Інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

інклюзивний освіта спільний педагог

Вступ

1. Теоретичні основи спільної діяльності педагога з батьками дітей з особливими освітніми потребами

1.1 Стан проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі

1.2 Основи інклюзивної освіти в Новій Українській Школі

1.3 Особливостіспільної діяльностіпедагога з батьками в умовах інклюзивного навчання

Висновок дорозділу 1

2. Дослідження взаємодії вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами

2.1 Форми та методи спільної діяльності вчителів та батьків дітей із особливими освітніми потребами

2.2 Процедура проведення тааналіз результатів експериментального дослідження

2.3 Рекомендації щодо ефективної спільної діяльностіпедагогаіз батьками дітей з особливими освітніми потребами

Висновок дорозділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Однією з пріоритетних завдань, які позначеніуКонцепції Нової Української Школи та Стандартах Початкової Освіти, виступає забезпечення психолого-педагогічної підтримки родини та підвищення компітентності.У функції школи входять створення умов, залучення та підтримкаучасті батьків уосвітній діяльності. Визнання пріоритету сімейного виховання вимагає не однобічної взаємодії педагогів та батьків, а співробітництва, взаємодії та довірливостіусіх учасників освітнього процесу.

Актуальність дослідження. Батьки, які виховують дитину з особливими освітніми потребами (ООП), дообов'язків яких входять її реабілітація таадаптація у суспільстві, часто виявляються некомпетентними та безпорадними. Саме томувиникає потребау створені доступногоосвітнього середовища для дітей з ООП, та тісної спільної діяльності батьків та вчителів, акрім того пошукрізних форм здійснення цієї спільної діяльності.

Існує багато прикладів програм, таких якініціатива ЮНІСЕФ «Школи, дружні до дитини», які протягом багатьох років були та до сих пір залишаються ефективними платформами для залучення батьків та спільнот. Така практика, яка вже узаконена в багатьох регіонах такраїнах, може сприяти розвитку нових ініціатив відносноінклюзивної освіти. Існують крім того приклади участіродини та спільнот урамках ініціатив, які ЮНІСЕФ таіншіорганізації проводять протягом багатьох років у сферіохорони здоров'я матері та дитини, захисту дітей тарозвитку дітей молодшого віку. Усі ці програми можуть слугувати основою для укріплення стосунків поміж дітьми з обмеженими можливостями та їх навчальний закладми, родинами для створення умов, які готові прийняти різноманіття та стимулювати розвиток та соціальнуінтеграцію усіх дітей.

Залучення батьків виступає важливим принципом якості якукласі, такі за його межами. Це тим більш актуальноу випадкуінклюзивної освіти, яка доволі ширша, ніж формальнаосвіта, та не повиннаобмежуватися межами чотирьох стін класної кімнати.

Проблемароботи з дітьми та батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, знаходиться в центріуваги багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців: В. Андрущенка, М. Ярмаченка, Е. Андрєєвої, В. Бондаря, Т. Ілляшенко, А. Колупаєвої, Н. Сабат, Є. Ярської-Смирнової, О. Акімової, І. Іванової, Л. Борщевської та Л. Зібрової та зумовлює необхідність її практичного спрямування.

Мета дослідження - Обгрунтувати теоретично та дослідити на практиціоснови взаємодії вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами.

Об'єкт дослідження - інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами.

Предмет дослідження - співпраця педагога з батьками дітей з особливими освітніми потребами.

Завдання:

1. Ознайомитися зі станом проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі.

2. Розглянути основи інклюзивної освіти в Новій Українській Школі.

3. Охарактеризувати особливостіспільної діяльностіпедагога з батьками в умовах інклюзивного навчання.

4. Дослідити взаємодію вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами.

5. Визначити форми та методи спільної діяльності вчителів та батьків дітей із особливими освітніми потребами.

6. Розробити рекомендації щодо ефективної спільної діяльностіпедагогаіз батьками дітей з особливими освітніми потребами.

Методи, що дозволили здійснити дослідження нарізних його етапах:

Теоретичні методи: теоретичний аналіз таузагальнення наукової і методичної літератури з проблеми, аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення наукових положень, філософської та психолого-педагогічної літератури. Вони дали змогу сформулювати концептуальні підходи до проблеми, визначити поняттєво-категоріальний апарат, основні науково-теоретичні положення.

Емпіричні методи: діагностичні, з ціллю визначення форм та методів спільної діяльності вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами; обсерваційні, щоуможливилодослідження стануі динаміки взаємодії вчителів та батьків дітей із ООП, за допомогою яких упорядковано та систематизовано дослідницькі матеріали.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття «взаємодія», «співпраця», «учні з особливими освітніми потребами», «інклюзивнаосвіта»; окресленні специфіки розвиткуоснов інклюзивної освіти в Новій Українській Школі; охарактеризуванніособливостей спільної діяльностіпедагога з батьками в умовах інклюзивного навчання.

Практичне значення дослідження полягає уобґрунтуванні та експериментальній перевірці взаємодії педагога та батьків дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальнаробота здійснювалась на базі



1. Теоретичні основи спільної діяльності педагога з батьками дітей з особливими освітніми потребами

1.1 Стан проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі

Інклюзивна освіта - це нова, активнорозвиваюча галузь у модернізації Освіти України, яка передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами, обмеженими можливостями здоров'я уосвітньому просторі[5].

Учні з особливими освітніми потребами - це учні-інваліди, або інші учні у віці від 0 до 18 років, які не визнаніу встановленому порядку дітьми-інвалідами, але які мають часові чи постійні відхилення у фізичному чи психічномурозвитку та потребують створення спеціальних умов навчання та виховання [8, с. 18].

Доосновної категорії дітей з ООП належать [8, с. 22]:

- Глухі, слабочуючі, пізнооглухліучні;

- Сліпі, слабозоріучні;

- Логопати;

- Учні з порушенням опорно-руховогоапарату;

- Учні з розумовою відсталістю;

- Учнііз затримкою психічногорозвитку;

- Учнііз порушенням поведінки та спілкування;

- Учні з комплексним порушенням психофізичногорозвитку, з так званим складним дефектом (сліпі, глухі та сліпі з розумовою відсталістю).

Формування навчання дітей з ООП уосвітніх закладах загального типу дозволяє уникнутиобмеження таких дітей та усамітнення їх на тривалий термін у спеціальні заклади; допомагає створити умови для проживання та виховання уродині, що дає можливість забезпечити їх постійне спілкування з нормальнорозвиненими дітьми та сприяти більш ефективному вирішенню проблем їх соціальної адаптації таінтеграції у суспільство [20, с. 12-16].

У наш час багатородин, які виховують дітей з особливими освітніми потребами. І доволі часто ціродини є неповними, де один з батьків залишив сім'ю, не витримавши усіх складнощів, які лягли народину.

Робота з такими родинами ведеться перш за все, з можливості надання кваліфікованої підтримки батькам, створення комфортного психологічного середовища для дитини, акрім тогоумови для самореалізації батьків.

Взаємна діяльність- процес безпосереднього чи опосередкованого впливуоб'єктів (суб'єктів) один наодного, який породжує їх взаємнуобумовленість та зв'язок [21, с. 16].

Зараз активно відбувається пошук ефективних шляхів залучення батьків уосвітній процес. А взаємодії вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами приділяють досить великуувагу. Розвиток дитини з особливими освітніми потребами у більшій ступені залежить від благополуччя його сімейної ситуації, від «правильної» участі батьків у її фізичному та моральному становленні. Сутність взаємодії педагога та батьків полягає у тому, щообидві сторони повинні бути зацікавленіу «розвитку» дитини, урозкритті її кращих якостей, для того, щоб адаптувати та підготувати її до самостійного життя. Саме саме томузусилля батьків тапедагога мають бути об'єднані.Крім тогоу педагогічному партнерстві, яке направлене на вироблення тареалізацію єдиних підходів урозвитку, навчанні та вихованні дітей. Бо підготовлені таоптимістично налаштовані батьки оказують ефективний вплив на виховання, стан таадаптацію своєї дитини [21, с. 33].

Можна виділити три рівні залучення батьків у взаємодії зі школою[31, с. 48]:

1. рівень - інформованість - батьки інформовані проіснування програм школи, організацію навчального процесу, формально підтримують контакт з педагогом.

2 рівень - діалог таобмін думками - батьки мінімально залученіу діяльність школи, запрошуються для присутності на навчальні та позаурочні заходи, є зворотній зв'язок з педагогом.

3 рівень - достатня відповідальність таактивні дії батьків - батьки дитини з особливими освітніми потребами приймають рішення спільно зі школою при розробцііндивідуального навчального плану, можуть виступати у якостірепетиторів для власної дитини. Виникаючі проблеми вирішуються спільно зі школою, батьки самі можуть оцінити динамікурозвитку дитини тарезультати своєї праці.

Щоби учні з ООП справлялись зі «шкільним життям» їм необхідна допомога не лише педагога, але й батьків. Урезультаті перед вчителем встають наступні завдання [37, с. 1-8]:

- Залучити батьків доактивної участіу навчально-виховному процесі;

- Надати соціально-педагогічну підтримкуродинам у питаннях виховання, навчання, розвитку дітей з ООП;

- Підвищити правову, педагогічнукомпетентність батьків;

- Навчити батьків ефективним способам взаємодії зі своєю дитиною;

- Організувати спільну діяльність закладу та батьків з укріпленню здоров'я дітей;

- Оптимізувати стосунки поміжродиною, яка виховує дитину з ООП та соціумом.

Співпраця батьків корисна не лише для дітей, існує крім того можлива вигода для усіх сторін, наприклад, батьки покращують взаємодію зі своїми дітьми, стають більш чуйними та чуттєвими до їх потреб та більш упевненими у своїх батьківських навичках. Педагоги отримують більш глибоке розуміння культури тарізновиди родин, відчувають себе більш комфортно нароботі та піднімають свій моральний дух. Школи шляхом залучення батьків, як правило, зміцнюють свою репутацію [65, с. 53].

Першим шляхом для спільної діяльності батьків та школи є сприяння соціальної таосвітньої атмосфери, де батьки відчувають себе бажаними, поважними, довірливими, почутими та необхідними.

Так, професорАтул Гаванде, на прикладі захворювань кішкивника (діарея) у 1970-х роках укрїнах Африки таАзії, де щороку вмирало 5 мільйонів дітей. До тих пір поки команди медиків, які поїхали у віддалені села, аби навчити батьків (частіше матерів) якробити розчин з цукру та солі. Що врештірешт призвело до гарних показників, які щороку почали покращуватися. Це свідчить про те, що співпраця батьків та спеціалістів (у нашому випадку лікарів), призвела до позитивного ефекту [57].

1.2 Основи інклюзивної освіти в Новій Українській Школі

Згідно до ЗаконуУкраїни проосвіту, створюються рівніумови доступу доосвіти. Дітям з особливими освітніми потребами, які всім іншим, гарантовано право на доступ доосвіти, на можливість отримувати досвід і знання. Утім для цього необхідні спеціальніумови [13].

Інклюзивний заклад -- заклад освіти, який формує ціумови й забезпечує інклюзивне навчання як системуосвітніх послуг. Зокрема [26]:

- адаптує освітні програми та плани,

- фізичне середовище,

- методи та форми навчання,

- використовує наявні в громадіресурси,

- залучає батьків,

- співпрацює з фахівцями для надання додаткових послуг відповідно дорізних освітніх потреб дітей,

- створює позитивний клімат в освітньому середовищі.

Останні роки, активно здійснюється робота науковцями С. Богданов, Г. Гаврюшенко, А. Колупаєва, Н. Найда, Н. Софій, І. Ярмощук таін., відносно дослідження проблеми залучення осіб з особливими потребами до навчання восвітніх закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм [28, с. 95-97].

Крім того, вдосконалена нормативно-правова база, щодоупровадження інклюзії в початковій школі відносно НУШ. Зокрема, у Законі проосвіту виокремлено статтю 20 «Інклюзивне навчання», згідно з якою інклюзивнікласи утворюють обов'язковоуразі звернення батьків дітей з особливими освітніми потребами. Окрім того, затверджені [29]:

1. Положення проінклюзивно-ресурсний центр.

2. Положення проресурсний центр підтримки інклюзивної освіти.

3. Типоваосвітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами (наказ МОН від 25.06.2018 № 693).

4. Порядокорганізації інклюзивного навчання, затв. постановою КМУ від 15.08.2011 № 872, (це основний документ, щорегламентує створення й функціонування відповідних класів у закладах освіти).

Так, саме у порядку зафіксованіключові терміни щодопідстави й умови створення інклюзивних класів (кількість учнів у таких класах, формування освітнього простору); визначене правокожної дитини, незалежно від її вад, на здобуття освіти в усіх закладах; та визначена норма відносно створення інклюзивних чи спеціальних класів [65]:

У Порядку скасували норму про те, щоінклюзивний клас створюють «за наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів і приміщень…», яка створювала чи не найбільше перепон для інклюзії. Орієнтовний перелік засобів навчання в початковій школі, має такий вигляд [65]:

1. Відповідальний заорганізацію інклюзивногокласу, створення матеріально-технічної та навчально-методичної бази та підбір педагогічних працівників є директор ЗЗСО.

2. Педагог, укласі якого навчається дитина з ООП, повинен розробити, за підтримки корекційного педагогу, практичного психологу та батьків дитини індивідуальний навчальний план таіндивідуальну навчальну програму для цієї дитини. ІПР містить в собіінформацію про [40]:

- знання та вміння учня на даний момент;

- динамікурозвитку дитини;

- адаптований навчальний матеріал;

- технічні пристосування;

- при необхідності, додатковікорекційно-розвиткові заняття.

Порядок крім того регламентує обов'язки педагога-дефектолога, та практичного психолога. Зокрема, що саме ці спеціалісти проводять корекційно-розвиткові заняття. Крім того чітко прописаний час, який варто витратити на такі заняття - це 35-40 хв (групове), та 20-25 хв (індивідуальне) [40].

Щорічно прослідковується тенденція збільшення дітей, які мають складні порушення розвитку. До цієї категорії відносять [18, с. 34]:

- учні-аутисти;

- з синдромом Дауна;

- які пересуваються на візках;

- з вадами зору.

Саме ця категорія дітей, нажаль, не може перебувати самостійноу навчальному закладі. Цих дітей постійно повинен зупроводжувати дорослий. Упорядкукрім того прописаний цей момент. А саме, супровід таким дітям мають забезпечувати:

- соціальні працівники;

- батьки чи уповноважені ними особи.

Заборона здійснювати такий супровід під час уроку є неприпустимою і порушує права дитини. Для здійснення супроводу дитини один із батьків, уповноваженаособа чи соціальний працівник пишуть заяву. На підставі цієї заяви директор закладу: видає наказ,ознайомлює особу, яка здійснюватиме супровід, з правилами школи.

УКонцепції інклюзивної освіти відображена головнаідея такої освіти, а саме - усіучні є цінними й активними членами суспільства. Та визнано й прописано, що саме навчання уінклюзивних навчальних закладах є корисною та демонструє позитивнірезультати зокремау соціалізації таких дітей у соціум [26].

Одним з головнихпріоритетів МОН є реформа «Нової Української Школи», та її продовження нарівні базової середньої освіти. Та головне, це активний розвиток тарозбудоваінклюзивної освіти, про що заявив Міністросвіти і науки Сергій Шкарлет [28]. Зокрема він заявив, що НУШ тарозбудоваінклюзивної освіти є й залишається пріоритетом Міністерства. Відмітивши, що 2020 рік був доволі плідним, адже Міністерствоактивно займалось оновленням змісту загальної середньої освіти, методик навчання, вдосконаленням системи ІРЦ, та забезпеченням навчальних закладів допоміжними засобами для дітей з ООП. Було створене безпечне, сучасне, комфортне, інклюзивне та мотивувальне середовище в закладах загальної середньої освіти[65, с. 112].

Так, міністросвіти відзначив, щоодним з основних завдань Міністерства, з яким воноуспішно впоралось у 2020 році булостворення безпечного, сучасного, комфортного, інклюзивного та мотивувального для всіх учасників освітнього процесу середовища в закладах загальної середньої освіти[32].

Та міністр зазначив, що ще не все зроблено, й роботи вистачає. Й Міністерство буде продовжувати рухатися у наміченому плану відносноінклюзивної освіти, забезпечувати ще більшу доступність закладів освіти для дітей з ООП, залучати до навчання молодих спеціалістів, та мотивувати вже існуючих спеціалістів дорозбудови та власного внескууінклюзію, й активно трансформувати мережі спеціальних закладів освіти відповідно до європейських стандартів, створення шкіл при дитячих лікарнях [32].



1.3 Особливостіспільної діяльностіпедагога з батьками в умовах інклюзивного навчання

Педагоги оказують конкретну практичну допомогуродинам, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, при оформленіінвалідності та тримані спеціальних засобів для навчання дітей. Інакше кажучи, педагог слугує сполучною ланкою поміж дітьми та дорослими, забезпечує атмосферу соціально-психологічного благополуччя уосвітньому просторі, привертає батьків та суспільність доорганізації та проведенню соціально значимих заходів.

Основною метою роботи з родиною є створення сприятливих умов для особистісногорозвиткуусіх членів родини (фізичного, соціального, духовно-морального, інтелектуального), надання комплексної соціально-психологічної допомоги, акрім того захист дитини та її оточення від негативного впливурізних факторів наособистісний розвиток [6, с. 82].

Процес організованого співробітництва з родиною включає у себе [11, с. 28]:

- дослідження таопис звернень за допомогою;

- обстеження умов, де живе дитина;

- з'ясування загальних проблем родини та її особливостей, відмінностей від різних;

- з'ясування мети таочікувань родини;

- спостереження форм реакцій у відповідь;

- дослідження тих, хто вже допомагав даній родині та допомагає зараз;

- дослідження минулогородини;

- дослідженняособливостей особистостей родини.

Методи роботи з родиною наступні [22, с. 103-109], [23, с. 55], [30, с. 1-8], [40, с. 53-63]:

1. Індивідуальнаробота з батьками, до якої належить:

А) Налаштування на взаємодію, налагодження контакту з батьками. Обговорення складнощів та хвилювань батьків у зв'язку з особливостями дитини які є. До них відносять:

- бесіда з батьками - бажано поспілкуватися з матусею, та татусем. Уважно вислухати їх, з'ясувати проблеми, які їх хвилюють, уточнити деталі за допомогою питань;

- поспостерігати за тим, як батьки спілкуються з дитиною;

- анкетування батьків з ціллю виявурівня проінформованості батьків у галузікорекційно-розвиваючого навчання, формування у батьків мотивації доучастіукорекційно-розвиваючій роботі, визначення того, що більш усього цікавить;

Проблеми, які можуть обговорюватися у ході бесіди з батьками дітей з ООП:

- труднощі, які виникли у процесі навчання та виховання дитини;

- неадекватні поведінковіреакції дитини;

- негармонійні стосунки із однолітками;

- неадекватні міжособистісні стосунки близьких родичів з дитиною;

- заниженаоцінка можливостей дитини спеціалістами освітнього закладу.

Б) З'ясування очікувань та запитів батьків, їх уявлень про взаємодію. Роз'яснення змісту та форм запропонованої психолого-педагогічної допомоги, корегування запитів таочікувань батьків з точки зору їх реалістичності:

- інтерв'ю батьків про їх ставлення до навчання дитини та докорекційно-розвиваючої допомоги;

- інформування про наявність спеціалістів уосвітній організації, можливих формах роботи з дитиною;

- індивідуальнаконсультація зарезультатами педагогічної та психологічної діагностики дитини;

- психологічнаконсультація про те, як прийняти особливості своєї дитини, якреагувати на її поведінку та спілкуватися з оточуючими дітьми.

В) Включення батьків уроботуконсиліумуорганізації з розробки індивідуальної програми психолого-педагогічного супроводу дитини:

- обговорення форм та змістуроботи з дитиною, розділення зон відповідальності з батьками;

- доведення до відома батьків рішення тарекомендацій консиліуму;

- участь батьків урозробці, погоджені, затвердженііндивідуальної програми супроводу їх дитини;

- участь батьків у експертизі динаміцірозвитку дитини та врахування їх думки при плануванні подальшої корекційної роботи.

Г) Демонстрація батькам можливостей та труднощів дитини, методів та прийомів її навчання:

- діагностичне обстеження дитини спеціалістами школи;

- спостереження батьків за дитиною на навчальних та позакласних заняттях, на перервах, уігровій діяльності з іншими дітьми з ціллю допомоги їй у соціалізації таінтеграції уосвітній простір;

- відвідування батьками корекційно-розвиваючих занять спеціалістів;

- індивідуальний практикум для батьків з ціллю навчання спільним формам діяльності з дитиною, засвоєння нових методів та форм навчання та спілкування, прийомів активізації пізнавальної діяльності;

- виконання батьками спільних з дитиною завдань, запропонованих спеціалістом, з ціллю засвоєння навичок взаємодії;

- обмін поміж батьками та вчителем записами спостережень такоментарями у спеціально заведеному зошиті чи щоденнику дитини;

- переписка педагогів та батьків через електрону пошту;

- спільний з батьками аналіз занять з дитиною у домашніх умовах.

2. Робота з групою батьків, до якої належать[26]:

А) Психолого-педагогічне просвітництво батьків, підвищення рівня знань про стан розвитку та здоров'я дітей з ООП, реальних можливостей та механізмів їх адаптації у суспільство:

- тематичний лекторій для батьків з питань виховання таосвіти дітей з ООП;

- круглі столи, конференції із запрошенням спеціалістів, з питань організації інклюзивної освіти у школі, відповіді на питання батьків;

- обговорення поточних таактуальних питань життя класу, школи на батьківських зборах із запрошенням батьків дітей із ООП, усаме томучислі дітей, які знаходяться на домашньому навчанні.

Б) Обмін інформацією між педагогами та батьками про хід освітньої діяльності:

- розміщення матеріалів проінклюзивнуосвіту спеціально для батьків наінформаційному стенді чи на сайтіосвітньої організації;

- створення для батьків дітей з ООП групи у соціальній спільнотіуІнтернеті, де приймають участь не лише педагог, але й інші спеціалісти школи;

- залучення батьків дітей з ООП у соціальну групу батьків класуу мережіІнтернет.

Висновок дорозділу 1

Таким чином, інклюзивнаосвіта - це такий процес навчання та виховання, при якомуусіучні, незалежно від їх фізичних, психічних, інтелектуальних таінших особливостей, залученіу загальну системуосвіти та навчаються за місцем проживання разом зі своїми однолітками уодних й тих самих освітніх навчальний закладх, які враховують їх особливіосвітні потреби та надають необхідну спеціальну підтримку.

Учні з особливими освітніми потребами - це учні, які мають недоліки у фізичному чи психологічномурозвитку, які підтверджені психолого-медико-педагогічною комісією та які слугують перепоною уотриманіосвіти без створення спеціальних умов.

У психолого-педагогічній літературі сучасні вчені, педагоги, психологи та дефектологи активно стурбовані та досліджують стан та можливостіінклюзивної освіти в Україні, акрім тогороль батьків унавчальному процесіїх дітей з ООП. Крім тогоактуальним залишається питання спільної діяльностіпедагога з батьками дітей з особливими освітніми потребами, продовжується впровадження та дослідження сучасних форм та методів спільної діяльності з батьками.

Головною ідеєю інклюзії є цінність усіх дітей незалежно від стану їх здоров'я, та щокожна дитина є активним членом суспільства. Саме інклюзивне навчання розкриває кожногоучня. Це можливо зробити за допомогою освітньої програми, яка відповідає здібностям кожногоучня з ООП та є індивідуальною. Саме за допомогою інклюзивного навчання дитина з ООП вчиться життєдіяльності в оточенні здорових дітей,а це сприяє формуванню спрямованості до повноцінного життя, доусвідомлення власноїспроможності, підвищенню якості власного буття. Такіконцептуальніположення є основою інклюзивного навчання у новій українській школі.Однак, слід зауважити, що присутність, підтримка та допомога батьків дитини з ООП науроках, та протягом усьогоосвітнього процесу, дає дитині відчуття впевненості, спокою тарівноваги. Адже мама чи тато - це знайомі, рідні люди. Крім того, досвід взаємодії батьків із вчителем дитини з ООП дуже корисний для самих батьків. Адже більшість батьків максимально зосереджуються на хворобі чи дефекту дитини, не звертаючи увагу на її інші сторони, особливості, захоплення таін. Саме навчання у школі, тавзаємна діяльністьбатьків із вчителем допоможе батькам відкрити наново свою дитину, краще її розуміти та звертати увагу не лише на хворобу, а й безпосередньо наособистість власної дитини. Але важливою умовою ефективної спільної діяльностіпедагога та батьків дитини з ООП є партнерство, спільні погляди та бажання максимальнорозкрити, допомогти, підтримати, навчити та створити сприятливіумови для розвитку дитини з ООП. Лише за таких умов, коли батьки таучитель єдиніу своїх планах та меті відносно дитини з ООП, можливо досягти позитивногорезультату.



2. Дослідження взаємодії вчителів та батьків дітей з особливими освітніми потребами

2.1 Форми та методи спільної діяльності вчителів та батьків дітей із особливими освітніми потребами

Успіх впровадження інклюзивних практик значною мірою залежить від культури ставлення суб'єктів навчально-виховного процесу до дітей з ООП, готовності педагогів та батьків до спільної роботи. Однією з головних особливостей сучасних змін в освітньому просторі є позиція батьків як суб'єктів інклюзивного освітнього процесу. Позиція батьків самостійного мислення та дій визначає освітній шлях дитини з ООП, партнерську позицію батьків по відношенню до навчального закладу та їхню відповідальність за освітні результати. Батькам дуже важливо бути партнерами, але дуже часто ми позбавляємо їх права приймати відповідальні рішення. Тоді рекомендації експертів стають судженням, а консультації не відкривають можливостей і поведінки [26, с.12-21]. У міру розвитку інклюзивного підходу до навчання позиція батьків стає більш незалежною та активнішою. Можливість організації продуктивного діалогу з батьками, залучення їх до участі та спільної діяльності, обговорення виховної ситуації дитини - важливе завдання колективу навчального закладу.

В інклюзивній освіті дітей з ООП батьки вбачають необхідність навчання в загальноосвітній школі не лише для отримання дітей новими знаннями, а й для соціалізації в суспільстві та серед однолітків. Але в контексті інклюзивної освіти завдання навчального закладу значно ширші:

- Створення єдиного психологічно комфортного навчального середовища для дітей з різноманітними можливостями навчання;

-Діагностика ефективності навчально-виховного процесу та соціалізації дітей з ПДР під час навчання в школі;

-Здійснення ефективності психолого-просвітницького супроводу процесу інклюзивної практики шляхом взаємодії таких заходів, як діагностичне консультування, корекційно-розвивальна та соціальна робота;

-Сприяти подоланню потенційних когнітивних, емоційних та особистісних розладів шляхом залучення дітей з ООП до успішної діяльності;

- Поступово підвищувати мотивацію дитини, виходячи з її особистих інтересів і через свідоме ставлення до позитивної діяльності;

-охорона та зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей;

- Внесок у зміни суспільної свідомості дітей з ООП [1 с.62-67]

Робота з сім'ями дітей з ООП у рамках інклюзії ґрунтується на таких принципах:

1. Особистісно орієнтовані стосунки з дітьми та батьками, в яких першочергове значення має врахування особистості дитини та сім'ї; забезпечити комфортні та безпечні умови. Важливо, щоб родина дитини відчувала увагу вчителів, зацікавленість педагогів у розвитку дитини та бажання допомогти батькам у вихованні та розвитку дитини.

2. Людське і особисте - багатогранна повага і любов до дитини, до кожного члена сім'ї, довіра до нього. Мабуть, першим кроком у партнерстві сім'ї з навчальними закладами є створення соціально-освітнього середовища, де батьки відчувають себе добре, поважають, довіряють, чують і потрібні. Готовність батьків прислухатися до слів вчителя, бажання виконувати його рекомендації залежить не стільки від того, що говорить вчитель, скільки від того, як він це говорить.

3. Принцип комплексності - психолого-педагогічний супровід дитини в інклюзивному навчанні можна розглядати лише в комплексі в тісному контакті педагога з психологом, з педагогом-дефектологом, логопедом, батьками [31].

У спільній діяльності вчителя та батьків виділяють три рівні. На першому етапі знайомства визначаються спільні цілі, цінності та потреби. Зміст цього етапу включає знайомство вчителя інклюзивної освіти з батьками, індивідуальні бесіди з батьками, визначення потреб батьків. Засобом реалізації може бути анкета «Список потреб батьків», батьківська бесіда, спостереження. Аналіз отриманої інформації дозволяє вчителю визначити цілі та напрями взаємодії з батьками та дітьми інклюзивного класу. Відповідно, цей етап є основою для визначення готовності батьків до спільної роботи, їх потенційної активності.

На другому етапі спільної діяльності з батьками розробляється робоча програма для вчителів інклюзивної освіти. Зміст цього етапу включає ознайомлення із завданнями навчального закладу, що забезпечує інклюзивне навчання, обговорення побажань та очікувань батьків, залучення батьків до обговорення та підготовки програми спільної діяльності, організацію спільної діяльності. Способами реалізації можуть бути пояснення завдань, педагогічна інформація, поради, дискусії, групові, індивідуальні форми роботи [3].

Третя фаза спільної діяльності характеризується налагодженням партнерських стосунків між педагогами інклюзивної освіти та батьками протягом усієї робочої програми, відкриттям для батьків можливостей для особистого дослідження, творчості у своїй дитині на уроці та особистої участі в дослідженні [3]. Зміст роботи на цьому етапі включає спільну діяльність, вирішення педагогічних проблем розвитку, навчання та виховання дітей в інклюзивних класах, підготовку свят, оформлення плакатів, сімейних альбомів. Методами реалізації можуть бути імітаційні ігри, майстер-класи, дискусії, міні-лекції тощо.

Процес інклюзії реалізується через індивідуальні програми підтримки дітей з ООП. Батьки мають бути залучені до безпосереднього навчально-виховного процесу, стати не просто замовником освітніх послуг, а активним учасником системи індивідуального корекційно-розвивального супроводу дітей з ООП. Батьки дітей з ООП мають тісно співпрацювати з педагогами та іншими фахівцями щодо розробки та впровадження навчальних програм, їх адаптації, організації навчального середовища тощо. Першим кроком у розумінні ролі батьків у педагогічному колективі є розгляд їхньої участі та підтримки в процесі навчання дитини [2 с.1-5]. Роль батьків як членів батьківської команди полягає в тому, щоб мати інформацію та бути відповідальним членом батьківської команди дитини.

Батьки повинні брати активну участь у виконанні індивідуальної програми розвитку дитини (виконувати домашнє завдання, закріпити вивчений матеріал вдома, надати необхідну корекційну допомогу дітям з особливими потребами (курси з логопедом, логопедом, медикаментозним лікуванням), якщо ця робота неможливо.

Батьки дітей з особливими потребами вміють індивідуалізувати, доповнювати, розширювати та розвивати методи навчання від спеціалістів, проявляти творчість та винахідливість, брати на себе велику щоденну допомогу дитині.

Працівники навчального закладу разом з батьками мають сформувати колектив, який адаптується до індивідуальних потреб кожної дитини. Батьки відіграють вирішальну роль у цій команді. Співпраця навчального закладу та сім'ї створює умови для ефективного включення дітей з особливими потребами в середовище здорових однолітків, навчально-виховний процес, сприяє гармонійному, всебічному розвитку особистості кожної дитини, соціалізації та підготовці до самостійного життя [1 с.1-5].

Учитель є важливим джерелом інформації для сім'ї, тому він має відкрито говорити про проблеми дітей та вчити батьків працювати та взаємодіяти з дітьми [26, с.12-21]. Робота вчителя з батьками:

- Встановлення контактів і побудова довірливих партнерських відносин;

-Включення батьків дітей з ООП до колективу інших батьків у класі;

-постійна взаємодія та обмін інформацією з батьками про освіту, виховання, інтереси та особистісні особливості дитини;

-Участь батьків у розробці індивідуальних програм розвитку, індивідуальних навчальних планів, у навчально-виховному процесі в цілому та у позакласній роботі;

- налагодження ефективної спільної діяльності з іншими учасниками групи психолого-педагогічної підтримки;

-Участь батьків у розробці портфоліо [31].

Крім того, слід зазначити, що процес надання батьківської підтримки є тривалим і потребує повноцінної участі всіх фахівців (психологів, дефектологів, логопедів, педагогів-реабілітологів), кожен з яких здійснює професійну підтримку з конкретних питань.

Метою психолого-педагогічної роботи з батьками таких дітей є підвищення педагогічної компетентності батьків та підтримка сімей в адаптації та інтеграції дітей з ООП у суспільство.

Для досягнення цієї мети спільно вирішуються такі завдання:

-Залучення батьків усіх учнів до взаємодії з фахівцями навчального закладу;

-Формування мотивації батьків на тісні контакти з педагогами, психологами з метою отримання максимально повної інформації про дитину;

-Підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків, інформування про те, як лікувати дитину вдома та як розвивати її поза школою;

-Залучення батьків до корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи з дітьми [36].

Завдання педагогів - стимулювати зацікавленість батьків, пропонуючи їм як традиційні, так і нові форми спільної діяльності. Форми спільної діяльності закладів освіти та батьків - це форми організації їхньої спільної діяльності та спілкування.

Основна мета всіх форм спільної діяльності з сім'єю - побудова довірчих стосунків з дітьми, батьками та вчителями, згуртування їх у колектив, виховання потреби ділитися своїми проблемами один з одним і спільно їх вирішувати.

Найефективнішими формами організації спільної роботи з батьками дітей з ООП є:

1) Бесіди та консультації, які можуть запропонувати ігрові вправи та завдання, спрямовані на закріплення навчального матеріалу, що сприяє розвитку та корекції психічних функцій та підвищує пізнавальний інтерес;

2) Батьківські бесіди, які об'єднують фахівців і батьків, допомагають знайти оптимальні підходи до роботи з дітьми, розкривають емоційний світ батьків, дають їм надію, що вони можуть розраховувати на підтримку та розуміння, допомагають змінити погляд на проблему;

3) Метод падіння (із залученням психолога чи соціального працівника) - мета - надати підтримку та створити ситуацію, яка спонукає батьків до перегляду ситуацій та породжує бажання подолати перешкоди чи пристосуватися та знайти нові мотиви до життя. повний пошук, щоб знайти життя;

4) залучення батьків до процесу навчання з дитиною (особливо корисно в період адаптації та розвитку дитини в інклюзивному закладі);

5) інформаційні стенди та тематичні виставки;

6) відкриті класи спеціалістів [3].

Крім того, співпраця з батьками дітей з ООП має такі форми:

- майстер-класи з набуття практичних навичок у вихованні дітей (як читати книгу, готувати руку дитини до письма);

-Батьківські збори, які можуть закінчитися спільним концертом дітей та їх сімей;

-Папки з тематичними статтями - залучати батьків до читання педагогічної літератури;

-Пропаганда педагогічних знань у формі виставки дитячих робіт;

-Організація психолого-педагогічної освіти батьків із застосуванням активних методів навчання - рольових, тренінгових тощо («Гаряча лінія», «Журнал для відгуків та пропозицій», «Скринька уваги та поваги», «Вирішуйте проблеми разом»);

- спільні заняття з дітьми (вечори відпочинку, спортивні свята та розваги, участь у підготовці вистав, лялькових вистав, виставок тощо) [2 с.1-5].

На практиці поряд з традиційними формами виховання зарекомендували себе інноваційні форми: дизайн (розробка сімейних проектів); Створення батьківської кімнати (наприклад, «Сімейної кімнати») для зустрічей з мамами і татом; відео майстер-класи (наприклад, перегляд відеороликів (з перервами), де вчитель відповідатиме на запитання батьків тощо); Створення навчальної відеотеки (уроки для дітей та батьків, організаційні моделі домашньої тюрми та середовища розвитку тощо); медіатека (звукозаписи дитячих оповідань, презентацій); Віртуальний консалтинговий кабінет (електронна пошта, онлайн-консультації, форум, чат тощо); Портфоліо - допомагає краще зрозуміти дитину, її справжні здібності та динаміку змін [30, с. 19-26].

Ефективною формою спільної діяльності є також листування між вчителями та родиною. Таке листування може бути у вигляді щотижневих нотаток, які повідомляють про новини в школі, про улюблені заняття дитини, його цікаві висловлювання. Батьки люблять створювати індивідуальні зошити для розвитку своєї дитини, які щодня роздаватимуть вчителі, помічники вчителів і дарувати батькам вдома. На сторінках такого зошита батьки відзначають особливі події, вчинки, висловлювання, фіксують діяльність дитини, що відбулася за межами школи. Зі свого боку вчителі, помічники вчителя розповідають про особливості дня, проведеного в школі, взаємодію з однолітками, прояви активності дитини, її досягнення, труднощі та потреби.

Батьки можуть брати участь у житті шкільної громади різними способами, від відвідування шкільних зборів до волонтерства в школі. Рішення про форму спільної діяльності слід приймати залежно від навичок, інтересів, потреб сім'ї, виду роботи тощо. Участь батьків у шкільних зборах чи робота в шкільних комісіях може дати інформацію про виховну діяльність, допомогти налагодити стосунки з іншими. батьків та персоналу, а також працювати разом, щоб забезпечити якісну освіту для всіх дітей [3].

Найважливішим у спільній діяльності навчального закладу та сімей, які виховують дітей з ООП, є побудова довірчих стосунків, які мають базуватися на активній спільній діяльності, взаєморозумінні, довірі та толерантності. У таких умовах батьки відчувають власну значимість, важливість своєї ролі в перебудові та розвитку своєї дитини. Виникає відчуття причетності до процесу їхнього виховання та навчання, усвідомлення того, що їхня дитина живе повноцінним життям і знаходиться серед здорових однолітків.

Тому для успішної реалізації інклюзивних програм надзвичайно важливою є підтримка та розуміння дітей з ООП, співпраця педагогів та сімей таких дітей, яка буде ефективною за таких умов: Створення сприятливої ??атмосфери (при позитивному настрої педагогічного колективу). про їхні родини); постійне спілкування дитячої родини з навчальним закладом, яке має як інтерактивну, так і перцептивну складові; сприйняття батьків як колег. Обов'язковою умовою ефективності цієї спільної діяльності є участь батьків у колективі психолого-педагогічного супроводу, що необхідно особливо для тих батьків, які сумніваються у правильності вибору освіти в закладах загальної середньої освіти [1 с.62-67].

Тільки за умови, що сім'я є суб'єктом виховного процесу, рівноправним партнером у вирішенні проблем медико-педагогічної та соціально-психологічної реабілітації та професійного розвитку дитини, освіта може забезпечити стандартний мінімум послуг та гармонізацію відносин із суспільством., їх адаптація та інтеграція в суспільство, формування готовності до самостійного життя [54].

Сьогоднішні наукові погляди базуються на переконанні, що батьки є першими і найважливішими вчителями дитини. Тому соціальна підтримка таких сімей є вирішенням цілого комплексу проблем, пов'язаних з доглядом за дитиною: лікування, навчання, соціальна адаптація та інтеграція в суспільство. У процесі взаємодії школи та сім'ї дуже важливо враховувати сімейні інтереси, пріоритети та проблеми. Батьки дітей з особливими освітніми потребами мають тісно співпрацювати з вихователями та бути їхніми партнерами у розробці та реалізації навчальних програм.

Основним завданням інклюзивної освіти є створення всіх необхідних умов для розвитку особливої дитини в освітньому середовищі. Цим займається адміністрація навчального закладу, психологи, соціальні працівники, вчителі, вихователі, вихователі глухих та інші спеціалісти. Але одна справа - зарахувати дитину з особливими освітніми потребами до школи, а зовсім інша - знайти спільну мову з ними та їхніми батьками (опікунами). Тому в процесі інклюзивної освіти особливе місце займає тісний обмін між школою та сім'єю, які як партнери мають спільну мету - сприяти соціалізації дитини в освітньому середовищі [1 с.62-67].

Проблема роботи з дітьми та батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, знаходиться в центрі уваги багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених: В. Андрущенка, М. Ярмаченко, Є. Андрєєвої, В. Бондар, Т. Ілляшенко, А. Колупаєва., Н. Сабат, Є. Ярська-Смірнова, О. Акімова і потребує практичного керівництва. Наприклад, І. Іванова, Л. Борщевська та Л. Зіброва вказували, що сім'я є найважливішим середовищем для розвитку людини, але вона не повинна бути єдиним фактором впливу, оскільки особлива дитина повинна і повинна спілкуватися з іншими членами. суспільства. суспільство не включає. домашнє середовище.

У школі проводяться інформаційні заходи для підтримки сім'ї, консультують вихователі: батьки/опікуни, вчителі, помічники та інші. Робота з дітьми та батьками може проводитися як індивідуально, так і в групах [26, с.12-21].

Основною метою взаємодії з батьками/опікунами є:

- Розвиток тісного контакту між батьками та вчителями як ресурсу через постійну підтримку у вирішенні проблем, пов'язаних із вихованням дітей.

- Участь батьків у масових заходах у школі.

- Готуйте батьків як учасників соціальних змін.

Враховуючи поставлені цілі та кінцеві результати, робота з батьками чи опікунами здійснюється у таких формах:

- загальноінформаційна діяльність;

- батьківські виховні семінари, тренінги щодо завдань та обов'язків батьків у процесі виховання та навчання дітей;

- індивідуальне та групове консультування [3].

Як правило, інформаційні зустрічі організовуються на початковому етапі спілкування, але з урахуванням специфіки діяльності конкретного навчального закладу їх можна проводити частіше.

Батьківське виховання здійснюється шляхом організації з певною періодичністю (встановленої у зв'язку з потребами) необхідних інформаційно-тренувальних заходів, спрямованих на розвиток батьківських навичок, побудову стосунків, відповідних їх соціальній ролі, а також поведінку та корекцію/розвиток батьківських навичок.

Керівництво навчального закладу разом з керівництвом інклюзивно-ресурсних центрів має забезпечувати не випадковий, а системний характер діяльності батьків, за встановленим графіком, відомим усім учасникам навчально-виховного процесу та є невід'ємною частиною навчально-виховного процесу. [1 с.62-67].

Безпосередня участь як волонтерів у різноманітних шкільних заходах забезпечує тривалий контакт з батьками. Батьки можуть брати участь у:

- практична діяльність з дитиною спільно з професіоналами (ігри, навчальні заходи, екскурсії тощо);

- створення та адаптація дидактичних матеріалів;

- ремонтні роботи тощо.

В інклюзивному освітньому середовищі батьки дітей з особливими освітніми потребами відіграють важливу роль у створенні програми індивідуального розвитку (ІПР), яка в основному проявляється у наданні інформації про дитину, її сім'ю та наданні необхідної підтримки в процесі їх розвитку [2 с.1-5].

Батьки повинні:

- надати важливу інформацію, яка допоможе створити та успішно реалізувати індивідуальну програму розвитку дитини (наприклад, підготовка до теми, стиль і манера навчання вдома, навички та вміння, які учень демонструє вдома, у незнайомій обстановці, улюблені заняття)., а що вам не подобається, його можливі реакції на різні ситуації тощо);

- закріпити та забезпечити безперервність навчально-виховного процесу, започаткованого педагогічним колективом навчального закладу, надаючи дитині можливість вдома розвивати та застосовувати на практиці набуті під час навчально-виховного процесу компетентності;

- забезпечення зворотного зв'язку щодо передачі навичок, набутих дитиною в домашніх ситуаціях;

- веде відкритий діалог із навчальним закладом.

Очевидно, що залучення батьків до процесу розвитку ІПР вимагає зусиль з обох сторін: важко уявити, що всі батьки дітей з особливими освітніми потребами із задоволенням долучаться до цього процесу. Підтримати батьків у цій справі в компетенції вчителя, класного керівника, вчителів, психолога, усієї школи. В якості підтримки (заохочення) до участі батьків можуть бути запропоновані такі форми співпраці:

- відкрите регулярне спілкування з батьками та дітьми;

- використання в спілкуванні зрозумілої (простої) мови;

- надати їм можливість самостійно вирішувати, наскільки вони можуть долучатися до процесу інтелектуальної власності;

- інформація (телефон, письмові повідомлення (нотатки), інші методи) про засідання групи ІПР та проблемні питання для обговорення;

- підтримувати та заохочувати батьків до формулювання та отримання коментарів, особистих думок та поглядів у процесі створення прав інтелектуальної власності;

- консультативний;

- надавати пояснювальні коментарі (пояснення), де це необхідно для кращого розуміння очікувань школи від батьків [3].

Виходячи з характеристики сімей з дітьми з ООП, слід зазначити, що чим більше батьків залучено до інклюзії, тим більша ймовірність досягнення дітьми бажаних результатів [26 с.12-21].

Тому робота з батьками є ключовим елементом у створенні середовища, де діти відчувають себе щасливими, захищеними, підтримуються сім'єю та можуть повністю реалізувати свій потенціал. У цьому середовищі професіонали та батьки повинні працювати разом, щоб якнайкраще підтримати навчання своєї дитини.

З метою вивчення спільної діяльності педагогів із сім'ями дітей з ООП у дипломній роботі було використано анкету для вивчення освітніх потреб батьків (А. Паскевська та Д. Щербина).

2.2 Процедура проведення тааналіз результатів експериментального дослідження

Кожне дослідження складається з трьох етапів. Перший етап - це діагностика, збірінформації про проблеми, стосунки, ідеї батьків та вчителів загалом щодо спільної роботи.

Другий етап -- концепція, яка передбачає розробку та впровадження програми дій для вчителів загальної середньої школи щодо вдосконалення організації навчально-виховної спільної діяльності з родиною дітей з обмеженими можливостями.

Третій етап - дослідження, яке передбачає впровадження конкретних форм таінструментів тааналіз результатів.

Констатувальний експеримент проведенонаоснові базиДолинської початкової школи. Його відвідали 18 батьків дітей з ООП та 32 вчителів інклюзивних класів. Всього в експерименті взяли участь 50респондентів.

Для проведення експерименту ми використали анкету для дослідження освітніх потреб батьків, розроблену дослідниками А. Паскевською та Д. Щербиною (Додаток А).

Оскільки все починається з уподобань варто вивчити ставлення батьків до вибраного закладу і тому поставити запитання: «Чи подобається вам наш заклад?» (Таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1

Уподобання закладу на констатувальному етапі

№	Показник	Прояв показника
1	Так	12 опитуваних (67%)
2	Ні	0 %
3	Не зовсім	6 особи (33%)

Розглянемо отримані дані. Переважна більшість респондентів, 12 респондентів (67%), дали позитивну відповідь, що свідчить про те, що закладу вдалося побудувати довірчі стосунки з батьками. Конкретне перебування дітей у цьому закладі загальної середньої освіти є свідомим і розумним рішенням батьків. Наявність відповіді «ні зовсім», що становить 6 респондентів (33%), свідчить про те, що батьки не задоволені школою своєї дитини, але не мають інших варіантів.



Рис. 2.1 Уподобання закладу на констатувальному етапі

Цікавою є і частота участі в шкільних зборах. Тому що від цього залежить результат навчання та виховання дітей з ООП (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Відвідування батьківських зборів на констатувальному етапі

№	Показник	Прояв показника
1	Завжди або майже завжди	14 опитуваних (78%)
2	Рідко	4 особи (22%)
3	Ніколи	0 %

Отже, ми бачимо, що більшість зустрічей відвідують 14 респондентів (78%) і відповідно знаходять щось цікаве, але є респонденти, які рідко відвідують 4 особи (22%). Це говорить про те, що середній школі ще є над чим працювати. І як позитивний момент - відсутність респондентів, які взагалі не відвідують засідання.



Рис. 2.2 Відвідування батьківських зборів на констатувальному етапі

У зв'язку з такими відповідями стає цікавим з'ясувати причини, чому сім'я не відвідує збори загальноосвітньої школи (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Причини невідвідування батьківських зборів на констатувальному етапі

№	Показник	Прояв показника
1	Нецікаво	3 особи (17%)
2	Постійна зайнятість	6опитуваних (33%)
3	Інші причини	9опитуваних (50 %)

Узагальнимо отримані дані. Половина з 9 респондентів (50%) вказали інші причини, не пов'язані з інтересами чи роботою. Постійну роботу встановлюють 6 респондентів з матеріальними труднощами, а не лише 3 особи (17%) зацікавлені.



Рис. 2.3 Причини невідвідування батьківських зборів на констатувальному етапі

Крім того, цікаво було навчитися довіряти класному керівнику. У відповідь на запитання: «Чи встановили ви довірчі стосунки з класним керівником вашої дитини? (Таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Довірливі стосунки з класним керівником на констатувальному етапі

№	Показник	Прояв показника
1	Так	12 опитуваних (66%)
2	Ні	3 особи (17%)
3	Не зовсім	3 особи (17%)

Так, переважна більшість із 12 респондентів (66%) довіряє класному керівнику дитини, незначна частина не довіряє 3 особам (17%) і, що дуже прикро, є 3 особи (17%), які не довіряють. Це свідчить про те, що педагогічна співпраця батьків і вчителів потребує вдосконалення.



Рис. 2.4 Довірливі стосунки з класним керівником на констатувальному етапі

Крім того, постало питання про єдиний підхід до дитини з ООП як з боку сім'ї, так і з боку установи. Якщо єдності немає, це призводить до соціальної дезадаптації дитини, погіршення відносин між ДНЗ та сім'єю, гострими конфліктами між закладом, сім'єю та дитиною (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Єдність підходів до дитини у сімї і закладі загальної середньої освіти на констатувальному етапі

№	Показник	Прояв показника ...

Подобные документы

• Прикладні аспекти соціально-педагогічної роботи з батьками дитини з особливими освітніми потребами

  Проблеми батьків дітей з особливими освітніми потребами та їх емоційні стани. Завдання та етапи роботи соціального педагога з батьками, кроки їхнього співробітництва. Форми роботи соціального педагога з батьками та оцінка її практичної ефективності.
  
  статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

  Інклюзивна освіта в педагогіці. Соціальна реабілітація та інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку. Сім'я як суб'єкт і об'єкт соціально-педагогічного впливу. Відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами.
  
  дипломная работа [203,5 K], добавлен 10.09.2012
  

• Інклюзивна освіта як модель соціального устрою

  Історичне підґрунтя інклюзивної освіти. Еволюція ставлення суспільства та держави до осіб з психофізичними порушеннями, становлення системи спеціальної освіти. Соціальна та медична моделі порушень. Інклюзивна освіта. Діти з особливими освітніми потребами.
  
  лекция [111,9 K], добавлен 21.09.2019
  

• Психолого-педагогічний супровід учня з особливими потребами. Використання моделі інклюзивної освіти

  Аналіз психолого-педагогічного супроводу учнів Барвінківського професійного аграрного ліцею, які мають психофізичні особливості. Сутність інклюзивної освіти. Психологічна допомога учням з особливими потребами, адаптація та підтримка з боку батьків.
  
  доклад [15,0 K], добавлен 27.12.2010
  

• Формування умов інклюзії для розвитку дитини в закладах освіти

  Концептуальні, змістові та методологічні засади моделі інклюзивної освіти для дітей шкільного віку у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Обґрунтування та експериментальна перевірка можливості інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.
  
  доклад [245,7 K], добавлен 09.04.2014
  

• Організаційно-методичні основи запровадження інклюзивної освіти в ДНЗ

  Впровадження інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти. Умови формування інклюзивної компетентності педагогічних працівників ДНЗ. Процес організації соціально-педагогічного супроводу дітей з особливми освітніми потребами дошкільного віку.
  
  дипломная работа [115,5 K], добавлен 30.03.2019
  

• Діагностика сформованості мотиваційно-ціннісного компонента толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів

  Аналіз проблеми формування пріоритетних гуманістичних цінностей у майбутніх вихователів до дітей з особливими потребами. Формування цінностей і толерантності у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у процесі дослідницької діяльності.
  
  статья [264,5 K], добавлен 05.10.2017
  

• Порушення сенсорної інтеграції у дітей з особливими потребами

  Впровадження поняття сенсорної інтеграції у педагогічну науку. Особливості моторики у дошкільнят. Вивчення зарубіжного та українського досвіду в організації корекційних занять з урахуванням рівня розвитку сенсорної системи у дітей з особливим потребами.
  
  статья [26,7 K], добавлен 24.11.2017
  

• Гурток як вид позанавчальної роботи з образотворчого мистецтва в школі

  Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах. Виховання школярів засобами народного мистецтва. Роль гуртків образотворчої діяльності в навчанні дітей з особливими потребами. Інноваційно-освітня діяльність педагога в цій галузі.
  
  дипломная работа [83,2 K], добавлен 18.12.2007
  

• Арт-терапія та її роль в соціалізації дітей

  Значення арт-терапії та її роль в соціалізації дітей з особливими потребами, дослідженні форм, структури занять арт-терапевтичної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями. Роль арт-терапія в процесі соціалізації дітей з вадами розвитку.
  
  курсовая работа [42,8 K], добавлен 19.06.2012
  

• Роль родини у впровадженні інклюзивної освіти

  Впровадження інклюзивного навчання, що передбачає залучення батьків, як активних учасників навчально-виховного процесу. Необхідність вивчення сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами. Перебування дитини з відхиленням в розвитку в соціумі.
  
  презентация [3,6 M], добавлен 05.06.2019
  

• Готовність вчителя початкових класів до роботи з дітьми з особливими потребами

  Поняття інклюзивного навчання, історія його становлення та розвитку. Психологічна готовність вчителів до інклюзії як умова ефективного навчання дітей з психофізичними вадами. Критерії оцінки даного показника та головні фактори, що на нього впливають.
  
  курсовая работа [201,3 K], добавлен 30.03.2019
  

• Генезис та тенденції розвитку державного управління інклюзивною освітою осіб з особливими потребами у зарубіжних країнах і в Україні

  Характеристика розвитку системи інклюзивного навчання в Україні. Вплив освітньої діяльності на процеси здобуття освіти неповносправними дітьми в країні. Організація першої школи для хлопчиків з порушеннями опорно-рухового апарату у 1865 році в Лондоні.
  
  статья [23,3 K], добавлен 07.02.2018
  

• Удосконалення організаційно-правового механізму державного управління освітою осіб з особливими потребами

  Напрями покращення діяльності державних відомств шляхом долучення та реорганізації їх функцій, нормативно-правової бази, щодо осіб, які бажають навчатися за інклюзивними методиками. Розробка стратегії розвитку інклюзивних практик в системі освіти.
  
  статья [22,3 K], добавлен 07.11.2017
  

• Методи і форми роботи соціального педагога з прийомною сім'єю

  Прийомна сім’я як соціальне явище. Самостійна форма сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Правове регулювання форм передачі дітей у прийомну сім'ю. Форми роботи соціального педагога з прийомними сім’ями та дітьми.
  
  курсовая работа [60,8 K], добавлен 23.03.2015
  

• Наступність у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

  Теоретичні основи наступності дошкільної і початкової освіти. Вікові особливості дітей шестирічного віку. Педагогічні умови забезпечення наступності у формуванні природничих знань у першокласників. Основи національної доктрини розвитку освіти в Україні.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 24.10.2009
  

• Особливості проявів дитячої обдарованості та їх розуміння батьками

  Причини труднощів виявлення батьками обдарованості в дітей, форми реагування батьків на її прояви. Ознаки, притаманні явищу дитячої обдарованості. Можливі складнощі у спілкуванні таких дітей з дорослими та ровесниками, роль батьків в подоланні проблем.
  
  доклад [22,1 K], добавлен 01.11.2011
  

• Корекційна спрямованість процесу навчання учнів з особливими потребами на уроках природознавства

  Завдання та мета вивчення природознавства в допоміжній школі. Знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти розумово відсталі учні, та перелік методичних прийомів та засобів навчання. Приклад уроку з курсу неживої природи на тему "Кам'яне вугілля".
  
  доклад [30,3 K], добавлен 20.07.2011
  

• Робота з обдарованими дітьми

  Поняття "обдарованість" та її види. Методи діагностування обдарованих дітей. Проблеми та реалізація здібностей талановитих дітей. Система розвитку творчої особистості. Підтримання талановитої дитини батьками. Форми і методи навчання обдарованих дітей.
  
  курсовая работа [66,6 K], добавлен 24.10.2010
  

• Соціальний захист прав дітей, як складова діяльності соціального педагога

  Захист прав дітей як соціально-педагогічна проблема. Теоретичні аспекти, механізми реалізації прав дітей в Україні. Нормативно-правове забезпечення прав дітей у Конвенції ООН: право дитини на сім’ю, на освіту. Соціально—педагогічний захист дитинства.
  
  курсовая работа [72,9 K], добавлен 31.05.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам