Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Донозологічна діагностика першокласників

Донозологічна діагностика першокласників

Класифікація діагностичних моделей. Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками. Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками. Визначення рівня фізичного розвитку. Аналіз значень адаптаційного потенціалу першокласників.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 30.11.2019
Размер файла 3,6 M
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНОЗОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Болобан Інна Сергіївна

ЗМІСТ

донозологічний діагностика здоров'я першокласник

ВСТУП

РОЗДІЛ І ДОНОЗОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА

1.1Категорія «здоров'я»

1.2Класифікація діагностичних моделей

1.3 Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками

1.4Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками

1.5 Визначення рівня фізичного розвитку

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи дослідження

2.2Аналіз значень адаптаційного потенціалу

2.3 Аналіз показників фізичного розвитку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Погіршення стану здоров'я школярів в Україні спонукає до пропаганди превентивної діагностики, невід'ємним компонентом якої є донозологічна діагностика[7, 87]. Система охорони здоров'я в Україні в основному спрямована на лікування пацієнтів, а не на профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до хронізації патології, зростання первинної інвалідизації та смертності, яким можна запобігти.

Донозологічний стан організму характеризується нормальним функціонуванням організму при якому простежується динаміка зниження рівня адаптаційних можливостей організму і такий стан має насторожувати і скеровувати індивідуума зосередитись на заходах профілактики.

Загальновідомо, що профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 рази менш затратна, ніж лікування хворих. При цьому здоровий спосіб життя населення у 5 разів ефективніший, ніж лікувально - діагностична діяльність галузі охорони здоров'я. [9, 227].

Фізичний розвиток дітей є одним з критеріїв для характеристики санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, показником рівня функціональної зрілості організму. Через недовершеність процесів росту і розвитку організм дитини шкільного віку дуже чутливий до впливу змін, які відбуваються в навколишньому середовищі.

Найпоширеніший метод оцінки фізичного розвитку дітей - це метод оцінки антропометричних параметрів за статевовіковими шкалами регресії, який враховує три основні показники фізичного розвитку: довжину тіла, масу тіла та окружність грудної клітки, а також співвідношення між цими показниками у процесі росту і розвитку дитини. [17].

Завдання донозологічної діагностики полягає у виявленні факторів ризику хронічних неінфекційних захворювань та своєчасній їх корекції, з метою недопущення розвитку захворювань[9].

Актуальність дослідження: розвиток неінфекційних хвороб залежать від навколишнього природного середовища, соціального оточення і способу життя людини. Знаючи фактори ризику - їх можна уникнути. Одним з шляхів розв'язання проблеми погіршення стану здоров'я школярів, є організація донозологічної діагностики.

Метою даної науково - дослідницької роботи є визначення адаптаційного потенціалу та рівня фізичного розвитку першокласників, визначення дітей, які належать до груп ризику.

Новизна роботи: було зроблено спроби систематизувати теоретичні матеріали з даного питання, а також виконати власні дослідження та зробити висновки про взаємозв'язок між значенням АП та рівнем фізичного розвитку. Дослідження такого характеру в нашій школі проведені вперше і потребують продовження.

Об'єкт дослідження: рівень адаптації та фізичного розвитку учнів перших класів Фурсівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Предмет дослідження: функціональні показники (частота серцевих скорочень, кров'яний тиск, маса, зріст, периметр грудей) організму першокласників.

Завдання науково-дослідницької роботи:

· ознайомитись з методикою донозологічної діагностики;

· освоїти методики визначення функціональних показників організму: підрахунок частоти пульсу, вимірювання кров'яного тиску, зросту та маси тіла, півокружності грудей;

· визначити адаптаційний потенціал та рівень фізичного розвитку першокласників, з'ясувати, чи є між ними взаємозв'язок.

Результати дослідження.

1. Після опрацювання теоретичного матеріалу стосовно даної теми, було з'ясовано, що донозологічний стан- це такий стан організму, який не може бути віднесений ні до норми, ні до хвороби, тобто це той функціональний стан, що передує нозологічними формам (хворобі).

2. Фізичний розвиток дітей є показником рівня функціональної зрілості організму, тому може використовуватись для донозологічної діагностики. Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками ґрунтується на вивченні роботи механізмів адаптації, рівня фізичного розвитку.

Порушення адаптаційного потенціалу може бути пов'язане з порушеннями фізичного розвитку. Саме тому, учнів з різко дисгармонійним розвитком та напруженим адаптаційним потенціалом слід віднести до групи ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання матеріалів на уроках основ здоров'я та біології.

Дана методика визначення рівня здоров'я за адаптаційним потенціалом та визначення рівня фізичного розвитку за оцінювальними таблицями регресій легка та може бути освоєна учнями для самодіагностики.

РОЗДІЛ 1

ДОНОЗОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА

1.1 Категорія «здоров'я»

Комплексним показником, який віддзеркалює стан будь-якої людської популяції, є рівень здоров'я - природний стан організму, що характеризується його певною рівновагою з біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Є різні визначення поняття «здоров'я».

Наприклад, лікар-натуропат Герберт Шелтон дає таке визначення здоров'я: "Здоров'я - це стан цілісного та гармонійного розвитку при адаптації кожного з органів один до одного. При цьому кожен орган більш ефективно працює на користь цілого (організму), ніж на власну користь. Будь-яка хвороба - це порушення законів життєдіяльності організму, законів природи. Людина, яка живе за законами Природи та Космосу, не підвладна хворобі ні на фізичному рівні, ні на психічному. Вона живе в гармонії з навколишнім середовищем і своїм внутрішнім духовним "Я"[2, 11].

