Ознаки ігрового тексту в казковій повісті Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Ознаки ігрового тексту в казковій повісті Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика»

ВСТУП

мовленнєвий гра казковий

Англійська дитяча література є однією з небагатьох, що дала світові найбільшу кількість текстів, написаних у жанрі літературної казки. Поширеність літературних казок за межами країни-батьківщини автора пояснюється тим, що вони поєднують впізнаванні сюжети і образи, запозичені з європейської літератури, фольклору, міфології.

До другої половини XIX століття, коли в Англії з'являється справді художня література, спеціально призначена для дітей, можна говорити лише про книжки, які увійшли до дитячого читання, але залишилися орієнтованими на дорослу людину. У той же час деякі національні особливості літературного процесу в Англії якнайкраще сприяли «впровадженню» дорослих книг в коло читацьких зацікавлень дітей.

Незважаючи на різноманітність казкових текстів, які були написані до середини XX століття, дослідники не приділяли достатньо уваги жанру казкової повісті як самостійному різновиду. Можливо, така ситуація була обумовлена і тим несерйозним ставленням до дитячої літератури, яке було сформовано «дорослими» критиками, хоча вже в XIX столітті дитяча література остаточно виділяється із загальної, «дорослої» літератури і вступає з нею в складні відносини взаємодії та взаємовпливу.

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом до проблем дитячої літератури в цілому і посиленням її ролі у світовій літературі зокрема. Одним із найменш досліджених англійських авторів казкових літературних повістей в сучасній Україні залишається Роальд Дал (“Roald Dahl”). Враховуючи те, що його твір «Чарлі і шоколадна фабрика» (“Charlie And The Chocolate Factory”) було внесено до програми ЗОШ І-ІІІ ступенів, а досліджень, присвячених автору, фактично немає, вважаємо обрану тему досить актуальною.

Друга половина ХХ століття формує новий образ дитячої літератури в «ситуації постмодерну». Крім того, національна специфіка літературної казки та еволюція її основних ознак вимагає визначення та наукового осмислення. Здебільшого творчість Роальда Дала досліджують зарубіжні критики, серед яких відомі праці Девіда Хартса (David Hurst), Джеремі Треглоуна (Jeremy Treglown), Джона Малама (John Malam), Андреа Савік (Andrea Savick), Емми Фішель (Emma Fischel), Венді Кулін (Wendy Coughlin) та Майкла Розена (Michael Rosen). Щодо вивчення окремих творів та жанрових особливостей творчості англійського письменника, ґрунтовного дослідження ці питання поки що не зазнали. Невелика кількість російських авторів досліджували біографію та творчість Роальда Дала, серед них найвідоміші Вікторова Н.А., Тананихіна А.О.

Метою дослідження є розгляд казкової повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» з погляду ігрової поетики прози. У відповідності до мети дослідження в роботі вирішуються такі завдання:

розглянути різні підходи до визначення терміну «казкова повість»;

проаналізувати основні аспекти ігрової поетики та ознаки ігрового тексту в казковій повісті «Чарлі і шоколадна фабрика»

систематизувати персонажів у контексті ігрової поетики в повісті Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика»;

розкрити особливості хронотопу в казковій повісті;

проаналізувати особливості мовленнєвої гри в повісті

Об'єктом дослідження є казкова повість Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика».

Предметом дослідження є своєрідність ігрової поетики казкової повісті Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика».

Серед методів дослідження найпродуктивнішими виявилися принципи теорії ігрової поетики та ігрової стилістики, яка дає набір зручних для аналізу категорій тексту. Аналіз кожної з цих категорій виявляє набір характерних ознак, властивих ігровому тексту. Для вивчення тексту, узагальнення проаналізованого матеріалу, його коментування використовуються аналіз, класифікація, а також філологічний метод, структурний та, історико-генетичний.

Теоретична значимість роботи обумовлюється узагальненням особливостей ігрового принципу в прозі постмодернізму в Англії, дослідженням систематизації персонажів та мовленнєвого аспекту, виділенням специфічних рис англійської літературної казки.

Практична цінність полягає в можливості застосування основних результатів бакалаврської роботи під час підготовки до уроків із творчості Роальда Дала в загальноосвітній школі, в спецкурсах із літературної казки Великобританії і теоретичних курсах з англійської літератури; на практичних заняттях по аналітичному читанню та інтерпретації тексту; при написанні курсових і дипломних робіт.

Апробація роботи. Основні положення роботи були апробовані під час обговорення бакалаврської на засіданнях кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури, а також під час доповіді на Днях науки в БДПУ (15 травня 2014). Тезово доповідь була надрукована в Збірнику студентських наукових робіт БДПУ.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 38 позицій, додатку. Загальний обсяг друкованого тексту становить 62 сторінким (з додатком 1).

РОЗДІЛ 1.ОЗНАКИ ІГРОВОГО ТЕКСТУ В КАЗКОВІЙ ПОВІСТІ РОАЛЬДА ДАЛА «ЧАРЛІ І ШОКОЛАДНА ФАБРИКА

1.1 Літературно-критична рецепція творчості Роальда Дала

Твори Роальда Дала можна позначати терміном «сучасні чарівні казки» (“modern fairy tales”), оскільки вони містять ті ж елементи, що й фольклорні, в них використовуються ті ж сюжетні лінії, принципи побудови образів, персонажів і спосіб вирішення конфлікту. Але автори модернізують традиційні казки, змінюючи навколишнє оточення, персонажів, сюжет або мову, або вигадують нове продовження старої історії.

Роальд Дал народився 13 вересня 1916 року в місті Лландафф, Кардіфф, в Південному Уельсі в родині норвезьких емігрантів. Письменник, розповідями якого буквально зачитуються діти і дорослі в усьому світі, за словами його педагогів, був абсолютно не здатний висловити свої думки на папері. Однак дитинство і молодість майбутнього літератора були сповнені переживань і вражень, починаючи з навчання в приватній школі й закінчуючи службою у ВПС. Усе це, помножене на колосальну старанність і працьовитість, зробили з Роальда Дала письменника.

Саме завдяки дітям Роальд Дал почав новий етап літературної діяльності і зажив слави письменника. Як багато люблячих батьків, він розповідав своїм малюкам казки, самостійно вигадуючи сюжети. Нарешті, він зважився записати ці казки, більшість з яких були страшилками, і показати їх видавцям. І знову його чекав успіх, а з ним і любов дітей у всьому світі.

Автор ретельно записував ідеї та сюжети в свій улюблений «вічний» червоний зошит, а потім до півроку працював над однією розповіддю, підбираючи і відточуючи кожне слово. Він полюбляв писати, але вважав цю працю досить важкою.

Роальд Дал помер в 1990 році. Газета “Times” назвала його одним з найбільш впливових письменників сторіччя. У письменника з яскравою біографією було безліч причин писати великі, незабутні художні твори.

Творчість Роальда Дала в основному вивчали зарубіжні критики. У статті Девіда Хартса «Фантастична фабрика Роальда Дала» (“Roald Dahl's fantasy factory” by David Hurst) [33] критик дослідив не тільки біографію самого письменника, а й описував будинок знаменитого автора. Девід розповідає, що завдяки стійкій популярності відкрився Музей Роальда Дала та Історичний центр в Великому Міссендені, де як відомо, проживав сам письменник.

Критик Джеремі Треглоун (Roald Dahl: A Biography by Jeremy Treglown) [34] розповідає історію мандрів життя Дала з самого дитинства та простежує його літературну кар'єру з самого її зародження у часи воєнної пропаганди в 1940-і роки, його розповіді та голлівудські сценарії, а також через що пройшла дитяча література письменника, щоб досягти такого успіху. Джерелом критик обрав багаточисленні інтерв'ю та переписки із самим письменником.

Джон Малам та Андреа Савік досліджували тільки біографію Роальда Дала. Проте Андреа відмітила, що письменник не лише був відомим дитячим автором книг, але й чемпіоном по боксу, пілотом-винищувачем та винахідником, який врятував багато життів [35; 36]

Емма Фишель описує захоплююче життя Р. Дала з ранніх візитів до Африки та Америки. Критик наголошує, що лише в 45 років була опублікована його перша дитяча книга та лише з того часу популярність письменника почала зростати [37].

Венді Кулин у своїй книзі про Роальда Дала не лише розповідав про письменника, а й вставляв цікаві фрагменти з його шкільних звітів та правду про те, де саме він отримав натхнення для найзнаменитіших його книг [38].

Казкова повість «Чарлі і шоколадна фабрика», яка вперше була видана американським видавництвом “Alfred A. Knopf” у 1964 р. і стала третьою дитячою книгою Дала. Над книжкою «Чарлі і шоколадна фабрика» Роальд Дал працював у складний період життя (1961-1962), коли молодший син Тео потрапив в аварію, а донька Олівія тяжко хворіла. Щоб підтримати дітей, письменник почав розповідати їм казку про пригоди хлопчика Чарлі.

Згодом цю історію він почав записувати. Так виникла одна з найкращих дитячих сучасних книжок.

Маргарет Толбот, автор статті про Роальда Дала, згадує: «Я особисто сиділа поруч з трьома дев'ятирічними хлопчиськами, які протягом сорока п'яти хвилин марили про фабрику Вонки і винаходили власні солодощі. <...> Дев'ятирічний друг мого сина написав мені листа про те, чому він любить Дала: «Його книги образні і захоплюючі. Після того, як я прочитав «Чарлі і шоколадну фабрику», у мене було відчуття, що я покуштував всі солодощі світу» [21].

Серед перекладачів Дала російською мовою хотілося б згадати Ігоря Богданова [8], завдяки якому з'явилося майже повне зібрання «дорослих» оповідань Роальда Дала ? авторський збірник «Дорога в рай». Він також переклав інші твори Роальда Дала: «Чарли и шоколадная фабрика», «Чарли и огромный стеклянный лифт», «Джеймс и гигантский персик» [9], «Ночная гостья» [10].

Роальда Дала можна назвати справжнім майстром слова. Його описи короткі, але настільки точні, яскраві та іронічні, що приносять справжнє задоволення читачеві. Він завжди дуже ретельно опрацьовував деталі й зображував той фон, на якому розвивалися події його оповідань, роблячи їх максимально реалістичними. Якої б теми не торкнувся автор - літератури, живопису, скульптури, архітектури, виноробства або антикварних меблів, його твори вражають багатством фактичного матеріалу, засвідчуючи про різнобіччя освіченості й широті кругозору письменника. Роальда Дал - невичерпане джерело різноманітних сюжетів і майстер несподіваних кінцівок. Його біограф Джеремі Треглоун писав: «Дайте йому несподівану розв'язку, і він видасть вам неймовірну історію, яка до неї привела» [34].

Жанр більшості творів Роальда Дала унікальний. Швидше за все, їх можна назвати психологічними розповідями, іноді з елементами детективу і завжди з блискучою, гротескної іронією. Як у дитячих збірниках, так і в оповіданнях для дорослих вітає своєрідний чорний гумор, але він вплітається в оповідання настільки органічно і зі смаком, що надає творам Дала особливий стиль і колорит.

1.2 Система персонажів у контексті ігрової поетики повісті

Казкова повість як жанр продовжує традиції народної та літературної казки. У ній відображається вигаданий світ, в якому добро протистоїть злу, а герої піддаються багаторазовим випробуванням, перш ніж досягають благородної мети. Динаміка розповіді будується на несподіваних поворотах сюжету, що розвивається як ланцюг подій, пов'язаних із магією, перетвореннями, виникненням перешкод, впоратися з якими героям допомагає відвага, чесність, безкорисливість або магічні знання. Сюжет казкової повісті має кілька планів і є більш складним у порівнянні з лінійним сюжетом літературної казки.

Роальд Дал - письменник міри. Це виявляється і в лаконічності мови, і навіть у тому, як він поводиться із зображенням чар. У казці Дала чарівництво строго «відміряне»: тут немає нагромадження чарівних предметів і подій, які самі себе знецінюють і заважають читачеві насолоджуватися «окремо взятим дивом». Іншими словами, чарівний світ Дала і всі чарівні події володіють внутрішньою логікою - велика перевага казки.

Прикладом казкової повісті став твір Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика». Своєрідне положення Р. Даля як дорослого й дитячого письменника, його жорстокий ексцентризм і концепція «бунту» не вписуються в рамки визначення його творів як «fantastіc novels», «tales of fantasy», «fantasіes», «low fantasy» і вимагають більш глибокого осмислення.

За словами Дала, основою для цієї історії послужили дитячі враження автора. Під час навчання в школі-інтернаті «Рептон» він та інші хлопчики отримували цікаві подарунки, але найбажанішим був ? від великої шоколадної фабрики. У зв'язку з цим майбутній письменник мріяв про роботу в кондитерській лабораторії, уявляв як він створює, новий, небачений досі, сорт шоколаду.

Роальд Дал мав особливе почуття гумору і в поєднанні з неповторною фантазією воно створювало фантастичні речі на зразок розмовляючих комах і гігантського персика чи дівчинки, яка рухала предметами силою думки. Однак, незважаючи на згадану легковажність сюжетів, кожна з розповідей Дала - сильна самостійна історія, яка розігрує перед читачем зовсім не дитячі проблеми. Наприклад, історія про Чарлі - маленького хлопчика, сім'я якого жила в страшній бідності, холоді і голоді. Неймовірна доброта, чуйність і любов до близьких - ось, що відрізняло Чарлі від середньостатистичної примхливої дитини. І випадок посміхається хлопчикові, дозволяючи, щоб збулася його найзаповітніша мрія.

Казки Р. Дала відрізняє установка на ігровий принцип, який поширюється на сюжетний, образний і мовленнєвий рівні його творів, трансформує категорію моралі й «перевертає» традиційне сприйняття фольклорних казок. Гра спостерігається на всіх рівнях його творів. Автор грає як зі своїми героями, так і з самим читачем.

З героями повісті ми знайомимося поступово. Ексцентричний шоколадний магнат містер Віллі Вонка (англ. “Willy Wonka”), який провів на самоті десять років на своїй фабриці, оголошує, що хоче влаштувати розіграш п'яти золотих квитків, які дозволять п'яти дітям побувати на його фабриці. Після екскурсії кожен з них отримає довічне забезпечення шоколадом, а один буде нагороджений якимось особливим призом.

Щасливчиками, які знайшли п'ять квитків, захованих під обгорткою шоколаду, стали:

Август Глуп (англ. Austus Gloop) - жадібний і ненажерливий хлопчик, «їжа - його улюблене заняття»;

Верука Солт (англ. Veruka Solt) - розпещена дівчинка з сім'ї власника фабрики з переробки горіхів, звикла, щоб всі її вимоги негайно виконувалися;

Віолетта Борігард (англ. Violet Beauregarde) - дівчинка, яка постійно жує гумку, встановила світовий рекорд - жує одну жувальну гумку протягом трьох місяців;

Майк Тіві (англ. Mike Teavee) - хлопчик, який з ранку до ночі дивиться телевізор, любитель гангстерських бойовиків;

Чарлі Бакет (англ. Charlie Bucket) - головний герой цієї повісті.

Дал поміщає на початку твору список персонажів з їх негативними характеристиками, одразу моделюючи читацьке сприйняття.

Починаючи свою розповідь автор в першу чергу звертає увагу на головного героя повісті Чарлі, а також на його сім'ю. Його образ виписаний за традицією народних казок: герой із найбіднішої родини, який проте має високі моральні принципи, перетворюється на переможця.

Маленький хлопчик Чарлі Бакет живе в дуже бідній сім'ї: семеро людей (хлопчик, його батьки, два дідусі і дві бабусі) живуть у маленькому будиночку на околиці міста, з усієї родини тільки батько Чарлі має роботу: він закручує пробки на тюбиках із зубною пастою. Сім'я не може дозволити собі найнеобхіднішого: в будинку лише одне ліжко, на якому лежать четверо найстарших членів родини, родина харчується однією лише капустою. Чарлі дуже любить шоколад, але отримує його тільки раз на рік, одну плитку на свій день народження, в якості подарунка.

Головна чеснота Чарлі - його добре серце. Бідність родини не позначилася на його характері. Щовечора хлопчик приходить до стареньких - дідуся Джо та бабусі Джозефіни, дідуся Джорджа та бабусі Джорджини, ділиться з ними своїми мріями, слухає розповіді про минуле життя. Це є найщасливішими моментами для хлопчика та його рідних. Випробування бідністю і голодом Чарлі та його родина з гідністю витримали.

Фізичні пропорції Чарлі збігаються з його особистістю: він не тільки досить невеликий і худорлявий, але й лагідний.

“Charlie Bucket? He must be that skinny little shrimp standing beside the old fel”[32, с. 78] («Чарлі Бакет? Повинно бути, той кістлявий миршавий, якого тримає за руку старий скелет»[13, с. 86]).

Чарлі небагатослівний. Він говорить тільки тоді, коли вважає за потрібне. Чарлі ніколи не просить більше, ніж йому дають. Хлопчик смиренно проходить повз всесвітньо відому Шоколадну фабрику Віллі Вонка двічі на день, але це не змушує його заздрити чи гнівитися з приводу того, що ласощі йому недоступні. Замість цього, Чарлі просто поринає в неймовірні запахи, що виходять із заводу і смиренно мріє, що в один прекрасний день він побуває там. Коли золоті квитки почали потрапляти в руки інших дітей, Чарлі ніколи не скаржиться на несправедливість. Узагалі, серед героїв повісті Чарлі постає як найбільш «звичайний» персонаж, що надає йому людяності, реальності. Однак Чарлі мав заповітну мрію, яка за законами жанру казки, обов'язково мала здійснитися:

“He desperately wanted something more filling and satisfying than cabbage and cabbage soup. The one thing he wanted more than anything else was…CHOCOLATE” [32, с. 3-4]. («Він відчайдушно хотів відчути більше задоволення від чогось іншого, ніж від капусти та капустяного супу. Єдине, що він хотів більше всього на світі був...ШОКОЛАД» [13, с. 9-10]).

Опинившись серед солодкого світу, Чарлі та його дідусь Джо не втрачають сердечності й порядності. Хлопчик, захоплений красою цукеркових див, не випускає руки дідуся, хвилюється за тих дітей, які потрапили в небезпеку.

Герой Віллі Вонка не схожий на звичайного власника шоколадної фабрики. Він мав дивакуватий вигляд, носив ексцентричний одяг, який виділявcя серед інших:

“He had a black top hat on his head. He wore a tail coat made of a beautiful plum-coloured velvet. His trousers were bottle green. His gloves were pearly grey. And in one hand he carried a fine gold-topped walking cane” 32, с. 79-80. («У чорному циліндрі. У красивому фраку з темно-фіолетового оксамиту. У пляшково-зелених штанях. У перлинно-сірих рукавичках. А в руці він тримаю тростину із золотим набалдашником» 13, с. 88-89).

А головне він міг зготувати з шоколаду неймовірні цукерки, які б насправді в реальному житті ніхто не зміг зробити. Він винайшов шоколадне морозиво, яке не тане без холодильника, зробив зефір, який пахне фіалкою, і дивовижні карамельки, які кожні десять секунд міняють колір, зробив жуйку, яка ніколи не втрачає смаку, і цукрові кульки, які можна надути до величезних розмірів. Але головний секрет містера Вонки - чудові, блакитні в цяточку, пташині яєчка, котрі на кінчику язика залишають крихітне рожеве пташеня.

“`Oh, what a man he is, this Mr Willy Wonka!' - cried Grandpa Joe. `Did you know, for example, that he has himself invented more than two hundred new kinds of chocolate bars, each with a different centre, each far sweeter and creamier and more delicious than anything the other chocolate factories can make” [32, с. 8-9]. («О! Цей містер Віллі Вонка дивовижна людина!» - Вигукнув дідусь Джо. «А чи знаєш ти, наприклад, що він придумав більше двохсот нових видів шоколаду, і всі з різною начинкою? Жодна кондитерська фабрика в світі не випускає таких солодких і смачних шоколадок» [13, с. 16-17]).

Герой Віллі Вонка викликає в пам'яті персонаж Капелюшника з твору Льюїса Керрола Аліса «В Країні Див» (в інших перекладах Божевільний капелюшник) - учасника «божевільного чаювання», одержимого ідеєю часу, чий годинник проте показує число, а не годину і вже відстає на два дні, тому що був змащений і вершковим маслом, з яким в механізм потрапили хлібні крихти. Персонаж з таким ім'ям є матеріалізацією англійської ідіоми «божевільний капелюшник» (“mad as a hatter”), яка прийшла з того часу, коли при обробці фетру для капелюхів використовувалася ртуть, пари якої токсичне діяли на нервову систему працівників.

З першого моменту Віллі Вона зачаровує своїми радісними зверненнями до дітей, але поступово стає зрозуміло, що герой хитрує, він перевіряє дітей та їх батьків, саме це і захоплює інтерес читача до кінця книги. “Suddenly, he did a funny little skipping dance in the snow, and he spread his arms wide, and he smiled at the five children who were clustered near the gates, and he called out: `Welcome, my little friends! Welcome to the factory'” [32, с. 80]. («Несподівано містер Вонка смішно підстрибнув, зробив пірует прямо на снігу, широко розкинув руки, посміхнувся дітям і дзвінко крикнув: - Ласкаво просимо, мої маленькі друзі! Ласкаво просимо на фабрику» [13, с. 89]).

Протягом всього твору, Віллі Вонка постає перед читачами абсолютно неординарною людиною. Його манера розмовляти, інтонації - все уявляється нам трохи дивним, тому що в основному це суцільні вигуки. Як би він не намагався бути ввічливим і здаватись абсолютно невимушеним, все ж мова Віллі Вонки видає його, покриває його відтінком дивацтва. Адже він не відповідає на питання прямо, інколи його репліки здаються взагалі недоречними, проте, таке враження складається тільки на перший погляд.

Віллі Вонка надмірно балакучий, але щиро радіє своїм гостям. Втім, він ненароком може і образити людину недоречним словом і робить це досить безцеремонно. Містер Вонкі не витрачає дорогоцінного часу попусту? Він не любить безтолкових розмов і запитань, все виконує в темпі чітко і продумано. В інших випадках, навпаки, він вельми галантний. Містер Вонка не виносить критики на свою адресу - навіть справедливої, і дуже не любить, коли хтось тягне час або ставить питання, що здаються йому недоречними, що дозволяє судити про його егоїзм.

“`Snozzberries?' said Mike Teavee. `Don't interrupt!' said Mr Wonka. `The wallpaper has pictures of all these fruits printed on it, and when you lick the picture of a banana, it tastes of banana. When you lick a strawberry, it tastes of strawberry. And when you lick a snozzberry, it tastes just exactly like a snozzberry …' `But what does a snozzberry taste like?' `You're mumbling again,' said Mr Wonka. `Speak louder next time. On we go! Hurry up!'”32, с. 148. («-Чихники? - Перепитав Майк Тіві. - Не перебивай! - Розсердився містер Вонка. - Якщо лизнеш намальований на шпалерах банан, полуницю або чихнику, відчуєш в роті їх смак. - А який смак у чихники? - Не вгамовувався Майк Тіві. - Знову ти щось бурмочеш? Іншого разу говори голосніше. Вперед! Поспішайте!» [13, с. 159-160]).

Віллі Вонка до божевілля закоханий у свою фабрику.

У процесі відвідування фабрики всі діти, виключаючи Чарлі, ігнорують попередження Вонки і виявляються жертвами своїх вад, потрапляючи по черзі в різні ситуації, які змушують їх залишити фабрику. Це стає своєрідним казковим випробовуванням, яке характеризує дітей та їх батьків. За вимогами ігрової поетики повісті риси героїв перебільшені, що надає гіперболічності, а подекуди й ґротесковості зображенню.

Так, Август Глуп змальований як ненажерлива дитина:

“…a nine-year-old boy who was so fat he looked as though he had been blown up with a powerful pump.He eats so many bars of chocolate a day that it was almost impossible for him not to find one. Eating is his hobby, you know. That's all he's interested in” [32, с. 28-29]. («...дев'ятирічний хлопчик, який був настільки товстим, що виглядав так, неначе був підірваний потужним насосом. Він їсть так багато плиток шоколаду на день, що було майже неможливо для нього не знаєте, харчування є його хобі. От і все, чим він зацікавиться» [13, с. 35-36]).

Іншу героїню твору, Веруку Солт, автор зображує під маскою вередливої дівчини, яка отримує все що забажає. “`Daddy!' - shouted Veruca Salt (the girl who got everything she wanted). `Daddy! I want an Oompa-Loompa! I want you to get me an Oompa-Loompa! I want an Oompa-Loompa right away! I want to take it home with me! Go on, Daddy! Get me an Oompa-Loompa'”[32, с.100]. («Тато! - крикнула Верука Солт (дівчина, яка отримувала все, що хотіла). Тато! Я хочу Упма-лумпа! Я хочу, щоб ви мені дістали Умпа-лумпа! Я хочу Упма-лумпа прямо зараз! Я хочу взяти його додому зі мною! Давай, тату! Дістань мені! Упма-лумпа»[13, с. 108]).

Ще одним казковим персонажем була Віолетта Борігард. На нашу думку, ця героїня більш схожа на ляльку або робота, тому що найголовнішим в її житті було жувати гумку, а коли вона починає говорити, слова з неї «вилітають» так швидко, що складається враження, немов би хтось запрограмував її.

На заводі її витівка з жуйкою стає причиною її падіння, коли вона бере експериментальну частину гумки і не зважає на попередження Містера Вонки. Вона жадібно починає жувати жуйку і перетворюється на гігантську чорницю:“The girl's turning blue and purple all over! Even her hair is changing colour! Her face and hands and legs and neck, in fact the skin all over her body, as well as her great big mop of curly hair, had turned a brilliant, purplish-blue, the colour of blueberry juice!

`Great heavens, girl!' - screamed Mrs Beauregarde. `You're blowing up like a balloon!'

`Like a blueberry', said Mr Wonka”[32, с. 142]. («Дівчина змінює свій колір на синій і фіолетовий по всьому тілу! Навіть волосся змінює колір! Її обличчя і руки і ноги і шия, дійсно все, а також її велика копиця кучерявого волосся перетворилась на діамант, пурпурно-блакитного коліру чорничного соку!

«Боже мій, дівчинка!» - закричала місіс Борігард. «Тебе роздуває, як повітряну кулю!»

«Як чорницю», - сказав пан Вонка» [13, с. 149]).

Останнього героя, який отримав «Золотий квиток» звали Майк Тіві. Хлопчик, якого хвилює тільки телебачення. Чим більше знарядь і насилля на шоу, тим більше Майк любить його. Майк трохи розумніший, ніж інші діти, адже він усвідомлює, коли Містер Вонка бреше йому. Досі його спроби отримати відповіді на свої питання залишаються без уваги. На фабриці він не хоче нічого, крім як перевірити шоколадний телевізійний зал. Опинившись там, він не втрачає можливості побувати на телебаченні самому: “The nine-year-old boy was sitting before an enormous television set, with his eyes glued to the screen, and was watching a film in which one bunch of gangsters was shooting up another bunch of gangsters with machine guns. Mike Teavee himself had no less than eighteen toy pistols of various sizes hanging from belts around his body, and every now and again he would leap up into the air and fire off half a dozen rounds from one or another of these weapons” [32, с. 44]. («Дев'яти річний хлопчик сидів перед величезним набором каналів телебачення, очима прикутий до екрану, і дивився фільм, в якому одна купа бандитів стріляв у ще одну купу бандитів з автоматами. Сам Майк Тіві мав не менше вісімнадцяти іграшкових пістолетів різних розмірів, звисаючими з поясів навколо його тіла, і раз у раз він схоплювався в повітря і міг вистрілити півдюжини пострілів з того чи іншого виду зброї» [13, с. 53]).

У цих персонажах Дал зазначає стрімке захоплення дітей новими реаліями життя, вони відображають вплив постмодерністської споживчої культури і переважання віртуальної реальності, яка є найнебезпечнішим видом споживання.

Усі герої, окрім Чарлі Бакета, мають спільні риси. Вони були вдягнені в маски вередливих дітей, які не слухаються дорослих. Вирізняється серед них лише Чарлі, не розпещений батьками, він був слухняним та дуже сором'язливим хлопчиком. Саме йому автор залишає найбільше людських рис.

Найказковішими персонажами у повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» є працівники фабрики, яких звали Упма Лумпа (Oompa-Loompa):“The tiny men - they were no larger than medium-sized dolls… They're Oompa-Loompas…The one food that they longed for more than any other was the cacao bean…They used to dream about cacao beans all night and talk about them all day” [32, с. 98]. («Крихітні чоловіки - вони були розміром не більше, ніж середні ляльки...Вони Умпа-лумпа... Продукт харчування, який вони жадали більше, ніж будь-який інший було какао. Вони мріяли про какао всю ніч і говорили про нього весь день» [13, с. 105]).

Містер Вонка привіз їх з вигаданої країни Умпландії, де вони жили в будиночках на деревах, в надзвичайно важких умовах, переслідувані хижаками, змушені харчуватися огидними зеленими гусеницями, в той час як їх улюблена їжа - какао-боби, які вони тепер отримують в необмеженій кількості на фабриці Вонки.

Умпа-лумпа (а також білки з «горіхового цеху») є єдиними працівниками на фабриці. Вонка не наймав на роботу звичайних людей, оскільки зіткнувся з тим, що багато хто з працівників-людей займалися промисловим шпигунством і продавали секрети Вонки кондитерам-конкурентам.

Таким чином, Р. Далу вдається на фоні фантастичних казкових подій звернути увагу на досить реальні сучасні речі, такі, зокрема, як промислове шпигунство. В основі його творів лежить звернення до фольклорної казки, і використання її ознак проявляється як у чистому запозиченні, так і в їх іронічному переосмисленні. Ігрова поетика твору допомагає письменнику зберегти фольклорний хронотоп і простоту образів героїв, однак робить акцент на неоднозначності їх традиційних функцій.

1.3 Особливості ігрового хронотопу твору

Будь-який літературний твір так чи інакше відтворює реальний світ. Природними формами існування цього світу є час і простір. Дослідження авторської оцінки дій і думок персонажів у вимірах часу і простору сприяє глибшому розумінню художньої природи літературного твору.

Термін «хронотоп» у літературознавчу науку було введено Михайлом Бахтіним. Хронотоп, на думку дослідника, позначає взаємозв'язок часових та просторових координат художнього тексту: «Прикмети часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється і вимірюється часом. Цим перетином рядів і злиттям прикмет характеризується художній хронотоп» [2, с. 246].

У художньому хронотопі науковець виділяє важливу та найбільш значущу його частину - художній час, що позначилося й на визначенні терміна (хронотоп з грецької означає «часопростір»): «Час тут згущується, ущільнюється, стає художньо-зримим; простір ж інтенсифікується, втягується в рух часу, сюжету, історії» [2, с. 247].

Художній час літературного тексту може приймати різноманітні форми залежно від творчого задуму автора: може співпадати із реальним часом об'єктивної дійсності, спиратися на далеке майбутнє або, взагалі, бути невизначеним; пришвидшуватися, уповільнюватися, зупинятися, розтягуватися або стискатися. Він існує в двох іпостасях: художній час дійсності персонажів та дійсності реципієнта цього твору. Перший різновид художнього часу, в свою чергу, поділяється на сюжетний, фабульний, соціально-побутовий, історичний, фантастичний, біографічний [30].

Художній простір за своєю сутністю має такі характеристики: відкритість, замкненість, просторість, доступність, недоступність до огляду, місткість, сенсорне сприйняття, відносність до місця розташування людини і т. ін. В залежності від цих характеристик, простір може бути відкритим, закритим, зовнішнім (макрокосм) і внутрішнім (мікрокосм), «своїм» і «чужим», прямим і кривим, великим і малим, локальним і глобальним, близьким і далеким тощо. Крім того, художній простір літературного твору конкретизується та реалізується за допомогою предметів, що його наповнюють.

Література протягом всієї своєї історії створює особливий часопростір - художній хронотоп, який тісно пов'язаний із часовими та просторовими визначеннями об'єктивної дійсності, однак не тотожний з ними. Художній час може мати реальні координати (рік, місяць, число, століття), може бути невизначеним (як у казці), або опиратися на майбутнє (у фантастичних творах). Так само художній простір літературного твору може вказувати на реальне або вигадане місце подій, чи то, взагалі, бути невизначеним. Він може розширитися до космосу, або звузитися до окремого міста, вулиці, кімнати тощо.

Відповідно до художньої умовності час і простір в літературі можна розділити на абстрактний і конкретний. Абстрактним називають простір, який можна сприймати як загальне. Конкретне не просто прив'язує зображений світ до тих чи інших топографічних реалій, а й активно впливає на суть зображуваного. Між конкретним і абстрактним хронотопом немає непрохідної межі. Абстрактний простір черпає деталі з реальної дійсності [3].

Відзначимо, що у другій половині ХХ в. у Великобританії стають помітні результати соціальних реформ, проведених раніше і зростає невпевненість і незадоволеність населення його положенням, що знаходить відображення в творах літератури. Англійські дитячі письменники починають полемізувати з романтичними принципами і підсилюють реалістичне начало [18]. Це проявляється в зміні казкового хронотопу під впливом постмодерністської естетики яскраво вираженої у творі Р. Дала. Письменник підкреслює повне копіювання реального світу чарівним, і стирається межу переходу між ними. При цьому слід зауважити, що час в них збігається, і у всіх створених світах обов'язково присутні прикмети сучасності.

Жанрову специфіку літературної казки складають оновлені ознаки фольклорної казки: чарівно-казковий хронотоп, система образів, підпорядкована розкриттю конфлікту казки і категорія чарівного. Ці риси притаманні й казковій повісті «Чарлі і шоколадна фабрика». У творі наявні 2 простори: у середині фабрики Віллі Вонка та за її межами. Простір фабрики автор описує казковим, таким, якого в реальному світі не існує. Простір фабрики автор описує:

“The place was like a gigantic rabbit warren, with passages leading this way and that in every direction... `Notice how all these passages are sloping downwards!' called out Mr Wonka. `We are now going underground! All the most important rooms in my factory are deep down below the surface!' `Why is that?' somebody asked. `There wouldn't be nearly enough space for them up on top!' answered Mr Wonka. `These rooms we are going to see are enormous! They're larger than football fields! No building in the world would be big enough to house them! But down here, underneath the ground, I've got all the space I want. There's no limit - so long as I hollow it out” 32, с. 86. («Все це скидалося на гігантську кролячу нору з розбіжними в усі сторони ходами-коридорами…. - Зверніть увагу! - Прокричав містер Вонка. - Усі коридори йдуть вниз! Ми спускаємося під землю! Всі найважливіші цехи моєї фабрики розташовані глибоко під землею! - Чому? - Запитав хтось. - На землі для них просто не вистачило б місця! Цехи, які ви дуже скоро побачите, величезні! Кожен з них більше футбольного поля. Ні в одній будівлі не поміститься. А тут, під землею, місця скільки завгодно. Мої володіння не мають кордонів. Треба тільки копати глибше і глибше» 13, с. 95-96).

Чи наприклад, Шоколадний цех: “They were looking down upon a lovely valley. There were green meadows on either side of the valley, and along the bottom of it there flowed a great brown river. What is more, there was a tremendous waterfall halfway along the river -- a steep cliff over which the water curled and rolled in a solid sheet, and then went crashing down into a boiling churning whirlpool of froth and spray. Below the waterfall (and this was the most astonishing sight of all), a whole mass of enormous glass pipes were dangling down into the river from somewhere high up in the ceiling! They really were enormous, those pipes. There must have been a dozen of them at least, and they were sucking up the brownish muddy water from the river and carrying it away to goodness knows where. And because they were made of glass, you could see the liquid flowing and bubbling along inside them, and above the noise of the waterfall, you could hear the never-ending suck-suck-sucking sound of the pipes as they did their work” 32, с. 90-91. («Перед ними розкинулася чарівна долина, по обидві сторони якої тяглися зелені луки, а внизу текла широка коричнева ріка. Мало того, посередині річки був величезний водоспад - прямовисна скеля, з якої вода падала щільною стіною, а потім, пінячись і вируючи, розліталася на тисячі дрібних бризок. А нижче за течією (це було ще більш вражаюче видовище) в річку звідкись зі стелі спускалося не менше дюжини величезних скляних труб. Навіть не величезних, а велетенських. Вони висмоктували з річки мутно-коричневу воду і несли її невідомо куди. А крізь скляні стінки було добре видно, як рідина тече по трубах. Якщо ж прислухатися, то за шумом водоспаду можна було розчути неумолчное булькання засмоктує рідини 13, с. 98-99»).

Простір фабрики складає контраст з будиночком Чарлі Бакета, де автор підкреслює реалістичне начало: “The whole of this family -- the six grown-ups (count them) and little Charlie Bucket -- live together in a small wooden house on the edge of a great town. The house wasn't nearly large enough for so many people, and life was extremely uncomfortable for them all. There were only two rooms in the place altogether, and there was only one bed…In the summertime, this wasn't too bad, but in the winter, freezing cold draughts blew across the floor all night long, and it was awful” [32, с. 2-3]. («Вся сім'я - шестеро дорослих (можете перерахувати) і малюк Чарлі - жила в дерев'яному будиночку на околиці тихого містечка. Будиночок був занадто малий для такої великої родини, жити там всім разом було дуже незручно. Кімнат було тільки дві, а ліжко одно. …Влітку це було непогано, але взимку, коли холодні протяги всю ніч гуляли по підлозі, - жахливо» [13, с. 7-8]).

Р. Дал стирає межу переходу між реальним та казковим простором. Казковий світ фабрики знаходиться буквально поряд: “And every day, little Charlie Bucket, trudging through the snow on his way to school, would have to pass Mr Willy Wonka's giant chocolate factory. And every day, as he came near to it, he would lift his small pointed nose high in the air and sniff the wonderful sweet smell of melting chocolate. Sometimes, he would stand motionless outside the gates for several minutes on end, taking deep swallowing breaths as though he were trying to eat the smell itself” 32, с. 5. («Кожен день, пробираючись по заметах в школу, Чарлі проходив повз величезну шоколадну фабрику містера Віллі Вонки. І кожен раз, зупиняючись, піднімав вгору свій кирпатий носик і втягував чудовий солодкий запах. Іноді він нерухомо стояв біля воріт кілька хвилин поспіль і глибоко дихав, ніби намагався з'їсти цей чудовий запах» 13, с. 10]).

Отже, у творі Р. Дал поєднує ознаки і повісті, і казки: поєднується реалістичність і фантастика. Він в описі двох просторів замінює реальний простір казковим і стирає межу переходу між ними, при цьому час в них збігається. Шоколадна фабрика Віллі Вонка - це простір розгортання чарівної дії.

1.4 Функціонування мовленнєвої гри в казковій повісті «Чарлі і шоколадна фабрика»

Мовленєва картина повісті теж відзначається своєрідністю, притаманною для ігрової поетики. Новаторство казок Р. Даля полягає в тому, що він переносить прийоми кінематографа до літератури. Сюжет стає динамічнішим за рахунок уведення діалогів і зміни мовної характеристики персонажів, яка відзначається емоційністю.

У повісті автор вдається до такого способу акцентування уваги, як виділення певних слів великими літерами. Цей прийом виконує емфатичну функцію. Таке графічне виділення найчастіше має на меті створення іронічного або сатиричного ефекту, який може бути сприйнятий у більш широкому контексті, ніж у реченні. Наприклад, коли письменник описує як Чарлі полюбляє шоколад, він акцентує увагу саме на слові «шоколад», крім того, шоколад - це ключовий концепт твору:“He desperately wanted something more filling and satisfying than cabbage and cabbage soup. The one thing he wanted more than anything else was... CHOCOLATE” [32, с. 3-4]. («Він відчайдушно хотів відучити більше задоволення від чогось іншого, ніж капусти і щами. Єдине, що він хотів більше всього на світі було ... ШОКОЛАД» [13, с. 9-10]).

Розглядаючи характеристику персонажів, необхідно звертати увагу на побудову їх речень. Так, містер Вонка полюбляє наказовий спосіб у побудові речень. Це підкреслює його статус господаря фабрики, який звик, що йому підпорядковується все навколо. “Don't lose your heads! Don't get over-excited! Keep very calm!” [32, с. 108]. («Не втрачайте голови! Не будьте надмірно збудженими! Тримайтесь дуже спокійно!» [13, с. 114)`Oh, don't worry about them!' - cried Mr Wonka. They're always laughing! They think everything's a colossal joke! Jump into the boat, all of you! Come on! Hurry up!”[32, с. 119]. («О, не турбуйтеся про них!» - вигукнув містер Вонка. Вони завжди сміються! Вони думають, що все це колосальний жарт! Усі в човен! Давайте! Поспішайте!» [13, с. 124])

У тексті дуже багато вказівок, які роздає містер Вонка (“Try a buttercup!...Don't touch! …And don't knock anything over!”[32, с. 125]. («Спробуйте жовтець! Не торкайтеся! І нічого не перекиньте!» [13, с. 134]).

В аналізованому зразку, в кожному реченні присутній знак оклику, що підкреслює емоційність оповіді.

Містер Вонк, так само, як і діти знаходиться в повному захваті від того, що відбувається, адже тільки він знає, який головний приз переможцю буде в кінці подорожі. Тому тут автор грає на контрасті, що характеризує Вонка - з одного боку він успішний бізнесмен, керівник, який водночас не загубив дитячого відчуття радості та ставлення до життя, Віллі Вонк як велика дитина в передчутті кінця гри, адже єдине, чого він не знає, так це хто виграє приз, що дуже його хвилює.

Часто в мові містера Вонки курсивом виділено слово «please» наприклад: “No, arguments, please! Please, don't wander off by yourselves!” [32, с. 86]. («Без аргументів, будь ласка! Будь ласка, не занурюйтесь у собі!» [13, c. 92]).

Акцент саме на цьому слові дає нам зрозуміти, що, хоч містер Вонка і ввічлива людина, але попросити для нього про щось дуже важко, тому його прохання змахують на вказівки. Пам'ятаючи про те, що містер Вонка багато років жив на фабриці не спілкуючись з людьми, він просто міг забути говорити «будь ласка» і тому це слово виходило у нього особливим.

Онімічна гра - постійно діючий художній прийом письменника. Зафіксовано каламбурні побудови з використанням омофонічних та паронімічних конструкцій, де останні максимально насичені певною інформацією про персонаж, сюжетну лінію або містять оригінальні додаткові відомості, поглиблюючи та уяскравлюючи художню тканину твору. Фонетично узгодженими є також парні та потрійні ланцюжки із імен сюжетно споріднених персонажів: Joe and Josephine; George and Georgina.

“Grandpa Joe and Grandma Josephine on this side, Grandpa George and Grandma Georgina on this side” 32, с. 3. («Дідусь Джо і бабуся Джозефіна займали праву половину, а дідусь Джордж та бабуня Джорджина - ліву» 13, с. 8).

Важливим елементом художнього твору є система власних назв, що становить лексичну категорію тексту, яка разом з іншими мовними засобами реалізує авторську концепцію світобачення, сприяє побудові художнього образу. Функціонально власні назви - один із найважливіших компонентів літературного твору. Завдяки власним назвам читач - реципієнт інформації сприймає художній текст через низку асоціацій, які впливають на розуміння твору та його декодування.

У творі Р. Дал винаходить нову ягоду snozzberry (чихника), яку правильно передати, згадавши дієслово sneeze - чхати.

“LICKABLE WALLPAPER FOR NURSERIES, it said on the next door. `Lovely stuff, lickable wallpaper!' cried Mr Wonka, rushing past. `It has pictures of fruits on it -- bananas, apples, oranges, grapes, pineapples, strawberries, and snozzberries …'”[32, с.150]. (СОЛОДКІ ОБОЇ ДЛЯ ДИТЯЧОЇ - говорилось на наступних дверях. - Виключно смачні шпалери! - На бігу прокричав містер Вонка. - Вони розмальовані різними фруктами - бананами, яблуками, апельсинами, виноградом, ананасами, полуницею, чихникої ...» [13, с. 159]).

Ця назва окрім стандартної для власних назв номінативної, дейктичної функції, виконують і функцію характеризуючу, надаючи читачеві певну додаткову, конотативну інформацію, що містить і вказівку на певні прикмети носія, і його оцінку.

У даному випадку на перше місце висувається етимологічне значення власної назви. Лексичні особливості дитячого твору Р. Дала має на меті не стільки поінформувати маленького читача, скільки посприяти його саморозвитку, самопізнанню.

Далові ономастичні оказіоналізми реалізуються як конструкції з альтеративними компонентами. Для їх створення автор використовує семантично прозорі онімічні конструкції, жонглювання морфемами тощо. Найчастіше оказіоналізми називають неіснуючих тварин (Whangdoodle, Snozzwanger, Whangdoodles), виступають як фантастичні етноніми (Oompa-Loompa). У новостворених онімах виявляються різні способи побудови: подвоєння, афіксація та ін., що спричиняє структурну незвичність, винятковість, яка є характерною рисою казковості та фантастичності.

“Nothing but thick jungles infested by the most dangerous beasts in the world - hornswogglers and snozzwangers and those terrible wicked whangdoodles. A whangdoodle would eat ten Oompa-Loompas for breakfast and come galloping back for a second helping” [32, с. 98]. («Часто - непрохідні джунглі, населені найстрашнішими і небезпечними звірами в світі - тігророгамі, бронетамамі і страшними лютими дракомотамі. Один дракомот може з'їсти на сніданок десять умпа-лумпа і як ні в чому не бувало прибігти за добавкою [13, с. 105]»).

Неологізми максимально полегшують дитині сприйняття і розуміння змісту тексту, оскільки однією з особливостей дитячої психології є індивідуалізація довкілля, на рівні мови ілюстрована назвами.

Кількісний аналіз використання онімів дає змогу з'ясувати їх роль та місце у творах для дітей даного періоду. Згідно аналізу деяких дослідників творчості Р. Дала доведено, що основу авторської поетонімосфери становлять антропоніми, які займають перше місце за частотністю в текстах казок та складають 70,9% усіх ономавжитків, оскільки скеровано твори Р. Дала на дітей і задіяні в казках насамперед діти. Такий антропоцентризм спостерігається в казках та повісті, що ілюструють наведені показники: “Charlie and the Chocolate Factory” (86,5%); “The Magic Finger” (94,3%);“Charlie and the Great Glass Elevator” (76,2%); “Danny the Champion of the World” (86,2%). Крім антропонімів, письменник майстерно використовує й інші розряди онімів, серед яких вагома роль належить зоонімам, вживаність яких становить 14,8% від загальної кількості онімів у творах даного періоду 19.

Власні назви у творі займають вагоме місце і є одним з найулюбленіших Р. Далом виражальних і зображувальних засобів. Загалом поетика цього письменника без власних назв просто немислима, а її особливості у творах 60-70 рр. ХХ ст. дуже яскраві й неповторні.

Таким чином, мовленнєва гра пов'язана з навчальною функцією казкової повісті й допомагає осмислити процес створення нових слів. Різноманітність моделей побудови слів (каламбури, неологізми, підкреслення окремих слів написанням великими літерами та ін.) бере під сумнів «нормальність» світу й у дусі нонсенсу протиставляє здоровий глузд прояву ексцентричного начала.

Висновки до розділу 1

Р. Дала можна назвати справжнім майстром слова, його описи короткі, але точні, яскраві та іронічні. Чарівний світ Дала і всі чарівні події володіють внутрішньою логікою. Незважаючи на легковажність сюжетів, кожна з розповідей Дала - сильна самостійна історія, яка розігрує перед читачем зовсім не дитячі проблеми.

Вивчення ігрової природи художнього слова належить до актуальних питань сучасного літературознавства. Метою проведеного аналізу було розглянути реалізацію загальних принципів ігрової поетики в казковій повісті Р.Дала «Чарлі і шоколадна фабрика».

Цікавим є хронотоп повісті. Він умовно поділений на два види: в середині фабрики Віллі Вонка та ззовні. Причому фантастична умовність фабрики різко контрастує з описом будинку Чарлі та його родини.

Ігровий текст Дала зміщує звичний для повсякденної мови акцент на інформативність висловлювання і підкреслює його зовнішню, стилістичну сторону. Автор грає з читачами і персонажами, проте під легковажним, на перший погляд, ігровим світосприйняттям ховається усвідомлення драматизму існування.

Ігрові прийоми покликані трансформувати буденну дійсність і відкрити іншу реальність, у якій актуалізується естетичне і освоюється амбівалентність дійсності. Гра протиставляє зруйнованій логіці позитивізму чуттєву естетику мистецького дійства. Крім того, гра мотивується такими естетичними завданнями, як прагнення до більшої виразності, нетривіальності, а також необхідністю актуалізації читацького сприйняття.

Структурним особливостям організації художнього світу казкової повісті «Чарлі і шоколадна фабрика», що дозволяє застосувати цього тексту поняття «ігрова поетика», відповідає і художня мова твору.

Мовна гра на кожному з рівнів системи мови демонструє створення нових слів, створення нових смислів, смислові зрушення всередині вже існуючих слів та їх значень. Це дозволило не тільки трактувати авторський стиль оповіді як ігровий, а й проаналізувати казкову повість Р. Дала «Чарлі і шоколадна фабрика» з урахуванням особливостей ігрового принципу прози.

РОЗДІЛ 2.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ РОАЛЬДА ДАЛА В ШКОЛІ

2.1 Аналіз чинних навчальних програм та шкільних підручників зі світової літератури для 5 класу основної школи

Сьогодні освіта України переживає процес «перезавантаження»: вводяться нові Державні освітні стандарти, оновлені програми, підручники. Основні державні документи зазначають, що «Стандарт освіти - це система основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості та системи освіти щодо досягнення цього ідеалу». У Законі України «Про загальну середню освіти» йдеться: «Державний стандарт загальної середньої освіти - це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні» [16].

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти. У ньому враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів [29].