Методика проведення екскурсій з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

краєзнавчий природознавство школа екскурсія

Природознавство вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає її в розвитку, у часі і просторі. Звідси основна задача уроків природознавства - вивчення природи як єдиного цілого і встановлення взаємозв'язків між окремими її елементами і явищами.

Природознавчі знання молодших школярів служать основою для вивчення природничих дисциплін в середній школі (географії, ботаніки, зоології, анатомії і фізіології людини). Природознавчі знання постійно використовуються дітьми на інших учбових предметах початкового курсу навчання. Здійснюючи зв'язок з життям, вчитель використовує результати дитячих спостережень за навколишньою природою і працею людей. Чим більше об'єм знань про природу і працю людей, тим легше вчителеві працювати по всіх предметах початкового навчання.

Педагоги, психологи, методисти переконливо довели, що процес формування і розвитку особистості повинен починатися з перших днів життя людини, що створює сприятливі умови для розкриття потенційних можливостей дитини. Виявленню і розкриттю цих можливостей сприяє проведення екскурсій.

Протягом багатьох років у навчальних програмах початкових класів масової і допоміжної шкіл значне місце у вивченні природознавчого матеріалу приділяється екскурсіям і предметним урокам, на яких предмети і явища розглядаються в природних умовах. Ціль таких уроків - ознайомити учнів з об'єктами і явищами природи за допомогою дослідів, спостереження, самостійної роботи. Зміст екскурсій повинен мати безпосередній зв'язок із пройденим на попередніх уроках матеріалом. У той же час отримані на екскурсіях уявлення, результати спостережень і зібрані матеріали використовують в подальних уроках.

Дослідницький підхід до вивчення природи дозволяє на екскурсіях навчати учнів орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, установлювати зв'язок між предметами, що спостерігаються, і явищами природи, сприяючи формування навичок самостійного вивчення навколишньої дійсності.

Значення краєзнавчої роботи в школі не тільки в тому, що вона сприяє всебічному вивченню природноекономічних і соціальних умов рідного краю і перспектив його розвитку, а й у тому, що дає вчителю можливість вивчити психологічні особливості учнів, виявити їхні інтереси. Участь у суспільно-корисній роботі, виконання індивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, а через них - і до природи. Психологи визначають краєзнавство як один з видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка, функції, етапи і стадії.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми використання краєзнавчої роботи при викладанні природознавства в початковій школі.

Об'єкт дослідження: екскурсія як метод реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

Предмет дослідження: форми, методи, прийоми та особливості впровадження краєзнавчого принципу вивчення природознавства під час екскурсій в початковій школі.

Мета дослідження: з'ясувати сутність краєзнавчого принципу; визначити особливості методики проведення екскурсій з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

Основні завдання:

· розкрити наукові аспекти реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі;

· з'ясувати сутність краєзнавчого принципу;

· охарактеризувати основні методи і прийоми впровадження краєзнавчого принципу вивчення природознавства під час екскурсії в початковій школі;

· охарактеризувати суть екскурсії як однієї з форм організації освітнього процесу з природознавства в початковій школі;

· описати стан дослідження проблеми дослідження в науково-педагогічній літературі;

· визначити стуктуру і зміст проведення екскурсій в початковій школі;

· розробити експериментальну методику реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань ми використали комплекс взаємопов'язаних методів дослідження:

- теоретичних: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження, вивчення і аналіз нормативної документації, аналіз письмових та усних відповідей, контрольних робіт, діяльності учнів;

- емпіричних: спостереження за навчально-виховним процесом, анкетування учнів, бесіди з ними, що сприяло вивченню стану проблеми в практиці роботи школи; педагогічний експеримент із статистичним аналізом його результатів;

Експериментальна база дослідження. Педагогічне дослідження проводилось на базі Глухівської ЗОШ №3. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 60 учнів третіх класів, із них: 30 учнів експериментального класу і 30 учнів контрольного класу.

Дослідження мало теоретико-практичний характер і проводилось у три етапи. На констатувальному етапі проводився аналіз педагогічної, психолого-методичної літератури з обраної теми, визначалися вихідні позиції дослідження, об'єкт, предмет, гіпотеза, основні напрями і завдання; розроблялись шляхи їх реалізації та матеріали експериментального дослідження; було окреслено коло питаннь, що потребують подальшого розв'язання. На формувальному етапі дослідження здійснювався відбір різних видів, методів і форм перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів початкових класів з природознавства; проводився педагогічний експеримент.

На підсумковому етапі проводилося опитування учнів; узагальнювались результати експериментальної роботи, формулювались загальні висновки дослідження.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОГО ПРИНЦИПУ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Екскурсії як одна з форм організації освітнього процесу з природознавства в початковій школі

Екскурсія (від латинського excurro - вибігаю) - це форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різноманітні об'єкти, явища і процеси в природних чи штучно створених умовах.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення, їх цінність полягає в тому, що на відміну від уроків у класі учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуття. Діти бачать об'єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв'язок рослин і ґрунту, тварин і рослин. Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички та вміння.

У програмі з природознавства звертається увага на те, що «у навчальних цілях варто використовувати місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводити регулярні екскурсії у природу, населені пункти, у краєзнавчий або природничий музей, будинок природи, планетарій, обсерваторію».

Розрізняють такі види екскурсій за дидактичною метою:

1) вступні - до предмету чи певної теми; наприклад, перед вивченням певної теми (розділу);

2) поточні - під час вивчення теми;

3) узагальнюючі - після вивчення певної теми (розділу).

Виділяють також екскурсії за об'ємом матеріалу:

1) однотемні - присвячені одній темі;

2) багатотемні - розкривають декілька тем розділу або декілька розділів.

Перед початком нового навчального року, складаючи календарний план, вчитель, керуючись програмою, змістом матеріалу, що вивчається, та особливостями місцевості планує проведення екскурсій. У календарний план слід включити екскурсії, які пропонуються програмою, а також можна включати екскурсії, матеріал яких можна розкрити в умовах даного краю.

За деякий час до проведення екскурсії необхідно визначити навчально-виховні цілі та продумати місце проведення. Попередньо вчитель має побувати на місці екскурсії, познайомитись з об'єктами природи, продумати, що саме він зможе розповісти учням, які позапрограмові об'єкти їх зможуть зацікавити. Важливо продумати найбільш оптимальний маршрут, місця зупинок.

Слід також підготувати і дитячий колектив - познайомити їх з метою і задачами екскурсії, за необхідності розподілити за групами, продумати завдання для груп. Також слід завчасно підібрати інвентар та обладнання (гербарні папки, сачки для комах, скляні банки для комах і водних тварин, лопаточки, садові ножиці та ін.).

Вчитель складає розгорнутий план-конспект екскурсії, який має таку структуру:

Тема:

Мета:

Обладнання:

Маршрут:

Хід екскурсії:

1. Організація класу.

2. Повідомлення теми, мети та завдань екскурсії.

3. Бесіда з правил техніки безпеки:

а) правила безпечної поведінки в природі;

б) правила поведінки на вулиці під час руху.

4. Шикування учнів та рух до місця екскурсії.

5. Вступна бесіда.

Налаштування учнів на сприйняття природних об'єктів.

6.Вивчення об'єктів природи.

7. Закріплення вивченого.

Бесіда, практична робота.

8. Підсумки екскурсії.

9. Шикування учнів та рух до школи.

10. Домашнє завдання.

Ще в класі вчитель знайомить учнів з метою та завданнями екскурсії, наголошує, що саме мають дізнатися діти під час екскурсії. Обов'язковим є нагадування правил безпечної поведінки в природі: не можна відходити від місця екскурсії без дозволу вчителя, не можна зривати та вживати в їжу листочки рослин, ягоди та гриби, не можна ламати рослини, не можна галасувати, чіпати та лякати тварин. Якщо школа знаходиться у місті чи великому селищі, треба згадати і правила руху до місця екскурсії у колоні, а також правила переходу вулиць.

Після бесіди вчитель вишиковує учнів по двоє, розміщує попереду та позаду колони чергових учнів з прапорцями, яких інструктує стосовно маршруту екскурсії. Вчитель рухаючись разом з колоною, займає положення ближче до її кінця, щоб тримати всіх дітей у полі зору. Підходячи до дороги, колона зупиняється, вчитель разом із черговими учнями виходить на дорогу і створюють «коридор», по якому за командою переходить клас.

На місці екскурсії вчитель розміщує учнів півколом, у центрі якого стає сам. Він налаштовує дітей на сприйняття об'єктів природи. Це можна зробити за допомогою вірша, загадок, уривку з художнього твору, опису природи та ін. Потім розглядаються основні питання екскурсії. Розпочати слід з об'єктів неживої природи, після чого звернути увагу на об'єкти живої природи, розкрити взаємозв'язки, що існують у природі, зосередити увагу дітей на проблемах охорони природи. Для закріплення можна використати бесіду, гру, практичну роботу (наприклад, збирання гербарію, насіння рослин та ін.). У кінці екскурсії робиться підсумок. Учні організовано повертаються до класу, де вчитель дає їм завдання додому. Це може бути завдання з опрацювання матеріалів екскурсії (створення гербарію, колекції насіння), написання твору за матеріалами екскурсії, оформлення фотозвіту, підготовка повідомлень, малюнків.

Екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Розкриваючи взаємозв'язки, що існують між неживою і живою природою, між об'єктами живої природи, вчитель здійснює екологічне виховання. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується увага учнів, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. Так впроваджується естетичне та моральне виховання.

Виховне значення екскурсій полягає і в тому, що спостереження і вивчення рідного краю, своєї країни викликає почуття гордості за рідну країну, її природні багатства, почуття любові до рідного краю, тобто формується почуття патріотизму. Під час екскурсій учні можуть спостерігати наслідки напруженої праці дорослих - урожай, що достигає в полі чи у саду, рослини, що прикрашають парки чи сквери.

Слід зазначити, які великі зусилля докладають для цього дорослі, а це вже елементи трудового виховання. Можна запропонувати учням зробити свій посильний трудовий внесок в озеленення рідного міста чи села.

На екскурсіях, як і на предметних уроках, діти навчаються бачити за словом його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні знання про природу. Таким чином, під час екскурсій реалізується не тільки пізнавальна чи розвиваюча мета, а й існують величезні можливості для виховання учнів.

1.2 Основні тенденції реалізації краєзнавчого принципу у процесі вивчення природознавства в початковій школі

Природниче краєзнавство на сучасному етапі є важливим засобом зростання національної самосвідомості на основі конкретних матеріалів своєї місцевості через науково - природокорисну діяльність учнів. Отже воно виступає важливим інструментом навчання й виховання, і є тенденцією сучасної методики природознавства.

Що ж таке краєзнавство загалом? Краєзнавство-- збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: природи, географії, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Існує кілька визначень цього терміну, зокрема науковець Олександр Барков вважав, що краєзнавство-- це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і методами дослідження, таких, що ведуть до єдиної мети-- наукового і всебічного пізнання краю.

Краєзнавчий принцип -- один з педагогічних принципів навчання, який означає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища.

Основним завданням шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збирання та узагальнення краєзнавчого матеріалу. Краєзнавчий принцип передбачає систематичне встановлення звязків між вивченням природи і тими знаннями, які здобувають учні в результаті безпосереднього дослідження краю.

Під краєзнавчим принципом навчання розуміється встановлення в процесі навчання асоціативних зв'язків між відомими учням фактами з оточуючого їх середовища та виучуваним програмним природничим матеріалом з метою підвищення якості засвоєння знань.

Головне призначення краєзнавчого принципу полягає в тому, щоб дати можливість учневі в знайомій місцевості, в повсякденній обстановці спостерігати природничу дійсність у взаємозв'язках її окремих компонентів і результати спостережень використовувати на уроках.

Краєзнавчий принцип дає можливість будувати викладання природознавства відповідно до дидактичного правила: “від відомого до невідомого”, “від близького до далекого”. Маючи фактичні дані про природу і її закономірності, а також про населення й господарство рідного краю, легше розуміти і засвоювати природу, географію і традиції інших територій. Якщо дитина бачить і розуміє певне явище, його закономорності, то вона може зрозуміти і подібне, яке побачити невзмозі.

Природничі поняття, що засвоюються учнями на прикладі свого краю і власних спостережень сприймаються краще і запам'ятовуються на довше. Зв'язок з найближчим оточенням надає практичної спрямованості навчанню: у дітей виробляються навички поводження в природі, спостережливість, з'являється інтерес до екологічних та народногосподарських проблем.

Збагачення учнів краєзнавчими знаннями й пізнавальним досвідом дає їм можливість активніше брати участь у вирішенні таких навчальних проблем, як:

· порівняння нових факторів зі своїми життєвими спостереженнями, виявлення в них рис схожості та відмінності;

· уміння за територіальними уявленнями бачити предмети навколишньої дійсності;

· вироблення вміння застосовувати одержані знання.

Головним джерелом знань про рідний край є краєзнавчі об”єкти. За основними напрямками вивчення їх умовно можна поділити на такі групи: а дміністративно-територіальні (населений пункт, район, область, край, країна); економічні (заводи, господарства, шахти); історичні (памятники, заповідники, памятки природи); культурно-мистецькі (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади); природні (форми рельєфу, водойми, корисні копалини, рослини і тварини).

Сутність шкільного краєзнавства полягає у всебічному вивченні учнями певної території свого краю за різними джерелами і, головним чином, на основі безпосередніх спостережень під керівництвом учителя. Самому вчителю краєзнавство також приносить користь. Займаючись краєзнавчою роботою з дітьми, він збагачується знаннями, підвищує свою педагогічну майстерність. Учитель знайомиться з населенням, батьками учнів, вивчає роботу місцевих підприємств і організацій. Іншими словами, краєзнавство -- шлях до науково-дослідницької діяльності. У процесі краєзнавчої роботи учні самостійно засвоюють навчальний матеріал і набувають навичок, необхідних у житті, готуються до практичної діяльності й розширюють загальноосвітні знання.

Сьогодні багато вчителів використовують краєзнавчий принцип у своїй роботі, оскільки його дидактичний потенціал невичерпний. Саме краєзнавство має неоціненне значення для міцного засвоєння учнями основ науки, розширює і поглиблює знання, сприяє розвитку в них творчих здібностей, допитливості, активності, формує світогляд. Зважаючи на те, що найдоступнішим для учнів початкових класів в експериментальній школі є матеріал місцевої природи, в основу вивчення природознавчого матеріалу було покладено краєзнавчий принцип та принцип сезонності. До прикладу, під час уроків серед природи молодші школярі вивчали сезонні зміни у природі рідної місцевості, визначали характерні кліматичні умови, форми рельєфу земної поверхні, типи водойм, які зустрічаються на даній території.

Вчитель також ознайомлювала учнів з рослинним світом рідного краю, тваринами, які проживають у лісі, в полі, водоймах тощо. Наприклад, для розвитку зв'язного мовлення вчитель пропонувала учням описати квітково-декоративні рослини, птаха чи тварину, які характерні для нашої території і діти маюли змогу спостерігати їх у природі. Крім того, цікаві відомості про рослин і тварин місцевості, легенди про їх походження активізують пізнавальну діяльність учнів. Такі історії використовувались на уроках позакласного читання, а також для виховних бесід на інших уроках.

Також вчитель намагалася залучати батьків учнів до краєзнавчої діяльності, їх дідусів та бабусь, які можуть поділитися характерними для рідного міста чи села народними звичаями, традиціями. Значна увага на уроках приділялася традиціям, звичаям і обрядам народного календаря, які комплексно діють на особистість, всебічно розвивають її. Великий виховний зміст дат, подій, урочистостей народного календаря полягає в тому, що в основі - трудова діяльність людей, її різноманітні види в залежності від пори року . У процесі підготовки і відзначення народних свят, урочистостей в учнів виховуються почуття господаря рідної землі, працьовитість, дбайливість, ініціативність і підприємливість, якості турботливого сім'янина, охоронця природи. Використання народних прикмет дозволило реалізувати прогностичні функції народного календаря. В учнів формується творче мислення: вони аналізують, зіставляють географічні, біологічні, метеорологічні і астрономічні чинники, відшукують між ними взаємозв'язки і взаємозалежності, роблять узагальнення, доходять самостійних висновків.

Не забували й про ознайомлення учнів з творчістю митців рідного краю. На один з уроків образотворчого мистецтва запросили художника і запропонували йому провести майстер-клас для молодших школярів на відповідному рівні. Також ми доповнювали програмовий матеріал віршами, оповіданнями, піснями про рідний край відомих письменників минулого.

Учнів залучали до збору інформації про походження, історичні пам'ятки рідного міста чи села. Учням пропонували створити проект на тему «Моє місто», «Легенди рідного міста», «Визначні історичні пам'ятки нашого міста». Такі відомості доповнюють програмовий матеріал для початкової школи, збагачують його. Крім того, спостерігаємо беззаперечний виховний потенціал - в учнів формується ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей, природи, праці, мистецтва, держави.

Отож краєзнавча діяльність у початковій школі дозволяє вирішити такі завдання: відродження духовності, національної культури; дослідження природних особливостей рідного краю; засвоєння учнями народного світогляду, культури та менталітету; дослідження нерозкритих сторінок історії рідної землі; формування екологічної культури учнів; вивчення народних традицій, пісенної культури, архітектури і побуту.

1.3 Стан дослідження проблеми дослідження в науково-педагогічній літературі

Краєзнавство здавна визнано одним із найважливіших засобів зв'язку навчання та виховання з життям. Використання місцевого матеріалу привертало увагу видатних педагогів минулого Я. Коменського, Ж. Руссо, І. Песталоцці. Їх ідеї про виховання з урахуванням місцевих умов у подальшому мали значний вплив на розуміння сутності краєзнавства, його місця і функцій у навчанні і вихованні.

Дослідниками на різних етапах суспільного розвитку накопичено значний науковий та емпіричний досвід щодо розгортання і тенденцій розвитку освітньо-краєзнавчої роботи. Суттєвий внесок у дослідження краєзнавства як

педагогічного феномену зроблено М. Грушевським, М. Драгомановим, М. Пироговим, К. Ушинським та ін. Питання про знання краю народом, зокрема молоддю, студентством, хвилювали В. Антоновича, Н. Дашкевича, Н.Молчановського, Д. Багалія та ін. Теоретико-методичні засади освітнього краєзнавства у своїх працях розробляли О. Барков, В. Борисов, М. Мілонов, А.Даринський, Ю. Кононов, В. Корнєєв, М. Костриця, М. Стельмахович, І.Прус, К. Строєв, А. Сиротенко, Т. Вайда, Л. Бабенко, М. Дуденко, Е.Пасічник, Г. Пустовіт, В. Обозний, О. Тімець та ін.

Загалом на краєзнавство існують різні погляди. Його розглядають як наукову дисципліну, метод дослідження краю, дидактичний принцип, навчальний предмет, метод навчання і виховання тощо.

На потрійному трактуванні терміну “краєзнавство” наголошував К.Дубняк, зауважуючи, що краєзнавство це ? методи наочно студіювати природничі й економічні науки; пропедевтичний курс елементарної шкільної географії; самостійне і визначене коло систематизованого знання зі своєю власною методикою.

На підставі такого потрійного трактування М. Костриця виокремив такі три функції краєзнавства:

- педагогічна, яка визначає краєзнавство як метод, дидактичний принцип, за допомогою якого можна домогтися підвищення ефективності навчальновиховного процесу в освітніх закладах;

- пропедевтична - курс елементарної шкільної географії “Географія рідного краю”; складова частина географічної науки з усіма притаманними для неї методами дослідження.

На думку К. Дубняка, змістом краєзнавства як єдиної синтетично-географічної науки є: природа території як той фундамент, на якому базується господарство; людина як та сила, що використовує природу території, впливає на неї, планує своє господарство, виходячи із властивостей та особливостей природи території; економіка території, тобто виробничий ефект дії людини на природу. Об'єктом вивчення краєзнавства вчений вважає край (територію).

У трьох іпостасях, які стосуються структурних засад, розглядає країнознавство П. Тронько. Він зазначає, що краєзнавство є:

- по-перше, сукупністю наукових дисциплін, різних за змістом і методами дослідження;

- по-друге, науковою популяризацією знань про край, регіон;

-по-третє, громадським рухом, основними завданнями якого є збереження історикокультурної спадщини краю та відродження духовності.

Предметом дослідження краєзнавства, на думку П. Тронька, є конкретний регіон, а об'єктом - його історія, природа, населення, господарство, культура, пам'ятки матеріальної і духовної культури.

Краєзнавство може бути структуровано на складові. Я. Жупанський та В.Круль пропонують загальне краєзнавство поділяти на географічне, історичне, соціальне. Об'єднуючим елементом усіх видів краєзнавства є територія, а отже, географічне краєзнавство є стрижнем загального краєзнавства.

"Краєзнавство", - за визначенням відомого географа О. С. Баркова, - це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та своїми методами дослідження, але таких, що ведуть до єдиної мети - наукового і всебічного пізнання краю".

Нинішньому етапу розвитку краєзнавства, на думку більшості українських учених, більш-менш повно відповідає таке визначення:

"Краєзнавство - це комплексне, наукове і всебічне вивчення певної території (села, міста, області, краю), це - популяризація і використання цього пізнання з метою наближення життя до науки, це - засіб навчання і виховання національно-свідомих громадян".

Дослідженням історії, теорії і методології краєзнавства нині серйозно займаються науковці Львівського, Київського, Харківського, Чернівецького, Одеського, Сімферопольського, Волинського національних університетів, Київського, Дрогобицького, Тернопільського, Вінницького й інших державних педагогічних університетів, працівники українських музеїв, наукових інститутів НАН України. Тематика досліджень теорії краєзнавства досить різноманітна. Вона потребує наукового комплексного дослідження (істориків, етнографів, географів, філологів тощо) й зобов'язує до серйозного відношення з боку державної влади та громадських організацій.

В Україні питання теорії географічного краєзнавства най-плідніше розробляли О. Т. Діброва, Я. І. Жупанський, В. П. Замковий, М. Ю. Костриця, М. П. Крачило, В. П. Круль, М. П. От-каленко, С. Л. Рудницький, Д. П. Тетерський, Є. Й. Шипович, М. Т. Янко.

Сучасні українські вчені Я. Жупанський і В. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну, нерозривну і відкриту систему, яка функціонує у світі тримірних системних моделей, складених з: простору (географічне краєзнавство); часу (історичне краєзнавство); соціуму (соціальне краєзнавство).

Отже, краєзнавство розглядається як унікальне суспільно-освітнє явище,

основу якого складає процес пізнання та передачі знань про рідну землю і життя на ній, що здійснюється від одного покоління до наступного. Стан дослідження краєзнавства в науково-педагогічній літературі перебуває у стані перманентних змін - теоретичні й методологічні напрацювання наповнюються новими ознаками, уточнюються, удосконалюються.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОГО ПРИНЦИПУ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Методика та організація констатувального етапу педагогічного експерименту

З метою вивчення дійсного стану проблеми дослідження у практиці роботи сучасної початкової школи нами було проведено констатувальний етап експерименту, який передбачав з'ясування ставлення педагогів щодо цінності проведення екскурсій саме з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі, щодо можливостей освітніх технологій, в тому числі й здоров'язбережувальних, в еколого-природничій освіті молодших школярів, виявлення методичного інструментарію вчителів, який вони використовують у практичній діяльності. Так, у процесі експерименту нами було проведено бесіди та анкетування педагогів експериментальної школи.

З метою з'ясування ставлення вчителів до екскурсії як форми організації навчального процесу на уроках природознавства в початковій школі, нами було проведено анкетування, яким було охоплено 10 вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл міста Глухова. (Додаток А)

Аналіз результатів опитування показав, що 60% опитуваних вчителів вважають екскурсії частково однією з ефективних форм організації навчання природознавства; 35 % - вважають екскурсії однією з ефективних форм організації навчання природознавства; 5 % не вважають таку форму проведення занять з природознавства ефективною.

Думку про те, що екскурсії треба проводити рідко, адже саме урок найважливіша форма організації навчального процесу поділяють 50 % опитуваних вчителів; час від часу, адже це цікаво і корисно для дітей - 20%, якомога частіше, це сприяє більш повному засвоєнню матеріалу - 30%.

Щодо того, чи дають екскурсії найбільш повну інформацію з теми 50% респондентів дали відповідь - «іноді», 10% - «завжди», 40% - «не дають повної інформації». На питання «Як ви вважаєте, чи забезпечують екскурсії реалізацію краєзнавчого принципу на уроках природознавства?» 100% опитуваних вчителів дали відповідь - «так». Також 70 % вчителів стверджують, що для реалізації краєзнавчого принципу не має значення розмір міста, адже головне знати найважливіше про свій рідний край, про свою країну; 10% вважають, що у великому місті краще, бо є більше об'єктів природи, про які можна розказати дітям, і зробити процес навчання більш цікавішим та пізнавальним; 20% респондентів стверджують, що для вчителя в маленькому місті це навіть легше, адже екскурсії можна проводити на відносно невеликій відстані від школи.

Під час бесіди усі вчителі також одностайно стверджували, що проведення екскурсій під час вивчення природознавства в початковій школі підвищує загальний інтерес до навчального предмету «Природознавство», сприяє формуванню екологічної культури в учнів початкової школи, допомагає усвідомлювати важливість бережливого ставлення до природи, зрозуміти, що людина є частиною природи, тому потрібно жити з нею в гармонії.

В підсумку обробки даних, отриманих в результаті бесіди та анкетування, виявлено, що більшість вчителів вважають, що проблема використання екскурсій на уроках природознавства в теорії навчання розроблена недостатньо. Також ми виявили, що найчастіше для формування краєзнавчих знань, як її складової, під час навчання природознавства у початковій школі вчителі використовують такі форми організації освітнього процесу як нестандартні уроки, екскурсії, подорожі, бесіди. Більшість вчителів експериментальної школи вважають, що екскурсії є особливо доцільними під час вивчення природознавства, оскільки природа, як стверджував В.Сухомлинський, є вічним джерелом дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Тому яскраві образи рідної землі живлять свідомість дитини, а закони мислення розкриваються не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю тощо.

З метою оцінки ефективності проведення екурсій в школі, значення і ставледення до них учнів, вироблення рекомендацій по оптимізації навчального процесу ми провели анкетування серед учнів експериментального та контрольного класів. Ми запропонували дітям відповісти на питання нашої анкети, або написати відповідь самостійно (варіант інше, що саме). (Додаток Б)

В результаті проведеного анкетування були одержані такі дані ( табл .1)

Таблиця 1

Експериментальний клас	Контрольний клас
Номер питання	Відповіді	Відповіді
	Так	Ні	Важко відповісти	Так	Ні	Важко відповісти
1	50%	10%	40%	55%	10%	35%
2	60%	20%	20%	60%	25%	15%
3	30%	60%	10%	35%	50%	15%
4	85%	5%	10%	80%	5%	15%
5	90%	2%	8%	90%	5%	5%

З отриманих результатів можна сказати: з твердженням про те, що школа постійно розширює круг спілкування учнів, запрошує цікавих людей, організовує поїздки, конференції в експериментальному класі половина учнів, і в контрольному класі більшість (55%) учнів згодні. Відсоток учнів, що задоволені екскурсіями, які проводяться вчителями в обох класах однаковий - 60%. В експериментальному класі 30% учнів, і в контрольному класі 35 % вважають, що проводити екскурсії з ними повинна окрема людина, а не безпосередньо класний керівник. На питання «Чи зумів ти порозумітися зі своїм класним керівником?» в експериментальному класі позитивну відповідь дали 85% учнів, в контрольному 80%. В обох класах 90% учнів вважають необхідним проводити екскурсії. З огляду на дані результати можна зробити висновок, що проведення екскурсій в початковій школі має велике значення для учнів, така форма організації навчального процесу є для них цікавою та необхідною.

У процесі експерименту на констатувальному етапі ми досліджували також діяльність учнів на уроках природознавства. З метою виявлення рівня сформованості у них природничого (краєзнавчого) мислення ми проводили бесіди, аналізували робочі зошити з природознавства, розробили й провели анкети й вікторини. Оцінку навчальних досягнень учнів з природознавства щодо контрольного зрізу ми проводили чотирьма рівнями: початковий, середній, достатній, високий. (Додаток З)

На початку І семестру у 3-х класах ми провели самостійну роботу (Додаток П). Результати успішності цієї роботи, як у контрольному класі, так і в експериментальному, ми узагальнили у таблиці 2, з якої видно, що вони є подібними.

Таблиця 2 Успішність учнів з природознавства на початку експерименту в контрольному і експериментальному класах

Успішність в балах	Кількість учнів
	Експериментальний клас	Контрольний клас
1-4	-	-
5	2	3
6	5	6
7	6	4
8	8	6
9	2	4
10	4	4
11	3	3
12	-	-

Таким чином, результати проведеного дослідження переконують у необхідності посилення роботи щодо формування в молодших школярів природничого мислення. Резерви такої діяльності ми вбачаємо у системному систематичному проведенні екскурсій із застосуванням різних методів, прийомів та технологій, що сприятиме розвитку пізнавального інтересу до рідного краю, наближуватиме дітей до природи і виводитиме їх на рівень ціннісного ставлення до неї.

2.2 Огляд експериментальної методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі

На першому етапі дослідження нами було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з досліджуваної проблеми, методичну літературу та навчальні посібники для вчителів, досвід роботи вчителів початкової школи, сформульовано мету і завдання експериментального дослідження.

На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту була розроблена методика навчального експерименту. Експериментальне дослідження здійснювалось на базі Глухівської ЗОШ №3. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 60 учнів третіх класів, із них: 30 учнів експериментального класу і 30 учнів контрольного класу.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою. Для здіснення експериментальної методики нами було підібрано краєзнавчий та народознавчий матеріал до тем, що вивчалися. Навчальний процес був побудований таким чином, щоб реалізувати запропоновані шляхи використання краєзнаавчого матеріалу в початковій школі. Розглянемо детальніше використану нами методику проведення екскурсій з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

Вже з першого класу необхідно виховувати в дітях любов до природи, допомагати їм бачити в навколишній природі прекрасне, відкривати для них світ великих почуттів і думок, робити дітей захисниками, друзями природи. Тому ми намагалися виховувати в дітей почуття любові до природи, розуміння того чому і на скільки важливо берегти її. Для цього були підбрані вірші про красу природи, прислів'я, загадки про природу, про осінь, осінні місяці. (Додатки И, І, Ї). Цінність загадки не тільки в тому, що вона знаходить подібність між окремими предметами та явищами, а ще й в багатстві, різноманітності цієї подібності. Тому і придумувати , і відгадувати загадку - означає відкривати подібність всього існуючого у великому світі та одночасно відкривати в самому собі здатність бачити цю подібність несхожого. Діти люблять робити такі «літературні паузи», як і під час екскурсій, так і на перервах (частіше під час прогулянки на подвір'ї школи, на перерві ми розгадували загадки).

Екскурсії позв'язані з вивченням свого краю, своєї місцевості. Перед екскурсією вчитель повинен провести велику підготовчу роботу, познайомитися з планом місцевості, з окремими елементами природи по наміченому маршруті, прочитати про рослини і тварин місцевості, розробити індивідуальні завдання для учнів. Ми допомогали вчительці експериментального класу у підготовці, виконували її доручення, готували цікавинки для дітей які існують саме в Україні. (Додаток Й).

Успіх проведення екскурсії багато в чому визначається вчителем, його майстерністю, любов'ю до природи, чуйним відношенням до дітей. Необхідно, щоб побачене відбилося і на естетичному вихованні дітей, викликало в них живий образ, загострило їхнє око, збагатило думку, мову поетичними образами.

Однак дітям треба допомогти знаходити ці поетичні фарби. З цією метою ми також використовували читання уривків з художніх творів, у яких маються поетичні описи природи. Якщо діти втомилися на екскурсії і вчитель почуває, що необхідно підвищити інтерес до якого-небудь об'єкта, ми використовували для цього цікаві питання і загадки.

Також ми проводили екскурсії для дітей до Глухівського міського парку (Додатки К, Л). Метою екскурсії було формувати в учнів уявлення про природу як єдине ціле, знаходити взаємозв'язки у природі восени; розширювати знання про об'єкти неживої та живої природи; формувати навички навчально-пізнавальної і практичної природоохоронної діяльності учнів.

Дуже важливо ознайомити учнів із правилами поведінки у природі та правилами поведінки під час екскурсії, для цього ми виготовили для дітей картки-пам'ятки з техніки безпеки (Додаток М). Перед проведенням екскурсії кожному учневі дали карточку, на якій записані цільовий інструктаж, правила поведінки на природі, правила дорожнього руху. Перед тим, як відправитися в парк ми опрацювали ці правила. Також нами були виготовилені такі картки для подальшої роботи вчителя з учнями на екскурсіях, з правилами поведінки у музеї, біля водойм і на воді, правила поведінки в громадських місцях, правила безпеки при спілкуванні з тваринами, в майбутньому такі картки стануть в пригоді під час проведення інструктажу до екскурсій.

Під час екскурсії діти збирали гілочки і плоди окремих дерев і чагарників, шматочки кори, сухі стебла трав, листочки, каштани, шишки і т.д. Потім, на уроках трудового навчання ми робили з дітками аплікації з зібраних ними матеріалів - пташок, тварин. В кінці уроку діти презентували свої роботи, та мали дати відповіді на такі запитання:

- з чого зроблена їх аплікація, де вони знайшли ці матеріли?

- що найбільше запам'яталося, вразило під час цієї екскурсії?

- яка тваринка зображена, чи можна її зустріти в Глухові, або хоча б в Україні?

- за бажанням скласти твір-розповідь про зображену тварину.

(Зразок виконаної учнем роботи Додаток Н).

Після уроку ми оформили виставку робіт в класі, так діти ще раз повторили все, що побачили на екскурсії, закріпили знання про те, які рослини, тварини можуть зустрітися на Глухівщині та в Україні. Такий вид закріплення дітям дуже подобається і в подальшому вони з більшим захопленням йдуть на екскурсію, краще слухають вчителя, задають більше запитань, щоб потім мати змогу розповісти батькам скільки нового сьогодні дізналися і що побачили.

Також ми познайомили дітей з чайнвордами. «Чайнворд» - слово англійського походження, у перекладі означає «ланцюг слів». Відгадуючи чайнворд, треба послідовно заповнювати порожні клітинки буквами відгаданого слова так, щоб кінцева буква попереднього слова була першою в наступному. Запитання до чайнвордів в основному є загадками. Вони розвивають кмітливість, допитливість, зацікавленість, вчать мислити, порівнювати предмети і явища. Після того як діти відгадували загадку, ми розмовляли про те де ми можемо зустріту цю тваринку, чи живе вона в нашій місцевості, чи ні. (Додоаток О)

Дуже корисним є застосування завдань проблемного характеру, такі завдання спрямовані на розвиток умінь оцінювати стан оточуючого природного середовища, вчинки людей, результати природовикористання. При їх виконанні учні стикаються з проблемою поведінки людини в природному середовищі, виражають своє відношення до подій, пропонують своє вирішення проблеми, мотивують його (Додаток П).

Створюючи проблемні ситуації, вчитель стимулює допитливість дітей, спонукаючи їх до практичного пошуку відповіді, осмислення причинних зв'язків та залежностей. Водночас діти вчаться обґрунтовувати свої судження, висловлені припущення, що підводить їх до самостійних висновків. Систематичне використання цікавого матеріалу на уроках природознавства допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів, збагачує, урізноманітнює навчально-виховний процес, змушує дітей по-іншому поглянути на навколишній світ.

Таким чином, наша експериментальна методика реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства заключалася в:

· насамперед в проведенні екскурсій; допомозі вчителю в проведенні і підготовці до екскурсій;

· опрацюванні з дітьми віршів про красу природи; приказок, загадок про природу, про осінь, осінні місяці; цікавинок про природу; чайнвордів, завдань проблемного характеру - як під час екскурсій, уроків, так і під час прогулянок на шкільному майданчику на перерві;

· застосуванні набутих під час екскурсій краєзнавчих знань учнів на інших уроках, та в повсякденному житті.

Завдяки цьому діти навчалися помічати навколо себе нескінчену кількість цікавих речей, краще усвідомили взаємозв'язок між усіма живими істотами та неживою природою. Перед нами відкрилася прекрасна грань педагогічної майстерності - вміння вчити дітей думати, мислити, допомагати ставати їм маленькими дослідниками.

2.3 Аналіз результатів впровадження експериментальної методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі

Під час дослідження ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації навчального процесу. Для забезпечення достовірності результатів експериментального дослідження ми скористалися педагогічним спостереженням, письмовим опитуванням школярів та аналізом результатів учнівської діяльності. Після проведення в експериментальному класі предметних уроків нами було проведено підсумкове опитування учнів експериментального і контрольного класів. Метою опитувань школярів було визначити рівні сформованості природничих знань в учнів, і тим самим з'ясувати, як впливає сукупність визначених нами шляхів удосконалення методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства на ефективність засвоєння знань молодшими школярами.

Опитування учнів проводилося у формі тестів та вікторин. Тестові завдання допомагають досконаліше перевірити знання школярів, розвивати швидку реакцію мислення дитини‚ а також підготувати учня до перевідних, випускних, вступних екзаменів, які проходять саме таким чином на сучасному етапі розвитку школи і вузу. Таких робіт було чотири (Додатки В, Г, Ґ, Д). Основними критеріями оцінювання результатів виконання завдань були правильність і повнота відповіді учнів.

Порівняльні результати опитування учнів упродовж формувального експерименту представлені в таблиці 3. З результатів можемо побачити, що в експериментальному класі кількість учнів, які давали відповіді на високому та достатньому рівні більша, ніж в контрольному класі, а кількість дітей, що давали відповідь на середньому, та низькому рівнях, навпаки менша. Це свідчить про те що застосування експериментальної методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства вплинуло на навчальний процес, і забезпечило кращі показники результатів навчання.

Таблиця 3

Назва тесту, вікторини	Клас	Рівні навчальних досягнень учнів (у %)
		Високий	Достатній	Середній	Низький
Тест « Жити на рідній землі - щастя»	Контрольний	45	30	15	10
	Експериментальний	50	30	15	5
Вікторина «Зелений світ України»	Контрольний	30	25	20	25
	Експериментальний	35	20	30	15
Вікторина«Знай, люби, бережи»	Контрольний	25	25	30	20
	Експериментальний	30	30	25	15
Вікторина «Чи знаєш ти природу?»	Контрольний	45	20	20	15
	Експериментальний	45	25	20	10

Порівняльні результати виконання школярами тесту « Жити на рідній землі - щастя» представлені в діаграмі 1. Цей тест був найпростішим з представлених в даній методиці, аналіз результатів свідчить про те, що кількість учнів, які дають свою відповідь на високому рівні в експериментальному класі була дещо більшою, ніж в контрольному, натомість учнів, чиї відповіді були на низькому навпаки менше.

Діаграма 1

Узагальнюючи результати вікторини «Зелений світ України» можна зробити такі висновки: 30% учнів в контрольному класі і 35% учнів в експериментальному класі давали свої відповіді на високому рівні, кількість учнів, що давали свої відповіді на низькому рівні в експериментальному класі менша, ніж в контрольному (15% - 25%). Порівняльні результати вікторини «Зелений світ України» представлені в діаграмі 2.

Діаграма 2



Результати проведення вікторини «Знай, люби, бережи» також показали що в експериментальному класі знання дітей вищі, ніж в контрольному. Результати наочно представлені в діаграмі 3.

Діаграма 3

Аналізуючи результати вікторини «Чи знаєш ти природу?» можна сказати, що експериментальний клас показав більш високі знання, ніж контрольний, адже переважає кількість дітей, які давали свої відповіді на високому і достатньому рівнях.

Діаграма 4

Отримані результати показали динаміку просування учнів по рівнях сформованості навчальних досягнень із природознавства упродовж формувального експерименту.

В кінці нашого дослідження ми запропонували вчителю експериментального класу дати якісну оцінку нашої експериментальної методики (Додаток Ж). Загальна кількість отриманих балів яку ми отримали 15. Це свідчить про те, що за такими критеріями як: інформаційна насиченість; прагнення задовільнити інтереси та навчальні потреби учнів; доцільність, вчасність; актуальність питань, що розглядалися; практична спрямованість, результативність наша методика була оцінена максимальною кількістю балів. З чого можна зробити висновок що вчитель експериментального класу вважає нашу експериментальну методику проведення екскурсій з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі успішною.

Для перевірки дієвості нашої методики в кінці експерименту учні контрольного та експерементального класу написали самостійну роботу (Додаток Е, Є). Результати робіт були проаналізовані та представлені у таблиці 4.

Таблиця 4 Успішність учнів з природознавства вкінці експерименту в контрольному і експериментальному класах

Успішність в балах	Кількість учнів
	Експериментальний клас	Контрольний клас
1-4	-	-
5	1	2
6	2	5
7	4	7
8	5	4
9	6	5
10	6	4
11	5	3
12	1	-

З результатів можна сказати, що учні в експериментальному класі краще справились з написанням самостійної роботи, ніж учні контрольного класу. Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

З метою діагностики рівня сформованості природничого мислення дітей, як і на констатувальному етапі експериментального дослідження було застосовано анкетування, опитування, спостереження. Порівняльний аналіз анкетних даних констатувального та контрольного етапів експерименту засвідчив збільшення кількості учнів з високим рівнем успішності та зменшення з низьким рівнем в експериментальному класі (у контрольному класі ця динаміка є неістотною).

Ми також порівняли успішність учнів експериментального класу до застосування екпериментальної методики і після.( Графік 1)



Графік 1. Порівняння успішності учнів експериментального класу

Графіку наочно показує як збільшилася успішність учнів експериментального класу протягом застосування нашої методики. Значно зросла кількість учнів які навчаються на достатньому та високому рівні, що свідчить про успішність та позитивну результативність застосованої нами методики.

Аналізуючи та порівнюючи успішність у контрольному та експериментальному класах, ми прийшли до висновку, що у класі, де проводився експеримент, успішність учнів з природознавства краща, ніж у контрольному класі. Ми пояснюємо це тим, що внаслідок проведення екскурсій учні більше зацікавилися цим предметом, вони закріплювали свої знання на практиці, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Це і дало змогу покращити рівень знань з навчального предмета «Природознавство». Провівши спостереження за навчальною діяльністю третьокласників ми побачили, що завдяки проведенню уроків природознавства у природному оточенні у них підвищився рівень розумового розвитку, тобто учні почали краще вчитися, менше втомлюватися, у них зменшилася дратівливість та апатія. Вони швидше почали засвоювати новий матеріал, процес мислення став гнучкішим та швидшим. Рівень знань учнів на кінець експерименту збагатився не лише програмовим, а й позапрограмовим краєзнавчим матеріалом, отриманим під час «екскурсій». Отже, проведене експериментальне дослідження підтвердило ефективність запропонованої методики реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

ВИСНОВКИ

Під час виконання курсової роботи нами було розроблено експериментальну методику проведення екскурсій з метою реалізації краєзнавчого принципу вивчення природознавства в початковій школі.

В ході дослідження нами було:

1. Розкрито значення екскурсій як форм організації освітнього процесу з природознавства в початковій школі.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення, їх цінність полягає в тому, що на відміну від уроків у класі учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуття. Діти бачать об'єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв'язок рослин і ґрунту, тварин і рослин. Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички та вміння.

На екскурсіях, як і на предметних уроках, діти навчаються бачити за словом його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні знання про природу. Таким чином, під час екскурсій реалізується не тільки пізнавальна чи розвиваюча мета, а й існують величезні можливості для виховання учнів.

2. З'ясовано сутність краєзнавчого принципу.

Краєзнавчий принцип -- один з педагогічних принципів навчання, який означає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища.

Основним завданням шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збирання та узагальнення краєзнавчого матеріалу. Краєзнавчий принцип передбачає систематичне встановлення звязків між вивченням природи і тими знаннями, які здобувають учні в результаті безпосереднього дослідження краю.

3. Охарактеризовано сновні тенденції реалізації краєзнавчого принципу у процесі вивчення природознавства в початковій школі.

Природниче краєзнавство на сучасному етапі є важливим засобом зростання національної самосвідомості на основі конкретних матеріалів своєї місцевості через науково - природокорисну діяльність учнів. Отже воно виступає важливим інструментом навчання й виховання, і є тенденцією сучасної методики природознавства.

Сьогодні багато вчителів використовують краєзнавчий принцип у своїй роботі, оскільки його дидактичний потенціал невичерпний. Саме краєзнавство має неоціненне значення для міцного засвоєння учнями основ науки, розширює і поглиблює знання, сприяє розвитку в них творчих здібностей, допитливості, активності, формує світогляд. Це могутній засіб патріотичного, морального, естетичного і трудового виховання.

...