Технології дистанційного навчання в системі олімпійської освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технології дистанційного навчання в системі олімпійської освіти

Марія Булатова, Олександр Кучерявий, Олена Ярмолюк

Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, Україна,

Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна



Abstract

E-learning in Olympic education system

Maria Bulatova, Oleksander Kucheriavyi, Olena Yarmoliuk

Objective. The article is aimed to define the content and the components of e-learning system in Olympic education based on the generalization of international experience of applying modern information and communication technologies at the Centers for Olympic studies and education.

Methods: Theoretical analysis and analytical review of literature, materials of the Internet, web-sites of the Olympic study centers, system analysis, questionnaires, SWOT-analysis, methods of mathematical statistics.

Results: The content, organizational structure and the impact of external and internal factors of the informational-educational environment of the distance learning in the Olympic studies center were determined to reveal the effectiveness of the implementation of distance learning technologies into the Olympic education system.

Conclusions. Results of the research showed that proposed module of distance education 'Olympic Legacy' in the International centre for Olympic studies and education at the Olympic Educational and Scientific Institute of National University of Ukraine on Physical Education and Sports should be considered as an instrument for raising the level of professional education in the field of physical culture and sports.

Keywords: distance learning, Olympic education, center for Olympic research and education.



Анотація

Мета. Визначити зміст і надати характеристику компонентам системи дистанційного навчання в олімпійській освіті на основі узагальнення міжнародного досвіду застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в центрах олімпійських досліджень та освіти.

Методи. Теоретичний аналіз і аналітичний огляд науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, сайтів центрів олімпійських досліджень; системний аналіз, SWOT-аналіз, анкетування, експертне опитування, методи математичної статистики.

Результати. Проаналізовано організаційно-функціональну структуру та вплив зовнішніх і внутрішніх чинників інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання в Міжнародному центрі олімпійських досліджень та освіти для подальшого виявлення ефективності впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти.

Висновки. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що розроблений модуль дистанційної освіти «Олімпійська спадщина» в Міжнародному центрі олімпійських досліджень та освіти при Навчально-науковому олімпійському інституті Національного університету фізичного виховання та спорту України доцільно розглядати як інструмент підвищення рівня професійної освіти у галузі фізичної культури та спорту.

Ключові слова: дистанційне навчання, олімпійська освіта, центр олімпійських досліджень та освіти.



Постановка проблеми

Третє тисячоліття характеризується активними пошуками нових форм, технологій і засобів навчання. Інформаційні й комунікаційні технології становлять значну частину світового виробництва, що призводить до глобального перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Розвиток єдиного європейського освітнього простору істотно підвищує роль інформаційних і комунікаційних технологій в освіті, що зумовлено сучасною світовою тенденцією, створенням глобальних відкритих освітніх і наукових платформ, які дають змогу, з одного боку, розвивати систему накопичення й поширення наукових знань, а з іншого - забезпечувати доступ до різних інформаційних ресурсів широким верствам населення. Саме основою модернізації освіти є інформаційно-комунікаційні технології. Особливі надії науково-педагогічні працівники покладають на дистанційну освіту, що швидко розвивається як у світі, так і в Україні. Впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти потребує поглибленого вивчення, розробки та створення нового інформаційно-освітнього середовища.

Гармонійний розвиток і ефективне функціонування галузі фізичної культури і спорту залежить від рівня освіченості й обізнаності її фахівців, які здатні формувати свідомість підростаючого покоління. Це зумовлює потребу постійного вдосконалення якості підготовки майбутніх фахівців, які відповідатимуть сучасним вимогам ринкових умов. Фахівець у галузі фізичної культури і спорту повинен вільно володіти сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищувати і вдосконалювати свій професійний рівень. Набуття нових знань і навичок, практично корисних у роботі в епоху інформаційного суспільства, значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту.

Пошуком оптимальних шляхів підвищення якості олімпійської освіти шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес займаються вітчизняні і зарубіжні науковці. У працях J. Daniel [43], L. Harasim [45], М. McCabe, Р Gonzalez-Flores [48], J. Stein, C. Graham [56] визначено сутність та особливості дистанційного навчання в зарубіжних країнах. Підвищенням якості освіти шляхом упровадження в освітній процес технологій дистанційного навчання займалося багато сучасних фахівців, зокрема В. Кухаренко [26], С. Сисоєва [34], П. Федорук [38], А. Хуторський [39]. Праці зазначених авторів сприяли накопиченню і систематизації досвіду практичного застосування технологій дистанційного навчання в освітній процес. Проте в них не висвітлено практичні аспекти застосування вищезазначеної технології у підготовці майбутніх фахівців у галузі фізичної культури і спорту, зокрема олімпійської освіти.

У працях І. Герасименко [4], С. Герасименко [5], Р. Гуревич [6], В. Журавського [12] та ін. наведено принципи та моделі ефективного використання інформаційно-комунікаційних і дистанційних технологій навчання у закладах вищої освіти.

Сучасні наукові дослідження спрямовуються на висвітлення таких актуальних проблем, як впровадження інформаційних технологій у галузі фізичної культури і спорту [34], інноваційні процеси в інформаційній діяльності у закладах вищої освіти фізкультурного профілю [8, 20], запровадження інформаційно-комунікаційних технологій і засобів навчання у процес професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту [27, 31, 43], особливості організації дистанційної форми навчання майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту [23. 25, 35, 40, 46], та олімпійської освіти [23, 46].

Вчені [5, 8, 20, 31], розглядаючи особливості інформатизації вищої фізкультурної освіти, наголошують на необхідності використання сучасних програмних комплексів (платформ дистанційного навчання) для успішної організації системи дистанційного навчання закладу вищої освіти (ЗВО) та обґрунтовують організаційні умови дистанційного підвищення кваліфікації тренерів із видів спорту шляхом розробки її концептуальної моделі.

В Україні функціонує чітко налагоджена система олімпійської освіти завдяки співпраці Національного олімпійського комітету та Олімпійської академії України. її основу формують регіональні відділення ОАУ, Міжнародний (у Києві) та регіональні (у Дніпрі, Львові, Харкові) центри олімпійських досліджень та освіти. Дослідження М. Булатової [1], В. Єрмолової [11], М. Загітової [13] доводять, що кожен із центрів представляє науково-освітній комплекс, головними завданнями якого є проведення наукових досліджень та реалізація навчально-виховних програм вищої та післядипломної професійної освіти. В основу діяльності центрів закладено інтеграцію принципів науки, освіти в процесі підготовки фахівців.

Теоретичне підґрунтя формують фахівці таких освітніх установ, як Міжнародна та національні олімпійські академії, центри олімпійських досліджень та освіти, Міжнародна академія спортивної науки та технологій.

