Екологічна освіта молодших школярів під час урочної діяльності

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра педагогіки і психології

Курсова робота

Екологічна освіта молодших школярів під час урочної діяльності

Роботу виконала студентка ІІІ курсу факультету ФПП

Врублевич Мирослава Миронівна

Науковий керівник -кандидат педагогічних наук

Кузьма Ірина Ігорівна

Тернопіль 2019



Зміст

Вступ

1. Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиці початкової школи

1.1 Теоретичні аспекти екологічної освіти в початковій школі

1.2 Особливості екологічної освіти учнів молодшого шкільного віку

1.3 Екологічна освіта дітей як предмет наукових досліджень

2. Екологічна освіта молодших школярів засобами навчальних предметів

2.1 Система екологічного виховання на різних уроках

2.2 Екологічне виховання на уроках української мови і читання

2.3 Екологічне виховання на уроках математики

2.4 Екологічне виховання на уроках природознавства

2.5 Екологічне виховання на всіх інших уроках

2.6 Екологічне виховання в позаурочний час

2.7 Дослідження екологічної освіти в курсі «Я і Україна»

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Одними із найважливіших проблем сучасності, які турбують людство, є екологічні. Це зумовлено тим, що в умовах сьогодення, коли невпинно погіршується екологічна ситуація в світі, підготовка людей освічених, здатних оптимізувати природне середовище стала без перебільшення велінням часу. Людство почало усвідомлювати, що від розв'язання екологічних проблем залежить подальше його існування.

У найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічний культурі й свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, у місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери та цивілізації.

Виховання екологічної культури - тривалий шлях формування правильних способів взаємодії з природою. Учень має усвідомлювати загальні закономірності природи і суспільства, вважати природу своїм рідним домом, який потрібно берегти і про який треба піклуватися.

Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного формування нового, свідомого, відповідального ставлення до природи, розвитку екологічної етики, заснованої на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого.

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. У зв'язку з цим важливого значення надається сьогодні вдосконаленню змісту, форм і методів екологічної освіти в школі, які спрямовані на формування у школярів системи екологічних знань, переконань, навичок, поглядів, моральних почуттів, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Сформоване у підростаючого покоління бережливе ставлення до всього живого, на думку вчених, вбереже природу від непоправної деградації, що її невпинно наближає господарська діяльність людей. Обов'язок берегти природу, її багатства є вимогою Конституції нашої держави. Щоб це стало нормою поведінки кожної людини, треба з дитинства виховувати почуття відповідальності за стан довкілля.

У системі навчання екологічної компетентності молодого покоління важливе місце займає початкова школа, у якій створюються надзвичайно сприятливі умови для екологічної освіти і виховання учнів завдяки природній допитливості дітей та щирому інтересу до пізнання навколишнього світу.

У працях О.Біди, Н. Ващенка, А. Захлєбного, Г. Ковальчук, Н. Пустовіт та інших показано, що шляхами реалізації екологічної освіти в початковій школі є екологізація змісту навчальних предметів, організація позакласної та позаурочної роботи екологічного спрямування.

Великі можливості щодо здійснення екологічного освіти і виховання закладені у змісті навчальних предметів. Їхня мета полягає у формуванні у молодшого школяра: потреби до пізнання світу і людини в ньому, спілкування з природою; уявлень і понять про цілісність світу, про природу та взаємозв'язки у ній, про людину як частину природи; ціннісного ставлення до природи, розуміння взаємодії і взаємовпливу людини і природи, навичок екологічно доцільної поведінки.

Від того, як вчитель початкової школи здійснює екологічну освіту молодших школярів на уроках залежить формування інтересу в учнів до пізнання природи, розвиток у них почуття відповідальності за стан довкілля, потреби з охорони і покращенн я навколишнього середовища.

Я вважаю,що питання екологічної освіти є надзвичайно важливие, адже навіть у Державному стандарті початкової школи і Концепції Нової української школи визначена ця проблема як одна із базових компетентностей.

Серед ключових компететністей для життя в Концепції Нової української школи, Державному стандарті початкової освіти визначено екологічну грамотність і здорове життя, компетентності в природничих науках, що передбачають уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров'я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Ми як майбутні вчителі, повинні навчити дітей дотримуватися правил природоохоронної поведінки, бережного і економного використання природніх ресурсів, вчити розуміти важливість збереження природи,її багатств для майбутнього розвитку суспільства, а також екологічного природокористування.



1. Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиці початкової школи

1.1 Теоретичні аспекти екологічної освіти в початковій школі

Аналіз педагогічної літератури показав, що проблема екологічної освіти в початковій школі є актуальною. Про це свідчить значна кількість публікацій, що стосуються:

- розробки системи безперервної екологічної освіти;

- оновлення змісту шкільних навчальних предметів початкової школи шляхом розкриття системи екологічних знань на міжпредметній основі;

- створення системи практичної діяльності учнів в галузі покращення навколишнього середовища;

- коректування взаємодії шкільної та позашкільної систем.

У Концепції екологічної освіти України екологічна освіта розглядається як цілісне культурологічне явище, яке включає процеси навчання, виховання і розвитку особистості, спрямовується на формування екологічної культури, цілісного екологічного знання й мислення .

Екологічна освіта - цілеспрямований вплив на формування світогляду, усвідомленого ставлення до навколишнього середовища, формування екологічних знань, умінь, навичок.

Мета екологічної освіти полягає у формуванні системи наукових знань, поглядів і переконань, спрямованих на виховання моральної відповідальності особистості за стан навколишнього середовища, усвідомлення необхідності постійного піклування у всіх видах діяльності .

У педагогічній літературі термін «екологічна освіта» трактується як елемент загальної освіти, що пов'язаний з оволодінням учнями науковими основами взаємодії суспільства та природи.

У педагогічних джерелах визначено завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

- формування системи знань про природу. Тобто системна педагогічна діяльність, що направлена на накопичення осмислених дієвих знань про навколишнє середовище. Це завдання є ключовим на теоретичному рівні засвоєння екологічних знань;

- розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей, що існують у природі (школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшго вивчення, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі тощо);

- формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі (це завдання є основою подальшого суб'єктивного усвідомлення учнем навколишнього середовища, як сукупності явищ і об'єктів у їх єдності і взаємозалежності. Суб'єктивне ставлення особистості до природи у цьому контексті розглядається як серцевина її суб'єктивного світу, де реальні й об'єктивні стосунки з природою обумовлюють сутність, кількісні і якісні показники її потреб і через процеси їх задоволення впливають на всю поведінку особистості);

- бажання зберігати і охороняти природу. Формування прагнень оберігати природнє середовище, непримиримо ставитися до недбалого використання природи; накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти природу.

Таким чином, під екологічною освітою розуміють неперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи екологічних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

Як зазначено в Концепції екологічної совіти України, в основу екологічної освіти покладено принципи: гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності . Екологічна освіта передбачає формування в учнів розуміння необхідності побудови взаємовідносин людини з природою на базі принципів добра і краси, розуму й свідомості, патріотизму та універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.

Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи через засвоєння основних понять і наукових фактів про природу. На основі цих принципів визначається

- вплив людини на природу відповідно до її законів;

- розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;

- оволодіння прикладними і практичними вміннями вивчення і оцінки стану навколишнього середовища;

- розвиток потреби спілкуватися з природою, свідомого дотримання норм поведінки в природі;

- активізація діяльності з покращення навколишнього природного середовища.

Важливе значення має зміст екологічної освіти, той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності.

Зміст екологічної освіти включає такі компоненти:

1) систему знань про взаємодію суспільства та природи;

2) систему норм і правил ставлення до природи;

3) вміння і навички з вивчення природи та її охорони;

4) емоційно-ціннісні екологічні орієнтири .

Реалізується зміст екологічної освіти через міжпредметні зв'язки і ґрунтується на системі наукових ідей, що закладені у відповідних навчальних предметах: розвиток і цілісність природи; взаємозв'язок історії суспільства і природи; зміни природи у процесі антропогенної діяльності; вплив середовища на здоров'я людини; природа як фактор морально-етичного розвитку особистості; оптимізація взаємодії в системі «природа - суспільство - людина».

Оскільки характер екологічної освіти є міжпредметним, то необхідними умовами її реалізації є:

1) врахування вікових, індивідуально-психологічних та пізнавальних особливостей учнів;

2) організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони навколишнього середовища, своєЇ місцевості під час навчально-пізнавальної і суспільно-корисної праці;

3) відбір оптимальних форм, методів та прийомів екологічного виховання;

4) виховання учнів особистим прикладом бережливого, чуйного, господарського ставлення до навколишнього середовища;

5) єдність дій всього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні.

Основною метою шкільної екологічної освіти є формування екологічної культури особистості. В основі екологічної культури лежить відповідальне ставлення особистості до навколишнього середовища, усвідомлення закономірностей розвитку природи та суспільства, розуміння того, людина - частина природи. «Екологічна культура особистості передбачає наявність у людини певних знань, переконань, моральних установок, готовності до діяльності, які узгоджуються з вимогами бережливого ставлення до природи. У такому розумінні екологічна культура є показником свідомого, відповідального ставлення особистості до природи, яка характеризується:- готовністю особистості до грамотної екологічної поведінки і діяльності у навколишньому середовищі, у відповідності з мораллю і нормами права в суспільстві;

- здатністю особистості здійснювати науково обґрунтовані екологічні дії і займати активну життєву позицію, виявляти нетерпимість до безвідповідального ставлення до природи.

Важливим завданням екологічної освіти є формування екологічної свідомості школярів, яка полягає в глибокому розумінні необхідності бережного ставлення до природи; в усвідомленні таких пріоритетних цінностей як чисте повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти; у економному ставленні до природних ресурсів.

Таким чином, мета екологічної освіти полягає у формуванні у школярів екологічної культури, тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства і людини. Основні завдання екологічної освіти - це формування екологічної свідомості і мислення, морально-естетичного сприйняття природи; виховання в учнів відповідального ставлення до навколишнього середовища та здоров'я.

1.2 Особливості формування екологічної освіти в молодшому шкільному віці

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

Екологічна культура - культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура - складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства.

Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.

Початкова школа - початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

Людина - частка природи. Потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Однак відчуття краси, розуміння природи не приходить саме собою. Його треба виховувати з раннього дитинства, коли інтерес до навколишнього дуже великий .

Розпочинаючи цю роботу з 1 класу, треба прагнути викликати в дітей передусім допитливість, а згодом - стійкий інтерес до природи і на цьому ґрунті - відповідальне ставлення до всього живого. І «найперша умова його результативності, особливо в міській школі, - вихід навчання за межі підручника» . Справді, хоч якими захоплюючими й цікавими не були б розповідь учителя й матеріал навчальної книжки, навколишній світ в усій своїй красі і неповторності відкриється перед учнем тоді, коли він сприйматиме його безпосередньо. Педагогічних засобів, що сприяють активізації природничої й природоохоронної підготовки молодших школярів, існує чимало. Одним із найважливіших вважають «систематичне ознайомлення учнів з природою своєї місцевості, здійснюване неодмінно шляхом безпосередніх спостережень».

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя - сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини. Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

-знання про взаємозв'язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

-розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

-уміння і навички позитивного впливу на природу;

-розуміння естетичної цінності природи ;

-негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Метою екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.

Зміст навчально - виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

В початковій школі учні мають усвідомити, що життя людини, її матеріальне й моральне благополуччя залежать від стану навколишнього середовища. Ці ідеї екологічного виховання можна втілювати в різний спосіб. Скажімо, під час екскурсій до лісу (парку, водойми), коли діти спостерігають за змінами як у живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про зміну погоди, з'ясовують особливості пір року; на прогулянках, в ході яких виявляються ті рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме і щодо тварин) або більш тривалих подорожей. Не бракує й доступних для молодшого шкільного віку видів практичної природоохоронної діяльності. Це «догляд за шкільними квітниками та кімнатними рослинами в зеленому куточку класу, вирощування розсади овочевих культур чи квітів в умовах класного приміщення; робота на навчально-дослідній ділянці, озеленення школи, дитячого садка; збирання насіння та плодів для пернатих; висаджуванні дерев і кущів на шкільному подвір'ї, за межами школи; прокладання екологічної стежини; регулярна підгодівля птахів узимку, розвішування шпаківень, дуплянок; допомога дорослим у підгодівлі лісових звірів».

Отже,успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам'яті дітей глибокий слід, обов'язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди,тощо, які реалізуються в урочній діяльності.Їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної освіти в учнів молодших класів, адже все це розвиває допитливість учнів, надає їм можливість вести власні пошуки й робити відкриття, проявляти при цьому самостійність. Саме в цих методах і прийомах виникає необхідність використовувати надбання народної педагогіки, яка зберігає досвід народу - як жити в гармонії з природою. Для того щоб зберегти довкілля для себе й наступних поколінь, варто звернутися до своїх правічних джерел, відновити народні традиції ставлення до природи як джерела буття.

Отже, здійснюючи екологічне виховання молодших школярів, учитель повинен поставити перед собою такі завдання:

? формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та взаємозв'язки й взаємозалежності;

? розвивати вміння класифікувати природу на основі спостережень й аналізу способів життя в природі;

? стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи шляхом опису її об'єктів та явищ у народній творчості (прислів'я, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір'я, казки, легенди, звичаї, обряди);

? актуалізувати знання і практичний досвід предків у різних видах діяльності в природі (грі, праці, навчанні);

? знайомити дітей з перлинами народної мудрості, які вчать дбайливо ставитись до природи.

Для вчителів стане хорошим помічником у розв'язку цих завдань книга В. О. Сухомлинського «Чиста криниця» . Ця книга призначена для родинного виховання. Вона навчає, як любити й зберігати своє місце життя. Великий педагог постійно відстоював принципи народності у вихованні, він писав: «Про народну педагогіку ніхто серйозно до цього не думав і, очевидно, це завдало великої шкоди педагогіці. Я впевнений, що народна педагогіка - це засіб духовного життя народу. У народній педагогіці розкриваються особливості національного характеру, обличчя народу». Методи й прийоми народної педагогіки мають зайняти чільне місце в екологічній освіті, екологічному вихованні. Вони доступні, повчальні, мудрі й дають бажані результати. Правда, втрачено багато, і настав час відновити життєві закони, за якими жили наші пращури.

Проблема використання народних звичаїв і традицій у процесі екологічного виховання школярів набуває на сучасному етапі величезного значення, оскільки спостерігається значне розширення комп'ютерно-телевізійної мережі, що вимагають мінімуму інтелектуальних зусиль і привчає школярів до пасивного сприйняття інформації, призводить до загального падіння екокультури та етнокультури.

Також екологічне виховання підростаючого покоління значною мірою визначається екологічним світоглядом батьків. Саме це зумовлює їхнє ставлення до навколишнього середовища, домашніх тварин, стиль реагування на екологічну поведінку дітей..

Батьки повинні знаходити час, щоб у різні пори року ходити зі своїми дітьми у ліс, поле, парк, на ставок,тощо.Туди, де можна щось спокійно спостерігати, милуватися, замислюватись.

З давніх - давен мислителі, поети і художники зазначали, що між явищами природи і станом людини є зв'язок, який ми завжди усвідомлюємо. Природа впливає на душевний стан людини безупинно. Це допомагає нам глибше проникнути у свій власний духовний світ, пробуджує естетичні почуття, моральні переживання. Спостереження природних явищ розвиває допитливість, мислення, уяву: мінливість природи, її невпинна енергія то надихає нас, то заспокоює… Природні явища - невичерпне джерело творчості людей, розвитку фантазії і мислення.

1.3 Екологічна освіта дітей як предмет наукових досліджень

В останні роки екологічна освіта стали предметом уважного дослідження видатних представників педагогічної науки. Великий внесок в розвиток “матеріалістичного” виховання, тобто виховання на лоні природи, зробив видатний педагог Ян Ямос Коменський (1592-1670 рр). Через всі його педагогічні твори, в особливості через його головну працю “Велика дидактика” (1623 р.), проходить думка про те, що “правильне виховання у всьому повинне узгоджуватись з природою”.

Принцип природовідповідності у вихованні, починаючи від Коменського, неодноразово зустрічається в педагогічних системах ХVI-XIX ст., причому кожен з великих теоретиків (Руссо, Песталоцці, Дістерверг та ін.) розуміють цей принцип по різному. Коменський рахував, що людина, як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, який діє як у світі рослин і тварин, так і у відносинах з людиною. Він вказує, що “... чіткий порядок школи треба запозичити у природи”.

Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина - це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи.

В цей час на Україні стає відомою і важливою діяльність Феофана Прокоповича (1681-1736 рр), ректора Київської академії, який вів курси фізики, арифметики, природознавства. Його буквар “Первое учение строкам” витримав 12 перевидань і був пронизаний філософією природознавства. У викладанні курсів Феофан Прокопович застосовував перші елементи позашкільної, позакласної роботи (екскурсії в природу, дослідництво, масові релігійні свята, збереження довкілля, благоустрій стародавнього Подолу). “Науки природи, - писав він,- юнаків живлять, старих задовольняють, у щасті прикрашають, у нещасті дають притулок і втішають, вдома дають пораду, не шкодять поза домом, ночують з нами, мандрують, господарюють”.

Григорій Скоровода (1722-1974 рр.) геніальна особистість. В центрі його уваги питання: природа людини, її щастя. На думку Сковороди, людина може прийти до щастя тільки через самопізнання. Він стверджував: щастя в праці, кожний повинен пізнати самого себе. Філософ і гуманіст обстоював ідею, що виховання необхідно здійснювати згідно з природними особливостями дітей, людей наставляти до тієї чи іншої діяльності, залежно від їхніх здібностей і інтересу, а не соціальної належності і положення у суспільстві.

Одним із перших документів та науковим орієнтиром у позакласній натуралістичній роботі є написане Песталоцці у 1776 році “Прохання до людства про підтримку закладу, який має завдання дати дітям виховання в сільській місцевості”. Цей натуралістичний заклад в Нейгофе був притулком для молоді. Песталоцці писав: “Я обіцяю дати всім хлопчикам знання і вміння, необхідні у сільському господарстві. Я берусь дати навички по посадці і обробітку за плодовими деревами...”.

Ідея пришкільного саду в кінці ХVIII століття захопила англійського педагога Клода Корбана. Він писав, що при кожній школі треба створити бібліотеку, дослідний сад та навчальну ділянку для вивчення рослин, “живий куточок” для вивчення дрібних тварин та лабораторій по виготовленню ліків.

Вивчення існуючих у навколишньому світі зв'язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою. Відомий російський педагог зазначав, що пізнання об'єктивного світу неможливе без пізнання природних зв'язків, реально існуючих у ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду. К.Д. Ушинський писав, що логіка природи - найдоступніша й найкорисніша для учнів. Він закликав розширити спілку спілкування дитини з природою і дивувався тому, що “... виховний вплив природи... так мало оцінений в педагогіці”. Видатний педагог рахував, що природний ландшафт має таке велике виховне значення і вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть таланту хорошого вчителя.

Проти вузького прагматизму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, Н.О. Добролюбов. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості додатковою інформацією, яку учні неспроможні належним чином сприйняти.

Школу, яка була чудовою лабораторією, де велась велика практична робота організував у Павлині в 1948 році Василь Олександрович Сухомлинський. Велику увагу приділив педагог в своїй школі системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом). Він вважав, що “... дуже важливо не допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючий світ”. Два рази на тиждень “... ми йшли в природу - вчилися думати” - пише у своїй роботі “Серце віддаю дітям” В. О. Сухомлинський. Педагог стверджував, що сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна освіта і виховання - це педагогічний процес, спрямований на формування екологічної культури особистості. Екологічна освіта передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати школярами екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Зокрема, О. Біда зазначає, що поняттям «екологічне виховання і освіта» визначається єдина система заходів, направлена на формування тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства та природи.

К. Гончарова, Г. Ковальчук, Л. Нарочна, вважають, що екологічне навчання і виховання - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації і активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Г. Бачинський під екологічним вихованням розуміє «передачу від покоління до покоління певної сукупності норм і правил, що регламентують бережливе ставлення людей до природи в процесі життя і виробничої діяльності і цим самим охороняють природу від руйнування».

На думку А. Захлєбного, І. Суравегіної та інших педагогів екологічна освіта школярів - не лише одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, але й умова його подальшого виживання. «Тому важливе значення має зміст екологічної освіти, той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності».

Підсумовуючи вище поданий матеріал потрібно сказати, що проблема екологічного виховання турбує людство протягом багатьох віків. Її коріння можна простежити на будь-якому відтинку людської цивілізації, починаючи з часів зародження продуктивних сил суспільства і виникнення наук, і аж до наших днів. Сама екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя. Але наявність її є обов'язковою, оскільки втрата її може руйнувати цивілізаційний рух людства.



2. Екологічна освіта молодших школярів засобами навчальних предметів

2.1 Система екологічного виховання на різних уроках

У початковій школі у процесі навчання учнів здійснюється екологічне виховання у напрямках: виховання любові до природи; виховання вміння поводитися в природному середовищі; встановлення екологічних взаємозв'язків у природі; виховання активної життєвої позиції стосовно навколишнього середовища.

На думку вчителів, ефективними умовами здійснення екологічної освіти є оптимальний добір змісту, методів і засобів навчання, спрямованих на формування екологічної культури молодших школярів, органічне поєднання урочної, позакласної і позашкільної роботи.

Як відомо, виховання в широкому змісті слова - це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж - це процес взаємодії вчителя й учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці вирішуються три задачі:

- освітня;

- виховна;

- розвиваюча.

Тому урок дає більше можливостей для виховання у учнів нового відношення до природи, заснованого на гуманізмі.

Щоб екологічне виховання не було необґрунтованим, обов'язково потрібне формування екологічної свідомості. Екологічноутворена особистість, знаючи яку шкоду природі приносять ті або інші дії, формує своє відношення до цих дій і вирішує для себе питання про їхню правомірність.

Екологічні знання включаються у зміст різних навчальних дисциплін, на яких спілкуючись з природою, вивчаючи її об'єкти і явища, учні поступово пізнають світ, в якому живуть: відкривають дивовижну різноманітність рослинного і тваринного світу, усвідомлюють значення природи в житті людини, цінність її пізнання, в них виникають морально-естетичні почуття і переживання, які спонукають їх турбуватися про збереження і примноження природних багатств. В урочний час розглядаються питання охорони і зміцнення здоров'я людини, необхідною умовою досягнення яких є збереження і покращення природного середовища. У процесі вивчення природи молодші школярі засвоюють знання про взаємозв'язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людини.

Як стверджують педагоги, на основі змісту всіх навчальних предметів початкової школи формуються основні ідеї і поняття екологічної освіти. Так, на основі нагромадження фактичних знань з різних предметів, учні підводяться до ідеї, що природа - середовище і необхідна умова життя людини: в природі людина відпочиває, насолоджується красою природних об'єктів і явищ, займається спортом і працює; від природи людина отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктів харчування, одягу, побудови житла.

Другою ідеєю, що розкривається перед школярами, є: праця людини - умова використання і охорони природних багатств рідного краю. Виховання працелюбності учнів, відповідального ставлення до примноження природних багатств може проявитися в наступних справах школярів початкової школи: дотримання правил поведінки в природі, вивчення і оцінка стану природного середовища, участь в озелененні школи, догляд за рослинами і тваринами.

Важлива ідея, яка закладена в змісті екологічної освіти початкової школи, - ідея цілісності природи. Знання про взаємозв'язки в природі важливі як для формування правильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення до збереження об'єктів природи, між якими існують взаємозв'язки. Розкриття харчових зв'язків у природі, пристосованості живих організмів до середовища існування, до сезонних змін у природі, впливу людини на життя рослин і тварин пронизує зміст усіх розділів природознавства і є спонукальним засобом до того, щоб молодші школярі усвідомили необхідність врахування і збереження природних взаємозв'язків під час організації любої діяльності в природі.

Дуже важлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея: оберігати природу - означає оберігати Батьківщину. Для кожної людини почуття Батьківщини пов'язано з рідною природою. Тому почуття відповідальності за свою країну ототожнюються з почуттям відповідальності за її природу.

Велике пізнавальне і виховне значення у формуванні бережливого ставлення молодших школярів до природного середовища має розкриття терміна «охорона природи» як діяльності, спрямованої на збереження і примноження природних багатств.

Зміст моральних норм і правил поведінки людини в природному середовищі розкривається перед дітьми поступово. На доступних, наочних прикладах школярі вчаться розуміти, що можна, а що не можна робити в природі, щоб не викликати негативних наслідків. Учні повинні засвоїти, що в природі не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище, підбирати малят звірів і пташенят. Цьому всьому вчителі навчають учнів на предметних уроках і в позаурочний час.

Необхідним елементом формування бережливого ставлення до природи є ціннісний аспект, який розкриває багатогранну роль природи в житті людини і є важливим мотивом охорони природи.

Таким чином, на підставі аналізу літератури визначено мету, завдання, принципи екологічної освіти і виховання в початковій школі, з'ясовано, що в умовах початкової школи реалізація екологічної освіти відбувається екологізацією навчальних дисциплін шляхом включення в їхній зміст відповідних знань.

Уроки природознавства, читання, рідної мови покликані виховувати у школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини. Водночас вчителі не завжди використовують можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у природоохоронній діяльності. Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання і виховання у процесі учбової діяльності будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів.

Серцевиною проблемного уроку є «взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення екологічних проблем. При цьому є важливим не тільки вміння вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати обговорення і розв'язання її разом з учнями» . Основний зміст технології проблемного навчання має становити методика застосування проблемних ситуацій екологічної спрямованості на різних етапах уроку. Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва у початковій школі - це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій екологічного спрямування. Саме на цих уроках у дітей виникає дуже багато питань: «Чому?», «Як?», «Звідки?». Вчитель разом з дітьми може розв'язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами: через проблемне викладання знань учителем; через організацію частково-пошукової діяльності; через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження .

Важливе значення в екологічному вихованні учнів початкових класів має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Тому вчителям початкових класів, щоб зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати, а «участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань» .

За змістом екологічної роботи учні виконують завдання державних, наукових, громадських організацій, державних, народних і шкільних музеїв; здійснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своїй місцевості, вивчають і пригадують природоохоронні традиції свого народу. Також цікавим видом дослідницької роботи молодших школярів «на замовлення» може бути вивчення ними малих річок і водойм свого краю, ярів та балок, котрі ускладнюють сільськогосподарське виробництво. Учні можуть вивчити стан забруднення водних ресурсів краю, склад риб і тварин, птахів у місцевих водоймах; вести щоденні спостереження за погодою; досліджувати водні джерела та їх стан.

Результативно зарекомендували себе в навчально-виховній роботі такі методи, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими матеріалами, використання схем, діаграм таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. Основними ж формами природоохоронної роботи в структурі шкільного життя учнів можуть бути громадсько-корисна робота; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок на основі зібраних матеріалів, створення куточків і музеїв охорони природи у школах .

Можна показати результативність пошуково-дослідницької та пізнавальної активності учнів на терені рідного краю через карти походів, гербарії, колекції мінералів, щоденники, записи (протоколи) бесід з людьми, сценарії народних свят, обрядів, експонати до природоохоронних експозицій. Виставки мають дуже високий пізнавальний, навчальний, виховний потенціал і для учнів, і для вчителів, а разом з тим збагачують методичний арсенал педагогів щодо ефективного природничого навчання й екологічного виховання. Перш ніж з учнями приступити до екологічної роботи, вчителі аналізують програму, зіставляють її зміст із підручником. Це допомагає виділити завдання вивчення предмета за класами (здійснювати наступність і перспективність у формуванні основних понять курсу: контролювати знання й уміння школярів, добирати додатковий матеріал, використовувати міжпредметні зв'язки).

Використання наочності на уроках у процесі ознайомлення молодших школярів з основами природоохоронної діяльності відіграє переважно допоміжну роль. Тому вчителі збирають й упорядковують додатковий матеріал для уроків. Це тематичні папки: «Рідкісні звірі й птахи України», «Тварини лісів нашої місцевості», «Польові роботи», «Лікарські рослини нашого краю». Вивчаючи тему «Форми поверхні Землі: рівнини, яри, гори», передові педагоги проводять екскурсії в природу. Для цього вибирають місце, яке найкраще показує специфіку поверхні. При вивченні розділу «Використання і охорона природи людиною» ознайомлюють дітей із заказниками, заповідниками області. На екскурсіях поряд з навчальною і розвивальною метою передбачається суспільно-корисна праця дітей (обгородження мурашників, підгодовування птахів, виготовлення гербаріїв тощо). Так, учні можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин; добирати ілюстрації, виготовляти малюнки.

Починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг екологічних знань та вмінь, який необхідно засвоїти учням. Цілеспрямованість процесу використання екологічно спрямованого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності екологічних відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням. Так, екологічно спрямований матеріал, залучений до уроку, може використовуватися для ілюстрації та конкретизації програмового матеріалу; актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів; підвищення їх активності; зв'язку навчання з життям. У 1 класі основна роль у цьому процесі надається вчителю. Він добирає матеріал, сам його розповідає, зачитує цікаві відомості, показує ілюстрації. Чим дорослішими стають діти, тим активнішою має бути їхня природоохоронна діяльність. Учитель може доручати дітям 2-го та 3-го класів добирати матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступати з короткими повідомленнями в класі.

Природоохоронний матеріал можна успішно використовувати на різних етапах уроку. Найчастіше це робиться, як показали результати експериментального дослідження, в процесі викладу основного програмового матеріалу для конкретизації та ілюстрації окремих його положень. Наприклад, сформувавши поняття «дерева», «кущі», «трави» (3 клас), вчитель просить учнів пригадати назви відомих їм дерев, кущів трав'янистих рослин, які потребують охорони. Відповіді учнів учитель доповнює цікавими відомостями про способи охорони рослини та супроводжує їх показом гербарію, малюнків, ілюстрацій. Перевіряючи домашнє завдання, теж можна спиратися на екологічно спрямований матеріал, завдяки чому цей етап уроку виконуватиме не лише контрольну, а й виховну функцію, стимулюючи цим самим увагу й активність учнів. Наприклад, перевіряючи матеріал за темою «Річка» (3 клас), вчитель може запропонувати учневі розповісти про охорону річок на основі місцевої річки (намалювати на дошці схему, показати її на карті). Таке наповнення змісту навчально-виховного процесу в початковій школі екологічно спрямованим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння знань і розширення кругозору учнів, а й сприяє формуванню їх елементарних морально-естетичних уявлень та розвитку екологічного світогляду.

Формування екологічних знань слід поєднувати з вихованням в учнів любові до рідного краю, його традицій, історії. Необхідно будувати навчально-виховний процес так, щоб розвивати допитливість учнів, надавати їм можливість вести власні пошуки й робити відкриття, проявляти при цьому самостійність. Існують різні форми екологічної освіти й виховання. Для школярів молодшого шкільного віку це можуть бути: уроки милування природою, інтегровані уроки, екскурсії, ігри, вікторини, спостереження, вивчення досвіду своїх прадідів щодо бережного ставлення до навколишнього світу. Саме тут виникає необхідність використовувати надбання народної педагогіки, яка зберігає досвід народу - як жити в гармонії з природою. Для того щоб зберегти довкілля для себе й наступних поколінь, варто звернутися до своїх правічних джерел, відновити народні традиції ставлення до природи як джерела буття.

Систематичність використання екологічно спрямованого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів: природознавства, рідної мови, ознайомлення з навколишнім, читання, образотворчого мистецтва, математики та ін. Починаючи роботу з учнями в першому класі, слід чітко визначити обсяг знань та вмінь, який їм необхідно засвоїти. Ураховуючи надзвичайну емоційну чутливість дітей, перевага віддається емоційно-естетичному сприйманню світу природи, розвитку естетичних, інтелектуальних почуттів. Зміст навчального матеріалу в 1-му класі спонукає задуматись над тим, як людина пізнає світ, що їй треба знати про природу, про свій рідний край.

Провідна роль належить всім навчальним предметам. Зміст діючих програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні вміння й навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою й людиною.

Екологічне виховання молодших школярів здійснюється на всіх етапах навчання в школі, для кожного з яких ставиться певна мета і завдання, до них добирається відповідна методика з урахуванням вікових особливостей та екологічного потенціалу учнів.

2.2 Екологічне виховання на уроках української мови і читання

Значна увага екологічному вихованню нами зосереджується на уроках української мови (навчання грамоти). При підготовці до уроку, чітко визначаються логічні зв'язки між його етапами. Створюються і розв'язуються проблемні ситуації, застосовуються різні форми і методи викладу навчального матеріалу, поєднується індивідуальна робота з колективною, самостійна з фронтальною, групова з роботою в парах.

Чільне місце серед навчального матеріалу в першому класі займають малі жанри усної народної творчості. Тому на кожному уроці навчання грамоти варто використовувати загадки про тварин, рослини та явища природи; розучувати потішки, дитячі пісні, скоромовки, які вчать любити свій рідний край, знайомлять з історією Батьківщини.

Для актуалізації опорних знань, умінь і навичок пропонуються підготовчі вправи, мотивуючи знання дітей і створюючи проблемні ситуації для наступної, пошукової діяльності. Велика увага також приділяється роботі учнів з художнім словом написанню творчих робіт. Саме цей вид роботи дає можливість кожному учневі виявити свою індивідуальність, оперуючи набутими на попередніх уроках знаннями, сприяє збагаченню лексичного запасу школярів, допомагає осмисленню різних функцій зображувальних засобів мови.

З цією метою практикуються різноманітні вправи, які сприяють розвитку знань про довкілля та вихованню бережливого ставлення до навколишнього світу; проводяться зорові, слухові, зорово-слухові, пояснювальні, попереджувальні диктанти з природничо-екологічним змістом, які сприяють збагаченню словникового запасу учнів, розвитку мовленнєвої діяльності; використовуються дидактичний і роздатковий матеріал екологічного змісту.

Для створення емоційно-чуттєвої атмосфери уроку демонструються репродукції картин художників-пейзажистів у супроводі класичної музики на тему природи. Впровадження екологічних проектів «Ліс дякує і сердиться», «Розвідка осінніх прикмет (весняних, зимових)» та інших на уроках української мови дають можливість зробити навчання школярів захоплюючим, різноманітним, особистісним і суспільно-значущим.

Керування діяльністю школярів, при формуванні у них екологічної вихованості, під час проведення уроків української мови вчителі можуть здійснювати за допомогою різних педагогічних засобів. Насамперед, за допомогою різних навчальних завдань, інструкцій, питань, вправ, естетичних бесід. Учням пропонують виконати вправи, зміст яких має природничий характер. Так, при вивченні теми “синоніми” вчитель може запропонувати такі вправи:

1.Знайди і підкресли синоніми в тексті:

Сплять метелики в травичці,

Ще куняє рибка в річці,

Ще дрімає навіть бджілка

Біля теплого припічка.

(Б. Чалий)

2.Знайти в тексті недоречно вжиті слова і замінити їх синонімами. Записати удосконалений текст.

Сірі журавлі прилетять до нас рано. Ще сніг не зійшов, а вони вже щебечуть у висоті. Відшукавши рідні місця, збираються невеликими табунами і починають танці. Піднявши таким чином “настрій”, птахи беруться за ремонт старих хатинок або споруджують нові.

(щебечуть - курличуть, табунами - зграями, хатинок - гнізд).

Під час роботи на уроці з реченнями вчитель може давати учням приклади речень екологічного спрямування. Наприклад:

Хоч би яке дерево ви посадили, вам буде вдячна матінка земля.

Не ламай калину, бо вона в житті єдина.

Краще принеси ти їй води.

Не рубай тополю, зустрінешся з бідою.

Краще їй сестричку посади.

Вчитель може запропонувати завдання і до цих речень:

Які слова заперечують дії? Чому? Як написані вони? (не з дієсловами окремо). Випишіть головні слова. Які це речення за метою висловлювання?

Складіть і запишіть власні правила поводження у природі. (Не рви квітів, бо знищиш красу. Не полохай птахів. Не руйнуй гнізд. Не вбивай навіть найменшої комашки).

Екологізувати зміст предмету української мови можна введенням до збірника диктантів текстів з певною природничою інформацією.

На уроках зв'язного мовлення вчителі включають завдання творчого характеру. На таких уроках учні вчаться складати твори, казочки, легенди, пишуть перекази, описи. Особливо діти полюбляють складати тексти про тварин і рослин. А тому вчитель повинен пропонувати учням теми, які близькі їм і є цікавими.

Щоб активізувати діяльність учнів на уроках рідної мови можна до структури уроку включити невеликі конкурси, вікторини на краще знання загадок, прислів'ї, приказок про рослини, тварини, взагалі про охорону природи. Урізноманітнять уроки мови завдання у вигляді гри, яка може сприяти і вихованню екологічної культури у дітей шкільного віку.

Гра “Допоможемо незнайці”. Дітям пропонується записаний на дошці віршик:



В ліс Незнайко увійшов -

Під кущем йоршів знайшов.

Біля річки посидів -

Наловив собі грибів.

До городу завітав -

Стиглих яблук накопав.

А по саду походив -

Моркву з яблуні струсив.

Вчитель: -Допоможіть Незнайкові виправити вірша. Поміняйте слова місцями.

Дидактична гра “Що було б, якби...”

- раптом перестали квітнути рослини?

- зникли лісові звірі і птахи?

- не стало води на землі?

Гра “Вісник весни” (Читаємо початок речення, діти вибирають закінчення на дошці)

Граки прилетіли - ... (перші проталини на полях принесли).

Жайворонки над полями заспівали - ... (трава зазеленіла).

Над квітами перші метелики закружляли - ... (ластівки прилетіли)

Для виховання у дітей шанобливого ставлення до природи,захоплення її мудрістю і красою треба сповна використовувати значний виховний потенціал, що мають зміст і методика уроків читання.

На уроках читання при опрацюванні текстів з букваря «Про що шепотіли берізки» перед дітьми ставимо проблемне запитання: чи не зустрічали вони пташине гніздо у природі? А за бажанням учнів пропонуємо самостійно (або за допомогою батьків) відшукати інформацію про гніздо ремеза. Прочитавши текст «Лісовий майстер», звертаємо увагу на важливість у природі дятла. Дітям демонструємо мультимедійну презентацію про життя цього птаха, його значення у природі.

...