Інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами

1

Так

12 опитуваних (67%)

2

Ні

6 особи (33%)



Рис. 2.5 Єдність підходів до дитини у сімї і закладу загальної середньої освіти на констатувальному етапі

Розгляньте результати. Найбільше позитивних відповідей: 12 респондентів (67%) вказують на позитивні позитивні підходи з боку закладу та сім'ї, або це сприяє організації спільної педагогічної діяльності. А наявність негативних відповідей у ??6 респондентів (33%) свідчить про педагогічний пошук нових форм і засобів взаємодії сім'ї та батьків дітей з ООП.

Підводячи підсумки обсерваційного експерименту, стверджуємо, що організація навчально-виховної спільної діяльності сім'ї дітей з ООП та педагогів потребує вдосконалення. Цю роботу слід починати з формування довіри між установою та сім'єю; забезпечення послідовності у підході сім'ї та закладу загальної середньої освіти до дитини з ООП; навчити батьків бачити позитивні зміни, які відбуваються з дитиною з ООП; здійснювати спільний психолого-педагогічний пошук ефективних методів навчання, виховання, корекції та реабілітації дітей з ООП у сім'ї та в закладах загальної середньої освіти; збагатити сімейне життя таких сімей позитивними емоційними враженнями та переживаннями культури єднання та спільної діяльності.

Успішна освітня співпраця між батьками дітей з ООП та педагогами значною мірою залежить від характеру стосунків вчитель-батьки. Основою таких відносин повинні бути позитивні, сердечні контакти. Для цього вчитель повинен мати сильне почуття відповідальності перед сім'єю за виховання та майбутнє своїх дітей, бути дуже чуйною людиною, стати наставником, другом, опікуном будь-якої родини, вміти розповісти йому сімейні таємниці, не ображайте батьків нетактовною оцінкою досягнень дитини.

На початковому етапі дослідження батьки були поділені на дві групи. У дослідженні взяли участь 9 сімей батьків дітей експериментальної групи та 9 сімей батьків дітей контрольної групи. Всього в експеримент було включено 18 сімей батьків дітей з ООП.

Діти, батьки та вихователі КГ продовжили виховний процес у звичайних умовах, провели ряд групових та індивідуальних форм роботи з сім'єю з ЕГ. До групових організаційних форм навчальної спільної діяльності батьків дітей з ООП та педагогів належать:

- батьківський вечір;

- Батьківський клуб;

- години запитань та розповідей;

- відкриті заняття;

- консультації;

- Електронна пошта.

серед особливих форм спільної діяльності батьків дітей з ООП та педагогів:

- бесіди з батьками;

- зустріч з родиною;

- індивідуальні тематичні консультації.

Організація педагогічної спільної діяльності батьків і вчителів передбачала три основні напрямки роботи:

1) виховна - навчання сучасних батьків бачити і розуміти зміни, які відбуваються з дітьми з ООП зараз і в майбутньому;

2) консультативно - спільний пошук методів і форм ефективної взаємодії з дитиною в процесі оволодіння соціально значущими самостійними та навчальними навичками;

3) комунікативні - збагачення життя сучасної сім'ї позитивними емоційними враженнями, культурними родинними зв'язками.

Зміст і форми роботи сприяли розвитку критичного ставлення до особистісної діяльності педагогічного керівництва в сім'ї, вдосконаленню вміння аналізувати конкретні педагогічні ситуації, пов'язані з дітьми-інвалідами, знаходити правильні рішення та давати можливість батькам сформулювати свою позицію як вчитель. і окресліть стратегії з дитиною відповідно до її очікувань. У процесі виховання доцільно частіше спиратися на власний позитивний досвід, використовувати активні та інтерактивні форми педагогічної взаємодії, проводити педагогічний аналіз окремих випадків і ситуацій виховання дітей у сім'ї, їх поведінки та діяльності. Для того, щоб показати особливості тієї чи іншої форми педагогічної спільної діяльності батьків і вчителів, слід зазначити, що будь-яка форма спільної діяльності з сім'єю повинна мати зворотний зв'язок - вчитель повинен стежити за тим, як розвивається педагогічна співпраця батьків дітей з сім'єю ООП впливає на формування педагогічних компетентностей батьків.

На контрольному етапі дослідження використовували ті ж інструменти, що й на етапі визначення експериментальної активності.

Нас цікавило виявлення змін у ставленні до загальної середньої освіти. Результати представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Уподобання закладу наконтрольномуетапі

№	Показник	Прояв показника
		КГ	ЕГ
1	Так	57%	90%
2	Ні	15%	0%
3	Не зовсім	28%	10%

Як бачимо, проведена науково-дослідна робота позитивно вплинула на ставлення до закладу. Усі запропоновані форми організації педагогічної освіти сприяли підвищенню довіри батьків до закладу, відповідно до запропонованих форм і методів педагогічної освіти.

Рис. 2.6 Уподобання закладу на контрольному етапі

Це могло бути відображено в участі в батьківських зборах (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Відвідування батьківських зборів на формувальному етапі

№	Показник	Прояв показника
		КГ	ЕГ
1	Завжди або майже завжди	77%	92%
2	Рідко	18%	7%
3	Ніколи	5%	1%

Таким чином, ми бачимо, що майже всі батьки ЕГ були присутні на батьківських зборах і лише невеликий відсоток - 7% - рідко відвідували, 1% - не відвідували. Це говорить про те, що це соціально незахищені батьки. У КГ переважна більшість відвідує, але ті, хто відвідує рідко, становлять 18%, а ті, хто не відвідує взагалі, мають 5%.

Рис. 2.7 Відвідування батьківських зборів на контрольному етапі

Насамкінець ми дослідили, як наша науково-експериментальна робота вплинула на єдність підходів до дитини в сім'ї та загальної середньої освіти (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Єдність підходів до дитини у сім'ї і закладі загальної середньої освіти наконтрольномуетапі

№	Показник	Прояв показника
		КГ	ЕГ
1	Так	70 %	98 %
2	Ні	30%	2 %



Рис. 2.8 Єдність підходів до дитини у сім'ї і закладі загальної середньої освіти на контрольному етапі

Подивіться на результати. Рівномірність роботи з дитиною в сім'ї та створення загальноосвітньої школи складає 98% опитаних ЕГ і 70% КГ. Тому відзначаємо суттєву різницю в результаті дослідницько-експериментальної роботи. Організація навчально-виховної співпраці сім'ї дітей з особливими освітніми потребами та вчителями була комплексною та ґрунтовною. Сподіваємося, що наша праця не була марною і допомогла батькам краще зрозуміти власних дітей, а вчителям - їхні проблеми.

Проведена експериментальна робота дала позитивні результати:

- діти з ООП почали почуватися в безпеці як вдома, так і в закладі;

- Покращення інституційних та сімейних відносин; Батьки стали більше усвідомлювати власні батьківські обов'язки, а не передавати їх іншим;

- Батьки почали дивитися в майбутнє з оптимізмом, побачили можливість позитивного вирішення батьківських та сімейних проблем;

- Батьки скуштували життя;

- Батьки стали більш гармонійними та позитивними.

Підсумовуючи результати контрольного експерименту, бачимо, що організація спільної виховної діяльності між батьками дітей з особливими освітніми потребами та педагогами була ефективною. Це виражається у вирішенні ключових проблем, з якими стикаються сім'ї, які виховують дітей з ООП, зміцненні самооцінки батьків, кращому розумінні поглядів своїх дітей, зниженні тривожності та побудові спільного підходу до дитини в сім'ї та спільноті закладів загальної середньої освіти.

2.3 Рекомендації щодо ефективної спільної діяльностіпедагогаіз родиною дітей з особливими освітніми потребами

Сім'ї дітей з ООП несуть за них відповідальність протягом усього життя. Тому одне з головних завдань педагогів - дати можливість батькам повірити в себе, у власні сили, щоб вони змогли подолати будь-які проблеми. До кожної сім'ї слід підходити індивідуально, адже у кожної свої потреби, можливості та пріоритети; Деякі потребують більшої підтримки, інші менше [2c.1-5].

За підтримки школи рідні набувають необхідного досвіду та стають менш залежними від професіоналів, коли йдеться про догляд та майбутнє дітей з особливими потребами. Освітні програми також можуть впливати на поведінку батьків, змінюючи їхні очікування від дітей.

Важливо, що школа забезпечує різні види спілкування та взаємодії родини та вчителів. Деякі родичі хочуть спілкуватися письмово, інші потребують особистих зустрічей. Поступово сім'ї набувають освітнього досвіду, який покращує їхні знання та вміння та підвищує самооцінку. Коли працівники школи не спілкуються з батьками і не приймають за них рішень, рідні відчувають себе некомпетентними і менше контролюють ситуацію. Більшість сімей діляться особистою інформацією з вчителями, що дозволяє вчителям дізнатися, де їм потрібна допомога. Коли сім'ї заперечують необхідність приділяти особливу увагу своїй дитині, школа має бути наполегливою та послідовною, заохочуючи їх до участі у навчальному процесі. У цьому випадку слід констатувати факти і уникати певних оцінок і висновків [3].

Вихователі повинні бути позитивними та відкритими з родинами своїх дітей, незалежно від їхніх особистих особливостей. Коли вчитель не виставляє оцінок, не критикує і м'яко і без тиску заохочує сім'ї до власних рішень, ймовірність позитивного результату зростає. Якщо вчитель не схвалює поведінку батьків по відношенню до дитини, це може призвести до відчуження та опору з їхнього боку.

Вихователям необхідно враховувати сімейні обставини, співпереживати родинам і демонструвати це в спілкуванні. Відповідь батьків може допомогти вчителю визначити, чи достатньо ефективно він чи вона висловлює співчуття.

Родичі проводять більшість часу зі своїми дітьми і знають їх краще за інших. Можна сказати, що рідні - цінителі своїх дітей. Педагоги - знавці розвитку та виховання дітей загалом. При активній спільній роботі вітчизняних вихователів подвоюються їхні знання та ресурси, що позитивно впливає на розвиток дитини[6].

Хоча деяким сім'ям комфортно спілкуватися з професіоналами, інші можуть відчувати себе покинутими, що призводить до втрати довіри. Якщо родичі не довіряють вчителям та іншим фахівцям, їм дуже важко ділитися з ними інформацією та спільно приймати важливі рішення. Коли рідні є активними учасниками колективу, навчальна програма дитини стає насиченою та найбільш ефективною. Коли батьки не задіяні, навчальні програми дітей часто конфліктують [25 с.12-21].

Для успішної взаємодії вчителів із сім'ями слід враховувати такі рекомендації:

- Чітко і послідовно підкреслюйте цінності дитини. Те, як працівники школи напочатку навчального року говорять про дітей у формальній та неформальній формі спілкування, має значний вплив на розвиток стосунків з їхніми родинами. Батьки цінують здатність вчителів бачити різні сторони особистості дитини, а не лише її навчальні досягнення; вміння звертати увагу на індивідуальний прогрес дитини, а не дивитися на інших дітей як на приклад для наслідування.

- Поставте себе на місце батьків. Батьки цінують зусилля вихователів, які намагаються зрозуміти, що означає мати дитину з особливими потребами (наприклад, необхідність домовлятися з вихователями та фахівцями). Іноді батьки відчувають, що працівники школи не розуміють свого розчарування системою освіти. Рідні розповіли, що вони нетерплячі. Вони хочуть, щоб працівники школи краще розуміли своє розчарування повільними темпами покращення роботи школи в інклюзивній практиці. Співробітники школи, які прагнуть зрозуміти стан батьків, рідше вимагають права робити судження, які можуть зашкодити стосункам у сім'ї та школі [4 c.12-21].

- Поглибити своє розуміння культурного різноманіття. Вихователі можуть краще розуміти культурне різноманіття, краще навчати дітей та ефективніше працювати з сім'ями. Багато вчителів ніколи не думали про культурне різноманіття. Завдяки ефективним освітнім програмам навчальні заклади можуть допомогти своїм працівникам замислитися над культурною основою власних систем переконань щодо дітей та їхніх сімей, а також про те, як ці переконання впливають на міжособистісні стосунки. Значний вплив на культуру мають належність до певного покоління, соціальний статус, освіта, рід занять та інші фактори. Такий підхід до підвищення кваліфікації допоможе вчителям використати своєрідну «культурну лінзу», крізь призму якої можна зробити відповідні висновки.

- Уміти бачити індивідуальність, боротися зі стереотипами. Деякі родичі вважають, що є вчителі, які судять їх і працюють з дітьми, виходячи виключно з того, що їхня дитина має вади розвитку. Вчителі схильні робити поспішні узагальнення. Працівникам слід дати можливість досліджувати причини стереотипів.

- Робота над побудовою партнерства. Один із батьків сказав: «...Якщо ви вирішили створити команду зі своєю сім'єю, ви, можливо, спочатку не зможете залучити всіх, але дайте їм трохи часу, не здавайтеся». Коли йдеться про спілкування між школою та сім'єю, родичі наголошують на необхідності бути більш гнучким у плануванні зустрічей, допомагати сім'ям спілкуватися один з одним, щоб вони могли розділити обов'язки по догляду за дітьми.

- Проявляйте інтерес до мети, яку поставили перед дитиною рідні. Перший крок до діалогу - особистий контакт з батьками. Деякі педагоги мають чудові навички скорочення психологічної дистанції між сім'єю та фахівцями. Ці вчителі можуть створити атмосферу, в якій рідним не буде соромно. Вчителі досягають цього, використовуючи відповідні стилі спілкування. Однак іноді у стосунках трапляються прояви, які рідні називають «експертним синдромом».

- Домовтеся зі своєю родиною про те, як вони хочуть поділитися з вами інформацією. Успішна співпраця вимагає постійної та ефективної взаємодії сім'ї та школи. Деякі батьки вважають за краще мати когось із НВБ, з ким вони можуть підтримувати зв'язок. У ньому підкреслюється важливість стабільного контакту з людиною, яка добре знає дитину та її індивідуальні особливості. Учителям необхідно запитати батьків, з якими працівниками школи вони хотіли б підтримувати зв'язок, як часто і як (відвідуючи різні збори, телефоном, письмово). Крім того, уявлення батьків про контакт зі школою з часом може змінюватися, враховуючи різні фактори, пов'язані зі змінами в сімейному житті. Деякі батьки вважають ефективним способом відвідування вчителів додому учнів. Нарешті, на її думку, такі візити до дітей вдома можуть допомогти вчителям виявити в учнів навички, які вони не виявляють у НУШ [4 c.12-21].

- Користуйтеся мовою, якою вони користуються в повсякденному житті. Батьки часто відчувають себе не на своєму місці в процесі планування, коли професіонали використовують конкретні терміни під час обговорення результатів тестування, планування та визначення послуг, які їм потрібні.

- Пошук ефективних форм планування та вирішення проблем. На відміну від офіційних щорічних зборів, бажано проводити регулярні збори команд. У порівнянні з офіційною зустріччю, батькам набагато комфортніше обговорювати проблеми в середовищі, де всі цінують успіх, дружбу, цікаві історії та веселі жарти.

- Розробити довгострокові плани шкільної роботи, яка охоплює всіх дітей. Це означає, що навчання в звичайних класах з відповідним супроводом стає нормою для всіх дітей з обмеженими можливостями [3].

Одним із найефективніших способів активізації батьків у навчально-виховному процесі є запрошення їх на заняття. Вони вивчають сучасні стратегії роботи з дітьми, які потім можуть застосовувати вдома. Деякі родичі охоче беруть участь у заняттях з дітьми, інші потребують допомоги. Працівники школи повинні направляти батьків і ефективно використовувати їхню присутність.

Розумно розробити деякі загальні рекомендації щодо роботи з дітьми, які допоможуть батькам почуватися комфортніше та впевненіше в класі та зробити їхню діяльність більш продуктивною. Ці поради можна дати батькам або розмістити на дошці оголошень [26, с.12-21].

Якщо ви зустрінете членів сім'ї на уроці, вчитель може дати їм особисті листи з конкретними інструкціями, щоб не витрачати час на пояснення. Важливо не забути подякувати рідним, які допомагають налагодити успішну роботу в класі.

Педагогічний колектив повинен створити умови, в яких дитина почувається комфортно та безпечно. Це одне з головних завдань адміністрації та вчителів, а водночас і перший крок у побудові довіри та партнерства з родинами.

Тому школа має визнати батьків дітей, які мають партнерів з ООП, та спиратися на принципи виховної діяльності, керуючись сімейними інтересами, а саме:

- Усвідомлення того, що сім'я - це елемент стабільності в житті дитини, а вихователі завжди схильні до змін.

- Ефективна співпраця вчителів, батьків та інших спеціалістів.

- Регулярно діліться з родиною повною та неупередженою інформацією про своїх дітей.

- Запровадити політику та послуги, які забезпечують сім'ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.

- Розуміння та врахування потреб дітей у розробці навчальних та інших програм.

- Заохочення та створення умов для взаємопідтримки батьків.

- Розуміння унікальності кожної родини, повага до різних методів виховання та навчання.

- Забезпечення того, щоб послуги, що надаються сім'ям, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними та відповідали потребам кожної сім'ї [2 с.1-5].

Для успішної реалізації інклюзивних програм вирішальне значення має ефективна співпраця педагогів та сімей дітей з ООП. Керівник школи є фасилітатором у налагодженні стосунків між вчителями, спеціалістами та родиною.

На думку вчених, є три фактори, які допомагають НУШ активно залучати батьків до всіх рішень, що стосуються дитини:

- приємна атмосфера, коли педагогічний колектив доброзичливий і у всьому допомагає;

- постійний двосторонній зв'язок між сім'єю дитини та школою;

- Сприйняття батьків як колег.

Для вчителів діяльність, орієнтована на сім'ю, означає: визначення цілей та шляхів їх досягнення у консультації з сім'ями. Це підвищує ймовірність досягнення бажаних результатів, впевненість і компетентність, здатність батьків і родичів приймати рішення протягом усього життя щодо своєї дитини та всієї родини. Вчителі повинні бути готові працювати з усіма членами сім'ї. При цьому родичі повинні бути готові до спільної роботи зі школою. Докази: родичі прагнуть навчати своїх дітей, коли вони впевнені, що можуть зробити внесок у цю важливу роботу; коли відчувають, що можуть бути корисними своїй дитині; коли вони виявляють, що школа заохочує їх до участі. Ці фактори є найважливішими для того, щоб батьки усвідомлювали їх роль та ефективність. Наприклад, ступінь задоволеності батьків включенням своїх дітей у загальноосвітній простір безпосередньо пов'язаний із розумінням школою специфіки інвалідності дітей та їх потреб, а також ступенем адаптації до середовища, підготовленості до школу. робота з батьками [23].

У навчальних закладах можуть застосовуватися три принципи сімейно-орієнтованої практики:

1. Основним отримувачем послуг слід вважати сім'ю. Надання освітніх послуг має враховувати потреби всіх членів сім'ї, які беруть участь у вихованні та догляді за дитиною.

2. Сімейні рішення слід підтримувати та поважати. Другий принцип визнає важливість сім'ї та спонукає фахівців розглядати її членів як ключових членів виховного колективу - тих, хто в першу чергу відповідає за прийняття рішень щодо виховання та догляду за дитиною. Спектр такої спільної діяльності може бути дуже широким: від індивідуальної роботи з педагогами над вирішенням конкретних проблем, до участі в батьківських радах, які разом із педагогами допомагають визначати навчальний план закладу.

3. Необхідно пропонувати широкий спектр послуг, спрямованих на покращення функціонування дитини та сім'ї. Для забезпечення доступу до офіційних державних послуг (медичних, соціальних та громадських: бібліотеки, зони відпочинку тощо) необхідно враховувати культурну специфіку кожної сім'ї.

Досвід показує, що сім'ї частіше отримують послуги, пов'язані з їхньою дитиною, і рідше отримують ресурси для покращення своєї роботи чи добробуту.

Повага, некритичне ставлення та співчуття є запорукою гарних стосунків між школою та сім'єю. Адже сім'я - це перший вчитель їхніх дітей, вони мають повне право на особливу увагу та повагу професіоналів. Вихователі можуть багато допомогти батькам. Можна починати розмови на теми, про які в родині бояться говорити. Наприклад, багато батьків «особливих» дітей спочатку приховують злість, образу, відчай. Коли вони бачать, що вчитель розуміє їхні почуття, вони охоче звертаються до нього.

Вихователі повинні ставитися до батьків дітей позитивно і відкрито, незалежно від їхніх людських особливостей. Якщо вчитель не оцінює, не критикує, м'яко і без тиску заохочує сім'ї до власних рішень, ймовірність позитивного результату висока. Якщо вчитель не схвалює поведінку батьків по відношенню до дитини, це може створити з їхнього боку відчуження та опір [2 c. 1-5].

Отже, із вищесказаного зрозуміло, які якості потрібні для формування партнерських стосунків із сім'ями. Наступним кроком є ??відповідний розвиток комунікативних навичок вчителів.

Ви можете використовувати наступні методики:

- Використовуйте активне слухання. Учитель повинен уважно слухати членів сім'ї, поважати їхню точку зору та пропонувати допомогу. Завдяки такому підходу вчителі мають можливість зрозуміти, як члени сім'ї бачать себе, своїх дітей і ситуацію.

- Задавати питання. Учитель має спонукати батьків до розмови, задавати їм запитання, розкривати неясності. Необхідно задавати як конкретні запитання, так і запитання, які будуть стимулювати детальні відповіді та дискусії. Наприклад, питання «Які труднощі має ваша дитина?» або "Що подобається вашій дитині?" Заохочуйте батьків розповісти історію. На конкретні запитання потрібні короткі відповіді. Наприклад: «Чи є у вас інші учні?», «Ваша дитина їздить на велосипеді?» Варто звернути увагу на те, як спілкуються рідні та як вони реагують. Вчитель повинен проявляти повагу до сімей і відповідно коригувати запитання.

- Відповідайте на те, що чуєте, і з'ясуйте незрозуміле. Під час бесіди вчитель має відповідний коментар. Це дозволяє батькам зрозуміти, що їх слухають і розуміють. Насамкінець необхідно ще раз коротко описати ситуацію і прояснити всі неясності [1 c.62-67].

- Підходьте до проблем з різних сторін. Учитель має спонукати батьків дивитися на ситуації з різних сторін і розглядати різні методи вирішення проблем. Наприклад, коли батьки скаржаться на погану поведінку дитини, вчитель може допомогти їм зрозуміти, що проблема не в дитині, тому вони просто не можуть виконати завдання.

Сім'ї часто надто стурбовані щоденним успіхом своїх дітей. Необхідно пояснити їм, що навчання проходить невеликими кроками, але неухильно. Щоб заспокоїти батьків, корисно спілкуватися з ними в неформальній обстановці. Обговорення на початку та в кінці навчального дня.

У розкладі має бути передбачений вільний час на початку та в кінці робочого дня (30 хвилин), коли учні можуть грати та працювати з родиною в класі. Вранці члени сім'ї ведуть дітей в садок (школу) і допомагають їм зосередитися, їх повинен виховувати педагогічний колектив, привітати та запропонувати поділитися інформацією про дітей та навчання. Через деякий час, коли батьки ознайомляться з процесом навчання, їх слід запросити до участі в роботі: надати адміністративну підтримку, полагодити іграшки або допомогти вчителю підготувати клас до уроку.

Обмін короткими неформальними нотатками допомагає будувати добрі стосунки з сім'ями. Нотатки, зроблені дитиною вдома, можуть дати інформацію про конкретні досягнення учня, нові навички чи поведінку. Дякую за твою допомогу. Крім того, слід заохочувати батьків надсилати записки вчителям. Такий підхід особливо вдалий, коли вчитель працює над конкретним завданням, а родина допомагає [24, с.12-21].

Про уроки, які проводяться в НУШ, родини дітей дізнаватимуться за інформацією на дошках оголошень. Вони можуть містити загальну інформацію, наприклад, батьківські збори або статтю про розвиток дитини. На дошках оголошень можна розмістити зразки дитячих малюнків, розповідей про подорожі, фотографії членів сім'ї учнів. На дошках оголошень можна повторити або підкреслити інформацію, яку родичі отримали іншими способами, наприклад, через інформаційні бюлетені чи нотатки.

Важливо, щоб дошки оголошень були яскравими та привабливими. Інформація з цього приводу повинна регулярно оновлюватися, що в свою чергу можуть робити всі вчителі. Будьте креативними, дошки повинні відображати атмосферу та діяльність у класі. Якщо батько учня художник, попросіть його намалювати разом з дітьми, а потім розмістіть ці роботи на дошці оголошень.

Інформаційні бюлетені, які розсилаються кожні два тижні або щомісяця, дають змогу всім сім'ям бути повністю інформованими про шкільні справи. Вони можуть бути присвячені конкретним подіям чи заходам або містити рекомендації щодо виконання домашніх завдань. Інші інформаційні бюлетені можуть бути нагадуваннями або тематичними повідомленнями. Інформаційні бюлетені повинні містити статті про розвиток дитини. Тому інформаційні бюлетені можуть містити:

- Анонси зустрічей, екскурсій та інших заходів.

- Просячи допомоги.

- Місцеві новини.

- Повідомлення про поточну роботу на уроці.

- Поради щодо виконання домашнього завдання.

- Завдяки волонтерам чи запрошенням взяти участь у волонтерській роботі [2 с.1-5].

Інформаційні бюлетені повинні бути короткими і легко читаними. Краще регулярно надсилати короткі бюлетені, ніж час від часу великі. У бюлетенях слід часто згадувати імена деяких дітей та їхніх сімей. Слід подбати про те, щоб відзначити всіх учнів і батьків протягом певного періоду часу.

Один із важливих обов'язків вчителя - зустрітися з родиною, поділитися з ними інформацією та розглянути можливі варіанти навчання дітей. Якщо вчитель усвідомлює сімейну ситуацію та діє відповідно до неї, він чи вона може надати важливу підтримку сім'ям.

Дуже цінні та прості історії про успіхи та проблеми учнів. Учитель є важливим джерелом інформації для сім'ї, тому він має відкрито говорити про проблеми дітей, вчити батьків працювати та взаємодіяти з дітьми.

Звичайно, вихователі не можуть дати батькам всю необхідну інформацію для роботи з дітьми з обмеженими можливостями. Це не слід сприймати як доказ низької кваліфікації. Все зрозуміти неможливо, тому потрібно мати необхідні знання та знати джерела іншої інформації. Якщо вчитель не може самостійно відповісти на запитання чи вирішити проблему, йому слід звернутися до інших вихователів або допомогти сім'ям знайти спеціаліста.

Рекомендації щодо встановлення дошки оголошень:

- Розмістіть інформацію на рівні очей дорослого.

- Регулярно змінюйте хоча б якусь інформацію про це.

- Пам'ятайте, що кожному приємно бачити фотографію чи ім'я своєї дитини.

- Розмістити дитячі роботи.

- Інформація має бути короткою.

- Запрошуйте сім'ї на реєстрацію.

- Публікуйте звіти про внесок окремих сімей у освітній процес, наприклад письмові подяки за участь у проекті.

- Призначити двох відповідальних за реєстрацію. Разом легше і цікавіше працювати.

Висновки дорозділуІІ

Тому для успішної реалізації інклюзивних програм надзвичайно важливою є підтримка та розуміння дітей з ООП, співпраця педагогів та сімей таких дітей, яка буде ефективною за таких умов: Створення сприятливої ??атмосфери (при позитивному настрої педагогічного колективу). про їхні родини); постійне спілкування дитячої родини з навчальним закладом, яке має як інтерактивну, так і перцептивну складові; сприйняття батьків як колег. Обов'язковою умовою ефективності цієї спільної діяльності є участь батьків у колективі психолого-педагогічного супроводу, що особливо необхідно для тих батьків, які сумніваються у правильності вибору навчання дитини в закладах загальної середньої освіти.

Тільки за умови, що сім'я є суб'єктом виховного процесу, рівноправним партнером у вирішенні проблем медико-педагогічної та соціально-психологічної реабілітації та професійного розвитку дитини, освіта може забезпечити стандартний мінімум послуг та гармонізацію відносин із суспільством., їх адаптація та інтеграція в суспільство, формування готовності до самостійного життя.

Констатувальний експеримент проведено на базі Долинської початкової школи. Його відвідали 16 батьків дітей з ООП та 30 вчителів інклюзивних класів. Всього в експерименті взяли участь 46 респондентів.

Для проведення експерименту ми використовували анкету для вивчення освітніх потреб батьків, розроблену дослідниками А. Паскевською та Д. Щербиною.

Підводячи підсумки обсерваційного експерименту, стверджуємо, що організація навчально-виховної спільної діяльності сім'ї дітей з ПДР та педагогів потребує вдосконалення. Цю роботу слід починати з формування довіри між установою та сім'єю; забезпечення послідовності у підході сім'ї та закладу загальної середньої освіти до дитини з ООП; Навчити батьків бачити позитивні зміни, які відбуваються з дитиною з ООП; здійснювати спільний психолого-педагогічний пошук ефективних методів навчання, виховання, корекції та реабілітації дітей з ООП у сім'ї та в закладах загальної середньої освіти; збагатити сімейне життя таких сімей позитивними емоційними враженнями та переживаннями культури єднання та спільної діяльності.

На початковому етапі дослідження батьки були поділені на дві групи. У дослідженні взяли участь 8 сімей батьків дітей експериментальної групи та 8 сімей батьків дітей контрольної групи. Всього в експерименті взяли участь 16 сімей батьків дітей з ООП, з ними проведено комплекс групових та індивідуальних форм роботи.

На контрольному етапі дослідження використовували ті ж інструменти, що й на етапі визначення експериментальної активності.

Підводячи підсумки контрольного експерименту, зазначимо, що організація виховної діяльності між сім'єю дітей з ООП та педагогами була ефективною. Це виражається у подоланні ключових проблем, з якими стикаються сім'ї, які виховують дітей з ООП, підвищенні самооцінки батьків, кращому розумінні поглядів своїх дітей, зниженні тривожності та встановленні єдиного підходу до дитини в сім'ї та в школі.

За підтримки школи рідні набувають необхідного досвіду та стають менш залежними від професіоналів, коли йдеться про догляд та майбутнє дітей з особливими потребами. Освітні програми також можуть впливати на поведінку батьків, змінюючи їхні очікування від дітей.



Висновки

Інклюзивна освіта - це нова, активно розвиваюча галузь у модернізації Освіти України, яка передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами, обмеженими можливостями здоров'я у освітньому просторі.

Учні з особливими освітніми потребами - це учні-інваліди, або інші учні у віці від 0 до 18 років, які не визнані у встановленому порядку дітьми-інвалідами, але які мають часові чи постійні відхилення у фізичному чи психічному розвитку та потребують створення спеціальних умов навчання та виховання.

Формування навчання дітей з ООП у освітніх закладах загального типу дозволяє уникнути обмеження таких дітей та усамітнення їх на тривалий термін у спеціальні заклади; допомагає створити умови для проживання та виховання у родині, що дає можливість забезпечити їх постійне спілкування з нормально розвиненими дітьми та сприяти більш ефективному вирішенню проблем їх соціальної адаптації та інтеграції у суспільство. Щоби учні з ООП справлялись зі «шкільним життям» їм необхідна допомога не лише педагога, але й батьків.

Згідно до Закону України про освіту, створюються рівні умови доступу до освіти. Дітям з особливими освітніми потребами, як і всім іншим, гарантовано право на доступ до освіти, на можливість отримувати досвід і знання. Вдосконалена нормативно-правова база, щодо упровадження інклюзії в початковій школі відносно НУШ. Зокрема, у Законі про освіту виокремлено статтю 20 «Інклюзивне навчання», згідно з якою інклюзивні класи утворюють обов'язково у разі звернення батьків дітей з особливими освітніми потребами.

Педагоги оказують конкретну практичну допомогу родинам, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, при оформлені інвалідності та тримані спеціальних засобів для навчання дітей. Інакше кажучи, педагог слугує сполучною ланкою поміж дітьми та дорослими, забезпечує атмосферу соціально-психологічного благополуччя у освітньому просторі, привертає батьків та суспільність до організації та проведенню соціально значимих заходів.

Основна мета всіх форм спільної діяльності з сім'єю - побудова довірчих стосунків з дітьми, батьками та вчителями, згуртування їх у колектив, виховання потреби ділитися своїми проблемами один з одним і спільно їх вирішувати.Найефективнішими формами організації спільної роботи з батьками дітей з ООП є:бесіди та консультації; залучення батьків до процесу навчання з дитиною (особливо корисно в період адаптації та розвитку дитини в інклюзивному закладі);інформаційні стенди та тематичні виставки; відкриті класи спеціалістів.

Крім того, співпраця з батьками дітей з ООП має такі форми:

- майстер-класи з набуття практичних навичок у вихованні дітей (як читати книгу, готувати руку дитини до письма);

-батьківські збори, які можуть закінчитися спільним концертом дітей та їх сімей;

-папки з тематичними статтями - залучати батьків до читання педагогічної літератури;

-пропаганда педагогічних знань у формі виставки дитячих робіт;

-організація психолого-педагогічної освіти батьків із застосуванням активних методів навчання - рольових, тренінгових тощо;

- спільні заняття з дітьми (вечори відпочинку, спортивні свята та розваги, участь у підготовці вистав, лялькових вистав, виставок тощо).

Констатувальний експеримент було проведено на основі бази Долинської початкової школи. Його відвідали 18 батьків дітей з ООП та 32 вчителів інклюзивних класів. Всього в експерименті взяли участь 50 респондентів.З метою вивчення спільної діяльності педагогів із сім'ями дітей з ООП було використано анкету для вивчення освітніх потреб батьків (А. Паскевська та Д. Щербина).

Далі батьки були поділені на дві групи. У дослідженні взяли участь 9 сімей батьків дітей експериментальної групи та 9 сімей батьків дітей контрольної групи. Всього в експеримент було включено 18 сімей батьків дітей з ООП. Діти, батьки та вихователі КГ продовжили виховний процес у звичайних умовах, провели ряд групових та індивідуальних форм роботи з сім'єю з ЕГ.

Після повторного проведення анкетування батьків для вивчення освітніх потреб батьків (А. Паскевська та Д. Щербина) було отримано позитивні результати:

- діти з ООП почали почуватися в безпеці як вдома, так і в закладі;

- покращились інституційні та сімейні відносини;

- батьки стали більше усвідомлювати власні батьківські обов'язки, а не передавати їх іншим;почали дивитися в майбутнє з оптимізмом, побачили можливість позитивного вирішення батьківських та сімейних проблем;стали більш гармонійними та позитивними.

Отже, бачимо, що організація спільної виховної діяльності між батьками дітей з особливими освітніми потребами та педагогами була ефективною. Це виражається у вирішенні ключових проблем, з якими стикаються сім'ї, які виховують дітей з ООП, зміцненні самооцінки батьків, кращому розумінні поглядів своїх дітей, зниженні тривожності та побудові спільного підходу до дитини в сім'ї та спільноті закладів загальної середньої освіти.

Для успішної реалізації інклюзивних програм вирішальне значення має ефективна співпраця педагогів та сімей дітей з ООП. Керівник школи є фасилітатором у налагодженні стосунків між вчителями, спеціалістами та родиною. Існує три фактори, які допомагають НУШ активно залучати батьків до всіх рішень, що стосуються дитини:

- приємна атмосфера, коли педагогічний колектив доброзичливий і у всьому допомагає;

- постійний двосторонній зв'язок між сім'єю дитини та школою;

- сприйняття батьків як колег.

Отже, для вчителів діяльність, орієнтована на сім'ю, означає: визначення цілей та шляхів їх досягнення у консультації з сім'ями. Це підвищує ймовірність досягнення бажаних результатів, впевненість і компетентність, здатність батьків і родичів приймати рішення протягом усього життя щодо своєї дитини та всієї родини. Вчителі повинні бути готові працювати з усіма членами сім'ї.



Список використаних джерел

1. Андреєва М. Методологічні основи підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи в інклюзивному освітньому просторі. Молодь і ринок, 2017. № 12 (155), С. 62-67.

2. Ашиток Н. Суперечності становлення інклюзивної освіти в Україні. Молодь і ринок,2019. № 1 (178), С.1-5.

3. Види активізації батьків до життя класу та навчального закладу URL: http://lіfe.pravda.com.ua/socіety/2017/07/19/225401/.

4. Виховний потенціал родини в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище родини в Україні за підсумками 2018. Київ, Державний інститут проблем родини та молоді, 2019. 144 с.

5. Всеукраїнський фонд "Крок за кроком" [Електронний ресурс]. Програма «Інклюзивна освіта». URL:http://www.ussf.kіev.ua/

6. Галецька І.І. Психологічні проблеми родини з неповносправною дитиною. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. За ред. С. Д. Максименка. Київ, 2018, 256с.

7. Горішна, Н. Розвиток категорії інклюзивна освіта у філософсько- освітніх концепціях та сучасному науковому дискурсі. URL: 10.25128/2520-6230.20.1.5.

8. Дефектологічний словник. За редакцією В. І. Бондаря, В. М. СиньоваКиїв: «МП Леся», 2019. 528 с.

9. Дзоз, В. А. Ребенок с особыми образовательными потребностями: методичні рекомендації. Сімферополь: МОН АРК, 2012, 17 с.

10. Диференційоване викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник. Таранченко О. М., Найда Ю. М.; за загальною редакцією Колупаєвої А. А. Київ: Видавнича група «А.С.К.», 2012. 124 с. (Серія «Інклюзивна освіта»).

11. Допоможемо батькам бути педагогами і психологами. Методичний попитуваних ник із досвіду роботи методиста-психолога З.Г. Короткої Кременчук, 2018. 92 с.

12. Допплер Д., Лорман Т., Шарма У. Переосмислюючи допоміжні послуги спеціалістів в інклюзивних класах. Дефектологія, № 3. 2019. С. 23-31.

13. Закон України «Про Освіту» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

14. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-ІV від 06.10.05.

15. Засенко В. В. Освіта осіб з особливими потребами в Україні: здобутки і проблеми. Освіта для сучасності = Edukacjadlawspуlzesnoњci: зб. нак. пр.: у 2 т. Мін-во освіти і науки України, НАПН України, НПУ імені М. П. Драгоманова, Комітет педагогічних наук Польської академії наук, Наукове товариство «Польща-Україна», Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, Асоц. ректорів пед. Ун-тів Європи [редкол.: В. Г. Кремень, В П. Андрущенко, Н. Г. Ничкало, Ф. Шльосек, Л. Лукянова, Л. Макаренко, О. Падалка та ін.]. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. Т. 2. С 140 - 148.

16. Засенко В. В. Особливі діти: освіта та супровід. наук.-метод. журнал «Світогляд» 2015. № 4. С. 12-15.

17. Звєрєвої, І. Д.Енциклопедія для фахівців соціальної сфери. 2-ге видання. Київ, Сімферополь: Універсум, 2013, 536 с.

18. Ілляшенко Т. Д., Бастуй Н. А., Сак Т. В. Учні із ЗПР та їх навчання. Київ, 2017. 96 с.

19. Ілляшенко Т. Д., Стадненко Н. М. Аномальна дитина у НУШ. Київ, 2015.56 с.

20. Інклюзивний підхід як основа освіти для всіх дітей. За матеріалами Всеукраїнського фонду «Крок за кроком». Завуч № 2. 2018. С. 12-16.

21. Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні». Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук, К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2017. 274 с.

22. Кизимович О. С. Соціально-педагогічна та психологічна допомога дітям і молоді з особливими потребами та їхнім батькам. Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2017. № 33. С. 103-109.

23. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія. Київ: «СаммітКнига», 2009. 272 с.

24. Колупаєва А. А. Учні з особливими потребами та формування їх навчання: Наук.-метод. посіб. видання доповнене та перероблене, Київ: Видавнича група «АТОПОЛ», 2018. 273 с.

25. Колупаєва А. А., Таранченко О. М. Педагогічні технології інклюзивного навчання: навч.- метод. посібник А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко Київ: АТОПОЛ, 2015 136 с. (Серія «Інклюзивна освіта»)

26. Кольченко К.О., Нікуліна Г.Ф. Концептуальні підходи до впровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах. Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами, 2019. № 10 (12). С.12-21.

27. Концепція Нової Української Школи https://mon.gov.ua/storage/app/medіa/zagalna%20serednya/nova-ukraіnska-shkola-compressed.pdf

28. Концепція розвитку інклюзивного навчання https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsіі-rozvіtku-іnklyuzіvnogo-navchannya

29. Ляшенко К. І. Інклюзивна освіта у новій українській школі. Система надання освіти дітям з особливими потребами в умовах сучасного школі освіти: Збірник за матеріалами V Всеукр. науково-практичної конференції (12 грудня 2017 року). - Лисичанськ: ВП «Лисичанський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка» Лисичанськ: ФОП Чернов О. Г. 2017. С. 95-97

30. Малишевська І.А. Інклюзивне освітнє середовище: генеза поняття. Особлива дитина:навчання і виховання, 2016. №3. С. 19-26

31. Мартинчук О.В. Основи корекційної педагогіки. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка. 2020. С. 57-63

32. Матвєєва М., Миронова С., Гречко Л. Психокорекційна робота в умовах інтегрованого навчання. Дефектологія № 3 2019. С. 8-11.

33. Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з ООП https://mon.gov.ua/ua/news/metodіchnі-rekomendacіyі-shodo-organіzacіyі-navchannya-osіb-z-osoblіvіmі-osvіtnіmі-potrebamі-lіst-mon

34. Миронова С. П. Основи корекційної педагогіки.. Миронова С. П., Гаврилов О. В., Матвєєва М. П.; за. заг. ред. Миронової С. П. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2019. 264 с.

35. Назарина В. Дитина зі зниженим слухом в інтегрованому класі. Д. № 4 2017. С. 74-76.

36. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» [електронний ресурс] Освіта.ua. -- Режим доступу: http://osvіta.ua/legіslatіon/Ser_osv/9189/

37. Новгородський Р. Сім'я та навчальний заклад як соціально-виховні інститути / Р. Новогродський // Рідна навчальний заклад2015. № 4. С. 48-50.

38. Обухівська А.Г. Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі. Обухівська А., Ілляшенко Т., Жук Т. К.: Редакція загальнопед. газет, 2018. 128 с.

39. Основи інклюзивної освіти. [Навчально-методичний посібник].за заг. ред. А. А. Колупаєвої. Київ: «А. С. К.», 2012. 308 с.

40. Особливі учні в закладі і соціальному середовищі: навч. посіб. О. В. Гаврилов. Кам'янець-Подільський: Аксіома 2019. 308 с.

41. Острянко Т. С. Дослідження проблеми інтегрованості молоді з особливими освітніми потребами у сучасне середовище. Інновац. педагогіка. 2018. Вип. 3. С. 224-227.

42. Пащенко М.І. Методика роботи з родиною дітей з ООП. М.І. Пащенко. Практична психологія та соціальна робота. 2017. № 9. С. 53-63.

43. Порошенко М.А. Інклюзивна освіта: навчальний посібник. Київ: ТОВ «Агенство «Україна». 2019. 300 с

44. Порядок організації інклюзивного навчання, затв. постановою КМУ від 15.08.2011 № 872

45. Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.10 № 912.

46. Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 - 2012 роки: Наказ Міністерства освіти і науки від 11.09.09 № 855

47. Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар'єрна Україна»: Постанова КМУ від 29.07.2009 № 784.URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/784-2009-п.

48. Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах: Постанова КМУ від 15.08.2011 № 872. - URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/872-2011-п.

49. Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю: закон України від 21.06.2001 № 2558-III. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2558-14.

50. Про спеціальну освіту: закон України (проект), Міністерство освіти і науки України.URL: // www.mon gov.ua.

51. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: закон України від 05.02.1993 № 2998-XII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2998-12.

52. Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітейінвалідів: Постанова КМУ від 12.10.2000 № 1545.URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1545-2000-п.

53. Путівник для батьків дітей з ООП: навч. метод. посіб. [за заг. ред. Колупаєвої А. А.]. Київ: ТОВ ВПЦ «Літопис - ХХ». 2017. 69 с.

54. Рассказова О. І. Теорія та практика розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.05 «Соціальна педагогіка» Луганськ: Б.В., 2014. 44 с.

55. Рассказова О.І. Розвиток соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти: теорія та технологія:монографія. Харків: ФОП Шейніна О. В. 2018.

56. Рацул О. Перспективи розвитку системи інклюзивної освіти. Humanitarium. 2018. Т. 43. Вип. 2: Педагогіка. С. 112-120.

57. Сєднєва В. О. Основи корекційної роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку: методичні рекомендації. В. О. Сєднєва. Миколаїв: ОІППО, 2018. 36 с.

58. Статистичний бюлетень показників розвитку психологічної служби та психолого-медикопедагогічних консультацій за 2014 - 2015 навчальний рік Н. О. Березіна, Н. В. Лунченко, А. А. Мельник, А. Г. Обухівська, В. Г. Панок, А. І. Тінякова, Л. О. Цушко. Київ: НікаЦентр, 2015. 65 с.

59. Таранченко О. М. Розвиток системи освіти осіб з порушеннями слуху в контексті поступу вітчизняної науки та практики: монографія. О. М. Таранченко. Київ: ТОВ «Поліпром», 2013. 513 с.

60. Таранченко О. М. Стратегія сучасного викладання: надання підтримки учням з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання / О. М. Таранченко. Початкова школа. 2013. № 4. С. 51-55.

61. Таранченко О. М. Сучасні підходи задоволення навчальних потреб учнів з порушеннями психофізичного розвитку в спеціальних та інклюзивних закладах освіти. О. М. Таранченко. Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. 2013. № 1. С.23-27

62. Таранченко О. М. Універсальна практика навчання та надання підтримки учням з особливими потребами. Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. 2013. № 2. С.18-21.

63. Таранченко О. М., Найда Ю. М. Диференційоване викладання в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник. За загальною редакцією А. А. Колупаєвої. Київ: Видавнича група «А.С.К.», 2012. 124 с. (Серія «Інклюзивна освіта»).

64. Таранченко О. М., Федоренко О. Ф. Концепція розвитку національної системи освіти осіб з порушеннями слуху в Україні. О. М. Таранченко, О. Ф. Федоренко. Особлива дитина: навчання і виховання. № 1. - 2015. С. 26 - 33.

65. Формування роботи з родиною: методичні рекомендації // Шкільний світ. 2017. № 33. С. 1-8.

66. Чупакіна С. Теоретичні засади іт-підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з ООП. Освітній простір України. 2019. Т. 16. №. 16. С. 214-226.

67. Horishna, N. The development of the category of inclusive education in philosophical-educational concepts and modern scientific discourse. Social work and education, 7(1), 2020, 56-64.

68. Kolupayeva A., Taranchenko О., Danilavichute E. (2014). Special Education Today in Ukraine, in Anthony F. Rotatori, Jeffrey P. Bakken, Sandra Burkhardt, Festus E. Obiakor, Umesh Sharma (ed.) Special Education International Perspectives: Practices Across the Globe (Advances in Special Education, Volume 28) Emerald Group Publishing Limited, pp. 311 - 351

69. Tim Loreman, Donna McGhie-Richmond, Alla Kolupayeva, Okana Taranchenko, Dymtro Mazin, Cheryl Crocker & Roman Petryshyn. A Canada-Ukraine collaborative initiative for introducing inclusive education for children with disabilities in Ukraine: participant perspectives. School Effectiveness and School Improvement, 2016 Vol. 27, No. 1, 24 - 44, http://dx.doi.org/10.1080/ 09243453.2015.1018912

70. UNESCOІnstіtuteforStatіstіcs. Іnternatіonalstandardclassіfіcatіonofeducatіon [Electronіcresource] // ІSCED 2011.Montreal:UNESCOІnstіtuteforStatіstіcs.Accessmode: http://uіs.unesco.org/en/topіc/іnternatіonal-standardclassіfіcatіon-educatіon-іsce



Додаток А

Анкета для дослідження освітніх потреб батьків, розроблена дослідниками А. Паскевською та Д. Щербиною

1. Якого віку Ваша дитина (діти)?

- молодшого шкільного

- середнього шкільного

-старшого шкільного

2. Який заклад відвідує Ваша дитина (діти)?

- Долинська початкова школа

- Якубівська початкова школа

- Оболонська початкова школа

- Ліцей Долинської міської ради

- Гімназію Долинської міської ради

3. Загалом наскільки Ви задоволені чи незадоволені освітніми послугами, які надають школи Вашої громади?

- Ми дуже незадоволені

- Скоріше незадоволені

- Посередньо

- Скоріше задоволені

- Ми дуже задоволені

4. Як Ви загалом оцінюєте роботу вчителів у школі, яку відвідує Ваша дитина (діти)?

- Дуже погано

- Скоріше погано

- Посередньо

-Скоріше добре

- Дуже добре

5. Поставте оцінку співпраці учасників освітнього процесу в школах Вашої громади (1 -найгірша оцінка, 5 - найвища):

- Між вчителями і батьками 1 2 3 4 5

- Між батьками і адміністрацією школи 1 2 3 4 5

- Між адміністрацією школи і вчителями 1 2 3 4 5

- Між адміністрацією і сільською радою 1 2 3 4 5

- Між адміністрацією школи і відділом освіти 1 2 3 4 5

- Між вчителями і відділом освіти 1 2 3 4 5

6. Як загалом Ви оцінюєте створення у Вашій громаді єдиногопідхіду до дитини з ООП з боку батьків та освітнього закладу?

- Дуже погано

- Скоріше погано

- Посередньо

-Скоріше добре

- Дуже добре

- Важко сказати

7. Якщо добре, то в якому освітньому закладі його варто почати впроваджувати? Чому?________________________________________________

8. Чи цікавитесь Ви тим, що відбувається у освітньому закладі, який відвідує Ваша дитина (діти)?

- Взагалі не цікавимося

- Скоріше не цікавимося

- Посередньо

- Скоріше цікавимося

- Дуже цікавимося

9. Чи завжди ви присутні на батьківських зборах у школі Вашої дитини?

- Завжди, або майже завжди

- Рідко

- Ніколи

10. Чи приймаєте Ви безпосередню участь у заходах, які організовує Ваш освітній заклад? (крім батьківських зборів)

- Так, і допомагаю у організації, і відвідую

- Так, лише відвідую

- Ні

11. Які причини не відвідування зборівта інших освітніх заходів загальноосвітньої школи?

- Постійна зайнятість

- Не цікаво

- Інші причини

12. Чи встановили ви довірчі стосунки з класним керівником вашої дитини?

- Так

- Ні

- Не зовсім

13. Як Ви оцінюєте матеріально-технічну базу школи, яку відвідує Ваша дитина (діти)? (1 - найгірше, 5 найкраще) 1 2 3 4 5

14. Що для Вас є найбільшою проблемою у діяльності освітнього закладу, який відвідує Ваша дитина?_____________________________________

15. Щоб варто було б змінити у діяльності освітніх закладів Вашої громади?_________________________________________________________

16. Опишіть трьома словами, якою Ви бачите школу, яку відвідує Ваша дитина, через 5 років_____________________________________________

...