Аналіз спеціальної науково-методичної літератури дозволяє відзначити, що сьогодні в світовому науковому просторі ґрунтовно висвітлено систему та складові олімпійської освіти [3, 36, 42, 49], визначено історичні аспекти та досліджено особливості реалізації олімпійської освіти в різних країнах; розкрито шляхи інтеграції олімпійської освіти в навчально-виховний процес шкільної та студентської молоді [9, 11, 41]; визначено форми та методи діяльності Міжнародної олімпійської академії [44, 47], регіональних відділень ОАУ [19] та центрів олімпійських досліджень та освіти України [13]. Проте цілком відсутній системний підхід до систематизації інформації стосовно організації дистанційного навчання в центрах олімпійських досліджень та освіти у світі.

Основні напрями та вимоги до інформатизації професійної підготовки майбутніх фахівців галузі фізичної культури і спорту у ЗВО містяться у положеннях Конституції України, законах України «Про вищу освіту» [15], «Про фізичну культуру у спорт» [17] та ін., наказі Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» [30].

Водночас, на думку вчених [2, 5, 20], розв'язання цих важливих завдань гальмується низкою суперечностей, що виникають між:

• вимогами до інформатизації закладів вищої освіти у галузі фізичної культури і спорту та нерозробленістю теоретичних і методичних засад цього процесу;

• зростанням вимог інформаційного суспільства до рівня володіння інформаційними технологіями та недостатньою готовністю до застосування технологій дистанційного навчання як майбутніми фахівцями, так і професорсько-викладацьким складом закладів освіти у галузі фізичної культури і спорту;

• необхідністю доповнення традиційних форм і методів навчання комп'ютерними технологіями та нерозробленістю організаційно-методичних засад їх упровадження у навчальний процес закладів освіти;

• необхідністю впровадження дистанційної форми навчання для майбутніх фахівців галузі фізичної культури і спорту, зокрема спортсменів високої кваліфікації, та відсутністю науково обґрунтованої методики розробки дистанційних курсів з урахуванням специфіки професійної підготовки;

• сучасними вимогами до інформатизації контролю за рівнем знань, умінь, навичок, спортивних кондицій та недостатнім рівнем її упровадження у навчальний та тренувальний процес;

• можливістю підвищення рівня індивідуалізації професійної підготовки майбутніх фахівців галузі фізичної культури і спорту засобами сучасних інформаційних технологій та традиційною організацією навчально-виховного процесу;

• значним обсягом навчальної інформації, яку повинні засвоїти майбутні фахівці фізичного виховання і спорту, та недостатнім використанням для цього інформаційних технологій.

Очевидним є, що існують причини як організаційно- економічні (недостатня оснащеність навчальних закладів комп'ютерною технікою в потрібній кількості й на належному рівні; відсутність педагогічних програмних засобів; недостатня увага до проблеми використання комп'ютера в навчальному процесі), так і організаційно- методичні.

Водночас практично відсутнє педагогічно обґрунтоване методичне забезпечення освітнього процесу, орієнтоване на системне використання технологій дистанційного навчання в олімпійській освіті. Актуальність зазначеної проблематики в умовах глобальних змін суспільного й індивідуального життя обумовлена наявністю протиріч як на теоретичному, так і на практичному рівнях, а саме між:

• необхідністю поширення цінностей філософії олімпізму і недостатнім використанням їх в системі дистанційного навчання;

• потребами у впровадженні окремих технологій у систему олімпійської освіти молоді та відсутністю науково-практичних матеріалів у даній галузі;

• необхідністю отримання вищої освіти і неможливістю бути присутнім на всіх заняттях через участь у змаганнях та тренувальних зборах у складі збірної команди України;

• необхідністю отримання знань здобувачами вищої освіти та відсутністю необхідної кількості та доступу до навчально-методичної літератури;

• можливістю постійного оновлення інформації з олімпійської тематики для удосконалення та поглиблення знань з олімпійської освіти, підвищення якості інтеграції олімпійської освіти в освітній простір закладів освіти та відсутністю відповідного інформаційно-освітнього середовища.

У пошуку нових підходів до організації впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти в рамках професійної підготовки майбутніх фахівців надзвичайно необхідним є створення інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Центру олімпійських досліджень та освіти.

Детального наукового аналізу потребує вивчення змісту програм дистанційної освіти у центрах олімпійських досліджень та освіти. Зокрема, недостатньо ґрунтовно досліджені основні форми дистанційного навчання в олімпійських установах в різних країнах, напрями співпраці центрів олімпійських досліджень та освіти у світі з іншими освітніми організаціями щодо впровадження олімпійської освіти серед молоді.

Мета дослідження - визначити зміст і надати характеристику компонентам системи дистанційного навчання в олімпійській освіті на основі узагальнення міжнародного досвіду застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в центрах олімпійських досліджень та освіти.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і аналітичний огляд науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, сайтів центрів олімпійських досліджень, SWOT-аналіз, анкетування, експертне опитування, методи математичної статистики.

З метою визначення змісту та напрямів застосування технологій дистанційного навчання було проаналізовано 43 офіційні веб-сторінки центрів олімпійських досліджень та понад 30 сайтів закладів освіти в спорті світового рівня. Під час проведення SWOT-аналізу освітнього середовища в системі олімпійської освіти було взято за основу перелік критеріїв, адаптованих до умов освітнього процесу в рамках інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Міжнародного центру олімпійських досліджень та освіти при Навчально-науковому олімпійському інституті Національного університету фізичного виховання і спорту України. В експертному опитуванні взяли участь 17 експертів-керівників регіональних відділень Олімпійської академії України. Відповідно до обраних експертами критеріїв встановлено показники, що визначають сильні та слабкі сторони інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Центру олімпійських досліджень та освіти; його можливості та загрози, що безпосередньо та опосередковано впливають на впровадження технологій дистанційного навчання в олімпійській освіті.

Анкетування було проведено з метою виявлення ефективності впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти в Україні. Для проведення анкетування було обрано три цільові групи респондентів з урахуванням специфіки дослідження:

1) викладачі закладів вищої освіти (п = 49), які мають безпосереднє відношення до впровадження олімпійської освіти (на базі Національного університету фізичного виховання та спорту України (п = 29), Тернопільського педагогічного університету (n = 11), Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка (п = 4), Класичного приватного університету м. Запоріжжя (п = 1) та Київського університету ім. Б. Грінченка (п = 4));

2) вчителі закладів загальної середньої освіти (п =133), що входять до Всеукраїнської мережі шкіл олімпійської освіти;

3) студенти 4-го року навчання рівня «бакалавр» та 1-го, 2-го року навчання рівня «магістр» спеціальності «Фізична культура та спорт» НУФВСУ (п = 129) та Київського університету ім. Б. Грінченка (п = 58).

У дослідженні взяли участь 369 респондентів, серед яких 49 викладачів, 133 вчителі та 187 студентів ЗВО.

Результати дослідження

«Олімпійський рух, - як писав П'єр де Кубертен, - передбачає загальне спортивне виховання, яке доступне для всіх, відрізняється мужністю і лицарським духом і в сукупності з естетичними і літературними заняттями є рушієм національного життя і вогнищем громадянськості» [10, с. 125]. Звертаючись до «Олімпійських мемуарів» П. де Кубертена, читаємо: «Я бажав відродити не саму лише форму, але й принципи цього тисячолітнього інституту, бо розумів, що це дасть не тільки моїй країні, але й усьому людству доконечний виховний імпульс. Отож, я прагнув відновити ті підвалини, на яких він стояв у минулому, - його зв'язки з інтелектуальним, моральним і, певною мірою, релігійним життям. Сучасний світ додав до тих підвалин дві нові: технічні досягнення та демократичний інтернаціоналізм» [24, с. 71].

Інтерес до педагогічної концепції Кубертена щодо ролі спорту та Олімпійських ігор в освітньому процесі, до ідей і цінностей олімпізму привів до появи поняття «олімпійська освіта». Вперше цей термін прозвучав у 1948 р. у доповіді президента Олімпійського комітету Сполучених Штатів Америки Кеннета Вілсона під час зустрічі з членами американської команди на Іграх XIV Олімпіади в Лондоні. Пізніше, у 1968 р., термін «Olympic education» прозвучав у доповіді С. Фавра на VIII сесії Міжнародної олімпійської академії.

Прийнято вважати, що вперше поняття «олімпійська освіта» було введено у 1975 р. видатним німецьким істориком Норбертом Мюллером, який протягом багатьох наступних років виявляв високу активність у розвитку олімпійської освіти в дусі концепції П'єра де Кубертена [1]. Аналіз науково-методичної літератури та історичних джерел дає підстави стверджувати, що досі відсутній єдиний підхід до визначення терміну «олімпійська освіта» та її мети і завдань. Так, олімпійську освіту науковці розглядають по-різному: як цілеспрямований процес пізнання закономірностей виникнення і розвитку олімпійського руху, його впливу на задоволення багатьох культурно-освітніх запитів особистості і суспільства [21]; як багаторівневий спеціально організований педагогічний процес формування гармонійно розвиненої особистості через набуття знань, умінь і навичок, розвиток здібностей, інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій, що базуються на гуманістичних ідеалах і цінностях олімпізму і є складовою частиною загальної освіти [11]; як елемент олімпійської педагогічної діяльності, орієнтований на залучення індивіда (за його активної участі) у спеціально організованих умовах педагогічного середовища до світу олімпійських знань, його інформаційної готовності до діяльності в олімпійському русі [36]; як інтеграцію спортивної, соціальної, моральної та інтелектуальної освіти учнів з метою об'єднати їх «суб'єктивну спортивну здатність, соціальну поведінку, моральну поведінку й олімпійські знання з об'єктивними бажаннями, фундаментальними та історико-педагогічними, поведінковими стандартами олімпійських принципів» [49].

Професори В. Платонов і М. Булатова [1] зазначають, що, виходячи з реалій сучасності, місця олімпійського руху та олімпійського спорту в житті сучасного суспільства, слід радикально змінити зміст поняття «олімпійська освіта», під яким логічно розуміти використання всієї широти і глибини змісту олімпійського руху з його багатою історією та сучасністю, досягненнями, проблемами, суперечностями, складними зв'язками з різними сферами життя світової спільноти як важливої складової частини гуманітарної освіти та гуманістичного виховання.

Аналіз наукових літературних джерел свідчить, що значна частина дослідників [10, 21, 32] за мету олімпійської освіти ставить формування загальнолюдських гуманістичних норм поведінки в усіх сферах суспільного життя, заснованих на принципах і цінностях олімпізму, задекларованих в Олімпійській хартії.

На підставі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що центр олімпійських досліджень та освіти являє собою культурно-освітню установу, яка є джерелом сучасних олімпійських знань, прагне надавати фахівцям та дослідникам доступ до інформації та колекцій, що стимулюють інтелектуальний обмін та наукові дослідження [13, с. 39].

Центри входять до системи Міжнародного олімпійського руху та надають можливість забезпечувати відвідувачів і користувачів інформаційних ресурсів актуальною інформацією про олімпізм та Олімпійські ігри, а також впроваджувати технології дистанційного навчання. Діяльність центрів олімпійських досліджень у країнах світу координує Міжнародний олімпійський комітет. В європейських країнах у 1960-х роках простежувався поштовх до створення певних структур, пов'язаних з олімпійською освітою. Так, у 1968 р. було створено Центр олімпійських досліджень в Іспанії і в 1974 р. - в США, які пізніше на зразок МОА змінили свою назву на національні олімпійські академії [13].

За офіційними джерелами інформації, на сьогодні функціонують та мають підтримку МОК у своїй діяльності 43 центри олімпійських досліджень та освіти (станом на 01.01.2020 р.). Одними з перших було створено Центр олімпійських досліджень Техаського університету в Остіні (1983 р.), Автономного університету Барселони (1989 р.) та Міжнародний центр олімпійських досліджень Університету Західного Онтаріо в Канаді (1989 р.).

Центр олімпійських досліджень в університеті Барселони було створено 1989 р. з метою підвищення знань про олімпійські цінності, спорт, Олімпійські ігри. Завдяки своїй інформаційно-науковій діяльності, Центр є одним із найвпливовіших міжнародних осередків у галузі олімпійських досліджень, координації доступу до наукових ресурсів в олімпійському спорті. Завданнями центру є:

• налагодження співпраці з різними національними та міжнародними спортивними організаціями в наукових і культурних сферах, поширюючи ідеї олімпійського руху;

• проведення досліджень у галузі олімпійського спорту, зокрема, олімпійської освіти;

• проведення курсів для фахівців та аспірантів з питань олімпізму і спорту на базі університету;

• удосконалення інформативності документації для студентів, відвідувачів та фахівців;

• сприяння діяльності університетських центрів досліджень та координування їх роботи;

• організація наукових заходів (конференцій, семінарів);

• сприяння видавничій діяльності з олімпійської тематики.

Окрім поширених технологій дистанційного навчання, таких, як доступ до бібліотечного фонду електронних видань та літературних джерел, відео-лекцій та виступів провідних фахівців, одним із особливостей технологій дистанційного навчання Центру є створення «Олімпійської хмари» - інформаційного сервісу джерел пошуку інформації олімпійської спрямованості [53].

Розвиток олімпійських досліджень набув підтримки НОК США, який було створено у 1894 р. з метою сприяння включенню до олімпійського руху атлетів країни, що в подальшому призвело до створення центрів олімпійських досліджень у різних штатах.

Інститут олімпійських досліджень, заснований на базі Центру фізичної культури та спорту ім. Г.Л. Старка Техаського університету у 1983 р., спрямований на поширення наукової інформації щодо підготовки спортсменів, проведення наукових досліджень з олімпійської тематики, налагодження співпраці з комерційними та некомерційними спортивними організаціями, пошук та залучення інвесторів для цих проектів.

На офіційній сторінці зазначеного центру інформація подана за розділами: загальна інформація про місію та напрями діяльності центру, виставкова діяльність (в режимі реального відвідування, віртуальної презентації не передбачено), Дослідницький центр, Інститут олімпійських досліджень [54].

Інформаційні ресурси Інституту згруповані за такими напрямами, як допінг та олімпійський рух, важка атлетика, боротьба, офіційні олімпійські звіти, підготовка спортсменів з олімпійських видів спорту, Олімпійська ефемера з колекцій Бет Роулі, Боба Гофмана та Гарольда Вайсса, та становлять понад 30 тис. джерел, до яких входять статті у наукових виданнях, що знаходяться у відкритому або закритому доступі; презентації лекцій провідних вчених університету з олімпійської тематики, які можна переглянути на каналі Ютуб та в соціальних мережах; наукова література.

На базі центру проводяться різні наукові і практичні заходи, участь у яких передбачає не тільки очну, а й дистанційну форму. Крім дослідницької та видавничої діяльності, центр олімпійських досліджень при Техаському університеті створив два нових курси з історії Олімпійських ігор, навчання за якими передбачає дистанційну участь, а також умови для підготовки та захисту дисертаційних робіт за напрямом олімпійська політика.

Основна місія Міжнародного центру олімпійських досліджень Університету Західного Онтаріо полягає у висвітленні результатів досліджень олімпійського руху [50]. Свою діяльність центр реалізує в таких чотирьох напрямах:

• видання міжнародного журналу олімпійських досліджень «Olympika», в тому числі онлайн версії журналу, яка доступна читачам з усього світу;

• проведення міжнародних симпозіумів олімпійських досліджень у кожному олімпійському році, а також надання доступу до онлайн трансляції доповідей та участі у дискусіях;

• випуск електронного збірника тез доповідей симпозіумів;

• запрошення провідних вчених світу до читання лекцій з олімпійської тематики та надання можливості отримання інформації у вигляді pdf-файлів, презентацій Power Point, розміщених на сторінці центру;

• надання фінансової підтримки для проведення наукових досліджень викладачам, аспірантам і студентам Університету Західного Онтаріо.

Технології дистанційного навчання, які активно застосовує Міжнародний центр олімпійських досліджень в Університеті Західного Онтаріо, передбачають проведення відкритих лекцій та їх онлайн трансляція на сайті центру, користування фондом електронної бібліотеки, доступ до відео- та фотоархівів, присвячених останнім подіям олімпійського руху.

Провідну інформаційно-аналітичну функцію виконує Центр олімпійських досліджень МОК, розташований у м. Лозанна (Швейцарія) і відкритий у 1993 р. Він функціонує при Олімпійському музеї МОК та має у своєму складі документальний відділ, фото- та відеоархіви, Олімпійську міжнародну бібліотеку, джерела якої представлені на паперовому, цифровому та електронному носіях.



Рисунок 1 - Електронні ресурси Центру олімпійських досліджень (Лозанна, Швейцарія)

Основна мета центру полягає у наданні інформаційної та аналітичної підтримки проведення досліджень щодо вивчення історії, особливостей організації та проведення Ігор Олімпіад, юнацьких та зимових Олімпійських ігор, функціонування і перспектив розвитку олімпійського спорту, координації інформаційно-комунікаційного забезпечення олімпійського руху, а також у поширенні інформації про олімпізм через різноманітні освітні програми за допомогою технологій традиційного та дистанційного навчання (рис. 1). Центр надає освітні послуги для широких верств населення, молоді і представників навчальних закладів.

У центрі зберігаються архіви олімпійського руху, починаючи з 1886 р. Фонд аудіо- та відеоматеріалів налічує понад 17 500 фільмів, починаючи з Ігор І Олімпіади. Фототека зберігає близько 410 000 документів. У фондах бібліотеки зберігається понад 18 500 книг і 250 періодичних видань [52].

Важливими підрозділами центру є секції технічного забезпечення олімпійської освіти, що працюють на базі Олімпійського музею та надають можливість користування ресурсами центру в режимі онлайн та оффлайн. До ресурсів електронної Олімпійської міжнародної бібліотеки, яка надає можливість користуватися фондом безкоштовно, входять:

* усі офіційні публікації МОК від часу його створення в 1894 р.;

• історичні архіви МОК з 1894 р.;

• офіційні публікації і звіти Організаційних комітетів Олімпійських ігор;

• офіційні заявки міст-кандидатів на проведення Ігор Олімпіад, зимових та юнацьких Олімпійських ігор;

• публікації міжнародних федерацій з видів спорту та національних олімпійських комітетів щодо участі команд в Олімпійських іграх;

• академічні статті, книги та дисертації з олімпійської тематики;

• електронні книги, електронні видання, журнали та електронні журнали, в яких висвітлюються питання олімпійського спорту;

• підсумкові звіти науковців, які проводили дослідження за грантовими програмами від центру;

• довідкові документи та інформаційні таблиці з усіх основних тем, пов'язаних з Іграми та олімпійським рухом.

Центр олімпійських досліджень координує діяльність інших центрів, навчальних закладів і виступає ініціатором проведення наукових заходів (конференцій, конгресів, зустрічей). Так, у 2019 р. центр провів низку онлайн конференцій, присвячених сталому розвитку олімпійського руху, поширенню олімпійських цінностей тощо.

До основних елементів інформаційно-комунікаційних технологій, які застосовує у своїй роботі ЦОД є онлайн доступ до фондів бібліотеки МОК, архівів Організаційних комітетів Олімпійський ігор та останніх видань з олімпійської тематики, створення інформаційної платформи з олімпійських досліджень та Олімпійської мультимедійної бібліотеки.

Однією з найбільш впливових організацій, яка застосовує в своїй інформаційно-аналітичній та просвітницькій діяльності з олімпійської тематики сучасні інформаційні технології, є Міжнародний центр олімпійських досліджень та освіти (МЦОДО), що функціонує при Навчально-науковому інституті олімпійської освіти НУФВСУ з 1992 р. (рис. 2).

Рисунок 2 - Офіційна сторінка Міжнародного центру олімпійських досліджень та освіти (Україна)

Міжнародний центр олімпійських досліджень та освіти бачить свою місію у популяризації ідеалів і цінностей олімпізму через отримання, накопичення та поширення знань в галузі олімпійського спорту [22]. Діяльність центру здійснюється у трьох головних напрямах: науковому, освітньому та видавничому. Основними завданнями центру є:

* проведення фундаментальних і прикладних досліджень з історичних, організаційно-правових, соціально-економічних

• підготовка і видання наукової, навчальної і методичної літератури, спрямованої на озброєння спеціалістів галузі фізичної культури і спорту, широких верств населення сучасною системою знань у галузі олімпійського спорту;

• формування довідково-інформаційного фонду з підготовкою аналітичних матеріалів, поширенням інформаційної продукції і наданням консультацій з питань історії та розвитку олімпійського руху;

• створення сприятливих умов і надання інформаційних ресурсів для підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через магістратуру, аспірантуру і докторантуру;

• розробка і реалізація спеціальних програм із залучення дітей і молоді до ідеалів і цінностей олімпізму в системі освіти, виховання й навчання підростаючого покоління;

• організація міжнародних і національних конгресів, конференцій, симпозіумів та інших публічних заходів з поширення наукових знань, обміну інформацією і досвідом серед науковців і практиків у системі олімпійського спорту;

• розвиток співробітництва з різними міжнародними і національними спортивними, науковими та освітніми установами й організаціями у формуванні інтегрованого простору, спільному накопиченні й використанні знань в олімпійській освіті та науково-дослідній роботі.

Регіональні центри олімпійських досліджень та освіти створені на базі закладів вищої освіти України: Національного університету фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ), Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (ЛДУФК), Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту (ПДАФКС), Харківської державної академії фізичної культури (ХДАФК).

Ефективною формою впровадження олімпійської освіти є інтеграція олімпійської освіти у навчальні дисципліни, проведення науково-дослідної роботи з олімпійської тематики, організація роботи олімпійських музеїв, олімпійських галерей, кабінетів олімпійської освіти, організація спортивно-масової роботи з олімпійської тематики.

Дистанційне навчання в системі олімпійської освіти - це сукупність взаємопов'язаних компонентів, в якій основними засобами управління освітньою діяльністю і засобами навчання є програмно-апаратні засоби, що функціонують на базі інформаційно-комунікаційних технологій, комунікаційних систем та мереж, і використовуються в освітньому процесі віддалених один від одного користувачів під керівництвом тьютора в Центрі олімпійських досліджень та освіти.



Рисунок 3 - Компоненти системи дистанційного навчання в олімпійській освіті

На нашу думку, дистанційне навчання в системі олімпійської освіти обумовлено певними положеннями:

1) розвивається як елемент освітніх технологій у сфері олімпійської спорту, що впроваджують ЗВО у галузі фізичної культури і спорту та центри олімпійських досліджень та освіти;

2) пов'язане зі створенням, опрацюванням і передаванням інформаційних освітньо-наукових ресурсів, а також їх ефективним використанням;

3) передбачає відповідне технічне забезпечення, яке ґрунтується на комп'ютеризації усіх підрозділів ЦОД; організації налагодженої роботи локальної мережі ЦОД; централізованій координації роботи серверів ЦОД та їх адмініструванні; обґрунтованому виборі програмного забезпечення для створення інформаційних освітніх web- ресурсів, електронних навчальних курсів та організації доступу до них через систему підтримки дистанційного навчання ЦОД; авторизованому доступі користувачів до інформаційних ресурсів; телекомунікаційному зв'язку з регіональними ЦОД для організації електронного листування, чатів, форумів, телеконференцій.

Система дистанційного навчання в олімпійській освіті ґрунтується на базових складових системи дистанційної освіти ЗВО у галузі фізичної культури і спорту і включає нормативно-правовий, освітянський, організаційний, кадровий, матеріально-технічний, навчально-методичний і фінансовий компоненти (рис. 3).

На нашу думку, доцільно розглянути зміст зазначених компонентів системи дистанційного навчання та їх специфіки у МЦОДО.

1. Нормативно-правовий компонент. Діяльність МЦОДО у сфері дистанційного навчання ґрунтується на чинному законодавстві України та має спиратись на основні нормативні документи, що регулюють діяльність ЗВО, при якому функціонує МЦОДО:

• «Концепція ЗВО для здійснення навчання за дистанційною формою»;

• «Статут Національного університету фізичного виховання і спорту України»;

• «Положення про Навчально-науковий олімпійський інститут»;

• «Положення про дистанційне навчання у ЗВО»;

• «Положення про Центр дистанційного навчання ЗВО»;

• «Програма розвитку і впровадження технологій дистанційного навчання у ЗВО»;

• «Вимоги до курсів дистанційного навчання»;

• «Нормування роботи викладачів ЗВО у галузі дистанційного навчання»;

• «Положення про право власності та захист авторських прав у галузі дистанційного навчання» тощо.

2. Освітянський компонент передбачає поступовий перехід від використання елементів дистанційного навчання для частини освітніх послуг і окремих дисциплін, до створення цілісних дистанційних курсів за напрямами і спеціальностями та організації повноцінного дистанційного навчання у ЗВО з олімпійської освіти. Реалізація програми розвитку технологій дистанційного навчання передбачає їх використання на всіх рівнях освіти:

• поглиблене навчання учнів шкіл (гімназій) шкільних предметів, у рамках яких надаються знання з олімпійської освіти;

• підготовка абітурієнтів до вступу до ЗВО фізкультурно-спортивного профілю;

• підготовка абітурієнтів до вступу до магістратури, аспірантури за спеціальністю «Олімпійський та професійний спорт»;

• здобування вищої освіти за спеціальністю «Олімпійський та професійний спорт»;

• використання інформаційно-комунікаційних технологій при організації позааудиторної роботи студентів усіх форм навчання з наданням студентам комплекту спеціальних навчальних матеріалів для самостійної роботи (навчальні матеріали, виконані в твердих копіях, в електронному вигляді, на аудіо- і відеодисках);

• надання можливості студентам вивчати, крім дисциплін навчального плану, інші дисципліни з олімпійської тематики, а також брати участь у освітніх програмах, відкритих курсах, що пропонуються як у ЦОДО, так і в інших ЗВО України та за кордоном;

• навчання студентів за індивідуальним планом;

• навчання іноземних громадян і громадян України, що перебувають за кордоном;

• навчання молоді з обмеженими можливостями та осіб, які перебувають на довготривалому лікуванні;

• навчання громадян у місцях позбавлення волі;

• післядипломна професійна освіта;

• дистанційне навчання в аспірантурі та докторантурі за спеціальністю «017 - Фізична культура і спорт»;

• підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу.

3. Організаційний компонент передбачає створення відповідної системи управління, функціонування якої має ґрунтуватися на таких положеннях:

• загальне керівництво дистанційним навчанням здійснює ректорат, деканати факультетів, керівники відокремлених підрозділів університету;

• безпосереднє керівництво і управління покладається на центр дистанційного навчання (ЦДН);

• система дистанційного навчання складається з ЦДН у ЦОДО на базі ЗВО і регіональних ЦОДО;

ЦДН залучає фахівців у сфері дистанційного навчання до роботи і координує їх діяльність, забезпечуючи однаковий підхід до формування навчальних інформаційних ресурсів і визнання їх курсами дистанційного навчання, що відповідають освітнім стандартам. Технології дистанційного навчання реалізуються в спільній діяльності кафедр, факультетів, інститутів, ЦДН університету, осіб, відповідальних у ЗВО за інформатизацію структурних підрозділів, викладачів і студентів різних форм навчання.

4. Кадровий компонент. Використання технологій дистанційного навчання у ЦОДО потребує спеціальної інформаційно-комп'ютерної підготовки користувачів (тьюторів, викладачів, студентів тощо). При використанні зазначених технологій викладач-розробник дистанційного курсу виконує функції координатора процесу, коригує зміст і структуру дистанційного курсу, здійснює консультування, контроль тощо. Викладач-тьютор безпосередньо організовує процес дистанційного навчання з олімпійської освіти.

5. Матеріально-технічний компонент спрямований на створення та розвиток потужної корпоративної комп'ютерної мережі із регіональними ЦОДО та ЗВО у галузі фізичної культури і спорту. Для цього необхідно удосконалити роботу комп'ютерної мережі шляхом впровадження Wi-Fi-технологій, через яку забезпечується доступ до інформаційних ресурсів у мережі Internet та на серверах ЦОДО та ЗВО. Для створення електронних курсів, відеоконтенту, інших інформаційних ресурсів дидактичного характеру, а також для організації і впровадження різних моделей дистанційного навчання у ЦОДО, необхідно використовувати лише ліцензійне або вільно поширюване програмне забезпечення.

6. Навчально-методичний компонент передбачає:

• широке використання інформаційно-комукаційних технологій у ЦОДО;

• постійне оновлення інформаційних ресурсів з олімпійської освіти та їх логічне групування за певною тематикою;

• забезпечення можливості академічної мобільності студентів та користування ресурсами ЦОДО під час виконання самостійної роботи;

• забезпечення студентів, які знаходяться на спортивних зборах, або на змаганнях, працюють і навчаються за індивідуальним планом, навчальними інформаційними ресурсами.

7. Фінансовий компонент здійснюється за рахунок відрахування коштів ЗВО; виконання господарських договорів; отримання грантів; добровільних внесків і пожертвувань; інших надходжень, що не заборонені чинним законодавством.

Оскільки олімпійська освіта являє собою перш за все педагогічний процес, їй притаманні всі технології, якими користуються в освітньому просторі.

Рисунок 4 - Класифікація технологій дистанційного навчання в олімпійській освіті



Рисунок 5 - Технології дистанційного навчання у Міжнародному центрі олімпійських досліджень та освіти

Таблиця 1 - Напрями впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти України

Напрям	Реалізація
Олімпійська освіта в закладах вищої освіти України	Розробка авторського онлайн курсу з олімпійської освіти для спеціалізованих та неспеціалізованих закладів вищої освіти України Організація та проведення Інтернет-конференцій, вебінарів, інтерактивних студентських олімпіад Проведення онлайн лекцій на олімпійську тематику
Олімпійське виховання в закладах загально-середньої освіти та дошкільних закладах	Розробка інтерактивного та медіа-контенту для олімпійських класів Розробка авторського онлайн курсу олімпійського виховання для дошкільних навчальних закладів
Спорт для всіх	Розробка інтерактивного та медіа-контенту для проведення Олімпійського дня, Олімпійського уроку Проведення Інтернет-конференцій і онлайн курсів з олімпійської тематики
Участь у міжнародних заходах	Онлайн трансляція (стрімінг) міжнародних сесій, семінарів МОА на базі МЦОДО
Ветеранський рух	Підготовка електронних видань з проблем спортивного руху ветеранів спорту в Україні Організація і проведення Skype-чатів та онлайн зустрічей для спортсменів-ветеранів Проведення онлайн лекцій видатними спортсменами минулих років з олімпійської тематики
Співпраця із засобами масової інформації	Розробка інтерактивного та медіа-контенту з олімпійської тематики для теле- та радіопрограм, що висвітлюють спортивні події в Україні

Основні напрями впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти наведено в таблиці 1.

У результаті анкетування професорсько-викладацького складу ЗВО у галузі фізичної культури і спорту (n = 49) та викладачів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) (п = 133) було визначено ступінь використання технологій дистанційного навчання у МЦОДО при Навчально-науковому олімпійському інституті НУФВСУ. Порівняльна характеристика відповідей респондентів представлена на рисунку 5. Так, більшість користувачів відзначили інтерактивне спілкування з фахівцями центру та участь у вебінарах з олімпійської тематики як найбільш пріоритетні (відповідно 83 % - науковці та професорсько-викладацький склад ЗВО та 77 % - викладачі шкіл); сприяють підвищенню якості освітнього процесу представлені у центрі відеопрезентації та ілюстративний матеріал з олімпійської тематики (відповідно 74 та 69 %).

Реалізація вищезазначених технологій дистанційного навчання, на нашу думку, можлива в умовах сформованого інформаційно-освітнього середовища як певної системи інформаційних освітніх ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечує взаємозв'язок учасників освітнього процесу і спрямована на досягнення максимальної якості підготовки фахівців [29].

Модель інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання МЦОДО включає сферу зовнішнього та внутрішнього впливу (рис. 6).

1. Сфера зовнішнього впливу формується організаціями міжнародного та національного рівнів. Так, на міжнародному рівні МЦОДО співпрацює з МОК, МОА, Олімпійським музеєм, міжнародними громадськими і спортивними організаціями, спортивними асоціаціями; на національному рівні - з НОК України, федераціями з видів спорту, ОАУ, закладами вищої освіти у сфері фізичної культури і спорту, закладами загальної середньої освіти, що входять до системи олімпійської освіти. Впровадження технологій дистанційного навчання ЦОДО безпосередньо залежить від закладу вищої освіти, до якого він належить.

2. До сфери внутрішнього впливу входять дві підсистеми:

2.1. Підсистема підготовки дистанційного навчання, яку забезпечують розробники/автори курсів дистанційного навчання з олімпійської освіти та викладачі-тьютори, які ведуть курси та впроваджують різноманітні технології дистанційної освіти завдяки використанню основних форм та методів дистанційного навчання з олімпійської освіти.

2.2. Підсистема комунікації з користувачами, підсистема доступу до курсів дистанційного навчання, підсистема тестування, підсистема обліку результатів навчальної діяльності студентів та підсистема управління курсами дистанційного навчання.

В результаті системного аналізу було встановлено, що основними користувачами ресурсів ЦОДО є, окрім спортсменів та студентів, котрі навчаються за індивідуальним планом, абітурієнти до вступу у ЗВО галузі фізичної культури і спорту; студенти денної та заочної форми навчання ЗВО галузі фізичної культури і спорту як в Україні, так і за кордоном; здобувачі другої вищої освіти у ЗВО галузі фізичної культури і спорту як в Україні, так і за кордоном; іноземні громадяни і громадяни України, котрі перебувають за кордоном; молодь з обмеженими можливостями та особи, які перебувають на довготривалому лікуванні; професорсько-викладацький склад; вчителі та учні закладів середньої освіти (рис. 7).

Одним із найбільш поширених інструментів стратегічного планування організацій є SWOT-аналіз як метод виявлення сильних та слабких сторін зовнішнього й внутрішнього середовища підприємств (організацій) з метою їх аналізу, використання результатів у процесі стратегічного планування і прийняття управлінських рішень [18]. Основна ідея методу полягає у детальному розгляді певних внутрішніх факторів (сильних та слабких сторін), що є визначальними під час прийняття рішень щодо впровадження технологій дистанційного навчання в системі олімпійської освіти, визначенні й оцінці можливостей чи загроз розвитку ідеї, діяльності чи процесу (зовнішні чинники).



Рисунок 6 - Модель інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Міжнародного центру олімпійських досліджень та освіти України

Рисунок 7 - Користувачі інформаційно-комунікаційних технологій центру олімпійських досліджень та освіти



У дослідженні взято за основу перелік критеріїв, адаптованих до умов освітнього процесу в рамках інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Міжнародного центру олімпійських досліджень та освіти при Навчально-науковому олімпійському інституті Національного університету фізичного виховання і спорту України. Відповідно до обраних експертами критеріїв встановлено 29 факторів, що визначають сильні і слабкі сторони інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Центру олімпійських досліджень та освіти, та 22 фактори, що визначають можливості і загрози впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти.

До внутрішніх факторів інформаційно-освітнього середовища дистанційного навчання Міжнародного центру олімпійських досліджень та освіти при Навчально-науковому інституті олімпійської освіти НУФВСУ належать такі:

• фінансові ресурси: державне фінансування освітніх інновацій, гранти, благодійні внески, можливість отримання спонсорської підтримки;

• фізичні ресурси: місце розташування МЦОДО, наявність приміщень, матеріально-технічного обладнання, можливість доступу до Інтернет з робочого місця та з персонального пристрою (wi-fi пристрою);

• людські ресурси: кваліфікація науково-педагогічних і технічних працівників, комп'ютерна грамотність користувачів Центру, залучення сторонніх експертів, консультантів, фахівців;

• інтелектуальні ресурси: авторські курси з олімпійської освіти, електронні навчально-методичні посібники та видання з історії та теорії олімпійського руху, література для учнів ЗЗСО з олімпійської освіти; відео- лекції з окремих тем олімпійської тематики, лекції у форматі Power Point; теоретичні завдання та тестування з олімпійської освіти (самоконтроль), відео-презентації та ілюстративний матеріал з олімпійської тематики, Інтернет-конференції, семінари, відеоматеріали для підвищення кваліфікації;

• нормативно-правові ресурси: Концепція ЗВО щодо здійснення навчання за дистанційною формою, при якому діє ЦОД; Положення про Центр дистанційного навчання ЗВО, при якому діє ЦОД; Програма розвитку і впровадження ТДН у ЗВО, при якому діє ЦОД; вимоги до курсів дистанційного навчання ЦОД; авторські права на курси з олімпійської освіти, ліцензії на програмні продукти з олімпійської освіти, сертифікати викладачів-тьюторів Центру.

Крім об'єктивних внутрішніх чинників, які можна певним чином контролювати, варто враховувати ще й зовнішні процеси, що безпосередньо або опосередковано впливають на систему олімпійської освіти, визначаючи можливості та загрози. Такими зовнішніми чинниками є:

• соціальні тенденції: цінності, престиж олімпійської освіти, мобільність студентів, міграція працівників освіти, зміна вподобань цільової аудиторії (користувачів МЦОДО);

• ринкові тенденції: конкуренція між закладами освіти, які надають послуги дистанційного навчання в галузі фізичної культури і спорту, у тому числі в олімпійському спорті; розгалуженість системи ЦОД у світі та регіональних ЦОД в Україні; комунікаційна політика закладів загальної середньої освіти, що входять до Всеукраїнської мережі шкіл олімпійської освіти;

• економічні тенденції: матеріальний добробут і рівень доходів населення; рівень соціального забезпечення населення; рівень заробітної платні працівників освіти; вартість освітніх послуг; економічна доступність послуг дистанційного навчання; фінансування міжнародних освітніх проєктів;

• демографічні тенденції: численність і вік населення, що включено в освітній простір; можливість надання освітніх послуг впродовж всього життя людини; тендерна рівність в освіті;

• інформаційно-комунікативні тенденції: інтеграція в освіту нових технологій; сучасні форми надання інформаційного контенту з олімпійської тематики; створення віртуальних освітніх платформ (олімпійських студій, класів тощо);

• політичні, екологічні, економічні обмеження та регуляції.

Класичний SWOT-аналіз передбачає експертну оцінку в балах кожного з факторів від 1 до 5, при цьому 1 - найнижча оцінка, 5 - найвища. Після статистичної обробки отриманих даних і ранжування факторів за зменшенням числового значення ми залишили 10 ключових факторів з найбільшою кількістю балів. За ключовими факторами побудована матриця SWOT-аналізу освітнього середовища в системі олімпійської освіти (табл. 2).

Загальна сума балів у рядку (ваговий коефіцієнт Јп) дозволяє визначити ранг кожного фактора та його пріоритетність під час впровадження технологій дистанційного навчання в систему олімпійської освіти. Порівняння сумарного дебетового показника IDb в лівій частині таблиці 2 з сумарним кредитовим показником IKr в правій частині таблиці 2 дозволяє визначити сальдо балансу (Sb) факторів.

Таблиця 2 - Матриця SWOT-аналізу освітнього середовища в системі олімпійської освіти

Фактори	Кількість відповідей	І балів	Кількість відповідей	І балів	Фактори
Сильні сторони (S)	1	2	3	4	5		1	2 3	4	5		Слабкі сторони (W)
Висока кваліфікація науково- педагогічних працівників	0	0	0	6	11	79	0	0	1	13	3	70	Неналежне державне фінансування освітніх інновацій
Можливість доступу до Інтернет з персонального пристрою без обмеження у часі	0	0	0	7	10	78	1	0	1	9	6	70	Труднощі в отриманні грантів
Залучення грантів	0	0	0	8	9	77	1	0	0	11	5	70	Незацікавленість спонсорів у підтримці освітніх проектів
Авторські курси з олімпійської освіти	0	0	0	8	9	77	0	1	0	13	3	69	Застаріле матеріально-технічне обладнання
Електронні посібники та видання з історії та теорії олімпійського руху	0	0	1	6	10	77	0	1	0	14	2	68	Обмеження доступу до Інтернет з робочого місця
Відео-презентації та ілюстративний матеріал з олімпійської тематики	0	0	1	6	10	77	1	0	2	10	4	67	Низький рівень благодійної допомоги
Матеріально-технічне обладнання ...

Подобные документы

• Дистанційне навчання, технології та засоби. Концепція безперервного навчання

  Дистанційне навчання, визначення та мета. Задачі дистанційного навчання. Перелік існуючих програмних платформ дистанційного навчання. Сутність безперервної освіти. Шляхи її реалізації. Технології мережі Інтернет. Безперервність і різноманітність освіти.
  
  реферат [30,6 K], добавлен 25.04.2015
  

• Використання інформаційно-комунікаційних технологій для активізації пізнавальної діяльності учнів 10-11 класів під час уроків технологій

  Засоби інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та навчанні предмета "Технології". Інтелектуальні передумови навчання за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій та Інтернету. Штучне освітлення в майстерні предмета "Технології".
  
  дипломная работа [3,3 M], добавлен 13.03.2014
  

• Огляд програмних платформ для організації дистанційного навчання майбутніх магістрів сестринської справи

  Технології розробки та впровадження систем дистанційного навчання у вищій школі. Аналітичний огляд функціональних можливостей сучасних систем дистанційного навчання, їхні переваги та недоліки. Засоби організації електронного дистанційного навчання.
  
  статья [140,2 K], добавлен 24.11.2017
  

• Інформаційно-комп’ютерні технології при підготовці вчителя

  Характеристика засобів дистанційного навчання, їх значення, здобутки й недоліки. Особливості планування навчального процесу при дистанційному навчанні. Аналіз технології переходу форми існуючих стаціонарних курсів на форму дистанційного навчання.
  
  реферат [24,3 K], добавлен 16.06.2011
  

• Використання технологій дистанційного навчання як засіб підвищення якості навчання інформатичних дисциплін іноземних студентів

  Підвищення якості навчання інформатичних дисциплін іноземних студентів. Використання дистанційних технологій освіти. Процес підготовки іноземних студентів та вчителів інформатики. Місце та роль дистанційних технологій навчання у системі вищої освіти.
  
  статья [335,2 K], добавлен 21.09.2017
  

• Особливості дистанційного навчання в США

  Сутність загальнометодологічних і специфічних принципів, реалізація яких сприяє розкриттю особливостей і стратегії розвитку дистанційної освіти у США. Зміна ролі університетів та поява їх нових типів завдяки впровадженню дистанційного навчання в освіту.
  
  статья [21,7 K], добавлен 13.11.2017
  

• Роль інформаційно-комунікаційних технологій на сучасному етапі інформатизації освіти

  Визначення можливих напрямів використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі. Виявлення ключових проблем інформатизації освіти. Основні педагогічні цілі використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі.
  
  статья [28,2 K], добавлен 13.11.2017
  

• Сучасні технології навчання у викладанні історії

  Науково-теоретичний аналіз проблеми розвитку сучасних технологій навчання у викладанні історії. Сполучення сучасних і традиційних технологій у навчанні історії. Ідеї гуманізму в науці і освіті. Модульні, проектні, лекційно-семінарські технології навчання.
  
  курсовая работа [51,9 K], добавлен 21.07.2010
  

• Можливості та переваги дистанційного навчання

  Сучасні інформаційні та телекомунікаційні технології, що дозволяють навчатись на відстані без безпосереднього контакту між викладачем і учнем. Організація та розвиток дистанційної освіти в країнах ЄС. Структура вікна електронного навчального курсу.
  
  курсовая работа [521,2 K], добавлен 21.04.2016
  

• Сучасні комп`ютерні технології в навчанні

  Стан комп'ютеризації процесу навчання. Методи організації навчання з застосуванням персонального комп'ютера. Технолого-економічні аспекти проблеми дистанційного навчання. Досвід використання комп'ютерний технологій для навчання інформатиці незрячих дітей.
  
  реферат [33,6 K], добавлен 24.07.2009
  

• Інформаційні технології в освіті та формування інформаційного суспільства

  Проведення інформатизації суспільства, особливості його становлення. Освіта в інформаційному суспільстві. Інформаційні технології як основа процесу інформатизації освіти. Напрями застосування та особливості впровадження інформаційних технологій навчання.
  
  реферат [71,4 K], добавлен 01.04.2015
  

• Переваги відкритої освіти

  Розвиток системи навчання в нинішніх умовах та необхідність безперервної, гнучкої, модульної, самостійної, випереджаючої, розподіленої освіти. Принципи, ідеї і інструменти відкритого навчання. Рівноправна альтернатива існуючої класичної системи освіти.
  
  эссе [13,8 K], добавлен 23.03.2014
  

• Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід

  Гуманізації різноманітних аспектів освітньої діяльності. Авторитаризм у вітчизняній освіті. Гуманізація змісту та спрямованості освіти, організаційних основ освіти. Розгляд освіти з кадрово-професійної точки зору. Особистісно-орієнтоване навчання.
  
  монография [112,1 K], добавлен 15.07.2009
  

• Сучасні технології навчання географії

  Сутність понять "освітні технології", "педагогічні технології", "технології навчання". Характеристика окремих технологій навчання географії. Методичні рекомендації із застосування інноваційних технологій навчання в процесі викладання географії.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 11.12.2011
  

• Вдосконалення змісту освіти в школі

  Вдосконалення змісту освіти як актуальна педагогічна проблема. Державний стандарт базової і повної середньої освіти, структура профільного навчання. Основні напрями реформування змісту освіти. Перехід на новий зміст освіти при вивченні іноземної мови.
  
  курсовая работа [55,7 K], добавлен 31.03.2014
  

• Структура вищої освіти в Україні. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.

  Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
  
  реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011
  

• Інтерактивні технології на уроках світової літератури

  Реформування освіти в Україні. Суть інтерактивного навчання. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури. Пасивна та активна моделі навчання. Технології ситуативного моделювання.
  
  курсовая работа [137,7 K], добавлен 18.03.2013
  

• Принципи навчання

  Винекнення в умовах нової парадигми освіти, в основі якої лежить свобода вибору дитиною змісту й форм навчання, необхідності і потреби в розробці основ самоосвітньої діяльності учня. Грунтовне вивчення принципів навчання як важливої категорії дидактики.
  
  курсовая работа [44,0 K], добавлен 16.10.2010
  

• Система розвивального навчання Ельконіна-Давидова

  Виникнення системи розвивального навчання і етапи її становлення. Концептуальні положення та принципи системи В.В. Ельконіна і Д.Б. Давидова, нестандартні форми навчання, нові освітні технології. Моніторинг якості освіти у класах розвивального навчання.
  
  курсовая работа [92,2 K], добавлен 29.11.2011
  

• Розвиток гендерних педагогічних досліджень в освіті України

  Методологічна парадигма та особливості розвитку гендерних досліджень. Перспективи впровадження гендерної освіти в Україні. Дослідження впливу гендерних стереотипів на процес соціалізації дитини. Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання.
  
  дипломная работа [117,2 K], добавлен 30.10.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам