Особливості комплексного обстеження дошкільників з мінімальними дизартричними розладами

У працях А.Анохіна, В.Бондаря, Л.Виготського, С.Коноплястої, Л.Кузнєцової, В.Лебединського, О.Лурія, І.Мамайчук, В.Петрової, В.Синьова, В.Тарасун, Л.Фомічової, М.Шеремет комплексне дослідження порушень розвитку стає загальнозначущою проблемою суспільства з огляду на стрімке збільшення дітей з проблемами психофізичного розвитку, спричиненого впливом негативних екологічних, соціально-економічних, демографічних та внутрішніх біологічних чинників, які ускладнюють або унеможливлюють їх соціально-психологічну адаптацію, входження в освітній простір і майбутнє професійне самовизначення.

Це є актуальним для дошкільників із порушеннями мовлення, оскільки сьогодні в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості зазначеної категорії дітей. Сьогодні досить гострою проблемою логопедичної науки є дизартрія, корекція якої має важливе медико-педагогічне, психологічне та соціальне значення.

Проблема вивчення складових просодичної сторони мовлення є предметом досліджень у лінгвістиці, психолінгвістиці та логопедії. Актуальність цих досліджень зумовлена тим, порушення просодичної сторони мовлення входить до структури багатьох мовленнєвих порушень, зокрема дизартрії [1].

Актуальність проблеми підтверджується і аналізом стану практики який засвідчує, що у роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення, - дизартрією, переважно здійснюється логокорекційна робота спрямована на формування звуковимовної, лексико-граматичної сторони мовлення, розвиток зв'язного мовлення, при цьому робота над просодичною стороною мовлення представлена переважно у вигляді розвитку таких її компонентів як темп, та фонаційних ознак голосу-тембр.

Цей факт обумовлений тим, що сьогодні в Україні поки що недостатньо розроблено методичну систему виявлення і подолання порушень просодичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку з дизартрією.

Вищезазначене зумовлює актуальність та необхідність розв'язання проблеми виявлення і подолання порушень просодичної сторони мовлення дітей дошкільного віку, розробки діагностичних і корекційно-розвивальних методик та їх упровадження в систему дошкільної освіти. Вище висвітлене і обумовило вибір теми мого дослідження.

Мета дослідженняЇрозробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики корекції просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією.

Поняттями «просодія», «просодика», «просодичний» гуманітарне знання оперує ще з часів розквіту давньогрецьких ораторських та риторичних шкіл.

У логопедії згідно з визначенням В.Селівьорстова, «просодія» - це вчення про принципи і засоби членування мовлення та поєднання таких розчленованих частин, як підвищення та пониження основного тону, розлади наголосів, відносне прискорення або уповільнення мовлення та розрив вимови [5, c. 6].

Проаналізувавши сучасні дослідження ми вважаємо найбільш вдалим для дослідження просодичної сторони мовлення (ПСМ) визначення її як темпоритмічної, до якої належить: частота основного тону (ЧОТ), темп, ритм, розподіл пауз, наголос, фонетичні ознаки голосу: тембр, сила, висота та на яку впливає мовленнєве дихання.

Отже, проаналізувавши стан дослідження проблеми вивчення просодичної сторони мовлення ми дійшли висновку про те, що система просодії є складним структурним комплексом компонентів, який виконує функції цілісного оформлення висловлювання: його організації та членування [3].

Відповідно до другого завдання дослідження у другому розділі роботи було розкрито методику та організацію констатувального етапу експерименту; визначено критерії та рівні розвитку компонентів просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

Згідно з завданнями другого розділу висвітлено методику констатувального експерименту відповідно до виділених у процесі дослідження компонентів просодичної сторони мовлення (фізіологічних, фонетичних, темпоритмічних, що мають тісний взаємозв'язок та забезпечують поетапний й безперервний процес розвитку просодичної сторони мовлення відповідно до вікових та мовленнєвих можливостей дітей), згідно методики дослідження рівнів розвитку просодичної сторони мовлення робота проводилася у таких напрямках: дослідження частоти основного тону на основі спектрального аналізу голосних звуків; дослідження темпової сторони мовлення, а саме сприйняття та відтворення темпу; дослідження ритмічної сторони мовлення: слухове, зорове сприймання, відтворення різних ритмічних структур, дослідження слухомоторних диференціацій, трансформація зорово-просторової схеми у звуковий ритм; дослідження фонаційних ознак: тембру голосу- наявність або відсутність назальності; сили голосу-можливість змінювати голос за силою; дослідження вживання пауз під час мовлення: розташування пауз у мовленнєвому потоці; дослідження вживання логічного наголосу: сприймання та правильність відтворення в реченнях; дослідження мовленнєвого дихання: тип дихання; тривалість вдиху та видиху у спокійному стані, його ритмічність, синхронність, сила; тривалість цілеспрямованого струменя повітря; час максимальної фонації; вплив на темпоритмічне оформлення мовлення [2;20].

Відтак, залежно від способу виконання й оцінки завдань ми розробили рівні розвитку компонентів просодичної сторони мовлення (КПСМ) у дітей старшого дошкільного віку які я поділила на високий, достатній, середній, низький, початковий. В їх основу була покладена якісна та кількісна характеристика виконання завдань (табл.2.1.).

Таблиця 2.1

Характеристика рівнів розвитку компонентів просодичної сторони мовлення

Відповідно до одержаних діагностичних результатів я отримала наступні показники рівня розвитку компонентів просодичної сторони мовлення: серед дітей з дизартрією, які брали участь в експерименті, не було виявлено дітей з високим рівнем розвитку. Серед дітей без порушень мовлення (БПМ) високий рівень розвитку КПСМ був виявлений у 66,7% дітей; достатньому рівню розвитку КПСМ відповідає 17,7% дітей із дизартрією, серед дітей БПМ достатній рівень розвитку КПСМ спостерігався у 27,8%; середній рівень розвитку був виявлений у 30,4% дітей з дизартрією, серед дітей БПМ середній рівень розвитку КПСМ спостерігався у 5,5% дітей; низький рівень розвитку серед дітей з дизартрією відзначено 33,3% (34), серед дітей БПМ низький рівень розвитку КПСМ не був виявлений; з початковим рівнем розвитку було виявлено 18,6% дітей із дизартрією (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Порівняння показників рівнів розвитку компонентів просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку (у %)

Під час проведення констатувального етапу дослідження також визначався рівень мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку з дизартрією.

За результатами констатувального етапу експериментального дослідження рухового та мовленнєвого розвитку у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією був установлений середній та низький рівень розвитку, що відповідав значним порушенням ПСМ.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту вказує на те, що діти означеної категорії потребують розширення обсягу розуміння мовлення, розширення обсягу предметного, дієслівного словника, розвитку мовленнєво-рухової координації; розвитку функцій артикуляційного апарату, формування рухових навичок, розвитку умінь сприймати і відтворювати темп і ритм рухів. Це вказує на необхідність розробки спеціальної методики корекції ПСМ в системі корекційної (логопедичної) роботи з дітьми з дизартрією.

Згідно з третім завданням дослідження у третьому розділі роботи було визначено психолого-педагогічні умови здійснення процесу корекції ПСМ у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією. Дієвим засобом корекції я визначила один із існуючих корекційних методів навчання та виховання дітей із порушеннями мовлення засобами руху, музики та слова - логопедичну ритміку.

Г.Волкова визначає логопедичну ритміку як одну з форм активної терапії, яка може бути включена у «…реабілітаційну методику виховання, лікування та навчання осіб з різними порушеннями розвитку, особливо стосовно до людей з мовленнєвими патологіями». Основною метою логоритміки є подолання порушень мовлення шляхом розвитку та корекції рухової сфери [5].

Відповідно до завдань дисертаційного дослідження, було визначено психолого-педагогічні умови методики корекції просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією. До яких ми віднесли:

1) зовнішні (або організаційно-дидактичні) умови. Було виділено: організаційні (створення спеціального навчально-корекційного середовища, постановка мети та завдань навчально-корекційного процесу); змістовні (створення специфічного педагогічного інструментарію: здійснення керування та контролю за процесом навчання); матеріально-технічні (залучення всіх засобів корекції: вербальних та невербальних); особистісні: особистість учителя-логопеда (високий рівень кваліфікаційної підготовки, здійснення міжпредметних зв'язків);

2) внутрішні умови. Серед яких було виділено: мотиваційні-створення позитивної мотивації та відповідного емоційного стану з метою усвідомлення кожною дитиною необхідності проведення спеціальної корекційно-педагогічної роботи, вироблення внутрішньої та зовнішньої мотивації; урахування індивідуальних особливостей розвитку-емоційно-вольових та пізнавальних.

Відповідно до четвертого завдання дослідження у третьому розділі дисертації представлено теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту, її організаційні форми, принципи, зміст, напрями та етапи впровадження: діагностико-пропедевтичний (підготовчий), змістовно-корекційний (основний або вокальний) та функціонально-мовленнєвий (заключний).

Кожний з вищезазначених етапів роботи мав власну мету та завдання. Одночасно всі визначені етапи включали напрямки, зміст, методи та прийоми, які підпорядковані спільній меті й спрямовані на вирішення конкретних логопедичних завдань.

Основну увагу в експериментальній методиці я зосередила на тому, що сьогодні у ВНЗ у майбутніх учителів-дефектологів формуються загальні моделі музичних компетенцій з огляду на найбільш актуальні види музичної діяльності, а саме: музично-слухацьку, музично-виконавську та музично-композиційну, які за результатами контентного аналізу конкретизуються так: а) слухання (сприймання) музичних творів, їх аналіз та оцінка; б) вокально-хорова робота; в) імпровізація, театралізація та музичні ігри. Перелік компетенцій формується під час вивчення студентами-дефектологами (логопедами) таких навчальних дисциплін, як «Спеціальна методика музичного виховання», «Логоритміка з методикою», «Корекційна ритміка».

Виходячи із цього було визначено завдання формувального етапу експерименту. Вирішення цих завдань здійснювалося такими шляхами:

1. Введення в навчальний план системи занять із логопедичної ритміки.

2. Забезпечення взаємозв'язку педагогічного персоналу закладу: вчителів-логопедів, вихователів, музичних керівників.

3. Посилення спільної роботи, здійснення міжпредметних зв'язків на логопедичних, музичних заняттях, заняттях з фізичної культури та спорту.

4. Урахування можливостей дітей, їх індивідуальних особливостей, що впливає на комплектування груп: клінічних форм дизартрії, типу порушення м'язового тонусу.

Найбільш суттєвим досягненням формувального експерименту було зростання показників сформованості компонентів просодичної сторони мовлення: нормалізації темпової організації мовлення, ритмічного оформлення мовлення на рівні синтагми, нормалізації тембрового оформлення мовлення, вільному використанні сили голосу, вмінні вживати паузи та логічні наголоси у мовленні.

Підсумковий порівняльний аналіз рівнів сформованості просодичної сторони мовлення дітей старшого дошкільного віку з дизартрією засвідчив позитивні зміни, що відбулися під впливом корекційно-педагогічного навчання дітей засобами логопедичної ритміки в експериментальних групах: відповідно до результатів динаміка розвитку КПСМ високого та достатнього рівнів розвитку у експериментальній групі зросли, а середній, низький та початковий рівні розвитку суттєво зменшився. Високого рівня розвитку просодичної сторони мовлення досягли 27,9% дітей з дизартрією (переважно з псевдобульбарною формою легкого ступеня), високий рівень розвитку КПСМ у експериментальній групі зріс з на 27,9%; виявлено 43,6% дітей з достатнім рівнем розвитку на відміну від 17,7% дітей на констатувальному етапі дослідження; середнього рівня набули 25% дітей у порівнянні з 30,4% дітей на констатувальному етапі дослідження, що вказує на тенденцію до зменшення; низький рівень суттєво зменшився з 33,3% до 3,4% дітей, початкового рівня розвитку зафіксовано не було на відміну від 18,6% на констатувальному етапі дослідження (рис.2.2.).

Серед дітей старшого дошкільного віку з дизартрією контрольної групи динаміка показників рівнів розвитку КПСМ є незначною: більшість дітей - 64% мали середній, низький та початковий рівні розвитку КПСМ.

Рис. 2.2 Порівняння показників сформованості компонентів просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку експериментальної групи (ЕГ) та контрольної групи (КГ) після впровадження методики корекції (%)

Отже, результати дослідження показали зростання високого та достатнього рівня розвитку КПСМ в експериментальній групі, що доводить ефективність застосування методики корекції просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією засобами логопедичної ритміки[3;10].

Висновок

Дизартрія - порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія - це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад.

Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж,і логопедична робота.

Дизартрія спостерігається, як у тяжкій так і в легкій формі. Тяжка форма найчастіше є компонентом дитячого церебрального паралічу. Діти з тяжкою формою дизартрії отримують комплексну допомогу в спеціальних закладах для дітей з тяжкими розладами мовлення та для дітей з вадами опорно-рухового апарату.

Діти ж з легкою формою дизартрії (стерта форма, дизартричний компонент) можуть відвідувати дитячі садки та школи загального типу, та відвідувати логопеда в районній поліклініці або логопедичні пункти.

Дітям зі стертою формою дизартрії властиві деякі особливості. Ці діти нечітко розмовляють та погано їдять. Зазвичай вони не люблять м'ясо, хлібні скоринки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати. Трохи пожувавши дитина або тримає їжу за щокою, або починає «давитися» нею. Деякі батьки, перетираючи дитині їжу, самі сприяють затримці у дитини розвитку рухів артикуляційного апарату.

Такі діти не можуть самостійно полоскати рот, тому що у них слабо розвинуті м'язи щік, язика. Вони або ковтають воду, або виливають її.

У дітей з дизартрією порушена дрібна моторика рук. Вони не можуть застібнути ґудзики, їм важко шнурувати черевики. Вони стикаються з труднощами, коли виконують дію, яка потребує тонких рухів пальців рук. Такі діти неправильно тримають олівець та часто не вміють користуватися ножицями.

У дітей з дизартрією порушена і загальна моторика, їм притаманні труднощі при виконанні фізичних вправ. Таким дітям важко втримати рівновагу, часто вони не вміють стрибати на одній нозі.

Причини дизартрії.

Причиною дизартрії є органічне ураження центральної нервової системи в результаті впливу негативних факторів на мозок дитини.

Логопедична робота при дизартрії тривала та потребує тісної співпраці батьків, логопеда та невролога. Ця робота багатопланова і потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань. Батьки повинні дуже серйозно поставитися до логопедичних занять. Вони повинні чітко визначити для чого виконуються ті чи інші завдання, розуміти їх мету та уявляти очікувані результати.

Список використаних джерел

1. Ахутина Т.В. Нейропсихологический подход к коррекции трудностей обучения / Т.В. Ахутина, Н.М. Пылаева // Нейропсихология сегодня. М.: Изд-во МГУ, 1995. С. 160 - 170.

2. Белякова Л.И. Проблема классификации нарушений речи / Л.И. Белякова, Ю.О. Филатова // Современное общество и специальное образование. Международная научная конференция 25 - 26 апреля 2007г. СПб: Ленинградский государственный университет имени А.С.Пушкина, 2007. С. 52 - 55.

3. Бельтюков В. И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и освоения устной речи (в норме и патологии) / В. И. Бельтюков. М.: Педагогика, 1977. 176 с.

4. Волкова Г.А. Методика психолого-логопедического обследования детей с нарушениями речи. Вопросы дифференциальной диагностики: Учебнометодическое пособие / Г.А. Волкова. СПб.: «ДЕТСТВО-ПРЕСС», 2006. 144с.

5. Корнев А.Н. О систематике клинических форм развития речи у детей / А.Н. Корнев // Расстройсва речи, клинические проявления и методы коррекции. СПб., 1994. С. 135 - 145.

6. Левина Р.Е. Основы теории и практики логопеди / Р.Е. Левина. М.: Просвещение, 1968. 367 с.

7. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А.Р. Лурия. М.: Издательский центр «Академия», 2002. 384с.

8. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике ( МКБ - 10/ICD - 10) / Перевод на рус. язык под ред. Ю.Л. Нуллера, С.Ю. Циркина. ? К.: Вид-цтво «Факт», 1999. 272 с.

9. Методы обследования речи детей: Пособие по диагностике речевых нарушений / Под общей ред. проф. Г.В. Чиркиной. М.: АРКТИ, 2005.-240с.

10. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови у дітей / М.А. Савченко. 2-ге вид., доп. К.: Освіта, 1992. 176 с.

11. Филичева Т.Б. Состояние лексико-грамматических средств языка у детей с IV уровнем речевого развития / Т.Б. Филичева // Современная логопедия: теория, практика, перспективы: материалы международной научнопрактической конференции. М., 2002. С. 141 - 143.

12. Фотекова Т.А. Диагностика речевых нарушений школьников с использованием нейропсихологических методов: пособие для логопедов и психологов / Т.А. Фотекова, Т.В. Ахутина. ? М.: АРКТИ, 2002. 136 с.

13. Архипова Е.Ф. Коррекционно-логопедическая работа по преодолению стертой дизартии у детей / О.Ф.Архипова. М: АСТ: Астрель, 2008.- 254 с.

14.Архипова Е.Ф. Стертая форма у детей: учеб. Пособие для студентов вузов / Е.Ф.Архипова. М.: АСТ: Астрель: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. 319, [1] с.: ил.

15. Лопатина Л.В. Проявления и диагностика фонетических нарушений при стертой дизартрии // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И.Герцена. 2006. № 14 - с 219-230.

16. Лопатина Л.В., Серебрякова Н.В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников. (Коррекция стертой дизарьрии). СПб., 2001.

17. Боряк О.В. Застосування логопедичної ритміки в роботі з дітьми із дизартрією //«Новітні медико-психологопедагогічні технології діагностики, запобігання і подолання мовленнєвих розладів» Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Полтава: ТОВ «Фірма» Техсервіс», 2009. С. 11-17.

18. Боряк О.В. Характеристика просодичної сторони мовлення дітей старшого дошкільного віку з дизартрією // Вісник інституту розвитку дитини. Вип. 13. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. Київ: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2011. С. 57-64.

Размещено на Allbest.ru