Характеристика проблем змістовного наповнення програмового матеріалу при викладанні географії у зв’язку з війною в Україні (на прикладі 9 го класу)

Швидкий темп розвитку науки та освіти в Україні, у тому числі й географії, з часом зумовив деяку відмінність між її досягненнями і засадами географічної науки, яка вивчається в школі. Виникла явна потреба і навіть необхідність привести у відповідність наукові засади шкільної географії з теоретичними і практичними досягненнями науки. Географічні з'їзди України (Львів, Одеса, Харків, Луцьк, Київ, Чернівці) спеціально розглядали питання про зміст і методику її викладання в школі, гімназіях, ліцеях і у своїх висновках підкреслювали зв'язок географічної науки і шкільної географії.

Відомі викладачі ВНЗ професори І.Левицький, П.Шищенко, О.Топчієв, О. Шаблій, М.Пістун, І. Половина, Я.Олійник, С.Іщук, Л.Зеленська, Д.Заставний, доценти О.Жемеров, К.Нємець, В.Чирка, І.Волошин, В.Пєстушко, В.Герасимчук, Б.Пічугін, Г.Уварова і багато ін. зробили вагомий внесок у розвиток географічної освіти в школі. Вони створили багато підручників і методичних посібників для вчителів і учнів, а також розробили навчальні програми.

Рекомендації методистів і вчених з удосконалення навчальних програм і підручників мали на меті:

1. привести зміст і характер освіти на трьох ступенях розвитку школи у відповідність із сучасним рівнем розвитку науки, техніки, культури;

2. створити найбільш сприятливі умови для розвитку пізнавальних інтересів учнів до географії;

3. розширити можливості для самостійної роботи, відповідно до бажань і потреб. Сьогодні діють стандарти шкільної географічної освіти авторів А.Сиротенка, Й.Гілецького, учених Харківського, Дніпропетровського, Чернівецького та інших університетів. Вони сприятимуть соціальному захисту школярів від неякісної географічної освіти, а також учителів від неякісного навчання географії.

Ще на початку 90-х років наукові працівники лабораторії географічної освіти Інституту педагогіки АПН України обґрунтували мету і завдання концепції географічної освіти, яка мала такі напрями: розвинути творчу особистість, сформувати в учнів уміння і навички здобувати географічні знання самостійно, розвивати пізнавальні інтереси учнів до географії. У 2003 році вчені і вчителі (П.Шищенко, Я.Олійник, О.Дмитрук, Г.Уварова і Н.Муніч) запропонували новий варіант концепції змісту географічної освіти: мета, завдання, структура, місце географії в навчальних планах 12-річної школи.

В оновленій концепції змісту географічної освіти актуальним залишається розвиток географічної освіти у зв'язку з переходом на 12- річний термін навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Доведено роль і значення географії в школі на міжнародному рівні. Так, у Міжнародній хартії географічної освіти, прийнятій Міжнародною географічною спілкою (МГС) у 1992 році, зазначено, що географія має вивчатись у всіх класах середніх навчальних закладів і що «право на освіту включає право на високий рівень географічної освіти, результатом якого є розумне поєднання відданості своїй країні і міжнародному глобальному співробітництву. МГС рекомендує дану хартію всім народам і урядам світу і визнає форми і принципи діяльності, представлені в ній, основою, що забезпечує достатній рівень географічної освіти в усіх країнах світу». Новий зміст географічної концепції відобразив зміни у світі, показав що змінилися діти, змінилася сама географія; враховано тут і рекомендації світового співтовариства, про що було виголошено вище.

За цією концепцією сучасна освітня галузь «Географія» в основній і старшій школі (з українською мовою навчання) має такий вигляд: 6 клас - «Загальна географія» (2 год.); 7 клас - «Материки та океани» (2 год.); 8 клас - «Україна у світі: природа, населення» (2 год.) 9 клас - «Україна і світове господарство» (1,5 год.); Сучасна концепція відрізняється від змісту попередніх концепцій. Вона враховує сучасні реалії життя і відкидає негативну тенденцію скорочення змісту географічної освіти в суспільстві. На підставі висловленого вище можна сформулювати основні закономірності в розвитку географії: 1. перша - в географії впродовж майже 5 тис. років в основному продовжувався період накопичення, збору матеріалу; географія залишалась описовою наукою до того часу, поки в загальних рисах не були вивчені океани і материки (це не виключало окремих висновків та узагальнень), потім вона перейшла до аналізу і синтезу зібраного матеріалу; 2. друга - картографічний метод фіксування матеріалу поступово набував самостійного значення, сформувався в особливу методичну дисципліну, який вийшов з географії; 3. третя - особливі взаємозв'язки з іншими суміжними предметами і науками. Географи-мандрівники «працювали» не тільки на свою науку, а й на такі, як ботаніка, зоологія, геологія, етнографія, статистика, економіка, збираючи для них фактичний матеріал. Географічна освіта в загальноосвітній школі має розповісти про територіальну багатогранність світу, навчити просторового мислення і правильного сприйняття навколишньої дійсності та передбачає такі завдання: 1. Дати початкові, конкретні знання про територіальні відмінності навколишнього середовища, поясни їхню об'єктивність і на цій основі сформувати пізнавальний інтерес до інших країн і регіонів, їхньої природи та господарства і в цілому до географії; 2. Вивчати рідний край і Україну, формувати риси патріотизму, любові до рідної місцевості у взаємозв'язку з інтернаціоналізмом і широким поглядом на світ; 3. Закласти фундамент цілісного бачення світу, розвивати географічну культуру, виховувати повагу до історії та культури інших народів;

1. Сприяти вихованню екологічної свідомості, комплексного сприйняття природних і соціальних процесів у географічній оболонці в їхніх взаємозв'язках і взаємообумовленості; 5. Закласти основи просторового мислення, що передбачає осмислення територіальної взаємообумовленості явищ; навчити розумінню образно-знакової мови географічної карти; 6. Озброїти учнів спеціальними і загальнонауковими вміннями, що дозволять їм самостійно здобувати інформацію географічного характеру під час вивчення всіх курсів географії; 7. Сприяти оволодінню системою знань про глобальні проблеми сучасності, що надзвичайно важливо для цілісного осмислення планетарного співтовариства людей, єдності природи і суспільства.

2. Ці завдання, безумовно, пов'язані із необхідністю розв'язувати назрілі проблеми суспільства. У сучасний період основними принципами в галузі географії вважаються: гуманізація, екологізація, диференціація, розвиток, історизм, системність, варіативність, різнорівненість. Вказані завдання, принципи і напрями вимагають оновлення змісту і методів у географічній освіті, а також зміни чинних навчальних програм, підручників і навчально-методичних посібників, у тому числі і з проблем методичного забезпечення кожного курсу.

3. Принциповою відмінністю нового змісту географічної освіти стає варіативність, що визначається альтернативними навчальними програмами і підручниками, різнорівненість, що дає змогу розвивати індивідуальні здібності учня, формувати творчу, активну особистість. На завершальному етапі географічної освіти найбільший розвиток одержить диференціація, регіоналізація і поряд з вивченням базових (обов'язкових) предметів вільний вибір учнями дисциплін, що буде сприяти розвитку їхніх пізнавальних інтересів і здібностей. Ідеться не тільки про підтягування відстаючих, а насамперед: про розвиток саме здібностей, про навчання, виховання і розвиток зокрема обдарованих дітей. Саме розвивальне навчання дозволить забезпечити розумовий розвиток учнів.

4. У цьому контексті процес навчання учнів географії слід розглядати як процес формування в них певної системи знань, умінь і навичок. В сучасних умовах географія з науки, що займалася описом Землі, перетворилася на науку, яка значною мірою інтегрує в собі природничі, соціальні та економічні закономірності, розглядаючи їх у часовому і просторовому вимірах. Ці закономірності забезпечують формування політичної, економічної, екологічної культури школярів.

Сьогодні шкільний курс географії покликаний закладати в учнів систему поглядів на світ, формувати мислення, а тому мас бути світоглядне спрямованим предметом. Нові підручники, навчальнометодичні комплекси мають відповідати сучасному рівню географічної науки, бути методично-забезпеченими і дидактичне вивіреними. Вони повинні підняти на новий рівень викладання географії, пробудити пізнавальний інтерес в учнів, романтику експедицій, бажання вивчати рідний край. І саме знання історії становлення географії необхідне для вчителя сьогодення.

2 Проблеми змістовного наповнення програмного матеріалу при викладанні географії у зв'язку з війною в Україні

2.1 Змістовне наповнення програмного матеріалу для 9 класу

Урок - це складна форма систематичного, регулярного навчання згідно з програмою і розкладом, із застосуванням різноманітних методів і прийомів. На уроках впроваджуються різні форми використання підручника, одна з них - це самостійна робота учнів. Самостійна робота планується на різних етапах уроку залежно від змісту матеріалу, обізнаності учнів, а також наявності необхідної наочності. Найчастіше учням самостійно доводиться працювати з підручником. Щоб підтримати інтерес до цього виду їхньої 15 діяльності, учитель ні в якому разі не повинен переказувати зміст підручника.

У цілому підручник географії -- важливе джерело знань не тільки з цього предмета, а й із суміжних дисциплін. Зміст його охоплює багато природничих знань: біологічних, зоологічних, історичних, математичних, соціальних, економічних. Тому підручник географії має переваги перед іншими підручниками. Він цікавіший за змістом, що і приваблює учнів, студентів і науковців. Основу роботи з підручником складає текст -- логічно зв'язаний, систематизований виклад програмного матеріалу курсу, що підлягає засвоєнню. Підручник географії має географічні карти, схеми, ілюстрації, фото, рисунки, цифрові показники. Робота з ними сприяє кращому розумінню матеріалу, викладеному в підручнику, і разом з тим слугує джерелом для створення образів і природи. Є в підручниках і статистичні таблиці, які також слугують додатковим матеріалом у засвоєнні і географічних знань. Значну роль у значенні підручника відіграє методичний апарат. Його ми можемо розглянути на рис.2. Методичний апарат - це складові частини підручника, які можна використати з дидактичними цілями. До них належать: - текст, який являється основним джерелом знань; - система запитань і завдань; - ілюстрації; - цифровий матеріал; - додатки. Методичний апарат розрізняється на: - апарат засвоєння нового матеріалу (це різні завдання, запитання, ілюстрації, рисунки, карти, схеми, таблиці, фотографії та інше); - апарат орієнтировки у змісті підручника (пам' ятка для учнів, 16 17 заголовок підручника); - апарат організації діяльності школярів (ілюстрації до виконання завдань, підсумкові завдання по всіх темах, пам'ятки по роботі з різними джерелами географічних інформацій).

Методичний апарат підручника направлений на забезпечення повної відповідності програми по об'єму матеріалу, рівню розкриття, складності, а також по розвитку умінь і навичок пізнавальної самостійності школярів. Збільшилося число завдань на активізацію опорних знань, перевірку знань виявлення причинно-наслідкових зв'язків, порівнянь. Завдання орієнтовані на роботу з текстом, текстовими картами, рисунки, статистичними матеріалами, додатками, на використання різних джерел географічної інформації. Великий успіх підручника географії - наявність багатого ілюстративного матеріалу, уміло відібраного і поєднаного з текстом. Цей важливий компонент підручника повинен забезпечити більш повноцінну організацію навчання і повисити якість засвоєння знань, розвитку зацікавленості до предмету. Наявність у підручнику словара термінів і робота з ним забезпечує більш глибоке і міцне засвоєння навчального матеріалу. В той же час використання цих компонентів підручника сприяє формуванню важливого загально-навчального уміння - працювати з текстом і додаткового літературою. Методичний апарат підручника використовується в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Робота з ними полегшує організацію і проведення самостійної роботи. Вони сприяють засвоєнню текстового матеріалу, причому і особливо -- при його повторенні (закріпленні). Наприклад при вивченні теми «Корисні копалини», рис.3 для більш активного засвоєння нового матеріалу, вчитель пропонує учням розглянути схему.

У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів, коли почався урок. Причин подібної ситуації декілька, серед них: об'єктивні - психологічні особливості дітей і суб'єктивні - у дітей досконало не сформовані такі якості особистості, як організованість і дисциплінованість. Щоб уникнути таких ситуацій необхідно:

а) систематично удосконалювати організаційні вміння;

б) перед кожним уроком психологічно налаштовувати школярів на роботу, відволікати від попередніх вражень;

в) постійно виховувати зібраність, прагненням до порядку та дисципліни у навчанні, до самоорганізованості. Вчитель різними методами і прийомами може впливати на організацію класу до уроку: - розв'язування кросворду на перерві, пов'язаного з темою уроку; - відшукування об'єктів на карті, які будуть вивчатися на уроці, але не просто за назвою, а за їх описом чи загадками про них; - зачитування уривку оповідання і зупинка на найцікавішому місці, а продовження зробити на уроці і т. ін. Звичайно, що такі прийоми використовуються з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх інтересу до навчального предмету, конкретної ситуації перед уроком. Організація учнів до уроку не повинна забирати багато часу, згодом може взагалі тривати менше хвилини, але повинна характеризуватися певним динамізмом. давати учням заряд психічної енергії і працездатності.

Перевірка домашнього завдання. Цей етап, як правило, є невід'ємною складовою комбінованого уроку. Але в тому випадку, коли обсяг нового матеріалу значний і не пов'язаний з темою уроку, не обов'язково виділяти цю роботу в окремий етап. Перевірка домашнього завдання є значним мотивуючим і стимулюючим фактором. Цей процес має бути організований так, щоб в учнів сформувалась стійка думка про неможливість не виконати домашнього завдання й розуміння того, що результати навчання безпосередньо пов'язані із систематичним виконанням домашньої роботи. Водночас для вчителя перевірка домашнього завдання - це своєрідний «відгук» попереднього уроку, можливість виявлення типових помилок і прогалин у знаннях, їх коригування. Об'єктивна необхідність цієї діяльності та водночас значні затрати часу вимагають від учителя чіткого продумування форм і методів перевірки. Наприклад, доречно залучати до перевірки наявності домашнього завдання на перерві інших учнів, використання самоперевірки за еталоном, тестових завдань, програмова¬ного опитування тощо. Перевірка - це обов'язковий компонент процесу навчання, який забезпечує зворотний зв'язок між учителем і учнями. Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок є органічною частиною процесу навчання. Вона здійснюється на всіх його етапах. Однак повністю всі функції перевірки реалізуються на спеціально організованому, самостійному етапі. Головною метою цього етапу є контроль і корегування результатів учіння школярів. Контроль спрямований на визначення рівня засвоєння знань та умінь. Види контролю: попередній, що проводиться на початку вивчення теми для з'ясування рівня підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу ( усне опитування, географічний диктант, кросворд і т. ін.); поточний контроль проводиться на початку уроку для виявлення рівня засвоєння попереднього матеріалу або наприкінці уроку для з'ясування ефективності роботи учнів під час уроку (усне опитування, робота з картою, тестовий контроль, виконання пізнавальних завдань і т. ін.); тематичний контроль проводиться під час вивчення невеликої теми або підтеми (усне опитування, географічний диктант, творчі перевірні роботи, робота з картою, тестовий контроль, географічні цікавинки і т. ін.); підсумковий контроль здійснюється наприкінці вивчення великої теми, розділу, курсу для систематизації знань учнів, перевірки вмінь застосовувати їх на практиці ( усне опитування, тестовий контроль і ін.). Форми перевірки знань, умінь і навичок можуть бути: усна, письмова; індивідуальна, групова і фронтальна; ущільнена (поєднання усної індивідуальної і письмової групової). Виставлені оцінки вимагають об'єктивності і мотивації. 3.в. Актуалізація опорних знань. Це етап уроку, на якому відтворюються знання, вміння або життєвий досвід учнів, необхідні для опанування нового матеріалу. Це дає вчителю можливість оцінити, на якому рівні перебувають учні, наскільки вони готові до сприйняття нової інформації. Тобто цей етап можна назвати підготовчим. За часом він має бути нетривалим. Актуалізувати опорні знання може й сам учитель, або можна звернутися до тексту підручника, довідника, схеми тощо; вчителі широко використовують бесіду, методи «Мозковий штурм», «Асоціювання», диктанти, короткі самостійні роботи тощо. 3.г. Мотивація навчальної діяльності. Метою цього етапу є збудження інтересу учнів до обговорюваної теми й розумової активності, підготовка до свідомого сприйняття нового матеріалу. За твердженням психологів, мотивація стимулює процеси навчання, допомагає створити у школярів спрямованість на навчальну роботу і, найголовніше, перетворює учнів з об'єкта навчання на його суб'єкт, перетворюючи зміст навчання на особистісно значущий для дітей. Адже, за визначенням В.П. Беспалька, «мотивація - це процес, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистого сенсу». Взагалі мотиви - це дуже складне, багатовекторне психічне утворення особистості, що виникає лише у процесі внутрішньої психічної діяльності. Тому зрозуміло, що вчитель зовні не може сформувати мотив учня, а може лише вплинути, стимулювати цей процес. Учитель повинен забезпечити розуміння учнями значення конкретних знань і вмінь. Основними мотиваційними аспектами, до яких звертається вчитель, є пізнавальний інтерес, проблемність і практична цінність. До прийомів, які найчастіше використовуються для мотивації, належать: * зв'язок навчального матеріалу з реаліями життя, показ його практич¬ного значення;

* створення проблемної ситуації, для розв'язання якої потрібно засвої¬ти нове; * вплив на емоційну сферу (використання художньої літератури, творів мистецтва); * використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів; * рольові ігри та ін. Слід звернути увагу на обов'язкове врахування підчас проведення етапу мотивації вікових психологічних особливостей учнів, які й визначають провідні напрями мотиваційної сфери. Залучення учнів до активної пізнавальної діяльності об'єктивно вимагає розуміння мети і завдань уроку. Крім того, це має велике значення для організації самоконтролю і самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний, з тими, яких необхідно досягти. Але цього замало. Щоб учні активно включилися в роботу, їм необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися - мотив своєї діяльності. У середніх і старших класах шляхом мотивації є перетворення мети у мотив діяльності учня. При цьому створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння. Серед них: а) включення дітей у визначення і формулювання теми уроку; б) всебічний показ учителем вагомості теми уроку в курсі географії і для учнів особисто; в) обговорення запропонованого плану вчителем, самостійне складання його учнями (за аналогією); г) залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних та кінцевого результатів. 3.д. Формування нових знань, умінь і навичок. Цей етап має самостійне значення. Його мета - опанування учнями нових знань і способів дії. На більшості уроків шкільного курсу географії - це основна й найбільш тривала за часом частина уроку. Проте шкільні реалії свідчать, що значна кількість учителів за інерцією продовжує на цьому етапі «давати» знання, використовуючи монологічні методи. Але саме життя вимагає активніше звертатися до продуктивних методів та прийомів, що дають можливість активізувати розумову діяльність учнів, можливість свідомого опанування учнями матеріалу під керівництвом учителя, навчати школярів вчитися, що є необхідністю кожного члена сучасного суспільства - суспільства, що вчиться протягом усього життя. Тому організація цього етапу, мабуть, і є мірилом педагогічної майс¬терності та зрілості вчителя. Адже тут необхідно показати найвищий «пілотаж» і у власній діяльності, і в організації активної діяльності учнів, зробити все, щоб заплановані мета і завдання були досягнуті, щоб урок можна було назвати вдалим, ефективним. Зміст шкільного курсу географії має невичерпні можливості для цього. У змісті кожної теми можна знайти матеріал для цікавої емоційної розповіді вчителя, що пробудить інтерес учня до географії та особистості педагога; географія також має невичерпні можливості для використання наочності - це і карти, і фото, й відео, й моделі тощо; кожна тема дає можливість показати взаємозв'язок із реальним життям, практичну значущість предмета. Необхідністю також є глибоке знання вікової психології. Наприклад, відомо, що учні 5-7-х класів не можуть довго утримувати увагу на одному виді діяльності, старшокласники можуть протягом досить тривалого часу працювати самостійно з різними джерелами інформації, планувати свою діяльність тощо.

3.е. До цього етапу включається осмислен¬ня нових знань і вмінь, їх систематизація та узагальнення, закріплення ви¬вченого - дуже важлива дія, яка забезпечує ґрунтовність навчання. Досягається шляхом репродуктивного відтворення вивченого, виконанням завдань па визначення головного в новій інформації, а потім виконання проблемних і творчих завдань на основі вивченого.

Під час цього етапу необхідно використовувати практичні завдання, різноманітні питання, які потребують активної розумової діяльності, доречним буде поєднання ін¬дивідуальної та групової роботи. Дидактична ціль цього етапу - це узагальнення і систематизація результатів попереднього етапу процесу навчання. Щоб зрозуміти методику організації, спочатку пригадаємо суть процесів, що його складають. Узагальнення є розумовим об'єднанням об'єктів і явищ за істотними ознаками. У дидактиці розрізняють кілька його видів:

* первинне узагальнення, яке здійснюється під час сприймання та усвідомлення сприйнятого змісту, в результаті чого формується уявлення;

* поняттєве узагальнення, яке відбувається у процесі осмислення суті сприйнятих об'єктів і призводить до утворення окремих понять;

* міжпоняттєве узагальнення, яке полягає у визначенні загальних та істотних ознак і властивостей понять, що формуються в процесі переходу від менш загальних до більш загальних понять у систему, в розкритті зв'язків і відносин між елементами цієї системи, в розташуванні їх у певному порядку та раціональній послідовності.

Узагальнення будь - якого рівня тісно пов'язане із систематизацією.

Систематизація - це розумова діяльність, у процесі якої знання про об'єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі, природні. Систематизація здійснюється на основі відтворення (актуалізації) знань у необхідній послідовності. Актуалізуються знання двома шляхами. Якщо матеріал складний і виникають труднощі під час його засвоєння, то перевага надається розв'язанню репродуктивних навчально-пізнавальних задач (репродуктивному відтворенню ). Це сприяє і закріпленню засвоєних знань. Тоді, коли матеріал добре засвоєний, актуалізація відбувається через розв'язання продуктивних навчально-пізнавальних задач, тобто через застосування знань. Наслідки систематизації матеріалізуються у вигляді заповнення текстових таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови образно - символічних схем, складання планів з участю учнів тощо

3.є. На цьому етапі встановлюється відповідність між поставленими завданнями уроку та його результатами, вносяться корективи, визначаються перспективи, складається план подальшої роботи. Цю роботу можна назвати контрольно-коригувальною. Хотілося б звернути увагу на те, що іноді вчителі роблять акцент на тематичному контролі й, на жаль, не приділяють належної уваги контрольно-коригувальній діяльності на кожному уроці. А це порушує логіку будь-якої діяльності, що завжди складається з трьох послідовних етапів: мотиваційного, операційного та контрольнокоригувального. Нехтувати або принижувати роль останнього в жодному разі не можна. Порівняння результатів навчання з поставленими завданнями дає вчителю можливість виявити типові помилки й утруднення учнів, і, що головне, з'ясувати їх причини та визначити шляхи їх усунення. Для цього необхідно використовувати різноманітні форми й методи роботи, а не тільки фронтальну бесіду, як це найчастіше буває. Слід звернути увагу на те, що метою цього етапу є не фіксація помилок та виставлення оцінок, тому більшу увагу необхідно приділити само- та взаємооцінюванню, рефлексивній діяльності. Цей етап стосується не тільки результатів оволодіння змістом теми уроку, а й оцінки діяльності класу чи окремих учнів. При цьому вчитель може ставити запитання такого змісту: «Яку тему вивчали на уроці? Про що вивчали? За яким планом працювали на уроці? Які завдання виконували? Тощо». Обов'язково оцінюється робота класу в цілому на уроці. 3.ж. Мета цього етапу - пояснити учням особливості виконання домашньої роботи, провести інструктаж, мотивувати необхідність її виконання. Завдання, яке учень виконує вдома, є ланкою, що з'єднує попередній і наступні уроки та вирізняється знач¬ною самостійністю, індивідуальністю. Домашня робота концентрує увагу учнів на головному, сприяє міцному засвоєнню матеріалу, розвиває пам'ять та автоматизує навички. До того ж ця діяльність має значне виховне значення. Щоб уникнути типових для домашньої роботи недоліків (перевантаження, одноманітність, невиконання роботи), необхідно звертати увагу на вдосконалення методів розробки, постановки й перевірки завдань. Учитель повинен докладно провести інструктаж щодо домашньої роботи, рекомендувати джерела інформації, оголосити критерії оцінювання. Виконання домашньої роботи необхідно замотивувати цікавою постановкою проблеми, використанням прагнення учнів до визнання та оцінювання їх успіхів, врахування особистих нахилів і бажань. Домашнє завдання має складатися з двох частин - обов'язкової та варіативної.

Домашня робота - це вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів, нерозривно зв'язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюється на уроці і є його логічним продовженням. Її зміст, тобто елементи знань (конкретні факти, уявлення, поняття) про об'єкти і явища природи, зв'язки між ними, способи діяльності, що були метою цілеспрямованого оволодіння учнями, складають зміст домашніх завдань. Дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

* розширення і поглиблення засвоєних знань;

* конкретизація засвоєних знань: 53

* застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації; у новій ситуації;

* систематизація засвоєних знань;

* застосування засвоєних способів діяльності: за зразком; у подібній і новій ситуації. Дидактичні цілі втілюються в домашні навчально-пізнавальні завдання, які прогнозуються учителем під час розробки методики уроку, але обов'язково коригуються у процесі проведення уроку.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через:

а) побудову домашніх завдань;

б) підготовку учнів до їх виконання; в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

Види домашніх завдань: - спостереження за об'єктами природи з метою розширення, поглиблення змісту сформованих уявлень, понять, закономірностей;

- виконання практичної роботи для закріплення засвоєних знань і умінь;

- робота з підручником з метою повторено усвідомити й осмислити зміст теми уроку;

- робота з додатковою літературою для розширення, поглиблення і конкретизації засвоєних знань;

- завдання із використанням засобів наочності - карти, таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні. Задаються вони як під час здійснення всіх етапів процесу навчання, так і на спеціальному етапі. Виконані домашні завдання необхідно своєчасно перевіряти та оцінювати. Оцінку слід мотивувати для того, щоб учень усвідомив досягнуті результати, причини помилок і критерії оцінювання своєї роботи.

2.2 Проблеми змістовного наповнення програмового матеріалу при викладанні географії у зв*язку з війною в Україні

Неочікуваним та доволі серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу стали події, викликані збройною агресією Російської Федерації та оголошенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

Це призвело до необхідності організації навчання учнів у закладах загальної середньої освіти за допомогою дистанційної форми (лист Міністерства освіти і науки України від 06.03.2022 № 1/3371-22 «Про організацію освітнього процесу»).

Нагадаємо, що, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 р. за № 703/23235: «дистанційне навчання - це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, що відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій» .

Вимушене дистанційне навчання потребує від учителів географії організації якісного освітнього процесу з використанням цифрових технологій, уміння надихати, мотивувати учнів, підтримувати психологічно, давати раду проблемам, що виникають.

На YouTube в межах проєкту Міністерства освіти і науки України «Всеукраїнська школа Онлайн» розміщуються уроки для учнів 1-11 класів, де, зокрема висвітлюються уроки з географії.

Кожен учень і вчитель зможуть завантажити на свій смартфон чи планшет мобільний додаток «Всеукраїнська школа онлайн». Також можна завантажувати і надсилати учням на е-mail чи у Viber матеріали для самопідготовки просто з платформи ВШО. Ці матеріали вчитель може опрацьовувати разом з учнями на відеоконференціях через Zoom чи Google Meet.

Зауважимо, що організація і проведення уроків географії за дистанційною формою навчання потребують від учителя корегування календарно-тематичного планування, оптимізації змісту навчального матеріалу та, за потреби, комбінування кількох тем в одну. Також доцільно переглянути очікувані результати навчання і встановити дещо нижчий їх рівень або цілком їх скоригувати, оскільки деякі з них можуть бути недосяжними в нових умовах, деякі - потребуватимуть незначної корекції, частина - залишаться незмінними. Доцільність та обсяг домашніх завдань варто визначати індивідуально, зважаючи на психоемоційний стан учнів.

Навчання у дистанційному форматі, за можливості, може здійснюватися у формі групових дискусій, колективного обговорення пройденого матеріалу, живого спілкування, що є притаманними очному навчанню.

При цьому пам'ятаймо, що ефективність організація освітнього процесу, якість спілкування з учнями на відстані в значній мірі залежить від професійної компетентності вчителя.

Акцентуємо увагу, що сьогодні, як ніколи, орієнтиром для вивчення географії має бути національно-патріотичне виховання, що є визначальним у формуванні духовних цінностей учнівської молоді. У вихованні патріотизму підростаючого покоління географія відіграє значну роль. Завдання вчителя полягає в тому, щоб, окрім міцних знань, засобами шкільної географії забезпечити виховання людини-патріота, людини-громадянина, основними рисами якої є національна самосвідомість, почуття любові до своєї Батьківщини.

Національно-патріотичному вихованню сприяє весь процес навчання географії, кожна тема, кожний урок з предмета містять політико-виховну інформацію, усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє переконаності, що кращого місця, ніж рідний дім немає в цілому світі.

Пріоритетними в сучасному виховному процесі має стати вироблення переконаності учнів, що сила українців - у їх єдності і лише в ній - запорука наших успіхів, порятунку і процвітання.

При вивчені географії в рамках формування національно - патріотичного виховання учні мають усвідомити, що всі громадяни України мають рівні права, незалежно від їх національності, становлять єдиний український народ, пов'язаний спільним сьогоденням, готовий захищати свою країну.

Так, під час вивчення теми «Прояв глобальних проблем на території України. Проблема війни і миру. Проблема тероризму» курсу «Україна і світове господарство» 9 клас (розділ V. Глобальні проблеми людства) варто зосередити увагу учнів на тому, що Україна у 2014 та 2022 рр. стала об'єктом збройної агресії з боку Російської Федерації. Перемога у війні стала першочерговою справою для всіх українців, підтвердженням цьому є героїчні вчинки патріотів України - військових, представників територіальної оборони.

Доцільно обговорити з учням подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян, виявлених у захисті міст Бучі, Волновахи, Гостомеля, Ірпеня, Києва, Маріуполя, Миколаєва, Охтирки, Сум, Тростянця, Харкова, Чернігова. Акцентувати увагу на Укази Президента України від 06 березня 2022 року № 111/2022 та від 24 березня 2022 року № 164/2022 про присвоєння почесного звання «Місто-герой України» містам Бучі, Волновахи, Гостомеля, Ірпеня, Києва, Маріуполя, Миколаєва, Охтирки, Харкова, Чернігова.

При вивченні теми «Україна в геополітичному вимірі» курсу «Географія: регіони та країни» 10 клас (розділ VI. Україна в міжнародному просторі) та теми «Українська держава» курсу «Географічний простір Землі» 11 клас (розділ IV «Суспільна географія України») учителям географії доречно акцентувати увагу учнів на те, що в умовах сучасної геополітичної ситуації, що склалася в Європі (широкомасштабна військова агресія Російської Федерації проти України) пріоритетними напрямками зовнішньої політики України є партнерство з Європейським Союзом і США. Зокрема, з ЄС - з огляду на те, що Україною законодавчо визначений євроінтеграційний курс, який залишається незмінним, із США - ураховуючи роль країни, що вона відіграє в глобальних політико-економічних процесах та зміцненні обороноздатності України, її Збройних Сил, мобілізації світової спільноти на захист суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Ураховуючи, що головною загрозою національної державності та суверенітету України є війна, розв'язана Російською Федерацією, варто не залишати поза увагою учнів партнерство нашої держави з організацією Північноатлантичного договору.

Очевидним є факт, що через ганебні загарбницькі дії Росії проти України звичне життя кожного українця змінилося, ми вимушені захищати свою землю, своїх близьких і рідних, свої оселі, свою країну. Високий рівень свідомості учнів, що навчаємо, їх духовність є основою майбутнього відновлення зруйнованої інфраструктури України, її економічного розвитку.

Для зменшення напруги, встановлення довіри вчителю потрібно перебувати в постійному довірливому діалозі з учнями, обмінюватися з ними думками, оскільки це є важливим у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Висновки

Розглянувши методику викладання географії, ми визначили, що Методика викладання географії у школі походить від грецького слова «methodos» (спосіб викладу) - галузь педагогічної науки. Дана методика встановлює та втілює раціональні прийоми та методи, форми та засоби навчальної діяльності та процесу, під час чого відбувається формування відповідних вмінь та навичок для подальшого застосування цих знань та свідоме освоєння учнями системою знань із шкільного курсу географії. Для розвитку сучасної теорії методики викладання географії та для практичної роботи в загальноосвітній школі та інших загальноосвітніх закладах знання історії науки та історичних аспектів викладання географії необхідні. Ці знання допомагають зрозуміти суспільну роль географії як навчального предмета, його місце у навчальних планах різних типів шкіл, успішно вирішувати сучасні завдання як теоретичного, так і прикладного характеру.

Суспільство пред'являє школі соціальну вимогу виховання та освіту підростаючого покоління, яке має мати певні якості. У наш час суспільство ставить за мету підготувати школярів до життя, в якому кожен міг би проявити свої найкращі якості, мати в житті успіх: ставити мету своєї діяльності і досягати результатів, при цьому грамотно поводитися в природі, у суспільстві, у державі, на виробництві . Рівень розвитку базової науки також впливає на напрями та характер досліджень у методиці. Становлення у географічній науці нових теорій, затвердження нових концепцій відбивається у змісті шкільної географії.

Методика викладання географії пов'язана з багатьма іншими науками та дисциплінами: фізична та економічна географія, дидактика, психологія, соціологія та ін. Географія, відносячись одночасно і до предметів природного та предметів гуманітарного циклу, охоплює всю систему «природне середовище-суспільство- людина», що дозволяє їй: комплексно розглядати місце існування людства; формувати сприйняття світу у вигляді точної ієрархії територіальних природно- суспільних систем, що формуються та розвиваються за певними законами.

Методів викладання географії класифікують як: словесні методи, наочні методи, практичні методи. На додаток до неї використовують класифікацію, засновану на обліку характеру пізнавальної діяльності учні: пояснювально- ілюстративний метод, репродуктивний метод., метод проблемного викладу, частково-пошуковий метод (евристичний), дослідницький метод.

Список використаних джерел

1. Боплан Г.Л. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн / Г.Л. Боплан. -К.,1990. -54 с.

2. Герман О.І., Лознякова М.Є. Формування ключових компетентностей учнів під час навчальної дискусії //Географія, 2008. - No 21 (121). - С. 2-4.

3. Гончаренко С. У. Методика як наука «Шлях освіти» -2000, No1. -С. 5- 22. -2000, No2. -С. 2-6.

4. Гумбольдт О. Картины природы / О. Гумбольдт; пер. с нем. Т.И.Коншиной. -М.: Географгиз, 1959. -269 с.

5. Гришко, С. В., Непша, Я. Ю. Освітньо-виховне значення шкільного курсу географії у розвитку всебічно розвиненої особистості. Географія та туризм: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (26 лютого 2020 р., м. Харків). с. 41- 45.

6. Географічна наука та освіта: від констатації до конструктивізму: Зб. наук. праць. - К., 2018. - 232 с.

7. Географія, картографія, географічна освіта: історія, методологія, практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Чернівці, 7- 9 травня 2020 р.) - Чернівці: Видавничо-поліграфічне підприємство «МІСТО», 2020. - 352 с.

8. Дик Н.Е. Деятельность и труды М.В. Ломоносова в области географии

/ Н.Е.Дик. -М.: МГУ, 1961. -100 с.

9. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1392- 2011-%D0%BF#Text

10. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/і 3 92- 2011 -%D0%BE

11. Душина И.В., Понурова Г.А. Методика преподавания географии. - М., 1996. -192 .

12. Ефимова С. Г. ИВАНОВСКИЙ Алексей Арсеньевич // Императорский Московский университет: 1755--1917: энциклопедический словарь / составители А. Ю. Андреев, Д. А. Цыганков. -- М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. -- С. 264--265. -- 894 с. -- 2000

13. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні / Я.І. Жупанський. -Львів: Світ, 1997. -264 с.

14. Жупанський Я. Географія в Україні в нові часи / Я.Жупанський. - Чернівці, 1993. -163 с.

15. Зайцева І.І. Управління навчальним процесом на основі технологічних карт // Проектуємо урок разом: Ч. 1. (Додаток до ж-лу Географія) - X.: Основа, 2006. - С. 2-16.

16. Ивановский Алексей Арсеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова -- 3-е изд. -- М.: Советская энциклопедия, 1969.

17. Інтегральний потенціал території - теоретичні та практичні аспекти дослідження: монографія / Підгрушний Г.П., Нагірна В.П., Фащевський М.І. та ін; Ін-т географії НАН України. - К., 2012. - 464 с. - бібліогр.: 135 назв. - Укр. - Деп. ДНТБ України 04.07.2012, № 22-Ук2012.

18. Інститут географії НАН України, 29 вересня 2013 р. / За наук. редакцією Г.П. Підгрушного. - К.: Ін-т географії НАН України. - Вип. 3. - 2014. - 97 с.

19. Кайгородов Д. На разные темы, преимущественно педагогические / Д.Кайгородов. -С.Пб.: Изд-во А.С.Суворина, 1907. -149 с.

20. Кобернік С.Г, Коваленко P.P. Скуратович О.Я. Методика навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах: посіб. для вчителя. - К.: Навчальна книга, 2005. - 319 с.

21. Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. - К. :

Рад. шк., 1976. - 184с.

22. Організаційні форми навчання /За ред. Ю. І. Мальованого. -

К.: 1991. - 188 с.

23. Саюк В.І. Місце і роль ігрових технологій у навчанні географії / В.І. Саюк // Географічна наука і освіта в Україні. Зб. наук.

праць. - К. : Фітосоціоцентр, 2000. - С. 63-64.

24. Свиридова О.І.. Сучасні методи і прийоми підвищення ефективності уроку географії //Географія та основи економіки

в. школі. - 2002. - № 4. - С. 18-24.

25. Сиротенко А.Й. Проблеми конструювання шкільних

підручників з географії// Географія та основи економіки в

школі. - 2001. - № 6. - С. 12-16.

26. Сиротенко А.Й. Уроки систематизації та узагальнення знань з

географії в 9 класі //Географія та основи економіки в школі. -

2000. - №3. - С. 17-21.

27. Саюк В.І. Класифікація ігор та ігрові форми навчання

географії //Географія та основи економіки в школі. - 2000. - №

4. - С. 15-18.

28. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науковометод. посібник / За редакцією О.І. Пироженко. - К. :

Видавництво А.С.К., 2003. - 192 с.

29. Тімець О.В. Підготовка майбутніх учителів з краєзнавчотуристської роботи / О.В. Тімець // Рідна школа. - 1999. -

№10. - С. 62-64.

30. Чернов Б.О., Корнєєв В.П. Методи навчання географії в школі/

За ред. А.М. Алексюка і А.Й. Сиротенка. - К. : Рад. шк., 1986.

- 268.

31. Чернякова С.М. Формування творчої особистості на уроках

географії// Географія та основи економіки в школі. - 2003. -

№1. - С. 18-23.

32. Шипович Є.Й. Методика викладання географії / Є.Й. Шипович: Навчальний посібник для студентів географічних

факультетів університетів. - К. : Вища школа, 1981. - 174 с.

33. Шоробура І.М. Виховні можливості шкільної географії / І.М.

Шоробура / Педагогіка і психологія формування творчої

особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. Київ -

Запоріжжя, 2004, Вип. 32. - С. 380-385.

34. Шоробура І.М. Шкільна географічна освіта: історія, проблеми,

перспективи / І.М. Шоробура. - Кам'янець-Подільський :

Абетка, 2005. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru