Методологічні підходи щодо розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів музичного мистецтва

Сучасні соціокультурні обставини характеризуються швидкоплинністю, мінливістю та інтенсифікацією інформаційного й емоційного навантаження на людську психіку. Це стосується будьякої сфери життєдіяльності особистості. Досягнення успіху неможливе без здатності швидко адаптуватися до змінюючогося світу, кардинальних економічних та політичних змін. Від фахівця, крім рівня професійної кваліфікації, вимагається готовність швидко, творчо і адекватно реагувати на процеси, що відбуваються, відтак, усвідомлення і розуміння особистістю власних емоцій та емоцій інших людей набуває значної актуальності у ключі налагодження комунікації, активізації мотиваційних механізмів, ефективного саморозвитку та самореалізації. Особливо це стосується людей, діяльність яких пов'язана безпосередньо з комунікацію з іншими людьми, зокрема педагогічною діяльністю, адже її ефективність значним чином залежить від ефективно налагодженого спілкування, здатності керувати процесом діяльності, досягати необхідних результатів через створення певного емоційного фону. Це зумовлює актуальність вивчення проблематики емоційного інтелекту саме в контексті діяльності педагога. У даному аспекті емоційний інтелект відображає інтеграцію емоційних, когнітивних, комунікативних та регуляційних властивостей особистості.

Значення емоційного інтелекту ще більш зростає, якщо говорити про професійну діяльність вчителя музичного мистецтва, яка відбувається на ниві тісного зв'язку емоційної сфери з музикою. Висока чутливість до широкого спектру емоційних переживань, здатність розрізняти й вірно трактувати емоційні сигнали, а також знаходити шляхи для адекватного вираження й трансляції емоційного контексту художнього образу, розуміння законів емоційного впливу на слухача, керування власними емоціями в умовах виконання музичного твору й емоціями інших в процесі організації його сприйняття є дуже важливими для вчителя музичного мистецтва, діяльність якого відбувається на перетині психолого-педагогічних та мистецьких засад.

Науковці вивчають різні аспекти проблематики емоційного інтелекту: місце і роль емоцій у когнітивних процесах (В. Вундт, П. Жане, Т. Рібо, та ін.); системно-функціональну синергію емоцій та інтелекту у регуляції діяльності та спілкування особистості (Л. Аболін, О. Айгунова, І. Андрєєва, Л. Анциферова, Т. Березовська, О. Власов, Є. Власова, Г. Гарскова, Ю. Давидова, Б. Додонов, К. Ізард, Д. Карузо, О. Леонтьев, Д. Люсін, Дж. Мейєр, М. Роберт, П. Селоуей та ін.); осмислення і розуміння суб'єктом власних емоцій, емпатію (І. Андрєєва, Д. Гоулман, К. Ізард, Є. Ільїн, Є. Рибалко, О. Саннікова, С. Симоненко, О. Чебикін та ін.) тощо. Більшість вчених розглядали емоційних інтелект як конгломерат здібностей. Так, Дж. Мейєр і П. Селоуей визначили емоційний інтелект як здатність сприймати і усвідомлювати свої та чужі почуття і емоції, розрізняти їх, користуватися цією інформацію для фасилітації мислення і діяльності.

Емоційним аспектам музично-педагогічної діяльності, емоційній культурі та емоційному досвіду майбутнього вчителя музики приділяли увагу О. Білоус, Г. Дідич, Д. Лісун, Г. Падалка, В. Петрушин, О. Ростовський, О. Холопова та ін.

Аналіз філософської та психологопедагогічної наукової літератури дозволив встановити, що визначення та аналіз методологічних підходів, вивчення їх теоретичних аспектів має сутнісне значення для розробки стратегії формувальних процесів у педагогічних дослідженнях. Так, науковці (О. Асмолов, Б. Гершунський, І.Зимня, Є. Юдін та ін.) приділяють у своїх роботах значної уваги аналізу різних методологічних підходів щодо вивчення відповідного педагогічного явища чи процесу.

Безперечна актуальність проблеми розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів музичного мистецтва стикається з певним браком розробленості (зокрема методологічної) у контексті фахової підготовки майбутнього вчителя музики. Це зумовлює визначення у якості мети статті обґрунтування синергетичного, холістського, герменевтичного та імпліцитного підходів як впливових щодо розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів музичного мистецтва.

Методологія як інструмент перетворення навколишнього світу обумовлює стратегію педагогічного дослідження. Опора на методологічні засади забезпечує об'єктивність, ефективність, цілісність, системність і результативність дослідження, вказує В. Жигірь [5]. У довідкових джерелах методологія пояснюється як система засобів, прийомів, методів і принципів побудови діяльності [7]. Методологія - це наука, яка розглядає компоненти наукового дослідження, і наукова основа, що зумовлює системні пізнавальні орієнтири, які певним чином спрямовують дослідницьку діяльність [11].

Методологія вивчає принципи побудови та закономірності наукового пошуку в педагогіці [8], способи впливу на діяльність та її організацію, на перетворення педагогічних об'єктів [4, 64-71]. Крім того, методологічний підхід визначає «кут зору», із якого розглядають педагогічний об'єкт, світоглядну та наукову позицію дослідника, що визначає стратегію відповідної діяльності [1].

Методологічна розробка процесу розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі фахової підготовки передбачає: визначення зв'язку між метою дослідження і логікою варіативної форми художньопедагогічної взаємодії між студентами та педагогами; визначенням змісту фахової підготовки на основі поєднання емоційно-комунікативних та раціонально-інтелектуальних засад, інтеграції наукового та художнього мислення, соціального та індивідуального аспектів освіти; врахування світового психолого-педагогічного досвіду формування емоційного інтелекту, а також інноваційних і традиційних концепцій вищої музичної освіти.

Фахова підготовка майбутніх учителів музики ґрунтується на різних видах художньопедагогічної комунікації з музичним мистецтвом або через музичне мистецтво з іншими. Музичне мистецтво є найбільш емоційним з усіх видів мистецтва, у символьній мові якого закодовані художні емоції. Історія розвитку музичного мистецтва вказує на те, що мова музики володіє експресивної функцією. Інформація, передана мовою музики є емоційно насиченою, символічною. Емоція в музиці володіє загостреною інформативністю. Музичне мистецтво - це поєднання емоційного та раціонального, а співвідношення цих компонентів залежить від особливостей музичної мови. Відповідно до таких характеристик фахової підготовки майбутнього вчителя музики, на основі узагальнення актуальних досліджень і публікацій емоційний інтелект вчителя музичного мистецтва ми визначаємо як інтегральну особистісно-фахову здібність сприймати, ідентифікувати та адекватно інтерпретувати інформацію щодо емоційно-змістової експресивності через емпатійне «включення» і раціоналізацію побутових і художніх емоцій в процесі художньо-педагогічної комунікації для проектування і реалізації ефективних стратегій позитивного педагогічного впливу щодо досягнення конгруентної взаємодії у глибинному емоційноінтелектуальному осягненні музичних творів і емоційних станів її учасників, що забезпечуватиме успішність особистісно-фахової діяльності.

Нами встановлено, що методологічною основою розвитку емоційного інтелекту майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі фахової підготовки доцільно вважати: синергетичний, холістський, герменевтичний та імпліцитний підходи. Опора теоретичного та експериментального дослідження на ці підходи в їх цілісності зумовлена тенденцією створення системної методології в мистецькій педагогіці. Розглянемо означені підходи.

Синергетичний підхід (С. Курдюмов, О.Князєва, А. Пригожин, Г. Хакен та ін.) відображає міждисциплінарний аналіз наукових ідей, методів і моделей поведінки систем, розкриття їхнього потенціалу. Синергетика вивчає складні системи, їхнє функціонування, нелінійність та неврівноваженість, самоорганізацію та біфуркаційні зміни. В перекладі з грецької синергетика розуміється як взаємодія, спільна дія. О. Олексюк вказувала, що синергетичний підхід має стати методологічною основою мистецької педагогіки, адже міждисциплінарність та інтеграція всіх її компонентів формують універсальну, самоорганізуючу систему, яка значно збільшить успішність музичної освіти [10, 126].

У контексті вивчення емоційного інтелекту майбутнього вчителя музичного мистецтва розглядаються проблеми міждисциплінарного діалогу, виявляються особливості формування досліджуваного феномену з урахуванням означеної методології та стратегії. Синергізм педагогічного впливу виникає в результаті інтегрованого, мультидисциплінарного, оптимізованого з урахуванням основної мети здійснення педагогічних процедур, враховуючих всі складові фахової підготовки, всі її компоненти і підсистеми, в результаті чого здійснюється такий ефект, якого неможливо досягнути за рахунок ізольованого, несистемного прояву окремих педагогічних настанов.

Синергетичний підхід покладає в основу нашого дослідження такі методологічні ідеї:

1. Необхідність розробки певної єдиної стратегії фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва з метою забезпечення умов, необхідних для ефективного розвитку емоційного інтелекту.

2. Створення системи взаємопов'язаних педагогічних впливів на основі індивідуальної, інноваційної та творчої діяльності студентів і викладачів, підпорядкованої задекларованій меті.

3. Визначення процесу розвитку емоційного інтелекту особистості в процесі фахової підготовки як нелінійної системи, що самоорганізується.

Під самоорганізацією ми розглядаємо здатність до саморозвитку й удосконалення через подолання неврівноваженості у процесі поєднання різних елементів і компонентів системи фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. Процес самоорганізації відбувається як із педагогічною системою (мультидисциплінарним художньо-педагогічним середовищем) та і з її суб'єктом під впливом означеного середовища.

Синергетичний підхід до формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя музики дозволяє використовувати потенціал самоорганізації особистості, який дозволяє реалізувати мистецтво, адже мистецтво покликане надати можливість особистості гармонізувати себе, свій внутрішній емоційний світ відносно соціуму, розгортати та відкривати для особистості зміст проблемних емоцій та відносин через мову художньої емоції. У такому розумінні розвиток емоційного інтелекту у процесі фахової підготовки вчителя музичного мистецтва відбувається через відкритий діалог з собою, з іншими, що, як зазначає С. Курдюмов, неодмінно пробуджує творчу енергію суб'єкта [8], через усвідомлення та узгодження внутрішніх суперечностей емоційного та інтелектуального, наукового та творчого сприйняття музичного мистецтва [9].

Синергетичний підхід до розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів музичного мистецтва дозволяє вийти за межі детермінованих і стандартизованих теорій управління навчальним процесом в площину багатоваріантних рішень, творчого пошуку, непередбачуваності та відкритості для нової емоційної інформації, яка може певним чином суперечити власному емоційному досвіду особистості, але приймається та збагачує його в умовах нелінійного та творчо-орієнтованого процесу художньо-педагогічної комунікації.

Поряд з синергетичним підходом, який використовує неврівноваженість як шлях до еволюції та біфуркаційних змін, доцільним є визначення у якості методологічної основи холістський підхід, який вносить певну рівновагу та цілісність у нелінійну, динамічну та нестійку синергетичну систему фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Холізм (від грец. ціле, цілісність, цільність, увесь) - це методологічна концепція (М. Гайдеггер, Г. Гегель, І. Кант, Г. Лейбніц, Р. Мартін, Дж. Миллєр, Л. Фейєрбах та ін), яка вивчає філософські категорії «ціле» та «частина» і згідно з якою ціле є первинним і має пріоритет над своїми складовими.

Особистість, згідно ідей холізму, є найвищою формою цілісності. Відповідно, розвиток емоційного інтелекту розглядається в контексті цілісного розвитку особистості [14]. Це зумовлює підпорядкованість фахової підготовки майбутнього вчителя музики індивідуальним особливостям кожного студента, що зумовлює персоніфікованість освітнього процесу. Послідовне ускладнення елементів цілого зміцнює єдність та змушую ціле еволюціонувати. Таким чином, фахова підготовка вчителя музики, націлена на розвиток його емоційного інтелекту, не відкидає традиційних методів та підходів, однак вони прогресують, удосконалюються та об'єднуються у новітні комплексні педагогічні впливи, підпорядковані меті дослідження.

У якості одного з важливих аспектів холістичної освіти декларується створення емоційно комфортної атмосфери. В середовищі поваги, схвалення та емоційної захищеності виховується інтерес до нових ідей і ціннісне ставлення до мистецтва і до освіти в цілому. В ситуації відсутності тиску та конкуренції стимулюється винахідливість та емоційна відкритість суб'єктів [15].