Розвиток вокально-хорових навичок учнів на уроці музичного мистецтва

А чи можна переробити першу мелодію так, щоб у ній також був тонічний тризвук?

У процесі спільної роботи з'являються такі варіанти:

-- Діти, а хто згадає, на яку знайому вам пісеньку схожий перший варіант цієї приспівки?

Правильно, на українську народну пісеньку «Ой летів жук». Доведіть, що ви її пам'ятаєте і можете добре заспівати:

-- Хто чув, як прозвучала пісенька? Правильно, трохи грубувато, її треба виконувати швидше, тихіше й легше. (Діти виконують пісню ще раз.)

-- Тепер уже краще, молодці.

Діти, ми знаємо, що весною оживає природа, пробуджуються жуки, мушки й інші комахи, прилітають з теплих країв пташки. Поет Г. Ладонщиков написав вірш про весну. Послухайте його і скажіть: якби ви були композиторами, то яку б музику створили? В якому характері, темпі, ладі? І як би ви її назвали?

Читаю літературний текст пісні «Повернення шпачка»

1. Струмочки дзвінко так співали,

Ще сніг розтанути не встиг,

А вже додому прилітали

Шпачки -- провісники весни.

2. А діти, жмурячись від сонця,

Почули вранці гарний спів:

То це ж шпачок понад віконцем

Веселу пісеньку завів.

3. Він славив ясний день квітневий,

Цю пісню для дітей зберіг.

І так виводив спів майстерно,

Що соловей навряд чи б зміг.

4. Вікно відкрили діти трішки,

Хороший настрій їх пройняв.

Шпачка заслухалась і . кішка,

І це потішне кошеня.

У бесіді з'ясовується, що пісня має бути написана в рухливому темпі, мажорному ладі, бо це надає радісного настрою. Діти пропонують свої назви, після чого повідомляю, як назвали пісню автори.

Виконується пісня й розучується з учнями перший куплет, звертаючи увагу на одночасний початок співів (мелодія починається із затакту). Стрибки в мелодії відпрацьовуємо в трохи уповільненому темпі. Розучуємо з допомогою диригентських жестів учителя.

-- Розквітає земля під промінням сонця. Є чимало пісень про весну, про нашу Україну. Кожен з нас любить свій край, пам'ятає, де він народився, де зустрів хороших друзів. Послухаємо, як співає про рідний край дитячий хор. Пісня називається «Любимо землю свою», її автори -- композитор Б. Фільц і поет М. Сингаївський. Прошу вас знайти для характеристики цього твору підхожі слова (лунає пісня в грамзаписі).

-- Вона наспівна, красива, урочиста, велична.

-- Правильно, діти. Пісня сповнена любов'ю до природи, до рідної землі. Ми шануємо людей працьовитих, чиї руки будують школи, заводи, саджають дерева, квіти. Але не всі люди люблять працювати.

А як, на вашу думку, про тих, хто не дуже любить працювати, можна створити пісню? Чи не пам'ятаєте ви таку з тих, що вам відомі?

-- Це українська народна пісня «Грицю, Грицю, до роботи». Вона весела, жартівлива.

-- Правильно, діти. Будь ласка, згадайте її спочатку тихенько, потім заспіваймо уголос. Усі готові? (Звучить настройка в зручній тональності, учні співають.)

-- А тепер заспіваймо як на концерті (діти виконують стоячи).

Домашнє завдання: повторити пісні, які виконували на уроці, і постаратися створити пісню або вірш про рідний край. .[2]

2.2 Розвиток пісенної творчості у школярів на уроках музичного мистецтва

Творча діяльність - явище багатогранне, в багатьох дослідженнях творчість характеризується як діяльність, яка створює матеріальні цінності, що відрізняються новизною і громадським значенням; творчістьдіяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. По своїй суті це культурно-історичне явище. Творчість має психологічні аспекти:

- особистісний;

- процесуальний.

Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю.

Творчість як діяльність спрямована на побудову нових плодів, які виражають собою якусь певну суспільну цінну ідею виникнення, конкретизація та «матеріалізація» такої ідеї відбувається з участю уяви. Ця ідея розвивається не сама по собі, а відбувається з тією мірою, якою вона втілена в образ. Матеріал виникнення задуму, образу, його ідеї має три взаємопов'язані між собою етапи:

- абстрактний задум;

- імпровізація;

- конкретний задум.

У процесі діяльності у дітей формуються провідні якості особистості. До них відноситься і творча активність, яка виражається у ставленні до творчої діяльності, в якій проявляється індивідуальність людини. В процесі музично-творчої діяльності дитина набуває певного музичного досвіду. Способи засвоєння досвіду, а також здібності, які виступають як результат засвоєння дітьми узагальнених способів музичної діяльності, об'єднані в комплекс, який називається музикальністю.[2]

Музикальність - складне поняття, яке характеризується різним поєднанням окремих здібностей. Граючи, школярі неначе включаються в життя суспільства, розвивають свої творчі здібності і творчу активність. Засобом виховання ігрова діяльність стає тільки за умови ясно поставленої мети і відповідної педагогічної організації, тому завданням більшості ігор є їх дидактична спрямованість. Елементи змагання, несподіванки, розваги, що містяться в іграх, підпорядковані прагненню допомогти учням у цікавій формі почути, диференціювати, порівняти особливості музики, розвинути їхню музичну пам'ять, слух, почуття ритму. У процесі музичних ігор школярі, виконуючи роль дорослих, засвоюють потрібні знання, набувають умінь і навичок. У грі краще пізнають один одного, вільніше почуваються, дорослішають. Якщо такі ігри на уроках музики проводити систематично, це пожвавлює спілкування учнів і в позаурочний час, діти стають самостійними і незалежними, формують власну думку і вміння її доводити.

У роботі з молодшими школярами важливе місце слід відводити відгадуванню загадок. Для закріплення і перевірки знань використовуються також ребуси, головоломки, кросворди, вікторини. Вирішуючи ребуси, кросворди з розділу «музична грамота», школярі поступово починають складати власні головоломки, що безумовно сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості учнів. На уроках музики можна з успіхом застосовувати ігри, під час яких учні опановують навички оволодіння звуковисотними інструментами. Наприклад, гра з «імітаційною табличкою», на якій в натуральну величину зображений звукоряд клавікорда. Ця гра ефективно впливає на засвоєння звуків і вироблення у дітей орієнтовної реакції на них. Відповідно до того, як дорослішають молодші школярі, їх виконавська діяльність дедалі більше поєднується з проявом творчої самостійності. Так, діти з великим захопленням на простіших інструментах беруть участь у спільному з учителем музикуванні.

У процесі спільного виконання дітям пропонується уважно прислухатися до гри вчителя, відповідно пристосовуючи звучання своїх інструментів, посилюючи або зменшуючи силу звуку, прискорюючи або уповільнюючи музику. Таке завдання формує у них навички виразної інтерпретації твору, позитивно впливає на розвиток активної музичної діяльності. Особлива функція в організації ігрових дій вбачається в розвитку у дітей самостійної оцінки результатів діяльності .[7]

Отже, заняття з використанням дидактичної гри дозволяють домогтися підвищення рівня самостійних проявів у всіх без винятку дітей і виявити з-поміж них найбільш здібних до музичної діяльності.

Будь-яка музична гра служить інтенсивному розвиткові творчих здібностей школярів, впливає на формування навичок творчої діяльності, сприяє розвитку інтересу до музики. Гра створює умови духовного, інтелектуального, творчого розвитку. На уроках музики доцільні такі ігри, які не вимагають тривалої підготовки дітей, в яких можна варіювати ігрові елементи, вони мають бути навчальними.

Музичне виховання сьогодні не можна уявити без глибокої народнопоетичної спадщини національної культури, без використання скарбниць народної творчості, розмаїття її невичерпних джерел. Розвиток фольклорного руху в Україні, який дедалі набуває все більшого поширення, відродження національної самосвідомості спонукають до оновлення змісту і форм організації педагогічної діяльності. Переглядаються навчальні програми, відновлюються традиції народної педагогіки, з'являються відповідні методики. Пісенний фольклор є чудовим матеріалом для їх педагогічної організації. Звертаючись до збірки українських пісень М. Лисенка «Молодці», збірки Я. Степового «Проліски», ми знаходимо не лише народні мелодії, а й детальний опис ігор, якими супроводжуються відомі пісні «Женчичок», «Ягілочка», «Подоляночка» і інші.

Імпровізаційна форма фольклору дозволяє вчителю творчо підійти до його опанування. Кожне виконання народної гри зі співом не тільки передбачає збереження традиції виконання, а й завжди породжує щось нове, варіаційне, що виникає на основі творчого обігравання фольклорного зразка. Ця чудова властивість народних пісень розкриває широкі можливості для розвитку творчої самостійності школярів; від виконання готової гри зі співом до безпосередньої інтерпретації всієї сюжетно-рухової композиції. Подібні творчі завдання дуже подобаються учням різного віку. Навіть ті школярі, котрі одразу не можуть запропонувати якийсь свій варіант, не лишаються байдужими при виконанні завдань. Вони виразно повторюють рухи, поспівки, поетичні імпровізації, створені товаришами. Так поступово збільшується кількість учасників, які включаються у найактивнішу самостійну діяльність. Імітація дій, про які йдеться в текстах пісень, рельєфні танцювальні рухи допомагають школярам краще зрозуміти та емоційно відчути багату палітру образів народного мистецтва.

Отже, музичне мистецтво сприяє особистісному розвитку як ніякий шкільний предмет. Творчий потенціал притаманний усьому спектру діяльності школярів на уроках музики. Розвивати музичну творчість дітей вчитель може в процесі різних видів музичної діяльності. Творчі завдання, музичні ігри допомагають вчителю зробити урок цікавим, але не розважальним. Ефективним, а не ефектним. Завдяки індивідуальному пізнанню творів мистецтва посилюється духовно-енергетичний потенціал і активізується творчість особистості. Творчість повинна опиратися на інтерес, позитивні мотиви усвідомлення важливості творчої діяльності для дитини. Музична імпровізація допомагає самостійному самовираженню дитини, тому не потрібно хвилюватися, що на початку імпровізаційних спроб учні не дотримуються музичних канонів побудови мелодичного малюнку, від чого з'являється відчуття «музичної сваволі».

При імпровізації необхідно домагатися музичного характеру, послідовності розвитку музичної інтонації та художнього виразного виконання. Для вокальної імпровізації необхідно розвивати вокальні здібності та чистоту інтонування у дітей. В процесі музикування необхідно звертати увагу учнів на підготовленість кульмінації, формувати відчуття ладу. Не обмежувати в кількісному відношенні імпровізаційні знахідки дітей, бажано навчити творчо працювати учнів «внутрішнім слухом» і відбирати найбільш вдалі для вокальної та інструментальної імпровізації інтонації. Імпровізації не повинні обмежуватися і в часі. .[1]

Методика музично-творчого розвитку особистості і позакласні творчі заняття надають вчителю широке поле для діяльності, а саме: для творчого варіювання формами організації і проведення занять; видами імпровізації, підбором музичного та літературного матеріалу для імпровізації у відповідності з єдиним тематизмом занять; різноманітністю методів впливу і непрямого керівництва творчою діяльністю дітей, які при правильному поєднанні сприяють розвитку творчих здібностей учнів і оптимізації музично-творчого процесу в загальноосвітній школі.

Отже, в педагогічній практиці поки що головна увага приділяється вихованню творчості, на жаль ще не вирішені в значній мірі питання, пов'язані з вихованням творчості як відносно стійкої риси особистості. При всій складності і практичній не розробленості цих завдань, сумніву не викликає той факт, що формування творчих здібностей у дітей треба починати зі зміцнення і розвитку їх творчої активності. Для вирішення цієї педагогічної проблеми необхідно створювати такі умови, які б стимулювали природне протікання творчої активності і протікання творчого процесу, активізували дітей до продуктивної творчої діяльності.

Дитяча творчість згасає, якщо в процесі навчання не отримує того підживлення, яке дає майстерність. Ніякими здібностями не можна замінити майстерність, яка є головною у створенні та виконанні художнього твору. Але слід остерігатись догматизму та самодомінуючої ролі техніки у навчанні. Ніякої хорової муштри (спів унісонів, вправ). Кожен учень повинен відчувати свободу, йти тільки за своїми внутрішніми бажаннями, знаходити власні шляхи виразити те, що безпосередньо відчуває. Адже головною дійовою особою на уроці має бути Музика, тому треба забезпечити учню можливість набувати нові знання та навички у безпосередньому спілкуванні з музикою. Інакше ми можемо викликати негативне ставлення до музичних занять і музики як такої, втрату інтересу, що звичайно позначиться на загальному розвиткові особистості та її творчій активності.

Ефективність розвитку творчої активності у вокальному та інструментальному виконавстві, сприйнятті музики великою мірою залежить від добору репертуару. Музичні твори, запропоновані дітям, мають бути виключно цінними в художньому плані та доступними для розуміння дітей молодшого шкільного віку. Слід враховувати загальний розвиток кожної окремої особистості, рівень художньої підготовки, життєвий та музичний досвід. Адже дитина ще до школи засвоює певні вміння та навички, набуває музичнослухового досвіду та доступних для неї знань, залучається до різних видів музичної діяльності, тобто виявляє свої музично-сенсорні здібності та вибіркове ставлення до музики. Недооцінка, так само як і переоцінка дитячого музичного досвіду, негативно відобразиться на її загальному та творчому розвиткові, призведе до втрати зацікавленості діяльністю в галузі музичного мистецтва .[1,7]

Включення до репертуару учнів близьких їм за емоційно-образним змістом та за формою відтворення творів сприяє вільним та природним виявам індивідуальності учнів у музичній діяльності. Поступово потрібно вводити більш складні твори, сприйняття, осмислення та виконання яких потребує значно більшого музично-життєвого досвіду, нових знань, більш розвинених вмінь та навичок - все це стимулює власні творчі пошуки дитини.

В цілому можна сказати, що молодші школярі із задоволенням слухають веселу, життєрадісну музику різних народів. Їх приваблюють образи героїчної тематики, твори, що відображають їх дитячий світ, з конкретними яскравим образами, живим поетичним змістом, напруженою мелодією, гнучким та чітким ритмом, простою і ясною мовою та формою.

Прослуховування школярами знайомих п'єс у новому звучанні (оркестровому, у виконанні відомих піаністів, співаків, виразній інтерпретації вчителя), порівняння різних трактувань, аранжувань одного й того ж твору активізують та збагачують сприйняття. Живе виконання та імпровізації вчителя завжди створюють у класі більш емоційну атмосферу, крім того, слугують гарним прикладом того, як цікаво самому виконувати та створювати музику. Все це збуджує творчу активність школяра, підштовхує до власних творчих пошуків .[5]

Таким чином, залучення дітей молодшого шкільного віку до творчої діяльності у галузі музичного мистецтва є благодатним підгрунтям для розкриття їхніх творчих потенцій. Застосування комплексу різних видів музичної діяльності (сприйняття, виконання, створення музики та набуття музично-теоретичних знань) на уроці музики в початковій школі створює можливості для ефективного становлення творчої активності учнів, дозволяє вирішити цілу низку освітніх, виховних та розвиваючих завдань. Розвиток здібностей та набуття різноманітних навичок в одному з видів музичної діяльності позитивно позначається на всіх інших. Отже, процес самореалізації дитини у різних видах музичної діяльності, який супроводжується великими емоційними переживаннями, дає величезний поштовх цілісному гармонійному розвитку особистості.

ВИСНОВКИ

Виконання пісні, впливаючи на слухача злиттям музики і слова, дозволяє не тільки висловити свої почуття, а й викликати емоційний відгук, співчуття, розуміння. У цьому його особлива доступність для сприйняття дітьми. Виразні інтонації людського голосу, супроводжувані відповідною мімікою, привертають увагу дошкільників.

Вже в ранньому віці діти реагують на пісню, ще не розуміючи до кінця її змісту. У міру розвитку мислення, мовлення, накопичення нових уявлень ускладнюються і переживання дитини і зростає інтерес як до самої пісні, так і до її відтворення. Особливе відчуття радості викликає спілкування під час колективного співу. У пісні є, крім цього, щось, що виховує душу й особливо почуття. Все це повною мірою відноситься і до дошкільнят, яким також властива потреба висловлювати свої настрої в співі. [4]

Часто можна спостерігати, як хлопчик, крокуючи по кімнаті, наспівує маршову мелодію, або дівчинка, граючи з лялькою, заколисує її колисковою піснею. Голос дитини - природний інструмент, яким вона володіє з ранніх років. Ось чому спів весь час присутній у житті дитини, заповнює його дозвілля, допомагає організовувати творчі, сюжетні ігри. Одним з важливих завдань всебічного розвитку дитини є виховання музичної культури. Її основи закладаються вже в дитинстві. В зв'язку з цим велике місце відводиться музиці в школах, - вона звучить і на музичних заняттях, і в самостійній музичній діяльності, і під час свят і розваг.

Зміст музичного виховання передбачає виховання у дітей сприйнятливості, інтересу, любові до музики, розвиток емоційної чуйності на неї, залучення їх до різноманітних видів музичної діяльності, що дозволяє розвивати загальну музичність дитини, її творчі здібності.

Сприйняття музики складний процес, що вимагає від дитини уваги, пам'яті, розвиненого мислення, різноманітних знань. Всього цього у молодших школярів поки немає. Тому необхідно навчити дитину розбиратися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати її увагу на співі, як основному виду музичної діяльності дитини шкільного віку.

При дотриманні гігієнічних умов, тобто при проведенні занять в провітреному приміщенні, на чистому повітрі в суху теплу погоду, спів сприяє розвитку і зміцненню легенів і всього голосового апарату. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики. Навчати дітей співу може не тільки фахівець - музичний керівник, але і кожен вихователь за наявності у нього музичної підготовки, отриманої в педагогічному вузі. [9]

В результаті проведеної роботи, зробимо висновок, що саме шкільний вік надзвичайно важливий для розвитку загальних музичних здібностей дитини, у тому числі і музично-сенсорних. І розвиток цих здібностей у кожної дитини повинен бути постійно в полі зору музичного керівника, здійснюватися різними методами і засобами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арисменди А.Л. де. Дошкольное музыкальное воспитание: Пер. с исп. / Общ. ред М.Шуаре; Вст. статья Ю.В.Ванникова; Послесл. Л.И.Айдаровой и Э.Е.Захарова. - М.: Прогресс, 2009. - 176 с.

2. Ветлугина Н.А. Музыкальное воспитание в детском саду. - М.: Просвещение, 2001. - 240 с., нот. - (Б-ка воспитателя дет. сада).

3. Музичний розвиток дітей від 2 до 7 років в умовах дошкільного закладу /Програма, методичні рекомендації // Укл. Т.І.Науменко. - К.: ІЗМН, 2007. - 104 с.

4. Науменко Т.І. Музичне виховання дошкільників засобами українського фольклору. - К.: Віпол, 2006. - 63 с.

5. Островський В.М., Сидір М.В. Уроки музики. 1-4 класи. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 60 с.

24. Різновікова група в дитячому садку / Л.Русан, Г.Колосинська. - К.: Шк. світ, 2007. - 128 с. - Б-ка “Шкільного світу”). - Бібліогр.: с. 127.

6. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Львів-Краків-Париж: Просвіта, 2003. - 127 с. - (Попул. енциклоп. “Просвіти”; Ч. 4).

7. Садовенко С.М. Світ фольклору: Український дитячий музичний фольклор як засіб формування музичних здібностей дітей дошкільного віку. Науково-методичний посібник. - К.: КТ “Київська нотна фабрика”, 2007. - 332 с.

8. Сухомлинский В.А. Вибрані твори. У 5-ти т. Т. 3. - К : Рад. Шк., 2000. - 670 с.

9. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей //Избранные труды: В 2 т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 2005. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru