Використання художньої літератури в процесі морального виховання дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра педагогіки і психології (дошкільної та корекційної) імені проф. Поніманської Т.І.

Курсова робота

з дошкільної педагогіки

Використання художньої літератури в процесі морального виховання дітей

Студентки ІІІ курсу, групи ДП-31

денного відділення

спеціальності 012 «Дошкільна освіта»

Федорук Іванни Дмитрівни

Рівне-2021 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади морального виховання дітей дошкільного віку засобами художніх літературних творів

1.1 Особливості теоретичного аналізу змісту морального виховання

1.2 Засоби та методи морального виховання

1.3 Роль художньої літератури у моральному вихованні дітей дошкільного віку

Розділ 2. Експериментальні дослідження з проблеми формування моральних почуттів і суджень у дітей дошкільного віку засобами художніх творів

2.1 Методика проведення занять з художньої літератури в закладах дошкільної освіти

2.2 Експериментальне дослідження на виявлення впливу художньої літератури на моральну вихованість дошкільників

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

моральний виховання діти дошкільний

Нoвa мoдeль ocвiти в Укpaїнi cпpямoвуєтьcя нa пpiopитeтний poзвитoк ocoбиcтocтi тa cтвopeння для цьoгo вiдпoвiдних умoв. У вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем і, серед них однією з найголовніших є така: як прищепити дитині, зберегти й посилити в ній відчуття причетності до родових, етно-національних ціннісних основ і водночас підготувати її до сприйняття та засвоєння найсучасніших інтелектуальних, технічних, технологічних і художніх здобутків людства.

Дошкільне дитинство - початковий період становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, суспільства в цілому, засвоюються моральні норми поведінки, важливі для особистісного розвитку. Тому саме цей період вважається найбільш сенситивним для розвитку дитини, виховних педагогічних впливів на неї.

Протягом усієї історії людства проблеми норми моралі хвилювали найвидатніших мислителів. В. Сухомлинський зазначав, що народна педагогіка знає, що дитині посильне, і що не посильне, бо в ній органічно поєднується життєва мудрість. Немає людини, яку хоча б один раз не зачепила до глибини душі чарівна пісня чи казка. Тому дитяча художня література була, є і буде одним із найважливіших засобів виховання дитини дошкільного віку. Всі діти, а в особливості дошкільники, полюбляють не тільки слухати та читати різноманітні художні твори для дітей, розучувати вірші на пам'ять, а й малювати, ліпити, слухати та танцювати під музику, і важлива діяльність, яка є невід'ємною частиною їхнього життя це гра. Діти впродовж життя набираються із художньої літератури реальних знань, вона являється невичерпним, незвичним та фантастичним джерелом набуття досвіду. Саме із художньої книги починається самовиховання, самореалізація та морально-духовне життя дітей.

Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти та програмою виховання і навчання дітей віком від двох до семи років «Дитина» життєво-компетентною, життєздатною можна вважати лише таку дитину, яка не тільки має належні знання, вміння, навички, але й усвідомлює їх сенс, прагне реально їх використати, радіє здобутому результату, діє доцільно із користю для себе та інших. Соціалізація дитини, особливо дошкільного віку, адаптація в соціум - одне з головних завдань у її вихованні, навчанні й розвитку.

Мета дослідження: визначити, науково обґрунтувати й експерементально перевірити педагогічні умови формування моральних почуттів і суджень дошкільника засобами художньої літератури.

Об'єкт дослідження: художня література як засіб морального виховання.

Предмет дослідження: процес формування моральних почуттів і суджень дітей дошкільного віку засобами художньої літератури.

Завдання курсового дослідження:

на основі аналізу науково-педагогічної літератури розкрити сутність та структурні елементи морального виховання;

проаналізувати сучасну педагогічну практику з формування моральних почуттів і суджень дітей дошкільного віку;

експериментально вивчити проблему процесу формування моральних почуттів та суджень дітей дошкільного віку засобами художньої літератури та театралізованою діяльністю.

У курсовій роботі були використані такі методи дослідження як: аналітичний, пошуковий, описовий, порівняльний.



Розділ 1. Теоретичні засади морального виховання дітей дошкільного віку засобами художніх літературних творів

1.1 Особливості теоретичного аналізу змісту морального виховання

Формування уявлень про моральне виховання починається у дітей з дошкільного віку про світ, відносини між дорослими, водночас формується розвиток почуттів та моральних якостей (гуманізму, колективізму, любові до батьків та близьких людей і т. д.). На початкових етапах з виховання моральності дошкільників опановуються ще у сім'ї, це формується з допомогою дорослих або близьких для дитини людей такі норми, як: порядність, доброта, працьовитість та інші. В подальшому процесі морального розвитку виробляється у дитини, як система мотивів їхньої поведінки.

Відомий український педагог С.Ф. Русова, розглядала творення моральної особистості, як основний елемент усієї виховної роботи, а також вважала, що «моральне виховання повинно перейняти все навчання та все реальне життя», а основним у роботі є «вироблення характеру» у дошкільників. Моральність особистості являється результатом засвоєння та внутрішнього сприйняття дитиною норм моралі та правил, який набуває регулювальної сили, формують дитячу поведінку та відношення до навколишнього світу та себе. Це впроваджується у вільному й свідомому виборі способу дій та вироблення моральної поведінки.

В дитячому віці основи моральної спрямованості людини засвоюється та зумовлюється використання у майбутньому житті, також виправлення зроблених помилок батьками, педагогами або значущих для дітей дорослих у моральному вихованні дошкільників дуже важко або зовсім неможливо.

В Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти описано такі основні завдання, як: виховання морально-етичної поведінки і норм, здатності дитини до орієнтування на совісті, допомагати при потребі цього, виховання хорошого характеру, їхньої цілеспрямованості, наполегливості, уміння правильно ставити перед собою мету і досягати високих результатів.

Виховання саме гуманних почуттів та духовних цінностей потрібно розвивати у взаємозв'язку із загальним емоційним розвитком дітей. Так, як діти виражають свої емоції до навколишнього середовища не можна назвати показником сформованості їхніх почуттів.

Навчання та розвиток дошкільників не може бути дійсний без засвоєння конкретних вимог до їх поведінки в соціумі та дотримання конкретних норм людської моральності. Тому, що моральний вплив на дитину основними завданнями морального виховання, більше ніж з розвитком розумових здібностей і сформованості знань, це являється результатом засвоєння та внутрішнього сприйняття дитиною норм моралі, за допомогою, яких зумовлюється їх поведінка, ставлення до себе та соціуму.

Під поняттям моральне виховання ґрунтується цілеспрямована взаємодія педагога та дитини з метою формування та розвитку моральних почуттів та якостей, сформованості моральних норм та правил, формування моральних мотивів та навичок поведінки.

Головною проблемою морального виховання базується на таких поняття, як: «мораль» та «моральність». Щоб виділити основний зміст процесу морального виховання, для початку необхідно дізнатися значення цих двох понять. Значення «мораль» та «моральність» походить від лат. mor, moris, що означає - норов, вдача, звичаї, і являється, як неподільна єдність норм та правил поведінки, спілкування і відносин, що прийняті у суспільстві та мають конкретне значення для теорії та практики морального виховання. Мораль являється основною формою соціальної свідомості, системою уявлень та норм, поглядів і ціннісних орієнтацій, які повинні регулюватися за допомогою діяльності особистості. Дослідниця О. Павловська дала визначення «мораль», як сукупності цінностей, які допомагають людям орієнтуватися у практичних взаєминах. До них відносяться: ідеали, норми, принципи, погляди на добро і зло, на сутність життя, на гідність, на честь, на всю систему взаємин особистісного та соціального життя [25].

Доктор психологічних наук І.Д. Бех, сформував поняття моральність з боку «форми суспільної свідомості, які зображають дві сфери - світ людей та світ речей - які можуть виступати як суб'єкт-суб'єктне, і як суб'єкт-об'єктне ставлення до особистості». В цьому значенні моральності, відносно даної теми, входять моральні цінності та ідеали, які зображують високий рівень формування певної особистості та всьому народу. Моральність повинна визначати характер життєвої позиції особистості і результати своєї діяльності [3].

Отже, за проведеним дослідженням І.Д. Беха можна виділити, що термін «моральне виховання» в педагогічній галузі науки може бути широковживаним, але не мати «чіткої визначеності». Дослідник пояснював, виховну технологію, яку порівнюють з виховним методом, та вводять це означення відповідно до сучасного світу. Тому моральне виховання людини повинно мати на меті розвиток та використання моральної вихованості, які передбачають систему моральних знань, умінь та навичок, переконань і поглядів, а також моральних норм [4].

Завдання морального виховання науковці визначили як процес перетворення соціально важливих для соціуму норм, принципів, регулювання взаємних відношень, загальнолюдських моральних цінностей в індивідуальних якостей та у формуванні конкретних моральних якостей та норм. Але педагогічні завдання морального виховання не повинні обмежуватися найлегшим переліком моральних якостей та норм. Ці якості не можуть бути лише корисними при використанні з метою морального виховання особистості, так як ці якості повинні набувати розкриття тільки в контексті певної цілісної особистості.

Завданнями розвитку морального виховання дошкільників в умовах сучасного суспільства є:

виховати фізично та морально здорову дитину;

створити атмосферу емоційного тепла та любові;

засвоїти моральні цінності, виховати культуру поведінки, правдивості, гідності, честі;

формувати естетичні смаки;

забезпечити єдність поколінь, збереження традицій, виховання національної свідомості у дошкільників.

Моральне виховання починає формуватися у дошкільному віці на принципах рівноцінності особистостей між вихователем та дитиною, гуманності змісту та засобів цього виховання, довіри та поваги під час процесу виховання, створення навколо дитини позитивного емоційного середовища, творчої взаємодії вихователя й дитини.

З раннього віку у дітей дошкільного віку моральне виховання визначається формуванням своєї моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів та потреб. Під час нього впроваджуються основи морального розвитку дитини, як особистості, розвиваються уявлення, почуття та звички, які зумовлюють на подальше їх вдосконалення. Найсильніше змінюється мотиваційна сфера дошкільника, які проявляються у формуванні моральних мотивів норм та поведінки, а у старших дошкільників вони вже набувають підпорядкованості певній вищій меті. Тому компенсувати неувагу дорослих до морального виховання у дітей дошкільного віку буде неможливе.

Художні твори для дітей виступають, як засіб всебічного виховання й розвитку дошкільника, їх досліджували такі науковці: О. Білецький, Н. Волошина, О. Зубарева, Л. Кіліченко, А. Костецький, В. Плахтій, О. Савченко, Н. Скрипченко, А. Терновський, Ю. Ярмиш та ін. З художніх книжок та хрестоматій діти дошкільного віку дізнаються про навколишній світ. При багаторазовому перечитуванні літературних творів повинно сприяти розвитку сприймання, розуму, почуттів, його мінливість та різнокольоровості.

Отже, можна зробити такий висновок, що моральне виховання стає неповноцінним без фольклору, без художнього слова, літератури, які є не лише засобом виховання, а й справжнім зразком, увібравши тисячолітній досвід українського народу. Українська художня література як результат духовної праці багатьох віків є надзвичайно цінним культурним надбанням українського народу: пронизаний гуманними і свободолюбними ідеями, він розвиває і підносить все, що є доброго і гарного в людській душі, плекає почуття краси, підтримує національну свідомість та історичну традицію.

1.2 Засоби та методи морального виховання

В моральному вихованні дітей дошкільного віку існує використання великої кількості системи прийомів, способів, операцій пізнання особливостей дитячого світовідчуття, мислення, поведінки, а також цілеспрямованого впливу на дитину. Стосовно цього дошкільна педагогіка також має багато класифікацій засобів, універсальних та специфічних методів.

Звернемо увагу на використання таких груп засобів морального виховання, до них належать: художні засоби; природа; власна дитяча діяльність; спілкування; навколишнє оточення.

1. До першої групи відносяться художні засоби.

Педагог С.А. Козлова розглядає такі засоби морального виховання, які відносяться до художньої групи: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно і т.д. Саме ця група спрямована на емоційне забарвлення пізнавальних моральних явищ та подій. Важливою ознакою формування морального виховання художня група має дуже високу ефективність при сформованості моральних уявлень та почуттів.

2. Наступним засобом морального виховання дітей дошкільного віку є природа. Саме вона може допомогти викликати у дошкільників гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто менший та слабший, потребу у допомозі, при можливості захистити, полягає у формуванні впевненості в собі. Вплив природи спрямований на моральну сферу особистості дитини багатозначна, при педагогічної ситуації вона виділяє основні засоби виховання почуттів та поведінки дітей.

Дослідниця В.Г. Фокіна наголошує, що головним засобом морального виховання дошкільників є природа. Саме вона може допомогти у формуванні в дошкільника впевненості в собі, у бажанні дітей піклуватися про менших та слабших, викликає почуття гуманізму [7, с. 53].

Педагог повинен правильно організувати педагогічну ситуацію через вплив природи на моральну сферу дитини дошкільного віку тому, що спрямовується багатозначно, це являється важливим засобом виховання моральної поведінки та почуттів.

3. Третім засобом виділяють власну діяльність дітей дошкільних груп: гра, праця, вчення, художня діяльність. Кожен із цих видів діяльності повинна мати свою специфіку, використовуючи функцію засобу морального виховання. Але цей засіб використовують при вихованні практики моральних почуттів та поведінки.

4. Особливим художнім засобом морального виховання є спілкування. Спілкування це засіб морального виховання, краще всього користуються завданням коригування уявлень про мораль, та виховання почуттів і відносин.

5. Останнім засобом цієї групи морального виховання є, як вся атмосфера, в якій живе дошкільник, атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов'ю, гуманністю або жорстокістю, аморальністю. Навколишнє оточення самої дитини стає засобом виховання моральних почуттів, уявлень, поведінки, і вона активізує весь механізм морального виховання та полягає у формуванні певних моральних якостей. Педагог, при виборі засобів виховання, яка залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня загального й інтелектуального розвитку дітей та етапу розвитку моральних якостей, має бути уважним, щоб правильно організувати педагогічний процес.

Пропонуємо розглянути методи морального виховання, щоб підвищити ефективність процесу. В педагогіці існує багато класифікацій методів виховання.

І.Т. Огородніков сформував такі методи, як: переконання, привчання, вправа, заохочення, покарання [7, с. 54].

Дослідниця Н.М. Якименко виділяє методи, які забезпечують створення в дошкільників досвіду соціальної поведінки. До першої групи належать:

- спільна гра;

- виховання моральних звичок;

- спостереження за працею інших дітей та дорослих;

- організація спільної діяльності; приклад дорослих та інших дітей.

До другої групи методів відносяться ті, які здійснюється на формування моральних суджень, оцінок та уявлень. До них відносяться:

- морально-етичні бесіди педагога;

- читання художніх творів;

- ігри;

- розгляд та обговорення картин та ілюстрацій;

- методи покарання і заохочення;

- святкування днів народжень;

- ритуали вітання та прощання;

- допомога дошкільникам у вирішенні конфліктів.

Вона користується ще одним методом формування, це метод моральних оцінок та суджень. В ньому ґрунтується певне уявлення про добро і зло, про позитивні і негативні вчинки, норми моральної поведінки. А отже, моральні уявлення дітей дошкільного віку переходять у мотиви своїх дій, стають запорукою та джерелом альтруїзму.

Разом з цим методом на заняттях застосовують традиційні та доступні педагогічні засоби, (приклади, пояснення), це поєднання стає більш практично зрозуміло та привабливо із педагогічного погляду.

Для ефективності використання методів морального виховання потрібно вихователеві дотримуватися конкретних умов:

1. Метод або група методів повинні бути гуманними щодо дитини, не порушуючи їх права;

2. Застосування методу в конкретних умовах з логічним завершенням та мають реалістичний характер;

3. У будь-якій ситуації метод не потрібно використовувати шаблонно по відношенню до дітей;

4. Будь-який метод або їх групу послуговують лише з дотриманням певних умов, засобів;

5. Методи можна здійснювати тактовно по відношенню до дітей: вони не мають відчувати, що їх виховують; варто враховувати рівень складності формуючої якості при виборі методів;

6. Вихователь має згадати про індивідуальний підхід до дошкільника, тому йому треба уміти передбачити результати впливу методів на конкретну дитину, добирати їх так, щоб уникати негативної реакції дітей;

7. Методи морального виховання потребують терпіння. Вихователь має розуміти, що не повинен одразу розраховувати на швидкий та постійний результат. Потрібно не зупинятися, і пробувати знову і знову повторювати методи, якими користувалися та спробувати частково змінити на нові, із часом дитина зможе досягти результат;

8. В моральному вихованні мають переважати практичні методи, які передбачають способи дії в навчанні;

9. При виборі методів педагог повинен враховувати індивідуальність та вікові особливості дитини.

Методи морального виховання -- це способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких спрямовується на формування особистості полягає від мети та завдань морального виховання, а також вікових особливостей дитини.

До найуживаніших методів морального виховання відносяться такі методи, як: методи формування моральної поведінки, методи формування моральної свідомості, методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки.

Пропонуємо розглянути першу класифікацію, методи формування моральної поведінки дитини. Вони здійснюються на основі виконання власного досвіду та поведінки дитини дошкільного віку, які відповідають моральним нормам та правилам. Виділяють такі групи:

1) Основним методом являється практичне залучення дошкільника до вироблення поставлених правил поведінки. Ще з раннього дошкільного віку, дитину привчають до підтримування режиму сну, харчування, активної діяльності, фізичних навантажень, правил спілкування та колективного співжиття у соціумі. У цьому методі акцентують свою увагу на організації життя дитини починаючи від народження відповідно до певних вимог, на постійному підтриманні її поведінки стосовно цих вимог. Вихователь у своїй діяльності має використовувати різні засоби, для того щоб діти в своєму житті пересвідчилася у правильності, їх поведінки, змогла зрозуміти те, що порушення певних правил, які спричинюють небажані наслідки для них та людей, які їх оточюють;

2) Наступним методом є практичний показ та словесне пояснення певної поведінки. Цим методом користуються у вихованні дошкільника культури поведінки, навичок колективних взаємовідношень і т.д. Дитину постійно в різних реальних ситуаціях привчають до відносно правильних правил та способів поведінки: це може бути вітання, прощання, ввічливо просити про послугу, дякувати, бережно ставитися до чужих та своїх іграшок, навчального матеріалу тощо;

3) Частіше цей метод використовують під час прикладу саме правильної поведінки дорослих, а у середній та старшій дошкільній групі використовують приклад їх однолітків. Організувавши таку діяльність для дошкільників, вихователь повинен установлювати та правильно формулювати чіткі правила, пояснювати їх дітям, переконувати, що їх дотримання являється важливою умовою їхнього успіху. Діти старшого дошкільного віку вже мають самостійно проголошувати правила спільної діяльності та їх контроль під час виконання, мотивувати для цього весь колектив, але не завжди можуть контролювати свою поведінку;

4) Цей метод формується у дошкільників при оволодінні моральними нормами у спільній діяльності з однолітками або дорослими. Він спрямовується на тому, що дитина повинна оволодіти певними моральними якостями та нормами спонтанно, без вторгнення у цю діяльність вихователя, у спільній діяльності з ним, батьками. Дошкільники мають самі дійти до висновку, що дотримання певних норм є передумовою успішної взаємної діяльності, досягнення схваленого результату, гарних взаємовідношень у сім'ї, колективі, соціумі. Діти постійно пересвідчуються в тому, що їх популярність залежить від успіхів у взаємній діяльності, а вони -- від уміння чітко встановлювати правила такої діяльності та правильне їх дотримування.

5) При наступному методі відбувається правильне вправляння у моральних вчинках та поведінці. Сутність цього методу формується при створенні вихователем певних умов для вправляння дошкільників у дотриманні певних моральних норм. Але головним є те, що при створені педагогом ситуації не мали штучних рис поведінки, а наближалися до більш реальних, які є звичних для старших дошкільників. Тому для цього використовують різноманітні доручення, прохання, ускладнюючи їх відповідно до вікових особливостей дитини;

6) Останнім методом являється створення спеціальних ситуацій, в яких ставлять дитину перед правильним моральним вибором. Особливістю цього методу полягає у використанні особливих вправ, які зумовлюють формування моральних мотивів вчинків та поведінки у старших дошкільників. Ці вправи повинні бути запрограмовані педагогом або самостійно обрані дитиною. Тому педагог має запропонувати дитині подивитися новий мультфільм або допомагати бабусі донести пакет з продуктами додому. Якщо дошкільники можуть відкладають приємну для себе справу, щоб допомогти дорослому, стосовно погляду моральних правил та норм, то вони мають виконати його без вагань. Після цього вихователь повинен відреагувати позитивно на вибір дитини, яка може пожертвувати своїми потребами заради іншої людини.

Розглянемо наступну класифікацію методів -- це методи стимулювання моральних почуттів та мотивів поведінки дитини. Вони полягають у спрямуванні дошкільника на дотримання конкретних моральних правил та норм, застереження від їх порушень. Тому виділяють такі види:

1) Приклад однолітків або дорослих. В ефективності цього методу використовується формування здатності дитини дошкільного віку до наслідування дорослих, які оточують, героїв художніх творів, мультфільмів, діафільмів, кінофільмів, спектаклів, театральних постановок. Такі форми повинні бути популярні серед дітей відповідного віку, особистості;

2) Педагогічна оцінка конкретної поведінки та вчинків людини педагога разом з дошкільниками або самостійно. Сама педагогічна оцінка має орієнтувати або уточнювати уявлення дитини про моральні вимоги, і стимулювати або заохочувати до моральної поведінки. Ці функції повинні бути об'єктивні, своєчасні, а їх вимогливість, принциповість мають поєднуватися з позитивним ставленням до дошкільника, зацікавленістю в її успіхах. Педагог має мотивувати кожну оцінку вчинку дитини;

3) Колективна оцінка поведінки та вчинків дитини дошкільного віку. Це забезпечує єдність уявлень та поведінки старшого дошкільника. Будь-яка дитяча дія повинна мати певну мету, моральну спрямованість, а їх наслідки мають породжувати почуття задоволення, впевненості або сорому, невдоволення. Треба враховувати, що дітям притаманна висока емоційність. В цих оцінках дитячих вчинків потрібно виходити з того, які почуття має збудити вихователь в процесі певної діяльності. Схвалені дорослими або дітьми моральні вчинки повинні спрямовуватися на позитивні переживання дошкільника. Дитина дуже сильно переживає за свої неправильні дії, поведінку, невдачі, які отримали соціальну оцінку. Отже, інструментом колективної оцінки слід користуватися в край обережно,тому дитину слід залучати до оцінювання вчинків однолітків, педагог не має уподібнювати оцінку вчинку з оцінкою особистості самої дитини, не дивлячись на те, чи хороша або погана дитина. Особливу увагу звертають на наголошення при необхідності вибору правильного способу поведінки, дати пораду, як можна швидко і правильно цього досягти;

4) Схвалення моральних учинків дитини дошкільного віку. Дитина постійно прагне до свого особистісного вдосконалення, визнання цієї поведінки правильною або достойною. Позитивна оцінка заохочує моральні вчинки, показує приклад для наслідування однолітками, створює доброзичливе ставлення, формує основи колективної думки. Дошкільники повинні не лише самі гарно поводитись, але й вимагати конкретної поведінки від однолітків та дорослих;

5) педагог вводить заохочення старшого дошкільника до моральних поведінки та вчинків. Цей метод вимагає використання педагогічного такту від вихователів та батьків. Формування моральної поведінки повинне підтримуватися та схвалюватися дорослими. Дитину дошкільного віку потрібно підводити до усвідомлення, що така поведінка необхідна для неї та приємна для оточуючих. Звернути увагу треба на заохочення дітей тому, що вони вперше виявляють свою ініціативу в моральних учинках: поступається власним бажанням, часом, дорогими для неї речами, іграшками на користь однолітків або дорослих; діє морально стосовно того, хто її образив. Діти старшого дошкільного віку краще стимулюють свою самостійність певного морального вибору;

6) Осуд недостойних учинків дошкільника з боку оточуючого середовища. Цим методом користуються дуже рідко, але вони стосуються особливостей психічного розвитку дитини дошкільного віку. Він може заподіяти дитині невеликої моральної шкоди, викликати негативне ставлення до особистості вихователя, дорослого. Діти повинні знати, що певна їхня поведінка може дуже засмучувати педагога або батьків, а саме переживання мати час на стимулювання та виправлення помилки. Ще треба звертати увагу на неправильний вчинок дошкільника, але треба висловлювати впевненість, що вона може вчинити по іншому.

Отже, кожна конкретна педагогічна ситуація передбачає відповідний вибір методів впливу на моральну свідомість і моральну практику дитини, ефективність яких залежить від комплексного їх використання. За будь-якої форми взаємодії педагог повинен виявляти повагу до особистості дитини, впевненість у перспективах її розвитку, стимулювати процес самовиховання.

1.3 Роль художньої літератури у моральному вихованні дітей дошкільного віку

Моральне виховання - це формування ціннісного ставлення до життя, що забезпечує стійкий, гармонійний розвиток людини, що включає в себе виховання почуття обов'язку, справедливості, відповідальності та інших якостей, здатних надати високий сенс справам і думкам людини. Кожне суспільство зацікавлене в збереженні і передачі накопиченого досвіду, інакше робиться неможливим не тільки його розвиток, а й саме існування. Збереження цього досвіду залежить від системи виховання та освіти, яка, у свою чергу, формується з урахуванням особливостей світогляду і соціально-культурного розвитку даного суспільства. Духовно-моральне становлення нового покоління, підготовка дітей та молоді до самостійного життя - найважливіша умова розвитку держави. Дієвим засобом у вихованні моральних якостей особистості дошкільнят є художня література.

Художні твори відіграють в житті дітей дошкільного віку дуже важливу роль, більшу ніж у дорослих. Тому, що фольклор та літературні твори розкривають духовний світ перед дитиною, також виконують і дидактичну функцію:

1) вироблені спеціальні жанри, що розвивають мовний апарат, виправляють дошкільника у вимові конкретних звуків та складних звукових сполучень;

2) він активізує мовний розвиток дітей дошкільного віку. Тому, що завдяки римам літературних текстів діти легше запам'ятовують їх та при потребі використовує як зразок. Протягом всього розвитку дитини вже готові зразки стають певними моделями, за якими дошкільник самостійно висловлює свої думки. А отже, мовленнєвий розвиток віддзеркалює те, яке місце посідає в житті дітей художнє слово, а різні його прояви створюють підґрунтя для формування яскравої мовної особистості.

Суспільний вплив з боку художніх та фольклорних творів вчені висвітлюють те, що фольклорна традиція, яка зібрала в собі суспільний та інтелектуальний досвід всіх поколінь та пропонує дитині вже готові способи вирішення реальний життєвих проблем у дитячому світі. Дії літературних героїв, їхні способи розв'язання конфліктів та види мовленнєвих висловлювань дошкільник може брати приклад та застосовувати у реальному житті. Основним значенням виступає на ранніх етапах соціалізації являється сприймання казки, у яку сильно вірить, емоційне відчуття літературного тексту, словесної гри, яка не залишає її байдужою, впливає на духовний та моральний розвиток дітей дошкільного віку.

У наукових працях було досліджено соціальний вплив художнього слова на дошкільників, і це дало науковцям поштовх на визначення можливостей дітей старшого дошкільного віку стосовно сприймання та осмислення художніх творів, які спрямовуються на впливовість художніх та фольклорних творів: можливість відновлювати послідовність подій, встановлювати змістові зв'язки у творі та між різними творами об'єднані однією тематикою; спроба відтворювати та змінювати описану ситуацію, яка схожа на казкову; здатність співчувати персонажам художнього твору; розуміння мотивів поведінки героїв, пояснювати їх наміри та вчинки.

Але художня література пробуджує не завжди потрібні для педагога враження та емоції, не в усіх дітей вони проявляються однаково. Це пов'язується з емоційним враженням від художнього твору під час читання або його слухання, відповідно до вікових особливостей дітей, та безпосередній дії уяви та фантазії, які в певній розвиненій формі властиві далеко не кожній особистості. Найміцніший зв'язок художньої літератури формується із мистецтвом літератури, музики, образотворчим мистецтвом, та визначається в тому, що кожен з них певними засобами розкриває як зовнішній, так і внутрішній світ особистості, особливості природи. Тому, що художня література являється одним із важливіших компонентів духовної культури всього народу. Під час розвитку художньої сфери дошкільник входить до яскравого світу художньої літератури. Літературні твори працюють при цьому не тільки як засіб отримання необхідної інформації, а і конкретним середовищем спілкування, самопізнання, збагачення знаннями про повсякденне життя і долі людей. Починаючи з раннього віку дитини, педагоги та батьки ознайомлюють своїх чад із віршами, казками, у дітей відбувається активне навчання, пізнання світу про навколишнє середовище, не розуміючи факту цього навчання. Дошкільники дуже схильні до запозичення конкретних рис характеру і копіювання стилю поведінки значущого дорослого.

Видатний педагог К.Д. Ушинський дуже багато своєї уваги приділяв читанню, розповіданню та вивчення художніх творів напам'ять. Він виділяв, що вчитель при читанні дошкільникам літературних творів має бути уважним, щоб діти могли краще зрозуміти прочитаний твір, відчули його , аби цей художній твір вплинув на художні почуття дітей. Основна мета при вивченні віршів являється розвиток у дітей смаку, розуміння смаку, розуміння краси літературного та народного мовлення. Педагог має навчити та виховати у дошкільників правильне та виразне читання напам'ять віршів.

Для цього відомий педагог Є.І. Тихеєва виокремила вказівки для розучування з дітьми віршів напам'ять. У своїх дослідженнях пропонує розучувати вірші не на конкретних заняттях, а тоді коли припадає слушний випадок у звичайному житті; в цьому випадку образи, які втіленні в живому мовленні та спиратимуться на певні уявлення дошкільників. Педагог також радить пов'язувати із грою, яка являється провідною діяльністю в дошкільному віці, та працею дитини. До таких віршів потрібно добирати малюнки та ілюстрації, які зможуть допомогти педагогу нагадати дитині про вивчений вірш та викликати бажання у дітей прочитати його напам'ять.

Важлиим видом літературних творів є казка. Найбільш ефективним видом казок для групи раннього дошкільного віку є казки про свійських або диких тварин. Вихователі повинні розповідати дітям казки, а не їх читання, при тому намагатися повністю зберегти красу мови. При не поясненні прочитаної казки, дошкільники можуть не усвідомити зміст та використовувати у грі лише свою уяву, а не текст.

Тому всі казки являються орієнтацією на соціально-педагогічний ефект: навчає, виховує, попереджає, спонукає до активної діяльності, а також лікує моральну сферу. Сутність та потенціал казки більший, ніж її художньо-образна значимість. Казка може бути одним із найголовніших соціально-педагогічним засобом у процесі формування особистості.

Тому дитяча художня література відіграє велику роль у процесі формування моральних цінностей та гуманних почуттів. Літературні твори активно впливають на почуття та розум дитини дошкільного віку, розвивають у них емпатію та емоційність до навколишнього середовища і соціуму. Забезпечують розуміння та прийняття моральних норм, як єдиних правильних варіантів моральної поведінки. Художнє слово призводить до великих змін в емоційній сфері дітей, сприяє появі живого відгуку, змінює відношення до речей, що оточують, перебудовує суб'єктивний погляд на світ. Можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної художньої творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його персонажів яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість.

Таким чином поринаючи у світ дитячої казки, маленький читач занурюється до глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором.

Розділ 2. Експериментальні дослідження з проблеми формування моральних почуттів і суджень у дітей дошкільного віку засобами художніх творів

2.1 Методика проведення занять з художньої літератури в закладах дошкільної освіти

Зацікавлення дітей дошкільного віку до прослуховування або читання художніх літературних творів починається ще з розвитку у ранньому дошкільному віці, яке відбувається у сім'ї. До них відносяться: потішки, забавлянки, колискові. У закладі дошкільної освіти, а саме вихователь продовжує знайомити з різноманітними видами жанрів дитячої літератури, з такими, як: приказки, прислів'я, загадки, скоромовки, лічилки, казки, байки, легенди, поетичні твори і т.д.. Художнє слово спрямоване на формування великих змін в емоційній сфері дошкільника, призводить до появи живого відгуку, сприяє зміну ставлення до особистих та чужих речей, і перебудовує суб'єктивний світогляд.

Перед заняттям вихователі готують наочні матеріали, що передбачаються використовувати під час читання (іграшки, муляжі, картина, портрет, набори книжок, з ілюстраціями для роздачі дітям). Щоб читання і розповідання було навчальним - необхідно дотримуватися правила, а саме діти повинні бачити обличчя вихователя, а не тільки слухати голос. Тому одна з задач - навчити дітей слухати читця чи оповідача. Тільки навчивши слухати чужу мову, діти одержують здатність запам'ятовувати її зміст і форму, засвоювати норми літературної мови. Тому вихователь, читаючи по книжці, повинний навчитися дивитися не тільки в текст, але і час від часу - на обличчя дітей, зустрічатися з ними очима, стежити за тим, як вони реагують на читання. Уміння поглядати на дітей під час читання дається вихователю в результаті наполегливих тренувань, але навіть самий досвідчений читець не може читати новий для нього твір "з листа", без підготовки. Тому перед заняттям вихователь робить інтонаційний розбір твору ("дикторські прочитання") і тренується в читанні вголос. Малятам вихователь в основному читає напам'ять - прислів'я, приказки, невеликі вірші, розповіді, казки, а розповідає - тільки прозаїчні художні твори (казки, повісті, розповіді).

Читання і розповідання художньої літератури проводиться строго за визначеним планом (приблизно 1 раз у тиждень у кожній віковій групі), у якій враховуються суспільно-політичні події та період року. Основне правило організації занять по читанню, розповіданню дітям літературних творів - емоційна піднесеність читця і слухачів. Мажорний настрій створює вихователь - на очах дітей дбайливо звертається з книгою, з повагою вимовляє ім'я автора, декількома вступними словами збуджує інтерес малят до тому, про що збирається читати або розповідати. Барвиста обкладинка нової книжки, що вихователь показує дітям перед початком читання, теж може виявитися причиною їхньої підвищеної уваги. Діти вимагають управління в слуханні - вид і голос оповідача повинний говорити, що в дану хвилину мови йдеться про зворушливе або смішне. Текст веселого характеру вихователь читає, не перериваючи себе (коментарі допускаються тільки при читанні пізнавальних книг). Усі слова, розуміння яких може викликати у дітей нерозуміння, потрібно пояснювати на початку заняття. Після 2 років (1 молодша група дошкільників) вихователь організовує читання книг з ілюстраціями, із залученням уваги дітей до картинок. При нескладному тексті і простих картинках можна читати текст, супроводжуючи читання показом картинок чи вести розповідь своїми словами. На наступних заняттях вихователь спонукує дітей не тільки розглянути картинки, але і розповісти про те, що написано в книзі. Він може також допомогти малятам згадати свою розповідь із приводу тієї чи іншої ілюстрації. При утрудненнях, дитина звертається до вихователя. У даному випадку має місце спільна діяльність дорослого і дитини. Книги сприяють установленню контактів між дорослими і дітьми, так і між самими дітьми. Важливо, щоб дитина могла звертатися до вихователя і поза заняттями. Про зміст книг можна говорити й у їхню відсутність - це розвиває пам'ять, змушує дитину міркувати. Слухання і наступне відтворення коротких розповідей, віршів, народного прислів'я, пісень - дітьми третього року життя - особливо важливо для систематично-організованого розповідання, що привчає уважно слухати, розуміти і самостійно розповідати.

Спочатку та сама розповідь повторюється кілька разів - як на тому самому занятті, так і через невеликі інтервали в 2-3 дня. У наступному, зберігаючи основний зміст, розповідь треба ускладнювати. Ускладнення може йти в різних напрямках: збільшується кількість дій - виконуваних персонажами, описується місце дії, розігруються взаємини, що складаються між персонажами.Для того, щоб навчити дитину розуміти розповідь і самому вміти пере розповідати, потрібно організовувати спільне розповідання. Спочатку варто спонукувати дитину повторювати за вихователем слова і фрази - потім задавати питання й учити відповідати на них, пізніше - просити його розповісти самостійно. У цьому випадку вихователю потрібно самому вести розповідь слідом за дитиною, повторюючи те, що він сказав, і обов'язково, додаючи пропущене.

Літературні знання, які отримали діти можуть бути використані під час складання своїх розповідей, казок та оповідань. Особливим значення в методиці надається творчій руховій та мовленнєвій активності дошкільника під час сприймання і проживання літературного твору, яка забезпечує збільшення дитячого емоційно-чуттєвого та когнітивного досвіду.

Розглянемо зміст роботи з дитячої художньої літератури. Вона повинна мати художньо-мовленнєву компетенцію, яка має в свою чергу такі складові:

1. Когнітивно-мовленнєва компетенція - сукупність певних знань про письменників та їхні твори, які відповідають програмі та віковим особливостям; уміння відтворювати зміст вже прочитаних творів, згадати та назвати автора твору, впізнати твір за назвою, уривком, ілюстрацією, прочитати з пам'яті вірш, пригадати твори дитячого фольклору;

2. Виразно-емоційна компетенція - це уміння та навички виразно передавати зміст літературного твору;

3. Поетично-емоційна компетенція - уміння виразно прочитати з пам'яті вірш, провести елементарний художній аналіз (настрій, знайти слова автора, або що римуються та інші);

4. Оцінювально-етична компетенція - уміння дошкільника аналізувати поведінку літературних героїв твору, давати доведену з тексту оцінку діям героїв, висловлювати власне ставлення до цих героїв або самого твору;

5. Театрально-ігрова компетенція - наявність умінь та навичок у дітей дошкільного віку самостійно або з допомогою педагога розігрувати текст прочитаних літературних творів у іграх-драматизаціях, інсценуваннях, театралізаціях і т.д.

В закладі дошкільної освіти такі заняття з художньої літератури мають різні види та відрізняються між собою різним змістом і формою проведення, це:

- розігрування забавлянок, утішок, пісень. Вони відбуваються на групових, індивідуально-групових та індивідуальних заняттях. Такі заняття проводяться у ранніх та молодших дошкільних групах;

- читання і розповідання казок, оповідань, бесіда за їх змістом. Бувають фронтальні та групові заняття;

- заучування віршів, відбуваються лише на індивідуальних та індивідуально-групових заняттях;

- ігри-драматизації, можуть проводитися на фронтальних, групових та індивідуально-групових заняттях;

- морально-етичні та узагальнювальні бесіди під час завершення занять. Вони стосуються та проводяться лише у групах старшого дошкільного віку;

- показ різних видів театру: іграшоковий, ляльковий, магнітний, тіньовий, театр живих тіней і т.д. У старших дошкільних групах педагог самостійно дітям пропонує їх проведення та розігрування діалогів;

- показ діафільмів, відбувається виконання літературних творів у супроводі мультимедійних презентацій. Ця осучаснена технологія проводиться на фронтальних та групових заняттях;

- перегляд телепередач, мультфільмів проводять також на фронтальних, групових та індивідуальних заняттях;

- прослуховування аудіозаписів творів дитячої художньої літератури та фольклору у виконанні акторів. Це здійснюється на фронтальних, групових та індивідуальних заняттях.

У закладі дошкільної освіти проводяться заняття з дитячої художньої літератури, до яких відносяться: розповідання народних казок, читання авторських казок, оповідань, віршів та інших. У всіх вікових групах заняття з художнього читання мають подібну орієнтовну структуру з такими складниками:

1. Зацікавлення на початку заняття: у молодшій групі - це сюрпризний момент; у середній - звернення до власного досвіду дитини, вступна бесіда на тему твору; в старшій групі - це коротка вступна бесіда про творчість автора, бесіда про вже прочитані твори і т.д.

2. Обговорення повної назви літературного твору та письменника. У народній казці повідомляють повну назву та її походження (українська, чеська і т.д.). Проводиться читання художнього твору вихователем із показом картинок. Діти розглядають ілюстрації до цього твору. Потім повторно читають цей твір, звертаючи увагу на деталі в ньому.

3. Бесіда за змістом літературного твору являється основною складовою заняття. Тому що при взаємній роботі з педагогом дошкільник може зробити висновок, аналіз, порівняння, оцінку, виокремлюючи те, що не повинно пройти повз їхню увагу, самостійно або за наведеними запитаннями вихователя.

Після читання або розповідання літературного твору дітям дошкільного віку, завжди проводиться бесіда:

- за запитанням автора художнього твору;

- на відтворення послідовності розгортання подій у художньому творі;

- на тему прочитаного (бесіда про слухняність, працьовитість та інші);

- бесіда морально-оцінювального характеру, відбувається аналіз та оцінка вчинків літературних героїв, вихователь мотивує дітей до висловлення власних вражень та їх ставлення до прочитаного твору, порівняння їх із власними вчинками та поведінкою, а також перенесення у реальне життя;

- на розуміння дошкільниками певного жанру літературного твору, за наведеними запитаннями та коментують власну відповідь, вихователь допомагає у молодшій та середній дошкільній групі, а в старшій розповідають самостійно.

- на розуміння засобів художньої виразності літературного твору (Якими словами почалася казка? Як ви здогадалися, що це Оленка? Як ви гадаєте, добре чи погано ставиться автор до цього твору? і т.д.);

- на розуміння композиційної структури літературного твору, але лише з дітьми старшого дошкільного віку; запитання: Якими словами розпочинається казка? Про що говориться у зачині? Якими словами починається найголовніше, найцікавіше у цій казці? Якими словами закінчується казка?

Морально-етична бесіда, яка запланована у формі фронтального або групового заняття, повинна мати такі частини:

1. Вступна частина. Мета цієї частини залежить від залучення дошкільників і має декілька варіантів: це проблемна ситуація та запитання до досвіду дітей («Чи сподобалось би вам, якби ваші друзі були нечесними?); опис певного факту або дії («Хочу розказати вам про випадок, який трапився зі мною …»); читання на пам'ять вірша з його обговоренням.

2. Основна частина. Відбувається з метою роз'яснення та усвідомлення дітьми старшого дошкільного віку змісту конкретної моральної категорії, формування позитивного ставлення до дотримання і складання запитань та відповідей, які спрямовані на аналіз вчинків літературних героїв прочитаних творів, встановлення причино-наслідкових зв'язків (поведінка - наслідок), проаналізувати та усвідомити взаємні відносини між дорослими. Окрім цього також використовують створені проблемні ситуації, аналізують прислів'я на тему етичної бесіди, підготовлені теми інсценування за участю конкретних дітей.

3. Заключна частина. Вона проходить з метою узагальнення, аналізу уявлень про ту чи іншу норму або виведення морально-етичного правила.

За провідною програмою закладів дошкільної освіти в усіх вікових групах знайомлять дошкільників з поезією та заучують напам'ять вірші. Науковці в своїх працях довели, що заучування віршів це процес індивідуальний для кожної дитини, тому не можна проводити такі форми занять, як фронтальні та групові з цією метою. Для ознайомлення з поетичним твором, підібраним для заучування, потрібно проводити саме на групових заняттях, а для його розучування лише індивідуально. Розглянемо подальшу систему таких занять:

1. Зацікавлення дошкільників перед читанням літературного твору (у молодшій групі це може бути сюрпризний момент у вигляді іграшки, про яку розказується у вірші або використовують ігрову ситуацію; в середній групі відбувається звернення до досвіду дитини, а також проводиться вступна бесіда на тему вірша; в старшій групі вступна бесіда також проводиться за темою вірша, ще можна використовувати бесіду про творчість письменника або раніше прочитані літературні твори цього автора);

2. Вихователь проголошує назву вірша та його автора. Педагог читає вірш із пам'яті та правильно його інтонує;

3. Бесіда за змістом прочитаного вірша. Педагог лише у старшій дошкільній групі задає запитання стосовно композиційної структури літературного твору;

4. Повторне декламування вірша педагогом (повторення 1-2 рази);

5. Розказування вірша з конкретним прийомом заучування: ігровим, наочним і т.д. Дошкільнику з високим рівнем запам'ятовування таких прийомів достатньо для того, щоб вивчити поданий вірш;

6. Читання напам'ять вірша дитиною дошкільного віку, яка змогла запам'ятати, але це повинно бути лише за її бажанням;

7. Таке заняття потрібно завершувати психологічним етюдом або малюванням під музичний витвір за змістом вірша, також ліплення літературних героїв із ознайомленого твору.

Дошкільникам, які не змогли запам'ятати вірш під час групового заняття, потрібно в обов'язковому порядку проводити індивідуальні заняття, щоб дитина змогла краще вивчити та зрозуміти вірш, літературний твір.

Для кращого ознайомлення з літературними творами педагог повинен організовувати театральну діяльність, інсценування та ігри-драматизації, а діти її розіграти у ролях. В молодших дошкільних групах ігри-драматизації проходять на заняттях з художньої літератури, а у старшій дошкільній групі виконуються як на занятті, так і в повсякденному житті.

Під означенням ігри-драматизації пропонують розглядати у формі розігрування дошкільниками по ролях художнього твору та відтворення характерних рис літературних героїв із збереженням послідовності сюжету. Вони не відбуваються просто так, тому молодшим дошкільникам спочатку показується драматизація за змістом вже прочитаних літературних творів. Ці ігри за змістом вже відомих казок, оповідань та сюжетних віршів діти старшого дошкільного віку організовують за сприяння педагога або діти самостійно створюють. Ігри-драматизації не вимагають конкретної підготовки та репетицій, для них достатньо знань та інтересу дошкільників до літературного твору і використання костюмів та декорацій.

2.2 Експериментальне дослідження на виявлення впливу художльої літератури на моральну вихованість дошкільників

Констатувальний експеримент

Для виявлення впливу художніх творів на моральність дошкільників було проведено констатувальний експеримент. Базою дослідження був Заклад дошкільної освіти «Грайлик» м. Здолбунів у середній групі. У експерименті брали участь 11 дітей, віком 4-5 років.

Мета: експериментально дослідити та обґрунтувати рівні моральної вихованості дітей середнього дошкільного віку за наступними показниками: слухняність, милосердя та дружба.

У процесі дослідження були впровадженні наступні методи: спостереження, читання художньої літератури, бесіда, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний).

Ми встановили шкалу оцінювання показників.

6 балів - повне проявлення показника.

3 бали - не досить повне проявлення показника.

1 бал - погане проявлення показника.

Також було встановлено такі рівні моральної вихованості середніх дошкільників:

Високий рівень (1-2)

Середній рівень (3-4)

Низький рівень (5-6)

Дамо їм повну характеристику.

До високого рівня відноситься діти, які мають глибоке уявлення про всі запропоновані поняття, дають розгорнуті відповіді на запитання. Діти спроможні самостійно робити висновки, аналізувати, прагнуть до отримання нової інформації. Спостерігається високий рівень моральних якостей у дитини.

...