Використання видів місцевої флори Путильщини в курсі біологія
Теорія змісту загальної освіти. Процес навчання біології в школах Путильщини. Умови формування біологічних знань на основі використання місцевих рослинних об'єктів. Огляд природніх умов Путильщини. Аналіз видового складу рослин у підручниках з біології.
Рубрика | Педагогика |
Вид | магистерская работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 22.12.2020 |
Размер файла | 577,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Синтез (грец. synthesis - складання) - об'єднання раніше виокремлених частин у ціле, в якому протиріччя і протилежність послаблються або знімаються. Внаслідок синтезу з'являється нове утворення, властивостями якого є не лише зовнішня сума властивостей компонента, а й результат їх взаємопроникнення і взаємовпливу.
Аналіз і синтез як логічні методи пізнання виникли на основі практичної діяльності, досвіду людей. Практичне розчленування і поєднання речей передували логічному аналізу і синтезу. Єдність аналізу і синтезу забезпечує адекватне відображення дійсності у свідомості людини. У науковому мисленні аналіз і синтез у кожній галузі досліджень конкретизуються і детально розвиваються на основі закономірностей, які вивчають відповідні науки. Із загального прийому вони можуть перетворюватися на спеціальний метод дослідження (органічний синтез у хімії).
Індукція (лат. induction - наведення) - метод пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткове роблять висновки про загальне. Цей метод часто застосовують задля перевірки гіпотез (припущень). Індукція може бути повною, якщо на підставі властивостей елемента, який належить до певного класу, роблять висновок про наявність аналогічних властивостей у всіх елементів цього класу. Індукція нерозривно пов'язана з дедукцією.
Дедукція (лат. deduction - відводжу, виводжу) - метод пізнання, заснований на висновках від загального до часткового (особливого). Реалізується вона як виведення певних тверджень (вірогідних висновків) на основі вихідних положень.
Аналогія (грец. analogia - відповідність, подібність, схожість) - метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме. Аналогія є своєрідним методом дедукції. У сучасній науці розвиненою галуззю систематичного застосування аналогії є теорія подібності, що широко застосовується в моделюванні.
Моделювання - це метод вивчення явища або процесу через відтворення його самого або його істотних властивостей у вигляді моделі. Цей метод застосовують, якщо безпосереднє вивчення предметів, процесів, явищ неможливе або недоцільне. Модель повинна мати суттєві ознаки оригіналу. Однією з причин широкого застосування цього методу є його універсальність, зручність, швидкість і дешевизна дослідження. Наука послуговується ним ще з Галілео Галілея й Ісаака Ньютона. В наш час швидко розвивається моделювання складних і надскладних систем, наприклад екологічних процесів.
Деякі дослідження або їх етапи потребують застосування спеціальних методів вирішення.
Прогнозування - сукупність засобів і прийомів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об'єкта. Методи прогнозування класифікують за різними ознаками. Більшість класифікаційних схем виокремлюють серед методів прогнозування метод екстраполяції, метод експертних оцінок, моделювання.
Дисперсійний аналіз. Послуговуються цим методом для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів. Започаткований він англійським математиком Р. Фішером для оброблення результатів агрономічних дослідів, метою яких було з'ясування умов отримання максимального врожаю різних сортів сільськогосподарських культур. Сам термін “дисперсійний аналіз” було застосовано пізніше.
Кореляція і регресія. Застосування цих методів спричинене необхідністю розглядати природні та суспільні явища у взаємозв'язку і постійній зміні. Поняття “кореляція” (лат. correlation - співвідношення, взаємозв'язок) і “регресія” (лат. regression - рух назад) були запроваджені у науковий вжиток в середині ХІХ ст. завдяки працям англійських статистиків Ф.Гальтона та К.Пірсона. Суть методу полягає у встановленні кореляційної залежності між двома змінними величинами, яка виявляє себе як функціональна залежність між значеннями однієї з них і умовним математичним очікуванням іншої. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.
Регресійним аналізом називають встановлення форми залежності між змінними, оцінювання функції регресії, невідомих значень (прогноз значень) залежної змінної. Наприклад, явище “регресії до середнього” відкрив Ф. Гальтон у процесі вивчення залежності між зростом батьків і їх дітей, переконавшись, що зріст дітей, які народилися у дуже високих батьків, має тенденцію наближення до середньої величини.
Для дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій.
У методологічній розробці запропоновані деякі методики біологічних досліджень, які можуть бути використані під час виконання науково-дослідницької роботи учнями та слухачами МАН.
Епоха проникнення в біологічний ультрамікросвіт тільки почалася. Тому однією із передумов успішної пізнавальної діяльності сутності “живої” матерії є вміння працювати з мікроскопом. Тому саме з роботи з мікроскопічною технікою починаються методики біологічних досліджень.
Методика мікроморфологічних досліджень вимагає від учнів уважності, зосередженості, спостережливості, чималої витримки, уміння систематизувати, уміння робити висновки. Методика буде цікавою для учнів 10-11 класів.
Увесь запас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи. Тому методика вивчення рослинних угруповань дозволяє не лише вивчати видовий склад флори лісу, лугу, а й давати загальну геоботанічну характеристику території, визначати основні ландшафти і закономірності розподілу рослин серед них, з'ясовувати залежність між рослинними угрупованнями, рельєфом і ґрунтами. Можна використовувати як окремі елементи методики (під час екскурсій в природу, на факультативних заняттях), так і повністю (під час краєзнавчих, екологічних експедицій, для проведення науково-дослідницької біологічної та екологічної роботи). Досить широкий і віковий діапазон учнів, які можуть застосовувати цю методику - від учнів середніх класів до старшокласників.
Програмою з біології не передбачено проведення дослідів з тваринами. Винятком є окремі спостереження (за дощовими черв'яками та молюсками). У розробці ж пропонуємо методики вивчення безхребетних тварин поверхні землі і рослинного покриву, а також еколого-фауністичне дослідження гризунів. Методики є доволі простими, не вимагають певного обладнання і можуть бути цікавими учням, починаючи з 8 класу. У процесі біологічного експерименту розвиваються пізнавальні здібності, виникає і зберігається дослідницький інтерес до біології, формуються переконання, розвиваються біологічні поняття та світогляд. Для біологічних експериментів є одна необхідна умова - кожна жива істота, вилучена з природного середовища, має бути туди ж і повернена.
Вивчення орієнтувально-дослідницької діяльності є досить складною, кропіткою методикою, яка вимагає певного обладнання, певної бази знань з біології. Тому вона рекомендується для учнів 10-11 класів.
Науково-дослідницька діяльність - один із найефективніших шляхів поєднання шкільного навчання з практикою. Правильно поставлена робота виробляє в учнів спостережливість, уміння самостійно проводити дослідження й робити висновки, привчає до творчих пошуків.
2.2 Огляд природніх умов Путильщини
Путильський район розташований у зоні Карпат, займає південно-західну частину Чернівецької області. Його територія охоплює 8,4 тис. кв. км. На півдні проходить державний кордон з Румунією, на заході межує з Верховинським та Косівським районами Івано-Франківської області, на півночі і північному сході - з Вижницьким районом Чернівецької області. Відстань від Путили до обласного центру м. Чернівці - 125 км.
Рельєф району гірський, вкритий хвойними та листяними лісами. Територією району протікають річки - Білий Черемош, Путилка, Сірет та Сучава, сотні маленьких річок, джерел (навіть мінеральної води). В оточенні ялиць та смерек розкинулось невелике гірське озеро «Буковинське око» - єдине в Буковинських Карпатах. Озеро досить глибоке, через що навіть в літню спеку прогрівається лише до 12-14єС. Хребет Ялівець з вершиною Яровиця відкриває ланцюг гірських хребтів Путильщини. Поблизу Яровиці найвищі вершини - Томна-Тікуль (1582 м), Максимець (1422 м). Біля гори Штивйора (1372 м) народжується р. Путилка. Найвищими точками Путильщини є Яровиця - 1566 м., яка знаходиться в північно-східній зоні Мармороського масиву, Жупани (1488 м), Чорний Діл (1452 м).
Путильщина є багатою на природні ресурси, які з кожним роком все більше і більше використовуються для розвитку туризму (табл. 1). Мандруючи гірськими стежками, варто відвідувати пам'ятки природи, гідрологічні, геологічні пам'ятки, заповідні урочища наприклад, такі як «Білий потік» - ботанічна пам'ятка природи, резерват арніки гірської - цінної лікарської рослини, «Жупани» - урочище, печера та скеля Довбуша - геологічна пам'ятка природи.
Таблиця 1 Перелік природних туристично-привабливих місць Путильського району
№ п/п |
Найменування |
Місцезнаходження |
|
1 |
Смугарські водоспади |
с. Розтоки |
|
2 |
Кам'яна Багачка |
с. Усть-Путила |
|
3 |
Водоспад «Кізі» |
с. Бісків |
|
4 |
Камінь Жаба |
с. Мариничі |
|
5 |
Водоспад на річці Сучава «Сучавський» |
с. Шепіт |
Путильщина - один із наймальовничіших куточків Буковини. Своєрідний, неповторний край, який до наших днів зберіг багату самобутню матеріальну і духовну культуру. Його мешканці мають свій побут, звичаї, говірку. Інтерес туристів до культурної спадщини сіл регіону може стимулювати почуття гордості місцевого населення за свою культуру, бажання зберігати свої національні традиції, ремесла. Це особливо актуально для тих населених пунктів, в життя яких вносяться різкі зміни і які поступово починають втрачати свою самобутність.
Родзинкою сільського туризму може і повинна стати яскрава анімація, тобто пожвавлення програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів ігровими елементами та шоу-програмами на базі історико-етнографічної та культурної спадщини району. Потрапивши у сільське середовище турист потрапляє у світ природи, отримує можливість побачити традиційні житлові та господарські будівлі, місцевих жителів у національному одязі, може спробувати опанувати сільські ремесла, спробувати страви національної кухні, взяти участь у випасі великої рогатої худоби, чи на живо спостерігати елементи побутової обрядовості.
Привабливими місцями Путильських Карпат є пам'ятки архітектури, історичні пам'ятки, музеї, заповідні об'єкти. У таблиці 2 поданий перелік історико-культурних ресурсів Путильського району, які мають туристично-екскурсійне застосування.
Таблиця 2 Перелік історико-культурних ресурсів Путильського району
№ п/п |
Найменування |
Місцезнаходження |
Статус об'єкта |
|
1 |
Братська могила радянських воїнів. |
смт. Путила, вул. Шевченка |
місцевого значення |
|
2 |
Садиба Федьковича Ю.А. |
смт. Путила, вул. Федьковича. |
місцевого значення |
|
3 |
Садиба Л. Кобилиці |
хутір Красний Діл Сергіївської сільської рад |
місцевого значення |
|
4 |
Пам'ятник воїнам-прикордонникам застави ім. Алєксєєва К.Г. |
с. Шепіт. |
місцевого значення |
|
5 |
Печера, в якій перебував Олекса Довбуш з опришками |
с. Підзахаричі, ур. «Печера Довбуша». |
загальнодержавного |
Путильчани - віруючі люди. В їхній релігійній обрядовості залишилося багато давніх народних традицій. Особливо урочистими є християнські свята: Святий Вечір, Святий Йордан, Великдень, а колядування - унікальне в усьому світі. Всі християни стають не просто глядачами, а реальними учасниками цього дійства. На честь Святих у кожному селі зведені Божі Храми - пам'ятки сакральної архітектури (див. табл. 3).
Таблиця 3 Сакральні пам'ятки архітектури Путильського району
№ п/п |
Адреса |
Назва |
Рік створення |
|
1 |
селище Путила |
церква Св. Миколая та дзвіниця |
1886 р. |
|
2 |
с. Дихтинець |
церква Св. Дмитрія |
1847 р. |
|
3 |
с. Довгопілля |
церква Св. Дмитрія та дзвіниця |
поч. ХІХ ст. |
|
4 |
с. Киселиці |
церква Св. Трійці |
1861 - 1877р. |
|
5 |
с. Конятин |
церква Св. Василія і дзвіниця |
1790 р. |
|
6 |
с. Мариничі |
церква Св. Семеона Стовпника |
1878 р. |
|
7 |
с. Плоска |
церква Св. Петра і Павла та дзвіниця |
ХІХ ст. |
|
8 |
с. Розтоки |
Успенська церква і дзвіниця |
1846 р. |
|
9 |
с. Селятин |
Греко-католицька церква |
ІІ пол. ХІХ ст. |
|
10 |
с. Селятин |
церква Різдва Богородиці та дзвіниця |
ХVІІ ст. |
|
11 |
с. Стебні |
Успенська церква |
кінець ХVІІ ст. |
|
12 |
с. Тораки |
церква Св. Іоанна Хрестителя |
1872 - 1874 р. |
|
13 |
с. Усть - Путила |
церква Св. Параскеви та дзвіниця |
1881р. |
|
14 |
с. Шепіт |
церква Св. Іллі та дзвіниця |
1898 р. |
|
15 |
с. Шпетки |
Свято-Покровська церква та дзвіниця |
ХVІІ ст. |
|
16 |
с. Яблуниця |
церква Св. Михаїла і Гавриїла |
1933 р. |
Важливий прошарок історико-культурної спадщини та прихильність туристів становлять пам'ятки, які зберігаються в музеях. Музеї в сучасних умовах є невід'ємною частиною вітчизняної культури.
В районі на даний час діє 9 зареєстрованих громадських музеїв (табл. 4), а також в районі діє багато пришкільних музеїв та музеїв при бібліотеках, де також з кожним роком збільшується кількість експонатів і автоматично зростає зацікавленість ними.
Таблиця 4 Музеї Путильського району
№ п/п |
Назва |
Адреса |
|
1 |
Музей - садиба Ю. Федьковича |
селище Путила |
|
2 |
Музей історії села Сергії |
с. Сергії |
|
3 |
Музей - садиба Лук'яна Кобилиці |
с. Сергії |
|
4 |
Музей бойової слави |
с. Шепіт |
|
5 |
Музей «Гуцульщина» |
с. Яблуниця |
|
6 |
Музей історії села Довгопілля |
с. Довгопілля |
|
7 |
Музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини |
с. Підзахаричі |
|
8 |
Музей мистецьких робіт Ксенії Колотило |
с. Підзахаричі |
|
9 |
Музей - «Скарби рідного села» |
с. Мариничі |
|
10 |
Яблуницький музей писанки |
с. Яблуниця |
|
11 |
Музейна кімната історії села Селятин |
с. Селятин |
|
12 |
Музейна кімната при сільському будинку культури с. Яблуниця |
с. Яблуниця |
Багата історико-культурна спадщина району, наявність унікальних архітектурних, сакральних пам'яток, гостинна атмосфера слугує добрим фундаментом для розвитку сільського туризму.
За адміністративно-територіальним поділом Путильський район охоплює 51 населений пункт. Населення району становить 25,4 тис. осіб. Українці складають 99,3 % населення, росіяни - 0,4 %, інші національності - 0,3 %.
На території Путильського району проживає близько - 25,9 тис. чол., в тому числі міського населення 3,6 тис. осіб [6]. Середня густота населення 28,3 чол. на км2. Майже половину, або 12,5 тис. осіб, становлять особи непрацездатного віку (діти, підлітки, люди похилого віку та з обмеженими фізичними можливостями). Кількість осіб у працездатному віці обліковується у межах 13-13,5 тис. осіб.
Наприклад, у 2011 році, в середньому було зайнято у різних галузях господарства району 4,6 тис. осіб (35,4% до загальної кількості працездатного населення).
Інша частина працездатного населення в силу певних причин не працює. Кількість безробітних, які зареєстровані у районному центрі зайнятості становить 0,6 тис. осіб, з них: мами, які виховують дітей до виповнення ними 3-х років; особи, які здійснюють догляд за хворими та престарілими; домогосподарки та члени особистих селянських господарств; особи, які перебувають на заробітках за кордоном.
Наслідком деформованої структури зайнятості населення є практично всі наші соціально-економічні проблеми, такі як мізерні доходи, висока вартість товарів і послуг, низька конкурентноспроможність товарів, катастрофічний знос основних фондів, плачевний стан фінансування медицини, освіти, науки, а також відсутність інвестування.
Соціальні та культурні трансформації відносяться до найбільш широко поширеного ефекту туризму в цілому, які особливо важко оцінити. Однак подібні масштабні зміни викликані, в значній мір, іншими чинниками, такими як телебачення або урбанізація. З іншого боку, форми туризму, контрольовані місцевим суспільством, можуть навіть послужити зміцненню традиційних культур у віддалених територіях.
Соціальний та економічний розвиток району пов'язують з індустрією туризму, зокрема, сільського.
Сільський зелений туризм Путильського району знаходиться на початковій стаді свого розвитку. Приватні садиби майже усіх сіл району гостинно зустрічають туристів, надаючи різноманітний спектр послуг, зокрема: прогулянки, проживання, харчування, відпочинок, збирання грибів, відвідання музеїв, полювання, катання на лижах та санах, ознайомлення з давніми традиціями та обрядами. При бажанні є можливість відпочити на березі Черемошу та відвідати пам'ятні та історичні місця. Найбільш розвинутий сільський туризм у селах Підзахаричі, Розтоки та в самій Путилі.
Туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.
На території області функціонує: туристично-розважальний комплекс “Перевал Німчич”, база відпочинку “Німчич” (с.Підзахаричі), бар - готель “Едем” (с.Тораки), кафе - готелі “Едельвейс”, “Оскар”, “Еліт”, готель - ресторан “Лісова поляна” (смт. Путила). Загалом, в районі зареєстровано 45 об'єктів, які увійшли до сфери туризму.
Туристів з радістю приймуть також місцеві жителі в своїх власних садибах - В.В. Фалафівка, Я.В. Шпетко, Ф.С. Томнюк, В.Ф. Псарюк, Я.Д. Рубаний, Я.Я. Попюк, П.Т. Марич, С.І. Монарха, Х.Ю. Синиця. В загальному район готовий прийняти до двох тисяч туристів.
Отже, слід сказати, що передумовами розвитку сільського туризму Путильського району Чернівецької області слугує те, що даний район має вигідне фізико-географічне положення, входить до складу Карпат, має сприятливий клімат та є прикордонною територією. Також він багатий на природні мінеральні джерела, кліматичні особливості, які сприяють розвитку сільського туризму.
Розвиток сільського туризму в досліджуваному регіоні визначається такими особливостями, як:
1) значними природними і історико-культурними рекреаційними ресурсами;
2) зростанням популярності альтернативних видів туризму;
3) низьким рівнем урбанізації та індустріалізації, для яких характерні: низька щільність населення; мала задіяність працюючого населення в несільськогосподарських професіях;
4) значним житловим фондом сільських територій (що пов'язано з відтоком молоді у міста і вільним номерним фондом);
5) відносною дешевизною послуг сільського туризму.
Разом з тим розвиток сільського туризму в Путильському районі ускладнюється декількома причинами, головними серед яких є:
1) недосконалість нормативно-правової бази;
2) низька активність сільських жителів щодо організації власного бізнесу;
3) відсутність досвіду такого виду діяльності;
4) туризм створює головним чином малооплачувані, сезонні робочі місця, що не дають можливості для росту кваліфікації;
5) кваліфіковані робочі місця часто недоступні для сільського населення, і якому не вистачає вмінь і фінансових засобів, щоб вести самостійний бізнес;
6) низька якість і комфортність житлового фонду, транспортної інфраструктури.
Узагальнюючи ці та інші відомі приклади розвитку сільського туризму, можна виділити наступні його позитивні економічні і разом з тим соціальні функції:
1) створення нових робочих місць для місцевого населення;
2) стимулювання традиційних форм природокористування, виробництва екологічно чистих продуктів харчування;
3) підвищення рівня доходів та зайнятості сільського населення;
4) збільшення інвестицій як в інфраструктуру і сервіс, так і в охорону природи;
5) зростання добробуту місцевого населення і розвиток спеціальної освіти, спрямованого на придбання туристичних та природоохоронних професій;
6) підвищення культурного рівня населення,
7) розвиток ремесел;
8) розвиток місцевого самоврядування;
9) формування планів розвитку «зсередини», з урахуванням інтересів місцевих жителів.
Прямо чи опосередковано сільський туризм робить сильний вплив на розвиток багатьох інших галузей економіки, на охорону навколишнього середовища та природних ресурсів, приватне підприємство та ін.
Таким чином, хочемо ми цього чи ні, сільський туризм сьогодні ігнорувати неможливо.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
3.1 Видовий склад рослин у підручниках з біології та його аналіз
Ботаніка як наука виникла і розвивалася у відповідності з практичними потребами людства. Все розмаїття сучасних культурних рослин створено наполегливою працею людини в результаті послідовного накопичення відомостей про властивості рослинних організмів, їх життєдіяльності, поширення, мінливість тощо.
Найважливіші завдання сучасної ботаніки - всебічне пізнання рослин: вивчення їх походження, еволюційного розвитку, будови в єдності з умовами їхнього життя, їх життєвих функцій, в тому числі спадковості для створення нових сортів, підвищення їх врожайності, стійкості до захворювань, вилягання і т.п.
Швидке зростання населення земної кулі висуває завдання максимальної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва: підвищення врожайності вирощуваних культур і продуктивності тваринництва.
Це завдання вирішують технологічні науки: рослинництво і тваринництво, що базуються на досягненнях фундаментальних біологічних дисциплін, серед яких перше місце займає саме ботаніка. Не менш важлива роль рослин у забезпеченні людини деревиною, прядильних волокном, лікарською сировиною тощо.
Екологія як наука вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу викликає занепокоєність щодо взаємодії людини та природи, ноо- та біосфери.
Серед найактуальніших проблем екології - забруднення атмосфери, забруднення та виснаження водних ресурсів та деградація ґрунту.
Забруднення атмосфери зумовлено посиленням техногенного впливу на природне середовище та пов'язано зі станом атмосферного повітря. Воно включає ряд аспектів: зростання забруднення атмосфери фреонами, оксидами азоту і ін; зростання концентрації двоокису вуглецю, що відбувається в основному за рахунок згоряння викопного палива, зменшення площ лісів, виснаження гумусового шару і деградації ґрунтів; кислотні опади, головною причиною яких є надходження сполук сірки і азоту в атмосферу при спаленні викопного палива в стаціонарних установках і двигунах транспорту.
Проблема виснаження водних ресурсів викликана зростанням споживання води промисловістю, сільським і комунальним господарствам, з одного боку, і забрудненням водних джерел - з іншого.
Деградація ґрунту пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. Упродовж історичного часу. внаслідок прискореної ерозії, дефляції і інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель.
Серед глобальних проблем цивілізації, з якими людство вступило в нове тисячоліття, збереження біологічного розмаїття залишається однією з найактуальніших. У зв'язку з масштабним наступом людини на природу, дедалі більша кількість рослин і тварин стає неспроможною протистояти цьому тиску й опиняється перед загрозою зникнення.
На жаль, мусимо констатувати, що нині видів вимирає значно більше, аніж утворюється нових. Відомо, що кожен вид є неповторним творінням Природи, результатом тривалого еволюційного процесу. Тому завдання усіх свідомих громадян, і насамперед учених -- допомогти зберегти природу в усьому її розмаїтті, не дати зникнути будь-якому виду рослин чи тварин. Ця проблема особливо актуальна для Українських Карпат, розмаїття флори яких відзначається високим багатством.
Реґіон займає лише близько 5% території України, однак, тут зосереджена майже половина всіх видів судинних рослин. В останні десятиріччя в Українських Карпатах спостерігається інтенсивне збіднення природних екосистем і зниження їх стійкости, утрата генофонду рослинного і тваринного світу. У зв'язку з цим зростає важливість вивчення фітогенофонду взагалі і рідкісної його частини зокрема, а також опрацювання і впровадження ефективних заходів їх охорони. Першим кроком у цьому напрямі є ретельна інвентаризація та облік поширення рідкісних видів рослин, зокрема їхніх локальних популяцій. Питання охорони рідкісного фітогенофонду в Українських Карпатах привертало увагу багатьох поколінь дослідників, однак найвагоміші здобутки були отримані в останні 25--30 років [16]. Одні з перших списків рідкісних рослин України, що охоплювали й види флори Українських Карпат, уклав В. Чопик [25, 26, 27]. С. Фодор [22] уперше підготував перелік рідкісних видів флори Закарпаття. У праці С. Стойко [19] для охорони в Українських Карпатах запропоновано 271 вид; у роботі В. Комендара, С. Фодора, В. Вайнагія [8] для Закарпаття наводиться 213 рідкісних видів. Новіші дані щодо кількісного складу раритетного фітогенофонду Українських Карпат вказані у працях В. Комендара [5], де пропонується для охорони 370 видів, та К. Малиновського й Й. Царика [16] Ї 378 видів. Ціла низка наукових публікацій містить перелік рідкісних видів рослин окремих флористичних районів, природно-заповідних територій або інших об'єктів Українських Карпат. Так, для флори Карпатського біосферного заповідника С. Стойко, Л. Тасєнкевич, Л. Мілкіна [20] наводять 118 рідкісних рослин. До рідкісних видів лісових екосистем реґіону В. Комендар і В. Крічфалушій [6] зараховують 44 види. Пізніше В. Крічфалушій [11] розширює даний реєстр до 141 виду. Відомості про поширення рідкісних рослин у Прикарпатті знаходимо у працях В. Ткачика [21], а в Чернівецькій області -- І. Чорнея із співавторами [28, 29], які суттєво доповнюють хорологічні відомості порівняно з тими, що подані в останньому виданні Червоної книги України [24].
Останнім часом В. Крічфалушій, Г. Будников, А. Мигаль опублікували “Червоний список Закарпаття …” [13]. У цій праці наведено перелік 485 рідкісних видів рослин реґіону (південно-західних макросхилів Українських Карпат і Закарпатської низовини), а також подана їхня комплексна біоекологічна характеристика. Пропонований в даній праці Червоний список охоплює відомості про рідкісні види рослин усієї території Українських Карпат -- як південнозахідних, так і північно-східних макросхилів. Він укладений на основі двадцятип'ятирічних польових досліджень, аналізу численних вітчизняних і закордонних гербарних колекцій та літературних джерел, а також цінних порад багатьох колег-ботаніків.
Список налічує 423 таксони, що належать до 238 родів і 72 родин. Частка рідкісних видів становить 21,0% флори реґіону. Для порівняння відзначимо, що до Червоної книги України [24] занесений лише 141 вид рослин, що зростають в Українських Карпатах, або 7,0%. До вказаних раніше кількісних даних включені також 7 видів (Саrex bоhеmіса, С. davalliana, Dictamnus albus, Ligularіа glаиса, Nутрhоіdеs реltаtа, Оrchis таsculа subsр. таsculа, О. раllens), що не наводяться для Українських Карпат у Червоній книзі України [24], однак поширені тут. Водночас з них вилучений Саrdamіпе grаесa, оскільки вид для реґіону вказано помилково. Серед критично проаналізованих рідкісних видів рослин Українських Карпат окремо наведемо дві групи. Нові та забуті рідкісні види флори краю
Botrychium virginianum (L.) Schwarz-- В. Чопик [26, 27]
Callianthemum coriandrifolium Reichenb. -- P. Szucki [4]
Carex demissa Hornem -- П. Контний, І. Ханаш [1]
C. disticha Hudson -- Я. Кардаш [3]
C. rhizina Blytt -- К. Ігошина [2]
Dactylorhiza fuchsii Borsos subsp. soоana -- M. Hayek [13]
D. maculata subsp. schurii (Druce) Christens -- В. Крічфалушій [13]
D. maculata subsp. transsilvanica (Schur) Soo -- В. Собко [18], В. Крічфалушій [13]
Delphinium elatum L. subsp. elatum -- К. Малиновський [15]
Dictamnus albus L. -- С. Фодор [23], В. Комендар, Я. Пекар, Е. Товт [7]
Erythronium dens-canis L. subsp. albiflorum -- В. Крічфалушій [14]
Gentiana nіvalis L. -- Я. Кардаш [3]
Melica ciliata L. -- С. Фодор, О. Крись [23], В. Крічфалушій [13]
Muscari botryoides (L.) Miller subsp. transsilvanicum -- В. Крічфалушій [12]
Orchis pallens L. -- В. Шушман [30]
Ornithogalum umbellatum L. subsp. divergens -- Г. Мезев-Крічфалушій, В. Крічфалушій [17]
Potentilla patula Waldst. et Kit.-- С. Фодор [23]
Salix rosmarinifolia L. -- K. Domin [32], В. Крічфалушій [9]
Waldsteinia geoides Wild. -- Х. Руденко, С. Фодор, В. Крічфалушій [13] Рідкісні види, наявність яких у флорі краю потребує підтвердження
Aconitum pseudanthora Bіocki ex Pacz.
Betula humilis Schrank
Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm. (C. leucanthus Waldst. & Kit.)
Crepis lodomeriensis Bess.
Draba fladnizensis Wulf.
Gymnocarpium intermedium Sarvela (G. heterosporum auct., G. hybridum Rothm.)
Helianthemum alpestre (Jacq.) DC (Rhodax italicus (L.) Holub subsp. alpestris (Jacq.) A. & D. Lцve)
H. rupifragum A. Kerner (Rh. rupifragus (A. Kerner) Holub)
Hesperis nivea Baumg.
Inula aspera Poir.
Koeleria transsilvanica Schur (K. macrantha (Ledeb.) Schult. subsp. transsilvanica (Schur) A. Nyбrбdy) Leucanthemopsis alpina (L.) Heywood (Pyrethrum alpinum (L.) Schrank) Onosma borysthenica Klok. (O. arenaria auct.)
Pietrosia levitomentosa Nyбr. (Hieracium levitomentosum Soу)
Polygala podolica DC.
Polypodium interjectum Shivas (P. vulgare L. subsp. prionodes (Aschers.) Rothm.). Potentilla rupestris L.
Salix reticulata L. (S. orbicularis Anderss.)
Thalictrum uncinatum Rehm.
3.2 Методичні підходи до вивчення рослин з використання флори Путильщини
Змістові лінії курсу біології «Організм -- біологічна система» та «Різноманітність органічного світу» передбачають засвоєння учнями системи знань про будову, функціонування рослинного організму, виявлення взаємозв'язків життєдіяльності рослини з чинниками навколишнього середовища; оволодіння комплексом практичних та інтелектуальних умінь і навичок. Програма передбачає регіональний підхід до вивчення матеріалу, тобто вчителю надається можливість самому добирати об'єкти для вивчення рослинного царства, наводити конкретні приклади з флори свого регіону. У більшості випадків ця можливість розглядається практиками однобічно: будову і систематику рослин вивчають на прикладі об'єктів аборигенної природи з акцентом на види, що охороняються. За межею вивченого залишаються рослини, життєдіяльність яких, та й саме існування, тісно пов'язані з діяльністю людини, його господарським втручанням у живу природу, тобто адвентивна флора. Адвентивна флористика -- один із напрямів сучасної ботаніки.
Тема «Насінні рослини». Під час вивчення пагона, його будови та видозмін доцільно навести сучасну класифікацію типів наземних пагонів з прикладами адвентивних рослин м. Херсона. До рослин з безрозетковим пагоном належать такі представники адвентивних видів: степовий гірчак звичайний, естрагон, полин однорічний, космос двічіперистий, соняшник однорічний, нетреба цукрова, повняки прямостоячі тощо. До рослин з напіврозетковим наземним пагоном належать: полин гіркий, будяк акантоподібний, злинка канадська, ромашка, волошка розлога, волошка сонячна тощо.
Одночасно на прикладі представників адвентивної флори м. Херсона можна проілюструвати і типи підземних пагонів (видозміни пагона): каудексові -- степовий гірчак звичайний, полин гіркий, будяк пониклий, скорзонера іспанська, латук дикий. Досить складним у сучасній шкільній програмі є вивчення такого важливого у житті рослини процесу, як поширення плодів та насіння. Це пов'язано з великою кількістю нових наукових термінів, труднощами наочного ілюстрування цього процесу. Тому використання об'єктів, знайомих дітям з дитинства, для пояснення того чи іншого типу розселення насінних рослин сприяє формуванню понять динамічного характеру. Так, вводячи поняття барохорія, наводять приклади рослин: чорнушка польова, щириця біла, нагідки лікарські, волошка синя, чорнощир нетрєболистий, соняшник бульбистий. Поняття анемохор розкривають на цикорії дикому, галінсозі війчастій, латуку дикому, татарнику звичайному, ксіменезії. Поняття зоохорія пов'язують із огірком посівним, гарбузом звичайним, чередою листяною, полином однорічним, нетребою пенсільванською. Роль людини в розповсюдженні плодів та насіння розкривається на прикладі естрагону, нагідок лікарських, космосу двічіперистого, капусти городньої. Також звертається увага на пристосованість рослин до розповсюдження багатьма шляхами (злинка канадська, галінсога дрібноквіткова, золотушник пізній), що є результатом еволюційного процесу. Відповідно до завдань чинної програми шкільного курсу біології формуються екологічні поняття, передбачені змістовою лінією «Надорганізмові системи». Саме в 6 класі під час вивчення теми «Живі організми і довкілля» завершується перший етап формування екологічних понять, дається уявлення про взаємозв'язок явищ живої природи. Тема має не тільки узагальнюючий, а й пропедевтичний характер для розвитку екологічних понять у наступних розділах шкільного курсу біології. Тому важливо закласти науково обґрунтований фундамент, організувати правильне сприйняття фактів та явищ учнями. Розглядаючи різні групи чинників навколишнього середовища (абіотичні, біотичні, антропічні), можна сформувати уявлення про групи рослин відповідно до цих чинників: щодо вологи; ксерофіти (нагідки лікарські, волошка синя); мезофіти (волошка розлога, татарник звичайний); гігрофіти (череда листяна, очерет звичайний); щодо температури: мегатермофіти (естрагон, будяк акантоподібний, соняшник однорічний); мезотермофіти (волошка синя, галінсога дрібноквіткова, соняшник бульбистий); щодо сонячної радіації (що досить актуально для України): геліофіти (естрагон, цикорій дикий, злинка канадська, латук дикий); сціофіти (золотушник пізній, золотушник шорсткий). Життєві форми рослин, за Раункієром, такі: фанерофіти (дерева) -- шовковиця біла (родина Шовковицеві), горіх грецький (родина Горіхові), гледичія колюча (родина Цезальпінієві); гемікриптофіти -- степовий гірчак, полин гіркий, естрагон, будяк акантовидний; терофіти -- нагідки лікарські, волошка синя. Оновлення змісту біології 6 класу тісно пов'язане з формуванням практичних умінь учнів на лабораторних роботах, на екскурсіях у природу, під час виконання літніх завдань. У результаті аналізу програм і методичної літератури ми визначили групи практичних умінь, які мають бути сформовані в учнів після вивчення біології 6 класу. Перша група: вміння розпізнавати рослини у природі (ці вміння спрямовані на формування систематичних понять). Друга група: вміння розпізнавати риси пристосованості рослин до умов існування (ці вміння допомагають формувати екологічні поняття); Третя група: вміння розпізнавати за зовнішніми ознаками насінини чи плоду тип розповсюдження (ці вміння зумовлюють формування еволюційних понять). Ми запропонували таку організацію лабораторних робіт, яка сприяла б розвитку дослідницького інтересу учнів. Для цього були розроблені інструктивні картки дослідницького характеру, спрямовані на формування морфоекологічних понять та систематичних категорій на лабораторних роботах. Традиційна побудова інструктивних карток для проведення лабораторних робіт передбачає тільки послідовність дій учнів і не розділяє дії учнів та інструктаж учителя. Щоб уникнути цього, ми розробили інструктивні картки у вигляді таблиць. Проведення лабораторної роботи за такою карткою -- перший етап формування дослідницьких умінь учнів, де учень -- виконавець, а вчитель -- керівник. Другий етап формування дослідницьких умінь учнів -- проведення лабораторних робіт за іншою формою інструктивних карток (зміст роботи залишається незмінним).
Карпатська флора надзвичайно багата та різноманітна у Путильському районі. Ліси, які є постачальниками деревини, повняться щедротами місцевої природи - лікарськими рослинами, плодами, ягодами та грибами.
Найбільш відомі з лікарських рослин - арніка, деревій, звіробій, золототисячник, материнка, пижма, підбіл, беладона, радіола рожева, сіверсія гірська, тирлич жовтий, чебрець і багато інших.
В лісі можна назбирати малину, суниці лісові (земляника), чорницю (черника), ожину (ежевику), брусницю (брусника, гогодзи) тощо. В цих ягодах стільки вітамінів, що один літр, наприклад, лісових суниць дасть вам основного запасу вітаміну С на весь рік.
Ліси Путильщини багаті на гриби - боровики, білі гриби, сироїжки, козарі, підосиновики, підберезники, опеньки, лисички і інші їстівні види.
На зелених полонинах та квітучих полянах можна зустріти рідкісні види квітів - чорнянку карпатську, кострицю скельну, вужачку звичайну, осоку волосисту, гвоздику скупчену, сверцію багаторічну тощо. Найбільш відомим представником квітів є едельвейс, який ще є символом Путильського району.
Особливої мальовничості додають різні види лісів - смерекові, кедрово-смерекові, дубові, букові, ялицеві, березняки тощо. Ліси Путильщини також відіграють важливу роль у формуванні мікроклімату.
Флора Путильщини надзвичайно рідкісна. Багато видів занесено до Червоної книги України.
ВИСНОВКИ
Таким чином, вивчення природної флори взагалі і лікарських властивостей місцевих рослин, зокрема, традиційно для української школи. У наші дні, коли повсюдно розширюються екологічні програми, це особливо актуально. Ми зупинимося на деяких аспектах шкільної та позакласної роботи з дітьми по вивченню лікарської флори Путилівщини в екологічному аспекті.
Під час вивчення цієї теми об'єктом праці можуть бути пришкільний ділянку, теплиця, екологічна стежка, територія музею (відкритий грунт). Основні форми організації діяльності учнів це - уроки біології, практичні заняття, гурткова робота, конкурси, засідання клубів, виконання індивідуальних робіт в природі. Напрямки діяльності школярів також можуть бути різними: вивчення рослинних об'єктів, благоустрій пришкільній території, роботи зі збору колекцій, вирощування розсади для реалізації, збір лікарської сировини (в екологічно чистих районах Карпат). Система методів навчання передбачає бесіди, підготовка інформаційних стендів, перегляд кіно- і відеофільмів, слайдів, лекції, чергування по ділянці і теплиці, наставництво в початковій школі, повідомлення про лікарські рослини, ведення паспорта рослини, використання елементів гри.
При вивченні лікарських рослин учні опановують різними категоріями знань:
- загальнонаукові - робота з довідковою біологічної літературою, оформлення спостережень, узагальнення, висновки, умовиводи і ін.
- біологічні - морфологія і анатомія окремих органів рослин, онтогенез, систематика лікарських рослин і ін.
- агротехнічні - збір і зберігання насіннєвого матеріалу, посів і посадка рослин, обробка грунту, внесення добрив, догляд за рослинами в період вегетації (полив, прополка, обрізка і ін.), Боротьба з шкідниками і хворобами, прибирання сировини та ін.
- натуралістичні - методика постановки дослідів, організація фенонаблюденій, правила збору і сушки гербарного матеріалу, організація Юннатський заходів і ін.
- екологічні - функціонування природних і штучних екосистем, охорона рідкісних видів рослин, відновлення рослинних ресурсів, пристосування рослин до умов проживання, раціональне використання лікарських рослин тощо.
Перш за все, школярам необхідно пояснити, що багато лікарські трави використовуються в різних зборах, застосовуються проти декількох захворювань при певних способах приготування в точних дозах. Передозування лікарських рослин, а тим більше самостійне застосування отруйних рослин, може бути смертельно небезпечно для здоров'я. Лікування повинно проводитися під контролем лікаря-травника. Крім того, рослини, вирощені в межах міста, можуть накопичити токсичні речовини, і тоді їх використання завдасть непоправної шкоди здоров'ю. Тому рослини з лікарського городу не повинні стати джерелом для самолікування, а служать для цілі їх різнобічного вивчення.
На початковому етапі підготовки школярів до науково-дослідницької роботи з даного питання педагогу слід приділити велику увагу теоретичним питанням і навчання прийомам і навичкам ведення експериментально-дослідної роботи. Для цього школярі повинні пройти кілька етапів підготовки:
- навчитися користуватися бібліотечними каталогами, довідковою ботанічної літературою, в тому числі визначниками рослин;
- на уроках, заняттях гуртка або самостійно (користуючись відповідної ботанічної літературою) познайомитися з біологічними, морфологічними, екологічними характеристиками тих видів лікарських рослин, які їм належить вивчати;
- ознайомити дітей з основними поняттями морфології, анатомії, геоботаніки, фенології, онтогенезу рослин на доступному для їхнього віку рівні;
- познайомити учнів з методикою проведення ботанічних описів, фенологічних спостережень, з правилами збору та гербарізаціі рослинного матеріалу.
Надалі для активізації опорних знань і вмінь учнів застосовні практичні проблемно-пошукові методи навчання. При організації практичних робіт педагог повинен враховувати наступне:
- Зайнятість всіх учнів (виконання колективного або індивідуального завдання).
- Вікове відповідність роботи (для молодших школярів - спостереження, які дозволять описати рослинні форми і явища; для старшокласників - постановка і проведення різних дослідів, що дозволить їм пояснити сутність процесів, що відбуваються в рослині).
- Чітка організація дій: постановка завдання, інструктаж, виконання роботи, фіксація результатів роботи.
- Усвідомлення учнями корисності і практичної значущості роботи. Результати робіт повинні стати загальнодоступними (звіт учня або групихлопців про виконану роботу в письмовій або усній формі).
У самому центрі Буковинських Карпат, понад річкою Путилкою, що в'ється поміж горами, несучи свої води до біло пінного Черемоша, розташувалось старовинне гуцульське містечко Путила, яке колись називалось Сторонець - Путилів або просто Сторонець. Мовознавці пояснюють, що назва селища від латинського «слова путеус» тобто джерело, інший - від слов'янського слова «путь». А народна версія твердить, що назва населеного пункту походить від назв потоків Путила і Сторонець.
Це містечко справді є наче колискою гір. Воно ніби збігло з верховин і на віки зупинилося понад берегами гомінливої Путилки, з усіх сторін згорнувшись вічно зеленими горами. І так уже більше п'яти століть.
Історія Путили - це історія зеленої Буковини, що віками виборювала собі волю.
Кожна пора року в Українських Карпатах, а зокрема Путильщина чарує своїми особливими барвами та красою і привертає до себе увагу натуралістів, екологів, науковців, численних мандрівників, поетів і просто любителів природи, які бажають пізнати природу цього краю. Самобутній зелений дивосвіт Українських Карпат - це найбагатший у флористичному відношенні регіон України.
Флористичне розмаїття Українських Карпат налічує більше 2000 видів рослин, серед яких багато реліктів, що збереглися тут з минулих геологічних епох. Серед них є багато ендеміків, які ростуть лише в цьому регіоні, альпійських та аркто-альпійських видів, а також рідкісні види представників флори, що занесені до Червоної книги України. Рослинний світ Українських Карпат - це неповторна скарбниця природних багатств, яка потребує до себе бережливого ставлення та охорони. Зображення рослин в даній публікації - це своєрідний фотовизначник, який висвітлює різноманітність карпатського флористичного краю і призначений в першу чергу для тих, хто прагне ширше і глибше пізнати рослинний світ Українських Карпат.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бондаренко М.П. Туристичний сектор економіки України: реалії та перспективи / М.П. Бондаренко // Економіка і прогнозування. - 2011. - №1. - 159 с.
2. Вуйцик О. Вплив рекреаційно-туристичного комплексу на розвиток економіки держави / О. Вуйцик // Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини». - 2008. - №24. - 94 с.
3. Горішевський П.В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: підручник / П.В. Горішевський, В.П. Васильєв, Ю.В. Зінько. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2003. -148 с.
4. Кравченко Н.О. Рекреаційне господарство Полісся: сучасний стан та перспективи розвитку / Н.О. Кравченко. - Ніжин: МІЛАНІК, 2007. - 172 с.
5. Мельник А.О. Перспективи розвитку вітчизняного туризму в умовах євроатлантичної інтеграції / А.О. Мельник, І.А. Чапліч // Вісник Хмельницького національного університету: науковий журнал. - Х., 2009. - №1. - 138 с.
6. Офіційний сайт Путильського району.
7. Рутинський М.Й. Сільський зелений туризм: Навч. посіб. / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. - К.: Вища школа, 2006. - 271 с.
8. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. - К.: Вища школа, 2002. - 195 с.
9. Ігнатенко М. Г. Путильський район // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. -- К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. -- Т. 3. -- 480 с.
10. Дорохов В.Б., Нюер М.Р. Топографическое картирование электрической активности мозга. Методические аспекты //Физиология человека, 1992. - Т. 18. - №6. - С. 16-21.
11. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. Л.: Наука, 1985. - 144с.
12. Иваницкий A.M. Мозговые механизмы оценки сигналов. - Медицина, 1976. - 263 с.
13. Иваницкий A.M. Фокусы взаимодействия, синтез информации и психическая деятельность //Журнал высшей нервной деятельности, 1993. -Т.43.-№2. - С.219 - 227.
14. Иваницкий A.M., Ильюченок И.Р. Картирование биопотенциалов мозга при решении вербальной задачи //Журнал высшей нервной деятельности, 1992. - Т.42.- №4. - С.627-635.
15. Иваницкий A.M., Стрелец В.Б., Корсаков И.А. Информационные процессы мозга и психическая деятельность. - М.: Наука, 1984. - 200 с.
16. Лебедев А.Н. Нейробиологические параметры памяти// Журнал высшей нервной деятельности, 1993. - Т.43. - №2. - С.275-279.
17. Лытаев С.А., Шостак В.И. Классификация образов по данным картирования зрительных вызванных потенциалов //Физиология человека, 1994.Т.20.-№1. - С. 13- 26.
18. Николаев А.Р. Исследование этапов мысленной ротации сложных фигур методом картирования внутрикоркового взаимодействия //Журнал высшей нервной деятельности, 1994. - Т.44. - №3. - С.441-447.
19. Нюер М.Р. Количественный анализ и топографическое картирование ЭЭГ: методики, проблемы, клиническое применение //Успехи физиологических наук, 1992.-Т.,23 .-№ 1 . - С.20-39.
20. Русинов B.C. Биопотенциалы мозга человека. Математический анализ. - М.: Медицина, 1987. - 254 с.
21. Соловьева А.Д., Воробьева О.В., Лосева М.М. и др. Гиппоталамический синдром в детском возрасте (эпидемиологические и клиникоэлектрофизиологические аспекты) //Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова, 1994. - Т.94. - №1. - С.30-84.
22. Стрелец В.Б. Меж- и внутриполушарные нарушения при некоторых видах психической патологии //Журнал высшей нервной деятельности, 1993. -Т.43.-№2. - С.262-270.
23. Фарбер Д.А., Фрид Г.М. Направленное внимание и корковые вызванные потенциалы на свет у детей школьного возраста. //Журнал ВНД, 1971, Т.21 вып 5 С. 1056-1062.
24. Арбузова Е. Н. Общая методика обучения биологии : курс лекцій / Е. Н. Арбузова. - Омск : Изд-во ОмГПУ, 2010. - 516 с.
25. Барна М.М. Навчальні заняття з біології : можливі варіанти / М. М. Барна, Л. С. Барна, Г. Ф. Яцук. - Тернопіль : Астон, 2005. - 140 с.
26. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі / О. К. Богданова. - Х. : Основа, 2003. - 80 с.
27. Булавинцева Л. И. Полевая практика по теории и методике обучения биологии : учебно-методическое пособие / Л. И. Булавинцева, П. В. Романенко. - Брянск : РИО БГУ, 2008. - 190с.
28. Верзилін М. М. Загальна методика викладання біології : підручник для студентів біол. фак. пед. ін-тів / М. М. Верзилін, В. М. Корсунська; [пер. з рос.]. - К. : Вища школа, 1980. - 352 с.
29. Внеклассная работа по биологии / А.И. Никишов, З. А. Мокеева и др. - М.: Просвещение, 1980. - 240 с.
30. Гончар О.Д. Форми і методичні прийоми навчання біології : 6 клас : посібник для вчителя / О. Д. Гончар, І. В. Мороз. - К. : Ґенеза, 2003. - 144 с.
31. Гончар О. Д. Форми і методичні прийоми навчання біології : 7 клас : посібник для вчителя / О. Д. Гончар. - К. : Ґенеза, 2001. - 112 с.
32. Грицай Н.Б. Методика навчання біології : навчальний посібник. - Рівне : РДГУ, 2016. - 272 с.
33. Грицай Н.Б. Методика підготовки та проведення екскурсій з біології : навчально-методичний посібник / Н. Б. Грицай. - Рівне : О. Зень, 2016. - 232 с.
34. Грицай Н. Б. Методика проведення біологічних екскурсій у природу / Н. Б. Грицай. - Х. : Вид. група «Основа», 2011. - 110 с.
35. Загальна методика навчання біології : навч. посібник / [І. В. Мороз, А. В. Степанюк, О. Д. Гончар та ін.] ; за ред. І. В. Мороза. - К. : Либідь, 2006. - 592 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Метод ігрової ситуації як різновид нетрадиційного навчання, технологія його використання при вивчені курсу біології у сьомих класах. Характеристика етапів дидактичної гри. Урок-дослідження з біології по темі: "Що ми їмо? Харчові добавки та здоров'я".
курсовая работа [177,7 K], добавлен 27.09.2014Класифікація методів інтерактивного навчання як форми організації пізнавальної діяльності на уроках біології. Характеристика ігрових методів навчання і виховання. Роль ігор на заняттях при використані наукового колекційного матеріалу кабінету біології.
курсовая работа [107,1 K], добавлен 17.09.2013Засоби навчання в біології, їх різновиди та порівняльна характеристика, місце в навчальному процесі. Теоретичне обґрунтування технології створення робочих зошитів з друкованою основою. Плани-конспекти уроків, принципи їх формування та використання.
курсовая работа [233,4 K], добавлен 21.09.2010Визначення навчально-виховних завдань шкільного курсу біології. Методи і прийоми навчання ботаніки. Урок, як основна форма навчального процесу. Методи використання та спостереження за кімнатними рослинами при поясненні навчального матеріалу з ботаніки.
курсовая работа [84,4 K], добавлен 07.06.2011Вивчення сутності біологічних задач, як одного з методів розвитку творчого мислення учнів в методиці викладання біології. Творчий розвиток учнів. Класифікація біологічних задач. Використання творчих задач на уроках біології. Приклади винахідницьких задач.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 24.10.2010Особливості методики навчання біології - педагогічної науки, яка розробляє й визначає раціональні методи, прийоми, засоби та форми навчальної діяльності, під час якої відбуваються свідоме оволодіння учнями системою знань зі шкільного курсу біології.
контрольная работа [581,9 K], добавлен 22.09.2010Розвиток дидактики як науки. Форми, методи та засоби навчання. Критерії, методи та прийоми, використанні для застосування дидактичного матеріалу на уроках біології в 11 класі. Характерна особливість сучасного уроку біології. Рівні засвоєння знань.
курсовая работа [87,8 K], добавлен 25.04.2012Особливості інтегрованої системи навчання. Застосування міжпредметних зв’язків, як основи інтегрованого навчання. Вплив проведення інтегрованих уроків з біології на якість знань учнів. Розробка інтегрованого уроку з біології, його мета та принципи.
курсовая работа [70,3 K], добавлен 15.06.2010Поняття про диференційоване навчання, характеристика його цілей, основних видів і форм. Види диференційованої роботи на уроках біології та її організація. Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання учнів.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 18.07.2011Методичні основи викладання біології в школі. Нетрадиційні підходи до організації навчання. Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Класифікація нетрадиційних форм. Доцільність використання навчальних ігор на уроці.
курсовая работа [72,6 K], добавлен 20.04.2017Поняття та теоретичний опис лабораторного заняття, його спрямованність на розвиток самостійності та творчого підходу учнів. Лабораторні роботи в курсі шкільної біології, аналіз їх структури. Методика організації занять, особливості оцінювання робіт.
курсовая работа [79,6 K], добавлен 19.07.2011Аналіз теоретичних досліджень і науково-популярних публікацій з проблеми формування понять на уроках у загальноосвітній школі. Теоретичні передумови і методичні рекомендації щодо підвищення ефективності екологічної освіти учнів на уроках біології.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 18.01.2012Елементи контролю знань учнів. Методи внутрішньошкільного контролю. Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології. Державна підсумкова атестація школярів із біології. Автоматизована система оперативного контролю знань учнів.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 24.10.2010Розкриття поняття та сутності форм навчання, їх класифікація. Організація навчальної діяльності учнів на уроках біології. Дослідження особливостей індивідуальних, групових та фронтальних форм навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.
курсовая работа [60,4 K], добавлен 19.07.2011Опис цільового, змістового, операційно-діяльнісного та емоційно-вольового компонентів навчального процесу. Специфіка дидактичних закономірностей процесу вивчення предмету "Біологія". Забезпечення принципів науковості та доступності на уроках біології.
реферат [524,0 K], добавлен 20.10.2010Формування пізнавального інтересу учнів із біології засобами дидактичної гри. Розробка дидактичних ігор з біології (6 клас) на теми: розмноження шапкових грибів та їх різноманітність. Гриби-паразити. Лишайники. Середовища життя організмів, його чинники.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 14.09.2008Встановлення зв'язку між стилем педагогічного спілкування вчителя та пізнавальною активністю учнів. З'ясування, які стилі педагогічного спілкування слід застосовувати для збільшення пізнавальної активності старшокласників при вивчені предмету біології.
курсовая работа [643,3 K], добавлен 11.02.2011Дослідження технічних засобів навчання. Характеристика та призначення ТЗН за характером передачі інформації: екранні, звукові, екранно-звукові, комп'ютерні телекомунікації. Використання відеоматеріалів з метою систематизації та узагальнення знань учнів.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 24.10.2010Викладання біології у старших класах. Забезпечення максимально можливої адекватності учбово-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань. Використання мультимедійних презентацій на уроках біології. Засоби активізації пізнавальної діяльності.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 07.12.2014Екологічне виховання - невід'ємна складова освіти, педагогічні умови екологічного виховання. Теоретичні основи організації екологічної освіти. Розвиток біологічних понять, методика розвитку умінь. Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 21.09.2010