Сучасні дитячі громадські організації в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Сучасні дитячі громадські організації в Україні

1. Спілка піонерських організацій України

Спілка піонерських організацій України (СПОУ) народилася 21 листопада 1990 року на XI зльоті піонерів України. Вона заявила про те, що є правонаступницею піонерської організації ім. В.І. Леніна і є добровільним самодіяльним об'єднанням дітей та підлітків, орієнтованим на ідеали гуманного демократичного суспільства.

Піонерська організація не є організацією більшості, але є однією з найчисленніших дитячих організацій в Україні. Її осередки існують майже в усіх регіонах України, однак географія поширення піонерських організацій нерівномірна. Активно діють піонери на сході та півдні України (Донецькій, Харківській, Херсонській областях), менш помітна діяльність піонерів на заході України, де є лише нечисленні осередки організації.

Ця організація має багату історію. Всесоюзна піонерська організація була створена у 1922 році. В організації створювались умови для спільної діяльності дітей та дорослих. Члени організації називали себе юними розвідниками і прагнули романтики, гри, участі у соціально необхідних справах.

Юні піонери дійсно прагнули дій: вони допомагали відновлювати господарство, брали участь у ліквідації неграмотності серед населення тощо. Після першого зльоту піонерів (1929) почала розвиватися така форма взаємодії дітей та дорослих як укладання угод між піонерами і державними господарствами на виконання виробничих замовлень та замовлень сільського господарства. Укладання таких угод давало можливість включатися дітям у реальні соціально необхідні справи: вони працювали в різноманітних виробничих бригадах, таборах праці й відпочинку, піонерських колгоспах, піонерських лісництвах, разом із дорослими на полях і фермах. Участь дітей у вирішенні економічних проблем суспільства сприяла формуванню в них громадянської відповідальності.

Цікавим досвідом піонерської організації був також тимурівський рух. Основною його ідеєю було допомагати тим, хто потребує допомоги. Такий вид діяльності не міг не позначитися на формуванні у дітей гуманізму, поваги до людини, здатності співчувати іншим.

Таким чином, можна сказати, що на початку створення піонерський рух прагнув бути інститутом соціалізації дитини: члени організації залучались у колективну творчу діяльність, намагалися працювати неформально, їх діяльність мала соціальну цінність та водночас була емоційно привабливою для особистості, впливала на її особистісне становлення.

Проте, негативні явища суспільного життя не могли не позначитись і на діяльності піонерської організації: сувора регламентація і контроль за всіма суспільними інститутами стали нормою життя. І піонерська організація поступово перетворилася на організацію, діяльність якої цілком контролювалася державою. Це не могло не позначитися на функціонуванні дитячого об'єднання, організація втратила можливість самостійно приймати рішення і планувати свою діяльність. Упродовж 30-х років було прийнято низку державних документів, які обмежували вияв ініціативи, самостійності, творчості в дитячих організаціях. Так, у 1934 році ЦК ВКП (б) прийняв Постанову «Про перевантаження школярів та піонерів суспільно-політичними завданнями», згідно з якою центральний керівний орган піонерської організації (Центральне бюро юних піонерів) не міг приймати рішення про роботу з дітьми у школах без відома наркомпросу, відділів народної освіти і керівних освітніх закладів.

Зрозуміло, що авторитарній суспільній системі потрібні були ті, хто вмів підкорятися, не виділятися серед інших, бути таким, як усі. Крім того, не можна не говорити про позитивний вплив піонерської організації на становлення дитини. Відомо, що діти прагнуть до об'єднання у групи, тому піонерська організація була єдиною можливістю для дітей реалізувати цю потребу хоч якоюсь мірою.

Ідеологія піонерської організації зазнала трансформаційних змін, тож основою діяльності стали:

авторитаризм (цілковите підкорення дітей керівництву дорослих, обмеження ініціативи, діяльності без керівних установ);

нівелювання особистості (рішення та інструкції унеможливлювали інакшість: усі члени організації мають брати участь в усіх заходах, інтереси і потреби мають бути однаковими; діяльність організації оцінювалася за зовнішніми формальними показниками: участь у всесоюзних маршах, експедиціях, масових заходах);

фіскальний ґатунок стосунків (головним завданням піонерів було добре вчитися, не порушувати дисципліну, тому часто піонерські збори проходили як обговорення неуспішності учнів та випадків порушення дисципліни).

Можна сказати, що діяльність піонерської організації мала яскраво виражене ідеологічне забарвлення, позаяк будувалася на тих самих засадах, що й суспільство.

На кінець 80-х років піонерська організація фактично втратила можливість саморозвитку. В єдиній дитячій організації, яка існувала у державі, склалася кризова ситуація: діяльність дітей була відірвана від соціально корисних справ; діти й дорослі в організації почувалися відчуженими; цінності організації втратили сенс для дітей; діяльність організації проходила, в основному, у межах шкільних проблем; позашкільне життя дітей практично звелося нанівець. Тобто піонерська організація стала складовою навчально-виховного процесу (проведення уроків миру, уроків мужності тощо). Громадська організація перестала виконувати свою функцію - бути інститутом соціалізації для дитини і створювати сприятливі умови для її розвитку та самореалізації. Зрозуміло, що криза єдиної дитячої організації була зумовлена суспільною кризою.

На початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу, розпалась і Всесоюзна піонерська організація. У кожній колишній республіці утворилися національні піонерські організації, які, успадкувавши традиції Всесоюзної організації, спробували у своїй діяльності врахувати недоліки минулого.

Сучасний піонерський рух в Україні неоднорідний. Існують нечисленні припартійні піонерські організації, але більша частина піонерських організацій України дотримується принципів неналежності до партійних організацій, відмовляючись від включення дітей у політичну діяльність дорослих.

Частина піонерських організацій України (Піонерська організація України) зберегли піонерські традиції, символіку (у них залишився червоний піонерський галстук, червоні пілотки), вони цінують історію Піонерії, вважаючи її зібранням цінного досвіду. Інша частина піонерських організацій (Спілка піонерських організацій України) утратила частину піонерських традицій, символіки тощо, але зберегла певною мірою стиль життя, систему стосунків, ґатунок діяльності.