За Б.Н. Чумаковим, здоров'я людини - насамперед процес збереження та розвитку її психічних та функціональних якостей, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості життя.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, індивідуальне здоров'я - це стан повного фізичного, душевного, сексуального та соціального благополуччя і здатність пристосовуватись до умов зовнішнього і внутрішнього середовища та природного процесу старіння, а також відсутність хвороби й фізичних дефектів[2, 11].

Фактори, які впливають на здоров'я людини:

1) біологічні можливості;

2) соціальне середовище;

3) природнокліматичні умови[2, 12].

За даними академіка Ю.П. Лисицина, факторами, які визначають здоров'я, є:

- здоровий спосіб життя - 50-55%;

- екологічні фактори - 15-20%;

- спадковість - 15-20%;

- медицина - 10-15%.

Як ми бачимо, вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Один з принципів валеології - науки про збереження здоров'я -вказує, що здоров'я фізичного тіла залежить від енергетичної, емоційної, інтелектуальної та духовної сфер людини[4, 37].

Здоров'я може мати багато рівнів і розцінюватись як стан структури, функції та адаптаційних можливостей людини, який забезпечує її життя.

Завдяки механізмам гомеостазу, здоров'я людини може зберігатись і за деякої зміни параметрів чинників навколишнього середовища. Завдяки процесам адаптації у людини чинники навколишнього середовища до певних меж дають змогу зберігати здоров'я у кожного індивідуума. Однак, якщо надходять сигнали про велику небезпеку і включених механізмів не вистачає, виникає картина стресових та інших захворювань. За даними ВООЗ, 80% хвороб спричинені саме станом екологічного напруження. [1, 52-60].

Разом з тим, вплив чинників навколишнього середовища на здоров'я людини пов'язаний з умовами і характером трудової діяльності, з особливостями харчування, з житлово-побутовими та іншими умовами життя, тому соціальні умови мають визначальний вплив на здоров'я[3]. Зокрема, вирішальну роль у формуванні здоров'я відіграють соціальне положення та фінансовий статок батьків[10, 296].

Отже, здоров'ям слід назвати нормальний, гармонічний фізичний і психічний розвиток людини, належне функціонування всіх органів та систем, здатність адаптації до несприятливих впливів у звичайних умовах існування і відтворення здорового потомства, відсутність захворювань і схильності до них, високу фізичну й розумову працездатність, що дає змогу людині виконувати свої соціальні функції[1, 48].

1.2 Класифікація діагностичних моделей

Діагностика - розділ медицини, що вивчає методи та принципи встановлення діагнозу (діагноз - розпізнання). Це особливий вид лікарської діяльності, що має багато схожого з науковим пізнанням. Лікар є суб'єктом, а хворий - об'єктом пізнання.

Під час дослідження хворого лікар будує модель хвороби, яку зіставляє з еталоном - нозологічною формою, описаною мовою сучасної науки. Більш конкретний зміст поняття діагноз - це короткий лікарський висновок про суть хвороби та стан хворого, а висновок може бути у двох формах "здоровий" або "хворий". Вважається, що коли у людини не виявлено прояву патології, то вона є "здоровою", а якщо є відхилення та зміни від фізіологічної норми, то вона "хвора". Але такий підхід є досить умовним, тому що у людини може бути принаймні чотири стани:

1) оптимальна стійкість до дії патогенних факторів, коли хороша фізична, психічна та соціальна адаптованість;

2) передхвороба, коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора, внаслідок зниження резистентності;

3) стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;

4) хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого[6, 6].

У зв'язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:

1. Нозологічна діагностика.

2. Донозологічна діагностика за функціональними показниками.

3. Діагностика здоров'я за прямими показниками.

Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. При цьому головним буде не симптоматика, а інтерпретація та інтеграція при остаточному формулюванні діагнозу[2, 51].

Захворювання, як правило, розвивається поступово, при переході з донозологічних станів у преморбідні, а потім - у нозологічні. Такий перехід відбувається в результаті тривалого впливу чинників ризику як необхідної умови розвитку неспецифічних адаптаційних реакцій.

Преморбідний стан (передхвороба) - стан здоров'я, коли фізичне чи психічне благополуччя людини порушене, але об'єктивно не може бути зафіксований жоден із відомих виявів хвороби. Однак деякі морфологічні дослідження дають підстави вважати, що в цьому періоді організм має мікроструктурні порушення в органах і тканинах.

Преморбідні стани відмічаються у відносно великої кількості «практично здорових» людей: у 37,9% обстежених виявляється напруження механізмів адаптації, у 25,8% - незадовільна адаптація, а у 8,9% - зрив адаптації.

Таким чином, донозологічна діагностика проводиться до звернення до лікаря і її мета - оцінка стану адаптаційних систем, раннє виявлення напруження або порушення адаптаційних механізмів, які в подальшому можуть призвести до хвороби.

1.3 Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками

Існує велика кількість досліджень, які присвячені донозологічному стану організму, що підтверджує актуальність даної проблеми. Термін донозологічний стан вперше був запропонований Р.М.Баєвським і В.П. Казначеєвим у 1974р.

Вчення про донозологічні стани отримало свій розвиток завдяки дослідженням в галузі профілактичної медицини, вікової фізіології, епідеміології при яких контроль за станом здоров'я орієнтують на здатність організму адаптуватися до нових незвичайних умов навколишнього середовища, а не на розвиток захворювань в організмі. Донозологічний стан організму характеризується нормальним функціонуванням організму при якому простежується динаміка зниження рівня адаптаційних можливостей організму. За середньостатистичними даними серед населення у 59 - 80% осіб можуть бути напружені механізми адаптації або різноманітні форми дезадаптації. Однак, не завжди слід ототожнювати донозологічний стан організму з розвитком патологічного процесу в організмі.

