Виховання взаємодопомоги та дружби у дітей сташого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

виховання дружній дошкільний педагогіка

Вступ

1. Теоретичне обґрунтування проблеми виховання дружби у дітей дошкільного віку

1.1 Аналіз проблеми виховання дружніх взаємин у дошкільній педагогіці

1.2 Формування дружніх взаємин у дитячому колективі

Висновки до розділу 1

2. Експериментальне вивчення передумов формування дружніх взаємин у дітей дошкільного віку

2.1 Організація, методика і аналіз результатів констатуючого експерименту

2.2 Реалізація розвивальної методики формування взаємин між дітьми дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор у різних видах діяльності дітей в умовах дошкільного закладу

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Дошкільний вік є особливо важливим періодом в освіті. Це вік початкового формування особистості дитини. У цей час при спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні відносини, які суттєво впливають на розвиток її особистості.

Вивчаючи теоретичні засади проблеми та стан практики дошкільної педагогіки можна зробити висновок, що в даний час проблема формування дружніх взаємовідносин між дітьми є однією з найбільш актуальних, оскільки спілкування з однолітками дуже важливо для психічного, соціального та інтелектуального розвитку дитини. Саме в суспільстві однолітків найбільш ефективно розвиваються механізми міжособистісного сприйняття і розуміння, які лежать в основі розвитку багатьох особистих якостей.

Моральні основи дружби не народжуються самі по собі в людській душі. Почуття дружби повинно виховуватися у дитини з раннього віку, розвиватися за допомогою вихователів і психологів, в умовах закладу дошкільної освіти, і в родині, за допомогою батьків.

Дослідженням проблеми формування дружби між дітьми займалися видатні психологи Л. Божович, Д. Ельконін, А. Запорожець, М. Лісіна, А. Люблінська, В. Нечаєва, С. Рубінштейн, О. Щербакова та ін.

Психологи розглядають стосунки як життєво важливий процес для людини і особливий спосіб адаптації до оточуючого середовища. Це відбувається тому, що у результаті цих стосунків формується уявлення людини про явища навколишнього середовища, про себе, свої можливості та здібності, про інших членів суспільства.

Об'єкт дослідження - формування дружніх взаємин між дітьми дошкільного віку.

Предмет дослідження - розвивальна методика формування дружніх взаємин між дітьми старшого дошкільного віку засобами вправ, завдань та ігор у різних видах діяльності дітей.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити психолого-педагогічні умови формування дружніх взаємин у дітей дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор і різних видів діяльності в умовах закладу дошкільної освіти.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні засади проблеми формування дружніх взаємин між дітьми дошкільного віку на основі аналізу наукової літератури.

2. З'ясувати рівні розвитку дружніх взаємин у дітей дошкільного віку.

3. Визначити та експериментально перевірити умови розвитку дружніх взаємин засобами вправ, завдань, ігор та різних видів діяльності у дошкільників.

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:

- аналіз нормативно-правових, програмно-методичних, психологічних та педагогічних джерел;

- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний);

- метод бесіди;

- методи математичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі ЗДО «Малюк» м. Дніпро. У дослідну вибірку було включено 16 дітей старшої групи.



1. Теоретичне обґрунтування проблеми виховання дружби у дітей дошкільного віку

1.1 Аналіз проблеми виховання дружніх взаємин у дошкільній педагогіці

Дружба вважається одним із найважливіших почуттів для кожної людини, а тим більше для дитини. Справжня дружба є величезною людською радістю і важливим здобутком.

Сьогодні, як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління значущою є проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму. Ці відносини характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

У психолого-педагогічній літературі «дружба» визначається як стійке почуття (В. О. Сухомлинський, А. І. Аржанова та ін.), змістовних взаємозв'язків між дітьми (С. А. Козлова), виборчої емоційної прихильності (І. С. Кон) і ін. [1;20]. Всі складові характеристики «Дружби» можна вважати по - своєму правомірними в залежності від аспекту її вивчення, але в цілому ми припускаємо, що дружба - це не тільки почуття і змістовні взаємозв'язки на основі емоційної прихильності, а й феномен моральної категорії, що відображає специфіку прояву деяких моральних особливостей, таких, як співчуття і співпереживання. Дружба - загальний еталон людських відносин, «незмінно займає вище місце в ієрархії моральних відносин »(І. С. Кон) [8].

У Базовому компоненті дошкільної освіти поняття «дружба» визначається як «прояв між людьми взаємної довіри, відданості, любові». Дошкільник, в якого сформована ця цінність, самостійно «ініціює дружні стосунки з тими, кому симпатизує, усвідомлюючи, що другу можна довіряти найпотаємніше, дружбою треба дорожити. У власному виборі віддає перевагу доброзичливим, уважним людям, готовим до співпереживання, співробітництва. Дотримується і домагається демократичних стосунків у дружбі, не допускає авторитарності, пропонує та підтримує дружбу з дітьми різного віку, статі, національності, прагне подружитися з дорослими» [2].

Дружба, дружні відносини між дітьми дошкільного віку були предметом дослідження багатьох педагогів і психологів в 50 - 70 - ті рр. минулого століття (В. П. Залогіна, А.І. Аржанова, Т. А. Маркова та ін.). В дослідженнях проаналізовані об'єктивні умови життя дитини в дитячому садку, де виховання здійснюється в суспільстві однолітків, розкрита гуманістична спрямованість цього виховання; особисті дитячі відносини, дружба розглядається в нерозривному зв'язку з розвитком початку колективних взаємин. Вказується, що формування їх здійснюється в процесі різних видів діяльності дітей (ігрової, трудової), виділяється специфіка кожної з них у вихованні дружби між дітьми [1].

Дружні стосунки - це особливі для дитини відносини, відмінні від всіх інших. Виникнувши, вони розширюють його можливості, збагачують почуття і переживання. Дружба неможлива без дій, вчинків, пов'язаних з самообмеженням, з взаємодопомогою, дбайливістю, уважністю. Отже, в дружбі постійно йде процес морального вдосконалення. Дружні стосунки виникають в процесі спілкування, а спілкування - основний фактор розвитку дитини [7].

В умовах дошкільної освіти, коли дитина постійно знаходиться з іншими дітьми, вступає з ними в різноманітні контакти, складається дитяче суспільство, де дитина набуває перші навички поведінки серед рівних учасників спілкування. Мухіна В.С. зазначає, що взаємодія дитини з однолітками - це не тільки прекрасна можливість спільно пізнавати навколишній світ, а й можливість спілкування з дітьми свого віку, можливість спілкування з хлопчиками і дівчатками, діти дошкільного віку активно цікавляться один одним, у них з'являється виражена потреба в спілкуванні з однолітками [13].

Проблема формування дружніх відносин залишається актуальною в наші дні. У дошкільному віці дитина вже не обмежується родиною. Значущі для нього люди тепер - це не тільки близькі родичі, а й однолітки. Спостереження за дітьми дошкільного віку показують, що між ними вже виникають перші паростки дружби. Дослідження М. І. Тимошенко і А. В. Булатової доводять, що між багатьма дітьми виникає прихильність: дитина сумує без друга, допомагає йому, ділиться з ним іграшками і ласощами, заступається за нього, якщо його образили.

В працях сучасних психологів А. І. Аржанової [1], В. О. Горбачової [4], І. Р. Ключаревої, Т. А. Репіної, М. І. Тимошенко, Н. І. Лисенко зазначено, що дитина дошкільного віку теж небайдужа до світу та до переживань інших дітей. Науковці Т. Д. Кричковська, Г. О. Люблінська, Є. О. Смірнова, та інші засвідчують, що вже у дошкільному віці відносини дітей дуже складні, різнопланові і складають цілу систему за своєю внутрішньою структурою і динамікою розвитку. Практично в кожній групі дитячого садка розгортається складний і драматичний сценарій взаємин дітей. Дошкільнята дружать, спілкуються, ревнують, сваряться, миряться, допомагають один одному, і іноді роблять маленькі капості. Всі ці відносини гостро переживаються дитиною і пофарбовані масою різноманітних емоцій. Саме ранні форми спілкування багато в чому визначають подальший їх розвиток і впливають на особистість дитини. Як підкреслював А. Н. Леонтьєв, «особистість не є цілісність, обумовлена генетично: особистістю не народжуються, особистістю стають».

Становлення особистості дошкільника відбувається в його відносинах c людьми - не тільки з дорослими, але і з іншими дітьми (Д. Б.Ельконін, М. І. Лісіна та ін.). Перший досвід таких відносин багато в чому визначає характер самосвідомості дитини та її подальший соціальний розвиток. Першу школу моральності діти проходять в сім'ї і дитячому садку на ступені дошкільного віку, коли їх вчать бачити іншого, гуманно ставитися до нього. Завдання виховання такого ставлення до людини полегшується, якщо дитина відчуває до нього симпатію, тим більше виборчу, яка стає джерелом дитячої дружби.

Актуальність проблеми дружніх взаємин між дітьми пояснюється тим, що не всі діти розуміють значимість і цінність дружби, а її значення для формування особистості дуже велике. Дорослим необхідно сформувати у дітей поняття «друг», «дружба», вчити дітей бачити, розуміти, оцінювати почуття і вчинки інших, мотивувати, пояснювати свої судження. Успішність такої сфери виховної діяльності залежить від того, наскільки дорослі розуміють роль дружби, вникають в її мотиви, сприяють згуртуванню дітей.

Питанням формування взаємовідносин дітей дошкільного віку приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги (Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Л. І. Божович, Т.А.Маркова, В.П.Залогіна, І.А.Аржанова, А.П.Усова, Д.В.Менджеріцкая, В.Г.Нечаева, Р.С.Буре, А.В.Булатова, Р.І.Жуковская, Р.Пфютце, П.Сабаді і ін.). Результати досліджень показують, що в дошкільному віці відбувається диференціація дітей з їхнього стану в групі: одні діти стають більш бажаними для більшості однолітків, інші - не користуються особливою популярністю - або відкидаються, або залишаються непоміченими. Очевидно, що досвід перших контактів з однолітками стає тим фундаментом, на якому надбудовується подальший соціальний і моральний розвиток дитини. Тому питання про те, що впливає на стан дитини в групі однолітків, як відбуваються вибори в групі, має виняткове значення. Аналізуючи якості та здатності найбільш популярних дітей, можна зрозуміти, що привертає дошкільнят один в одному і що дозволяє дитині завоювати прихильність однолітків.

Особливий інтерес в рамках дослідження формування дружби дошкільників набуває робота Т.А. Маркової. Т.А. Маркова вважає, що відносини можуть виступати певною формою спілкування, мати моральну спрямованість. Крім того, можна стверджувати і то, що поява виборчих відносин між дітьми не може бути обумовлено лише наявністю дитячого колективу, проте, все ж інтенсивніше вони розвиваються в силу громадського характеру виховання в дитячому садку [15].

Проблема взаємин розглядалися у науковій літературі в різних аспектах. Зокрема, на роль спілкування в особистісному становленні дошкільників наголошували Д. Б. Ельконін та М. І. Лісіна. Проблему розвитку у дошкільному віці ціннісного ставлення до однолітків, досліджувала Ю. О. Приходько. учена вважає, що формування дитячих взаємин повинне ґрунтуватися на моральних цінностях і здійснюватись з раннього дитинства. Її думку, розділяє Т. І. Поніманська, досліджуючи специфіку прояву гуманних взаємин дошкільників у спільній діяльності [19]. Ряд досліджень проблеми взаємин дітей дошкільного віку в спільній трудовій діяльності проведено групою педагогів під керівництвом Р. С. Буре.

1.2 Формування дружби у дитячому колективі

Завдання навчально-виховного процесу в сучасних умовах полягає не стільки в накопиченні навчальної інформації, а насамперед у засвоєнні культурно-історичного досвіду побудови людських стосунків та на цій основі збагачення власної соціальної практики дітей, яка є невід'ємною частиною процесу соціалізації та повноцінного розвитку особистості. Повноцінне засвоєння культурних навичок можливе лише через засвоєння культури людських взаємин. Одна з найбільш насичених, довірливих та продуктивних форм стосунків між людьми - стосунки між однолітками.

Діти дошкільного віку тільки починають пізнавати світ та взаємодіяти з соціумом. Під керівництвом дорослих, дитина набуває первісний досвід поведінки, взаємин з близькими людьми, однолітками, речами, природою, вивчає моральні норми суспільства, в якому вона живе.

Таким чином, першим соціальним інститутом, відповідальним за соціальну зрілість дітей дошкільного віку, має бути дошкільна установа з її освітніми, консультативними та навчальними функціями. Така специфіка дитячого садка, як зазначає Л. Кононько, сприяє процесу формування особистості в широкому світі реальних суспільних відносин, нав'язуючи практичні життєві навички, їх індивідуалізацію і соціалізацію. Важливу роль у цій роботі відіграють дорослі, а саме: батьки, педагоги. Найближчі дорослі створюють певний виховний простір, який відповідає умовам духовності, захисту, раціонального дозування позитивних та негативних переживань, що давало б дитині відчуття впевненості в собі та людях, які оточують. Дорослий презентує для дитини суспільство, займає центральне місце в духовному світі дитини, виступає носієм знань, умінь, моральних цінностей, а з іншого боку - безпосереднім організатором виховного процесу [11].

Виховне значення дружніх відносин досить велике. Спілкуючись, діти практично закріплюють і засвоюють, що означає чинити добре чи погано. Виручити, допомогти, поспівчувати, заспокоїти, проявити уважність, поділитися, поступитись своїм інтересом заради друга - добре. Хитрувати, ображати, приховувати, відступати від правил, жалітися, бути жадібним - викликає засудження.

Входження дошкільника у дитячий колектив---- завжди для нього новий життєвий етап. Є припущення, що чим молодша дитина, тим легше вона звикає до незнайомого оточення, бо для неї все нове, все хочеться помацати, потримати, бо їй до всього є діло. Малюк залюбки, хоч і тримаючись за мамин чи татів палець, обстежує (“обживає”) нову територію, сміливо підходить до інших, пропонує себе. І тільки згодом, коли усвідомлює, що поруч немає звичного оточення, що його вперше залишили сам на сам, нехай і з мізерними, однак, проблемами -- до когось звернутися, з кимось погратися або й щось вирішити, -- з'являються страхи, переживання, що може подеколи навіть призвести до нервових розладів, нехай і нетривалих.

Для кожного віку характерні свої особливості дружніх відносин, вивчення яких є необхідним для складання ефективних виховних програм. Мабуть, про початки дружби в цьому розумінні можна говорити вже з появою вибірковості в дитячому спілкуванні. Психолог Л.В. Артемова дійшла висновку, що у чотирирічних дітей уже існує поділ однолітків на вузьке й ширше коло спілкування. Діти 5-ого року життя не тільки мають друзів, а й можуть мотивувати свої прихильності, свій вибір. Хоча пояснення стосуються не особистісних якостей дитини, а лише зовнішніх проявів. Це пояснюється не здатністю дітей даного віку до аналізу власних почуттів.

На основі досвіду спілкування з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей. Тому вже не можна розглядати і вивчати індивідуальний розвиток дитини поза взаєминами з іншими членами групи з того моменту, як вона потрапляє в групу ровесників. Міжособистісні взаємини, що виникають між дітьми, їхнє ставлення одне до одного, взаємні оцінки та очікування - вагомі складники гармонійного особистісного розвитку кожної дитини. Від місця і статусу малюка в дитячому колективі залежить формування гуманістично спрямованої особистості, відповідальної, впевненої у собі, психічно здорової, щасливої, з достатньо оптимальною самооцінкою. Уміння дитини керувати своєю поведінкою і способами спілкування, її здатність адекватно реагувати на те, що відбувається, орієнтуватися у нових обставинах, відчувати своє місце в товаристві інших---- усе це є сферою соціального розвитку дитини.

Підготовка дитини до життя серед дорослих починається з його вміння будувати свої відносини з однолітками: спочатку в дошкільному закладі, а потім в школі [18].

Малюк прийшов до дитячого садка. Для нього це подія, яка змінює його спосіб життя, ставить перед необхідністю спілкування з новими людьми - дорослими та дітьми. В дитячому садку дитина отримує можливість стати самостійною. Якщо вдома вона була позбавлена групи однолітків, то тут знаходиться серед таких, як вона сама.

Діти двох-трьох років краще контактують з дорослими, ніж один з одним. Вони ще не вміють регулювати свої бажання і потреби, керуючись загальними інтересами, ні попросити, ні домовитись, ні поступитись вони ще не вміють, поняття дозволеного та недозволеного ще не засвоєно ними. Тільки, коли дитина починає усвідомлювати, що поруч з ним такіж діти, як вона, що свої бажання доводиться узгоджувати з бажаннями інших, з'являється моральна основа для засвоєння необхідних форм спілкування. Маленьких дітей, які не вміють домовлятися між собою, слід стимулювати до об'єднання з іншими дітьми. Цьому сприяє і гарна іграшка і цікава книга.

Дитяча дружба безпосередня й не рефлективна. Вона пов'язана передусім з груповою діяльністю (ігровою). Тому у менших дошкільнят (3-5 років) моральні якості при оцінці однолітків посідають друге місце після якостей, що сприяють успіхові ігрової діяльності. Як правило, сама оцінка якостей ровесників дається в цьому віці за ставленням до себе. З віком у дитини розвивається здатність оцінювати моральні якості товаришів за ставленням до інших, колективу в цілому.

Дітям молодшого дошкільного віку слід допомогати налагоджувати стосунки з однолітками. Значення такого спілкування дуже велике: це спілкування рівних між собою, де не повинно бути жорсткої регламентації та обмеження. Діти мають бути вільними у стосунках між собою - усе це сприяє розкриттю самобутності кожного малюка, допомагає пізнанню своїх ровесників, а через них кращому пізнанню самих себе. Ділової мети у таких стосунках, як правило, немає. Діти придивляються один до одного, посміхаються, простягають ручки, обнімаються, цілуються, можуть, захопившись, міцно стиснути або навіть вкусити. Втім навіть у такому вигляді варто підтримувати “дружбу” дітей, а ще краще - допомогти вибудувати елементарну ігрову взаємодію. Емоційна нестабільність дитини в цьому віці часто заважає встановленню тривалих позитивних контактів, тому навіть короткочасні, протягом 10-15 хвилин, такі контакти важливі для набуття необхідного позитивного досвіду спілкування.

До старшого дошкільного віку відбувається значна перебудова дружніх взаємин. Діти не тільки усвідомлюють свою дружбу, але намагаються пояснити саме слово «дружба». Найчастіше в цьому віці діти дружать по 3-4 людини, рідше по двоє. Свого співдружність вони не допускають інших дітей і ревниво стежать за цим.

Потяг до дружби з'являється у 6-7-літніх дітей, вони вперше свідомо вибирають товариша. Мотивація цього вибору розвивається від несвідомого загального потягу до спільної діяльності (обмін іграшками), від ігрових («подобається гратися разом») до ділових мотивів («дружу, бо вона вміє цікаво розказувати», «гарно будуємо разом»). Старшому дошкільнику властиве моральне мотивування вибору друга («він добрий», «справедливий», «вона завжди всім допомагає, її всі люблять» та ін.). У цей період діти починають виявляти почуття взаємної відповідальності, турботи одне про одного, про спільні інтереси, ініціативу в наданні допомоги. Одночасно з вибірковими стосунками дружби між дітьми, які виховуються разом, існують і стосунки товаришування - відповідальності за спільну справу, уваги одне до одного, чуйності, єдності інтересів.

Дітей старшого дошкільного віку слід об'єднувати навколо справи, яка їх зацікавить, сприятиме виявленню почуття задоволення, доброти, сердечності. Великі можливості для таких справ існують в ігровій та трудовій діяльності.

В цікавому житті, наповненому подіями, спілкування дітей набуває особливого змісту. Дуже важливо в процесі спілкування дітей допомагати їм встановлювати контакти з однолітками: вміння без крику та сварок домовлятися, ввічливо звертатись з проханням; якщо необхідно, поступатись іграшками, спокійно розмовляти, не порушувати хід гри гучним втручанням.

До кінця дошкільного періоду дитина повинна вміти поводити себе по відношенню до інших дітей, керуючись правилами: хочеш, щоб з тобою дружили - намагайся не сваритися, проявляй турботу про свого друга, не залишай його в біді; якщо до тебе в дім прийшов товариш, вияви гостинність, будь уважним, не будь жадібним, умій запропонувати іграшки, запропонуй цікаву гру чи заняття; в групі ровесників поводь себе стримано, не будь нав'язливим, не намагайся заволодіти тими іграшками, які тобі не призначені, умій ввічливо звернутись до ровесників з проханням, не диктуй їм своїх умов.

Колектив може пригнічувати особистість. З іншого боку, якщо особистість не враховує інтереси колективу, можуть виникати конфліктні ситуації. Дошкільнята дуже чутливі до оцінок дорослих і однолітків. Від цієї оцінки залежить емоційне благополуччя дитини в групі. Часто причиною небажання дитини йти в дитячий сад є розбіжність його думки про самого себе з думкою однолітків. Тому важливо, щоб складається колективна думка з самого початку мало правильну моральну спрямованість. Отже, треба знайти такі способи і створити такі умови, які виключали б виникнення цих суперечностей. Дорослим варто бути уважними до характеру взаємин між дітьми. Варто культивувати і підтримувати прояви симпатії та прихильності, запобігаючи емоційній та фізичній агресії. Варто сказати, що конфлікти накладають свій відбиток на розвиток особистості: порушується тривалість і змістовність спілкування, виникають негативні емоції, звужується коло приємної взаємодії. Проте конфлікти, як не парадоксально це звучить, водночас і збагачують дітей соціальним досвідом. Позбавляти малят можливості набути такий досвід і недоцільно і нереально.

Знаходячись постійно серед ровесників, дитина звикає до колективного життя. Спільні справи, клопоти приносять їй задоволення, спонукають до спілкування. Перші дитячі симпатії… Вони проявляються досить рано, їх основою є емоційний мотив: трьохрічний малюк бажає гратися із сусідом, тому що бачить у нього цікаву іграшку; погладжує по щічці дитину, яка плаче, намагаючись її заспокоїти: жаліє її. Поки що це епізодичні прояви симпатії, які здебільшого залежать від настрою дітей та зовнішніх захоплюючих факторів.

Дошкільня чітко й одразу назве своїх друзів, з деякими ваганнями - тих, до кого ставиться неприязно, і з великими труднощами тих, хто йому байдужий. Інколи останніх плутають з друзями, подекуди називають серед тих, кого не люблять. Майже половина дітей прагне контактувати і з тими, й з іншими. Основна мета контактів - спільна діяльність. Таким чином, поки наявний соціальний досвід ще не закріпив остаточно неприязність та байдужість у стосунках між дітьми, існує можливість поліпшити їх на краще.

Різні ознаки прихильності чи неприязні між вихованцями певною мірою відомі педагогам. Проте на практиці, в щоденному спілкуванні вони недостатньо розкривають дітям переваги дружніх взаємин, лише інколи засуджують вияви неприязні і майже завжди залишають поза увагою байдужість у стосунках між дітьми, існує можливість поліпшити їх на краще.

Можна було б припустити, що батьки компетентніші в питаннях взаємин своїх малят, бо краще знають і розуміють власних синів і доньок. Виявляється, що батьки гірше обізнані з тим, як їхні діти ставляться до однолітків, ніж вихователі. У кращому разі родина знає, що в сина чи доньки є друзі, а хто ці діти, конкретно відомо лише половині батьків.

Дитячі взаємини регулюються моральними нормами і правилами. Знання правил поведінки полегшує дитині процес соціалізації.

Висновки до розділу 1

На основі аналізу наукової літератури, згідно з висновками сучасних дослідників, можна вважати, що проблема дослідження формування дружби у дітей дошкільного віку була й буде актуальною у дошкільній педагогіці.

Дружба в дошкільному віці може бути досить міцною, її паростки слід усіляко підтримувати. Вона виконує кілька важливих функцій: передбачає взаємодопомогу, готовність до самопожертви. Разом із тим вона передбачає й внутрішню близькість, відвертість, довіру, любов. Друзі дають відчуття безпеки, є еталоном, з яким дитина себе порівнює, партнерами по заняттях та іграх. Вони запобігають самотності, є посередниками в незнайомому оточенні, дають змогу відчути власну компетентність та значущість для інших.

Для кожного віку характерні свої особливості дружніх відносин. Сензитивним періодом для становлення дружби є старший дошкільний вік. Діти відзначаються вибірковістю, але вже постійністю дружніх відносин. Вони вже можуть диференціювати однолітків згідно своїм моральним правилам, вибрати того з ким хочуть дружити, а з ким - ні.

Дитячий колектив є одним з важливих засобів морального виховання особистості. Людина не може жити і розвиватися поза суспільством. При цьому він не тільки функціонує поруч з іншими людьми, він будує з ними взаємини. Проблема виховання дитячого колективу містить ряд суперечностей, які, при їх неправильному тлумаченні, можуть неоднозначно вплинути на особистість, що розвивається.

Важливу роль у становленні дитячого колективу, дружби між дітьми дошкільного віку мають вихователі і батьки. Відносини дітей цього віку ще потребують втручання дорослого.



2. експериментальне вивчення передумов формування дружніх взаємин у дітей дошкільного віку

2.1 Організація, методика і аналіз результатів констатуючого експерименту

Дослідження було проведено на базі закладу дошкільної освіти №3 «Малюк» м. Дніпро. В експерименті брали участь діти старшого дошкільного віку у кількості 16 дітей.

В групу №1 входило 8 дітей (3 хлопчики і 5 дівчаток). Дана група була визначена як експериментальна (ЕГ).

В групу №2 входило 8 дітей (4 хлопчики і 4 дівчаток). Дана група була визначена як контрольна (КГ).

Завданням констатуючого етапу експерименту було з'ясувати рівні розвитку дружніх взаємин у дітей старшого дошкільного віку. Для його реалізації ми застосували метод бесіди. Бесіда проводилася індивідуально на фоні позитивного і емоційного спілкування з дітьми. Під час проведення дошкільникам пропонувалися такі запитання:

1. Що таке дружба?

2. Чи можеш ти назвати себе гарним другом?

3. Які риси характеру повинен мати справжній друг?

4. Хто твій найкращий друг?

5. Чому саме він є твоїм найкращим другом?

Характерно, що діти дошкільного віку, при відповіді на запитання показали, приблизно однаковий, не дуже високий рівень. Більшість дітей відповіли на ці запитання швидко і якісно, але деякі не дали чіткої відповіді. При дослідженні вразило те, що на запитання №1 більшість дітей відповіли повно і правильно. Відповідь на запитання№2 у 80% дітей викликала труднощі. На запитання №3 75% дітей перерахували одні й ті ж самі якості. Запитання №4 викликало в дітей найбільше зацікавлення, але половина не змогла обрати одного друга. Більше половини дітей не змогли відповісти на запитання №5, або давали короткі, неповні відповіді.

Критерії оцінювання відповідей:

1 бал - не має відповіді

2 бали - дитина плутається, потребує допомоги, але намагається відповісти

3 бали - має певні уявлення, але дає не повну відповідь

4 бали - відповідає самостійно, відповідь повна, може сформувати елементарний висновок

Оцінка результатів:

Для того щоб з'ясувати рівень сформованості дружніх відносин, необхідно підрахувати кількість отриманих дитиною балів, і співвіднести їх з даними табл.1

Таблиця 1

Кількість балів	Рівень
1-5	Низький
6-12	Середній
13-20	Високий

За результатами бесіди, діти були поділені на групи за рівнями розвитку: низький, середній, високий.

Таблиця 2

Рівень	Характеристика
Високий	Характеризується наявністю досить повних і конкретних уявлень про дружбу, про норми і правила дружніх взаємин, способи взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності, вільним оперуванням поняттями «дружба», «друзі», «доброта», «співчуття ». Усвідомлення необхідності цих знань, виявлення цікавості до їх засвоєння, уявлення точні і конкретні. Вміє пояснити і адекватно оцінити свої вчинки у стосунках з однолітками і вчинки однолітків і інших людей в дружніх взаєминах. Вміє створювати емоційно-позитивну атмосферу в групі, підтримує радісний настрій товаришів, охоче допомагає всім, хто потребує його допомоги, проявляє співчуття і співпереживання, турботу. Охоче ??проявляє дружелюбність і увагу до однолітків. Враховує в спілкуванні емоції і почуття інших дітей, проявляє участь до проблем однолітка. Дотримується норм і правил позитивних дружніх взаємин, способи взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності.
Середній	Характеризується наявністю повних і конкретних уявлень про дружбу, про норми і правила дружніх взаємин, способи взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності, але недостатньо стійких. Не може дати чіткі визначення поняттям «дружба», «друзі», «доброта», «співчуття». Здатна за допомогою педагога відтворити значну частину цих уявлень, але вони недостатньо повні і конкретні, уривчасті, інтерес до них підтримується дорослим. Має проблеми у адекватній оцінці свого вчинку і вчинків інших в дружніх взаєминах, відчуває потребу в допомозі дорослого, відрізняється несформованістю оціночних суджень. Уміння створювати радісний настрій проявляється, якщо в цьому допомагає дорослий. Усвідомлює дотримання норм і правил дружніх взаємин, способів взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності, знає про необхідність виконання даних норм і правил, але ці уявлення не завжди детермінують поведінку дитини. Самостійно проявляє доброзичливість вибірково - по відношенню до близьких друзів і тим, до кого в даний час відчуває інтерес і симпатію. По відношенню до інших дітей допускає окремі негативні дії (непоступливість, конфліктність і т. П.), Але розуміє невиправданість таких дій, прислухається до порад вихователя і прагне до примирення. У ситуаціях вибору робить справедливий вибір, наслідуючи приклад інших дітей.
Низький	Характеризується наявністю у дитини фрагментарних, уривчастих уявлень про дружбу, про норми і правила дружніх взаємин, способи взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності. Не може диференціювати поняття «дружба» і «друзі», «доброта», «співчуття», не проявляє активності в їх засвоєнні. Відмовляється пояснити або оцінити свій вчинок або вчинки інших людей. Емоційне ставлення носить нейтральний характер (байдужість). Не усвідомлює дотримання норм і правил дружніх взаємин, способів взаємодії з однолітками в спілкуванні і спільній діяльності, не оцінює діяльність інших людей. Надає допомогу дорослим і одноліткам в залежності від настрою. Проявляється нестійкість доброзичливого ставлення до однолітків, виражені егоїстичні тенденції і небажанням враховувати інтереси інших. У ситуаціях вибору переважає особистий інтерес, невміння поставити себе на місце однолітка, зрозуміти його проблеми. Спостерігаються часта конфліктність, відсутність самостійності і ініціативи в прояві участі і допомоги одноліткам (тільки нагадування і спонукання вихователя).

Результати розподілу дітей по групам винесені в табл. 3

Таблиця 3

Група	Рівні
	Високий	Середній	Низький
	Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
ЕГ	2	25	5	62,5	1	12,5
КГ	2	25	4	50	2	25

Таблиця 4

Рівні	Кількість	%
Високий	4	25
Середній	9	56,25
Низький	3	18,75

Як ми бачимо з табл. 4, кількість дітей з високим рівнем розвитку дружніх відносин в ЕГ і КГ однаково складає 25% від всіх обстежуваних дітей. Кількість дітей з середнім рівнем в ЕГ складає 62,5% від всіх обстежуваних дітей, а в КГ - 50%. Достатньо дітей мають низький рівень в КГ - 25%, однак в ЕГ дітей з низьким рівнем спостерігається менше - 12,5%.

Більшість обстежуваних дітей мають середній і достатній рівні розвитку дружніх відносин. Наявність дітей з високим рівнем, дозволяє припустити, що при правильно організованій психолого-педагогічній роботі, дітей з середнім рівнем можна підняти до високого, а з низьким - до середнього і далі.



2.2 Реалізація розвивальної методики формування дружніх взаємин між дітьми старшого дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор у різних видах діяльності дітей в умовах дошкільного закладу

Для формування дружніх взаємин у дітей старшого дошкільного віку було обрано такі засоби та матеріали:

1. Ігри

«Радіо»

Мета: розвиток стійкого інтересу до однолітків.

Хід гри: гравці діти сідають півколом так, щоб добре бачити один одного. За лічилці вибирається ведучий (для першого разу може бути вихователь), він вибирає для опису одного з тих, хто сидить і відвертається до них спиною і говорить в «мікрофон»: «Увага! Увага! Загубилася дівчинка (хлопчик) … (дає опис будь-кого з дітей). Нехай вона (він) підійде до диктора». Всі діти по опису визначають, про кого йде мова. Потім роль диктора виконує дитина, яку описували.

Дана гра допоможе встановити контакт дітей один з одним в колективі, сприятиме вмінню прислухатися до думки інших, формувати позитивне ставлення до однолітків.

«Міст дружби»

Мета: розвиток емпатії у емоційно відгороджених і егоїстичних дітей, подолання нерішучості, скутості у сором'язливих дітей.

Хід гри: вихователь показує дітям лінійку і каже комусь із них: «Це міст дружби. Давай спробуємо утримати міст лобами. При цьому будемо говорити один одному що-небудь приємне». Гру можна проводити у вигляді змагань, виграє та пара, яка протрималася довше інших. Можна використовувати секундомір.

«Подарунки»

Мета: розвиток емпатії, творчості в спілкуванні, здатності передбачати бажання іншого, стверджувати своє позитивне «Я».

Хід гри: для того, щоб почати грати в цю гру, вам необхідно розділитися на дві команди. Для цього пропоную встати півколом за номерами будинків, в яких ви живете, по наростанню (грають встають), а тепер розрахуйтеся на яблуко - Апельсин. Всі «яблука» встають у внутрішнє коло, а всі «апельсини» у зовнішнє коло. Діти утворюють два кола і рухаються під музику, по колу, в протилежних напрямках. За сигналом - зупиняються, беруться за руки з однолітком, хто стоїть навпроти і повертаються один до одного обличчям.

Спочатку діти із зовнішнього кола загадують про себе, щоб вони хотіли отримати в подарунок, а діти з внутрішнього кола відгадують. Якщо дитина відгадує, загадує дає їй жетон, якщо ні - віддає свій. У кожного гравця по 3 жетона. Граємо 3 рази, потім підраховуємо жетони.

«Жива картинка»

Мета: розвиток комунікативних навичок, довільності, виразності рухів.

Хід гри: діти обирають ведучого (він відгадуватиме назву картини), потім домовляються про сюжет і «зображують» картину (потрібно не ворушитися). Змінити позу можна лише тоді, коли ведучий відгадав назву живої картини.

Акценти гри -- вміння домовлятися. Дорослий -- спостерігач, втручається лише тоді, коли напруження серед дітей надмірно зростає.

«Створення дива»

Мета: розвиток комунікативних навичок, емпатії.Хід гри: діти стають у пари. В одного з них -- чарівна паличка. Торкаючись партнера по грі, дитина запитує: «Чим я можу тобі допомогти?», «Що я можу для тебе зробити?» Відповіді -- заспівай, покажи, розкажи тощо.

Варто до початку гри провести бесіду щодо бажань дітей. Акцентувати увагу на тому, що увага до людини має більшу цінність, ніж вартість подарунка чи гостинця.

«Знайди відмінності»

Мета: розвиток комунікативних навичок, спостережливості.

Хід гри: дитина малює будь-що. Потім передає малюнок дорослому. Він додає деякі деталі малюнку. Завдання дитини -- знайти, що змінилося (показати, розповісти). Далі дорослий малює, дитина додає деталі.

Можна організувати гру в парах дітей або по колу.

«Хмарочос»

Мета: розвиток умінь домовлятися, працювати в команді.

Хід гри: діти сідають у коло. Вони мають «побудувати» хмарочос: по черзі ставлять кубики один на один так, щоб утворювалася вежа. Завдання для дітей:

-- домовитися, як ставити кубики, щоб вежа вийшла якнайвищою. Дорослий періодично підходить, щоб виміряти висоту будівлі.

Дорослий -- спостерігач. Гра має діагностичний характер -- чітко простежуються позиції дітей у міжособистісній взаємодії.

2. Ігри, у які можна грати з молодшими друзями

«Привіт -- до побачення»

Дорослий запитує, як можна привітатися/попрощатися за допомогою руки. Просить дитину показати. Якщо дитина відчуває ускладнення, показує сам. Потім разом програють ситуацію зустрічі та прощання.

Можна проводити парами.

«Лагідність»

Дорослий просить дитину лагідно погладити іграшку, продемонструвати їй ніжне ставлення, турботу, сказати це словами. Сам показує, як це можна зробити.

Примітка: дорослий має виявити турботу та ласку з емоційним відгуком.

«Прокинься»

Дорослий разом із дитиною розігрує етюд пробудження. По черзі вони будять іграшку -- ніжно, лагідно, турботливо, тихесеньким голосом. Можна пограти парами: один спить, інший будить. Завдання того, хто «прокинувся», відповісти взаємністю -- посміхнутися. Потім діти міняються ролями.

«Давай дружити»

Дорослий разом із дитиною розігрує ситуацію знайомства та початку дружби. Наприклад: «Я -- зайченя. А я -- білченя. Давай дружити!» Простягає руку, тримаючись за руки, разом ідуть, і т. д. Потім друзі прощаються до нової зустрічі.

Учасники міняються ролями, вигадують нові образи.

3. Інтерактивні музично-рухові вправи, спрямовані на здобуття дітьми досвіду соціальної взаємодії, етикету вітання, подяки, прощання, дружнього ставлення (Розробка А. С. Шевчук)

«Хвиля вітань»

Мета. Оптимізація позитивних емоцій, творчості дітей; формування навичок соціальної взаємодії, етикету мовно-пластичного привітання, утримання прямої постави; розвиток чуття ритму.

Музика. Вальсова мелодія, темп помірний, ритм словесного вітання легко вкладається і виконується на чотири такти.

Вихідне положення. Діти та педагог утворюють коло й сідають на підлогу (навпочіпки або на коліна, але так, щоб було зручно підвестися).

Зміст вправи. На музичний вступ педагог підводиться на весь зріст, стає природно підтягнуто й у характері музики вітає всіх ритмічною фразою «вітаю, вітаю, вітаю усіх». Він підкріплює слова або легкими поворотами голови, або уклоном на останньому слові. Педагог сідає, водночас на продовження музики підводиться інша дитина (ближча до педагога або будь-яка з кола за власним бажанням) і вітає усіх так само словесно, ритмічно і пластично.

Примітки. Якщо діти почнуть привносити щось індивідуальне у виконання вітання (прикладання руки до серця з уклоном, розведення рук у боки тощо), то це треба розцінювати як вікові прояви творчо-індивідуального ставлення до життєвого сенсу вправи.

«Хвиля дружби»

Мета. Оптимізація позитивних емоцій у дітей, дружнього ставлення; формування в дітей навичок художньої взаємодії, спілкування через найпростіші виражальні рухи, доцільну міміку; навчання збереження прямої постави; розвиток чуття ритму, координації.

Музика. Педагог добирає самостійно, 3/4, темп помірний, короткі виразні фрази.

Вихідне положення. На початку або в середній частині музичного чи хореографічного заняття діти й педагог утворюють коло, кожний стає струнко.

Зміст вправи. Перший варіант. На 1-й такт вальсової музики педагог із привітним виразом обличчя подає праву руку (вниз і від себе, долонею догори) дитині, яка стоїть праворуч. На 2-й такт музики дитина виразним жестом вкладає в його долоню свою ліву долоню, відповідаючи адекватною мімікою. На 3-й такт ця дитина так само пропонує праву руку іншому -- тому, хто стоїть праворуч неї і т. д. Такт за тактом хвиля дружби прокочується по усьому колу та з'єднує дітей, наприклад, для очікуваної гри, танцю тощо.

Другий варіант. Вправу можна розширити, продовжуючи після об'єднання всіх виконувати рухи дружби в ритмі музики. На чотири такти звузити коло (кроки на кожний такт), поступово піднімаючи руки вгору; на два такти опустити руки донизу, виконуючи плавне присідання; на два такти підняти руки вгору, випростати ноги в колінах; на наступні шість тактів розширити коло, відступаючи назад і опускаючи руки; на останні два такти вклонитися.

«Ритм мого (твого) імені»

Мета. Формування в дітей навичок соціальної взаємодії, спілкування, поважного ставлення одне до одного; навчання збереження прямої природної постави; розвиток чуття ритму; оптимізація позитивних емоцій у дітей.

Музика. Педагог добирає ритмічну мелодію і тихенько грає, допомагаючи дитині ритмічно діяти. Вправа може виконуватися без музики. Вихідне положення. Діти та педагог утворюють коло, кожний надає поставі стрункого й водночас природного вигляду.

Зміст вправи:

Перший варіант. Педагог ритмічно, з чітким наголосом на необхідному складі промовляє або проспівує своє власне ім'я тій дитині, що стоїть праворуч (або ліворуч) нього. Наприклад, ім'я Марія промовляється в ритмі: 1/8, 1/4, 1/8. Дитина, до якої звернулися, відповідає «вітаю тебе» або ввічливо нахиляє голову, а потім повертається до наступної по колу дитини й так само ритмічно промовляє їй своє ім'я, а та вітає її.

Другий варіант. Педагог ритмічно, з чітким наголосом на необхідному складі промовляє або проспівує ім'я дитини, що стоїть праворуч (наприклад, ім'я Андрійко промовляється в ритмі: 1/8, 1/4, 1/8). Хлопчик відповідає «дякую вам» або у відповідь ввічливо нахиляє голову, а потім повертається до іншої дитини й так само ритмічно промовляє її ім'я, а та дякує йому.

Примітки. Спочатку діти промовляють ім'я без наголосу, рівномірно ритмічно (Анд-рій-ко 1/4, 1/4, 1/4). Для початкового етапу виконання вправи це цілком прийнятно. Далі педагог своїм прикладом, з допомогою кожній дитині змінює ритм імені на належний.

«Зачароване коло Терпсіхори»

Мета. Оптимізація позитивних емоцій, дружньої взаємодії дітей; формування навичок сольного виконання знайомих рухів і навичок виконання рухів за власним вибором; розвиток музикальності.

Музика. Педагог довільно добирає музику до названих рухів (2/4, 3/4). Вихідне положення. Діти та педагог утворюють коло, в центрі якого -- великий обруч. Це -- зачароване коло Терпсіхори.

Зміст вправи:

Перший варіант. Педагог Терпсіхора чарівною паличкою торкається будьякої дитини, яка стає в зачароване коло-обруч (або діти по черзі чи за бажанням стають по одному в коло). Педагог називає рух для виконання, наприклад -- «вихилясник», «присядка» тощо. «Чари» Терпсіхори починають діяти з початком музики, під яку дитина рухається, і їхній вплив завершується із закінченням музики. Діти заохочують зачаровану дитину оплесками.

Другий варіант. Дитина, ставши в коло Терпсіхори, одразу «підпадає під її чари» та виконує там свій улюблений рух (педагог Терпсіхора в цей час легко диригує, наочно проявляючи свої «чари»). Усі можуть плескати в долоні або підтанцьовувати.

4. Малі форми фольклору

Приказки про дружбу

- Дружба -- велика сила.

- Людина з друзями -- степ із квітами, а людина без друзів -- жменя попелу.

- Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить.

- Справжнього друга за гроші не купиш.

- Друг не той, хто медом маже, а хто правду каже.

- Дерево міцне корінням, а людина -- друзями.

- З добрим дружись, а лихого стережись.

5. Казки та оповідання

- «Урок дружби» М.С.Пляцковський (Див. Додаток А)

- «Дружба» Українська народна казка Подніпров'я (Наддніпрянщини) (Див. Додаток Б)

6. Заняття

Заняття 1

Тема: Дружні діти -- мов квіти.

Мета і завдання: Формувати уявлення дітей про важливість дружнього ставлення до оточуючих, способи толерантної взаємодії. Вчити розуміти зміст казки, оцінювати поведінку героїв, виховувати доброзичливість. Розширювати та закріплювати знання про квіти України, кольори. Розвивати мовлення та вміння висловлювати свої думки.

Обладнання і матеріали: картонні елементи у формі квіток, зелена тканина для обладнання «галявини», роздатковий матеріал із зображенням маку, ромашки, барвінку, кульбабки та інших квітів, віночка, мультфільм «Квіти дружби», презентація з музичним супроводом «Загадки про квіти», комп'ютер, доступ до Інтернету, мультимедійний проектор (бажано).

Хід заняття

Посередині кімнати утворюємо «галявинку» із зеленої тканини, на ній у довільному порядку розкладено картонні квітки різного кольору; роздатковий матеріал із зображенням маку, ромашки, барвінку, кульбабки та інших квітів, віночка. Діти сідають навколо «галявинки», утворюючи коло.

Вихователь: Діти, я маю для вас сюрприз: сьогодні дорогою до садка я милувалася гарними квіточками, що ростуть біля нашого озера. Й одна з цих квіточок потихеньку, на вушко, розповіла мені цікаву історію. Але щоб і ви, дітки, змогли її почути, треба вгадати -- а що ж то була за квіточка?

Вихователь промовляє загадку:

Наче сонця серединка,

Пелюстків біла хустинка.

Знає бджілка і мурашка,

Що звуть квіточку...

(Ромашка)

Діти хором відповідають: «Ромашка».

Вихователь розповідає казку «Хто кращий?».

В одній Чарівній країні на зеленому лужку росли собі чарівні квіти. А чому вони були чарівними? Тому що вміли розмовляти і гралися, мов діти. Квіточки були всі різні: і червоні, немов жар; і жовті, як сонечко; і білі, мов хмаринки; і блакитні, як весняне небо. Жили вони дружно й весело, аж ось сталася одна подія.

Пробігала тим самим лужком із квітами маленька дівчинка Яринка та й загубила дзеркальце. Воно закотилося в травичку й зупинилося біля наших квіточок. Першою дзеркальце помітила червона квітка. Зазирнула в нього, побачила себе та й запишалася. «Ой, яка я гарна, всі інші не такі, як я! Не буду з ними дружити!» -- сказала квітка. Але й інші квіточки подивились у дзеркальце й подумали так само: я біла -- найкраща, я жовта -- найкраща, я блакитна -- найкраща, а решта не такі, тому вони гірші. Почалися між квіточками суперечки, вони припинили гратися і стало сумно на лужку.

Тим часом Яринка прийшла на чарівну галявинку шукати загублене дзеркальце. Доки вона його шукала, то почала плести собі віночок. Взяла червоних квіточок, але віночок був, хоч і гарний, та все-таки в ньому бракувало кольорів. Тоді Яринка набрала різних квітів: і білих, і жовтих, і блакитних. Тож віночок вийшов барвистий, яскравий, дуже гарний.

Аж тут і дзеркальце знайшлося. Наділа Яринка віночок, глянула в дзеркальце, й усі квіточки побачили, яка то краса, коли різні квіти, різні барви збираються разом у веселий віночок. І зрозуміли квіточки: хоч усі вони різні, але однаково привабливі, однаково важливі для інших, та й перестали сваритися, і вже жодна квіточка не вважала іншу, не таку, як вона сама, гіршою за себе.

Вихователь ставить запитання до казки.

1. Якщо хто-небудь чимось відрізняється від інших, то чи гірший він? (варіанти відповідей дітей)

2. Як дзеркальце нашкодило квіточкам? (варіанти відповідей дітей)

3. Що допомогло квіточкам знову подружитися? (варіанти відповідей дітей)

4. Чому віночок такий гарний? (варіанти відповідей дітей)

5. Що значить бути дружними? (варіанти відповідей дітей)

Вихователь: А тепер, діти, давайте встанемо і підійдемо до нашої чарівної галявинки, візьмемо кожний по квіточці. (Звучить мелодія української народної пісні.) Візьмемося за руки і виставимо їх перед собою. На що схоже те, що ви бачите? Правильно, на віночок. А тепер вітерець прилетів (потрусили ручками) і квітучий наш віночок ожив. Сідайте. Тепер покладіть квіти перед собою і давайте пограємо.

Рухлива гра:

1, 2, 3 -- виросли квіточки (підвестися з положення сидячи, долоні бутоном).

До сонця потягнулися високо.

Стало їм приємно і тепло (розкрити «квітку» над головою, руки в сторони). Вітерець пролітав -- стеблинки похитав (легкі нахили в сторони).

Уліво хитнулися -- низько пригнулися (нахил уліво).

Управо хитнулися -- низько пригнулися (нахил управо).

Вітерець, тікай -- ти квіти не зламай (покрутитися).

Нехай вони цвітуть -- людям радість принесуть (із бутона розкрити «квітку» перед собою)

Вихователь: А тепер, діти, давайте згадаємо назви червоних, білих, блакитних, жовтих квітів. Червоні -- маки. Білі -- ромашки. Блакитні -- барвінок. Жовті -- соняхи, кульбабки.

Одночасно вихователь просить когось із дітей знайти картинку з цією квіткою на «галявинці», усі діти розглядають її. Вихователь: Діти, пропоную вам подумати і згадати, які ще квіти ви знаєте. А допоможе вам у цьому наш помічник-комп'ютер. (Демонструється презентація з музичним супроводом.)

Вихователь читає вірш Ганни Черінь «Українські квіти».

Вийшли зрання на гуляння Українські діти,

Їх стрічали і вітали Українські квіти.

Ось волошки, сонні трошки,

Синім шовком шиті,

Ясноокі, чисто вмиті,

Розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина,

А на ній і комашина,

Що, не дивлячись на ранок,

Їсть солодке на сніданок.

На горбочку мак,

В шапці, як козак.

Він яскравий, мов вогонь!

А бундючний -- Бог боронь!

Вміє задаватись так, Як будяк!

Там росте холодна м'ята

(Добре пахне, як пом'ята),

Там шовковая трава

Щось шепоче, мов жива.

А з травички -- ніжні личка:

То вже Братик і Сестричка

У тих самих кольорах,

Що на наших прапорах.

Розбрелись по полю діти --

Більші, менші і малі --

Молоді яскраві квіти

Української землі.

Вихователь: Діти, на цьому наше заняття закінчується, пропоную вам переглянути мультфільм. Наприкінці заняття діти переглядають мультфільм «Квіти дружби».

Висновки до розділу 2. Обстеження дітей старшого дошкільного віку показало, що більшість з них мають середній рівень розвитку дружніх взаємин (56,25%). Високий рівень мають всього 4 дитини - 25% від загальної кількості дітей в групі, а низький має меншість - 18,75%.

Для підвищення рівня розвитку дружніх взаємин у дітей існує багато методик та матеріалів: ігри, музичні вправи, спеціально організовані заняття, література (фольклор та авторська). При правильному їх застосуванні та правильній організації роботи можна говорити про перехід на вищий щабель розвитку.



Висновки

Дослідивши теоретичні засади проблеми формування в дошкільників дружніх взаємовідносин, можна сказати, що формування в дитини з перших років його життя таких стосунків з однолітками - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника.

...