Наукові підходи до організації навчання дітей з особливими освітніми проблемами

- ефективність інклюзивного навчання освіти суттєво підвищиться за умови своєчасної й кваліфікованої діагностики та оцінювання розвитку дитини, а також при наданні консультативно-інформаційної підтримки педагогам і адміністрації загальноосвітнього закладу, в якому вона навчається, та її батькам;

- в умовах інклюзивної освіти вкрай значущим є застосування мультидисциплінарного підходу при організації психологопедагогічного супроводу учнів, залучення місцевої громади до вирішення питань інтегрування такої дитини у соціокультурний простір;

- необхідними є розробка й подальше удосконалення навчально-методичного забезпечення (індивідуальних навчальних планів, спеціальних програм, підручників і дидактичних засобів, враховуючи вимоги особистісно-діяльнісного підходу в освіті дітей з порушеннями психофізичного розвитку, ефективних технологій навчання та викладання, придатних для поліморфного контингенту учнів);

- ефективне інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Метою такої підготовки є оволодіння педагогами загальноосвітніх шкіл (дошкільних закладів) основними методами диференційованого та спільного викладання, сучасними методиками оцінювання навчальних досягнень та розвитку дітей тощо, ефективними стратегіями командної співпраці фахівців тощо;

- широке запровадження інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку передбачає залучення батьків до навчально-виховного процесу на партнерських засадах, співпрацю з громадою та підтримку ініціатив громадських і батьківських організацій [2, с. 66].

З метою вивчення ставлення вчителівта вихователів освітніх закладів Івано-Франківська до проблеми впровадження інклюзивного навчання було проведено анкетне опитування. Усього дослідженням було охоплено 102 респонденти.

До основних переваг інклюзивної форми навчання вчителі та вихователі віднесли, насамперед, інтеграцію дітей з особливими освітнім потребами(ООП) в соціум, створення умов для їхньої подальшої успішної соціалізації (28,2%), забезпечення принципів виховання особистості в колективі (14,6%), рівного доступу до освіти (12,8%), розвиток в дитини з ООП, відчуття власної потрібності, а також виховання милосердя, толерантності в звичайних дітей. Водночас окреміреспонденти акцентували увагу на ймовірних негативних наслідках впровадження інклюзії. Зокрема, можливе неприйняття в групі (класі) дитини з ООП однолітками (25,3%). Окремі респонденти вважають, що дитина з ООП може негативно впливати на однолітків, особливо у випадках, коли в неї наявні порушення інтелектуальної чи емоційно-вольової сфер (16,8%). Також респонденти припускають, що у перевантажених інклюзивних групах (класах) вихователь (вчитель), намагаючись приділити належну увагу дитині (учню) з ООП, буде не в змозі повноцінно забезпечити освітній процес для інших дітей (27,2%).

До основних труднощів, що можливі при впровадженні інклюзії, вчителі та вихователі віднесли, насамперед, відсутність відповідної матеріально-технічної бази в освітніх закладах та належного фінансування (36,8%), непідготовленість педагогічних працівників до роботи з дітьми з ООП та відсутність фахівців зі спеціальної педагогіки (12,7%), різноманітні бюрократичні перепони (28%), непідготовленість громадськості до інтеграції дітей з особливими потребами (32,5%).

Аналіз інформаційного забезпечення вчителів та вихователів освітніх закладів щодо інтегрованого навчання показав, що лише кожен 3-4 респондент (27,8%) ознайомлений з нормативно-правовою, науково-методичною базою інклюзивного навчання. Відповідно лише 5,8% вчителів та вихователів вважають, що достатньо теоретично підготовлені для впровадження інклюзію, 83,1 % визнали рівень своїх знань недостатнім, а 14,6 % зазначили, що не володіють інформацією з даного питання.

Аналіз інформаційних джерел, з яких працівники освітніх закладів черпають матеріали щодо шляхів розв'язання проблем інклюзивної освіти, показав, що переважна більшість респондентів (67,3%) орієнтуються на Інтернет-ресурси, кожен третій (31,6%) черпає інформацію з друкованої науково-методичної літератури. Також частина респотдентів звертаються за консультаціями до методистів чи колег, або ж поповнюють свої знання на курсах підвищення кваліфікації. Відповідно основними формами своєї підготовки до впровадження інклюзії в освітні заклади педагогічні працівники називають опрацювання науково-методичної літератури (16,4%), а також участь у тренінгах, семінарах, навчання на курсах підвищення кваліфікації і онлайн-курсах(36,2%) та ін. Аналіз форм методичної роботи, які необхідно впровадити в освітні заклади при підготовці педагогічних працівників до реалізації інклюзії, наші респонденти виділили такі: надання індивідуальних консультацій, організація стажування, створення творчих груп, проведення семінарів-практикумів.

Отже, впровадження інклюзивної освіти має відбуватися поступово з професійним відпрацюванням усіх її складових. Для цього потрібно змінити ставлення, переконання і цінності шкільних працівників. Необхідні зміни не лише в організації роботи шкіл, а й переосмислення та зміни ставлення педагогів спеціальних і масових навчальних закладів, чимало з яких досі вбачають свою роль у тому, аби навчати певну «категорію» дітей: вчителі масових шкіл навчають «нормальних» учнів, учителі спеціальних закладів - учнів «з порушеннями розвитку». Аналіз факторів успішного впровадження інклюзивної форми навчання засвідчив потребу у майбутніх наукових розвідках з метою вивчення і уточнення особливосте організації навчання дітей з особливими потребами в освітньому просторі України.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про освіту» 2017. Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/law/2231/

2. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. «Інклюзивна освіта: від основ до практики»: монографія. К.: ТОВ «АТОПОЛ», 2016. 152 с.

3. Концепція «Нової української школи". [Електронний ресурс]. Режим доступу: https: // drive. google.com /file

4. Лапін А.В. Організація роботи команди фахівців у дошкільному закладі освіти з інклюзивною формою навчання. 2017. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua

5. Ленів З. П.Особливості діяльності ресурсного центру з інклюзивної освіти в класичному університеті // Тези доповідей ХХ міжнародної науково-практичної конференції: Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі. К.: Університет «Україна», 2012. С. 50-52.

6. Основи інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник /за заг. ред. Колупавої А. А. К.: «А.С.К.», 2012. 308 с.

References

1. ZakonUkrajiny "Proosvitu" 2017. Rezhymdostupu: http://osvita.ua/legislation/law/2231/

2. Kolupajeva A.A., Taranchenko O.M. «Inkljuzyvnaosvita: vidosnovdopraktyky»: [monoghrafija] / A.A. Kolupajeva, O.M. Taranchenko. K.: TOV «ATOPOL», 2016. 152 s.

3. Koncepcija «Novoji ukrajinsjkoji shkoly". [Elektronnyjresurs]. Rezhymdostupu: https: // drive. google.com /file.

4. Lapin A.V. Orghanizacija roboty komandy fakhivciv u doshkiljnomu zakladi osvity z inkljuzyvnoju formoju navchannja. A. V. Lapin. 2017. Rezhym dostupu: http://lib.iitta.gov.ua

5. Leniv Z. P. Osoblyvosti dijaljnosti resursnogho centru z inkljuzyvnoji osvity v klasychnomu universyteti / Z. P. Leniv // Tezy dopovidej ХХ mizhnarodnoji naukovo-praktychnoji konferenciji: Aktualjni problemy navchannja ta vykhovannja ljudej v integhrovanomu osvitnjomu seredovyshhi. K.: Universytet «Ukrajina», 2012. S. 50 - 52.

6. Osnovy inkljuzyvnoji osvity. Navchaljno-metodychnyj posibnyk /zazagh. red. Kolupavoji A. A. K.: «A.S.K.», 2012. 308 s.

Размещено на Allbest.ru