СПОУ є однією із найчисленніших дитячих організацій в Україні. Символом СПОУ є веселка. Члени організації носять семиколірні галстуки. Ці кольори символізують напрями роботи піонерської організації: «Червона калина» (червоний колір) - вивчення народних традицій, обрядів, збирання легенд, переказів, проведення свят; «Лідер» (жовтогарячий колір) - уміння організовувати, справу, повести за собою членів загону; «Берегиня» (жовтий колір) - виховання поваги до родини; «Краю мій лелечий» (зелений колір) - природоохоронна діяльність; «Помагай» (синій колір) - ознайомлення з основами бізнесу, участь у роботі піонерських виробничих ланок, госпрозрахункових об'єднань; «Повір у себе» (блакитний колір) - благодійницька робота; «Котигорошко» (фіолетовий колір) - спортивно-туристська робота.

Девіз піонерів - «За Батьківщину, добро і справедливість!»

Орієнтиром діяльності сучасних піонерів є програма «Я - родина - Батьківщина». Я - це самовиховання, самовдосконалення; родина - вивчення свого родоводу, повага до старших, турбота про молодших; Батьківщина - ставлення до держави. Організація структурно ділить на три вікові групи дітей: 7-9 років - це діти, які працюють стежинами помічників; 10-12 років - стежинами умільців; 130-14 років - стежинами майстрів.

Для ознайомлення із діяльністю СПОУ опишемо роботу одного з її осередків - Спілки піонерів Київщини.

Нині у 22 районах Київської області при школах, позашкільних закладах, підліткових клубах, творчих колективах та дитячих студіях діють місцеві осередки, які об'єднують у Веселкове коло майже 20 тис. дітей та дорослих.

Життя піонерських колективів підпорядковане таким основним законам:

Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе.

Щедро даруй людям тепло своєї душі.

Не бійся бути першим, іди вперед, веди за собою інших.

Якщо ти вже попереду - зрозумій останнього, допоможи йому стати серед перших.

Критикуєш - пропонуй, пропонуєш - дій.

Якщо тобі нелегку справу доручили, не бійся її, повір у свої сили.

Розпочату справу доводь до кінця.

Яскрава символіка піонерів Київщини вирізняє її серед інших обласних організацій. Символами Спілки є усміхнений сонях, що квітне у барвах веселки, веселковий прапор, галстуки семи кольорів та веселковий галстук, який отримують як винагороду діти, що стали майстрами різноманітних піонерських справ.

Свою діяльність Спілка здійснює через реалізацію комплексної програми становлення особистості «Сім криниць людяності» та десяти профільних програм, кожна з яких має соціальне спрямування, зокрема:

«Повір у себе» - програма залучення дітей з особливими потребами до активної творчості та усвідомлення себе повноправними членами суспільства.

«Я і моя родина» - програма зміцнення родинних контактів, зв'язку поколінь у сім'ї.

«Надія Київщини» - програма пошуку та підтримки юних талантів Київщини.

«Лідер» - програма допомоги дітям, схильним до організаторської роботи, виховання соціально активної особистості.

«Лицарі пера» - програма залучення дітей до системи масової комунікації та інформатизації.

«Несемо радість людям» - програма опікування над дітьми-сиротами та дітьми соціально незахищених категорій, залучення їх до діяльності в первинних колективах Спілки.

«Барвінок» - програма залучення дітей віком 6-9 років до діяльності піонерської організації.

«Робінзонада» - програма пропагування здорового способу життя - набуття навичок спілкування із природою, проведення туристичних, екологічних та краєзнавчих заходів.

«Дивоколо» -- програма вивчення українських народних традицій, фольклорних свят та пісень.

«Забава» - програма виявлення й розвитку здібностей кожної дитини через організацію змістовного дозвілля, ігор, конкурсів, розваг.

Упродовж 14 років своєї історії Спілка піонерів Київщини стала засновником багатьох обласних заходів, серед яких традиційними стали: обласне родинне свято; фестиваль творчості дітей та молоді з особливими потребами «Повір у себе»; конкурс юних виконавців естрадної пісні «На струнах Веселки»; збір-навчання організаторів піонерських колективів; літній збір піонерського активу; юнкорівський збір.

На жаль, діяльність сучасної дитячої організації піонерів не є системною: вона, в основному, виглядає як спорадичні акції: фестивалі; походи, конкурси; дитина включена у справи час від часу, а не постійно.

Оскільки СПОУ є однією з найчисленніших дитячих організацій в Україні, важливо знати настанови лідерів піонерських організацій щодо діяльності своєї організації та дитячого руху загалом.

Наскільки дорослі лідери піонерських організацій відмовились від адаптивно-дисциплінарної моделі піонерської організації (яка була характерна для доби пізнього соціалізму), і наскільки вони орієнтовані на створення дитино-центрованого дитячого об'єднання, демонструють дані анкетного опитування.

Більшість (86,15% опитаних) лідерів піонерського руху вважають, що дитяча організація має об'єднувати лише бажаючих. Утім, 9,23% опитаних стверджують, що її членами мають бути обов'язково всі діти. Причини бажання «організувати» всіх можуть як ховатись у ностальгічному настрої, так і мати соціальний ґатунок.

90% опитаних піонерських лідерів вважає, що дитяче об'єднання має працювати у школах; 4,62% - висловлюються проти того, щоб у школі працювали піонерські організації; 3,85% опитаних - не визначилися з відповідаю. Але навіть за умови, що дитячі організації функціонуватимуть у школі, дорослі зазначають, що там не місце, передусім, політичним та релігійним організаціям. На запитання "Яких дитячих об'єднань не повинно бути в школі?" - відповіді респондентів розподілилися так (див. табл. 1).

Таблиця 1

Назви об'єднань	Відсоток опитаних
Політичних	50.77
Релігійних	32,31
Націоналістичних	6.92
Військових	4,62
Екстремістських, фашистських	3,85
Шовіністичних	1,54
Відірваних од життя	0.77
Інше	20,77
Не відповіли	16,15

Очевидно, що лідери усвідомлюють імовірну небезпеку з боку різних політичних партій: потенціал дитячих об'єднань може бути використаний у маніпулятивних цілях, тоді діти стають засобом досягнення цілей дорослих. Хоча, за дефініцією, дитяче об'єднання покликане бути системою захисту від маніпулятивних впливів.

Така позиція лідерів піонерського руху дивним чином поєднується з їхньою впевненістю в тому, що дитяче об'єднання не може бути використане в цілях, далеких від інтересів дітей. Так вважають 59,69% респондентів; припускають таку ймовірність - 32,54%; не визначились з відповіддю 7,94% опитаних.

Мотивація дорослих, які займаються дитячим рухом, - це, по суті, мотивація педагогічна. Адже 56,25% піонерських лідерів займаються дитячим рухом тому, що відчувають себе відповідальними за дітей; 37,5% - вважають роботу в дитячих об'єднаннях своїм покликанням; 25% - обов'язком. Щоправда, у більшої половини дорослих лідерів (63,57%) прагнення працювати у піонерській організації пов'язане з тим, що в юності вони були піонерськими чи комсомольськими лідерами. Але понад третина (36,43%) серед тих, хто скеровує піонерський рух, не має подібного досвіду й обрала свою роботу з інших причин.

Незмінні уявлення про цінності, що прийшли до нас із минулого, нині часто здаються анахронічними. Невпевненість і розгубленість у ціннісних орієнтаціях є серйозною небезпекою для незрілої особистості дитини чи молодої людини. Загальнолюдські цінності втрачають значну частину свого впливу. Піонерські лідери зазначають, що найбільшою складністю у роботі є неприйняття моральних принципів нинішнього життя (54,96% опитаних). Серед інших складнощів називають: нерозуміння проблем сучасної дитини, невміння пристати на думку дитини та ностальгія за минулим. Тим самим, маємо зайве підтвердження тези про необхідність спільного пошуку та вироблення ціннісної системи дітьми та дорослими.

Основою для такого пошуку можна вважати факт, що більшість піонерських лідерів (77,52%) усвідомлює, у чому полягають основні напрями роботи дитячого об'єднання; вагаються з відповіддю - 16,28%; працюють, але не знають напрямів роботи піонерської організації - 6,2%. Певне, подібну картину мали б і щодо інших видів діяльності.

Ще одним виявом того, що піонерські лідери перебувають у пошуку нового, слугує той факт, що 69,53% респондентів ознайомлюються з досвідом дитячого руху в інших країнах. Третина опитаних (30,47%) із дитячим рухом за кордоном не знайома. Відповіді на запитання "Що б ви хотіли запозичити для своєї роботи з досвіду дитячого руху в інших країнах?" - розподілилися так (див. табл. 2).

Таблиця 2

Варіанти відповідей	Відсоток опитаних
Ставлення до дитини	22,41
Відсутність заполітизованості	35,59
Форми роботи	13,8
Фінансування	5,2
Нічого	1.72
Інше	21

Незважаючи на те, що держава декларує розвиток громадянського суспільства, підтримує створення добровільно сформованих асоціацій, для яких властиві горизонтальні, не санкціоновані державою зв'язки між громадянами, що мають справді колективний штаб (а дитяче об'єднання за своїми атрибутивними ознаками є складовою громадянського суспільства), у країні фактично відсутня структура, яка б взаємодіяла з дитячими об'єднаннями.

Закон дозволяє створення дитячих об'єднань, при цьому ніяк практично не здійснюючи функцію громадського контролю, тим самим відкриваючи дорогу до створення об'єднань кримінальним, девіантним, асоціальним лідерам.

Попри це, було б несправедливістю твердити, що держава зовсім не опікується дитячим рухом. Опитані лідери відзначили, що піонерська організація у роботі з дітьми отримує від держави таку допомогу: методичну (35,48%); організаційну (12,9%); інформаційну (12,9%); фінансову (52,69%). Респонденти вказали, що держава фінансує їх власні програми, а 7,53% опитаних зазначили, що фінансують і спільні з іншими дитячими об'єднаннями програми. Десята частина опитаних лідерів (9,68%) вказала, що піонерська організація ніякої допомоги не отримує.

Таблиця 3

Методи роботи з дітьми

Методи	Відсоток опитаних
Ігрові	41,49
Колективні	28,78
Дискусії, діалоги	22,34
Творчі	13,83
Індивідуальні програми	9,57
Самовиховання	8,51
Переконання	5,32
Інше	14,89

Нині різноманітні практики роботи з людиною дедалі зближуються із психотерапевтичною практикою. Якщо згадати, що психотерапія сконцентрована на суб'єктивному, на переживаннях, працює із психічною реальністю, досягаючи особистісних змін, то зрозумілим стає, чому піонерські лідери частіше використовують ігрові, групові, творчі методики для сприяння особистісному становленню. Ефект їх застосування у виховній роботі значно вищий, ніж нав'язливе моралізування (див. табл. 3).

Піонерська організація має також і свої проблеми: методичні (назвали 17,12% респондентів); фінансові (42,43%); заорганізованість у роботі (5,41%); відсутність у дитячому русі чоловіків (1,8%); пов'язані з координацією діяльності різних осередків піонерського руху (3,6%); внутрішні стосунки між вихователями (4,5%); відсутність уваги держави до проблем дитячих організацій (12,6%) (див. табл. 4).

Таблиця 4

Нагальні проблеми лідерів піонерського руху

Проблеми	Відсоток опитаних
Нові педагогічні технології роботи у групі	78,23
Соціально-психологічні механізми залучення дітей до дитячого об'єднання	66,13
Засади діяльності дитячого об'єднання	32,23
Дитячий рух та ідеологія	21,77
Основні напрями в дитячому русі	25
Історія дитячого руху в СРСР та за кордоном	11,29
Інше	4,84

Насамкінець, додає оптимізму той факт, що серед піонерських лідерів значна частка молодих людей (середній показник віку дорослих лідерів від 26 до 35 років) та тих, хто має вищу освіту (87,8%), на 85 відсотків - це люди з педагогічною освітою.

2. Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»

Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» є всеукраїнською дитячою громадською організацією, яка діє на підставі спільності інтересів і керується принципами гуманізму, відкритості, добровільності, творчої ініціативи та активності.

Засновником Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» є Всеукраїнська екологічна Ліга, яка особливу увагу приділяє вихованню зростаючої особистості. «Екологічна варта» допомагає дитині усвідомити себе частиною світу, у якому вона живе.

Метою діяльності Спілки є виховання екологічно свідомої особистості. «Екологічна варта» об'єднує 20 000 хлопців і дівчат віком від 6 до 18 років, які піклуються про довкілля, досліджують його проблеми, зустрічаються із науковцями та природоохоронцями, беруть участь у конкурсах та вікторинах, подорожують і відпочивають в екологічних таборах.

Основними напрямами діяльності Спілки є:

• участь в організації та проведення природоохоронних, відновлюючих та інших заходів на захист довкілля;

• екологічна просвіта;

• проведення екологічних екскурсій;

• озеленення територій.

Осередки Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» створюються у кожному місті, районі, селі, школі. Осередки - це малі вартівські групи, які налічують 10-15 учасників. До роботи у Спілці залучаються батьки, учителі, громадськість. Очолює осередок вартовий лідер, який має пройти навчання у «Школі вартових лідерів». Лідер - людина, здатна повести за собою, пробудити інтерес до справи, бути порадником дитині. У цьому дитячому об'єднанні є лідери-організатори (ділові лідери), лідери-ініціатори, лідери-ерудити, лідери-умільці. В організації відбувається постійна зміна лідерів, кожен її член має можливість побути в ролі лідера й розвинути свої лідерські якості.

Час від часу діти зустрічаються на вартівських зборах, які проводить вартовий лідер. Збір - це зустріч членів варти для роботи чи відпочинку, планування або дослідження. Під час збору кожен член організації задіяний до колективних справ. Навчання на зборі проходить за допомогою ігор, пісень, змагань.

У роботі «Екологічної варти» використовуються такі види зборів: збір-презентація; збір-знайомство; збір-прийом до організації; збір-старт; збір-вибори; збір-планування; збір-навчання; збір-свято; збір-іспит; збір по тривозі; збір-допомога; збір-дискусія; збір-підготовка до походу; збір-похід; збір-підбиття підсумків.

Є збори, які повинен уміти проводити кожен член організації. Приміром, збір-підготовка до екологічної експедиції. Цей збір складається з кількох етапів:

1 етап. Підбір учасників експедиції. Він має ґрунтуватися не тільки на зацікавленості дітей до романтичного життя в похідних умовах, а й на виконанні тих функцій, які покладаються на учасників експедиції.

2 етап. Розподіл обов'язків та навчання учасників експедиції головних напрямів дослідницької роботи. Учасники повинні вміти проводити ботанічні, зоологічні, гідрологічні, хімічні, картографічні дослідження.

3 етап. Проводяться невеликі походи, під час яких відпрацьовуються навички екологічних досліджень.

4 етап. Навчання дітей основ фотографування, надання першої медичної допомоги.

5 етап. Навчання основ пішохідного туризму та організації похідного побуту (приготування їжі, догляд за посудом, за місцем для спання тощо).

6 етап. Вивчення району дослідження, складання графіку робіт.

7 етап. Підбір необхідного спорядження, продуктів харчування і похідних речей.

Увесь час лідер стежить за стосунками учасників з метою збереження комфортного психологічного клімату.

Результатом екологічної експедиції є звіт (світлини, гербарій, графіки, таблиці тощо). Під час проведення експедицій на перше місце виносяться питання охорони природи. Жодне дослідження, спостереження та збір гербарію не повинні завдавати шкоди природі. Про це має пам'ятати кожен.

Члени вартового осередку можуть виконувати різні доручення й заступати вартового лідера, екологознавця, дослідника, ігротехніка, мандрівника, рятівника, журналіста, скарбника.

Одна з форм розподілу доручень у колективі - коло творчих доручень. Коло - тому що доручення передаються по колу: за певний час усі члени колективу мають можливість виконувати різні доручення. Творчих - до кожного доручення - тільки творчий підхід! Доручень - тому що це не постійні обов'язки, їх треба виконати у певні терміни і якнайкраще. Кожен вартівець знає правила доручень, основне з яких говорить: «Поганим виконавцем часто буває той, хто отримав не своє доручення».

Цікавою формою роботи «Екологічної варти» є табори, які поєднують оздоровлення та активний відпочинок зі спостереженнями у природі, практичними природоохоронними заходами, творчою роботою дітей. Програма роботи табору включає: науково-дослідницьку роботу, тренінги, розвивальні екологічні ігри, експедиції, екскурсії. Життя у таборі будується на засадах гармонійного існування людини у природі. Традиційними є екологічні десанти, прибирання побутового сміття на територіях заказників.

Усеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» прагне чистого довкілля для нашої землі. Діти, підлітки, молодь, об'єднавши свої зусилля на захист природи, здатні сьогодні не тільки прикрасити планету, а й змінити екологічну свідомість людства. їх цікавить життя лісу і поля, степу і гірського водоспаду, зворушує схід сонця і спів птахів, турбує повітря, яким ми дихаємо, вода, яку ми п'ємо, земля, на якій живемо. Вони - діти України. їх об'єднали три кольори: синій, що символізує чисте небо та прозорість джерел; жовтий - багатство ланів і щедрість сонця; зелений - колір життя. Вони вірять у те, що здатні зробити нашу Землю прекрасною.

3. Всеукраїнське учнівське творче об'єднання КРОКС

КРОКС - це Всеукраїнське учнівське творче об'єднання, створене з метою стимулювання інтелектуального та творчого самовдосконалення учнів, підготовки їх до самостійного життя. Абревіатура КРОКС розшифровується так: Культурні, Розумні, Організовані, Кмітливі, Спритні.

Всеукраїнське учнівське творче об'єднання КРОКС зареєстроване 1996 року. А з 1997 року КРОКС отримав офіційну підтримку Міністерства України у справах сім'ї та молоді і Міністерства освіти України.

Об'єднання має свої осередки у різних регіонах України. Із них зареєстрованих обласних осередків - понад десять.

КРОКС започаткував учитель математики Борівської школи Фастівського району Київської області Валерій Косенко. Це вчитель незвичайний - добрий фахівець, дотепний оповідач і вигадник, невгамовна людина. Сам він так описує ідею створення учнівського творчого об'єднання: «А на чому ґрунтується життя в нормальному суспільстві? Один із його наріжних каменів - це засади конкуренції, боротьби, пошуки свого «місця під сонцем». Адже навіть у флорі й фауні все базується на тому, хто вище, хто швидше, хто краще... Природні вияви цих законів ми бачимо на кожному кроці й у дітей. Придивімося до наших школярів. На кожній перерві у них імпровізовані змагання в що завгодно - хто кого подужає, зборе, пережене, перекричить... А безліч ігор на підвіконнях, у коридорах, на подвір'ї? І все для того, щоб розвиватися, рости, порівнювати себе з іншими».

А чи підтримуємо ми, учителі, цей природний запал дітей? Поставив запитання Валерій Михайлович. А далі - спробував змагальний дух учнів спрямувати на здобуття ними досвіду, потрібного в самостійному житті.

Ні для кого не секрет, що нинішня школа, попри всі декларування впроваджень нових технологій навчання та виховання, залишається по суті школою, нездатною готувати дитину до життя. А тим часом, набуття дитиною соціальних якостей є одним із найскладніших процесів. Дитина потребує спеціальної підготовки для успішної інтеграції в суспільство, яке постійно ускладнюється. Новітні напрями діяльності сучасної школи пов'язані зі сприянням різнобічній підготовці учнів до входження у суспільство, у якому вони мають жити та працювати. Функціональна доцільність та суспільна значущість навчально-виховної діяльності школи значною мірою визначається тим, наскільки вона вчить дитину розуміти себе та інших, ставити мету та досягти її, не зневірюватися від невдач та вчитися на помилках, уміти брати відповідальність за своє життя на себе та зробити його цікавим і наповненим корисними справами.

Включаючись у діяльність КРОКСу, дитина цього всього навчається. Вона пізнає себе, розкриває свої можливості, опановує вмінням ставити цілі та досягати їх, долати перешкоди. А ще - учиться працювати поруч із товаришами, змагаючись із ними, радіти їхнім успіхам. Крім того, КРОКС - одне з не багатьох і досить потужних дитячих об'єднань, що робить їх менш сприятливими до негативного впливу масової культури, яка пропагує насильство, сектантство, жадобу споживацтва.

Діяльність КРОКСу дещо нагадує предметну олімпіаду, спартакіаду, КВК, «Поле чудес». Але його метою є не разовий захід, а щоденна робота з підготовки дитини до самостійного творчого життя у суспільстві та розвитку в неї здатності зробити своє життя щасливим.

Головним осередком роботи КРОКСу (а для молодших класів КРОКСику) є гуртки розвивальних ігор, що працюють при школах чи будинках дитячої творчості. Орієнтовний річний план роботи гуртка (144 год.), розроблений та апробований В. Косенком, передбачає кілька етапів роботи.

Перший етап (гуртуючий) - 4 год. - має на меті формування групи, «притирання» дітей одне до одного та ознайомлення з основними завданнями гуртка.

Другий етап (підготовчий) - 94 год. Робота з дітьми на цьому етапі передбачає набуття дітьми навичок працювати з інформацією; ознайомлення із принципами побудови словників, енциклопедій, атласів; виконання тренувальних вправ на пошук потрібної інформації у довідковій літературі. Діти також учаться здійснювати самооцінку та самоконтроль у процесі роботи, працювати самостійно та в команді, узгоджувати свої дії з діями товаришів. Завдання та розвивальні ігри, що пропонуються учням, стосуються найрізноманітніших галузей життєдіяльності. Члени дитячого об'єднання розв'язують завдання, спрямовані на розвиток розумових здібностей (логічні задачі, розгадування та складання кросвордів, ребусів); завдання з різних навчальних предметів; вправи на розвиток образного мислення тощо. Діти також отримують можливість поглибити й розширити знання в галузі літератури, математики, кіно, етики тощо. Ось, для прикладу, кілька тем занять, які проводяться на підготовчому етапі:

«Рівновага» - завдання на розвиток координації.

«Реакція» - вправи на визначення якості та швидкості зорового, слухового, тактильного сприйняття.

«Секундомір» - завдання на тренування відчуття часу, відлік інтервалів часу.

«Кмітливість» - виконання завдань на розвиток дотепності, гумору, оригінальності мислення.

«Естафети» - виконання колективних вправ на узгодженість дій із партнером, на їх взаємодію.

«Слова-слова» - завдання на з'ясування походження і значення іноземних слів та термінів.

«Україна» - завдання для поглиблення та розширення знань про історію, географію, культурну спадщину Батьківщини.

«Мистецтво» - вправи для поглиблення й розширення знань про авторів та твори літератури, живопису, музики тощо.

«Ділова людина» - завдання на засвоєння норм сучасної ділової мови. Третій етап (конкурсний) - 34 год. Гуртківці ознайомлюються зі

Статутом КРОКСу та «Положенням про проведення першості з КРОКСу серед гуртківців», докладно ознайомлюють із правилами конкурсного етапу. А потім діти змагаються, беручи спочатку участь у заочному конкурсі, а потім - у боротьбі за особисту першість, а далі - за командну.

Робота гуртка завершується разом із навчальним роком: підбиваються підсумки, відзначаються переможці звіту та переобирається Рада КРОКСу в місцевих осередках та визначаються перспективні напрями діяльності гуртка на наступний рік.

Досвід діяльності КРОКСу в різних школах засвідчив, що доцільно створювати групи КРОКСівців у кожному класі. Тоді конкурсний етап діяльності об'єднання може проходити як чемпіонат школи. У разі, коли осередки КРОКСу діють у кількох школах, проводиться чемпіонат міста чи району. Можна проводити й обласні, й усеукраїнські змагання.

Постановою Міністерства у справах сім'ї та молоді та Міністерства освіти України від 22.04.1997 р. за №109(7)124 запроваджено щорічне проведення Всеукраїнського чемпіонату КРОКС старшокласників України. Цією самою Постановою рекомендовано сприяти широкому охопленню учнів гуртками, товариствами, що працюють за програмою діяльності Всеукраїнського учнівського творчого об'єднання КРОКС, та широко висвітлювати чемпіонати засобами телебачення та преси.

Діяльність КРОКСу базується на таких принципах:

1. Різноманітність. Діти можуть опрацьовувати найрізноманітніші й найнесподіваніші напрями з будь-яких галузей людської життєдіяльності. Заняття гуртка не схоже ні на урок, ні на заняття предметного гуртка. Зростає шанс для кожної дитини виявити себе у змаганні.

2. Об'єктивність. Напрями роботи в гуртку та завдання для учнів обираються об'єктивним оцінюванням журі. Вони радше виконують роль статистів - фіксують, приміром, кількість однозначно правильних відповідей чи час виконання дії за секундоміром. Дитина, включена у змагання, не може обвинувачувати когось у разі поразки. За чіткими та зрозумілими їй критеріями вона може сама оцінити себе та інших, порівняти себе з ними та налаштуватися на вдосконалення своїх знань та вмінь, замість шукати винних у поразці.

3. Рівні умови. Усі учасники змагань отримують одні й ті самі запитання. Немає сумніву в тому, що комусь доведеться відповідати на запитання «легкі», а комусь - на «важкі». Рівні умови дають рівні шанси.

4. Доступність. Цим принципом ставиться вимога, аби все, що потрібно для змагань, було для всіх доступним. Мішки, палиці, м'ячі, мотузки тощо є у кожній школі чи сім'ї. Діти мають можливість вправлятись у виконанні різних завдань із цим підручним матеріалом, незалежно від матеріального достатку сім'ї, розташування школи чи наявності майданчика у дворі.

5. Підготовка. Сутністю всієї гурткової роботи впродовж року є підготовка до свята заключного змагання. Щоб на ньому показати якнайкращі результати, учні впродовж року студіюють словники та енциклопедії, тренуються у виробленні різних умінь. Щоб за півхвилини провести нитку у вушка одразу п'яти голок, щоб за 20 хв. команда встигла розгадати 50 слів нелегкого кросворду - потрібна підготовка. Включеність у роботу з підготовки себе до випробування переростає у роботу із самовдосконалення та формує стійку мотивацію до постійного особистісного зростання.

6. Культ правил. Установлених правил слід дотримуватися (навіть у разі, коли учасник конкурсу потрапив у ситуацію, у якій, з моральної точки зору, правило було б краще обійти). Чому? Живучи в суспільстві, кожен мусить слідувати закону, яким би недосконалим він не був. Це не означає бути пасивним, сліпо підкорятись. Усілякі зміни до законів мусять вноситися цивілізованим шляхом. Отже, і правил у грі слід дотримуватись, а якщо вони недосконалі - можна виявити ініціативу та після змагання включитись у розробку нових.

7. Незалежність. КРОКС є творчим учнівським об'єднанням, що знаходиться поза сферою релігії та політики. Не секрет, що існує низка дитячих та молодіжних об'єднань, які, створюючись напередодні виборів, продовжують існувати до виборів наступних лише на папері. КРОКС не діє на догоду начальства, бо сферою його інтересів не є влада. В основу функціонування об'єднання покладено сповідування загальнолюдських цінностей - доброти, порядності, чесності, шанування родини, ініціативності, розуму, уміння долати перешкоди.

Всеукраїнські чемпіонати КРОКСу проводяться щорічно. На змагання приходять і ті, хто давно покинув стіни школи та навчається в училищі чи ВНЗ, працює. Певне, ніщо так не єднає дітей (та й дорослих), як спільні інтереси й цінності. А якщо ці інтереси мають ще й позитивне суспільне спрямування, вигоду отримує й держава.

4. Національна скаутська організація України - ПЛАСТ

Якщо держава дійсно хоче змін, вона мусить особливу увагу приділяти дітям та піклуватися про їхнє успішне входження в суспільство. А дитина входить у суспільство через дитячі об'єднання та організації. Ніяке спілкування з дорослими не може замінити дитині спілкування з ровесниками. І діти збираються разом...

Трохи історії. Перші пластові гуртки в Україні були засновані в Галичині студентом Львівської політехніки Іваном Чмолою та вченим-хіміком Петром Франком (сином Івана Франка) 1911 року. Членами цих гуртків стала найкраща молодь - студенти університету, учні Академічної гімназії, Головної державної семінарії, Торговельної школи, Жіночої семінарії Українського педагогічного товариства тощо. А офіційним початком ПЛАСТу вважається день першої присяги пластового гуртка при Академічній гімназії у Львові 12 жовтня 1912 року. Цей гурток заснував викладач гімназії доктор Олександр Тисовський. Він же написав чудовий посібник для українських пластунів «Життя в ПЛАСТІ», що й донині залишається чи не найпопулярнішим ідейним та методичним підґрунтям для пластування.

ПЛАСТ є скаутською організацією. Це означає, що за основу вона має скаутську методику.

1908 року англійський лорд Бейден-Пауелл написав свою знамениту книжку «Пластування для хлопців», яка стала початком найпопулярнішої у світі самовиховної організації дітей та молоді -- Скаутингу. Гуртки для хлопчиків, організовані Бейден-Пауеллом, започаткували світовий скаутський рух, яким нині охоплено близько 25млн. юнаків та дівчат 170 країн світу. ПЛАСТ узяв за зразок структуру, принципи та методи діяльності скаутингу, адаптувавши їх до звичаїв і традицій України.

Що означає скаут? Скаут - це розвідник. Пластун - також розвідник (так називали розвідників в українському козацькому війську). Засадами пластової ідеології, як і Скаутингу, є вірність Богові й Україні, допомога іншим, життя у природі, самовиховання та дотримання пластового закону. За моделлю Скаутингу були створені піонерські організації та «гітлерюгенд». Це приклад того, як скаутський метод використовувався у політичних цілях.

Пласт - організація неполітична та позаконфесійна.

Але перервемо історичний екскурс та подивимося, чим зайняті діти у Пласті. Уявіть собі мальовничий пагорб, довкола обігнутий водоймою. Між старих дубів височить старовинний замок. Це Свірж. Сьогодні діти зібралися тут на теренову гру - одну з найцікавіших форм пластової виховної роботи та відпочинку. Гратимуть новаки - це діти віком від 6 до 11 років, маленькі «жовтодзьоби» - так їх лагідно називають старші. Із новацтвом до Свірзького замку йдуть і їхні вихователі. Їх діти називають братчиками та сестричками. Вони обов'язково молоді (найчастіше це студенти), водночас дуже відповідальні, дисципліновані та професійні. Гурт дітей, якими опікується кожен вихователь, невеликий - із 5-10 осіб, і називається роєм.

Теренова гра пов'язана з легендою про святого Юрія - патрона всіх скаутів і, звісно, українських. З давніх-давен існувала традиція обирати собі патрона - історичну постать, яка була б зразком для наслідування. Св. Юрій був християнином, якого замучили за віру (III ст., Кападокія, нині в Туреччині). Його пам'ятають як охоронця правди й добра. У легенді про св. Юрія розповідається, що він убив змія, який вимагав людських жертв. Цей змій став символом зла у західних культурах.

Діти отримали завдання допомогти св. Юрію, знайшовши для нього сховані у діброві бойові обладунки. Звісно, темні сили заважатимуть цьому. Ролі темних сил виконували братчики й сестрички.

Чи не замислювалися ви над тим, що таке життя? Життя постає перед дітьми великою грою, і поки вони ще «жовтодзьоби», дорослі турбуються, аби під їхньою опікою діти у різних пригодах опанували правила складної життєвої гри.

Новацтво проводить дні не лише в іграх. Діти вчаться самообслуговування, набувають навички планування свого дня, учаться все робити швидко та вправно, спілкуватися з іншими дітьми та старшими. Вони також вивчають, природу: хто живе в лісі? які у нього звички? як знайти дорогу, коли заблукав? Здобувають і соціальні навички: як написати листа мамі? як правильно підписати поштовий конверт? що робити, коли залишився посеред міста без грошей? у чому можна довіряти людям і чого слід остерігатися? Діти у багатьох іграх навчаються моральних норм: що значить дотримуватися слова? чому треба бути чесним? яку силу здобуває люблячий і чому слабким є злий? Це все дуже важливо, бо діти готуються до переходу у групу юнацтва. дитячий громадський спілка україна

А юнаки (12-18 років) мусять знати і вміти багато чого. Табори для юнацтва - спеціалізовані. Одні вивчають морську справу та ходять на вітрильниках чи катамаранах, інші - злітають на дельтапланах, ще інші - мандрують горами Криму чи долають перевали Карпат. А хто любить на високогірних луках писати пейзажі, для тих відкриті мистецькі табори. Під проводом досвідчених вихователів юнацтво вдосконалює свої вміння, розвиває особистісні якості, гартує волю та формує характер.

А далі ті, хто набули вмінь, самі стають вихователями для молодших. Вони переходять до групи старших пластунів і пластунок (18-30 років), а потім до групи сеніорів і можуть залишатися в організації все своє життя.

Пластова Присяга: «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим жити за Пластовим Законом та слухатися Пластового проводу». Пластові закони базуються на законах Скаутингу - честі скаута слід довіряти, скаут допомагає іншим, слухається батьків, є ощадливим, усміхається, як би не було важко, він є другом тварин, чистий думкою, словом і вчинком тощо.

ПЛАСТ та інші дитячі й молодіжні організації скаутського типу мають достатній досвід (близько 90 років), аби частку турботи про виховання дітей та молоді взяти на себе.

У ПЛАСТІ вихователями працюють немало батьків. Вихователями та наставниками працюють люди найрізноманітніших професій. Із хлопчиками працюють чоловіки, передаючи їм досвід змужніння.

Скаутинг має за мету виховувати добрих громадян та щасливих людей, навчати їх жити у демократичному суспільстві, дотримуючися загальнолюдських та християнських моральних принципів. Але насамперед, він дає нагоду кожній дитині зростати особистістю. ПЛАСТ - це школа особистісного зростання. Ідея особистісного зростання відображена у гаслі скаутів: «Будь готовий!» Це гасло мають і пластуни: новаки й новачки вітаються «Готуйсь!» А коли стають юнаками та юнками, то вітаються між собою «СКОБ», нагадуючи одне, одному, яким має бути пластун - Сильним, Красним, Обережним, Бистрим. Скоб - це птах, скельний орел, якого здавна люди мали за сильного, відважного й мудрого. Від новака-«жовтодзьоба» дитина виростає у ПЛАСТІ до пластуна-скоба, проходячи низку пластових виховних програм та ступенів і здобуваючи у різних випробуваннях досвід, що потрібен для життя.

ПЛАСТ - це можливість навчатися, мати хороших друзів, гартуватися фізично та набувати професійні навички.

5. Асоціація гайдів України

Історія Гайдівського руху пов'язана із історією Скаутингу. 1907 року Роберт Баден-Пауелл офіційно засновує рух хлопців-скаутів. Невдовзі скаутинг виходить за межі маленького гуртка і поширюється всією країною, охоплюючи нових членів. І вже 1909 року в Лондоні перед королівським Кришталевим Палацом проводилося величезне скаутське ралі, на якому свої вміння демонстрували одинадцять тисяч скаутів з усіх куточків Англії. Наприкінці ралі несподівано виявилося, що серед хлопців-скаутів були дівчата, переодягнені у хлопчачі форми. Вони називали себе дівчатами-скаутами.

Ця цікава подія стала поштовхом до виникнення Гайдингу. Баден-Пауелл, побачивши великий інтерес дівчат до скаутського руху, доручив своїй сестрі Агнес адаптувати Скаутинг для дівчат. На основі книжки Баден-Пауелла «Скаутинг для хлопців» розробляється «Схема для дівчат-гайдів». Назву гайди було запозичено з життя індійських племен: саме так називали ті племена, що вирізнялися своєю винахідливістю та вправністю. Гайд - буквально означає «людина, яка йде попереду та знаходить дорогу». Таким чином, назви піонер, скаут, гайд - мають дуже близькі коріння.

Офіційним початком Гайдингу можна вважати 1910 рік - рік створення Асоціації Дівчат Гайдів. Першим керівником її стала сестра Баден-Пауелла Аґнес. Ця різностороння (вона була натуралістом, ботаніком і астрономом) та завжди відкрита до нового досвіду людина стала першим президентом руху дівчат-гайдів. У Баден-Пауелла була ще одна помічниця у справах Гайдингу - його дружина Олав. 1918 року її було проголошено Головним Гайдом і нагороджено найвищою гайдівською нагородою - «Срібною рибою».

Гайдинг дуже скоро вийшов за межі країни, у якій виник. Дівчат приваблювали цікаві справи та нові знання, що вони могли їх отримати у гайдівських гуртках. Сьогодні дівчата-гайди різних країн світу належать до найбільшої жіночої організації - Всесвітньої Асоціації Дівчат-Гайдів і Дівчат-Скаутів (ВАДГДС), яка налічує близько 10 млн. членів зі 136 країн світу.

Історія розвитку гайдівського руху в Україні починається у 90-ті роки. Світовий комітет ВАДГДС приймає рішення про можливість розвитку гайдівського руху на пострадянському просторі. Опіку над щойно створеними загонами гайдів в Україні взяли гайди Норвегії. Було розроблено систему навчальних тренінгів для лідерів гайдівського руху в Україні, із яких і розпочалося його поширення. Невдовзі, у листопаді 1995 року, відбулася Установча Конференція Асоціації Гайдів України; у якій узяли участь представниці із 13 областей України, а також гості з Норвегії та Великобританії. Було затверджено Статут АГУ та обрано установчі органи. 1996 року створена організація була офіційно зареєстрована у Міністерстві юстиції України. Так розпочалася повноцінна діяльність Гайдингу в нашій країні.

Незважаючи на те, що Гайдинг в Україні є організацією молодою, це не означає, що українські дівчата не були учасниками скаутського світового руху до офіційного створення Гайдингу. Так, приміром, Українська Національна Скаутська Організація ПЛАСТ із самого початку свого зародження була скаутингом, відкритим не лише для хлопців, а й для дівчат. Більше того, саме відкритість пластових (скаутських) гуртків як для хлопців, так і для дівчат була з самого початку однією з відмітних ознак українського пластування.

Структура гайдівської організації подібна до структури всіх організацій скаутського типу. Члени організації поділяються на різні вікові категорії, аби, опираючися на вікові особливості розвитку дівчат, можна було здійснювати виховні програми. Ці вікові категорії такі: ластівки - 7-10 років; гайди - 11-16 років; ренжери - 16-20 років. Від 21 року дівчата випробовують себе у ролі лідерок. Лідерки навчають ренжерів, ренжери передають засвоєне гайдам, а гайди - ластівкам.

Основним методом роботи у діяльності Гайдингу є метод малих груп - патрулів. До патруля входять 4-8 дівчат. Кілька патрулів об'єднуються в гайдівські загони. Організація діяльності у малій групі - чудова знахідка Скаутингу. Мала група є Достатньо малою, аби дитина почувалася в ній комфортно - налагоджуються близькі, довірливі стосунки між її членами. Мала група не нівелює індивідуальність кожного її члена - усі дівчатка мають можливість бути у патрулі значущими і неповторними. Водночас, мала група має достатню кількість членів, аби бути зосередженням розмаїття різних поглядів та ідей.

Усе, що відбувається в організації, проводиться через-життя маленького патруля. Він є «живою одиницею» організації: у ній відображено її ідеологію, принципи, методи. Вступаючи до організації, гайд дає обіцянку: «Честю своєю обіцяю докласти всіх зусиль для того, щоб: служити своїй країні - Україні, прагнути до вищих духовних ідеалів; допомагати людям; виконувати закони гайдів». Усі частини обіцянки гайда втілюються у конкретні справи в патрулі та гайдівському загоні. Так, приміром, обов'язок служіння своїй країні реалізується через вивчення пісень свого краю, турботу про чистоту річки, що протікає біля школи, тощо. Обіцянка допомагати людям реалізується через здійснення бодай би однієї доброї справи щодня.

Поведінка гайдів реалізується такими законами:

Честі гайдів треба довіряти.

Гайд вірна.

Обов'язок гайда - бути корисною та допомагати іншим.

Гайд - подруга для всіх та сестра кожній гайдівці.

Гайд ввічлива.

Гайд - подруга тварин, любить та оберігає природу.

Гайд - свідома.

Гайд усміхається і не сумує за будь-яких труднощів.

Гайд бережлива.

10. Гайд чиста у думках, словах та справах.

Гайди працюють за програмами, які сприяють особистісному становленню дівчат, навчають їх співпраці з іншими людьми та виховують громадянські якості. Ось їх перелік:

Українознавство. Мета програми: ознайомити з історією, культурою, побутом, традиціями українців. Допомогти дівчатам у створенні правильної уяви про життя українського народу на різних етапах його розвитку. Виховувати дівчат та молодих жінок у дусі народних традицій та обрядів з метою бережливого ставлення до них та їх примноження.

У світі Гайдингу. Мета програми: ознайомити з історією розвитку та діяльності скаутського та гайдівського руху у всьому світі. Виховувати дівчаток та молодих жінок у дусі миротворчості шляхом дружби всіх гайдів та скаутів.

Школа медицини. Мета програми: надати дівчаткам та молодим жінкам основи медичних знань та їх застосування на практиці. Розглянути питання статевого виховання дівчаток та молодих жінок, пов'язані з фізіологічним розвитком жіночого організму. Вивчити правила особистої гігієни. Залучити дівчат до участі в акціях благодійності та милосердя.

Вічні істини. Мета програми: вивищити рівень культури спілкування у різних галузях життєдіяльності. Ознайомити дівчат із системою етичних цінностей. Сприяти формуванню духовних цінностей дівчат та молодих жінок. Допомогти в усвідомленні високої місії жінки на прикладі долі жінок у різні історичні епохи.

Світова культура. Мета програми: ознайомити дівчат та молодих жінок із шедеврами національної та світової культури.

Господарочка. Мета програми: виховати у дівчат і молодих жінок почуття берегині. Розвинути бажання створювати красу своїми руками. Сприяти набуттю практичних навичок, необхідних для майбутнього сімейного життя.

Життя у природі. Мета програми: теоретично та практично готувати дівчат до похідного та табірного життя.

Планета - наш дім. Мета програми: перетворити дівчат із пасивних любителів природи в активних, навчити їх не лише милуватися красою і навіть не просто охороняти природу, а вивчати її, розкривати її таємниці.

Звичайно ж, діяльність гайдів сповнена романтики та пригод. Однією з найцікавіших форм роботи є таборування. У гайдівських таборах дівчатка не тільки набираються сили і здоров'я, а й набувають уміння й навички, необхідні для самостійного життя.

Наведемо приклади завдань, що пропонуються для роботи у гайдівських патрулях та загонах.

Розшукайте людей зі свого найближчого оточення або знайомих, які могли б розповісти про своє життя 50 років тому. Обговоріть із ними їхнє ставлення до нововведень, змін, способу життя сучасного покоління тощо.

Назвіть промислові вироби чи продукти харчування, які продаються біля вашого дому. Де вони були виготовлені, скільки коштують, хто їх купує, хто отримує вигоду від їх продажу?

Використовуючи імпровізований ляльковий театр або театральну виставу, відобразіть найважливіші аспекти вашої культурної спадщини, такі, як святкування Різдва, зустріч весни, підготовка до весілля та інші традиційні церемонії.

Складіть коротку інформацію громадської думки щодо проблеми «важких» підлітків, людей з особливими потребами, людей похилого віку, що проживають у вашому мікрорайоні, по сусідству.

На сьогодні найважливішими є проблеми забруднення повітря, водного простору, ґрунту. Обговорюйте ці проблеми із запрошеними місцевими представниками влади, відповідальними за них, розробіть план проведення заході, спрямованих на надання допомоги під час вирішення цих проблем і потім реалізовуйте цей план у життя.

Організовуйте зустріч із біженцями, з дітьми з неблагонадійних сімей, дітьми вразливої групи. Спробуйте зрозуміти їхні труднощі. Потреби і проблеми. Проведіть із ними заходи, які певним чином допоможуть їм у подоланні труднощів - навчальна допомога дітям із початковим рівнем навчальних досягнень у вирівнюванні знань, організація походів (без ночівлі), організація дозвілля, допомога у вивченні іноземних мов.

Отже, якщо ви побачите усміхнену і відповідальну дівчинку, яка має нашивку чи значок трилисника на своїй формі, знайте: вона - гайд!

6. СПОК

...