Система охорони здоров'я в Україні в основному спрямована на лікування пацієнтів, а не на профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до хронізації патології, зростання первинної інвалідизації та смертності, яким можна запобігти. Загальновідомо, що профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 разу менш затратна, ніж лікування хворих. При цьому здоровий спосіб життя населення у 5 разів ефективніший, ніж лікувально - діагностична діяльність галузі охорони здоров'я.

Експертами ВООЗ доведений тісний взаємозв'язок неінфекційних захворювань з умовами і способом життя та загальновизнаними факторами ризику. Окрім того, встановлена можливість ефективної профілактики неінфекційних захворювань за умови контролю цих факторів. Все це підкреслює обґрунтованість і необхідність організації активної продуманої боротьби з неінфекційними захворюваннями на національному, регіональному і глобальному рівнях.

Підходи до боротьби з неінфекційними захворюваннями повинні визначатися, виходячи з причин їх виникнення. Особливістю цих захворювань є те, що більшість факторів ризику залежать від навколишнього природного середовища, соціального оточення і способу життя людини, яких можна уникнути. Одним з раціональних шляхів розв'язання даної проблеми, на наш погляд, є організація донозологічної діагностики[9, 229].

Донозологічний стан- такий стан організму, який не може бути віднесений ні до норми, ні до хвороби, тобто ті функціональні стани, що передують нозологічними формам. Кожна людина, навіть абсолютно здорова «почасти хвора», оскільки в її організмі приховано протікають які-небудь патологічні процеси, які не відображаються на життєвій активності.

Донозологічний стан діагностується за напруженням механізмів адаптації, недостатнім рівнем неспецифічної резистентності, та імунного захисту, низьким резервом потужності основних функціональних систем організму, порушенням регуляторних механізмів, невідповідності календарного віку біологічному тощо.

Донозологічна діагностика ґрунтується на тому, що перехід від стану здоров'я до хвороби проходить через ряд послідовних стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонування та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:

1) нормальні адаптаційні реакції;

2) напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);

3) перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.

У разі довготривалої адаптації зростає кількість мітохондрій, збільшується синтез макроергів, тобто основним шляхом адаптації є зміна енергетичного обміну. Саме нестача енергії визначає регуляторні, метаболічні та структурні зміни. Починають працювати механізми компенсації, які є, по суті, маркерами передхвороби, потім настає фаза зворотних змін, а лише після неї виникають морфологічні ушкодження структур.

Охарактеризувати стадію адаптації людини можна за трьома параметрами:

1) рівнем функціонування системи;

2) ступенем напруги регуляторних механізмів;

3) розмірами функціональних резервів.

Найбільш доступним методом оцінки рівня функціонування системи є аналіз серцевого циклу, тому що середнє значення тривалості серцевого циклу обернено пропорційне частоті пульсу (за P.M. Баєвським,1979).

Після реєстрації не менше 100 електрокардіограм на підставі математичного аналізу серцевого циклу розраховують індекс напруги (ІН) за спеціальною формулою [2, 52].

Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками ґрунтується на вивченні роботи механізмів адаптації. У процесі адаптації підвищується стійкість організму до впливу різних факторів (у тому числі й несприятливих), що дає можливість його функціонуванню в неадекватних умовах навколишнього середовища. Другий метод донозологічної діагностики досить простий і може бути запропонований для масових досліджень. При цьому розраховують адаптаційний потенціал (АП) системи у балах за формулою:

АП=0,011*ЧП+0,014*АТс+0,008*АТд+0,014*В+0,009*МТ-0,009*Р-0,27

де ЧП - частота пульсу за 1 хвилину;

АТс - артеріальний тиск систолічний, у мм рт. ст.;

АТд - артеріальний тиск діастолічний, у мм рт. ст.;

В - вік, років;

МТ - маса тіла, у кг;

Р - зріст, у см.

Адаптаційний потенціал оцінюється за такими значеннями:

- задовільний (до 2,1);

- напружений (2,11-3,20);

- незадовільний (3,21-4,30);

- перенапруга та розлад адаптації (понад 4,30).

Незважаючи на те, що дані проби не завжди дають чіткий результат, указаними методами донозологічної діагностики можна швидко і без великих затрат виявити людей, яким терміново потрібно провести оздоровчі заходи[2, 53].

1.4 Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками

Цей тип моделі має два різновиди - діагностика за визначенням біологічного віку та за резервами біоенергетики.

Діагностика рівня здоров'я за визначенням біологічного віку визначається за швидкістю старіння організму. Специфіку старіння визначають або за співпаданням біологічного віку з календарним, або за його руйнівною силою.

Абсолютною мірою життєдіяльності організму (кількості здоров'я) є тривалість життя. Біологічний вік (БВ) визначають за різними тестами:

1) розрахунком дійсного значення БВ із використанням клініко-фізіологічних показників;

2) розрахунком необхідного значення БВ за календарним віком;

3) за співвідношенням дійсного та календарного віку. Отримані результати є відносними, тому що також потрібно знати середню величину ступеня старіння в певному календарному віці для конкретної популяції. Ґрунтуючись на цих результатах, можна поділити осіб одного календарного віку (КВ) на групи, залежно від ступеня "вікового руйнування" та за "запасом здоров'я":

І рівень від -15 до -9 років;

ІІ рівень від -8,9 до -3 років;

III рівень від -2,9 до +2,9 років;

IV рівень від +3 до +8,9 років;

V рівень від +9 до +15 років.

