Моральне виховання дошкільника

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

З прадавніх часів питання морального виховання дітей дошкільного віку було і є в наш час актуальним. У теперішній час воно постає невудкладною проблемою, на які приклади повинен спиратися вихователь, вчитель, педагог, підбирати програми та форми роботи із прищепленням дошкільникам моральних норм та еталонів поведінки. Формування та засвоєння моральних знань і навичок особливо важливо починати з раннього дошкільного віку, для того щоб у навчальних закладах освіти їх лише удосконалювати. Дуже важливо, щоб педагог не зробив помилку у моральному вихованні дошкільника, через те, що миживемо у сучасному глобалізованому, інформаційно-заангажованому суспільстві

До цієї проблеми морального виховання педагоги та дослідники дуже активно почали звертатися у ХХІ столітті у зв'язку з більшою втратою духовно-моральних цінностей та орієнтирів дітей і дорослих. За останніх десять років через безліч засобів мас-медіа та телебаче6ня впливають на становлення особистості атмосферою пропагування суто матеріалістичних поглядів на життя, взаємини та поведінку людини у суспільстві.

Державні документи, що використовувалися в курсовій роботі: Базовий компонент дошкільної освіти в Україні [2], закон України про дошкільну освіту [29], програма «Дитина», орієнтований зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах [28].

Моральне виховання дітей дошкільного віку досліджували досліджували такі педагоги, як: І. Бабак [1], А. Карнаухова [14], В. Короленко [22], Л. Лохвицька [23], Т. Поніманська [27]. Проблему використання медіафільмів у моральному виховання дошкільників сформували такі дослідники, як: О. Васильєва [4], В. Городиська [9], І. Малай [25]. Тему морального виховання засобами казки в закладі дошкільної освіти розробили такі видатні люди, як: Г. Бєлєнька [3], О. Васильченко [5], Л. Глушкова [8], М. Моліцька [26], Л. Соф'янчук [32], [33], [34], [35].

Мета дослідження: визначити, науково обґрунтувати й експерементально перевірити педагогічні умови формування моральних почуттів і суджень дошкільника засобами засобами казки та екранізаціями казок.

Об'єкт дослідження: казка як засіб морального виховання.

Предмет дослідження: процес формування моральних почуттів і суджень дітей дошкільного віку засобами казки та екранізацією казок.

Завдання курсового дослідження:

ь на основі аналізу науково-педагогічної літератури розкрити сутність та структурні частини морального виховання;

ь проаналізувати сучасну педагогічну практику з формування моральних почутів і суджень дітей дошкільного віку;

ь експериментально вивчити проблему процесу формування моральних почутів і суджень дітей дошкільного віку.

У курсовій роботі були використані такі методи дослідження як: аналітичний, пошуковий, описовий, порівняльний.

Розробка даної проблематики буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед нами, зумовили й структуру роботи. У 1 Розділі ми визначимо зміст, специфічні прийоми, засоби та принципи морального виховання дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти, дослідження данної теми у роботах видатних вітчизняних та сучасних науковців. При цьому ми будемо спиратися на фундаментальні праці Г. Бєлєнька [3], О. Васильченко [5], Л. Глушкова [8], М. Моліцька [26], Л. Соф'янчук [32], [33], [34], [35], О. Васильєва [4], В. Городиська [9], І. Малай [25], І. Бабак [1], А. Карнаухова [14], В. Короленко [22], Л. Лохвицька [23], Т. Поніманська [27], В. Сухомлинський [39]. Розділ 2 присвячено експериментальному дослідженню з проблеми формування моральних почуттів і суджень у дітей дошкільного віку засобами казки. Цей аналіз буде проводитися на передовому педагогічному досвіді та практичних матеріалах вихователя-методиста І катергорії дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №24 «Вогник» ім. В.О. Сухомлинського комбінованого типу міста Кропивницького, Лариси Соф'янчук.

Наукова новизна цієї роботи полягає в дослідженні впливу казки, а також дидактичної гри та роботи з екранізаціями казки, на підвищення єфективності формування моральних почуттів та суджень у дітей дошкільного віку.

Моїм особистим внеском у дослідженні казки як ефективного засобу формування моральних почуттів та суджень у дітей дошкільного віку є стаття «Моральне виховання у творчій спадщині В. О. Сухомлинського» та розроблене заняття «Ходить гарбуз по городу».

Розділ 1. Теоретичні засади морального виховання дошкільника засобами казки

1.1 Зміст морального виховання дітей дошкільного віку

Сучасна освіта має формувати та розвивати всебічно розвинену особистість, яка у своїй діяльності керується принципами гуманізму, добра, милосердя та ін. Засвоєння перелічених принципів здійснюється у процесі морального виховання дітей вже з раннього дошкільного віку. В українській педагогіці значна увага приділялася проблемам морального виховання. А поняття «мораль» і «виховання» ототожнювали, бо лише про високоморальну людину можна сказати, що вона вихована. Актуальність і значущість проблеми морального виховання дітей дошкільного віку підтверджується нормативно-правовими документами. Зокрема, Міністерством освіти і науки України затверджена програма «Скарбниця моралі», мета якої полягає у визначенні завдань і змісту морального виховання дітей дошкільного віку з орієнтуванням на їхні потреби, інтереси та вікові можливості, що забезпечить підвищення рівня їхньої моральної вихованості [23, 10].

У суспільстві моральне виховання розглядається нами як спеціально організована між особистісна взаємодія педагога з вихованцями на основі норм і принципів гуманізму, що має на меті формування моральної вихованості, яка передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань, поглядів, норм. Це одна з найважливіших характеристик особистості, основу яких становлять домінуючі людські цінності [1, 3].

