

Якщо книжка поділяється на розділи, то вони один від одного можуть відокремлюватися шмуцтитулами - це сторінки, де вказано назву розділу. Часто їх також оздоблюють ілюстраціями.

Завдання книжкової графіки поділяються:

- оформлення книжки - зовнішній вигляд, мальовані шрифтові елементи, композиційне побудова текстового набору тощо.

- ілюстрування книжки - образне розкриття літературного тексту з допомогою малюнків.

За способом виконання і можливостей відтворення (тиражування) графіка ділиться на два види:

Унікальну -  унікальна графіка створює твір в єдиному екземплярі: малюнок, акварель, гуаш.

Друковану - за допомогою друкованої графіки (гравюри) отримують тираж художніх творів, відбитки яких є авторськими творами.

До сучасних типів графіки відноситься комп'ютерна графіка, яка формується в електронних системах.

Отже, книжкова графіка - один з видів образотворчого мистецтва, засоби виразності якого (лінія, форма, колір, композиція) доступні дітям. Знайомство дітей з книжковою ілюстрацією розвиває естетичні почуття, формує художній смак, дає простір уяві і власній творчості дітей.

69. Особливості будови різних видів рослин та порід дерев.

У дітей шести років досить добре розвинене аналітичне мислення. Вони можуть виділяти як загальні ознаки, властиві предметам одного виду, так і індивідуальні особливості, що відрізняють один предмет від іншого. Кожне дерево має вертикально спрямований стовбур, товсті і тонкі гілки, на них листя, що утворюють крону. Дітей вчать бачити і малювати дерева різних порід, де всі ці загальні ознаки декілька своєрідні: у ялинки стовбур поступово звужується догори і закінчується тонкою гострою верхівкою, а в листяних теж звужується, але вгорі розгалужується і закінчується безліччю дрібних гілок; у берізки товсті гілки йдуть вгору, а тонкі довгі звисають вниз, а у липи тонкі гілочки розташовані паралельно землі. Є дерева зігнуті, з роздвоєними стовбурами, молоді і старі. Уміння побачити це різноманітність і передати в малюнку розвиває в дітей здатність створювати виразні образи природи.

Програмний зміст. Учити дітей передавати характерні особливості рослини (будова і напрямок стебла, листя). Вчити бачити тонові відносини (світлі і темні місця) і передавати їх в малюнку, посилюючи або послаблюючи натиск на олівець. Розвивати дрібні рухи руки (при зображенні дрібних частин рослини). 

70. Коротко охарактеризуйте методи навчання образотворчого мистецтва в різні історичні періоди. Течії в мистецтві та їх впливи на методику викладання.

Найдавніші пам'ятки образотворчої діяльності людини виявили історичний процес розвитку мистецтва, як одну із сторін загального процесу розвитку людської свідомості через пізнання світ. Пам'ятки трипільської культури, звернені до мистецтва землеробських та скотарських племен доби неоліту і раннього бронзового віку на території України, дають змогу висловити думку про розширення сюжетної, ритмічно-орнаментальної форми, знаками є не лише графічні вирази (орнамент), а й пластичні форми (посуд). Період трипільської культури характерний розвитку керамічних виробів для різного призначення, прикрашеним чудовим розписом, білою, чорною фарбами та заглибленими лініями у вигляді спіралей, кіл, зигзагів і ін. Домінуючим видом мистецтва Стародавнього Єгипту була архітектура. Вона вступала у взаємодію з монументальною скульптурою, живописом, мозаїкою, що відображала в своєму образі все, чого прагнули володарі Єгипту. Мистецтво Стародавнього Єгипту - це мистецтво образу, в якому поєднується образ, знак і символ в єдине ціле. Високого ступеню досягло мистецтво Древньої Греції. Мислителі, художники цієї країни вважали навчання малюванню необхідним не тільки для багатьох практичних ремесел, але й для загального розвитку і виховання. В період Середньовіччя (романської епохи та готики) великий вплив на розвиток мистецтва мала церква. Художники романської епохи виконували свої зображення із врахуванням різних умовностей та правил. В Епоху готики основним видом мистецтва була архітектура із великою кількістю скульптур та прикрас. Значного розвитку досягнуто в книжній мініатюрі та декоративно-прикладного мистецтва: різьби по слоновій кості, ювелірна справа.

71. Послідовність створення сюжетної композиції. Особливості уроків тематичного малювання.

Основою зображення сюжетної композиції є цілеспрямоване спостереження і вивчення життя, коли художник прагне виявити в ній найсуттєвіше, вдаючись до образного, картинного вирішення. Темами для сюжетних композицій можуть бути ті, що ми спостерігаємо і добре знаємо. Дуже важлива роль педагогічного малюнка на дошці.

Основними правилами композиції є: виділення сюжетно-композиційного центру (головного в композиції), ритм, рівновага, симетрія й асиметрія, паралельність у композиції, розміщення головного на другому плані, портретне зображення голови і постаті.

Засобами композиції є лінії, штриховка (штрих), тонові й кольорові плями, світлотінь, лінійна і повітряна перспективи.

Послідовність виконання сюжетної композиції може бути такою:

1.Вибір сюжету.

2.Попереднє компонування сюжету.

3.Цілеспрямоване спостереження навколишнього життя в зв'язку з темою та замальовування потрібних образів до неї (дерев, будівель, транспорту, тварин, птахів, людей).

4.Доробка кількох ескізів теми з використанням попередніх замальовок з натури та вибір кращого варіанта композиції.

5.Побудова основного ескізу композиції на великому форматі олівцем.

6.Виконання ескізу сюжетної композиції в кольорі.

7.Аналіз сюжетної композиції.

Тематичне малювання проводиться після ряду підготовчих уроків, без яких не можна давати завдання на тему. Як правило, тематичне малювання - це роботи за пам'яттю та за уявою.

Тематичне малювання вимагає активної роботи уяви, фантазії є дієвим засобом розвитку творчих здібностей. При проведенні таких уроків потрібно враховувати вікові особливості учнів. В 1-2 класах дітям важко передавати сюжетні зв'язки. Треба зосереджуватись на окремих персонажах. В 3-4 класах необхідно вчити учнів передавати зв'язки між героями і елементами зображення. Вчитель повинен обговорити з учнем задум майбутньої роботи, попередити невдалі рішення, підтримати оригінальний вибір.

72. Основні пропорції будови фігури дорослої людини.

Відношення величин різних частин тіла людини між собою і до всієї фігури називаються пропорціями. Уважається, що в середньому зріст людини дорівнює приблизно 7--8 розмірам її голови. Також слід враховувати інші пропорції людської фігури. Наприклад, довжина ніг дорослої людини дорівнює половині її зросту, а коліна розташовуються посередині всієї довжини ніг. Якщо умовно розділити голову по висоті на три частини, то очі знаходяться на верхній лінії. Створюючи ескіз, намагайтеся малювати не окремі частини тіла (руки, ноги, голову), а уявляти всю фігуру в цілому. Є ще одна обов'язкова умова, яку має враховувати художник початківець. Подивіться: коли людина стоїть, вона або однаково спирається на обидві ноги, або центр тяжіння переносить на одну ногу. Нахил тіла буде зовсім різним.

Фігура людини симетрична щодо умовної лінії. Наскільки б людина не була нахиленою, лінія, що проходить через центр тяжіння, має обов'язково припадати на одну з ніг. Інакше людина впаде.

73. Чим відрізняються уроки оволодіння образотворчою грамотою та уроки створення самостійних творчих робіт. Відмінності в структурній організації та оцінюванні результатів таких уроків.

Не кожна дитина за 20 хвилин спроможна реалізувати весь свій творчий потенціал і це зумовлено не лише фактором «натхнення». Варто пам»ятати, що всі учні різні, у кожної дитини по різному розвинуто окомір, орієнтування в просторі й у часі, точності й тонкості розрізнення кольору, світла й тіні, форми. Розвиток рухової сфери у кожної дитини також різний.

На мою думку, враховуючи психічні та фізичні особливості школярів, варто було дещо змінити структуру уроку і перенести демонстрування та оцінювання творчих робіт на початок уроку. Цим самим, надати можливість кожному учневі завершити роботу, можливо, навіть в умовах більш сприятливих для творчості.

Уроки оволодіння образотворчою грамотою

(Заняття з композиції, малювання з натури, за темами, оволодіння різними художніми техніками тощо)

Уроки створення самостійних творчих робіт

(Втілення задумів учнів)

74. Основні етапи роботи над ілюстрацією. Особливості уроків ілюстрування.

Ілюстрація - це зображення, що супроводжує, доповнює і наочно роз'яснює текст наукового твору, інакше кажучи, пояснення словесної інформації наочними прикладами, кресленнями або зображеннями.

Етапи роботи над ілюстрацією:

1. На ескізі ми розробляємо варіанти характерів персонажів, їхні рухи, композиційне положення олин щодо одного. 

2. Ескізів-пошуків має бути декілька, бо найперше рішення не завжли буває найліпшим. Зупинившись на найвдалішому ескізі, ми починаємо його деталізувати. В ілюстрації вкрай важливо не робити розбіжностей із текстом. 3. Деталі в ілюстрації мають «працювати» на розкриття змісту.

Останній, пілготовчий, етап (якщо ілюстрація кольорова) -ескіз у кольорі. Мистецтво ілюстрації доволі демократичне, тобто не обмежене жорсткими правилами.. На визначеному форматі спочатку узагальнено намічають тонкими лініями основні предмети, але так, щоб виділити композиційний центр. Потім розміщають деталі малюнка, відносно лінії горизонту уточнюють форму і пропорції всіх елементів композиції, здійснюють просторове і тонове вирішення їх. Працюючи над основним ескізом сюжетної композиції на великому форматі, насамперед слід подбати про правильне композиційне розміщення предметів і персонажів, про те, щоб добре були передані композиційний центр, рівновага і ритм, єдина точка зору та інші елементи композиції.

75. Особливості будови та пропорцій, послідовність зображення диких тварин.

Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. У початкових класах ці форми малюють найчастіше в профіль. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути спочатку іграшки, чучела, а потім і жива натура. Учні прагнуть зобразити рухи птахів, тварин такими, якими вони їх бачать. При порівнянні голови людини з головами різних тварин також виявляється багато загального в будові: двобічна симетрія, мозковий і лицьовий череп, верхня і нижня щелепи, очні западини. Тому побудова зображення тварин робиться так само, як і людини -- ті ж серединна, лицьова лінії і т.п. Рухи кінцівок тварин порівняно з рухами людини в основному схожі -- це рухи згинання і розгинання при ходьбі, бігу і стрибках. У хижаків в передніх лапах є хапальні рухи, які включають рухи пронації і супінації. Але при цьому рухи відведення в плечових суглобах різко обмежені; у копитних їх зовсім немає.

Скелети і мускулатуру тварини треба уважно розглянути, вивчити і запам'ятати -- це необхідно для майбутнього малювання тварин з натури і по пам'яті. Якщо не уявляти собі анатомічну будову тварини, а малювати тільки на основі контурів, зовні видимих опуклостей і западин, грамотного і виразного малюнка не вийде. От чому рекомендується по можливості виконати нариси і зарисовки з скелетів різних тварин. Це дасть можливість вивчити загальний рух тварини, рух його ніг, шиї, вивчити пропорції різних частин тулуба, принцип з'єднання частин тіла, розподіл основних мас тулуба

76. Основні змістові розділи (навчальні проблеми), що розглядаються на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах; методичні особливості викладання теоретичного матеріалу; способи перевірки знань учнів.

У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам'яті, художньої уяви. Воно, певною мірою, впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує здатність орієнтуватися в навколишньому світі, пробуджує сприйняття прекрасного.

Отже, завдання образотворчого мистецтва в сучасній школі полягають у:

? розвитку усвідомлення явищ художньої культури та їх ролі в житті людини, суспільства;

? вихованні активного естетичного ставлення до явищ дійсності та мистецтва;

? систематичному та цілеспрямованому розвитку візуального та естетичного сприймання;

? формуванні практичних навичок та умінь у різних видах образотворчої діяльності;

? виявленні та удосконаленні художньо-творчих здібностей;

? послідовному формуванні естетичної культури особистості.

Якість уроку залежить від педагогічної майстерності вчителя, його теоретичної підготовки, методичної вправності, сформованості практичних умінь образотворчої діяльності, розуміння мети, завдань і змісту програми „Образотворче мистецтво” для 1-4 класів, осмислення структури і методики уроку та здатності реалізації творчого підходу під час його проведення.

Шкільна програма складається з 2 розділів: 1. Сприймання оточуючої дійсності та мистецтва. 2. Практична, творча, художня д-ть учнів.

Види д-ті: з натури, схематичне малювання - з уяви або за пам яттю, декоративна д-ть, художнє конструювання - дизайн, ліплення.

77. Значення та різновиди декоративної діяльності в початкових класах. Техніки, матеріали.

Основний зміст занять з декоративного мистецтва у початкових класах полягає в ознайомленні учнів з орнаментом. У середніх класах програма пропонує заняття різними видами декоративної і декоративно-графічної роботи: складання візерунків, графічне оформлення книги, заголовка стінгазети або всієї газети, виконання художніх листівок і ескізів виробів, наприклад іграшок.

Навчання починається ознайомленням учнів з декоративним мистецтвом, що супроводжується цікавою розповіддю. У бесідах треба зробити огляд світового прикладного мистецтва. Звичайно, велику увагу слід приділити ознайомленню учнів з українським народним декоративно-прикладним мистецтвом, насамперед з мистецтвом свого краю. Бесіди завжди мають супроводжуватися показом ілюстрацій, а ще краще - матеріальних зразків, зібраних під час проведення пошукової роботи.

Декоративне малювання базується на декоративній переробці (стилізації) форми й кольору, об єктів рослинного і тваринного світу та створення з них візерунків орнаментів. До декоративної д-ті також відносимо і виконання аплікацій, виконання робіт з елементів проектування, дизайну, конструювання ескізів та напівоб ємних виробів (іграшок, масок, моделей).

Продукти декоративної д-ті виконуються:

1. На площині (декоративно-орнаментальна композиція станкового характеру за мотивами художніх промислів; декоративно-графічна робота, яка включає шрифт композиції (макет книг, поштова марка, листівка, плакат); монументально-декоративна композиція (ескіз,імітація, мозаїки, вітраж).

2. В об ємі (елементи архітектури, дизайн, декоративно-прикладне мистецтво).

78. Послідовність зображення предмета з натури (на прикладі вази), натуральний спосіб зображення.

Змістом уроків малювання з натури є зображення різноманітних предметів, підібраних з урахуванням графічних можливостей учнів. Головна мета уроків малювання з натури - навчити дітей відтворювати в малюнку конструкцію предметів, співвідношення ширини і висоти, частин і цілого.

Малюванню з натури на уроці обов'язково передують обстеження об'єкта зображення, визначення його форми, будови, забарвлення, розмірів та пропорцій окремих частин, просторових відношень.

Для того, щоб учні дотримувалися певної послідовності у процесі малювання з натури, вчителю необхідно на кожному уроці пояснювати і показувати закономірності побудови реальної форми предмета, визначати всі етапи його відтворення

Крім того, дуже важливо навчити школярів постійно порівнювати свій малюнок із натурою та зіставляти окремі деталі малюнка між собою. Слід розвивати в учнів уміння застосовувати середню (осьову) лінію, а також користуватися найпростішими допоміжними лініями. На уроках малювання з натури у підготовчому та 1-х - 2-х класах школярі малюють олівцями. Учні 3-х - 4-х класів поряд із кольоровими олівцями використовують гуаш, акварельні фарби. 

Слід дотримуватись такої послідовності:

1) попередній аналіз постановки;

2) композиційне розміщення зображення на листі паперу;

3) передача характеру форми предметів і їх пропорцій;

4) конструктивний аналіз форми предметів і перспективна побудова зображення на площині;

5) виявлення об'єму предметів засобами світлотіні;

...