І рівень відповідає дуже повільному, а V різко прискореному старінню, III рівень свідчить про відповідність біологічного віку людини її календарному віку[6, 20].

Вважають, що розвиток, ріст і старіння організму - це процес наближення до кінцевого стаціонарного стану, що супроводжується зменшенням інтенсивності теплопродукції.Швидкість "старіння" найбільша на ранніх стадіях розвитку, а найменша - на кінцевих етапах онтогенезу. Починаючи з віку 25 років у людини відносне зменшення теплопродукції складає 3-7,5% за кожні 10 років життя. В основі цього лежить зменшення активності ферментів, кількості мітохондрій тощо. [2, 55-57].

Зовнішня енергія, яка надходить до організму з їжею, трансформується у специфічну енергію хімічних сполук - енергію макроергічних фосфорних зв'язків і є універсальною функцією всього живого. Тому її кількісна характеристика може служити основою для оцінки життєдіяльності конкретного організму.

Тобто, чим потужніший апарат мітохондрій (енергетичних станцій), тим більший діапазон зовнішніх впливів клітина здатна витримати й відновити свою структуру. На рівні органа існує така ж закономірність, чим менший резерв енергії, тим швидше та сильніше проявляється у вигляді порушення гомеостазу наслідок впливу на орган будь-якого ушкоджуючого фактора.

Головним механізмом накопичення енергії є біологічне аеробне окиснення.Визначення потужності аеробного утворення енергії, тобто максимального споживання кисню (МСК) проводиться за допомогою прямих і непрямих методів.

При прямому визначенні МСК людині задається фізичне навантаження "до відмови" та визначається об'єм спожитого кисню. При непрямих методах визначення МСК проводиться на підставі розрахунків, які базуються на даних споживання кисню при певних фізичних навантаженнях, наприклад, після бігу протягом 12 хвилин (табл. 1.1).

Доведено, що МСК - це показник, який характеризує стійкість організму до дії різноманітних екстремальних факторів, від гіпоксії та крововтрати до впливу радіаційного випромінювання. Установлено також оптимальне значення рівня аеробної здатності, нижче нього зростає ризик смерті. Воно становить 9 метаболічних одиниць для жінок і 10 - для чоловіків.

Таблиця 1.1

Кореляція між результатами бігу та величиною МСК

(за К.Купером, 1972)

Подолана за 12 хв. відстань, км

Максимальне споживання кисню, мл/хв./кг

до 1,6

до 25,0

1,6-2

25,0-33,7

2,01-2,4

33,8-42,5

2,41-2,8

42,6-51,5

понад 2,8

понад 51,6

Разом з тим слід пам'ятати, що використання методу фізичних навантажень "до відмови", а також тест Купера є небезпечними для людей з прихованими формами серцево-судинних захворювань.

Таким чином, контроль за енергетичним потенціалом дозволяє прогнозувати стан здоров'я. При цьому певний рівень утворення енергії може бути критерієм адекватності адаптаційних можливостей людини, порогом, за яким можуть розвинутись деструктивні процеси в організмі з відповідними наслідками. [2, 57-58].

1.5 Визначення рівня фізичного розвитку

Одним із найбільш об'єктивних й інформативних критеріїв здоров'я та вікового рівня розвитку дитячого організму є фізичний розвиток. Цілий ряд авторів (А.А. Маркосян, А.Г. Хрипкова, М.В. Антропова, Д.А. Фарбер) стверджують, що анатомо-фізіологічні особливості дитини є одним із головних факторів, що визначають рівень здоров'я, розвиток і прояв фізичних здібностей.Показники фізичного розвитку характеризуються соматичними величинами - довжина і маса тіла, обсяг грудної клітки; фізіометричними - ЖЄЛ, сила кисті, станова сила; соматоскопічними - розвиток кістково-м'язової системи, жировідкладання, статевий розвиток, тілобудова, постава. Керуючись сукупністю цих показників, можна встановити рівень фізичного розвитку дитини [12].

Оцінку фізичного розвитку здійснюють за місцевими або регіональними таблицями - стандартами фізичного розвитку, або за спеціально складеними оцінювальними таблицями (шкалами регресії ваги тіла та периметру грудної клітки за зростом) з урахуванням указаних параметрів. Точкою відліку для оцінки цих величин служать середні величини, і збільшення цих величин стосовно середнього рівня, який визначається як «нормальний», оцінюється позитивно, а зменшення - як негативна ознака [14].

Гармонійність фізичного розвитку можна визначити за допомогою індексів.Індекс Кетле був запропонований і введений в практику в 1869 році Адольфом Жаком Ламбертом Кетле для оцінки пропорційності між вагою і квадратом довжини тіла, відомий також як «індекс маси тіла». Недоліком його є нестійкість при порівнянні індивідуумів різних вікових груп і вимагає розрахунку нормативних значень для кожної вікової групи дітей. Практична перевага методики забезпечується мінімальною кількістю вихідної інформації. Необхідні дані містяться в медичних картах школярів або можуть бути отримані в процесі антропометричного обстеження. Індекс Кетле (ІК) показує, скільки кг маси тіла дитини доводиться на квадратний метр її довжини тіла.

Для оцінки рівня функціональних і рухових можливостей використовують індекс фізичного розвитку (ІФР) за формулою:

ІФР = Р - (ВТ + ПГК),

(1.2)

де Р - зріст стоячи (см);

ВТ - вага тіла (кг);

ПГК - периметр грудної клітки (см) (за Дубогай А.Д.)

У залежності від отриманої величини індексу, яка порівнюється зі шкалою (Дубогай О.В.), діти розподіляються на 5 рівнів функціональних і рухових можливостей: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий[14], [16].

Для оцінювання пропорційності розвитку грудної клітки використовують індекс Ерисмана, який розраховується шляхом віднімання від величини периметру грудної клітки (ПКГ) у стані спокою половини показника росту.Якщо окружність грудної клітки переважає над половиною росту, цей показник позначають знаком плюс, якщо ж окружність грудної клітки відстає від половини росту, то знаком мінус.

Таким чином, для оцінювання рівня фізичного розвитку можна використати метод індексів - індекс фізичного розвитку за О. Д. Дубогай, ваго-ростовий індекс Кетле та індекс Ерисмана [13].Метод індексів дозволяє оцінювати фізичний розвиток за співвідношенням окремих антропометричних ознак з допомогою простих математичних виразів.

Найпоширеніший метод оцінки фізичного розвитку дітей - це метод оцінки антропометричних параметрів за статевовіковими шкалами регресії, який враховує три основні показники фізичного розвитку: довжину тіла, масу тіла та окружність грудної клітки, а також співвідношення між цими показниками у процесі росту і розвитку дитини. Цей метод має суттєву перевагу перед іншими за рахунок можливості одночасної оцінки фізичного розвитку (середній, вище або нижче середнього) та його гармонійності (гармонійність, дисгармонійність або різка дисгармонійність фізичного розвитку) кожної конкретної дитини (індивідуальний рівень) та окремих груп дітей (популяційний рівень) [17].

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи дослідження

Дослідження проводилося в Фурсівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, було обстежено учнів 1а і 1б класів в кількості 34 особи, з них 17 дівчат та 17 хлопців.

Для визначення адаптаційного потенціалу учнів ми вимірювали зріст і вагу обстежуваних, здійснювали вимірювання систолічного та діастолічного тиску, підраховували частоту серцевих скорочень в стані спокою.

Для визначення рівня фізичного розвитку ми використовували отримані дані про зріст та вагу обстежуваних і додатково вимірювали периметр грудної клітки.

Вимірювання зросту у дітей проводили у стоячому положенні вертикальним зростоміром, який складається з дерев'яної планки довжиною 2м Ч 10 см, шириною 8-10 см, товщиною 5-7 см, встановленої вертикально на дерев'яній площині розміром 75Ч50 см. На вертикальній планці є дві шкали поділок в сантиметрах: права шкала для вимірювання зросту стоячи, ліва - для вимірювання зросту сидячи.

Дитина ставала на дерев'яну площину зростоміра спиною до вертикальної планки, торкаючись її п'ятами, сідницями, міжлопатковою ділянкою й потилицею. Дитина має стояти струнко, живіт підтягнутий, п'яти разом, носки нарізно. Голова встановлюється у такому положенні, щоб верхній край козелка вуха і нижній край очної ямки знаходились в одній горизонтальній площині. Рухома планка прикладається до голови без натиску. Відлік показників зростоміра проводили за правою шкалою.

Вимірювання периметра грудної клітки проводили у дітей в стоячому положенні. Дитина стоїть рівно, у стані спокою, руки опущені. Сантиметрову стрічку накладають так, щоб ззаду вона проходила під нижніми кутами лопаток, спереду у хлопчиків з нижнього сегменту сосків, а у дівчаток - над молочною залозою, в місці переходу шкіри з грудної клітки на залозу. Початок сантиметрової стрічки знаходився в лівій руці збоку пахви.

Визначення ваги здійснювали з допомогою напільних ваг SATURN. Зважування проводили без взуття, з мінімумом одягу. Обстежуваний ставав обома ногами на ваги, не нахиляючись, тримаючи голову рівно. Показники стрілки фіксували, від одержаного результату віднімали приблизну масу одягу. Зважування проводили повторно і якщо результат відрізнявся, записували середнє значення між двома зважуваннями. (Додаток Б, фото 3)

Пульс визначали на променевій артерії. При цьому рука обстежуваного лежить вільно, щоб напруження м'язів і сухожиль не заважало пальпації. Кисть хворого вільно захоплювали правою рукою в ділянці променево-зап'ястного суглоба. Великий палець розміщується на тильній стороні передпліччя, а решта пальців на передній його поверхні. Знайшовши пульсуючу артерію, з помірною силою притискуємо її до внутрішньої сторони променевої кістки так, щоб не зникла пульсова хвиля. Пульс підраховували з секундоміром за 1 хвилину і звіряли з показами апарату «GAMMA» (Додаток Б, фото 1).

Кров'яний тиск визначали непрямим аускультативним методом за допомогою вимірювача артеріального тиску (Модель 700К «GAMMA»), шляхом накладанням манжети на плече та використанням спеціального приладу - тонометра з електронним таблом. (Додаток Б, фото 2)

Вимірювання артеріального тиску (АТ) здійснювали в сидячому положенні. Руку обстежуваний мав повністю розслабити і тримати нерухомо до кінця виміру, зручно розташувавши її на рівні серця. Манжету накладають на плече так, щоб її нижній край був на 2-3 см вище внутрішньої складки ліктьового згину. Повітря у манжету нагніталось грушею до тих пір, поки показання тонометра не перевищать рівень зникнення пульсу на 30 мм ртутного стовпчика. При випусканні повітря момент появи звукового сигналу відповідає систолічному артеріальному тиску (АТс), а повне зникнення тонів при подальшому вислуховуванні відповідає діастолічному (АТд) артеріальному тиску. Повторні виміри проводили через 1-2 хвилини. Брали середнє значення.

