Методика вивчення варіативного модуля "Технологія виготовлення дерев’яної іграшки" у 5-6 класах на уроках трудового навчання

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Кафедра технологічної освіти

Напрям підготовки «Технологічна освіта»

КУРСОВА РОБОТА

з методики навчання технологій

Тема:

Методика вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» у 5-6 класах на уроках трудового навчання

Виконав: Гедзик А.А.

Студент 4 курсу 5 групи

Керівник: к.п.н., доцент

Мелентьєв О.Б.

м. Умань-2016 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах

1.1 Історичний огляд народної дерев'яної іграшки

1.2 Зміст трудового навчання та вивчення народної дерев'яної іграшки в 5-6 класах

Розділ 2. Удосконалення змісту та методики вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах

2.1 Зміст навчання, вимоги до матеріально-технічного бази та організації вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки»

2.2 Результати експериментальної перевірки з вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» 5-6 класах

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність дослідження

Державотворення не можливе без формування національної школи. Національна школа, поряд з фундаментальними знаннями, повинна давати учням знання з історії держави, культури, мистецтва, основ народознавства.

Тому формування творчої особистості є завданням будь-якої держави, яка прагне політичного та фінансового процвітання. Перед собою таке завдання ставить основна школа незалежної України. Джерелом української культури є народні традиційні промисли з виготовленню предметів побуту, народного вжитку з елементами художньої обробки (різьбою, розписом, інкрустацією тощо).

Завдання, поставлені у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)” та проблеми державотворення потребують подальшого розв'язання цілого ряду питань, серед яких чільне місце займають виховання громадянина-патріота, формування його духовно-моральних цінностей та відродження української національної культури. На вирішення цих питань націлюють і Конституція України, і Закон України “Про освіту”, і Концепція національного виховання.

Теоретичні засади національного виховання закладено у дослідженнях українських учених-психологів М. Боришевського, Г. Ващенка, Д. Віконської, Д. Донцова, О. Кульчицького, Ю. Липи, В. Москальця, Ю. Римаренка, І. Сікорського, Б. Цимбалюка, Д. Чижевського, М. Шлемкевича, В. Яніва, Я. Яреми та інших.

Дослідженню проблеми формування національних цінностей присвятили свої праці О. Вишневський, В. Довбишенко, П. Дроб'язко, Р. Захарченко, П. Ігнатенко, В. Каюков, В. Кузь, І. Мартинюк, Ю. Руденко, З. Сергійчук, М. Стельмахович, Б. Ступарик, Є. Сявавко, Д. Тхоржевський та інші. В них акцентується увага на тому, що основою змісту формування національних цінностей є історико-культурна народна спадщина.

Проблема впливу культурної спадщини, а саме народного мистецтва на свідомість особистості, була предметом уваги О. Данченко, Д. Джоли, І. Зязюна, В. Лосюка, В. Мазепи, Л. Оршанського, М. Стрункої, Д. Фіголя та інших. Окремі педагогічні аспекти формування національних цінностей під час підготовки фахівців в умовах педагогічного вузу розглянуто у дисертаційних дослідженнях Р. Берези, Т. Кравченко, О. Лихолат, В. Мусієнка, С. Павх, Г. Разумної, В. Рака, Т. Тхоржевської, С. Чебаненка.

Проблемою творчого розвитку особистості школяра займалося ряд видних науковців у галузі психолого-педагогічних наук. Так проблемою технічної творчості учнів займався Д.М. Комский, В.В. Колотилов, Ю.С. Столяров, та інші.

Проблемі застосування проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання присвячена значна кількість наукових праць. Загальні основи проектування розглядаються у працях В.І. Бондаря, В.С. Безрукової, О.В. Киричука, А.О. Лігоцького, Ж.Т. Тощенка, Е.С. Полат та ін. Окремі питання використання методу проектів на уроках трудового навчання відображено в дослідженнях Г.А.Кондратюка, О.М. Коберника, Н.В. Матяш, М.В. Ретівих, В.К. Сидоренка, В.Д. Симоненка.[17-19, 39].

Проблемою психології творчості займалися М.С. Каган, В.А. Сластенін, Л.Я. Лернер та інші. Питання вивчення народних промислів та різблярства займались такі вчені, як О.В. Тименко, В.М. Мадзігон та інші українські вчені-дослідники. Однак, наукових досліджень з вивчення народних ремесел регіонів в школі поки що немає. Тому це і сформулювало тему нашої роботи: Вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах».

Мета дослідження полягає у тому, що буде розроблена, науково обґрунтована взаємодія змістової і процесуально-педагогічної підготовки учнів, з вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах».

Об`єкт дослідження - технологічна підготовка учнів загальноосвітньої школи у процесі вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах.

Предмет дослідження - зміст та форми технологічної підготовки учнів з вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах.

Задачі дослідження:

- провести аналіз літературних джерел і дослідити історичний аспект розвитку технології виготовлення дерев'яної іграшки»;

- проаналізувати зміст сучасної підготовки учня школи по технологіям виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах;

- розробити зміст технології виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах. та підібрати адекватні форми та методи навчання, що підвищують рівень знань, умінь і навичок.

Методологічною основою дослідження є використання сучасних методів, що прийняті педагогічною наукою, таких як використання історичної, педагогічної, психологічної літератури; аналізу шкільних програм з технічної праці та гуртків технічної творчості; бесід з учителями шкіл та керівниками гуртків технічної творчості; тестування та анкетування; вивчення педагогічної діяльності студентів під час проходження педагогічної практики.

Наукова новизна дослідження і теоретична значимість його полягає у доповненні методики трудового навчання методичними рекомендаціями з Вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах».

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів та восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.



Розділ 1. Теоретичні основи вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах

1.1 Історичний огляд народної дерев'яної іграшки

Перші іграшки виникли вже дуже давно. Під час розкопок були виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже у той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони значно поступаються сучасним.

Первісне суспільство дитячих іграшок не знало. Не роблять іграшок і племена, які перебувають на досить низькому щаблі розвитку. В усякому разі в літературі, присвяченій побуту, віруванням, обрядам аборигенів Австралії, Нової Гвінеї та Полінезії, "примітивних" племен Африки та Південної Америки, не вдалося віднайти навіть згадку про дитячу іграшку (див. рис 1.1).

Рис 1.1 Іграшки Австралії, Нової Гвінеї та Полінезії

Саме вона - іграшка - на думку багатьох вчених з'являється досить пізно, коли цивілізація окремих суспільств і народів досягає достатнього рівня розвитку. Однак це не означає що, в умовах первісного суспільства та життя "примітивних" племен діти зовсім позбавлені гри та іграшки. Відомий колекціонер і знавець іграшки Г. Блинов зазначає, що першими дитячими іграшками "мабуть... були випадкові предмети. Камінці, шишки. Сухі гілочки. І такі "іграшки", зрозуміло, старіші ніж сама людина". Отже в дуже далекому минулому, іграшка як предмет дитячої гри, не вироблялася. І нині, як вже зазначалося, серед племен, які перебувають на досить низькій стадії розвитку, займаються збирацтвом та мисливством, дитячої іграшки, як такої, тобто створеної спеціально для гри, здається, немає. Проте глиняні, дерев'яні, ганчіркові та з інших матеріалів ляльки, звірі, птахи, фантастичні істоти, якими діти можуть гратися як іграшками (і цілком ймовірно так і роблять), створюються винятково як атрибути культу - тотеми, образи духів предків, божества різних явищ, стихій та речовин тощо (див. рис 1.2).

Рис 1.2 Іграшки глиняні, дерев'яні, ганчіркові та з інших матеріалів

Ці предмети відокремлює від дитячої іграшки не форма, не зовнішній вигляд, а функції, які тісно зв'язані із світоглядними критеріями, суспільними інтересами, комунікативними, виробничими та обмінними принципами і, нарешті, із ступенем цивілізованості тієї чи іншої людської спільності. Це підтверджують археологічні знахідки, які дають підставу вченим доводити, що найдавніше ремісниче виготовлення іграшок, як вид творчої діяльності, було поширене ще за 2000 років до нової ери у давньому Єгипті. Цим способом виготовлялися іграшки і в античній Греції та Римі. Можна припустити (і деякі джерела це підтверджують), що вже з часів Відродження іграшки поділяються на сільські й міські, народні та "вищих", правлячих класів. Зрештою, кожна епоха в цілому має свою "іграшкову культуру", щоправда обличчя останньої становлять насамперед іграшки міські ремісничі та створювані для аристократичних, а потім і буржуазних кіл суспільства. Народна ж іграшка, особливо селянська, за характером більш консервативна та менш віддалена від своїх обрядово-культових предків.

Зазначимо, що у досить недалекому минулому, у селах (України, Росії, Кавказу, Середньої Азії) іграшка, особливо лялька, створювалася для обрядових та ритуальних дій, магічних маніпулювань. Але ж подекуди й нині вона не втратила цих властивостей, ще й набула нових, як от весільна ритуальна лялька, що сидить на капоті машини з молодими. Вона, ця лялька, безперечно, становить модифікований на сучасний лад, дуже давній образ богині родючості.

Рис 1.3 Іграшки винятково жіночої компетенції

Дитячою іграшкою деякі твори мистецтва обрядового та культового призначення стали не одразу, а пройшовши кілька етапів еволюційно змістовних змін. Одним з таких етапів, принаймні щодо іграшок певного роду, був їх перехід у сферу винятково жіночої компетенції (див. рис 1.3). Такий перехід становить певну закономірність не тільки в мистецтві створення іграшок, а й у вишивці, килимарстві, ткацтві, настінних розписах, деяких видах плетіння, створення писанок, витинанок. Навіть у гончарстві, традиційно чоловічій справі, серед авторів іграшок та розписів на них значиться багато жінок. Є навіть промисли, де іграшки виробляють (копають глину, ліплять, розписують, обпалюють) самі жінки; є й такі промисли, де розписування іграшок, тобто надання їм привабливого вигляду, їх "охудожнення", становить цілком жіночу справу. Також цілком жіночою справою (проте з поодинокими винятками) є створення ляльок з тканини, іграшок з сиру, тіста. До того ж, серед іграшок, які зображають людину - ляльки з тканини, трави, соломи, "матрьошки", глиняні "панни", "куми", "сусідки", "барині" - переважну більшість становлять жіночі образи.

Ці факти, а також відомості щодо провідної ролі жінок в обрядових діях (весільних, різдвяних, великодневих тощо), в тому числі й у виготовленні обрядових ляльок у XIX - початку XX ст., свідчать про послаблення обрядів; про перехід так званих мотивованих обрядових дій у немотивовані (див. рис 1.4). Зрештою, ці факти фіксують процес переходу обрядових та магічних дій в ігри, а їх атрибутів - у іграшки. П.Г. Богатирьов у роботі "Магічні дії, обряди і вірування Закарпаття" зазначає, що магічні дії перетворюються в ігри (в окремих випадках) та змінюють свою функцію, проте не втрачають права на існування, "обряд, початково-мотивований, перетворюється в немотивований - у гру або свідомо пояснювану дію".

Рис 1.4 Обрядові ляльки

Отже, процес переходу обрядів та магічних дій в ігри, тобто у сферу немотивованих дій, так чи інакше не минає жінки, як посередника, а потім і дитини. П.Г. Богатирьов підкреслює, що в "етнографічних описаннях різних народів ми знайдемо багато прикладів того, як пісні, що їх співали раніше дорослі, стають винятково дитячими, як ігри, які часто мали раніше релігійний характер і в яких брали участь дорослі, стають іграми дитячими".

Отже, іграшка, яка була спеціально зроблена для дитини як атрибут її гри, з'явилася вже тоді, коли суспільство почало усвідомлювати важливість і потрібність виховання дітей для подальшої їх діяльності, коли фактор виховання почав відокремлюватися від маси повсякденних турбот. Відтоді іграшка поряд з іншими речами, зробленими, виробленими людиною, як от знаряддя праці, побутові речі, культові атрибути, починає входити до сфери культури.

Світ олюднених речей - світ культури, яка протистоїть природі і водночас створює умови для взаємодії людини і природи, забезпечує найбільш вигідні для людини форми спілкування з природою. Вона, власне, і є породженням цього спілкування, оскільки перші вироблені людиною речі, зокрема і праіграшка, стосувалися захисту і виживання. Їх призначення "не дати загинути, хоч якось підтримати людину".

Іграшка серед атрибутів культури як річ посідає своєрідне місце, має особливий статус. В іграшці, насамперед народній, традиційній, ще зберігається праобраз тої культової речі, яку в даному разі можна назвати праіграшкою, і, отже, в ній зафіксований певний момент переходу в розвитку людини. Якщо ж у цілому візьмемо іграшку як певне явище, життєвий фактор в її минулому, сучасному і майбутньому, в її змістовних, формальних, образних, функціональних, матеріально-виробничих і духовних аспектах, то побачимо, що вона не просто є частиною, компонентом, може й досить важливим, загальнолюдської культури, а становить самостійний культурний фактор.

Потреба в іграшці, грі збільшується з розвитком цивілізації та суспільного прогресу. Економічно і технічно розвинуті країни споживають значно більше іграшок, ніж ті, які розвиваються або перебувають у стані занепаду. Відтак і індустрія іграшки вже давно набула значної потужності, а нині за розмахом може конкурувати з рядом основних видів виробництва [34].

Дерево - матеріал, який в наших умовах фактично завжди під рукою. Тому найбільше іграшок-саморобок роблять саме з дерева. Кожна з вироблених іграшок відноситься до тої чи іншої тематики. Нижче показіні основні з них:

На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. Мали вони обрядове значення.

УIV-III тис. до н.е. трипільці виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків та ін.) та їх дитинчат, які символізували плодючість. В могильнику на території Львівської області археологами знайдено ліпні порожнисті фігурки пташок, що згодом трансформувалися в іграшки-свищики.

Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно X - початком XII ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи.

У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо).

Від українських іграшок періоду XIV-XVIII ст. майже нічого не збереглося. Однак етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялося ні в XIV, ні в XVI століттях. У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок - «пань», розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою.

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Найбільше виготовляли забавок на Наддніпрянщині, Поділлі, Прикарпатті. Серед тогочасних іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст. - дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Популярними були механічні забавки з відповідними руховими елементами - вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; головоломки для дітей - так звані велика і мала мороки. Велика морока складалася з двох довгих і дванадцяти коротких кілочків, що утворювали на основній осі три хрестоподібні конструкції, а мала - із чотирьох однакових кілочків, зв'язаних у хрестик. Щоб їх розібрати, а потім скласти, необхідно було виявити кмітливість і винахідливість.

У XIX - на початку XX ст. на Волині діяли два найбільших осередки виготовлення керамічних іграшок (с. Вишнівець та Великий Кунинець Тернопільської обл.). Образи іграшок були традиційними (ляльки з птахами, свійські тварини, вершники), однак порівняно з подільськими вишнівецькі забавки витонченіші та барвистіші. Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети - «танок» і «колисочка». Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик «колисочка» має вигляд «колиски на кружалах», у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця («хихички»), відомі ще з часів трипільської культури, - порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін.) [7].

На Гуцульщині вівчарі ліпили іграшки з плавленого овечого сиру. Випасаючи овець, вони виготовляли казкових оленів, баранчиків, фантастичних півників, коників, а повернувшись із полонини, дарували їх дівчатам і дітям. Згодом цим почали займатися жінки, і в XIX ст. виготовлення іграшок із сиру стало домашнім промислом. Найбільшими осередками цього промислу були села Брустурів, Річка, Сні-давка і Шепіт теперішньої Івано-Франківської області. Першим збирачем і дослідником української народної іграшки був священик із Суботова Марко Грушевський (1865-1938), родич відомого історика Михайла Грушевського. У 1904 р. було опубліковано його працю "Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині Київської губернії".

Найбільше дерев'яних іграшок виготовляли на Прикарпатті, у Яворові (Львівська обл.). Це різноманітні візочки з драбинками, кониками, іграшкові меблі (столи, скрині, лави-ліжка - бамбетлі), іграшкові музичні інструменти (сопілки, пищики, тарахкальця, тріскачки та ін.) [13].

Селище Опішня (Полтавська обл.) відоме своїми керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв казок, пісень, творів фантастики (коник, квочка з курчатами, пташниця, вершники, міські та сільські жінки у типовому одязі, звірі-музики тощо).

Гончарі, крім ужиткового посуду, виробляли й "дріб", тобто маленькі іграшкові посудинки: глечики, макітерки, мисочки, горнятка, маснички тощо. Вони повторювали традиційні форми ужиткового посуду, а розписували їх відповідно до місцевості, де виготовляли (опішнянські, косівські, Васильківські та ін.).

На Поділлі відомими осередками виготовлення керамічної іграшки були Бубнівка, Бар Вінницької області, Адамівка - Хмельницької, Калагарівка - Тернопільської області та ін. Найпопулярнішими тут були ляльки, коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот позначали крапками і рисками. Подільські ляльки тримали у руках дитину або під пахвою пташку. Традиційні іграшки-вершники зображали на коні селян, козаків, військових тощо. Подільські свищики мали вигляд тварин і птахів.

У XIX - на початку XX ст. на Волині діяли два найбільших осередки виготовлення керамічних іграшок (с. Вишнівець та Великий Кунинець Тернопільської обл.). Образи іграшок були традиційними (ляльки з птахами, свійські тварини, вершники), однак порівняно з подільськими вишнівецькі забавки витонченіші та барвистіші. Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети - "танок" і "колисочка". Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик "колисочка" має вигляд "колиски на кружалах", у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця ("хихички"), відомі ще з часів трипільської культури, - порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін.).

На Гуцульщині вівчарі ліпили іграшки з плавленого овечого сиру. Випасаючи овець, вони виготовляли казкових оленів, баранчиків, фантастичних півників, коників, а повернувшись із полонини, дарували їх дівчатам і дітям. Згодом цим почали займатися жінки, і в XIX ст. виготовлення іграшок із сиру стало домашнім промислом. Найбільшими осередками цього промислу були села Брустурів, Річка, Снідавка і Шепіт теперішньої Івано-Франківської області.

Народна іграшка повинна не тільки нести інформацію, а й бути естетичною, втілювати оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сім'ї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну ( див. рис. 1.5).

Своєрідною областю пластичної творчості народних різчиків являється дерев'яна іграшка та скульптура [42, 55]. До цих пір на ринках осінню і ранньою весною яскравими фарбами радують око дитячі іграшки.

А в минулому дерев'яні іграшки займали основне місце в дитячій грі. Умовність, властива народній іграшці, завжди залишала місце фантазії. Разом з тим дитячі іграшки були оригінальними витворами мистецтва. В них відчувається духовне відношення до матеріалу, що дозволяє майстрові вбачати в гілочці лісного чоловічка, а із соломи і шишок виготовляти виразні скульптури. Трьохгранна чурка легко вгадується в богородських баринях, квадратний брусок - в архангельських ланках. Від бруса відсікається все зайве. Якщо ж потрібні деякі вставки, то вони природно виростають з блоку матеріалів [1].

Народну іграшку відрізняє лаконізм форм, простота і довершеність силуету. Разом з цим в зображеннях виявляються найбільш характерні якості - в коня нахилена голова і зігнута шия, у ведмедя - неповороткість [34, 53].

Предмети народного побуту стають музейними експонатами, на які із стриманою цікавістю дивляться відвідувачі, іноді згадуючи, що щось подібне бачили у бабусі і селі ( див. рис. 1.5).

Рис. 1.5 Дергунчики

Та все ж мистецтво різьби не втратило своєї привабливості. Навіть поверхневе знайомство з мистецтвом народної різьби показує, наскільки багаті його традиції (див. рис. 1.6).

Рис 1.6 Іграшкові транспортні засоби



Дерев'яна іграшка - давня по своєму походженню. В ній відображаються цінні традиції різьби і розпису по дереву. Переваги цього виду народної творчості пов'язані з розвитком дерев'яної іграшки як побочної допоміжної галузі столярної справи. Майстер рубав сокирою дім, різну селянську увар і знаряддя праці, а з відходів попутно виготовляв іграшкові меблі, коней і другі іграшки.

Випилювання лобзиком доступне усім дітям шкільного віку, так як не потребує ніяких спеціальних знань. За допомогою випилювання з фанери і дощечок можливо виготовити багато корисних і красивих речей - зокрема іграшок (див. рис 1.7).

Рис 1.7 Іграшкові акробати

В цьому розділі зібрані малюнки і креслення різних діючих іграшок. Випилявши по них деталі з фанери та планок і зібравши їх ми отримаємо забавні іграшки (див. рис 1.8).

Рис 1.8 Іграшки по мотивах народних казок

Випилювати деталі з фанери потрібно точно. Товщину шипів і пазів змінюйте в залежності від товщини використаного матеріалу. Спочатку переведіть їх на кальку. Кальку положіть на фанеру. Потім під кальку положіть копіювальний папір. Між калькою і копіювальним папером покладіть лист білого паперу, щоб креслення, зроблене на кальці було добре видно (див. рис 1.9, 1.10, 1.11).

Рис 1.9 Іграшки каталки

Рис 1.10 Іграшки вітрячки

Рис 1.11 Іграшки що механічно рухаються

Прикріпіть кальку до фанери кнопками. Переводити креслення потрібно твердим, заточеним олівцем. Прямі лінії потрібно переводити під лінійку, кола - циркулем. Коли креслення буде переведено, вийміть нижні кнопки, прикріплені до фанери. Перевірте, чи всі лінії переведені, потім приступайте до випилювання.

Особливо досконало потрібно випиляти шипи і пази для шипів. Правильно випиляні шипи і пази при збиранні повинні щільно входити одне в одне і триматися без клею.

Перед випилюванням пазів і отворів проколіть фанеру шилом, або просвердліть, для пилки лобзика.

Коли всі деталі будуть випиляні, їх необхідно зачистити шліфувальним папером і напилками. Після цього проробіть попереднє збирання речі. В разі необхідності шипи і вставки підпиляйте напилком. Потім зберіть деталі іграшки на болти, шипи склейте клеєм ПВА.

Конструювання, виготовлення і використання іграшок з елементами механіки, автоматики і електроенергії дуже корисно.

Дерев'яні іграшки прості по конструкції, не потребують дуже дорогих матеріалів, складних деталей і механізмів. Фігурки звірів можна зробити з деревини способом різьби. Привідні механізми виконуються з рейок, нитки, дроту, різних шестерень, передаточних механізмів, редукторів.

Головне - зробити красиву іграшку і придати їй рух. Сотні очей будуть звернені на неї, сотні умів будуть захвалені бажанням зробити таку чи іншу іграшку, механізувати її, придати їй рух. А це значить - буде пошук, творчість, ентузіазм, бажання вчитись і "трудитись".

Готові речі потрібно добре оздобити фарбами. Розмальовуючи українську дерев'яну іграшку необхідно врахувати:

· історію виникнення іграшки;

· її функції в історичному розвитку;

· зв'язок з іншими видами мистецтв;

· характерні ознаки української народної іграшки;

· традиційні образи та сюжети;

· особливості техніки виготовлення та естетичного оформлення іграшок різних видів;

· манеру оздоблення, властиву даному майстру;

· урахування регіональної специфіки.

Покрита масляним лаком дерев'яна іграшка практично виправдана, художньо довершена, виразна і приваблива для дітей різного віку. [17-19, 39].

1.2 Зміст трудового навчання та вивчення народної дерев'яної іграшки у 5-6 класах

Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям, але й підготовка їх до життя, формування таких цінностей особистості, які допоможуть стати успішним у виборі свого життєвого шляху.

Згідно Наказу МОН України від 11.06.2014 №1/9-303 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2014/2015 навчального року» на вивчення трудового навчання цього року передбачено:

- у 5-8-х класах - 2 год. на тиждень;

Окрім цього, кількість годин на вивчення навчального предмета трудове навчання у всіх класах може збільшуватись за рахунок часу варіативної складової навчальних планів, передбаченої на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

У 2014/2015 навчальному році трудове навчання у 5-9-х класах буде вивчатися за двома навчальними програмами:

- у 5-6-х класах продовжується впровадження «Програми з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи», (новий Державний стандарт освіти) (В.К. Сидоренко та ін.);

Нова навчальна програма з трудового навчання, яка впроваджується в 5-6-х класах спрямована на досягнення головної мети трудового навчання в середній школі, а саме: формування технологічно освіченої особистості, підготовленої до самостійного життя і активної перетворювальної діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Зміст предмета має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Сучасне трудове навчання базується на практичній діяльності учнів. Кожен урок повинен містити практичну роботу. Зміст практичних робіт визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких учитель може розкрити навчальний матеріал усього модуля, або його окремої частини. Такі уроки в навчальному процесі можуть бути поодинокими.

Завдяки своїй спрямованості на реалізацію принципу варіативності, програма дозволяє планувати навчальний матеріал відповідно до матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, віково-статевих особливостей учнів та їхніх інтересів. Вона містить обов'язкову для вивчення складову та варіативну складову.

Обов'язкова для вивчення складова обирається школою із запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів. Для 5 класу пропонується на вибір два блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП.

Блок 2. Технологія виготовлення виробів з аплікацією.

Для 6 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту.

Блок 2. Технологія виготовлення вишитих виробів.

Обидва блоки містять чотири розділи:

Основи матеріалознавства.

Технологія виготовлення виробів.

Основи техніки, технологій і проектування.

Технологія побутової діяльності.

Засвоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 5-6-х класах:

1. Технологія виготовлення народної ляльки.

2. Технологія виготовлення м'якої іграшки.

3. Технологія виготовлення виробів, оздоблених об'ємною аплікацією.

4. Технологія виготовлення вишитих виробів.

5. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

6. Технологія приготування страв.

7. Технологія плетіння з бісеру.

8. Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.

9. Технологія писанкарства.

10. Технологія виконання електротехнічних робіт.

11. Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.

12. Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу .

13. Технологія виготовлення виробів із дроту

14. Технологія виконання аплікації із природних матеріалів.

15. Технологія виготовлення дерев'яної іграшки.

16. Технологія виготовлення виробів із деревини та деревних матеріалів (способом ажурного випилювання).

17. Технологія виготовлення сувенірів із деревних матеріалів.

18. Технологія виготовлення виробів способом металопластики.

19. Технологія виготовлення макетів споруд із деревини та деревних матеріалів.

20. Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.

21. Технологія догляду за тваринами.

22. Технологія оздоблення виробу елементами геометричного різьблення.

З зазначеного переліку для кожного класу слід обрати по 2 варіативні модулі, на засвоєння яких відводиться по 20 годин навчального часу. Засвоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. Будь-який варіативний модуль для 5-6 класів можна обрати лише один раз у 5 чи в 6 класі.

Вся проектна документація (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5-6 класів виконується в робочих зошитах.

Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блока, обов'язкового для вивчення складової програми має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля - проект.

З метою підвищення якості трудового навчання слід уникати таких недоліків у навчально-виховному процесі, як:

- перенесення вчителем функцій спеціальної освіти у загальноосвітню школу (зокрема, нав'язування учням спеціальних теоретичних знань, не передбачених шкільними державними стандартами і програмами);

- заміна уроків трудового навчання іншими видами трудової діяльності.

Під час роботи у навчальній майстерні особливу увагу слід звертати на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечним прийомам роботи, ознайомлювати з заходами попередження травматизму.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання та креслення здійснюється за двома аспектами: оцінюється рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Критерії, за якими здійснюється оцінювання навчальних досягнень учнів, мають комплексний характер. До них належать:

- рівень застосування знань та умінь в практичній роботі;

- уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації;

- дотримання технічних вимог в процесі виконання практичних робіт;

- уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок в процесі роботи;

- рівень сформованості трудових прийомів і уміння виконувати технологічні операції;

- дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

- дотримання норм часу на виготовлення виробу;

- рівень самостійності в процесі організації і виконання роботи (опанування трудових процесів, самоконтроль);

- виявлення елементів творчості (див. табл. 1.1)

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання є поточне, тематичне, семестрове, річне та державна підсумкова атестація. Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням оцінки за виготовлення виробу. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання. Робочий зошит учня є обов`язковим. Вчитель оцінює виконані завдання в зошиті вибірково.

Передбачений програмами резервний час вчитель може використовувати на власний розсуд відповідно до завдань вивчення предмета в конкретних умовах: додати години на вивчення певної програмової теми для того, щоб поглибити її опрацювання, ввести до кола вивчення додатковий об'єкт праці, більше часу відводити на відпрацювання певної теми. Матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій, вчителі можуть знайти на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтів.

Таблиця 1.1

Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) може розпізнавати деякі об'єкти вивчення (матеріали, моделі, схеми тощо) та називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки при роботі в навчальних майстернях
	2	Учень (учениця) описує деякі технологічні об'єкти; розпізнає інструменти та обладнання для виконання практичних робіт
	3	Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення (обізнаний з деякими технологічними поняттями); може використовувати за призначенням робочі інструменти та обладнання
II. Середній	4	Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються технологічних об'єктів; виконує елементарні прийоми роботи інструментом
	5	Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; може виконувати окремі операції; дотримується послідовності виготовлення виробу; володіє прийомами роботи інструментом
	6	Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу; дотримується технології виготовлення виробу; з допомогою учасників проекту і вчителя виконує завдання , що стосуються певних етапів проектної діяльності
III. Достатній	7	Учень (учениця) самостійно і логічно відтворює фактичний і теоретичний матеріал; виконує практичну роботу відповідно до інструкцій вчителя; з допомогою учасників проекту і вчителя виконує завдання, що стосуються усіх етапів проектної діяльності
	8	Учень (учениця) виявляє розуміння навчального матеріалу, наводить приклади; може самостійно обирати конструктивні елементи виробу; раціонально організовує робоче місце
	9	Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує набуті знання та уміння у стандартних ситуаціях; може самостійно та обґрунтовано обирати конструктивні елементи виробу
IV. Високий	10	Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями та уміннями і застосовує їх у нестандартних ситуаціях; з допомогою учасників проекту і учителя проектує та виконує всі види запланованих робіт
	11	Учень (учениця) володіє глибокими знаннями і навичками з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, знаходить і аналізує додаткову інформацію; самостійно проектує та виконує всі види запланованих робіт, допускаючи при цьому незначні відхилення у технологічних операціях
	12	Учень (учениця) має системні знання та навички з предмета, свідомо використовує їх, у тому числі, в проблемних ситуаціях; самостійно проектує та виконує, використовуючи відповідні технології, всі види запланованих робіт



Розділ 2. Удосконалення змісту та методики вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» на уроках трудового навчання у 5-6 класах

2.1 Зміст навчання, вимоги до матеріально-технічного бази та організації вивчення модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки»

творчий дерев'яний іграшка трудовий навчання

Розглянемо зміст вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки».

Варіативний модуль: Технологія виготовлення дерев'яної іграшки (5-6 класи)

Пояснювальна записка

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 5-6 класів з технологією виготовлення дерев'яної іграшки (див. табл. 2.1, 2.2).

Дерев'яна народна іграшка належить до унікальних явищ культури. Вона є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром. Власне, ці функціональні відмінності, тісно переплітаючись, зумовили її активну роль у процесі культурної спадкоємності поколінь та мистецьку своєрідність.

Реалізація змісту цієї варіативної частини програми повинна забезпечити вирішення наступних завдань:

· розширення кругозору з історії народних традицій, прилучення до національної культури, переймання духовності рідного народу;

· залучення учнів до певного виду діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів поводження з різноманітними засобами праці;

· формування знань про історію виникнення іграшки, її функції в історичному розвитку, формування в учнів культури побуту та праці, трудових прийомів і умінь виготовлення іграшок;

· розвиток фантазії і уяви, позитивного впливу на моральне та фізичне виховання, естетичного смаку.

Тематичний план варіативного модуля

Таблиця 2.1

Технологія виготовлення дерев'яної іграшки

№ з. п.	Назва теми	Кількість годин
1	Основи технології виготовлення дерев'яної іграшки.	4
2	Проектування і виготовлення дерев'яної іграшки.	11
3	Презентація виготовлених виробів.	1
	Всього	16

Програма варіативного модуля

Таблиця 2.2

Технологія виготовлення дерев'яної іграшки

№ з.п.	К-сть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	4.	Основи технології виготовлення дерев'яної іграшки. Короткі відомості з історії виникнення української народної іграшки. Призначення, види та конструктивні особливості дерев'яної іграшки. Види конструкційних матеріалів для виготовлення дерев'яної іграшки. Інструменти та обладнання для виготовлення дерев'яної іграшки. З'єднання деталей. Оздоблення дерев'яної іграшки. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця. Вибір та виготовлення простої дерев'яної іграшки(яка складається з 1-3 деталей).	Наводить приклади різних видів дерев'яних іграшок. добирає конструкційні матеріали та інструменти для роботи; обґрунтовує підбір конструкційного матеріалу залежно від призначення виробу; організовує робоче місце; виготовляє просту дерев'яну іграшку; дотримується правил безпечної праці під час виконання робіт.
2	11	Проектування та виготовлення дитячої іграшки. Пошук необхідної інформації для проекту. Вибір об'єкту проектування на основі зібраної інформації. Розроблення ескізного малюнка, шаблонів деталей виробу. Технологічна послідовність виготовлення виробу: - виготовлення шаблонів; - виготовлення деталей запланованого виробу; - складання виробу; - оздоблення виробу.	Здійснює пошук інформації; вибирає виріб для виготовлення; виконує розмічання деталей виробу за шаблоном; розробляє ескізний малюнок; виготовляє шаблони та деталі іграшки; виконує складання деталей іграшки; оздоблює дерев'яну іграшку; дотримується правил безпеки праці та організації робочого місця під час виготовлення дерев'яної іграшки.
3	1	Презентація та оцінка виготовлених виробів.	Здійснює оцінку виготовленого виробу. Презентує виріб.

Орієнтовний перелік об'єктів праці:

· іграшки з пристроями механічного характеру («Крізні лунки», «Впіймай м'ячик», «Впіймай кільце», «Шнурові головоломки», «Колективна гра», «Вертоліт», настільний атракціон «Сова», «Кроленя», «М'яч у сітку», «Крокуючий песик», «Коток», «Коник на коліщатках», «Дзиґа», «Коники-качалки», «Фуркала», «Вітрячок» тощо);

· іграшки, що зображують людей і тварин («Лялька», «Коник», «Пташка» тощо);

· іграшкові меблі («Ліжко», «Скриня», «Колиска», «Лава», «Крісло», «Диван», «Шафа» тощо);

· іграшки, що видають звуки: «Свищик», «Брязкальце», «Деркач», «Сопілка», Скрипочка»);

· іграшкові транспортні засоби («Візочок», «Тачка», «Сані», «Човник», контурні моделі автомобілів);

Інструменти та обладнання.

1. Олівець, лінійка, циркуль, копіювальний папір.

2. Шаблони.

3. Лобзик, ножівка.

4. Напилок, рашпіль, шліфувальний папір.

5. Фарби, морилка, лак.

6. Прилад для випалювання по деревині.

Матеріали: Фанера, деревина, шнурок, шліфувальний папір, тонкий листовий метал, дріт.

Методичне забезпечення літературою:

1. Богуш А.М. Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: навчальний посібник. - 2-е вид, перероб. і доп. - К.: Вища школа, 2002, - 407с.

2. Внеклассные занятия по труду. Н.Д. Беляков - 1969 р.

3. Герус Л.М. Українська народна іграшка. Наукове видання. - Львів: НАН України, інститут народознавства, 2004. - 262 с.

4. Игры-занятия с малышами. А.Н. Фролова -1980 р.

5. Лозко Г.С. Українське народознавство. К.: Зодіак - ЕКО, 1995. 368 с.

6. Основи обробки деревини. Л.О.Пивоваров, В.П.Степанко, Я.Задніпровський -1979 р.

7. Тищенко Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України. - К., 1992 р.

Розглянемо розроблені нами уроки з технології виготовлення дерев'яної іграшки, та методичні рекомендації до їх проведення.

Тема: Виготовлення дерев'яної іграшки

Мета: засвоєння знань з історії та видів народних іграшок; формування умінь і навичок із застосування інструментів та матеріалів, які використовуються під час виготовлення іграшок; розвивати творчу уяву і пізнавальні інтереси учнів, навички і вміння роботи лобзиком та ножівкою; корегувати технологічну послідовність виготовлення виробу; виховувати позитивне ставлення до трудової діяльності, акуратність в роботі, уважність, старанність, дотримання правил безпеки.

Обладнання: підручники, зошити, технологічні картки, шаблони, заготовки фанери, деревини, клей ПВА, лобзики, ножівки, лінійки, кутники шліфувальна шкурка, рашпілі, напилки, інструкції, таблиці з правил безпеки, зразки готових виробів, відео «Яворівська іграшка», презентація «Види народних іграшок», ноутбук.

Міжпредметні зв'язки: історія, креслення, образотворче мистецтво.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційна частина

Перевірка наявності учнів і готовності їх до уроку, організація робочого місця.

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Бесіда

1. Які функції виконує іграшка?

2. Які бувають іграшки?

3. Що означає назва народна іграшка?

4. Які матеріали використовують для виготовлення іграшок?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Підготувати учнів до сприйняття матеріалу, налаштувати на розв'язання поставлених завдань.

1. Перегляд презентації «Види народних іграшок».

2. Перегляд відеофільму «Яворівська іграшка».

3. Аналіз відео перегляду. Ознайомлення з зразками готових виробів.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

Учні записують в зошити тему уроку, яка попередньо була написана на класній дошці. Усно повідомляю мету уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Робота в парах: характеристика рухомих іграшок, розвиваючих, транспортних, каталок, дергунів, вітряків і т. д.

2. Робота з підручником Технологія пиляння фанери , деревини лобзиком, ножівкою.

3. Пояснення вчителя. Сьогодні на уроці ми будемо виготовляти дерев'яну іграшку каталку «Півник». Тому я пропоную завдання на практичну роботу:

а) розмітити деталі виробу на підібраних заготовках з фанери і деревини за технологічною карткою та за шаблонами;

б) випиляти деталі виробу за розміткою;

в) оздобити деталі виробу шліфуванням.

Робота буде проводитися в групах, тому вам необхідно буде розподілити обов'язки в кожній групі за видами роботи: розмічання, пиляння і т. д.

Вимоги до практичної роботи: дотримання правил безпеки під час пиляння деревини, фанери, точність в роботі, старанність, естетичний вигляд виробу.

VІ. Формування вмінь і навичок

Практична робота. Виготовлення деталей дерев'яної іграшки.

1. Вступний інструктаж з правил безпеки під час виконання практичної роботи

2. Поточний інструктаж.

2.1 Перевірка правильності роботи.

2.2 Методи самоконтролю.

2.3 Правила безпечної праці.

2.4 Контроль дотримання технологічних операцій.

3. Заключний інструктаж.

3.1 Підбиття підсумків.

3.2 Аналіз характерних помилок та порушень під час роботи.

3.3 Оцінювання виконаної роботи і мотивація оцінок.

3.4 Рефлексія

3.5 Демонстрація кращих робіт.

3.6 Прибирання робочих місць.

3.7 Завдання додому: Ознайомлення з видами народних іграшок.

Тема заняття: Іграшка з фанери "Пильщики"

Мета: засвоєння знань про послідовність виготовлення іграшки з фанери, формування умінь випилювання та складання іграшки з фанери. Розвивати конструкторські здібності. Виховувати естетичні смаки.

Обладнання: лобзики, запасні лобзикові пилочки, шило, заготовки з фанери, інструкційні картки.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані навчальні результати.

* уміння характеризувати процес пиляння фанери лобзиком.

I. Організаційний етап

Мотивація навчальної діяльності учнів

Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Демонстрація вчителем виробів, що мають криволінійну форму.

Вчитель ставить перед учнями запитання проблемного характеру:

1. Як випиляти вироби з фанери, які мають складну криволінійну форму?

2. Чи можна випиляти столярною ножівкою вироби криволінійної форми?

(Ні. Потрібен спеціальний інструмент - лобзик).

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Демонстрація вчителем виробів, що мають криволінійну форму.

Вчитель ставить перед учнями запитання проблемного характеру:

1 .Як випиляти вироби з фанери, які мають складну криволінійну форму?

2.Чи можна випиляти столярною ножівкою вироби криволінійної форми?

(Ні. Потрібен спеціальний інструмент - лобзик).

III. Повідомлення теми, мети і завдань заняття

Керівник оголошує тему уроку, ставить перед учнями завдання.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Ознайомлення учнів із призначенням та будовою лобзика (робота з карткою). Бесіда вчителя з демонстрацією та показом прийомів закріплення заготовки. Ознайомлення учнів із технологією різання лобзиком. Показ вчителем прийомів випилювання.

Інструктаж щодо виконання практичної роботи. Правила безпеки праці.

Іграшка з фанери "Пильщики"

У цій іграшці застосований механізм такий же, як і у відомій богородській іграшці "Ковалі". При зрушенні планок фігурки Мужика і Ведмедя приходять в рух і імітують роботу пильщиків, що розпилюють дворучною пилою колоду.

...