Під поняттям «мораль» визначають такі сформовані норми й правила поведінки людини в соціумі, що визначають їх відношення до суспільства, праці, людей. Моральність - це внутрішня мораль людини, та мораль, яка не показна для інших людей, які оточують, вона відкрита лише для себе. Перш за все треба сформувати глибоку людську моральність у дитини. Цим і займається педагог упродовж усього навчання. Мораль - це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла [27, 210].

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання - виховна діяльність навчального закладу освіти і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі оточуючого середовища, участь у практичній діяльності.

Разом з тим, методи такого виховання далеко не такі зрозумілі та являють собою серйозну педагогічну проблему. «Сутність морального виховання, - писав О. Вишневський, - полягає в тому, що людина утверджує в собі свою природну схильність до добра та готовність відстоювати його в собі та житті. Це виховання зорієнтоване на засвоєння людиною абсолютних вічних норм співжиття, які носять універсальний, вселюдський характер і являють собою необхідний елемент людяноcті» [6, 80].

Основною метою морального виховання є прагнення передати знання, уміння, навички та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину своєї країни. Нажаль, в сьогоденні процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, а ніж культуру, моральність та духовність людини.

Моральне виховання вирішує такі завдання, як формування моральних понять, суджень, почуттів і переконань, навичок і звичок поводження, що відповідають нормам суспільства.

Зміст морального виховання визначено програмою «Дитина», і передбачає: виховання початків гуманізму і колективізму; виховання дисциплінованості і культури поведінки; виховання любові до Батьківщини; виховання волі і характеру [27, 211].

Специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відокремити у спеціальний виховний процес. Формування моральності відбувається в процесі всієї діяльності дітей (ігри, навчання), тобто у найрізноманітніших відносинах, у які вони вступають у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодшими за себе, й дорослими.

Проблема морального розвитку або формування моральних якостей та цінностей особистості дошкільників стояла перед педагогами завжди. У своїх працях вони доводили, що саме у дошкільному віці складаються основні моральні інстанції, зміцнюються основи особистості та формується ставлення до інших людей. Ці важливі компоненти працюють на досягнення головної мети виховання підростаючого покоління - формування гармонійно розвиненої особистості.

Український педагог та психолог Л. А. Григорович розглядав зміст морального виховання через гуманність. «Гуманність» - це інтегральна характеристика особистості, включає комплекс її властивостей, що виражають ставлення людини до людини. Гуманність є сукупність морально-психологічних властивостей особистості, що виражають усвідомлене і співпереживаємо ставлення до людини як до найвищої цінності. Як якість особистості гуманність формується в процесі взаємовідносин з іншими людьми: уважності і доброзичливості; умінь зрозуміти іншу людину; в здатності до співчуття, співпереживання; терпимості до чужих думок, вірувань, поведінки; в готовності прийти на допомогу іншій людині [10, 104].

Крім гуманності у зміст морального виховання входить виховання свідомої дисципліни і культури поведінки. Дисциплінованість як якість особистості характеризує її поведінку в різних сферах життя і діяльності і проявляється в витриманості, внутрішньої організованості, готовності підкорятися особистим і суспільним цілям, установкам, нормам, принципам. «Будучи складовою частиною моральності, дисципліна заснована на особистій відповідальності і свідомості, вона готує до соціальної діяльності. Моральної передумовою відповідальності за свої вчинки є здатність особистості вибирати свою лінію поведінки в різних обставинах» [10, 105].

Дисциплінованість як особистісна якість має різні рівні розвитку, що знаходить своє відображення в понятті культури поведінки. Воно включає в себе: 1) Культуру мови (вміння вести дискусію, розуміти гумор, використовувати виразні мовні засоби в різних умовах спілкування, володіти нормами усної і писемної літературної мови); 2) Культуру спілкування (формування навичок довіри до людей, ввічливості, уважності у відносинах з рідними, друзями, знайомими і сторонніми людьми, вміння диференціювати свою поведінку залежно від навколишнього оточення - вдома чи в громадських місцях, від мети спілкування - ділове, особисте та інше); 3) Культуру зовнішності (формування потреби дотримуватися особистої гігієни, вибирати свій стиль, вміння керувати своїми жестами, мімікою, ходою); 4) Побутову культуру (виховання естетичного поведінки до предметів і явищ повсякденного життя, раціональна організація свого житла, акуратність у веденні домашнього господарства тощо) [10, 106].

Моральною слід вважати таку людину, для якого норми, правила і вимоги виступають як його власні погляди і переконання, як звичні форми поведінки. Кажучи точніше, у своєму справжньому значенні моральність не має нічого спільного з слухняно-механічним виконанням, вимушеним тільки зовнішніми вимогами встановлених у суспільстві моральних норм і правил.

Великий український педагог Василь Сухомлинський говорив, що результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно цінні властивості і якості особистості, проявляється у відносинах, діяльності, спілкуванні. Про моральної вихованості свідчить глибина морального почуття, здатність до емоційного переживання, мукам совісті, страждання, сором і співчуття. Вона характеризується зрілістю моральної свідомості: моральної освіченістю, здатністю аналізувати, судити про явища життя з позицій морального ідеалу, давати їм самостійну оцінку. Василь Олександрович обгрунтува поняття «моральна вихованість» як стійкість позитивних звичок і звичних норм поведінки, культура стосунків і спілкування в умовах здорового дитячого колективу. Про моральної вихованості говорить також наявність сильної волі, здатність здійснювати морально - вольової контроль і самоконтроль, регуляцію поведінки. Вона проявляється в активній життєвій позиції, єдності слова і справи, громадянську мужність і рішучості в складних життєвих ситуаціях залишатися вірним своїм переконанням, самому собі.» [39, 176] В процесі морального виховання важливими є розуміння наступних категорій: моральність, моральна свідомість, моральні почуття.

Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей. Моральність треба розглядати у двох основних вимірах - як складову історичного духовного досвіду, а також - у формі віддзеркалення цього досвіду в житті конкретних людей. У першому випадку механізмами регуляції моральної поведінки особи є історично вироблені норми (моральні норми, принципи, поняття добра), які вже існують у колективній свідомості як ідеальні. Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людини до моральної дії приймаються нею не автоматично, а шляхом їх обґрунтування для самої себе. Завдяки цьому стає можливим «внутрішнє» моральне становлення особистості та її моральної поведінки.

Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини. Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

Моральні почуття - запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Коли мова йде про людину, то звичайно мається на увазі два аспекти людської природи: те, що називаємо розумом чи душею - внутрішній аспект, та фізичне тіло - зовнішній аспект. Кожна людина володіє цими двома аспектами, один з яких спрямований на реалізацію фундаментальних духовних цінностей істини, добра, краси, любові, а інший, в свою чергу, піклується про фізичний комфорт: їжу, житло та одяг, котрі безумовно необхідні нам для виживання.

Отже, у процесі морального виховання важливо попередити прояви і розвиток таких рис і якостей особистості, які можуть призвести до порушення моральних норм. Тому завдання вихователя - формувати в молодої людини тверду моральну позицію, здатність протистояти негативним впливам з боку близького оточення і соціуму загалом. Професійна етика педагога конкретизує загальні моральні вимоги для різних професій та розкриває специфічні моральні обов'язки щодо тих видів трудової діяльності, які пов'язані із впливом на людину.

1.2 Специфічні прийоми, засоби та принципи морального виховання в закладі дошкільної освіти

Успіх морального розвитку дітей можливий за правильної організації процесу виховання. Основні закономірності морального виховання зумовлені певними особливостями засвоєння дитиною моральних цінностей. 1. Двосторонність процесу морального виховання. Дитина є співучасником виховного процесу, активно сприймає педагогічні впливи, а вихователь організовує процес морального виховання, орієнтуючись на особливості дитячого сприймання. Перебіг психічних процесів і станів під час морального виховання, які є основою розвитку певних потреб, мотивів, якостей, є не поверховим, а глибинним. Тому аналіз процесу виховання, його результатів на кожному етапі вимагає від вихователя глибоких знань і педагогічної майстерності [27, 225].

2. Тривалість процесу морального виховання. Результати педагогічного впливу не можуть бути виявлені відразу. Він вимагає безперервності. Невизначеність у часі, недостатнє усвідомлення вихователями своєчасності вирішення певних завдань можуть заформалізувати процес морального виховання. Дитина не чекатиме, поки хтось надумається виховувати її доброю, чесною, сміливою. У неї щодня формуватиметься певний досвід поведінки, і за відсутності відповідних педагогічних умов цей стихійно сформований досвід може бути цілком протилежним тому, якого вихователь намагатиметься досягти у своїй подальшій роботі. Ігнорування періодів, коли психічні реакції людини найчутливіші до найменших зовнішніх впливів, спричинює непоправні втрати у розвитку особистості дошкільника [27, 225].

3. Дієвість процесу морального виховання. Становлення взаємин дитини одночасно є її моральним вихованням. Стосунки інших людей, свідками яких є діти, справляють на них вплив лише тоді, коли дитина має до них відношення. Ця закономірність є виявом дієвого підходу до морального формування особистості. Вона засвідчує непродуктивність намагань виховувати дитину на відстороненій моделі людських взаємин, у які вона не включена [27, 225].

4. Особистісний характер засвоєння моральних цінностей. Ця особливість морального виховання вимагає зорієнтованості виховних впливів на індивідуальність кожної дитини. Педагог прагне сформувати єдність уявлень і поведінки дитини, підтримуючи її моральні вчинки. Якщо моральні дії мотивовані, мають певну спрямованість, вони породжують почуття задоволення, впевненості у собі або сорому, невдоволення. Оскільки дошкільникам притаманна висока емоційність, необхідно в оцінці їхніх учинків виходити з того, які почуття хоче викликати педагог. Яскраві позитивні переживання дитини, пов'язані з відповідними моральними вчинками, повинні поєднуватися з чітко вираженим ставленням до них педагога і колективу дітей. Важливе виховне значення має стимулююча функція позитивної оцінки, адже дітям властиве прагнення бути хорошими. Позитивна оцінка заохочує їх до моральних учинків, що стають прикладом для наслідування, забезпечує доброзичливе ставлення однолітків, формує паростки колективної думки [27, 225].

5. Здійснення морального виховання в процесі життєдіяльності дитини. Як важливий компонент педагогічного процесу в дитячому садку, моральне виховання не може бути виокремленим у спеціальну діяльність, оскільки вся життєдіяльність дитини пов'язана з її моральністю. Усвідомлюючи закономірності процесу морального виховання, педагог може здійснювати його з тією мірою «дотику» до дитячої душі, яка забезпечить розвиток неформальної моральності дитини [27, 225].

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання - керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Основні принципи такі: - цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання - всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності; - обов'язковий зв'язок виховання з життям, суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві; - єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини - це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості - складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості; - виховання в праці. В основі цього принципу - ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності; - комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; - виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність; - поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому - головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.; - індивідуальний підхід до учнів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання - важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності; - принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер; - єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу [27, 223]. Основними засобами морального виховання дітей дошкільного віку є: моральне виховання у грі, моральне виховання у трудовій діяльності, моральне виховання в процесі навчіння.

Моральне виховання у грі. Одним з ефективних засобів морального виховання є гра, оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої самостійності, ініціативи, творчості, імпровізації, перевірці себе. У грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, себе, свої можливості, усвідомлює свої зв'язки з іншими. Цілеспрямований характер гри дає їй змогу добирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в стосунки з однолітками, а її творчий характер допомагає реалізувати свої уявлення про оточення, ставлення до нього тощо. Тому гра у педагогічному процесі дитячого садка використовується як засіб не тільки формування певних знань, а й для виховання моральних уявлень і почуттів, розвитку самостійності, ініціативи, відповідальності [27, 228].

Моральне виховання у трудовій діяльності. Трудова діяльність дошкільника є ефективним засобом виховання у дітей працелюбності, відповідальності, цілеспрямованості, організованості, почуття колективізму тощо. Вона позитивно впливає на розвиток творчих здібностей, почуття власної гідності через усвідомлення значущості своєї діяльності. При цьому важливо мати на меті формування в дитини любові до праці, суть якої полягає в усвідомленні, переживанні, відчутті розумного, духовно багатого, морально піднесеного смислу будь-якої роботи. Рівень розвитку трудової діяльності дитини можна оцінювати на підставі аналізу таких компонентів, як мета, засоби здійснення, результат і мотиви. Вирішальна роль у визначенні мети належить дорослому, бо лише у старшому дошкільному віці діти здатні усвідомлено ставити мету й обирати засоби для її досягнення. Залежить це і від досвіду їхньої попередньої діяльності. Засобами досягнення мети є трудові навички і вміння, формування яких пов'язане з інтересом до діяльності [27, 229]. дидактичний гра казка моральний дошкільний

Моральне виховання в процесі навчання. Принцип виховуючого навчання передбачає єдність освітніх і виховних завдань. Навчання дітей дошкільного віку здійснюється не лише на заняттях, а й у повсякденному житті. Вони навчаються з перших хвилин існування, пізнаючи навколишній світ і себе. Цей процес значно більше, ніж на наступних етапах розвитку особистості, залежить від дорослого, оскільки передбачає постійне спілкування дитини з педагогом і батьками. Вплив вихователя повинен спрямовуватися не лише на ефективність навчання, а й на встановлення гуманних стосунків між дітьми і педагогом, а також на взаємини дітей. Виховний ефект навчання у дошкільному віці забезпечують: 1. Емоційна насиченість навчання. Завдяки їй утримується увага дітей на об'єкті пізнання, власній дії, поведінці дорослого, виникає інтерес до засвоєння змісту навчання. 2. Поєднання ігрових та неігрових моментів. Ігрові моменти у дошкільному навчанні формують культуру пізнання, волю й почуття. 3. Взаємоперехід позицій дитини і дорослого. Навчальні зусилля краще спрямувати не на дисциплінуючий мотив «так потрібно», а на усвідомлення дитиною значення навчання для себе [27, 230].

Вітчизняний психолог Г. Люблінська вказує, що не завжди знання дітей про норми моралі поєднуються з моральними вчинками. Важливо учити дітей бачити необхідність втілення уявлень про моральні норми в різних життєвих ситуаціях [24, 36].

Отже, результатом морального виховання є соціальна компетентність дитини - відкритість до світу людей як потреба особистості, навички соціальної поведінки, готовність до сприймання соціальної інформації, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки. Тому формування морального виховання у дітей дошкільного віку є надзвичайно важливим і актуальним в наш час. Тому, що дитинство - це період життя людини, коли закладаються основи особистісної активності та головні цінності, що визначають якості людини в майбутньому, період оволодіння морально-етичними нормами в подальному дорослому житті.

2. Особливості розвитку морального виховання у дітей дошкільного віку мультиплікацією, казкою

2.1 Казка як засіб морального виховання у дошкільників

Моральне виховання закладається в сім'ї, продовжується в дитячому садку, в загальноосвітніх школах, а пізніше - в університетах та інших вищих навчальних закладах освіти країни. Головними методами морального виховання є переконання, привчання, заохочення та інш. Моральне виховання відбувається на національному підґрунті: за допомогою вивчення та засвоєння норм і традицій певного народу, багатої духовної культури нації, тих моральних якостей і норм, які є основними регуляторами взаємовідносин у суспільному узгодженні певних дій і вчинків індивідів.

Моральне виховання засобами казки за працями Василя Сухомлинського. Майже в усіх літературних творах В. О. Сухомлинського сюжет дуже чіткий, читач може відразу зрозуміти: де, коли і як довго відбувалась подія; скільки дійових осіб; хто вони. Основою сюжетів є опис короткотривалих ситуацій спілкування і взаємодії між дітьми, дитиною і батьками, учнями і вчителями, між казковими істотами тощо, у процесі якого постає значуща моральна, духовна або пізнавальна проблема. Націленість сюжету на таку проблемність часто підказують заголовки текстів. Такі твори як: «Чому не вішаєте цього рушника, матусю?», «Чого це дідусь такий добрий сьогодні?», «А хто ж вам казку розповідає, бабусю?», «Скажи людині: «Здрастуйте!»», «Найдорожче», «Найкрасивіше і найпотворніше», «І чого це так?», «Чому голуби прилетіли до Олега?», «Як Павлик списав у Зіни задачу», «Чия ж таки правда», «Кінь утік», «Народження егоїста» та інш. Моральна ідея не завжди визначається у тексті. У художніх творах автор приховує зміст морального виховання дітей, їхню мету та морально-виховну проблему діти в старшому дошкільному віці вже можуть виявити самостійно [36, 403].

Читаючи та аналізуючи твори видатного педагога, діти в закладі дошкільної освіти мають на меті осмислити та оцінити події, проаналізувати ситуацію, вчинки персонажів, відчути стан іншої людини, зробити правильний вибір у бік добра. Для кращої реалізації таких цілей та ідей є твори В. О. Сухомлинського, які із задоволенням читають та інсценують під час занять, в повсякденному житті та прогулянок, діти самостійно створюють ігри на основі цих художніх творів.

Аналіз художніх творів В. О. Сухомлинського у книжках та підручниках дає змогу знайти такі напрями і риси за оповіданнями та казками: 1) у яких розкривається милосердне та доброзичливе ставлення до дітей, людей, які мають фізичні вади: «Горбатенька дівчинка», «Як Сергійко навчився жаліти»; 2) у яких потребується шанування, поваги до проявів різнобічності якостей особистості: «Що краще?», «Соловей і Жук», «Хризантема і Цибулина», «Вороненя і соловей», «Найгарніша мама»; про екологічне виховання людини, як треба ставитися до природи, і який приклад подавати іншим: «Соромно перед соловейком», «Дивний мисливець», «Дуб на дорозі»; які показують цінність унікальності кожної особистості в цьому суспільстві: «Найкраща лінійка», «Співуча пір'їнка», «Чотири аркуші золотого паперу» [3, 18].

Аналіз цих творів проходить на заняттях з елементами інсценізації, під час проведення ігор, що допомагає створити атмосферу активного обміну думками між дітьми, вміти взаємодіяти між собою, співпрацювати в команді, перевіряти та удосконалювати життєвий і читацький досвід дітей старшого дошкільноговіку. Такі методики допомагають сприяти рефлексивному аналізу штучно створеної ситуації або події, стимулює зробити правильну оцінку ситуації дітьми свого ставлення до оточуючого світу, людей, які мають іншу національність, розмовляють іншою мовою, мають іншу культуру, різний менталітет, відрізняються кольором шкіри, волоссям, мають велику вагу чи дуже маленький зріст. Під час читання і всебічного аналізу та обговорення дошкільників таких художніх творів В. О. Сухомлинського, поступово в колективному співпрацюванні формується формула моральної поведінки та взаємовідносин: «Я + Інші, Я = Мир, співпраця, милосердя, повага, любов» [7, 160].

Дітям дошкільного віку дуже подобається виконувати ролі літературних творів В. О. Сухомлинського. На заняттях з творчим підґрунтям - основа театральної грамоти, діти з радістю і тремтінням виконують ролі головних героїв: мами, дітей, бабусі, дідуся; другорядних героїв: тварини, моделюють образи сонечка, дерев, дощу; переживаючи на собі ті події, які описані в творах і мають глибоке виховання духовності і моральності: «Сьома дочка», «Сива волосинка», «Найрідніша». У грі діти навчаються любові, ласки та шанобливого ставлення до навколишнього світу; до людей, які знаходяться навкруги; до України та національних цінностей, інтереси і цілі [3, 20].

Приведемо приклад морально-виховних моментів, які в педагогіці мають дуже гарні результати та правильно виховують у дітей моральні почуття до всього живого навкруги.

«Сьогодні День чуйності, тому плануємо і проводимо так званий урок чуйності». Гра «Чуйний колобок» спрямована на обговорення, якою повинна бути чуйна людина: уміти утішити, уважно вислухати, допомогти, поділитися думками і досвідом.

Творче завдання «Допоможи в біді». Під час виконання інсценування цього твору використовуємо приказки і прислів'я: «Треба так у світі жити, щоб лиха не чинити», «Світ не без добрих людей» та ін.

На уроках української мови діти складають твори за казками В. О. Сухомлинського, наприклад «Зламана яблунька». При читанні цієї казки діти набувають знання про бережне ставлення до природи, довкілля, рідної землі.

У позакласній роботі з теми «Природа» пропонуємо намалювати такі малюнки: «Подарунки для мешканців землі», «Ми чуйні хмаринки», «Я подарую м'яча слоненятку» [18, 172].

Ця робота виконується на спрямуванні та формуванні любові і бережливого ставлення до матінки природи, небайдужості до інших, до братів наших менших-тварин.

Педагогічні пошуки і знахідки В. О. Сухомлинського зберігають своє наукове значення в наш час. Теоретична спадщина видатного педагога містить багато цікавих та оригінальних ідей, детальний аналіз, яких може суттєво збагатити як психологічну науку, так і педагогічну теорію та практику. [3, 19]

Отже, художні твори В. О. Сухомлинського необхідно системно і цілеспрямовано використовувати на різних заняттях закладу дошкільної освіти. Кожна казка, кожне оповідання В. О. Сухомлинського, що включене до підручників, є основою для розвитку читачів, спонукає їх до оцінювальних суджень.

Отже, спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його безперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, уміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей - здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

2.2 Особливості розвитку та виховання моральних почуттів і суджень засобом екранізації казок

Сьогодні відомо багато засобів морального виховання, але, на наше переконання, найменш уживаним у дошкіллі є метод показу і пояснення, зокрема під час перегляду мультфільмів, коли має місце чітке тлумачення педагогом ситуацій морального вибору дітей (правди - обману, добра - зла, прекрасного - потворного). До того ж жодна з чинних педагогічних програм і методик не аналізує такого виду діяльності, як перегляд та обговорення змісту мультфільмів (вітчизняних або зарубіжних).

У сучасному ДНЗ метод показу та пояснення здебільшого використовують у вихованні культури поведінки, навичок колективних взаємин вихованців. Дітей систематично і в різних життєвих ситуаціях привчають до моральних способів поведінки: вітатися, прощатися, ввічливо просити про послугу, дякувати, бережливо ставитися до іграшок, дидактичного матеріалу, поважати роботу працівників дошкільного закладу тощо.

У процесі морального розвитку та виховання дитини дошкільника педагог вважала недостатньо ефективним та недоцільним використання таких методів виховання як змушення наслідувати конкретні приклади поведінки чи безкінечні повчання про те, як слід поводитись і яких норм дотримуватися. Вирішальна виховна допомога з боку дорослих, на думку педагога, полягає в створенні середовища, яке б стимулювало розвиток моральних і соціальних почуттів дошкільнят, оволодіння ними навичками моральної поведінки та забезпечувало можливості для вільної праці, оскільки особистість дитини, в тому числі і її моральні якості, формується лише в процесі її активної діяльності. До завдань дорослих педагог відносила також за необхідності роз'яснення моральних норм, цінностей, правил поведінки, демонстрування результатів їхнього ігнорування, заохочення дитини до моральної поведінки,зокрема власним прикладом. Діяльність батьків та педагогів повинна бути спрямована на допомогу дитині як під час засвоєння знань про моральні норми та цінності, так і формування позитивного ставлення дитини до тих чи інших моральних принципів і норм як запоруки їх подальшого вільного та свідомого дотримання нею й послуговування ними в її повсякденному житті. Значному розширенню знань і уявлень про норми моральної поведінки та особливості взаємодії з соціумом, за переконаннями Марії Монтессорі, сприяють безпосередні контакти дітей у дошкільних закладах. Особливо ефективним є при цьому, на думку педагога, комплектування гетерогенних за віковою ознакою груп. Такі групи забезпечують дітям широкі можливості як для їхнього інтелектуального розвитку, так і для становлення моральної свідомості та оволодіння навичками моральної поведінки . На думку педагога, виховання дитини в різновіковій групі забезпечує урізноманітнення постійної соціальної позиції дошкільника (від молодшого до старшого серед дітей), що сприяє формуванню вмінь і навичок спільної діяльності, ознайомленню з такими моральними категоріями як «доброта», «щирість», «турботливість», «правдивість», «чесність», «справедливість», «доброзичливість», «щедрість» та ін., розвитку соціальних та моральних почуттів дитини. Виховання дітей у різновікових групах, на думку Марії Монтессорі, створює сприятливі умови для розвитку емпатії та емоційної синтонії. У процесі своїх спостережень над дітьми, педагог відмічала, що діти старшого дошкільного віку, зазвичай, проявляють розуміння до емоційного стану своїх молодших товаришів і здатні відгукуватися на нього. Піклуючись про молодших, допомагаючи їм, вони водночас почуваються потрібними та компетентними, що сприяє підвищенню самооцінки, а також формуванню почуття відповідальності й обов'язку. Молодші ж діти почуваються захищеними, розуміють, що в складних для них ситуаціях вони можуть звернутися по допомогу не лише до вихователя, а й до своїх старших товаришів, при цьому вони вчаться висловлювати прохання, тактовно переривати діяльність іншого та порушувати його приватність. Крім того, молодші діти мають змогу безпосередньо переймати знання і досвід старших дітей, прикладяких вони охоче наслідують та якими вони, якправило, захоплюються, оскільки старші діти є для них перспективою майбутнього (молодші вмайбутньому теж стануть старшими). Завдяки цьому навчання та виховання здійснюється під впливом внутрішньої мотивації [23, 121].

Сьогоднішнє телебачення пропонує колосальний набір мультиплікаційних фільмів, причому різного і далеко не завжди позитивного модального змісту, не враховуючи їх величезного впливу на моральну свідомість, моральні почуття та якості дитини. У сім'ях рідко практикують спільний із дорослими перегляд мультфільмів, їх обговорення, засудження зла, схвалення добра тощо. Однак саме зі змісту мультфільмів дитина часто черпає увесь спектр тих правил, норм та еталонів поведінки, які впливають на її психіку, свідомість та формують особистість у майбутньому.

Усі вихователі мають скрупульозно аналізувати зміст пропонованих дітям мультфільмів, обираючи серед медіа-продукції твори повчального характеру. Таке відповідальне ставлення педагогів до відбору фільмів для перегляду пояснюється тим, що, на жаль, далеко не кожний мультфільм у сучасному медіапросторі може позитивно впливати на культурну соціалізованість та моральну свідомість дитини. Проте сучасна культура, точніше, численні елементи т. зв. псевдокультури, занадто рано ознайомлюють дошкільника з тим, що для дитячої свідомості є невчасним і шкідливим, що вона адекватно сприйняти та об'єктивно оцінити поки що не спроможна.

Останні дослідження науковців доводять, що використання мультиплікації це не просто згаяний час педагогів-вихователів, а один із важливих засобів формування особистості вихованця у ДНЗ. Для дітей дошкільного віку надзвичайно важливими є зміст і сюжети мультфільмів-казок.

Сюжети мультфільмів передбачають стандартні ситуації, в які потрапляють діти в повсякденному житті, у процесі спілкування з іншими людьми; демонструють соціальні норми, правила, ґендерні ролі, цінності й моделі поведінки тощо. Зазвичай дошкільнята відтворюють сюжети переглянутих фільмів, закріплюючи способи дії в тих чи інших реальних ситуаціях. Відомо, що будь-який мультиплікаційний сюжет містить елементи казковості, фантазії, вигадки, таємничості й загадковості. У найбільш відомих казках, за сюжетом яких створюються мультфільми, пропагуються вічні й незмінні моральні принципи. Застосування перегляду мультфільмів - один із важливих шляхів інтеграції художньої літератури, зокрема, втіленої в мультиплікації до освітнього процесу дошкільного навчального закладу.

Такі мультфільми-казки, як «Колобок», «Рукавичка» тощо, дуже ефективно розв'язують будь-яку життєву емоційну проблему. Їх психологічний сенс і користь для дитини - підготувати її до сприйняття складніших творів. Вихованець навчається послідовно сприймати події, а це розвиває його пам'ять та увагу. Недаремно в народних казках багато повторів. Мультфільми-казки доцільні й у вихованні старших дітей, у яких простежуються гіперактивність, нестійкість уваги, нецілеспрямованість, імпульсивність тощо [25, 21].

Щоб подолати наявні емоційні проблеми дітей, потрібні складніші мультфільми (екранізовані літературні казки про Буратіно, Чиполіно, Карлсона, народні казки з Бабою-Ягою і Змієм Гориновичем та багато ін.). Проте їх просто недостатньо прочитати або переглянути дітям - їх треба обов'язково програвати. При цьому дитина має "спробувати" себе в різних ролях: побути й Іванком, і Бабою-Ягою. Подумки, граючи роль Баби-Яги, вона вже не так і боятиметься останньої, бо та стане їй зрозумілішою.

Можна запропонувати дітям малювати казкових героїв у різних ситуаціях, при цьому «проговорювати» їхній вираз обличчя, позу, тобто, коментувати все те, що відбувається на екрані.

Можна добирати мультфільми-казки для показу під час концертної програми. Важливо, щоб дорослі при доборі мультфільмів виходили як із міркувань моралі, так і з того, які емоції відчуває дитина при їх перегляді.

Надзвичайно цінним для педагогів-новаторів є досвід використання терапевтичних казок із метою подолання страхів у дітей старшого дошкільного віку: «Лицар і його зброєносець»; «Будиночок на дереві»; «Дух-кротеня»; «М'ячик»; «Про лялечку, яка була клоуном»; «Кароліна в країні казок»; «Посварені пори року»; «Вовченя і його друг кролик»; «Камінь і човен»; «Про сміливу дівчинку і злого чарівника». У цих казках мають місце різноманітні суперечливі почуття - неповноцінності, страху і тривоги, агресії, лідерства і підкорення, жадібності, труднощів у спілкуванні. Ці твори слід не лише читати, а й переглядати у мультиплікаційних сюжетах для заспокоєння вразливої нервової системи та психіки дитини [5, 26].

Сучасна дослідниця О. Васильєва зазначає, що сьогодні надзвичайно ефективним як у моральному, так і в інтелектуальному розвитку дітей є використання відповідних мультиплікаційних та розвивальних фільмів. Вона переконливо доводить, що звичайні заняття у ДНЗ вже себе, на жаль, вичерпали, елемент новизни давно зник. Такі традиційні заняття у дошкільному закладі не можуть дати вихованцям тривалого інтелектуального навантаження. Щоб навчання було цікавим, потрібні заняття нового типу - заняття, які моделюють творчий процес і створюють належний мікроклімат, забезпечуючи можливості для розвитку творчого боку інтелекту. До них і належить використання розвивальних фільмів і мультфільмів. Перегляд відповідних передач призначений сприяти допомогти інтелектуальному розвитку дитини, бо на екрані «оживають» її фантазії, герої книжок і казок, предмети навколишнього світу, цифри і літери. У цьому й полягає одне з найважливіших завдань дошкільного виховання - розвивальне [4, 3].

Такі заняття з перегляду мультфільмів у ДНЗ передбачають велику варіативність і розмаїття комбінацій засобів педагогічного впливу: - кожне заняття є комплексом завдань, які діти виконують під час перегляду фільму; - завдання дають дитині в різній формі, з різних видів діяльності, з використанням іграшок, наочності, дидактичного матеріалу тощо; - і в такий спосіб ознайомлюють дитину з різними способами передачі інформації; - завдання можуть містити різний діапазон труднощів, тому можуть довго підтримувати інтерес дитини; - завдання постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у формі гри, допомоги казковим героям, тобто у вигляді реальних, відчутних дій, які опираються на емоції малюка; - більшість мультфільмів і фільмів не вичерпується запропонованими завданнями, а дає змогу дітям, педагогам і батькам виявити творчість, складаючи нові варіанти завдань і розвитку сюжету [4, 5].

Під впливом низки мультфільмів у дітей формуються неправильні уявлення про правила безпеки, дотримання норм поведінки, мирного співжиття та милосердя, оскільки за будь-яких несприятливих обставин із героями нічого страшного не стається. У цьому сенсі навіть популярний мультфільм «Том і Джеррі» є не досить безпечним у контексті соціалізації дітей, оскільки не викликає у них співпереживання чи співчуття.

На жаль, окремі сучасні мультфільми характеризуються особливо низьким рівнем мовленнєвої культури: вони містять грубі, жаргонні слова, руйнівні для свідомості дитини.

Дослідниця І. Малай, пропонує в умовах ДНЗ для старших дошкільників, крім перегляду мультфільмів із бесідою, проводити низку інших прийомів роботи з мультфільмом, спрямованих на різнобічний розвиток дитини. Наведемо ті з них, які з успіхом використовуються у практиці сучасних дошкільних закладів [25, 20].

Прийоми роботи з мультиплікаційною казкою під час роботи з дошкільниками. 1. Прийоми «роботи з мультиками», їх розігрування. Малюки залюбки перевтілюються в улюблених персонажів, виплескують у грі зайву енергію, борються зі своїми страхами, розв'язують міжособистісні конфлікти. 2. Озвучування мультика. Діти надзвичайно люблять коментувати мультфільми, які вони дивилися неодноразово. Педагог пропонує вихованцям обрати собі роль «до душі» і вмикає мультфільм без звуку. Діти по черзі проговорюють свої «партії». 3. Живий мультик. Цей прийом доцільний для проведення веселої фізкульт-хвилинки. Вихователь розподіляє ролі, розповідає казку, діти уважно слухають і присідають, коли називають їхнього персонажа. 4. Показ мультфільму у зворотному порядку. Діти за допомогою невербальних засобів відтворюють сюжет мультфільму у зворотному порядку, за потреби користуються картками з ілюстраціями. 5. Складання власного мультфільму із запропонованих кадрів. За допомогою мультиплікаційного калейдоскопа (на стрижні - 6 прокручуваних деталей, схожих на 9-гранну гайку діаметром 12 см, на кожній грані-малюнок-кадр із певного мультфільму) діти створюють свій власний мультик, прокручуючи і добираючи кадри. 6. Стоп-кадр. Під час перегляду мультика дорослий зупиняє відео у певний момент (визначивши його заздалегідь) і пропонує дітям різні завдання: розглянути деталі пейзажу, інтер'єру, одягу, вираз обличчя персонажа тощо; передбачити подальший перебіг подій; схарактеризувати вчинок персонажа чи подію; описати персонажа тощо. 7. Пришвидшена зйомка. Цей прийом застосовується для дослідження процесів, що повільно здійснюються. Вихователь пришвидшує розгортання сюжету, застосовуючи монтаж мультика [25, с. 22].

Отже, художня образність у мультиплікації є ключовою ознакою його приналежності до жанру мистецтва. Екранні мультиплікаційні образи слугують зразком поведінки і взаємодії з оточуючим світом, виступають точкою відліку у розумінні природи людських стосунків, стимулюють соціалізацію маленького глядача, впливають на загальний пізнавальний розвиток дитини. На наш погляд, загадка таємниці мультиплікаційного мистецтва криється саме у фантастичній образності показу персонажів. Тому аналіз особливостей застосування художніх засобів для побудови мультиплікаційних образів складає перспективний напрям наукового вивчення.

Розділ 3. Експерементальні дослідження з проблеми формування моральних почуттів і суджень у дітей дошкільного віку засобами казки

3.1 Передовий педагогічний досвід вихователя закладом дошкільної освіти казкотерапією

Тему казкотерапії як розвиток особистості дитини старшого дошкільного віку досліджувала Соф'янчук Лариса Рудольфівна, вихователь-методист І катергорії дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №24 «Вогник» ім. В.О. Сухомлинського комбінованого типу міста Кропивницького.

Лариса Рудольфівна почала практично розвивати у старшій та підготовчій группах на основі казок, за мотивами Василя Олександровича Сухомлинського, пальчикову гімнастику, ігри та вправи за мотивами вже знайомих для дітей казок, та відкрила гурток театралізації. Вона вважала, що важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є: читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками (виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці).

Завдяки цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти, вірності, виховується краса душі. Казки В.О. Сухомлинського рекомендую використовувати в роботі з дітьми як на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім, образотворчої та музичної діяльності так і під час повсякденної діяльності.

Сутність інноваційних процесів у сучасній дошкільній освіті полягає у пошуку таких форм і методів педагогічного впливу, які б повною мірою сприяли реалізації права дитини на всебічний розвиток, забезпечували виявлення здібностей і потенційних можливостей особистості.

Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, для розширення свідомості й удосконалення взаємодії з навколишнім середовищем.

В науці існує концепція казкотерапії - лікування казками. На казках апробують психотерапевтичні прийоми, що дозволяють знизити негативізм поведінки дитини та дорослого. Через казку дитина може в алегоричній формі пізнати закони світу, в якому народилася, зазирнути в найпотаємніші куточки своєї душі [34, 3].

Казкотерапія є самим давнім психологічним методом. Сьогодні під казкотерапією ми розуміємо способи передачі знань про духовні шляхи і соціальну реалізацію людини. Казка - одна з перших мов, яку розуміють діти.

Точніше кажучи, казкотерапія - це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, у якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне виникає відчуття захищеності та смак таємниці.

Існує така думка, що це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесення казкових змістів у реальність. Справді, коли починаєш розглядати казку на різних рівнях, виявляється, що казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. У казках можна знайти перелік людських проблем і образні способи їх розв'язання. Тому казкотерапія - це процес пошуку змісту, розшифровки знань про навколишній світ і систему взаємин у ньому; це ще й процес об'єктивації проблемних ситуацій.

На основі цього з'ясовано, що предметом казкотерапії є процес виховання внутрішньої свідомості дитини, розвитку душі людини. Казкотерапія направлена на досягнення внутрішньої гармонії. Гармонійна людина виступає в казці і в житті як творець, а дисгармонійна - як руйнівник.

На думку вихователя-методиста, вплив методу казкотерапії на формування моральних цінностей та поведінку старших дошкільників є недостатньо розв'язаною проблемою, і потребує спеціального та глибокого дослідження. Вона за основу взяла казки педагога-земляка В.Сухомлинського, адже вони переповнені метою духовності й гуманістичності.