Розрахунок адаптаційного потенціалу (АП), здійснювали по методиці Р.М. Баєвського за формулою:

АП=0,011*ЧП+0,014*АТс+0,008*АТд+0,014*В+0,009*МТ-0,009*Р-0,273

де ЧСС - частота серцевих скорочень у спокої за 1 хв (ударів/хвилину);

АТс - систолічний артеріальний тиск (мм рт. ст);

АТд - діастолічний артеріальний тиск (мм рт. ст);

В - календарний вік;

МТ - маса тіла (у кілограмах);

Р- зріст тіла (у сантиметрах).

Отримані бали при обчисленні адаптаційного потенціалу зіставлялися з табличними даними оцінки рівня здоров'я по Р.М. Баєвському.

Оцінку фізичного розвитку дитини проводили шляхом порівняння її індивідуальних антропометричних показників з нормативними, які наведено в оцінювальних таблицях фізичного розвитку дітей 6-17 років з шкалою регресій за довжиною тіла (Додаток Б).

У лівій графі оцінювальних таблиць вказано межі сигмальних відхилень (у) фактичної довжини тіла від середньої арифметичної (М), за якими визначають рівень фізичного розвитку дитини, де:

М + 2,1уі вище - високий рівень фізичного розвитку;

від М + 1,1у до М + 2у- вище середнього;

М ± 1у - середній;

від М - 1,1у до М - 2у- нижче середнього;

М - 2,1у і нижче - низький.

Відповідно оцінюється і гармонійність розвитку дітей. Якщо маса і окружність грудної клітки (відповідно до довжини тіла) знаходяться в межах М ±уR, то фізичний розвиток оцінюють як гармонійний. Коли відхилення становлять від М ± 1,1уR до М ± 2уR - фізичний розвиток дисгармонійний. При відхиленні від + 2,1уR і більше або від - 2,1уR і менше - фізичний розвиток вважають різко дисгармонійним [17].

2.2 Аналіз значень адаптаційного потенціалу

Отримані при вимірюваннях дані (зріст і вага обстежуваних, показники систолічного та діастолічного тиску, частота серцевих скорочень в стані спокою, периметр грудної клітки) та обчислені значення адаптаційного потенціалу узагальнили у вигляді таблиць (Таблиці 2.1 - 2.2).

Нагадаємо, що адаптаційний потенціал оцінюється за наступними значеннями:

задовільний - до 2,1;

напружений - від 2,11 до 3,20;

незадовільний від 3,21 до 4,30;

перенапруга та розлад адаптації - понад 4,30.

Виходячи з отриманих даних (див. табл. 2.1) робимо висновок, що у 1-Б класі немає жодного учня з незадовільним значенням адаптаційного потенціалу (АП) чи перенапругою і розладом АП. Адаптаційний потенціал значної більшості учнів класу (14 осіб) є задовільним і лише 2 учні мають напружений адаптаційний потенціал. Тобто, 87, 5% учнів мають задовільний адаптаційний потенціал і 12,5% - напружений АП.

В той же час, ще два учні мають значення адаптаційного потенціалу на межі між задовільним і напруженим - 2,06. Тому слід звернути увагу і на цих учнів, включивши їх в групу ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Значення деяких антропометричних та фізіологічних показників

учнів 1-Б класу

№ за\п

Стать

Вік календарний,

років

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

ЧСС у стані спокою, уд./хв.

Тиск

Адаптаційний потенціал АП

Систолічний, мм.рт.ст

Діастолічний,мм.рт.ст.

1.

ж

6

19

120

63

99

109

42

1,85

2.

ч

6

20

121

60

93

133

48

2,17

3.

ж

6

29

126

58

95

67

47

1,29

4.

ч

6

35

127

86

96

85

34

1,50

5.

ч

6

24

122

58

99

105

53

1,91

6.

ж

6

20

119

57

51

98

79

1,48

7.

ч

6

19

120

60

61

134

42

1,79

8.

ж

6

16

113

58

114

77

44

1,62

9.

ч

6

19

122

57

102

66

54

1,36

10.

ч

6

20

122

60

105

127

62

2,32

11.

ч

6

20

124

58

126

73

45

1,64

12.

ч

6

24

127

60

100

91

57

1,71

13.

ж

7

21

119

60

85

134

42

2,08

14.

ж

6

57

143

89

98

95

60

1,93

15.

ж

7

19

120

60

113

70

53

1,55

16.

ч

6

21

119

61

85

134

42

2,06

Серед учнів 1-А класу також немає дітей з незадовільним значенням адаптаційного потенціалу та перенапругою АП. У цьому класі 15 учнів мають задовільний адаптаційний потенціал, що становить 83,3% від загального числа учнів класу, і 3 учні - напружений АП, що становить 16,7%. (див. табл. 2.2)

Таблиця 2.2

Значення деяких антропометричних та фізіологічних показників

учнів 1-А класу

№ за\п

Стать

Вік календарний,

років

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

ЧСС у стані спокою, уд./хв.

Тиск

Адаптаційний потенціал АП

Систолічний,

мм.рт.ст

Діастолічний,

мм.рт.ст.

1.

ж

6

18

120

55

100

88

50

1,63

2.

ч

5

17.5

114

55

69

111

96

2,02

3.

ж

6

22

120

58

90

83

45

1,44

4.

ч

7

21

122

59

107

97

53

1,86

5.

ж

6

23

117

65

139

108

57

2,46

6.

ч

6

20.5

121

56

103

99

49

1,82

7.

ж

6

20

120

58

103

97

54

1,83

8.

ч

6

20.5

125

60

85

93

63

1,61

9.

ж

7

20

122

56

83

67

35

1,02

10.

ч

6

28

126

66

102

100

59

1,92

11.

ч

6

27

126

62

90

144

85

2,61

12.

ж

6

20

120

56

96

84

35

1,42

13.

ч

6

22.5

126

61

86

99

60

1,69

14.

ж

6

37.5

136

73

102

96

61

1,88

15.

ж

7

19

120

57

113

70

53

1,55

16.

ж

6

23.5

123

57

94

87

51

1,57

17.

ч

7

39.5

137

74

96

136

69

1,93

18.

ж

6

39

126

63

95

67

47

2,29

Порівнявши значення адаптаційного потенціалу обох класів, ми бачимо, що показники мають незначну різницю, можливо у зв'язку з різною кількістю учнів у класах та малою чисельністю вибірки (Діаграма 2.1).

Діаграма 2.1

Порівняння значень адаптаційного потенціалу

учнів 1-А і 1-Б класів

(Зовнішній круг 1-А клас, внутрішній - 1-Б клас)

Узагальнимо значення адаптаційного потенціалу в одній таблиці, розподіливши учнів за віком і статтю (табл. 2.3.)

Як ми бачимо з таблиці 2.3, лише одна особина чоловічої статі не мала на початок навчального року повних шість років. Можливо саме тому його адаптаційний потенціал наближений до напруженого, але поки що є задовільним.

Особин чоловічої статі 6-и років - 13, з них 3 особи мають напружений стан адаптації (у них вище рівня фізіологічні показники), а решта(10 осіб) мають задовільний стан адаптації.

Особин чоловічої статі 7-и років лише 3 і всі мають задовільний стан адаптації.

Таблиця 2.3

Розподіл адаптаційного потенціалу першокласників за віком і статтю

Вік

Стать

Стан адаптації

задовільний

напружений

незадовільний

перенапружений

К-ть

У %

К-ть

У %

К-ть

У %

К-ть

У %

5

ч

1

100%

0

0%

0

0%

0

0%

ж

0

0%

0

0%

0

0%

0

0%

6

ч

10

76,9%

3

23,1%

0

0%

0

0%

ж

11

84,6%

2

15,4%

0

0%

0

0%

7

ч

3

100%

0

100%

0

0%

0

0%

ж

4

100%

0

100%

0

0%

0

0%

Всього осіб жін. статі

15

88,2%

2

11,8%

0

0%

0

0%

Всього осіб чол. статі

14

82,4%

3

17,6%

0

0%

0

0%

Всього разом

29

85,3%

5

14,7%

0

0%

0

0%

Таким чином, з 17 хлопчиків 14 мають задовільний адаптаційний потенціал, що становить 82,4%, напружений АП мають 3 хлопчики, що становить 17,6%.

Особин жіночої статі 6-и років - 13, з них 11 осіб мають задовільний стан адаптації та 2 особи мають напружений стан адаптації.

Особин жіночої статі 7-и років 4, і всі вони мають задовільний стан адаптації.

Таким чином, з 17 дівчаток 15 осіб мають задовільний адаптаційний потенціал, що становить 88,2%, напружений АП мають 2 дівчинки, що становить 11,8%.

Якщо порівняти показники адаптаційного потенціалу за статтю, врахувавши значення похибки в зв'язку з малою вибіркою (±5%), то матимемо зовсім незначну різницю. Можемо вважати, що розподіл адаптаційного потенціалу у хлопчиків і дівчаток приблизно однаковий (Діаграма 2.2)

Діаграма 2.2

Розподіл адаптаційного потенціалу за статтю

Отже, показники адаптаційного потенціалу першокласників нашої школи є хорошими, тому що з 34 школярів немає жодного учня з незадовільним значенням адаптаційного потенціалу (АП) чи перенапругою і розладом АП. Адаптаційний потенціал значної більшості учнів перших класів є задовільним і становить 85,3%, це 29 учнів. Напружений адаптаційний потенціал має незначна частина учнів - 5 осіб, що становить 14,7%.

2.3 Аналіз показників фізичного розвитку

Відомо, що оцінка фізичного розвитку відбувається шляхом порівняння антропометричних показників обстежуваних із середніми показниками статево-вікової групи (Додаток Б).

Серед обстежених нами учнів, був учень, якому на 1 вересня виповнилось лише 5,5 років. Тому порівняємо його антропометричні показники з показниками для старшого дошкільного віку [16].

Середній зріст для його віку становить 109,2±2,7 см, вага 18,8±1,2кг, а периметр грудної клітки 53,6±1,4 см. Зріст учня становить 114 см, що значно перевищує стандартний показник (від М+2у і вище) і є показником високого фізичного розвитку. Теж саме можна сказати і про периметр грудної клітки, який становить 55 см. В той же час спостерігається нестача ваги, вона становить 17,5 кг.

Розподілимо показники фізичного розвитку у окремі таблиці за віком і статтю (табл. 2.4-2.7) і визначимо рівень фізичного розвитку за оцінювальними таблицями (Додаток В).

Як ми бачимо з таблиці 2.4, більшість дівчаток мають середні показники фізичного розвитку - це вісім осіб, проте троє з них мають нестачу ваги. Три особи мають показники зросту та периметру грудей в межах вище середнього, дві з них мають надлишок ваги, тобто характеризуються дисгармонійним фізичним розвитком.

Дві дівчинки мають значне перевищення показників, які не відповідають їхньому віку. У першої дівчинки антропометричні показники відповідають вікові семи рокам, у другої - дев'яти зі значним перевищенням ваги.

Як ми вже знаємо, коли відхилення становлять від М ± 1,1уR до М ± 2уR - фізичний розвиток дисгармонійний. При відхиленні від + 2,1уR і більше або від - 2,1уR і менше - фізичний розвиток вважають різко дисгармонійним. Отже, ці дві дівчинки мають різко дисгармонійний розвиток. Що цікаво, що ці дівчатка мають напружений адаптаційний потенціал або наближений до нього.

Таблиця 2.4

Показники фізичного розвитку дівчат 6 років

№ за\п

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

Оцінка фізичного розвитку

1.

18

120

55

Середній, дисгармонійний, нестача ваги

2.

23

117

65

Середній, дисгармонійний

3.

20

120

58

Середній, гармонійний

4.

20

120

56

Середній, гармонійний

5.

37.5

136

73

Високий, різко дисгармонійний

6.

23.5

123

57

Вище середнього, гармонійний

7.

39

126

63

Вище середнього, дисгармонійний

8.

19

120

63

Середній, нестача ваги, дисгармонійний

9.

29

126

58

Вище середнього, дисгармонійний надлишок ваги

10.

20

119

57

Середній, гармонійний

11.

16

113

58

Середній, дисгармонійний нестача ваги

12.

57

143

89

Високий, різко дисгармонійний

13.

22

120

58

Середній, гармонійний

Як видно з таблиці 2.5, основна частина дівчат 7-ми річного віку має розвиток нижче середнього і одна - середній рівень фізичного розвитку. За показниками ваги і периметру грудей всі дівчатка відповідають гармонійному фізичному розвитку.

Таблиця 2.5

Показники фізичного розвитку дівчат 7 років

№ за\п

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

Оцінка фізичного розвитку

1.

20

122

56

Середній, гармонійний

2.

19

120

57

Нижче середнього, гармонійний

3.

21

119

60

Нижче середнього, гармонійний

4.

19

120

60

Нижче середнього, гармонійний

Таким чином, з 17 дівчаток перших класів гармонійний фізичний розвиток мають 9 осіб, що становить 52,9 %, дисгармонійний - 6 осіб, що становить 35,3 % і 2 особи мають різко дисгармонійний розвиток, що становить 11,8 % (Діаграма 2.4).

Діаграма 2.4

Гармонійність фізичного розвитку дівчаток перших класів

Високий рівень фізичного розвитку мають 2 першокласниці, що становить 11,8 %, вище середнього - 3 першокласниці, що становить 17,65 %, середній - 9 першокласниць, що становить 52,9 % і нижче середнього - 3 першокласниці, що становить 17,65 % (Діаграма 2.5)

Діаграма 2.5

Ступіньфізичного розвитку дівчаток перших класів

Можемо зробити висновок, що серед дівчаток перших класів переважають особи з середніми показниками фізичного розвитку відповідно їх віковій групі.

Розглянемо особливості фізичного розвитку хлопчиків перших класів. Як ми бачимо з таблиці 2.6, середній фізичний розвиток мають 7 хлопчиків, причому 3 з них характеризуються дисгармонійним розвитком, в основному це нестача ваги тіла. Решта - 7 осіб, мають показники вище середнього, з них 4 хлопчики мають дисгармонійний розвиток. Причому у двох хлопчиків це нестача ваги тіла, а у інших двох - надлишок.

Таким чином, з 14 хлопчиків 6-ти років гармонійний розвиток мають більше половини - це 8 осіб і 4 хлопчики мають дисгармонійний розвиток.

Хлопчиків 7-ми років лише 3 особи, з них один має середній гармонійний розвиток, другий - нижче середнього, а третій - високий, різко дисгармонійний (Див. табл. 2.7).

Таблиця 2.6

Показники фізичного розвитку хлопців 6 років

№ за\п

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

Оцінка фізичного розвитку

1.

20,5

121

56

Середній, гармонійний

2.

20,5

125

60

Вище середнього, гармонійний, незначна нестача ваги

3.

28

126

66

Вище середнього, дисгармонійний

4.

27

126

62

Вище середнього, гармонійний

5.

22,5

126

61

Вище середнього, гармонійний

6.

35

127

86

Вище середнього, дисгармонійний

7.

24

122

58

Середній, гармонійний

8.

19

120

60

Середній дисгармонійний, нестача ваги

9.

19

122

57

Середній дисгармонійний, нестача ваги

10.

20

122

60

Середній, гармонійний

11.

20

124

58

Вище середнього дисгармонійний, нестача ваги

12.

24

127

60

Вище середнього, гармонійний

13.

21

119

61

Середній, гармонійний

14.

20

121

60

Середній, дисгармонійний, нестача ваги

Хлопчиків 7-ми років лише 3 особи, з них один має середній гармонійний розвиток, другий - нижче середнього, а третій - високий, різко дисгармонійний (Таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Показники фізичного розвитку хлопців 7 років

№ за\п

Вага, кг

Зріст, см

Периметр грудей, см

Оцінка фізичного розвитку

1.

22

120

58

Нижче середнього, гармонійний

2.

21

122

59

Середній, гармонійний

3.

39.5

137

74

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены